Тема 3.

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (Київська Русь, Україна-Русь)

Розселення східнослов’янських племінних союзів:

1. На території сучасної України – поляни (р. Дніпро, Київщина), сіверяни (р. Десна, Чернігівщина),
деревляни (Полісся, рр. Прип’ять, Тетерев), дуліби та волиняни (Волинь), білі хорвати (Галичина,
Карпати), уличі та тиверці (рр. Південний Буг, Дністер).
2. На території сучасної Білорусія – дреговичі (драгва – болото), полочани (р. Полота)
3. На території сучасної Росія – ільменські словени (р. Волхов, Новгород), в’ятичі (р. В’ятка), кривичі,
радимичі)

Сусіди східних слов’ян:

Готи (германські племена, перебували на тер. України у III – IV ст.), гуни (тюркські племена, IV ст.), болгари
(тюркські племена, VII ст.), авари – Аварський каганат (тюркські племена, VI-VII, ст., сучасна Угорщина),
хозари (іудеї, VIII-X ст., Хозарський каганат, столиця - Ітіль, на пд.. сході України), угри (угро-фінські
племена, XI ст.), вікінги (інша назва – нормани, варяги – мешканці Скандинавського півострова), IX-Х ст.)

Теорії походження назви «Русь»

1. Норманська (варязька) теорія. Русами називали племена норманів. Вони заснували слов’янську державу і
дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (німецьких учених ХVIII ст. Г. Байєра, Г. Міллера і А. Шльоцера) та її
послідовників називають норманістами.
Назва «Русь» була занесена на слов’янські землі варягами. Нестор літописець описав цю теорію в «Повісті
минулих літ».
2. Автохтонна (місцева) теорія. Назва «Русь» походить від географічних назв середнього Подніпров’я (річок
Рось, Росава, Роставиця.). Ця теорія найпоширеніша серед сучасних дослідників.

У V-VII починають формуватися слов’янські племенні союзи ( це об’єднання племен з метою захисту
своїх територій або загарбання нових) Антський і Полянський (перші протодержавні утворення).
Заснування Києва
За літописною розповіддю, плем'я полян було вигнане з Дунаю і прийшло на Дніпро зі своїми князями —
Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либідь. На горі брати заснували місто і назвали його на честь
старшого з братів. Близько V (VI) ст. було засновано місто Київ на перехресті торгового шляху «з варяг у
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 греки». Місто стало центром полянського племінного союзу.

Передумови створення держави:

1 ) економічний розвиток: зростання продуктивності праці внаслідок удосконалення знарядь, піднесення міст
як центрів ремесла і торгівлі, розвиток торговельного шляху «3 варягів у греки» — шлях уздовж Дніпра зі
Скандинавії| до Візантії.
2 ) зростання майнової та соціальної нерівності; виділення панівної верхівки (вождів племен, старійшин), у
залежність до якої потрапляла більшість селян та городян; формування феодального ладу;
3) до кінця VII ст. завершилося формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства;
4) необхідність боронити свої землі від нападів варягів, хозарів.

Формування Давньоруської державності

Із часом воєнна демократія перетворилася на княжіння: військовий вождь стає державним правителем —
князем.

Воєнна демократія Княжіння

влада належить військовому вождеві,
влада належить князеві, віча збираються
народним
рідше
зборам (віче) та радам старійшин

суспільна організація — племінне

суспільна організація — племінний союз
князівство з центром у великому місті (городище)

основа війська — княжа дружина з професійних

вояків, яка виконує роль армії, податкової служби,
основа війська — народне ополчення
особистої охорони. Згодом дружинники утворюють
боярську думу — дорадчий орган при князеві

Таким чином, у VIІ - ІХ ст. сформувалося кілька східнослов'янських князівств: полянське з центром у
Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке з центром у
Смоленську тощо.

Київська Русь — слов’янська держава, що існувала протягом (882-XIV) - утворилася внаслідок об’єднання
східнослов’янських племінних союзів з центром у Києві. Та саме об’єднання Київського і Новгородського
князівств поклало початок формування ранньофеодальної держави. Перший князь централізованої
держави КР –Олег, останній – Мстислав Володимирович.

(За літописною розповіддю, новгородські словени у862 р. Повстали проти варягів і прогнали їх за Балтійське
море. Проте не було в них «правди» — рід повстав проти роду, почалися чвари. Тоді вони вирішили пошукати
собі князя й відправили послів за море до варягів, які називали себе «русь». У відповідь «вибралися» три брати
— Рюрик, Синеус і Трувор зі своїми родами. Так, за «Повістю минулих літ», і отримала свою назву Руська
земля.
Старший, Рюрик, сів спочатку в Ладозі, а згодом у Новгороді. Другий брат, Синеус, отримав Білоозеро, а
третій, Трувор, здобув. Ізборськ. Князі з дружинниками мали захищати свої землі, у тому числі й від «інших»
варягів.
Рюрик помер у 879 р. і призначив спадкоємцем свого родича, Олега, який мав правити Руссю як регент до
повноліття Рюрикового сина; Ігоря. Задумав Олег приєднати південні землі і у 882 р. попрямував до Києва.
Правителем Київського князівства був Аскольд (імовірно, він мав співправителя — князя Діра).

Аскольд (правитель Київського князівства)

1) підпорядкував, окрім полян, деревлян, дреговичів, частину сіверян;
2) здійснив кілька вдалих військових походів на Візантію, яка змушена сплачувати Києву данину; 860 – один з
походів Аскольда на Константинополь, внаслідок якого укладено перший відомий договір Русі-України з

Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online

Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 Візантією.
3) разом з оточенням прийняв християнство;
4) звільнив полян від уплати данини хозарам.
Хитрістю Олег виманив князів Аскольда і Діра з Києва й убив їх. Сам Олег залишився в Києві і назвав його
«матір'ю міст русьі ких».

1) Становлення Київської Русі

Правління Олега (882-912 рр.) Віщий – правитель першої української держави - Київська Русь
1) Об’єднав Пн.Русь (Новгородське князівство або Словенський союз) і Пд. Русь (Київське князівство
або Полянський союз) – 882 р.
Правив від імені Рюрикового сина Ігоря - регент;
2 ) розширив кордони держави приєднавши сіверян, радимичів, деревлян, а також неслов’янські племена меря,
чудь і весь;
3 ) здійснив найбільш вдалі походи проти Візантії в 907 р. та 911 р. Під час першого він на честь своєї
перемоги прибив власний щит на ворота столиці Візантії м. Константинополь (Царград). (наслідком
яких став вигідний торговий договір: руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за
рахунок імператора.)
Значення діяльності князя Олега:
— об’єднав Північну та Південну Русь, що стало основою для загальноруської державності;
— сприяв централізації Русі;
— укріпив військову могутність Русі, почав зовнішньополітичну діяльність.

ДИНАСТІЯ РЮРИКОВИЧІВ
Правління Ігоря (912-945 рр.) – син Рюрика
1) Відновив владу над повсталими деревлянами й уличами;
2 ) дав відсіч печенігам, що з’явилися біля кордонів Київської Русі, і навіть найняв їх у військо;
3) продовжував походи на Візантію - 941, 944, але менш вдалі ніж в Олега
4) був убитий деревлянами, коли пішов збирати повторну данину. (Деревляни назвали його «вовком, який
якщо понадиться у стадо овець, то поки до останньої не забере, не заспокоїться»).
Значення діяльності князя Ігоря:
— продовжив об’єднання слов’янських племен;
— жорстко укріплював центральну владу.
Загибель Ігоря привела до влади його молоду вдову, княгиню Ольгу, яка правила при малому синові -
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 Святославі.

Правління Ольги (945-964 рр.) Свята

Княгиня Ольга в XII ст. визнана святою І шанується як рівноапостольна.
1) Помстилася деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря, спаливши деревлянське місто Іскоростень
(легенда про голубів);
2 ) упорядкувала збір данини: встановила устави-уроки (порядок збору данини) і погости (місця для
збору данини (полюддя));
3) відвідала Константинополь, де прийняла хрещення від Костянтина Багрянородного під іменем Єлена;
4) уклала договір із Візантією, за яким Київська Русь допомагала імперії в боротьбі з болгарами, норманами й
арабами в обмін на данину;
5) спробувала встановити дипломатичні контакти з Німецькою імперією, але не увінчались успіхом.
Значення діяльності княгині Ольги:
— у зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії перед військовою силою;
— підвищила міжнародний авторитет Київської Русі.

Правління Святослава (964-972рр.) Хоробрий

1 ) залишався прибічником язичництва, руйнував християнські храми;
2) приєднав племена в’ятичів (межиріччя Оки та Волги);
3) попереджав противника, якщо йшов на нього війною, надсилаючи послання «Йду на тебе війною!»
4) розгромив Волзьку Булгарію й Хозарський каганат, підпорядкував племена ясів і касогів (Північний
Кавказ), приєднав Тмутаракань (невеличка територія на Кримському півострові);
5) здійснив два походи на Дунайську Булгарію, допомагаючи Візантії придушити болгарське повстання;
6) мав плани перенести столицю до булгарського міста Переяславця на Дунаї;
7 ) загинув від рук печенігів, найнятих Візантією. (За переказами, печенізький князь Куря повелів зробити з
черепа Святослава чашу з написом: «Чужих бажаючи, свою погубив».
Значення діяльності князя Святослава:
— численні війни знесилили Русь;
— розгром Хозарського каганату відкрив шлях кочовикам (печенігам, після - половцям), які завдавали великої
шкоди Київській Русі;
— втрачені дипломатичні зв’язки із західноєвропейськими державами;
— більшість завойованих територій після смерті Святослава були втрачені.

Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online

Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 2) Розквіт Київської Русі

Після смерті Святослава Києвом почав правити його старший син Ярополк. Проте між братами почалася
міжусобна війна, переможцем з якої вийшов наймолодший — Володимир.

Правління Володимира Великого (980-1015 рр.) «Красне Сонечко»

1)Адміністративна реформа: своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю над місцевою
знаттю; на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний;
2) завершив формування території Київської Русі, приєднавши племена білих хорватів, дулібів,
в’ятичів, радимичів;
3) боронив Київську Русь від печенігів, для чого побудував застави з військовими гарнізонами на кордонах
держави «змієві вали»;
4) військову реформу: сформував військо з дружинників-слов’ян, а не з варягів;
5) провів релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати язичництво з метою об’єднання племен
навколо Києва, створив Пантеон, призначивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою;
тоді у 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на Русі християнство — це
світова релігія, заснована на вірі в Божого Сина Ісуса Христа, який прийшов на землю і був розіп'ятий.

(У 988 р. Володимир захопив Корсунь (Херсонес) у Візантії і поставив вимогу віддати за себе сестру
візантійських імператорів Аниу, погрожуючи взяти Царград (Константинополь). Василь і Костянтин
погодилися за умови хрещення Володимира. Князь хрестився у церкві Софіївській в Херсонесі. Херсонес було
повернуто Візантії як вено (весільний дарунок) за наречену.)
Після того, як хрестився у Корсуні і одружився з Анною, повернувся у Київ, загнав усіх у Дніпро і так
похрестив Русь, ідолів же наказав знищити: «І повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других
вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому
узвозу на ручай...».
Таким чином на сьогодні майже не залишилось ідолів з тих часів, тому Збруцький ідол - скульптура
IX ст., одна з рідкісних пам'яток слов'янського язичницького культу, кам'яний стовп, бовван (ідол), який
ймовірно зображує слов'янського бога Рода-Світовида. Зберігся випадково: знайдений біля Гусятина в річці
Збруч (притока Дністра) в 1848 році. Цьому сприяла аномальна посуха — голова статуї появилась над
поверхнею вод Збруча внаслідок різкого падіння їх рівня. Збручанський Світовид зберігається в
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 Краківському археологічному музеї.

6 ) сприяв розвиткові освіти – заснував першу школу;

7) розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця — «місто Володимира», церква Пресвятої
Богородиці (Десятинна), князівські палаци;
8 ) фінансова реформа: першим почав карбувати золоті та срібні монети (срібники і златники), на яких
зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб;
9) шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв’язки з Польщею, Угорщиною, Чехією,
Норвегією, Швецією. Шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних зв’язків засобом укладання
шлюбів між правлячими родинами. Активно використовували Володимир Великий і Ярослав
Мудрий («тесть Європи»).
10) завойовував Червенські землі (сучасна східна Польща).

Значення прийняття християнства 988р.:

— дало поштовх розвиткові ремесел, особливо в архітектурі;

— сприяло розвиткові кам’яного зодчества, іконопису, мозаїки, фрески, Русь ознайомилася з античними
традиціями;
— запроваджено слов’янську писемність (кирилицю) Святими Кирилом і Мефодієм з Болгарії;
— почалося літописання, поширилися книги;
— зміцнилося міжнародне становище Київської Русі – зрівняв її з провідними європейськими
державами - стала вважатися рівноправною на Європейській міжнародній арені, «не варварською»;
— укріпилася князівська влада;
— сприяло створенню єдиного народу.

Значення діяльності князя Володимира:

— в основному завершив формування єдиної держави: територія Київської Русі простягалася від
Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до
межиріччя Оки і Волги на сході;
— укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу.

Після смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Святополк Окаянний, який убив своїх зведених
братів Бориса, Гліба (перші канонізовані святі) та Святослава. Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р.
разом зі своїм братом Мстиславом почали князювати – до 1036 р. дуумвірат. Правобережжя Дніпра належало
Ярославові, Лівобережжя — Мстиславові;

Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online

Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) «тесть Європи», «князь-будівник», «князь-просвітитель»
1) склав перше рукописне зведення законів — «Руську правду»;
(«Руська правда» визначала вартість життя певних категорій населення. Так, найдорожче коштувало життя
старших дружинників — 80 гривень; життя вільного населення — 40 гривень, а життя раба — 5 гривень.
Замінювала кровну помсту штрафами).
2) опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;
3) у Києві побудував Софійський собор, Печерський монастир (майбутню Києво-Печерську лавру); місто
обнесли валами з трьома брамами, одна з яких — Золоті ворота — була парадним в'їздом;
4) 1036 р.розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;
(Собор Святої Софії побудований візантійськими архітекторами в 1037 р. на честь перемоги над печенігами.
Він прикрашений мозаїками і фресками, які зображували не тільки сцени життя святих, а й цілком світські
сюжети: родину Ярослава, візит Ольги до Костянтина Багрянородного.)
5 ) сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона(1051 р.), що написав твір «Про Закон і
Благодать»;
6) піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи для дівчат, засновано першу бібліотеку
в Софії Київській.
7) здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про службу руських дружин у
Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава — Всеволода (
Володимир Мономах);
8) розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (Прибалтика) і знову відвоював Червону
Русь у Польщі;
9 ) сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями. (Сам був одружений
із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна — була дружиною короля Франції – Генриха
Капетинга, Єлизавета — дружиною норвезького королевича, Анастасія — дружиною угорського королевича;
сини уклали шлюби з німецькими принцесами.)

Перед смертю, в 1054 р., Ярослав поділив Русь між своїми синами. Старші сини отримали головні
міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав. За заповітом сини повинні були спільно
керувати державою - тріумвірат, підпорядковуючись старшому братові. Помер Ярослав у 1054 р., проживши
76 років.
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ.
Галицько-Волинська держава.
Поступове ослаблення Русі. Правління Ярославичів – сини та онуки Ярослава (1054 –1113)

Правління Ярославичів (1054-1073 рр.)

Тріумвірат - 1054-1073 рр. — співправління старших синів: Ізяслава, Всеволода і Святослава

1073-1078 рр. — почалися міжусобні війни між Ярославичами, спричинені зокрема відсутністю єдиної
системи престолонаслідування: князівський престол міг передаватися від батька до старшого сина або від
старшого брата до молодшого.

Ізяслав перебував на Київському престолі тричі: 1054-1068 рр., 1069-1073 рр., 1077 -1078 рр. Святослав
посідав Київський трон з 1073 р. по 1076 р. Всеволод правив у Києві з 1078 р. по 1093 р.
У 1072 р. було затверджено «Правду Ярославичів» – писемного зводу законів на Русі.
Боротьба Ярославичів з половцями:
Половці (кипчаки) – тюркські кочові племена, які панували в українських степах з другої половини ХІ ст. до
першої половини ХІІІ ст. Кончак – найвідоміший вождь половців.
У 1061 р. половці здійснюють перший напад на руські землі.
У 1068 р. Ярославичі зазнають поразки від половців на р. Альта. У результаті 1068 р. у Києві відбулося
народне повстання, й Ізяслав був змушений бігти в Польщу. Кияни поставили на його місце його брата
Всеслава, але наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й зайняв Київ. Проте в 1073 р. був
змушений знову бігти від невдоволення киян.
Наступником Всеволода став Святополк (1093-1113), син Ізяслава. Йому доводилося увесь час вести боротьбу
з половцями, які на чолі з ханом Боняком постійно нападали на київські землі. Святополку допомагав
переяславський князь Володимир Мономах.
У 1097 р. у м. Любеч за ініціативи В. Мономаха і київського князя Святополка відбувся з’їзд князів
(Любецький з’їзд), на якому вирішувалися питання:
1) спільної боротьби з половцями, припинення чвар між князями.
2) затверджений удільний поділ Київської Русі на окремі князівства. Було зазначено, що «…кожен хай
держить отчину свою» (право вотчини).

Наслідки:
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 Любецький з’їзд сприяв перетворенню Київської Русі на федеративну монархію – тобто започатковано нову
систему престолонаслідування, з утвердженням адміністративно-територіальним поділом – удільними
князівствами, які розвивалися самостійно і не були залежними від київського князя.
 Також започатковано традицію снемів (з’їздів) руських князів, що була чи не єдиною рисою єдності удільних
князівств часів феодальної роздробленості.

Уділ (удільне князівство) – адміністративно-територіальна одиниця, якою управляв князь, залежний від
Великого Князя Київського.
Вотчина (отчина) – право приватної власності на землю, яка передавалась по спадковості, від батька до сина
(спадкове землеволодіння).

Тимчасове зміцнення Київської Русі. За правління Володимира Мономаха і його сина

Мстислава (1113 – 1132)

Володимир Мономах (1113-1125)

Онук візантійського імператора і Ярослава Мудрого. З 15 років брав участь у військових походах. Після смерті батька,
Всеволода Ярославича, який князював у Києві, Володимир поступився київським престолом Святополку (зяславичу, а
сам повернувся до Чернігова, а згодом — до Переяслава. Звідти він здійснив декілька походів на половців і приборкав їх.
У 1113 р. був запрошений киянами на князювання. Дружиною Мономаха була англійська принцеса Гіта. Основні

1 ) відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

2 ) придушував князівські усобиці;
3 ) був переможцем в усіх походах проти половців;
4 ) знизив податки залежних верств населення;
5) зменшив відсотки за позиками лихварів (кредитори);
6 ) опікувався розбудовою Києва, освітою;
7) написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ
ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати
країну від нападників.
8) написав «Устав Мономаха».

Значення діяльності князя В. Мономаха:

— загальмував процес розпаду держави;
— забезпечив її обороноздатність;
— відновив міжнародний авторитет Київської Русі.

Мстислав Володимирович (1125-1132 рр.)

1) зберігав єдність Київської Русі;

2 ) здійснив переможний похід проти литовських племен;

Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь
вступила в період феодальної роздрібненості – 1132 р. - «І роздерлася Руська земля…» - було написано в
літописі.

Феодальна роздробленість Русі XI (XII) – XIV cт.

Феодалізм – це такий суспільно-економічний лад, коли землевласник дає землю за службу іншим.
Феодал – землевласник, який дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.
Феодальна роздробленість – поділ середньовічної держави на окремі самостійні феодальні володіння.

Причини роздробленості:
1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.
2. Зміна торгівельної кон’юнктури, зокрема занепад торгового шляху «з варяг у греки» та занепад Києва як
головного торгового центру.
3. Зростання великого феодального землеволодіння.
4. Військова та політична самостійність великих феодалів.
5. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
6. Посилення нападів степових кочівників.
Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online
Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77
 7. Економічна самостійність великих феодалів. Панування натурального господарства.
Натуральне господарство – це таке господарство, в якому виробляється все необхідне для життя і
споживається, а торгівля майже не розвивається.

Наслідки феодальної роздробленості:

 на території сучасної України утворюється: Київське, Чернігівське, Переяславське, Тмутараканське,

Волинське й Галицьке князівства.
 сприяла економічному і культурному піднесенню руських земель: розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури
 розвиток демократичних традицій: відновлення віча, звернення за підтримкою до міщан
 сприяла формуванню різних народів, зокрема українського
 міжусобна боротьба підірвала сили князівств та призвела до загибелі людей і нищення культурних памяток,
призвела до завоювання монголами.

У Київському князівстві з 1139 р. йшла запекла боротьба за київський престол. Часто мінялися князі: за 100 років (з 1146
р. по 1246 р.). Титул Великого київського князя став чисто номінальним. Через усобиці між князями на Русь знову почали
нападати половці.
З появою на півночі колишньої Київської Русі Володимиро-Суздальського князівства завершився політичний і
етнічний поділ двох народів – українського й російського. Тепер їхні шляхи розходяться.
У 1169 р. Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський, син Юрія Довгорукого, із військом напав на Київ.
Воїни князя знищили більшу частину населення Києва, пограбували й спалили храми, жінок забрали в рабство. У
результаті Київ утрачає своє центральне значення посеред міст Русі, а титул Великого князя переходить до м. Владимира
(Великий князь Владимирський).
Князівства вели важку боротьбу з половцями, зокрема відносно Переяславського князівства й виникла назва
«окраїна, україна» як назва у значенні «край, рідна земля» вперше згадана в Київському літописі 1187 р.
Також Чернігівське князівство вело запеклу боротьбу з половцями. Велика битва з половцями за
Тмутороканські землі, що відбулася в 1185 р. під керівництвом князя Ігоря Новгород – Сіверського, стала
сюжетом відомого епосу «Слово о полку Ігоревім». У ній брав участь і галицький князь Ярослав
Осмомисл. Імовірно, «Слово о полку Ігоревім» було написано теж в 1187 р.

Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: history_zno_online

Автор конспектів: Олеся Анатоліївна 050 921 64 77