Professional Documents
Culture Documents
Реферат
Реферат
РЕФЕРАТ
на тему «Питання про етногенез слов’ян»
Виконала:
Студентка групи У-12 МС
Хоменко О. В.
Переяслав 2023
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………...3
1. Теорії походження слов’ян…………………………………………………….4
2. Етногенез слов’ян………….………………………………………………...…12
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….16
2
ВСТУП
3
1. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ СЛОВ’ЯН
5
Першим дослідником, який по науковому підійшов до розгляду проблеми
походження слов'ян, був відомий чеський вчений П. І. Шафарик — автор
широко відомої у XIX ст. книги «Слов'янські старожитності». Поклавши за
основу результати аналізу писемних джерел, зокрема, повідомлення античних
авторів перших століть нашої ери, П. І. Шафарик пов'язав із слов'янами
племена венедів [Safarik, 1837]. Він показав, що слов'яни є давніми жителями
великих територій між Балтикою і Чорним морем, Татрами і Доном. На заході
землі венедів, на думку цього дослідника, простяглися до Вісли і Одри.
Центром слов'янської прабатьківщини П. І. Шафарик вважав землі, розташовані
на північний схід від Карпат, Поділля і Волині. Шафарик П. І. став
родоначальником так званої прикарпатської теорії походження слов'ян. Цю
теорію підтримав і розвинув на початку XX ст. російський історик Погодін А.
Л., який використав для висвітлення ранньої історії слов'ян не лише писемні
джерела, але й аналіз річкових назв, тобто дані гідрономіки. Дослідник дійшов
висновку, що слов'яни у перших століттях нашої ери населяли, крім Волині та
Поділля, ще й землі сучасної Польщі. Тут вони жили з давніх часів аж до
розселення у східну і західну Європу [Погодин, 1901].
6
Концепція Л. Нідерле лягла в основу так званої Вісло-Дніпровської теорії
походження слов'ян. Як слушно зазначив Г. Ловмянський, вона стала вихідним
пунктом для різних концепцій, згідно яких слов'яни розміщувалися у двох
протилежних від Вісли напрямках. Одні дослідники, приймаючи за вихідну
географічну лінію басейн Вісли, розміщували батьківщину найдавніших
слов'ян у басейнах Прип'яті та Дніпра (Ю. Ростафінський, Ю. Розвадовський,
М. Фасмер), інші пересували її па захід від Вісли у Вісло-Одерське межиріччя
(Ю. Костшевський, Т. Лер-Сплавінський). Треті, до яких відноситься більшість
радянських вчених післявоєнного часу, поєднують ці дві теорії і розширюють
прабатьківщину слов'ян від басейну Одри на заході до Подніпров'я на сході (А.
Д. Удальцов, А. І. Тереножкін, П. Н. Третьяков, Б. О. Рибаков).
7
В основі Вісло-Одерської концепції прабатьківщини слов'ян лежить
гіпотеза археологів щодо слов'янської належності лужицької культури, що була
поширена між Одрою і Віслою, а також у верхів'ях Ельби і частково на Західній
Україні в період пізньої бронзи та ранньозалізного часу. На думку Ю.
Костшевського, спадкоємцями лужицької групи стали племена так званої
пшеворської культури, яка нібито виникла в результаті розселення в
середовищі лужицької культури носіїв поморської культури. Пшеворська
культура пов'язувалася з історичними венедами [Kostrzewski, 1949].
11
2. ЕТНОГЕНЕЗ СЛОВ’ЯН
14
ВИСНОВКИ
15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
16