Більшість інформації про ранню історію держави східних слов'ян ми знаємо з «Повісті

минулих літ». Його створив Нестор Літописець у ХІІ ст.

Слов'яни майже не залишили про себе писемних згадок. З візантійських джерел ми

знаємо, що вони жили племенами за принципами «військової демократії». До
східнослов'янських племінних союзів у VIII-IX ст., за свідченнями Нестора,
належали: поляни, древляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати.
Велике розселення слов'ян: волиняни (дуліби), древляни сіверяни поляни уличі,
тиверці, білі хорвати, склавини анти
Торговий шлях: із варягів у греки
На становлення Київської держави вплинула політична самоорганізація племінних
об'єднань та проникнення в Східну Європу вихідців із Скандинавії (варягів). Вони
свого часу проклали знаменитий торговельний шлях «із варягів у греки». Це траса між
Чорним та Балтійським морями. Вона починалася на Скандинавському півострові і
закінчувалася в Константинополі (Візантії).

Першим київським князем вважають Аскольда (860-882)

Назва «Київська Русь» походить від словосполучення «Руська земля».

У 860 р. князь Аскольд здійснив похід на Константинополь та уклав перший відомий

договір між Руссю та Візантією.

Окрім Києва, сильний центр влади сформувався також у місті Новгород — найбільшому
торговому центрі далеко на півночі землі русів. Певний час там княжив Рюрик, а
після його смерті залишився малолітній син Ігор та назва цілої династії —
Рюриковичі.

Із грязі в князі: Аскольд, Дір і Олег

Карта Київської держави за часів Олега
Регентом Ігоря став Олег (882-912), якого потім прозвали Віщим. У 882 році він
повів вікінгів з Новгорода на південь до Києва. Там обманом вбив Аскольда, об'єднав
північні та південні землі Русі та проголосив Київ столицею і «матір'ю міст
руських».

У 907 та 911 роках Олег здійснив кілька вдалих походів на Візантію та уклав вигідні
торгові договори, що надавали суттєві пільги руським купцям.

Після смерті Олега, князем київським став Ігор (912-944). Він активно продовжував
справу централізації держави, приєднав території уличів і древлян. У 941 р. Ігор
здійснив невдалий похід на Константинополь. Флот князя було розбито вщент «грецьким
вогнем».

У 944 р. відбувся ще один похід на Константинополь. Візантія запропонувала мир та

було підписано русько-візантійську угоду, менш вигідну ніж за часів Олега.

Князя Ігоря вбили деревляни під час збору данини.

Походи Ігоря, погости Ольги і війни Святослава

Княгиня Ольга (944-964) — дружина Ігоря та мати Святослава. Вона стала регентом при
своєму синові. Перш ніж переходити до реформ, княгиня помстилася древлянам за
смерть чоловіка та хитрощами спалила дерев'яне місто.

За час свого правління Ольга здійснила податкову та адміністративну реформи:

внормувала розмір данини та запровадила погости (місця, куди підкорені племена мали
звозити данину самостійно).
У зовнішній політиці княгиня вирішила діяти дипломатично. Ольга особисто очолила
посольство русів до Константинополя, де зуміла повернути вигідні умови торгових
договорів. Вона встановила дипломатичний мир з Константинополем та прийняла
християнство. А також налагодила дипломатичні стосунки з німецьким імператором та
Папою Римським.
Останнім вікінгом на престолі став Святослав (964-972), син Ігоря і Ольги.
Святослав виріс переконаним язичником, і єдиною справою, гідною князя, вважав
війну.

Він переміг Хозарський каганат, в'ятичів, ясів і касогів. Воював з Візантією за

Болгарію та помер від рук кочових племен — печенігів. Святослав розділив Русь між
трьома синами: Ярополком, Олегом та Володимиром.