Дитинство Володимир М. провів у м.

Переяслав-Руський (нині Переяслав-Хмельницький),
де з 1054 княжив його батько згідно із заповітом Ярослава Мудрого. У віці 12–13 років
розпочав військову й політичну діяльність, допомагаючи батькові. Протягом життя
здійснив понад 80 походів. Після смерті старших братів Ізяслава Ярославича і Святослава
Ярославича Всеволод у жовтні 1078 став київським князем, перевів Вололдимир М. з
Переяслава-Руського до Чернігова. Було утворено родинний дуумвірат батька й сина:
Всеволод – Володимир, що правив на Русі протягом 15 років. Володимир М. від імені
батька переміщував князів з одного міста до ін., приборкував непокірних пд.-рус.
володарів, провадив загально-русську зовнішню політику. Протягом тих 15 років він
близько ста разів їздив з Чернігова до Києва, щоб радитись із батьком у політичних
справах.
Після смерті 1093 Всеволода Ярославича Володимир М., всупереч сподіванням правлячої
верхівки, поступився київським престолом князю турівському Святополку Ізяславичу,
синові старшого Ярославича Ізяслава. Він вчинив так, мабуть, додержуючись порядку
заміщення княжих столів за родовим старійшинством, коли перевага віддавалася
старшому в роді. А старшим серед онуків Ярослава був Святополк. Володимир М.
залишився княжити в Чернігові. 1094 він віддав Чернігівське князівство братові в
перших Олегу Святославичу, батько якого був старшим братом Всеволода, батька
Володимира М. Вчинив він так ще й під тиском половецької орди, яку привів до Чернігова
Олег. Володимир М. поїхав княжити до батьківського Переяслава-Руського. Симпатизуючи
Володимиру М., складач "Повісті временних літ" пояснював віддання Києва й Чернігова
братам у перших небажанням в.М. розпочинати усобиці на Русі.
З 1094 Володимир М. розпочинає багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які
майже щорічно вдиралися на пд. землі Русі. Найбільш страждало від них висунуте в степ
Переяслав. князівство. Володимир М. швидко досяг успіхів у війні з кочовиками, тому
Київське кн. Святополк 1094 запропонував йому об'єднати сили, а також разом правити
на Русі. Так виник дуумвірат Святополк – Володимир М., що управляв Давньоруською
державою близько 20 років. Київська монархія на чолі з дуумвірами виявилася
життєздатною і забезпечила політичну рівновагу й мир на Русі, добрі відносини із
західними сусідами, особливо після проведених Володимиром М. і Святополком
переможних походів до Половецької землі 1103, 1107, 1109 і 1111. Завдяки
широкомасштабним заходам дуумвірів, половецькі орди були відкинуті далеко від
рубежів Русі, за Дон, а внаслідок походу 1111 40-тис. половецька орда під проводом хана
Атрака, сина Шарукана, емігрувала до Грузії.
16 квіт. 1113 у Києві помер Святополк Ізяславич. Невдоволені економічною політикою
Святополка (потурання лихварям, спекуляції сіллю його урядовцями), городяни піднялися
на повстання. Міське віче, що зібралося у Софійському соборі, закликало Володимира М.
на престол. Володимир відмовився, можливо, тому, що були ще живі старші від нього в
роду Ярославичів – Олег Святославич і Давид Святославич. Повстання не вщухало,
загрожуючи князівській владі, тому Мономах нарешті прийняв друге запрошення стати
київським князем. Йому виповнилося тоді 60 років.
В.М. був мудрим і розважливим, політично далекоглядним государем. Відновив
централізовану монархію на Русі. Подібно до Володимира Святославича і Ярослава
Мудрого, самовладно правив на Русі. 1117–18 Володимир М. вигнав з Волині Ярослава
Святополчича і зосередив у своїх руках владу над усіма руськими землями. Проводив
активну зовнішню політику: 1116 посадив на короткий час своїх посадників у залежних
від Візантії дунайських містах, але потім відновив дружні стосунки з Візантією; був у
напружених відносинах з Малопольщею Болеслава III Кривоустого й Угорщиною Іштвана
II.
Володимир М. був видатним мислителем свого часу. Його перу належить "Повчання
дітям" (див. " Повчання" Володимира Мономаха), ств. бл. 1118. Він бажав передати свій
величезний досвід нащадкам, прагнучи, щоб вони не повторювали його помилок. У складі
"Повісті временних літ" до нас дійшов і один з приватних листів Володимира М.,
написаний Олегу Святославичу після вбивства ним сина Володимира М.
Володимир Мономах помер у м. Київ у розквіті могутності й слави. До історії він увійшов
як славетний "страдалец" за Руську. землю, звитяжний переможець хижих половецьких
ханів.
"Шапкою Мономаха", що дісталася Мономаху начебто в спадок від візантійських родичів,
коронували на царство руських царів від Івана ІV Грозного до Миколи ІІ (насправді та
шапка є витвором самаркандських золотарів кінця 13 чи початку 14 ст.).