Тема: Відносини Русі з

Тема: Відносини Київської Русі з навколишнім світом: рівні міжнародних

зв҆язків та напрями контактів

навколишнім світом:
рівні міжнародних зв҆язків
та напрями контактів
 План

 Русько-скандинавські відносини.
 Візантійський вектор.
 Відносини із європейськими
країнами.
 Русь та Степ.
 ЛІТЕРАТУРА

 Котляр М. Ф. Історія дипломатії Південно-

Західної Русі. Київ : Ін-т історії України НАН
України, 2002. 247 с.
 Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є.
Махновця; відп.ред О. В. Мишанич. Київ :
Дніпро, 1989. 591 с.
 Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та
ранньомодерної України. Київ : Критика, 2005.
584 с.
1. Русько-скандинавські
відносини.
 Наприкінці VIII ст. почався
масовий відхід норманів зі
своєї батьківщини.
 Норманська теорія
походження
Давньої Русі
 Археологічна наука не виявила
слідів тривалого перебування
або економічного чи побутового
впливу скандинавів у Середньому
Подніпров’ї періоду заснування
Руської держави. ЧОМУ?
 Перші ж достовірно відомі
дані про контакти
подніпровських слов'ян із
варягами датуються лише
серединою ІХ століття.
Напрями контактів

 Політичні; Використання скандинавів

як найманого війська.
 Торгівельні відносини;
 Культурницький взаємообмін:
поширення християнства в Скандинавії
Варяг Шимон
та
Успенськой
собор Києво-
Печерського
монастиря
 Варяги були активними
членами давньоруського
суспільства (скандинавське
походження правлячої династії,
входження до давньоруського
панівного класу значного
скандинавського елементу).
Переселялися нормани на Русь
не тільки в ІХ ст., але й пізніше.
Починаючи з другого покоління
відбулася асиміляція варягів.
 Нормани не привнесли
специфіки в процеси, що
визначали розвиток
східнослов’янського
суспільства. Це було
зумовлено збігом принципової
сутності цих процесів у
Скандинавії і в слов’ян та
їхньою синхронністю в обох
регіонах.
2. Візантійський вектор

 У «Повісті минулих літ»

воєнні походи на Візантію
зображуються вінцем
політичної кар’єри перших
київських князів.
Яка мета походів на
Русь?
 Якщо на початку руси ставили собі за
мету переважно здобуття військової
здобичі, то пізніше однією з головних
цілей стало забезпечення для купців
доступу на ринки імперії та отримання
максимальних привілеїв для них.
 Встановлення постійних дипломатичних
стосунків із Константнополем
підвищувало престиж Давньоруської
держави, а також відповідало її
стратегічним інтерсам на півдні.
 Відносини Русі з Вінтантією
ознаменували собою етапи
входження Давньої Русі в систему
європейських середньовічних
держав. Їх наслідком стало
розширення торгівельних зв’язків
Русі та Візантії, врешті-решт,
християнізація Русі і включення її до
культурно-цивілізаційного простору.
 3. Відносини із європейськими країнами.
Зовнішня політика Київської Русі поділяється на 2
етапи:

 Єдиної монархії (єдина зовнішньополітична діяльність)

 Період феодальної роздробленості (складаються князівські коаліції ,

які зав҆’ язують зовнішньополітичні зв҆’язки з найвигіднішими для
себе сусідами).
 Звичайно активністю відзначалася політика Русі у
бік Польщі, Угорщини, Чехії, Германії, Франції,
Англії, Данії, Норвегії, Швеції. Менш активно
проводилася політика з країнами арабського світу
та Середньої Азії, Грузії, Вірменії.
 Київська Русь мала переважно мирні відносини з
Волжською Болгарією. Через Київ із Волзької
Болгарії до Верхнього Подунав’я пролягав один із
торговельних маршрутів Великого Шовкового
шляху, який фактично поєднував цивілізації Сходу
та Заходу.
 Відносини з Дунайською Болгарією були важливі
для Русі не лише в політико-економічній сфері,
але й культурній. Відносини були не такими ж
мирними, вище ми говорили про те, що Дунайська
Болгарія знаходилися в сфері інтересів Візантії,
що породжувало воєнні конфлікти з Руссю.
 Посольство княгині Ольги до
імператора Оттона I:

 Поширення на Русі західного християнства

 Київська Русь намагалась мати противагу своїм потенційним
супротивникам
 Саме Германська імперія і Рим виступили противагою Візантії та Польщі
 Київські князі
підтримували тісні
стосунки з родинами
феодальної еліти
тогочасної Європи.
Мали династичні
зв’язки з дворами
Скандинавії, Франції,
Угорщини, Польщі,
Норвегії, Германської
імперії, Чехії.

Пам’ятник королеві Франції

Анні Київській, (22 червня
2005 р., Санліс, Франція)
 Давньоруські літописи та іноземні джерела повідомляють
про політичні та економічні зв’язки з Чехією. Традиційний
торгівельний шлях із Києва до Регенсбурга вів через Краків і
Прагу і теж відігравав велику роль у взаємовигідних
контактах.
 Найактивніші стосунки мала Русь з безпосереднім сусідом –
Польщею. Предметом уваги та воєнних конфліктів на кордоні
стали Червенські гради у басейні Західного Бугу та околиць
міста Перемишля. З 1031 р. остаточно Червенські гради
входили до Київської Русі, пізніше – до Галицько-
Волинського князівства.
 Так само активні відносини існували між Руссю та
Угорщиною, яка брала участь у візантійській, польській
політиці Русі. Хоча погляди галицьких Ростиславичів
відрізнялися від політики Києва.
 «Слово о полку Ігоревім»:
 «Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм
золотокованім престолі, підперши
Гори Угорські (тобто Карпати – Т.Г.
Савчук) своїми залізними полками,
заступивши королеві дорогу,
зачинивши ворота Дунаю,
справляючи суди аж до Дунаю! Гроза
твоя по землях тече! Ти одчиняєш
ворота київські; стріляєш з
батьківського золотого стола салтанів
по далеких землях!»
У ХІІ – ХІІІ ст. єдина
зовнішньополітична діяльність
перестала існувати. Могутні
князівства – Чернігів, Галич,
Володимир-Волинський хотіли
проводити власну незалежну політику,
яка була в інтересах їхніх князівств.
 Русь і Степ

 Відносини з Хазарією;
 Відносини з “летючими” людьми;
 Відносини з половцями.
 Давньоруська держава
викристалізовувалася і у
відносинах з хозарами.
 ВПЛИВ Хазарії на
етнічні процеси на
Русі
 Східна торгівля Русі
здійснювалася за
посередництва
хозарських купців.
 Іларіон Київський
«СЛОВО ПРО ЗАКОН І
БЛАГОДАТЬ»
«Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та
істину, що були Ісусом Христом, і як закон
одійшов, а благодать і істина всю землю
сповнили, і віра на всі народи поширилась, і на
наш народ руський. І похвала кагану нашому
Володимиру, що ним охрещені ми були. І
молитва до Бога од усієї землі нашої.
Господи, благослови, Отче!»
 Відносини з Хазарією
 Вирішальну роль у загибелі Хазарії зіграло
Київське князівство. У 964 році князь Святослав
звільнив останнє залежне слов'янське плем'я
в'ятичів і в наступному 965 розбив військо
хозарів з каганом на чолі і захопив Саркел.
Потім, у 965 або, за іншими даними, в 968–969
року руси розгромили Ітіль і Семендер. Цей
момент вважається кінцем незалежної Хозарської
держави.
 Перша згадка про печенігів,
«летючих людей», у «Повісті
минулих літ» повідомляється
від 915 р. З того часу і
до 1036 р. 16 разів русичі
воювали з печенігами.
 Відносини з
печенігами теж мали
діалектичний характер
і не зводилися тільки
до конфронтації.
 Відносини з половцями

 На південних кордонах на зміну розгромленим

Ярославом Мудрим печенігам приходять не менш
страшні половці, або комани. Майже кожні три
роки половці здійснюють по спустошливому
набігові на беззахисні землі: з 1061 по 1210 рік ці
степові хижаки вчинили 46 великих набігів.
 Князі в боротьбі між собою залучають половців як
наймане військо, дорого платячи за ці послуги
грабунком і взяттям у полон власних сільських і
міських жителів.
 Ігор Святославович – герой
«Слова о полку Ігоревім» – по
лінії свого батька був онуком
половчанки, доводився
правнуком половецькому хану
Осолуку.
У 1237 р. Русь зустрілася з навалою
монголів. Миттєво здобули монголо-
татари Переяслав, Чернігів, що до
сьогодні дивує істориків, адже ці міста
довгий час були добре укріплені та
віддавали відсіч печенігам та половцям.
6 грудня 1240 р. було захоплено Київ.
Цивілізаційні наслідки монголо-
татарської навали
 більшість істориків поділяють думку про те, що
вона принесла смерть і неймовірні нещастя
давньорус. народові, загальмувала його політ.,
екон. і етнокульт. розвиток, відкинувши Русь на
кілька століть назад. Ординське іго
законсервувало роздробленість, перешкоджало
централізації земель і князівств, завадило
відродженню державності. Іншої позиції
дотримуються дослідники, які вважають, що М.-т.н.
завдала мало шкоди Русі, натомість стимулювала
боротьбу рус. народу за незалежність і створення
держави.