Самостійна робота №4

Тема: Художня культура України від найдавніших часів до середини ХIV ст.
Мета: набуття додаткових знань, перевірка отриманих знань на практиці, вироблення фахових
та дослідницьких вмінь та
навичок.
План:
1.Первісні культури на теренах України
2.Кіммірійсько-скіфська доба. Міста-держави північного Причорномор‘я
3.Культура давніх слов’ян.
4. Культура українських земель епохи Київської Русі.
Обладнання: історичний атлас за 7 клас, підручник, зошит, дидактичні матеріали в системі
Moodle.
1. На мою думку первісні люди, таким чином висловлювали свої емоції, те що вони
бачили, те що їх турбувало або вражувало, також мабуть вони відображали своє
бачення богів, і у деяких була віра у якусь релігію. Ще вони могли використовувати ці
малюнки як свій талісман на вдачу у полюванні.
Колекцію давніх музичних інструментів (дивні вироби з кісток), кістки вовка і песця й
собаки.
Я бачу на картіні як люди займаються ремеслиництвом, полюванням, приготуванням
їжі, виробленням одягу, також просто відпочивають. Тобто люди намагалися зробити
комфортні умови для існування.
2. Основним заняттям кіммерійців було скотарств, ремесло, гончарство, вироблення та
обробка зброї із заліза, об’єднувались в племена, розвивали військову справу. Скіфи
займалися оранням, землеробством, кочуванням, вони пили кров ворога, ще
займалися скотарством та військовими походами. У Сарматів жінки на рівні із
чоловіками брали участь у військових походах, значни пережитки матріархату,
займались скотарством ремеслом пізніше землеробством.
На землях був манархічний тип правління разом із трьома групами: Законодавча,
Виконодавча і Судова влади. Займалися землеробством та виноградарством, скотарством
та рибальство, ткацтво, ювелірна справа та найбільше виготовленя керамічних виробів,
займалися експортом товарів, рабів, зерно, худобу, зброю, вино. Культура та побут не
відрізнялися від Грецької. Шанували Аполон- бога сонця покровителя мистецтва. Доміки
розписували фресками.
Очевидна різниця поміж Пшеворською культурою праполяків і Вельбарською культурою
готів, які вказують на відсутність попереднього контакту між ними. Це доводить, що готи
прийшли в Померанію зі Середньої Скандинавії. Покладання у могилу і кремація
небіжчиків залежали, очевидно, від етнічної належності кожного поселення: ті, що
практикували спалювання, ймовірно, належали готам і гепідам, а поселення, що ховали в
могилах — автохтонним племенам . В могилах — орнаменти та одяг, в деяких — шпори;
відсутні зброя і знаряддя. Навпроти, Пшеворській культурі характерні зброя і знаряддя в
похованнях. Кам'яні кораблі та стели, характерні для Вельбарської культури і південної
Скандинавії того часу. Германа́ ріх (265 — 375 рр) — остготський король з роду Амалів, який
у IV столітті підкорив своїй
владі остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї, а також дрібні
угрофінські племена Поволжя. Підкорені Германаріхом племена були обкладені даниною.
Його батьком був король остготів Ахиульф.
-Битва на Каталаунських полях
20 червня— битва в, в якій війська Західної Римської імперії керівництвом полководця Аеція в
союзі з армією Тулузького королівства вестготів зупинили навалу коаліції варварських племен
гунів і германців під проводом Аттіли на Галлію
 -Войовничі гуни змусили скоритися Східну Римську імперію (дорогою вони все знищували
вогнем і мечем). Імператор Феодосій IІ уклав мир з гунами, при цьому заплатив величезний
викуп у 2100 фунтів золота (точніше 952 кг). Виявлено факти, які підтверджують сплату данини
гунам Східною Римською імперією.
-Результат: Перемога рисько-готської коаліції.
3. Релігія давніх слов’ян, не визначено чи мали вони одного певного бога, є здогадки що вони
многобожники. Признавали вони єдиного бога що посилає блискавку, потім кажеться що вони
визнают єдиного бога що створив землю і небо.
Слов'янські племена здебільшого розселялися в лісовій зоні, їхні поселення переважно
розташовувалися поблизу річок, озер, боліт і в інших важкодоступних місцях. Слов'яни
споруджували будинки з дерева або інших матеріалів. У них, як правило, мешкала велика
родина, що складалася з представників трьох-чотирьох поколінь. По суті це була справжня
родова община, членів якої об'єднувала спільність майна, господарства та праці. За свідченням
Про-копія Кесарійського, слов'яни "жили в поганих хатах, розкиданих на далекій відстані одна
від одної".
Родоплемінними союзами керувала рада старшин, які частково розв'язували питання самі або
передавали їх на загальні збори.
З метою самооборони вони будували укріплення - "міста", де населення рятувалося від
небезпеки й проводились віча військових ватажків. У цих "містах" здійснювалось судочинство,
відправлялися релігійні обряди. Території, підконтрольні таким родоплемінним об'єднанням, у
західних і південних слов'ян називалися жупами, а їхні визнані лідери - жупанами.
Однак певна демократичність давньослов'янського суспільного устрою не виключала
існування рабства. Рабів здебільшого захоплювали під час походів з метою отримання за них
викупу або для продажу. Коли це не вдавалося, через деякий період полонених відпускали на
волю, оскільки рівень розвитку господарства не давав змоги використовувати їх як робочу
силу. По суті, у давніх слов'ян рабство не виходило за межі патріархального.
Роботу виконав: Кишеня Стас