Культура і побут візантійців

Підготувала учениця 7-А класу

Маліцька Анастасія
Вчитель: Голуб Тетяна Сергіївна
 Господарство
Сільське господарство було головною галуззю господарювання.
Використовувались різні системи землеробства - вирубна, перелогова та
парова з двопільною і трипільною сівозмінами. Панівною була
трипільна система, що домінувала в лісостепових районах країни.
У приселищному стаді русичі розводили велику рогату худобу, коней,
вівців, свиней. Допоміжними галузями господарювання були
мисливство, рибальство, бортництво та ін.
Визначного розвитку набуло ремісниче виробництво. Ремесло
розвивалося не тільки в містах, а й у феодальних замках і сільських
поселеннях. У ремеслах можна виділити понад 60 основних
спеціальностей. Наприклад, у залізоробній та залізообробній справі
виділялися такі ремісничі напрямки: металурги-кричники, ковалі,
слюсарі, зброярі, замочники тощо. Ремісничі вироби, виготовлені в
Києві, Чернігові, Новгороді, Галичі та в інших великих містах,
потрапляли далеко за їх межі. Наприклад, бронзові енколпіони (хрести-
складні), виготовлені в Києві, були виявлені в радіусі 200 км від Києва.
Інші київські ювелірні вироби були поширені в найвіддаленіших
районах Київської Русі.На Русі була розвинута торгівля. Ринки, які
називались торгами, існували у великих і малих містах, а також у
деяких селах. В процесі торгівлі в обігу використовувалися: іноземні
монети (арабські диргеми, візантійські та західноєвропейські монети),
монети місцевого карбування (князів Володимира, Ярослава й
Святополка), а також цінні шкурки звірів. Були в обігу й срібні злитки -
так звані гривні (вага їх коливалася від 95 до 197 г.). Все це було
поєднано в певну систему: гривня дорівнювала 20 ногатам, або 25
кунам, або 100 веверицям, або 100 векшам.
Через землі Київської Русі проходили шляхи міжнародної торгівлі:
шлях "з грек у варяги, і з варягів греки ", другий шлях проходив по
Дністру й далі на Захід (т.з. соляний), оскільки по ньому йшла торгівля
сіллю, яку видобували в Галичині. Нарешті, третій шлях - "залозний "-
проходив з Подніпров'я до Азовського моря. Торгівля зі східними
країнами проходила Волгою та Дніпром.
Одним з головних товарів, що вивозили в інші країни, були хутра.
Вивозились також мед, віск, шкіра, худоба.
У Київську Русь із східних країн привозили: дорогоцінне каміння,
прянощі і благородні метали (золото та срібло).
Важливе місце в зовнішній торгівлі Київської Русі посідала Візантія. Це
знайшло від ображення у цілому ряді дипломатичних договорів Русі з
Візантією 911,944 та інших років. З Візантії на Русь привозили дорогі
тканини, ювелірні вироби й посуд із золота, срібла. Візантійські парчові
та шовкові тканини були оздоблені рослинним, геометричним
орнаментом, а також зображенням реальних і фантастичних тварин і
птахів. Виявлені під час розкопок на Русі візантійські амфори свідчать
про торгівлю вином та олією.
Широкі торговельні зв'язки мала Київська Русь і з багатьма країнами
Західної Європи. Вони здійснювалися за двома напрямками: з Києва
через Галич і Белз в Центральну Європу та з Новгорода й Пскова в
Прибалтику і далі по Балтійському морю - у скандинавські країни.
Побут
Побут населення Русі найтіснішим чином пов'язаний з тисячолітніми
традиціями слов'янських племен. Топографія поселень часто співпадає з
попередніми селищами першої і другої половини І тис. н.е. Типи
помешкань зросли на основі дерево каркасних напівземлянкових і
землянкових споруд.
Для поселень IX-XIII ст. характерна садибна забудова, яка містила, крім
житла, господарські приміщення. Садибний тип властивий і для
сільських поселень, і для міських. На 1 га території міста проживало від
100 до 150 жителів. У Києві напередодні ординської навали мешкало
понад 50 тисяч жителів.
Домашній реманент міської і сільської садиби ХІ-ХІІІ ст. був приблизно
однаковим. Основною галуззю господарства-землеробством - займалися
не тільки селяни, а частково й жителі міста.
Про одяг, який носили селяни й міщани, є лише окремі дані. В
письмових джерелах згадується простий селянський одяг -"руб",
"рубище" на противагу одягу багатих людей. Поверх сорочки навесні і
восени одягали грубий одяг з вовни, який на зиму замінювався
хутряною, звичайно овечою шубою. Селянське взуття виробляли з лика
("лапоть"). Шкіряне взуття також було досить поширеним, особливо в
містах.
Окрасою одягу жінок були скроневі кільця, які виготовлялися з бронзи
й срібла. Скроневі кільця впліталися жінками у волосся і
прикріплювалися до головних уборів. Широкого вжитку набув
головний убір типу вінця. Надзвичайно поширеними були так звані
трьохбусинні сережки.
Найбільш характерною ознакою князівського й боярського одягу був
плащ, який на Русі називався "корзно". У дружинних курганах
знаходять фібули (застібки) для плащів. Плащ застібався фібулою біля
правого плеча. Князівським взуттям були високі чоботи з м'якої
кольорової шкіри (сап'яну). М'яка сферична шапка з хутряним
околишем була обов'язковим атрибутом князів у мініатюрах, на іконах і
фресках. У курганних могильниках Києва, Чернігова та інших міст
знайдено чимало цінної зброї, предметів князівсько-дружинного побуту,
а також різноманітних прикрас.
Золоті та срібні прикраси жінок з феодальної верхівки добре відомі з
речових скарбів. У них представлені всі види ювелірної техніки: емаль,
скань, зернь, чернь. Чимало в цих скарбах браслетів, діадем і шийних
гривен, намиста, колти, скроневих кілець, перснів, нашивних бляшок
тощо.
Харчування базувалося на злакових культурах і м'ясі домашньої худоби
та птиці. Із проса, вівса, пшениці, гороху готували каші та киселі.
Значне місце належало молочним продуктам. Вживалась риба, особливо
цінувалися осетрові. З овочів письмові джерела зафіксували тільки
капусту та ріпу. З фруктових дерев відомі яблуні, груші, сливи.
Замінником цукру був мед. Його використовували в напоях та солодких
приправах. Крім хмільного напою з меду, здавна використовувався
хлібний квас. Саморобним напоєм було пиво. Термін "вино" на Русі
вживався тільки щодо виноградного вина, яке привозили з Візантії.
Культура
Освіта в Київській Русі досягла значного розвитку і була предметом
піклування князівської влади. Так, Володимир Святославич відкрив у
Києві школу, а Ярослав Мудрий продовжив цю діяльність. У школах
при монастирях викладали читання, письмо й співи. В школах для дітей
князів і бояр викладали філософію, риторику й граматику.
Усна народна творчість дійшла до нас переважно в записах XVIII-XIX
ст., що зберігають глибинні пласти історії періоду Київської Русі. Давнє
походження мають обрядові пісні (весільні, похоронні), плачі та
голосіння, казки. Великий інтерес становить народний епос: билини
Київського і Новгородського циклів.
Література представлена переважно літописами та творами релігійного
змісту. Серед духовенства було чимало відомих письменників:
київський митрополит Ілларіон, Феодосій Печерський та інші.
В кінці XI і в XII ст. творив визначний письменник та історик Нестор,
автор "Повісті минулих літ".
Архітектура пройшла самостійний шлях розвитку, використавши й
надбання архітектури візантійського зодчества. Першою християнською
храмовою спорудою була Десятинна церква, збудована в Києві у 992-
996 рр. з каменю і цегли. За часів Ярослава Мудрого було споруджено
Софійський собор. Важливою архітектурною спорудою у Києві були
Золоті ворота: парадний в'їзд до Києва. Споруда складається з двох
ярусів: башти з проїзними воротами і невеликої Благовіщенської
церкви, що стояла на ній. Серед визначних архітектурних споруд ХІ-ХІІ
ст. - Спаський собор у Чернігові, Успенський собор Печерського
монастиря, собор Дмитріївського монастиря, Михайлівський собор
Видубицького монастиря та ін.
Живопис представлений монументальним живописом, іконами та
книжковими мініатюрами. Мозаїки й фрески широко
використовувалися для оздоблення світських і церковних будівель.
Розпис Київської Софії містить і світські сюжети: під хорами є
композиція, яка зображає Ярослава Мудрого з сім'єю, сцени полювання,
музикантів та ін. Великого значення набрала мініатюра. Найдавнішою
відомою книгою є "Євангеліє", написане в 1056-1057 рр. дияконом
Григорієм для новгородського посадника Остромира. "Ізборник"
київського князя Святослава Ярославича (1073 р.) вміщує багато
мініатюр, в тому числі й зображення самого князя та членів його
родини.Прикладне мистецтво ІХ-ХІІ ст. представлене переважно
виробами ювелірів і зброярів. Вироби з курганів і скарбів дали
можливість вченим простежити розвиток форм і стилів у прикладному
мистецтві. Великої майстерності досягли ювеліри в мистецтві
перегородчастої емалі та черні.