Слов’янські племінні

об’єднання VII-Xст.на
території України за
писемними та
археологічними
джерелами
Виконала: Геймур Ярослава студентка 1
курсу “Історія України та культурна
антропологія” 1 група
 Поляни
Вони користуються особливою симпатією Нестора літописця. Цитую:
поляни- “мужи мудри й смислені”.Поляни за літописними
даними,дали перших київських князів:Кия з його братами Щек,
Хорив та сестрою Либідь. Кий був прийнятий з почестями
візантійським імператором у Константинополі.Навіть першу данину
Хозарському каганату поляни дали не хутром, не зерном, а мечами.
Це було натяком на те,що хозари в майбутньому платитимуть
данину полянам. Брак літописних данних, які окреслювали регіон їх
проживання. Лише сказано,що вони “...сіли по Дніпру і називалися
полянами”.VI ст.у Києві було закладене перше слов’янське
поселення закладене деревлянами. Але поляни укріплюють його і
перетворюють у городище. А тепер поговоримо про традиції.
Весільний звичай полян: не ходив жених по молоду, а приводили її
ввечері, а назавтра приносили для її родини те, що за неї дадуть.
Поляни не були ні русами ні хозарами VI- поч. IX ст. Русами стали
лише після захоплення в останній чверті IX ст. норманською
династією Рюріковичів київського княжого престолу.
 Сіверяни

Значну частину Лівобережжя займали

сіверяни,представлені пам’ятками
Волинцівської і Роменської культур VII-X
ст. Літопис поміщає сіверян на лівих
притоках Дніпра.
У складі Волинцівської культури археологи
виділяють Салтівські елементи, які
вказують на впливи Хозарського каганату.
Зустрічаються і на пам’ятках Роменської
культури, на городищі Новотроїцьке.
Археологи,зокрема Б.Рибаков і В.Сєдов.
визначають межі сіверянських пам’яток по
середній течії Десни,Сейму і верхній течії
Сули.Основні міста сіверян- це Новгород-
Сіверянський, Путивль, Рильськ.
Деревляни
Князівство лісового слов’янського племені древлян- на території сучасної Житомирської,
Київської та сходу Рівненської областей від межиріччя р.Случ і Горинь на заході до
Дніпра на сході та від Прип’яті до р.Здвиж.
Столиця Деревлян- м. Іскоростень, найбільші центри Малин, Радомишь,
Овруч.Основним заняттям древлян були лісові промисли, сільське господарство (
переважно підсічне землеробство), сскотарство. Древляни вклонялися численним
язичницьким божествам слов’ян, при цьому на відміну від полян з їхнім культом Перуна,
не мали якогось одного верховного Бога. Сокральним місцем древлян були святилища з
ідолами та священні діброві, велике поширення мали священні камені. В літописах
Нестора згадується.що в древлян “весіль в них не було. а умикали вони дівчат коло
води”. Згідно з літописами, у 883-884 рр древляни зазнали поразки від полян-русин
Києва на чолі з Олегом та змушені були сплачувати йому данину чорними куницями.
912р- одразу по смерті князя Олега оголосили відмову сплачувати данину, проте за 2р
знову зазнали поразки від його сина Ігоря, який подвоїв попередню дань. Протягом
періоду сплати данини Києву Древлянь зберігала свою князівську владу, проте її
характер невідомий.
945р- спроба повторного збору данини Ігорем спричиняє повстання, яке очолює князь
Ніскиня. Війська Ігоря було убито у Коростені та поховано в кургані в Могильному.945р-
помста Ольги .За літописами вона спершу вбиває повноважене древлянське
посольство,946р бере в облогу Іскоростень. Потім Ольга спалює місто. Після поразки
від Ольги древляни остаточно підкоряються владі Київської Русі та поступово
розчиняються у русинах. Остання згадка про древлян у літописних джерелах датується
1136р. у зв’язку з тим,що син князя Мономаха Ярополк передав землі у володіння
Десятинної церкви Києва.
 Бужани
Впродовж VII-XI ст. на території
західноукраїнських земель у басейні річки
Західний Буг.Згадки про бужан містяться у
“Повісті минулих літ” та іноземних хроніках
“Баварський географ”. За даними Баварського
географа, на землях, заселених бужанами, було
близько 230 укріплених городищ. У Повісті
минулих літ розповідається про те що бужани і
волиняни раніше називалися дулібами. Після того
як у IX-Xст. бужани увійшли до складу Київської
Русі, у писемних джерелах вони більше не
згадуються. Головними центрами бужан були
м.Буськ, Белз, Божич.
 Волиняни

Східнослов’янське населення жило на

території Волині.Згадки містяться у Повісті
минулих літ та іноземних хроніках Баварський
анонім 10ст. Є припущення,що волиняни
творили племінний союз і у більш ранніх
джерелах згадуються під назвою дуліби.
Головними центрами волинян були Волинь, а
згодом Володимир.На початку 9 ст. у Волинян
панували феодальні відносини.
Житло на Волині.Хати на Волині були
переважно з дерева, поліплені глиною
та побілені в білий колір. Хати мали
призьбу та були оточені земляним
плотом чи дубовим тином. Церкви на
Волині були трьохкупольними.
 Білі хорвати
Район Прикарпаття населяли племена хорватів, що утворювали
великий союз племен. Він, як і дулібський, приблизно у VII ст.
розпався, після чого частина хорватів переселилася на захід. У 8-10
ст. поширені пам’ятки Райковецької культури.Певною особливістю
райковецьких пам’яток Прикарпаття є поширеність городищ-сховищ,що
були одночасно сокральними центрами. Також білі хорвати фігурують
як учасники походу київського князя Олега 907р. на Константинополь.
Свідчення Костянтина Багрянородного про білих хорватів на
території України:
“… [Знай], что Великая Хорватия, называемая “Белой”, остается
некрещеной До сего дня, как и соседние с нею сербы. Она выставляет
еще меньше конницы, как и пешего войска, сравнительно с крещеной
Хорватией, так что является более доступной для грабежей и франков,
и турок, и пачинакитов[18]. Она не обладает ни длинными судами, ни
кондурами, ни торговыми кораблями, ибо лежит вдали от моря, – путь
от тамошних мест до моря занимает 30 дней. А море, которого они
достигают через 30 дней, называется “Черным”[19].”
Уличі Тиверці

Зона розселення від межиріччя

Літопис згадує про конфлікти
Пд.Бугу та Дністра до
київських князів з уличами за
Дунаю.Тиверці фігурують як
князювання Олега(кін.9ст) та
учасники походів київських князів
Ігоря (920-940рр.).Саме
Олега (907) та Ігоря (944) на
внаслідок останнього
Константинополь.Тиверці брали
конфлікту Уличі втратили
участь у цих походах як
своє місто Пересічен та стали
добровільні союзники, а не як
данниками київських
данники київських князів.Після
князів.Літописне
944 тиверці в писемних джерелах
повідомлення про підкорення
не згадуються.Археологічним
уличів не пізніше 10 ст.
еквівалентом тиверці вважають
Археологічним еквівалентом
групу пам’яток райковецької
уличів вважають пам’ятки
культури
райковецької культури.
Дяку ю з а
увагу !