КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ

СПОЛУК

ОКСИДИ СОЛІ

ОСНОВИ КИСЛОТИ

ОКСИДИ

солеутворюючі несолеутворюючі

основні кислотні NO, N2O,

SiO, CO
амфотерні

Оксиди – складні неорганічні сполуки, які складаються з двох елементів,

один з яких Оксиген. Загальна формула оксидів – МехОу. Назва оксиду читається:
оксид + назва елементу (для елементу зі змінним ступенем окиснення після назви
у дужках вказують його валентність. Наприклад – оксид заліза (ІІ) – FeO. Оксиди
бувають кислотні та основні, це залежить від того який елемент (металічний або
неметалічний) входить до складу оксиду. Крім того, за властивостями оксиди
можуть бути ще й амфотерними (тобто вступати у взаємодію як з кислотами так і
з основами).
Основи – складні неорганічні сполуки, які складаються із одного
металічного елемента та однієї або декількох гідроксильних груп. Загальна
формула основ – Ме(ОН)n . Назва основи читається: гідроксид + назва
металічного елементу у родовому відміннику. Наприклад – NaOH – гідроксид
натрію.
Кислоти – складні неорганічні сполуки, які складаються з одного або
декількох атомів Водню та одного кислотного залишку. Загальна формула кислот
– НnА (де А – аніон) . Назва кислоти визначається аніоном, читається: назва
аніону + кислота. Наприклад – хлоридна кислота – НСL, H2SO4 – сульфатна
кислота або сірчана кислота.
 Солі – складні неорганічні сполуки, які складаються з одного або декількох
атомів металічного елементу та одного або декількох кислотних залишків.
Загальна формула солей – МехАу. Назва солі складається з назви кислотного
залишку + назва металічного елементу у родовому відміннику. Наприклад –
NaСL – хлорид натрію ; Fe(NО)3 нітрат заліза (ІІІ).

Хімічні властивості речовин різних класів неорганічних сполук:

І Хімічні властивості оксидів

1 Основні оксиди з простими речовинами:

t
А) основний оксид + О2 → основний оксид 4FeO + O2 = 2Fe2O3
(з нижчою валентністю) t (з вищою валентністю)
t t
основний оксид + H2 → метал + Н2О CuO + H2 =Cu + H2O
(неактивний метала)
Б) основний оксид + метал → не є характерною

2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) основний оксид + вода → луг

(активного металу)
основний оксид + кислотний оксид → сіль
основний оксид + амфотерний оксид або гідроксид → не є характерною
основний оксид + луг → не є характерною
основний оксид + кислота → сіль + вода
основний оксид + сіль → не є характерною

Б) основний оксид + індикатор → колір не змінюється

В) основні оксиди стійки до дії температури

ІІ 1 Кислотні оксиди з простими речовинами:

А) кислотний оксид + кисень → кислотний оксид

(з нижчою валентністю) t (з вищою валентністю)
кислотний оксид + H2 → не є характерною

Б) кислотний оксид + метал → не відбувається

2
2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) кислотний оксид + вода → кислота

(окрім SiO2)
кислотний оксид + основний оксид → сіль
кислотний оксид + амфотерний оксид → не є характерною
кислотний оксид + луг → сіль + вода
кислотний оксид + амфотерний гідроксид → не є характерною
кислотний оксид + кислота → окисно – відновна реакція
кислотний оксид + сіль → не є характерною

Б) кислотний оксид + індикатор → колір не змінюється

В) кислотні оксиди стійки до дії температури

ІІІ Хімічні властивості розчинних та нерозчинних основ

1 Взаємодія з простими речовинами:

А) луг + неметал → не є характерною

луг + метал → не є характерною

2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) луг + вода → диссоціація (утворення іонів)

луг + основний оксид → не відбувається
луг + кислотний оксид → сіль + вода
луг + амфотерний оксид → сіль + вода
луг + амфотерний гідроксид → сіль + вода
луг + кислота → сіль + вода (реакція нейтралізації)
луг + сіль → основа ↓ + сіль
(неактивного металу)

Б) луг + індикатор → зміна кольору

(фенолфталеїн → малинове забарвлення; метиловий помаранчевий → жовте
забарвлення; лакмус →сине забарвлення)
Нерозчнинні основи взаємодіють тільки із сильними кислотами з
утворенням солі та води.

В) луги стійки до дії температури; нерозчинні основи не стійки до дії температури

(розкладаються на оксид та воду)

3
ІV Хімічні властивості кислот

1 Взаємодія з простими речовинами:

А) кислота + неметал → окисно – відновна реакція

Б) кислота + метал → сіль + водень↑

(окрім (у рядку напруги до водня)
азотної
та кремнієвої кислот)

2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) кислота + вода → диссоціація (утворення іонів)

кислота + основний оксид → сіль + вода
кислота + кислотний оксид → окисно – відновна реакція
кислота + амфотерний оксид → сіль + вода
кислота + луг→ сіль + вода (реакція нейтралізації)
кислота + амфотерний гідроксид → сіль + вода
кислота А + сіль В → кислота С + сіль Д↓
(сіль менш сильної кислоти)

Б) кислота + індикатор → зміна кольору

( метиловий помаранчевий; лакмус → червоне забарвлення)

В) для сильних кислот термічне розкладення не властиве;

слабкі кислоти не стійки до дії температури (H2CO3; H2SO3; HNO2) –
розкладаються на воду та газ)

V Хімічні властивості амфотерних оксидів та гідроксидів

1 Взаємодія з простими речовинами:

А) амфотерний оксид і гідроксид + неметал → не відбувається

Б) амфотерний оксид і гідроксид + метал → не відбувається

2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) амфотерний оксид і гідроксид + вода → не властива

амфотерний оксид і гідроксид + основний оксид → не властива
амфотерний оксид і гідроксид + кислотний оксид → не властива
амфотерний оксид і гідроксид + луг→ сіль + вода
амфотерний оксид і гідроксид + сильна кислота → сіль + вода
амфотерний оксид і гідроксид + сіль → не властива
амфотерний оксид і гідроксид + індикатор → колір не змінюється

4
В) амфотерні оксиди стійки до дії температури
амфотерні гідроксиди не стійки до дії температури

VІ Хімічні властивості солей

1 Взаємодія з простими речовинами:

А) галогенид + більш активний галоген → сіль + менш активний галоген

Б) сіль + більш активний метал → сіль + менш активний метал

2 Взаємодія зі складними речовинами:

А) сіль + вода → дссоціація, гідроліз, гідратація

сіль + оксиди → не властива
сіль + луг → основа↓ + сіль
(неактивного металла)
сіль + амфотерний гідроксид → не властива
сіль А + кислота В → сіль С↓ + кислота Д
(сіль менш сильної кислоти) (нестійка)
сіль А + сіль В → сіль С + сіль Д↓ (за умови, що всі солі розчинні)

Б) сіль + індикатор → зміна кольору залежить від складу солі (сильним чи

слабкими основами та кислотами утворені ці солі)

В) солі у твердому стані виявляють різну стійкість до дії температури