Давньоукраїнська держава Русь (ІХ –

перша половина ХІІІ ст.)

ПЛАН
1. Становлення централізованої держави на чолі з Києвом.
2. Піднесення та розквіт Київської Русі.
3. Ослаблення влади київських князів.
4. Русь-Україна у період політичної роздробленості.
5. Монголо-татарська навала на українські землі
 Рекомендована література до
теми:
1. Аркас М. М. Історія України-Русі / Переднє слово П. М.
Гвоздецького. 3-тє факс. вид. К.: Вища шк., 1993. 414 с.
2. Грушевський М. С. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн. /
Редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. К. : Наук. думка,
19911992. Т. 1. Т. 2.
3. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред.
О. В. Мишанич. К. : Дніпро, 1989. 591 с.
Теорії походження Київської Русі
НОРМАНСЬКА
АНТИНОРМАНСЬКА
ХОЗАРСЬКА
ТЮРКСЬКА
КЕЛЬТСЬКА
ЄВРЕЙСЬКА
СОЦІАЛЬНА
 Источники
Етапи иллюстраций:
розвитку Давньоруської держави
I. УТВОРЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ
(перша половина ІХ ст.  кінець Х ст.)
II. РОЗКВІТ І ПІДНЕНСЕННЯ
(кінець Х ст.  середина ХІ ст.)
III. ПОЛІТИЧНА РОЗДРІБЛЕНІСТЬ
(кінець ХІ  середина ХІІІ ст.)
 К
Перші державні об'єднання слов'ян
Антська держава  кінець IV  початок VII ст.
Держава волинян  VI ст.
Руська земля (Куявія)  кінець VIII  перша
пол. ІХ ст.
Славія  середина ІХ ст.
Арсанія (Артанія)  середина ІХ ст.
 Руська земля
Перша згадка в літописі про “Русь”, “русичів” тощо  бл. 270 р.
Заснування Києва  кінець V  перша половина VІ ст.
КИЙ  VІ ст., перший київський князь, засновник династії Києвичів.
Руський (новгородський) князь БРАВЛИН  початок ІХ ст., здійснив
вдалий похід на Таврійський п-о, можливо прийняв хрещення.
АСКОЛЬД і ДІР  30-ті  початок 80-х рр. ІХ ст.  останні представники
династії Києвичів. Походи на Константинополь у 860, 863, 866 рр.,
прийняття хрещення (867 р.).
 Династичний переворот
882 р.
ДИНАСТИЧНИЙ ПЕРЕВОРОТ – заміна династії Києвичів
династією Рюриковичів.

РЮРИКОВИЧІ – династія, що заснована варязьким князем

Рюриком (новгородський князь із 862 до 979 р.);

882 р. – вбивство Аскольда і захоплення Олегом Києва.

 Порядок руських князів
ОЛЕГ (882–912)
ІГОР (912–945)
ОЛЬГА (945–964)
СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ (964–972)
ЯРОПОЛК СВЯТОСЛАВОВИЧ (972–980)
ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВОВИЧ (Великий) (980–1015)
СВЯТОПОЛК (Окаянний) (1015–1019)
ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ (Мудрий) (1019–1054)
 Порядок руських князів
ТРІУМВІРАТ ЯРОСЛАВИЧІВ (1054–1073)
СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ (1073–1076)
ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ (1076–1078)
ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВОВИЧ (1078–1093)
СВЯТОПОЛК ІЗЯСЛАВИЧ (1093–1113)
ВОЛОДИМИР ВСЕВОЛОДОВИЧ МОНОМАХ (1113–1125)
МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ (1125–1132)
 Князювання Олега (882912)
Проводив політику ІНКОРПОРАЦІЇ  включення слов’янських і
неслов’янських племен Східної Європи до складу Руської держави;
Запровадив збір данини з приєднаних земель  “ПОЛЮДДЯ”;
Здійснив військові походи на ХОЗАР (884885 рр.),
КОНСТАНТИНОПОЛЬ (907 р.), КАСПІЙСЬКЕ узбережжя (909
910 рр.), ЗАКАВКАЗЗЯ (912 р.);
Уклав договори з Візантією (907 і 911 рр.)
 Князювання Ігоря (912 945)
Приєднав територію між Дністром і Дунаєм;
Приєднав племена тиверців і уличів;
Збільшив розмір данини;
Здійснив походи на СХІД (913 р.), ВІЗАНТІЮ (941 і
943 рр.);
Уклав русько-візантійський договір у 944 р.
Князювання Ольги (945 964)
Впорядкувала збір данини;
Реґламентувала повинності залежного населення;
Створила осередки центральної князівської влади на
місцях;
Здійснила візит до Константинополя (946, 955, 957 рр.),
де прийняла християнство.
Обмін посольствами з Німеччиною (959 і 961 рр.) з
метою заснування єпископату.
Князювання Святослава (964
972)
Походи на Оку та Волгу (964 р.), де розгромив
в’ятичів і камських болгар;
Розгромив Хозарський каганат (968 р.);
Започаткував Тьмутараканське князівство;
Здійснив походи на Балкани (968 і 969 рр.);
Провів адміністративну реформу.
 Князювання Володимира
(9801015)
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
981, 990, 992 рр.  виступи проти польських князів, приєднання ряду
Червенських земель;
982984 рр.  придушення повстання в’ятичів і радимичів,
підпорядкування їх владі Києва;
983 р.  похід на балтські племена ятвягів;
985 р.  боротьба із волзькими болгарами
992 р.  військовий похід на хорватів й приєднання Закарпаття;
включення до складу Київської Русі Полоцької землі;
активна боротьба із печенігами.
 Князювання Володимира
(9801015)
КОРДОНИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
СХІДНИЙ  межирiччя Оки й Волги;

ЗАХІДНИЙ  Днiстер, Карпати, Захiдний Буг, Нiман, Захiдна

Двiна;

ПІВНІЧНИЙ  Чудське, Ладозьке, Онезьке озера;

ПІВДЕННИЙ  Дон, Рось, Сула, Пiвденний Буг.

 Князювання Володимира
(9801015)
РЕФОРМИ
АДМІНІСТРАТИВНА  ліквідація племінних княжінь і
запровадження нового адміністративного поділу держави на уділи;
ВІЙСЬКОВА  формування загальнодержавної системи оборони,
запровадження феодальної організації війська, створення системи
оборонних ліній («Змієві вали»);
РЕЛІГІЙНА:
1. упровадження «шестибожжя», тобто єдиного пантеону язичницьких
богів на чолі з Перуном;
2. 988 р.  початок християнізації Київської Русі.
 Князювання Володимира
(9801015)
РЕФОРМИ
ГРОШОВА  карбування перших у Русі золотих і срібних монет –
златників і срібників;
ЗАКОНОДАВЧА  запровадження нового зведення законів усного
звичаєвого права, названого «Уставом земляним»;
ОСВІТНЯ  поширення писемності, відкриття перших шкіл і
бібліотек;
Храмове будівництво;
Використання практики «династичних шлюбів».
 Князювання Ярослава Мудрого
(10151054)
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
1019 р. – на р. Альті біля Переяслава із Святополком і відновлення
централізованої держави;
1030–1031 рр. – відвоював захоплені Польщею у Червенські міста і
Белзьку волость;
1030 р. – підкорив угро-фінські племена чуді;
1036 р. – остаточне розгромив печенігів;
1038 р. – похід проти ятвягів;
1040 р. – військовий похід проти литовців.
 Князювання Ярослава Мудрого
(10191054)
ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
Розбудова старих (Київ, Чернігів, Переяслав, Володимир) і
заснування нових міст (Ярослав, Юр’їв, Корсунь);
Посилення ролі русинів у державному управлінні;
Започаткування першого писаного зводу законів – «Руської
правди»;
Запровадження принципу сеньйорату, коли розподіл земель і
політичної влади у державі здійснювався на основі старшинства у
великокнязівському роді;
Активне використання політики «династичних шлюбів»
 Князювання Ярослава Мудрого
(10191054)
Утвердження християнства на Русі:
- заснування Київської митрополії;
- обрання першого митрополита з русинів  Іларіона (1051 р.);
- зведення храмів і монастирів (собор святої Софії  1036 р.,
Печерський монастир  1051 р., монастирі св. Георгія і св. Ірини 
1037 р.);
Культурно-освітня діяльність:
- створення першого літописного зводу 1037–1039 рр.;
- заснування шкіл, бібліотек, скрипторіїв.
 Тріумвіра Ярославичів (1054 –1073)
Утворили сини Ярослава Мудрого – Ізяслав, Святослав і Всеволод;
Уклали «Правду Ярославичів» (1072 р.);
Приєднали ряд земель до Київської Русі:
- 1057 p. – Волинь;
- Перемишльську, Звенигородську й Теребовельську землі;
- 1067 р. – Полоцьк.
Після битви з половцями на р. Альті у Тріумвіраті розпочався
розкол.
 Святополк Ізяславич (1093 –1113)
Правління Святополка Ізяславича супроводжувалося численними
нападами половців;
Проведення Любецького з’їзду князів (1097 р.), де було прийнято
рішення про:
- застосування принципу спадкового володіння;
- встановлення союзу князів для оборони;
- утворення союзу князів проти половців і заборона приватних
союзів князів з половцями.
Проведення ряду інших великокнязівських з’їздів: Витичівського
(1100 р.), Золотчівського (1101 р.) й Долобського (1103 р.).
 Володимир Мономах (1113 –1125)
Розширення володінь Київської Русі;
Відновлення централізації держави;
Припинення міжкнязівських усобиць;
Відвернення половецької загрози завдяки переможним походам
(1103 –1116 рр.);
Зміцнення міжнародних позицій держави;
Екнономічне піднесення Русі;
Законодавча діяльність (“Устав”);
Культурно-освітня діяльність («Повчання», «Повість минулих
літ»).
 Мстислав Володимирович (1125–1132)
Зміцненням великокнязівської влади;
Здійснення військових походів на литовські племена і половців;
Зміцнення міжнародного становища Русі, завдяки династичним
зв’язкам князя із рядом західно-європейських королівських дворів;
Високий рівень економічного розвитку і суспільних відносин;
Мстислав був останнім з київських князів, кому вдалося утримати
єдність і могутність Київської Русі.
 Причини роздрібленості Київської Русі

Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення;

Прагнення окремих князівств до самостійності;
Відсутність сталого порядку успадкування князівської влади;
Зростання великого феодального землеволодіння;
Занепад торгівлі;
Геополітичне розташування Київської Русі;
Посилення експансії степових кочовиків.
 Основні князівства, що виокремилися після
розпаду Київської Русі
Київське
Полоцьке
Галицьке
Чернігівське
Муромське
Новгородське
Турово-Пинське
Переяславське
Волинське
Ростово-Суздальське
 Монголо-татарська навала

1223 р. – битва на річці Калці – перше збройне зіткнення

монголів із русинами;
1237–1238 рр. – завоювання Рязанського та Володимиро-
Суздальського князівств;
1239 р. – здобуття Переяслава і Чернігова;
1240 р. – зруйнування Києва;
1241 р. – похід на Галицькі і Волинські землі.