ТЕМА 2.

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗКВІТ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Розселення східнослов’янських племінних союзів.
Слов’яни здавна жили племенами, час від часу об’єднуючись у значно більші
спілки — племінні об’єднання, або союзи племен. За літописом «Повість минулих літ»
на території України мешкали сім племінних об’єднань:
 поляни — середня течія Дніпра;
 волиняни (дуліби) — у басейні Західного Бугу;
 деревляни — у басейні Прип’яті та її правих приток;
 сіверяни — на берегах Десни та її приток;
 тиверці — між Дністром і Прутом;
 уличі — між Дністром і Дніпром;
 хорвати (білі хорвати) — у передгір’ях Карпат і Закарпатті.
Ці племінні союзи можна вважати безпосередніми предками українців, а їхню
мову — праукраїнською.

Утворення Київської Русі.

Ще в додержавні часи слов’янських правителів називали князями, а їхнє ото-
чення — воїнами-дружинниками, вони мешкали у великих племінних центрах —
городищах, які поступово перетворювалися на міста. Не був винятком у цьому плані й
Київ, його вважають племінним центром полян. Життя легендарного князя Кия і
виникнення Києва одні вчені відносять до V-VІ, а інші — до VІ-VІІ ст. Кий і його
сучасники були язичниками, тобто обожнювали сили природи. Більшість їхніх
святилищ-капищ стояли просто неба, у центрі були жертовники та масивний стовп, на
якому стояв ідол — дерев’яне або кам’яне зображення божества. На капищах
головними були служителі язичницьких обрядів — волхви.
Держава з центром у Києві в другій половині IX ст. закріпила за собою назву
«Руська земля», що було пов’язане з діяльністю руських володарів Аскольда та Діра.
Частина істориків вважає їх нащадками Кия. Широко відомий похід руського війська
під проводом Аскольда у 860 р. на Константинополь, що змусило Візантію визнати
Русь як державу.
Причини провідної ролі Києва в державотворенні:
 вигідне географічне розташування, зокрема на шляху «із варягів у греки»;
 зростання Києва за рахунок притоку населення з інших земель;
 можливість високого рівня соціально-економічного розвитку;
 розташування на межі розселення кількох союзів племен, наявність природних
рубежів.
Новгородський правитель Олег у 882 р. прийшов з військом до Києва, вбив
Аскольда й почав правити, відбулося об’єднання південних і північних руських
земель.

Діяльність князя Олега: (882-912 рр)

 створення в державі опорних пунктів київської влади, визначення порядку
стягнення данини;
 приєднання значної кількості земель (деревлян, сіверян, кривичів, радимичів,
словенів), у тому числі й неслов’янських (весь, меря, чудь);
 правління від імені малолітнього Ігоря, сина Рюрика, утвердження у Київській
державі династії Рюриковичів;
 угода з варягами, залучення протягом тривалого часу до походів варязьких
загонів;
 організація опору угорським племенам, які пройшли неподалік Києва;
 здійснення кількох походів на узбережжя Каспійського моря проти Арабського
халіфату;
 два походи на Візантію 907 і 911 рр., укладення вигідних договорів з цією
наймогутнішою державою того часу, міжнародне визнання Київської Русі.

Значення та наслідки діяльності князя Олега:

 об’єднання Південної та Північної Русі, що стало основою для потужної
Київської держави;
 зміцнення військової могутності Київської держави, активізація її
зовнішньополітичної діяльності.

Діяльність князя Ігоря: (912-945 рр.)

 відновлення влади над деревлянами й уличами;
 утримання великої дружини, військові походи вимагали значних коштів, тому
особисто збирав данину (полюддя), загинув під час її повторного збирання з
деревлян (945 р.);
 укладення миру з кочовиками-печенігами, які у 915 р. вперше з’явилися поблизу
південних кордонів Русі;
 два походи на Візантію (941 і 944 рр.), але вони були не настільки вдалі,
оскільки новий договір був не дуже вигідний для Русі;
 похід на Закавказзя, що увінчався значним успіхом.

Значення та наслідки діяльності князя Ігоря:

 продовження об’єднання слов’янських племен, розширення Київської держави;
 послідовне зміцнення центральної князівської влади.

Діяльність княгині Ольги: (945-964 рр.)

 придушення повстання деревлян, помста за вбитого чоловіка Ігоря;
 здійснення першої державної реформи на Русі (податкової): чітке визначення
земель, з яких збиралась данина, було передбачено такі види данини: оброки,
уроки, устави;
 влаштування «становищ» і княжих «погостів»;
 закріплення за княжою скарбницею земель, багатих на хутрових звірів,
установлення «знамень»;
 розбудова та зміцнення столиці — Києва, побудова дерев’яної християнської
церкви;
 мирне посольство на чолі з Ольгою відвідало Константинополь;
 здійснення першої спроби установити дипломатичні контакти із Західною
Європою (Німеччиною).
Значення та наслідки діяльності княгині Ольги:
 відсутність значних військових конфліктів, надання пріоритету дипломатії;
 підвищення міжнародного авторитету Київської держави.

Діяльність князя Святослава (964-972 рр.) (належать вислови «Хочу на вас

іти», «Не посоромимо землі Руської», «Мертві сорому не знають»):
 здійснення адміністративної реформи, посадивши своїх синів намісниками в
Києві (Ярополк), Овручі (Олег), Новгороді (Володимир);
 прихильність до язичництва на відміну від матері християнки Ольги;
 повернення до складу Київської держави племінного князівства в’ятичів;
 розгром Волзької Булгарії, Хозарського каганату, поширення впливу на
Північний Кавказ;
 перший Балканський похід, вимушене повернення з Болгарії, щоб захистити
Київ від печенігів;
 другий Балканський похід, мета не досягнута, загибель від рук печенігів.
Результати діяльності: адміністративна реформа сприяла зміцненню держави,
війни Святослава виснажили Русь, талант полководця не завжди доповнювався
далекоглядністю.
Значення та наслідки діяльності князя Святослава:
 втрата налагоджених зв’язків із західноєвропейськими країнами;
 розгром Хозарського каганату відкрив шлях на Русь печенігам, що завдавали
великої шкоди населенню;
 значна частина завойованих Святославом територій після його смерті Русь не
втримала;

Правління князя Володимира Великого (980 – 1015)

Володимир – син Святослава. За часів правління Володимира починається
період розквіту і піднесення Київської Русі.
У 981-84 рр. Володимир придушив повстання в’ятичів та приєднав Червенські
міста (західна Україна). У 993 р. приєднав до Київської Русі поселення білих хорватів,
тим самим завершив об’єднання всіх східнослов’янських племен у межах однієї
держави. Вдало воював з печенігами, будував систему захисних земляних валів
(«змієві вали).
У 988 р. захопив м. Херсонес (Корсунь)
Реформи Володимира Великого:
1. Адміністративна: поділив державу між 8 синами, з метою посилення
князівської влади на місцях.
2. Військова: ліквідував племінні військові об’єднання; за військову службу
роздає землю в користування (злиття військової системи із системою
феодального землеволодіння).
3. Запровадив зведення законів усного звичаєвого права – «Устав земляний».
4. Розпочав політику «шлюбної» дипломатії. Син Володимира Святополк
одружився з дочкою польського короля, Ярослав – з дочкою шведського короля.
У самого Володимира було 5 офіційних дружин. 
Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання
шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн.
5. Розпочав карбування перших золотих (златники) та срібних (срібники) монет.
Запроваджує гривню.
Гривня – срібний злиток, що виконував функцію грошей на Русі.
 6. За часів правління Володимира поширюється князівський знак – Тризуб.
7. Релігійна реформа: у 980 р. Володимир здійснює спробу модернізувати
язичництво, запровадивши шестибожжя на чолі із богом Перуном, але невдало.
У 988 р. Володимир особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) і того ж 988 року
ОХРЕСТИВ Русь.
 Значення прийняття християнства для Київської Русі: 
 християнство дало поштовх розвиткові культури та освіти;

 зміцнилася князівська влада;

 покращилося міжнародне становище Київської Русі.
У 988 р. Володимир першим серед руських князів запроваджує шкільне навчання в
Київській Русі.
Протягом 989 – 996 рр. триває будівництво Десятинної церкви Богородиці в
Києві – першої кам’яної церкви на Русі.
Помирає Володимир у 1015 р.

МІЖУСОБНІ ВІЙНИ СИНІВ ВОЛОДИМИРА (1015 – 1019)

Протягом 1015-1019 рр. на Русі тривають міжусобні війни за владу між синами
Володимира. Святополк, якого прозвали Окаянний, в цій боротьбі вбив молодших
братів Бориса і Гліба. У 1016 р. Ярослав за захопив Київ, прогнавши Святополка. У
1018 р. Святополк разом із польським королем Болеславом Хоробрим розбиває
Ярослава і оволодіває Києвом. Поляки захопили Червенські міста.
У 1019 р. Ярослав у битві на річці Альта остаточно перемагає Святополка й стає
київським князем.

Правління князя Ярослава Мудрого (1019 – 1054)

У 1024 р. Ярослав зазнає поразки у Лиственській битві від свого брата
Мстислава. Проте брати домовились правити разом. Ярослав править у Києві,
Мстислав – у Чернігові. Формується дуумвірат.
Дуумвірат – правління двох.
У 1036 р. Мстислав помирає і Ярослав стає одноосібним правителем Русі.
Правління Ярослава Мудрого – час найбільшого піднесення й розквіту Київської Русі.
У 1030-1031 рр. Ярослав відвоював Червенські землі у Польщі.
Будував у 1032 р. оборонні міста на півдні країни: Юр’єв, Богуслав, Корсунь…
У 1036 р. Ярослав остаточно розгромив печенігів, і на честь перемоги у 1037 р.
побудував собор святої Софії у Києві.
У 1036 р. було складено перше писане зведення законів «Руська правда».
У 1043 р. Ярослав здійснив невдалий похід на Візантію. Це був останній похід
руських князів на Візантійську імперію.
У міжнародній політиці Ярослав продовжував політику «шлюбної» дипломатії,
за що його прозвали «Тесть усієї Європи». Його дочка Анна вийшла заміж за
французького короля Генріха І Капетита, незабаром ставши королевою Франції.
Анастасія уклала шлюб з угорським королем Андрієм І. Чоловіком Єлизавети став
норвезький король Гарольд Сміливий. Всеволод одружився на дочці візантійського
імператора Костянтина. Ізяслав одружився на сестрі польського короля Казимира.
Святослав узяв у дружини онуку німецького короля Генріха ІІ. Володимир, Ігор та
В’ячеслав також уклали шлюби з німецькими принцесами.
Князя Ярослава прозвали Мудрим за його любов до освіти та книжної справи.
Він будував школи, храми, монастирі, розбудовував Київ. За його правління були
побудовані Золоті Ворота в Києві та перша бібліотека при соборі святої Софії.
У 1037 р. була заснована Київська митрополія, а у 1051 р. главою руської
церкви вперше стає русич Іларіон (автор твору «Слово про закон і благодать»).
Митрополія у християнстві – церковна область, що перебуває під владою
митрополита і складається з кількох єпархій (церковних районів).
Єпархія (єпископство) – церковно-адміністративна одиниця на чолі з
єпископом чи архієпископом.
Перед смертю Ярослав склав заповіт, за яким поділив державу між синами:
старший син Ізяслав одержав Київ, Туров, Новгород і Псков; Святослав – Чернігів,
Муром, Тмутаракань; Всеволод – Переяслав і Ростов; Ігор – Володимир-Волинський;
В’ячеслав – Смоленськ.
За заповітом сини повинні були спільно керувати державою, але
підпорядковуючись старшому братові.
Помер Ярослав у 1054 р., проживши 76 років.

Спорудження Софійського собору. Нині чимало істориків схильні до думки,

що будівництво храму розпочалося за Володимира Великого. У 2011 р. навіть
відзначено 1000-ліття від заснування Софії Київської. Закінчення будівництва
відносять до 1036 р., пов’язують з розгромом печенігів. Щоб забезпечити потребу
руських церков у книгах, Ярослав створив у Києві при Софійському соборі
скрипторій — майстерню для переписування книг. А ще там же зберігалися
найцінніші книги — діяла своєрідна книгозбірня, що могла нараховувати до 1000
томів рідкісних книг. Свідченням поширення письменності з-поміж різних верств
населення тогочасного Києва є графіті — написи, продряпані на стінах Софійського
собору.
Міждержавні зносини Київської Русі свідчать про великий авторитет держави
Ярослава Мудрого в Європі. Розквіт Київської держави припадає саме на правління
Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого.