1

ТЕМА 3. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА

Розселення східнослов’янських племінних союзів:

На території сучасної України - поляни (р. Дніпро, Київщина), сіверяни (р. Десна,
Чернігівщина), деревляни (Полісся, рр. Прип’ять, Тетерев), дуліби та волиняни (Волинь),
білі хорвати (Карпати), уличі та тиверці (рр. Південний Буг, Дністер).

Визначте розселення східнослов’янських племен на території України

 2

Сусіди східних слов’ян:

хозари (іудеї, VIII-X ст.), вікінгі (інша назва – нормани, варяги – мешканці Скандинавського
півострова), IX-Х ст.), болгари, візантійці

Теорії походження назви «Русь» (Для ознайомлення)

1. Норманська (варязька) теорія. Назва «Русь» була занесена на слов’янські землі варягами. Нестор
літописець описав цю теорію в «Повісті минулих літ».
2. Автохтонна (місцева) теорія. Назва «Русь» походить від географічних назв середнього
Подніпров’я (Рось, Росава, Роставиця.). Ця теорія найпоширеніша серед сучасних дослідників.

ВИНИКНЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ)

Формування Давньоруської держави

У ІХ ст. виділяються центри східнослов’янських союзів племен.

1. Північний центр. Державний осередок ільменських словен із центром у м.Новгород (Славія).

2. Південний центр. Руська земля або Руське князівство із центром у м. Київ (Куявія). Київ був
заснований у V ст. За легендою, засновниками Києва були брати Кий, Щек і Хорив та сестра їхня
Либідь. Осередок проживання полян.

Події в Північному центрі (м. Новгород, Славія)

У 862 р. у Новгороді починають правити варяги на чолі з Рюриком.

У 879 р. Рюрик помирає, його син Ігор був малолітнім, тому правити починає воєвода Олег.

Події Південного центру (Руська земля, Руське князівство, Київська земля, Куявія)

У середині ІХ ст. (850-ті – 882 рр.) у Києві править князь Аскольд (можливо разом із Діром).
Літопис «Повість минулих літ» повідомляє, що Аскольд і Дір були варягами, воєводами Рюрика. Але
сучасні вчені, спираючись на візантійські джерела, схильні вважати Аскольда нащадком місцевих
київських князів.
У 860 р., 863 р., та 874 р. князь Аскольд здійснив військові походи на Візантію.
У 860 р. Аскольд першим з Руських князів особисто прийняв християнство і уклав з
Візантією перший відомий договір.

Візантія (Візантійська імперія) – середньовічна держава з IV по XV ст., східна частина

колишньої Римської імперії. Візантія була розташована на території сучасної Туреччини, на південному
узбережжі Чорного моря. Візантійців також називали греками. Столицею Візантії було
м.Константинополь. Русичі називали Константинополь Царгородом.

Християнство – світова релігія, яка основується на вірі в єдиного Бога, який втілюється в образі
Ісуса Христа заради спасіння людства.
 3

Визначте розташування Славії та Куявії; територію Київської Русі за часів правління Олега
 4

Об’єднання північних та південних руських земель

У 882 р. новгородський князь Олег вбиває Аскольда і об’єднує Новгородську і Київську землі.
882 р. вважають роком утворення Київської держави (Русі-України).

Правління князя Олега (882-912)

Олег приєднує до Київської Русі деревлян, сіверян, радимичів.

У 907 р. та 911 р. Олег здійснив вдалі походи на Візантію. Під час першого він на честь своєї
перемоги прибив власний щит на ворота столиці Візантії м. Константинополь (Царград). У результаті
походу був підписаний вдалий для русичів дипломатичний договір.
У 912 р. Олег помирає. За життя Олега називали Олег Віщий, тобто той, хто знає свою долю. Таке
прізвисько Олег отримав після того, як віщун пророкував йому смерть від власного коня.

В’їзд Олега до Константинополя

Правління князя Ігоря (912-945)

Ігор – син Рюрика. Ігор придушує повстання деревлян, приєднує племена уличів та тиверців,
вдало воював на Закавказзі, воював із печенігами.
У 941 та 944 р. Ігор здійснив невдалі походи на Візантію. Під час першого кораблі Ігоря були
спалені «грецьким вогнем».
У 945 р. під час полюддя відбулося повстання деревлян, які стратили Ігоря.

Полюддя – це збір данини, під час якого князь об’їжджає свої володіння.
 5

Спалення кораблів Ігоря «грецьким вогнем»

Правління княгині Ольги (945-964)

Ольга – жінка Ігоря. Помстилася деревлянам у 945 р., спаливши їхню столицю м. Іскоростень.
Ольга провела перші реформи у державі. Упорядкувала процес збирання данини, замінила полюддя на
повоз (данину більше не збирав князь, а її привозили у визначенні місця), поділила державу на погости
(осередки князівської влади на місцях) та визначила уроки (фіксований розмір данини).
У 955 – 957 рр. Ольга здійснила дипломатичний мирний візит у Візантію до імператора
Костянтина Багрянородного. У Константинополі Ольга особисто прийняла християнство.
У 959 р. Ольга відправила посольство до імператора Священної Римської Імперії Оттона І й
встановила з ним дипломатичні відносини. На прохання Ольги до Київської Русі був відправлений
єпископ Адальберт з метою поширити християнство на руські землі.
Після приходу до влади князя Святослава, Ольга займалася розбудовою Києва.

Спалення і знищення Ольгою Іскоростеня

 6

Хрещення Ольги в Константинополі

Територія Русі за Олега, Ігоря та Ольги (до Святослава)

 7

Правління князя Святослава (964-972)

Святослав – син Ігоря та Ольги, князь-воїн. Був завзятим язичником і перешкоджав поширенню
християнства на руські землі. Перед тим як напасти на ворогів, Святослав завжди попереджав їх,
посилаючи гінця з висловом «Іду на Ви».
У 964-66 рр. Святослав здійснює «східний похід», під час якого підкоряє Києву в’ятичів, воює з
Волзькою Булгарією, знищує Хозарський каганат, приєдную Тмутаракань (невеличка територія на
Таманському та Керченському (Крим) півостровах).
У 968-969 рр. Святослав вдало воював із Дунайською Болгарією. Хотів навіть перенести столицю
Руської держави із Києва у м. Переяславець на Дунаї.
У 969 р. Святослав поділив Русь між синами. У Києві посадив старшого сина Ярополка, у
деревлян (м.Овруч) – Олега, у Новгороді – Володимира.
У 971 р. військо Святослава зазнає поразки від візантійців в битві під Доростолом. Святослав
підписує з Візантією мирну угоди і відмовляється від претензій на Дунайську Болгарію та Крим.
У 972 р. Святослав був убитий печенігами. Хан печенігів Куря зробив з черепа Святослава чашу,
на якому написав «Чужого шукав – свого не зберіг».

Печеніги – тюркські кочові племена, що панували в українських степах з Х по ХІ ст.

Протягом 972 – 977 рр. на Русі правили сини Святослава: у Києві – Ярополк, у деревлян (м.
Овруч) – Олег, у Новгороді – Володимир.

Протягом 977- 980 рр. у Київській Русі тривають міжусобні війни за владу між синами
Святослава. Перемогу здобув молодший син Володимир.

Міжусобні війни – внутрішній розбрат, війни між окремими людьми чи суспільними групами в
державі.
 8

Територія Київської Русі за часів правління Святослава

 9

Східний похід князя Святослава

 10

Територія Русі в роки правління Святослава

Балканський похід князя Святослава. Битва під Доростолом (971 р.)
 11

Походи князя Святослава

 12

РОЗКВІТ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ)

Правління князя Володимира Великого (980 – 1015)

Володимир – син Святослава. За часів правління Володимира починається період розквіту і

піднесення Київської Русі.
У 981-84 рр. Володимир придушив повстання в’ятичів та приєднав Червенські міста (західна
Україна). У 993 р. приєднав до Київської Русі поселення білих хорватів, тим самим завершив
об’єднання всіх східнослов’янських племен у межах однієї держави. Вдало воював з печенігами,
будував систему захисних земляних валів («змієві вали).
У 988 р. захопив м. Херсонес (Корсунь)

Реформи Володимира Великого:

1. Адміністративна: поділив державу між 8 синами, з метою посилення князівської влади на

місцях.
2. Військова: ліквідував племінні військові об’єднання; за військову службу роздає землю в
користування (злиття військової системи із системою феодального землеволодіння).
3. Запровадив зведення законів усного звичаєвого права – «Устав земляний».
4. Розпочав політику «шлюбної» дипломатії. Син Володимира Святополк одружився з дочкою
польського короля, Ярослав – з дочкою шведського короля. У самого Володимира було 5 офіційних
дружин.

Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між

представниками правлячих родів тих чи інших країн.

5. Розпочав карбування перших золотих (златники) та срібних (срібники) монет. Запроваджує

гривню.

Гривня – срібний злиток, що виконував функцію грошей на Русі.

6. За часів правління Володимира поширюється князівський знак – Тризуб.

7. Релігійна реформа: у 980 р. Володимир здійснює спробу модернізувати язичництво,
запровадивши шестибожжя на чолі із богом Перуном, але невдало.
У 988 р. Володимир особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) і того ж 988 року ОХРЕСТИВ
Русь.

Значення прийняття християнства для Київської Русі:

 християнство дало поштовх розвиткові культури та освіти;

 зміцнилася князівська влада;
 покращилося міжнародне становище Київської Русі.

У 989 р. Володимир першим серед руських князів запроваджує шкільне навчання в Київській
Русі.
Протягом 989 – 996 рр. триває будівництво Десятинної церкви Богородиці в Києві - першої
кам’яної церкви на Русі.
Помирає Володимир у 1015 р.
 13

Хрещення Володимира 988 р. у Корсуні (Херсонесі)

 14

Територія Червенських міст, яку приєднав князь Володимир Великий

 15

Міжусобні війни синів Володимира (1015 – 1019)

Протягом 1015-1019 рр. на Русі тривають міжусобні війни за владу між синами Володимира.
Святополк, якого прозвали Окаянний, в цій боротьбі вбив молодших братів Бориса і Гліба. У 1016 р.
Ярослав зазахопив Київ, прогнавши Святополка. У 1018 р. Святополк разом із польським королем
Болеславом Хоробрим розбиває Ярослава і оволодіває Києвом. Поляки захопили Червенські міста.
У 1019 р. Ярослав у битві на річці Альта остаточно перемагає Святополка й стає київським
князем.

Визначте території Київської держави за часів Володимира та Ярослава

 16

Правління князя Ярослава Мудрого (1019 – 1054)

У 1024 р. Ярослав зазнає поразки у Лиственській битві від свого брата Мстислава. Проте брати
домовились правити разом. Ярослав править у Києві, Мстислав – у Чернігові. Формується дуумвірат.

Дуумвірат – правління двох.

У 1036 р. Мстислав помирає і Ярослав стає одноосібним правителем Русі.

Правління Ярослава Мудрого – час найбільшого піднесення й розквіту Київської Русі.

У 1030-1031 рр. Ярослав відвоював Червенські землі у Польщі.
Будував у 1032 р. оборонні міста на півдні країни: Юр’єв, Богуслав, Корсунь…
У 1036 р. Ярослав остаточно розгромив печенігів, і на честь перемоги у 1037 р. побудував собор
святої Софії у Києві.
У 1036 р. було складено перше писане зведення законів «Руська правда».
У 1043 р. Ярослав здійснив невдалий похід на Візантію. Це був останній похід руських князів на
Візантійську імперію.
У міжнародній політиці Ярослав продовжував політику «шлюбної» дипломатії, за що його
прозвали «Тесть усієї Європи». Його дочка Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І
Капетита. Князя Ярослава прозвали Мудрим за його любов до освіти та книжної справи. Він будував
школи, храми, монастирі, розбудовував Київ. За його правління були побудовані Золоті Ворота в Києві
та перша бібліотека при соборі святої Софії.
У 1037 р. була заснована Київська митрополія, а у 1051 р. главою руської церкви вперше стає
русич Іларіон (автор твору «Слово про закон і благодать»).

Митрополія у християнстві – церковна область, що перебуває під владою митрополита і

складається з кількох єпархій (церковних районів).

Єпархія (єпископство) – церковно-адміністративна одиниця на чолі з єпископом чи

архієпископом.

Перед смертю Ярослав склав заповіт, за яким поділив державу між синами:
старший син Ізяслав одержав Київ, Туров, Новгород і Псков; Святослав – Чернігів, Муром,
Тмутаракань; Всеволод – Переяслав і Ростов; Ігор – Володимир-Волинський; В’ячеслав – Смоленськ.
За заповітом сини повинні були спільно керувати державою, але підпорядковуючись старшому
братові.
Помер Ярослав у 1054 р., проживши 76 років.
 17

Територія Київської держави за правління Ярослава, напрямки походів Ярослава

 18

Територія Київської держави за правління Ярослава

 19

РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ –УКРАЇНИ)

Поступове ослаблення Русі. Правління Ярославичів (1054 –1113 рр.)

Ярославичі – сини та онуки Ярослава Мудрого

Ознайомтеся с володіннями синів Ярослава Мудрого (Ярославичів)

 20

Заштриховані території (Переяславщина та Ростовщина) – землі, які отримав Всеволод (батько

Володимира Мономаха) після смерті Ярослава Мудрого

Після смерті Ярослава три його старші сини Ізяслав, Святослав і Всеволод разом управляли
державою, боролися проти половців та намагалися поширити свою владу на землі своїх братів Ігоря та
В’ячеслава.

Тріумвірат – влада трьох.

У 1072 р. було затверджено «Правду Ярославичів» - писемного зводу законів на Русі.

Боротьба Ярославичів з половцями:

 21

Половці (кипчаки) – тюркські кочові племена, які панували в українських степах з другої
половини ХІ ст. до першої половини ХІІІ ст.

У 1068 р. Ярославичі зазнають поразки від половців на р. Альта. У результаті 1068 р. у Києві
відбулося народне повстання, й Ізяслав був змушений бігти в Польщу.

У 1097 р. у м. Любеч відбувся з’їзд князів (Любецький з’їзд (снем)), на якому вирішувалися
питання спільної боротьби з половцями, припинення чвар між князями. Також був затверджений
удільний поділ Київської Русі на окремі князівства. Було зазначено, що «…кожен хай держить отчину
свою» (право вотчини). Ініціатором Любецького з’їзду був переяславський князь Володимир
Мономах.

Уділ (удільне князівство) – адміністративно-територіальна одиниця, якою управляв князь,

залежний від Великого Князя Київського.

Вотчина (отчина) – право приватної власності на землю, яка передавалась по спадковості, від
батька до сина. Згідно із правом вотчини удільні князівства були закріплені за представниками
князівського роду Рюриковичів і передавалися по спадковості.
1111 р. Володимир Мономах та інші руські князі здійснюють вдалий похід проти половців
(«Хрестовий похід»).

Тимчасове зміцнення Київської держави (Русі-України). Правління Володимира Мономаха (1113

– 1125). Правління князя Мстислава Великого (1125 – 1132)

У 1113 р. на великокнязівський київський престол був запрошений переяславський князь

Володимир Мономах. Прізвище Мономах Володимир отримав від своєї матері, яка була дочкою
Візантійського імператора.
Володимир Мономах припинив князівські чвари, підкорив собі більшу частину колишньої
Київської держави, повернув втрачений авторитет Русі на міжнародній арені. Вдало воював з
половцями. Він мав широкі зв’язки із західноєвропейськими монархами. Мономах зробив нові
доповнення в «Руську Правду», а також залишив після себе «Повчання дітям», у якому радив своїм
дітям як управляти державою та досягти суспільного благополуччя на основі християнських цінностей.
Після смерті Володимира Мономаха у 1125 р. в Києві править його старший син Мстислав
Великий. Мстислав продовжував політику батька, однак після його смерті у 1132 р. Київська держава
остаточно роздробилась на окремі частини.
 22

Походи на половців під керівництвом Володимира Мономаха

Феодальна роздробленість Русі

Феодалізм – це такий суспільно-економічний лад, коли землевласник дає землю за службу іншим.

Феодал – землевласник, який дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.

Феодальна роздробленість – поділ середньовічної держави на окремі самостійні феодальні

володіння.

Остаточна феодальна роздробленість Русі починається після смерті Мстислава в 1132 р.

Причини роздробленості:

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.

2. Зростання великого феодального землеволодіння.
3. Військова та політична самостійність великих феодалів.
4. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
5. Посилення нападів степових кочівників.
6. Економічна самостійність великих феодалів. Панування натурального господарства.
 23

Натуральне господарство – це таке господарство, в якому виробляється все необхідне для життя
і споживається, а торгівля майже не розвивається.

З ХІІ ст. Київська держава розпалася на кілька окремих, самостійних князівств. На території
сучасної України утворюється Київське, Чернігівське, Переяславське, Тмутараканське, Волинське й
Галицьке князівства. Починаючи з кінця ХІІ ст. разом з назвою Русь для позначення південних земель
Київської держави вживається назва Україна. Уперше назва Україна з'являється в Київському літописі
в 1187 р.

У 1169 р. Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський, із військом напав на Київ.

У результаті Київ утрачає своє центральне значення посеред міст Русі, а титул Великого князя
переходить до м. Владимира.

Чернігівське князівство вело важку боротьбу з половцями. Велика битва з половцями, що

відбулася в 1185 р. під керівництвом князя Ігоря Новгород - Сіверського, стала сюжетом відомого
епосу «Слово о полку Ігоревім». Імовірно, «Слово о полку Ігоревім» було написано в 1187 р.

Князівства колишньої Русі поступово стали ділитися на ще менші князівства. Князі постійно
воювали один з одним і в цю боротьбу часто втручалися половці.

Територія Волинського (Володимир), Галицького (Львів), Київського, Переяславського (Пирятин),

Чернігівського (Новгород-Сіверський) князівств
 24

ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ

ДЕРЖАВИ (РУСІ –УКРАЇНИ)

Політичний устрій

Київська держава (Русь-Україна) - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління.

Монархія – це форма державного правління, у якій влада належить одній особі і передається по
спадковості.

На ранньому етапі розвитку державності вся влада перебувала в руках Київського князя. Він був
головнокомандуючим війська, політичним правителем і верховним суддею. Князь походив із роду
Рюриковичів.

Князь – спочатку воєначальник племені або союзу племен у слов’ян, згодом – глава держави.

Князі здійснювали свою владу спираючись дружину.

Дружина - постійне військо князя, члени якого брали участь в управлінні державою.

Вищих дружинників набирали із кращих місцевих людей або з людей, які вирізнилися під час
війни. Їх стали називати боярами.

Князь радився з боярською радою, що складалася зі старших дружинників, а також вищих

представників місцевого населення й духовенства. Функції цієї ради залежали від особистої волі князя.
Під час племінної організації, а також за перших князів важливим органом влади було віче
(народні збори), на якому вирішувалися важливі справи. За правління Володимира Великого та
Ярослава Мудрого, у часи найбільшої централізації держави, роль віче знизилася. Однак після
ослаблення централізованої держави віче знову починає відігравати важливу роль.
Після запровадження християнства на Русі ідеологічно князівську владу підтримувала церква.
На місцях князь правив і судив за допомогою призначених ним намісників, серед яких в
основному були сини князя.
У кінці ХІ ст. Київська Русь поступово перетворюється на федеративну монархію.

Федеративна монархія - форма устрою Київської держави (Русі-України) в період

роздробленості, за якої вона зі слабо централізованої держави перетворилася на об’єднання князівств,
кожне з яких мало ознаки державності, а найважливіші питання внутрішнього життя вирішувалися на
князівських з’їздах

Соціальна структура суспільства Київської держави (Русі-України)

У Київській державі існувала особлива соціальна структура суспільства. На верхньому щаблі були
князі з роду Рюриковичів. За князями йшли бояри, однак вони не становили замкнуту групу. У неї
могли переходити сини священиків і навіть інколи вільних селян. В основному бояри були з числа
князівських дружинників. Також боярами ставали місцеві землевласники, вихідці з колишньої
родоплемінної знаті. Бояри мали деякі привілеї, закон захищав їхнє майно й життя. За службу бояри
отримували землі. Спочатку вся земля в Київській державі належала князі й він віддавав її боярам у
тимчасове користування. Це називається умовне володіння землею. Проте наприкінці ХІ ст., після
Любецького з’їзду, землі бояр ставали їхньою приватною власністю, вотчиною. Це називається
безумовне володіння землею.

Населення міст складалося з багатих і бідних верств населення, які займалися торгівлею й
ремеслом. Багаті торговці майже не відрізнялися від бояр, земельної аристократії. Багатих місцевих, а
також іноземних купців називали - гості, торговців середнього статку - купці, а дрібних бідних
 25

крамарів і ремісників - чернь. У Києві жило постійно багато іноземних купців - вірменів, євреїв, греків,
німців, чехів, поляків тощо.

Вотчина (отчина) – земельне володіння, що перебуває в приватній власності й передається по

спадковості.

Серед вільних людей, які належали до нижньої верстви населення були смерди.

Смерди – це вільні селяни, найбільш численна частина сільського населення Русі. Вони жили на
власній землі або на землі князя, платили податки, виконували різні повинності: будували укріплення,
мости, дороги, брали участь у народному ополченні, здійснювали повоз (надавали транспортні послуги)
тощо.

Закупи – напівзалежні селяни, що взяли займ (купу) й повинні були його віддати. Вони були
тимчасово позбавлені волі за борги, але не втрачали при цьому цивільних прав.

Рядовичі - селяни, що уклали з феодалом договір (ряд) і виконували різноманітні роботи у

вотчині.

Ізгої - вигнані з общини селяни, що не мали права через це користуватися общинною землею.

Тіун – привілейований князівський чи боярський слуга, що брав участь в управлінні феодальним

господарством.

Огнищанин – привілейований слуга князя, що відповідав за зберігання майна в будинку свого

господаря.

Самою нижньою категорією населення були раби - челядь або холопи. У більшості випадків це
були військовополонені або діти рабів. Із прийняттям християнства їхнє положення покращилося. Устав
Володимира Мономаха також захищав їхнє життя.

Челядь – залежні особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Челядь

продавали, дарували, передавали у спадщину.

Холопи – назва невільних людей на Русі, вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали
рабів, які перебували в повній власності у феодала.

Для соціального устрою Київської держави було характерно те, що всі ці верстви не були
замкнутими. Холоп міг стати смердом або навіть купцем, а боярин за якісь злочини також міг стати
смердом.

Економіка Київської держави (Русі-України)

В економіці Київської держави панувало натуральне господарство, при якому все необхідне
виробляєься не для продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку.
Основне заняття русичів – землеробство на основі 2-3-пільної системи. Вирощували пшеницю,
овес, просо, жито, ячмінь та інші культури. Основними знаряддями праці були: рало (дерев'яний плуг),
борона, серп, коса.
Розвивалося також осіле скотарство. Розводили волів, коней, коров, овець, свиней, кіз…
Існувало до 60 ремісничих спеціальностей: ковальство, ткацтво, гончарство, шкіряна справа,
ювелірство тощо.
Внутрішня торгівля являла собою повсюдний обмін ремісничих виробів на сільськогосподарську
продукцію.
Перші власні гроші на Русі – срібники, златники та гривні - зʼявляються у Х – ХІ ст. Гривня
являла собою невеличкий злиток срібла.
 26

Щодо зовнішньої торгівлі, то русичі експортували худобу, хліб, сіль, ремісничі вироби, хутра;
імпортували вино, тканини, прянощі, дивовижні товари, церковну утварь тощо.
Найбільший торговий шлях, який проходив через руські землі – «із варяг у греки» - від
скандинавів через Балтійське море по Дніпру в Чорне Море до греків (візантіців).
Також існував «східний торговий шлях» по р.Волга.

КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ)

Загальна характеристика:

1. Вплив візантійської культури та східного християнства (православ’я).

2. Взаємодія із західноєвропейською та азійською (кочовою) культурами.
3. Збереження язичницьких традицій.

Освіта У Х – ХІІ ст. сформувалася давньоруська система освіти. Перші школи

відкривалися при Володимирі Великому (988 р.) для дітей князів і бояр.
При Ярославі Мудрому шкільна освіта значно розширилася. У 1037 р.
Ярослав Мудрий організував у Софіївському соборі Києва першу бібліотеку, яка
нараховувала 960 рукописів.
Архітектура Архітектура була представлена культовими спорудами: перша камяна церква
на Русі - Десятинна церква (988-996 рр., Володимир Великий), під стінами якої
загинули останні захисники Києва в 1240 р.
Софіївський собор (1036 р., Київ), Спасо-Преображенськи собор (1036 р.,
Чернігів)
Живопис та Живопис був представлений фресками, мозаїкою, іконописом та книжковою
прикладне мініатюрою.
мистецтво
Фрески - картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці.
Мозаїка - зображення, зроблене з окремих, щільно припасованих один до
одного й закріплених на цементі різнокольорових шматочків скла.
Книжкова мініатюра - кольоровий малюнок, що прикрашав, ілюстрував і
доповнював рукописний текст та розміщувався на його полях або між рядками.
Іконопис – мистецтво писання ікон.
Іконостас - стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка
 27

відокремлює вівтар від центральної частини.

Відомими вітчизняними живописцями на Русі були ченці Києво-

Пичерського монастиря Григорій та Алімпій (Аліпій) – засновник руської
іконописної школи.
Писемність та Писемність на Русі поширюється після запровадження християнства (988
література р.).
Формувалась писемність на основі кирилиці - словʼянської абетки Кирила
та Мефодія (ІХ ст.).

Памʼятки оригінальної писемності:

«Слово про закон і благодать» (≈ 1050р., Іларіон) – авторський філософський

твір першого руського митрополита Іларіона про переваги християнського
віровчення.
«Повість минулих літ» (1113 р. Нестор) – давньоруський літопис, складений
ченцем Нестором, у якому зібрані оповідання давньоруської та всесвітньої історії.
«Повчання дітям» (1117 р., Володимир Мономах) – авторський твір
Володимира Мономаха, де він дає настанови своїм дітям щодо управління державою
за християнськими цінностями.
«Слово о полку Ігоревім» (1187 р.) – твір невідомого автора про трагічний
похід Новгород-Сіверського князя Ігоря на половців 1185 р.
«Печерський Патерик» (ХІІІ ст.) - збірка оповідань про святих угодників
Києво-Печерського монастиря.

Переклади церковних текстів:

Остромирове Євангеліє (1056-1057 рр.) - одна з найвидатніших пам'яток

старослов'янського письменства в давньоруській редакції. «Остромирове
Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане зі
староболгарського оригіналу у Києві дияконом Григорієм для новгородського
посадника Остромира.

«Ізборники» Святослава (1073 і 1076 рр.) - давньоруська рукописна книга.

Ізборники були складені в перекладі з грецької мови для великого князя
Святослава Ярославовича у Києво-Печерському монастирі монахом Никоном.

Також давньоруська література представлена усною народною творчістю -

билинами про Іллю Муромця, Добриню Микитича, Альошу Поповича…
 28

Ілюстрації, обов’язкові для запам’ятовування

*Дати створення пам’яток культури не обов’язкові для запам’ятовування

Софійський собор у Києві. Перша половина ХІ ст. Сучасний вигляд (архітектурний спадок багатьох
поколінь: візантійський (романський) стиль і монументальний живопис, монастирський ансамбль –
українське бароко).

Спасо-Преображенський собор в Чернігові. 1036. Сучасний вигляд (архітектура Київської Русі).

Успенський собор Києво-Печерської лаври. 1073–1078 Реконструкція. Сучасний вигляд (архітектурний

спадок багатьох поколінь: візантійський (романський) стиль, монастирський ансамбль – українське
бароко).
 29

Михайлівський Золотоверхий собор. 1108–1113. Реконструкція. Сучасний вигляд (архітектура Київської

Русі).

П’ятницька церква в Чернігові. Кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. Реконструкція. Сучасний вигляд
(архітектура Київської Русі).
 30

Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в Києві. Перша половина
ХІ ст. (візантійська традиція, монументальний живопис).

Вишгородська ікона Богородиці. Перша половина ХІІ ст. (візантійська традиція).

 31

Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056–1057 (одна із найдавніших

давньоруських мініатюр, що дійшли до нашого часу).

Родина князя Святослава Ярославича. Мініатюра з «Ізборника». 1073 (прижиттєве зображення

людей, який дослідники назвали «першим давньоруським малюнком»).
 32

Свенська ікона богородиці з Антонієм та Феодосієм Печерськими