Підготовка до ЗНО з історії України

Русь – Україна
(Київська держава)

Тема 3
Формування слов’янських народів
Західні Південні Східні
слов’яни слов’яни слов’яни
• Поляки, чехи, • Болгари, • Українці
словаки, серби, (поляни,
лужичани хорвати, деревляни,
словенці, тиверці,
македонці, уличі,
чорногорці волиняни,
сіверяни,
дуліби,
хорвати),
білоруси,
росіяни
 Племенний союз –
об'єднання племен,
які мали спільну теріторію,
мову, звичаї, управління.

Поляни розтошовувалися в
Середньому Подніпров'ї:
“…в лісах на горах понад
річкою Дніпром…”.
 Походження назви
Русь-Україна

"Русь", "Руська земля“

вживається для визначення
територій Київщини, Україна - назва, що означає
Чернігівщини, Переяславщини поняття "край", "земля".
(землі полян, сіверян І древлян). Уперше вживається
Назву "Русь", "руси", "русичі" у Київському літописі 1187 р.
одержали племена, котрі мешкали
щодо Переяславської землі.
на берегах річок Рось, Росава,
Роставиця, Роска та ін.
Територія України - основа
Термін "Русь", "Руська земля" держави
літописи ХІІ-ХІІІ ст. Київська Русь ІХ-ХІІ ст.
відносять до всієї території
Київської Русі.
• Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь
вважаються засновниками першої династії
правителів на Русі. Однак, вони відносяться
до, так званих, легендарних князів, бо
повідомлення про них є лише в легендах, а
інших доказів поки немає.
• З легендами можна ознайомитись завдяки
Нестору-літописцю, який їх записав у
літописі "Повість минулих літ"
• Перша легенда, що в племені полян жили
Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь. На
березі Дніпра вони збудували поселення,
яке в честь старшого брата назвали Києвом.
В честь інших братів названі деякі з
київських гір (Щек -> Щекавиця, Хорив - -
>Хоривиця), а сестра Либідь залишилась в
назв притоки Дніпра (річка Либідь).
• Друга легенда, що Кий не був ніяким
князем, а був простим перевізником на
Дніпрі - перевозив людей та товари через
річку. Люди, які очікували на березі на
переправу, поступово утворили поселення,
яке від перевізника отримало ім'я Київ.
Археологічні розкопки підтверджують думку Нестора і
засвідчують,що Київ виник наприкінці V-у першій
половині VІ століття. Історики вважають, що Кий став
родоначальником нової династії – Києвичі.
 Час правління
• ? – 882 р.
Діяльність
• Укріплення держави та війська;
• Спроба укріплення влади за
допомогою релігії (християнства);
• Вихід Київської держави на
міжнародну арену (вдалий похід
на Візантію у 860 р.)
• Звільнив полян від плати данини
хозарам
• Підпорядкував, окрім полян,
Аскольд і Дір деревлян, дреговичів, частину
сіверян
 Давній літопис «Повість временних літ» сповіщає нам, що
після смерті Києвичів на землях полян ще довгий час княжили
їхні нащадки. Потім для Києва настали важкі часи: «.. зазнали
утисків поляни від деревлян та інших навколишніх народів, і
найшли на них хозари». У цей час біля Києва з'явилися варязькі
воїни Аскольд і Дір. За одними оповіданнями варяги захопили
Київ і стали ним правити, за іншими — кияни самі запросили
варязьких воїнів.
Так чи інакше, Аскольд і Дір надали східним слов'янам
військову підтримку, звільнили від данини кочівникам і стали
князювати в Києві.
Київ став не тільки великим торговим містом, осередком
полянської землі, а й перетворився на центр наддніпрянської
держави, яка мала у своєму розпорядженні могутнє військо й
кинула виклик самій Візантії.
Із «Повісті минулих літ» про князювання Аскольда і Діра

І було в нього [Рюрика] два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри, і відпросилися вони [у Рюрика піти] до
Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали,
кажучи: «Чий се город?» А вони [тамтешні жителі], сказали: «Було троє братів, Кий, Щек [і] Хорив, які зробили
город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались
удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею.
У рік 866. Рушив Аскольд і Дір на Греків, і прийшов [туди] в чотирнадцятий рік [після першого походу Русі на]
Михайла-цесаря. А цесар [Михайло тоді] був у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх [Орифа]
послав йому вість, що Русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, [руси], у середину Суда увійшовши,
вчинили вбивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблів оточили. Цесар же ледве в город
увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві святої Богородиці, що є у Влахернах, усю ніч молитву творили. А тоді,
божественну ризу святої Богородиці зі співами винісши, у море вмочили [її] полу. Була тиша, і море
заспокоїлось. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної русі
розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося.
[Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 12—13]
Прибуття Аскольда і Діра
до Константинополю.

Малюнок із літопису.
 Час правління
• 882 – 912 рр.
• Діяльність
• У 882 Олег здобув Київ. При взятті
Києва він убив київського князя
Аскольда.
• У 907 році Олег вирушив в похід на
Константинополь.
• Вершиною його здобутків вважають
похід на Константинополь і угоду з
Візантією 911 р.
• Олег помер 912 р. від укусу змії.

Олег
Походження князя Олега.
У кінці IX ст., після смерті новгородського князя Рюрика, варяга за походженням, до повноліття
його сина Ігоря, фактичним правителем новгородської землі став Олег (ім'я походить від
скандинавського слова helga — мудрий). Він здійснював численні завойовницькі й торгові походи, і у
882 році, як повідомляє «Повість временних літ», зібрав велике військо й вирушив походом на
південь, до Києва.
Заховавши дружину й човни, Олег представився купцем, що привіз дарунки київським князям.
Коли Аскольд і Дір вийшли привітати торгового гостя, Олег заявив їм: «Ви не князі, і не княжого
роду, а це син Рюрика», — і показав на малолітнього Ігоря, якого привели воїни. Аскольда й Діра
підступно вбили. Аскольд був похований на Печерську (звідси й назва місцевості — Аскольдова
могила), а Дір — поблизу того місця, де пізніше буде збудована церква святої Ірини (неподалік від
Софійського собору).
Захопивши Київ, Олег зробив місто своєю резиденцією, наголосивши: «Бути Києву матір'ю
містам руським».

Так, у єдину державу об'єдналися слов'янські землі Півночі та Півдня.

Із «Повісті минулих літ» про князя Олега

Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина
свого Ігоря, бо той був дуже малий. <…>
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І
сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря
малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра
сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до
рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви
оба не є ні князі, ні роду княжого. Я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син
Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра... <…>
І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього
словени, і варяги, й інші, що прозвалися руссю.
Сей же Олег почав городи ставити і встановив данину словенам, і кривичам, і мерям. І встановив він
варягам данину давати від Новгорода, — триста гривень на рік заради миру, — що до смерті
Ярославової давали [новгородці] варягам.
У рік 883. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.
У рік 884. Пішов Олег на сіверян, і побідив сіверян, і наклав на них данину легку. І не велів він їм хозарам
данину давати, сказавши: «Я їм противник, і вам нічого давати».
У рік 885. Послав Олег [послів] до радимичів, питаючи: «Кому ви данину даєте?» Вони ж сказали:
«Хозарам». І мовив їм Олег: «Не давайте хозарам, а мені давайте». І дали вони Олегові по шелягу, як ото й
хозарам давали. І володів Олег деревлянами, полянами, сіверянами, радимичами, а з уличами й тиверцями
мав рать.
У рік 907. Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і
кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є
пособниками. <…> І з цими всіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі
І прибув він до Цесарограда, а греки <…> город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти
кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони
розбили, і церкви попалили. А котрих же брали як полоняників, [то] одних вони посікали, а других мучили,
інших же розстрілювали, а [ще] інших у море кидали. І багато іншого зла творили руси грекам, як ото
[звичайно] вороги творять.
І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер,
напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.
Побачивши ж [це], греки убоялися і сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми
згоджуємось на данину, як ти ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі і вина, і не взяв він
його, бо було воно приготоване з отрутою. І убоялися греки, і сказали: «Не Олег се, а святий Дмитрій,
посланий на нас богом».
І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в
кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він
Грецької землі.
Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями грецькими, із Леоном і з
Олександром…
І прибув Олег до Києва, несучи золото, і паволоки, і овочі, і вина, і всяке узороччя. І прозвали [кияни] Олега
— «Віщий», бо були люди [ці] поганами і невігласами…
І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві.
Убивство Аскольда й утвердження Олега в Києві.
Малюнок із літопису
Аскольдова могила (Київ, сучасний вигляд)
 Похід Олега на
Царгород.
Малюнок з літопису
Олег прибиває свій щит на воротах Константинополя
 Значення діяльності
• Об’єднав Північну Русь з Південною, що
ознаменувало початок створення загальноруської
державності
• Сприяв перетворенню Київської Русі на
централізовану державу
• Зміцнив військову могутність своєї держави, що
дозволило Русі активізувати зовнішньополітичну
діяльність
• Здійснював збирання і консолідацію
східнослов’янських земель навколо Києва
 Час правління
• 912 – 945рр.
Діяльність
• Достовірно відомі походи Ігоря на
Константинополь (Царьград) у
941 та 943 роках.
• У 944 році між Києвом і
Царгородом було досягнуто згоди
і укладено союзну і торговельну
угоду.
• Привязали його до стовбурів двох
нагнутих дерев, відпустили й
дерева роздерли його тіло на дві
частини. Літопис подає смерть
Ігор Ігоря на 945 р.
 Особливості правління
• Відновив владу над деревлянами та уличами
• Продовжував воєнні походи на Візантію. Похід 941 р. завершився
поразкою. До участі в поході 943 р. князь Ігор залучив величезні сили.
Проте до битви справа не дійшла. Візантійці погодилися підписати нову
угоду, що підтверджувала основні торговельні інтереси Русі
• Намагався обмежити вплив варягів, які продовжували займати керівні
позиції в дружині князя
• Здійснив похід на Закавказзя (944 р.) проти войовничих горців, які були
союзниками Візантії. Завершився великим успіхом. Русичі оволоділи
багатими містами Дербентом і Бердаа
• Уклав мир з кочовиками-печенігами, які 915 р. вперше з’явилися біля
південних кордонів Русі. Печеніги відкочували до Дунаю. Проте в 920-х рр.
вони порушили кордони Русі, що викликало війни Ігоря з цими племенами
Давньоруські літописи в оповіданні про похід 941
року сходять до перекладів продовжувача Амартола,
але також містять сліди народного переказу.
Продовжувач Феофана так починає розповідь про
похід:
«11 червня [941 року] на десяти тисячах суден
припливли до Константинополя роси ...».

У морському бою величезний флот був частково

знищений грецьким вогнем.

Після набігів на візантійські землі і низки поразок Ігор

у вересні 941 повернувся додому.
Іванов В. "Битва Ігора з візантійцями"
Восени 945 року Ігор на вимогу дружини, незадоволеною
своїм утриманням, вирушив за даниною до древлян.
Древляни не значилися в складі війська, потерпілого
розгром у Візантії. Можливо тому Ігор вирішив поправити
становище за їх рахунок. Ігор довільно збільшив величину
данини колишніх років, при її збиранні дружинники
творили насильство над жителями.
На шляху додому Ігор прийняв несподіване рішення:
«Поміркувавши, сказав своїй дружині:" Ідіть з даниною додому, а я повернусь і походжу іще ». І відпустив він
дружину свою додому, а сам з невеликою дружиною повернувся, бажаючи більшого багатства.
Древляни ж, почувши, що йде знову, порадилися з князем своїм Малом і сказали:
"Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб'ють його так і цей: якщо не вб'ємо
його, то всіх нас погубить" [...] і древляни, вийшовши з міста Іскоростеня, вбили Ігоря і дружинників його, так як
було їх мало. І похований був Ігор, і єсть могила його коло Іскоростеня в Деревської землі і до цього часу. "
Україні-Русі
 Час правління
• 945 – 964 рр.
Діяльність
• Ольга — київська княгиня з 945
року.
• Правила Руссю в роки
неповноліття свого сина
Святослава
• Близько 955 прийняла
християнство
• 964 рік - відхід Ольги від
державних справ.
Ольга
У 945 році Ольга стала
вдовою, правління державою
перейшло княгині, бо син
Святослав був замалим. В
середині Х століття жителі
руських земель були
язичниками і помста була
священним обов’язком.
Княгиня, вбита горем,
отримавши з рук
дружинників меч свого
чоловіка, почала планувати
помсту.
Древляни, сп’янівши після вбивства
Ігоря, вирішили одружити свого
князя Мала з Ольгою і отримати в
руки всю владу.
 Перша помста княгині Ольги

Древляни послали до Ольги А слугам своїм Ольга веліла вирити

двадцять послів з пропозицією у дворі глибоку яму, куди і скинули
бути дружиною їхнього князя послів, засипавши їх землею
Мала. Ольга удавано погодилася і
нібито заради честі послам
влаштувала так, щоб послів
древлян несли до неї урочисто в їх
човнах
Перша помста Ольги. Малюнок з літопису «Повість минулих літ»
 Друга помста княгині

Потім на запрошення Ольги від древлян прибуло друге посольство з кращих мужів
древлянськой землі. Княгиня веліла приготувати їм спочатку баню, а як тільки посли
опинилися в лазні, їх замкнули, а баню запалили, і всі вони згоріли.
Це була друга помста древлянам.
 Третя помста княгині Ольги

Потім Ольга сама відправляє послів до

деревлян, кажучи:
«Ось я йду до вас, приготуйте меди многая
у міста, де вбили чоловіка мого, Хай
поплачу на могилі його і сотворю тризну*
мужеві».

* Тризна - це поминальна трапеза

язичників на могілах- курганах померлих.
 Княгиня Ольга (945 - 964)
Внутрішня: Зовнішня:
Провела реформу системи Використовувала нові
збору данини: підходи у зміцненні міжнародного
авторитету Київської Русі,
- точно встановлювались віддавала перевагу мирним
норми данини,податків, способам, а не воєнним:
повинностей, ”уроків”,
“оброків”;
- у 946 р. та 957 р. здійснила
дипломатичних візити до
- засновані центри збору Константинополя, уклала
данини- погости - угоди;
опорні пункти верховної
влади на місцях.
- встановила мирні відносин з
германським імператором
Отоном.
Коли Княгиня Ольга прибула до Константинополя, то їй
довелось чекати півроку на зустріч з імператором.
Зустрівшись з Ольгою імператор Костянтин Багрянородний
був покорений красою цієї жінки і він вирішив одружитись із
імператор Костянтин
нею. Але проявивши винахідливість, вона нагадала що за Багрянородний
віросповіданням є язчницею, проте готова з рук імператора
прийняти християнство.
 957 року в Константинополі, в Соборі
святої Софії, патріарх Феофіліктій і
Костянтин VII Багрянородний особисто
хрестили княгиню.

Та після обряду хрещення імператор

знову спробував схилити княгиню до
одруження, на що отримав відповідь : «не
годиться хрещеному батьку за дочці
женитися, то великий гріх».

Така хитрість і жвавість розуму ще

більше вразили Костянтина, тому відпустив
він Ольгу в Київ із коштовними дарунками.
На Русі княгиня починає провадити активну
політику з метою хрещення Русі. Але на той
час її син Святослав вже був достатньо
дорослий, щоб самостійно правити державою,
а на додачу ще й ярим язичником. Тому у 964
році до влади приходить син Ольги та Ігоря
Святослав.
Хрещення Ольги. Малюнок з літопису «Повість минулих літ»
 Каменная гробница святой княгини Ольги

княгиня Ольга померла в 969 році .Перед смертю

вона заповідала поховати її за православним
звичаєм і не робити над її могилою язичницьких
поховальних обрядів
«І плакали над нею плачем великим син її і внуки її, і всі люди, - каже літописець.
Вшанування княгині Ольги
 Час правління
• 964 – 972 рр.
Діяльність
• У 964 році князь Святослав здійснив свій
перший похід на землі слов'янського
племені в'ятичів. В'ятичі підкорилися
Києву.
• У 967 році Святослав переміг болгарське
військо
• Навесні 972 року князь на дніпровських
порогах загинув у битві з печенігами.

Святослав
Згідно з Іпатіївським літописом Святослав
народився в 942 році. За літописом («Повість
врем'яних літ») вже 946 р. юний Святослав
сидів на коні і, навіть, пробував метнути
списа.
 У 964 — 966 роках дружини Святослава воюють на Оці і середній Волзі, підкорюють в'ятичів і завдають фатального
удару колись могутньому Хазарському каганату. Святослав взяв штурмом і його столицю Саркел, яка знаходилася на
перешийку Дона з Волгою. Слідом княжий десант направився в землі ясів і касогів.
 Напад печенігів на Київ (968)
У той час у Києві знаходилася старіюча княгиня Ольга, яка правила Руссю за сина, і троє синів Святослава. Навесні
печеніги осадили Київ (це був перший набіг степових кочовиків на Київ) і стали спустошувати його околиці. Осадженим
вдалося послати звістку про це у Переяславець.
Князь Святослав, здавалося, зробив неможливе. Він швидко зібрав своє військо, що стояло гарнізонами по
болгарських фортецях, і стрімко рушив по Дунаю, Чорномор'ю і Дніпру до Києва. Печеніги не чекали такої швидкої появи
київського князя на Русі — імператорські посланці запевняли їх у неможливості цього. Небезпека для печенігів була ще й у
тому, що князь Святослав чудово знав тактику своїх нещодавніх союзників. Військо Святослава з тріумфом увійшло в Київ.
 В 969 році померла княгиня Ольга. Поховав її Святослав так, як вона й бажала — за християнським
звичаєм і дуже сумував за нею. Сам же Святослав залишався язичником до кінця свого життя
Перед новим походом проти Візантії князь Святослав поділив свої землі між своїми синами —
Ярополком (землі полян) — Київ, Олегом (землі древлян) та Володимиром (Новгород).
 Політика князя Святослава (964 - 972)
Внутрішня : Зовнішня :
Посилив владу розширення теріторії Київської Русі :
Великого князя, підкоряє в’ятичив; перемогає хозарських
зосередевши всю союзників – волзьких булгар; завдає поразки
повноту влади в Хозарському каганату.
руках єдиної династії. 968 р. вдалий похід проти Болгарії;
968р. боротьба з печенігами ;
969 р. – розділив 969 р. другій не вдалий похід на Балкани;
князівства між 972 р. Смерть Святослава
своїми синами:
намісником у Києві
став старший син
Ярополк.
І. Князь – воїн
Останній вікінг. Хоробрий. Завойовник. Александр Македонський нашої епохи. «Чистий запорожець на
київському столі» (М.Грушевський). «Іду на ви», ходив «яко парус» (Нестор)
ІІ. Походи на Схід (964-966)
Похід на Оку і Волгу – в’ятичі; Волзька Булгарія. Розгром Хозарського каганату
ІІІ. 967-968 рр.
968 р. підкорив уличів і тіверців. Союз з Візантією. Святослав «подужав болгар, взявши 80 городів по
Дунаю, і сів, у городлі Переяславці, беручи данину»
ІV. Печеніги
968 – печеніги оточили Київ. «Ти княже чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив.»
Святослав помчав у Київ «і прогнав печенігів у поле».
V. Адміністративна реформа
Мета: зосередити всю владу на місцях в руках єдиної династії. Ярополк – Київ, Олег – Деревлянська
земля, Володимир – в Новгороді
VІ. 969 – 971 рр.
Війна з Візантією. Перша в житті поразка – під Акадіополем. Повернувся до Доростолу – три місяці в
облозі. «Не посоромимо землі Руської». «Мертві сорому не знають» угода з імператором
VІІ. 972 р.
Хан Куря атакував русичів біля Дніпровських порогів і всіх перебив. Чаша з голови князя: «Чужих
бажаючи, свою погубив»
Розповідаючи про похід князя Святослава на Балкани 967 року, літописець
наводить переказ про те, як візантійський імператор з'ясовував Святославову
вдачу: «Коли прийшли грецькі посланці до нього і піднесли дари, то він не глянув
на них, а повелів сховати їх… І мовив один : «Спитай його ще один раз. Пошли ще
йому оружжя. І принесли йому меч, і він, узявши, став любуватися ним, і
хвалити, і дякувати цесареві». І прийшли посланці до цесар, і повідали все, що
було. І сказали: «лютим буде сей муж, бо майном нехтує, а оружжя бере.
Згоджуйся на данину»…

Літописець так оповідав про Святослава: «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи,
як пардус, багато воєн він чинив. Возів же зо собою він не возив, ні казана не
брав, ні м'яса не варив, але, потонку нарізав конину, або звірину, або воловину і
на вуглях спікши, це він їв. Навіть шатра він не мав, а пітник слав і сідло клав у
головах. Такими ж і всі інші вої його були. І послав він до інших земель послів,
кажучи: «Хочу на вас іти».
У рік 965. Рушив Святослав на Хозар. Почувши ж [про це], хозари вийшли насупроти з князем
своїм, каганом [Іосифом?]. І зступилися [війська] битися, і сталася битва межи ними, [і] одолів
Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг він, і касогів, і
прийшов до Києва. У рік 966. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав.
У рік 967. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він
вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у [городі] Переяславці, [і] беручи данину з
греків… У рік 971. Прийшов Святослав до Переяславця, і заперлися болгари в городі. І вийшли
болгари на січу проти Святослава, і була січа велика, і одолівали болгари. І сказав Святослав воям
своїм: «Уже нам тут полягти. Ударимо мужньо, браття і дружино!» А під вечір одолів Святослав
[болгар] і взяв город списом, кажучи: «Се город мій!» І послав він до Греків [послів], мовлячи:
«Хочу на вас іти і взяти город ваш, як і сей». І сказали греки: «Ми не в силі супроти вас стати. Так
що візьми з нас данину [собі] і на дружину свою. Але скажіте нам, скільки вас, щоб дали ми по
числу воїв». А це говорили греки, обманюючи русів: греки бо є хитромудрі й до сьогодні. І сказав їм
Святослав: «Єсть нас двадцять тисяч», — і додав він десять тисяч, бо було русі десять.
І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли побачили [це] руси, то убоялися вельми |
множества воїв. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насупроти.
Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми,
— то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді [самі]
подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо». І приготувались до
бою руси і греки насупроти [них]. І зітнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і
одолів Святослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до города [Цесарограда], і інші городи
розбиваючи, які стоять пустими і до сьогоднішнього дня… Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у
човнах до [дніпрових] порогів. І сказав йому воєвода отця його Свенельд: «Обійди, княже, [їх] на конях, бо
стоять печеніги в порогах». Однак не послухав він його і рушив у човнах. Тим часом послали переяславці до
печенігів [гінців], кажучи: «Іде Святослав у Русь, узявши майна багато у греків і полон незчисленний, а з
малою дружиною». Почувши ж печеніги се, заступили пороги. І прийшов Святослав до порогів, та не можна
було пройти порогів, і став він зимувати у Білобережжі. І не було в них їжі, і настав голод великий, так що по
півгривні [була] голова коняча. І зимував [тут] Святослав. А коли приспіла весна, пішов Святослав у пороги.
У рік 972. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і
взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, — окувавши череп його золотом, пили з нього. Свенельд же
прийшов у Київ до Ярополка. І було всіх літ княжіння Святославового двадцять і вісім. [Літопис руський. —
К.: Дніпро, 1989. — С. 36—37]
Із «Літопису руського» про князя Святослава

У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїв збирати, багатьох
і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато воєн він
чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла [не брав], ні м’яса [не] варив,
але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину [і] на вуглях спікши,
[це] він їв. Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах.
Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів],
кажучи: «Хочу на вас іти». [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989, с. 35]
З «Історії» Лева Діакона про князя Святослава

...Імператор Цимісхій у позолоченому озброєнні, на коні, під’їхав до берега Дунаю,

супроводжуваний великим загоном корінників. Святослав приплив по річці на
скіфському човні і, сидячи за веслом, гріб нарівні з іншими без жодної відмінності.
На вигляд він був таким: середній на зріст, не надто високий, не надто малий, із
густими бровами, із голубими очима, із рівним носом, із голеною головою і з густими
звисаючими донизу вусами. Голова в нього була зовсім гола, і лише з одного біжу
висіло пасмо волосся, що означало знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь
стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього
золота сережка, прикрашена двома перлинами і рубіном, вставленим між ними.
Одіяння на ньому було біле, яке нічим, окрім чистоти, не відрізнялось від одягу
інших. Сидячи в човні на лаві для веслярів, він поговорив трохи з государем про
умови миру і виїхав. Таким чином закінчилась війна ромеїв із русами.
На Україні знайшли меч князя Святослава.

Меч часів Святослава, знайдений кілька

років тому на острові Хортиця, став
символом зв'язку поколінь під час урочистої
клятви, яку 14 жовтня 2015 року, в День
захисника України, вперше принесли
близько двохсот вихованців з Київського
військового ліцею ім. Івана Богуна та
Запорізького обласного ліцею з посиленою
військово-фізичною підготовкою "Захисник".
 Сходинки історії

Олег
882-912

Аскольд
та Дір
Київ
 Біографія
Володимир Святославич
(* 958? — † 15 липня 1015) —
руський державний і
політичний діяч з варязької
династії Рюриковичів, великий
князь Київський (980 -1015).
988 року охрестив Русь,
першим з руських князів
розпочав карбувати власну
монету.
 Завоювання київського престолу
• Після загибелі у 972 році князя Святослава Києвом керував
Ярополк. У 977 році розгорілася міжусобна війна між Ярополком
і його братами.
• Тим часом Володимир у Скандинавії набрав з Добринею варязьке
військо і в 980 році почав війну проти київського князя.
• Згідно з літописом Володимир вокняжився в Києві у 980 році.
Походи
• У 981 р. - війна з ляхами. Успіх Володимира пов'язаний з тим,
що йому вдалося порозумітися з окремими з хорватських
племінних князів.
• 982 р. Володимир вдруге пішов походом на вятичів, які
повстали проти князя.
• 983 р. – війна з ятвягами.
• У 985 р. Володимир Святославич виступив проти Волзької
Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом і скоро обидві
сторони погодились на мир.
 Територіальне зростання Київської Русі

Підкорив радимичів і Приєднав хорватів 988 рік похід на

в’ятичів Херсонес

Князь Володимир

Приєднав решту Захопив і приєднав

слов’янських народів 985 рік похід на польські землі
волзьких болгар

Київська Русь за Володимира перетворилася на

найбільшу європейську державу
Кордони Київської Русі
простяглися від Карпат до
Волги, від Балтійського до
Чорного й Азовського
морів
 Реформи князя Володимира
Адміністративна реформа: Військова реформа: Судова реформа:
• своїх синів і вірних • сформував військо з Розмежовано церковне і
дружинників посадив у містах дружинників-слов’ян, а не з княже судочинство
для контролю над місцевою варягів. (єпископський та градський
знаттю; суди).
Прийнято закон “Устав
• на зміну родоплемінному земляний”.
поділу суспільства остаточно
прийшов територіальний
 Містобудівна реформа: Розбудова Києва: Оборонна реформа:
Споруджено міську фортецю Створено систему укріплень
• “І сказав Володимир: “Се площею 10 гектарів навколо уздовж річок Стугна, Сула,
недобре є, що мало центральної частини стольного Десна, Трубіж, Остер, які стали
городів навколо Києва”. І граду опорними пунктами в
боротьбі з печенігами.
став він городи
зводити...”
• Будувалося багато міст по
берегах основних річок
країни.

Князь Володимир засновує

Білгород.
Мініатюра
Радзивиллівського літопису
 Карбування монет:
Володимир Святославич першим з
київських князів став карбувати власні
монети. Златник важив 4,2 г .Це була
високохудожня монета з гербом-
тамгою тризубом, портретом князя і
словесною легендою. На зворотному
боці було зображення Христа
Спасителя.
Релігійна реформа: Спроба реформувати язичництво
Спроба Володимира була невдалою.
реформувати язичництво У 988 р. прийняв хрещення і
(близько 980 р.). запровадив на Русі християнство.
“Поставив ідолів на горбі
над двором теремним:
Християнство – світова релігія,
Перуна дерев’яного, а
заснована на вірі в Божого сина
голова його срібна, а вус
Ісуса Христа, який прийшов на
золотий, і Хорса,
землю і був розіп'ятий.
і Дажбога, і Стрибога, і
Сімаргла, і Мокош”.
Нестор-Літописець
Значення прийняття християнства
• Дало поштовх розвиткові
ремесел, особливо в архітектурі;
• Запроваджено слов'янську
писемність (кирилицю);
• Почалося літописання,
поширилися книги;
• Пом'якшилися звичаї;
• Укріпилася князівська влада;
• Зміцнилося міжнародне
становище Київської Русі;
• Сприяло створенню єдиного
народу.
Десятинна церква
• Прийняття християнства сприяло розвиткові кам'яного зодчества.
• У 996 р. завершилося будівництво першої камяної церкви – Десятинної.
 Зовнішня політика Володимира
• Боронив Київську Русь від печенігів;
• Шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв'язки з Польщею, Угорщиною, Чехією,
Норвегією, Швецією;
• У 1013 р. укладено угоду зі Священною Римською імперією.
• Зав'язуються контакти з Папою Римським.
Значення діяльності князя Володимира

• В основному завершив формування

єдиної держави: територія Київської
Русі простягалася від Чудського,
Ладозького, Онезького озер на півночі
до Південного Бугу на півдні, від Карпат
на заході до межиріччя Оки і Волги на
сході;
• Укріпив князівську владу, створив
сильну централізовану державу;
• Охрестивши Русь, зрівняв її з
провідними європейськими
державами.
Пам'ятник Володимиру Великому
Па́ м'ятник Володи́ миру
Вели́ кому— найстаріший
скульптурний пам'ятник
Києва, споруджений у
1853 році.
 Ярослав Володимирович
(Мудрий)

син князя Володимира

Святославича і
Роки життя полоцької княжни
(бл. 978–1054) Рогнеди.

Роки правління
1019–1054
На десятому році життя Ярослав
був поставлений батьком
намісником у Ростово-
Суздальській землі, в Поволжі. (у
Ростові за Ярослава правив хтось
із довірених бояр Володимира). У
Новгороді Великому помер
найстарший син Володимира
Вишеслав. І Володимир
несподівано для всіх перевів до
Новгорода Ярослава. Чверть
століття просидів він на дуже
відповідальному новгородському
престолі.
 Мсти- Свято-
слав Гліб Борис
полк

Свято-
слав Ярослав
1015 рік
• по смерті Володимира київський
престол за заповітом опинився в
руках Бориса;
• владу в Києві захоплює
Володимира пасинок Святополк
Ярополкович, скориставшись
відсутністю Бориса;
• літописець стверджує, що він вбив
Бориса, Гліба й Святослава.

Борис і Гліб (образ)

 1019 рік
 Ярослав з Новгорода
виступає проти Святополка;
 кияни не сприймають поляків
і Святополка, якого нарекли
“Окаянним”;
 відступ поляків до Польщі;
 союз Святополка з печенігами
і наступ на Київ;
 річка Альта – вирішальна
битва.
Наслідок:
- перемога Ярослава;
- повернення київського
престолу.
Втеча Святополка.
 1023 рік
Спроба Мстислава Володимировича
( з Тмутаракані) захопити владу в
Києві, але «не прийняли його
кияни»;
1024 рік
Лиственська битва.
Наслідок:
Перемога Мстислава;
Поділ Русі між Мстиславом і
Ярославом:

Мстислав Володимирович
До 1036 р. Ярослав мав співправителем брата Ярослава: Правобережжя Дніпра належало
Ярославові, Лівобережжя – Мстиславові.
Зовнішня політика
• Боротьба Ярослава з Польщею за червенські міста. У
1031 році разом з Чернігівським князем відвоював
червенські міста.

• В 1030 році відвоював у поляків Белз.

• У 1036 році біля Києва розгромив печенігів і на 30 років

захистив південний кордон від нападів.

• Але Ярослав Мудрий намагався й іншим шляхом

зміцнювати престиж своє держави та забезпечити їй
мирний розвиток. Цьому допомагала так звана
“шлюбна дипломатія”.
За Ярослава Мудрого поширилося і Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав
зміцніло християнство в Київській Русі, а під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним
також оформилася організаційна структура й володарем могутньої Київської держави,
церковна ієрархія: 1039 документально окрім Полоцького князівства, яке виділено
Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року,
стверджено існування Київської за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля
митрополії, що перебувала в Києва печенігів
юрисдикції константинопольського патріарха.
Ярослав узгодив церковний устав,
яким визначалися права церкви і
духівництва. Крім призначення
митрополитів на київську катедру,
Церква Україні – Русі користувалася
автономією, включно з тим, що 1051 з
ініціативи Ярослава собор місцевих
єпископів обрав русина Іларіона
митрополитом київським. За цього
часу засновано також
перші монастирі на Русі в яких
писалися літописи, були
школи іконописання
За часів Ярослава Мудрого було розпочато
кодифікацію давньоруського права,
результатом якої стало укладення так званої
"Правди Ярослава", що становить
найдавнішу частину кодексу законів,
відомого як "Руська Правда".
“Руська Пpавда” – збіpник (кодекс)
законів з окpемих питань цивільного,
сімейного, фінансового та
кpимінального пpава. Цю пам’ятку
стаpовини впеpше відкpито в 1738 p. і
видано в 1767 p.

Існують тpи pедакції “Руської Пpавди”:

Hайдавніша (Коpотка), Розшиpена та
Скоpочена. Коpотка “Руська Пpавда”,
що складається з 17 паpагpафів
(законів), написана за життя Яpослава
Мудpого в 30-х pоках ХІ ст.
 Софійський собор
• закладений Ярославом
Мудрим 1037 р. на місці
перемоги над печенігами;
• центральне і найвище
місце в «місті Ярослава»;
• хрестово-купольний храм
( 13 куполів);
- одночасне використання Софіївський собор у Києві
фресок і мозаїк. ( сучасний вигляд).

поява нових слов’янських

Особливість
традицій в архітектурі
Київської Русі.
• головний парадний в’їзд до Києва;
Золоті ворота
• зведено за зразком візантійської столиці;
• про будівництво їх, водночас із Софійським собором,
згадується в літописі під 1037 роком.
• із записів мандрівників 16 – 17 століть та малюнків А. ван
Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота
були напівзруйнованими;
• реконструкція, що її закінчено 1982 року, відтворює Золоті ворота .
Золоті ворота у такому вигляді: основна частина — це Малюнок А.Вестерфельда.
1651 рік.
вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього
фасаду вежа має додатковий виступ — «малу вежу»;
проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними
дерев’яними воротами, обкутими металом, з другого —
стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх воріт,
що збереглися в пам’ятках Новгорода й Суздаля.

Золоті ворота Києва.

Реконструкція.
 Церква Святої Ірини
Ірининський монастир у місті
Ярослава було засновано у 1030-х
роках одночасно із Георгіївським
храмом. Літопис про цю подію пише
так: "У рік 6545 (1037)...[він звів]
монастир святого Георгія Руїни Ірининської церкви
[Побідоносця] і [монастир] святої
Орини". Названо монастир та
головний храм було на честь
небесної покровительки дружини
Ярослава Мудрого Інгігерди (у
хрещенні Ірини)- Святої Ірини. Це був
досить великий багатобаневий храм
у візантійському стилі.
Реконструкція вигляду
Ірининської церкви
 Церква Святого Георгія
Перший храм на цьому місці було споруджено Ярославом
Мудрим 1037 року. Ця церква була зруйнована під час
монголо-татарської навали на Київ 1240 року.
Храм багато століть лежав у руїнах, аж поки 1674 року на
давніх фундаментах з благословіння Лазаря Барановича
було споруджено дерев'яну Георгіївську церкву.
Знаходилася на сходженні вулиці Золотоворітської та
Георгіївського провулка.
1934 року церкву, як і багато інших київських храмів, було
знищено.
 “Шлюбна дипломатія”
Ярослав був одружений з донькою шведського короля Інгігердою.
Сестра Доброніга вийшла заміж за польського короля Казимира.
Син Всеволод одружився з донькою візантійського імператора
Анастасією.
Син Ізяслав одружився з сестрою польського короля Казимира
Гертрудою.
Син Святослав – з онукою германського цісаря Генріха ІІ.
Дочка Анастасія одружилася з угорським королем Андрієм І.
Дочка Єлизавета – з норвезьким королем Гаральдом Суворим.
Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І.
 • Побудував у 1036 році Софійський
Розбудова Києва собор.
• При Софійському соборі була
відкрита школа і бібліотека.
• Ця бібліотека стала центром
давньоруського літописання.
 Ярослав був освіченою людиною.
За свідченням Нестора:
“Засіяв книжними словами серця віруючих людей”. “До книг він мав нахил, читаючи часто вдень і вночі”.

За це його прозвали “Мудрим”

Нестор Літописець Пам’ятник Ярославу

Мудрому
При дворі Ярослава навчалися майбутні правителі європейських держав,
зокрема король Норвегії Гарольд Сміливий та угорський король Андрій.
 Зовнішня політика
Польща
-приєднання червенських міст
-заснування м. Ярослава
-Перемишль, Белз
Прибалтика м.Юр’їв
Печеніги
-будівництво валів
-1036 р. – роботи біля Києва
Візантія
1043 р. – невдалий похід –
поступки Візантії
Шлюбна Дипломатія
Д. Анна – Королева Франції
Д. Єлизавета – норвезька
Д. Анастасія – Угорська
С. Доброгнєга - польська
Іларіон
«Слово про закон і благодать»
Митрополія - церковний
адміністративний округ
Внутрішня політика
«Руська правда» 1016 р.
Писемний звід законів
-Відсутність смертної кари
- Система віри (штрафів) на
користь князя
- Збереження права князя
- Збереження права на помсту
- Колективна відповідальність
- -Розмір штрафу в залежності від
Ярослав соціального статусу
Мудрий
1019-1054 Софія Київська, 1037
Місто Ярослава
Золоті Ворота
Собор
Бібліотека, скрипторій, школа
1051 – призначення Київського
митрополита Іларіона в обхід
Константинопольського патріархату
Києво-Печерська лавра
- «Тесть Європи»
 Заповіт Ярослава Мудрого

У близькому до Києва Вишгороді 20

лютого 1054 р. на руках любого
Всеволода помирав Великий князь
Ярослав. В останні хвилини свого
життя він звернувся до дітей зі
словами:
«Вас я, діти, покидаю,
Йду у ліпшу сторону
Але, діти, пам’ятайте
Мою заповідь одну:
Не сваріться, живіть в згоді!
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полі рознесе!»
Смерть Ярослава
Мармуровий саркофаг з рештками
князя та його дружини Ірини
стоїть і донині у Софіївському
соборі, а сам храм Святої Софії є
одвічним
пам’ятником Великому князю.
Літописець, вказуючи на значення діяльності
князів Володимира та Ярослава, писав: «Як
то буває, що один зоре землю, другий засіє, а
третій жне та їсть багаті овочі. Так і тут:
батько Ярослава зорав та зрушив землю,
просвітивши хрестом, Ярослав, Володимирів
син, засіяв книжними словами серце вірних, а
ми живемо, користуючись з книжної науки».
 Словничок
• Мозаїка – зображення, викладене маленькими
шматочками скла або камінцями.
• Фреска – малюнок фарбами по вогкій штукатурці.
• Християнство – релігія, що ґрунтується на вірі в
Ісуса Христа.
• Печеніги – кочові племена, що населяли степ між
Дунаєм та Волгою.
 Історичне джерело “Руська правда”
1. «Якщо вб’є вільна людина вільну, то за неї мають право помститися брат за брата
або син за батька, або батько за сина. Якщо хто з них не бажає мститися, то нехай
одержить 40 гривень за вбитого».
5. “Якщо хтось стане на розбій без причини, свідомо по-розбійницьки, то люди общини
за нього не сплачують, але повинні його дружину і дітей видати на вигнання і на
конфіскацію майна на користь князя”.
. «За вбивство тіуна чи огнищанина платити 80 гривень».
10. «За вбивство княжого конюха чи кухаря платити 40 гривень».
11. «За ремісника – 12 гривень. А за рядовича – 5 гривень».
15. «А за княжого коня 3 гривні , а за смерда – 2 гривні»
(Тіун – князівський домоправитель, огнищанин – управитель у господарстві князя.
Рядович - людина, яка працювала на феодала за договором, домовленістю. Смерд –
вільний селянин, який платив феодалові данину).
17. «Якщо відповідача звинувачують у вбивстві, а свідків не знайдуть, то піддати його
випробуванню розпеченим залізом».
Принципи престолонаслідування Київської русі в різні
часи
• Принцип • Принцип
престолонаслідування , що престолонаслідування,
діяв до 1054 року запроваджений Ярославом
Мудрим

Батько Батько

Старший син Старший син

Молодший син
Середній син
Син
Молодший син
Ярослав Мудрий розподілив між синами землі
Київської Русі:
- найстарший син - Ізяслав – став великим київським
князем ;
- син Святослав отримав Чернігів;
- син Всеволод – Переяслав;
- син Ігор – Волинь
- син В’ячеслав - Смоленщину ;
- онук Ростислав отримав Галицьку землю.
 Київське повстання на початку вересня 1068 року, городян
Києва і частини сільського населення Київської землі проти
князя Ізяслава Ярославича.

Причиною повстання стала відмова князя видати киянам

зброю і коней для продовження боротьби з половцями, які
восени 1068 розбили об'єднані сили Ярославичів (Ізяслава,
Всеволода і Святослава) на річці Альті і грабували київські
землі. Святослав після розгрому втік до Чернігова, а Ізяслав і
Всеволод — до Києва.

Після поразки, як свідчить нині існуючий текст «Повісті

Повстання у Києві 1068 року.
(Мініатюра з радзивіллівського
минулих літ»:
літопису). «... люди київські прибігли до Києва, і вчинили віче на
торговищі і сказали, пославши (послів) до князя: «Ось половці
розсипалися по землі. Дайно, княже, зброю та коней, і ми ще
поб’ємося з ними». Але, Ізяслав цього не послухав»
 Любецький з’їзд
Князівські з’їзди як своєрідна форма державного правління,
засіб прийняття важливих рішень та вирішення спірних
питань, почали збиратись у другій половині XI ст.
Любецький з’їзд 1097 року за своєю актуальністю та
вагомістю прийнятих рішень історики відносять до
найважливіших. У той час князівські чвари роз’їдали колись
велику державу - Київську Русь. Запанувало феодальне
розмежування. Кожен князь бажав силою загарбати
багатства сусіда, і всі разом прагнули сісти на великокняжий
стіл у Києві . У зв’язку із зростаючою половецькою
небезпекою постала нагальна потреба об’єднати всі сили
Ураїни-Руси та будь-яким чином припинити князівські
чвари.В 1097 р. великий князь київський Святополк
Ізяславич, переяславський князь Володимир Мономах,
смоленський князь Давид Святославич, чернігівський князь
Олег Святославич, володимир-волинський князь Давид
Ігоревич та теребовльський князь Василько Ростиславич
разом з малими дружинами зібрались у місті Любеч, в
Любецькому замку на з’їзд.
 Припинення
Спільна
міжусобних
боротьба
війн
проти
половців

Любецький з’їзд князів 1097р. Схвалено

принцип княжої
вотчини
Володимир Мономах
Повстання в Києві 1113р.
 Володимир Мономах 1113-1125

«Він був гарним обличчям, очі в

нього були великі. Волосся
рудувате й кучеряве, лоб високий,
борода широка. На зріст він був не
дуже високий, але міцний тілом і
дуже сильний».
В.Татіщев
 Зовнішня політика.

Вигнання 1107 облога

печенігів Лубена і перемога
княжих військ

Розгром Перемога на Укладення миру з

Тугорхана Дону кочівниками
 «Повчання дітям»
Володимира Мономаха
 Мстислав Володимирович 1125 – 1132

Зберігав єдність Київської

Русі

Правління Мстислава
Володимировича
Успішно відбивав напади
половців

Здійснив успішний похід

проти литовських племен

Підтримував династичні
зв’язки з Норвегією, Данією,
Візантією, Угорщиною

Останній одноособовий
правитель Київської Русі
1132 здійснив успішний похід
проти литовських племен.

Приборкував непокірливих
князів

Побудував храми: Андріївську

церкву1131
Успенську церкву

Розширив міжнародні зв’язки

 Роздробленість Київської держави
Передумови: посилення економічної та політичної незалежності князів і бояр
Поштовх до роздробленості: Любецький з’їзд, яким затвердив принцип
удільності: спадкове володіння (від батька до сина)
підвладними територіями (уділами), а також закріплював їх за
певними родинами з роду Рюриковичів
Причини роздробленості:
Велика територія держави
Відсутність розгалуженого ефективного апарату управління
Розвиток великого землеволодіння
Зміцнення вотчинної форми
Етнічна неоднорідність населення
Відсутність чіткого постійного механізму наслідування князівської влади
Зміна справ у торгівлі
Занепад торгового шляху «Із варягів в греки» (Київ залишився від основних
торгових шляхів)
Постійні набіги кочовиків і втручання сусідніх держав у внутрішні справи
Русі-України
• Суть роздробленості: зміна унітарної монархії федеративною
(сукупність самостійних чи напівсамостійних князівств, що
проводять незалежну політики)
• У період політичної роздробленості на території України існували
такі князівства:
Розвиток князівств за доби роздробленості
Київське князівство
Чернігово-Сіверське князівство
Переяславське князівство
Галицьке князівство
 «Підпер гори Угорські своїми
залізними полками, заступивши
королеві дорогу, зачинив ворота
Дунаєві»
Постійне
протистояння з
боярством

Приєднав землі
між Карпатами
Будівництво та
і Дністром,
укріплення міст
пониззям
Дунаю

Походи проти Великий

половців авторитет князя

Ярослав Осмомисл
Волинське князівство
 Політичний устрій Русі-України
Форма правління: монархія
На чолі держави стояв один правитель : великий князь із династії Рюриковичів
Система васалітету – визнання влади великого князя київського
Органи влади Повноваження
Великий князь - Головний носій державної влади, представник держави на міжнародній арені
- Зосереджував усю повноту влади : законодавчу, виконавчу, судову і військову
- Решта князів, які правили окремими землями, корились і визнавали владу великого
князя київського (система васалітету)
- Військову підтримку князя забезпечувала дружина, а ідеологічну - церква
Київська рада - Дорадчі функції. Князь часто звертався за підтримкою чи порадою, але не
зобов'язаний був погоджувати всі свої дії
- Входили бояри, старші дружинники, представники міської знаті та вищого
духовенства
Віче - Народні збори чоловіків
- Обговорювалися питання воєнних походів, укладання угод, розподілу посад у
держав
- З посиленням влади князя роль віча зменшувалася
Найвидатнішим поетичним твором
княжої доби є «Слово о полку
Ігоревім» (1185-1187 pp.). У ньому з
великою художньою силою
викладено історію походу 1185
року новгород-сіверського князя
Ігоря Святославовича проти
половців, який закінчився
поразкою і полоном князя. Головна
ідея твору — заклик до єдності
князів у боротьбі з іноземними
ворогами.
Визначними пам'ятками
оригінальної давньоруської
літера тури є літописи, тобто
історичні твори про події, подані
в хронологічному порядку за
роками. У Києві був укладений
перший давньоруський
літописний звід 1037-1039 pp.
Найвідомішим є літопис «Повість
врем'яних літ» (1113 p.),
складений у Києво-Печерському
монастирі ченцем Нестором
(1056-1114 pp.), в якому виклад
відноситься до 1110 року.
Серед пам'яток архітектури
слід відзначити Золоті ворота і
Софійський собор, який став
перлиною давньоруського
мистецтва. Шедеврами
світового значення є мозаїки
собору.

Золоті ворота, реконструкція

Софійський собор
Мозаїчні композиції виконані зі смальти 177
кольорових відтінків на золотистому тлі.
Серед них вражає зображення Богоматері-
заступниці з піднятими вгору руками
(«Оранта») висотою 5,45 м.
Значного розвитку набув іконопис.
Видатним живописцем ХII ст. був
Алімпій, який написав знамениту
ікону «Богоматір велика Панагія».
Зразками високого рівня мистецтва
книжкової мініатюри є
«Остромирово Євангеліє» (1056-1057
pp.) та «Ізборник Святослава»,
прикрашені чудовими заставками і
мініатюрами.

Аліпій Печерський
Фреска – розпис по
сирій штукатурці
Оклад Остромирового Євангеліє

Остромирове Євангеліє
 Мініатюри
з Остромирового Євангеліє
 Заглавні літери
Остромирового Євангеліє

Рукописні книги

Пергамент – тонко
вироблена теляча шкіра.
ЛІТОПИС – ЦЕ ЗАПИС НАЙВАЖЛИВІШИХ
ПОДІЙ ЗА РОКАМИ.

Мініатюра
Сторінка літопису Радзивіловського літопису
Кирило та Мефодій
 “ Ізборник Святослава “ - 1073р.
Заставка – орнамент ,що прикрашає початок книги .
Ініціал – перша буква розділу , книги
1113р.
Нестор –
літописець.

“ Слово о полку Ігоревім ”,

невідомий автор. 1187р.
 Архітектура .

Успенський собор
Києво - Печерської лаври
1073-1078рр.

Михайлівський Золотоверхий
собор у Києві 1108 -1113рр.
П'ятницька церква кінець Борисоглібський собор у
ХІІ – поч. ХІІІст . Чернігові ХІІ ст.
у Чернігові