ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА — одне з найяскравіших археол. явищ пізньорим. часу (3 — поч.

5
ст.). Пам’ятки Ч.к. залишені різноетнічним населенням, яке проживало на півдні Сх. Європи (у
лісостеповій та степовій частинах України, на території сучасних Бєлгородської та Курської областей
РФ, у Молдові, значній частині Румунії; румун. пам’ятки частіше називають к-рою Синтана-де-
Муреш). бНатепер відомо понад 3,5 тис. черняхівських пам’яток. В ареалі Ч.к. дослідники виділяють
кілька локальних варіантів, серед яких найбільш яскраво вирізняються такі: Волинь та Середнє
Подніпров’я; Пн.-Зх. Причорномор’я; Середня і Верхня Наддністрянщина (пам’ятки типу Черепин-
Теремці; див. Черепин); міжріччя Нижнього Дністра та Дунаю.
більшість населення черняхівської культури було поганським, причому його язичництво мало досить усталений, викуваний
протягом віків ритуальний канон, особливо що стосується обрядів поховань. Про це свідчать тисячі курганів та кам’яних ідолів, що
зображують поганські божества, розкиданих по всій Україні.
4Поховання були здійснені за двома обрядами: трупопокладення і трупоспалення.
Поховання Черняхівського могильника супроводжувалися різноманітним за формами
гончарним та ліпним посудом. Крім кераміки, були виявлені окремі скляні посудини —
кубки, а також численні вироби з бронзи (фібули, поясні пряжки, підвіски), кістяні гребені та
різноманітні прикраси (намисто з скла, сердоліку і т. п.).
2Ч.к. притаманні великі відкриті поселення, розташов. на зручних для ведення
землеробського госп-ва ландшафтних ділянках; городища є винятками (відомо лише 3
пам’ятки). На поселеннях відомі як заглиблені, так і наземні споруди, що значно різняться за
розмірами, конструкціями стін, типами опалювальних споруд. У причорномор. зоні домінують
багатокамерні кам’яні споруди із внутр. дворами, населення дністро-дунайського міжріччя
користувалося здебільшого наземними глинобитними житлами, для пам’яток Верхнього та
Середнього Подністров’я характерні невеликі заглиблені споруди, практично повсюдно в
черняхівському ареалі трапляються наземні "довгі будинки", розділені на житлову та госп. частини.
Певні типи споруд у різних комбінаціях здебільшого співіснують у межах однієї пам’ятки. Поруч із
житловими спорудами існували ями-комори, наземні госп. будівлі, майстерні, гончарні та
залізоплавильні горни та ін. Характерною рисою Ч.к. є великі біритуальні могильники, що містять
поховання за різноманітними видами обрядів кремації та інгумації, вміщені в різні типи могильних
споруд.
3Гол. культурооб’єднавчим елементом Ч.к. є високоякісний керамічний посуд, виготовлений
на гончарному крузі та обпалений у горнах за провінційно-рим. зразками. Поруч із гончарним
посудом у побуті використовували також ліплений від руки. Частка гончарного посуду
поступово зростала з часом і на пам’ятках періоду розквіту Ч.к. (серед. — 2-га пол. 4 ст.) становила
зазвичай понад 80 %, хоча у певних регіонах ліпна кераміка залишалася панівною і в цей час.
Матеріали Ч.к. свідчать про високорозвинену металообробку (зокрема ювелірну справу),
спеціалізоване косторізне ремесло, виготовлення жорен тощо. На поселенні Комарів
(Кельменецький р-н Чернів. обл.) досліджений єдиний у всьому Європ. Барбарикумі (варварському
світі Європи, що існував поза межами Рим. імперії) склоробний осередок. Хоча Ч.к. характеризують
як "культуру римських впливів", або "провінційно-римську культуру", вироби черняхівських ремісників
— це доволі своєрідний комплекс, який дає можливість відокремити ці старожитності і від власне к-
ри рим. провінцій, і від пам’яток решти європ. варварів.
Екон. підґрунтям для існування в середовищі носіїв Ч.к. спеціалізованого ремесла було розвинуте
комплексне сільське госп-во, що базувалося на орному рільництві з використанням т. зв. важкого
плуга, запозиченого від антич. населення. Можливість отримувати стабільні високі врожаї з родючих
ґрунтів робила непотрібними порівняно часті переселення / госп. мікроміграції, про що свідчать
тривалі (зазвичай — 100—150 років) періоди існування поселень та функціонування могильників.
Важливу роль в економіці носіїв Ч.к. відігравали також обмінні операції, як внутрішні, так і зовнішні.
Чималу кількість ремісничих виробів та харчів (насамперед вино та олію в амфорній тарі, знахідки
котрої є пересічними на пам’ятках Ч.к.) черняхівське населення отримувало, слід думати, також
через інститут федератських стипендій, виплачуваних Рим. імперією (див. Рим Стародавній)
східноєвроп. варварам; частина стипендій надходила у грошовому вигляді. Археол. контекст
монетних знахідок в ареалі Ч.к. (доволі численні скарби), проте, свідчить, що срібні рим. монети
використовували здебільшого як засіб накопичення, а не обігу.
Строкатість старожитностей Ч.к. спонукала дослідників до висновку, що у складі її носіїв були
представники різних етнічних груп. За специфікою ліпного керамічного посуду, певними рисами
домобудування та поховального обряду, а також деяких виробів з металу і кістки розрізняють
черняхівські пам’ятки вельбарської та пшеворської традицій (германські; див. Вельбарська
культура, Пшеворська культура), київ. традиції (предки слов’ян; див. Київська культура, Слов’яни
(давні)), пізньоскіфсько-сарматської (див. Сармати) та гетської (див. Гети) традицій. Специфічні
культ. риси, притаманні германцям, зустрічаються в ареалі Ч.к. практично повсюдно (із найбільшою
концентрацією на Волині), ін. етнокульт. традиції більш локальні (київська — на пн. сх.
черняхівського ареалу, пізньоскіфсько-сарматська — на пд. сх., а також у примор. смузі між Дніпром
та Дністром, гетська — між пониззям Дністра та Дунаєм).
...Формування Ч.к. пов’язують з інтенсивними контактами східноєвроп. варварів з Рим. імперією в
ході Готських (Скіфських) війн 230—270-х рр. Розквіт черняхівських старожитностей (серед. — 3-тя
чв. 4 ст.) припадає на період існування т. зв. д-ви Германаріха, що інституалізувала політ.
панування готів над рештою варварів регіону, забезпечила відносну внутр. воєнно-політ.
стабільність, а також сталі економічно вигідні контакти з Рим. імперією. Початок руйнації Ч.к. (рубіж 4
—5 ст.) припадає на час вторгнення гунів (бл. 375), які завдали низку воєнних поразок готам, що
спричинило втрату готами політ. зверхності в регіоні та відтік значної кількості носіїв Ч.к. в Подунав’я.
Більш вагомим наслідком цих подій стали руйнація системи зв’язків із середземномор.
цивілізаційним осередком (Рим. імперією) та переселення в ареал Ч.к. населення, яке значно
поступалося за рівнем розвитку носіям черняхівських старожитностей.