Professional Documents
Culture Documents
(8) Хімічні Властивості D-element
(8) Хімічні Властивості D-element
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання лабораторної та самостійної роботи з теми
«Хімія d-елементів»
м. Кривий Ріг
2014
Укладачі: канд. хім. наук, доц. Часова Е. В.,
канд. біол. наук, доц. Івчук В. В.
Розглянуто Схвалено
на засіданні кафедри хімії на вченій раді
Протокол №_____ факультету рудопідготовки
від «___»_________2014 р. та обробки металів
Протокол №_____
від «___»_________2014 р.
2
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
VIII В група періодичної системи є особливою. На відміну від інших груп вона містить по
три елементи у кожному періоді. Це метали, які, по-перше, не мають типових аналогів, а, по-
друге, не утворюють сполук, ступінь окиснення в яких відповідав би повному числу
валентних електронів, а саме – восьми.
До складу VIII В групи входять дев’ять d-елементів, що об’єднуються у тріаду (родину)
Феруму Fe, Co, Ni та платинові метали, які містять всі інші елементи групи.
Найбільше значення мають метали родини заліза. Зовнішні електрони їх ізольованих
атомів мають однакову будову 4s2. При збільшенні заряду ядра атома у цих елементів
добудовується 3d-підрівень, ступінь заповнення якого майже не впливає на розміри атомів та
іонів.
Атом Fe – валентні електрони …3d64s2, ступені окиснення +2, +3 (+6 – рідко). Атом
Co – валентні електрони …3d74s2, ступені окиснення +2, +3 (+4 – рідко). Атом Ni – валентні
електрони …3d84s2, найбільш характерна ступінь окиснення +2 (+3 – нестійка).
Катіони Fe2+ та Fe3+ – активні комплексоутворювачі з координаційним числом 6. В якості
лігандів можуть бути: органічні сполуки (білки), CN-, NH3, CO.
3
Катіони Co2+, Co3+, Ni2+ теж можуть бути комплексоутворювачами. Координаційне число
6. Причому більш стійкі комплексні сполуки кобальту (ІІІ). Лігандами частіше можуть бути:
H2O, NH3, CN-, NO2-, CO.
Під час нагрівання метали родини Феруму здатні безпосередньо сполучатися з сіркою,
галогенами, киснем, фосфором. Сухий хлор із залізом не взаємодіє, тому його зберігають у
стальних балонах. За наявності вологи метали родини Феруму енергійно взаємодіють з
хлором:
2 Fe 3Cl2 2 FeCl3
Co Cl2 CoCl2
Ni Cl2 NiCl2
З сіркою залізо, кобальт і нікель утворюють сульфіди MeS, що мають чорне забарвлення.
У водному середовищі метали родини Феруму майже не кородують. Найстійкіший проти
корозії – нікель. Стійкість заліза проти корозії залежить від ступеня його чистоти. Залізо з
високим ступенем чистоти не піддається корозії. Технічне залізо у вологому повітрі легко
окиснюється і вкривається іржею.
У електрохімічному ряді напруг залізо, кобальт та нікель розташовані ліворуч від водню
(між Zn та Sn), тобто це метали середньої хімічної активності.
Вони легко взаємодіють з розчинами кислот, в яких гідроген виступає окисником, з
виділенням водню:
0
2
Fe 2 H 3O 4 H 2O Fe H 2O 6 H 2
Концентровані H2SO4 та HNO3 пасивують поверхню металів, що дає змогу зберігати і
перевозити ці кислоти у залізній тарі.
При нагріванні у концентрованій сульфатній кислоті, залізо розчиняється і утворює
сполуки зі ступенем окиснення +3:
t0
2 Fe 6 H 2 SO4 Fe2 SO4 3 3SO2 6 H 2O
конц .
Розведена та помірно концентрована нітратна кислота розчиняє залізо:
Fe 4 HNO3 Fe NO3 3 NO 2 H 2O
розв .
Концентрована HNO3 пасивує залізо.
Залізо, кобальт і особливо нікель належать до небагатьох металів, стійких до розчинів і
розплавів лугів.
Чисті метали в компактному стані при кімнатній температурі стійкі по відношенню до
води, але у вологому повітрі в нейтральному середовищі відбуваються реакції:
4 Fe 3O2 6 H 2O 4 Fe OH 3
Сполуки феруму (ІІІ) одержують дією окисників на металічне залізо або окисненням
сполук феруму (ІІ).
Найбільш поширеними сполуками феруму (ІІІ) є: Fe2O3, гідрат оксиду Fe2O3·х·Н2О; солі
FeCl3·6H2O, Fe2(SO4)3·10H2O, Fe(NO3)3·9H2O, NH4Fe(SO4)2·12H2O – ферум-амонійні галуни.
Сполуки Fe (ІІІ) мають окисні властивості:
0
EFe3
/ Fe2
0,77 B .
Оксид Fe (ІІІ) – червоно-коричневого кольору.
Гідроксид Fe (III) одержують дією лугу на розчини солей феруму (ІІІ):
FeCl3 3 NaOH Fe(OH )3 3 NaCl
Гідроксид феруму (ІІІ) – слабка основа. Але в зв’язку з тим, що аніонні комплекси Fe(III)
стійкіші і легше утворюються, ніж аналогічні комплекси Fe(II), свіжоприготований Fe(OH)3
розчиняється у концентрованих лугах, виявляючи тим самим амфотерні властивості:
NaFeO2 2 H 2O Fe(OH )3 NaOH
При сплавленні Fe2O3 або Fe(OH)3 з лугами чи карбонатами лужних металів утворюються
ферити:
Fe2O3 2 NaOH 2 NaFeO2 H 2O
2 Fe(OH )3 Na2CO3 2 NaFeO2 CO2 3H 2O
Дією води ферити повністю гідролізуються:
NaFeO2 2 H 2O Fe(OH )3 NaOH
Солі феруму (ІІІ). У водному розчині солі феруму (ІІІ) утворюють гексааквакомплекс
[ Fe( H 2O )6 ]3 червоно-бурого кольору. Інтенсивність забарвлення змінюється в залежності
від ступеня гідролізу.
Солі феруму (ІІІ) гідролізовані сильніше, ніж солі феруму (ІІ). По-перше, це пов’язано з
тим, що гідроксид феруму (ІІІ), якому відповідає сіль, є більш слабкою основою, ніж
Fe(OH)2, а значить його сіль сильніше гідролізується, по-друге, катіон Fe3+ сильніше
поляризує молекули води, що його оточують, ніж катіон Fe2+.
Внаслідок гідролізу водні розчини солей Fe(III) мають сильно кислу реакцію. Механізм
гідролізу солей феруму (ІІІ) – дуже складний. Тільки у сильно кислих розчинах (pH < 1)
гідроліз солей феруму (ІІІ) пригнічується. Додаванням лугу чи тривалим кип’ятінням водних
розчинів гідроліз можна довести до кінця. Внаслідок полімеризації продуктів гідролізу
утворюються багатоядерні комплекси, які виділяються з розчинів у вигляді червоно-
коричневої колоїдної маси, якій відповідає формула Fe2O3·х Н2О.
5
Катіони Fe2+ та Fe3+ це активні комплексоутворювачі. Координаційні числа Fe (ІІ) та Fe
(ІІІ) дорівнюють 6, рідше – 4. У якості лігандів виступають: органічні сполуки (наприклад
білки), CN-, SCN-, NH3, H2O, CO.
Хімічні властивості сполук феруму (VI). На відміну від кобальту та нікелю, для феруму
відомі сполуки зі ступенем окиснення +6. Це головним чином солі гіпотетичної залізної
1
кислоти H2FeO4 – ферати складу M 2 FeO . Існує декілька способів їх одержання. Оскільки
4
Похідні кобальту (ІІІ) та нікелю (ІІІ) одержують із сполук Co (ІІ) і Ni (ІІ). Так, гідроксид
кобальту (ІІІ) утворюється при окисненні Co(OH)2 пероксидом гідрогену:
2Co(OH ) 2 H 2O2 2Co(OH )3
Гідроксид нікелю (ІІ) можна окиснити лише такими сильними окисниками, як Br2 чи
KBrO:
2 Ni(OH ) 2 Br2 2 NaOH 2 Ni (OH )3 2 NaBr
Гідроксиди Co(OH)3 та Ni(OH)3 мають сильні окиснювальні властивості.
6
Мала хімічна активність елементів підгрупи купруму пояснюється ефектом проникнення
зовнішнього ns-електрона під екран (n-1)d10-оболонки. Внаслідок цього, порівняно з
лужними металами, вони характеризуються набагато більшим значенням першого
потенціалу іонізації, відносної електронегативності.
2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
8
У три пробірки помістити по 2-3 краплі розчину солі нікелю і додавати по краплям
розчин лугу до випадіння осаду гідроксиду нікелю (ІІ). У першій пробірці осад ретельно
розмішати скляною паличкою, у другу додати 2-3 краплі 3 % - го розчину пероксиду водню.
Чи спостерігається зміна кольору осаду? Чи відбувається окиснення гідроксиду нікелю (ІІ)
киснем повітря та пероксидом водню? У третю пробірку додати 1 краплю бромної води. Що
спостерігається? Написати рівняння реакцій.
1. Які ступені окиснення характерні для заліза, кобальту та нікелю? Наведіть по два
приклади сполук цих елементів у характерних ступенях окиснення та назвіть їх.
3. Проаналізуйте реакції гідролізу FeS та FeSO4. Для FeSO4 напишіть рівняння першого
ступеня гідролізу.
4. Що більше гідролізується:
а) FeCl3 або FeCl2;
б) FeCl3 або K3[Fe(CN)6];
в) FeCl3 або K3[Fe(ОН)6];
г) FeCl3 або K2FeO4.
з) FeS2 HNO3
конц .
12
и) K 4 [ Fe(CN )6 ] KMnO4 H 2O
і) K 2 FeO4 H 2O
ї) K 2 FeO4 HCl
конц .
й) K 2 FeO4 HNO3
8. Наведіть характерні реакції на іони Fe2+ та Fe3+.
d-Елементи І групи
1. Охарактеризуйте будову атомів d-елементів І групи. Яка електронна конфігурація їх
передзовнішніх та зовнішніх енергетичних рівнів в основному стані? Які орбіталі в атомах
міді, срібла та золота є валентними?
3. Які ступені окиснення відомі для атомів елементів, що розглядаються? Які з них
найбільш характерні для міді; для срібла; для золота?
9. У вигляді яких часток можуть знаходитись у водних розчинах мідь, срібло та золото?
Чи характерно для золота (ІІІ) утворення гідратованих катіонів?
10. Порівняйте окиснювальні властивості катіонів Cu2+ та Ag+ у водних розчинах. Який з
них відновлюється на катоді при електролізі у першу чергу?
12. Чому вологий оксид срібла (І) зафарбовує фенолфталеїн у рожевий колір?
13
13. Яке середовище водних розчинів AgNO3, Cu(NO3)2 та K[Au(OH)4]? Напишіть рівняння
відповідних реакцій.
б) Cu HNO3
розб .
t
в) Cu H 2 SO4
конц .
г) Cu CuCl2
t
ґ) CuCl H 2 SO4
конц .
д) Cu2 S O2
t
е) Cu2 S HNO3
конц .
t
є) CuO NH
3
ж) CuCl O2 H 2O
з) Cu FeCl3
и) CuCl2 KI
і) Ag HNO
розб .
3
ї) AgNO3 KOH
t
й) AgNO3
к) AgNO3 SnCl2
л) Ag 2O NH 3 H 2O
м) Au NaCl Cl2
н) AuCl3 KI
о) AuCl3 FeSO4
t
п) Au O
2 3
15. Напишіть рівняння реакцій, за допомоги яких можна здійснити наступні перетворення:
а) Cu2 S CuSO4 CuO CuCl [Cu ( NH 3 ) 4 ]Cl2 ;
б) Cu (OH ) 2 [Cu ( NH 3 )2 ]Cl CuO Cu2O CuSO4 ;
в) Ag Ag 2O [ Ag ( NH 3 )2 ]OH Ag 2 S Ag 2 SO4 ;
г) Au AuCl3 Au2O3 NaAuO2 Au AuCl .
d-Елементи ІІ групи
1. Охарактеризуйте будову атомів d-елементів ІІ групи. Які їх електронні конфігурації в
основному та збудженому станах? До яких електронних родин можна віднести дані елементи
і чому?
14
2. Проаналізуйте характер зміни атомних радіусів, енергій іонізації, спорідненості до
електрона, електронегативності атомів в ряду Zn-Hg. Чим обумовлена немонотонність зміни
вказаних атомних характеристик? Чому радіус атома цинку (Z=30) менше атомного радіусу
кальцію (Z=20)?
3. Які орбіталі в атомах розглянутих вище елементів можуть приймати участь в утворенні
хімічних зв’язків? Які типи зв’язків характерні для Zn, Cd, Hg в їх сполуках?
4. Які значення валентності і які ступені окиснення характерні для вказаних елементів? Як
можна пояснити, чому вони не проявляють ступенів окиснення більше +2? Чому дорівнюють
валентність та ступінь окиснення ртуті в іонах (Hg2)2+ і (Hg3)2+ ?
10. Напишіть рівняння реакцій взаємодії оксиду ртуті (ІІ) з йодидом калію у водному
розчині. Назвіть отриману сполуку.
12. Як і чому змінюється ступінь гідролізу нітратів цинку, кадмію та ртуті (ІІ) у розчинах з
їх однаковими концентраціями? Чому при приготуванні розчину Hg(NO3)2 рекомендується
вносити сіль у заздалегідь підкислену воду? Напишіть рівняння відповідних реакцій
гідролізу.
е) Zn HNO3
( розб .)
є) Zn(OH ) 2 ( надлишок
NH 3
)
к) CdCl2 ( надлишок
NH 4 I
)
л) Hg HNO
конц .
3 HCl
конц .
м) HgCl2 NH 3
н) Hg 2Cl2 NH 3
t
о) Hg ( NO )
3 2
п) Hg ( NO3 ) 2 KOH
р) Hg ( NO3 ) 2 NaOH
с) HgO KI H 2O
14. Напишіть рівняння реакцій, за допомоги яких можна здійснити наступні перетворення:
а) Zn(OH )2 Zn Zn(OH ) NO3 K 2 ZnO2 Zn(OH ) 2 ;
б) Na2 [ Zn(OH ) 4 ] ZnO [ Zn(OH )]2 SO4 Zn Na2 ZnO2 ;
в) CdSO4 Cd [Cd ( NH 3 )6 ]SO4 CdS Cd (OH ) 2 ;
г) HgO Hg 2Cl2 Hg ( NO3 )2 HgCl2 K 2 [ HgI 4 ] HgS .
2. Наведіть приклади катіонної та аніонної форм сполук марганцю (ІІІ) та марганцю (IV).
3. Напишіть рівняння реакцій, в яких сполуки марганцю проявляють: а) окиснювальні; б)
відновлювальні властивості; в) окиснювальні та відновлювальні одночасно. Які сполуки
марганцю можуть проявляти окиснювально-відновлювальну подвійність?
16
5. Проаналізуйте кислотно-основні властивості гідроксидів (оксидів) марганцю (ІІ, IV,
VII).
8. Що більше гідролізується:
а) MnCl2 або MnCl4;
б) K2MnO4 або KMnO4.
10. Закінчіть рівняння реакцій, вкажіть окисник, відновник і тип окисно-відновної реакції:
а) MnCl2 Br2 KOH
б) MnSO4 NaBiO3 H 2 SO4
в) MnO2 PbO2 HNO3
г) MnO2 KI H 2 SO4
ґ) KMnO4 SO2 H 2 SO4
д) KMnO4 K 2 S KOH
е) KMnO4 FeSO4 H 2O
є) KMnO4 H 2O2 H 2 SO4
ж) KMnO4 MnCl2 H 2O
t
з) KMnO4
и) K 2 MnO4 H 2 O
d-елементи VI групи
1. Які ступені окиснення характерні для d-елементів VI групи? Наведіть по два приклади
сполук цих елементів у характерних ступенях окиснення та назвіть їх.
17
5. Як змінюються кислотно-основні властивості оксидів в ряду CrO-CrO3? Наведіть
реакції, що вказують на амфотерність гідроксиду хрому (ІІІ). Як взаємодіють оксиди хрому
(ІІ, ІІІ, VI) з хлоридною та сульфатною кислотами?
з) MoS 2 HNO3
( конц .)
и) CrO3 (HCl
конц .)
3. Розгляньте особливості зміни основних характеристики атома для d-елементів ІІІ групи.
4. Чому більшість з d-елементів проявляють перемінну ступінь окиснення? Які з d-
елементів проявляють постійну ступінь окиснення?
18
6. Розгляньте особливості хімії d-елементів у порівнянні з хімією s- та p-елементів.
10. Які (катіонні або аніонні) форми більш характерні для d-елементів:
а) у нижчих ступенях окиснення;
б) у вищих ступенях окиснення?
Розв’яжіть задачі:
1. Визначте кількість суміші заліза з його сульфідом, при обробці якого розбавленою
кислотою отримали газ об’ємом 3,984 дм3 (н. у.) з густиною за гелієм 2,6. Яка сіль і якої маси
утворюється, якщо отриману газову суміш пропустити через розчин гідроксиду натрію
масою 50 г з масовою часткою 4 %?
2. Суміш сірки та заліза масами 3,2 г і 6,0 г відповідно привели у взаємодію при нагріванні
без доступу повітря. Отриманий продукт після розтирання обробили надлишком
концентрованого розчину хлоридної кислоти. Який склад та об’єм (н. у.) отриманої в
результаті газової суміші?
3. При нагріванні суміші заліза та цинку масами 11,2 г і 26,0 г відповідно з надлишком
сірки та наступною обробкою продуктів реакції надлишком розчину хлоридної кислоти
виділився газ, котрий пропустили через розчин сульфату міді (ІІ). Розрахуйте об’єм сульфату
міді (ІІ) з масовою часткою 10 % (ρ=1,10 г/см3) витрачений на поглинання газу що утворився.
4. Суміш заліза, алюмінію та міді масою 5,0 г обробили надлишком розчину хлоридної
кислоти, при цьому виділився водень об’ємом 1,900 дм3 (н. у.). При дії на цю суміш масою
3,0 г концентрованим розчином NaOH отримали водень об’ємом 0,672 дм3 (н. у.). Визначте
склад початкової суміші (ω, %).
5. Визначте масову частку хрому у суміші хромату калію і дихромату калію, в якій масова
частка калію дорівнює 35 %.
9. Залізну пластину масою 5,2 г тривалий час витримували у розчині, який містить 1,6 г
сульфату міді. По закінченню реакції пластину вийняли з розчину та висушили. Чому стала
дорівнювати її маса?
19
10. Напишіть рівняння реакцій, що описують перетворення Cr 6 Cr 3 :
а) у кислому;
б) у лужному середовищі.
13. Напишіть рівняння реакцій, які відповідають наступній схемі (кожна стрілка позначує
одну реакцію):
14. Чому для отримання водню рекомендується обробляти цинк розбавленою хлоридною
кислотою, а не сульфатною кислотою?
ЗМІСТ
стор.
21
1. Теоретична частина
3
2. Експериментальна частина
8
3. Питання для самоконтролю
12
4. Задачі і вправи для самостійної роботи
18
5. Список рекомендованої літератури
21
6. Зміст
22
22
Методичні вказівки
до виконання лабораторної та самостійної роботи з теми
"Хімія d-елементів"
Реєстраційний № _______
23
Видавничий центр ДВНЗ «КНУ», вул. ХХІІ Партз'їзду, 11, м. Кривий Ріг
24