1

Тема: Періодичний закон і періодична система. Д.І. Мендєлєєва у світлі теорії будови атома. Хімічний
зв'язок. Основні класи неорганічних сполук.

Періодична система хімічних елементів була створена великим російським вченим Д.І..
Менделєєвим.
До Д.І.. Менделєєва багато вчених класифікували та систематизували відомі тоді хімічні елементи.
Д.І. Менделєєв за основу для класифікації взяв маси елементів, валентність за киснем та їх
спорідненість.
17 лютого 1869 року (1 березня за новим стилем) Д.І. Менделєєв створив періодичну систему та
відкрив періодичний закон.
Властивості простих речовин, а також форми і властивості сполук елементів знаходяться в
періодичній залежності від величини атомних весов елементів.
Менделєєв розташував хімічні елементи в порядку зростання атомних мас враховуючи при цьому
властивості елементів та їх сполук і вищу валентність за киснем.

Періодична система — джерело відомостей про хімічні елементи. За розміщенням елемента у ній
можна з’ясувати будову його атома, передбачити хімічні властивості простої речовини, різних сполук.
Періодична система має форму таблиці. Тому її називають табличним виразом періодичного закону.
Існують короткий і довгий варіанти системи. Короткий варіант використовують частіше, оскільки він
зручніший і компактніший.
Кожний елемент розміщено у певній клітинці періодичної системи (винятком є Гідроген). Вам відомо,
що в ній записана така інформація:
• символ елемента;
• його порядковий номер;
• назва елемента;
• значення відносної атомної маси;
• назва простої речовини, якщо вона відрізняється від назви елемента.

Будова періодичної системи. Складовими періодичної системи є періоди і групи.

Періодична система складається з 7 періодів та 8 груп.

Період ─ це горизонтальний ряд хімічних елементів, розташований в порядку збільшення відносних

атомних мас, який починається лужним металом та закінчується інертним газом.
Групи поділяються на головні та побічні.
Група ─ це вертикальний ряд хімічних елементів, які розташовані в за спільними властивостями.
Внизу кожної групи записані формули вищих оксидів, але є виключення
А також записані формули летких водневих сполук.
Номер періоду вказує на кількість енергетичних рівнів, а номер групи – у елементів головної
підгрупи на кількість електронів на останньому енергетичному рівні, а у елементів побічної завжди 2
електрона.
Порядковий номер (протонне число) вказує на кількість протонів.
P=ḕ - завжди, а кількість нейтронів п=Ar-p.
12
24Mg p=12
ḗ=12
n=24-12=12 2)8)2)
3
2

1S2 2S 2P6 2S2

24
52Сr провал p=24
ḗ=24
 2

n=24-12=12 ) ) ) ) провал 2)8)13)1)

2 8 12 2

4
3

2
1

Енергетично не вигідно. Провал електронів відбувається завжди на, d-підрівні коли одна з ячеек пуста

1s22s2p63s2p6d54s1

26
Fe p=26
56
ḗ=26
n=30 )) )
2 8 14 2

1s22s2p63s2p6d64s2

Валентність та ступінь окислення.

У елементів головної підгрупи 1,2,3групи - це метали валентність та ступінь окислення завжди одна та
рівняється номеру групи. Електрони останнього енергетичного рівня валентні.
У елементів головної підгрупи 4,5,6,7 періодів кілька ступенів окислення. Від’ємна ступень окислення
одна, її кількість визначають по кількості недастающих електронів до 8.
С- у четвертій групі на хватає 4 ē тобто ст. ок= -4
О - в 6 гр. – ст. ок. =2
У кисню ст. ок. +2 тільки в сполуках з F- F2 О.
У F тільки ст. ок. -1 – не вистачає до 8 1 ē - самий електровід´ємний елемент.
Неметали можуть мати від’ємну ст. ок. – вона зветься нижшая, а висшая = номеру групи.
Проміжна ст. ок. (елементів головної підгрупи) кількість неспарених ê на останньому енергетичному
рівні.
Р -3, 0, +3,+5
15
31Р p=15
ḗ=15 )2)8)5
n=16

1s22s2p63s2p3
 3

S -2,0,+4,+6 Cl -1, 0, +1, +3, +5,+7 провал електронів

Br -1,0,+1,+3,+5,+7 провал електронів

Побічна підгрупа тільки метали у любій групі. Найвища ст. ок завжди +2, так як у елементів побічної
підгрупи завжди 2 ē на останньому енергетичному рівні. Найвища ст. ок. Відповідає номеру групи. Виключенням є 8
група.
У елементів 1 групи найвища ст. ок, буде не номер групи, а кількість ē на останньому енергетичному рівні, а
номер групи дає ст. ок +1 (Cu, Ar, Au).
Коли елементи знаходяться у головній підгрупі валентні ē – на останньому енергетичному рівні, а у елементів
побічної підгрупи на передостанньому d.

Хімічний зв’язок.
Ковалентно-полярний, ковалентно-неполярний, іонна, металевий зв'язок, донорно-акцепторний зв'язок,
водневий зв'язок.
Ковалентний зв'язок утворюють неметали.
Ковалентно-полярний зв'язок між неметалами. Більш електровід´ємний елемент відтягує на себе електрону
пару. Н +12О-2 , H +1Cl-1 , N -3H +13.
Ковалентно-неполярний зв´язок між однаковими неметалами (Н 2 ,О2, Cl2,
О3).
Іонний зв'язок утворюють Ме+неметал (NaCl, CaCl 2)
Металевий зв'язок тільки між металами.

Основні класи неорганічних сполук.

Солі –складаються з одного або кількох атомів Ме (чи більш складних катіонних груп наприклад NH4 +) та
одного чи кілька кислотних залишків Загальна формула Мe n Am, де А –кислотний залишок. Солі з точки зору теорії
електролітичної дисоціації являють собою електроліти, які дисоціюють у водних розчинах на катіони Ме ( чи амонію
NH4 + ) і аніони кислотного залишку.
Фізичні властивості
Солі- це кристалічні речовини різних за кольором та по-різному розчинні у воді.
Використовуються для добування багатьох Ме, для добування мин. добрив, виробництва скла та ін..

Хім властивості

1 Взаємодіють з Ме (не всі метали реагують з солями, а лише ті, які у витиску вальному ряді розташовані лівіше від
Ме солі. )
Fe+CuCl2 =FeCl2 +Cu
Mg+2AgNO3=Mg(NO3)2 +2Ag
Li, Rb, K, Ba, Sr, Ca, Na, Mg, Al, Mn, Zn, Cr, Fe, Cd, Co, Ni, Sn, Pb, H, Sb, Bi, Cu, Hg, Ag, Pd, Pt, Au

2 Взаємодіє з кислотами
а) коли утв. осад
AgNO3 +HCl=AgCl↓ +HNO3

б)реагуюча кислота сильніша від тієї, якою утворена сіль

Na3PO4+3HCl=3NaCl+H3PO4
в) якщо сіль утворена легкою кислотою
CaCO3+2HCl=CaCl2+H2CO3

CO2↑ H 2O

3Взаємод. з лугами
 CuSO4 + 2NaOH → Cu(OH)2↓ + Na2SO4              
 4

4 Взаємодіють один з одним, якщо взаємодіють розчинні солі та при цьому утворюється осад
AgNO3 + NaCl → AgCl↓ + NaNO3                             Ag+ + Cl– → AgCl↓.
BaCl2+Na 2SO4=BaSO4 ↓+2NaCl

5 Електроліз (розкладення під дією постійного електричного струму). Солі подвергаться електролізу в розчинах та
сплавах
2NaClрасплав 2Na + Cl2

6. Розкладення при нагріванні

СаСO3  СаO + СО2

7 Дисоціюють . Середні та двойні солі дисоціюють одноступінчато, а кислотні та основні многоступінчато

NaCl  Na+ + Cl–
КNaSO4  К+ + Na+ + SO42– 

8 Взаємодіють з кислотними оксидами

СО2 + Na2SiO3  → Na2CO3  + SiO2

Основи складаються з Ме та гідроксильної групи ОН

Основи бувають розчинні, або луги та нерозчинні.
Фіз властивості.
Тверді кристалічні речовини. Луги LiOH, NaOH, KOH, Ca(OH)2, Ba(OH)2, добре розчиняються у воді, мілкі на дотик,
дуже їдкі.
Нерозчинні основи - тверді по-різному забарвлені Fe(OH)3-бурий, Fe(OH)2-білий, Сu(OH)3-блакитний

Хім властивості.
Для розчинних (луги)
1 Змінює колір індикаторів лакмус стає синім, фенолфталеїн – стає малиновим, метиловий оранжевий – жовтий.
2 Реагують з кислотами
NaOH+HCl=NaCl+H2O
3 Взаємод. з оксидами неметалів (кислотними оксидами)
Са(OH)2+CO2=CaCO3↓+H2O
4 Під час нагрівання розкладаються.

Для нерозчинних.
1 На індикатори не діють.
2 Реагуть з кислотами
Zn(OH)2+2HCl=ZnCl2+2H2O
3 З. кислотними оксидами не реагують
4 Розкладають під час нагрівання на основні оксиди та воду.
Mg(OH)2=t MgO+H2O

Загальні властивості.
Реакція між основами та кислотами, в процесі яких утв. сіль і вода, наз р-ціями нейтралізації
2KOH+H2SO4= K2SO4 +2H2O
Ca(OH)3+2HNO3=Ca(NO3)2+2H2O

Оксиди – складні речовини, до складу яких входять атоми двох елементів, один з яких оксиген .
Оксиди бувають основними (оксиди, яким відповідають основи Na2O, K2O), кислотними (оксиди, яким відповідають
основи SO3, CO2), амфотерними.
Вода – найважливіший природний оксид
Крім кислотних оксидів існують ще оксиди неметалів — несолеутворюючі

Кожному кислотному оксиду відповідає кислота.

С+4О2 — Н2С+4О3 — вугільна кислота
 5

N2+3О3 — НN+3О2 — нітрітна кислота

N+4О2 — НN+4О3 — нітратна кислота
S+4О2 — Н2S+4О3 — сульфітна кислота
S+6О3 — Н2S+6О4 — сульфатна кислота
Р2+5О5 — Н3Р+5О4 — ортофосфорна кислота
НР+5О3 — метафосфорна кислота
Р2 О3 — Н3Р+3О3 —
+3
фосфориста кислота
Cl2+1О — НCl+1О — хлорноватіста кислота
Cl2+3О3 — НCl+3О2 — хлориста кислота
Cl2+5О5 — НCl+5О3 — хлорнуватиста кислота
Cl2+7О7 — НCl+7О4 — хлорна кислота

Хімічні властивості
Кислотні Основні
З водою
P2O5 + 3 H2O = H3PO4 CuO + H2SO4 = CuSO4 + H2O
З кислотами
CuO + H2SO4 = CuSO4 + H2O
З основами
СO2 + Ca (OH)= CaCO3 + H2O
   Менш летучі кислотні оксиди витісняють більш летучі з їх солей  
Сa CO3 + SiO3 = CaSiO3 + CO2
Між собою
Ca O + CO2 = CaCO3

Кислоти- Це складні речовини, які складаються з одного або кількох атомів водню та кислотного залишку. Загальна
формула HnA, де А-кислотний залишок
Класифікація. За наявністю чи відсутністю кисню на які мають кисень (H3PO4 и H2SO4) та які не мають
кисень(HCl и HBr)
Фіз. Властивості
Кислоти бувають газоподібні, рідкі,тверді. Кислоти відрізняють по розчинності

Хімічні властивості
1 Дисоціюють
H2SO4   H+ + НSO4–  (1 ступень) и HSO4–   H+ + SO42– (2 ступень)
2 Змінюють колір Лакмус (фіолетовий) та метилоранж (оранжовий) у кислому середовищі змінюються на рожевий, а
фенолфталеїн (безцветний) не змінює свій колір
3 Розкладання

H2SiO3   SiO2 + H2O

2HCl   Cl2 + H2
4 Взаємодіють з основами
H2SO4 + Ca(OH)2 → CaSO4↓ + 2H2O
2H+ + SO42– + Ca2+ +2OH– → CaSO4↓ + 2H2O
5 Взаємодіє з оксидами
H2SO4 + CaO → CaSO4↓ + H2O    
2H+ + SO42– + CaO → CaSO4↓ + H2O
6 взаємодіють з Ме, якщо Ме знаходиться у ряду напруження Ме до водню
Li, Rb, K, Ba, Sr, Ca, Na, Mg, Al, Mn, Zn, Cr, Fe, Cd, Co, Ni, Sn, Pb, H, Sb, Bi, Cu, Hg, Ag, Pd, Pt, Au
2HCl + Fe → FeCl2 + H2          2H+ + Fe → Fe2+ + H2
 6

7 Взаємодіють з солями.
2HCl + Na2CO3 → 2NaCl + CO2 + H2O          2H+ + CO32– → CO2 + H2O
СaCl2 + H2SO4€→ CaSO4↓ + 2HCl             Сa2+ + SO42−€→ CaSO4↓

Домашнє завдання:
H2S
↑
ZnS←S→SO2
Na3N ←N2→NH3
↓
NO