Видатні правителі Київської Русі.

Байрамов:
Володимир Великий (980—1015). Зійшовши на київський
престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну
владу, Володимир (по-скандінавському Вальдемар)
започаткував нову добу в історії Київської Русі. Невгамовні
варязькі князі вже не дивилися на Русь лише як на арену
подальших завоювань чи край, який можна лише визискувати.
Володимир упровадив далеко конструктивніший підхід до
управління державою. На відміну від попередників у центрі
його уваги був насамперед добробут володінь, а не загарбання
земель і збір данини. Власне за його князювання Русь почала
підноситися як цілісне суспільство й держава.Замість далеких
походів Володимир зосередився на захисті власних кордонів.
Щоб протистояти загрозі печенігів, він збудував розгалужену
мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва.
Знову порушуючи традицію попередників, він звернув погляд
на захід і додав до своїх володінь землі сучасної Західної
України, тим самим поклавши початок тривалому
суперництву з поляками за цей регіон.

Володимир Мономах (1113—1125). Усе ж, незважаючи ні на

що, Русь змогла знайти в собі сили подолати смуту. На арену
виходить новий видатний діяч — Володимир Мономах, син
великого князя Всеволода. Ще до того як зійти на
великокняжий престол, він відіграв визначну роль у
відновленні порядку в країні.Гучну славу й популярність
завоювали Володимирові Мономаху його переможні походи
на половців. Переказують, ніби Мономах 83 рази, об'єднавши
сили з іншими князями й мобілізувавши населення, виступав
проти них і знищив 200 половецьких вождів. Особливо
вдалими були походи 1103, 1107 та 1111 рр. Вони стали
найславетнішими сторінками у тривалій боротьбі Києва зі
степовими кочовиками. Свідченням популярності
Володимира Мономаха було те, що після смерті його батька
кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв
великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім
спадкоємцем.

Лынов:
Ярослав Мудрий(978-1054) - Великий князь Київський, князь
Ростовський та Новгородський, під час правління якого Русь
досягла найвищого розквіту. Він був сином Володимира
Великого і полоцької княжни Рогніди. Видатний державний
діяч і політик.
Період правління князя Ярослава Мудрого вважається епохою
величі Русі. Саме в цей час Русь досягла зеніту своєї
могутності і стала в один ряд з найбільш потужними
європейськими державами. Ярослав розширював кордони
Русі, активно займався будівництвом. При ньому побудовані
Золоті ворота, Храм Святої Софії. Так само, як і його батько,
князь Ярослав розбудовував столицю. Князь також засновував
і нові міста у віддалених куточках Русі, наприклад,
Ярославль. Продовжив будівництво “Змійових валів”,
розпочате батьком і пересунув південні кордони Русі на річку
Рось.
Він зміцнював міжнародний авторитет держави, сприяв
розвитку освіти і мистецтва, затвердив перший юридичний
документ - збірник законів «Руська Правда», створив першу
школу при Софії Київській і першу бібліотеку в Києві.
Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати
людей на керівні посади з полян та інших племен, що
населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов
походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не
захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2
частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра
відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання
Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.

Не слід забувати і за засновника Київської Русі-Олега.Він

почав правити в Новгороді після смерті Рюрика 879 року. Він
успадкував престол, оскільки син Рюрика, Ігор, був ще
дитиною.

Головною справою Олег вважав розширення кордонів

держави на схід та захід від Дніпра.Обєднання Північної та
Південної Русі стало основою
виникнення загальноруської держави.Він активно будує міста,
щоб утримати завойовані землі та захистити їх від набігів
кочівників, а також розпочинає регулярний збір данини з
підвладних племен.
Але найважливіше його діяння – це встановлення тісних
контактів із Візантією (Східної Римської імперією). 907 року,
залишивши правити у Києві сина Рюрика – Ігоря, Олег
здійснив свій знаменитий візантійський похід, про який
детально розказано в історичному парку "Росія-Моя
історія".Олег здійснив ДВА переможні походи на
Константинополь у 907 р. та 911 р. (деякі
історики вважають, що воєнна експедиція 907р. не що інше як
міф, романтична легенда). Російсько-візантійський договір
911 р. мав 15 статей і передбачавши сплату
Візантією значної контрибуції (48 тис. гривень золотом),
безмитну торгівлю, надання
пільгових умов руським купцям у Константинополі та ін.

Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син

Рюрика — Ігор(912—945).(Регентом якого був Олег).

Байрамов:Під впливом несприятливих умов, що склалися в

Київській Русі, в XII столітті почався рух населення на
північний схід, в лісові області середньої частини
Європейської Росії. Там посилилося

Лынов:Володимиро-Суздальське князівство і туди ж

поступово перенесся центр тяжіння держави. В XIII-ом
столітті починає піднеслося місто Москва князі якого вже в
ХIV столітті виступили в ролі "збирачів" земель навколо свого
князівства.