Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства

Кафедра образоворчого мистецтва і дизайну

Тема: Культурна спадщина Черняхівської доби

Виконала ст. гр УД-23-2

Бацман Яна Валеріївна

Викладач: доц. О. О. Мосендз

Дніпро 2023
 ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….……….…..3
Розділ 1. Відкриття черняхівської культури…………………………………..…..4
Розділ 2. Пам’ятки черняхівської доби………………………………….…….…...5
2.1. Інформація про пам’ятки черняхівської доби……………………………..5
2.2. Пам’ятки черняхівської доби (фото)…………………………….….…...…7
Висновок…………………………………………………………………………….10
Список використаних джерел……………………………………………..…...….11
 ВСТУП

Черняхі́вська культура, у найпізніших публікаціях — культура Черняхів-

Синтана-де-Муреш — археологічна культура, яка існувала в 100–500 роках
нашої ери. Ця культура була поширена на території лісостепової України між
Сіверським Донцем на сході та Дністром, Прутом і вздовж Бугу на заході, а
також на південному сході Польщі, у Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії,
Болгарії. Деякі історики (зокрема, Пауль Райнеке) пов'язують її із державою
готів (Оюм). Окремі археологи співвідносять її з племенами готів, описаних
істориком Йорданом, сучасні антропологи зауважують ідентичність з
полянами.

У цьому рефераті ми детально розглянемо різні аспекти культурної

спадщини Черняхівської доби, звертаючи увагу на архітектурні пам'ятки,
живопис, літературні твори, скульптуру та ремесла цього періоду. Ми також
розглянемо контекст і історичні обставини, що сприяли розвитку культури в
той час, і вплив, який вона мала на подальший розвиток українського мистецтва
та культури.

3
 Розділ 1. Відкриття черняхівської культури

Перші старожитності черняхівської культури були відкриті для науки

практично одночасно у різних країнах. Вченому, який проводив дослідження
ранньосередньовічного городища Шаргород у 11899 p., стало відомо, що жителі
розташованого поблизу с. Ромашки Васильківського повіту Київської губернії,
беручи глину для господарських потреб коло церкви, знаходили людські кістки,
посуд, металеві речі. Того ж року і в 1901 р. В. Хвойка провів розкопки на місці
цих знахідок у Ромашках, відкривши нову, доти незнану дослідникам культуру
в Середній Наддніпрянщині. Одночасно з Ромашківським могильником було
виявлено кладовище з подібною ж культурою у с. Черняхів (нині — Київської
обл.), яке було розкопане В. Хвойкою майже повністю протягом 1900—1901 pp.
Оскільки друга пам’ятка дала найбільш повне уявлення про культуру, саме від
неї і пішла загальновизнана назва. Сліди черняхівської культури були виявлені
ще в ряді пунктів Середньої Наддніпрянщини (Жуківці, Витачів, Вільшанка та
ін.).

В 1898—1903 рр. (тобто саме в той час, коли В. Хвойка проводив

дослідження в Ромашках і Черняхові) представник львівської групи археологів
К. Гадачек здійснив розкопки цілого поселення тієї ж самої культури в
Неслухові, розташованому на північ від Львова. Археолог відкрив виробничі
комплекси: горни для обпалення посуду, печі, які сам К. Гадачек вважав за
пекарські, і т. д. В 1900— 1901 рр. перші матеріали про Неслухівське поселення
були опубліковані3, але їх зв’язки з матеріалами, дослідженими В. Хвойкою,
лишилися не з’ясованими.

Невдовзі, у 1903 р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана (сучасна

назва Синтана-де-Муреш) у Трансильванії.

Більшість дослідників вважає, що черняхівська культура створена

племенами різного етнічного походження (даки, сармати, германці, скіфи, анти
або венеди), про яких згадують стародавні автори на території поширення цієї

4
культури. Черняхівська культура була знищена найправдоподібніше навалою
гунів у кінці IV ст.

Розділ 2. Пам’ятки черняхівської доби

2.1. Інформація про пам’ятки черняхівської доби

Пам'ятками черняхівської культури були безкурганні могильники (поля

поховань) та поселення. Осілі хліборобо-скотарські племена черняхівської
культури жили у великих неукріплених поселеннях.

Виявлено лише три укріплені городища черняхівської культури: одне у

Надпоріжжі у Дніпропетровській області над Дніпровими порогами на
правобережжі Дніпра Башмацьке городище та два — у Миколаївській області
Городок, Олександрівське городище.

Населення займалося також різними ремеслами, було розвинене

бронзоливарство, залізообробка, ювелірство та гончарство. Посуд вироблявся
переважно на гончарському колі. Була розвинена торгівля з римськими
колоніями, звідки імпортувалися амфори, скляні кубки, глиняний посуд; у
торговельних операціях вживалися римські монети.

Найвідомішими пам'ятками черняхівської культури на території України

були Черняхівський та Ромашківський могильники, також Жуківецьке і
Ягнятинське поселення.

Найдавнішою пам'яткою черняхівської культури на півдні України, є

могильник Каборга, розташований на березі Березанського лиману, біля села
Осетрівка Очаківського району Миколаївської області.

В період свого розквіту, який припадає на III — IV ст., вона обіймала

більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними
райони Польщі, Румунії, Росії. За підрахунками Є. Махно, лише в Україні
відкрито близько З тис. поселень і могильників цієї культури, де виявлено сотні
5
жител, тисячі поховань, здійснених за обрядом трупоспалення або
трупопокладення.

Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних

рис, властивих її носіям: розвинуту економіку, основою якої були землеробство
та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм
кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах
річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й
місцеві особливості — в поховальному обряді, кераміці, житлобудівництві, що
дало підстави виділити три локальні групи черняхівських пам'яток, пов'язані з
певними регіонами: Північно-Західним Причорномор'ям, межиріччям Дністра,
Пруту й Дунаю, лісостеповою зоною України (В. Баран).

Відмінності матеріальної та духовної культури пояснюються

неоднорідністю етнічного складу черняхівської людності, куди входили
іраномовні скіфи та сармати, які переважали в Північному Причорномор'ї;
фракійці — гети й даки, що мешкали в межиріччі Дунаю та Дністра, де
відчувався також сарматський вплив; східнослов'янські антські племена,
пов'язані з лісостеповою зоною України; готи — східногерманське плем'я, сліди
перебування яких виявлено в Західній Волині, верхів'ях Південного Бугу, а
також в окремих регіонах Північного Причорномор'я.

6
 2.2. Пам’ятки черняхівської доби (фото)

На фото показано керамічний посуд, який був знайдений у Черняхові

(знаходиться на даний момент у Національному музеї історії України)

Предмети з Будештського некрополя Криулянського району Молдови,

Черняхівської культури, III—IV стст. н. е.

7
Вироби черняхівських ремісників
(знаходиться на даний момент у
Національному музеї історії України)

8
Черняхівська культура. Гончарний посуд.

9
 ВИСНОВОК
Черняхівська доба є одним із важливих періодів в історії України, який
відзначається значущими досягненнями в галузі культури та архітектури. Вона
припадає на 100–500 роки нашої ери.

Культурна спадщина Черняхівської доби свідчить про високий рівень

розвитку культури та мистецтва в Україні, і вона є важливою частиною
національної культурної спадщини України.

Адже населення займалося різними ремеслами, розвивалось

бронзоливарство, залізообробка, ювелірство та гончарство. Посуд вироблявся
переважно на гончарському колі. Була розвинена торгівля з римськими
колоніями, звідки імпортувалися амфори, скляні кубки, глиняний посуд; у
торговельних операціях вживалися римські монети.

10
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Учасники проектів Вікімедіа. Черняхівська культура – Вікіпедія.

Вікіпедія. URL: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Черняхівська_культура.
2. Брайчевський М. Ю. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ
КУЛЬТУРИ. Чтиво. URL:
https://shron1.chtyvo.org.ua/Braichevskyi_Mykhailo/Istoriia_vyvchennia_c
herniakhivskoi_kultury.pdf?PHPSESSID=e5mblsoo0tkd54cknateodkjq0.
3. Черняхівська культура: до 120-річчя від дня народження В.П.
Петрова / ІА НАН України, Ін-т істор. освіти НПУ ім. М.П.
Драгоманова. — Київ, 2014. — 236 с., рис., табл. (OIUM. — № 4).
4. Абашина Н. С., Магомедов Б. В., Рейда Р. М. Пам’ятки черняхівської
культури Полтавської області. — Київ: ІА НАН України, 2019. — 136
с. ISBN 978-617-7810-02-4

11