Київська держава за Ярославичів Великий князь київський Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Він був похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Його останки збереглися до нашого часу. Перед смертю Ярослав Мудрий зробив заповіт. У нього на той час було п’ять синів, і кожному з них він віддав окреме князівство. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав, Ігор – Волинь, а В’ячеслав – Смоленщину. З’їзди князів Послаблення центральної влади великого князя Київського стало причиною появи на Русі нової форми вирішення суперечностей – князівських з’їздів. Восени 1097 р. у м. Любечі на Дніпрі зібрався з’їзд князів Київської держави. На ньому були присутні шість найвпливовіших володарів, котрі вирішили припинити міжусобні війни і проголосили, що кожний князь повинен володіти тими землями, які успадкував від батька. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович 16 квітня 1113 року князь Святополк помер. Ця подія спричинила бунт у Києві. Уся злоба городян впала на прислужника Святополка, міського тисяцького Путяту. Повстанці розгромили хороми останнього, розграбували садиби лихварів. Бояри і купці були перелякані цими подіями і зібрали спеціальне віче, яке вирішило покликати на престол до Києва шанованого людьми Володимира Всеволодовича Мономаха.