Тема 3.

Русь-Україна
(Київська держава)
 Розселення східнослов’янських племінних союзів

На території сучасної України протягом VIII–IX ст. проживали такі

союзи східнослов’янських племен:

 поляни (р. Дніпро, Київщина),

 сіверяни (р. Десна, Чернігівщина),

 древляни, деревляни (Полісся, р. Прип’ять та р. Тетерев),

 волиняни, дуліби, бужани (Волинь),

 білі хорвати (Карпати),

 уличі (р. Південний Буг),

 тиверці (р. Дністер).

 Сусіди східних слов’ян
Хозари (іудеї, ІV–X ст.), варяги (інша назва – нормани, вікінги – мешканці Скандинавського
півострова, IX–Х ст.), болгари, візантійці
Теорії походження назви «Русь»
1. Норманська (варязька) теорія. Назва «Русь» була занесена на слов’янські землі варягами.
Літописець Нестор описав цю теорію в «Повісті минулих літ».

2. Автохтонна (місцева) теорія. Назва «Русь» походить від географічних назв середнього
Подніпров’я (Рось, Росава, Роставиця). Ця теорія найпоширеніша серед сучасних дослідників.
Формування Давньоруської держави
У ІХ ст. з’являються центри східнослов’янських союзів племен.

Північний центр (Славія)

Державний осередок ільменських словен із центром у м. Новгород. У 862 р. у Новгороді
починають правити варяги на чолі з Рюриком. У 879 р. Рюрик помирає, його син Ігор був
малолітнім, тому правити починає воєвода Олег.

Південний центр (Куявія)

Руська земля або Руське князівство із центром у м. Київ. Київ був заснований у V ст. За
легендою, засновниками Києва були брати Кий, Щек і Хорив та сестра їхня Либідь. Осередок
проживання полян.
 Аскольд ( можливо разом з Діром)
(??? -882)

У середині ІХ ст. у Києві править князь Аскольд (можливо разом із Діром)

У 860 р. князь Аскольд здійснив військовий похід на Візантію, під час якого Аскольд першим з
руських князів особисто прийняв християнство й уклав з Візантією перший відомий
договір.

Столицею Візантії було м. Константинополь. Русичі називали Константинополь Царгородом.

Об’єднання північних та південних руських земель

У 882 р. новгородський князь Олег вбиває Аскольда і об’єднує Новгородську і Київську землі
(північні й південні руські землі)
 Правління князя Олега (882–912)

У 907 р. та 911 р. Олег здійснив вдалі походи на Візантію.

Під час першого він на честь своєї перемоги прибив власний щит на ворота столиці Візантії
м.Константинополь (Царгород). У результаті походу був підписаний вдалий для русичів
дипломатичний договір.

За життя Олега називали Олег Віщий, тобто той, хто знає свою долю.

В’їзд Олега до Константинополя

 Правління князя Ігоря (912–945)
У 941 р. та 944 р. Ігор здійснив невдалі походи на Візантію. Під час першого – кораблі Ігоря були
спалені «грецьким вогнем»

У 945 р. під час полюддя відбулося повстання деревлян, які стратили Ігоря.

Полюддя – це збір данини, під час якого князь об’їжджає свої володіння

Спалення кораблів Ігоря «грецьким вогнем»

 Правління княгині Ольги (945–964)
Помстилася деревлянам у 945 р., спаливши їхню столицю м. Іскоростень.

Ольга провела перші реформи у державі.

Замінила полюддя на повоз (данину більше не збирав князь, а її привозили у визначенні місця),
поділила державу на погости (осередки князівської влади на місцях) та визначила уроки
(фіксований розмір данини).

У 955 (956/957) р. Ольга здійснила дипломатичний мирний візит у Візантію до імператора

Костянтина Багрянородного. У Константинополі Ольга особисто прийняла християнство.

Спалення і знищення Ольгою Іскоростеня Хрещення Ольги в Константинополі

Територія Русі за Олега, Ігоря
та Ольги (до Святослава)
 Правління князя Святослава (964–972)
Перед тим як напасти на ворогів, Святослав завжди попереджав їх, посилаючи гінця з висловом
«Іду на Ви».

У 964–966 рр. Святослав здійснює «східний похід», під час якого підкоряє Києву в’ятичів, воює з
Волзькою Булгарією, знищує Хозарський каганат, приєдную Тмутаракань.

У 968–969 рр. Святослав вдало воював із Дунайською Болгарією.

У 971 р. військо Святослава зазнає поразки від візантійців в битві під Доростолом.

У 972 р. Святослав був убитий печенігами. Хан печенігів Куря зробив з черепа Святослава
чашу.

Протягом 977–980 рр. у Руській державі тривають міжусобні війни за владу між синами
Святослава. Перемогу здобув молодший син Володимир.

Міжусобні війни – внутрішній розбрат, війни між окремими людьми чи суспільними групами в
державі.
Походи князя Святослава
 Розквіт Київської держави (Русі-України)
Правління князя Володимира Великого (980–1015)

Володимир – син Святослава. За часів правління Володимира починається період

розквіту і піднесення Київської держави.

У 981–984 рр. Володимир придушив повстання в’ятичів та приєднав Червенські

міста (на території Західної України).

У 993 р. приєднав до Русі поселення білих хорватів, тим самим завершив

об’єднання всіх східнослов’янських племен у межах однієї держави.

У 988 р. захопив м. Херсонес (Корсунь), яке на той час належало Візантії.

 Реформи Володимира Великого:
1. Адміністративна: поділив державу між синами, з метою посилення князівської влади на
місцях.

2. Військова: ліквідував племінні військові об’єднання; за військову службу роздавав землю в

користування (злиття військової системи із системою феодального землеволодіння).

3. Запровадив зведення законів усного звичаєвого права – «Устав

земляний».

4. Розпочав політику «шлюбної» дипломатії. Син Володимира Святополк одружився з дочкою

польського короля, Ярослав – з дочкою шведського короля. У самого Володимира було 5 офіційних
дружин.

5. Розпочав карбування перших золотих (златники) та срібних (срібники) монет. Запровадив

гривню.

6. За часів правління Володимира поширюється князівський знак –Тризуб

7. Релігійна реформа: У 988 р. Володимир особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) і того

ж 988 року ОХРЕСТИВ Русь.
 Значення прийняття християнства для Київської держави:

 християнство дало поштовх розвиткові культури та освіти;

 зміцнилася князівська влада;

 покращилося міжнародне становище Київської держави.

У 989 р. Володимир першим серед руських князів запроваджує шкільне навчання.

Протягом 989–996 рр. триває будівництво Десятинної церкви Богородиці в Києві – першої кам’яної церкви
на Русі.

Помирає Володимир у 1015 р.

Територія Червенських міст, яку приєднав
князь Володимир Великий
 Правління князя Ярослава Мудрого (1019–1054)
У 1024 р. Ярослав зазнає поразки у Лиственській битві від свого брата Мстислава. Проте брати
домовились правити разом. Ярослав править у Києві, Мстислав – у Чернігові. Формується
дуумвірат.

У 1036 р. Мстислав помирає і Ярослав стає одноосібним правителем Русі.

Правління Ярослава Мудрого – час найбільшого піднесення й розквіту Київської держави.

У 1036 р. Ярослав остаточно розгромив печенігів, і на честь перемоги над ними у 1037 р.
побудував собор святої Софії у Києві.

У 1036 р. було складено перше писане зведення законів «Руська правда»

У міжнародній політиці Ярослав продовжував політику «шлюбної дипломатії», за що його

прозвали «Тесть усієї Європи».

Князя Ярослава прозвали «Мудрим» за його любов до освіти та книжної справи. Він будував
школи, храми, монастирі, розбудовував Київ. За його правління були побудовані Золоті Ворота в
Києві та перша бібліотека при соборі святої Софії

У 1037 р. була заснована Київська церковна митрополія, а у 1051 р. главою руської церкви
вперше стає русич Іларіон (автор твору «Слово про закон і благодать»)
Перед смертю Ярослав склав заповіт, за яким поділив державу між синами:
• старший син Ізяслав отримав Київ, Туров, Новгород і Псков;
• Святослав – Чернігів, Муром, Тмутаракань;
• Всеволод – Переяслав і Ростов;
• Ігор – Володимир-Волинський;
• В’ячеслав – Смоленськ.
За заповітом сини повинні були спільно керувати державою, але підпорядковуючись старшому
братові. Помер Ярослав у 1054 р.
Територія Київської держави за правління
Ярослава
 Роздробленість Київської держави (Русі-України)
Поступове ослаблення Русі.
Правління Ярославичів (1054–1113 рр.)
Ярославичі – старші сини Ярослава Мудрого: Ізяслав, Святослав, Всеволод

Тріумвірат – влада трьох

У 1072 р. було затверджено «Правду Ярославичів» – писемний звід законів на Русі.

Боротьба Ярославичів з половцями

Половці (кипчаки) – тюркські кочові племена, які панували в українських степах з другої половини ХІ ст. до
першої половини ХІІІ ст.

У 1068 р. Ярославичі зазнають поразки від половців на р. Альта

У 1097 р. у м. Любеч відбувся з’їзд князів (Любецький з’їзд (снем)), на якому вирішувалися питання
спільної боротьби з половцями, припинення чвар між князями.

Також був затверджений удільний поділ Київської держави на окремі князівства.

Було зазначено, що «…кожен хай держить отчину свою» (право вотчини).

Ініціатором Любецького з’їзду був переяславський князь Володимир Мономах.
 Тимчасове зміцнення Київської держави (Русі-України).
Правління Володимира Мономаха (1113–1125).
Правління князя Мстислава Великого (1125–1132)

У 1113 р. на великокнязівський київський престол був запрошений переяславський князь

Володимир Мономах.

Залишив після себе «Повчання дітям», у якому радив своїм дітям як управляти державою та
досягти суспільного благополуччя на основі християнських цінностей.

Після смерті Володимира Мономаха у 1125 р. в Києві править його старший син Мстислав
Великий.
Мстислав продовжував політику батька, однак після його смерті у 1132 р. Київська держава
остаточно роздробилась на окремі частини.
 Феодальна роздробленість Київської держави (Русі-України)
Феодальна роздробленість – поділ середньовічної держави на окремі самостійні феодальні володіння

Остаточна феодальна роздробленість Русі починається після смерті Мстислава Великого в 1132 р.

Причини роздробленості

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.

2. Зростання великого феодального землеволодіння.

3. Військова та політична самостійність великих феодалів.

4. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.

5. Посилення нападів степових кочівників.

6. Економічна самостійність великих феодалів. Панування натурального господарства.

Натуральне господарство – це таке господарство, в якому виробляється все необхідне для життя і
споживається, а торгівля майже не розвивається.

На території сучасної України утворюється Київське, Чернігівське, Переяславське, Тмутараканське,

Волинське й Галицьке князівства

Уперше назва «Україна» з'являється в Київському літописі у 1187 р.

У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський із військом напав на Київ.

Велика невдала для русичів битва з половцями, що відбулася в 1185 р. під керівництвом новгород-
сіверського князя Ігоря, стала сюжетом відомого епосу «Слово о полку Ігоревім». Ймовірно, «Слово о
полку Ігоревім» було написано в 1187 р.

Князівства колишньої Русі поступово стали ділитися на ще менші князівства. Князі постійно
воювали один з одним і в цю боротьбу часто втручалися половці.
 Галицьке князівство

У середині ХІІ ст. галицькі землі були об'єднані Володимирком Володаровичем в єдине удільне
Галицьке князівство зі столицею в м. Галич.
За правління сина Володимирка Ярослава Осмомисла (друга половина ХІІ ст.) Галицьке
князівство досягло найбільшої могутності й поставило під свій контроль землі сучасної Молдови
та Придунав'я.

Галицьке князівство характеризується сильною владою місцевих бояр.

Бояри – землевласники на Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні
державою.
Найбільший торговий шлях, який проходив через руські землі – «із варяг у греки» - від
скандинавів через Балтійське море по Дніпру в Чорне Море до греків (візантіців)