📃ПРОГРАМА ДО ТЕМИ

📍ОБОВ'ЯЗКОВІ ДАТИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

860 р. - похід Аскольда на Константинополь, укладення
першого відомого договору Русі з Візантією.
907, 911, 941, 944 рр. - походи князів на Константинополь.
882 р. – об’єднання північних та південних руських земель
Олегом.
988 р. – запровадження християнства як державної релігії.
1019 - 1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого у Києві.
1036 р. - розгром печенігів князем Ярославом Мудрим.
1097 р. - Любецький з’їзд князів.
1113 р. - укладання «Повість минулих літ»; початок правління
Володимира Мономаха у Києві.
1187 р. – перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах;
створення «Слово о полку Ігоревім».

📌ОБОВ'ЯЗКОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Племінний союз – об’єднання племен у більші групи.
Князь - глава держави-князівства.
Полюддя - щорічний об’їзд князем його володінь з метою
збору данини.
Язичництво - релігії, для яких характерними є віра в багатьох
богів, поклоніння явищам природи, предметам тощо.
Християнство - одна з трьох світових релігій. Віра в Бога-Отця,
Бога-сина, Бога-духа.
Шлюбна дипломатія – укладення міждинастичних шлюбів.
Удільна роздробленість — територіально-політичний устрій
Русі (Київської Русі та її наступників 13—14 ст.), який усталився
протягом 12 ст. та характеризувався співіснуванням політично
незалежних земель-князівств, що утворилися на основі
князівських уділів.
Віче – народні збори у Київській державі, де вирішувалися
важливі громадські та державні справи.
Вотчинне землеволодіння (вотчина) — приватне спадкове
землеволодіння (маєток). Належало феодалу за правом спадку
від його батька (отця, звідси «отчина»). Власник вотчини міг
вільно розпоряджатися нею — продавати, дарувати чи
заставляти.
Умовне землеволодіння – форма землеволодіння, за якої князі
наділяли «служивих бояр», «дворян» землею із селянами за
умови, що вони й надалі служитимуть у війську. Земельний
власник намагався перетворити «умовне землеволодіння» на
«безумовне» – передати у спадок землю не залежно від
служби, тобто перетворити землю на вотчину.
Бояри - керівний стан; займали друге, після князів панівне
становище в управлінні державою.
Смерд - особисто вільні люди.
Ізгой – люди, що втрачали зв’язок зі звичним середовищем.
Закуп – селяни як працювали за позику.
Рядович – залежні селяни, які змушені були укладати договір
із землевласником.
Холоп – повністю залежні селяни.
Ікона – мальовничий твір на релігійну тематику, виконаний
темперними фарбами на дошці.
Мозаїка – мистецький твір, який викладався на стінах із
різнобарвних шматочків смальти.
Фреска – мальовничий твір, виконаний водяними фарбами на
вогкій штукатурці.
Книжкова мініатюра — витвір образотворчого мистецтва
невеликого розміру в книгах. Характеризувався малим
розміром, часто розміщувався на полі або між рядками
рукописів, хоча трапляються мініатюри і на весь аркуш.
Билини - пам’ятки давньоруської народної творчості, народні
пісні про подвиги богатирів.
Літопис – іст. твори у Київській державі.
🏰ІСТОРИЧНО-КУЛЬТУРНІ ПАМ'ЯТКИ
Софіївський собор у м. Київ (1037 р.), сучасний вигляд:

Спасо-Преображенський собор у м.Чернігів:

Успенський собор Києво-Печерської лаври (1073-1078 р.):

Михайлівський золотоверхий собор Михайлівського монастиря у

м. Київ:
П’ятницька церква в м.Чернігів:

Вишгородська ікона Богородиці:

Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм Печерськими:

Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із

Софійського собору в Києві:
Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового євангелія.
1056-1057:
Мініатюра «Родина князя Святослава Ярославича» з «Ізборника» -
1073 р:

🔥ОБОВ'ЯЗКОВІ ПЕРСОНАЛІЇ
Аскольд - напівлегендарний київський князь (? — 882).
Згадується в «Повісті минулих літ». По одній із версій правив
разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь.
Охрестився; воював з волзькими болгарами та печенігами. За
літописними свідченнями убитий Олегом та його
дружинниками-язичниками.
Олег - напівлегендарний київський князь варязького
походження. Був регентом (особою, що тимчасово править
замість голови держави) і дядьком київського князя Ігоря.
Згідно з «Повістю минулих літ» завоював Київ, убивши
місцевих правителів, варягів Аскольда і Діра; після чого
промовив слова «хай буде се мати городам руським». Правив
від імені малолітнього князя Ігоря, але фактично був
повноправним володарем.

Ігор Рюрикович — київський князь, фактичний засновник

руської княжої династії Рюриковичів. Небіж свого
попередника, князя Олега. Здійснив два походи на
Константинополь (941 і 944), що закінчилися укладанням
русько-візантійського договору. Убитий деревлянами за
грабунки, непомірний збір данини (945 р).

Княгиня Ольга - княгиня, яка правила Київською Руссю з 945

до 964 року в якості регента при малолітньому синові
Святославові, після загибелі її чоловіка, Ігоря Рюриковича.
Прийняла християнство; свята рівноапостольна Російської
православної церкви.

Святослав Ігорович — великий князь київський. Представник

династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і
княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під
регентством матері (945—964 рр.). Ставши самостійним
правителем, проводив активну зовнішню політику, значно
розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких
булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964 р.). Розгромив
Хозарський каганат.
Володимир Святославич — великий князь київський, князь
новгородський. Хреститель Русі (988 р). Представник династії
Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського
князя Святослава Ігоровича. Онук київської княгині Ольги,
батько київського князя Ярослава Мудрого. Захопив київський
престол після міжусобної боротьби. Приєднав до своєї
держави землі в’ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів.
Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву
(966). Першим із руських князів розпочав карбувати власну
золоту монету. Використовував особистий знак «тризуб», що
став у ХХ столітті гербом України.

Ярослав Володимирович — київський князь із династії

Рюриковичів. Син київського князя Володимира
Святославича. Взяв участь у міжусобній боротьбі за владу з
братами; уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську
землю по Дніпру; після смерті Мстислава (1036) став
одноосібним володарем Русі. Доклав багато зусиль до
зміцнення держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від
Києва печенігів. На початку 1030-х років відвоював у Польщі
червенські міста. Розширив межі середньовічного Києва,
спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті
ворота та Софійський собор. Започаткував укладання першого
писаного зводу законів — «Руської правди». Мав велику
родину, уклав шлюбні відносини з багатьма європейськими
правителями («шлюбна дипломатія»).

Ізяслав Ярославович - князь туровский, новгородський князь,

великий князь київський (1054-1068, 1069-1073 і 1077-1078).
Святослав Ярославич - третій син Ярослава Мудрого, князь
чернігівський, з 1073 великий князь київський.

Всеволод Ярославич - князь київський в 1076-1077 і з 1078 до

кінця життя.

Володимир Всеволодович Мономах — великий князь

київський (1113—1125). Князь смоленський, чернігівський і
переяславський. Представник династії Рюриковичів. Син
київського князя Всеволода Ярославича і візантійської
княжни Марії (за іншими даними — Анни чи Анастасії) з роду
Мономахів. Засновник князівської гілки Мономаховичів.
Організатор успішних походів проти половців. Учасник
Любецького (1097) з’їзду. Автор праці «Повчання».

Мстислав Володимирович (Мстислав Великий) —

давньоруський князь із династії Рюриковичів. Великий князь
Київський (1125—1132), князь новгородський. Найстарший син
Володимира Мономаха, останній князь, що утримував єдність
Київської держави.

Ярослав Осмомисл (Володимиркович) - руський князь з

династії Рюриковичів, князь галицький (1153 - 1187 рр.). Мав
успіхи у боротьбі за незалежність від Києва, значно розширив
території Галицького князівства, укладав чисельні торговельні
союзи з іншими князівствами. Був одним з наймогутніших
руських князів. У «Слові о полку Ігоревім» названий
Осмомислом (мудрим; тим, хто має «вісім мислів»).
Митрополит Іларіон — митрополит Київський та всієї Русі,
перший митрополит слов'янського походження, оратор і
письменник, церковно-політичний діяч давньої України.
Прилічений до лику Святих.

Антоній Печерський — церковний діяч Київської Русі,

християнський святий. Засновник Печерського Монастиря
Успіння Пресвятої Богородиці та будівничий Собору на честь
Успіння Пресвятої Богородиці. Аскетичне життя Антонія
послугувало прикладом та зразком для князів і
простолюдинів.

Алімпій — православний святий, київський іконописець і

мозаїст, ювелір, лікар, чернець та священник
Києво-Печерського монастиря, перше відоме з літопису ім'я
староруського художника іконопису, один з авторів
Києво-Печерського патерика. Навчався у грецьких майстрів.

Нестор Літописець — київський літописець та

письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського
монастиря. Автор «Житій святих князів Бориса і Гліба й
Теодосія Печерського». Вважається упорядником (за іншою
версією автором) «Повісті минулих літ». Помер і похований у
Києво-Печерській лаврі.

⌛️ДОДАТКОВІ ДАТИ ДЛЯ ХРОНОЛОГІЧНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

945 р. – повстання древлян проти Ігоря. Смерть Ігоря.
965 р. – розгром Хозарського каганату Святославом Хоробрим.
1037 р. - спорудження Софійського собору Ярославом Мудрим.
1051 р. – призначення київським митрополитом Іларіона.
1056-1057 р. – створення Остромирового Євангелія.
1068 р. – поразка Ярославичів на р. Альті від половців.
1073 р. – створення «Ізборника Святослава».
1185 р. - похід Ігоря проти половців.