Україна княжої доби.

Еволюція середньовічної держави

і суспільства (друга пол.. ХІ – сер. ХVІ ст.)
1. Князювання Ярославичів та наслідки їх діяльності.
2. Князювання Володимира Мономаха (1113-1125рр.)
та його сина Мстислава Великого (1125-1132 рр.).
3. Причини та наслідки роздробленості Київскої
держави.
4. Культура Київської Русі.
5. Галицько-Волинське князівство (королівство).
 Правління Ярославичів (1054-1072 рр.)
Це співправління трьох осіб (тріумвірат) – Ізяслава,
Святослава і Всеволода.
Ще за життя Ярослав Мудрий поділив свою державу між
своїми синами. Спочатку старші Ярославичі – Ізяслав,
Святослав і Всеволод – жили в злагоді, але незабаром
почалися чвари й міжусобиці. Це використовували нові
страшні вороги Русі – кочівники, які здійснили перший
великий напад на руські землі, а також польський і угорський
королі. З часів їх князювання проглядаються ознаки
феодальної роздробленості Київської держави.
 Правління Ярославичів :
 Усунення від участі в державному житті молодших братів, а після
їх смерті – привласнення володінь;
 1068 р. їхні війська зазнали поразки від половців на річці Альті, що
викликало повстання киян, які звільнили ув’язненого полоцького
князя Всеслава й оголосили київським володарем. Його княжіння
тривало трохи більше семи місяців. 1069 р. за допомоги польських
військ Ізяслав повертається на правління;
 1072 р. – нарада трьох братів у Вишгороді, де була схвалена «Правда
Ярославичів», що разом зі статтями Ярослава Мудрого становила
«Руську правду».
 Боротьба за Київський стіл між Ярославичами:

 1073 р. – сварка між князями, Святослав за підтримки Всеволода

(дуумвірат) йде на Київ, виганяє Ізяслава і стає Київським князем. Також
керує Чернігівським князівством, а в інших містах садить своїх синів і
племінників. Підтримує культуру. 1076 р. помирає у бою.
 1076 р. на княжий стіл повертається Ізяслав, якого підтримував Всеволод
(йому віддав Чернігів); позбавив влади синів Святослава, які спричинили
нову хвилю міжусобиць; загинув1078 р. у битві з Олегом Святославичем;
 Наступних 15 років (1078-1093рр.) правив у Києві Всеволод, віддавши
Чернігів своєму синові Володимиру; Всеволод, освічений, суперечки
залагоджував дипломатичним шляхом;
 Наступним правителем Київа був Святополк Ізяславич (1093-1113рр.).
 Під час його князювання перед загрозою з боку половців князі
роблять спроби якось припинити усобиці, для чого скликають
князівські з'їзди (снеми). Першим із них, за ініціативи Володимира
Всеволодовича Мономаха, був з'їзд 1097 р. у м. Любечі. Там було
визнано принцип, за яким кожний князь мусить володіти своєю
вотчиною, тобто землею, виділеною йому батьком, і не посягати на
землі інших князів («кождо да держить отчину свою»).
 Київ – вотчина нащадків Ізяслава,
 Чернігів – Святославичам,
 Переяслав – Володимиру Всеволодовичу Мономаху,
 Галицька земля - правнуки Ярослава Мудрого, князі Ростиславичі –
Василько, Володар і Рюрик.
 З одного боку, утверджувався принцип спадкового
володіння (від батька до сина), з іншого - це узаконювало
роздроблення Київської держави на окремі спадкові
князівства (удільні).
Інші князі отримували володіння на правах тимчасового
користування.
Після Любеча з'їзди скликалися регулярно. На них вони
вирішували спірні питання, обговорювали спільну
боротьбу проти половців (зокрема вдалий «хрестовий
похід» проти половців 1111 р.).
Князювання Володимира Мономаха (1113-1125рр.) та
його сина Мстислава Великого (1125-1132 рр.) у
Києві
На якийсь час вони поновили і зміцнили
великокнязівську владу, але спинити роздроблення
Київської Русі не змогли.
Після смерті Святополка, повсталі Кияни, що були
незадоволені князюванням Святополка, вимагали на
князювання Володимира Мономаха. Оскільки був
сином Всеволода Ярославича та доньки візантійського
імператора Костянтина Мономаха, звідси і прізвисько
Мономах.
 За князювання Володимира Мономаха:
 Зміцнення великокнязівської влади та посилення державної єдності Русі
заходами військового та дипломатичного характеру, припинення князівських
міжусобиць;
 Схвалення «Уставу» (Статуту, 69 статей)- доповнення до «Руської правди», в
якому регулювалося правове становище залежних селян, обмежувався обсяг
стягування лихварями відсотків за позику;
 Ведення активного будівництва у Києві та інших містах, спорудження першого
моста через Дніпро;
 Відновлення авторитету Київської держави, продовження шлюбної дипломатії;
 Підтримка культури, «Повчання дітям» (1117р., збереглося у Лаврентіївському
списку «Повісті минулих літ»), де повчає своїх дітей бути розумними
правителями, захищати інтереси держави, боротися з усобицями, учитися та
поширювати освіту, підкріплюючи це власною поведінкою.
 За князювання Мстислава Великого:
 продовжував батькову політику ;
 вдалі походи проти половців, що активізувалися після смерті
Володимира Мономаха;
 пожвавлення західного напрямку зовнішньої політики (одружений на
шведській принцесі), Київська держава мала потужний міжнародний
авторитет;
 підтримка культури – будівництво кам’яної церкви святого Федора та
Богородиці Пирогощої у Києві, освячення церкви Святого Андрія
Первозванного Янчиного монастиря.
Після його смерті Київська держава остаточно розпадається на окремі
політично незалежні князівства та починається доба роздробленості –
посилення самостійності удільних князівств та влади удільних князів.
Київська
держава за
часів
Ярославичів,
Володимира
Мономаха та
Мстислава
1054-1132
рр.
 Причини роздробленості:
2 основні на думку науковців:
 - розвиток великого землеволодіння, зміцнення його вотчинної
форми, посилення боярства;
 - неоднорідний етнічний склад держави (першим відділилося
Полоцьке князівство (Білорусь), наступними – Новгородське та
Володимиро-Суздальське (сучасні російські терени));
а також:
 - великі розміри території держави, заселені племенами, що
об’єднувалися лише владою київського князя та церкви;
 - відсутність сталого порядку престолонаслідування;
 - князівські міжусобиці тощо.
Наслідки роздробленості Київської держави
На українських теренах сформувалося 5 князівств:
Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське,
Галицьке.
Таким чином, Київська держава перетворюється на
федеративну монархію з формою правління –
колективний сюзеренітет, де владу здійснює об’єднання
впливових князів.
Внаслідок монгольської навали протягом 1223-1240рр. і
розгрому Києва Київська держава (Русь-Україна) перестала
існувати.
 Значення Київської держави в історії українського
народу і в загальноєвропейській історії:
 уперше об’єднала всі східнослов’янські племена в єдину
державу, що сприяло ефективному захисту проти кочовиків
та сусідніх держав;
 сприяла соціально-економічному, політичному та
культурному розвитку наших предків;
 захищала західноєвропейські країни від кочових орд
тюркських племен;
 була активним учасником тогочасного міжнародного життя,
про велику міжнародну роль Київської держави свідчать
розгалужені династичні шлюби.