МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ХІМІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторної роботи та самостійного

вивчення розділу загальної хімії
«ОСНОВНІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК»

для студентів I курсу

всіх спеціальностей
денної та заочної форм навчання

Кривий Ріг
2007
 Укладачі: Мовчан В.В., Мовчан О.Г., кандидати хім.
наук, доценти

Вiдповiдальний за випуск: Мовчан В.В.

Рецензент: к.х.н., доц. Удовенко О.П.

Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи та

самостійного вивчення розділу хімії «Основні класи
неорганічних сполук» для студентів 1 курсу всіх
спеціальностей містять основні відомості з класифікації,
номенклатури, властивостей, добування та застосування
неорганічних сполук, методики виконання дослідів,
приклади, а також питання для самоконтролю та задачі
для самостійного розв’язування.

РОЗГЛЯНУТО СХВАЛЕНО
на вченій раді
на засіданні кафедри хімії металургійного факультету

Протокол № Протокол №

від «___» _______200_ р. від «____» ________200_ р.

2
 ЗМІСТ
1.Теоретична частина_____________________________________4
1.1.Оксиди_____________________________________________4
1.2.Гідрати оксидів______________________________________9
1.2.1.Основи_________________________________________9
1.2.2.Амфотерні гідроксиди____________________________10
1.2.3.Кислоти________________________________________11
1.3.Солі _____________________________________________14
2.Практична частина____________________________________17
2.1.Лабораторна робота "Основні класи неорганічних
сполук" _____________________________________________17
3.Домашня підготовка до лабораторної роботи______________20
3.1.Запитання для самоконтролю________________________20
3.2.Задачі для самоконтролю____________________________21
4.Література______________________________________________23

3
 1. Теоретична частина
Хiмiчнi сполуки рiзного якiсного та кiлькiсного складу
подiляють на дві великi групи: неорганiчнi сполуки та органiчнi.
Складні неорганiчнi сполуки дiлять на основнi та неосновнi класи.
До основних класiв неорганiчних сполук вiдносять: оксиди,
основи, кислоти та солi.
Взаємозв'язок між найважливішими класами неорганічних
речовин ілюструє класична схема (рис.1.1).
1.1. Оксиди
Оксиди – це складні речовини, що складаються з двох
елементів один з яких оксиген(кисень) в ступені окиснення -2
У оксидах усі атоми оксигену безпосередньо зв'язані з
атомами більш електропозитивних елементів, а співвідношення
компонентів відповідає правилам валентності, на відміну від усіх
інших сполук елементів з оксигеном (пероксидів, супероксидів,
озонідів, субоксидів).
У сполуках оксигену з флуором (фтором) аніоноутворю-
вачем є більш електронегативний флуор, тому, наприклад, сполуку
OF2 відносять не до оксидів, а до фторидів, у яких ступінь
окиснення оксигену +2.
Трапляються кисневi сполуки, якi можна вважати змiшаними
оксидами, або ж солями, утвореними металом та кислотою того ж
металу у вищому ступенi окиснення, наприклад:
Pb2O3 = PbO·PbO2 = PbPbO3 ; Fe3O4 = FeO·Fe2O3 = Fe(FeO2)2.
При написаннi структурних формул оксидiв необхiдно
пам'ятати, що в оксидах, до складу яких входять кiлька атомiв
одного і того ж елемента, зв'язок мiж ними здiйснюється через
оксиген, наприклад: N2O3 - O=N-O-N=O.
За здатністю утворювати солі розрізняють несолетворні
(N2O, NO, CO) та солетворні оксиди. Останні поділяють на
кислотні (СО2, N2O5, CrO3), основні (CaO, Na2O, CrO) і амфотерні
(ZnO, AI2О3, Сг2О3). В табл.1.1 наведено дані про хімічний характер
оксидів залежно від ступеня окиснення елемента, а також формули
відповідних гідратів оксидів.

4
 Рис.1.1.
Схема

взаємозв`язку між найважливішими класами неорганічних сполук

За сучасною номенклатурою назви оксидів починаються
словом "оксид", далі йде назва відповідного елемента в родовому

5
відмінку, а якщо елемент: утворює кілька оксидів, вказують його
ступінь окиснення, наприклад, Al2O3 – оксид алюмінію, FeO –
оксид феруму(II), Fе2O3 – оксид феруму(ІІІ), Р2О5 – оксид
фосфору(V), С12О7 – оксид хлору (VII) і т.д.
Кислотними називають оксиди, яким відповідають
кислоти. Утворюють кислотні оксиди, як правило, неметали, а
також метали з високим ступенем окиснення (від +5 до +8).
Таблиця 1.1.
Хімічний характер оксидів та
відповідних їм форм гідратів оксидів
Ступінь Фор- Формула Хімічний характер оксидів
окис- мула кислоти,
нення оксиду гідрок-
еле- сиду Основний Амфотерний Кислотний
мента
+1 Е 2О Е(ОН) Li, Na, K, Rb, Cs, — СІ, Вг
Fr, Cu*, Ag*,
Au*, Tl, Hg*
+2 EО Е(ОН)2 Mg, Ca. Sr, Ba, Be, Zn, Cu, Ge, —
Ra, Cd, Hg*, Eu, Sn, Pb
Sm, Yb, V, Cr,
Mn, Re, Fe, Co,Ni
+3 Е 2О 3 Е(ОН)3 Y, La, Ac, Tl, Ce. Au, Al, Ga, In, В, N, Р, As
ЕО(ОН) Gd, Yb, Am, Cm, Sc, Sb, Cr, Fe,
Bk, Cf, Es, Bi, V, Ni, Co, Ir, Rh
Mn, Re
+4 EО2 Е(ОН)4 Th, U, Pu, Am, Ce, Ge, Sn, Pb, С, Si, S, Se, Те
ЕО(ОН)2 Cm, Np Ті, Zr, V, Mn
+5 Е 2О 5 Е(ОН)5 Pa, Np, Pu Nb, Та N, Р, V, As, Sb
ЕО(ОН)3
ЕО2(ОН)
+6 ЕО3 ЕО2(ОН)2 — U, Np, Pu, Am S, Se, Те, Сг,
Мо, W, Mn*, Re,
Fe*, Xe
+7 Е 2О 7 ЕО3(ОН) — — СІ, І, Mn, Re
+8 EО4 ЕО2(ОН)4 — — Os, Ru, Xe
*) елементи, для яких гідрати оксидів у вільному стані не добуто

При взаємодії з основами та основними оксидами кислотні

оксиди утворюють солі, причому кислотний оксид входить до
кислотного залишку:

6
 СО2 + 2NaOH = Na2CO3 + Н2О; SiO2 + СаО = СаSiO3
СгО3 + 2КОН = К2СrO4 + Н2О ; N2O5 + Na2О = 2NaN03
Р205+ ЗСа(ОН)2 = Са3(Р04)2+ ЗН2О; Mn2O7 + ВаО = Ba(MnO4)2
Більшість кислотних оксидів реагують з водою, утворюючи
кислоти:
SO3 + H2O = H2S04; N205 + Н20 = 2HN03 ,
але є оксиди, які з водою безпосередньо не взаємодіють (SiO 2,
MoO3). Їм відповідають нерозчинні у воді кислоти (H 2SiO3,
H2MoO4), які можна добути з відповідних солей реакціями обміну.
Якщо будь-яким способом від кислоти відняти воду,
лишиться кислотний оксид. Тому кислотні оксиди ще називають
ангідридами кислот (зневоднена кислота). На практиці, щоб знати,
який ангідрид відповідає тій чи іншій кисневій кислоті, треба
подумки відняти від кислоти воду до повного вилучення атомів
гідрогену. Якщо ж до оксиду додати воду, знайдемо формулу
кислоти, яка йому відповідає. Наприклад, кислотам H 2SeO4, H3PO4,
НСІО4, Н3ВО3, відповідають ангідриди SeO3, P2O5, C12O7, B2O3, a
оксидам SO2, N2O3, V2O5, C12O, CrO3, Мп2О7, відповідають кислоти
H2SO3, HNO2, HVO3, HC1O, H2CrO4, HMnO4.
Основним оксидам відповідають основи. Утворюють їх
метали з низьким ступенем окиснення +1 або +2. Реагуючи з
кислотами і кислотними оксидами, основні оксиди утворюють
солі:
СuO + 2HNO3 = Сu(NО3)2 + H2O, Ag2O + СгО3 = Ag2CrO4
З водою основні оксиди, як правило, не реагують, за
винятком оксидів самих активних металів - лужних і
лужноземельних:
Li2O + Н2О = 2LiOH BaO + H2O = Ba(OH)2
Амфотерні оксиди мають властивості як основних, так і
кислотних оксидів. Це залежить від того, з чим даний амфотерний
оксид реагує - з кислотою (кислотним оксидом) чи з лугом
(основним оксидом). Амфотерні оксиди утворюють теж лише
метали, але із ступенем окиснення +3, +4, (іноді +2): BeO, ZnO,
АІ2О3, SnО2 та інш.
При вивченні хімічних властивостей амфотерних оксидів
інколи труднощі викликають рівняння реакцій взаємодії їх з

7
лугами та основними оксидами. Слід пам'ятати, що обов'зковим
продуктом таких реакцій є сіль, а оскільки амфотерний оксид
виступає при цьому в ролі кислотного, він входить до кислотного
залишку солі. Щоб визначити склад кислотного залишку, треба, як
уже говорилося, подумки додати до оксиду воду (насправді,
амфотерні оксиди з водою не реагують) і встановити, яка кислотна
форма відповідає даному оксиду. Так, оксиду ZnO відповідає
кислотна форма H2ZnО2, у оксиду А12О3 є дві кислотні форми:
НА1О2 і Н3А1О3, оксиду SnO2 відповідає кислота Н2SnO3 і т. д.
А12О3+ 2NaOH t

2NaAlO2+ Н2О; ZnO + ВаО t

BaZnO2
Al2O3 + 6NаОН t
 2Nа3АlOз+ЗН2О; SnO2+K2O t

K2SnO3
З кислотами та кислотними оксидами амфотерні оксиди
реагують як основні:
ZnО + 2НСІ = ZnCl2 + Н2О; А12О3+3SO3 t

Al2(SO4)3
Таким чином, аналізуючи рівняння реакцій за участю оксидів
приходимо до висновку, що між собою реагують оксиди, наділені
протилежними функціями - кислотною і основною. Внаслідок
реакції утворюється тільки сіль. При взаємодії оксидів з кислотою
чи основою обов'язковими продуктами реакцій є сіль і вода.
Є кілька загальних способів добування оксидів, які широко
застосовуються на практиці:
1) найпростіше оксид добути при взаємодії двох простих
речовин за реакцією сполучення, але так можна одержати далеко
не всі оксиди:
4Al + 3O2 = 2Al2O3 2Mg + O2 = 2MgO
4P + 5O2 = 2P2O5 S + O2 t

SO2
2) розклад складних кисневмісних речовин при нагріванні:
H2SiO3 t

SiO2+H2O NH4NO3 t 
N20+2Н20
2Аu(ОН)3  Аu2О3 + ЗН2О СаСОз  СаО + СО2
t t

Cu(ОН)2 t
СuО + Н2О 4HNО2 t

2HNО3 +NO+ Н2О
3) горіння (окиснення) складних речовин у присутності
кисню:
4NH3+502 t 
4NO+6H20; СН4 +202 t

С02 +2Н20
2ZnS+302  2ZnO+2S02 ; 2NO2 +O3  N2О5 + O2
t t

г) з інших оксидів:

8
N02 +N0 = N2O3 ; Fе2О3 + C0 t

2FеО+C02
1.2. Гідрати оксидів
Важливу групу серед складних сполук становлять гідрати
оксидів (гідроксиди) – продукти прямої або посередньої взаємодії
оксидів з водою. Наприклад, основні оксиди утворюють з водою
основні гідроксиди (основи), кислотні оксиди – кислотні
гідроксиди (кислоти), а амфотерні оксиди – амфотерні гідроксиди
(амфоліти). Склад гідроксидів виражають загальною формулою
ЕОm(ОН)n (табл. 1.1) , де m=0…4, а n=1...6 у реально існуючих
гідроксидів. Якщо m=0, то гідроксиди Е(ОН)n можуть мати як
основний, так і кислотний характер, причому зі збільшенням
ступеня окиснення елемента Е основні властивості послаблюються,
а кислотні посилюються. Якщо m  0, то гідроксиди ЕОm(ОН)n
мають винятково кислотні властивості, і зі зростанням m сила
кислот зростає.

1.2.1. Основи
За теорією електролітичної дисоціації Арреніуса до основ
належать сполуки, які складаються з катіонів (металів, амонію) і
гідроксогруп ОН- , здатних заміщуватись на кислотний залишок,
для їх назви ще часто використовують загальний термін
гідроксиди: NaOH - гідроксид натрію, NH4OH- гідроксид амонію,
Fe(OH)2 - гідроксид феруму (II), Fe(OH)3 - гідроксид феруму (III) і
т.д. Основи ділять на розчинні у воді або луги (гідроксиди
найбільш активних металів - лужних та лужноземельних) і
практично нерозчинні - гідроксиди інших металів.
Носієм основних властивостей у водних розчинах є
гідроксильні групи ОН- , які утворюються в процесі розчинення і
електролітичної дисоціації вказаних сполук і зумовлюють мильні
на дотик властивості розчину, забарвлення індикаторів і характерні
хімічні властивості. Завдяки йонному зв'язку розчинні у воді
гідроксиди металів (луги) практично повністю дисоціюють на йони
і мають високу хімічну активність. Нерозчинні гідроксиди
надсилають луже мало ионів ОН- у розчин і тому в хімічному
відношенні досить інертні.
Всі без винятку основи взаємодіють з кислотами (реакція

9
нейтралізації), внаслідок чого утворюються сіль і вода:
2NaOH + Н2SiОз = Na2Si03 + 2Н2О
Cu(OH)2 + 2НNО3 = Cu(N03)2 + 2Н2О
Крім того, луги взаємодіють з оксидами (кислотними і
амфотерними):
Ва(ОН)2 + СО2 = ВаСО3 + Н2О
2КОН+Сr2О3 =2КСrО2 + Н2О
солями, витискуючи нерозчинні у воді й газоподібні
продукти:
2NaOH+CuS04=Na2SO4+Cu(OH)2↓
Ba(OH)2+Na2SО4=2NaOH+BaS04↓
Ca(OH)2+2NH4Cl =СаС12+2Н20+2NНз↑
Більшість основ, крім гідроксидів лужних металів, при
нагріванні розкладаються на відповідний оксид і воду:
2А1(ОН)3 t

АІ2О3 + ЗН2О; Са(ОН)2 t

СаО + Н2О
Луги добувають при взаємодії металу або його оксиду з
водою, а також з солей шляхом обмінних реакцій з іншими лугами:
2Li +2Н2О = 2LiOH + Н2; СаО+Н20=Са(ОН)2
К2СО3 +Са(ОН)2 = 2КОН + СаСО3
Основи, які мають промислове значення (NaOH, KOH),
одержують у великих масштабах електролізом водних розчинів їх
солей:
2NaCl+2H20 електроліз
   2NaOH + H2↑ + Cl2↑
катод анод

1.2.2. Амфотерні гідроксиди

Амфотерні гідроксиди – це гідрати амфотерних оксидів. В
залежності від умов вони можуть відщеплювати при дисоціації
йони H+ чи ОН- і, як і відповідні амфотерні оксиди, взаємодіють з
кислотами і лугами. Але записують їх як основи: Zn(OH) 2, AI(OH)3,
Sn(OH)4. Коли амфотерний гідроксид взаємодіє з кислотою,
проявляється його основна функція:
2Cr(OH)3 + 3H2SO4 = Cr2(SO4)3 + 6H20,
якщо ж до нього додавати луг, проявляється кислотна
функція, і метал. що утворив амфотерний гідроксид, входить до
складу кислотного залишку:

10
 Сг(ОН)3 + NaOH = Na[Cr(OH)4] - у водному розчині,
Cr(OH)3+NaOH t

NaCiO2 +2H20 - при нагріванні.
Всі амфотерні гідроксиди металів нерозчинні у воді. Тому
добувають їх з відповідних солей, витискуючи лугами. Але розчин
лугу треба додавати обережно, невеликими порціями, бо осад
гідроксиду, що утворюється, може розчинитися в надлишку лугу:
SnCl4 + 4NaOH=4NaCl + Sn(OH)4↓
Sn(OH)4+ 2NaOH= Na2[Sn(OH)6]
При нагріванні амфотерні гідроксиди втрачають воду і
перетворюються на відповідні амфотерні оксиди. Ця реакція -
необоротна.

1.2.3. Кислоти
За теорією електролітичної дисоціації Арреніуса кислоти -
це сполуки, що складаються з кислотного залишку і йонів
гідрогену, здатних заміщуватись на метал (у розчині дисоціюють з
утворенням катіонів тільки гідрогену). Кількість таких йонів
гідрогену визначає основність кислоти: НС1, HNO3 –
одноосновні, H2SO4, H2CO3 - двоосновні, Н3РО4- триосновна і т.д.
Кислоти, до складу яких входять атоми оксигену, називають
кисневими, якщо атоми оксигену відсутні - безкисневими.
Назви безкисневих кислот походять від назв елементів, що їх
утворюють, або від міжнародних назв кислотних залишків з
закінченням -на: НС1 - хлороводнева або хлоридна (тривіальна
назва - соляна), H2S - сірководнева або сульфідна, HF -
флуороводнева або фторидна (тривіальна назва - плавикова).
Згідно з правилами IUPAC назви кисневих кислот також
походять під міжнародних назв відповідних кислотних залишків з
додаванням закінчення -на: НС1О4 - хлоратна; H2SO4 -сульфатна;
H2SO3 -сульфітна; HNO3, -нітратна; HNO2 -нітритна і т.д. Однак в
хімічній літературі та побуті на сьогоднішній день ще досить часто
зустрічаються загальновживані раніше назви кисневих кислот.
Основу цих назв складають найменування центрального атома -
елемента, навкруг якого розміщені атоми оксигену і гідрогену.
Причому, якщо ступінь окиснення цього елемента відповідає
номеру групи, в якій він знаходиться, назва кислоти має закінчення

11
-на (-ва), якщо ступінь окиснення менший від номера групи,
закінчення -иста.
7 6 5
H Cl O4 - хлорна H 2 S O4 - сірчана H V O3 - ванадієва
3 4 3
H Cl O2 - хлориста H 2 S O3 - сірчиста H N O2 -
азотиста
Але є кислоти, утворені одним і тим же елементом з
однаковим ступенем окиснення, але до їх складу входить різна
кількість атомів гідрогену і оксигену. Тоді там, де цих атомів
менше, до назви кислоти додають префікс "мета", а де найбільше
- "орто": H2SiO3 - метасилікатна (метакремнієва), H4SiO4 -
ортосилікатна (ортокремнієва).
В графічних формулах безкисневих кислот атоми гідрогену
зв'язані безпосередньо з атомом елемента, який утворив кислоту:
Н-С1, H-S-H, H-F, а в кисневих кислотах атоми гідрогену, що
визначають основність кислоти, сполучають з атомами оксигену,
які в свою чергу з'єднують з центральним атомом:

Хімічні властивості кислот зумовлені йонами гідрогену

(точніше - гідроксонію Н3О+), що утворюються при розчиненні й
дисоціації кислот у воді. Ці ж йони зумовлюють кислий смак
розчину і забарвлення індикатора в характерний колір. Оскільки
атоми гідрогену зв'язані з кислотним залишком досить міцним
ковалентним зв'язком, на йони дисоціюють не всі молекули
кислоти, а процес дисоціації - оборотний.
При взаємодії кислот з основами та оксидами (основними й
амфотерними) обов'язковими продуктами реакцій є сіль і вода.
Кислоти взаємодіють також з солями. Такі реакції протікають з ут-

12
воренням малорозчинних або летких продуктів, а також коли
більш сильна кислота витискує більш слабку:
H2S + Pb(NO3)2 = 2HNO3 + PbS↓
2HNO3 + СаСО3 = Са(NO3)2 + Н2О+СО2↑
HCl + CH3COONa= NaCl+CH3COOH
Важливою властивістю кислот є їх взаємодія з металами.
Характер взаємодії залежить від активності металу і температури,
а для деяких кислот – визначається їх особливою окисною
функцією. Активні метали, що в ряді стандартних електродних
потенціалів стоять до водню, витискують його з кислот:
2A1 + 3H2S04 = A12(S04)3 + 3H2↑
Zn + 2HCl = ZnCl2 + H2↑
Малоактивні ж метали, що стоять після водню, з кислотами,
як правило, не взаємодіють за винятком азотної та концентрованої
сірчаної кислот, які реагують як з активними, так і деякими
неактивними металами, але виділяється при цьому не водень, а
продукти відновлення нітрогену(азоту) чи сульфуру(сірки):
Cu (Zn та ін.) + 4HNO3 = Сu(NО3)2 + 2NО2 + 2Н2О
Си + 2H2SO4(к.) = CuSO4 + S02 + 2Н2О
Більшість кисневих кислот одержують взаємодією
кислотних оксидів з водою. Кислоти, ангідриди яких з водою не
реагують, добувають із відповідних солей за реакціями обміну:
Na2SiO3 + H2SO4 = Na2SO4 + H2SiO3↓
(NH4)2MoQ4 + 2HNO3 = 2NH4N03 + H2MoO4↓
Так можна одержувати й інші кислоти, однак слід пам'ятати,
що такі реакції протікають тільки тоді, коли виділяються
газоподібні, малорозчинні чи малодисоційовані речовини.

1.3. Солі

Солі визначають або як продукт заміщення атомів гідрогену

кислоти на метал, або як продукт нейтралізації кислоти основою.
Як правило, це йонні сполуки, які при розчиненні у воді легко
дисоціюють на катіони (металу, амонію) і аніони кислотного

13
залишку. Розрізняють солі середні, кислі, основні, комплексні та
деякі інші.
Середні солі - це продукт повної нейтралізації кислоти
основою:
Н3РО4 + 3NaOH = Na3PO4 + ЗН2О
Кислі солі - продукт неповної нейтралізації багатоосновної
кислоти основою:
Н3Р04 +2NaOH=Na2HP04 +2Н2О
H3P04+NaOH=NaH2P04 + H20
Основні солі - продукт неповної нейтралізації
багатокислотної основи кислотою:
Mg(OH)2 + HCl = MgOHCl + H20
Комплексні солі - численний клас сполук, до складу яких
входять комплексні йони, утворені за донорно-акцепторним
механізмом зв'язку:
Na[Al(OH)4]; K3[Fe(CN)6]; [Cu(NH3)4]SO4
Номенклатура солей включає назви катіона і кислотного
залишку. Спочатку називають кислотний залишок, причому слід
давати його міжнародну назву, а потім катіон в родовому
відмінку із ступенем окиснення в разі потреби:
АІСІ3 -хлорид алюмінію Са 3(РО4)2 - ортофосфат кальцію
Na2S - сульфід натрію NaPO 3 - метафосфат натрію
Li2SO3 - сульфіт літію Ва(АІО 2)2 - метаалюмінат барію
FeSO4 -сульфатферуму(ІІ) КMnО4 - манганат(VІІ) калію
Cr(NO3)3-нітрат хрому (III) Ag 2CrO4 - хромат аргентуму
NH4NO2 -нітрит амонію К[АІ(ОН)4] - тетрагідроксоалюмінат калію
В кислих солях до назви кислотного залишку включають
початок найменування гідрогену - "гідро", а в основних - назву
гідроксильної групи "гідроксо":
Mg(HCO3)2 - гідрокарбонат магнію КН2РО4- дигідрофосфат калію
(СиОН)2СО3-гідроксокарбонат міді(II); АІ(ОН)2СІ–дигідроксохлорид алюмінію
Найважливіші реакції утворення солей були розглянуті при
вивченні оксидів, кислот і основ. Перегляньте ще раз цей матеріал і
випишіть рівняння відповідних реакцій. Допоможе вам в цьому й
схема генетичного зв'язку між класами неорганічних сполук
(рис.1.2).

14
 Рис.1.2. Генетичний зв'язок між класами неорганічних сполук

З хімічних властивостей найбільш характерні реакції

взаємодії солей з металами і неметалами, кислотами і лугами, з
водою та іншими солями, а також розклад солей при нагріванні:
1) Fe + CuSO4 = FeSO4 + Cu
2AgNO3+Cu=Cu(N03)2 + 2Ag
2) 2KBr + CI2 = 2KCI + Br2
2KI + Br2 = 2KBr + H2
3) Na2CO3 + 2СН3СООН =2CH3COONa + H2O + CO2
Ca3(P04)2 + 2H2S04 = 2CaS04 + Ca(HzPO4)2
4) K2CO3 + Ba(OH)2 = BaCO3↓ + 2KOH
FeCl3 + 3KOH = 3KC1 + Fe(OH)3
5) Pb(NO3)2 + K2S = 2KNO3 + PbS↓
AgNO3 + KI = KNO3 +AgI↓
6) 2NaHCO3 t 
Na2CO3 + H2O + CO2
4KC1O3  KC1 + 3KC1O4
t

7) CuSO4 + 5H2O = CuSO4·5H2O - утворення кристалогідратів

8) K2SO3 + H2O ↔ KHSO3 + KOH - гідроліз
ZnCl2 + H2O ↔ ZnOHCl + HCl

15
CH3COONH4 + H2O ↔CH3COOH + NH4OH

16
 2. Практична частина

2.1. Лабораторна робота "Основні класи неорганічних

сполук"

Дослiд 1. Добування оксидiв взаємодiєю металу з киснем

при нагрiваннi.

Пiдпалiть стрiчку магнiю у полум'ї газового

пальника і тримайте її щипцями над отвором пробiрки.
Звернiть увагу на забарвлення оксиду магнiю. Запишiть
спостереження. Складiть рiвняння реакцii.

Дослiд 2. Добування оксидiв взаємодiєю неметалу з

киснем при нагрiваннi.

Нагрiйте в залiзнiй ложечцi маленький шматочок

сiрки, опустiть ложечку з сiркою, яка горить, в суху
колбу, закрийте отвiр колби картонним кружечком.
Спостерiгайте горiння сiрки, складiть рiвняння
реакцiї. Добутий при горiннi газ збережiть для
наступного дослiду.

Дослiд 3. Добування нерозчинного гiдроксиду та

вивчення його властивостей.

Налийте в пробiрку 1 мл розчину сульфату купруму

(міді)(II) та стiльки ж розчину гiдроксиду натрiю. Що
вiдбувається?

17
 Осад, який утворився, роздiлiть порiвну на двi
пробiрки. В одну iз них прилийте сульфатної (сiрчаної)
кислоти і розмiшайте, а другу нагрiйте до почорнiння
осаду. Пояснiть обидва явища, складiть рiвняння реакцiй.

Дослiд 4. Добування гiдроксиду взаємодiєю оксидiв

металiв з водою.

В три пробiрки налийте по 1 мл води і внесiть у

першу декiлька крупинок оксиду кальцiю, в другу –
оксиду магнiю, а в третю – оксиду купруму(II). В кожну
пробiрку додайте також по 2-3 краплини iндикатора
фенолфталеїну. В яких пробiрках з'явилось характерне
для лугу забарвлення iндикатора? Складiть рiвняння
реакцiй утворення гiдроксидiв.

Дослiд 5. Добування кислот взаємодiєю ангiдриду з

водою.

В колбу з оксидом сульфуру(сірки)(IV) (з дослiду 2)

налийте близько 1/3 пробiрки дистильованої води,
закрийте колбу та збовтайте її. Внесiть 2-3 каплi
метилоранжу. Як змiнилось забарвлення iндикатора?
Складiть рiвняння реакцiї.

Дослiд 6. Добування солей взаємодiєю оксидiв металiв з

кислотою.

В пробiрку налийте 1 мл хлоридної(соляної) кислоти

і додайте декiлька крупинок оксиду купруму(II). Для

18
прискорення реакцiї пробiрку злегка пiдiгрiйте. Складiть
рiвняння реакцiї.

Дослiд 7. Добування основних солей.

До 1 мл. розчину солi кобальту при перемiшуваннi

краплинами додайте розчин лугу до утворення синього
осаду. Осад разом з рiдиною подiлiть на двi частини, до
однiєї додайте 1 мл розчину лугу і нагрiйте, до другої –
кислоти. Запишіть спостереження, складiть рiвняння
реакцiй.

Дослід 8. Добування амфотерних гідроксидів та вивчення

їх властивостей.

До розчину солі алюмінію при перемішуванні

краплинами добавте розчин лугу до утворення осаду.
Осад разом з рідиною поділіть на двi частини, до
однієї додайте розчину кислоти, до другої – лугу.
Поясніть, чому осад розчинився і в кислотi і в лузi.
Складiть рiвняння реакцiй.

19
3. Домашня підготовка до лабораторної роботи

Вивчіть теорію, законспектуйте лабораторну роботу,

напишіть рівняння реакцій і розв'яжіть задачі, вказані в
робочому плані.

3.1. Запитання для самоконтролю

1. Який існує взаємозв'язок між найважливішими

класами неорганічних сполук?
2. Як поділяють сполуки з оксигеном за складом і
властивостями?
3. Що таке оксиди? Які бувають оксиди? Їх
номенклатура.
4. Які хімічні властивості характерні для
солетворних оксидів?
5. Які найбільш розповсюджені способи добування
оксидів?
6. Що таке гідроксиди? Як їх розрізняють за
складом і властивостями?
7. Дати визначення понять основи, кислоти та солі.
8. Що таке луги? З чим взаємодіють луги і як їх
добувають?
9. Що характерно для амфотерних гідроксидів?
10.Що таке кислоти? Їх номенклатура і графічні
формули.
11.Які загальні властивості і способи добування
характерні для кислот?
12.Які бувають солі за складом і властивостями?
13.Які найважливіші реакції солетворення? Які
хімічні властивості характерні для солей?

20
 3.2. Задачі для самоконтролю

1. Дайте назви і вкажіть хімічний характер оксидів: Cs 2O; SiO2;

MnO; MnO2; Mn2O7; N2O; N2O3; N2O5; C12O; C12O7. Які з цих
оксидів реагують з водою? Складіть рівняння відповідних реакцій.
2. 3 якими із вказаних речовин реагують оксиди натрію та
силіцію(IV): HNO3; H2O; P2O5; Ba(OH)2; CuSO4; MgO? Наведіть
рівняння відповідних реакцій.
3. Які з наведених оксидів попарно реагують один з одним:
АІ2О3; СаО; SO3; Li2O; SiO2? Складіть рівняння відповідних
реакцій.
4. Наведіть назви і графічні формули кислот: НАІО 2; НВО2;
Н3ВО3; НМпО4; НРО3; Н3РО3; Н3РО4. Напишіть формули
ангідридів цих кислот.
5. Як дисоціює при розчиненні у воді та які має хімічні
властивості ортофосфатна (фосфорна) кислота? Наведіть
рівняння реакцій.
6. 3 якими із вказаних речовин буде взаємодіяти розведена
сірчана (сульфатна) кислота: Cu; CuO; FeS; FeO; Fe; Fe(OH) 3;
SiO2; SnO2; BaCl2; CaCO3? Складіть рівняння відповідних реакцій.
7. Скільки осаду утвориться при взаємодії 4,9 г сірчаної
(сульфатної) кислоти і 10,4 г хлориду барію? (Відповідь: 11,65 г).
8. З якими із зазначених речовин взаємодіє гідроксид калію:
FeO, CuSO4; Al(OH)3; P2O5; H2SiO3; FeI2? Наведіть рівняння
реакцій.
9. Напишіть рівняння реакцій термічного розкладу таких
сполук: Cu(OH)2; BaC03; LiOH; Ca(HCO3)2; H3BO3; NH4Cl; H2SiO3;
(NH4)2CO3.
10. На прикладі гідроксиду алюмінію продемонструйте способи
добування і хімічні властивості амфотерних гідроксидів.
11. Наведіть назви солей та рівняння електролітичної дисоціації
при розчиненні їх у воді: FeCl3; KH2PO4; A12(SO4)3; K3[A1(OH)6];
MgOHCl; (NH4)2Cr04. ,
І2. Запишіть формули солей, виразивши їх через формули
оксидів, за допомогою яких вони утворені:

21
CaCO3; Mg3(P04)2; NaC104 Ва(С1О)2; Zn(NO2)2; Na2ZnO2; KA1O2;
LiHSO4; K3A103; Са(Н2РО4)2; AlOHSO4; К2Сг2О7.
13. Складіть рівняння реакцій нейтралізації, внаслідок яких
можна одержати солі:
CuSO4; Са3(Р04)2; Cr(NO3)3; К2СгО4; ВаНРО4; КMnО4; КСІО.
14. Наведіть можливі способи добування і хімічні властивості:
а) хлориду натрію; б) карбонату кальцію; в) сульфату барію.
15. В розчин CuSO4 занурили залізну пластинку масою 10 г.
Скільки міді виділилося з розчину, якщо маса пластинки
збільшилась до 10,8 г? (Відповідь: 6,4 г).
16. Користуючись схемою генетичного зв'язку між класами
неорганічних сполук (рис. 1.2), складіть рівняння реакцій
можливих перетворень, взявши за вихідні такі речовини: SO3;
A1(OH)3; ZnO; KOH; SiO2; HC1; СаО.
17.Складіть рівняння реакцій для здійснення таких перетворень:
а) Ва → Ва(ОН)2 → ВаСІ2 → Ba(NO3)2 → BaSO4 → Ba(HSO4)2;
б) Zn → ZnO → Na2Zn02 → ZnCl2 → Zn(OH)2 → K2[Zn(OH)4];
в) P → P205 → H3P04 → Ca(H2P04)2 → CaC03 → Ca(HCO3)2;
г) Fe → FeCl2 → Fe(OH)2 → Fe(OH)3 → Fe2O3.
Назвіть всі речовини.

22
 4. Література

1. Скопенко В.В., Григор'єва В.В. Найважливіші

класи неорганічних сполук: Навч. посібник.- К.:
Либідь, 1996.-152 с.
2. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія:
Підруч. для студ. вищ. навч. закл.- К.; Ірпінь: ВТФ
"Перун", 2002.-480 с.
3. Телегус В.С., Бодак О.І., Заречнюк О.С., Кінжибало
В.В. Основи загальної хімії/ За ред. В.С.Телегуса:
Підручник.- Львів: Світ, 1998.- 424 с.: іл.
4. Глинка Н.Л. Общая химия.- Л.: Химия, 1988.- 702 с.
5. Басов В.П., Юрченко О.Г. Хімія: Навчальний
посібник для самопідготовки до екзамену/ Київ
"Каравела", Львів "Новий Світ-2000", 2001,- 132 с.

23
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторної роботи та самостійного

вивчення розділу загальної хімії
«Основні класи неорганічних сполук»

для студентів I курсу всіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

УКЛАДАЧІ: Мовчан Віталій Васильович,

Мовчан Ольга Григорівна

Реєстрац.№ _________

Підписано до друку ______________ 2007 р.

Формат _____А5_______

Обсяг ______24______ стор.

Тираж ______________прим.

Видавничий центр КТУ, вул.ХХІІ Партз’їзду, 11

м.Кривий Ріг

24