Князі Русі та Галицько-Волинської держави

Князь Роки Особливості політики

правління
Аскольд 860–882 рр. Київський князь. Здійснив перший похід русичів на
Візантію і першим серед руських князів особисто
прийняв християнство у 860 р. За «Повістю
минулих літ» був боярином Рюрика, який осів у
Києві й почав самостійно правити; за іншою
версією Аскольд був нащадком Кия. Можливо
правив разом з Діром.
Олег 882–912 рр. Київський князь. Об’єднав північні та південні
руські землі у 882 р. Здійснив вдалі походи на
Візантію у 907 р. і 911 р. Під час першого походу
прибив власний щит на ворота столиці Візантії
м. Константинополь (Царгород) та в результаті
підписав вдалий для русичів дипломатичний
договір.
Ігор 912–945 рр. Київський князь. Здійснив невдалі походи проти
Візантії у 941 р. та 944 р. Під час першого – кораблі
князя були спалені «грецьким вогнем». Вдало
воював на Закавказзі, воював із печенігами. Був
страчений деревлянами під час полюддя у 945 р.
Ольга 945–964 рр. Київська княгиня. Помстилася деревлянам за
вбивство свого чоловіка Ігоря, спаливши їхню
столицю м. Іскоростень. Провела перші реформи:
упорядкувала процес збирання данини, замінила
полюддя на повоз (данину більше не збирав князь, а
її привозили у визначенні місця), поділила державу
на погости (осередки князівської влади на місцях)
та визначила уроки (фіксований розмір данини).
Здійснила дипломатичний мирний візит у Візантію,
де особисто прийняла християнство. Відправила
посольство до імператора Священної Римської
імперії Оттона І у 959 р. й встановила з ним
дипломатичні відносини. Запросила єпископа
Адальберта з метою поширити християнство на

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 руські землі. Після приходу до влади її сина
Святослава, займалася розбудовою Києва.
Святослав 964–972 рр. Київський князь. Здійснив у 964–966 рр. «східний
похід», під час якого підкорив Києву в’ятичів,
воював з Волзькою Булгарією, знищив Хозарський
каганат, приєднав Тмутаракань (невеличка
територія на Таманському та Керченському (Крим)
півостровах. Організував Балканські походи,
воював з Дунайською Болгарією. Хотів перенести
столицю Руської держави із Києва у
м. Переяславець на Дунаї. Поділив Русь між синами
у 969 р.: у Києві посадив старшого сина Ярополка, у
деревлян (м. Овруч) – Олега, у Новгороді –
Володимира. Був завзятим язичником і
перешкоджав поширенню християнства на руські
землі. Убитий печенігами.
Володимир 980–1015 рр. Правитель Руської держави. Придушив повстання
Великий в’ятичів та приєднав Червенські міста (на території
Західної України). Завершив об’єднання всіх
східнослов’янських племен у межах однієї держави,
приєднавши до Русі поселення білих хорватів.
Вдало воював з печенігами, будував систему
захисних земляних валів («змієві вали) від
печенігів. Поділив державу між синами, з метою
посилення князівської влади на місцях. Ліквідував
племінні військові об’єднання; за військову службу
роздавав землю в користування (злиття військової
системи із системою феодального землеволодіння).
Запровадив зведення законів усного звичаєвого
права – «Устав земляний». Розпочав карбування
перших золотих (златники) та срібних (срібники)
монет. Запровадив гривню. Здійснив спробу
реформувати язичництво у 980 р., запровадивши
шестибожжя на чолі із богом Перуном, але невдало.
Особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) та
охрестив Русь у 988 р. Першим серед руських
князів запровадив шкільне навчання.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
Ярослав 1019–1054 рр. Правитель Руської держави. Відвоював Червенські
Мудрий землі у Польщі у 1030–1031 рр. Будував оборонні
міста на півночі та півдні країни: Юр’єв, Богуслав,
Корсунь тощо. Остаточно розгромив печенігів у
1036 р., і на честь перемоги над ними у 1037 р.
побудував собор святої Софії у Києві. Підготував у
1043 р. під проводом свого сина Володимира
невдалий похід на Візантію. Продовжив політику
«шлюбної дипломатії», за що його прозвали «Тесть
усієї Європи». Сприяв укладенню першого
писаного зведення законів «Руська правда»,
будівництву шкіл, храмів, монастирів, розбудові
Києва, заснуванню Київської церковної митрополії
та обранню главою руської церкви Іларіона. Перед
смертю склав заповіт, за яким поділив державу між
синами: старший син Ізяслав отримав Київ, Туров,
Новгород і Псков; Святослав – Чернігів, Муром,
Тмутаракань; Всеволод – Переяслав і Ростов; Ігор –
Володимир-Волинський; В’ячеслав – Смоленськ.
Ізяслав, 1054–1073 рр. Правителі Руської держави. Разом управляли
Святослав та державою, утворивши тріумвірат. Боролися проти
Всеволод половців, у 1068 р. зазнали від них поразки у битві
Ярославовичі на р. Альта. Намагалися поширити свою владу на
землі своїх братів Ігоря та В’ячеслава. Сприяли
затвердженню у 1072 р. «Правди Ярославичів» –
писемного зводу законів.
Володимир 1113–1125 рр. Правитель Руської держави. Припинив князівські
Мономах чвари, підкорив собі більшу частину колишньої
Київської держави, повернув втрачений авторитет
Русі на міжнародній арені. Вдало воював з
половцями. Мав широкі зв’язки із
західноєвропейськими монархами. Зробив нові
доповнення в «Руську Правду», а також залишив
після себе «Повчання дітям», у якому радив своїм
дітям як управляти державою та досягти
суспільного благополуччя на основі християнських
цінностей.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
Мстислав 1125–1132 рр. Правитель Руської держави. Продовжив політику
Володимирович свого батька Володимира Мономаха. Вдало воював
з половцями.
Ярослав 1153–1187 рр. Галицький князь, за правління якого Галицьке
Осмомисл князівство досягло найбільшої могутності й
поставило під свій контроль землі сучасної
Молдови та Придунав'я. Користувався великим
авторитетом на Русі, проте сильно залежав від
галицьких бояр, які втручалися в його приватне
життя.
Роман 1199–1205 рр. Правитель Галицько-Волинської держави.
Мстиславович Волинський князь, який у 1199 р. об’єднав
Галицьке та Волинське князівства в одну державу й
приєднав до неї Київське у 1202 р. Убитий у 1205 р.
у битві з поляками поблизу м. Завихвоста.
Данило 1238–1264 рр. Правитель Галицько-Волинської держави.
Романович Розгромив у битві під Дорогочиним тевтонських
(король лицарів-хрестоносців у 1238 р. Тим самим зупинив
Данило) просування лицарів-хрестоносців на схід (на
слов’янські землі). Переміг у битві біля м. Ярослава
угорсько-польські війська та війська непокірних
галицьких бояр у 1245 р. Після навали монголів
поїхав у 1245 р. у Золоту Орду за ярликом й визнав
свою залежність від цієї держави. Готувався до
боротьби проти монголів, будував укріплення на
Поділлі, Волині й Київщині, карав тих, хто
співпрацював з татарами. Для боротьби з
монголами намагався організувати
антимонгольську коаліцію у складі європейських
християнських держав: Польщі, Угорщини, Литви,
Тевтонського ордену тощо, а також залучити
голову католицької церкви Папу Римського
Інокентія IV. Погодився на релігійну унію (союз) і в
1253 р. у м. Дорогочин прийняв від Папи Інокентія
IV королівську корону. Побудував такі міста як
Львів, Холм, Крем'янець, Данилів, відновив
Дорогочин тощо.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
Лев Данилович 1264–1301 рр. Правитель Галицько-Волинської держави. Переніс
столицю у місто Львів. Визнав залежність від
Золотої Орди. Приєднав до Королівства Руського
Люблінську землю та Закарпаття. За час його
правління держава почала слабнути в міжусобних
протистояннях між синами Данила та Василька.
Юрій І Львович 1301– Правитель Галицько-Волинської держави.
1308/1315 рр. Повернув єдність і могутність Королівству
Руському. Був другим руським князем, який мав
титул короля. За його сприяння була створена
Галицька православна митрополія. Зі смертю Юрія
І закінчується період розквіту Галицько-Волинської
держави.
Юрій ІІ 1325–1340 рр. Правитель Галицько-Волинської держави. Поляк
Болеслав (католик), який зійшовши на престол, взяв ім'я
Юрія ІІ і прийняв православ'я. Допомагав
іноземним колоністам опановувати руські землі,
сприяв поширенню католицизму в державі. За час
його правління збільшилося число іноземців при
дворі, що обурило галицьких бояр, які у 1340 р.
отруїли Юрія ІІ.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01