ІСТОРІЯ

ЗАХІДНИХ І ПІВДЕННИХ
V СЛОВ'ЯН

ЧЧ л•
А
ї) *

їіавчальниіі посібник —
 I f. .;-

і ІСТОРІЯ
, ІДНИХІ ПІВДЕННИХ
І слов'ян
Д а в н і х часів до XX ст.)
Курс лекцій
ІШишія друге, стереотипне

їм р> Ч.ІКЦІІ ю доктор а історичних наук,

іі|к)(|)ссора В. І. Ярового

Допущено 'У
Mint, ітрством освіти і науки України

І Іавчальний посібник
нчи t іунгмтів історичних спеціальностей
ииіцих навчальних закладів

ПЕРЕВІРЕНО
17

Київ
"Либідь"
2003
ББК 63.3(4)я73
1-90

Р о з п о в с ю д ж е н н я та тиражування б е з офіційного дозволу

видавництва з а б о р о н е н о

ВСТУП

Р е ц е н з е н т и :
д - р ici н а у к Ю. М. Алексеев, :І,ІХІДНІ та південні слов'яни — споконвічні сусіди України —
д - р і с т . н а у к О. М. Майборода пі ч і пн ом багатьох століть відігравали визначну роль в історії єв­
ропейської цивілізації. Слов'янські народи, які широко заселили
і її чи: і ори Центральної та Південно-Східної Європи, споріднюва¬
нії по тільки етнічна, мовна та культурна близькість, а й певна
А в т о р и : і иіііЬііісТЬ та схожість історичної долі.
В. І. Я р о в и й ( к е р і в н и к ) І Іавчальний посібник репрезентує погляд сучасних науковців
І. І. І л ю ш и н , С . І. Л и м а н , П . М . Р у д я к о в , В . П . Шумило ті ісюрію західних та південних слов'ян з давніх часів до XX ст.
Лпюри, викладаючи матеріал, дотримувалися традиційного кра¬
їнознавчого принципу. Перші писемні відомості про західних та
піпдонних слов'ян належать до періоду розпаду первісного ладу
Допущено » і / « вселення слов янських племен на теренах Центрально-Східної
Міністерством освіти і науки України ( 'пі юпи. Уже в другій половині І тис. н. е. на Балканах та в центрі
(лист № 2/697 від 04.05.2000 р.)
і.ніюпи складаються міжплемінні союзи слов'ян, які згодом пе-
I нч ворюються на феодально-монархічні держави: Болгарію, Сер-
<чю. Польщу, Хорватію, Велику Моравію та Чехію. Однак під на-
Головна редакція літератури з гуманітарних наук II и жом спочатку західних сусідів — франків та германців, а зго¬
ним східних — турків-османів — практично всі західно- та
Головний редактор С. В. Головко
південнослов'янські народи втратили державність. Цей процес
Редактор О. Н. Вітрученко і.шоршився поділом Польщі між Пруссією, Австрійською та Ро-
І пісіжою імперіями. Протягом декількох століть поневолені сло-
ч'чііські народи вели національно-визвольну боротьбу, яка озна¬
менувалася в XIX ст. виникненням незалежних держав — Чорно­
ті ш, Сербії, Болгарії, а на початку XX ст. — Чехословаччини, Польщі
1.1 Югославії.
Історичне слов'янознавство як комплексно-наукова дисциплі¬
на складається з різноманітних галузей історичних, етнографіч¬
них, лінгвістичних, антропологічних та інших знань. У сучасних
© В. І. Яровий, умовах слов'янознавство є важливим елементом викладання Іс¬
П. М. Рудяков, трії народів Центральної та Південно-Східної Європи практично
В. П. Шумило и усіх провідних університетах і навчальних центрах слов'янських,
ISBN 966-06-0308-8 та ін., 2001 і.ічлпоєвропейських та інших країн. На різних континентах пла-

3
нети працюють наукові інститути та кафедри, проводиться підго­ Розділ перший
товка слов'янознавців різного профілю тощо.
Вивчення історії західних та південних слов 'ян здавна є одним
із чільних напрямів вітчизняної історичної науки. Вже досить три­
валий час ця дисципліна викладається студентам університетів
та педагогічних
нормативний курс.
вищих навчальних
Особливої ваги
закладів
вивчення
України
та дослідження
як окремий
істо­ ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ
рії слов'янських народів набуло наприкінці XX ст., коли на карті
з'явилися нові незалежні держави: Хорватія, Словенія, Чехія, Сло­
ваччина, Боснія та Герцеговина, Македонія, Союзна республіка
Югославія (у складі Сербії та Чорногорії). У всіх слов'янських кра­
їнах активно розвивається вітчизняна історіографія. Історичне сло¬
в'янознавство сьогодні перетворилося на сукупність країнознав¬
чих та компаративістичних досліджень.
Новизна підготовленого курсу лекцій полягає як у залученні
новітньої літератури з низки найважливіших проблем слов'янської
історії, так і у відкиданні авторами ідеологічних та політичних штам¬
пів, їхньому прагненні об'єктивно підійти до висвітлення історич¬
них подій.
Навчальний посібник підготували викладачі кафедри історії сло¬
в 'ян історичного факультету Київського національного універси­
тету імені Тараса Шевченка: проф. В. І. Яровий (вступ, лекції 1, 2,
З, 4, 6, 7, 8, 9, 22, 23, 24, 25, 26, 32, 36); проф. М. П. Рудяков
(лекції 13, 14, 15, 16, 17, 29, ЗО, 31, 33, 34, 35); доц. І. І. Ілюшин
(лекції 5, 6, 19, 20, 21); доц. С. І. Ліман (лекції 12, 18, 27, 28);
доц. В. П. Шумило (лекції 7, 8, 10, 11). При підготовці лекцій з
історії Чехії були використані матеріали, підготовлені кандидатом
історичних наук, доцентом Р. М. Постоловським.
Пропонований курс лекцій хронологічно поділений на три ча¬
стини: давні часи, Середньовіччя та Нова доба. Кожну лекцію за¬
вершує список рекомендованої літератури, подаються відповідні
карти; наприкінці посібника представлено хронологічну таблицю
основних історичних дат.
 ти ічиих, е т н о г р а ф і ч н и х , л і н г в і с т и ч н и х , а н т р о п о л о г і ч н и х то­
нкі. Етногенез — це сукупність історичних явищ і процесів, які
супроводжують всі етапи становлення та розвитку того чи
пішого етносу: від родоплемінного ладу до формування окремих
етнічних спільнот, на основі яких урешті-решт утворюються
пенні народності, народи, а згодом — і нації в сучасному розу­
мінні.
в и т о к и
Процес етногенезу давніх слов'ян характеризується низкою
ТА ПОХОДЖЕННЯ ішжливих ознак. Насамперед — це наявність певної території,
ДАВНІХ СЛОВ'ЯН нку з а й м а є даний етнос, з обов'язковим урахуванням того,
і цо в майбутньому ареал розселення тих чи інших племен
оітіГязково змінюватиметься. По-друге — це наявність певної
• П р о б л е м и етногенезу давніх слов'ян ш.чільнослов'янської культури, що забезпечувала функціону-
• Гіпотези та концепції прабатьківщини ішиня цих племен як повноцінної етнічної системи. По-
слов'ян i ретє — це існування праслов 'янськоїмови, без я к о ї п р о ц е с згур¬
• Антропологічні особливості с л о в ' я н тування с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н та в и н и к н е н н я єдиного етносу
• П е р ш і історичні відомості про с л о в ' я н (іуи неможливий'. І нарешті — досягнення цією етнічною спіль­
нотою необхідного рівня самосвідомості, яка сприяла форму-
іиішію с и с т е м и з а г а л ь н о с л о в ' я н с ь к и х ц і н н о с т е й . О з н а к о ю д о -
ПРОБЛЕМИ У питанні про походження сучасних сло- іяі и е н н я саме такого рівня самосвідомості б у л а поява у дже¬
ЕТНОГЕНЕЗУ в'янських народів, які населяють прос- релах відповідного етноніма — "слов 'яни ".
ДАВНІХ СЛОВ'ЯН тори Ц е н т р а л ь н о ї та Південно-Східної З а г а л ь н о в и з н а н и м у сучасній історичній науці вважається
Європи, варто виділити кілька вузлових положення, що слов'яни, які згодом розселилися в Централь­
проблем, навколо яких протягом уже досить тривалого часу ній, Південно-Східній та С х і д н і й Європі, — є автохтонами і
точаться бурхливі дискусії не тільки серед істориків, а й серед представляють одну з гілок індоєвропейської спільноти, що ко-
фахівців інших галузей н а у к и , п р и ч е т н и х до в и в ч е н н я вито­ ііісі, існувала*. Саме з цього етнотериторіального загалу вийш-
ків ф о р м у в а н н я етносів. Основними серед них є такі: де місти­ германо-балто-слов 'янська спільнота, з якої згодом виділилось
лася можлива прабатьківщина слов'ян; коли слов'янство впер­ іхілто-слов'янське етноплемінне об'єднання. І тільки після то­
ше виступило на історичній арені як самостійна етнічна спіль­ го, як на початку І тис. н. е. слов 'янобалтська спільнота розпа­
нота; як відбувався процес формування етносу та розселення лися, розпочалось формування праслов 'ян — носіїв давньослов 'ян-
тих племен, що стали носіями певних етнічно-культурних ознак ськоїмови. Від п о ч а т к у нової е р и та впродовж майже всього
слов 'ян; на якому етапі цього процесу стався поділ слов 'ян на
західних, східних і південних тощо. * І н д о є в р о п е й ц і — в е л и к а група п л е м і н н и х о б ' є д н а н ь ( с л о в ' я н , бал¬
Вирішення всіх цих проблем ускладнюється тим, що за і ін, г е р м а н ц і в , р о м а н ц і в , г р е к і в т а і н . ) , ф о р м у в а н н я я к и х відбувалося н а
п р о с т о р і від с у ч а с н о ї Індії д о Західної Є в р о п и . В о н и р о з м о в л я л и спорід¬
найретельнішого пошуку п и с е м н и х джерел, які відображають
н е н и м и м о в а м и , щ о с в і д ч и л о п р о ї х н є с п і л ь н е п о х о д ж е н н я (це підтвер¬
події н а т е р и т о р і я х Ц е н т р а л ь н о ї та Східної Є в р о п и , м а й ж е до джує н а я в н і с т ь с п і л ь н и х е л е м е н т і в м а т е р і а л ь н о ї та д у х о в н о ї к у л ь т у р и ) .
початку нової ери ми не з н а й д е м о ж о д н и х достовірних свід¬ Існує гіпотеза, щ о п р а б а т ь к і в щ и н о ю і н д о є в р о п е й ц і в є М а л а А з і я , з в і д к и
ч е н ь і с н у в а н н я п р а с л о в ' я н . А л е в о д н о ч а с м о ж н а н а в е с т и без¬ Н І І зламі І У — Ш т и с . д о н . е. р о з п о ч а л о с я ї х н є р о з с е л е н н я н а п р о с т о р а х
ліч різноманітних доказів того, що етнічна історія слов'ян (•їіразії. У п р о ц е с і р о з с е л е н н я та с а м о р о з в и т к у , в п л и в у а в т о х т о н н о ї люд¬
н і істі та м і с ц е в и х м о в ф о р м у ю т ь с я н о в і е т н о п л е м і н н і у т в о р е н н я , м а т е р і -
розпочалася задовго до п о я в и п е р ш и х з г а д о к п р о н и х у дав¬
ii >і І.І іа та духовна культура (а р а з о м з н и м и і м о в и ) я к и х н а б у в а ю т ь пев­
н ь о г р е ц ь к и х та р и м с ь к и х а в т о р і в п о ч а т к у 1 т и с . н . е. В и в ч е н ¬
н и х і д о с и т ь суттєвих в і д м і н н о с т е й . Т а к , н а п і в н о ч і Є в р о п и локалізува­
ня основних етапів етногенезу давніх слов'ян вимагає вико¬ н н і , г е р м а н ц і , в ц е н т р і — к е л ь т и , н а схід від Д н і п р а — і н д о і р а н ц і , а у
ристання найрізноманітніших відомостей: писемних, архео- п р о м і ж н і й з о н і від Б а л т и к и д о К а р п а т — с л о в ' я н и і б а л т и .

6 7
першого тисячоліття тривала міграція слов'янських племен, пгидонзі о с е л и л и с я г е р м а н ц і , за я к и м и , мабуть, і перебували
що супроводжувалась відокремленням, змішуванням, асимі­ інік-дп, що про них згадують а н т и ч н і автори. Назва західної
л я ц і є ю , з н и щ е н н я м та і н ш и м и п р о ц е с а м и , я к і , врешті-решт, чиї-1 н і ш сучасної України — Галичина, імовірно, походить
у наступні століття стали підґрунтям для виникнення трьох піл і а л л і в ( к е л ь т і в ) , я к і к о л и с ь т у т м е ш к а л и . Виходячи з цьо-
гілок сучасного слов'янства: західної, східної та південної. п е р в і с н и й ареал р о з с е л е н н я п р а с л о в ' я н , м а б у т ь , в а р т о шу­
Аналіз наявних наукових даних дає підстави стверджувати, ми и н а п і в н і ч від П а н н о н і ї та К а р п а т с ь к и х гір, н а Середній
що слов яни сформувались як спільнота в результаті процесу І І к л і й б а л т і й с ь к о м у П о м о р ' ї , п о р я д зі з г а д у в а н и м и в п и с е м ­
злиття праслов'янських племен, які використовували давньо- них джерелах східногерманськими племенами готів, бургун-
слов 'янську мову, з іншими етнічними спільнотами, що в ті часи ліи, ісрулів, в а н д а л і в та ін.
населяли (або опинилися там в результаті міграції) Централь- Повідомляючи в І ст. н. е. про венедів, римський історик
ио-Східну Європу. Так, південні слов'яни сформувалися після Ги ції т згадує балтські племена естів та фенів. За його свід¬
слов'янізації фракійців, іллірійців та і н ш о г о н а с е л е н н я Бал­ ч е н н я м и , венеди в той час н а с е л я л и сучасну Південно-Східну
кан. Саме ц и м , певною мірою, м о ж н а п о я с н и т и той факт, що Польщу, Південно-Західну Б і л о р у с ь та в о л и н с ь к і й поліські
за всієї п о д і б н о с т і мов і тотожності багатьох елементів куль¬ ісмлі У к р а ї н и . Відомості Птолемея ( I I с т . н . е.) д а ю т ь змогу
тури, в усьому і н ш о м у між р і з н и м и слов'янськими народами розширити територію розселення праслов'ян, долучивши до
і с н у ю т ь суттєві в і д м і н н о с т і , з о к р е м а за а н т р о п о л о г і ч н и м и озна¬ псі п і в н і ч н е Прикарпаття й частину Балтійського узбережжя
ками. Це стосується як східних, так і південних, і західних (Вснедська затока). Ймовірно, що впродовж II — I I I ст. н . е.
с л о в ' я н , проте відмінності такого роду є х а р а к т е р н и м и також давні слов'яни відтіснили й асимілювали п е в н у ч а с т и н у гер¬
для о к р е м и х груп тих чи і н ш и х є в р о п е й с ь к и х народів. м а н с ь к и х та і н ш и х етносів, н а л е ж н і с т ь я к и х не встановлена.
Досить суттєві відмінності виявляються й у сфері матері¬ Розширення місця проживання давніх слов 'ян спостерігалося
альної культури, оскільки етнічні спільноти, що ввійшли як її у III—IV ст. н. е., але, на жаль, джерела цього часу майже
складова ч а с т и н а до тих чи і н ш и х с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н , пере¬ відсутні. Так, згідно з П е й т и н г е р о в и м и т а б л и ц я м и , в П р и к а р ­
бували на різних стадіях культурного розвитку. В ц а р и н і ду¬ патті з а ф і к с о в а н о м і с ц е р о з т а ш у в а н н я в е н е д і в та с а р м а т і в , я к е ,
ховної культури, с к а ж і м о в музиці, співі, т а н ц я х т о щ о , істотні ймовірно, в і д п о в і д а є р е а л і я м , до н а в а л и гунів IV ст. н.е.
розбіжності спостерігаються навіть у споріднених народів. Вторгнення гунів привело до значного змішування людності
Імовірно, в глибоку давнину слов'янські племена розмовляли Східної та Центральної Європи. В степовій зоні Північного
загальнозрозумілою давньослов 'янською мовою (попередницею І Іричорномор'я, після короткочасного п а н у в а н н я угрів, уже
сучасних слов'янських мов), о д н а к а р е а л її в ж и в а н н я був об­ и V I с т . н . е. з н о в у п е р е в а ж а л и п р о т о т ю р к и . На півночі — у
межений певною територією. лісостеповій зоні — іраномовні племена в и я в и л и с я стійкіши¬
Н е з н а ч н о ю б у л а й т е р и т о р і я р о з с е л е н н я д а в н і х с л о в ' я н . Зва¬ м и , п р о т е й в о н и п о с т у п о в о з а з н а в а л и т и с к у с л о в ' я н , я к і не¬
жаючи н а те, що писемні повідомлення про них до початку у х и л ь н о р у х а л и с я н а схід. Імовірно, щ о в ж е в V ст. в о н и пі¬
нової ери м а й ж е зовсім відсутні або н а д з в и ч а й н о фрагментар¬ д і й ш л и до С е р е д н ь о г о П о д н і п р о в ' я , де й а с и м і л ю в а л и залиш¬
ні (здебільшого в о н и н а д х о д и л и з р а й о н і в П і в н і ч н о г о Причор¬ ки місцевих іранців. Згодом праслов'яни просунулися за
н о м о р ' я ) , до територій імовірного р о з с е л е н н я праслов'ян слід Д н і п р о , до басейну річки Десни.
включати певну частину території сучасної України, насампе­
На сьогодні є достатньо підстав стверджувати, що саме гун-
ред П і в н і ч н о - З а х і д н у Волинь. Характерно, щ о перші згадки про
ське вторгнення значною мірою стимулювало давні слов'янські
венедів (імовірних пращурів слов 'ян) з 'явилися у римлян тільки
племена до розширення ареалу свого розселення. Основними во¬
після того, як вони внаслідок своєї експансії досягли Панноніх,
р о г а м и гунів т р и в а л и й час з а л и ш а л и с я г е р м а н ц і (готи та ін.) й
Середнього Дунаю та Норику (сучасні Австрія та Угорщина).
іранці (алани), котрих завойовники постійно переслідували,
Д о того ж ці с в і д ч е н н я були в к р а й р о з п л и в ч а с т и м и й н е т о ч н и м и .
в і д т і с н я ю ч и далі н а захід. З а ц и х у м о в д а в н і с л о в ' я н и або с т а л и
П а н н о н і ю в І - І І с т . н . е . н а с е л я л и р і з н і г е р м а н с ь к і т а сар¬ п р и р о д н и м и с о ю з н и к а м и гунів, або вміло с к о р и с т а л и с я ситу¬
матські (іраномовні) племена. Територія Богемії (Чехія) діс­ ацією, що склалася. В V ст. в о н и продовжували рух н а захід,
т а л а с в о ю н а з в у від к е л ь т с ь к о г о п л е м е н і " б о й ї в " , п о р у ч з я к и м и нідтіснивши г е р м а н ц і в до Ельби, а з г о д о м і за ц ю річку.

8
 З кінця Уст. розпочинається колонізація давніми слов янами "Дунайська гіпотеза", як найдавніша, посідає серед них
Балкан, що, безумовно, стало однією з визначних віх їхньої ет­ нроміднс місце. Вперше її в и с у н у в у с е р е д и н і X I ст. літопи­
нічної історії — своєрідним "зоряним часом ", "проривом " до іс¬ снії. Кисво-Печерської лаври Нестор. У "Повісті временних
торії. Водночас є всі п і д с т а в и стверджувати про аналогічний н і і" в і н п о ч и н а є слов'янську історію саме з Подунав'я: "По
рух н а схід та у п і в н і ч н о - с х і д н о м у напрямі (сучасні Україна мікпех же временах сели суть с л о в ' я н и по Дунаєві". За Не-
та Р о с і я ) . У л і с о с т е п о в і й з о н і п і с л я г у н с ь к о ї н а в а л и кількість «• тором, саме ця велика європейська ріка стала для слов'янства
місцевого населення істотно зменшилася, у лісовій же вона не тільки кордоном, а й центром — місцем, де розпочався процес
ніколи не була значною. формування та поширення слов'янства.
Для етногенезу праслов 'ян особливе значення мало не тільки С в о г о п о д а л ь ш о г о р о з в и т к у та н о в о г о обгрунтування "ду¬
слов янсько-візантійське протистояння на Дунаї, а й налагодження найська гіпотеза" набула в п р а ц я х російських (С. М. Соловйов,
співробітництва з Візантією у справі колонізації Балкан. Пере¬ В . Т. К л ю ч е в с ь к и й ) т а і н ш и х с л о в ' я н о з н а в ц і в X I X с т . ї ї п р и ¬
конливою ілюстрацією цього є результати а р х е о л о г і ч н и х до¬ х и л ь н и к и о б с т о ю в а л и т е з у , з г і д н о з я к о ю п р а с л о в ' я н с ь к а спіль¬
с л і д ж е н ь , у н а с л і д о к я к и х була в і д к р и т а " п р а з ь к а к у л ь т у р а " (Пра­ нота зародилася безпосередньо на Дунаї — в епіцентрі фор¬
г а — К о р ч а к ) . Н а п о ч а т к у І т и с . н . е. п р а с л о в ' я н и з у с т р і л и с я н а м у в а н н я і н д о є в р о п е й с ь к и х м о в у б р о н з о в о м у віці. Під час мі-
Д у н а ї з в і з а н т і й с ь к о ю ц и в і л і з а ц і є ю . Ц і і с т о р и ч н і події У І - У І І ст. і рації носіїв ц и х м о в п р а с л о в ' я н и р у х а л и с я від Д у н а ю , а п о т і м ,
ц і л к о м збігаються з п и с е м н и м и в і д о м о с т я м и того часу. "Празька м е п о х у " В е л и к о г о п е р е с е л е н н я н а р о д і в " , п о в е р н у л и с я н а "ду¬
культура" вважається найдавнішою загальновизнаною досто¬ найську прабатьківщину", про яку зберігали пам'ять упро¬
вірно праслов'янською за с в о є ю належністю. д о в ж усієї с в о є ї історії.

Археологічно простежується ії'зв 'язок з наступними слов 'ян- "Дунайська гіпотеза" розвивалася і в XX ст. Так, відомий
ськими "історичними "культурами жителів Центрально-Східної російський вчений О.М.Трубачов, спираючись на історичні
Європи — від Ельби та Дунаю до Середнього Придніпров 'я, що хроніки, в яких ішлося про існування у давньому минулому
знову ж таки відповідає наявним писемним джерелам про розсе¬ певної слов'янської спільноти, й д о к а з и лінгвістів про єдину
лення в цих регіонах давньослов янських племен. Присутність сло¬ праслов'янську мову, стверджував, нібито на завершальному
в ' я н с ь к о г о к о м п о н е н т а н а т а к і й в е л и к і й т е р и т о р і ї м о ж н а по¬ етапі поділу давніх болтів і слов 'ян відбувся "вихід "останніх на

р і в н я т и хіба ш о з " д е м о г р а ф і ч н и м в и б у х о м " . З н а ч е н н я "пра¬ Иунай. Саме тут, за В. М. Топоровим, приблизно у першій поло­
вині І тис. н. е. єдина загальнослов 'янська мова почала поступо­
зької культури" як першої достовірно праслов'янської полягає
во розпадатися. І вже в наступні століття, за О. О. Москален¬
ще й у тому, щ о в о н а п о суті о б ' є д н а л а ті р е г і о н и , я к і після
ком, відбулося остаточне відокремлення та ф о р м у в а н н я всіх
розпаду балто-слов'янської, а згодом і праслов'янської спіль¬
сучасних слов'янських мов.
ноти стали ареалом початкового розселення самостійних ет-
нолінгвістичних груп, на основі яких сформувалися пізніше У другій п о л о в и н і XX ст. І. І. Л я п у ш к і н , В. В. Іванов і
п л е м е н а східних, західних та п і в д е н н и х с л о в ' я н . У н а с т у п н и х В. М . Т о п о р о в , с п и р а ю ч и с ь на результати новітніх наукових
століттях з цих трьох гілок виділилися вже окремі нації та розвідок, не тільки п р о д о в ж у в а л и обстоювати елементи "ду¬
народи, які сьогодні населяють Центральну, Південно-Східну найської гіпотези", а й підкреслювали: якщо уявити Дунай як

й Східну Є в р о п у та з н а ч н у ч а с т и н у Євразії. певний міфологізований образ "головної ріки", в межах якої

м і с т и л а с я п р а в і т ч и з н а с л о в ' я н , в і н н а в і т ь за ц и х у м о в нести¬
ме на собі пам'ять про реальні історичні події і м о ж е бути
ГІПОТЕЗИ П и т а н н я п р о п о х о д ж е н н я та м і с ц е з н а -
с в і д ч е н н я м того б е з п е р е ч н о г о ф а к т у , щ о д а в н і с л о в ' я н и насе¬
ТА К О Н Ц Е П Ц І Ї ходження слов'янської прабатьківщи-
ляли саме цей регіон Європи. Певна частина вчених і далі
ПРАБАТЬКІВЩИНИ ни, формування етнічно-культурної
обстоює думку про п о ш и р е н н я к о н к р е т н и х культурних впли-
СЛОВ'ЯН с п і л ь н о т и й н а п р я м и п о ш и р е н н я про¬
ііів, я к і н а д х о д и л и з П о д у н а в ' я н а і н ш і т е р и т о р і ї , розташовані
цесу р о з с е л е н н я давніх с л о в ' я н і сьо¬
у східному н а п р я м і , аж до Придніпров'я.
годні не втратили своєї актуальності. Певні варіанти відпові­
дей на них можна відшукати в різноманітних концепціях та При ц ь о м у слід з а з н а ч и т и , що сучасні п р и х и л ь н и к и "ду¬

гіпотезах, які перебувають у сучасному науковому обігу. найської гіпотези " нехтують як конкретними лінгвістичними

11
10
дослідженнями (стосовно поширення гідронімів), так і майже
и к і і) д а л и з м о г у в и з н а ч и т и м е ж і т е р и т о р і ї , я к у з а й м а л и Вене-
цілковитою відсутністю інших вагомих джерел, які б підтвер¬
ЦІІ, і віддаленість від н и х п л е м е н , щ о м е ш к а л и м і ж західним
джували наявність слов 'ян у Подунав 7 на рубежі нової ери. Нав­
І.утм та Придніпров'ям, немає ніяких підстав відносити ці
паки, більша частина відомих фактів переконливо свідчить, що
племена до слов'ян.
за тих часів у цьому регіоні жили фракійці, дат, гети, карпи
Однак, незважаючи н а ці та і н ш і вагання істориків, що
та інші племена.
досліджують п р о б л е м и п р а б а т ь к і в щ и н и с л о в ' я н , п е р в і с н и й в и -
У XVIII ст. певного поширення набула "теорія азійського і пид "привісельської концепції" впродовж усього XX ст. зазна­
походження "слов'ян. її а в т о р и — о к р е м і в ч е н і ( н і м ц і за похо¬ чав певної трансформації у бік переміщення меж розселення сло-
дженням) спробували обгрунтувати "неарійське" походжен¬ ч 'чи у південно-східному напрямі на території, значно віддалені
ня слов'ян. Вони намагалися довести, що слов'янські племена ві<) Вісли (аж до лісостепової Правобережної України, до межи¬
з 'явились у Європі лише в середині І тис. н. е., під час "Великого річчя Дністра й Дніпра). Підставою для таких висновків стали
переселення народів", разом з гунами, аварами, булгарами та млій г і д р о - й т о п о н і м і к и . Д о т о г о ж п л е м е н а п і д н а з в о ю венеди
іншими тюркськими народами. Однак уже в першій половині •іалишалися в цьому регіоні о с н о в н и м н а с е л е н н я м майже до
X I X ст., після виходу п р а ц ь видатного словацького історика- с е р е д и н и І т и с . н . е., в і д к о л и а н т и ч н і а в т о р и п о ч а л и називати
славіста П. Й. Шафарика (1795-1861), ця концепція була спро¬ ПІНІ і с л о в ' я н с ь к і е т н і ч н і о б ' є д н а н н я — а н т і в і с к л а в и н і в .
стована. С п и р а ю ч и с ь н а ш и р о к е к о л о і с т о р и ч н и х д ж е р е л , по¬
Поступове в в е д е н н я до наукового обігу н о в и х відомостей
рівняльно-історичний а н а л і з г е о г р а ф і ч н и х і т о п о г р а ф і ч н и х да¬
п р о д а в н і х с л о в ' я н , п о г л и б л е н е в и в ч е н н я п р о ц е с у ї х н ь о г о ет¬
н и х , в і н п е р е к о н л и в о д о в і в , щ о слов 'яни є автохтонами Європи,
ногенезу дали підставу історикам-славістам стверджувати, що
одним із корінних ("домашніх") народів. П.Шафарик навів дока¬
<>о "Великого переселення народів " слов 'янські племена займали
зи того, що окремі слов 'янські мови з 'явилися не раніше середини
територію від верхів 'я Ельби до Середнього Подніпров 'я. Влас¬
І тис. н. е. Він т а к о ж обгрунтував в и с н о в о к про те, що сло¬
ну точку зору на р о з т а ш у в а н н я прабатьківщини слов'ян ви¬
в'яни разом зі с в о ї м и сусідами (галлами, німцями, литовця¬
клав відомий чеський історик-славіст Л.Нідерле (1865—1944).
м и та ін.) є т в о р ц я м и європейської культури.
Нін доводив, що індоєвропейська балтослов 'янська етнічна спі-
У XX ст. виникла "привісельська концепція " знаходження
іьіюта в II тис. до н. е. почала розпадатися і з неї вже в І тис.
прабатьківщини слов 'ян, прихильники якої спирались на відомо¬
<>(> н. е. виділилася і стала виступати як самостійна прасло-
сті про венедів (венетів) античних авторів ст. н. е. Так,
в 'янська, що мала спільну мову.
венеди, згідно з їхніми повідомленнями, жили вздовж Балтійсь¬
Узагальнивши широкий комплекс історичних, археоло-
кого узбережжя між Штеттінською і Данцизькою затоками,
іічних та антропологічних даних, Л.Нідерле дійшов також
там, де впадає Вісла, та вздовж її річища аж до верхів'їв Кар¬
иисновку, що навіть за часів давніх слов 'ян їм не була власти¬
патських (Венедських) гір. Ці та інші свідчення, що наводять¬
ва расова "чистота ". Однак в період "існування власної ет¬
ся в р і з н и х джерелах, с я г а ю т ь ч а с і в , к о л и с л о в ' я н и б у л и втя¬
нічної мовної єдності" прабатьківщина слов'ян, імовірно, охоп­
гнуті в глобальні м і г р а ц і й н і п р о ц е с и , а м і с ц е 'їхнього розта¬
лювала територію Східної Польщі, Південної Білорусі, Волині,
ш у в а н н я в б а с е й н і Вісли м о ж е бути п і д т в е р д ж е н н я м того, що
Поділля та півночі України, перебуваючи на етиці світлопіг-
саме там була їхня ймовірна прабатьківщина, або ж о д и н із
ментованої довгоголової південноєвропейської та темнопіг-
районів розселення конкретних слов'янських племен.
ментованої короткоголової південноєвропейської рас. Важ¬
В о д н о ч а с с е р е д п е в н о ї ч а с т и н и ф а х і в ц і в — д о с л і д н и к і в ан¬ ливу роль у ф о р м у в а н н і морфологічних рис с л о в ' я н Л. Ні-
тичних писемних джерел панує думка, що наявні факти не дерле відводив процесам змішування. Запропонована ним
дають п е р е к о н л и в и х підстав для о т о т о ж н е н н я в е н е д і в з і сло¬ л о к а л і з а ц і я р о з с е л е н н я з б і г а є т ь с я н е т і л ь к и з п и с е м н и м и дже¬
в'янами. З них можна дізнатися лише, що венеди жили го¬ р е л а м и та а р х е о л о г і ч н и м и д а н и м и , а й підтверджується лінг-
ловним чином у басейні Вісли та н а у з б е р е ж ж і Б а л т и к и (Ве- іистичними дослідженнями, що вказують на взаємозв'язки
н е д с ь к а з а т о к а ) й е т н і ч н о в і д р і з н я л и с я від г е р м а н ц і в , хоча за ллнньослов'янської мови з іранською, б а л т і й с ь к о ю та фіно-
з в и ч а я м и та с п о с о б о м ж и т т я були н а б а г а т о б л и ж ч и м и до н и х , \і О р с ь к о ю термінологією фауни і флори, ландшафтних реа¬
аніж до кочовиків-сарматів. Зважаючи на обмеженість даних, л і іі та г і д р о н і м і к и .

12 13
 У с е р е д и н і XX ст. п о л ь с ь к і в ч е н і Й. К о с т р о в с ь к и й , Т. Л е р - мін лінія вивести походження слов'ян із Прип'ятсько-Верх-
Сплавінський та інші висунули "вісло-одерську концепцію" сло¬ ньі(дніпровського регіону насамперед спростовуються наяв­
в 'янської прабатьківщини. Суть її пов 'язана з носіями лужиць­ ними лінгвістичними даними: саме в цих місцях переважа­
кої культури, яка охоплювала в останній третині II тис. та ти, гідроніми балтського п о х о д ж е н н я . Відсутні т а к о ж д о с т о -
першій третині І т и с . до н. е. більшу частину Польщі, поступо¬ пірні археологічні свідчення.
во поширюючись на Східну Німеччину, Чехію, Словаччину та Своєрідну "синтетичну " концепцію розміщення слов'янської
Західну Україну. Інший польський учений Г. Ловм'янський прабатьківщини запропонували в 60-х р о к а х XX ст. відомі ро­
доводив, шо гідроніми, на які с п и р а л и с я автори "вісло-одерської с і й с ь к і в ч е н і Б. О. Р и б а к о в , М . І. А р т а м о н о в і П . М . Т р е т ь ¬
концепції", мають дослов'янське походження і належать до ими). С у т ь її п о л я г а л а в т о м у , щ о в ж е в д р у г і й п о л о в и н і епохи
іншого давньоєвропейського етносу. Він т а к о ж вважав, що (іропзи у лісостеповій зоні Ц е н т р а л ь н о - С х і д н о ї Є в р о п и в се¬
виділення слов'ян із б а л т о - с л о в ' я н с ь к о ї спільноти відбулося редовищі індоєвропейських баілто-слов'янських племен від-
до першої п о л о в и н и І т и с . д о н . е. (іулося р о з д і л е н н я е т н о к у л ь т у р н о ї с п і л ь н о т и , щ о і с н у в а л а . Цей
О п о н е н т и даної концепції зауважують, що для визначен¬ процес, на їхню думку, охоплював тшинецьку (ХУ-ХІІст.
н я с л о в ' я н с ь к о ї н а л е ж н о с т і л у ж и ц ь к о ї к у л ь т у р и н е о б х і д н і ґрун¬ до н . е.), л у ж и ц ь к о - с к і ф с ь к у (XI ст. — I I I ст. д о н . е.), заруби-
товніші аргументи, а спроба локалізації поселень слов'ян між пецько-пшеворську ( I I с т . д о н . е. — II ст. н. е.), черняхів-
В і с л о ю та Д н і п р о м (південніше Прип'яті) с п и р а є т ь с я н а пе¬ с ь к о - п ш е в о р с ь к у ( I I I — V с т . н . е.) т а р а н н ь о с е р е д н ь о в і ч н і к у л ь ­
реконливі дані. До того ж результати археологічних досліджень тури слов'ян. Згідно з цією концепцією уявлення про розпад ін­
у к а з у ю т ь , щ о з н а ч н а ч а с т и н а є в р о п е й с ь к и х к у л ь т у р , я к і роз¬ доєвропейців замінюються пошуком конкретних шляхів розвитку
г л я д а л и с ь я к " л у ж и ц ь к і ф і л і ї " , в д і й с н о с т і м а є н е т і л ь к и міс¬ етпополітичної історії, аналізом трансформації автохтоннос-
цеве підґрунтя, а й пізніше п о х о д ж е н н я . Все ц е с т а л о підста¬ ті та супутніх цьому міграційних процесів.
вою для сумнівів щодо можливості "лужицької експансії" на Певною модифікацією попередніх гіпотез щ о д о розташу-
схід ( д о р а й о н і в Правобережної України), п р о я к у стверджу¬ нання прабатьківщини с л о в ' я н та їхнього р о з в и т к у на грунті
вали п р и х и л ь н и к и к о н ц е п ц і ї . Т а к , н а д у м к у р о с і й с ь к о г о вче¬ і ювих археологічних даних слід вважати концепцію українських
ного О. І. Т е р е н о ж к о в а , "гіпотеза про середньоєвропейське учених В. Д. Барана та ін. її автори стверджують, що форму­
походження слов'ян не обгрунтована д а н и м и п и с е м н о ї істо¬ вання культурно-етнічного слов 'янського простору вже у серед­
рії та л і н г в і с т и к и . . , визначення тотожності праслов'ян з лу¬ ньовіччі проходило через певні попередні етапи, перехрещувалося
жицькою культурою з а л и ш а є т ь с я л и ш е на рівні археологічної
і іншими етнічними спільнотами та культурами. Для Східної
здогадки".
і а Центральної Європи прихильники цієї к о н ц е п ц і ї початок
Р о с і й с ь к і д о с л і д н и к и І. П . Р у с а н о в а та В . В . С е д о в в и с у н у ­ самостійного розвитку слов'янських племен на просторі від
ли "верхньодніпровську концепцію"розташування слов'янської Г і а с е й н у В і с л и д о В о л и н і в і д н о с я т ь д о I I — I I I с т . н . е., щ о п р о ¬
прабатьківщини. Вони відносили процес слов 'янізаціїЛісостепо- стежується в лужицькій, підкльошовій та поморських куль¬
вої України та прилеглих лісових регіонів до середини І тис. н. е. турах. В о д н о ч а с в и н и к н е н н я з а р у б и н е ц ь к о ї культури розгля¬
Така "слов 'янізація ", на їхню думку, пролягала переважно через дається як свідчення того, що в процес етногенезу слов'ян
територію Західної України. Певним продовженням цієї кон¬ Ьуло втягнуте н а д д н і п р я н с ь к е н а с е л е н н я , серед якого на той
ц е п ц і ї є т в е р д ж е н н я р о с і й с ь к и х у ч е н и х М . В е р н е р а , М . І . Ар¬ час п е р е в а ж а л и і р а н с ь к и й та б а л т і й с ь к и й е т н і ч н і компонен¬
тамонова, М. Б. Щукіна п р о т е , ш о слов 'янська прабатьківщи­ ти. Під н а т и с к о м сарматів з а р у б и н е ц ь к а культура трансфор¬
на містилася у Верхньому Подніпров 7 / саме завдяки цьому сло¬ м у в а л а с я : ч а с т и н а н а с е л е н н я в і д і й ш л а у І ст. н . е. н а п і в н і ч —
в 'яни після вигнання гунами готів заселили спочатку територію д о П о д е с е н н я та П о б у ж ж я . Т у д и ж п е р е к о ч у в а л а і с х і д н а час¬
сучасної України, а згодом і величезні простори Європи: від Ель­ тіша племен — носіїв пшеворської культури, яка згодом у
би до Оки, від Балтики до Дунаю. І Іаддніпров'ї поєдналася з зарубинецькою, на основі чого у
Український учений В . Д . Б а р а н т а і н ш і д о с л і д н и к и вказу¬ 111 с т . н . е. с ф о р м у в а л а с я к и ї в с ь к а к у л ь т у р а . На Волині про-
ють на певну обмеженість археологічних і лінгвістичних ар¬ і іес с л о в ' я н с ь к о г о е т н о г е н е з у й ш о в і н ш и м и ш л я х а м и , на що
гументів п р и х и л ь н и к і в "верхньодніпровської концепції". На- иказує п о я в а з м і ш а н и х п ш е в о р с ь к о - з а р у б и н е ц ь к и х старожи-

14 15
т н о с т е й , с п о р і д н е н и х із п і з н ь о з а р у б и н е ц ь к и м и . Саме з ними АНТРОПОЛОГІЧНІ Вивчення етногенетичних процесів, які

пов'язується існування в е н е д і в . У I I I ст. в е н е д и р а з о м із п і в ­ ОСОБЛИВОСТІ відбувалися на теренах Центральної,

денним фракійським населенням Подністров'я створили че- СЛОВ'ЯН Східної та Південно-Східної Європи, дає
рнихіпську культуру, а в V ст. на основі цієї етнокультурної змогу стверджувати, що немає жодного
спільності утворилася р а н н ь о с л о в ' я н с ь к а празько-корчацька слав янського етносу, який зберіг би свою расову чистоту. На¬
культура. самперед це стосується території У к р а ї н и , я к а п р о т я г о м бага¬
тьох с т о л і т ь була с в о є р і д н и м "битим шляхом", завдяки чому
Прихильники тієї чи іншої концепції за майже повної відсут­
ності писемних відомостей про слов 'ян до VI ст. н. е. змушені іі в і д б у в а в с я п р о ц е с , в і д о м и й під н а з в о ю "Великого пересе¬

спиратися переважно на археологічні дані. В цих умовах архео­ л е н н я н а р о д і в " з Азії д о Є в р о п и . М і с ц е в і п л е м е н а , природно,
логи здебільшого намагалися інтерпретувати свої знахідки за підпадали під в п л и в п о п е р е д н і х е т н і ч н и х н а ш а р у в а н ь , наслід¬
д о п о м о г о ю л і н г в і с т и к и , в результаті чого з ' я в и л а с я основа як ком чого стала з м і ш а н і с т ь к о н к р е т н о г о етнічного типу. Ви¬
для продуктивної, так і для ризикованої взаємодії таких по з н а ч и т и х а р а к т е р " с у м і ш і " е л е м е н т і в , і з я к и х с к л а д а є т ь с я су¬
суті р і з н и х галузей знань. Цей ризик головним чином поля­ часна людність слов'янських країн, можна лише за д о п о м о ¬
гав у тому, що лінгвісти та археологи були змушені разом гою г л и б о к о г о антропологічного аналізу.
шукати прогнозовані "збіжності", або тотожності (ареальні Наявна класифікація індоєвропейських народів багато в
чи « г е н е т и ч н і » ) , я к і за б а ж а н н я не дуже в а ж к о з н а й т и . Річ у чому базується на відмінностях мови, а їхня належність до
тім, що для центрально- та східноєвропейських археологіч¬ " р о м а н с ь к и х " або " с л о в ' я н с ь к и х " с п і л ь н о т д о с і м а є с у т о лін¬
н и х п а м ' я т о к п і з н ь о г о б р о н з о в о г о та р а н н ь о г о з а л і з н о г о віку гвістичне з н а ч е н н я . Водночас несталість м о в и як расової озна­
характерна певна схожість к у л ь т у р н и х р и с , тому ці пам'ятки ки змусила антропологів спиратися на постійні (з їхнього по­
археологи здебільшого об'єднували під загальною назвою гляду) ознаки, такі як колір зовнішнього тілесного покриву, во­
"культура полів поховань" (або "культура полів поховальних лосся, очей; зріст; пропорції та форми різних частин тіла,
с к р и н ь о к " ) . З а в д я к и в п л и в у , щ о й о г о від п о ч а т к у н . е. ч и н и ¬ особливо ж скелета. їх вивчення доводить, що вони не тільки
ла на традицію цих культур римська цивілізація, побудова індивідуальні, а й успадковуються, не змінюючись упродовж ба¬
е т н о г е н е т и ч н о г о л а н ц ю г а , я к и й в е д е п р а с л о в ' я н в е п о х у бро¬ ) гатьох тисячоліть, а тому можуть виступати як певні расові
н з и , н е в и к л и к а л а о с о б л и в и х т р у д н о щ і в . В о н и з ' я в л я л и с я пі¬ , ознаки.
сля появи гіпотез, котрі взаємозаперечували одна одну (дві Вивчення цих ознак на просторах Європи дає змогу фахівцям
а в т о х т о н н і к о н ц е п ц і ї — " в і с л о - о д е р с ь к а " та "верхньодніпров¬ У виділити слов 'ян у певний антропологічний тип. Антропологіч-
ська"). 4
ні д о с л і д ж е н н я слов'янських народів, з а п о ч а т к о в а н і в сере¬
Наведені концепції щодо розташування прабатьківщини сло¬
д и н і X I X ст., м а л и с в о ї м н а с л і д к о м с т в о р е н н я к і л ь к о х к л а с и ­
в 'ян та формування в найдавніші часи слов 'янської спільності
ф і к а ц і й . Т а к , ф р а н ц у з ь к и й а н т р о п о л о г Е. Т. Алі п о д і л я в с л о ¬
базуються здебільшого на певному зіставленні відомостей з різ­
в'ян на дві великі групи:
них галузей знань: історії, археології, етнографії, лінгвістики,
1) світловолосу та світлооку, суббрахіцефалічну, низько¬
антропології тощо. Й хоча з а с т о с у в а н н я т а к о г о методу не при¬
рослу, зараховуючи до неї п о л а б с ь к и х с л о в ' я н , п о л я к і в , біло¬
вело до р о з в ' я з а н н я всіх п р о б л е м д а в н ь о ї історії слов'янства,
русів та великоросів;
він дав змогу створити певну систематизацію характерних ознак
2) темноволосу, темнооку, брахіцефалічну (короткопало¬
пращурів слов 'ян (венедів, антів, склавинів), які першими згаду¬
му), в и с о к о г о з р о с т у , д о я к о ї в і д н о с и в с е р б і в , х о р в а т і в , сло-
ються в писемних джерелах. Саме на підставі реконструкції
ненців, чехів, словаків, українців.
н а й д а в н і ш и х п о в і д о м л е н ь , п о р і в н я н н я д а н и х а р х е о л о г і ї і ан¬
На думку іншого відомого французького антрополога Й. Д е -
тропології з даними лінгвістики тривають спроби відтворити
ймовірну територію правітчизни й наступного розселення сло¬ пікера, слов'яни належать до трьох основних європейських рас

в янських племен, сформувати достовірні уявлення про їхні ет¬ та двох другорядних (віслянської та субадріатичної). Й. Дені-
нокультурні та етнополітичні об 'єднання на різних етапах роз¬ кер — автор п е р ш о ї в історії а н т р о п о л о г і ї р а с о в о ї класифіка¬
витку європейської цивілізації. ції л ю д с т в а , що баЕусться-нахуто,морфологічних принципах,
{гідно з його класифікацій, у світі існує д в а д ц я т ь дев'ять
16 .• 3-2764 17 І
рас, об'єднаних у шість груп. Він виділяв такі расові типи Лтт понтійської групи популяцій (за В. В. Бунаком) хара-
слов'янських народів: східний (світлопігментований, суббра- і н'Рііі іемпий колір волосся, с е р е д н і й зріст, дохіло- або ме-
хіцефалічний, низькорослий), поширений у Білорусі та Се­ нии-фаліи, середиьошироке чи вузьке обличчя. Типовими
редній Росії; західний, або кельтський (темноволосий, дуже ІІ|нін і а ш і и к а м и с л о в ' я н с ь к и х н а р о д і в в и с т у п а ю т ь б о л г а р и . Во-
короткоголовий, низькорослий), різновиди якого трапляють­ пми'іаі'. н а в е д е н і риси поширені серед росіян степової зони,
ся від б а с е й н у с е р е д н ь о ї течії Л у а р и до басейну Дніпра; адрі- шиї ш ж а л і з у с т ь с я в с е р е д н і й т е ч і ї Д о н у т а Х о п р а . Подібні озна-
атичний, або динарський (темнопігментований, короткоголо¬ мі можна зустріти в о к р е м и х т ю р к о м о в н и х групах Поволжя.
вий, високорослий), риси якого притаманні слов'янам Бал- До динарської групи (за Й. Денікером) належать гірські
канського півострова, окремим групам поляків, а в Карпатській нпроди Ііалканського півострова, насамперед чорногорці, яким
зоні — українцям. іиіінппіі високий зріст, різка б р а х і ц е ф а л і я , дуже ш и р о к е об¬
Сучасні антропологи відмовилися від пошуків раз і назавжди личчя, переважання опуклих стінок носа, значний розвиток
визначеного місця окремих етнічних груп у тій чи іншій штучно 11»** і п і ш о г о в о л о с я н о г о п о к р и в у . П о д і б н а к о м п о з и ц і я о з н а к є
створеній системі расових типів. Це пояснюється тим, що ме¬ < чмжою па м о р ф о л о г і ч н и й к о м п л е к с , х а р а к т е р н и й д л я наро-
жі п о ш и р е н н я р а с о в и х к о м п л е к с і в дуже р о з м и т і , а самі ком¬ ліи Центрального Кавказу.
плекси характеризуються численними перехідними зонами. Цніпровсько-карпатська група (за В.В. Бунаком) охоплює
В а н т р о п о л о г і ч н о м у с к л а д і в с і х б е з в и н я т к у е т н і ч н и х г р у п (за¬ ч а с і і ш у у к р а ї н ц і в , с л о в а к і в і ч е х і в . В о н а х а р а к т е р и з у є т ь с я від¬
л е ж н о від р і в н я у з а г а л ь н е н н я ) м о ж н а в и я в и т и б і л ь ш у ч и мен¬ ти п о т е м н о ю п і г м е н т а ц і є ю , брахіцефалією, досить широким
шу кількість морфологічних варіантів. поличчям, високим або середнім зростом. Комплекс подіб¬
Отже, й д е т ь с я не про н а л е ж н і с т ь тих чи і н ш и х народів до ніш ознак трапляється серед угорців, австрійців, південних
п е в н о ї р а с и , а с к о р і ш е п р о їхнє в х о д ж е н н я до в е л и к и х груп — і м м 11 і п т а п і в н і ч н и х і т а л і й ц і в .
"пучків" популяцій, які характеризуються перевагою певних Наведені класифікації підтверджують висновок; що
м о р ф о л о г і ч н и х рис і локалізуються у к о м п а к т н и х ареалах. Біль­ антропологічно слов'янські народи не є однорідними. Так, біль¬
шість фахівців виділяють серед сучасних слов'янських народів шії и. а н т р о п о л о г і в в в а ж а є , щ о б і л о м о р с ь к о - б а л т і й с ь к а та схі-
п 'ять таких груп: біломорсько-балтійську, східноєвропейську,
'іно є в р о п е й с ь к а г р у п и н а л е ж а т ь до п і в н і ч н и х , а понтійська
понтійську, динарську та дніпровсько-карпатську.
1.1 ш і п а р с ь к а — д о п і в д е н н и х є в р о п е о ї д і в . Дніпровсько-кар-
Біломорсько-балтійська група популяцій (за М.М.Чебок- ііиігька група посідає проміжне становище між наявними
саровим) охоплює білорусів, певну частину поляків, північ¬ Іі ч и ї м и типами, більше тяжіючи до п і в д е н н и х . Дуже важ­
них росіян. Ц е з д е б і л ь ш о г о с в і т л о п і г м е н т о в а н і м е з о - а б о бра¬
ите місце у формуванні морфологічних рис слов'ян антрополо­
х і ц е ф а л и із с е р е д н і м розвитком лицевого кістяка, середнього
ги надають процесам змішування. Однак ретельне досліджен¬
зросту. Порівняно з іншими північними європеоїдами біло¬
ий проблеми значно ускладнюється тим, що до прийняття
морсько-балтійська група характеризується менш різким ви¬
•«іиг і и я н с т в а с е р е д с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н б у л о п о ш и р е н е спа-
с т у п о м н о с а ( з д е б і л ь ш о г о увігнутої ф о р м и ) , ослабленням роз¬
•іииіапня н е б і ж ч и к і в . Отже, уявлення про фізичні риси пра¬
витку бороди, невеликим набуханням верхньої повіки (наслі¬
щурці сучасних слов'ян базуються лише на краніологічних
док незначної монголоїдної домішки).
< іріях, датованих X—XIII ст. За н а я в н о с т і певних спільних
Східноєвропейська група популяцій (за Й. Денікером) охоп¬
І чи ( с п е ц и ф і ч н і п р о п о р ц і ї ч е р е п а ) , в о н и д о с и т ь с у т т є в о від¬
лює більшість росіян (крім північних) і частину білорусів —
рі т я л и с я від с у с і д і в - г е р м а н ц і в , зате н а б л и ж а л и с я до балтів.
ж и т е л і в с х і д н о г о та п і в д е н н о г о р е г і о н і в . П о р і в н я н о з попере¬
« 'ІІОІІ'яни, які ж и л и в межиріччі Одеру та Д н і п р а , м а л и від¬
дньою групою її п р е д с т а в н и к и мають темніший колір очей і
носно широкі обличчя. Н а захід, п і в д е н ь і схід від окресле¬
особливо волосся. Н о с і я м р и с с х і д н о є в р о п е й с ь к о ї г р у п и при¬
ною регіону діаметр вилиць середньовічних слов'ян змен-
таманні деякі "лапоїдні" ознаки — певне сплющення облич¬
піуі г і . с я , щ о м о ж н а п о я с н и т и н а с л і д к а м и змішування з гер-
чя, помірний виступ носа й ослаблення розвитку третинного
м.пк і.кими, іранськими, фракійськими та угро-фінськими
волосяного покриву, що пов'язано, певною мірою, з впливом
млі м е п а м и .
фіно-угорського морфологічного компонента.
Порівняння черепів із с е р е д н ь о в і ч н и х слов'янських нек-
18
19
рополій і краніологічних серій д о б и міді — бронзи (саме в И йоі о п о в і д о м л е н н я х , я к і д і й ш л и д о н а с у в и г л я д і у р и в к і в
цих епохах к р и ю т ь с я найдавніші витоки етногенезу слов'ян) I I і норії) Д і о д о р а , П л і н і я С т а р ш о г о та С т р а б о н а м і с т и л а с я ін­
в и я в и л о , що ареал п о ш и р е н н я в і д н о с н о ш и р о к и х о б л и ч міс¬ формація, що Ерідан поділяє територію країни на Кельтику і
тився на етиці доліхокранних форм носіїв культури шнурової ( ифпо. В останній живуть "гвінони" (венони, венети) або
кераміки та м е з о к р а н н и х варіантів, представлених у племен "і уі ІНШІ". На відстані одного дня плавання на кораблі від
культури кулястих амфор. Уки іаиого місця л е ж и т ь острів Абайус (Абалцій, Балтій, Басі-
Наведені факти дають підстави шукати витоки морфоло¬ иі(і), де місцеві ж и т е л і з б и р а ю т ь бурштин, що його навесні
гічних рис слов'янських народів на великій території, яка на иш-.паають морські хвилі. Саме свідчення Пітея про "північ­
півночі обмежена верхньою та середньою течією ЗахідноїДвіни, не" походження бурштину дали підставу Плінію Старшому
на заході — верхньою та середньою течією Вісли, на півдні — 11 I і п . с.) с п р о с т у в а т и п о ш и р е н у д у м к у п р о й о г о видобуток
лівими притоками Дунаю в його середній течії, на сході — се­ н.і н е і р о в а х А д р і а т и ч н о г о мори.
редньою течією Дніпра. Проте жоден з морфологічних комплек­ <)кремі еклектичні згадки про давніх слов 'ян можна знайти і
сів, наявних у цьому регіоні Європи, не можна однозначно вва¬ а інших давньогрецьких авторів. Так, історик та географ Геро-
жати праслов'янським. Наприклад, динарська група популя¬ ІІІШІ (V ст. до н. е.) т а к о ж р о з п о в і д а є , що бурштин привозять
цій сформувалася внаслідок взаємин слов'ян та місцевої і р а й о н у р і ч к и Е р і д а н , від п л е м е н , я к і з д а в н а в і д о м і видобут¬
дослов'янської людності. і им і торгівлею " с о н я ч н и м каменем"*.
Розселення слов'янських племен на просторах Центральної, Починаючи з другої половини І ст. н. е. збільшується потік
Східної та Південно-Східної Європи відбувалось у У-УП ст. У і'їх тішірнішої інформації про давніх слов'ян: вона надходить від
результаті контактів з місцевим населенням географічної та ішпшчних авторів Плінія Старшого (23—79рр. н. е.), Публія Кор-
історичної ізольованості окремих племен у їхньому антрополо¬ іігііи Тацита (бл. 55—117рр. н. е.), Птолемея Клавдія (IIст. н. е.).
гічному складі сталися великі зміни. Так, аналіз краніологічних Римський географ Пліній Старший у "Природничій історії"
м а т е р і а л і в із с е р е д н ь о в і ч н и х н е к р о п о л і в ц ь о г о р е г і о н у засвід¬ і,'//і. н. е.) наводить опис "Скіфії", яка омивалася Північним
чив, що вже у Х - Х І ст. м і ж о к р е м и м и групами с х і д н и х сло¬ циганом, утворюючи "Скіфськеузбережжя ". Повідомляючи про
в'ян існували відмінності. і ірматію, він з а з н а ч а є , що "землі до річки Вістули зайняті
і а р м а т а м и , в е н е д а м и , с к і р р а м и та г і р р а м и " . Я к щ о д в о є о с т а н ­
ПЕРШІ П и т а н н я про п о х о д ж е н н я слов'ян — од- нім п л е м е н н а л е ж а л и д о с х і д н о б а л т і й с ь к и х , т о с а р м а т а м и в т і
ІСТОРИЧНІ не з к л ю ч о в и х в історії н а р о д і в Цент- 'І.НТІ н а з и в а л и всіх, хто н а с е л я в Східну Є в р о п у . Т а ц и т і Пто-
ВІДОМОСТІ ральної, Східної та Південно-Східної ііемсй, у свою чергу, р о з п о в і д а ю ч и про Сарматію, вказували
ПРО СЛОВ'ЯН Є в р о п и . Давні слов 'яни — це племена, які н а з е м л і , р о з т а ш о в а н і н а схід від В і с л и й О д е р у , н а п і в д н і —
є предками сучасних слов'янських наро¬ по У г о р с ь к о ї н и з и н и й п і в н і ч н о г о у з б е р е ж ж я . Саме там ж и л и
дів. Однак вивчення їхньої історії значно ускладнюється відсут­ племена венедів.
ністю повноцінних писемних джерел про слов'ян майже до Римський історик Корнелій Тацит у праці "Германія " пові-
VI ст. н. е. Кращого залишає бажати і стан наявних відомостей.
Лімііяє про тісні стосунки, що склалися між сарматами і вене-
Перші фрагментарні свідчення про пращурів слов'ян наво¬ і'.мш, й про рух слов'янських племен у напрямі нижньої течії
дять грецькі античні автори. Так, серед давніх греків дуже Іунаю, зазначаючи: "Внаслідок змішаних шлюбів їхня зовні¬
поширеним був т. зв. "сонячний камінь" (бурштин), який шність трохи псується схожістю з с а р м а т а м и " . Т а ц и т звертає
добували в далекій "північній країні на річці Ерідан". Саме \-і г п у н а і с т о т н і в і д м і н н о с т і в е н е д і в в і д с у с і д і в — г е р м а н ц і в т а
давньогрецькі автори п е р ш и м и розповіли про племена "ене-
і а р м а т і в — я к у з о в н і ш н ь о м у в и г л я д і , т а к і в . п о в е д і н ц і й ха¬
т і в " ( в е н е т і в ) , від я к и х він н а д х о д и в . П р о т е в о н и не повідом¬
рактері занять.
ляли, де саме жило назване плем'я. Лише в першій чверті
^ст. до н. е. мореплавець і вчений Пітей з міста Массалія (су­ * Ц д о п о м о г о ю спеціальної хімічної експертизи встановлено, що б у р ­
ім і ни, який знаходили в мікенських похованнях XIV — XII ст. до н. е., а
часний Марсель) обігнув на кораблі Західну Європу і врешті-
і.ікпж у єгипетських саркофагах епохи П'ятої династії (III тис. до н. е.),
решт досяг "країни бурштину".
м.н пікнічне п о х о д ж е н н я .

20 21
 Давньогрецький вчений Птолемей у праці "Географія "пише: / и к, / Іордан не тільки вказав на місце розселення венедських
"Сарматію обмежують великі племена: венеди — по всій Ве- и іґмі'іі. а її одним з перших назвав їх "слов 'янами ": " К о л о ліво-
недській з а т о ц і , н а п і в н і ч від Д а к і ї — л і к в і н и та б а с т е р н и , з 1(1 схилу ( А л ь п і й с ь к и х г і р ) , я к і п о в е р н у т і н а п і в н і ч , починаю¬
усіх б о к і в М е о т и д и (Азовське море) — я з и г и та р о к с о л а н и , а чи під в и т о к і в р і ч к и Вістула, на б е з м е ж н и х п р о с т о р а х розта¬
поряд з ними — г а м а к с о б і ї та а л а н о - с к і ф и " . Далі Птолемей шувався ч и с л е н н и й н а р о д венетів. Н е з в а ж а ю ч и на те, щ о тепер
зазначає, щ о н и ж ч е венедів за течією Вісли живуть "гуттони, ІМІЯ н а з в а з м і н ю є т ь с я в і д п о в і д н о д о р і з н и х р о д і в і м і с ц е в о с ¬
потім ф і н и , потім с у л о н и " . В і н ш о м у місці він розповідає про ті і, усе ж п е р е в а ж н о вони називаються слов'янами й анта¬
"Венедські (Карпатські) гори". ми"*. В іншому місці, розповідаючи про готського короля
За лінією Карпати — Нижнє Потисся, через лісостепи дні­ І рмапаріха, Й о р д а н з а з н а ч а є , щ о в е н е д и " . . . п о х о д я т ь в і д од¬
провського Лівобережжя (аж до Сіверського Донця) проходила ної о к о р е н я й т е п е р відомі під т р ь о м а і м е н а м и : в е н е т і в , антів,
смуга зіткнення венедів і сарматів. Імовірно, що саме вона була і і накипів". Він був п е р е к о н а н и й , що три згадані племені є
південною межею розселення венедських племен, про які пові¬ і піним пародом. У свою чергу, Прокопій Кесарійський повідомляв
домляє Птолемей. Згідно з його "Географією", "Сарматію на¬ піт "численні народи антів" і вказував на територію їхнього
селяють великі венедські племена, вздовж усієї Венедської /іічсі'лсння — "подалі краю на північ Меотидської затоки"
затоки". Таким чином простір між степами Північного При¬ і Л ювсвкого моря).
чорномор'я (місце осідку сарматів) і Б а л т і й с ь к и м м о р е м ("Ве- І аким чином, за п о в і д о м л е н н я м и ц и х а в т о р і в , до середини
недська затока") займали предки слов'ян — племена венедів. І / сні. н. е. венеди поділились на дві групи: склавинів (склавів)
Процес розселення венедів у Подунав 7 досить виразно про­ ти "численних"антів. Склавини, згідно з цими джерелами, жи-
стежується за писемними джерелами, його підтверджують гі­ ін на території на північ від Паннонії (до Балтійського узбе-
дронімічні й топонімічні дані. Це засвідчують також "Пейтин- іч-жжя) й на захід від Вісли до Ельби та її притоки Сали. Саме
герові таблиці" — римська карта (ПІ—ІУст.), виявлена на 11.1 і а х о д і , м а б у т ь , п р о л я г а л а л і н і я ї х н ь о г о з і т к н е н н я із з а л а б -
п о ч а т к у X V I ст. в Аугсбурзі. Складання оригіналу карти по­ i і.міми племенами германців. Територія, населена антами, охо-
в'язують з і м ' я м римського географа Касторія (середина IV ст. II попала великі простори: від Причорномор'я та Приазов'я на
н. е.). Н а ній д о с и т ь ч і т к о з о б р а ж е н і з е м л і П о д у н а в ' я та Кар¬ ІШІІПІ до верхів 7в річок Дністер, Дніпро, Сіверський Донець, Дон
пати, трохи північніше яких автор помістив Балтійське море. на півночі.
В е н е д и на карті п о з н а ч е н і двічі: н а у з б е р е ж ж і Б а л т и к и та між У візантійських джерелах, починаючи з VI ст., зростає кіль¬
Д н і с т р о м і Д у н а є м . У п е р ш о м у в и п а д к у п о р у ч з в е н е д а м и роз¬ кість повідомлень про народи, від дій яких залежала доля імпе-
т а ш о в а н о різні сарматські племена, а самих венедів Касторій ічі. І Іроте а в т о р и п о д а ю т ь з а м а л о в і д о м о с т е й п р о слов'янські
називає "венедо-сарматами". Жили ці венеди ймовірно на пнсмсна — надто далекими вони були від г о л о в н и х векторів
Середній Тисі. імперської політики. П р и р о д н о , шо подіям на Н и ж н ь о м у Ду-
П р о п р и с у т н і с т ь у П о д у н а в ' ї с л о в ' я н у с е р е д и н і У ст. н. е. іі.и т а Б а л к а н а х в і з а н т і й ц і п р и д і л я л и більше уваги, оскільки
й д е т ь с я у звіті і м п е р а т о р у Феодосію, поданому дипломатич¬ пі р а й о н и п е р е б у в а л и у с ф е р і їхніх б е з п о с е р е д н і х інтересів.
ною місією Максиміана, який відвідав ставку Аттіли (місти¬ /Іроте з 20-30-х років VI ст. слов 'яни дедалі частіше згаду­
лася у районі сучасного угорського міста Естергом). ються у візантійських джерелах. Це можна пояснити приско-
Після II ст. н. е. історичні джерела протягом чотирьох сто­ рснням процесу інфільтрації слов'янських орд на Балканський
літь майже не згадують про слов янські племена. Тільки в УІст. півострів. Невдовзі вони змогли захопити певні р а й о н и імпе¬
н. е. висвітлення даної тематики продовжили Псевдо-Кесарій, рії І а оселитися там. Здебільшого слов'яни ж и л и черезсмуж¬
Іоанн Ефеський, Йордан, Прокопій Кесарійський, Менандер та ін. н о і м і с ц е в и м н а с е л е н н я м , д о я к о г о , к р і м г р е к і в , ф р а к і в , іллі¬
Саме візантійські автори започаткували вживання етноніма рійців н а л е ж а л и р о м а н ц і (волохи), предки а л б а н ц і в та ін. З
"слов'яни". О с о б л и в о ї у в а г и з а с л у г о в у ю т ь п р а ц і готського (за ими о часу роль с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н у військово-політичних
походженням) історика Йордана — "Про походження та діяння
гетів", або "Гетика" (551) та "Історія війн " (550-554) візан¬ * І І.'пна "анти" та згадки про них вперше зустрічаються у грецьких
тійця Прокопія Кесарійського. м.нііігих, виявлених у Керчі й датованих III ст. н. е.

22 23
відносинах у володіннях Візантії н а Балканах значно зросла.
Свод д р е в н е й ш и х п и с ь м е н н ы х известий о
Слов'яни продовжували свою експансію на терени імперії,
с л а в я н а х : В 2 т. М о с к в а , 1 9 9 1 . Т . 1.
здійснюючи її по двох напрямах — з півночі (Паннонська
Седов В. В. П р о и с х о ж д е н и е и р а н н я я исто­
низина) та з п і в н і ч н о г о сходу ( п о н и з з я Дунаю).
р и я с л а в я н . М о с к в а , 1979.
З в і з а н т і й с ь к и х д ж е р е л VI ст. м о ж н а д і з н а т и с я , що "пле­
Седов В. В. О ч е р к и п о а р х е о л о г и и славян.
м е н а с к л а в і в та антів о д н а к о в і за с п о с о б о м ж и т т я ; в о н и вільні М о с к в а , 1994.
та ж о д н и м чином не схильні ставати рабами, підкорятися,
Третьяков П. Н. П о с л е д а м д р е в н и х с л а в я н ­
особливо ж у власних землях. Вони численні та витривалі,
с к и х п л е м е н . М о с к в а , 1982.
легко зносять спеку, холод, д о щ , відсутність одягу й нестачу
Трубачев О. М. Э т н о г е н е з и к у л ь т у р а д р е в ­
харчів. До прибулих до них іноземців добрі та п р и я з н і , але
н е й ш и х с л а в я н . Л и н г в и с т и ч е с к и е исследо¬
супроводжують їх завжди...". в а н и я . М о с к в а , 1991.
Уже в середині VIIст. н. е. в хроніці Фредегара вперше вжива­
Э т н о г е н е з н а р о д о в Б а л к а н и С е в е р н о г о При¬
ється назва "слов яни, які іменуються венедами ". І. Бобинський ч е р н о м о р ь я . Л и н г в и с т и к а , и с т о р и я , архео¬
в описі життя Св. Колубіана (VII ст.) повідомляє: "З'явилася л о г и я . М о с к в а , 1984.
у нього думка відправитися до венетів, які ще іменуються Этногенез, ранняя этническая история и
слов'янами..." Ще конкретніше висловлюється англосаксон­ к у л ь т у р а с л а в я н . М о с к в а , 1965.
ський автор Алкуїн (сучасник та хроніст Карла Великого, друга
половина VIII — початок Шст.): "Слов'ян називаємо венеда­
ми ". В е н е д и т а р і ч к а Вісла згадуються у п і с н і н е в і д о м о г о ан­
глійського мандрівника ^ І І І — ІХ ст).

РЕКОМЕНДОВАНА Брошей Ю. В. О ч е р к и т е о р и и э т н о с а . Мос-

ЛІТЕРАТУРА ква, 1973.
Вернадский Г. В. Д р е в н я я Русь. М о с к в а , 1996.
Вовк Ф. А н т р о п о л о г і ч н і о с о б л и в о с т і у к р а ї н ­
с ь к о г о н а р о д у , К и ї в , 1994.
Гумилев Л. И. К о н е ц и в н о в ь н а ч а л о . Моск¬
в а , 1994.
Д р е в н о с т и славян и Руси. Москва, 1988.
Кісь Я. П. Е т н о г е н е з с л о в ' я н . Л ь в і в , 1985.
Кобычев В. П. В п о и с к а х п р а р о д и н ы с л а в я н .
Москва, 1973.
Нидерле Л. С л а в я н с к и е древности. Санкт-
П е т е р б у р г , 1902.
Нидерле Л. Славянский мир. Санкт-Петер­
б у р г , 1909.
Павленко Ю. В. П е р е д і с т о р і я д а в н і х р у с і в у
світовому контексті. К и ї в , 1994.
Петров В. П. Е т н о г е н е з с л о в ' я н . К и ї в , 1972.
Петров В. П. Походження слов'ян. Київ,
1991.

24
 / .'іиінін Центральної Азії. Цим " б и т и м ш л я х о м " під час "Вели-
ііно переселення народів" рухалися, витісняючи одна одну,
мисленні орди азійських "посланців". Саме в північноазовських
СЛОВ'ЯНИ В СТАРОДАВНІЙ і п р и ч о р н о м о р с ь к и х степах в о н и р о б и л и довго- чи к о р о т к о т р и -
наїп "зупинки", навіть утворювали державні об'єднання. Все
Лекція ІСТОРІЇ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ
це, безумовно, впливало на характер і спрямованість процесу ет­
ЄВРОПИ. ногенезу всіх етносів даного регіону, в тому числі й давніх слов'ян.
ФОРМУВАННЯ ЗАХІДНО- Найдавнішими жителями степів Північного Причорномор 'я (кі­
нець II — початок І тис. до н. е.), згідно з писемними джерелами,
ТА ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКОГО
і'уні індо-іранські племена кіммерійців. Проте вже у VIII ст.
ЕТНОСІВ ІІО н. е. їх витіснили скіфи, а кіммерійці відкочували до Малої Азії.
Іраномовні скіфи мали надзвичайно широкий ареал розселення —
під Алтаю до Дунаю. " С а к и " (самоназва скіфів; "сака" — олень)
П о я в а с л о в ' я н н а і с т о р и ч н і й арені
І Цинічного П р и ч о р н о м о р ' я утворили згодом п л е м і н н и й союз,
С л о в ' я н с ь к і п л е м е н а в добу " В е л и к о г о чкий очолювали "царські скіфи", й зайняли територію при-
переселення народів" /п іістровського Лівобережжя. Вплив скіфської держави поши¬
Заселення слов'янами Балканського рювався не тільки на і н ш и х і р а н о м о в н и х о д н о п л е м і н н и к і в , а й
півострова на сусідні е т н о с и : на К а в к а з і — на п р а щ у р і в адигів, у К р и м у —
С л о в ' я н и східні, західні та південні п а т а в р і в , за Д н і с т р о м — н а ф р а к і й ц і в , у л і с о с т е п у — н а "скі-
ф і в - о р а ч і в " т а і н . Н а п р и к і н ц і V I с т . д о н . е. п е р с ь к и й ц а р Да-
ПОЯВА СЛОВ'ЯН Сьогодні переважну більшість людності ріп І, п і д к о р и в ш и скіфів Ц е н т р а л ь н о ї Азії, н а м а г а в с я упоко¬
НА І С Т О Р И Ч Н І Й Центральної Європи становлять поля- р и т и ( а б и з а б е з п е ч и т и с е б е с о ю з н и к а м и в е к с п а н с і ї п р о т и гре¬
АРЕНІ ки, словаки, чехи й лужицькі серби; ків) с к і ф і в П і в н і ч н о г о П р и ч о р н о м о р ' я . О д н а к в о є н н а кампанія
Східної — українці, росіяни та білору­ Персії п р о т и Скіфії (близько 513 р . д о н . е.), т а к с а м о , я к і
си; Південно-Східної — болгари, боснійці, македонці, серби, і а в о й о в н и ц ь к і е к с п е д и ц і ї м а к е д о н с ь к и х г р е к ш ( 3 0 - т і р о к и IV с т .
словенці, хорвати й чорногорці. Однією з найважливіших ознак до н. е.), с к і н ч и л а с я безрезультатно.
цих народів, які мають спільне етнічне коріння, є спорідненість З VIII ст. до н. е. розпочалася колонізація греками (здебільшо­
їхніх мов. Інші східноєвропейські регіони здавна населяли на­ го з міст Малої Азії) Чорноморського узбережжя. Греки спочат­
роди, що розмовляють фіно-угорськими, кавказькими, тюрк­ ку н а в і т ь в и к о р и с т о в у в а л и с к і ф с ь к у н а з в у Ч о р н о г о м о р я — Ах-
с ь к и м и та і н ш и м и мовами. Подібна етномовна географія цієї ш а й н а ( " Ч о р н е " ) , але з ч а с о м п о ш и р е н н я н а б у л о найменуван¬
частини континенту формувалася поступово, протягом більш ня Понт Евксинський ("негостинне море"). Близько 640 р.
як двох з п о л о в и н о ю тисячоліть. Звичайно, в давнину етно- д о н . е. у П і в н і ч н о м у Причорномор'ї виникли перші грецькі
мовна карта цього регіону Європи значно відрізнялася від поселення: на острові Березань, Ольвія, П а н т і к а п е й , Херсонес
сучасної. Так, про іраномовні племена, ш о к о л и с ь домінува¬ і а ін. С п е р ш у всі у т в о р е н і п о л і с и були а н а л о г а м и в л а с н е грець¬
ли на півдні Східної Європи, сьогодні нагадують л и ш е нечи¬ ких: аристократичні або н а п і в д е м о к р а т и ч н і міста-республіки,
с л е н н і їхні н а щ а д к и — осетини. Н а п о ч а т к у н о в о ї е р и тут щ е вільне н а с е л е н н я я к и х в в а ж а л о с я г р о м а д я н а м и . Поліси поши¬
зовсім не були представлені тюркомовні племена, а перева¬ р ю в а л и с в і й в п л и в н а д о в к о л и ш н і з е м л і , де ж и л и м і с ц е в і пле¬
жали іранці, угри та фіни. За таких умов ареал імовірного мена, з я к и м и складалися неоднозначні стосунки. Греки виво-
розселення давніх слов'ян був в і д н о с н о невеликим. іили звідси до метрополії з е р н о , м о р е п р о д у к т и , шкіри, рабів.
У другій половині І тис. до н. е. — першій половині І тис. н. е. І Мкаво з а у в а ж и т и , що на рабів-скіфів попиту в греків майже
безкраї приазовські та причорноморські степи по суті перетво­ не було, що пояснювалось схильністю а б о р и г е н і в до надмір¬
рилися на своєрідний "плавильний котел ", де перемішувався різ­ і юго в ж и в а н н я н е р о з б а в л е н о г о в и н а , і тому н е в і л ь н и к і в комп¬
ноплемінний та різномовний людський матеріал, що прибував сюди лектували здебільшого з представників нескіфських племен.

26 27
 Нова хвиля племен кочівників з Центральної Азії — сарма- "чирварами ". Тому, щоб дістати уявлення про розселення та
т
і в
_ у Ці с т
, до н. е. витіснила скіфів із Північного Причорно- і "пшшшшце слов 'янських племен у цей період, необхідно викорис-
мор 'я. Вторгнення сарматів збільшило кількість іраномовно- тішунапш археологічні дані. Водночас процес визначення на-
го населення цього регіону. Але навіть після погрому скіф­ ііт/міості п е в н о ї археологічної культури до к о н к р е т н о г о етно-
ської д е р ж а в и загальна етнічна композиція місцевих племен, і V сам по собі є н а д з в и ч а й н о складним. Ідеться п р о те, що

щ о п е р е б у в а л и н а її п е р и ф е р і ї , н е з а з н а л а р а д и к а л ь н и х з м і н . І паши, тотожні етнічні об'єднання можуть у своїх частинах

хоча значна частина скіфів була п і д к о р е н а або асимільована шарі з н я т и с я за ознаками матеріальної культури, тоді як у

сарматами, решта з них не тільки зберегли самоназву, а й ківсім різних виявляються певні спільні риси.

утворили в Таврії (під п а т р о н а т о м с а р м а т с ь к о г о племені рок- Гак, с и л ь н и й п і з н ь о р и м с ь к и й в п л и в п р о с т е ж у є т ь с я в ч е р ­

соланів) нове Скіфське царство. н і г і в с ь к і й к у л ь т у р і ( І І - У ст. н . е.), щ о о х о п л ю в а л а т е р е н и від

< імерського Д о н ц я вздовж Північного Причорномор'я, Се­
Сармати, позбавивши скіфів влади над місцевими племе¬
реднє Придніпров'я, Подністров'я, значну частину Карпат (аж
нами, ймовірно, н е с т а в и л и з а м е т у їх в и н и щ е н н я , х о ч а час¬
до Нижньодунайського Лівобережжя). Західний ареал "чер-
т и н а с к і ф і в усе ж м у с и л а п і т и з о с в о є н и х з е м е л ь . Д е я к і місце¬
п я х і в ц і в " у п р о д о в ж сторіччя м а й ж е ц і л к о м збігався з терито¬
ві п л е м е н а т а к о ж переселилися на нові території.
рією римської провінції Дакія. В межах черняхівської культури
Згодом завдяки сарматам у цьому регіоні Європи встановив­
і на півночі) археологи виділяють зарубинецьку культуру (II ст.
ся певний міжетнічний баланс у відносинах між різними племе­
<><і н. е. — Нст. н. е.), що поширювалася на схід від пшеворської
нами, який зруйнувала лише навала готів на Північне Причорно-
культури (II ст. до н. е. — IV ст. н. е.) в районах Полісся і
мор я у П—Ш ст. н. е.
( ереднього Подніпров'я. Саме вона не тільки відповідала відо­
Античні автори називають серед племен Сарматії як уже
мостям з писемних джерел, а й продовжувала зв 'язок з уже
відомі ще з часів Геродота, так і нові. Зокрема, Тацит (І ст.
ос/перечно слов'янськими культурами наступних століть.
н. е.) повідомляє про племена, що мешкали між "сарматами та
Однією з основних ознак черняхівської культури, крім її полі-
германцями", а саме — про "пеквинів" (бастарнів), "венедів" і
стпічності, були тісні відносини з "провінційною римською куль­
"фенів". Проте він не знав, як їх класифікувати. Стосовно
турою" (Дакія, Паннонія). Вона також не втратила органічного
венедів указувалося, що їхній спосіб життя б л и ж ч и й до гер¬
іи'язку з м а т е р і а л ь н о ю культурою с к і ф і в і с а р м а т і в . Усе це наво¬
м а н ц і в а н і ж до с а р м а т і в : б у д і в н и ц т в о ж и т е л , носіння штанів,
щіть на думку, щ о " ч е р н я х і в ц і " е т н і ч н о , й м о в і р н о , були і р а н о -
пересування пішки ( с а р м а т и ї з д и л и н а к о н я х , м е ш к а л и в на¬
мовними племенами в Північному Причорномор'ї, фракійця­
метах т о щ о ) . Місце розселення в е н е д і в було в м е ж а х сучасної
м и — н а заході, в П р и д у н а в ' ї , п р а с л о в ' я н а м и — на північному
Малої Польщі, В о л и н і та Галичини.
іаході. Ч е р н я х і в с ь к у к у л ь т у р у х а р а к т е р и з у в а л а в и с о к а концент¬
Я к щ о в и т о к и сарматського в т о р г н е н н я до Північного При­ рація людності, що ж и л а в н е у к р і п л е н и х п о с е л е н н я х і вирізня¬
чорномор'я заховані в процесах, які відбувалися в Централь¬ лася д о с и т ь в и с о к и м р і в н е м р о з в и т к у з е м л е р о б с т в а й р е м е с е л .
ній Азії, то масова міграція германських племен у південні Саме під час існування черняхівської, пшеворської та заруби-
степи Східної Є в р о п и р о з п о ч а л а с я з Балтійського узбережжя. нсцької культур у цьому регіоні Європи постала "готська проб­
Частина фахівців схильна вважати, що рух готів у південно- лема ". Готи, що п р и й ш л и зі С к а н д и н а в і ї , на початку нової
с х і д н о м у н а п р я м і м а в п е в н у с и н х р о н н і с т ь і з р о з с е л е н н я м да¬ ери д о л а ю т ь м о р е та з а с е л я ю т ь , п о р я д з і н ш и м и германськи¬
в н і х с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н зі с в о є ї п р а б а т ь к і в щ и н и , розташо¬ ми племенами, Б а л т і й с ь к е у з б е р е ж ж я у п о н и з з і Е л ь б и та Віс-
ваної в середній течії та в е р х і в ' я х Вісли і Е л ь б и , — у східно¬ н и . У д р у г і й п о л о в и н і II ст. н . е. г е р м а н ц і в и р у ш и л и у п і в д е н -
му, південно-східному та п і в д е н н о м у напрямах. по-східному напрямі* на пошук привабливіших територій.
Вкрай обмежені відомості про давніх слов 'ян на рубежі нової
ери значною мірою пояснюються тим, що межі поширення полі­ * Н а місці первісного р о з т а ш у в а н н я германців з а л и ш и л и с ь тільки ге-
піди, які в III ст. р о з п о ч а л и п е р е с у в а н н я у п і в д е н н о м у напрямі й з г о д о м
тики та інтересів тогочасного центру цивілізації — Римської
т е л и л и с я на Л і в о б е р е ж ж і Д у н а ю . В ж е в с е р е д и н і III ст. германські пле­
імперії — були або далеко на Сході (на кордоні з Парфією), або мен;*, д о л а ю ч и Д у н а й , з д і й с н ю в а л и зухвалі морські е к с п е д и ц і ї , с п у с т о ш у -
на північно-західних і північних окраїнах держави (Галлія, Бри- ІЧ'іи римські провінції. І н ш е п л е м ' я германців — герули, п р о с у в а ю ч и с ь у
таніка), де римські легіони вели нескінченні й кровопролитні війни шіуіі-ііно-східному н а п р я м к у , в р е ш т і - р е ш т д о с я г а й н и ж н ь о г о Д о н у .

28 29
 І с т о р и к Й о р д а н у п р а ц і " П р о п о х о д ж е н н я та д і я н н я гетів" м и п р и з в е л а д о п о в с т а н н я г о т і в у 377 р . Н а с т у п н о г о р о к у во¬
докладно описував трудноші, з якими стикалися переселен¬ ші розгромили поблизу Адріанополя римське військо, очо¬
ці, д о л а ю ч и (ймовірно, в басейні Прип'яті) численні багна, люване імператором Валентом.
д р а г о в и н и т а і н ш і п е р е п о н и , п е р ш н і ж д о с я г л и " к о р д о н у Скі¬ Імператор Феодосій (379-395) востаннє об'єднав Римську
фії" на Д н і п р і (саме там з а к і н ч у в а л а с я л і с о с т е п о в а з о н а ) . Уже і м п е р і ю . В 382 р . в і н п р и д у ш и в п о в с т а н н я г о т і в — ч а с т к о в о з а
в середині Ш ст. г о т и та їхні с о ю з н и к и контролювали майже допомогою сили, а частково поступившися землями в Мезії,
всю територію Північного П р и ч о р н о м о р ' я . У I I I с т . г о т и по¬ Ф р а к і ї та Македонії. Перед смертю Феодосій поділив імпе¬
ділилися на остготів (грейтунгів) та вестготів (тервінгів). рію між с в о ї м и с и н а м и : східну ч а с т и н у о т р и м а в с т а р ш и й син
У середині IV ст. у т в о р и л а с я готська державна федерація, Лркадій, західну — Г о н о р і й . Цей поділ в и я в и в с я остаточним
очолювана вождем східних готів Ерманаріхом (бл. 350-370). дня Р и м с ь к о ї імперії, я к а р о з п а л а с я н а дві с а м о с т і й н і держа¬
П і с л я п і д к о р е н н я Б о с п о р с ь к о г о ц а р с т в а ( 3 6 2 ) р о з п о ч а л а с я вій¬ ви, що постійно ворогували: латиномовну Західну та е л л і н о -
на готів з в е н е д а м и . Однак, щоб досягти Привіселля, де ті мовпу Східну Римські імперії. Східна згодом дістала назву
м е ш к а л и , готи м у с и л и не тільки п о д о л а т и певну відстань, а й В і з а н т і я , п р о т е її н а с е л е н н я п р о д о в ж у в а л о н а з и в а т и с е б е "ро-
підкорити інші слов'янські племена: антів (район Південного меями" (римлянами).
Бугу) та с к л а в и н і в (у т р и к у т н и к у — Правобережжя Дніпра, Східна Р и м с ь к а імперія вважалася багатшою й сильнішою,
Карпати й Середнє Подунав'я). аніж її з а х і д н а сусідка. Класична форма рабства була в ній
Саме в той час (середина IV ст.) в районі між Дніпром і менш поширена, зате п е р е в а ж а л и р о б і т н и к и т и п у к о л о н і в , а
Дністром, як засвідчив Йордан, склався військовий союз ант­ в низці провінцій на Балканах зберігалися громади, вільне
ських племен. Анти, мабуть, належали до слов'ян, хоча сам селянство тощо. Завдяки розвиненій зовнішній і внутрішній
е т н о н і м , і м о в і р н о , з а п о з и ч и л и в і р а н о м о в н и х с к і ф і в . Г о т и си¬ юргівлі візантійських міст н а п о в н ю в а л а с я скарбниця східно-
лою змусили антів і склавинів підкоритися. Проте частина римських імператорів, що давало змогу їм не тільки утриму¬
с к л а в и н і в , які не в и з н а л и влади Ерманаріха, п і ш л а з освоє¬ вати сильну армію, а й вчасно відкуповуватися від варварів.
них земель у північно-східному напрямі. ) Іо т о г о ж В і з а н т і я д о к л а л а ч и м а л о зусиль для спрямування
Невдовзі під владу готів п о т р а п и л и й венеди. Згодом Ер- потоку варварських орд на Захід.
манаріх підкорив балтійські племена естів. Відтепер Гетика На долю пізньої Римської імперії значно вплинули гуни. Дося¬
(держава готів) пролягала від п і в н і ч н о ч о р н о м о р с ь к и х степів гнувши Середнього Дунаю, гуни створили велику державу в
до Б а л т і й с ь к о г о узбережжя. Готи підтримували тісні взаємо¬ центрі Є в р о п и . Всі п л е м е н а , які о п и н и л и с я під їхньою вла¬
з в ' я з к и зі с л о в ' я н с ь к и м и п л е м е н а м и д о о с т а н н ь о ї ч в е р т і IV ст., дою, сплачували д а н и н у й залучалися до в о є н н и х кампаній.
поки Гетика не припинила своє існування. На згадку про Візантійці також мусили рахуватися з новою військово-
с т о с у н к и з н и м и в с л о в ' я н с ь к и х м о в а х з а л и ш и л и с я д е я к і сло¬ н о л і т и ч н о ю с и л о ю . У 413 р. в о н и збудували н о в і м у р и навко¬
ва: к н я з ь , п о л к , ш о л о м , м е ч т о щ о . ло К о н с т а н т и н о п о л я ( " Ф е о д о с і є в і с т і н и " ) й з м і ц н и л и дунай¬
ський кордон. З 430 р . Візантія сплачувала гунам щорічну
данину, а західноримська провінція Паннонія була передана
СЛОВ'ЯНСЬКІ Вторгнення гунів до Європи у IV ст. за-
їм д л я п о с е л е н н я . Г у н с ь к а д е р ж а в а д у ж е п о с и л и л а с ь у сере¬
ПЛЕМЕНА В ДОБУ початкувало добу "Великого переселення
д и н і V с т . В 4 4 7 р . її в о ж д ь А т т і л а р о з п о ч а в н а с т у п н а Бізан¬
"ВЕЛИКОГО народів ". Рухаючись з Центральної Азії че-
ню, спустошуючи її б а л к а н с ь к і провінції. Згідно з умовами
ПЕРЕСЕЛЕННЯ рез прикаспійські степи, гунські орди до-
миру, укладеного в 448 р., гунам відходила Правобережна
НАРОДІВ" сягли Північного Причорномор'я. У375р.
Дакія.
гуни знищили державу Ерманаріха. Час¬
т и н а остготів п р и є д н а л а с я до гунського п л е м і н н о г о союзу, а Прихід гунів у Північне Причорномор 'я, як зазначено в пер­
інші втекли за Д у н а й , на римську територію. Просуваючись шій лекції, прискорив міграційні процеси в слов 'янському сере­
далі н а захід, г у н и н а п а л и н а в е с т г о т і в , з м у с и в ш и їх просити довищі.
д о з в о л у в р и м л я н н а п е р е с е л е н н я д о Ф р а к і ї я к ф е д е р а т і в . За¬ У Уст. н. е. привісельські слов 'яни витіснили за Ельбу східно-
т р и м к а в и к о н а н н я д о с я г н у т и х угод і м п е р с ь к и м и чиновника- л-рманські племена, а згодом навіть заселили деякі острови Бал-

30 31
тійського моря. Вже наприкінці Уст. трапляються випадки про­ Н а п о ч а т к у VI ст. н. е. н а д з в и ч а й н о в а ж л и в і п о д і ї с т а л и с я
никнення слов 'ян на Балкани. Р у х а ю ч и с ь на південь, углиб півос­ на дунайському кордоні Візантії. У517р., констатував візан­
трова, "жителі лісів", як писали про них візантійські автори, тійський автор Комес Марцеллін, скориставшися з внутріш­
здебільшого о с е л я л и с я на лісових галявинах, уздовж річок. ньополітичної нестабільності в період правління імператора Ана-
Ці та інші епізоди й напрями руху слов'ян по суті можна стасія, слов 'янські племена перетнули Дунай і спустошили Іллі­
розглядати як складову "Великого переселення народів ". Д о уча­ рію і Македонію. У 518—527 рр. наскоки слов 'ян-антів на
сті в н ь о м у с п о н у к а л а о б ' є к т и в н а н е о б х і д н і с т ь п е р е х о д у сус­ ні шнтійські провінції стали регулярними. "Близьке" знайомст­
пільства до п р о д у к т и в н і ш о г о способу виробництва, щ о зу¬ во з н а п а д н и к а м и д а л о змогу візантійцям не тільки розпізна­
м о в л ю в а л о з а к р і п л е н н я за к о ж н и м е т н і ч н и м і р о д о п л е м і н ¬ ти и, а й к л а с и ф і к у в а т и слов'янські п л е м е н а : склавинів — як
н и м о б ' є д н а н н я м сталого життєвого простору. Екстенсивність " з а х і д н и х " , антів — як " с х і д н и х " .
ф о р м з е м л е к о р и с т у в а н н я , д о с и т ь с у в о р і п р и р о д н і у м о в и , су­ Стурбовані з а г р о з о ю , що виникла, візантійці за імперато­
п е р н и ц т в о з с у с і д н і м и е т н о с а м и та з р о с т а н н я ч и с е л ь н о с т і на­ ра Ю с т и н і а н а І ( 5 2 7 - 5 6 5 ) с т а л и п р и д і л я т и б і л ь ш е уваги захи­
селення вимагали постійного р о з ш и р е н н я площ оброблюва­ с т у к о р д о н і в в і д " в а р в а р і в " . С п о с т е р і г а ю ч и з а п о д і я м и н а ду¬
н и х з е м е л ь н и х у г і д ь і п о ш у к у н а й б і л ь ш с п р и я т л и в и х д л я ве­ найському кордоні, Прокопій Кесарійський так описував набі¬
дення господарства територій. Саме поєднання землеробства й ги слов'ян у своїй "Таємній історії": "Іллірія та Фракія,
скотарства сприяло міграції значної кількості слов 'янських пле­ включаючи Грецію і фракійський Херсонес, практично кожного
мен до лісостепової зони. року спустошувалися гунами, склавинами й антами, які вчиня-
Водночас серед с л о в ' я н та і н ш и х " в а р в а р с ь к и х " племен и и жахливий х а о с с е р е д л ю д н о с т і регіону. П і д час кожного
п о ш и р и л и с ь у я в л е н н я , шо найродючіші землі лежать саме в вторгнення більше як 200 тис. римлян гинули а б о потрапля-
межах Східної Р и м с ь к о ї імперії. На у с п і ш н е з д і й с н е н н я заво­ п и д о рабства, так щ о в с ю д и на цій землі п а н у в а л о справжнє
й о в н и ц ь к и х акцій слов'ян з н а ч н о ю мірою впливала й "війсь­ "скіфське дикунство". У праці "Історія війн" Прокопій, розпо­
к о в а д е м о к р а т і я " , я к а п е р е т в о р ю в а л а в і й н у не т і л ь к и н а спо¬ відаючи про події 531 р., підкреслював: "Гуни, анти, склавини
сіб з а х о п л е н н я з д о б и ч і , а й н а п р и р о д н и й с т а н , характерний «же багато разів перетинали (Дунай) і завдавали величезної шко¬
д л я п е р е х і д н о г о від п е р в і с н о о б щ и н н о г о л а д у с у с п і л ь с т в а . Сло¬ ди римлянам ". Г о л о в н о ю ї х н ь о ю з д о б и ч ч ю б у л и п о л о н е н і , за

в ' я н и , о ч е в и д н о , були добре п р о і н ф о р м о в а н і про р о д ю ч і зем­ ііких м о ж н а б у л о а б о б р а т и в и к у п , а б о п р о д а т и ї х у р а б с т в о ,

и'ідио з в і д о м о с т я м и , які п о д а є в і з а н т і є ц ь , всі н а й в а ж л и в і ш і
лі й багату з д о б и ч на Балканах.
питання життєдіяльності слов'янського племені вирішувались
Слов 'янські племена почали селитися на Лівобережжі Дунаю
на з б о р а х о з б р о є н и х чоловіків, а влада в о ж д я ще здебільшого
ще до гунської навали. Вони брали участь у русі гунської орди на
спиралася на авторитет, хоча вже й тяжіла до перетворення її
захід. Все це сприяло заселенню в другій половині Уст. Паннонії,
на спадкову.
а згодом і всього нижньодунайського Лівобережжя (до Карпат)
новими племенами, в тому числі й слов 'янськими. Хроніки того Візантійські автори того часу, повідомляючи про слов'ян,
ч а с у з а ф і к с у в а л и , щ о н а п о ч а т к у VI ст. с к л а в и н и розселилися мирі тяли такі риси, як войовничість, мужність, хоробрість. їх
миділяли с е р е д і н ш и х "варварів", ставлячи навіть в и щ е за н а д -
від П р у т у й С е р е т у д о П а н н о н с ь к о ї д о л и н и , а ї х н і м и східни¬
шичайно агресивних і витривалих булгар-утигурів. Указува-
м и с у с і д а м и б у л и а н т и , я к і з а й м а л и т е р и т о р і ю н а схід від по¬
/кіс». т а к о ж , щ о а н т и й с к л а в и н и ч а с т о в о р о г у в а л и , ч и м в і з а н -
низзя Дунаю.
ііііці в м і л о к о р и с т у в а л и с ь . У б і л ь ш о с т і д ж е р е л VI с т . с л о в ' я ­
Н а п р и к і н ц і У ст., п і с л я р о з п а д у Г у н с ь к о г о к а г а н а т у , е т н о -
ни згадувались у зв'язку з п е в н и м и з б р о й н и м и сутичками на
політична ситуація в Північному П р и ч о р н о м о р ' ї змінюється.
Д у н а ї т а і н т р и г а м и в і з а н т і й ц і в , які н а м а г а л и с ь з р о б и т и ї х вій­
З в і л ь н и в ш и с я з - п і д г у н с ь к о ї о п і к и , а н т с ь к і т а а л а н с ь к і пле¬
ськовими союзниками.
м е н а н е в д о в з і п о т р а п и л и у с ф е р у в п л и в у т ю р к с ь к и х і угорсь¬
Однак етнополітичний баланс сил, що склався у першій по-
ких племен. За свідченнями Прокопія Кесарійського, більшість
'іинині VI ст. у Придунавіта Північному Причорномор'ї, пору­
антів у той час займала територію між Прутом і Дніпром, а
шило нове вторгнення — аварських і тюркських племен. У 558 р.
ті, що мешкали на сході, були відокремлені від азовського узбе¬
іншрська о р д а д о с я г л а р у б е ж і в П і в н і ч н о г о К а в к а з у , д е з і т к н у -
режжя гуно-болгарами.

32 І І '/(ЇЇ 3 3
тійського моря. Вже наприкінці Vcm. трапляються випадки про­ Н а п о ч а т к у V I с т . н. е. н а д з в и ч а й н о в а ж л и в і п о д і ї с т а л и с я
никнення слов 'ян на Балкани. Р у х а ю ч и с ь на південь, углиб півос­ на дунайському кордоні Візантії. У 517р., констатував візан­
трова, "жителі лісів", як писали про них візантійські автори, тійський автор Комес Марцеллін, скориставшися з внутріш­
здебільшого о с е л я л и с я на лісових галявинах, уздовж річок. ньополітичної нестабільності в період правління імператора Ана-
Ці та інші епізоди й напрями руху слов 'ян по суті можна стасія, слов 'янські племена перетнули Дунай і спустошили Іллі­
розглядати як складову "Великого переселення народів ". Д о уча­ рію і Македонію. У 518— 527 рр. наскоки слов 'ян-антів на
сті в н ь о м у с п о н у к а л а о б ' є к т и в н а н е о б х і д н і с т ь п е р е х о д у сус­ візантійські провінції стали регулярними. "Близьке" знайомст­
пільства до п р о д у к т и в н і ш о г о способу виробництва, щ о зу¬ во з н а п а д н и к а м и д а л о змогу візантійцям не тільки розпізна­
м о в л ю в а л о з а к р і п л е н н я за к о ж н и м е т н і ч н и м і р о д о п л е м і н ¬ вати, а й к л а с и ф і к у в а т и с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а : с к л а в и н і в — як
н и м о б ' є д н а н н я м сталого життєвого простору. Екстенсивність "західних", антів — як " с х і д н и х " .
ф о р м з е м л е к о р и с т у в а н н я , д о с и т ь с у в о р і п р и р о д н і у м о в и , су­ Стурбовані з а г р о з о ю , що виникла, візантійці за імперато­
п е р н и ц т в о з с у с і д н і м и е т н о с а м и т а з р о с т а н н я ч и с е л ь н о с т і на¬ ра Ю с т и н і а н а І ( 5 2 7 — 5 6 5 ) с т а л и п р и д і л я т и більше уваги захи­
селення вимагали постійного розширення площ оброблюва¬ сту к о р д о н і в від "варварів". С п о с т е р і г а ю ч и за п о д і я м и на ду­
н и х з е м е л ь н и х угідь і п о ш у к у н а й б і л ь ш с п р и я т л и в и х д л я ве­ найському кордоні, Прокопій Кесарійський так описував набі­
дення господарства територій. Саме поєднання землеробства й ги слов'ян у своїй "Таємній історії": "Іллірія та Фракія,
скотарства сприяло міграції значної кількості слов 'янських пле­ включаючи Грецію і фракійський Херсонес, практично кожного
мен до лісостепової зони. року спустошувалися гунами, склавинами й антами, які вчиня­
Водночас серед слов'ян та і н ш и х " в а р в а р с ь к и х " племен ли ж а х л и в и й х а о с с е р е д л ю д н о с т і регіону. П і д час кожного
п о ш и р и л и с ь у я в л е н н я , що найродючіші землі лежать саме в вторгнення більше як 2 0 0 тис. римлян гинули а б о потрапля­
межах Східної Р и м с ь к о ї імперії. На у с п і ш н е з д і й с н е н н я заво­ ли д о рабства, так щ о в с ю д и на цій землі п а н у в а л о справжнє
й о в н и ц ь к и х а к ц і й с л о в ' я н з н а ч н о ю м і р о ю в п л и в а л а й "війсь¬ "скіфське дикунство". У праці "Історія війн "Прокопій, розпо¬
к о в а д е м о к р а т і я " , я к а п е р е т в о р ю в а л а в і й н у не т і л ь к и н а спо¬ відаючи про події 531 р., підкреслював: "Гуни, анти, склавини
сіб з а х о п л е н н я з д о б и ч і , а й н а п р и р о д н и й с т а н , характерний вже багато разів перетинали (Дунай) і завдавали величезної шко¬
д л я п е р е х і д н о г о від п е р в і с н о о б щ и н н о г о л а д у с у с п і л ь с т в а . С л о ­ ди римлянам ". Г о л о в н о ю ї х н ь о ю з д о б и ч ч ю б у л и п о л о н е н і , за
в ' я н и , о ч е в и д н о , були добре п р о і н ф о р м о в а н і п р о р о д ю ч і зем­ яких м о ж н а було а б о брати викуп, а б о продати їх у рабство.
лі й багату з д о б и ч на Балканах. З г і д н о з в і д о м о с т я м и , які п о д а є в і з а н т і є ц ь , всі найважливіші
питання життєдіяльності слов'янського племені вирішувались
Слов 'янські племена почали селитися на Лівобережжі Дунаю
на з б о р а х о з б р о є н и х чоловіків, а влада в о ж д я ще здебільшого
ще до гунської навали. Вони брали участь у русі гунської орди на
с п и р а л а с я на авторитет, хоча в ж е й т я ж і л а д о п е р е т в о р е н н я її
захід. Все це сприяло заселенню в другій половині Vcm. Паннонії,
на с п а д к о в у .
а згодом і всього нижньодунайського Лівобережжя (до Карпат)
новими племенами, в тому числі й слов 'янськими. Хроніки того Візантійські автори того часу, повідомляючи про слов'ян,
ч а с у з а ф і к с у в а л и , щ о н а п о ч а т к у VI ст. с к л а в и н и розселилися вирізняли такі риси, як войовничість, мужність, хоробрість. їх
виділяли с е р е д і н ш и х "варварів", ставлячи навіть в и щ е з а над­
від П р у т у й С е р е т у д о П а н н о н с ь к о ї д о л и н и , а ї х н і м и східни¬
звичайно агресивних і витривалих булгар-утигурів. Указува­
м и с у с і д а м и б у л и а н т и , я к і з а й м а л и т е р и т о р і ю н а схід від по¬
лось т а к о ж , щ о анти й склавини часто ворогували, чим візан­
низзя Дунаю.
тійці вміло к о р и с т у в а л и с ь . У б і л ь ш о с т і д ж е р е л VI ст. слов'я­
Н а п р и к і н ц і V ст., п і с л я р о з п а д у Г у н с ь к о г о к а г а н а т у , етно-
ни згадувались у зв'язку з п е в н и м и з б р о й н и м и сутичками на
політична ситуація в Північному П р и ч о р н о м о р ' ї змінюється.
Д у н а ї т а і н т р и г а м и в і з а н т і й ц і в , я к і н а м а г а л и с ь з р о б и т и ї х вій­
З в і л ь н и в ш и с я з - п і д г у н с ь к о ї о п і к и , а н т с ь к і т а а л а н с ь к і пле¬
ськовими союзниками.
м е н а н е в д о в з і п о т р а п и л и у с ф е р у в п л и в у т ю р к с ь к и х і угорсь¬
Однак етнополітичний баланс сип, що склався у першій по­
ких племен. За свідченнями Прокопія Кесарійського, більшість
ловині VIст. у Придунавіта Північному Причорномор'ї, пору­
антів у той час займала територію між Прутом і Дніпром, а
шило нове вторгнення — аварських і тюркських племен. У 558 р.
ті, що мешкали на сході, були відокремлені від азовського узбе¬
аварська орда д о с я г л а р у б е ж і в П і в н і ч н о г о Кавказу, д е зіткну-
режжя гуно-болгарами.

32
лася з аланами, про щ о відразу ж д і з н а л и с ь у Константино¬ не м е н ш агресивних булгар, які н а с е л я л и безмежні простори
полі. Візантійці запропонували аланам укласти союз проти 111 >і і; і т о м с ь к и х та п р и ч о р н о м о р с ь к и х с т е п і в . У Б о с п о р і б у л о
булгар, о б і ц я ю ч и за це з н а ч н і к о ш т и та землі н а Б а л к а н а х д л я умилено угоду з о д н и м із п л е м е н протоболгар — кутригура-
поселення. Суттєвим козирем аварів стала н а я в н і с т ь в їхньої мп п р о ї х н ю д о п о м о г у В і з а н т і ї у б о р о т ь б і зі с л о в ' я н а м и . На
кінноти залізних ш п о р . Однак справжня причина військової с іужбу до імператорів почергово або одночасно запрошувались
п е р е в а г и була п с и х о л о г і ч н о ю . Р я т у ю ч и с ь від т ю р к і в , щ о тис¬ чіроіші загони аварів, булгар та слов 'ян, які становили найбоє-
н у л и зі с х о д у , а в а р и н е м а л и ж о д н о ї а л ь т е р н а т и в и , к р і м про¬ ідапшіші формування візантійської армії. Наприклад, згідно з
риву в к о н т р о л ь о в а н і т ю р к о м о в н и м и утигурами степи Півні¬ повідомленнями Прокопія Кесарійського, під час в і й н и Ві-
чного Причорномор'я. іапгії п р о т и Королівства остготів на Апеннінському півост¬
Підкоривши утигурів та кутригурів, авари, очолювані ханом рові ( 5 3 7 ) , її у д а р н і с и л и с к л а д а л и с я з г у н і в ( б у л г а р ) , склави-
Баяном, наблизились до населеної антами Бессарабії. Подолав­ іпв і антів.
ши 561 р. Дністер, незважаючи на рішучий опір, вчинений меш¬ Однак візантійцям не завжди вдавалося спрямувати події
канцями цього регіону, вони врешті-решт захопили землі антів, V с п р и я т л и в е д л я н и х р і ч и щ е . У 551 р . к у т р и г у р и , незважаю¬
а наступного року вийшли за Дунай і заволоділи Добруджею. чи па впертий опір антів, удерлися до Фракії. В з и м к у 558 р .
Переможна х о д а а в а р і в н е в д о в з і р і з к о п о г і р ш и л а ї х н і від¬ оП'сднане в і й с ь к о булгар і с л о в ' я н , очолюване ханом Забер-
носини з Візантією, що почала терміново зміцнювати при¬ іаиом, переправилося через Д у н а й і пограбувало Фракію та
кордонні залоги. Антам, згідно з задумами Константинополя, Македонію, а згодом навіть спробувало захопити Константи¬
відводилась роль партизанів, що мали діяти в аварському тилу. нополь. С т о л и ц ю і м п е р і ї в р я т у в а л и т і л ь к и б а г а т і д а р у н к и на¬
Зустрівши рішучий опір на Дунаї, авари п о в е р н у л и с я до Пан- падникам.
нонії. Орда поділилася н а дві частини: одна рушила вгору З 20-х років VI ст. слов 'янські племена, що жили в Паннонії,
Д у н а є м , а і н ш а , з д о л а в ш и гірські перевали К а р п а т , у верхів ях кііііснювали набіги на Адріатичне узбережжя, спустошуючи Дал­
Дністра підкорила два антські племені — дулібів і хорватів. мацію та Іллірію. Ці наскоки припинилися лише в 60-ті роки
Згодом обидва потоки аварів з ' є д н а л и с я на паннонській VI ст., п і с л я т о г о , я к с а м і с л о в ' я н и п і д п а л и під владу аварів.
рівнині, витіснивши з в і д т и г е п і д і в т а і н ш і е т н о с и , щ о н е по¬ 11 р о т е с л о в ' я н с ь к а л ю д н і с т ь становила етнічну більшість на
годжувались визнати владу н о в и х з а г а р б н и к і в . Паннонія пере¬ периферії каганату й мала певну автономію. Визнаючи авар-
творюється в цей період на центр Аварського ханства (кага¬
еі.кий протекторат, слов'яни сплачували данину, виконували
нату).
і рудову п о в и н н і с т ь , а т а к о ж б р а л и участь у в о є н н и х к а м п а н і я х .
Племена, що жили в пониззях Дунаю, також підпа/ш під У 30-тіроки VI ст. утворилися перші військові союзи антсь­
владу аварів. Володіння цими землями давало змогу контро¬ ких племен, що згодом набули небезпечного для Візантії харак¬
лювати торговельні шляхи Південної Європи. Таким чином, і
теру. Етнонім "анти"зникає з джерел, а коли й вживається,
булгари-кутригури, і частина анто-слов'янських племен майже
то скоріше як самоназва певних племен. За нових умов вона
півстоліття перебувшги під протекторатом Аварського кага¬
втрачає е т н і ч н и й зміст і несе радніше територіально-політичні
нату, який, спираючись на значний військовий потенціал,
ознаки, які цілком зникають після розпаду Аварського кага¬
створював серйозну загрозу для Візантії. Т а к , у 581 р . об'єд¬
нату.
н а н і с и л и аварів з а х о п и л и ф о р т е ц ю С и р м і й — в а ж л и в и й фор¬
Щоб нейтралізувати небезпеку з боку слов'янських пле¬
пост імперії у Північній Іллірії. Щоб попередити подальшу
мен, підкорених аварами, імператор Маврикій (582-602) ви­
експансію, імператор Тіберій терміново уклав мир з каганатом.
р і ш и в в и т і с н и т и всіх п о с е л е н ц і в - " в а р в а р і в " за Д у н а й . У 592 р .
В наступний період для укріплення кордонів на Дунаї візан¬
проти с л о в ' я н в и с т у п и л о в і й с ь к о під п р о в о д о м Приска, яке
тійці стали вдаватися до використання суперечностей між "вар¬
невдовзі зайняло Доростол (СилІстрія). Слов'янські племена,
варами", всіляко підбурюючи їх один проти одного. До цього
проти яких воювали візантійці, у джерелах того часу дістали
в о н и п и л ь н о с т е ж и л и за р о з в и т к о м подій як на дунайському
назву "склавинів", хоч їх відносили чомусь до антського союзу
кордоні, так і далеко за його межами. Шукаючи силу, що
племен. Антський к н я з ь Ардагаст (ім'я іранського походжен¬
протистояла б войовничим с л о в ' я н а м , візантійці згадали про
ня) міг бути в о ж д е м о д н о г о з п л е м е н слов'ян.
34
35
 Візантійці, очолювані П р и с к о м , у районі Дунаю атакували I і.ким м а й с т р а м за н а к а з о м к а г а н а з а л у ч и л и д о с в і д ч е н и х іта-
с е р е д н о ч і в е л и к и й т а б і р с л о в ' я н і з м у с и л и їх р я т у в а т и с я в т е ­ ніі'кі.ких кораблебудівників.
чею. Ардагаст і його оточення переправилися через Дунай.
Хоча антсько-слов 'янські племена в регіоні нижнього Дунаю і
Візантійський автор Маврикій у праці "Стратегікон" пові­
«її читали протекторат аварського кагана, їхнє становище ви­
домляв, шо слов'янські воїни годинами залишалися під во­
рі шила відносна стабільність. Візантійські дипломати, котрі
дою, тримаючи в роті о ч е р е т я н у трубочку для д и х а н н я * . Зго­
нііачали в цій стабільності певну небезпеку для імперії, під
дом візантійці розгромили слов'янське військо князя Бузо-
час правління імператора Маврикія спромоглися порушити
кія, якому належали землі у П і в н і ч н о м у Придністров'ї.
ішутрішньослов'янську єдність, унаслідок чого слов'яни на
Невдовзі авари п о р у ш и л и п е р е м и р ' я з Візантією і продов­
п о ч а т к у V I I ст. р о з к о л о л и с я на два у г р у п о в а н н я , що ворогу-
ж и л и с в о ю е к с п а н с і ю н а Б а л к а н и . У 597 р . о д н а ч а с т и н а а в а р ­
иліш. В о д н о ч а с з м і н и в с я й с т у п і н ь з а л е ж н о с т і с л о в ' я н в і д А в а р -
ського війська обложила фортецю Сингидун (в г и р л і Сави),
сі.кого каганату. Васальну залежність від а в а р і в продовжува­
т о д і я к і н ш а в д е р л а с я д о Ф р а к і ї т а М а к е д о н і ї . У 598 р . а в а р с ь ­
нії визнавати тільки бессарабські анти. Проте, незважаючи
ка орда с п у с т о ш и л а Д а л м а ц і ю . Того ж року авари пройшли
па ці та і н ш і о б с т а в и н и , с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а наддунайського
вздовж південного берега Дунаю в Нижню Мезію та "Скі¬
регіону остаточно не р о з р и в а л и союзних відносин і разом з
фію" (Добруджа). їхній наступ закінчився тільки біля стін
аварами та б у л г а р а м и продовжували систематично здійсню¬
Константинополя.
вані спустошувальні набіги на Візантію.
Відносини між аварами і слов 'янами в той період характе­
ризуються як залежно-підпорядковані, що повною мірою випли­
ЗАСЕЛЕННЯ Після перших випадкових і безсистем-
ває з організації аварської орди. Авари знайшли в басейні Ниж¬
СЛОВ'ЯНАМЙ них наскоків на візантійські володіння
нього Дунаю землі, котрі цілком задовольняли їхні потреби
ІіАЛКАНСЬКОГО на Балканах слов'янські п л е м е н а посту-
як кочовиків, оскільки на П а н н о н с ь к і й рівнині можна було
ПІВОСТРОВА п о в о п о ч и н а ю т ь захоплювати й утриму­
в и п а с а т и к о н е й та і н ш у худобу т а к с а м о , я к і в п р и ч о р н о м о р ¬
вати певні території. Невдовзі процес во­
ських і п р и к а с п і й с ь к и х степах. Авари відтепер мали близький
єнної інфільтрації слов'ян, особливо до центральних і західних
контакт з місцевим населенням і прагнули скористатися з
провінцій Візантії, набув нової якості. Так, у 550— 551рр., згід­
цього. Щоб остаточно підпорядкувати слов'янські племена
но з тогочасними візантійськими хроніками, вони вперше зали­
Паннонії, аварське військо розташувалося в дев'яти укріпле¬
шилися зимувати на захопленій території. Іоанн Ефеський,
них таборах.
наприклад, повідомляв про розселення слов'ян і початок
Слов 'яни, як і інші мешканці Паннонії, зазнавали всіляких
освоєння ними земель у Фракії, Фессалії тощо. Внаслідок
утисків та експлуатації. Так, після походу аварів через Кар¬
в т о р г н е н н я 580 р . с л о в ' я н и з а х о п и л и ч и м а л о м і с т , укріплень
пати підкорені н и м и дуліби п е р е с е л и л и с я із З а х і д н о ї Волині
і т е р и т о р і й , де о с е л ю в а л и с я "вільно, безбоязно, як на своїх
у верхів'я Тиси. На випадок війни слов'яни забезпечували
аварів д о п о м і ж н и м и загонами. Франкський історик Фреде- власних". Невдовзі нові переселенці "розбагатіли, володіючи

гар (середина VII ст.) р о з п о в і д а в , що авари завжди ставили іброєю, золотом, сріблом та в е л и к и м и т а б у н а м и коней...".
слов'ян попереду війська, щоб вони приймали на себе ос¬ Згодом цілеспрямована масова міграція перетворюється на
новний удар. головний спосіб колонізації слов'янами багатьох візантійських
Становище інших слов янських племен суттєво відрізнялося провінцій на Балканах. Як правило, їй п е р е д у в а л и д о с и т ь мас-
II ггабні в о є н н і к а м п а н і ї з м е т о ю з а х о п л е н н я у к р і п л е н и х міст і
від становища їхніх паннонських родичів. Наприклад, іллірійські
и і и щ е н н я залог, що п р и з в о д и л о з р е ш т о ю до ліквідації наяв¬
слов 'яни, хоча й сплачували аварам данину й надавали військову
н о ї н а ц и х т е р и т о р і я х с и с т е м и у п р а в л і н н я . Т а к , у 5 8 4 р . згаду¬
допомогу, мали певну автономію. Авари шанували слов'ян як
ються спроби о с в о є н н я слов'янами захоплених н и м и земель
в і д в а ж н и х і в п р а в н и х м о р е п л а в ц і в , які вже н а п р и к і н ц і VI ст.
поблизу Фессалонік і н а м а г а н н я о в о л о д і т и ц и м м і с т о м , дру¬
впевнено почували себе в акваторії Адріатичного моря. Для
гим за з н а ч е н н я м у Візантії. У 586 р . зафіксовано чергову
подальшого розвитку морської справи на допомогу слов'ян¬
невдалу облогу Ф е с с а л о н і к , але вже а в а р о - с л о в ' я н с ь к и м и си¬
* Значно пізніше подібні хитрощі застосовували запорозькі козаки. нами. На територію Візантії слов'янські племена вторгалися

36 37
на різних ділянках дунайського кордону, проте найчастіше це рч іка аварських військ призвели до ослаблення влади аварів над
відбувалося неподалік від місця впадіння Морави в Дунай. Саме іаісжішми племенами. Це стало початком загального процесу
через це "вікно" до імперії проривались слов 'яни з Паннонії. Піс¬ іанспаду могутнього колись каганату.
ля захоплення аварами фортеці Сингидун воно значно "роз¬ І Іевтішні для аварів результати в о є н н о ї к а м п а н і ї поглиби-
ш и р и л о с я " . І н ш і с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а с п о ч а т к у п о с т у п о в о "на¬ н и с у п е р е ч н о с т і зі с л о в ' я н а м и . М а й ж е в і д р а з у з н а ч н о ослабла
к о п и ч у в а л и с ь " у Дакії, а потім п е р е п р а в л я л и с я через Д у н а й у і а п е ж н і с т ь в і д к а г а н а т у с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н , я к і ж и л и н а лів¬
районі Залізних Воріт і в гирлі Тимоку. і є ш , від Д у н а ю д о С а в и , а незабаром авари зовсім втратили
У к о л о н і з а ц і ї б а л к а н с ь к и х п р о в і н ц і й Візантії, щ о розгорну¬ иппду н а д н и м и . В самому Аварському каганаті повстали сло¬
л а с я н а п о ч а т к у VI ст., б р а л и у ч а с т ь і п р е д с т а в н и к и віддалені¬ в'янські, булгарські та і н ш і племена. Поступово авари втра¬
ших регіонів, заселених слов'янами. Це підтверджують як чають провідну роль, яку вони досить тривалий час відігравали
з н а й д е н і там багаті с к а р б и , так і т о т о ж н і с т ь ч а с т и н и типоні- у Південно-Східній та Центральній Європі, а слов'яни стають
мів і гідронімів з географічними назвами, поширеними на наиііебезпечнішими сусідами Візантії.
великих просторах Ц е н т р а л ь н о ї та Східної Європи. Скориставшися занепадом Аварського каганату розпочали
У другій половині VI ст. (особливо за правління імператора ітротьбу за свою незалежність слов'янські племена чеських і
Анастасія) зростає кількість нових слов'янських переселенців, моравських земель. Повстання очолив франкський купець Са¬
які, перетинаючи Дунай, рухались на південь у двох напрямах: мо. П о в с т а н ц і ш в и д к о ліквідували владу н а м і с н и к і в і розгро¬
на Солунь (Салоніки), до Егейського моря, та в Істрію і Далма¬ мі іди ф р а н к с ь к е військо, споряджене королем Дагобером на
цію, до Адріатичного моря. Внаслідок цієї міграції вже в сере¬ допомогу аварам. Слов'янська держава Само, створена повста-
дині VII ст. с л о в ' я н и становили більшість н а с е л е н н я Фракії •іими, проіснувала понад три десятиріччя.
та Іллірії. З початком занепаду Аварського каганату звільнились від
Тимчасом багато слов'янських племен і далі перебували його панування й булгарські племена. Хан Курт проголосив не¬
під п р о т е к т о р а т о м Аварського каганату. Авари, з г і д н о з уго¬ залежність кутригурів, після чого в о н и з а м и р и л и с я зі своїми
д о ю , у к л а д е н о ю за п р а в л і н н я і м п е р а т о р а Ф о к и , в и с т у п а л и як етнічними родичами утигурами. З г о д о м в и н и к с о ю з між бул-
гаранти територіальної цілісності і м п е р і ї т а її з а х и с н и к и від І арами, тюркомовними о п о г у р а м и та ф і н о м о в н и м и мадяра¬
нападів слов'ян. Але насправді, отримуючи частину здобичі ми — таким чином, у Північному Причорномор'ї утворилася
та з а л и ш а ю ч и с ь фактичними господарями дунайських кор¬ "Велика Булгарія ".
донів Візантії, аварські к а г а н и були заінтересовані в продов¬ Водночас слов 'янські племена почали активно освоювати во¬
ж е н н і їхніх в о є н н и х а к ц і й . Д о того ж с а м е з а в д я к и підтримці лодіння Візантії на Балканах. У праці "Про управління імпе¬
слов'янських племен авари розраховували з м і ц н и т и с в о ї по¬ рією" Константин Багрянородний вказував, що в VII ст. від
зиції н а Б а л к а н а х і р о з ш и р и т и с ф е р у свого в п л и в у аж до егей- Аварського каганату відпали передусім "кроати " (хорвати) в
с ь к о г о та а д р і а т и ч н о г о узбережжя. Цалмації і слов 'яни в Македонії. У 630—640 р р . Візантія зосере¬
З р о с т а н н я загрози з боку Персії і необхідність нейтралізу¬ д и л а увагу н а в і д в е р н е н н і загрози, щ о в и х о д и л а від п е р с і в і
вати "підступних" аварів спонукали імператора Іраклія під¬ арабів. За цієї ситуації в імперії п р о с т о не в и с т а ч а л о сил, щоб
писати союзницьку угоду з б у л г а р с ь к и м и племенами кутри- іупинити в т о р г н е н н я слов'янських орд, які н а в о д н ю в а л и Фра¬
гурів. Однак уже після перших сутичок з аварами булгари кію, М а к е д о н і ю , Д а л м а ц і ю та і н ш і землі.
визнали себе в а с а л а м и каганату, хоча ця залежність і не була Більшість постійних поселень на Балканах слов'яни за¬
тривалою. Булгарський хан Курт (584— 642) взявся розбудовува­ снували вже на рубежі VII ст. Д о 602 р . л и ш е один регіон
ти власну державу. Результатом зміцнення відносин з Візанті¬ візантійських володінь залишався з а к р и т и м д л я н и х — тери¬
єю стало прийняття Куртом християнства у 616 р. Невдовзі торія між Д у н а є м і Б а л к а н с ь к и м х р е б т о м . С а м е він н е з а б а р о м
імператор надав йому ранг патриція. І іеретворився на арену н е с к і н ч е н н и х в о є н н и х с у т и ч о к між ві-
У л і т к у 626 р . , с к о р и с т а в ш и с ь успіхом Персії, війська якої і а п т і й ц я м и , а в а р а м и т а с л о в ' я н а м и . В і з а н т і й с ь к і с т р а т е г и роз¬
д о с я г л и б е р е г і в Б о с п о р с ь к о ї п р о т о к и , а в а р и с п р о б у в а л и захо¬ глядали цю територію як своєрідний форпост боротьби про¬
пити Константинополь. Невдала облога столиці й нищівна по- ти с л о в ' я н с ь к и х вторгнень.

38 39
 Однак найчисленніша слов 'янська міграція розгорнулася після ііпими експансіоністської політики хазар. Так, причина їхньої
остаточного зруйнування візантійських прикордонних укріплень "ліберальності" стосовно слов'ян полягала в тому, що Хазар-
на Дунаї (початок VII ст.). Саме в цей період слов 'яни заселя­ 11.кий к а г а н а т був с в о є р і д н о ю т о р г о в е л ь н о ю д е р ж а в о ю , для
ють Мезію та Малу Скіфію. Нападники-переселенці переходили ж и н е д і я л ь н о с т і я к о ї в а ж л и в е з н а ч е н н я м а в к о н т р о л ь н а д ос¬
на правий берег Дунаю вже цілими "словініями " — своєрідними н о в н и м и т о р г о в е л ь н и м и ш л я х а м и , щ о п р о л я г а л и ч е р е з Схід¬
військово-територіальними об'єднаннями союзів племен, які від¬ ну С в р о п у . С а м е це м а в на увазі л і т о п и с е ц ь Київської Русі,
разу захоплювали великі терени. повідомляючи про підкорення хазарами полян, сіверян, ра¬
На початку VII ст. слов'яни заселили також Македонію, димичів, в'ятичів та ін. Цю точку зору підтверджує й той факт,
Епір і Північну Грецію, здійснюючи постійні набіги на узбе­ щ о хазари п р а г н у л и п о в н і с т ю к о н т р о л ю в а т и В о л з ь к и й і Дніп¬
режжя й острови Е г е й с ь к о г о та І о н і ч н о г о м о р і в . У 6 1 5 - 6 2 0 р р . ровський торговельні шляхи.
виник великий союз слов'янських племен, очолюваний вож­ Антські племена цього району, визнавши владу булгарського
дем Хоцоном. хана Аспаруха, брали активну участь у набігах на візантійські
Тоді ж у прикаспійських степах з 'явилися нові кочовики — володіння. Саме під час "співробітництва " в освоєнні задунай¬
тюрко-хазари. Швидко поширюючи свій в п л и в і підкоривши ських територій розпочалося етнічне змішування булгар з анто-
різноманітні племена у північнокавказьких, приазовських та слов 'янами. Цей процес згодом доповнила асиміляція завойовни¬
п р и ч о р н о м о р с ь к и х с т е п а х , з а в о й о в н и к и у т в о р и л и в л а с н у дер¬ ками місцевих фракійців, унаслідок чого виникло етнічне утво¬
жаву — Хазарський каганат — зі столицею в Ітілі. Візантія рення, яке незабаром дістало назву болгари. У цій назві
досить швидко усвідомила, що хазари можуть прислужитися підбилося тюркське походження правлячого клану. Ввібрав¬
у боротьбі з Персією, і встановила з н и м и союзницькі відно­ ш и культуру м і с ц е в и х ж и т е л і в , н о в и й е т н о с у в і й ш о в до групи
сини. Воднораз експансіонізм хазарів, що постійно зростав, зро­ південнослов'янських н а р о д і в я к за м о в о ю , т а к і за іншими
бив становище булгарських племен — недавніх господарів півні- цивілізаційними ознаками.
чночорноморських степів — критичним. І якщо за правління На початку VI ст. в районах Ніша та Средеця мешкало
К у р т а " В е л и к і й Б у л г а р ії" щ е в и с т а ч а л о с и л д л я з м а г а н ь з ка¬ майже виключно слов 'янське населення, а в 20-30-х роках ава¬
г а н а т о м , т о п і с л я с м е р т і х а н а р о з п о ч а в с я п р о ц е с р о з п а д у дер¬ ри втратили владу над Далмацією, яку захопили слов 'янські пле¬
жави на окремі орди, з чого відразу ж с к о р и с т а л и с я хазари, мена. В цей період виникли й сформувалися понад два десятки
розпочавши витіснення булгар з підвладних їм територій. "словіній "на Балканах, кожна з яких мала власне найменування.
За таких умов окремі булгарські племена мусили шукати Вже з середини VII ст. слов 'янський етнос на Балканах пе­
різні варіанти виходу зі с к р у т н о ї ситуації. Частина булгар у ретворюється на чільний демографічний фактор. Місцеве гре¬
приазовських степах підкорилася хазарам. Інша булгарська цьке та р о м а н і з о в а н е населення, чисельність якого залиша¬
орда подалася на північ і згодом досягла району середньої л а с я щ е д о с и т ь з н а ч н о ю , з д е б і л ь ш о г о п р о ж и в а л о н а узбереж¬
течії Волги. Деякі з булгарських племен рушили н а захід і, жі та в о к р е м и х в н у т р і ш н і х р а й о н а х Ф р а к і ї , Середньої Греції
осівши в Паннонії, визнали зверхність аварів. Ще одна орда і Пелопоннесу, а т а к о ж у горах — Пінде, Родопах і Д и н а р -
булгар під проводом хана Аспаруха (здебільшого утигури), відхо­ ському нагір'ї. Частина міст на Ч о р н о м о р с ь к о м у та Далма¬
дячи на захід, у 650 р. досягла Дунаю. Вона захопила острови в т и н с ь к о м у у з б е р е ж ж я х , і м о в і р н о , ц і н о ю р е г у л я р н о ї с п л а т и да¬
дельті ріки, а незабаром і всю Добруджу. нини слов'янам, зберегла автономію і підтримувала з в ' я з к и з
Саме в цей час о б ' є д н а н і сили булгар і а в а р і в , за вказів¬ К о н с т а н т и н о п о л е м . Т а к и м ч и н о м , я к щ о н а п і в н і ч від Фракії
кою Константинополя, о с т а т о ч н о л і к в і д у в а л и а н т с ь к и й пле¬ та М а к е д о н і ї с л о в ' я н и м а й ж е п о в н і с т ю асимілювали місцеве
мінний союз. Спочатку територія, заселена антами, підпала населення вже у Х - Х І ст., то у П і в д е н н і й Фракії, Середній
під владу " В е л и к о ї Б у л г а р і ї " , але п і с л я п і д к о р е н н я Північно¬ Греції та Пелопоннесі демографічна картина в цілому була
го П р и ч о р н о м о р ' я хазарами вона опинилась у сфері впливу прямо протилежною.
Хазарського каганату. Матеріали досліджень дають підстави З к і н ц я VI д о 70-х р о к і в V I I ст. с л о в ' я н и М а к е д о н і ї , Епіру,
стверджувати, що розселення слов 'янських племен у східному й Ф е с с а л і ї , о б ' є д н а в ш и с ь у с о ю з , н е о д н о р а з о в о н а м а г а л и с ь за¬
північно-східному напрямах значною мірою пов 'язане з особливо- х о п и т и Ф е с с а л о н і к и . Але д л я ц ь о г о їм не в и с т а ч а л о я к воєн-

40 41
н о г о д о с в і д у й з а с о б і в д л я о б л о г и , т а к і з г у р т о в а н о с т і та єдно¬ мсльних угідь. Імовірно, що окремі анто-слов 'янські вожді та­
сті. У с в о ю чергу В і з а н т і я , з у п и н и в ш и н а с т у п с л о в ' я н , розпо¬ кож належали до нової аристократії, проте слов 'яни залишалися
ч а л а п л а н о м і р н е ї х в и т і с н е н н я і з з а х о п л е н и х т е р и т о р і й . З ці¬ и основній своїй масі селянами й працювали на землевласників.
єю м е т о ю навіть було с т в о р е н о нові військово-адміністративні Н а п р и к і н ц і V I I I ст. з а з н а л а з м і н с и т у а ц і я н а Середньому
провінції ( ф е м и ) . Т а к , у 685 р . в и н и к л а ф е м а Ф р а к і я , потім Дунаї, що продовжував контролюватися Аварським кагана-
фема Еллада тощо. юм. У 791 р. король франків Карл Великий завдав поразки ава­
Однак планам візантійців щодо цілковитого вигнання сло¬ рам і на сході досягрічки Драва. У 796р. його син Піпін Корот¬
в "ян з Балканського півострова не судилося здійснитись. Зустрі­ кий розгромив аварів на річці Тиса, захопивши в полон їхнього
вши рішучий опір у Македонії, Епірі, Середній Греції, Пелопон¬ чана та в е л и к у з д о б и ч . Д л я з а х и с т у с в о г о к о р о л і в с т в а від мож¬
несі та в інших областях, Візантія протягом майже двох сто¬ ливих н а с к о к і в аварів ф р а н к и заснували п р и к о р д о н н у область,
літь намагалася підпорядкувати волелюбну слов 'янську людність. 1110 з г о д о м д і с т а л а н а з в у Австрія.
Навіть після п р и й н я т т я християнства більшістю слов'янських П р и й н я т т я у 800 р . К а р л о м В е л и к и м і м п е р а т о р с ь к о г о ти¬
о с е р е д к і в н а Б а л к а н а х д е я к і з н и х щ е н а п о ч а т к у X с т . збері¬ тулу с т а л о п о д і є ю м і ж н а р о д н о г о з н а ч е н н я . Н а заході виникло
гали а в т о н о м і ю й не в и з н а в а т и зверхності Константинополя. нове д е р ж а в н о - п о л і т и ч н е у т в о р е н н я , на базі я к о г о наприкін¬
Окремі етнічно-територіальні " с л о в і н і ї " у У Ш — ІХ ст. п о суті ці X ст. п о с т а л а Священна Римська імперія германської на-
п е р е т в о р и л и с я н а с п е ц и ф і ч н і п р о т о д е р ж а в н і о б ' є д н а н н я , ос¬ і цї. Перемоги Карла над аварами мали для певної частини захід¬
таточна консолідація яких у політично сталі та самостійні них та південних слов 'ян далекосяжні наслідки. Так, булгарські
структури не відбулася л и ш е через певні, п е р е в а ж н о зовнішні племена Паннонії, скориставшись ослабленням аварів, виз¬
фактори. Як правило, ці "словінії" здебільшого мали назву в о л и л и с я з - п і д ї х н ь о ї з в е р х н о с т і й п о н о в и л и с т о с у н к и з і свої¬
н а й с и л ь н і ш и х с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н , щ о з а й м а л и п а н і в н і по¬ ми балканськими родичами.
зиції в д а н о м у регіоні: в Епірі — Вайюнітія, в Македонії — У 803 р. аварам завдали ударів Карл Великий — із заходу, і
Драгувітія, Сагуданія, Б е р з и т і я , у Фессалії — Велзітія т о щ о . Самарський хан Крум — зі сходу. Війна завершилася остаточним
У с е р е д и н і V I I I ст. р о з п о ч и н а є т ь с я б у р х л и в а е к с п а н с і я с к а н ­ ишщенням Аварського каганату, а його володіння поділили між
динавських вікінгів у Європу. Вони були відважними море¬ собою франки і булгари. Останні загарбали землі по обох берегах
плавцями й піратами, які н и ш п о р и л и п о м о р я х н а сході та Дунаю вгору за т е ч і є ю , аж до гирла Т и с и . Л і в и й берег вище

заході в пошуках пригод і здобичі. Просування вікінгів на пів¬ Тиси відійшов до франків, тоді як слов'янські племена на
правому березі, аж до гирла Д р а в и , в и з н а л и владу хана Крума.
день Східної Європи (аж до Північного Причорномор'я) вплинуло
на долю не тільки східних антів, а й хазарів, мадярів і візан¬ Загибель Аварського каганату справила велике враження на

тійців. весь тогочасний слов 'янський світ. У Київській Русі навіть існу¬
вало прислів 'я: "Вони згинули, як обри (авари) ". Водночас хан
Важливим чинником етнополітичної історії цього періоду та¬
Крум після такої перемоги сприймався балканськими слов 'янами
кож виступала булгаро-антська держава на Балканах. Поши¬
як наступник могутнього колись каганату. Його володіння по¬
р ю ю ч и свій в п л и в на південь, булгарські хани п и л ь н о стежи¬
ширилися відтепер далеко на північ. Течія Тиси набула статусу
ли за с и т у а ц і є ю на півночі країни, що згодом призвело до
неофіційного кордону між ф р а н к с ь к о ю і б у л г а р с ь к о ю держа¬
ї х н ь о г о з і т к н е н н я з м а д я р а м и в р а й о н і Бугу та Н и ж н ь о г о По¬
в а м и . Від в е р х і в ' ї в Т и с и к о р д о н Булгарії п о в е р т а в н а схід, а в
дніпров'я.
Східних Карпатах доходив до верхів'їв річки Прут. Далі про¬
Після вторгнення булгар до П і в д е н н о ї Фракії ( 7 1 6 р . ) Ві¬
ходив униз за течією Пруту на південь, до Л е о в о , де знову
зантія уклала з н и м и д о г о в і р , згідно з я к и м між о б о м а країна¬
п о в е р т а в н а схід і п е р е т и н а в Бессарабію, сягаючи Дністра. У
м и в с т а н о в л ю в а в с я н о в и й к о р д о н : від Б у р г а с ь к о ї з а т о к и Ч о р ¬
Бессарабії к о р д о н був у к р і п л е н и й рівчаком та з е м л я н и м ва¬
ного моря до річки Мариця, при цьому Адріанополь залиша¬
лом. Уздовж течії Нижнього Дністра він продовжувався до
вся у грецьких володіннях. Мир забезпечив стабільність
Чорного моря, досягаючи гирла Дніпра. Слід з а з н а ч и т и , що
північних кордонів імперії на т р и в а л и й час.
землі Молдавії та П і в д е н н о ї Бессарабії, я к і в в і й ш л и до складу
Булгари поступово відмовлялися від кочового способу жит­
булгарської держави, п р о т я г о м багатьох століть н а с е л я л и пе-
тя — більшість знаті перетворюється на власників великих зе-
43
42
реважно слов'яни (анти). У Південній Бессарабії, імовірно, .11 а д о з ь к о г о о з е р а н а п і в н о ч і , слов 'яни за мовнокультурними озна­
розташовувався булгарський гарнізон, завданням якого було ками та побутом становили єдиний етнос. Його складовими
с т е ж и т и за п е р е с у в а н н я м мадярів і слов'ян у районі Дунаю. частинами були численні племена, що об'єднувалися за спорідне­
Крім зміцнення кордонів н а п і в н і ч від Д у н а ю , х а н Крум ним походженням, а також з метою підтримувати необхідний

п р и д і л я в багато уваги р е о р г а н і з а ц і ї армії та адміністративним рівень безпеки. Саме такий стан розвитку слов'янських пле¬
мен зафіксовано в історичних джерелах У І Ї - І Х ст.
реформам, м е т о ю я к и х було о с л а б л е н н я булгарської аристок­
ратії — бойлів (бояр). Він вирішив підвищити статус слов'ян­ Неоднаковість обставин культурно-історичного розвитку сло¬
ських старійшин (жупанів), надавши їм різноманітні пільги та в 'янських етнічних угруповань на сході, заході й півдні Цент¬
повноваження. Слов 'янська мова набула широкого вжитку се­ рально-Східної Європи, відмінності природно-кліматичних і го­
ред оточення Крума. Армія збільшилась за рахунок входження до сподарських умов розселення та своєрідність культурно-етнічного
неї слов 'янських загонів. її політичного оточення в кожному з цих регіонів призвели зго­
дом до розпаду давньослов'янської спільноти.. Результатом цьо­
П і с л я с м е р т і К р у м а (814) б у л г а р и п р о д о в ж у в а л и н а с т у п на
го процесу стало формування трьох гілок слов 'ян: східної, захід¬
візантійські в о л о д і н н я . Так, хан Огортаз переніс свою ставку
ної та південної. Поступово слов'янські територіально-племінні
на південь, ближче до балканських гірських проходів, а та¬
угруповання почали віддалятися одне від о д н о г о , обираючи
кож щоб стежити за р о з в и т к о м подій у Південній Фракії. У
власний історичний шлях залежно від к о н к р е т н и х умов та
821 р. завершилося будівництво ханського палацу на річці
зовнішнього оточення. Так, зі східнослов'янської етнічної гру¬
Тука. Н о в а столиця дістала слов'янську назву — Преслав.
пи виділилися і почали формуватись як окремі народності укра¬
Загроза серйозних ускладнень у відносинах з франками
їнці, росіяни та білоруси; із західнослов 'янської — поляки, чехи,
привернула увагу б у л г а р с ь к о г о проводу до кордонів на пів¬
словаки, серби-лужичани та інші полабсько-поморські племена;
нічному заході країни. Після падіння Аварського каганату сло¬
і південнослов 'янської — болгари, серби, хорвати, боснійці, сло-
в 'янські племена Сремського регіону між Савою і Дунаєм визна­
ненці, македонці та чорногорці.
ли владу булгарського хана, а слов 'янські громади хорватів на
захід від Срему підкорилися франкам. У 818 р. сремські сло­ Етногеографічне розташування основних східнослов 'янських
в'янські п л е м е н а звернулися до ф р а н к с ь к о г о короля Людові- племен у VШ—X ст. було таким: у районі Середнього Дніпра

ка з п р о х а н н я м прийняти їх п і д с в о ю зверхність, а у 819 р. ( І І р а в о б е р е ж ж я ) д о р і ч к и Р о с ь ж и л и поляни; н а п і в н і ч н и й за¬

хід в і д п о л я н (аж до п р и т о к П р и п ' я т і ) — древляни; на Лівобе¬
х о р в а т с ь к и й к н я з ь Л ю д е в и т п о в с т а в п р о т и н ь о г о . З г о д о м сло¬
режжі Д н і п р а та й о г о п р и т о к а х ( Д е с н а , Сейм, Сула) — сіверя¬
в'янська верхівка Срему приєдналася до Людевита з метою
ни; н а п і в н і ч від с і в е р я н (аж до Західної Д в і н и ) — дреговичі; в
створити власну державу. П р о т е у 822 р . ф р а н к и придушили
б а с е й н і в е р х н ь о ї течії З а х і д н о г о Бугу, а також правих приток
повстання, а Срем, разом з і н ш и м и теренами хорватів, опи¬
1 Ірип'яті — бужани (волиняни), які змінили тут дулібів; у ба¬
нився під ї х н ь о ю владою.
сейні Д н і с т р а (між Бугом і Д н і с т р о м , до гирла Д у н а ю ) — ули¬
У 827 р . р о з п о ч а л а с я ф р а н к с ь к о - б у л г а р с ь к а в і й н а . Війська
чі й тиверці; в басейні Дністра та в Карпатах — хорвати, на
булгар п і д н я л и с я н а к о р а б л я х угору Д у н а є м та Д р а в о ю . Сло¬
схід в і д д р е г о в и ч і в , між верхньою течією Д н і с т р а та річкою
в'яни ліквідували франкську адміністрацію і замінили її на
( : о ж — радимичі; н а п і в н і ч від р а д и м и ч і в (у в е р х і в ' я х Д н і п р а й
булгарську. Л и ш е 832 р . с т о р о н и у к л а л и м и р н у у г о д у , з г і д н о з
Західної Д в і н и ) — кривичі; н а захід від к р и в и ч і в , за середньою
я к о ю б у л г а р и п і д т в е р д и л и свої п р а в а н а С р е м , д о н и х відійш¬
іечією Західної Д в і н и — полочани; біля озера Ільмень, у ба¬
ла т а к о ж ф о р т е ц я Сингидун.
сейні річки В о л х о в — словени; у в е р х н і й та с е р е д н і й течії Оки

СЛОВ'ЯНИ Протягом майже двох тисячоліть, засе- в ятичі. Територіальне розмежування племен, що становили
СХІДНІ, ЗАХІДНІ ляючи та освоюючи простори Централь- тоді вже трансформований східнослов 'янський етнос, засвідчу¬
ТА ПІВДЕННІ но-Східної Європи (згодом і Південно- вало один із найважливіших етапів етногенезу української, бі¬
Східної), які простягалися від Д о н у та лоруської та російської народностей.
в е р х і в ' ї в О к и н а сході д о Е л ь б и н а з а х о д і ; від Б а л к а н , Північ¬ Західний рубіж розселення слов'янських племен у середині
ного Причорномор'я та Приазов'я на півдні до Балтики та І тис. н. е. пролягав далеко в Центральній Європі. Король Франк-

44 45
ської держави Карл Великий у 805 р. встановив "сербський кор¬ шани (згодом мазури), які населяли Середнє Повіселля. На
дон ", на схід від якого були землі слов 'ян, а на захід — германців. іаході їхніми сусідами були поляни, на півночі — балтійські
Він р о з п о ч и н а в с я від Г а м б у р г а , щ о в в а ж а в с я " м і с т о м слов'ян", племена пруссів, литовців та ятвягів. У верхів'ях Одри та в
та п р о л я г а в ч е р е з р а й о н и Л ю н е н б у р г а (Лівобережжя Ельби), басейні Слензи жили слезани, поруч із ними — бобряни, на
Магдебурга, басейна річки С а л и , далі п о в е р т а ю ч и н а захід — північ від бобрян — дебошани та мільчани, що сусідили із
у напрямі Геттінгена, Бомберга, Донауворта, розташованих лужицькими сербами. Території у верхів'ях О д р и та за ниж¬
біля витоків Дунаю. До слов'янських племен, що жили на ньою течією її притоки Ніси посіли ополяни. Серед інших
схід від з а з н а ч е н о г о кордону (територія сучасної Східної Ні¬ племен цього регіону згадуються хорвати.
м е ч ч и н и ) , н а л е ж а л и серби — в р а й о н і С у д е т с ь к и х гір ( н а сході П о х о д ж е н н я н а з в и п л е м е н і п о л я н и , т о б т о " м е ш к а н ц і по¬
межували з чеськими, а на заході — з п о л ь с ь к и м и племена¬ лів", майже не в и к л и к а є суперечок у вчених. Інший етнонім
ми); ободричі (бодричі) — в пониззі Ельби; лютичі (венятичі) • - " л я х " ( " л е х " ) ч а с т и н а ф а х і в ц і в п о в ' я з у є зі с л о в а м и "ляда",
— н а схід від о б о д р и ч і в д о б а с е й н у Одри; поморяни — у верхі¬ "лядина". Як самоназва він найбільшого поширення набув
в'ях О д р и та Вісли. серед п л е м е н П о в і с е л л я , Мазурії, М а л о ї П о л ь щ і . Ч а с т и н а іс¬
Основу організації західнослов 'янських племен становив рід, т о р и к і в , в и х о д я ч и з того, щ о п о л я н и передусім були землеро¬
очолюваний старійшиною. Згуртовуючись навколо того чи ін¬ бами, с а м е ц е й т е р м і н в в а ж а ю т ь н а з в о ю всіх поляків.
шого сильного родового угруповання, с п о р і д н е н і р о д и утво¬ Західнослов'янські племена, що заселяли в VII—VIIIст. чесь¬
рювали п л е м е н а , вожді я к и х згодом дістали назву "ргіпсеирБ". кі, моравські і словацькі землі, формувалися як певні етнокуль¬
Так, о б о д р и ч і в ж и в а л и т и т у л " к н я з ь " з I X с т . У 806 р . в д ж е ¬ турні спільноти під час тривалого процесу змішування з різно¬
р е л а х з г а д у є т ь с я о д и н із с е р б с ь к и х к н я з і в — Мілідух. Д е я к і з манітними етнічними племінними угрупованнями, які жили тут
таких князів об'єднували по к і л ь к а сусідніх п л е м е н , утворю¬ ще в дослов 'янську добу. На ц и х т е р е н а х уже в п е р ш і й полови¬
ючи племінні союзи. н і т а в с е р е д и н і І т и с . н . е. і с н у в а л и е т н і ч н і у т в о р е н н я , щ о їх
Боротьбу германців проти західних слов'ян розпочав Карл різні історичні джерела згадують спочатку як кельтів, потім
Великий (742-814). Спочатку сутички на кордонах Франксь¬ як германців, а згодом уже і як с л о в ' я н . Вживання назв тієї
кої д е р ж а в и мали місцевий характер, проте згодом вони пе¬ чи іншої ч а с т и н и людності або к о н к р е т н и х п л е м е н (кельти,
реросли в повномасштабну експансію франків. Незважаючи германці) визначало здебільшого не їхнє етнічне походжен¬
на героїчний опір з а г а р б н и к а м , п о л а б с ь к і та п о м о р с ь к і сло¬ ня, а радше найменування певних племінних об'єднань чи
в'яни були з а в о й о в а н і й асимільовані. союзів. І м о в і р н о , т р и в а л и й час ці н а з в и о з н а ч а л и суто к о н с о -
На схід від Одри жили інші західнослов 'янські племена, які л і д а ц і й н и й центр того чи і н ш о г о п л е м і н н о г о о б ' є д н а н н я , що
згодом стали основою для формування польської народності. Деякі згуртовувало як близьке за п о х о д ж е н н я м , так і етнічно не-
вчені о т о т о ж н ю ю т ь територію Привіселля з прабатьківщиною споріднене н а с е л е н н я . Так, згідно з і с т о р и ч н и м и джерелами,
в с ь о г о с л о в ' я н с т в а , п р о щ о д о к л а д н і ш е р о з п о в і д а є т ь с я в пер¬ з другої п о л о в и н и II ст. д о н . е. н а ч е с ь к и х з е м л я х перебували
шій лекції. Розселення с л о в ' я н у н а с т у п н и й п е р і о д р і з н і фа¬ п л е м е н а бойїв, я к и х у ж е в І с т . н . е. з м і н и л и кельти. Проте це
хівці простежують у басейнах Одри та Вісли — від Балтій­ зовсім не означає, що цю територію заселяли виключно ке¬
ського узбережжя до Карпат. Д ж е р е л а У I I I — IX ст. згадують льти. Поряд із "кельтами-бойями " тут, імовірно, жили інші
такі племена, що займали ці території: віслян (малополян) — племена. Проте кельтське плем'я бойїв у цей період відігра¬
м е ш к а л и у верхів'ях Вісли; полян ( н а й б л и ж ч і сусіди поморян) в а л о п р о в і д н у , о б ' є д н а в ч у р о л ь у п л е м і н н о м у с о ю з і , я к и й во¬
— у басейні В а р т и ; мазовшан — н а схід від п о л я н . Найбільші но очолювало. Н а сході (за р і ч к о ю Тисою) паннонські бойї
терени заселяли поляни: н а п і в н о ч і від р і ч к и Нотець (права с у с і д и л и з даками. Водночас на чеські землі безперервно на¬
п р и т о к а О д р и ) , н а заході за с е р е д н ь о ю т е ч і є ю О д р и , н а п і в д н і падали германські племена: маркомани, квади, лангобарди.
межували з ленцянами, серадзянами. Саме вони стали об'єд¬ У перші століття нової ери тривали міграційні процеси, в
навчим центром для інших західнослов 'янських племен, які пізні¬ яких брали участь і слов 'яни. Певна їх частина, ймовірно, руха¬
ше утворили польський етнос.
ючись з Привіселля у напрямі верхів їв Одри, потрапила до чесь¬
Важливу роль в етногенезі поляків відіграли т а к о ж мазов- ких і моравських земель, а інша — на захід від Карпат — опини-

46 47
лася на території сучасних Угорщини й Словаччини. Пересе¬ ренін. З кінця Кст. н. е. формується південна група слов'ян. У

л е н н я с л о в ' я н н а ц і т е р е н и т р и в а л о д о V I ст. Все ц е справля­ північно-західному куті Балкан одними з перших відокремились

л о в п л и в н а ф о р м у в а н н я н о в о ї е т н о к у л ь т у р н о ї с п і л ь н о т и , утво¬ племена словенів (словенців). У глибоку давнину вони займали

рення якої відбувалося шляхом міжплемінного змішування шачно більшу т е р и т о р і ю н і ж т е п е р : на з а х о д і їхні землі май­
та а с и м і л я ц і ї м і с ц е в о г о населення. ж е д о с я г а л и ц е н т р у А л ь п і й с ь к и х гір, на півдні — А д р і а т и ч н о -
Достовірні відомості про етнічний с к л а д л ю д н о с т і н а че¬ I о у з б е р е ж ж я , а на сході — П а н н о н с ь к о г о закруту Д у н а ю , де
ських і моравських землях трапляються в і с т о р и ч н и х джере¬ пін, різко з м і н ю ю ч и напрям, повертає униз — на південь,
л а х І Х - Х с т . С е р е д в е л и к и х п л е м і н н и х о б ' є д н а н ь у н и х згаду¬ с а м е там д о н ь о г о із з а х о д у в п а д а є Д р а в а . Н а п і в н і ч н о м у с х о д і
ються т а к і : лучани — на північному заході та в р а й о н і річки словенці межували безпосередньо з чеськими, моравськими
Одри; чехи — в центрі; зличани — н а с х і д в і д ч е х і в ; хорвати — та словацькими п л е м е н а м и , а на півдні — з х о р в а т с ь к и м и .
у північно-східному куті ч е с ь к и х земель. Називались також Словенці сформувались як особливий етнокультурний тип на
племена седличан — у районі сучасних Кардових Вар; лито- землях, які історично населяли, взаємодіючи між собою, племе­
мерійців — у гирлі О д р и , там, де в о н а впадає до Л а б и (Ельби); на різного етнічного походження. Цей процес відбувався в ре­
дечан — на півночі чеських земель, н а Л а б і ; лемузів — н а Лі¬ зультаті змішування та асиміляції лігурів, іллірів, ретів, галлів,
вобережжі Лаби поблизу дечан; пшованів — на Правобережжі слов 'ян, минув доіндоєвропейську яфетичну стадію й досяг зре¬
Лаби; дулібів — на півдні. Провідну роль серед чеських моравсь¬ штою свого кінцевого оформлення в утворенні своєрідного сло¬
ких і сілезьких племен відігравали чехи, які взяли на себе ініціа¬ в 'янського індоєвропейського типу. Вперше словенці згадуються
тиву консолідації та згуртування всіх цих етнічних угруповань. в 568 р., коли лангобарди з м у с и л и їх з а л и ш и т и словенські
Об'єднання племен навколо чехів завершилося в X ст., але з е м л і й в і д с т у п и т и д о Італії. З а х і д н і к о р д о н и з е м е л ь словенців
вже з кінця VIII ст. латинські джерела згадують ці землі під п р о х о д и л и д а л е к о в Альпах, у верхів'ях річок Д р а в и та Мури.
назвою Богемія. Імовірно, йшлося про союз певних спорід¬ Серед інших словенських племен на цих територіях джерела
нених племен, хоча самі в о н и так себе не н а з и в а л и . Незва¬ називають дубів, дулібів, стодоран, суслів, поляків. У VI ст. сло­
жаючи на розбіжності в тлумаченні терміна "чех", більшість венські п л е м е н а підкорили авари, а у VIII ст. на зміну їм
фахівців схильна перекладати його як "людина", "люди", прийшли баварці. У 788 р. землі с л о в е н ц і в увійшли до франк­
"народ". ської д е р ж а в и Карла Великого.

У моравських землях у той період жили племена ганаків і Південнослов 'янські племена хорватів уперше згадуються у

словаків. В етнічному відношенні ганаки, п о п р и те, щ о їхня 852 р. в грамоті князя Терпимира. До їхнього приходу на тери­

мова зазнала полонізації, стали ядром моравського етнічного торії, де вони згодом розселилися, існувала певна культурна єд­

угруповання. Об'єднання різноманітних моравських племен і ність, що грунтувалася на лібурнійських і далматинських тра¬

створення союзу мораван відбулося в басейні річки Морави. диціях з сильним греко-римським впливом. Слов 'янські мігранти

3 VI ст. утворили зовсім інший культурно-етнічний елемент,

Межі розселення словаків у VI—IX ст. простягалися далеко
який невдовзі поширився у різних напрямах: від Далматинського
на схід і південь, до Паннонськоїрівнини, де вони сусідили з ін­
загір 'я до Динарського хребта та Паннонського басейну. Саме
шими слов'янськими племенами. Північними кордонами розсе¬
цей етнолінгвіністичний прошарок став ключовим в утвердженні
лення словацьких племен стали Карпатські (на сході) та Су¬
хорватського етносу.
детські (на заході) гори. Однак наприкінці IX ст. з н а ч н і тери¬
торії, де вже м е ш к а л и с л о в а ц ь к і та і н ш і с л о в ' я н с ь к і племена, П о я в у х о р в а т с ь к и х п л е м е н н а Б а л к а н а х (в І л л і р і ї ) зафіксу­
підкорили нові загарбники — мадяри. У етнонімі "словак", вав К о н с т а н т а н Б а г р я н о р о д н и й у 6 3 7 р . , п і с л я п е р е м о г и ві­
який, імовірно, означав назву союзу племен, що утворився зантійців н а д аварами. Він з а з н а ч а в , щ о "хорватські з е м л і за­
н а з е м л я х н а схід від М о р а в и , за д у м к о ю ф а х і в ц і в , збереглася с е л е н і с л о в ' я н а м и від річки Ц е т и н е (Зетнини), вздовж Дал­
давня племінна назва — "словени ". матинського у з б е р е ж ж я д о Істрії. Н а с х і д від Ц е т и н е хорвати
межували з сербськими племенами". Північний кордон хор­
Прихід до Центральної Європи мадярів змінив етнополітич-
ватських з е м е л ь п р о х о д и в від А д р і а т и ч н о г о у з б е р е ж ж я д о вер­
ну ситуацію в цьому регіоні і сприяв розвиткові самобутніх ознак
хів'їв річки У н и — правої п р и т о к и С а в и ; н а с х о д і ї х н і т е р и т о -
у слов 'ян, що жили на південь від контрольованих мадярами те-

48 49
4 - 3-2764
рії о б м е ж у в а л и гори між Уною та Врбасом. Багато поселень ( таповлення сербського етносу на ранніх стадіях мало чим
хорватів було в Ш т и р і ї та Курутанії, між р і ч к а м и Врбас і Д р и н а шдрітялося від хорватського. Племена протосербів, імовірно,
(сучасна Б о с н і я ) , а також у Посавській Паннонії, яка містилася мігрували з півночі, з території між Ельбою та Одрою, й осели­
між С а в о ю та Д у н а є м (сучасна Славонія). шся на Балканах серед слов'янських племен іншої міграційної
Водночас слід з а з н а ч и т и , щ о перші хорвати, імовірно, не міилі. Попередній етнічний прошарок становили дарданські та
були с л о в ' я н а м и . Д у м к и з цього приводу надзвичайно різно- фракійські племена, які жили в західній римській провінції Ме­
п о л я р н і , а л е н а й б і л ь ш в і р о г і д н и м є т в е р д ж е н н я , з а я к и м хор¬ ня. Саме т а м (поблизу міста Рас) розпочалася консолідація
ватська верхівка походить від іранського (сарматського або слов'янських п л е м е н н а в к о л о сербів. Уп е р ш і й п о л о в и н і VII ст.
аланського) етнічного угруповання, щ о в п е р ш і с т о л і т т я но¬ К о н с т а н т а н Б а г р я н о р о д н и й т а к в и з н а ч а в м е ж і т е р и т о р і й , під­
вої е р и м і г р у в а л о з Д о н у н а З а к а р п а т т я , д е в о н о з г о д о м осло­ владних сербам: "на п і в н і ч н о м у заході за г о р а м и д у к л я н с ь к и х ,
в'янилося* . і с и р у н с ь к и х і з а х л у м с ь к и х с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н з р і ч к а м и Це¬
П р о с у в а н н я а в а р і в ( п р я м и х н а с т у п н и к і в г у н і в ) з м у с и л о хор¬ нте та Хлебен, на півночі — з хорватами, а н а півдні —з
ватські племена мігрувати д о Б а л к а н і Альп. Більшість із н и х болгарами". Центром цього слов'янського утворення стала
о с е л и л и с ь н а Д а л м а т и н с ь к о м у з а г і р ' ї , я к е с т а л о ц е н т р о м роз¬ І'аська область (південний захід сучасної Сербії). Згодом серб¬
витку хорватського етносу. В ц е йч а сабо щ е р а н і ш е хорвати ський етнос поширювався як на південь, так і на захід, убираю¬
ц і л к о м о с л о в ' я н и л и с ь . Д о с ь о г о д н і т р и в а є д и с к у с і я с е р е д фа¬ чи в себе всі інші слов'янські племінні утворення в Боснії та
хівців, коли саме хорватські племена потрапили н а Балка¬ Адріатиці. Серби, залишаючись данниками Візантії т а Болга¬
н и — в VII, VIII ч и навіть у IX століттях. Так чи і н а к ш е , після рії, д е я к и й ч а с к о н т р о л ю в а л и д о с и т ь з н а ч н і п р о с т о р и н а Б а л ¬
з а н е п а д у А в а р с ь к о г о к а г а н а т у хорвати увібрали в себе рештки канах, уже о с в о ю в а н і і н ш и м и с л о в ' я н с ь к и м и п л е м е н а м и : не-
аварів і асимілювали р о м а н і з о в а н и х тубільців Далматинсько¬ рстчанами, захлумлянами (захлумлянцями), тревунаками (тре-
го у з б е р е ж ж я . С а м е під ф р а н к с ь к и м і ч а с т к о в о візантійським вунянами), конявлянами, дуклянами та і н . Суттєво ускладнює
впливом і суверенітетом формувалася модель майбутньої вивчення процесу подальшого етногенезу сербського народу
хорватської держави. Т а ксамо геополітичне положення від¬ ш и к н е н н я з усіх і с т о р и ч н и х д ж е р е л Х — Х П ст. е т н о н і м а "сер¬
билось і на християнізації, в якій поступово перемогли ла¬ би" взагалі. У той час сербів н а з и в а л и "рашанами".
тинські (католицькі) риси. На проблему етногенезу чорногорців є два протилежні погля­
ди. Деякі дослідники вважають, що чорногорські племена похо­
* В історичній науці співіснують чотири концепції п о х о д ж е н н я хор­
ватів (або протохорватів): слов 'янськи, готська, тюркська (аварська) та
дять від сербів-дуклян, які з'явилися на території майбутньої
іранська. "Слов'янська "здебільшого спирається на існуючу мовну ситуа­ Чорногорії ще у VIII ст. Інші переконані в тому, що чорногор­
цію. Однак найбільшою ї ї вадою є т е , щ о вона не здатна пояснити ані ські племена є досить пізнім утворенням і походять зі скотар¬
етимологію етноніма "хорват", ані значення о к р е м и х політичних термі­ ських волоських поселень-катунів, що відродилися після туре¬
нів, які використовували давні хорвати. "Готська" к о н ц е п ц і я виходить з
цького завоювання. Саме в той час, завдяки гірській важко-
о т о т о ж н е н н я хорватів з готами в д е я к и х середньовічних літописах. " Тюрк­
д о с т у п н і й м і с ц е в о с т і т а і з о л я ц і ї від з о в н і ш н ь о г о світу, відбулася
ська" (аварська) п р о п о н у є п о я с н е н н я політичних термінів ("бан", "зу-
п а н " ) , спираючись на тісний зв'язок м і ж аварами та хорватами в давни­ регенерація в суспільному житті решток патріархату.
ну. Та, як і дві п о п е р е д н і , вона з о в с і м н е п о я с н ю є п о х о д ж е н н я назви Слов 'яни також заселили на Балканах терени, значно від­
"хорват". Саме в цьому найбільші здобутки належать прихильникам "іран­ далені на південь від сербів — провінцію Македонія (крім Ф е с -
сько?' к о н ц е п ц і ї . За іранською етимологією е т н о н і м "хорват" міг означа­
салонік). Слов'янські племена, які залишилися тут (стру-
ти "скотар" а б о " с о ю з н и к " , "приятель". Д о того ж , найдавнішим запи­
менці, або стримовці — на річці Струм; смоляни — за течією
с о м слова, щ о нагадує назву "хорват", є ім'я грецького архонта, котре
двічі згадується на Д о н у в Танаїсі у П—Ш ст. н. е., саме за тих часів, коли Мести; берзити — на притоці Вардара Црне; дручувичі, або
іранські п л е м е н а перебували н а цій території. Урешті-решт, я к щ о при­ драговичі — н а річці Бистриця та інші) поступово асимілю¬
йняти т е о р і ю про іранське п о х о д ж е н н я давніх хорватів, т о ц е н е с у п е р е - вали р е ш т к и фракійсько-македонської та іллірійської люд¬
читиме і н ш и м к о н ц е п ц і я м , оскільки д о б р е в і д о м о , щ о іранські етнічні ності. Проте жодне з слов'янських племен, що оселилося на¬
е л е м е н т и змішувалися н е тільки з остготами т а тюрками, а й зі слов'ян­ прикінці VI — на початку VII ст. на території Македонії, не
ськими п л е м е н а м и .
визнало її назву за власну. Причиною цього була не тільки
50 • І» 51
наявність у більшості з цих племен давніх племінних назв, а Истрин В. А. 1100 л е т с л а в я н с к о й азбуки.
й те, що с л о в ' я н и м а л и п р о м а к е д о н ц і в л и ш е у р и в ч а с т і відо­ М о с к в а , 1988.
мості і п р я м о ніколи з цим н а р о д о м не с т и к а л и с я . Тільки в Кобычев В. П. В п о и с к а х п р а р о д и н ы славян.
X I V ст., в добу Ренесансу, європейські географи повернули М о с к в а , 1973.
на карту Європи Македонію. З часом слов'янське населення Королюк В. Д. С л а в я н е и в о с т о ч н ы е р о м а н -
краю поступово почало вживати цю назву, спочатку як гео­ цы в эпоху раннего средневековья. М о с к в а ,
графічну, а згодом і як етнічну. 1985.
Території від Західного узбережжя Чорного моря до серб­ Развитие этнического с а м о с о з н а н и я славян­
ських земель заселяв етнокультурний конгломерат, що сформу­ ских народов в эпоху р а н н е г о средневеко­
вався внаслідок змішування й асиміляції автохтонів (греко- в ь я . М о с к в а , 1982.
фракійської людності) та різних тюрко- й слов 'яномовних пле­ Р а н н е ф е о д а л ь н ы е государства и н а р о д н о с ­
мен, які згодом дістали назву болгари. Після перемоги ти. Ю ж н ы е и западные славяне в У1-Х11 вв.
протоболгарського племінного об'єднання кутигурів, очолю¬ М о с к в а , 1991.

ваних ханом Аспарухом, над візантійською армією сторони Свод д р е в н е й ш и х письменных известий о
уклали договір (681), я к и й д е - ф а к т о в и з н а в а в д е р ж а в н е утво­ с л а в я н а х : В 2 т. М о с к в а , 1993. Т. 2.
р е н н я , щ о в и н и к л о н а п і в д е н ь від Б а л к а н с ь к о г о х р е б т а . Біль¬ Седов В. В. П р о и с х о ж д е н и е и р а н н я я исто¬
шу частину населення цього об'єднання становили слов'ян¬ рия славян. Москва, 1979.
ські племена. Седов В. В. В о с т о ч н ы е с л а в я н е в У 1 - У Ш в.
Москва, 1982.
С л о в ' я н и та п р о т о б о л г а р и я в л я л и с о б о ю два різко відмін¬
них за етнокультурними ознаками племені, які наприкінці Седов В. В. Славяне в древности. Москва,
V I I ст. п е р е б у в а л и м а й ж е н а о д н і й стадії с у с п і л ь н и х відносин. 1994.
О д н а к д о з у с т р і ч і н а Б а л к а н а х (у М е з і ї ) д е р ж а в н и х у т в о р е н ь у Славяне на Днепре и Дунае. Киев, 1993.
них не існувало. Процес етногенезу болгар суттєво відрізнявся Славяне Юго-Восточной Европы в предго-
від етногенезу інших народів і проходив за специфічних умов вза­ сударственный период. Киев, 1990.
ємодії двох різномовних етносів, що опинилися в межах спільно­
го об'єднання. Незважаючи на те, що верховна влада в ньому
н а л е ж а л а п р о т о б о л г а р с ь к і й п л е м і н н і й в е р х і в ц і , к о н к р е т н е спів¬
відношення сил і зовнішня небезпека зумовлювали значну
автономію с л о в ' я н с ь к о ї знаті на к о н т р о л ь о в а н и х нею землях,
що включали Волощину, Семиграддя, схід П а н н о н с ь к о ї ни¬
зини й навіть частину візантійських провінцій.

РЕКОМЕНДОВАНА Вернадский Т. В. Д р е в н я я Р у с ь . М о с к в а , 1996.

ЛІТЕРАТУРА Восточная Европа в древности и средневе­
ковье: язычество, христианство, церковь.
Москва, 1995.
Гумилев Л. Н. Д р е в н я я Р у с ь и В е л и к а я С т е п ь .
М о с к в а , 1989.
Дринов М. С. Ю ж н ы е с л а в я н е и В и з а н т и я в
X в. С а н к т - П е т е р б у р г , 1875.
Дринов и. С. З а с е л е н и е Б а л к а н с к о г о полу¬
острова славянами. Санкт-Петербург, 1883.

52
 імеми господарського й політичного життя, питання війни та
миру. Як писав П р о к о п і й Кесарійський, " н а р о д ц е й не управ¬
ляється однією л ю д и н о ю і здавна живе у народовладді. Тому
псе, щ о д л я н и х к о р и с н о або ш к і д л и в о , в о н и с п і л ь н о обгово¬
Лекція
рюють". Інакше кажучи, с л о в ' я н и ще не знали авторитарних
СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ методів і ж и л и за п р и н ц и п а м и самоврядування, вирішуючи
РОЗВИТОК псі п р о б л е м и ш л я х о м о б г о в о р е н н я їх н а з а г а л ь н и х з б о р а х , або

о
вічах. У с л о в ' я н , за М а в р и к і є м , "немає загальної влади, вони
І КУЛЬТУРА весь час ворогують о д и н з о д н и м , що ухвалять одні, не нава¬
ДАВНІХ СЛОВ'ЯН жуються робити інші, і жоден з н и х не хоче п і д к о р я т и с я ін¬
шому".
Родову общину, як п р а в и л о , очолювала найавторитетніша
Суспільно-політичний устрій людина, котра разом з представниками інших сімей, керува¬
Р о з в и т о к господарства та економіки ла справами роду, здійснювала судочинство, організовувала

Релігійні вірування давніх с л о в ' я н відсіч в о р о г у . Н а з и в а л и такого родового лідера по-різному —

старостою, старшиною або жупаном.
С т а н о в л е н н я с л о в ' я н с ь к о ї культури
Р о д о п л е м і н н и м и с о ю з а м и к е р у в а л а р а д а с т а р ш и н , я к і част¬
ково розв'язували питання с а м і а б о п е р е д а в а л и їх н а загальні
СУСПІЛЬНО- Слов'янські племена здебільшого роз¬ збори. Для протидії зовнішнім ворогам кілька родових союзів
ПОЛІТИЧНИЙ с е л я л и с я в лісовій зоні. їхні поселення об 'єднувалися в територіальний. Унаслідок добросусідських сто¬
УСТРІЙ п е р е в а ж н о р о з т а ш о в у в а л и с я п о б л и з у рі¬ сунків у окремих родів виникали спільні військові, адміністрати¬
чок, озер, боліт і в і н ш и х важкодоступ- вні, господарські, правничі органи. З метою самооборони вони
них місцях. Слов'яни с п о р у д ж у в а л и б у д и н к и з д е р е в а а б о ін¬ будували у к р і п л е н н я — " м і с т а " , де н а с е л е н н я р я т у в а л о с я від
ших матеріалів. У них, як правило, мешкала велика родина, небезпеки й проводились віча військових ватажків. У цих
шо складалася з представників трьох-чотирьох поколінь. По "містах" здійснювалось судочинство, відправлялися релігійні
суті ц е б у л а с п р а в ж н я родова община, членів якої об'єднува¬ обряди. Території, підконтрольні таким родоплемінним об'єд¬
ла спільність м а й н а , господарства та праці. За с в і д ч е н н я м Про- нанням, у західних і п і в д е н н и х слов'ян називалися жупами, а
к о п і я К е с а р і й с ь к о г о , с л о в ' я н и " ж и л и в п о г а н и х хатах, розки¬ їхні визнані лідери — жупанами.
даних на далекій відстані о д н а від одної". Однак певна демократичність давньослов'янського суспі¬
Декілька родин, що займали певну територію, складали льного устрою не виключала існування рабства. Рабів зде¬
общину, кілька таких о б щ и н утворювали плем'я. більшого захоплювали під час походів з м е т о ю отримання за
Слов'яни спочатку об'єднувались у родові, а згодом у тери­ них викупу або для продажу. Коли це не вдавалося, через
торіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. На¬ деякий період полонених відпускали на волю, оскільки рі¬
ступний етап об'єднального процесу пов'язаний з виникненням вень розвитку господарства не давав з м о г и використовувати
політичних союзів на основі родоплемінних утворень. Давньо- їх я к р о б о ч у с и л у . П о суті, у д а в н і х с л о в ' я н р а б с т в о не вихо¬
слов'янські племінні союзи мали "мирний" ("оборонний") дило за м е ж і патріархального.
характер. Особливістю такого о б ' є д н а н н я , як суспільно-полі¬ Проте вже у УІ—УНст. сталися помітні зміни у сфері сус¬
тичної організації, побудованої на кревній спорідненості, була пільних відносин давніх слов 'ян. Походи й пограбування візан¬
н а я в н і с т ь п р и т а м а н н и х д а н о м у с у с п і л ь н о м у ладу п е в н и х право¬ тійських міст і п р о в і н ц і й , нескінченні міжплемінні війни в
в и х о з н а к : к р о в н о ї п о м с т и , к р у г о в о ї п о р у к и , к о л е к т и в н о ї опі¬ V I с т . п е р е т в о р и л и с я д л я с л о в ' я н н а з в и ч н и й п р о м и с е л з ме¬
ки, майнової спільності, своєрідного спадкового права тощо. тою з а х о п л е н н я з е м е л ь , с к а р б і в , худоби і рабів. Усе це разом
Вищим органом влади давньослов "янського родоплемінного со¬ сприяло швидкому накопиченню багатств, які зосереджува¬
юзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні про- лися переважно в руках племінної верхівки, в и н и к н е н н ю при-

54 55
ватної власності і станового р о з ш а р у в а н н я суспільства. "Вони ('пов яни прийшли до феодалізму через родову, а згодом через
стали багатими, — розповідав про слов'ян того часу Іоанн тсршпоріально-племінну общину. У південних слов'ян процес
Ефеський, — мають багато золота, срібла, табуни коней та формування ранньофеодальних держав супроводжувався бо¬
зброю". Такі процеси свідчили про витіснення первісно-общинного ротьбою з Візантією, у західних — з м а г а н н я м и з франками і
ладу слов 'ян новим суспільним устроєм — "військовою демокра¬ н і м ц я м и . У цю добу всі три г і л к и с л о в ' я н щ е з б е р і г а л и досить
тією ". і'існі п о л і т и ч н і , г о с п о д а р с ь к і та к у л ь т у р н і зв'язки.
В ході соціального розшарування слов 'ямського суспільства,
стара родова верхівка перетворюється на велику землевласни¬ РОЗВИТОК 3 середини І тис. н. е. відбуваються
цьку та владну аристократію. Колишній народний обра¬ ГОСПОДАРСТВА поступові зміни в життєвому укладі сло¬
нець — воєвода, владика, жупан, князь — став економічно їк ЕКОНОМІКИ в 'ян, пов 'язані з переходом від кочування
могутнім володарем-власником. Традиційні форми родових до осілосгіїі. Цей перехід зумовлював
відносин ще певний період існували в суспільному житті, певні зміни в їхній господарській діяльності. Слов'янські
а л е в о н и в ж е б у л и п о з б а в л е н і к о л и ш н ь о г о в н у т р і ш н ь о г о змі¬ племена жили в різних природних умовах, що також впли¬
сту: р а д у с т а р і й ш и н роду з м і н и л а рада родової знаті, а зго¬ вало на вибір різних видів х а з я й н у в а н н я . І хоча основу госпо¬
дом ще вужче коло княжих або ж у п а н с ь к и х р а д н и к і в , яких дарства західних і південних слов 'ян становило землеробство,
вони самі п р и з н а ч а л и . Так поволі з н и к а л о о б щ и н н е народо¬ залежно від природних умов вони займалися не тільки екстен¬
владдя. сивним вирубно-вогняним рільництвом, а й відгінно-випасним
У зв'язку зі зміцненням у слов'янському середовищі скотарством. Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності
"військової демократії" з а н е п а д а л и й в і д м и р а л и з а с т а р і л і ро¬ населення відігравали тваринництво, ремесла й торгівля.
дові с т о с у н к и , звільняючи місце д л я ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н та Слов'яни вміло використовували для задоволення власних
н о в о г о с у с п і л ь н о г о ладу. В У И — У Ш ст. ф е о д а л і з а ц і я суспіль¬ потреб "привласнювальні" види господарської діяльності. У
ства у західних і п і в д е н н и х с л о в ' я н посилюється. лісових районах було поширене полювання, збирання диких пло¬
дів і меду, в річкових і озерних — рибальство, у гірських райо­
Отже, схему розвитку суспільного ладу давніх слов 'ян можна
нах Південної Європи особлива увага приділялася вирощуванню
викласти так:
худоби.
1 ) р і д , як союз сімей, що господарювали на певних теренах,
Н а п р и к і н ц і V I ст. з е м л е р о б с т в о у с л о в ' я н д о с я г л о значних
грунтувався на кревній спорідненості. Він о х о п л ю в а в кілька
успіхів. У джерелах того періоду т р а п л я ю т ь с я свідчення про
поселень, які разом утворювали його родову територію — жу¬
з д о б у т к и с л о в ' я н с ь к о г о с і л ь с ь к о г о г о с п о д а р с т в а ( о с о б л и в о сто¬
пу; союз очолював вождь-старійшина, наділений військови­
с о в н о з е р н о в и х злаків і худоби). Д л я обробітку землі застосо¬
ми, адміністративними та с у д о ч и н н и м и функціями;
вувалися копачки, мотики. Вирубне рільництво вимагало ви¬
2) родоплемінний союз, розташований на певній території, користання борони, рала та сохи. Перехід до інтенсивніших
утворював жупу, очолювану ж у п а н о м ; союз мав свій ц е н т р — способів землеробства сприяв упровадженню колісного плу¬
військове укріплення або місто, де п р о х о д и л и віча, здійсню¬ га із з а л і з н и м н а к о н е ч н и к о м . П о д а л ь ш и й р о з в и т о к р і л ь н и ц т ¬
валося судочинство й містилися культові споруди; ва п р и с к о р и в с я після появи у господарстві слов'ян тяглової
3) племінне об'єднання або племінна держава, яка складала¬ сили — волів і коней.
ся з кількох с о ю з н о - р о д о в и х жуп, що становили князівство; Зернові культури збирали за д о п о м о г о ю серпів. Урожай
племінною державою керував князь разом із р а д о ю власни- зберігали в спеціальних п р и м і щ е н н я х або ямах. Використан¬
ків-аристократів; н я я р и н и та о з и м и н и , п р о в е д е н н я сільгоспробіт у відповідні
т е р м і н и с в і д ч и л и , щ о с л о в ' я н и з д а в н а з н а л и технології досяг¬
4) багатоплемінна держава, очолювана великим жупаном
н е н н я в и с о к и х с т а б і л ь н и х у р о ж а ї в . Д л я р о з м е л е н н я з е р н а ши¬
або в е л и к и м князем.
роко застосовувалися зернотерки та ручні млини.
Виникнення й зміцнення феодальних відносин у різних сло¬ Важливою галуззю осілого господарства слов'ян було тва¬
в "янських народів характеризувалося наявністю загальних рис. ринництво. В и р о щ у в а н і н и м и в е л и к а рогата худоба, коні, вів-

56 57
ц і , с в и н і , к о з и п е р е д у с і м в и к о р и с т о в у в а л и с я д л я в л а с н о г о спо¬ і а к і в п р и г о т о в л е н о м у в и г л я д і . їжу з д е б і л ь ш о г о г о т у в а л и спо¬
живання ( м ' я с о , м о л о ч н і п р о д у к т и , ж и р и т о щ о ) , а т а к о ж іш¬ собом термічної обробки: варили, випікали, смажили; також
ли на п е р е р о б к у або в ж и в а л и с я в і н ш и х сферах господарської сушили, в'ялили, квасили, засолювали тощо. Для більшості
діяльності як сировина (вовна, роги, кістки, щетина, кінський слов'янських страв бралися продукти р о с л и н н о г о походжен¬
в о л о с та і н . ) . н я , з я к и х в а р и л и ю ш к у , р и б н і с у п и та різні к а ш і . На відміну
Особливе місце в житті слов 'ян належало молочному тва¬ під с у с і д і в с л о в ' я н и с п о ж и в а л и б а г а т о х л і б а — у в и г л я д і кара-
ринництву. Слов'янські племена порівняно пізно його освої¬ и а ю , к о р ж і в та ін. Р о з м а ї т т я видів і н а з в хліба було пов'язане
ли, о д н а к п р о ц е с д о ї н н я та п е р е р о б к и молока перетворився не т і л ь к и з й о г о м і с ц е м у х а р ч о в о м у р а ц і о н і , а й з різноманіт¬
на насичену багатьма ритуальними символами й ознаками ними культурно-господарськими функціями: одні різновиди
сферу життя. Н е з н а ч н у р о л ь у с л о в ' я н с ь к о м у г о с п о д а р с т в і ві¬ споживали повсякденно, інші — лише під час свят, урочис¬
д і г р а в а л о п т а х і в н и ц т в о , х о ч а с л о в ' я н и з д а в н а в и р о щ у в а л и ку¬ тостей, ритуалів і ц е р е м о н і й . •
рей, гусей, качок. Осілий спосіб життя передбачав спорудження надійніших бу¬
Ва.яашве значення в житті слов ян і надалі мали "привлас- динків, певна кількість яких утворювала постійні поселення. До¬
нювальні "види господарювання, насамперед мисливство. Навіть сить суворі кліматичні умови потребували від слов 'ян створен­
давньослов'янське слово " п о л ю в а н н я " вказувало на діяльність ня систем опалення і використання теплозберігальних будівель­
на певній, ще не освоєній території або д и к о м у полі. Сло¬ них матеріалів.
в ' я н и н а п о л ю в а н н і в и к о р и с т о в у в а л и р і з н о м а н і т н і п а л и ц і , ро¬ Варто зазначити, що давньослов 'янська матеріальна куль¬
гатки, кидальні пристрої та л у ч н у зброю. Однак основним тура мала яскраво виражений деревинний характер. Роль де¬
м и с л и в с ь к и м з н а р я д д я м з а л и ш а л и с я пастки, сильці й тенета. рева та деревини в господарській діяльності слов'янина
Головним способом полювання б у л а о р г а н і з а ц і я п а с т о к і за¬ зумовлювалася осілістю, кліматом і лісовим багатством.
с і д о к ; з в і р і в с п о ч а т к у в и с т е ж у в а л и , з а м а н ю в а л и , а п о т і м пере¬ Вплив лісів був н а с т і л ь к и значним, що врешті-решт пере¬
слідували. Слов'яни на п о л ю в а н н і використовували й собак. творився на в и з н а ч а л ь н и й чинник розвитку як певних фі¬
Рибальство, як д о б у в а н н я засобів до існування, відігравало зичних ознак, так і багатьох сторін духовного життя сло¬
другорядну роль і характеризувалося відносно невисоким рів¬ в'янської людності.
нем розвитку. На різних територіях, де розселялися слов 'яни, існували до¬
Серед архаїчних рис господарства давніх слов 'ян залишалося сить істотні локальні відмінності в господарській діяльності й
збиральництво, об 'єктом якого були різні дикі плоди, ягоди, гри¬ особливо у вирощуванні злаків. Так, на Балканах слов'яни за¬
би, горіхи, жолуді, коріння, кора, береста, хмиз, деревинна смо¬ с в о ю в а л и й н а с л і д у в а л и м і с ц е в і т р а д и ц і ї та н а в и ч к и . У захід¬
ла, березовий та кленовий сік, різноманітні трави — як лікарсь¬ н о с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н з е м л е р о б с т в о і т е х н і к а о б р о б і т к у зем¬
кі засоби, так і для господарських потреб. Наприклад, дере¬ лі т а к о ж п р и с т о с о в у в а л и с я до т а м т е ш н і х у м о в . У л і с о с т е п о в і й
винний гриб використовувався як трут при здобуванні та зоні Східної Європи, де залишалося багато вільних земель,
зберіганні вогню. слов'янська людність успішно розводила велику рогату ху¬
А н а л і з н а з в г р и б і в с в і д ч и т ь , щ о їх с п о ж и в а н н я в ї ж у суттє¬ добу та к о н е й , тут і н т е н с и в н о розвивалося зернове вироб¬
во вирізняло слов'ян серед сусідів. Так, германці, фіни та ництво.
кавказькі народи г р и б і в н е с п о ж и в а л и у з а г а л і , а б а л т и — зо¬ У давніх слов 'ян рано розвинулося ремесло, яке здебільшого
всім інші види. Ця відмінність виявилася досить пізно — в грунтувалося на домашньому виробництві й було тісно пов 'яза-
ході самостійної еволюції слов'ян після остаточного розме¬ не із землеробством. Спочатку від з е м л е р о б с т в а відокремили¬
жування у давнині індоєвропейських етносів. с я ті с п е ц і а л і з о в а н і г а л у з і , від я к и х з а л е ж а в п о д а л ь ш и й про¬
Особливе місце в господарській діяльності давніх слов 'ян по¬ цес виробництва, тоді як інші з а л и ш а л и с я в межах домаш¬
сідало збирання меду. Лісове бортництво згодом трансформу¬ нього ремесла. Розвиток феодальних відносин, соціальне
валося в присадибне, пасічне бджільництво. розшарування слов'янського населення стимулювали розвій і
П р и з н а ч е н і д л я їжі п р о д у к т и з е м л е р о б с т в а , тваринництва, подальшу спеціалізацію вироблення різноманітних знарядь
мисливства, збиральництва слов'яни споживали як у сирому, п р а ц і , зброї, посуду, п р и к р а с та і н ш и х виробів.

58 59
 Розвиток ремесел зосереджувався поблизу джерел сирови­ яких виготовляли б а г а т о п о с у д у із з а с т о с у в а н н я м швидкісно¬
ни. Тому на територіях, населених слов'янами, розпочався го г о н ч а р н о г о к р у г а т а в і д ж и м а н н я в р е д у к ц і й н и х п е ч а х . Ви¬
видобуток руд т а і н ш и х корисних копалин. Експлуатувалися робляли не тільки г о р щ и к и , м и с к и , тарілки, ф л я г и т о щ о , а й
переважно рудні ж и л и на поверхні, однак видобуток певних прясла, різноманітні фігурки, іграшки, предмети культу, ка¬
видів с и р о в и н и п р о в о д и л и т а к о ж з-під землі. О с о б л и в а увага хель та і н . Гончарні вироби обов'язково таврувалися.
приділялася видобутку різноманітних мінералів, насамперед Високого рівня в давніх слов 'ян сягнула обробка дерева. Вони
солі, яка в давніх слов'ян вважалася стратегічною сирови­ використовували досить різноманітний деревообробний ін¬
ною. С л о в ' я н и в и п л а в л я л и м і д ь , о л о в о , с в и н е ц ь , с р і б л о , зо¬ струментарій: долото, свердло, ніж, дворучну скребачку, клин,
лото. пилку тощо. З дерева виробляли л о ж к и , ступи, ж о л о б и , ко¬
Видобуток руд стимулював металургію, передусім чорну. рита та ін. Т е с л я р і с п о р у д ж у в а л и складні укріплення, мости,
Залізо виплавляли редукційним способом зі з б а г а ч е н и х руд князівські садиби, культові будівлі. Будинки прикрашалися
у великих печах. Д а в н ь о с л о в ' я н с ь к і металурги вміли оброб¬ складним різьбленням п о д е р е в у із з о б р а ж е н н я м тваринних і
л я т и й тугоплавкі руди (магнезій, гематит), в и н а й ш л и устрій рослинних мотивів.
для вдування повітря до плавильної печі, яку обмащували У слов 'ян існували також токарне, столярне, колісне, бон¬
вогнестійкими глинами. Устрій печей і досконалість техно¬ дарське ремесла. Бондарі виготовляли діжки, відра т о щ о . До¬
логічних процесів давали змогу отримувати високоякісне сить ш и р о к о слов'яни використовували плетіння. Зі спеці¬
залізо. альної д е р е в и н и виробляли кошики, п л о т и , р е ш е т а та ін.
З металургією безпосередньо було пов'язане ковальство. Особливе місце серед ремесел посідало ткацтво. Мабуть, жо­
К о в а л і , з а л е ж н о від с п е ц і а л і з а ц і ї , п о д і л я л и с я н а з б р о я р і в , но- дна з ділянок матеріальної культури слов 'ян не була так наси­
жівників, інструментальників, с л ю с а р і в та ін. К о в а л і забезпе¬ чена культово-обрядовою символікою, як ткацтво й прядіння.
чували населення всім необхідним: мотиками, сошниками, Т р и в а л и й час в о н и в в а ж а л и с я суто ж і н о ч и м і д о м а ш н і м про¬
плугами, косами, серпами, ножами, ножицями, молотками, мислом.
сокирами, оковками для відер, кінською упряжжю тощо. П р и р о д н е п р о д о в ж е н н я ткацтва — п о ш и т т я одягу з різних
Виготовлялися також мечі, шоломи, бойові сокири, списи, тканин і шкір. Вичинка шкір зі ш к у р тварин тривалий час
луки, обладунки та ін. Вироби з дорогоцінних кольорових залишалася у слов'ян в межах традиційної сиром'ятної тех¬
металів вирізнялися різноманітністю і вишуканістю. Це, нології; виготовляли паски, взуття, одяг та ін. Різноманіт¬
передусім, жіночі прикраси, оздоблення чоловічого одягу та ність одягу зумовлювалася відмінностями кліматичних умов
спорядження. з характерними сезонними перепадами температур. Слов'яни
Найпоширенішою галуззю ремісництва у слов 'ян було гончар­ н о с и л и в е р х н і й о д я г т а б і л и з н у , к о ж у х и , с о р о ч к и , ш т а н и , рі¬
ство. Як більш рання, так і пізніша гончарна термінологія, зні головні убори, п а с к и , р у к а в и ц і тощо.
що з'явилася після появи гончарного к р у г а , в к л ю ч а л а голов¬ Транспортні засоби, які використовували давні слов 'яни, зде­
ним ч и н о м н а з в и , з а п о з и ч е н і в і н ш и х р е м е с е л : круг, колесо, більшого були простими й архаїчними. На далекі відстані пере¬
свердло тощо. Генеза гончарної технології п е в н о ю м і р о ю по¬ сувалися головним чином водними мережами за допомогою
в'язана з плетінням: виробництво ліпного глиняного посуду п л о т і в а б о р і з н и х суден. Судна оснащували веслами, вітрила¬
виникло з обмазування сирою глиною виробів типу кошиків, ми, я к о р я м и , баграми тощо. Н а п е в н и х д і л я н к а х в о д н и х мар¬
з наступним випалюванням основи. Необхідна міцність на¬ шрутів судна перетягували суходолом за д о п о м о г о ю волока.
давалася глині шляхом випалу. Слов'янські гончарі виготов¬ Взимку користувалися саньми т а лижами. Слов'яни активно
ляли посуд різних ф о р м , прикрашений простим і складним, застосовували й колісний транспорт, використовуючи я к тяг¬
хвилястим і лінійним візерунком. Цей досить простий орна¬ лову силу волів або коней. Для далеких подорожей на візки
м е н т т р и в а л и й час з а л и ш а в с я т и п о в и м д л я с л о в ' я н с ь к о г о сві¬ с т а в и л и к о л е с а зі с п и ц я м и . З їздою верхи пов'язані давньос-
ту і став своєрідним символом колишньої єдності слов'ян¬ лов'янські слова сідло та стремена.
ської матеріальної культури. В окремих слов'янських племен В міру розвитку ремесел і транспортних засобів зростало
з VIII ст. р о з в и в а ю т ь с я спеціалізовані гончарні майстерні, в значення торгівлі. Міжнародний обмін товарами сприяв фор-

60 61
муванню міських ринків, с т в о р е н н ю п р о м и с л о в и х і торгове¬ мати справу, вони таїли в собі н е б е з п е к у . Однак їх можна
л ь н и х ц е н т р і в . Т о р г о в е л ь н і в і д н о с и н и н а л а г о д ж у в а л и с я н е тіль¬ було з а д о б р и т и або з а л я к а т и за д о п о м о г о ю певних ритуалів.
ки всередині слов'янського світу, а й з ц е н т р а м и тогочасної До VI ст. у слов 'ян сформувався пантеон богів і низка місцевих
цивілізації. Так, існував "Янтарний шлях" від Б а л т и к и до Се¬ пантеонів. Навіть більше, вони вже наблизилися до монотеїз¬
редземного моря; "шлях уздовж Дунаю", який з'єднував Пів¬ му, до віри у верховного (не християнського) Бога. Так, Про-
денно-Східну і Західну Європу; шлях уздовж Двіни т а Дніпра з к о п і й К е с а р і й с ь к и й с в і д ч и т ь , щ о с л о в ' я н и п о к л о н я л и с я єди¬
Балтики до Чорного моря; "шлях Волгою" тощо. ному Богу-громовержцю й приносили йому в жертву рогату
Торжища (ярмарки) виникали навколо фортець. Розвивала¬ худобу. Водночас елементи єдинобожжя не в и т і с н и л и бага-
ся с п е ц і а л ь н а торгівля, к о л и купці віддавали перевагу обміну т о б о ж н о с т і р а з о м з в і р о ю в духів п р и р о д и й домашнього во¬
певними товарами. Так, чільне місце в Центрально-Східній гнища, демонів хвороб і лиха.
Європі посідала торгівля сіллю. На ярмарках продавали різні Окремі слов'янські уявлення про всесвіт виходили ще з
продукти землеробства, свійських тварин, ш к і р и , хутра, мед, індоєвропейського періоду. Н а п р и к л а д , з е м л ю у я в л я л и плас¬
віск, р е м і с н и ц ь к і в и р о б и , рибу т о щ о . кою чи такою, щ о п л а в а є у воді або с п и р а є т ь с я на чотирьох
Слов'яни т о р г у в а л и за у с т а л е н и м и т р а д и ц і я м и : продавали б и к і в . Н е б о в в а ж а л и за н а т я г н е н у н а д з е м л е ю ш к у р у б и к а , на
рабів-полонених, к у п у в а л и з б р о ю , п р и к р а с и та і н ш і коштов¬ я к і й п р о я в л я ю т ь с я з і р к и , с о н ц е й м і с я ц ь . Н а з в и з і р о к відби¬
ності. Для розрахунків переважно використовували монети в а л и з е м л е р о б с ь к і в п о д о б а н н я . У т і л е н н я м г р і з н о ї н е б е с н о ї си¬
іноземного походження. л и , щ о в и к л и к а л а жах і п о к л о н і н н я , у с л о в ' я н в и с т у п а л и при¬
родні я в и щ а , що супроводжувалися громом і б л и с к а в к о ю . Так,
РЕЛІГІЙНІ В основі релігійних уявлень давніх слов 'ян, у сербів ще досить довго зберігалося у я в л е н н я про хмари як
ВІРУВАННЯ органічно пов'язаних із землеробством і про н е б е с н і стада в е л и к о ї рогатої худоби (зокрема молочних
ДАВНІХ СЛОВ'ЯН навколишньою природою, було уявлення корів); про дощ як "небесне м о л о к о " , що запліднює й годує
про боротьбу двох начал — світлого і те­ землю. К р і м культу в о г н ю та с о л о м и , хліба, у давніх слов'ян
много, доброзичливого і ворожого людині, благотворного і злого; існував культ води.
в природі постійно тривали змагання родючості з неплідністю, Слов 'янські народні обряди, пов 'язані з народженням, весіл¬
літа із зимою, світла з темрявою. Слов'янський народний ка¬ лям, похованням ще досить тривалий час відбивали поганські
лендар і народні звичаї дають для цього багатий матеріал. уявлення про долю людини, про перспективу потойбічного існу­
Увесь круговорот сучасних слов'янських свят є відголоссям і вання, про стосунки між людиною і природою. Обряди нагадува¬
пережитком старих я з и ч н и ц ь к и х уявлень, п о в ' я з а н и х з чер¬ ли про давні слов'янські свята. Так, прихід весни вітали вес¬
гуванням творчих сил природи. нянками та іграми, в яких славили поворот сонця до літа й
Давні слов 'яни сповідували поганство, що охоплювало всю пробудження природи. Русалчин тиждень присвячувався ру¬
сферу духовної культури й значну частину виробничої, мислив¬ салкам, які нібито в и х о д и л и в цю пору з води на берег. Від¬
ської та збиральницької діяльності. Тогочасна людина була з н а ч а л и т а к о ж Великдень, п р и с в я ч е н и й п а м ' я т і п о м е р л и х пред¬
п е р е к о н а н а в п о с т і й н і й п р и с у т н о с т і н а д п р и р о д н и х с и л в усіх к і в . У купальську ніч м о л о д ь с п л і т а л а в і н к и , розкладала багат¬
життєвих процесах. Поганство слов'ян мало чим відрізняло¬ тя, стрибала через них і танцювала. Вважалося, що в цю ніч,
ся від в і р у в а н ь інших тогочасних етносів. Воно містило в собі коли цвіте п а п о р о т ь , м о ж н а з н а х о д и т и с к а р б и , розуміти мову
не тільки притаманні ранній стадії розвитку релігії анімати- звірів і вільно с п і л к у в а т и с я на л ю б о в н и х і г р и щ а х . Напередо¬
чні уявлення (переконаність, що всі речі в природі є живими), а дні н а с т а н н я осені святкували день Коструба. Люди проща¬
й анімічні (про душу). Згодом ці уявлення поєдналися з переко­ лися з літом, ховаючи ляльки, що символізували вмирання
наннями про трансцендентність душі (здатність переходити природи.
до іншої плоті) та про спроможність надпродуктивних сил до Пантеон давньослов 'янських богів становив вищий рівень ре¬
метаморфоз — перетворення на собаку, кішку, цапа, копицю лігійно-міфологічної системи поганства. Його характеризував
сіна, немовля тощо. Ці надприродні сили, на думку слов'я- досить узагальнений тип функцій (магічно-правнича, військова,
нина-язичника, населяли всесвіт; саме з ними доводилося господарсько-природна) головних богів. У цілому, структура ком-

62 63
п е т е н т н и х д і я н ь , я к и х ч е к а л и від б о ж е с т в , д о с т а т н ь о ю мірою с л о в ' я н с ь к о г о світу. З а м і ф о л о г і є ю , вони доповнювали один
сприяла реалізації релігійно-міфологічних уявлень давніх одного. Інші популярні боги — Ярило, Лад, Диво, Дідо, Доля,
слов'ян. Купайло, Лель, Полель, Переплут, Похвиста, Тур, Троян, Род
Язичництво заохочувало людину до спілкування у сфері та ін.
сакрального. Богів при цьому наділяли н е з д о л а н н о ю силою, У південних слов'ян верховне почесне божество ймовірно ма­
б е з м е ж н о ю владою, н е п е р е в е р ш е н и м и м о ж л и в о с т я м и й роз­ ло ім 'я Бог. Про це свідчить той факт, що сонце — сина Бога —
г л я д а л и як н а й в и щ у с а к р а л ь н у ц і н н і с т ь . Від їхнього ставлен¬ тут називали Божичем. У сербів, хорватів, словенців д е н ь Різ­
н я з а л е ж а в д о б р о б у т л ю д и н и , я к а у в і д п о в і д н и х с и т у а ц і я х ма¬ д в а Х р и с т о в о г о ( 2 5 г р у д н я ) , а с т р о н о м і ч н о з б і г а є т ь с я з почат¬
ла звертатися д о богів по допомогу. ком збільшення сонячного д н я і називається Божич, у бол¬
Відомості про п о г а н с ь к и х богів д о с и т ь с у п е р е ч л и в і і ма¬ гар — Б о ж и к .
лоймовірні: здебільшого це певні середньовічні тексти, усна У пам 'ятках болгарської писемності трапляється ім 'я вер­
н а р о д н а т в о р ч і с т ь ( к а з к и , п і с н і , п р и с л і в ' я ) т а а р х е о л о г і ч н і зна¬ ховного небожителя — Дій, котрий, як і р и м с ь к и й Юпітер,
хідки. був б о г о м д н я та світла. Д і й згадуєтьс я п о р я д з і н ш и м и сло¬
Пантеон богів у поганстві був досить численний. Одне з пер­ в'янськими богами — П е р у н о м , Х о р с о м , Трояном.
ших місць у ньому посідав Перун — "творець грому та блискав­ У лужицьких сербів верховне божество носило ім 'я Прабог, а
ки, єдиний володар усього ", якого слов 'янські племена сприймали д р у г о р я д н и х в о н и н а з и в а л и П р и б о г а м и . У і н ш и х п л е м е н цьо¬
здебільшого не просто як "першого ", а як "Бога " взагалі. Бога го р е г і о н у б о г с о н ц я мав ім'я Я с о н ь ( Н е с е н ь ) — ясний, білий
неба та світла називали Сварог. Вважалося, що Сварог — це бог, Білобог.
батько сонця та вогню, і вже від нього походять усі інші боги — Поморські слов 'яни Балтики головним богом вважали Три­
Сварожичі. Богом сонця та вогню вважався також Дажбог глава. Й о г о зображували триголовим в е р ш н и к о м на коні. Та­
(Хоре). Чим вони відрізнялися один від одного сьогодні встанови­ к и й і д о л із з о л о т а й с р і б л а с т о я в н а п а г о р б а х п о б л и з у Щеци­
ти важко. Стрибога одні племена шанували як бога вітру, в на. Культ Триглава п о ш и р ю в а в с я аж до Волині.
інших він відповідав за розподіл багатств.
Серед інших язичницьких богів прибалтійських слов 'ян виді­
Одним із найшанованіших у давніх слов 'ян був бог Велес (Во­ лявся Яровит — бог війни та родючості. Й о г о г о л о в н и й атри¬
лос) — "скотній бог". У багатьох племен Велес — б о г багат¬ бут — з о л о т и й ш о л о м — під час в о є н н и х д і й в и н о с и л и перед
ства й д о б р о б у т у , торгівлі, з а с т у п н и к купців. Він не тільки військом, а прапори розставляли вздовж периметра поселень
о х о р о н я в череди х у д о б и на землі, а й випасав небесні стада під час свят. Н а о с т р о в а х Балтійського у з б е р е ж ж я особливо
( х м а р и ) . І д о л а П е р у н а з а в ж д и с т а в и л и на горі, а В о л о с а — в шанували бога війни Руєвита, якого зображували з сімома
низовині. м е ч а м и на п о я с і та в о с ь м и м у руці.
Серед поганських богів одним з найповажніших був Свято- Окрім богів, давні слов 'яни шанували богинь — Ладу, Вес­
вит (Свентовит) — бог неба та світла, якого також ототож­ ну, Морану, Діву, Сиву (Жилу), Припечалу, Подагу, Мокош
нювали з сонцем. Святовит виконував дві функції: військову та ін. Д е х т о с х и л ь н и й з і с т а в л я т и Л а д у з В е н е р о ю я к б о г и ­
та магічно-правничу. Головні атрибути ідола Святовита — меч, нею кохання, тепла й любощів. В е с н а та М о р а н а персоні¬
с п и с , п р а п о р т о щ о . У з а х і д н и х с л о в ' я н він мав ч о т и р и г о л о в и фікувалися з порами року, а Діва і Дівана ототожнювалися
н а ч о т и р ь о х ш и я х , які д и в и л и с я в п е р е д , н а з а д , л і в о р у ч і право¬ з весною.
руч. Д о святилищ Святовита приносили різноманітні дари.
Давні слов 'яни також ушановували як божества сонце, мі¬
Деякі слов'янські племена вважали, що всі нещастя похо­
сяць, зірки, вогонь, воду, гори, дерева.
дять від Чорнобога. Серед жінок був надзвичайно поширеним
Особливе ставлення склалося в давніх слов 'ян до істот, які
культ Мокоші, з яким пов'язувалися численні заборони, що
населяли ліси, річки, багна, домівки. В і с н у в а н н я л і с о в и к і в , во¬
с т о с у в а л и с я в и х о в а н н я д і т е й , в з а є м и н м і ж п о д р у ж ж я м , пран¬
д я н и х , п о л ь о в и к і в , р у с а л о к , м а в о к , д о м о в и к і в в о н и щ и р о ві¬
ня та ін.
рили, й усіляко намагалися їх задобрити.
До богів, яких шанували практично всі слов 'янські племена,
Я з и ч н и ц ь к и й к у л ь т д а в н і х с л о в ' я н б у в п е в н и м ч и н о м рег¬
належали Перун і Велес. В і д о м о с т і про них є у всіх частинах
ламентований, про що свідчать археологічні р о з к о п к и куль-
64
5 — 3-2764 65
тових с в я т и л и щ і храмів, а також зображення власне небожи¬ Давні автори змальовували слов 'ян як таких, що не бажали
т е л і в . Р е л і г і й н і р и т у а л и п е р е д б а ч а л и і с н у в а н н я о р г а н і з а ц і ї свя¬ тужити або підкорятися будь-кому. У джерелах стверджуєть-
щеннослужителів, або ж е р ц і в , я к о ю с ь мірою спеціалізованої І я, що с е р е д слов'ян не було злагоди, в о н и не б а ж а л и посту­
і досить розгалуженої. патися своїми поглядами навіть п е р е д д у м к о ю більшості, що
Християнізація слов'ян, що тривала протягом УН—ХШст., призводило до кривавих сутичок. Для гостя або мандрівника
сприяла руйнації поганства й ліквідації культу богів як пред­ с л о в ' я н и н міг п о ж е р т в у в а т и в с і м , щ о б у л о у й о г о д о м і . Піклу­
ставників вищого рівня релігійно-міфологічної ієрархії. Христи¬ ватися про х в о р и х і старих, годувати й д о г л я д а т и ї х слов'яни
я н і з а ц і я в усіх с л о в ' я н с ь к и х з е м л я х р о з п о ч и н а л а с я зі з н и щ е н н я вважали своїм священним обов'язком.
ідолів. З г о д о м я з и ч н и ц ь к и х богів або зовсім забували, або різко Тогочасні автори змальовують давніх слов 'ян веселим, жит­
обмежували сферу їхнього функціонування. В одних випад¬ тєрадісним, темпераментним народом. Вони любили музику,
ках відбувалися " д е н о м і з а ц і я " та п е р е й м е н у в а н н я , під час я к и х співи, танці, підігріваючи себе "медом сиченим", до якого
багато р и с , щ о належали "язичницьким" богам, зберігалися завжди мали охоту.
(тільки їхні і м е н а з а м і н ю в а л и на х р и с т и я н с ь к і ) . В і н ш и х ви¬ Описуючи фізичний тип слов'ян, Прокопій Кесарій­
падках богів " п о н и ж у в а л и в р а н з і " , щ о п р и з в о д и л о до різкого ський указував на їхній високий зріст і надзвичайну фі¬
з в у ж е н н я с ф е р и в п л и в у культу. І н к о л и п о г а н с ь к и х б о г і в ото¬ зичну силу. Вони йшли на бойовище піші, тримаючи в
тожнювали з "нечистою силою". руках щит і дротик. Окремі вояки, за й о г о спостережен¬
Прийняття християнства для більшості слов 'ян сприяло змі­ нями, не мали ані с о р о ч к и , ані п л а щ а , вступаючи в бій "у
цненню власної державності й означало прилучення до візантій­ самих спідніх".
сько-православної або латинської (католицької) конфесіональ¬ Загальні характеристики слов'ян, які дають автори VI­
но-культурних традицій. Для інших, насамперед полабсько- VÍ! ст., вказують на самобутність слов 'янського світу, наяв¬
балтійських племен, християнізація обернулася катастрофою — ність культури певного рівня розвитку. В с е ц е с п р о с т о в у є твер¬
в о н и були п і д к о р е н і м і с і о н е р а м и , піддані а с и м і л я ц і ї й згодом дження тих, хто прагне д о в е с т и начебто культурний процес
узагалі з н и к л и з історичної арени. на слов'янських землях розпочався лише завдяки посеред¬
ництву З а х о д у й п е р е н е с е н н ю цінностей західної цивілізації
СТАНОВЛЕННЯ Є в р о п е й с ь к а культура в другій полови- на Схід.
СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ні І тис. н.е. розвивалася під впливом Спираючись на подібні свідчення, можна стверджувати, що
КУЛЬТУРИ здобутків античної цивілізації. Герман¬ давні слов 'яни брали участь у культурно-просвітницьких проце­
ці, франки, слов'яни та інші народи сах, інтегруючись у них як складова загальноєвропейської куль­
по-різному с п р и й м а л и духовні цінності античності, по-різному тури. Т а к , о д и н із учнів і п о с л і д о в н и к і в М е ф о д і я — Ч о р н о р и з
бачили шляхи їхнього подальшого розвитку. Племена й на¬ Храбр — у творі "Про письмена" стверджував, що слов'ян¬
роди стимулювали один одного, обмінювалися набутим до¬ ська м о в а т а п и с е м н і с т ь в и н и к л и з а д о в г о д о місії солунських
свідом, с п р и я ю ч и т и м с а м и м р о з в и т к о в і к у л ь т у р и всіх етніч¬ братів.
н и х о б ' є д н а н ь від А т л а н т и к и д о Д н і п р а т а В о л г и , від С к а н д и ¬ Початок слов 'янського книжного просвітництва пов 'язаний
навії до Середземномор'я. з місією Константина (Кирила) та Мефодія до Великої Моравії
Слов 'янам VI ст. були притаманні всі типові чесноти і ва¬ у другій половині IX ст. їхня діяльність сприяла розвиткові
ди варварів. Прокопій Кесарійський та і н ш і а в т о р и зображу¬ слов'янського культурно-просвітницького процесу, який по¬
вали слов'ян як витривалих, загартованих, хоробрих, воле¬ ширився на сусідні терени.
любних, невибагливих людей. Згадувалися їхня незлобивість, Д і я л ь н і с т ь с о л у н с ь к и х братів з н а м е н у в а л а п о ч а т о к церков¬
непідступність, надзвичайна чесність і доброзичливе став¬ ного просвітництва с е р е д широких верств слов'янської люд¬
л е н н я до ч у ж и н ц і в . В і д з н а ч а л а с я в р а ж а ю ч а ц н о т л и в і с т ь сло¬ ності. Однак століттям раніше у західних слов'ян Централь­
в'янських жінок, більшість із н и х сприймали смерть свого ної Європи ще до появи християнських місіонерів оформлю¬
чоловіка як власну, часто в и я в л я ю ч и готовність добровільно ється мова, о п о с е р е д к о в а н і в і д о м о с т і про яку з н а х о д я т ь своє
піти з ж и т т я . підтвердження в певних пам'ятках.

66 67
 У західних слов 'ян на основі місцевих діалектів витворюєть­ Па перших порах слов'янська словесність мала досить
ся культурна мова, яка лунала в піснях, прислів 'ях, казках, об­ пасивний характер — цією мовою перекладалися релігійні
рядах тощо. Оскільки мова згодом стала в и к о н у в а т и комуні¬ і впри. С а м е т а к і п е р е к л а д и з г р е ц ь к о ї т а л а т и н и сформували
кативні функції в м і ж п л е м і н н о м у спілкуванні вона набула над- самостійну слов'янську мовну традицію, зрозумілу для всіх
діалектного характеру. Подібні процеси у той період християн слов'янських земель. Перетворившись на мову лі-
відбувалися і в інших слов'янських народів. іургії, старослов'янська мова сягнула рівня г р е ц ь к о ї та ла-
Вже на першому етапі поширення книжної писемності сло¬ і пни.
в яни вбачали в залученні їх до християнства й зокрема в поши¬ Виникнення церковнослов'янської мови і основ писем¬
ренні християнських творів спроби поставити їх у певну куль¬ ності с п р и я л о р о з в о ю літературно-культурної д і я л ь н о с т і , зміц¬
турно-політичну залежність. Як протидія цій небезпеці у сло¬ ненню з в ' я з к і в м і ж з а х і д н и м и , п і в д е н н и м и та с х і д н и м и сло¬
в'ян виступала усна форма мовної культурної традиції, яка в'янами. Відтепер старослов'янською мовою створювали як ре-
в и н и к л а щ е за ч а с і в п о г а н с т в а та р о д о п л е м і н н о г о у с т р о ю сло­
іі.ч'йну, так і юридичну, історичну, географічну, медичну,
в'янського суспільства. І х о ч а п р я м и х с в і д ч е н ь п р о ц е куль¬
природознавчу, художню літературу, видавали педагогічні на-
турне явище майже не збереглося, судити про нього можна
і танови, накази, різноманітні грамоти і документи.
завдяки численним побічним фактам.
Велике з н а ч е н н я слов'янської п и с е м н о с т і полягало ще й у
На підтвердження правомірності такого погляду наведемо ю м у , щ о с т а р о с л о в ' я н с ь к а м о в а , п р а к т и ч н о з р о з у м і л а д л я всіх
одну з багатьох гіпотез про п о х о д ж е н н я с а м о н а з в и "слов'яни". слов'ян, сприяла захистові слов'янського світу від зовніш¬
Автори к о н ц е п ц і ї вказують на те, що етнонім " с л о в ' я н и " має н ь о ї н е б е з п е к и . З г о д о м в о н а с т а л а о д н и м із г о л о в н и х чинни¬
спільне походження з поняттям "слово", яке означає "ясно ків у р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н и х м о в і культур слов'янських на¬
розуміти", або "люди, котрі володіють словом", на відміну родів.
від е т н о н і м а "німець", що його м о ж н а ототожнити з понят¬
тям "німіти".
Головне завдання Кирила і Мефодія полягало в тому, щоб
західнослов 'янські племена, спираючись на підтримку Візантії, РЕКОМЕНДОВАНА Артамонов И. И. П р о и с х о ж д е н и е с л а в я н . Л е -
в церковному та політичному відношеннях могли протистояти ЛІТЕРАТУРА нинград, 1950.
натискові Франкської імперії та папської курії. Державин Н. С. С л а в я н е в д р е в н о с т и . М о с к ­
П е р ш о ч е р г о в и м і н а д з в и ч а й н о в а ж л и в и м з а в д а н н я м поста¬ в а , 1946.
в а л о с т в о р е н н я с л о в ' я н с ь к о ї п и с е м н о с т і , я к а б ц і л к о м відпо¬
Иордан. О происхождении и деянии готов.
відала в и м о г а м м о в и , щ о н е ю р о з м о в л я л и с л о в ' я н и . Слов'ян¬ М о с к в а , 1960.
ська писемність мала засвідчити, що слов'яни Центрально-
Константин Багрянородный. Об управлении
Східної Є в р о п и являють собою велике етнічне угруповання,
и м п е р и е й . М о с к в а , 1989.
об'єднане спільною культурою, до того ж рівновіддалене й
незалежне як від грецької, так і від л а т и н с ь к о ї цивілізації. Нидерле Л. Славянские древности. Москва,
1956.
Водночас, створення солунськими братами слов'янської пи¬
семності — дивовижна праця, в р е з у л ь т а т і я к о ї в д а л о с я до¬ Очерки и с т о р и и культуры с л а в я н . Москва,
сить точно відбити всі фонетичні особливості слов'янської 1996.
мови. Прокопий Кесарийский. Война с персами.
Загальнослов'янська (старослов'янська, церковнослов'ян¬ В о й н а с в а н д а л а м и . Т а й н а я и с т о р и я . Моск¬
с ь к а ) м о в а н е т і л ь к и за ф у н к ц і є ю , а й за л е к с и ч н о ю та фразе¬ в а , 1993.
ологічною розробленістю від с а м о г о початку була літератур¬ Русаков М. П.. С л а в я н с к и е д р е в н о с т и VI—
ною мовою. Тому книжна просвіта не залишалася справою V I I в в . М о с к в а , 1976.
тільки для Великої Моравії, а започаткувала с л о в ' я н с ь к у лі¬ Рыбаков Б. А. Я з ы ч е с т в о д р е в н и х с л а в я н . Мо¬
тературу взагалі. с к в а , 1981.

68
69
Седов В. В. П р о и с х о ж д е н и е и р а н н я я исто¬
р и я с л а в я н . М о с к в а , 1979. Розділ другий
Седов В. В. Славяне в древности. Москва,
1994.
Свод д р е в н е й ш и х письменных известий о
с л а в я н а х : В 2 т. М о с к в а ,
Фаминицын А. С.
1 9 9 1 - 1 9 9 5 . Т. 1, 2.
Божества древних славян.
ЗАХІДНІ ТА ПІВДЕННІ
Санкт-Петербург,
Этногенез, ранняя этническая
1995.
история и
СЛОВ'ЯНИ В ДОБУ
к у л ь т у р а с л а в я н . М о с к в а , 1965.
Этноязыковая и этнокультурная история
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
В о с т о ч н о й Е в р о п ы . М о с к в а , 1995.
 н'ян сталих надплемінних форм об'єднання, в межах яких
указуються назви дрібніших п л е м е н і родів. У н а с т у п н и й пе¬
ріод процес оформлення великих племінних союзів сягнув
і а в е р ш а л ь н о ї стадії: с и л ь н і й багаті п л е м е н а підпорядковува¬
Лекція ли с л а б ш и х с у с і д і в і д о м і н у в а л и в з а с н о в а н и х н и м и військо¬
во-територіальних союзах.
Згідно з п о в і д о м л е н н я м и історичних джерел, на території
ПОЛАБСЬКО-ПОМОРСЬКІ полабських племен було ч и м а л о міст. Х о ч а це були скоріше
СЛОВ'ЯНИ не міста, а укріплені городища, щ о в и с т у п а л и я к ц е н т р и те¬

- J (VШ-XN СТ.) р и т о р і а л ь н и х г р о м а д , де п р о в о д и л и с я н а р о д н і з б о р и й місти¬

л и с я к у л ь т о в і с п о р у д и . Д л я п о л а б с ь к и х с л о в ' я н І Х - Х ст. була
характерною сусідська о б щ и н а . К о ж н и й рід, ш л я х о м жереб¬
кування, отримував певний земельний наділ, м а в в л а с н і за¬
Розселення полабсько-поморських племен
с о б и п р а ц і , к о р и с т у в а в с я о б щ и н н и м и у г і д д я м и , міг в і л ь н о р о з ­
Франко-слов'янське протистояння
поряджатися зібраним урожаєм. Однак уже наприкінці X¬
Вендська держава слов'ян X I ст. у полабських слов'ян відбувається процес соціальної
Підкорення німцями полабських слов'ян диференціації. Відтепер вільний общинник (смард) потрап¬
л я є в з а л е ж н і с т ь від п л е м і н н о ї верхівки.

РОЗСЕЛЕННЯ Помітну роль в історії середньовічної Єв- Основу господарства становило рільництво, слов'яни ви¬
рощували як зернові, так і технічні культури. Високого рівня
ПОЛАБСЬКО- ропи відігравали найзахідніші слов 'янські
розвитку сягнули тваринництво, с а д і в н и ц т в о та г о р о д н и ц т в о .
ПОМОРСЬКИХ племена, які займали територію між річ-
У IX ст. р е м е с л о в і д о к р е м л ю є т ь с я від з е м л е р о б с т в а . Найбіль¬
ПЛЕМЕН коми Лаба (Ельба) та її притоками Салою
ших успіхів полабські ремісники досягли в обробці заліза,
(Зааном) на заході та Одрою (Одером)
гончарстві, у теслярстві й столярстві. Слов'яни а к т и в н о тор¬
на сході. У нижній течії Л а б и й на північ, до Балтійського
г у в а л и з і с в о ї м и с у с і д а м и з е р н о м , р и б о ю , с і л л ю , м е д о м , худо¬
моря, жили ободрити (бодричі). На схід та в південно-східно¬
бою та р а б а м и . Н а Б а л т и ц і с л о в ' я н с ь к і к у п ц і у с п і ш н о конку¬
му н а п р я м к у від н и х — лютичі (велети). У межиріччі Сали і
рували з н і м ц я м и і данцями. Основними центрами торгівлі
Бобра (притоки Одри), до Рудних гір на півдні — серби-
вважалися Волін та Щецин.
лужичани. Наприкінці VIII ст. вони створили племінні сою­
з и : б о д р и ц ь к и й , л ю т и ц ь к и й і с е р б с ь к и й . Н а схід від п о л а б с ь ¬ Полабські слов 'яни сповідували поганство, що тривалий час

ких племен на Балтійському узбережжі ж и л и поморські сло¬ залишалося символом їхньої незалежності. Обожнюючи явища
п р и р о д и , с л о в ' я н и с т в о р и л и в л а с н и й п а н т е о н б о г і в , я к и х зде¬
в'яни.
більшого вшановували тільки в цьому регіоні. Ж е р ц і вбира¬
Уперше про полабських слов'ян згадують франкські па¬
л и с я в б і л и й о д я г , б у л и д о с и т ь з а м о ж н и м и й в і д і г р а в а л и чіль¬
м ' я т к и V I I I ст. Н а й б і л ь ш у к і л ь к і с т ь в і д о м о с т е й п р о н и х м о ж ­
ну р о л ь у суспільстві.
на з н а й т и в " Л і т о п и с і " та в " Ж и т і ї К а р л а В е л и к о г о " , написа¬
них радником імператора Ейгардом; у "Саксонських діяннях" Державотворчий процес у полабських та поморських слов 'ян
ч е н ц я В і д у к і н д а ; у " Х р о н і ц і " п о д і й X ст. є п и с к о п а Мерзебур- відбувався повільно. На розвиток суспільних відносин негативно

зького Титомира; в "Діяннях первосвященика Гамбурзької впливала постійна зовнішня загроза.

ц е р к в и " к а н о н і к а А д а м а Б р е м е н с ь к о г о ; у " С л о в ' я н с ь к і й хро¬ П о л а б с ь к і та п о м о р с ь к і племена суттєво відрізнялися як

ніці" священика Гельмольда; в "Житії Св. Оттона" єпископа за р і в н е м організації, т а к і за м о г у т н і с т ю князівської влади.
Якщо в бодричів влада зосереджувалася в руках к н я з я , то в
Бамберзького т о щ о . Археологічні дослідження показують, що
л ю т и ч і в усім к е р у в а л и н а р о д н і з б о р и . У п о м о р с ь к и х слов'ян
слов'янські поселення в цьому регіоні з'явилися набагато
за н а я в н о с т і к н я з я в л а д у ф а к т и ч н о з а х о п и л а т о р г о в е л ь н а вер¬
раніше.
Д ж е р е л а V I I I ст. с в і д ч а т ь п р о і с н у в а н н я у п о л а б с ь к и х сло- хівка.

72 73
 ФРАНКО- Становище полабських слов'ян, які вже У 804 р . К а р л н е т і л ь к и п о с п р и я в п р и х о д о в і д о в л а д и но¬
СЛОВ'ЯНСЬКЕ були об'єднані у племінні союзи, багато в вого к н я з я бодричів Д р а ж к а , а й подарував своїм союзникам
ПРОТИСТОЯННЯ чому залежало від інтенсивності міжпле­ відвойовану в саксів Нордальбінгію. Проте незабаром союз¬
мінних усобиць, а також стосунків із за­ ники саксів — данці — разом з лютичами розорили землі
хідними сусідами: германцями, саксами, данцями та ін. Праг¬ б о д р и ч і в , від я к и х п р и ц ь о м у в і д п а л и п л е м е н а г л и н я н і емо¬
н е н н я с л о в ' я н з а б е з п е ч и т и собі ж и т т є в и й п р о с т і р і н о р м а л ь н і дин. У відповідь Карл Великий заснував Франкську марку з
умови для розвитку у цьому регіоні Центральної Є в р о п и всту¬ ф о р т е ц е ю на лівому березі Л а б и (на п р о т и л е ж н о м у березі річки
пали в суперечність з агресивними замірами імператора Кар¬ були землі к о л и ш н і х с о ю з н и к і в б о д р и ч і в — г л и н я н і с м о л я н ) .
ла Великого (768-814). Спроба лютичів зруйнувати укріплення спричинила у 812 р .
У п р о д о в ж усієї лінії к о р д о н у Франкської держави н а схо¬ п о в и й похід ф р а н к і в , я к и й з а в е р ш и в с я о с т а т о ч н и м підкорен¬
ді — від Б а л т і й с ь к о г о д о А д р і а т и ч н о г о м о р і в в о н а м е ж у в а л а із ням слов'ян. Ще раніше, у 805-807 рр., ф р а н к и спустошили
західнослов'янськими п л е м е н а м и . З п і в н о ч і д о Р у д н и х г і р тя¬ землі л у ж и ц ь к и х сербів, гломачів і чехів. П е р е м о ж е н і визнали
г н у л и с я з е м л і п о л а б с ь к и х с л о в ' я н , а д а л і н а п і в д е н ь ж и л и че¬ с в о ю з а л е ж н і с т ь від Ф р а н к с ь к о ї д е р ж а в и й з о б о в ' я з а л и с я спла¬
хи, м о р а в и , с л о в е н ц і ( х о р у ж а н и ) та х о р в а т и . З к о ж н и м із ц и х чувати данину.
племінних союзів відносини у Франкської держави склада¬ У 810 р . л ю т и ч і п о в с т а л и п р о т и ф р а н к і в . Р а з о м із с а к с о ¬
лися по-різному. З одними — наприклад з бодричами, хору- нцями — своїми с о ю з н и к а м и — ф р а н к и у 812 р . примусили
танами та х о р в а т а м и — укладалися союзи, з іншими велися повсталих слов'ян укласти мир. П р о т е у 816 р . л ю т и ч і знову
війни. Франки неодноразово вторгалися на землі лютичів і підняли повстання проти загарбників. Імператор франків Лю-
лужицьких сербів, які відповідали нападникам тим самим. довік І П о б о ж н и й (814-840) виступив у н о в и й похід, скори¬
Так, лютичі знищували ф р а н к с ь к і фортеці на Н и ж н і й Лабі, а с т а в ш и с ь я к п р и в о д о м д л я в т р у ч а н н я у с п р а в и б о д р и ч і в зма¬
серби спустошували Південну Саксонію і Тюрингію. Інколи ганням правлячої верхівки за к н я з і в с ь к и й трон. Конфлікт
слов'яни об'єднувалися з данцями проти франків. тоді в д а л о с я у л а д н а т и , а князем бодричів проголосили Чер-
Імператор Карл приділяв велику увагу зміцненню своїх дага. Людовік І продовжував владно опікувати полабських
східних к о р д о н і в . Н а п і в н о ч і Ш л е з в і г у було з а к л а д е н о Д а н с ь - слов'ян, здійснюючи в їхніх з е м л я х судочинство, відлучаю¬
ку м а р к у , я к а м а л а в і д о к р е м и т и д а н ц і в від с л о в ' я н і з а х и щ а т и чи або п р и з н а ч а ю ч и князів.
Саксонію з півночі. На південь, через Нордальбінгію (Голь-
штайн), проходив Саксонський рубіж, спрямований проти по¬ ВЕНДСЬКА Скориставшись ослабленням Франкської
морських слов'ян. Від Л а б и д о Д у н а ю п р о с т я г а в с я створений ДЕРЖАВА держави, викликаним династичними чва-
на початку IX ст. Сербський рубіж. Він я в л я в с о б о ю укріплену СЛОВ'ЯН рами, полабські слов 'яни вже з 30-хроків
лінію з містами — опорними пунктами (Бордовик, Магде¬ IX ст. поступово позбавляються залеж¬
бург, Е р ф у р т , Ф о р г а й м , Регенсбург, Лорх), які водночас були ності. В о н и з н и щ у ю т ь ф р а н к с ь к і о п о р н і п у н к т и й з а л о г и , здій¬
м і с ц я м и т о р г і в л і ф р а н к і в зі с л о в ' я н а м и . Д а л і , н а Середньому снюють напади на поселенців у німецьких марках т о щ о . Ко¬
Дунаї, франки заснували Східну (Паннонську) марку, а завер¬ ли довготривала усобиця між онуками Карла Великого завер¬
шувала лінію оборони Фріульська марка. ш и л а с я у 843 р . п о д і л о м і м п е р і ї , п р а в и т е л ь Східно-франкського
Б о д р и ч і , які п о с т і й н о ворогували з с а к с а м и , були союзни¬ королівства Людовік (Людвіг) II Німецький (843-876) мусив
ками ф р а н к і в , тоді як л ю т и ч і д о п о м а г а л и с а к с а м у ї х н і й бо¬ м а т и с п р а в у зі з н а ч н о ю п о л і т и ч н о ю силою, якою на той час
ротьбі з ф р а н к а м и . Н а м а г а ю ч и с ь н е й т р а л і з у в а т и л ю т и ч і в , ім¬ стали с л о в ' я н и , — з Великоморавською державою.
п е р а т о р К а р л організував похід п р о т и н и х р а з о м з б о д р и ч а м и , П о к и тривали внутрішні усобиці між н і м е ц ь к и м и рицаря¬
очолюваними князем Вільчаном, і сербами. Франко-слов'ян- ми, полабські слов'яни, разом з угорцями, д а н ц я м и та н о р ¬
ське в і й с ь к о с п у с т о ш и л о землі л ю т и ч і в , а їхній к н я з ь Д р а г о - м а н н а м и , н а п а д а л и н а н і м е ц ь к і з е м л і й с п у с т о ш у в а л и ї х . Ні¬
вит з м у ш е н и й був в и з н а т и з в е р х н і с т ь ф р а н к с ь к о г о імперато¬ мецька верхівка, як тільки владнала спірні п и т а н н я , вируши¬
ра. Бодричі згодом виступили союзниками франків у війні ла в похід проти слов'ян. Перший король Саксонської
проти саксів, у якій згодом загинув їхній к н я з ь Вільчан. династії — Генріх І Птахолов (919-936), перетнувши Лабу,

74 75
напав у 927 р. на л ю т и и ь к е плем'я стодорян. У результаті с і п о р и л и в л а с н у д е р ж а в у . До складу Вендської держави увійш-
цього нападу німці захопили міста-фортеці Гана та Бранібор ш племена лютицького та бодрицького союзів, а також частина
( Б р а н д е н б у р г ) . У 928 р . Г е н р і х І с к о р и в л ю т и ц ь к і п л е м е н а р о - поморських слов'ян.

тарів і гломачів, примусивши їх с п л а ч у в а т и данину. Першим правителем Вендської держави став бодрицький
О д н а к тоді н і м ц і ще не м а л и д о с т а т н ь о сил для остаточно¬ князь Готшалк (1044—1066). На жаль, про внутрішній устрій
го підкорення полабських слов'ян, більшість яких і надалі нового державного об'єднання майже нічого не відомо.
ж и л а за в л а с н и м и з в и ч а я м и та в і р о ю . Л и ш е в землях лужиць¬ Й м о в і р н о влада к н я з я , я к и й охрестився, мала вкрай автори­
ких сербів німці почувалися більш-менш упевнено. тарний характер. Із в л а с н и х д р у ж и н н и к і в він створив нове

Отгон І Великий (936 — 973), я к и й п р и й н я в титул імпера¬ вельможне п а н с т в о , я к е ц і л к о м з а л е ж а л о від й о г о в о л і . По­

тора С в я щ е н н о ї Р и м с ь к о ї імперії германської нації, продов¬ літика Готшалка в и к л и к а л а протести не тільки родової знаті

жуючи східну п о л і т и к у свого батька, вирішив змінити такти¬ та д у х о в е н с т в а , а й ш и р о к и х в е р с т в н а с е л е н н я , я к і в б а ч а л и в

ку боротьби. Відтепер попереду завойовників рухались римо-ка- особі к н я з я - х р и с т и я н и н а насамперед німецького ставлени­

толицькі місіонери. Християнізація слов ян стала для німців одним ка. Прагнучи зміцнити с в о ю владу за д о п о м о г о ю християн¬

із засобів зміцнення свого впливу. Для єпископських кафедр і ської ц е р к в и , він ж о р с т о к о переслідував п р и б і ч н и к і в поган¬

монастирів виділялися, за р а х у н о к м і с ц е в и х ж и т е л і в , найкра¬ ства, намагаючись у такий спосіб підірвати вплив родопле¬

щі землі. Слов'янську людність змушували сплачувати деся¬ мінної знаті. Незабаром його було вбито в ході чергового

т и н у та інші п о д а т к и . Б о г о с л у ж і н н я д л я с л о в ' я н відправляли¬ повстання.

ся л а т и н с ь к о ю мовою. За п р а в л і н н я Готшалка слов'яни постійно воювали з дан-

Отгон І сприяв розселенню німецьких к о л о н і с т і в у при¬ цями, німцями та н о р м а н а м и . Ч и с л е н н і слов'янські загони
кордонних марках, створених на слов'янських землях, при¬ в д и р а л и с я до С а к с о н і ї і л и ш е ціною великих зусиль німцям
значаючи маркграфів, які мали проводити політику оніме¬ в д а л о с я в і д с т о я т и с в о ї з е м л і . Т а к , у 1055 р . з а г і н л ю т и ч і в за­
ч е н н я к о р і н н о г о н а с е л е н н я . Д л я д о с я г н е н н я цієї мети вико¬ вдав н и щ і в н о ї п о р а з к и с а к с о н с ь к о м у війську. У відповідь, на­
ристовувалися р і з н о м а н і т н і з а с о б и . Т а к , о д и н із м а р к г р а ф і в , ступного року імператор С в я щ е н н о ї Р и м с ь к о ї імперії — Ген­
з а п р о с и в ш и д о с е б е в г о с т і З О с л о в ' я н с ь к и х к н я з і в , у б и в їх п і д ріх I I I (1039-1056) — в и р я д и в велику армію в землі лютичів,
час бенкету. але слов'яни загнали її в багна, де винищили майже всю.
Хроністи повідомляли, що Генріх III помер від прикрості,
Наприкінці X ст. політика "тиску на Схід" ослабла. У
д і з н а в ш и с ь про цей р о з г р о м . Н а в е д е н і ф а к т и свідчать п р о те,
слов'янських землях спалахнули антинімецькі повстання.
що Вендська держава у військовому відношенні б у л а т о д і до¬
Першими виступили лютичі, які в червні 983 р. відбили у
сить потужною.
німців добре укріплені міста Гавельберг і Б р а н и б о р . Незаба¬
ром воєнні дії п е р е к и н у л и с я за Л а б у — на територію, що На добу існування Вендської держави п р и п а д а є п р о ц е с по-
належала німцям. Перемога п о в с т а н н я дала змогу лютичам кріпачення вільних о б щ и н н и к і в . З метою закріплення своєї
в и з в о л и т и с ь від п р и н и з л и в о ї з а л е ж н о с т і й п р и п и н и т и спла¬ влади над селянами, князі часто зверталися по допомогу до
ту данини. н і м ц і в і н а м а г а л и с я н а с а д ж у в а т и у в л а с н и х м а є т н о с т я х хрис¬
Естафету визвольної боротьби згодом перехопили племена тиянство. Всі ц і н а с и л ь н и ц ь к і дії в и к л и к а л и обурення насе¬
бодричів, котрі в 1002 р. повстали проти засилля німців. У ході л е н н я й п р и з в о д и л и до п о в с т а н ь . У ході о д н о г о з т а к и х на¬
боїв в о н и не т і л ь к и н е о д н о р а з о в о з а в д а в а л и їм п о р а з о к , а й р о д н и х з а в о р у ш е н ь в о с т а н н і й т р е т и н і X I ст. к н я з е м бодричів
захопили фортецю Гамбург. Повстанці перестали сплачувати став Крутий. Скориставшися з ослаблення Німеччини, він
данину, руйнували церкви, звільнюючи свою землю в і д ні¬ розширив кордони Вендської держави до Північного моря.
мецьких колоністів. 1 лише землі л у ж и ц ь к и х сербів залиша¬ Однак, як і його п о п е р е д н и к и , н о в и й п р а в и т е л ь с т а в жерт¬
лися залежними від німців. вою інтриг р о д о п л е м і н н о ї знаті. І хоча о к р е м і п л е м е н а продов¬
Завдяки успішній визвольній б о р о т ь б і X I ст. с т а л о добою жували чинити опір німецькій агресії, Вендська держава,
процвітання полабсько-поморських слов'ян. Вони не тільки о с л а б л е н а в н у т р і ш н і м и д и н а с т и ч н и м и ч в а р а м и , о с т а т о ч н о роз¬
мали значні здобутки в розвитку економіки й торгівлі, а й палася десь у 1129 р .

76 77
 ПІДКОРЕННЯ Завершальний етап боротьби полабських Інакше розгорталися події на землях поморян. Уже на¬
НІМЦЯМИ слов 'ян проти німецької експансії припа- п р и к і н ц і X ст. п о м о р с ь к і с л о в ' я н и у в і й ш л и д о с к л а д у р а н н ь о ­
ПОЛАБСЬКИХ дає на XII ст. С п о ч а т к у було підкорено ф е о д а л ь н о ї П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и , а н а п р и к і н ц і X I I ст. — до Свя¬
СЛОВ'ЯН племена лютицького союзу. В 1134 р. щенної Р и м с ь к о ї імперії, де були згодом о с т а т о ч н о асимільо¬
брандербурзький маркграф Альбрехт вані.

Ведмідь отримав від і м п е р а т о р а Священної Римської імперії Тривала боротьба за право на існування, проти німецької
землі в лен на лівому березі Л а б и (в м е ж а х П і в н і ч н о ї марки), експансії виснажила сили полабсько-поморських слов'ян. Нескін­
що лежали навпроти (через річку) території лютичів. Шляхом ченні війни призвели до загибелі людей та самобутньої слов 'ям­
віроломства і втручання у чвари лютицької правлячої верхів¬ ської культури, що розвивалася протягом століть у Централь­
ки Альбрехт Ведмідь п р и є д н а в до і н ш и х своїх в о л о д і н ь землі ній Європі. Після остаточного підкорення місцевої людності й
лютицького союзу. загарбання її земель швидкими темпами відбуваються колоніза­
Наступ проти племен бодричів очолив Генріх Лев, я к и й у ція, понімечення й асиміляція.

1142 р . с т а в г е р ц о г о м Саксонії. З а м і с т ь у ч а с т і в Д р у г о м у хре¬

стовому поході йому та іншим північнонімецьким рицарям
було д о з в о л е н о здійснити х р е с т о в и й п о х і д п р о т и с у с і д н і х сло¬ РЕКОМЕНДОВАНА Гильфердинг А. Ф. И с т о р и я б а л т и й с к и х с л а -
в ' я н с ь к и х п л е м е н з м е т о ю їх х р и с т и я н і з а ц і ї . Похід хрестонос¬ ЛІТЕРАТУРА н / / С о б р . с о ч . : В 4 т. С а н к т - П е т е р б у р г ,
ців на землі бодричів у 1147 р . зустрів масовий опір, який 1874. Т . 4.
очолив князь Ніклот. На цей раз спроба підкорити слов'ян Грацианский Н. П. Б о р ь б а с л а в я н и н а р о д о в
завершилася повним провалом. Щ е д о с и т ь т р и в а л и й час Ні- П р и б а л т и к и с н е м е ц к о й а г р е с с и е й в сред¬
клот згуртовував навколо себе різні слов'янські племена для н и е в е к а . М о с к в а , 1943.

спротиву німецькій експансії. И с с л е д о в а н и я п о с л а в я н о - г е р м а н с к и м отно¬

Проте " т и с к н а Схід" не п р и п и н я в с я . Ч е р г о в и й похід, який ш е н и я м . М о с к в а , 1971.

очолив Г е н р і х Л е в у 1160 р . , з а в е р ш и в с я підкоренням бодри- История южных и западных славян: Курс

чів. К н я з ь Н і к л о т з а г и н у в у б о ю , а опір с л о в ' я н було жорсто¬ л е к ц и й . М о с к в а , 1979.

ко придушено. Любавский М. И с т о р и я з а п а д н ы х с л а в я н . Мо¬

с к в а , 1918.
З більшої частини захоплених земель Генріх Лев у 1170 р .
створив Мекленбурзьке г е р ц о г с т в о , а р е ш т у п о д і л и л и м і ж со¬ Нидерле Л. Славянские древности. Москва,
1956.
бою інші учасники походу. Загарбники й надалі утискували і
знищували слов'ян, відбирали в них землю та витісняли до Повинский А. Б а л т и й с к и е с л а в я н е в б о р ь б е с
немцами в У Ш - Х П вв. Санкт-Петербург,
місць, непридатних для нормального існування.
1877.
Проте опір полабських слов'ян тривав. У 1164 р . с п а л а х н у ¬
ло чергове п о в с т а н н я бодричів, я к и х п і д т р и м а л и інші племена. Седов В. В. С л а в я н е в р а н н е е с р е д н е в е к о в ь е .
М о с к в а , 1995.
Повсталих очолив син к н я з я Ніклота — П р и б и с л а в . Д л я протидії
слов'янам Саксонія, Б р а н д е н б у р г і д а н ц і в и р і ш и л и у к л а с т и во¬ Флоря Б. Н. О т н о ш е н и я г о с у д а р с т в а и церк¬
ви у восточных и западных славян. Эпоха
єнний союз. Князь П р и б и с л а в мусив відступити на північ, до
с р е д н е в е к о в ь я . М о с к в а , 1992.
узбережжя Балтики, звідки робив успішні н а с к о к и на терени,
Формирование раннефеодальных славянских
загарбані н і м ц я м и . Тоді Генріх Лев домігся п і д п и с а н н я угоди з
н а р о д н о с т е й . М о с к в а , 1981.
Прибиславом, у результаті якої в П р и м о р ' ї , між Лабою і Од¬
Черниловский 3. М. В о з н и к н о в е н и е р а н н е ¬
рою, було створено напівзалежне слов'янське князівство, де
феодального государства у п р и б а л т и й с к и х
насильно запроваджувалися к а т о л и ц и з м та н і м е ц ь к і порядки. с л а в я н . М о с к в а , 1959.
Внаслідок продовження експансії, вже до кінця XII ст. по­
лабські слов 'яни остаточно втратили незалежність, а німці на­
завжди утвердилися між Лабою і Одрою.

78
 на завойованих територіях. Однак простежити перші етапи
процесу територіального зростання держави полян дуже
складно. Більш-менш точні відомості про її р о з м і р и з'явля­
ються лише за часів правління сина Земомисла — Мешка І
Лекція ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА
(іЬі. 960-992) — першого історично достовірного польського князя,
про якого згадується в літописі.
В ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ
ДИНАСТІЇ ПЯСТІВ

V (IX - ДРУГА
ПОЛОВИНА XIV с т . )

• Утворення і розвиток Польського князівства

• П о л ь щ а в період феодальної
роздробленості
• Б о р о т ь б а за в і д н о в л е н н я є д и н о ї П о л ь с ь к о ї
держави
• Польська культура

УТВОРЕННЯ До IX ст. н а п о л ь с ь к и х з е м л я х прожи-

I РОЗВИТОК вали численні слов'янські племена —
ПОЛЬСЬКОГО лендяни, слензяни, мазовшани, вісля-
КНЯЗІВСТВА н и та ін. (на думку д е я к и х дослідників,
їх б у л о близько тридцяти), які з часом
почали утворювати племінні об'єднання, очолювані князями
( в о ж д я м и ) . Х о ч а в о н и п р о ж и в а л и в і д о с о б л е н о , їх з б л и ж у в а л и
в і р у в а н н я , з в и ч а ї , м о в а , с п о с о б и з е м л е к о р и с т у в а н н я й харак¬
тер торгівлі. Усе це сприяло поступовому об'єднанню цих племен
під владою правителів племінного союзу полян, що став голов­
П о л ь с ь к а р а н н ь о ф е о д а л ь н а д е р ж а в а на початку XI ст.
ним осередком становлення польської державності.
1 — к о р д о н и П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и б л . 1000 р . ; 2 — к о р д о н и т и м ч а с о в и х
"Землею полян" вважається басейн середньої течії річки
володінь Б о л е с л а в а Х о р о б р о г о ; 3 — к о р д о н и м і ж і н ш и м и д е р ж а в а м и
Варти, а о с н о в н и м адміністративним центром — "грод" Гнє-
з н о . П р и б л и з н о з с е р е д и н и IX ст. п о л я н а м и к е р у в а л и с п а д к о ¬
Важливу роль у створенні давньої Польської держави віді¬
ві к н я з і з р о д у П я с т і в , я к і з г о д о м з а п о ч а т к у в а л и п е р ш у поль¬
грало також племінне об'єднання віслян, яке жило на півдні
ську д и н а с т і ю . Найдавніша польська хроніка Галла Аноніма
польських земель у так званій Малій П о л ь щ і (верхів'я Вісли).
( п о ч а т о к X I I ст.) з б е р е г л а л е г е н д у п р о т е , я к п о л я н и з а лихо¬
Й о г о ц е н т р о м був " г р о д " К р а к і в , п р о в и н и к н е н н я я к о г о роз¬
дійство, скоєне князем П о п е л е м , в и г н а л и з п л е м е н і й о г о са¬
повідає Великопольська хроніка (XIII ст.). Вона повідомляє,
м о г о та всіх й о г о н а щ а д к і в і за в з а є м н о ю з г о д о ю проголосили
що плем'я ляхітів (поляків) обрало князем людину на ім'я
вождем сина хлібороба Пяста — Земовіта. Земовіт об'єднав
Крак. Князь збудував на Вавельському пагорбі укріплений
усі землі полян, які пізніше дістали назву Велика Польща.
"грод" і назвав його Краків. Уперше це місто згадується в
Його наступники — Лестек і син Лестека князь Земомисл —
записах купця з К о р д о в и І б р а г і м а і б н Я к у б а в 965 р . В о с т а н -
намагалися п і д к о р и т и сусідні п л е м е н а й з м і ц н и т и свою владу
81
80 3-2764
н і й ч в е р т і IX ст. з е м л і в і с л я н з а х о п и л о В е л и к о м о р а в с ь к е кня­ м и ю , р о з т а ш о в а н у м і ж О д р о ю і Л а б о ю , а в 967 р . т а к и приєд-
зівство, а після його занепаду в о н и в в і й ш л и до Ч е с ь к о ї дер­ пан до своїх в о л о д і н ь Західне Помор'я з "гродами" Щецин,
жави. Така сама доля спіткала польські племена за течією Кол обжег і В о л и н . У 972 р . н а Польське князівство напав
Одри — в Сілезії. м а р к г р а ф Східної м а р к и О д о н , п р о т е у битві під Ц е д и н о м він
За часів правління Мешка І до держави полян увійшли зазнав поразки. Після цього у польські справи втрутився ім­
землі Серадзька (верхів'я Варти) й Л е н ч и ц ь к а (територія між ператор О т т о н І. Він в и к л и к а в М е ш к а до себе і з м у с и в його
п о с е л е н н я м и п о л я н і м а з о в ш а н ) , Куявія і Мазовія, розташовані іадишити заручником при дворі імператора свого семирічно-
за с е р е д н ь о ю т е ч і є ю В і с л и , з е м л і с а н д о м и р с ь к и х л е н д я н разом і о с и н а Болеслава. К р і м того, П о л ь с ь к е к н я з і в с т в о м а л о спла­
із Ч е р в е н с ь к и м и містами (Червень, П е р е м и ш л ь т а і н . ) , а та¬ чувати імперії д а н и н у за Західне Помор'я. Проте перемога
кож, мабуть, п о н и з з я Вісли — Східне П о м о р ' я . Н а ч е р з і сто¬ п о л я к і в у 972 р . і п о в с т а н н я п о л а б с ь к и х с л о в ' я н у 983 р . п р и ¬
яло п и т а н н я про завоювання Західного П о м о р ' я й розширен¬ зупинили німецьку експансію на два десятиліття і прискори¬
н я к о р д о н і в к р а ї н и н а заході. Х а р а к т е р н о , щ о в п е р ш е М е ш к а І ли становлення Польської держави.
згадує х р о н і к а сакса Відукінда (X с т . ) саме у зв'язку з його Участю Мешка І в боротьбі за західні землі скористався
з і т к н е н н я м із з а х і д н о п о м о р с ь к и м п л е м е н е м в о л и н я н у 9 6 3 р . київський князь Володимир Великий. Як повідомляє русь­
Однак н а м а г а н н я М е ш к а І захопити гирло Одри й розши¬ кий л і т о п и с е ц ь Н е с т о р , у 981 р . в і н р у ш и в н а л я х і в і з а х о п и в
р и т и західні к о р д о н и с в о є ї д е р ж а в и с у п е р е ч и л и і н т е р е с а м ве¬ Червенські міста.
л и к и х н і м е ц ь к и х ф е о д а л і в і н е з а д о в г о п е р е д т и м (962 р.) про¬ У результаті в і й н и з Ч е с ь к и м к н я з і в с т в о м , що спалахнула
г о л о ш е н о ї С в я щ е н н о ї Р и м с ь к о ї імперії германської нації, яка після смерті Дубрави, Мешко І у 990 р . з а х о п и в Сілезію. В
сама зазіхала на з а х і д н о с л о в ' я н с ь к і землі. До того ж поляки руках п о л ь с ь к о г о князя опинилася й значна частина Малої
були поганами, а німецькі феодали вважали своєю історич¬ І Іольщі, одначе К р а к і в , і м о в і р н о , все ще з а л и ш а в с я у складі
н о ю м і с і є ю н а в е р н е н н я я з и ч н и к і в у х р и с т и я н с т в о за б у д ь - я к у Чехії. О т ж е , під к і н е ц ь с в о г о п р а в л і н н я М е ш к о І о б ' є д н а в всі
ціну ( п о ш и р е н н я х р и с т и я н с т в а в о н и в и к о р и с т о в у в а л и я к при¬ іемлі м і ж О д р о ю і В і с л о ю , н а я к и х п р о ж и в а л и п о л ь с ь к і пле¬
в і д д л я а г р е с і ї ) . Т о м у н о в о с т в о р е н а і м п е р і я с т а н о в и л а д л я мо¬ м е н а , за в и н я т к о м Краківської землі.
лодої держави серйозну зовнішню загрозу. Внутрішнє і зовнішнє становище Польського князівства
Шукаючи підтримки у своїх п р а г н е н н я х з а в о ю в а т и Захід¬ зміцніло за сина Мешка — Болеслава І Хороброго (992 — 1025),
не П о м о р ' я , Мешко І зблизився з чеським князем Болесла¬ який на початку к н я з ю в а н н я витримав б о р о т ь б у за престол
в о м І і в 9 6 5 р . с к р і п и в с о ю з із н и м о д р у ж е н н я м н а й о г о д о ч ц і проти мачухи і зведених братів. У 999р., згідно з повідомлен­
Дубраві. Рік по т о м у , за п о с е р е д н и ц т в а ч е с ь к и х священиків, ням чеського хроніста Козьми Празького, Болеслав приєднав до
він прийняв від Риму християнство. Хрещення польського кня­ своїх володінь Краківську землю з Краковом. Цим фактично за­
зя та його оточення відбулося в Гнєзно на Великдень 966р. Ще вершився процес об'єднання польських територій у складі єдиної
через два роки духовна особа на ім 'я Йордан заснувала в Познані держави.
перше на польських землях єпископство, яке підпорядковувалося У 1000 р . , в Г н є з н о , у з в ' я з к у з п а л о м н и ц т в о м імператора
безпосередньо папі Римському. Розпочалася християнізація жи¬ Отгона III до м о г и л и святого Войцеха*, відбувся урочистий
телів д е р ж а в и п о л я н р и м с ь к и м и ченцями. з'їзд. Н а н ь о м у у х в а л и л и с т в о р и т и тут а р х і є п и с к о п с т в о , а та¬
Запровадження християнства сприяло зміцненню Польсько¬ кож три нові єпископства: в Кракові — для Малої Польщі, в
го князівства. Важливе значення мало встановлення культур¬ Колобжезі — для Західного П о м о р ' я і у Вроцлаві — для Сіле¬
них і політичних зв 'язків з Візантією і Римом, з країнами Захід¬ зії. Д о т о г о ж Б о л е с л а в І д і с т а в в і д і м п е р а т о р а п р а в о призна¬
ної Європи. Оскільки християнство поляки прийняли у формі чати ц е р к о в н и х ієрархів, щ о дало змогу п о л ь с ь к і й церковній
католицизму, на території майбутньої Польщі поширювалася організації захистити себе від н а м а г а н ь німецького єписко-
латинська писемність, а папство справляло великий політич¬
* М і с і о н е р В о й ц е х під час навернення у християнство язичників-
ний вплив.
і іруссів нібито зазнав від них мученицької смерті. Канонізація римською
Завдяки п і д т р и м ц і Ч е х і ї п і д ч а с з б р о й н о г о з і т к н е н н я з ні¬ церквою В о й ц е х а й д у ж е поширений культ мученика д о п о м о г л и Б о л е с -
мецькими феодалами польський князь захопив Любуську зе- ілвові 1 в справі організації самостійного Гнєзненського архієпископства.

82 83
пату п і д п о р я д к у в а т и собі місцеве духовенство. Гнєзненське ар- 1 Іавколо "гродів" почали зростати торговельні й ремісни-
хієпископство підлягало лише папі Римському. Першим архі¬ ці.кі п о с а д и , з а к л а д а л и с я т а к з в а н і с л у ж б о в і с е л а , в я к и х м е ш ¬
єпископом став х р и с т и я н с ь к и й місіонер, брат святого Вой- кало залежне місцеве населення. Воно сплачувало данину,
цеха — Гаудентій (Радим). Нова церковна структура охоплю­ в и к о н у в а л о р і з н о м а н і т н і п о в и н н о с т і , за р а х у н о к я к и х існува¬
вала всі завойовані Пястами землі, що сприяло прискоренню ла держава. Проте переважну більшість населення давньої
консолідації країни. І Іодьської держави с т а н о в и л и вільні л ю д и , об'єднані в тери-
Після смерті Оттона III новообраний імператором Ген¬ юріальні громади ("ополє") — п е р в и н н і а д м і н і с т р а т и в н і одн¬
ріх II п о н о в и в п о л і т и к у е к с п а н с і ї н а с л о в ' я н с ь к і з е м л і . Про¬ ії п н і , які також сплачували князеві відповідні податки або
тягом 1003—1018 р р . т р и в а л и к р о в о п р о л и т н і польсько-німецькі виконували на його користь певні роботи. Обидві категорії
в і й н и . В о н и з а в е р ш и л и с я п і д п и с а н н я м м и р у в Б у д и ш и н і . Згі­ подності ж и л и з хліборобства й вели здебільшого натуральне
дно з умовами цього договору Болеслав І залишав за собою i осіюдарство.
з а х о п л е н і в ході в і й н и м а р к и Л у ж и ц і й М і л ь с к о , с т в о р е н і ні¬ І Іезважаючи на створену п е р ш и м и представниками дина¬
мцями на колишніх слов'янських землях. Польський князь с. іії П я с т і в о с н о в у д л я п о д а л ь ш о г о р о з в и т к у к р а ї н и , ї х н і м н а ¬
з б е р і г н е з а л е ж н і с т ь с в о є ї к р а ї н и й п р о д е м о н с т р у в а в , щ о є гід¬ с іуиникам довелося ще долати ч и м а л о труднощів. Централі-
ним суперником могутньої Священної Римської імперії. ювана держава з твердою князівською (короткий час навіть
Після укладення миру з імперією Болеслав І з в е р н у в по¬ королівською) владою сприяла оформленню великого світського
г л я д и н а с х і д . У 1018 р . в і н з д і й с н и в п о х і д н а К и ї в с ь к у Р у с ь з ii церковного землеволодіння та зміцненню позицій окремих фео­
метою підтримати с в о г о з я т я С в я т о п о л к а в б о р о т ь б і за київ¬ далів. Місцева знать поступово втрачала заінтересованість у
с ь к и й п р е с т о л . З участю п е ч е н і г і в , у г о р ц і в і н і м е ц ь к и х рица¬ підтримці державної єдності. З 'явились перші ознаки феодаль­
рів він р о з г р о м и в н а річці Буг в і й с ь к о к и ї в с ь к о г о к н я з я Яро¬ ної роздробленості Польщі.
с л а в а М у д р о г о й з а х о п и в К и ї в . П р о т е С в я т о п о л к н е д о в г о вті¬ Уже в о с т а н н і р о к и п р а в л і н н я Болеслава І його боротьба з
шався з перемоги. Н е з а б а р о м Я р о с л а в п о в е р н у в собі владу, й великими феодалами й вищим духовенством дуже ослабила
Болеславові довелося відступити. На зворотному шляху він країну. З цього негайно скористалися сусіди. За часів сина
з а х о п и в Ч е р в е н с ь к і м і с т а й з н о в у п р и є д н а в їх д о с в о є ї д е р ж а в и . Болеслава — Мешка II (1025—1034) — Священна Римська ім­
У1025р. Болеслав Хоробрий прийняв королівський титул, не перія захопила Л у ж и ц ю й М і л ь с к о , К и ї в с ь к а Русь — Червен-
узгоджуючи свого вчинку з німецьким імператором. Однак цере­ ські м і с т а , Ч е х і я — Сілезію, відокремилися князі Помор'я і
монія коронації в Гнєзно не тільки демонструвала реальну міць Мазовії. Ц е н т р а л ь н а влада настільки занепала, що М е ш к о II
монархії, а й мала засвідчити передусім зверхність власника ко­ тратив королівський титул.
рони над іншими членами династії Пястів. Відродив центральну владу й повернув утрачені землі в
Наприкінці X — н а п о ч а т к у XI ст. в П о л ь щ і завершився середині XI ст. Казимир ІВідбудовник (1034-1058). Цьому пев­
процес формування державного апарату. Всі з е м л і вважалися ною мірою сприяло й народне повстання 1037 — 1038 р р . , що
власністю (вотчиною) правлячої династії. Владу в н и х цілком о х о п и л о Велику П о л ь щ у та Сілезію, с п о н у к а в ш и м і с ц е в у з н а т ь
з о с е р е д и в у своїх руках к н я з ь . Й о м у д о п о м а г а л и р а д н и к и , яких па д е я к и й час знову о б ' є д н а т и с я н а в к о л о П я с т і в . За допомо¬
о б и р а л и з - п о м і ж к н я з і в с ь к и х д р у ж и н н и к і в . П і з н і ш е з н и х скла¬ гою Я р о с л а в а М у д р о г о К а з и м и р І приєднав Мазовію, а неза-
лася окрема група знаті, її п р е д с т а в н и к и обіймали найвищі оаром його зверхність визнали князі Східного (Гданського)
посади в Польській державі і при дворі — воєвод, підкоморія, І І о м о р ' я . В і д н о в л е н н я д е р ж а в и П я с т і в він з а в е р ш и в , відвою¬
к а н ц л е р а , с т о л ь н и к а та ін. " Г р о д а м и " к е р у в а л и к о м е с и (пізні¬ вавши Сілезію, але в т р и м а т и її з м і г т і л ь к и за у м о в и сплати
ш е їх с т а л и н а з и в а т и к а ш т е л я н а м и ) , к о т р и х п р и з н а ч а в князь. Чехії щ о р і ч н о ї данини.
Усі п р е д с т а в н и к и органів центрального й місцевого управлін¬ Наступник Казимира — Болеслав II Сміливий (1058—1079) —
ня цілковито залежали від глави держави й утримувалися з п р и п и н и в с п л а ч у в а т и Чехії д а н и н у за Сілезію і п о в е р н у в Польщі
державної скарбниці. З г о д о м за с л у ж і н н я в о н и стали отриму¬
Червенські міста. Щоб продемонструвати свій суверенітет від
в а т и від к н я з я в т и м ч а с о в е к о р и с т у в а н н я або н а в і т ь у с п а д щ и ¬
( вященної Римської імперії, він, за згоди папи Римського,
ну окремі земельні в о л о д і н н я , п е р е т в о р ю ю ч и с ь на феодалів.
в д р у г е з а і с т о р і ю П я с т і в п р и й н я в у 1076 р . к о р о л і в с ь к и й т и т у л .

84 85
Проте місцева знать не бажала нового п о с и л е н н я центральної ІІЯЧОІ д и н а с т і ї , світської та д у х о в н о ї знаті п е р е м о г л и відцент­
влади. Світські й духовні феодали, підтримані н і м ц я м и , орга¬ рові тенденції.
нізували заколот проти Болеслава II, й він мусив утікати до Вже перший сеньйор — Владислав II Вигнанець (1138 —
У г о р щ и н и . П і с л я втечі Б о л е с л а в а п р е с т о л о б і й н я в й о г о молод¬ 11-16) — п о р у ш и в С т а т у т К р и в о у с т о г о , з р о б и в ш и с п р о б у з б е ­
ший брат — Владислав І Герман (1079-1102). рім т и К р а к і в с ь к и й уділ за с в о ї м и н а с т у п н и к а м и й позбавити
Н а в і д м і н у від с в о г о п о п е р е д н и к а , Владислав І підкорився прачів п р а в а брати участь в у п р а в л і н н і д е р ж а в о ю за принци­
диктатові великих феодалів і задовольнився к н я з і в с ь к и м ти¬ пом старшинства. Однак він зазнав поразки від молодших
тулом. Виконуючи їхню вимогу, він у 1097 р . п о д і л и в країну нратів і н а з а в ж д и покинув країну. Якийсь час Владислав II
між д в о м а своїми синами. щ е н а м а г а в с я п о в е р н у т и п р е с т о л . У 1157 р . й о м у в д а л о с я с х и ­
В умовах наростання феодальної роздробленості молод¬ ли і и імператора Фрідріха Б а р б а р о с с у до з б р о й н о г о походу на
ший син Влади слава Г е р м а н а — Болеслав ГГГ Кривоустий (1102¬ п о л ь с ь к і з е м л і . Н о в и й с е н ь й о р Б о л е с л а в IV К у ч е р я в и й (1146 —
1138) — востаннє об'єднав польські землі. Однак повернути І 173) в и з н а в з а к р а щ е п р и с я г н у т и і м п е р а т о р о в і й сплачувати
к р а ї н і м о г у т н і с т ь , я к у та м а л а за п е р ш и х П я с т і в , він н е спро¬ данину. Його наступник Мешко III С т а р и й п р о т я г о м 1173 —
мігся. Перед смертю Болеслав ГГГ проголосив принципи успадку­ 1202 рр. чотири рази обіймав в е л и к о к н я з і в с ь к и й престол і
вання верховної влади (пізніше вони дістали назву статуту), іричі його втрачав. Я к і його с т а р ш и й брат Владислав II, він
згідно з якими Польська держава остаточно поділялася між ірештою назавжди покинув країну. Малопольська знать поса­
його синами на уділи. Верховна влада передавалася старшому дила на краківський престол Казимира ГГ Справедливого (1177—
синові, який ставав великим князем. Цей акт започаткував у 1194), остаточно порушивши принцип сеньйорату. Право на вер­
польській історії період феодальної роздробленості. ховну владу відтоді мав той, хто володів центральним (Краків¬
ським) уділом.
ПОЛЬЩА Статут Болеслава Кривоустого був по- За К а з и м и р а II ф е о д а л ь н у роздробленість Польських зе­
В ПЕРІОД к л и к а н и й з а х и с т и т и й о г о с и н і в від б р а - мель ю р и д и ч н о оформив Ленчицький з ' ї з д у 1180 р . Намага¬
ФЕОДАЛЬНОЇ товбивчих воєн, а тому кожен із них ючись здобути підтримку в п е р е т в о р е н н і Краківської землі на
РОЗДРОБЛЕНОСТІ отримав у спадкове володіння окремий свій с п а д к о в и й уділ, К а з и м и р з р о б и в з н а ч н і п о с т у п к и церкві
уділ. За старшим представником Пяс- і і світським феодалам у питанні розширення їхніх п р а в на
тів — сеньйором — закріплювався центральний уділ — Краків­ іемельні володіння. І х о ч а п о с т а н о в и Л е н ч и ц ь к о г о з ' ї з д у не¬
ська, Серадзька й Ленчицька землі, східні райони Великої Поль­ одноразово порушувалися наступниками Казимира, привілей
щі й частина Куявії, влада великого князя поширювалася та­ 1180 р. відіграв велику роль у процесі оформлення феодального
кож на Помор 'я. Центральний уділ включав обидві столиці: імунітету (права на землеволодіння) в середньовічній Польщі.
стару — Г н є з н о , щ о з а л и ш и л а с я р е з и д е н ц і є ю глави польської Р і ш е н н я Л е н ч и ц ь к о г о з'їзду в п л и н у л и й н а зовнішньопо¬
церкви, архієпископа Гнєзненського, й нову — Краків, до л і т и ч н и й курс П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и . З того часу в е л и к и й князь
я к о ї в с е р е д и н і X I ст. п е р е ї х а в к н я з і в с ь к и й д в і р . К р і м в е л и к о ¬ потрапив у майже цілковиту залежність від малопольських
к н я з і в с ь к о г о уділу, с т а р ш и й з П я с т і в — В л а д и с л а в — д і с т а в у феодалів і й о г о з о в н і ш н я п о л і т и к а відбивала саме їхні і н т е р е с и .
с п а д к о в е в о л о д і н н я о с о б и с т и й уділ — С і л е з і ю . В е л и к и й князь Про це свідчили відмова Казимира II від а к т и в н о ї політики
очолював військо, керував зовнішньою політикою, вирішу¬ на заході і й о г о б о р о т ь б а з Г а л и ц ь к о ю Руссю.
вав судові с п р а в и (у т о м у ч и с л і молодших Пястів, юніорів). Після смерті Казимира II його син — Лешек Білий (1202—
Р е ш т у у д і л і в Б о л е с л а в I I I п е р е д а в і н ш и м с и н а м : Б о л е с л а в Ку¬ 1227) — намагався припинити чвари й упорядкувати стосун­
черявий отримав Мазовію, Мешко Старий — Велику Поль¬ ки між р о д и ч а м и . Але н е з а б а р о м й о г о в б и л и , а м і с ц е велико­
щу, Генріх — С а н д о м и р с ь к у з е м л ю , яка після його передчас¬ го князя посів Владислав Тонконогий. Із загибеллю Лешека
н о ї с м е р т і п е р е й ш л а д о н а й м о л о д ш о г о с и н а — К а з и м и р а . на¬ Білого великокнязівська влада в Польщі втратила своє значен­
родженого вже після смерті Болеслава. Проте статут не ня, а центральний уділ уподібнився до інших уділів країни. Проте
виправдав надій, щ о н а н ь о г о п о к л а д а л и с ь , н е в і д в е р н у в по¬ б о р о т ь б а за К р а к і в н е в щ у х а л а , а с п а д к о в і уділи продовжува¬
літичної роздробленості Польщі. У діях п р е д с т а в н и к і в прав- ли дробитися між ч и с л е н н и м и Пястовичами.

86 87
 Зовнішня політика удільних князів була вигідною лише За часів феодальної роздробленості з б і л ь ш и л а с я кількість
для них самих, що суперечило принципам перших правите­ осіб, які дістали п р а в о о б к л а д а т и н а с е л е н н я різноманітними
лів П о л ь с ь к о ї держави. Це п р и з в о д и л о до згубних наслідків. поборами й повинностями. Крім князів, збирали данину
У 1181 р . П я с т и в т р а т и л и Західне П о м о р ' я , яке п о т р а п и л о у великі світські з е м л е в л а с н и к и й церква. С л у ж б о в і села май¬
в а с а л ь н у з а л е ж н і с т ь від н і м е ц ь к о г о і м п е р а т о р а . С х і д н е Помо¬ ж е з о в с і м з н и к л и , а о с н о в н и м в и р о б н и к о м у п о л ь с ь к о м у гос¬
р ' я п е р е т в о р и л о с я н а с а м о с т і й н е к н я з і в с т в о . К н я з ь , я к и й пра¬ п о д а р с т в і й о с н о в н и м п л а т н и к о м п о д а т к і в с т а в з а л е ж н и й се¬
вив там у 1227 р., не належав до Пястів. Великі території лянин.
П о м о р ' я та Великої Польщі загарбали бранденбурзькі марк¬ Р а з о м із т и м від к і н ц я X I I ст. о к р е м і в е л и к і ф е о д а л и р о з о ¬
г р а ф и , к о т р і в с е р е д и н і X I I с т . с т в о р и л и н а з а в о й о в а н и х зем¬ рювали нові землі й освоювали пустки, на які в о н и запрошу¬
лях полабських слов'ян марку. вали вільних п о л ь с ь к и х та і н о з е м н и х п о с а д н и к і в (переважно
В ХНІ ст. німецькі феодали вже загрожували польським зем¬ німців). Посадники отримували позику у вигляді реманенту
лям не тільки із заходу. В 1226 р. на запрошення удільного га н а с і н н я й н а д е я к и й ч а с з в і л ь н я л и с я від п о в и н н о с т е й . По
князя Конрада М а з о в е ц ь к о г о д о к р а ї н и п р и б у л и р и ц а р і Тев¬ закінченні терміну "вольниці" землевласники стягали дани­
тонського ордену. За їхньої п і д т р и м к и він сподівався підко¬ ну ( ч и н ш г р о ш и м а а б о н а т у р о ю ) , а л е п р о ї ї р о з м і р и д о м о в л я ¬
рити племена язичників-пруссів, які з півночі постійно напа­ лись заздалегідь. Це заохочувало с е л я н до і н т е н с и в н і ш о ї пра¬
д а л и н а М а з о в і ю , і п р и є д н а т и їхні з е м л і д о своїх в о л о д і н ь . За ці, о с к і л ь к и р е ш т у в р о ж а ю в о н и з а л и ш а л и с о б і й м о г л и обмі¬
цю допомогу Конрад подарував орденові Хелмську землю. нювати на необхідні товари. Посадники застосовували
О д н а к тевтонці досить ш в и д к о забули про ленну присягу, яку д о с к о н а л і ш і м е т о д и о б р о б і т к у з е м л і , н о в і з н а р я д д я п р а ц і . Ос¬
д а в а л и к н я з е в і . У 1237 р . в о н и о б ' є д н а л и с я з п р и б а л т і й с ь к и м н о в н о ю с и с т е м о ю в р і л ь н и ц т в і стало т р и п і л л я . З а в д я к и коло¬
О р д е н о м м е ч е н о с ц і в і, с п и р а ю ч и с ь н а п і д т р и м к у Священної нізації н о в и х земель і н а д а н н ю п о с е л е н ц я м пільг господарст¬
Р и м с ь к о ї і м п е р і ї т а п а п с ь к о ї к у р і ї , п р о т я г о м п і в с т о л і т т я захо¬ ва п о ч а л и давати з н а ч н і прибутки.
пили прусські, а згодом і польські північні землі — Східне Колонізація нових земель супроводжувалася також соціаль¬
Помор'я, К у я в і ю і Д о б ж и н с ь к у з е м л ю . Н а з а в о й о в а н и х тере¬ ними змінами у польському суспільстві. Вони були викликані
нах хрестоносці створили в л а с н у д е р ж а в у зі с т о л и ц е ю в Ма- передусім л о к а ц і є ю ( з а с е л е н н я сіл за н і м е ц ь к и м п р а в о м ) , що
рієнбурзі ( М а л ь б о р ц і ) , я к а п р о т я г о м у с ь о г о п е р і о д у с в о г о іс¬ п о ш и р и л а с я по всій країні. Л о к а т о р ( с о л т и с ) , п е р е в а ж н о ні¬
н у в а н н я була н а й н е б е з п е ч н і ш и м ворогом Польщі. м е ц ь к о г о п о х о д ж е н н я , д о м о в л я в с я і з з е м л е в л а с н и к о м п р о умо¬
У 40-х р о к а х X I I I ст. Польщу спустошила монголо-татар- ви заселення й користування землями, на які він пізніше
ська навала. Татари спалили Люблін, С а н д о м и р , К р а к і в і ру¬ іапрошував колоністів. За це л о к а т о р отримував від земле¬
шили в Сілезію. 9 квітня 1241 р. у битві під Легницею сілезьке власника найліпші ділянки, які міг п е р е д а в а т и у спадок, і
й великопольське ополчення зазнало від них поразки. Щд час битви з в і л ь н я в с я від усіх п о в и н н о с т е й . Н і м е ц ь к е п р а в о д а в а л о змо¬
загинув сілезький князь Г е н р і к II Б л а г о ч е с т и в и й . Монголо- гу к р а щ е організовувати життя сільських о б щ и н , а н і ж поль¬
татарська навала зруйнувала державне утворення, яке істори¬ ські ю р и д и ч н і н о р м и , щ о д і я л и до того часу. В о н о визначало
ки називають "монархією сілезьких Генріків" (її т в о р е ц ь — принципи сільського самоврядування, у з г о д ж у ю ч и ї х з вер¬
Генрік І Бородатий (1202-1238)). І хоча Польські землі не ховними судово-адміністративними прерогативами землевлас¬
потрапили в татарське ярмо, ще тривалий час країна була ника.
змушена рахуватися з постійною загрозою зі сходу. Починаючи з XIII ст. німецьке право (магдебурзьке, любець-
Розпад держави Пястів на уділи призвів до певних змін в ке тощо) поширюється й на міста, забезпечуючи їм більшу ав¬
економіці. Можновладці, прагнучи збільшити прибутки, кар¬ тономію. Серед міських жителів були як н і м е ц ь к і осадники,
бували власну монету, відкривали митниці на кордонах між котрі займали в них провідні позиції в е к о н о м і ц і й управлінні
уділами і стягували мито з купців, які проїздили через краї¬ ( б і л ь ш о ю м і р о ю в Сілезії та З а х і д н о м у П о м о р ' ї , меншою — у
ну. Це стримувало р о з в и т о к загальнопольської торгівлі, во¬ в е л и к і й і М а л і й П о л ь щ і ) , т а к і п о л я к и й є в р е ї . О с о б л и в о ін¬
дночас прискорюючи становлення численних локальних тенсивно зростали міста, р о з т а ш о в а н і на в е л и к и х торговель¬
ринків. них шляхах — Краків, Вроцлав, Познань тощо.

88 89
 З б і л ь ш е н н ю міст і п р о м и с л о в и х о с е р е д к і в с п р и я л о погли¬ БОРОТЬБА ЗА Першу спробу об'єднати Польщу здійснив
б л е н н я територіального поділу праці й у д о с к о н а л е н н я реміс¬ ВІДНОВЛЕННЯ сілезький князь Генрік ҐУПраведний. При¬
ницького виробництва. Зміцнювались економічні зв'язки не ЄДИНОЇ є д н а в ш и д о с в о г о уділу М а л у Польщу,
тільки між містом і його сільськогосподарською округою, а ПОЛЬСЬКОЇ він звернувся до п а п и Р и м с ь к о г о з про¬
й, незважаючи на феодальну роздробленість, між окремими ДЕРЖАВИ ханням дозволити йому прийняти ко¬
м і с т а м и й р е г і о н а м и к р а ї н и . П о всіх п о л ь с ь к и х з е м л я х розво¬ р о л і в с ь к и й титул. Т а к і не дочекавшись
зилася сіль, яку видобували в Бохні й Величці. Район Ольку- п о з и т и в н о ї відповіді, Г е н р і к I V п о м е р у 1290 р . З г і д н о з й о г о
ша славився видобуванням свинцю й срібла, Кельце й Ле- іагювітом К р а к і в с ь к а з е м л я відійшла до в е л и к о п о л ь с ь к о г о кня¬
л е в — з а л і з о р у д н и м п р о м и с л о м . У В р о ц л а в і , Л е г н и ц і та і н ш и х зя П ш е м и с л а в а II.
сілезьких містах в и р о б л я л и добрі сукна. В гірничій, сукняній, П ш е м и с л а в II п р а в и в М а л о ю П о л ь щ е ю т і л ь к и рік. Н е в д о в з і ,
шкіряній промисловості почали використовувати вітряки й за п і д т р и м к и сілезьких князів'і городян, її з а х о п и в чеський
водяні млини. к о р о л ь В а ц л а в I I П р ж е м и с л о в и ч . В е л и к о п о л ь с ь к и й к н я з ь по¬
З XIII ст. в Польщі формується міський стан, що складався к и н у в К р а к і в і п о в е р н у в с я д о с п а д к о в о г о уділу, прихопивши
з трьох груп. Першу з них становив патриціат, до я к о г о нале¬ з Вавельського п а л а ц у м о н а р ш і регалії. Незабаром Пшемис-
жали з а м о ж н і к у п ц і та цехові м а й с т р и . С а м е в о н и очолювали л а в II п р и є д н а в до В е л и к о ї П о л ь щ і Східне П о м о р ' я . Князів¬
міське самоврядування. Патриціат обирав міські ради (магіс¬ ство заповідав й о м у м і с ц е в и й к н я з ь , який боявся, що після
т р а т и ) , я к і в и к о н у в а л и з а к о н о д а в ч і , в и к о н а в ч і та судові функ¬ його смерті в о н о м о ж е підпасти під владу х р е с т о н о с ц і в і б р а н -
ції. До другої групи належали міщани-ремісники середньої ру¬ денбуржців. Володіючи двома удільними князівствами, Пшеми­
ки, які також брали участь у міському управлінні й могли слав II вирішив відродити традиції монархії і в 1295 р. корону­
входити до магістрату. Т р е т ю групу с т а н о в и в плебс, позбавле¬ вався. Отже, майже через 200років польський князь повернув
н и й усіх п р а в . С е р е д п а т р и ц і а т у й ч а с т и н и м і щ а н , о с о б л и в о у собі королівський титул. Проте наступного року феодали Бран¬

в е л и к и х містах Сілезії, як п р а в и л о , п е р е в а ж а л и н і м ц і , тоді як денбурга й місцеві магнати вбили Пшемислава.

серед плебсу — поляки. Внаслідок цього інтереси вищих місь­ У Великій Польщі до влади прийшов куявський князь
ких верств не завжди збігалися з інтересами польського суспіль¬ Владислав Локетек (1306—1333). Він намагався продовжува¬
ства. Р а з о м із т и м і н о з е м н е п о х о д ж е н н я к у п ц і в с п р и я л о нала¬ ні політику об'єднання польських земель, що спричинило
годженню зовнішніх зв'язків, що дало змогу П о л ь щ і прилу¬ гострий конфлікт з окремими можновладцями. Як і його
ч и т и с я до ш и р о к о ї м і ж н а р о д н о ї торгівлі. О с о б л и в о інтенсивно попереднику, Локетку погрожували заколотом і в 1300 р . він
П о л ь щ а торгувала з Н і м е ч ч и н о ю , Київською Руссю, Чехією з м у ш е н и й був р я т у в а т и с я в т е ч е ю . Д е я к и й час Л о к е т е к пере¬

та і н ш и м и сусідніми країнами. ховувався в печерах під К р а к о в о м , а потім упродовж чоти¬

рьох років м а н д р у в а в р і з н и м и країнами, намагаючись зару¬
Якщо міський стан у Польщі в ХНІ ст. ще тільки почав
читися підтримкою сусідніх в о л о д а р і в , щоб повернути собі
формуватися, то духовенство на той час уже цілком склалося
грон.
як окремий стан. Воно володіло величезними маєтностями,
Тим часом група великопольських сановників запросила
м а л о н и з к у п р и в і л е ї в і п р а к т и ч н о з в і л ь н и л о с я з-під о п і к и кня¬
на престол завойовника Малої Польщі чеського короля Вац¬
зів. Основні ж багатства й політичну владу дістав рицарський
лава II. Після о д р у ж е н н я з д о ч к о ю П ш е м и с л а в а I I , т о й зміц¬
стан, який складався з великих феодалів (можновладців) і слу¬
н и в с в о є с т а н о в и щ е й у В е л и к і й П о л ь щ і . У 1300 р . й о г о к о р о ¬
жилої знаті — рицарів. Формування цього стану, як і місько¬
нували як польського короля. З д о б у в ш и дві головні провінції
го, тривало.
держави Пястів, В а ц л а в II р о з п о ч а в з м а г а н н я за посилення
З с е р е д и н и X I I I ст., у з в ' я з к у з п о в с ю д н и м поділом праці
свого впливу на інші польські терени. О д н а к у ц і л о м у діяль¬
між містом і селом та зростанням товарного виробництва,
ність чеських П р ж е м и с л о в и ч і в суперечила інтересам майбут¬
феодальна роздробленість гальмує п о д а л ь ш и й господарський
н ь о ї П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и , о с о б л и в о за с и н а й н а с т у п н и к а Вац¬
розвиток країни, заважає обмінові між о к р е м и м и регіонами
л а в а II — В а ц л а в а I I I ( 1 3 0 5 - 1 3 0 6 ) . Р о з р а х о в у ю ч и на підтрим¬
й, щ о н а й г о л о в н і ш е , перешкоджає е ф е к т и в н і й о б о р о н і кор¬
ку бранденбурзьких маркграфів у боротьбі з Владиславом
д о н і в від з о в н і ш н і х ворогів.

90 91
Локетком він п о о б і ц я в їм віддати Г д а н с ь к е Помор'я. Певно, пансія на схід с т а л а д л я Польщі фатальною. Кілька століть
с а м е за це у 1306 р . В а ц л а в а I I I п і д с т у п н о вбили. н о н а в і д в о л і к а л а с и л и к р а ї н и від б о р о т ь б и за п о в е р н е н н я влас¬
Після загибелі Вацлава III Локетек, за п і д т р и м к и угорсь­ не п о л ь с ь к и х західних земель.
кого короля й малопольської знаті, невдоволеної політикою Восени 1349 р . , зібравши війська начебто для походу на
Пржемисловичів, захопив Краківську землю. Проте тривалий Бранденбург, Казимир III раптово напав на Галицьку Русь.
час він з м у ш е н и й був б о р о т и с я з о п о з и ц і є ю . Л и ш е в 1311 р . В і й н а з а к і н ч и л а с я л и ш е в 1366 р . , п і с л я з а г а р б а н н я Галицької
Владислав Локетек остаточно утвердився в Малій Польщі. У Русі, а т а к о ж Х е л м с ь к о ї , Белзької, Володимирської земель і
1314 р . , с к о р и с т а в ш и с ь н е в д о в о л е н н я м н а с е л е н н я політикою Поділля. Внаслідок цього територія Польської держави зрос¬
місцевих князів, Локетек захопив Велику Польщу. Незважа­ ла майже в два рази.
ючи на невизначену позицію папи Римського стосовно коро­ Забезпечивши спокій на кордонах, Казимир III розпочав ре­
нування польського князя, Владислав Локетек у 1320р. прого­ форми, спрямовані на посиленнякоролівської влади й створення
лосив себе королем. Його коронували не в Г н є з н о , я к ц е відбу­ централізованої держави. Він перетворив удільні князівства
валося раніше, а в Кракові. Відтепер к а ф е д р а л ь н и й собор на н а в о є в о д с т в а і з е м л і , я к и м и від к о р о л і в с ь к о г о і м е н і к е р у в а л и
Вавелі став місцем коронації всіх н а с т у п н и х польських мо¬ старости. Н а в і д м і н у від в о є в о д , я к и х о б и р а л а м і с ц е в а знать,
нархів. Ця подія започаткувала новий період в історії Польщі й старост призначав сам король. Казимир III доклав чимало
справила великий вплив на подальше об'єднання країни та зміц­ зусиль для того, щоб влада монарха могла с п и р а т и с я н а сис¬
нення центральної влади. тему староств. В о д н о ч а с він с т в о р и в к о р о л і в с ь к у раду, коро¬

Однак об'єднання п о л ь с ь к и х з е м е л ь за Л о к е т к а не завер­ лівську к а н ц е л я р і ю , о ч о л ю в а н у к а н ц л е р о м , ц е н т р а л ь н у скарб¬

ницю, очолювану підскарбієм, та і н ш і з а г а л ь н о д е р ж а в н і ор¬
шилося. У 1308 р . Т е в т о н с ь к и й о р д е н з а г а р б а в Г д а н с ь к е По­
гани влади й управління. Король дуже обачливо добирав
мор'я. Під час в і й н и з х р е с т о н о с ц я м и у 1327-1332 рр. Поль­
с а н о в н и к і в , н а д а ю ч и п е р е в а г у н а с а м п е р е д в і д д а н о с т і г л а в і кра¬
ща знову втратила Куявію і Добжинську землю. У 1329¬
їни, а не знатності п о х о д ж е н н я . Проте система староств від
1331 р р . ч е с ь к и й к о р о л ь Я н Л ю к с е м б у р з ь к и й з а х о п и в Сілезію.
самого початку зустріла опір місцевої ф е о д а л ь н о ї аристокра¬
Незалежним князівством залишалася Мазовія.
тії, а т о м у н е д і с т а л а ш и р о к о г о р о з в и т к у . Ц ь о м у с п р и я л а й та
З м а г а н н я за з м і ц н е н н я є д н о с т і п о л ь с ь к о ї д е р ж а в и п р о д о в ­
обставина, щ о в о є в о д а зберігав за с о б о ю право командувати
жував син Локетка — Казимир ПІ Великий (1333-1370). На
місцевим о п о л ч е н н я м , і навіть військова р е ф о р м а , проведена
в і д м і н у від б а т ь к а він у з о в н і ш н і й політиці віддавав перевагу
Казимиром III, не змінила цього стану речей.
д и п л о м а т и ч н и м м е т о д а м . У 1343 р . П о л ь щ а у к л а л а м и р н у у г о д у
з Т е в т о н с ь к и м о р д е н о м у К а л і ш і , за я к о ю х р е с т о н о с ц і повер¬ Згідно з положеннями військової реформи до служби в
нули К у я в і ю та Д о б ж и н с ь к у землю, але з а л и ш и л и за собою королівському війську залучалися всі з е м л е в л а с н и к и , тобто
Східне Помор'я і Х е л м і н с ь к у о б л а с т ь . У 1348 р . К а з и м и р III не тільки м а г н а т и (пани) і рицарі (шляхта), а й духовенство,
в і д м о в и в с я в і д п р а в н а С і л е з і ю , з а в д я к и ч о м у П о л ь щ а здобу¬ що мало збільшити чисельність армії. Казимир III створив
ла мир з Чехією. Сілезія відокремилася від к о р о л і в с т в а на міцну систему оборони країни. У прикордонних районах і
д о в г і с т о л і т т я , х о ч а з а в ж д и п і д т р и м у в а л а з н и м т і с н і культур¬ н а в к о л о столиці він н а к а з а в збудувати к а м ' я н і укріплені з а м к и ,
н і й е к о н о м і ч н і з в ' я з к и . У 1355 р . М а з о в і я ф о р м а л ь н о визна¬ а міста обнести фортечними мурами.

л а в а с а л ь н у з а л е ж н і с т ь від Польщі. З метою централізації держави Казимир III провів судову

Завершенню відновлення єдиної держави перешкоджала пе­ р е ф о р м у . П о - п е р ш е , в і н н а м а г а в с я к о д и ф і к у в а т и м і с ц е в е зви¬
редусім наявність на етнічно польських територіях поза межа­ чаєве право й запровадити єдине для всієї к р а ї н и загальне
ми королівства великої кількості німців та онімечених поляків законодавство. Однак через певні відмінності між Великою і
серед місцевих феодалів і переважання в містах німецького пат¬ Малою Польщею це йому не вдалося. Звичаєве право було

риціату. Хоча слід зауважити, що політику міської верхівки кодифіковане окремо для кожної з двох частин королівства.
По-друге, король заснував для магнатів і рицарів кримінальні
ч а с т і ш е в и з н а ч а л и н е с т і л ь к и е т н і ч н і , с к і л ь к и м а т е р і а л ь н і ін¬
суди с т а р о с т ( г р о д с ь к і суди), а д л я м і щ а н і с е л я н — у К р а к о в і
тереси. Крім того, остаточному об'єднанню країни заважала
В и щ и й суд н і м е ц ь к о г о п р а в а . П і с л я с т в о р е н н я ц ь о г о суду к о -
агресивна політика малопольських феодалів на сході. Екс-

92 93
ролівська влада з а б о р о н и л а міста*! з в е р т а т и с я за консульта­ ( аме при кафедральних соборах з'явились перші хроніки
ц і я м и з судових с п р а в до Магдебурга та і н ш и х н і м е ц ь к и х міст. нш календарі латинською мовою. Видатним представником
К а з и м и р В е л и к и й в и я в л я в о с о б л и в и й інтерес до торгівлі й польської літописної творчості був Галл Анонім — придвор­
ремесел. Він надавав містам, їхнім т о р г о в е л ь н и м і ремісни­ ний хроніст Болеслава Кривоустого. Його літопис перепові-
чим корпораціям привілеї, які давали змогу отримувати при­ н а н н а й з н а м е н н і ш і події з історії д и н а с т і ї П я с т і в і Польської
буток з м і ж н а р о д н о г о обміну. П о ж в а в л е н н ю торгівлі й збага­ н с р ж а в и т и х ч а с і в . О с о б л и в е м і с ц е в і с т о р і о г р а ф і ї X I I I ст. по¬
ченню державної скарбниці сприяла грошова реформа. За¬ сідає "Хроніка поляків" краківського єпископа Вінцентія Ка-
мість з н е ц і н е н и х г р о ш е й , які к а р б у в а л и с я на м о н е т н и х дворах длубека (бл. 1160—1223). Ця перша хроніка, яку написав по¬
о к р е м и х к н я з і в , к о р о л ь ввів у обіг с р і б н и й гріш і н а к а з а в усім ляк, містила виклад подій з історії П о л ь щ і від найдавніших
своїм підданим ним користуватися. Запроваджувалася також часів до 1202 р . К і л ь к а д е с я т к і в її р у к о п и с н и х примірників
система єдиного мита. р о з і й ш л и с я п о в с і й к р а ї н і . їх в и к о р и с т о в у в а л и я к з р а з о к д л я
Внаслідок усіх цих заходів Казимир III об'єднав більшість інших творів, наприклад "Великопольської хроніки" (друга
польських земель у складі централізованої держави, що, своєю п о л о в и н а XIV ст.).
чергою, сприяло посиленню ролі королівської влади. Про центра- До XIII ст. належать перші літературні твори польською
л і з о в а н і с т ь П о л ь щ і в X I V ст. с в і д ч и в , з о к р е м а , т о й ф а к т , щ о в мовою, які заклали основу для подальшого розвитку націо¬
о ф і ц і й н и х д о к у м е н т а х в о н а п о ч а л а з г а д у в а т и с я під о д н о ю на¬ нальної писемності. В ц е й ч а с , і м о в і р н о , б у л и с т в о р е н і слав¬
звою — "ІЯе£пит Роїопіае". К а з и м и р т а к о ж усе ч а с т і ш е під¬ нозвісна польська "Пісня Богородиці", що вважалася рицар¬
к р е с л ю в а в н а л е ж н і с т ь д о П о л ь с ь к о ї к о р о н и тих е т н і ч н о поль¬ ським гімном, С в е н т о к ш и ш с ь к і проповіді, виявлені в латин¬
ських земель, які входили до складу інших держав, і навіть ському кодексі С в е н т о к ш и ш с ь к о г о монастиря тощо.
в и м а г а в від п а п с ь к о ї курії п і д п о р я д к у в а н н я Західнопоморсь- Важливою подією доби існування об'єднаного королівства Пя­
кого єпископства архієпископові Гнєзненському. стів було створення у 1364 р. Краківського університету, пер­
шого в Польщі й другого в Центральній Європі. Його поява була
ПОЛЬСЬКА Основи польської культури були закладе- викликана ш и р о к о ю законодавчою діяльністю Казимира III,
КУЛЬТУРА ні в період виникнення й зміцнення дав­ я к а в и м а г а л а п і д г о т о в к и з н а ч н о ї к і л ь к о с т і п р а в о з н а в ц і в . В уні¬
ньої держави Пястів. Надзвичайно ве¬ верситеті передбачалося відкрити 11 кафедр, у тому числі
ликий вплив на культурний розвиток поляків справило х юридичних. О д н а к після смерті к о р о л я діяльність універси¬
прийняття християнства. В країні поширилася латинська тету п р и з у п и н и л а с я й відновилася тільки на початку наступ¬
писемність, завдяки якій заможна верхівка польського су¬ ного століття.
спільства прилучалася до західноєвропейської культури. Вод¬ В и з н а ч н и м и п а м ' я т к а м и ю р и д и ч н о ї д у м к и X I V ст. вважа¬
ночас офіційна латинська мова гальмувала розвиток писем¬ ються латиномовні Віслицько-Петрковські статути. Вони
ності п о л ь с ь к о ю мовою, що негативно позначилося н а роз¬ відображали й захищали інтереси панівних верств, сприяли
виткові культурних зв'язків зі с п о р і д н е н и м и слов'янськими іміцненню їхньої влади над залежним сільським і міським
народами. населенням.
У другій п о л о в и н і X ст. в п о л ь с ь к и х з е м л я х в и н и к л и перші Інтересам соціальної верхівки служило й мистецтво, пере¬
кафедральні й монастирські школи, призначені для підготовки дусім церковне: архітектура, скульптура, живопис. Величні
духовенства. На початку XII ст. особливої популярності на¬ храми мали допомагати зростанню авторитету католицької
були школа й бібліотека при Краківському кафедральному собо¬ церкви, о с в я ч у в а т и п а н і в н и й л а д . У п е р ш і с т о л і т т я п і с л я за¬
рі. У XIII ст. відкриваються перші парафіяльні школи. Кон¬ провадження християнства в Польщі будували здебільшого
тингент учнів р о з ш и р и в с я . Х о ч а ш к о л и в с е щ е н а л е ж а л и це¬ круглі, у в і з а н т і й с ь к о м у стилі, у в і н ч а н і б а н я м и , с п о ч а т к у де¬
ркві, освіту п о ч а л а здобувати й світська м о л о д ь . У ц е й час у рев'яні, а згодом — кам'яні храми. Т а к и м и є гранітний кафе¬
країні вже налічувалося 14 к а ф е д р а л ь н и х і с т і л ь к и ж п а р а ф і ¬ дральний костел у Познані (966), костел під Гнєзно (980), кос­
яльних шкіл. їхніми ректорами могли стати л и ш е ті особи, тел Св. Фелікса й Адаукта на Вавелі у Кракові (після 990) то¬
які, крім л а т и н и , добре володіли польською мовою. що. На початку XI ст. з'явились костели, збудовані в

94 95
романському стилі. За Болеслава Хороброго у цьому стилі
було збудовано кафедральний собор на Вавелі в Кракові. У дру­
гій п о л о в и н і X I ст. з а в е р ш и л о с я спорудження кафедральних
костелів у романському стилі в Г н є з н о і Познані. З XII ст.
романський стиль остаточно витіснив візантійський.
На початку ХНІ ст. в Польщі поширюється готичний стиль,
який поступово приходить на зміну романському. Після монго-
ло-татарської навали в готичному стилі було перебудовано
романський кафедральний собор у Вроцлаві. Протягом майже
всього XIV ст. в Кракові споруджували всесвітньо відомий
готичний Маріацький костел. Чимало готичних храмів збудо­
вано на Помор'ї ( Щ е ц и н , Торунь. Гданськ).
Новий стиль вимагав іншого будівельного матеріалу. За¬
м і с т ь к а м е н ю п о ч а л и в и к о р и с т о в у в а т и ц е г л у . З м і н и л о с я й вну¬
трішнє оздоблення храмів. Воно стає простішим, зникають
фантастичні зображення тварин, рослин, людей. Зразки для
своєї творчості митці почали запозичувати в навколишньої
природи. Пам'ятками с к у л ь п т у р и т о г о ч а с у є Мадонна у Висо-
тицях, художня різьба в монастирях у Сулійовому, Вонхоцькому
тощо. Поширюється настінний живопис.
Пам'ятки світської архітектури Х-ХШ ст., за винятком
решток ф о р т е ч н и х споруд д е я к и х міст, п р а к т и ч н о не зберег¬
лися. Від X I V ст. у с в і т с ь к і й а р х і т е к т у р і п е р е в а ж а л о будівниц¬
т в о з а м к і в , о с о б л и в о в М а л і й П о л ь щ і та в ц е н т р а л ь н і й части¬
ні к р а ї н и . Вони будувалися з к а м е н ю й цегли.
В X I V ст. і н т е н с и в н о р о з б у д о в у ю т ь с я м і с т а . В ї х н ь о м у цен¬
трі замість дерев'яних споруджувалися кам'яні крамниці й
спеціальні торговельні суконні ряди — сукенниці. Сукенни-
ця такого типу, щоправда, не в п е р в і с н о м у вигляді, існує у
Кракові. В и з н а ч н и м и п а м ' я т к а м и м і с ь к о ї а р х і т е к т у р и т и х ча¬
сів є г о т и ч н і р а т у ш і — р е з и д е н ц і ї м і с ь к и х рад ( К р а к і в , Вроц¬
лав, Торунь).
У X—XIV ст. польська культура інтенсивно розвивалася,
в и р і з н я л а с я б а г а т с т в о м і р і з н о м а н і т н і с т ю , в о н а в с е б і л ь ш е на¬
б л и ж а л а с я д о є в р о п е й с ь к о ї ц и в і л і з а ц і ї , але р а з о м з т и м їй знач¬
ною мірою вдалося зберегти власне обличчя.

РЕКОМЕНДОВАНА Галл Аноним. Х р о н и к а и д е я н и я князей и пра-

ЛІТЕРАТУРА вителей польских. Москва, 1961.
"Великая х р о н и к а " о П о л ь ш е , Р у с и и их с о ­
с е д я х ХІ—ХІІІ вв. М о с к в а , 1987.
Головко А. Б. Д р е в н я я Р у с ь и П о л ь ш а в п о -

96
 ті конфіскованих у неї маєтків; надала привілеї деяким велико-
ноіьським містам; скасувала митні бар'єри в торгівлі з Угор­
щиною. Проте ці заходи не м о г л и з а д о в о л ь н и т и п о л ь с ь к и х фе-
одаиіи. Тоді в обмін на в и з н а н н я ними права на польський
Лекція престол за своїми дочками Людовік на з'їзді представників
р і и 11 їх в е р с т в п о л ь с ь к о г о суспільства, який відбувся в місті
ч ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА Кошице у 1374 р . , у к л а в з ними договір*. Ц я угода пізніше
* ч В ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ / і іс і а л а назву Кошицького пакту, або Кошицького привілею. За

Г ) ДИНАСТІЇ ЯГЕЛЛОНІВ падання права на корону одній з його дочок Людовік зобо-
и'я з а в с я :
(КІНЕЦЬ Ш - Х У І с т . )
1) звільнити землевласників бід усіх державних податків, за
м и п я т к о м п л а т и (у р о з м і р і д в о х г р о ш і в ) з к о ж н о г о селянсько-
і о лану (порадльне);
• Політичний розвиток Польщі наприкінці
2 ) призначати на земські посади (воєвода, каштелян, підко¬
XIV - в першій половині XV ст. Боротьба
морій, суддя) лише місцевих феодалів;
з німецькою експансією
3) не призначати на посади королівських старост іноземців;
• Формування станово-представницької
4) надавати платню польським рицарям, які братимуть участь
монархії
V війнах поза м е ж а м и країни, та с п л а ч у в а т и в и к у п за дворя¬
• Соціально-економічний розвиток Польщі
нина, який потрапить у полон;
• Польсько-литовські відносини.
5) не зазіхати на всі надані раніше привілеї.
Л ю б л і н с ь к а у н і я 1569 р .
Доба правління Людовіка, який здебільшого опікувався
• Польська культура
І 11р а в а м и У г о р с ь к о г о к о р о л і в с т в а , не була с п о к і й н о ю д л я По-
і і . щ і , а й о г о с м е р т ь у 1382 р . щ е б і л ь ш е з а г о с т р и л а становище
ПОЛІТИЧНИЙ Після смерті бездітного Казимира IIIко- в країні. Жодна з дочок, які мали успадкувати престол, не
РОЗВИТОК ролівська гілка Пястів припинила своє досягла повноліття. Україні розпочався період безкоролів'я, що
ПОЛЬЩІ існування. Згідно з д и н а с т и ч н и м дого- супроводжувався боротьбою за владу між різними угруповання­
НАПРИКІНЦІ XIV - в о р о м , я к и й у к л а в К а з и м и р , польський ми феодалів Великої та Малої Польщі. Нарешті, в жовтні 1384р.
В ПЕРШІЙ престол п о с і в угорський король Людовік V К р а к о в і н а п о л ь с ь к и й п р е с т о л було о б р а н о одинадцятиріч­
ПОЛОВИНІ XV ст. Анжуйський (1370-1382). Зміна правля- ну Ядвігу. На Радомському (Великопольща) й Віслицькому
БОРОТЬБА Ч
° 1 - династії викликала у поляків зане- (Мадопольща) сеймах магнати й шляхта ухвалили присягну-
3 НІМЕЦЬКОЮ п о к о є н н я . Багатьох л я к а л о іноземне п о - і п Я д в і з і з а у м о в и її п о с т і й н о г о п р о ж и в а н н я в Польщі. Всі ц і
ЕКСПАНСІЄЮ ходження монарха. Відверто ворожу п о д і ї врешті-решт п р и з в е л и до с к а с у в а н н я польсько-угорської
позицію щодо нього зайняли великопо- уші.
ляни, проте малопольська знать і рицарі підтримали Людові- І Іошук виходу з к р и з и , п о в ' я з а н о ї з в и з н а ч е н н я м правите­

ка й вітали його вступ на п о л ь с ь к и й престол. Під час корона­ лі в польських землях, призвів до укладення в 1385р. Кревської

ції Л ю д о в і к заприсягнувся, що не допустить зменшення те¬ по іьсько-литовської династичної унії**. Після прийняття ка-

риторії або поділу П о л ь с ь к о г о королівства, а також пообіцяв іолпцтва й одруження з дванадцятирічною Ядвігою польським
королем став великий князь Литовський Ягайло (Ягелло), відо­
в і д в о ю в а т и в і д т о р г н е н і землі. З г о д о м він п о в е р н у в с я до Угор­
мий під іменем Владислава II (1386—1434) — засновника Ягел-
щини, передавши управління П о л ь щ е ю своїй матері Ельжбе-
юнської династії.
ті, с е с т р і К а з и м и р а III.
З метою зміцнення позицій нової королівської династії у * Л ю д о в і к Угорський мав лише д о ч о к , а згідно з польськими закона­
Великій Польщі Ельжбета здійснила ряд нововведень: заснува­ ми жінки не мали права на успадкування престолу.
ла спеціальні суди, які розглядали справи щодо повернення шлях­ ** Ц е р е м о н і я укладення унії відбулася в замку Крево.

98 99
 Кревська унія поклала край нападам Литви на польські иі Жемайтію; за п о в е р н е н н я полонених орден сплачував
п і в н і ч н о - с х і д н і з е м л і та с у п е р н и ц т в у за Г а л и ц ь к у Р у с ь . В унії пі і к у п . У с в о ю ч е р г у , п о л я к и м а л и п о в е р н у т и о р д е н у в с і за­
об'єднувалися дві держави з метою дати відсіч небезпечному чіп и і с н і н и м и міста, ф о р т е ц і та з а м к и . Перемога над тевтона­
сусідові — Німецькому (Тевтонському) орденові, який, захопи¬ ми у Гоюнвальдській битві стала для нащадків переможців сим­
вши польське Помор'я, остаточно відрізав королівські землі волом спільної боротьби слов'янських народів проти німецької
від Б а л т і й с ь к о г о у з б е р е ж ж я , г а л ь м у в а в ї х н і й е к о н о м і ч н и й роз¬ експансії на схід і сприяла піднесенню престижу Польщі.
виток. Укладення унії підвищувало престиж польської держави Однак після укладення Торунського миру тевтонські ри¬
як форпосту римо-католицької церкви на сході Європи. царі не п р и п и н и л и свої г р а б і ж н и ц ь к і напади на польські та
В самому Великому князівстві Литовському ставлення до п і т о в с ь к і з е м л і . У 1414 р . н а с о б о р і р и м о - к а т о л и ц ь к о ї церкви
унії з П о л ь щ е ю було н е о д н о з н а ч н и м . Двоюрідний брат Ягайла в Констанці польська делегація подала скаргу на орден, в
— Вітовт (Вітаутас) — не лише виступив проти унії, а й про¬ якій засудила н а с и л ь н и ц ь к і методи н а в е р н е н н я в християн¬
голосив себе великим князем Литви. Для боротьби з Ягайлом ство. Н е з в а ж а ю ч и н а те, щ о на с о б о р і не в д а л о с я розв'язати
Вітовт, поступившися Жемайтією (Жмуддю), уклав союз із п о л ь с ь к о - н і м е ц ь к і с у п е р е ч н о с т і , р е п у т а ц і я о р д е н у б у л а підір¬
Тевтонським орденом. Після укладення в 1401 р. нової Ві- вана. Згідно з у м о в а м и нового м и р н о г о договору, укладеного
д е н с ь к о - Р а д о м с ь к о ї унії Вітовт у р е ш т і - р е ш т в и з н а в владу Я г а й - у 1422 р . п о б л и з у о з е р а М е л ь н о , т е в т о н ц і п і д т в е р д и л и належ¬
ла, за щ о мав довічно зберегти титул Великого князя. Була ність Жемайтії В е л и к о м у к н я з і в с т в у Л и т о в с ь к о м у . У х о д і на¬
д о с я г н у т а д о м о в л е н і с т ь , щ о в разі відсутності у Я г а й л а наступ¬ ступної польсько-німецької війни 1431 — 1435 р р . в е л и к и й князь
н и к а не обирати п о л ь с ь к о г о к о р о л я без згоди Литви. л и т о в с ь к и й , у к л а в ш и с о ю з із т е в т о н а м и , в и с т у п и в п р о т и По¬
Укладення польсько-литовської унії призвело до загострення л ь щ і . О д н а к у 1435 р . п і д В і л ь к о м е ж е м п о л я к и з а в д а л и п о р а з ¬
відносин із Тевтонським орденом, а згодом і до чергової війни. ки тевтонсько-литовському війську.
П р и в о д о м д л я н е ї с т а л о п о в с т а н н я ж и т е л і в Ж е м а й т і ї , я к і від¬ На початку тринадцятилітньої польсько-німецької війни
мовилися сплачувати данину тевтонцям. В о є н н і дії р о з п о ч а ¬ (1454-1466) на допомогу повсталим польським містам Схід¬
лися в серпні 1409 р . , к о л и р и ц а р і з а х о п и л и п і в н і ч Куявії та ного Помор'я, чиї права порушувалися Тевтонським орде¬
Добжинську землю. ном, прийшов польський король Казимир Ягеллончик. Вже
Вирішальна битва між тевтонським і польсько-литовським у 1454р. було проголошено акт про інкорпорацію території Прус­
військами сталася 15 липня 1410 р. під Грюнвальдом. До складу сії до Польського королівства, а її населення як повноправне пе­
п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к о ї а р м і ї , о ч о л ю в а н о ї Я г а й л о м , в х о д и л и та¬ реходило у підданство польської корони.
кож руські, чеські й татарські загони. До Тевтонського вій¬ Польські збройні сили на початку війни складалися го¬
ська після о г о л о ш е н н я хрестового походу п р и є д н а л и с я пред¬ ловним чином з ополчення ("посполитого рушення"), яке не
ставники понад 20 західноєвропейських країн. Польсько- могло протистояти добре озброєному та н а в ч е н о м у війську
литовська армія перевищувала тевтонців кількісно, але мала тевтонів. Саме в цей період у к о т р и й раз загострилися поль¬
гірше озброєння. Битву розпочали литовсько-руські полки, сько-литовські відносини. Литва відмовилася підтримати По¬
які з н и ш и л и ворожу артилерію й потіснили тевтонське вій¬ л ь щ у в її п р о т и с т о я н н і з о р д е н о м , щ о с в і д ч и л о п р о фактичне
сько. Д а л ь ш і події на полі бою п р и з в е л и до п о р а з к и тевтон¬ припинення К р е в с ь к о ї унії. О д н а к уже н а п о ч а т к у 60-х р о к і в
ців і загибелі в е л и к о г о магістра о р д е н у Ульріха ф о н Юнгінге- Казимиру вдалося сформувати боєздатне наймане військо. В
на. В ході в і й н и п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к і війська захопили значні 1462 р . п о л ь с ь к а а р м і я п і д п р о в о д о м сандомирського підко¬
території, підвладні ордену, проте їм не вдалося в з я т и столи¬ м о р і я П е т р а Д у н і н а з а в д а л а с е р й о з н о ї п о р а з к и т е в т о н а м у би¬
цю тевтонців М а л ь б о р к . В і д о с т а т о ч н о г о р о з г р о м у о р д е н уря¬ тві під Свенцино.
тували нескінченні чвари між Я г а й л о м і Вітовтом, а також Восени 1463 р . п о л ь с ь к а е с к а д р а , с п о р я д ж е н а Г д а н с ь к о м і
допомога, ш о н а д х о д и л а від Р и м с ь к о ї к у р і ї та і м п е р а т о р а Свя¬ Ельблонгом, р о з г р о м и л а удвоє більший флот тевтонів. Після
щенної Римської імперії Сигізмунда Люксембурга. ряду перемог і захоплення в 1466р. міста Хойніце був укладений
Згідно з м и р н и м договором, укладеним у лютому 1411 р . в мирний договір у Торуні, за у м о в а м и я к о г о до Польщі поверта­
Торуні, тевтони повертали Польщі Добжинську землю, а Лит- лося Привісельське Помор'я з Гданськом, Хелминська й Ми-

100 101
хайлівська землі, а т а к о ж т. зв. "Королівська Пруссія", разом із ііу.тс обмежував компетенцію королівських судів і передавав су¬
Вармінським єпископством і містами Мальборк, Ельблонг і дову владу земським чиновникам.
Штумм. Королівська Пруссія дістала ш и р о к у автономію: ма­ Наприкінці XIV ст. польські феодали завдяки новим привіле­
ла в л а с н и й сейм, скарбницю та о к р е м і п р а в о в і н о р м и . Інша ям Владислава ІІЯгайла зміцнили свої позиції в державі, до то¬
частина колишнього Тевтонського ордену — Орденська Пруссія го ж і зовнішня політика короля спрямовувалася на забезпечення
— потрапила у васальну залежність від Польської корони, її сто¬ пніх інтересів. Так, малопольські феодали були невдоволені
л и ц е ю с т а в К е н і г с б е р г . О т ж е , Т е в т о н с ь к и й о р д е н у т р а т и в біль¬ відокремленням Г а л и ц ь к о ї Русі від П о л ь щ і і п р и є д н а н н я м її
ш і с т ь своїх т е р и т о р і й і був п о з б а в л е н и й суверенітету, а Поль¬ до У г о р щ и н и . Після військової експедиції 1387 р . д о Галиць¬
ща, отримавши вихід до Балтійського моря, з кінця XV ст. к о ї Русі ( у г о р с ь к і в і й с ь к а о п о р у н е ч и н и л и ) , в о н а з н о в у ввій¬
стала а к т и в н о ю учасницею європейських подій. шла до складу Польського королівства, Львів став центром
католицького архієпископства-. Н а с е л е н н я п р и є д н а н и х тери­
ФОРМУВАННЯ Протягом ХІУ—ХУ ст. у Польщі тривав торій дістало права й привілеї, які м а л и с т а н и в П о л ь щ і , про-
СТАНОВО- процес становлення станово-представни- і е тільки к а т о л и к и могли посідати вищі державні посади.
ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ цької монархії, який супроводжувався На завершальному етапі правління Владислава ІІЯгайла поль¬
МОНАРХІЇ зміцненням політичних позицій основної ські феодали домоглися для себе нових привілеїв. Найважливіши­
маси польських феодалів — шляхти. ми з них були Червинський (1422р.) і Єдлинський (1430р.). Пер¬
Оформлення польської шляхти як стану завершив Кошицький ший забороняв конфісковувати маєтки у шляхтичів, другий —
привілей Людовіка Угорського. Ліквідувавши різницю між умов¬ позбавляти шляхтичів особистої недоторканості, якщо їхня
ними земельними маєтками колишнього рицарства й спад¬ 11 р о в и н а н е д о в е д е н а в з е м с ь к о м у с у д і . Тепер шляхтича не мож­
ковими (вотчинними) землями феодальної аристократії, Ко- на було заарештувати чи покарати без відповідного судового
шицький привілей перетворив шляхту і магнатів (панів) на розгляду й судової постанови. Поява Єдлинських привілеїв була
один панівний, привілейований стан — дворянство. ЗвЬіьнен- викликана тим, що шлюб короля Владислава ІІЯгайла з Ядвігою
ня дворянства від усіх державних податків призвело згодом, по- не дав наступника престолу й лише в четвертому ш л ю б і у ньо¬
п е р ш е , до т о г о , щ о в разі н е о б х і д н о с т і зібрати д о д а т к о в і кош¬ г о н а р о д и в с я с и н . З а п р а в л і н н я з а с н о в н и к а Я г е л л о н с ь к о ї ди¬
ти на д е р ж а в н і потреби королівська адміністрація і у р я д му¬ настії д а л е к о не всі с у ч а с н и к и вважали його законним мо-
сили звертатися до феодалів, а отже, державна скарбниця і іархом. Б р а л и с я під сумнів і п р а в а й о г о с и н а на королівську
п о т р а п л я л а під їхній б е з п о с е р е д н і й к о н т р о л ь , по-друге, беру¬ корону. Феодальна верхівка вміло скористалася обставинами
чи участь у в и р і ш е н н і п о д а т к о в и х і ф і н а н с о в и х п и т а н ь , шля¬ й, пообіцявши обрати сина Ягайла королем, домоглася для
хта д і с т а л а м о ж л и в і с т ь в п л и в а т и н а д е р ж а в н і с п р а в и . Саме за себе н о в и х привілеїв.
Людовіка Угорського було зроблено перший крок у напрямі об¬ Дальше зростанняЧголітичної ваги шляхти в суспільстві було
меження в країні привілейованого становища можновладців. пов 'язане з виникненням і діяльністю станово-представницьких
Уже на початку свого правління король Владислав II не установ. З о с т а н н ь о ї ч в е р т і X I V ст. в П о л ь щ і р е г у л я р н о скли¬
тільки п і д т в е р д и в усі к о л и ш н і д в о р я н с ь к і п р и в і л е ї , а й знач¬ калися загальнодержавні з'їзди феодальної верхівки, на яких
но розширив їх у 1386 р. Відразу після коронаційного церемоні¬ вирішувалися найважливіші п и т а н н я внутрішнього й зовніш¬
алу Владислав ІІ підписав Корчинські привілеї. Передусім у них нього життя країни. В р о б о т і ц и х з і б р а н ь б р а л и у ч а с т ь пред¬
ішлося про державні податки. Н е з в а ж а ю ч и н а м і з е р н і с т ь по¬ с т а в н и к и р і з н и х в е р с т в н а с е л е н н я : ш л я х т а , к о р о л і в с ь к і й зем¬
датку, визначеного привілеєм 1374 р . , в і н в и к л и к а в невдово¬ ські чиновники, керівництво міст та ін. Згодом загальнодер¬
лення збіднілого рицарства, я к е дуже часто обробляло землі жавні з'їзди набули характеру станово-представницької
нарівні з с е л я н а м и ( к м е т я м и ) і на цій підставі причислювало- установи і стали називатись вальним (загальним) сеймом. Удільні
ся до п о д а т к о в о г о стану. Корчинський привілей установлю¬ з їзди провінційної феодальної знаті, т. зв. земські сеймики, ви¬
вав, що "порадльне" надалі збиратиметься не з селянського конували функції органів місцевого самоврядування. Оскільки в
л а н у , а "з г о л о в и к м е т я " , о т ж е , д р і б н а ш л я х т а з в і л ь н я л а с я від р о б о т і с е й м и к і в з ч а с о м п о ч а л и б р а т и у ч а с т ь усі м і с ц е в і фео¬
цього збору. 1388 р. король видав Петрковський привілей, який дали, вони перетворились на станово-представницькі органи

102 103
на місцях. Я к щ о магнати віддавали перевагу вальному сеймо¬ міться тільки за згоди земських сеймиків. Вони надавали
ві, де головну роль відігравали члени королівської ради*, то шляхті право обирати суддів, розширили права шляхтичів
шляхта - земським сеймикам, с и с т е м а в и б о р і в д о я к и х забез¬ па в о л о д і н н я с е л я н а м и тощо.
печувала ш и р ш е представництво середніх і дрібних феодалів. Становлення інституту земських с е й м и к і в с п р и я л о також
Після смерті Владислава I I Я г а й л а п р о т я г о м ч о т и р ь о х ро¬ упорядкуванню в 1496 р . п р о б л е м и представництва шляхти
ків, до повноліття його сина — короля Владислава ПІ (1434— V пальному сеймі. Саме за правління короля Яна Ольбрахта
1444) — Польщею правила регентська рада, очолювана єписко­ < 1492—1501) — вальний сейм перетворився на двопалатний і
пом Краківським Збігневом Олесницьким (1389-1455). Для цього складався з сенату й шляхетської депутатської палати (по­
періоду характерна цілковита зверхність світських і церков¬ сольської хати). З цього часу між д в о м а палатами розпочало¬
них можновладців у політичному житті країни. ся непримиренне протиборство за в п л и в н а к о р о л я та при
Ш в и д к е просування османських завойовників на Балкан- в и р і ш е н н і д е р ж а в н и х с п р а в . В о д н о ч а с і ш л а б о р о т ь б а м і ж сей¬
ському півострові підштовхнуло польську й угорську верхівку до м о м та к о р о л е м за верховенство.
відновлення унії обох держав. Це сталося в 1440р., коли Влади­ При королі Олександрі (1501-1506) була здійснена спроба за­
слав III посів мадярський престол. Феодальна верхівка, зосере¬ провадити єдиновладдя сенату. Так, згідно з Мельницькими
джуючи владу у вальному сеймі, обмежувала права провін¬
п р и в і л е я м и (1501 р.) в л а д а в к р а ї н і п е р е х о д и л а до с е н а т у , який
ційної шляхти на земських сеймиках. Так, л и ш е необхідність
складався з членів королівської ради, проте король позбав­
зібрати додаткові к о ш т и для організації а н т и о с м а н с ь к о г о во¬
лявся права призначати с е н а т о р і в . П о т р а п и т и д о с е н а т у мог¬
є н н о г о п о х о д у , з м у с и л а п о л ь с ь к и х м а г н а т і в д а т и згоду н а скли¬
л а л и ш е т а л ю д и н а , я к а о б і й м а л а п е в н і п о с а д и , д о с я г ш и вер¬
к а н н я у 1441 р . з е м с ь к и х с е й м и к і в . С а м е н а н и х ш л я х т а п о г о ¬
ш и н у с л у ж б о в і й ієрархії. О д н а к ш л я х т і не п о д о б а л и с я ці н о в о ­
дилася підвищити " п о р а д л ь н е " з 2 до 12 г р о ш і в з к о ж н о ї " г о ­
в в е д е н н я , а тому в о н а з р о б и л а все м о ж л и в е , щ о б Мельницький
л о в и к м е т я " . А л е к о л и в 1443 р . В л а д и с л а в I I I з н о в у з в е р н у в с я
привілей так і не набрав чинності. Навіть більше, зусиллями
з проханням про фінансову підтримку, шляхта на земських
шляхти в 1505 р. на черговому сеймі в Радомі була прийнята
сеймиках йому відмовила, посилаючись на численні обме¬
конституція, яка починалася словами "Nihil nom" ("Жодних
ж е н н я її п р а в . П і с л я з а г и б е л і В л а д и с л а в а I I I у б и т в і з о с м а н а ¬
нововведень ) .
м и п і д В а р н о ю у 1444 р . п о л ь с ь к о - у г о р с ь к а у н і я в т р а т и л а с в о ю
Т а к був с ф о р м о в а н и й м е х а н і з м п р и й н я т т я з а к о н і в у п о л ь ­
чинність.
ському королівстві, я к и й складався з трьох елементів: монар­
Паступний польський монарх — великий князь литовський
ха, с е н а т у й п о с о л ь с ь к о ї х а т и . Д о с е н а т у в х о д и л и сановники,
Казимир IV Ягеллончик (1446-1492) — фактично поновив поль­
які обіймали в и щ і ц е р к о в н і й світські п о с а д и ( є п и с к о п и , воє¬
сько-литовську унію. Новий король, розраховуючи на під¬
води, каштеляни, міністри). До посольської хати - обрані
тримку шляхти, н а м а г а в с я о б м е ж и т и владу ф е о д а л ь н о ї арис¬
земськими сеймиками представники воєводств. Відтепер до
тократії. Однак у 1454 р., напередодні воєнного походу в
п о в н о в а ж е н ь в а л ь н о г о с е й м у в х о д и л о п р и й н я т т я з а к о н і в , за¬
П р у с с і ю , ш л я х т а з а ж а д а л а від К а з и м и р а ІУ п і д т в е р д ж е н н я її
т в е р д ж е н н я п о д а т к і в та у х в а л е н н я р ц ц е н ь п р о с к л и к а н н я опол¬
п р а в та п р и в і л е ї в , погрожуючи в разі відмови розійтися по
чення. Згодом до його компетенції увійшов т а к о ж контроль
домівках. Саме внаслідок цього демаршу король змушений
за д і я л ь н і с т ю уряду, д о т р и м а н н я ним законів держави.
був п р и й н я т и Нешавські статути, які започаткували новий
етап у розвитку станово-представницької монархії. їх зна¬
ч е н н я п о л я г а л о п е р е д у с і м в і с т о т н о м у п о с и л е н н і в п л и в у зем¬ СОЦІАЛЬНО- u
У другій половині XV ст. й особливо в

ських сеймиків на державні справи й водночас в обмеженні ЕКОНОМІЧНИЙ XVIст. в Польщі основою сільськогоспо-
п о л і т и ч н о г о в п л и в у м а г н а т і в і к е р і в н и ц т в а в е л и к и х м і с т . Ста¬ РОЗВИТОК дарського виробництва стала фільварко-
тути передбачали, що відтепер з а п р о в а д ж е н н я нових подат¬ ПОЛЫЦ1 во-панщинна система. В г о н и т в і з а під¬
ків, а т а к о ж с к л и к а н н я " п о с п о л и т о г о р у ш е н н я " відбувати - вищенням прибутків шляхта не могла
обминути увагою вигоди, створювані зростанням попиту й
* Н е р і д к о о д н і й ті самі о с о б и в х о д и л и д о к о р о л і в с ь к о ї р а д и й водно¬ ц і н н а хліб. Н а т у р а л ь н е й с п о ж и в ч е за с в о ї м х а р а к т е р о м гос¬
ч а с були д е п у т а т а м и в а л ь н о г о с е й м у .
подарство селянина не спроможне було п о с т а ч а т и їй багато
104
105
з а й в о г о з е р н а , а т и м паче г р о ш е й . К р і п а к а м о ж н а було тільки /1 роте самовладдя феодала мало певні межі. Досить часто
з м у с и т и п р а ц ю в а т и . З а і н т е р е с о в а н і с т ь у с е л я н с ь к і й п р а ц і збіль¬ елементарний господарський глузд д и к т у в а в йому необхід¬
шувалась ше й тому, що зростання цін і неухильне знецінен¬ ність д б а й л и в о г о с т а в л е н н я д о д ж е р е л а с в о г о п р и б у т к у - крі¬
ня грошей в усіх к р а ї н а х Є в р о п и п і с л я п о ч а т к у д о б и Великих пака. Н е з в а ж а ю ч и н а б е з л і ч п о в и н н о с т е й т а п і д н е в і л ь н е ста¬
географічних відкриттів, знецінили й селянський чинш. За новите с е л я н , їхні г о с п о д а р с т в а д а в а л и землевласникові ве¬
таких обставин польські феодали с т а л и о р і є н т у в а т и с я н а ви¬ ликий зиск.
р о б н и ц т в о т о в а р н о г о з е р н а , я к е г р у н т у в а л о с я н а д а р м о в і й крі¬ Соціальна структура польського сільського населення визна¬
пацькій праці (панщині). чалася п е в н о ю різноманітністю. До його складу входили: кметі
Створюючи фільваркове господарство, яке сприяло збільшенню ( с е л я н и , з е м е л ь н и й н а д і л я к и х с т а н о в и в н е м е н ш е о д н о г о ла¬
зернової товарної продукції, польські землевласники прагнули до пу); загородники (малоземельні селяни, які мали город і сад,
розширення площі орних земель. Це з д і й с н ю в а л о с я завдяки осво¬ ллє ж и л и п е р е в а ж н о за р а х у н о к р е м е с л а ) ; комірники (безземе¬
єнню пусток, корчування лісів і викупу ланів у солтисів, а льні с е л я н и , які продавали с в о ю р о б о ч у с и л у ) ; корчмарі і ме¬
т а к о ж за р а х у н о к в и г н а н н я с е л я н з їхніх з е м е л ь . Все ц е при¬ нтики ( с е л я н и , з в і л ь н е н і від з о б о в ' я з а н ь в і д р о б л я т и панщину).
вело до того, щ о в Х У І с т . з а г а л ь н а п л о щ а о б р о б л ю в а н и х зе¬ У другій половині ХУІ ст. в соціальному складі населення Поль¬
мель у Польщі зросла на 15%, збільшилися також площі під щі селянство становило 67%, міщани — 23%, шляхта — близь­
городами та садами. ко 10%. Проте для більш ніж половини мешканців м і с т за¬
Для ведення фільваркового господарства використовува¬ няття с і л ь с ь к и м г о с п о д а р с т в о м було не т і л ь к и в а ж л и в о ю сфе¬
лася праця селян, які відробляли п а н щ и н у . Розмір панщини рою діяльності, а й головним засобом існування. За своїм
п о с т і й н о з б і л ь ш у в а в с я , н е з в а ж а ю ч и н а з б е р е ж е н н я і н ш и х по¬ характером занять і побутом (але не за п р а в о в и м статусом)
винностей і залежав від р о з м і р у г о с п о д а р с т в а к о ж н о г о селя¬ п і д с е л я н м а л о ч и м в і д р і з н я л а с я й з а г р о д о в а ш л я х т а , я к а ста¬
н и н а . Т а к , у д р у г і й п о л о в и н і XVI ст. п а н щ и н а с т а н о в и л а 3 д н і н о в и л а 2/5 у с ь о г о д в о р я н с ь к о г о с т а н у . О з н а к о ю , щ о вирізня¬
на т и ж д е н ь для с е л я н , які орендували один л а н землі (близь¬ л а з а г р о д о в о г о ш л я х т и ч а від р е ш т и д в о р я н була відсутність у
ко 17 г а ) і в і д п о в і д н о з м е н ш у в а л а с я з а м е н ш и х п л о щ . Згодом нього кріпаків, тож він мусив сам п р а ц ю в а т и на своєму полі.
р о з м і р п а н щ и н и п о ч а в з а л е ж а т и т і л ь к и від в о л і п а н а . Загалом А щоб його не сплутали з с е л я н и н о м , такий шляхтич навіть
XVI ст. стало періодом закріпачення польського селянства. працюючи завжди мав п р и собі шаблю.
За Петрковським статутом (1496) право на вихід із кріпацько¬ Намагаючись поліпшити своє матеріальне становище, певна
го стану надавалося лише одному селянинові з певного поселення частина шляхти вела торгівлю зерном. Цьому сприяли пільги,
й лише один раз на рік. О д н а к уже на п о ч а т к у 40-х р о к і в XVI ст. які надавав дворянству Петрковський статут 1496р. Згідно зі
в и х і д із к р і п а ц ь к о г о стану було о с т а т о ч н о заборонено. статутом к а т о л и ц ь к е духовенство та й о г о с е л я н и звільнялися
Втечі селян у ХУІ ст. стають основним засобом їхнього про¬ від м и т а н а п р о д а ж п р о д у к т і в х а р ч у в а н н я та х у д о б и . Міщани
тесту проти закріпачення. Для боротьби з утікачами прийма¬ таких пільг не м а л и . Наступним актом (1504) передбачалося
ються спеціальні закони. С у д о ч и н с т в о в т а к и х с п р а в а х спро¬ не стягувати м и т а на р і ч к о в и х і сухопутних шляхах з осіб, які
щ у в а л о с я , але т е р м і н р о з ш у к у збіглих в с т а н о в л ю в а в с я необме¬ могли довести, що вони везутьна р и н о к продукцію, виробле¬
ж е н и й . Як п р а в и л о , ні к о р о л ь , ні сейм не втручалися у с п р а в и ну н и м и самими, а н е п е р е п р о д у ю т ь ч у ж у . З а т а к и х у м о в за¬
ф е о д а л і в - з е м л е в л а с н и к і в . які на своїх з е м л я х у о с о б л ю в а л и всю знавали д и с к р и м і н а ц і ї в торгівлі міські купці, а шляхта набу¬
з а к о н о д а в ч у , с у д о в у т а в и к о н а в ч у в л а д у . З в е р т а т и с я зі скарга¬ вала певних переваг.
ми на г о с п о д а р я до д е р ж а в н о ї адміністрації дозволялося ли¬ Поширення фільваркового господарства сприяло успішному
ше королівським селянам. Судочинство і юрисдикція земле¬ розвиткові міст, особливо тих, які збували свою продукцію
власника охоплювали всі а с п е к т и селянського побуту — від сільським ж и т е л я м і були р о з т а ш о в а н і на берегах повновод¬
н а р о д ж е н н я до самої смерті. За р і ш е н н я м сейму, прийнятим н и х р і ч о к , н а с а м п е р е д — н а Віслі. Ц і є ю г о л о в н о ю торговель¬
у Варшаві в 1573 р . , з е м л е в л а с н и к міг н а свій р о з с у д карати н о ю а р т е р і є ю П о л ь щ і з е р н о в а п р о д у к ц і я д о с т а в л я л а с я д о Гдан¬
непокірного селянина. В описах маєтків кріпаки розглядали¬ ська, а звідти - за к о р д о н (20 т и с . т з е р н а щ о р і ч н о ) . Зерно
ся як частина рухомого м а й н а господаря. експортувалося також через Ельблонг, Кенігсберг, Щецин та

106 107
інші балтійські порти. У XVI ст. вивіз з е р н а зріс у 10 р а з і в . їдкі е д и к т и , я к і н е о б м е ж у в а л и ч и н н і д в о р я н с ь к і п р и в і л е ї . Усі
Польща експортувала також ліс, смолу, дьоготь, віск, мед, королі Ягеллонської династії вважалися виборними, проте це не
л ь о н , к о н о п л і , вовну, п р я д и в о т о щ о . В в о з и л и с я до королівс¬ швадило їй правити вже друге століття. Заради збереження
тва здебільшого в и р о б и з металу, с у к н о , ш о в к , в и н а , предме¬ уі і ії з В е л и к и м к н я з і в с т в о м Л и т о в с ь к и м п о л ь с ь к а в е р х і в к а н е -
ти р о з к о ш і та ін. Важливу роль у р о з в и т к у торгівлі відіграва¬ імінно висувала на краківський престол великого к н я з я або,
ли великі міста — Краків, Познань, Варшава, Люблін, які яку випадку з Я н о м Ольбрахтом, королем ставав його рідний
стали ц е н т р а м и європейської торгівлі. Продукція польських брат. Оскільки великокнязівський титул успадковувався, то
ремісників мала попит здебільшого на внутрішньому ринку. ниборність королів з династії Ягеллонів була с к о р і ш е номі¬
Все це с п р и я л о в и н и к н е н н ю н о в и х цехів і к у п е ц ь к и х гільдій. нальною.
Так, у Кракові н а р у б е ж і X V ст. виникають цехи золотарів, За п р а в л і н н я т р е т ь о г о з с и н і в К а з и м и р а IV — Сигізмунда І
художників, вишивальників, аптекарів тощо. Цехова органі¬ Старого (1506—1548) — відносини між королівською владою і
зація, як закрита корпорація, з а х и щ а л а свої і н т е р е с и у боро¬ можновладцями загострилися. З 1520-х р о к і в у польському су­
т ь б і п р о т и к о н к у р е н т і в . У ц е й п е р і о д з а с н о в у ю т ь с я п е р ш і ма¬ спільстві розгорнулася боротьба за "екзекуцію майна" — тобто
нуфактури (наприклад з в и р о б н и ц т в а дроту в районі Ольку- за п о в е р н е н н я к о р о л і в с ь к и х з е м е л ь , я к і п о п е р е д н и к и Сигіз-
ша), на яких застосовувалась наймана праця. Первісне мунда І р о з д а л и у власність або під заставу м а й н а магнатам*.
нагромадження капіталу с п р и я л о розвиткові гірничої справи У разі п р о в е д е н н я цієї р е ф о р м и матеріальне с т а н о в и щ е знаті
й виробництва ч о р н и х та к о л ь о р о в и х металів. б е з п е р е ч н о п о г і р ш и л о с я б, п р о т е д о х о д и з п о в е р н е н и х земель
З іншого боку, прагнення здобути нові привілеї, а також су­ мали п о п о в н и т и державну скарбницю. В урядових проектах
перництво за ринки збуту заважали встановленню зв 'язків між навіть пропонувалося запровадити постійне оподаткування
містами. Хоча м і щ а н и в боротьбі за свої п р а в а ч а с т о об'єдну¬ всіх д в о р я н с ь к и х маєтків, щоб на зібрані к о ш т и з а м і с т ь по¬
в а л и с ь , у ц і л о м у п о л ь с ь к і м і с т а в и я в л я л и д о с и т ь н и з ь к у полі¬ сполитого рушення утримувати регулярну армію. Однак усі
тичну активність і, як правило, не прагнули підтримувати у р я д о в і п р о е к т и с е й м в і д х и л и в . Ш л я х т а п о б о ю в а л а с я , щ о ре¬
королівську владу, оскільки не хотіли д і л и т и с я своїми вели¬ ф о р м а п о с и л и т ь владу к о р о л я і він, за н а я в н о с т і регулярного

кими прибутками. У1503 р., намагаючись заручитися підтри­ війська, п о ч у в а т и м е себе надто н е з а л е ж н о . П р о т е рух за " е к ­
зекуцію" тривав. Його прихильники вимагали оздоровлення
мкою великих міст, король Олександр запросив представників
с и с т е м и д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я й с у д о ч и н с т в а , с т в о р е н н я но¬
Кракова, Львова і Любліна до сейму. Х о ч а тоді міста не скорис¬
вого зводу з а к о н і в , о п о д а т к у в а н н я ц е р к о в н и х з е м е л ь , розме¬
т а л и с я цієї н а г о д о ю , з г о д о м К р а к і в , а п і с л я Л ю б л і н с ь к о ї унії —
ж у в а н н я п о в н о в а ж е н ь ц е р к о в н и х і с в і т с ь к и х судів тощо.
й Вільно, здобули п р а в о п о с т і й н о брати участь у роботі сейму.
Н о в и м приводом для конфлікту між королівською владою
ПОЛЬСЬКО- УXVI ст. в Польському королівстві три¬ і шляхтою стало о б р а н н я майбутнім м о н а р х о м і к о р о н а ц і я у
ЛИТОВСЬКІ вав розвиток станово-представницької 1530 р . с и н а С и г і з м у н д а — д е с я т и р і ч н о г о А в г у с т а . С и г і з м у н д І
ВІДНОСИНИ. монархії. Король, не знайшовши підтрим¬ і його дружина — італійка Б о н а С ф о р ц а — розраховували, що
ЛЮБЛІНСЬКА ки з боку міст, мусив поступитися час¬ обрання наступника п р е с т о л у за ж и т т я короля стане реаль¬
УНІЯ 1569 р. тиною своєї влади дворянству. Діставши ною передумовою запровадження спадкової монархії. Однак
п р о т я г о м д в о х п о п е р е д н і х с т о л і т ь від ко¬ коронація "молодшого короля"за життя батька викликала го¬
роля широкі повноваження, магнати й шляхта тепер досягли стру критику з боку шляхти. У 1537 р. під Львовом зібралось
майже цілковитого суверенітету. Проте в короля ще залиша¬ шляхетське ополчення, яке виступило проти незаконних дій мо¬
лися вагомі важелі влади: він вважався верховним суддею і нарха. Сигізмунд І змушений був у т о ч н и т и з а г а л ь н і принци¬
проводив зовнішню п о л і т и к у , був р о з п о р я д н и к о м державно¬ пи виборів самодержця, якого до цього часу о б и р а в тільки
го м а й н а , п р и з н а ч а в і з в і л ь н я в с а н о в н и к і в ( х о ч а у с у н у т и їх і з сенат. У майбутньому вибори нового короля мали відбуватися
посади можна було тільки з а д е р ж а в н у з р а д у ) . Лише король міг
* Ягеллони позичали у можновладців гроші на утримання н а й м а н и х
скликати сейм, постанови якого набували чинності тільки за
кійськ під час в о є н н и х кампаній, віддаючи їм за це під заставу королів­
його підписом. На власний розсуд король міг в и д а в а т и лише ські землі.

108 109
тільки після смерті попереднього й у них могла брати участь ! » • і л і п н о з м а з о в е ц ь к и х з е м е л ь — В а р ш а в с ь к у . Місто Варшава
уся шляхта. поступово перетворюється на важливий державно-політичний
Ідеї Реформації уже в 20—30-ті роки XVI ст. проникають до центр, а наприкінці XVI ст. стає столицею Польщі.
Польщі та Великого князівства Литовського. В містах Коро¬ І І і с л я з а в е р ш е н н я у 1521 р . в і й н и м і ж П о л ь щ е ю і Т е в т о н ¬
лівської П р у с с і ї та Великої Польщі поширилося лютеранство, і і.ким орденом, магістр ордену Альбрехт Г о г е н ц о л л е р н при-
а серед шляхти Малої П о л ь щ і та Л и т в и — кальвінізм. Рефор¬ нпяіі лютеранство й утворив світську державу — герцогство
м а ц і й н і і д е ї в П о л ь щ і д о п о в н ю в а л и с я т а к и м и в и м о г а м и : під¬ Пруссію, яка, згідно з Краківським трактатом 1525р., вважа-
п о р я д к у в а н н я к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и к о р о л ю ; в и к о р и с т а н н я дер¬ нісн спадковим васалом польського короля, хоча ця залежність
жавою церковного майна; о п о д а т к у в а н н я д у х о в е н с т в а й ска¬ пула скоріше формальною.
сування церковної десятини; незалежність короля від папи Інакше вчинив західнопоморський князь Б о л е с л а в X Ве­
Р и м с ь к о г о та н е в т р у ч а н н я Р и м с ь к о ї курії у с п р а в и польської ликий, який у 1519 р . п р о г о л о с и в себе васалом Священної
католицької церкви тощо. З с е р е д и н и ХУІ ст. в королівстві Римської імперії. Ще раніше, у 1508 р . , к о р о л ь Сигізмунд І
поширилося аріанство, прихильники якого ("польські бра¬ п і д м о в и в с я від б у д ь - я к и х п р е т е н з і й н а С і л е з і ю , яку захопила
ти") виступали проти основних догматів християнства. Чехія. За цих обставин Ягеллони втратили можливість
Ані суворі королівські едикти, ані судові процеси проти при­ підновити свій к о н т р о л ь над цією областю, попри те, щ о в

хильників Реформації не змогли припинити поширення протес­ І 171-1526 р р . в о н и п р а в и л и Чехією*.

тантизму. Навіть більше, прихід до влади Сигізмунда II Ав¬ Польща не використала можливостей, що виникли внас¬
густа (1548—1572), котрий ще за ж и т т я свого батька Сигіз- лідок унії з Ч е х і є ю і У г о р щ и н о ю д л я б о р о т ь б и з Османською
мунда І п і д т р и м у в а в тісні с т о с у н к и з д і я ч а м и реформаційного імперією, першу війну проти якої спровокував невдалий по¬
руху, посилив надії на зміни. У 1562—1563 рр. у Петркові за хід к о р о л я Я н а О л ь б р а х т а ( 1 4 9 7 р . ) в М о л д а в і ю . Восени 1498 р .
підтримки короля сейм скасував церковну юрисдикцію. З цього турецькі війська п р о р в а л и с я вглиб к о р о л і в с т в а , і тільки ранні
ч а с у ш л я х т а з в і л ь н я л а с я від с п л а т и д е с я т и н и , могла вибирати морози змусили їх до відступу. Загибель короля Людовіка в
віросповідання (лютеранство, кальвінізм тощо), а відлучення питві з османами під Мохачем у 1526 р. залишила спустілими

від к а т о л и ц ь к о ї церкви фактично втрачало сенс. чеський і угорський трони, що призвело до гострої боротьби між
Австрією і Портою за угорську корону. Польща у цьому конф-
Водночас на сеймі 1562—1563 р р . ш л я х т і в д а л о с я послаби¬
іікті намагалася дотримуватись нейтралітету. Урешті-решт
ти м а й н о в е с т а н о в и щ е магнатів. П і с л я у х в а л е н н я с е й м о м рі¬
перемогла проавстрійська орієнтація, й замість чесько-утор-
шення про "екзекуцію майна" всі передані під заставу або
сі.кого союзу, що існував з кінця XV ст., в центрі Європи
подаровані (після 1504 р . ) к о р о л і в с ь к і з е м л і м а г н а т и м а л и по¬
утворився троїстий політичний б л о к під зверхністю Габсбур-
вернути. Передбачалася також фіскальна реформа, що стосу¬
і ін. П о л ь щ а п о г о д и л а с я н а в х о д ж е н н я С і л е з і ї д о с к л а д у авст¬
валася держателів королівських маєтків. Надалі вони мали
рійської монархії. У свою чергу Австрія обіцяла надати під¬
отримувати тільки п'яту частину щорічного прибутку, а реш¬
тримку Польщі у війні з М о с к о в с ь к о ю державою.
т а н а д х о д и л а д о д е р ж а в н о ї с к а р б н и ц і . Д о т о г о ж ч е т в е р т а ча¬
Московське царство в с е р е д и н і X V I ст. з н а ч н о зміцнило
стина цих коштів ("кварта") призначалася на утримання
спої м і ж н а р о д н і п о з и ц і ї . П і с л я п і д к о р е н н я т а т а р с ь к и х х а н с т в —
найманого ("кварцяного") війська.
Казанського й Астраханського — основною проблемою зов¬
Д о м і г ш и с ь б о д а й ч а с т к о в о г о з а д о в о л е н н я своїх в и м о г , шля¬
нішньої політики Москви за п р а в л і н н я царя Івана IV став
хта п о ч а л а поступово відходити від п р о т е с т а н т и з м у й повер¬
вихід до Балтійського моря. Головною перепоною на цьому
татися до л о н а католицької церкви. Водночас польський като¬
ш л я х у був Л і в о н с ь к и й орден. Згідно з укладеним у 1554 р.
лицький клір перейшов у рішучий наступ на прихильників Рефор¬
д о г о в о р о м , Л і в о н і я п р о т я г о м 2 0 р о к і в з о б о в ' я з у в а л а с я н е укла¬
мації, чому сприяли постанови Тридентського собору 1563 р.,
д а т и с о ю з і в з Л и т в о ю та П о л ь щ е ю . О д н а к під з а г р о з о ю вторг-
спрямовані проти протестантів. В авангарді контрреформа-
ц і й н о г о н а с т у п у б у л и є з у ї т и , я к і з ' я в и л и с я в П о л ь щ і в 1564 р . * У 1471 р. чеський престол посів син К а з и м и р а IV Ягеллончика —
З м і н и у в н у т р і ш н ь о м у ж и т т і к р а ї н и п о з н а ч и л и с я й н а зов¬ Нладислав ( 1 4 7 1 - 1 5 1 6 ) . У 1490 р. він став також угорським королем. П і -
нішній політиці. У 1526 р. до королівства було приєднано і ли смерті Владислава обидві корони успадкував його син Людовік.

110 111
 пашім з П о л ь щ е ю їм доведеться п о с т у п и т и с я не тільки вда­
л о ю , а й певною частиною своїх з е м е л ь н и х в о л о д і н ь на ко­
ристь польських д в о р я н і феодалів, й тому виступали проти
об'єднавчих тенденцій. Проте Лівонська війна, що точилася
па північних кордонах Литви, стала ще о д н и м в а г о м и м аргу­
м е н т о м н а к о р и с т ь в с т а н о в л е н н я т і с н і ш и х з в ' я з к і в із П о л ь с ь ¬
ким королівством.
У червні 1569 р . н а с п і л ь н о м у п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к о м у сей­
мі в Л ю б л і н і С и г і з м у н д II Август п о о б і ц я в литовсько-руському
дворянству зрівняти його в правах з польською шляхтою, а
також з а п е в н и в , що в разі о б ' є д н а н н я з П о л ь щ е ю Литва може
розраховувати н а її п і д т р и м к у у захисті своїх східних кордо¬
нів. В о д н о ч а с під владу п о л ь с ь к о г о к о р о л я м а л и п е р е й т и Під-
ляшшя, Віденське, Брацлавське, П о д і л ь с ь к е та К и ї в с ь к е воє­
водства. Литовські магнати визнали рішення сейму й 1 липня
1569р. був підписаний акт Люблінської унії, згідно з якою Поль­
ське королівство та Велике князівство Литовське утворювали
єдину Річ Посполиту. Нове державне утворення очолювали
єдиний монарх і спільний сейм, проводилася спільна зовні¬
шня політика, об'єднувалися грошова й митна системи. Вод¬
ночас обидві країни зберігали власну адміністрацію, скарб¬
ниці, військо, суд.
Невдовзі після укладення Люблінської унії Сигізмунд II
Річ П о с п о л и т а в другій п о л о в и н і XVI ст.
Август помер. Він був останнім із ч о л о в і ч и х представників
1 — к о р д о н и Речі П о с п о л и т о ї т а з а л е ж н и х від неї земель; 2 — к о р д о н и між династії Ягеллонів, а тому п о л ь с ь к и й трон звільнився. Н а ви¬
Річчю П о с п о л и т о ю і В е л и к и м князівством Л и т о в с ь к и м до Л ю б л і н с ь к о ї
борах ("вільній елекції"), що відбулися у Варшаві в 1573 р.,
унії 1569 р.; З — к о р д о н и між Річчю П о с п о л и т о ю і В е л и к и м князівством
королем було обрано французького принца Генріха Валуа. Од­
Л и т о в с ь к и м після Л ю б л і н с ь к о ї унії 1569 р.; 4 — кордони західних польських
нак, п е р ш ніж посісти п о л ь с ь к и й трон, Генріх дав о б і ц я н к у й
з е м е л ь , відірваних від П о л ь щ і в ХП—ХІУ ст.; 5 — території васалів П о л ь щ і ;
6 — з е м л і , загарбані Річчю П о с п о л и т о ю під час Л і в о н с ь к о ї війни. заприсягнувся в тому, що відтепер короля обиратиме шля¬
хетський стан усієї Речі Посполитої, а титул "спадковий ко­
роль " ніколи не вживатиметься, що видання законів і вирі¬
нення 100-тисячного польсько-литовського війська, яке в
шення питань про війну й "посполите рушення" стане пре¬
1557 р . з а н а к а з о м короля С і г і з м у н д а II Августа зосередилося
рогативою сейму, я к и й с к л и к а т и м е т ь с я к о ж н і два р о к и . Між
на кордонах ордену, лівонський великий магістр Г.Кеттлер
с е й м а м и мала діяти обрана постійна рада у складі 16 с е н а т о ¬
п о р у ш и в свої з о б о в ' я з а н н я п е р е д Р о с і є ю й у к л а в с о ю з із Л и ­
рів п р и к о р о л і , без д о з в о л у я к о ї в і н н е міг п р и й н я т и жодного
твою і П о л ь щ е ю , спрямований проти Москви. Це стало одні­
рішення. Окремий пункт обіцянок короля, відомих як "Ген¬
єю з причин початку затяжної і виснажливої Лівонської війни
ріхові артикули", стосувався свободи віросповідання*. Крім
(1558-1582). Уже в 1561 р. орден припинив своє існування, а
усього іншого, в "Артикулах" наголошувалося, що у випадку
землі Лівонії перейшли в спільне володіння Великого князівства
порушення королем законів, піддані Речі П о с п о л и т о ї мають
Литовського і Польщі.
право на опір.
Прагнучи розширення своїх прав, дворянство та рицарство
Г е н р і х Валуа був к о р о л е м Речі Посполитої лише п ' я т ь мі¬
Великого князівства Литовського вже тривалий час із неприхо­
ваною заздрістю поглядали в бік Польського королівства. Проте * Генріх Валуа мусив п о г о д и т и с я з а к т о м В а р ш а в с ь к о ї к о н ф е д е р а ц і ї ,

литовські магнати добре усвідомлювали, що у випадку об'єд- який гарантував з б е р е ж е н н я в Річі П о с п о л и т і й в і р о т е р п и м о с т і .

112 8 — 3-2764 113

сяців. П і с л я с м е р т і с в о г о б р а т а — к о р о л я Ф р а н ц і ї К а р л а IX — " І ім> о б е р т а н н я н е б е с н и х с ф е р " М . К о п е р н и к з д і й с н и в спра-
він т а є м н о виїхав до Парижа, де н е з а б а р о м посів французь­ и кию революцію в астрономії, довівши що Земля обертає-
кий трон. Наступним к о р о л е м був о б р а н и й (лише через пів­ и.ся н а в к о л о Сонця, а не н а в п а к и . В академії було здійсне­
тора року) трансільванський князь Стефан Баторій (1576—1586), но спробу р о з р о б и т и п р а в и л а польської літературної м о в и , а
за п р а в л і н н я я к о г о Річ П о с п о л и т а з м о г л а д о с я г т и п е р е л о м у в ' / а уо Паркош написав п е р ш и й трактат з орфографії. Інтерес
ході Лівонської війни на свою користь. Згідно з Ян- по іеографії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова
Запольським перемир'ям 1582 р . П о л ь щ а з а л и ш и л а з а собою " Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював
Лівонію і Полоцьку землю. Однак передчасна смерть Баторія ипька великих карт Європи. У Краківській академії розпо-
спричинила чергове міжкоролів'я й смуту. -1,111 с в о ю т в о р ч у д і я л ь н і с т ь і Ян Длугош (1415—1480), наукова
Добра пам'ять про Ягеллонів виявилася в обранні на трон праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка слав­
сина шведського короля й сестри Сигізмунда II Августа — ною Польського королівства)" вважається вершиною поль­
Сигізмунда Вази (1587—1632), а згодом його синів, котрі пра¬ ської середньовічної історіографії. Автор використав доку¬
вили Річчю Посполитою вже в н а с т у п н о м у столітті. менти, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важли¬
вих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються
ПОЛЬСЬКА Великий вплив на розвиток польськоїкуль- ним джерелом при вивченні польської минувшини. Пев­
КУЛЬТУРА тури в цей період справило італійське ною поширення набули історичні праці М.Бельського,
Відродження, носіями якого стали поля­ М.Кромера, Л.Гурницького.
ки, що навчались у Римі, Болоньї та Падуї. Значний внесок у Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виник­
поширення г у м а н і с т и ч н и х ідей у П о л ь щ і з р о б и в Ф і л і п п Кал- нення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474р.
лімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини у Кракові. Тут в и д а в а л а с я як релігійна, так і світська літерату­
та Н і д е р л а н д і в , в о с н о в н о м у через п о р т о в и й Г д а н с ь к , н а поль¬ р а , д о к у м е н т и с е й м у , з а к о н и , у т о м у ч и с л і Й ПОЛЬСЬКОЮ М О -
ські землі п о ш и р и в с я вплив Реформації. Д о б р у п а м ' я т ь у су¬ Пі п о . С е р е д в и д а н ь т о г о п е р і о д у слід в и о к р е м и т и т р а к т а т "Ме­
спільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста моріал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Ост-
К о н р а д а Цельтиса — вихователя дітей к о р о л я К а з и м и р а Ягел- рчрога (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського
лончика. 11503—1572) "Про виправлення Речі П о с п о л и т о ї " . Згадані вчені
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяль­ і іуди в и д а т н и м и теоретиками державного права й виступали
ність Краківська академія, яка поступово перетворилася на послідовними п р и х и л ь н и к а м и централізації і з м і ц н е н н я Поль¬
справжній науковий, навчальний та культурний центр, де від­ щі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначні¬
бувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної шими представниками якої були фундатори польської літе­
еліти. Свого часу з ініціативи к о р о л я Владислава II Я г е л л о та ратурної мови — Миколай Рей і Ян Кохановський.
його дружини Ядвіги був з а с н о в а н и й спеціальний фонд для Значного поширення набула бібліотечна справа. Так, велику
допомоги академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського нібліотеку мав к о р о л ь Сигізмунд II Август, збирачем і знав­
університету. Найбільше у в а г и в н а в ч а л ь н и х п л а н а х ц ь о г о за¬ цем літератури був а р х і є п и с к о п Л ь в і в с ь к и й Г ж е г о ж із Сано-
кладу п р и д і л я л о с я в и в ч е н н ю п р и р о д н и ч и х наук, н а с а м п е р е д — ка. У П о з н а н і , Кракові, Гданську, Торуні, Ракові у школах і
математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, пмназіях створюються перші бібліотеки. Стиль Ренесансу
теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику п о с т у п о в о п о ш и р и в с я в п о л ь с ь к і й а р х і т е к т у р і . С а м е в ц е й пе¬
тощо. ріод б у д у ю т ь с я такі а р х і т е к т у р н і п е р л и н и , я к В а в е л ь с ь к и й ко¬
В академії зародилася польська правова школа. О д и н із її ролівський замок у Кракові, Сигізмундова каплиця — уси-
представників ректор академії Павел Владкович зажив сла¬ і і а л ь н и ц я С и г і з м у н д а І, к а п л и ц я р о д и н и в е л и к и х м а г н а т і в Фір-
ви своїм в и с т у п о м на ц е р к о в н о м у соборі в К о н с т а н ц і , де він ііеїн у Бейсце.
захищав Яна Гуса. В а к а д е м і ї під н а г л я д о м видатних астро¬ Розквіт скульптури п о в ' я з а н и й з ім'ям видатного майстра
номів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьова у 1491—1495 рр. Ні і а С т в о ш а , який у 1477 — 1489 р р . створив справжній ше-
навчався Миколай Коперник (1473 — 1543). Своїм трактатом іег.р - д е р е в ' я н и й різьблений вівтар у М а р і а ц ь к о м у костьолі

114 115
у Кракові. Відомим є також його оздоблення гробниці Кази¬
мира Ягеллончика на Вавелі (1492 р.)
Духом Відродження пройняті живописні полотна "Різдво
М а р і ї " та " Б л а г о в і щ е н н я " з вівтаря Скорботної Богоматері у
Краківському соборі тощо. Лекція
"Вітаю народ, який - хоч р а н і ш е і вважався варварським
- тепер досяг високого розвитку в науці, праві, релігії... і
може суперничати з найкультурнішими народами", — писав
про поляків видатний гуманіст Еразм Роттердамський. ВЕЛИКОМОРАВСЬКА
ДЕРЖАВА
РЕКОМЕНДОВАНА Длугош Ян. Грюнвальдська битва. Москва,
ЛІТЕРАТУРА 1962. Виникнення М о р а в с ь к о ї д е р ж а в и
Д н е в н и к Люблинского сейма 1569. Санкт-
Німецька е к с п а н с і я н а з е м л і
Петербург, 1863.
В е л и к о м о р а в с ь к о г о князівства
Дыбковская А., Жарын М., Жарын Ян. И с т о ¬
Просвітницька діяльність Кирила і
р и я П о л ь ш и с д р е в н е й ш и х в р е м е н до н а ш и х
Мефодія
д н е й . В а р ш а в а , 1995.
З а н е п а д В е л и к о м о р а в с ь к о г о князівства
И с т о р и я Е в р о п ы : В 8 т. М о с к в а , 1993. Т . З .
Кареев Н. О ч е р к и и с т о р и и р е ф о р м а ц и о н н о - Культурне значення В е л и к о ї М о р а в і ї
го д в и ж е н и я и к а т о л и ч е с к о й р е а к ц и и в По¬
льше. Москва, 1926. ВИНИКНЕННЯ С л о в ' я н с ь к і п л е м е н а в ж е у У—УІ с т . с т а -
Ливанцев К. Е. С о с л о в н о - п р е д с т а в и т е л ь н а я МОРАВСЬКОЇ ли заселяти родючі рівнини території
м о н а р х и я в П о л ь ш е , ее с у щ н о с т ь и осо¬ ДЕРЖАВИ Східної Словаччини, Південної Мора­
б е н н о с т и (вторая п о л о в и н а XIV - к о н е ц вії і Ц е н т р а л ь н о ї Ч е х і ї . С а м е тут с ф о р ¬
XVI в в . ) . Л е н и н г р а д , 1968. мувалася оригінальна культура к е р а м і к и так званого "празь¬
Любович Н. И с т о р и я р е ф о р м а ц и и в П о л ь ш е .
к о г о т и п у " , т і с н о п о в ' я з а н а з і н ш и м и к у л ь т у р а м и С х і д н о ї Єв¬
Кальвинисты и а н т и т р и н и т а р и и . Варшава,
р о п и і Б а л к а н . її о с н о в у с т а н о в и л о з е м л е р о б с т в о й р о з в е д е н н я
1887.
свійської худоби. Земля оброблялася плугом із з а л і з н и м ле­
П о л н ы й свод статутов К а з и м и р а Великого мешем. Широко застосовувалося чергування сільськогоспо¬
( Х І У - Х У вв.) / / Х р е с т о м а т и я п а м я т н и к о в
дарських культур, що с п р и я л о підвищенню їхньої врожайно-
ф е о д а л ь н о г о г о с у д а р с т в а и п р а в а с т р а н Ев¬
с г і . М е т а л е в і с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к і з н а р я д д я : с е р п и , к о с и , со¬
р о п ы / П о д ред. В . М . К о р е ц к о г о . Москва,
кири, а також зброя (мечі, с п и с и , кинджали) виготовлялися
1961.
прогресивним способом комбінації заліза й сталі.
Польские мыслители эпохи Возрождения.
М о с к в а , 1960. С л о в ' я н с ь к і п о с е л е н н я б у л и н е в е л и к и м и , с к л а д а л и с я з кіль¬
кох заглиблених у землю будівель наземної стовпової кон¬
У к р а ї н а і П о л ь щ а в період феодалізму: 36.
струкції або к о н с т р у к ц і ї в зруб. Поруч з будинком викопува¬
н а у к , п р а ц ь / П і д р е д . В . А С м о л і я . К и ї в , 1991.
лись я м и для зберігання зерна.
У процесі переселення племен родоплемінні зв'язки пору¬
шувались, і на нових місцях виникали територіальні об'єд¬
н а н н я , а н е р о д о в і о б щ и н и . Н а п р и к і н ц і VI — н а п о ч а т к у VII ст.
Гивилася родова аристократія, влада п л е м і н н и х вождів стала
спадковою. З розпадом общини б і л ь ш і с т ь її з е м е л ь захопила

117
знать, з середовища якої виділялись князі. Ця частина су¬ цінність праці. З ' я в и л и с я високопродуктивні сорти зернових
спільства поступово почала використовувати працю залеж¬ і бобових культур. Розвивалося овочівництво й садівництво.
них селян. І Іро п о л і т и ч н у і с т о р і ю суспільства на території ч е с ь к и х та
Процес утворення держави в давніх слов'ян був досить сповацьких земель після з н и к н е н н я племінного союзу Само
т р и в а л и м . Т а к , д л я с л о в ' я н , я к і м е ш к а л и в Д у н а й с ь к о м у регі¬ /юстовірні свідчення відсутні. Суспільні відносини слов'ян-
оні, його ускладнювала поява в Центральній Європі на поча­ ці.ких п л е м е н цього регіону, що н а л е ж а л и до однієї етнічної
тку VI ст. кочівників-аварів. Авари підкорили землеробські і руни, після їхнього р о з с е л е н н я в різних місцях зазнали пев¬
слов'янські племена від С е р е д н ь о г о Дунаю до Західної Сло¬ них змін.
ваччини і створили в Центральній Європі союз племен (кага¬ Найбільш сприятливі умови для суспільного розвитку скла-
н а т ) , щ о г р у н т у в а в с я н а ж о р с т о к і й е к с п л у а т а ц і ї м і с ц е в о г о на¬ пнся в Моравії. С а м е тут ( н а п і в н і ч від Д у н а ю ) у д р у г і й п о л о ­
с е л е н н я та п о г р а б у в а н н і сусідів. Це в и к л и к а л о опір слов'ян, н и н і V I I I — н а п о ч а т к у IX ст. с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а згуртовую-
який незабаром переріс у збройне повстання. До нього при¬ п.ся у п л е м і н н і с о ю з и , я к і згодом т р а н с ф о р м у в а л и с я у більш
єднався зі своєю дружиною франкський купець Само. Він /юсконалі форми суспільного устрою. У ранньосередньовіч¬
добре зарекомендував с е б е с е р е д п о в с т а л и х і був о б р а н и й ва¬ них хроніках згадується назва л и ш е одного з таких племінних
тажком повстання. Слов'янський племінний союз під його об'єднань у цьому регіоні — "морави".
проводом у 622-623 рр. розгромив аварів. В період ф о р м у в а н н я державності у слов'янських племен
Новою перепоною на шляху утворення державного об'єд­ м Моравії суттєво з м і н и л а с я ситуація в регіоні Центрально-
нання слов'ян у Центральній Є в р о п і стала Ф р а н к с ь к а держа¬ Східної Європи. Аварський каганат, послаблений спочатку
ва, я к а п р а г н у л а з а х о п и т и ц е й р е г і о н . Т а к , у 6 3 1 р . франкське повстанням слов'ян, а потім н а с т у п о м ф р а н к і в під проводом
військо, очолюване королем Дагобертом І (629—638), напало Карла Великого (742 — 814), остаточно розпався. Могутньою
на слов'ян, проте у вирішальній битві п о б л и з у Вогастисбурга військовою й політичною силою стала Болгарська держава,
зазнало цілковитої поразки. Воєнні перемоги цього племін¬ яка в с т у п и л а в с у п е р н и ц т в о з Візантією і серйозно впливала
ного союзу в боротьбі проти аварів і франків пояснюються п а р о з в и т о к п о д і й у Д у н а й с ь к о м у б а с е й н і . Т р и в а в п р о ц е с ак¬
насамперед тим, що князівська влада зуміла згуртувати сло¬ тивного державотворення у сербських племен.
в ' я н с ь к е н а с е л е н н я п р о т и з о в н і ш н ь о ї з а г р о з и . Т е р и т о р і я пле¬ Ф о р м у в а н н я д е р ж а в н о с т і в М о р а в і ї р о з п о ч а л о с я в 30-х р о ­
мінного об'єднання Само збільшилася за р а х у н о к серболу¬ ках IX ст. Це засвідчують т о г о ч а с н і і с т о р и ч н і д ж е р е л а , згідно
ж и ц ь к и х з е м е л ь . У с е р е д и н і V I I ст. в о н о , очевидно, займало і якими морави не завжди виступали під одним іменем на
територію від Л у ж и ц і н а п і в н о ч і д о К а р і н т і ї н а п і в д н і , н а за¬ чолі з о д н и м князем, влада якого була с п а д к о в о ю . На чолі
ході м е ж у в а л о з к о р о л і в с т в о м ф р а н к і в . Т а к и м ч и н о м , до його князівства, що знаходилося в долині річки М о р а в и , с т о я в рід
складу входили чеські, м о р а в с ь к і та ч а с т и н а західнословаць- М о й м и р о в и ч і в , з а с н о в н и к о м я к о г о був к н я з ь М о й м и р І ( б л и ­
ких земель. Проте внутрішні зв'язки у цьому ранньому фео¬ з ь к о 830 — 8 4 6 ) . З г і д н о з д а н и м и х р о н і к м о р а в с ь к а з н а т ь брала
дальному державному об'єднанні відзначалися слабкістю, і участь у роботі Франкфуртського сейму (822), де в о н а пред¬
незабаром воно розпалося. ставляла території, підпорядковані Франкській імперії.
На території М о р а в і ї та сусідніх ч е с ь к и х і с л о в а ц ь к и х зем­ Цим періодом датується також засноване в західнослова-
л я х уже в V I I I ст. в и н и к л а с и с т е м а у к р і п л е н и х г о р о д и щ . Мо¬ цьких землях князем Прибіною Нітранське князівство. Од¬
равські поселення були не л и ш е в е л и к и м и торговельно-ремі¬ нак у результаті протиборства сусідніх д е р ж а в н и х утворень у
сницькими центрами, а й політичними і військовими осеред¬ 833—836 р р . к н я з ь П р и б і н а з а з н а в п о р а з к и , а й о г о з е м л і при¬
к а м и . Це свідчить про те, що дану територію н а с е л я л а постійна є д н а в до своїх в о л о д і н ь М о й м и р І. Ц і п о д і ї с т а л и завершаль¬
людність. Землеробство досягло високого рівня розвитку, й ним етапом інтеграції територій, які знаходилися на північ
забезпечувало продуктами харчування не л и ш е самих вироб¬ від с е р е д н ь о ї т е ч і ї Д у н а ю . Т а к п о с т у п о в о п о ч а л о с я формування
н и к і в , а й р е м і с н и к і в та п р е д с т а в н и к і в і н ш и х в е р с т в н а с е л е н ¬ пової держави в центрі Європи, відомої під назвою Велика
ня. Ш и р о к о з а с т о с о в у в а в с я п л у г із з а л і з н и м л е м е ш е м і п л у ж - М о р а в і я . її с т о л и ц е ю , ймовірно, було місто Велеград, розта¬
ним ножем, що давало можливість значно підвищити продук- шоване на річці Мораві у Старомі Місті (частина сучасного

118 119
міста Угорське городище). На думку інших фахівців столиця іиіму між Л ю д о в і к о м та б о л г а р с ь к и м х а н о м (князем), Расти-
Моравії знаходилася в районі городища Микульчице, розташо¬ і мли у с т а н о в и в д и п л о м а т и ч н і к о н т а к т и з в і з а н т і й с ь к и м імпе-
ваного т а к о ж на М о р а в і . Уже в с е р е д и н і IX с т . д о с к л а д у Ве¬ р.і ю р о м М и х а й л о м III. Н а м а г а ю ч и с ь створити таку ц е р к о в н у
ликої Моравії увійшли території чеських, сілезьких, словаць¬ о р г а н і з а ц і ю , я к а була б п і д п о р я д к о в а н а й о м у о с о б и с т о , Рас-
к и х та с е р б о л у ж и ц ь к и х земель, а також частина Паннонії. іислав просив імператора направити до Моравії місіонерів
/ми р о з ' я с н е н н я населенню догматів християнської віри.
НІМЕЦЬКА Після розпаду Франкської імперії Успіхи к н я з я Р а с т и с л а в а на д и п л о м а т и ч н і й н и в і м о г л и зве-
ЕКСПАНСІЯ (843) Людовік Німецький згідно з і їй н а н і в е ц ь а г р е с и в н і н а м і р и Л ю д о в і к а п р о т и Великої Мо­
НА З Е М Л І Верденським договором дістав схід- равії. Після вторгнення у 864 р . к о р о л е в і зрештою вдалося
ВЕЛИКОМОРАВСЬКОГО ну ч а с т и н у в е л и к о ї д е р ж а в и , я к а без- і мусити моравського князя визнати васальну залежність від
КНЯЗІВСТВА п о с е р е д н ь о м е ж у в а л а із с л о в ' я н с ь к и ¬ франків. До того ж у державі р о з п о ч а л и с я внутрішні чвари,
ми землями. Людовік вважав Велику викликані конфліктом між Растиславом і його племінником
Моравію сферою с в о ї х і н т е р е с і в . Т а к , у 845 р . з а й о г о ініціа¬ ( вятополком — удільним князем Нітри. Святополк виношу¬
т и в о ю була п о х р е щ е н а група п р е д с т а в н и к і в с л о в ' я н с ь к о ї зна¬ вав п л а н и в і д і б р а т и к н я з і в с ь к у к о р о н у у с в о г о дядька.
ті, а після смерті Моймира І він п о с а д и в на т р о н його пле¬ Свій черговий похід до Великої Моравії Людовік Німець¬
мінника Растислава (846-870), я к и й виховувався при східно- к и й р о з п о ч а в у 869 р . В н ь о м у б р а л и у ч а с т ь і й о г о с и н и Карл
ф р а н к с ь к о м у д в о р і . Н а п і в д е н ь від В е л и к о ї М о р а в і ї в д о л и н а х і К а р л о м а н . У 870 р . С в я т о п о л к , скориставшись підтримкою
р і ч о к Д у н а ю , Д р а в и і Д н а Л ю д о в і к Н і м е ц ь к и й з а с н у в а в марі¬ місцевої знаті, захопив Растислава у п о л о н і видав його фран¬
о н е т к о в е Б л а т е н с ь к е к н я з і в с т в о , н а т р о н я к о г о було посадже¬ к а м . М о р а в с ь к и й к н я з ь був в і д в е з е н и й до Р е г е н с б у р г а й осліп¬
но к о л и ш н ь о г о Нітранського князя Прибіну. лений, а Святополк ціною зради став п р а в и т и Моравією як
Моравський князь Растислав весь час прагнув звільнити¬ ф р а н к с ь к и й васал. За н и м п о с т і й н о п и л ь н у в а л и двоє приста¬
с я від о п і к и Л ю д о в і к а . С к о р и с т а в ш и с ь т и м , щ о с и н Л ю д о в і - влених до нього н і м е ц ь к и х графів. П р о т е невдовзі німецьким
ка — австрійський маркграф Карломан — т а д е я к і г р а ф и ви¬ "уповноваженим" було д а н о вказівку ліквідувати князівство
ступили проти короля, він надав підтримку б у н т і в н и к а м . Це взагалі. У 871 р . за н а к а з о м Карломана Святополка вивезли
стало п р и в о д о м для початку в і й н и (853) п р о т и Растислава. У до Німеччини і п о с а д и л и до в ' я з н и ц і . Велика Моравія була
855 р . в і й с ь к а ф р а н к і в в т о р г н у л и с я д о В е л и к о ї М о р а в і ї і спу¬ оголошена ч а с т и н о ю Східної М а р к и як складова Східнофранк-
с т о ш и л и її з е м л і . Але к н я з ь Р а с т и с л а в , с п и р а ю ч и с ь н а війсь¬ ського королівства.
кову п і д т р и м к у сусідніх с л о в ' я н с ь к и х племен, зумів звільни¬ Проте загарбники не змогли надовго закріпитися в Мо¬
т и с в о ю к р а ї н у від ф р а н к с ь к и х загарбників. равських землях. Проти влади намісників повстало місцеве
У 858 р . Л ю д о в і к почав готувати новий похід до Великої населення. Після з н и к н е н н я Святополка (вважалося, що він
М о р а в і ї . К н я з ь Р а с т и с л а в , я к и й п і д т р и м у в а в с о ю з н и ц ь к і сто¬ з а г и н у в ) к н я з е м був о б р а н и й о д и н з р о д и ч і в С в я т о п о л к а свя¬
с у н к и з м а р к г р а ф о м К а р л о м а н о м , виріїштв с к о р и с т а т и с я спри¬ щ е н и к Славомир. Німців позбавили влади і вигнали з країни.
я т л и в о ю с и т у а ц і є ю , щ о б р о з п р а в и т и с я зі с т а в л е н и к о м Людо- Т о д і К а р л о м а н п і ш о в н а з м о в у з С в я т о п о л к о м і, випустивши
в і к а к н я з е м П р и б і н о ю . П і с л я у б и в с т в а П р и б і н и (861) престол його з в ' я з н и ц і , на чолі війська в и р у ш и в до Моравії. Та Свя-
Блатенського князівства успадкував його син — Коцел, який т о п о л к не захотів в о ю в а т и проти власного народу. Коли ні¬
потрапив у васальну з а л е ж н і с т ь від Растислава. м е ц ь к і в і й с ь к а п і д і й ш л и до с т о л и ц і к р а ї н и — Велеграда, він
Нарешті Людовік Німецький опанував ситуацію у своєму п е р е й ш о в на бік повсталих. Ворожі гарнізони було розгром¬
к о р о л і в с т в і . К а р л о м а н а з м у с и л и п р и п и н и т и о п і р . Ф р а н к и по¬ лено, Моравія знову стала вільною країною.
ч а л и г о т у в а т и с я до н о в о г о п о х о д у н а Схід. Г о т у в а л и с я до опо¬ У 872 р . н і м е ц ь к і в і й с ь к а н а ч о л і з к о р о л е м Л ю д о в і к о м уже
ру з а г а р б н и к а м і у Великій Моравії. Щоб отримати підтрим¬ вкотре в т о р г л и с я до М о р а в і ї , п р о т е й ц ь о г о разу в о н и зазнали
ку в б о р о т ь б і п р о т и к о р о л я , Р а с т и с л а в у к л а в угоду з ч е с ь к и м и п о р а з к и . У 874 р . м і ж Л ю д о в і к о м і С в я т о п о л к о м було укладе¬
та с е р б о л у ж и ц ь к и м и князями п р о в х о д ж е н н я їхніх з е м е л ь до но м и р н и й договір, згідно з я к и м м о р а в с ь к и й к н я з ь визнавав
складу Моравського князівства. Для протидії союзу, укладе- себе в а с а л о м к о р о л я і з о б о в ' я з у в а в с я п л а т и т и д а н и н у . Проте

120 121
 мі-зважаючи на це угода ф а к т и ч н о с т в о р ю в а л а п е р е д у м о в и д л я
О І ' ч X
X о
X СЕ ГГ 2 & О 5 м
Моравії, щоб стати н е з а л е ж н о ю д е р ж а в о ю . Після смерті Лю-
оо о X ..
а
СЕ
доиіка Німецького Великоморавське князівство значно роз¬
л | 5 • н
л
5 ~ X Сй
о. —' СЕ ^'Р ш и р и л о свої к о р д о н и . Д о н ь о г о на т о й час в х о д и л и : Моравія,
и оо " о
5 І і -& і- X
Ч л

о
5.5" > .
а А о о и К чеські та з а х і д н о с л о в а ц ь к і землі, т е р и т о р і ї с е р б с ь к и х ( п о річ¬
о.г- О " X І Д
і 3
£.
о. 'О 5 о. С ні Сала), лужицьких, сілезьких, в і с л я н с ь к и х п л е м е н та Пан-
& і- о И СЕ
Ч 5 > &! § І § .5 x
•Я О ' " м
О.ЙЕ 2 ^ x іюнія.
x
8

РЯ Р я 2 О ч о. СЯ У Великоморавській державі не склалася єдина централі-

а * Р ш
Й' о. Є 4
- а <° ° І ¥ £ 1 5 1
ювана система управління. Влада к н я з я Святополка поши¬
рювалася лише на територію Моравії. В і н ш и х землях прави¬
ми місцеві к н я з і , які не л и ш е в и з н а в а л и зверхність Святопол-
ка, а й мусили виставляти на його вимогу певну кількість
воїнів. Т а к и м ч и н о м Велика Моравія була с в о є р і д н и м конг¬
ломератом залежних від моравського князя територій, які
об'єднувалися у єдиній державі завдяки встановленим війсь¬
ково-адміністративним завданням. Східнофранкське королів¬
ство не змогло суттєво обмежити суверенність моравського
князівства. Влада Святополка залишалася необмеженою до
с а м о ї с м е р т і к н я з я у 894 р .

і ІРОСВІТНИЦЬКА П р о ц е с християнізації західних с л о в ' я н ­

ДІЯЛЬНІСТЬ с ь к и х п л е м е н р о з п о ч а в с я в 831 р . , коли
КИРИЛА в Рененсбурзі було похрещено кілька
І МЕФОДІЯ м о р а в с ь к и х к н я з і в . У 845 р . х р и с т и я н с ­
тво прийняли також чотирнадцять че-
ських князів р а з о м зі своїми дружинниками. Місіонерська
діяльність того періоду була п о в ' я з а н а виключно з прагнен­
ням зміцнити політичний вплив Франкського королівства,
{розумівши зміст та с п р я м о в а н і с т ь цієї д і я л ь н о с т і , керованої
Р и м с ь к о ю к у р і є ю , м о р а в с ь к и й к н я з ь Р а с т и с л а в з а х о д и в с я ство¬
рювати власний церковний клір. С а м е тоді він з в е р н у в с я до
Шзантії з проханням н а п р а в и т и до Моравії проповідників з
Константинопольської патріархії. Виконання цієї місії імпе¬
ратор М и х а й л о III доручив братам К о н с т а н т а н у та Мефодію
з міста С а л о н і к и ( С о л у н і ) , я к і в ж е м а л и п е в н и й д о с в і д місіо¬
нерської діяльності й володіли мовою македонських слов'ян.

Константан, який ставши ченцем прийняв ім'я Кирила

(826/827 — 869), здобув освіту в ш к о л і п р и імператорському
дворі в К о н с т а н т и н о п о л і . П о т і м п р а ц ю в а в б і б л і о т е к а р е м пат¬
ріаршої бібліотеки, викладав філософію ( в н а с л і д о к ч о г о діс¬
тав п р і з в и с ь к о — "Філософ"), виїздив з дипломатичною та
п р о с в і т н и ц ь к о ю м і с і є ю до Сірії. Й о г о брат М е ф о д і й (близько
815-885) розпочинав свою діяльність як військовий, був ке-

123
рівником одного з адміністративних районів поблизу Сало- пін д о К о н с т а н т и н а т а М е ф о д і я щ е б і л ь ш е п о с и л и л а с я . Після
нік, але п о т і м постригся в ченці й певний ч а с був ігуменом 40-місячного перебування у Великій Моравії "солунські бра­
монастиря Поліхрон у Малій Азії. ги" несподівано припинили свою місіонерську діяльність і
Г о т у ю ч и с ь до в и к о н а н н я своєї місії у Великоморавському п о к и н у л и т е р и т о р і ю к н я з і в с т в а . Й м о в і р н о , в о н и о т р и м а л и за­
князівстві, К о н с т а н т и н та М е ф о д і й п е р е к л а л и слов'янською п р о ш е н н я від п а п и п р и б у т и д о Р и м у , щ о б з н я т и звинувачен­
мовою церковні книги, з а п и с а в ш и їх з д о п о м о г о ю складеної ня, які висувалися проти них.
Константаном б л и з ь к о 863 р. с л о в ' я н с ь к о ї абетки. П о д о р о з і до Риму Константин та Мефодій зупинилися
Потрапивши до Великої Моравії, брати взялися активно при дворі п а н н о н с ь к о г о князя К о ц е л я , де п р о д о в ж и л и свою
проповідувати християнство, полемізували з представниками просвітницьку діяльність. Очевидно, ц я з у п и н к а н е б у л а ви¬
н і м е ц ь к о г о духовенства, які представляли Римську курію. Вод­ падковою. Мабуть, брати свідомо пішли на цей крок, прагну¬
ночас вони продовжували працювати над перекладами сло¬ чи поширити с в о ї ідеї с е р е д с л о в ' я н в і н ш и х землях.
в ' я н с ь к о ю м о в о ю релігійних к н и г , п и с а л и релігійні твори, при Згодом брати вирушили до Венеції, д е їх з у с т р і л и вкрай
церквах і монастирях відкривали ш к о л и для місцевого насе¬ пороже. Місцеве духовенство було обізнане про зміст їхньої
лення. д і я л ь н о с т і т а п р о ідеї, я к і о б с т о ю в а л и К о н с т а н т и н т а Мефодій.
Невдовзі Константин і Мефодій зіткнулися з протидією і Головні випробування чекали на просвітителів у Римі.
т и с к о м з б о к у н і м е ц ь к и х м і с і о н е р і в , н а п р а в л е н и х Р и м о м . Осо¬ Однак Константинов! вдалося зробити тактичний хід, який
бливе н е п р и й н я т т я о с т а н н і х в и к л и к а л а д е м о к р а т и ч н а і д е я рі¬ виявився надзвичайно вдалим і фактично вирішив супереч¬
в н о с т і всіх н а р о д і в та м о в , у т о м у ч и с л і в с п і л к у в а н н і з Б о г о м , ку на к о р и с т ь братів: він привіз понтифіку мощі св. Кли­
що її п р о п о в і д у в а л и брати-просвітителі з Візантії. мента — легендарного папи Римського, я к и й загинув у Кри­
Німецькі місіонери звинувачували Константина і Мефо- му щ е в 102 р .
дія в п о р у ш е н н і п р и н ц и п у "тримовного універсалізму", згід¬ В і д о м о с т е й п р о хід д и с к у с і ї м і ж в е л и к и м и слов'янськими
н о з я к и м с п і л к у в а н н я з Б о г о м і, в і д п о в і д н о , з д і й с н е н н я всіх п р о с в і т и т е л я м и та п а п о ю і й о г о о т о ч е н н я м не з б е р е г л о с я . Про¬
р е л і г і й н и х ритуалів та о б р я д і в д о з в о л я л о с я л и ш е т р ь о м а мо¬ те в і д о м о , щ о п а п а А д р і а н II с х в а л и в д і я л ь н і с т ь б р а т і в у Мо¬
вами: латиною, г р е ц ь к о ю та а р а м е й с ь к о ю . Цей принцип за¬ равії і п і д т в е р д и в право використовувати слов'янську мову у
стосовувався ще в Римській імперії для поділу народів на відправах та л і т у р г і й н и х к н и г а х . Чимало учнів Константина
"культурні" і "варварські". Право на "культурність" визнава¬ та М е ф о д і я глава Р и м с ь к о ї курії о с о б и с т о в и с в я т и в у свяще¬
лося тільки за м о в а м и римлян та греків. Церковні ієрархи ники.
успадкували цей поділ, д о д а в ш и до "богоугодних" мов ще й Н а ж а л ь , ц е й б е з у м о в н и й успіх б р а т і в - п р о с в і т и т е л і в не мав
мову Біблії — давньоєврейську (арамейську). с е р й о з н и х н а с л і д к і в . У 869 р . К о н с т а н т и н помер в одному з
Такий с т а н с п р а в в л а ш т о в у в а в т и х , х т о т р и м а в у с в о ї х ру¬ г р е ц ь к и х м о н а с т и р і в у Р и м і , де в і н н е з а д о в г о п е р е д т и м при¬
ках світську й церковну владу. Нерівноправність мов вони й н я в постриг. М е ф о д і й повернувся до Н и ж н ь о ї П а н н о н і ї , куди
( с в і д о м о ч и п і д с в і д о м о ) щ о р а з у в и к о р и с т о в у в а л и з м е т о ю здій¬ його призначили паннонсько-моравським архієпископом і
снення державно-політичної експансії і упокорення народів. а п о с т о л ь с ь к и м л е г а т о м . О д н и м із г о л о в н и х о б о в ' я з к і в нового
М о т и в и , які с п о н у к а л и К о н с т а н т и н а та М е ф о д і я перегля¬ архіпастиря було п о ш и р е н н я християнства серед слов'янсь¬
нути п р и н ц и п "тримовного універсалізму", з а л и ш а ю т ь с я не¬ ких племен.
відомими. Можливо, у своїй діяльності в о н и прагнули залу¬ П р о т е п о д і ї в М о р а в і ї т а П а н н о н і ї р о з г о р т а л и с я д е д а л і тра¬
ч и т и до х р и с т и я н с ь к о ї віри я к о м о г а більше слов'ян-язичників, гічніше, внаслідок чого загальна політична ситуація в краї
використовуючи зрозумілу для них мову. Зі свого боку князь з а з н а л а к а р д и н а л ь н и х з м і н : д о в л а д и тут п р и й ш л и політичні
Растислав розглядав діяльність християнських просвітителів сили, зорієнтовані на німців, князів Растислава та Коцеля
як важливий чинник протидії німецькій експансії щодо Ве- у с у н у л и від в л а д и . Мефодія наприкінці 870 р . у в ' я з н и л и на
ликоморавського князівства. два з п о л о в и н о ю р о к и . Було з а б о р о н е н о в ж и в а т и слов'янську
У 864 р . к н я з ь Р а с т и с л а в з м у ш е н и й був в и з н а т и зверхність мову в літургії. Мефодій після звільнення з в'язниці знову
франків, після чого ворожість німецьких священнослужите- м у с и в їхати до Р и м у , щ о б в и п р а в д а т и с я п е р е д п а п о ю у з в ' я з -

124 125
к у зі з в и н у в а ч е н н я м и стосовно порушення н и м цієї заборо­ пульфом. Останній використав у боротьбі проти Великої Мо¬
ни. О с о б и с т о себе в і н р е а б і л і т у в а в , але п р о п р о д о в ж е н н я про­ равії у г о р ц і в , я к і п о ч а л и п р о н и к а т и д о П а н н о н і ї та словаць¬
світницької діяльності думати вже не доводилося. У 885 р. ких земель. Водночас Арнульф здійснював економічну бло¬
Мефодій помер. Й о г о ч и с л е н н і учні п р о д о в ж и л и справу "со- каду В е л и к о ї М о р а в і ї . Він д о м і г с я п р и п и н е н н я поставок солі
лунських братів" на інших с л о в ' я н с ь к и х територіях: в Болга­ V країну з Болгарії. Проте с е р й о з н о підірвати е к о н о м і ч н у міць
рії, Македонії, Хорватії. к р а ї н и А р н у л ь ф у н е в д а л о с я н і в 892, а н і в 893 рр.
І все ж Великоморавське князівство, попри свої великі
ЗАНЕПАД Великоморавське князівство було р о з м і р и й в о є н н і успіхи, н е було м і ц н и м державно-політичним
ВЕЛИКОМОРАВСЬКОГО особливим типом ранньосередньовіч- утворенням. Частина князівських династій, які зберігались у
КНЯЗІВСТВА ної д е р ж а в и , я к а очолювалася к н я з е м . державі С в я т о п о л к а , з н е м а г а л и під й о г о в л а д о ю й т и м и мате¬
М о й м и р і в с ь к а д и н а с т і я , щ о уособлю¬ р і а л ь н и м и з о б о в ' я з а н н я м и , я к і л я г л и н а їхні плечі. П і с л я смерті
вала державність, мала спадкоємні права княжіння. Морав¬ Святополка Великоморавське князівство поділили між собою
ському князеві підпорядковувалися к н я з і і н ш и х з е м е л ь і ве¬ його с и н и . Моймир II став в е л и к и м к н я з е м , а Святополк II
л и к і ф е о д а л и , я к і м а л и в л а с н і д р у ж и н и і в х о д и л и до керівни¬ став к н я ж и т и в П а н н о н і ї та с л о в а ц ь к и х з е м л я х . З цієї ситуації
цтва держави. О д н і є ю з г о л о в н и х ф у н к ц і й у п р а в л і н н я був збір с к о р и с т а в с я А р н у л ь ф . В і н п і д т р и м а в С в я т о п о л к а I I , я к и й зма¬
данини та податків. Головною опорою й надійним інстру¬ гався з братом. Згодом угорці загарбали Паннонію. У 895 р.
м е н т о м в и к о н а в ч о ї в л а д и була к н я з і в с ь к а д р у ж и н а , я к а зосе¬ від М о р а в і ї в і д о к р е м и л а с я Ч е х і я , а у 897 р . — землі лужиць¬
реджувалася в у к р і п л е н и х містах — Дубове, Микульчиці, Ста¬ ких сербів.
р о м у М і с т і та ін. Незважаючи на територіальні втрати й несприятливі зов¬
Політика, яку проводив князь Растислав, мала не лише нішні умови, Великоморавське князівство намагалося подо¬
певні успіхи, а й прорахунки. В п е р ш у чергу це стосувалося лати кризу, в и к л и к а н у м і ж у с о б и ц я м и та н і м е ц ь к о ю експан¬
визначення релігійної орієнтації, наслідком чого стало під¬ сією, і залишалося досить значним державним утворенням.
порядкування церкви Великоморавського князівства латин¬ Моймир II з р о б и в с п р о б у з а п р о в а д и т и у к н я з і в с т в і самостій¬
ському духовенству. У свою чергу к н я з ь Святополк, зміцню¬ ну ц е р к о в н у організацію. Попри шалений опір баварського
ючи зв'язки між Моравією та п р и є д н а н и м и до неї землями є п и с к о п а т у ц е р к в а в М о р а в і ї була б е з п о с е р е д н ь о підпорядко¬
Паннонії, Чехії та М а л о ї П о л ь щ і , н а м а г а в с я а к т и в н о викори¬ вана Р и м о в і . П р о т е п о д а л ь ш и й р о з в и т о к В е л и к о ї М о р а в і ї при¬
стовувати церковну організацію, створену с л о в ' я н с ь к и м и про¬ п и н и л а н а в а л а м а д я р - к о ч і в н и к і в у 906 р .
світителями. Поширення християнства, на думку Святопол- М а д я р и п р о н и к л и до Ц е н т р а л ь н о ї Європи з Придністро¬
к а , м а л о с п р и я т и з г у р т у в а н н ю с л о в ' я н с ь к о г о н а с е л е н н я в ме¬ в'я. З н а ч н у ч а с т и н у земель, з а с е л е н и х п л е м е н а м и паннонсь-
жах єдиної держави. Водночас князь Святополк сприяв ких слов'ян, а також Моравію та с л о в а ц ь к і землі — угорці
діяльності німецького духовенства. Так, Нітранським єпис¬ розорили й підкорили. В Паннонії розпочався процес форму¬
копом він затвердив призначеного папою Римським німця вання ядра угорської держави.
Віхінга. Однак поведінку Святополка м о ж н а зрозуміти, беру¬ В умовах переходу угорців-кочівників до осілого способу
чи до уваги, що у своїй зовнішньополітичній діяльності він життя вони стали асимілювати місцеву слов'янську людність,
намагався використовувати існуючі суперечності між Схід- чисельність якої різко скоротилася в результаті в о є н н и х дій.
нофранкським королівством і Римською курією, а також між Моравським і словацьким землям угорське з а в о ю в а н н я завда¬
Римом і Константинополем. л о в е л и к о ї ш к о д и . П р и п и н и л и с я з в ' я з к и м і ж з е м л я м и , щ о вхо¬
У 887 р . С в я т о п о л к д о п о м і г п р а в и т е л ю П а н н о н і ї та Хору- д и л и до Великої Моравії, п о р у ш и л и с я т а к о ж культурні й еко-
танії А р н у л ь ф у с к и н у т и з п р е с т о л у К а р л а I I I . П і д т р и м к у Свя- і юмічні контакти між західними і південними слов'янами. Пан¬
тополка Арнульф купив, визнавши повну незалежність Вели- і юнські слов'яни внаслідок завоювання о п и н и л и с я в лещатах
коморавської держави (890). процесів створення мадярами власної держави. Водночас
Проте мир для Великої Моравії виявився короткочасним. слов'янське населення чеських та м о р а в с ь к и х земель згодом
У ж е в 892 р . с т а л а с я з б р о й н а с у т и ч к а м і ж С в я т о п о л к о м і А р - об'єдналося в рамках Давньочеської держави. Таким чином

126 127
 Н а й б і л ь ш у групу в е л и к о м о р а в с ь к и х х р а м і в с т а н о в л я т ь бу­
порушилася єдність історичних доль слов янського населення
дівлі т и п у б а з и л і к (прямокутна споруда, поділена всередині
В е л и к о ї М о р а в і ї . П р о ц е с ф о р м у в а н н я є д и н о ї н а р о д н о с т і н а базі
к о л о н а м и а б о с т о в п а м и ) , як п і в д е н н о - с х і д н о г о , так і з а х і д н о -
чехо-моравських і словацьких племен, а також паннонських
і о походження. Великий інтерес викликає храм у Старому
слов'ян не дістав свого продовження. Паннонських слов'ян
Місті, який являє с о б о ю чудову купольну базиліку.
асимілювали прийшлі мадяри. Історичний розвиток чехо-
Видатним зразком великоморавської архітектури вважає­
моравських племен сприяв формуванню чеської народності,
ться комплекс культових споруд у селі Сади поблизу міста
поруч з якою зароджувалася словацька.
Угорське Городище. До нього входять церква, збудована у
Історичне значення Великоморавської держави полягає в
формі грецького хреста, вежі, притвор, де функціонувала шко­
тому, що вона загальмувала експансію німецьких феодалів.
ті, і д в а с к л е п и . К о м п л е к с міг б у т и ц е н т р о м в е л и к о г о м а є т к у ,
Великоморавське князівство стало не л и ш е колискою дер­
монастирем, чи навіть р е з и д е н ц і є ю архієпископа Мефодія.
жавності для значної частини західних с л о в ' я н , а й мало ве­
Підлога храму вимощена мармуром, а вівтар в к р и в а є пело­
лике культурне значення для народів цього регіону Європи.
поннеський порфірит. Стіни склепінь розписані.

КУЛЬТУРНЕ У період в и н и к н е н н я і з м і ц н е н н я Вели- П р о т я г о м другої п о л о в и н и IX ст. у Великій Моравії було

ЗНАЧЕННЯ коморавського к н я з і в с т в а у У Ш - Г Х ст. с п о р у д ж е н о кілька в е л и к и х ц е р к о в , п а л а ц і в д л я к н я з і в і знаті.
ВЕЛИКОЇ МОРАВІЇ було з а к л а д е н о о с н о в и к у л ь т у р н о г о роз¬ Наприклад, храм діви М а р і ї у П р а з ь к о м у Граді, п а л а ц в Угор­
витку чеського і словацького народів, ському Городищі тощо.
споріднених спільністю походження, близькістю м о в т а істо¬ У м і с т а х У г о р с ь к е Г о р о д и щ е , С т а р е М і с т о , М і к у л ь ч и ц е ви­
р и ч н о ї д о л і . О д н і є ю з н а й в и з н а ч н і ш и х п о д і й к у л ь т у р н о г о жит¬ я в л е н о унікальні в и р о б и із с р і б л а й з о л о т а , майстерно виго­
тя с л о в ' я н с т в а стало в и н а й д е н н я й п о ш и р е н н я у В е л и к і й Мо¬ товлені знаряддя праці, п р е д м е т и побуту й різну зброю.
р а в і ї с т а р о с л о в ' я н с ь к о ї п и с е м н о с т і і л і т е р а т у р и , п о в ' я з а н е з ді¬ П р и в е р т а ю т ь увагу о б о р о н н і у к р і п л е н н я Великої Моравії.
я л ь н і с т ю с л о в ' я н с ь к и х просвітителів — братів К и р и л а і М е ф о д і я . Гак, з а х и с н і с п о р у д и к н я ж о г о з а м к у в М і к у л ь ч и ц е складали­
ся з валу з а в в и ш к и 10 м. Й о г о о с н о в у с к л а д а л и р у б л е н і кліті,
З поширенням християнства у Великій Моравії значного
заповнені землею й облицьовані ззовні камінням. Підступи
розмаху набуло культове будівництво. В о н о р о з в и в а л о с я в єди¬
д о валу п е р е к р и в а л и кілька рядів ч а с т о к о л у , рів і р і ч и щ е Мо-
н о м у руслі з є в р о п е й с ь к о ю архітектурною творчістю того часу,
рави. Д о к н я ж о г о з а м к у п р и м и к а л и у к р і п л е н і посад і двори
використовуючи європейський досвід і водночас ураховуючи
вельмож, оточені кам'яними мурами й частоколом. Н а т і ча­
запити моравського суспільства і власні традиції. Відомі нині
си з а м о к вважався н е п р и с т у п н о ю фортецею і вражав своєю
великоморавські пам'ятки різноманітні за своїм х а р а к т е р о м і
величчю ворогів мораван. Так, автори "Фульдських літопи­
наочно демонструють процес християнізації. Р а з о м із христи¬
сів", з г а д у ю ч и п р о неї, зауважували, щ о з а м о к навіть важко
янськими місіонерами в Моравії з'явились перші будівельни¬
описати.
ки, які принесли з с о б о ю культурні традиції своїх народів.
У М і к у л ь ч и ц е , С т а р о м у М і с т і , Нітрі в и с о к о г о рівня сягну­
Досить рельєфно у великоморавській архітектурі просте¬
ли р е м е с л а , з о к р е м а к о в а л ь с т в о . Ковалі н а в ч и л и с я зварювати
жується візантійський вплив. Найкращим підтвердженням
залізо, обробляти леза інструментів (зокрема плужного леме­
цього є група ц е н т р а л ь н и х будівель-ротонд поблизу села Мі-
ша і н о ж а ) , а т а к о ж виробляти якісну з б р о ю . О с о б л и в о усла­
кульчице. Одна із н и х , з двома апсидами, була князівським
вилися сільські ковалі, і н с т р у м е н т а л ь н и к и , з б р о я р і та ін. Ви­
храмом. Стіни ротонди розписані фресками. В Мікульчиць-
р о б н и ц т в о великої кількості залізних і сталевих інструментів
кому посаді збереглися фрагменти ще двох ротонд. Одна з
сприяло розвиткові столярства й теслярства.
них невелика, інша — масивна, з чотирма напівциліндрични-
У г о н ч а р с т в і ш и р о к о з а с т о с о в у в а л и с я г о н ч а р н и й круг і ви­
ми виїмками у стіні. В цій пам'ятці яскраво простежується
п а л ю в а н н я у вертикальній печі. В е л и к о м о р а в с ь к а з н а т ь акти­
пізньоантична традиція. Відкриття р о т о н д на території коли¬
вно користувалася п о с л у г а м и м і с ц е в и х ювелірів.
шньої Великої Моравії засвідчує, що саме вона була цент¬
ром, з якого ця архітектурна форма поширилася згодом на Моравські майстри запозичили досвід художнього ремес­

чеські, п о л ь с ь к і та і н ш і землі Ц е н т р а л ь н о ї Європи. ла П а н н о н і ї VI—VIII ст., щ о б а з у в а л о с я на в з а є м о д і ї провін-

ч 3-2764
129
128
цінної античної культури та культур слов'янських племен і
аварів. М о р а в с ь к і р е м і с н и к и , в и к о р и с т о в у ю ч и досвід і тради­
ції м а й с т р і в в і з а н т і й с ь к о - ч о р н о м о р с ь к о г о регіону і ф р а н к і в ,
зробили вагомий внесок у скарбницю європейського ужит­
кового мистецтва. Свідченням цього є орнаментація багатих Л е к ц і я
п р и к р а с із п о х о в а н ь в е л ь м о ж і д р у ж и н н и к і в п е р ш о ї полови­
ни IX ст., м е т а л е в і н а к о н е ч н и к и , позолочені вироби, зброя
СТАНОВЛЕННЯ
ТА РОЗВИТОК

D
тощо. З середини IX ст. в х у д о ж н ь о м у р е м е с л і В е л и к о ї Мора­
вії з а с т о с о в у в а л и с я нові матеріали й технології. Литі вироби ЧЕСЬКОГО КОРОЛІВСТВА
слов'яно-аварського типу д о п о в н и л и с я оригінальними кар¬ (IX-XIV с т . )
б о в а н и м и й г р а в і р о в а н и м и п р и к р а с а м и з д о р о г о ц і н н и х мета¬
лів, с ф е р и ч н и м и ґудзиками тощо.
Культура Великої Моравії формувалася і розвивалася у
Утворення д е р ж а в и П р ж е м и с л о в и ч і в
з л а м н и й п е р і о д є в р о п е й с ь к о ї історії. В художній т в о р ч о с т і ще •
звучало відлуння пізньої античності й зароджувався світ ідей Ч е с ь к е королівство у X I I I с т .

та о б р а з і в С е р е д н ь о в і ч ч я . З п а д і н н я м В е л и к о ї М о р а в і ї її куль¬ Соціально-економічний розвиток

•
т у р н і н а д б а н н я н е з н и к л и б е з с л і д н о . Д о с я г н е н н я в г а л у з і пи¬ Р о з в и т о к чеських м і с т
семності дістали продовження у слов'янському середовищі П о л і т и ч н а ситуація в Ч е х і ї в першій
Східної та Південно-Східної Європи, архітектурні форми й третині X I V с т .
з р а з к и були з а п о з и ч е н і і н ш и м и с л о в ' я н с ь к и м и народами. Ч е с ь к а к о р о н а з а правління Карла IV

УТВОРЕННЯ УІХ ст. слов 'ямське населення на тери-

РЕКОМЕНДОВАНА Берштейн С. Б. К о н с т а н т и н Ф и л о с о ф и М е -
ДЕРЖАВИ торії Чехії франкські джерела називали
ЛІТЕРАТУРА фодий. Москва, 1984.
ПРЖЕМИСЛОВИЧІВ "богемами". їх поділяли на декілька пле­
В е л и к а я М о р а в и я , ее и с т о р и ч е с к о е и куль­
мен: чехів, лужичан, лемухів, літомерій-
турное з н а ч е н и е : Сб. статей. М о с к в а , 1985.
ців, пшованів, хорватів, дулібів. Саме тоді у ц и х племен роз¬
И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 3 т. М о с к в а , 1956.
падається родовий лад і формуються феодальні відносини.
Т . 1.
Внаслідок відмінностей у внутріїтіньому розвитку та впливу
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
нжнішніх подій відбувалася д и ф е р е н ц і а ц і я п л е м і н н и х об'єд¬
М о с к в а , 1998. Т. 1.
нань. Водночас відбувалося о б ' є д н а н н я дрібних територіаль¬
Истрин В. А. 1100 л е т с л а в я н с к о й азбуки. них та етнічних утворень. Пржемисловичі — князі племені че-
М о с к в а , 1988.
\і« — поступово підкорили собі сусідні племена. Виникнення че­
К р а т к а я и с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : С древней¬ ської держави стало результатом досить тривалого процесу
ших времен до наших дней. Москва, 1988. иішмодіїекономічних, політичних і соціальних чинників.
Краткая история Венгрии: С древнейших До наших днів дійшли легенди про те, що плем'я чехів
времен до наших дней. Москва, 1991. привів на терени Центральної Європи "праотець Чех", який
Королюк В. Д. Славяне и восточные роман- п о б а ч и в з пагорба Р ж и п красу цієї землі й тому обрав тутешні
ц ы в эпоху раннего средневековья. Москва, краї для р о з с е л е н н я о д н о п л е м і н н и к і в . Історичні хроніки по-
1985. и і д о м л я ю т ь , щ о у 8 4 5 р . ч о т и р н а д ц я т ь ч е с ь к и х в о ж д і в з і сво¬
Хрестоматия по истории южных и западных їми д р у ж и н а м и п р и б у л и до Р е г е н с б у р г а , щ о б заприсягнутися
с л а в я н : В 2 т. М и н с к , 1987. Т . 1. королю Східнофранкської держави. Цей акт супроводжував-
Kovàc D. Dejiny S l o v e n s k a . Bratislava, 1998. • я прийняттям християнства.
S l o v e n s é dejiny. M a r t i n M a t i c a S l o v e n s k a , 1992. І Іершим з династії Пржемисловичів хроніки згадують у

131
8 7 2 р. князя Б о р ж і в о я . У 8 8 5 р., н а м а г а ю ч и с ь з м і ц н и т и свою
в л а д у , він п р и й н я в від а р х і є п и с к о п а Мефодія християнство.
У 8 9 5 р. Ч е с ь к е к н я з і в с т в о н а чолі з С п и т и ч г н і в о м в и й ш л о зі
складу Великої Моравії і п е р е й ш л о під заступництво франк­
ської д и н а с т і ї Каролінгів. Саме в цей період, що характеризу­
вався п о с и л е н н я м чеського князя, з р о с л о значення Празько­
го града як с т р а т е г і ч н о г о та е к о н о м і ч н о г о центру.
П і с л я д о б и н е с т а б і л ь н о с т і , в и к л и к а н о ї чварами с е р е д міс­
ц е в и х к н я з і в , влада чеських правителів стабілізувалася, особли­
во за князювання Ваидава (921—935). Він мусив в о ю в а т и на два
фронти — проти мадярських загарбників і проти Саксонської
д и н а с т і ї , яка н а б и р а л а силу. її з а с н о в н и к , Генріх І ( 9 1 9 - 9 3 6 ) ,
зламав опір о к р е м и х князів і м о ж н о в л а д ц і в Східнофранкської
імперії. Н а с а м п е р е д він н а м а г а в с я у б е з п е ч и т и с х і д н і кордони
в і д м а д я р с ь к и х н а с к о к і в . З а в д я к и у с п і ш н о м у п о х о д у п р о т и че­
хів у 9 2 9 р., Г е н р і х І д о м і г с я від В а ц л а в а о б і ц я н к и н а вірність
та зобов'язання сплачувати данину. Князь запроваджував у своїх
землях християнство, збирав податки, організовував збройні
а к ц і ї п р о т и н е п о к і р л и в и х . О д н а к й о г о ч е с т о л ю б н і п л а н и , а та­
к о ж політика у с ф е р і культури викликали н е в д о в о л е н н я най­
ближчого оточення. Врешті-решт Вацлава підступно вбили
змовники, яких найняв його рідний брат Болеслав.
О б р а з В а ц л а в а як п р а в и т е л я н а б у в п е в н и х г е р о ї ч н и х і ро­
мантичних рис. В о ч а х н а щ а д к і в він п о с т а в м у ч е н и к о м , про
якого легенди розповідали як про в и д а т н о г о християнського
д е р ж а в ц я . В і д XI с т . . р а з о м зі з р о с т а н н я м м о г у т н о с т і д и н а с т і ї
Пржемисловичів, ч и я в л а д а о т о т о ж н ю в а л а с я з б і л ь ш о ю час¬
т и н о ю чеських земель, серед народу поширився культ к н я з я
як м у д р о г о й с и л ь н о г о ф у н д а т о р а чеської д е р ж а в и . Водночас
Вацлав досить успішно розв'язав проблему відносин Богемії
з п а п о ю Р и м с ь к и м і С в я щ е н н о ю Р и м с ь к о ю і м п е р і є ю , щ о змі­
цнило авторитет Чехії у Європі.
Цієї політики намагалися дотримуватися й наступні прави­
телі з династії Пржемисловичів. Католицька церква проголоси­
ла Вацлава святим заступником Чехії, а згодом канонізувала.
В і д XI ст. с в я т о в а ц л а в с ь к а т р а д и ц і я п е р е т в о р ю є т ь с я на клю­ \ / / / \ 1 „\4V4\4V 2 3 4 | | 5 < « ПйЯМКЯ 7
чову с к л а д о в у ч е с ь к о ї д е р ж а в н и ц ь к о ї ідеології, а з г о д о м і на
символ чеського державного права взагалі. Через традицію Чехія та Словаччина в Х - Х Ш ст.

Святого Вацлава ідея земної держави трансформувалася пізні­ І — землі Ч е с ь к о г о ( П р а з ь к о г о ) князівства П р ж е м и с л о в и ч і в д о 9 6 7 р. ( з а

Іюлсслава І ) ; 2 — землі Л и б и ц ь к о г о ( З л и ч а н с ь к о г о ) князівства С л а в н и -
ше в містичну концепцію вічного "царства святого Вацлава",
коничів, о б ' є д н а н і з Празьким князівством наприкінці X с т . ; З — кордо¬
увійшовши до свідомості середньовічних чехів.
н и Чеського королівства у XII ст.; 4 — територія, п р и є д н а н а д о Ч е х і ї в
Н а с т у п н и й ч е с ь к и й к н я з ь — Болеслав І (935-967) — спер­ період правління П р ж е м и с л а II Отокара ( 1 2 5 3 - 1 2 7 8 ) ; 5 — напрям п о х о -
шу намагався с к о р и с т а т и с я з н е п е в н о ї ситуації на німецько- ш н монголо-татарів у XIII с т . ; 6 — к о р д о н и Ч е с ь к о г о королівства, об'єд¬
н а н о г о з Польським королівством у 1 3 0 0 - 1 3 0 6 рр.
132
133
му п р е с т о л і , однак після тривалого конфлікту з Оттоном І своєрідну винагороду, в тому числі завдяки новоутвореним
(936-973) визнав верховенство короля (950). Б о л е с л а в чинив м о р а в с ь к и м уділам в О л о м о у ц і та Брно.
опір мадярській експансії. Н а р і ч ц і Л е х у Б а в а р і ї 9 5 0 р . відбу¬ І Іроте н а п р и к і н ц і XI ст., п і с л я т о г о я к рід Пржемислови-
л а с я битва н і м е ц ь к о г о війська з м а д я р а м и , в якій брав участь чів д у ж е р о з р і с с я , н а д а н и й статут п е р е с т а л и з в а ж а т и . Н е зо¬
і загін Б о л е с л а в а . У н а с л і д о к п о р а з к и м а д я р їхній наступ углиб нам вдалий поділ Моравії перетворився на джерело числен¬
Центральної Європи припинився. них інтриг. Особливо б а г а т о їх б у л о в п е р ш і й ч в е р т і X I I ст.,
У добу правління Болеслава І та його сина Болеслава II ітлом пристрасті трохи вгамувалися, однак у 1125-1172 рр.
(976-999) держава Пржемисловичів сягнула свого апогею. Вона вибухнули знову. За т а к и й к о р о т к и й строк князівський трон
охоплювала більшу частину Моравії, значну частину Сілезії, посідали вісім чоловік. У цей період певну роль у згаданих
Словацькі землі та Малопольщу. Болеслав II, хоча й дістав подіях відіграв і м п е р а т о р Фрідріх І Барбаросса. Він передав
прізвисько Побожний, цілеспрямовано посилював особисту Моравію, як васальне володіння, Пржемисловичу Конраду
владу, б е з ц е р е м о н н о у с у в а ю ч и п р о т и в н и к і в . У 995 р . за й о г о Оггі. Коли той у 1189-1191 рр. обійняв празький престол,
н а к а з о м в и н и щ и л и м а й ж е п о в н і с т ю о с т а н н і й н е з а л е ж н и й рід Моравія знову зблизилася з Чехією, проте самостійність у
С л а в н и к і в , я к і п р а в и л и С х і д н о ю Ч е х і є ю . К р и в а в о ї бані уник¬ межах д е р ж а в и П р ж е м и с л о в и ч і в вона зберігала т р и в а л и й час.
нув тільки один С л а в н и к — другий п р а з ь к и й є п и с к о п Войтех Тяк, попри складне економічне становище та політичну не­
(936-997), я к и й вчасно виїхав з країни і з н а й ш о в порятунок стабільність, Чехія протягом трьох століть перетворилася на
у саксонських королів, з к о т р и м и мав добрі стосунки. Проте центр, потенційна сила якого набагато виразніше виявилася вже
через два р о к и , під час м і с і о н е р с ь к о г о п е р е б у в а н н я в Пруссії, в наступному столітті.
він був у б и т и й . Католицька церква згодом канонізувала Вой-
теха ( В о й ц е х а ) як с в я т о г о . У п о л ь с ь к и х з е м л я х культ Святого ЧЕСЬКЕ В європейських країнах у XIII ст. за-
Войтеха п о ш и р и в с я як культ Вацлава у чехів. КОРОЛІВСТВО вершився процес розподілу праці та
Пржемисловичі в 50—80-ті роки XI ст. проводили активну У X I I I ст. формування товарного господарства.
зовнішню політику. Вони ревно захищали власні права і для Характерними рисами економічного
зміцнення влади вміло використовували чвари у Священній розвитку цього періоду було р о з ш и р е н н я площ орної землі,
Римській імперії, шукаючи вигідних союзників. Так, зокре¬ н а л а г о д ж е н н я з о в н і ш н ь о т о р г о в е л ь н и х з в ' я з к і в , р о з в и т о к ре¬
ма, князь Вратіслав II (1061-1092) у б о р о т ь б і за інвеституру м і с н и ц т в а т а в и д о б у т к у к о р и с н и х к о п а л и н , у д о с к о н а л е н н я гро¬
між п а п о ю Г р и г о р і є м VI та і м п е р а т о р о м Генріхом IV ( 1 0 5 6 ¬ шової с и с т е м и . Т р и п і л ь н а та багатопільна с и с т е м и землероб-
1106) п і д т р и м а в ц і с а р я , з а в д я к и чому на тривалий с т р о к діс¬ с та створювали умови для інтенсивнішого обробітку ґрун-
тав не т і л ь к и о б ш и р н і землі в М і ш н і та Л у ж и ц е , а й корону¬ іів. Значне збільшення продукції сприяло розвиткові міст,
вався у Мотучі в 1085 р. Король Владислав II (1 1 4 0 - 1 173) стимулювало феодалів до пошуку нови х способів збагачення,
також підтримував дружні зв'язки з німецьким імператором іа ц и х у м о в п а н щ и н а та н а т у р а л ь н і п о в и н н о с т і перетворили¬
Фрідріхом І Барбароссою з династії Штауфенів (1152-1 190). с я н а г р о ш о в у р е н т у . Перехід до грошової ренти в Центральній
За п о с л у г и , н а д а н і н і м ц я м під час в о є н н о ї к а м п а н і ї у Північ¬ Європі відбувався у ХШ-ХТУ ст., на одне-два століття пізні­
ній І т а л і ї , в і н у 1158 р . з д о б у в к о р о л і в с ь к и й т и т у л , я к и й став ше, ніж у Західній Європі. У Чеських землях інтенсивне освоєн­
спадковим. ня нових земель почалося з середини XII ст. й тривало в XIII ст.
Внутрішньополітичну ситуацію намагався поліпшити князь Відносно вигідні економічні умови, сприятлива внутріш¬
Бржетіслав. У 1039 р. він видав декрет, у якому кодифікував н я та з о в н і ш н я ситуація піднесли Чехію в XIII ст. я к о д н у з
перші юридичні норми в галузі цивільного та кримінального пра­ провідних країн Центрально-Східної Європи.
ва. С т а б і л і з а ц і ї т а з м і ц н е н н ю в л а д и П р ж е м и с л о в и ч і в м а в с п р и ¬ Саме в цей важливий період чеським князем став Прже-
яти його Спадковий статут, щ о з ' я в и в с я н е з а д о в г о до смерті мисл І Отакар (1197—1230), який уміло втручався в боротьбу
Бржетіслава (1055). Ним запроваджувався принцип сеньйо¬ і а і м п е р с ь к и й т р о н і, п і д т р и м у ю ч и р і з н и х п р е т е н д е н т і в , ко­
рату, згідно з яким трон завжди передавався найстаршому, жен з яких нагороджував його, домігся визнання королівського
хоч би с к і л ь к и він м а в р о д и ч і в . І н ш і ч л е н и д и н а с т і ї д і с т а в а л и титулу для чеських правителів. У 1212 р . П р ж е м и с л І дістав у

134 135
дарунок Золоту сицилійську буллу, що визнавала неподіль­ Після смерті Вацлава І в 1 2 5 3 р. й о г о синові відкрився
ність чеської держави, право чеських феодалів обирати коро­ ш л я х н а п р а з ь к и й п р е с т о л . З о с е р е д ж е н н я в л а д и в о д н и х ру­
л я , п р а в о і н в е с т и т у р и к о р о л е м ч е с ь к и х є п и с к о п і в і т і л ь к и мі­ ках, до якого прагнув новий король Пржемисл II Ота­
німальні зобов'язання чеських державців перед німецькими кар (1253-1278), не викликало з а п е р е ч е н ь у С в я щ е н н і й Рим­
к о р о л я м и та імператорами. ській імперії.
Цей крок, крім іншого, провіщав зміни в політиці Пржемис­ У період міжцарів'я у Священній Римській імперії, за Прже­
ловичів стосовно папської курії взагалі. Попри тиск папи Іно- мисла II, посилилася боротьба Чехії за приєднання нових тери­
кентія III, я к и й не бажав п о с и л е н н я чеських королів, не по­ торій і вихід до Середземного й Балтійського морів. У результа-
годжувався на створення Празького архієпископства, втру­ іі п р о т и б о р с т в а з у г о р с ь к и м к о р о л е м Б е л о ю I V Ч е х і я з а в о ю ­
чався у стосунки Пржемисла І з чеською церквою, Пржемисл І вала А в с т р і ю , Штірію, Карінтію і Крайну й дістала вихід до
з р о б и в усе, щ о б в и р і ш а л ь н е слово в з а м і щ е н н і посад є п и с к о ­ А д р і а т и ч н о г о м о р я . П р ж е м и с л I I з д і й с н и в д в а п о х о д и н а пів­
пів з а л и ш а л о с я за к о р о л е м , я к и й з б и р а в п о д а т к и з ц е р к о в н о ¬ ніч Є в р о п и з м е т о ю д о б и т и с я в и х о д у д о Б а л т і й с ь к о г о моря.
го майна. Н і м е ц ь к і князі п о б о ю в а л и с ь з м і ц н е н н я Ч е с ь к о г о королів¬
Пржемисл І Отакар добре пам'ятав про родинні негараз¬ ства. К о л и П р ж е м и с л I I п о ч а в п р е т е н д у в а т и на імператорсь¬

ди наприкінці минулого століття й тому намагався усунути кий т р о н , німецькі к у р ф ю р с т и в і д д а л и п е р е в а г у Р у д о л ь ф у Габ­

сбургу. Він відібрав у Ч е х і ї А в с т р і ю , Ш т і р і ю , К а р і н т і ю і при­
н е б е з п е к у с у п е р е ч о к за д о с я г н у т і п р и в і л е ї . З а р у ч и в ш и с ь під¬
єднав ці землі до власних володінь. Під час війни, яку
тримкою Ф р і д р і х а I I , він уже в 1216 р . о б р а в с о б і наступни­
П р ж е м и с л , не маючи ж о д н и х шансів на перемогу, вів п р о т и
ка — п'ятнадцятирічного сина Вацлава. Щоб це рішення
Рудольфа, 26 серпня 1278 р. й о г о військо з а з н а л о п о р а з к и , а
з а л и ш и л о с я в с и л і , В а ц л а в а к о р о н у в а л и в 1228 р . , щ е з а ж и т т я
сам король загинув.
б а т ь к а . Т а к з п е р ш о ї п о л о в и н и X I I I ст. б у л о с к а с о в а н о прин­
ц и п с т а р ш и н с т в а і в с т а н о в л е н о п р и н ц и п п р и м о г е н і т у р и * . На¬ У країні після загибелі Пржемисла I I Отакара запанував
с т а в ч а с р о з в ' я з а т и п р о б л е м у ю р и д и ч н о г о т а п о л і т и ч н о г о ста¬ хаос. Ц е дало змогу дворянській опозиції виявити свою силу.

тусу ц е р к в и , що в період понтифікату Інокентія III (1198 Чеська шляхта, очолювана єпископом Празьким, Тобіашем
із Б е х і н е , п р а г н у л а з а х и с т и т и і н т е р е с и ч е с ь к о ї д е р ж а в и й ди¬
1216) в д а в а л а с я д о д е д а л і б і л ь ш о г о т и с к у . Пржемисл прагнув
н а с т і ю П р ж е м и с л о в и ч і в . У 1 2 8 2 р. з е м с ь к а у п р а в а , з а підтри¬
не погіршувати стосунки з папською курією, але й не міг
мки б і л ь ш о с т і д в о р я н с т в а , взяла у свої руки владу в країні.
змиритися з перетворенням церкви на державу в державі.
Після п'яти років смути ситуація в країні нормалізувалася.
Тривалі переговори завершилися компромісом: 5 квітня
Шляхта обрала королем Вацлава I I і разом з ним виступила
1222р. церква дістала великі привілеї. Перший договір між дер­
посієм д е р ж а в н о ї влади.
жавою і церквою створював передумови для визнання католи­
Вацлав II (1283—1305), залишивши вищих дворян н а го¬
цькою церквою пріоритету короля та її всебічного розвитку.
ловних земських посадах, одночасно формував королівський
Церква ставала одним з цілком природних станів середньовіч­
уряд з ф і н а н с и с т і в , правознавців, економістів, церковників,
ного суспільства.
ф а х і в ц і в із з о в н і ш н ь о ї п о л і т и к и , к у л ь т у р и . Король, запрова¬
У 1241 р., коли монгольські орди вдерлися на територію
дивши державну монополію на видобуток срібла, збільшив
Моравії, міста О л о м о у ц , Б р н о та ін. г е р о ї ч н о в и т р и м а л и об­
д о х о д и с к а р б н и ц і , а в 1 3 0 0 р. видав п р а в о в и й к о д е к с . Напри­
логу. М о н г о л а м було з а в д а н о р і ш у ч о г о удару, п і с л я чого вони
кінці X I I I ст. Вацлав I I з а х о п и в польські землі й 1 3 0 0 р. коро­
покинули Моравію.
н у в а в с я п о л ь с ь к о ю к о р о н о ю . А л е в ж е у 1 3 0 5 р . П о л ь щ а відо¬
Безперечним є ф а к т , щ о П р ж е м и с л І О т а к а р з м і ц н и в ко¬ кремилася від Ч е х і ї .
ролівську владу, заклавши міцний фундамент для честолюб¬
В 1305 р. Вацлав II помер, а його сімнадцятилітнього сина
ної п о л і т и к и своїх н а с т у п н и к і в . Вже його с и н — король Вац­
Вацлава III, який правив усього один рік (1305-1306), убили в
лав І (1230-1253) — дбав про розширення кордонів держави
Оломоуці. Після цього рід Пржемисловичів за чоловічою лінією
Пржемисловичів.
перервався.

* Право п е р ш о р о д н о г о сина на престол.

136 137
 СОЦІАЛЬНО- У Хет. в чеських землях зміцнюються фе- човне право на землю і с е л я н , я к і на ній п р а ц ю в а л и , проте з
ЕКОНОМІЧНИЙ одальні відносини йрізко зростає кількість часом це п р а в о ф а к т и ч н о п е р е т в о р и л о с я на формальність.
РОЗВИТОК феодально залежних селян. К н я з ь вважав¬ У XII ст. в загальних рисах сформувалася васальна система
с я в л а с н и к о м усіх в і л ь н и х з е м е л ь , ґрун¬ ик одна зі складових більш індивідуалізованих прав, привілеїв та
тів с е л я н , я к і н е п о т р а п и л и в п р я м у з а л е ж н і с т ь від ф е о д а л і в , обов 'язків. З а ті ч и і н ш і з а с л у г и б і л ь ш і с т ь п р е д с т а в н и к і в шля¬
церковних володінь, земель, наданих у тимчасове користу¬ хти, щ о з а р о д ж у в а л а с я , д і с т а в а л и з е м л ю , на ній оселялись і
вання своїм близьким. Незначна частина земель перебувала у з а с н о в у в а л и а в т о н о м н і в о л о д і н н я . О р е н д а з е м л і н а б у в а л а біль¬
власності громад і окремих феодалів. ш о г о в н о р м у в а н н я , щ о с п р и я л о в и р а з н і ш о м у в и з н а ч е н н ю ва¬
Таким чином, князь, очолюючи державу, був верховним воло­ сальних відносин (кріпосницької залежності), в які потрапи¬
дарем землі. Він мав широкі привілеї: право на користування ла більшість селян. П р о т е т р и в а л и й ч а с у ч е с ь к и х з е м л я х сто¬
лісами, водами, корисними копалинами, на будівництво замків, сунки між князем і шляхтичами, залежними від н ь о г о , так

карбування монети. само як і стосунки між шляхтичами і простим людом, зали¬

шалися не врегульованими. Лише в 1189р. з'явився статут
Д л я у п р а в л і н н я д е р ж а в о ю к н я з ь м а в а д м і н і с т р а т и в н и й апа¬
князя Конрада Отти, де гарантувалося право на володіння чес­
рат і д р у ж и н у . Він к е р у в а в к р а ї н о ю через систему градів, за
но одержаними маєтностями й водночас формулювалися загаль¬
якими закріплювалися певні території. Господарська органі¬
нообов'язкові правила на випадок, коли б їх потрібно було змі¬
зація спиралася на маєтки к н я з я і п о с е л е н н я , що виконували
нювати. Статут став в и з н а ч а л ь н и м е т а п о м н а ш л я х у від само¬
чітко визначені служби й ремісничі роботи.
вільного в і д ч у ж е н н я та н е в н о р м о в а н о ї о р е н д и до юридичного
Всі п о д а т к и й п о в и н н о с т і з ч а с о м п е р е т в о р и л и с я н а фео¬
впорядкування нових власницьких і соціальних відносин.
дальну ренту. Вільні о б щ и н н и к и ставали з а л е ж н и м и — спо¬
ч а т к у від к н я з я , а з г о д о м і від і н ш и х ф е о д а л і в . Основну масу З появою феодальної власності на землю з 'являється і фео¬
феодально залежних селян складали ті з н и х , які передава¬ дальний імунітет, за яким окремі права і функції центральної
лись у спадок дідичами. влади переходять до власників землі. Спочатку імунітет дістала
Селяни, які розорялися, мусили залишати свої ґ р у н т и і церква. С в і т с ь к и й імунітет п о ш и р ю є т ь с я з к і н ц я X I I с т . Ве¬

оселятися на землі феодала. За п р а в о користуватися землею ликі землевласники поступово перетворюються на самостій¬
них можновладців.
селяни сплачували ренту феодалові й виконували низку по¬
винностей. Окремі селяни несли військову службу у князя. УХІІІст. розпочалася багата на події доба економічного роз¬

О с к і л ь к и ц я с л у ж б а з а б и р а л а б а г а т о с и л і ч а с у , с е л я н и з а бор¬ квіту чеської середньовічної держави. Незважаючи на те, що гео-

ірафічне п о л о ж е н н я чеських земель не с п р и я л о господарсько¬
ги ч а с т о п о т р а п л я л и у ф е о д а л ь н у залежність.
му р о з в и т к о в і й т і с н і ш о м у в х о д ж е н н ю в міжнародний ринок,
В XI ст. відбувається диференціація і серед самих феодалів.
е к о н о м і ч н и й п о т е н ц і а л Чехії та ф о р м и г о с п о д а р с ь к о ї діяльно­
Поступово виникає прошарок вищої шляхти. Здебільшого — це
сті зазнали відчутних змін. Суто аграрний характер економіки
в и х і д ц і з с е р е д о в и щ а д р у ж и н н и к і в , я к і з а с л у ж б у к н я з е в і діс¬
переростав у аграрно-ремісницький. Таким чином, припинилося
тавали землю з с е л я н а м и . У нижчій шляхті о п и н и л и с я вільні
відставання від розвиненіших регіонів Південної та Західної Єв¬
в о я к и , я к і н а д і л я л и с я за службу к о р о л ю або в е л и к и м шляхти¬
ропи. П о з и т и в н у р о л ь у ц ь о м у в і д і г р а л и н а с а м п е р е д п е в н і тех¬
чам дрібними володіннями. У н а с л і д о к д а р у н к і в к н я з я і маг¬
нологічні й технічні новації в аграрному секторі. Вирощування
натів церква поступово перетворюється на значного земле¬
сільськогосподарських культур з а л и ш а л о с я о с н о в н и м предме¬
власника.
том праці й джерелом, з якого с е л я н и н харчувався, оскільки
Наприкінці XI ст. в чеському суспільстві сталися важливі зміни.
с и с т е м а т р и п і л л я , я к а тоді п е р е в а ж а л а , гальмувала в и р о б н и ц т ¬
Заселяються вільні землі, підвищується культура їх обробітку,
в о м ' я с а . Я к п р а в и л о , т р е т и н а угідь з а с і в а л а с я о з и м и н о ю , ще
зростає ефективність господарювання. У XII ст., на відміну від
третина — яровиною, а решта пустувала протягом одного —
попередніх часів, вільні землі вважалися н е а б и я к о ю цінністю,
двох років. П і д в и щ е н н я врожайності забезпечили використан¬
о с к і л ь к и навіть н е в е л и к и й м а є т о к за р а х у н о к п р а ц і с е л я н міг
ня досконалішого плуга та е ф е к т и в н і ш а культура землеробст¬
прогодувати ф е о д а л а . У з в ' я з к у з ц и м ті, хто с л у ж и в князеві,
ва. Н е слід н е д о о ц і н ю в а т и й т о й ф а к т , щ о ю р и д и ч н і н о р м и , за
н а м а г а л и с я о т р и м а т и від н ь о г о н о в і ґ р у н т и . К н я з ь зберігав в е р -
139
138
 пм застосовувалося у н о в о с т в о р ю в а н и х господарствах. Та не­
якими земля здавалася в оренду, стабілізувалися. Статистика
вдовзі в о н о н а б у л о з а г а л ь н о г о х а р а к т е р у . В п е в н о м у с е н с і н о ­
свідчить, що у XIII ст. виробництво сільськогосподарської проду­
на ю р и д и ч н а ф о р м а була в и г і д н о ю д л я обох с т о р і н , оскільки
кції зросло принаймні у два рази порівняно з попереднім. Завдяки
усувала свавілля знаті та невпевненість кріпака, й водночас за-
цьому істотно підвищився рівень ринкових відносин, збільшився
(ісіпсчувала панові регулярний прибуток, що раніше не мало
обіг у торгівлі сільськогосподарською продукцією, що, своєю чер­
правового о ф о р м л е н н я . Основи стосунків правителя і шлях-
гою, зумовлювало подальше поглиблення поділу праці, сприяло роз­
іи з а к л а в "Статут К о н р а д а " . Е м ф і т е в т и ч н е п р а в о т е п е р в и з н а ­
виткові несільськогосподарського виробництва й, нарешті, зрос­
чало в і д н о с и н и між ш л я х т и ч е м і його к р і п а к о м . Т а к и м чином
танню чисельності населення.
іаиершилося формування системи феодальних відносин.
Іншим важливим чинником, що мав далекосяжні економіч¬
ні й політичні наслідки, стало різке зростання видобутку й
РОЗВИТОК Зміни в сільському господарстві й тор-
обробки коштовних металів, насамперед срібла та золота. Попит
ЧЕСЬКИХ МІСТ гівлі в другій п о л о в и н і X I I — н а п о ч а т ­
на них в и к л и к а в справжню срібну (золоту) л и х о м а н к у . Ще в
ку X I I I ст. н а ч е с ь к и х землях сприяли
першій половині XII ст. з ' я в и л и с ь багаті срібні копальні на
підвищенню ролі міст як центрів торгового обміну й реміс­
Чесько-Моравській в и с о ч и н і , з о к р е м а під Іглавою та Г а в л и ч -
ничого виробництва.
к о в и м б р о д о м . Ч е р е з к і л ь к а д е с я т и л і т ь в і д к р и л а с я дуже перс¬
Д о X I I ст. ц е н т р а м и обміну товарів виступали поселення
пективна копальня на Кутній Горі. Прибуток швидко збіль¬
навколо фортець, а також торгові села. УXIII ст., поряд зі
ш у в а в с я й невдовзі чеські землі стали о д н и м з найвідоміших
старовинними поселеннями міського типу — Прагою, Оломоу-
європейських центрів з видобутку дорогоцінних металів.
цем, Брно — виникають перші справжні міста. їх засновував
Третьою визначальною рисою соціально-економічного розвит­
насамперед король. Мешканці міст з а л и ш а л и с я підданими,
ку XIII ст. стали істотні зміни у складі та густоті населення, в
але м о г л и в і л ь н о п е р е с у в а т и с я й р о з п о р я д ж а т и с я в л а с н и м май¬
його структурі. У 20-х р о к а х X I I I ст. в е л и к о г о р о з м а х у набуває
ном. Вони будували м і с ь к і с т і н и та у к р і п л е н н я . Міські приві­
к о л о н і з а ц і я в і л ь н и х з е м е л ь . С и т у а ц і ю з м і н и л а з о в н і ш н я , німе¬
леї узаконювали становище міст як центрів ремесла й торгівлі.
ц ь к а , к о л о н і з а ц і я , я к а в ш и р о к о м у м а с ш т а б і б і л ь ш - м е н ш сис¬
Закладення міст відбувалося на принципах приватного під­
т е м а т и ч н о р о з п о ч а л а с я в д р у г і й п о л о в и н і X I I I ст. її, б е з п е р е ч ¬
приємництва. Його здійснював локатор, який забезпечував при­
н о , с т и м у л ю в а в р о з в и т о к в и д о б у в н о ї галузі, щ о в і д к р и в а л о ши¬
буття н о в и х ж и т е л і в , р о з п о д і л д і л я н о к і б у д і в н и ц т в о . Локато¬
рокі перспективи для працевлаштування. Німецька колонізація
ри р о б и л и п о п е р е д н і й в н е с о к к о р о л ю або шляхтичу, на землі
аж ніяк не була насильницькою, оскільки здійснювалася за цілком
я к и х з а с н о в у в а л о с я місто. Н о в і міста с п о р у д ж у в а л и с я за пев­
усвідомленою згодою правителя. Вона не загрожувала обмежен¬
н и м п р и н ц и п о м : від п р я м о к у т н о ї п л о щ і в ц е н т р і розходили¬
ням прав чи г н о б л е н н я м корінного слов'янського населення.
ся в у л и ц і — у н а п р я м і до стін і ш л я х і в .
Н а в і д м і н у від і н ш и х регіонів, особливо на півночі Європи,
Міщани регулярно сплачували зі своїх ділянок королю чи вели¬
куди н і м ц і п р о н и к а л и т р и в а л и й час, к і л ь к о м а п о т о к а м и , аси-
кому шляхтичу грошовий оброк. Окрім того, король одержував
мілюючи місцеву людність, у чеських землях колонізація від¬
прибуток у вигляді ш т р а ф і в , здавання в оренду різних посад
бувалася інтенсивно, завершившись за ж и т т я трьох-чотирьох
тощо. Таким чином, закладаючи нові міста к о р о л ь і великі
п о к о л і н ь . Уже п р о т я г о м н а с т у п н о г о століття ч у ж и н с ь к и й на¬
шляхтичі передовсім дбали про власний добробут. Разом з тим
п л и в ослаб і д е м о г р а ф і ч н а ситуація в Чехії стабілізувалася.
у містах к о р о л ь убачав не тільки д ж е р е л о п о с т і й н и х доходів, а
Звичайно, німецька колонізація не просто збільшила людність
й опору к о р о н и на противагу свавіллю можновладців.
у досі переважно незаселених районах — вона сприяла їхньому
Король і феодали були заінтересовані в економічному розвої
окультуренню. Таким чином, з одного боку, зміцнювалися фео­
міст у своїх володіннях. Проте їх н е задовольняв відтік кріпа­
дальні відносини, юридично оформлюючись на основі емфітев-
ків з сіл до міст. А б и з а п о б і г т и ц ь о м у , вони підтримали пе¬
тичного права, а з іншого — чеські землі зазнавали урбанізації.
реселення до міст і н о з е м н и х колоністів, головним чином з
Емфітевтичне право, що формально гарантувало спадкову
Німеччини. Такі міста в и р і з н я л и с я серед і н ш и х своїм юри¬
о р е н д у м а є т к у та з е м л і , я к а до н ь о г о н а л е ж а л а , й т о ч н о окре¬
дичним статусом або п р и в і л е я м и . У Чехії п о ш и р ю в а л и с ь нюрн-
слювало умови оренди (розмір відповідних податків), переду-
141
140
берзьке і магдебурзьке право, у Моравії — система привілеїв, що Жителі гірничих міст мали значну особисту й колективну

виникла у Відні. свободу. П р о в і д тут п е р е б у в а в у р у к а х к в е р к і в — п і д п р и є м ц і в ,

М і с ь к е п р а в о з а к р і п л ю в а л о з а м і с т а м и о к р е м і п р и в і л е ї . Пра¬ які ф і н а н с у в а л и видобуток руди. П е в н у р о л ь у ц и х м і с т а х ві­

во на п р о в е д е н н я р е г у л я р н и х я р м а р к і в , м о н о п о л ь н е право на дігравали королівські ч и н о в н и к и , я к і с т е ж и л и за видобутком

виробництво і продаж ремісничих виробів у певній окрузі; і розподілом продукції: восьма частина срібла належала ко­

право о б о в ' я з к о в и х складів і торгівлі, яке зобов'язувало іно¬ ролю, решту ділили кверк, власник землі та р у д о к о п и , які

земних купців продавати у певний термін свої т о в а р и при відразу п р о д а в а л и свою частину кверку. В 60-ті р о к и X I I I ст.

транзитному проїзді, тощо. в І главі с т в о р е н о " К о д е к с г і р н и ч о г о п р а в а " , щ о став зразком

для чеських і м о р а в с ь к и х г і р н и ч и х міст. І н ш и й п о д і б н и й ко­
На першому етапі р о з в и т к у міст їхні ж и т е л і ще залежали
декс укладено в 1300 р .
в і д к о р о л я і м а г н а т і в , н а з е м л я х я к и х с т о я л о д а н е м і с т о . Вод¬
ночас вони мали такий рівень особистої і колективної свободи,
ПОЛІТИЧНА П і с л я с м е р т і В а ц л а в а III (1306) бороть-
я к и й дав м о ж л и в і с т ь їм п е р е т в о р и т и с я на суспільну верству.
СИТУАЦІЯ В ЧЕХІЇ ба за ч е с ь к и й т р о н не п р и п и н я л а с я аж
Спочатку містами керували представники володаря, зде¬
В ПЕРШІЙ до 1310 р . Ч е с ь к а ш л я х т а м і ц н о трима-
більшого колишні локатори. Але вже у другій половині ХШст.
Т Р Е Т И Н І XIV ст. ла владу у в л а с н и х руках, підшукуючи
в містах виникли міські ради, до складу яких обиралися багаті
кандидатуру на святовацлавський пре¬
городяни. Велику роль у житті міста відігравало загальне віче.
стол. У 1306р. королем проголошено Генріха Хорутанського (Ка-
С е р е д ж и т е л і в міст не існувало ані м а й н о в о ї , ані політич¬
рінтійського). Імператор Священної Римської імперії Альб­
ної рівності. Той, хто володів у місті д і л я н к о ю землі й мав
рехт Габсбург р у ш и в з в і й с ь к о м н а Ч е х і ю , п р а г н у ч и посадити
будинок, вважався повноправним міщанином. Із середовища
па престол свого с и н а Рудольфа. Генріх мусив з а л и ш и т и пре­
повноправних міщан незабаром виділився вузький прошарок па­
стол, королем обрали Рудольфа Габсбурга (1306—1307), який
триціату. Наприкінці XIII ст. він був здебільшого німецьким,
юбов'язався визнати всі п р и в і л е ї ч е с ь к о ї д е р ж а в и і чеської
що створювало помилкове уявлення про німецький характер
шляхти. Після смерті Рудольфа, за д о м о в л е н і с т ю з Альбрех-
чеських міст. П а т р и ц і а т з о с е р е д и в у своїх руках великі багат¬
юм, чеський престол мав посісти Фрідріх Красивий, його
ства, використовуючи доходи від о р е н д и , стягування подат¬
другий син. Кандидатуру Фрідріха підтримували окремі пани
ків і м и т н и х з б о р і в , а т а к о ж від с а м о ї к о л о н і з а ц і ї . Це викли¬
п ч а с т и н а патриціату, а т а к о ж н і м е ц ь к е н а с е л е н н я П р а г и . Про¬
кало заздрість шляхти.
т и в н и к и австрійської партії знову висунули кандидатуру Ген¬
Найчисленнішим прошарком міщан були ремісники, більшість
ріха Х о р у т а н с ь к о г о , я к и й був о д р у ж е н и й з с е с т р о ю покійного
яких становили чехи.
Вацлава III. Боротьба двох угруповань доходила до кривавих
У першій п о л о в и н і X I I I ст. в Чехії в и н и к л о д в а д ц я т ь міст.
сутичок. Н а р е ш т і Г е н р і х Х о р у т а н с ь к и й ( 1 3 0 7 - 1 3 1 0 ) сів н а пре¬
Та н а й б і л ь ш е їх з ' я в и л о с я в другій п о л о в и н і XIII с т . — по¬
стол. Фрідріх К р а с и в и й , діставши с о л і д н и й в и к у п , відмовив¬
н а д 1 2 0 . Н е з а б а р о м к о р о л і в с ь к і м і с т а с т а л и р о з р і з н я т и з а іме¬
с я від к о р о н и н а к о р и с т ь с у п е р н и к а . М о ж н о в л а д ц і , я к і поса¬
н а м и з а с н о в н и к і в чи в л а с н и к і в . До к о р о л і в с ь к и х міст разом з
дили на престол Генріха, захоплювали королівські землі й
Унічовим належали Опава (1224), Градец К р а л о в е (1225), Лі-
маєтності. Дехто з них домігся права на к о р и с т у в а н н я дохо¬
томержице (1230), Старе М є с т о П р а з ь к е (1235), Б р н о (1240),
дами з Кутногорських копалень, що зачіпало інтереси німе-
Іглава (1249), О л о м о у ц (1253), Ч е с ь к е Будейовіце (1265), Ку-
і (ького патриціату. Н а с т у п н і події, з о к р е м а з а г о с т р е н н я кон¬
тна Гора (1289), Пльзень (1295) та ін.
флікту між п а т р и ц і я м и і м о ж н о в л а д ц я м и , викликали невдо¬
Заснуванню ряду міст у Чехії сприяв видобуток корисних ко­
в о л е н н я ч е с ь к и х п а н і в , я к і п е р е й ш л и на бік австрійської партії.
палин, зокрема срібла. Наприкінці першої половини XIII ст.
1 енріха в и г н а л и з П р а з ь к о г о з а м к у , але н е з а б а р о м в і н п о в е р ­
було відкрито багаті п о к л а д и срібла в р а й о н і міст Іглави та
нувся з німецьким військом, яке пограбувало місто. Проти
Гавличків Брод. Моравія стала регіоном і н т е н с и в н о ї міської
І енріха в и н и к л а змова.
к о л о н і з а ц і ї . У д р у г і й п о л о в и н і X I I I ст. с р і б н у руду з н а й ш л и і
Пани вирішили одружити Яна Люксембурга, с и н а німець¬
в і н ш и х о б л а с т я х Чехії. Протягом десятиліття виросла Кутна
кого імператора Генріха VII, з д о ч к о ю В а ц л а в а II й посадити
Гора з ч и с л е н н и м населенням.

142 143
його на престол. Ян Люксембург п р и й н я в пропозицію і при­
ковпих феодалів. Він з в і л ь н и в від п о д а т к і в з а н е д б а н і монасти¬
б у в д о П р а г и , а Г е н р і х Х о р у т а н с ь к и й п о к и н у в Ч е х і ю . Ян Люк­
рі, а с в о ю к а н ц е л я р і ю к о м п л е к т у в а в з о с в і ч е н и х , з д і б н и х цер¬
сембург (1310—1346) видав панам грамоту, в якій зобов'язува¬
к о в н и х ієрархів. С т и м у л ю ю ч и р о з в и т о к м і с т я к ц е н т р і в внут¬
вся не н а д а в а т и ж о д н и х п р и в і л е ї в , що обмежували б права і
рішньої та м і ж н а р о д н о ї торгівлі, Карл водночас прагнув не
вольності вищого духовенства та м о ж н о в л а д ц і в , котрим га¬
попустити їх перетворення на самостійну політичну силу,
р а н т у в а в особисту та м а й н о в у н е д о т о р к а н н і с т ь . Ч е с ь к е панс¬
постійно підтримуючи рівновагу між р і з н и м и міськими ста¬
тво, діставши значні привілеї, тим самим ю р и д и ч н о обмежи¬
нами.
ло к о р о л і в с ь к у владу. Король мусив скликати сейм, а б и діс¬
У своїй діяльності Карл спирався на потужну підтримку
тати дозвіл на з б и р а н н я податків. На сеймах керували велика
с в о г о д у х і в н и к а т а в и х о в а т е л я , о б р а н о г о в 1342 р . п а п о ю Рим­
шляхта і вище духовенство. К о р о л ь с к л и к а в т а к о ж представ¬
с ь к и м — К л е м е н т а VI. З а в д я к и п а п с ь к і й буллі ч е с ь к а католи¬
н и к і в міст, щ о б д о м о г т и с я від н и х д о д а т к о в и х коштів.
цька церква в 1344 р . д і с т а л а с т а т у с самостійного архієпис-
Серед чеської шляхти не було єдності. Група можновлад¬
копства (з 973 р. вона підпорядковувалася Майнцському
ців, о ч о л ю в а н а Генріхом з Липи, підтримувала короля. Інша
архієпископству), до складу я к о г о входили є п и с к о п с т в а Оло-
група, під п р о в о д о м З а ї ц а з Вальдека, о р і є н т у в а л а с я на коро¬
м о у ц ь к е та Л і т о м и ш л ь с ь к е . П р а з ь к и м а р х і є п и с к о п о м був при¬
леву. Після низки сутичок, 23 к в і т н я 1318 р . б у л о досягнуто
значений високоосвічений п о л і т и ч н и й діяч, особистий друг
м и р н о ї у г о д и , з г і д н о з я к о ю усі в и щ і д е р ж а в н і п о с а д и король
короля — Арношт з Пардубіце.
передавав великій шляхті. Т а к и м ч и н о м влада панів зміцніла
П і с л я в і д л у ч е н н я від к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и імператора Лю-
на противагу владі королшській.
довіка Баварського та й о г о д е т р о н а ц і ї , папа Клемент VI спри¬
У 1320 р . Я н Л ю к с е м б у р з ь к и й п о к и н у в Ч е х і ю . Перебуваючи
яв обранню (липень 1346р.) чеського короля імператором Свя¬
за к о р д о н о м , він б р а в участь у є в р о п е й с ь к і й п о л і т и ц і й д о м і г с я
щенної Римської імперії під ім'ям Карла ГУ (коронований у 1355р.).
п р и є д н а н н я д о Ч е х і ї н и з к и н о в и х з е м е л ь . У 1322 р . й о г о с е с т р а
Т і с н і к о н т а к т и К а р л а з ц е р к о в н и м и ф е о д а л а м и , п а п о ю т а ка¬
Марія стала к о р о л е в о ю Франції. С в о г о с и н а В а ц л а в а Я н одру­
толицьким кліром дали підстави його суперникам називати
ж и в із с е с т р о ю Ф і л і п п а Валуа, м а й б у т н ь о г о к о р о л я Франції.
монарха "попівським королем". Водночас, будучи ставлеником
папи, Карл ніколи не виступав п р о в і д н и к о м його політики
ЧЕСЬКА КОРОНА Величезний вплив на історичний поступ
па континенті, а використовував союз із к у р і є ю у власних
ЗА П Р А В Л І Н Н Я Чехії з д і й с н и в с и н Я н а Л ю к с е м б у р з ь к о -
політичних цілях.
К А Р Л А IV г о — чеський король Карл. Період його пра­
Священна Римська імперія германської нації на початку
вління ввійшов у історію під назвою "золота
Х^ст. являла собою сукупність роздроблених і позбавлених вну¬
доба ". Н а в і д м і н у в і д с в о г о б а т ь к а , с х и л ь н о г о д о авантюризму,
трішньої єдності територій, ядро яких складали старонімецькі
щ о м а й ж е все ж и т т я п р о в і в у походах, беручи участь у нескін¬
іемлі, а також великі області за Ельбою та вздовж Дунаю,
ченних європейських війнах, в и т р а т и в усі д е р ж а в н і к о ш т и й
понімечені в ході колонізації. Формально до неї належали дер¬
мало не довів Богемію до банкрутства, Карл з самого початку
ж а в и П і в н і ч н о ї Італії і Т о с к а н и та К о р о л і в с т в о Ч е х і я . Зовні¬
з а р е к о м е н д у в а в себе п р а г м а т и ч н и м і ощадливим державцем.
шні й внутрішні кордони імперії постійно змінювалися під
Перебуваючи на троні (1346-1378), Карл основну увагу при­
час в о є н або після д и н а с т и ч н и х шлюбів. За цих умов Карл як
діляв вирішенню внутрішньополітичних питань як у самій Чехії,
імператор мусив піклуватися не про абсолютну владу, а про
так і у всій імперії. Незважаючи на участь у ч и с л е н н и х сутич¬
визнання особистого авторитету, який, на його думку, мав спи¬
ках і к о н ф л і к т а х , він н і к о л и не вів с п р а в ж н і х в і й н , намагаю¬
ратися на могутність Чеського королівства. Карл IV вирішив
ч и с ь р о з в ' я з у в а т и п р о б л е м и д и п л о м а т и ч н и м и з а с о б а м и , в то¬
перетворити Чехію на центр імперії.
му числі з а в д я к и ц і л е с п р я м о в а н і й шлюбній політиці.
Кодифікацію правових норм устрою Священної Римської імпе¬
Ставши чеським королем, Карл запровадив цілу низку право¬
рії Карл здійснив у "Золотій буллі" (1356). Вона залишалася яд¬
вих актів, спрямованих на зміцнення своєї влади, повернув ко¬
р о м і м п е р с ь к о г о з а к о н о д а в с т в а ( д о с к а с у в а н н я в 1806 р . ) і ста¬
роні відторгнуті землі, створив умови для наступу на панську
в и л а Ч е с ь к е к о р о л і в с т в о у п р и в і л е й о в а н е с т а н о в и щ е . Б у л л а під¬
олігархію. Головною становою опорою корони король уважав цер-
тверджувала, що імператора мала обирати спеціальна колегія у
144
Ш 3-2764 145
складі семи к н я з і в - к у р ф ю р с т і в : трьох ц е р к о в н и х (архієписко­ шдомнйяк "Шаіеяіая СагоІіпа"("ВеличнаКароліна"). У 109 пунк-
пи М а й н с ь к и й , К е л ь н с ь к и й , Р е й н с ь к и й ) т а чотирьох світських і.іч ц ь о г о к о д е к с у п р а в о в и х з в и ч а ї в і н о р м регламентувалися
(король Ч е с ь к и й , п ф а л ь ц г р а ф Р е й н с ь к и й , герцог С а к с о н с ь к и й , е к о н о м і ч н і та п р а в о в і в і д н о с и н и між королівською владою і
маркграф Бранденбурзький). Вибори відбувалися з ініціативи підданими Чеської корони. Однак на Генеральному сеймі
архієпископа Майнського у Франкфурті-на-Майні простою I І_Б5 IV в е л и к а ш л я х т а — п р и х и л ь н и ц я " н е п и с а н о г о п р а в а " —
більшістю голосів. Згода папи Римського вимагалася тільки пропалила прийняття нового кодексу. В проекті законника
п р и к о р о н а ц і ї імператора. Д о к у м е н т з а к р і п л ю в а в нові князів¬ п р а г н е н н я К а р л а остаточно централізувати владу з а й ш л и надто
ські п р и в і л е ї : п р а в о н а в и щ и й суд, п р а в о н а в и д о б у т о к к о р и с ¬ ш і л е к о , т о д і я к і с т о р и ч н і у м о в и д л я їх з д і й с н е н н я щ е н е ви-
них к о п а л и н , карбування монет, збирання мита і податків. іріли.
"Золота булла "підтверджувала свободу обрання чеського ко­ Політика Карла ^сприяла економічному зміцненню Чехії. В
роля в Чеському сеймі у випадку припинення династії, а імпера­ пеіі період тут а к т и в н о розвиваються хліборобство, тварин¬
тор не міг самостійно призначати чеського короля або змінюва­ н и ц т в о , в и р о щ у в а н н я х м е л ю , з р о с т а ю т ь о б с я г и в и д о б у т к у ко¬
ти статус Чеського королівства. Йому надавалося право ли¬ рисних копалин тощо. Влада забезпечувала стабільне функ¬
ше затверджувати вже обраного монарха. Підданих Чеського ціонування річкових та н а з е м н и х шляхів сполучення.
королівства мав судити тільки чеський суд. Ч е с ь к и й король О с о б л и в у увагу К а р л IV п р и д і л я в р о з в и т к о в і о с в і т и , науки
міг п р и д б а т и землі та м а є т н о с т і в будь-якій частині імперії, II культури, вважаючи їх в а г о м о ю політичною противагою
тоді я к і н ш і к у р ф ю р с т и , обрані імператорами, не мали права 11 п х а н н я м ш л я х т и н а в л а д у . С а м е з н а н н я й о с в і ч е н і с т ь (сам
на п р и д б а н н я в Чехії майна. Карл володів п'ятьма мовами), на його думку, створювали
За таку с п р я м о в а н і с т ь політики окремі сучасники закида¬ мінні підвалини не тільки для с и с т е м и у п р а в л і н н я суспільст¬
ли Карлові IV, щ о "для чехів він був р і д н и м батьком, а для вом, а й для процвітання чеських земель узагалі. У1348р. в
німців — вітчимом". Насправді причини такого курсу були Прачі був заснований університет — перший у Священній Рим¬
набагато глибшими. ській імперії. В с е ц е в е л о д о т о г о , щ о к а т о л и ц ь к а ц е р к в а втра¬
Особлива увага до Чехії (богемоцентризм) як політичного чала монополію н а освіту, яка відтепер ставала д о с т у п н о ю і
центру імперії виявилася в намаганні Карла IV підвищити ста­ д м и с в і т с ь к и х о с і б . У н і в е р с и т е т від с а м о г о п о ч а т к у с в о г о ф у н к ¬
тус Праги. За його правління це місто вважалося не тільки ціонування вирізнявся певною демократичністю, а відносна
столицею земель Чеської корони, а й центром архієпископства і свобода академічних дискусій сприяла розвиткові передових
резиденцією імператора. ідей, ф о р м у в а н н ю у людській свідомості к р и т и ч н о г о ставлення
В чотирнадцяти спеціальних грамотах (1348) Карл визначав по н а в к о л и ш н ь о г о світу.
місце Чехії в імперії і підтверджував права, свободи та привілеї
До Празького університету запрошувалися провідні європей-
чеських королів. У документах визначалися території, що на¬
і икі вчені, завдяки ч о м у тут не т і л ь к и в и к л а д а л и с я навчальні
л е ж а л и до " з е м е л ь Ч е с ь к о ї к о р о н и " : Чехія, М о р а в і я , сілезькі
предмети, а й в и н и к л о підґрунтя для п р о в е д е н н я досліджень
князівства, Верхня і Н и ж н я Л у ж и ц я . До складу своєї держави
V іалузі т о ч н и х і п р и р о д н и ч и х н а у к : а с т р о н о м і ї , математики,
Карл в к л ю ч и в т а к о ж Л ю к с е м б у р г та м а р к г р а ф с т в о Бранден¬
медицини. П і д в и щ и в с я рівень шкільної освіти. Тільки в Празі
бург. У к о ж н і й із ц и х з е м е л ь і с н у в а в в л а с н и й с е й м , а р і ш е н н я
налічувалось 25 шкіл. Школи існували в кожному королівському
Чеського сейму мали обов'язковий характер для шляхти ін¬
місті. К а р л IV п і к л у в а в с я п р о р о з в и т о к м и с т е ц т в а , літератури
ших земель Чеської корони. Водночас сейм кожної землі мав
і а музики, з і б р а в ш и в Чехії к р а щ і культурні с и л и Європи.
право висловлюватися стосовно політики й особи монарха,
За с п р и я н н я монарха р о з в и в а л о с я к р а с н е п и с ь м е н с т в о , осо-
в и р і ш у в а т и в н у т р і ш н і п и т а н н я , п р о т е н е м а в п р а в а в е с т и са¬
ііііиво і с т о р и ч н а п р о з а . Так, для н а п и с а н н я історичних хро­
мостійну зовнішню політику.
нік імператор особисто добирав літераторів і складав план
Проводячи курс, спрямований на зміцнення центральної вла­
і н о р у : д о х р о н і к и Б е н і ш а К р а б і ц е і П р ж і б і к а П у л к а в и в і н до¬
ди, Карл використовував суперечності всередині шляхетського
пав "Святоваилавську легенду" та в л а с н у "Автобіографію".
стану. Однак для того, щоб остаточно приборкати панську
З а п р а в л і н н я К а р л а IV у П р а з і б у л о п о б у д о в а н о н о в і собо¬
олігархію, він заходився розробляти загальночеський законник,
ри, п а л а ц и та м о с т и ч е р е з Влтаву. В чеських землях розвива-
146
147
л и с я м у з и к а й т е а т р . З н а ч н і з д о б у т к и були у к н и г о в и д а в н и ч і й
справі та і н ш и х сферах культурної діяльності.
Таким чином, за часів правління Карла IV Чехія сягнула вер¬
шини своєї могутності. Однак у багатогранній діяльності ім¬
п е р а т о р а були не тільки п о з и т и в н і м о м е н т и . Вже у 60-х р о к а х
Лекція ГУСИТСЬКИЙ РУХ.
XIV ст. помітним стає гальмування економічного розвитку ЗАНЕПАД ЧЕСЬКОЇ
чеських земель, п р и ч и н о ю я к о г о були о б ' є к т и в н і закономір¬
ДЕРЖАВНОСТІ

9
ності, притаманні феодальному способу виробництва. Напри­
кінці правління Карла IV в країні загострилися соціальні супере­ (XV - ПЕРША
чності. Імператор був надзвичайно обдарованою людиною, висо­ ПОЛОВИНА XVII с т . )
коосвіченим, розумним політиком, проте йому, як і іншим
середньовічним володарям, були притаманні підступництво, ві¬
роломство й цинізм. До останніх днів життя вищим законом Криза чеського суспільства т а з а р о д ж е н н я
для нього залишалися державні та династичні інтереси, заради • гуситського р у х у
яких він був готовий на все. Гуситська р е в о л ю ц і я т а гуситські війни
Суспільно-економічний розвиток Ч е х і ї
Чеські землі під в л а д о ю Габсбургів.
РЕКОМЕНДОВАНА В е л и к а я М о р а в и я . Е е и с т о р и ч е с к о е и куль¬
П о в с т а н н я станів 1 6 2 0 р.
ЛІТЕРАТУРА турное з н а ч е н и е . Москва, 1985.
Ч е с ь к а середньовічна культура
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
М о с к в а , 1998. Т. 1.
Козьма Пражский. Ч е ш с к а я х р о н и к а . Моск¬ КРИЗА ЧЕСЬКОГО Кризові явища, які стали проявлятися
ва, 1962. СУСПІЛЬСТВА в Чехії в ж е з о с т а н н ь о ї т р е т и н и X I V ст.,
ІА ЗАРОДЖЕННЯ були н а с л і д к о м з а г а л ь н о г о економічно¬
К р а т к а я и с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : С древней¬
ш и х в р е м е н д о н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1988. ГУСИТСЬКОГО го з а н е п а д у в к р а ї н а х З а х і д н о ї Європи.
РУХУ Криза в економіці, що набула особливо
Лаптева Л. П. И с т о р и я Ч е х и и п е р и о д а фео¬
д а л и з м а (V в. — 1648). М о с к в а , 1993. гострого характеру на зламі ХГУ-ХУ ст.,
С к а з а н и я о начале ч е ш с к о г о государства в мала д а л е к о с я ж н і соціальні н а с л і д к и д л я Ч е с ь к о г о королівст¬
д р е в н е р у с с к о й п и с ь м е н н о с т и . М о с к в а , 1970. ва. Йдеться насамперед про глибоку диференціацію суспіль-
Тржештик Д., Достал Б. В е л и к а я М о р а в и я е і п а : від с е л я н і ф е о д а л і в д о д у х о в е н с т в а й ж и т е л і в міст.
и з а р о ж д е н и е ч е ш с к о г о г о с у д а р с т в а / / Ран¬ Селяни поділялися на заможних (седляків) і бідноту (хо-
н е ф е о д а л ь н ы е государства и народности і VI і п и к і в ) . В о н и не були в л а с н и к а м и з е м л і , а л и ш е утримува¬
( ю ж н ы е и з а п а д н ы е с л а в я н е VI—XII в в . ) . Мо¬ ні свої н а д і л и й м у с и л и в і д р о б л я т и п а н щ и н у , сплачувати на-
сква, 1991. і уральний і грошовий оброки, певну кількість різних подат¬
Хрестоматия по истории южных и западных к і в . С е л я н и п і д л я г а л и суду г о с п о д а р я - ф е о д а л а , я к и й жорстоко
с л а в я н : В 3 т. М и н с к , 1987. Т . 1. к а р а в за н а й м е н ш у п р о в и н у . Ф а к т и ч н о в л а д а ф е о д а л а н а д се­
Хроповский Б. С л а в я н е . И с т о р и ч е с к о е , по¬ н и 11 и н о м б у л а н е о б м е ж е н о ю .
л и т и ч е с к о е и культурное развитие. Прага, Н а с е л е н н я чеських міст поділялося на патриціат (складав­
1988.
ся з н і м ц і в ) , я к и й т р и м а в у своїх р у к а х усе у п р а в л і н н я та суд;
Ое]іпу гепті К о ш п у С е э к ё . Б . І. Осі ргіспосіи нюргерство, об'єднане в цехи й представлене чехами; бідно-
БІОУАПЙ «Зо гаки 1740. Ргапа, 1997. іу, яка становила майже половину населення.
Сарка Тгапїіїек Ве]іпу геті Кошпу Севкё V П а н у ю ч и м к л а с о м Чехії були ф е о д а л и , серед я к и х багатс-
сіаіесп. Ргагіа, 1998. і в о м і могутністю вирізнялися церковні ієрархи. Католицька

149
церква володіла третиною всіх земельних угідь (половиною і ш іму п о в ' я з у в а л а с я з в и м о г а м и с е к у л я р и з а ц і ї ц е р к о в н и х зе-
всіх земель узагалі). Основним джерелом її прибутків були мі'їм., в о н а д і с т а л а п і д т р и м к у к о р о л і в с ь к о ї в л а д и , ч е с ь к и х ма­
селянські повинності. Крім того, вона отримувала від усіх ми м и , шляхти й рицарства.
верств чеського суспільства "десятину", а т а к о ж г р о ш і в і д ми¬ і к р и т и к о ю п о л і т и к и к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и в ж е в д р у г і й по¬
р я н за в і д п р а в л е н н я о б р я д і в . Д о с в і т с ь к и х ф е о д а л і в належали новиш XIV ст. виступило чеське духовенство. Так, Міліч з
також магнати й рицарська шляхта. Магнати прагнули обій¬ Кромсржижа (1320—1374) у своїх п р о п о в і д я х ч е с ь к о ю мовою
м а т и в и с о к і д е р ж а в н і п о с а д и й п р о т и с т о я л и к о р о л і в с ь к і й владі. і мишво викривав вади духовенства: користолюбство, розбе-
Кількість ш л я х е т с ь к и х родів сягала кількох тисяч. В с і во¬ шсііість, н е в і г л а с т в о , з д и р н и ц т в о та ін. Він к р и т и к у в а в спра¬
ни господарювали у своїх н е в е л и к и х володіннях і м а л и до¬ вжніх в и н у в а т ц і в р о з б е щ е н н я ц е р к в и й підготував в л а с н у п р о -
сить с к р о м н і прибутки. І с н у в а в т а к о ж п р о ш а р о к з о в с і м збід¬ і раму " в и п р а в л е н н я " суспільства. К р и т и к а к а т о л и ц и з м у була
нілих рицарів, які втратили свої в о л о д і н н я й заробляли на підхоплена магістром Празького університету — Матвієм з
життя військовою службою. Н е з в а ж а ю ч и на те, що м а г н а т и і Япова (1350-1394), я к и й у своїх п р а ц я х обгрунтував необхід¬
ш л я х т а м а л и о д н а к о в і п р а в а та п р и в і л е ї , о с т а н н і п о с і д а л и дру¬ ність церковної реформи. В 1391 р . у П р а з і була заснована
горядні позиції в суспільстві. Иіфлсємська каплиця. У проповідях, які читалися тут лише
Криза, що охопила Чехію, вкрай загострила відносини між чеською мовою, викривалися з л о в ж и в а н н я католицької церкви.
усіма к л а с а м и та в е р с т в а м и суспільства. С е л я н и п р а г н у л и по¬ У Празькому університеті відбувалися диспути, на яких
збавитися нещадної експлуатації феодалів; бюргерство — зві¬ о»>говорювалися п и т а н н я р е ф о р м а ц і ї к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и . За
л ь н и т и с я з - п і д в л а д и п а т р и ц і а т у й н а б у т и в л а с н и х п р а в ; місь¬ необхідність змін виступали чеські магістри—послідовники
ка біднота була готова до н а й р а д и к а л ь н і ш и х з м і н у суспільс¬ вчення (забороненого Римською курією) відомого реформа-
тві, щоб поліпшити своє злиденне становище; дворянство ті , А
п р о ф е с о р а О к с ф о р д с ь к о г о у н і в е р с и т е т у Д . В і к л і ф а (1320—
б о р о л о с я з м а г н а т а м и за з е м л ю , п р и в і л е ї та владу. В о д н о ч а с у 13X4). О д н а к а н т и в і к л і ф і с т и ( з д е б і л ь ш о г о н і м е ц ь к і професори)
чеському суспільстві зростало н е в д о в о л е н н я політикою Рим¬ у 1408 р . д о м о г л и с я заборони вивчення праць реформатора-
с ь к о ї к у р і ї і д і я л ь н і с т ю к а т о л и ц ь к о г о к л і р а . П р е д с т а в н и к и рі¬ .міглійця.
з н и х с т а н і в п р а г н у л и н е л и ш е з в і л ь н и т и с я від н а д м і р н и х цер¬ Серед прихильників Д. Вікліфа був і магістр Празького
к о в н и х п о б о р і в , а й п р и н а г о д і п о д і л и т и ц е р к о в н е м а й н о . От¬ університету Я н Гус ( 1 3 7 1 - 1 4 1 5 ) . Незважаючи на своє селян¬
ж е , н а з л а м і XIV—XV ст. с т а л и п р о я в л я т и с я й загострюватися ське п о х о д ж е н н я , він у с п і ш н о з а к і н ч и в у н і в е р с и т е т у П р а з і й
кризові явища в економічній, політичній та ц е р к о в н і й сфе¬ (іуіі п о с в я ч е н и й у сан священика й призначений проповід¬
рах ж и т т я ч е с ь к о г о суспільства, всі п р о ш а р к и та к л а с и якого ником Віфлеємської каплиці. Так Ян Гус д і с т а в можливість
п р а г н у л и з м і н и т и с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н и й л а д , р е ф о р м у в а т и цер¬ впливати не л и ш е на студентів університету, а й н а і н ш і вер¬
кву, а т а к о ж відстояти н а ц і о н а л ь н у гідність, з в і л ь н и в ш и кра¬ стви н а с е л е н н я Праги, внаслідок чого його діяльність набула
ї н у від з а с и л л я німців. дня Чехії д і й с н о національного з н а ч е н н я . А оскільки Я. Гус
Суспільно-економічні с у п е р е ч н о с т і в Чехії в и к л и к а л и про¬ с в о ї м б е з д о г а н н о п р а в е д н и м ж и т т я м , г л и б о к и м р е л і г і й н и м на¬
тест, я к и й в у м о в а х т о г о ч а с у міг п р о я в и т и с я т і л ь к и в релігій¬ т х н е н н я м і п р а г н е н н я м п о в е р н у т и ц е р к в і її п е р в о з д а н н у ч и с ¬
ній формі. Р и м о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а , я к а була чи не наймогу- тоту в и р і з н я в с я с е р е д і н ш и х с в я щ е н н о с л у ж и т е л і в , його вплив
тнішою структурою в країні, проявляла себе як регресивна па маси постійно зростав. Ім'я проповідника стало відомим
сила, шо гальмувала суспільний розвиток. Опозиційною си¬ д а л е к о з а м е ж а м и с т о л и ц і . Б і л ь ш і с т ь ч е с ь к о г о н а с е л е н н я вва¬
лою щодо католицизму виступало передусім чеське бюргерс¬ ж а л а Я н а Гуса с в о ї м д у х о в н и м п а с т и р е м і була г о т о в а н а жер¬
тво, яке прагнуло "дешевої церкви". Ц я о п о з и ц і я м а л а яскра¬ тви з а р а д и й о г о в ч е н н я . Виступаючи з критикою римо-като-
во в и р а ж е н и й національний характер, оскільки спрямовува¬ і п ц ь к о ї ц е р к в и т а п а п с т в а , Я . Гус у к а з у в а в н а т е , щ о спасшня
лася проти засилля привілейованого німецького духовенства іиодини визначається волею Б о ж о ю й не потребує а р м і ї свя¬
й патриціату. Союзником бюргерства виступало також чеське щеннослужителів. Протиставляючи Римську курію й католиць¬
селянство, яке нещадно експлуатувалося німецькими церко¬ кий клір діяльності Ісуса Христа та п е р ш и х християнських
вними й світськими феодалами. Оскільки критика католи- г р о м а д , Я . Гус д о в о д и в , щ о п а п а Р и м с ь к и й н е м о ж е б у т и "на-

150 151
місником Бога на землі", а тому існування очолюваної ним ми цап, а Я. Гус б у в п і д д а н и й анафемі. Він м у с и в залишити
ц е р к о в н о ї ієрархії б е з п і д с т а в н е . Т в е р д ж е н н я Я . Гуса п р о необ¬ І Ірагу, о с к і л ь к и м і с т у з а г р о ж у в а в і н т е р д и к т . Я н Гус відтепер
хідність с т в о р е н н я ч е с ь к о ї ц е р к в и , п і д п о р я д к о в а н о ї л и ш е коро¬ мав вибирати: припинити чи продовжувати свою реформа-
лю, підривало авторитет папства. М о р а л ь н і н о р м и д л я визна¬ і орську діяльність. Саме так постало п и т а н н я , коли в 1414 р.
чення н а л е ж н о с т і до х р и с т и я н с т в а , сформульовані Я. Гусом, й о г о з а п р о с и л и н а ц е р к о в н и й с о б о р у К о н с т а н ц і . Я . Гус май¬
стали потужною зброєю в руках реформаторів церкви. же без в а г а н ь п о г о д и в с я , підкреслюючи цим рішенням, що
К о р о л ь Ч е х і ї В а ц л а в I V ( 1 3 7 8 - 1 4 1 9 ) , п о з б а в л е н и й у 1400 р . н е з б и р а є т ь с я в і д с т у п а т и від с в о г о в ч е н н я , в якому закликав
імператорського трону, підтримував із п о л і т и ч н и х міркувань усіх: "Шукай правду, слухай правду, навчайся правді, люби
прихильників реформації, а б і л ь ш і с т ь чехів — л і н і ю монарха. правду, д о т р и м у й с я п р а в д и , з а х и щ а й п р а в д у аж до смерті, бо
За у м о в , к о л и н і м е ц ь к е н а с е л е н н я в в а ж а л о , щ о всі чехи стали правда звільнить тебе від гріха, від ч о р т а , від с м е р т і д у ш і , і
є р е т и к а м и , чеські магістри почали домагатися р е ф о р м и Празь¬ нарешті, від с м е р т і вічної".
кого університету. Вацлав IV п і д п и с а в Кутногорський декрет Знехтувавши власною безпекою, Я. Гус в и р у ш и в д о Кон¬
(1409), згідно з я к и м німці в університеті позбавлялися своїх станци, де виправдалися найгірші побоювання його друзів.
п р и в і л е ї в . Т о д і н і м е ц ь к і м а г і с т р и , б а к а л а в р и й с т у д е н т и зали¬ Я. Гуса з а с у д и л и н а п е р е д і п о з б а в и л и м о ж л и в о с т і в е с т и дис¬
шили Прагу й подалися до новозаснованого університету в кусію. Й о м у було з а п р о п о н о в а н о : зректися свого в ч е н н я або
Лейпцигу. П р а з ь к и й у н і в е р с и т е т став ц е н т р о м д і я л ь н о с т і при¬
вмерти. К о л и на третьому засіданні він відмовився зректися,
хильників Реформації.
імператор Сигізмунд (Жигмонд) наказав судити Я . Гуса як
Перебуваючи у вигнанні (1408) Я. Гус н а п и с а в р я д т в о р і в , і ретика. Після обряду п о з б а в л е н н я с в я щ е н и ц ь к о г о сану (6 лип­
де в и с л о в и в д у м к и , щ о с т а л и о с н о в о п о л о ж н и м и д л я в с і х на¬ ня 1415 р . ) в і н б у в з а с у д ж е н и й д о с п а л е н н я . Під час страти
с т у п н и х ц е р к о в н и х р е ф о р м а т о р і в : С в я щ е н н е П и с а н н я м а є бути він молився за себе й за своїх в о р о г і в . Невдовзі за вироком
єдиною основою в справах віри та християнських обрядів; інквізиції загинув на в о г н и щ і і його друг І є р о н і м Празький.
індульгенція (куплені за гроші папські відкупні грамоти від
гріхів) н е м о ж е м а т и н і я к о г о з н а ч е н н я без с п р а в ж н ь о г о пока¬ ГУСИТСЬКА Звістка про мученицьку смерть Я. Гуса
я н н я грішника; духовенство необхідно позбавити церковного РЕВОЛЮЦІЯ викликала в Чехії хвилю обурення й пот­
майна; світська влада п а п и н е з а к о н н а ; б е з г р і ш н і с т ь п а п и на¬ ік ГУСИТСЬКІ лила реформаторські прагнення суспіль-
віть у в и р і ш е н н і ц е р к о в н и х п и т а н ь — не б е з у м о в н а ; причастя ВІЙНИ ства. В країні розпочалася справжня ре­
мирян під о б о м а в и д а м и * д о п у с т и м е ; основну роль у справі
волюція: люди захоплювали церковні
спасіння мала відігравати особиста переконаність.
іемлі, в и г а н я л и з храмів к а т о л и ц ь к и х с в я щ е н и к і в і замінюва¬
Вчення Яна Гуса п о л я г а л о в т о м у , щ о н а я в н и й порядок у нії їх н а п р и х и л ь н и к і в г у с и з м у , я к і с т а л и з д і й с н ю в а т и відпра¬
церкві необхідно змінити, а л ю д и м а ю т ь п о в е р н у т и с я до того ви по-новому: причащаючи всіх о б о м а в и д а м и ( в и н о м і хлі-
ж и т т я , яке заповідав Христос, у суспільстві не п о в и н н о бути оом). Раніше так п р и ч а щ а л о с я тільки католицьке духовенст¬
несправедливості, е к с п л у а т а ц і ї та б е з м о р а л ь н о с т і . З а с о б и до¬ во, щ о в в а ж а л о с я о з н а к о ю й о г о п р и в і л е й о в а н о г о становища.
сягнення накресленої мети, на думку Я. Гуса, мають бути 11а з а х и с т Я . Г у с а в и с т у п и л и в и к л а д а ч і т а с т у д е н т и Празького
мирними, але м о ж л и в е й застосування сили. Н е в д о в з і архі¬ у н і в е р с и т е т у , а від і м е н і р і з н и х в е р с т в н а с е л е н н я б у л а с к л а д е ¬
єпископ Празький заявив, що висловлювання реформатора на " Д е м о к р а т и ч н а п е т и ц і я " (вересень 1415 р . ) .
п і д б у р ю ю т ь до н е с п р а в е д л и в и х дій, а т о м у п і д п а д а ю т ь під суд
Н а л я к а н і м а с ш т а б о м н а р о д н о г о руху ч е с ь к і к а т о л и ц ь к і ма-
інквізиції. Папа Римський в и д а в буллу н а й о г о прокляття.
і п а т и , м і с ь к и й п а т р и ц і а т , р и м о - к а т о л и ц ь к и й клір та імпера¬
Ідеї Р е ф о р м а ц і ї , що дедалі більше п о ш и р ю в а л и с я в чесь¬ тор Сигізмунд об'єднали свої з у с и л л я д л я наступу п р о т и гу¬
кому суспільстві, стали п р о я в л я т и с я і в конкретних ситуаці¬ ситів, стали піддавати г о н і н н я м гуситських с в я щ е н и к і в , при¬
ях. Т а к , п р и ї з д п р е д с т а в н и к і в п а п и д л я п р о д а ж у індульгенцій мі а ч а т и н а д е р ж а в н і п о с а д и л и ш е противників реформ. У
(1412) в и к л и к а в масові в и с т у п и п р а ж а н . Власті с т р а т и л и трьох відповідь п р о ц е с і я р а д и к а л ь н о н а л а ш т о в а н и х гуситів, очолю¬
* З г о д о м прихильників причастя під о б о м а видами стали називати вана с в я щ е н и к о м Я. Желівським, р у ш и л а до Новомєстської
"утраквістами". ратуші, вимагаючи звільнення ув'язнених однодумців. А ко-

152 153
ли власті відмовилися виконати цю вимогу, натовп захопив к и географічне положення міста не могло з а б е з п е ч и т и його
будинок ратуші й р о з п р а в и в с я з представниками влади. Не¬ у с п і ш н о г о захисту, гусити в и б р а л и і н ш е м і с ц е , де побудували
вдовзі повсталі пражани обрали нову міську раду. мобрс у к р і п л е н у ф о р т е ц ю під н а з в о ю Табор.
Ці події започаткували гуситську революцію (1419—1471), в У Таборі виникла комуна — "товариство братів і сестер ",
якій необхідно виділити основні етапи: 1419—1437рр. — Гу­ ле була з р о б л е н а с п р о б а в в е с т и с п і л ь н і с т ь м а й н а . На вулицях
ситські війни; 1437—1471 рр. — період розвитку трансформова¬ с т о я л и д і ж к и , куди всі, хто п р и х о д и в д о м і с т а , складали своє
ного чеського суспільства й прагнення до компромісу з навко¬ м а й н о д л я с п і л ь н о г о к о р и с т у в а н н я . Д і я л о п р а в и л о : "В Т а б о р і
лишнім світом. немає ані " м о г о " , ані "твого", але всі м а ю т ь п о р і в н у , в усіх
К о р о л ь В а ц л а в IV з м у ш е н и й б у в в и з н а т и з м і н у в л а д и . Прага псе з а в ж д и м а є бути с п і л ь н и м , і ніхто не має п р а в а м а т и що-
перетворилася на р е в о л ю ц і й н и й центр країни. Після рапто¬ небудь д л я себе о д н о г о " . Н а с е л е н н я Т а б о р а д і л и л о с я н а "об¬
вої смерті Вацлава IV (16 серпня 1419 р . ) на чеський трон щ и н у п р а ц ю ю ч и х в д о м а " та " о б щ и н у п р а ц ю ю ч и х на ратному
став п р е т е н д у в а т и Сигізмунд (Жигмонд) Люксембург. За цих полі". П о с л і д о в н и к и Я. Гуса — " т а б о р и т и " — у с в о є м у віро¬
умов поміркований Табір гуситів (переважно представників в ч е н н і в і д к и д а л и в с е , н а щ о н е було п р я м и х п о с и л а н ь у Свя¬
з а м о ж н и х п р о ш а р к і в ) , г о т о в и й до к о м п р о м і с у з к а т о л и ц ь к и м щ е н н о м у П и с а н н і : п о к л о н і н н я іконам і м о щ а м , різні церков¬
к л і р о м та н і м ц я м и , наприкінці с е р п н я підготував в и м о г и до ні обряди, в ч е н н я п р о чистилище.
Сигізмунда, п і с л я в и к о н а н н я я к и х п о м і р к о в а н і г у с и т и пого¬ Уселянсько-плебейському осередку таборитів не було єдиних
джувалися визнати його чеським монархом: програмних вимог з питань перетворень суспільства. Однак біль¬
1) г а р а н т і я п р и ч а с т я м и р я н о б о м а в и д а м и (єиЬ иіга§ие); ш і с т ь із н и х в и м а г а л и скасування всіх ф е о д а л ь н и х поборів,
2) с в о б о д а "закону Б о ж о г о " або богослужіння; оброків і п а н щ и н и . Вони виступали за л і к в і д а ц і ю станових
3) с е к у л я р и з а ц і я церковного майна; п р и в і л е ї в , в в а ж а ю ч и всіх л ю д е й р і в н и м и . С а м и х себе табори¬
4) в и з н а н н я н о в о ї в л а д и в Празі. т и н а з и в а л и " б р а т а м и і с е с т р а м и " . С а м е з ц ь о г о о с е р е д к у ви¬
Ці вимоги стали відомі як програма "Празьких артикулів ". йшли найуславленіші гуситські вожді — Ян Ж и ж к а , Прокоп
З г о д о м п о м і р к о в а н и х гуситів стали н а з и в а т и "утраквістами" Великий, Прокоп Малий.
(каліхстинами*), або чашниками. Захищаючи національні У 1419—1437 р р . у Ч е х і ї т р и в а л и гуситські війни, в яких,
інтереси утраквісти вимагали заборонити іноземцям не лише і одного боку, ч е с ь к и м р е ф о р м а т о р а м протистояли захисни¬
о б і й м а т и в Чехії д е р ж а в н і п о с а д и , а й купувати н е р у х о м е м а й н о . ки к а т о л и ц ь к о г о кліру та ч е с ь к і м а г н а т и , а з іншого — чехи-
Однак радикальні сили прагнули до подальшого розвитку гусити вели боротьбу п р о т и к а т о л и ц ь к о ї реакції, очолюваної
революції. В середині жовтня 1419 р . П р а г у н а п о в н и л и тисячі Р и м с ь к о ю к у р і є ю , та і н о з е м н и х інтервентів.
с е л я н , я к і п р и б у л и до м і с т а з р і з н и х р е г і о н і в Чехії. Т о д і про¬ Утраквісти були готові на п е в н и х умовах в и з н а т и королем
тивники реформації захопили Празький Град і М а л у Страну Сигізмунда Люксембурга, який вирішив силою зламати опір
й розмістили там свої війська. У в і д п о в і д ь г у с и т и 25 жовтня ч е с ь к и х " є р е т и к і в " . Б л а г о с л о в е н н я н а п о ч а т о к х р е с т о в о г о по¬
зайняли Вишеград. Королева Софія мусила втікати з Праги. ходу н а д і й ш л о від п а п и Римського М а р т и н а V (1417-1431) у
Й хоча невдовзі було у к л а д е н о п е р е м и р ' я , р е в о л ю ц і я продов¬ ііерезні 1420 р . В ж е н а п р и к і н ц і ч е р в н я ч и с л е н н е в і й с ь к о Си-
жувала свою переможну ходу. і ізмунда підступило до П р а г и . На горі Вітков 14 л и п н я 1420 р .
сталася в и р і ш а л ь н а битва, в якій на допомогу п р а ж а н а м при¬
В 1419—1421 рр. гуситська революція сягнула свого найвищо¬
й ш л и т а б о р и т и . В і й с ь к о під п р о в о д о м Я н а Ж и ж к и (бл. 1360—
го розмаху. За і н і ц і а т и в о ю р а д и к а л ь н и х е л е м е н т і в у Чехії швид¬
1424) з а в д а л о п о р а з к и х р е с т о н о с ц я м і з м у с и л о їх в і д с т у п и т и .
ко виникли нові центри гуситського руху: Градец Крапове,
В битві я с к р а в о п р о я в и в с я п о л к о в о д н и ц ь к и й т а л а н т т а б о р и т -
Пльзень. У червні 1419 р . на пагорбі Табор з усіх куточків
ського ватажка. Ян Ж и ж к а походив з родини південночесь-
країни зібралися майже 40 т и с . г у с и т і в , я к і ч е к а л и н а д р у г е
ких дрібних шляхтичів. Усе ж и т т я він займався військовою
п р и ш е с т я Х р и с т а . З р о з у м і в ш и , щ о ї х н і с п о д і в а н н я м а р н і , гу¬
справою й д о с л у ж и в с я до ч и н у г е т ь м а н а (капітана) королів¬
сити захопили місто С е з и м о в о Усти (лютий 1420 р . ) , д е ство¬
ської охорони. Д о т р и м у ю ч и с ь досить п о м і р к о в а н и х поглядів,
рили о б щ и н у — п р о о б р а з р і в н о п р а в н о г о суспільства. Оскіль-
Я. Ж и ж к а не поділяв вимог радикального селянсько-плебей-
*Са11гх — келих (чаша).
155
154
ського осередку таборитів. Навесні 1420 р . , коли таборитів повжували підтримувати багато ч е с ь к и х к о р о л і в с ь к и х міст, за
о ч о л и л и ч о т и р и г е т ь м а н и - ш л я х т и ч і , які не поділяли хіліасти- винятком таких як Пльзень, Чеське Б у д е й о в і ц е т а д е я к и х ін¬
чних уявлень, представники радикалів, очолюваних пропові¬ ших. Незважаючи на зусилля католицької реакції, придуши-
дником Мартинеком Г у с к о ю , були о г о л о ш е н і порушниками і п г у с и т с ь к и й рух та п р и б о р к а т и " є р е т и ч н у " Чехію не вдало­
порядку й дисципліни. В подальшому, із з а г о с т р е н н я м сто¬ ся. 1426 р . г о л о в н и м г е т ь м а н о м т а б о р и т і в с т а в П р о к о п Голий
сунків між п о м і р к о в а н и м и і радикалами, Я. Ж и ж к а нерідко (Великий) (1380-1434) — представник поміркованого крила
вдавався до крайніх заходів — фізичного знищення радика- іаборитів. Виходець із п а т р и ц і а н с ь к о ї родини, він закінчив
лів-таборитів. Все це призвело до ліквідації революційно- університет, мав неабиякі військові й дипломатичні здібнос-
плебейської комуни. п. Н о в и й гетьман очолив гуситську Чехію в н е л е г к и й час. У
Незважаючи на свою поразку, Сигізмунд після коронації червні 1426 р . в і д б у в с я т р е т і й х р е с т о в и й похід під проводом
у соборі Св. Віта с т а в ч е с ь к и м королем. П р о т е уже в червні с а к с о н с ь к о г о к у р ф ю р с т а . В і н , я к і п о п е р е д н і , з а в е р ш и в с я по¬
1421 р . н а с е й м і в місті Ч е с л а в він був п о з б а в л е н и й чеської разкою, в о є н н і дії б у л и п е р е н е с е н і за м е ж і Чехії. Невдалим
корони. Сейм проголосив "чотири празькі артикули" земсь¬ в и я в и в с я й н а с т у п н и й — четвертий — хрестовий похід. Зосе¬
к и м и з а к о н а м и . Д р у г и й х р е с т о в и й п о х і д , я к и й р о з п о ч а в с я на¬ реджені поблизу гори Тахов, війська хрестоносців п р и набли¬
прикінці серпня під к е р і в н и ц т в о м Сигізмунда, як і п е р ш и й , женні таборитів на чолі з П р о к о п о м (серпень 1427 р . ) просто
закінчився повним розгромом хрестоносців у січні 1422 р . розбіглися. Гусити розгромили також загони союзу чеських
Водночас і в стані гуситів п о с и л и л и с ь розбрат і чвари. В магнатів.
березні 1422 р . в П р а з і з а г и н у в о д и н і з н а й п о с л і д о в н і ш и х п р и ¬ Перемоги над чеськими прибічниками католицизму й хрес­
х и л ь н и к і в Я . Гуса — Я . Ж и д і в с ь к и й ; із й о г о з а г и б е л л ю завер¬ тоносцями дали змогу гуситському війську перейти в 1428—
шився радикальний період гуситської революції. 1433рр. від оборонної тактики до наступальних дій. У цей пе¬
Новий етап революції ознаменувався відходом Я. Жижки від ріод о к р е м і гуситські з а г о н и з д і й с н и л и р я д п о х о д і в до сусід¬
Табора (1423), а також початком війни між гуситами і чесь¬ ніх к р а ї н . П і д ч а с ц и х в о є н н и х е к с п е д и ц і й г у с и т и в е л и активну
кими католиками. Доки гуситські війська очолював Я. Жижка, п р о п а г а н д у своїх ідей серед н а с е л е н н я . Проте й вороги гуси-
вони завжди перемагали. П і с л я й о г о с м е р т і (1424) розстанов¬ зму не п р и п и н я л и спроб знищити ненависний ї м рух. Так,
ка сил у Таборі гуситів різко змінилася. улітку 1431 p . , з б л а г о с л о в е н н я п а п и Римського розпочалася
Після позбавлення Сигізмунда чеської к о р о н и на сеймі в підготовка до чергового хрестового походу. До Чехії м а й ж е з
Чеславі влада у країні п е р е й ш л а до так званої Адміністрації. усієї Є в р о п и п р и б у в а л и р и ц а р і та ш у к а ч і п р и г о д . 14 серпня
До її складу входили: по п'ять представників від магнатів, 1431 р . п і д Д о м а ж л і ц е армія хрестоносців п і д с т у п и л а д о гу¬
ш л я х т и й р и ц а р с т в а і д е с я т ь — в і д м і с т (у т . ч . д в о є таборитів ситських військ. Проте й цього разу х р е с т о н о с ц і не зважили¬
і четверо пражан). Залучення представників міст до керів¬ ся вступити в бій, і к и н у л и с я втікати. Варто з а з н а ч и т и , щ о й
ництва державними справами було не л и ш е визнанням їх¬ наступальні операції гуситів не в і д з н а ч а л и с я оригінальністю,
нього значення, а й в а ж л и в о ю віхою в історії ч е с ь к и х земель. п р о т е в о б о р о н н і й т а к т и ц і їм не було рівних.
По суті чеські міста виступали як головна рушійна сила гу- Під час походів гуситів до сусідніх країн наочно виявилася
сизму, саме з них надходили потужні імпульси цього руху. обмеженість реформаторського руху. Гусизм здобув підтримку
В 1421 р. у Празі був утворений Великий союз, до я к о г о в пері¬ переважно в Чехії, тому п р о т и в н и к и реформації ототожню¬
од н а й б і л ь ш о г о свого п і д н е с е н н я в х о д и л и п о н а д 20 к о р о л і в ¬ вали його в и к л ю ч н о з ч е х а м и . Але н а с п р а в д і , як критично-
с ь к и х і ф е о д а л ь н и х міст Ц е н т р а л ь н о ї та С х і д н о ї Чехії. Водно¬ реформаторський, а в і д т а к і р е в о л ю ц і й н и й р у х , г у с и т с т в о ні¬
час у п і в д е н н и х та західних чеських землях навколо Табора коли не обмежувалося л и ш е чеським середовищем. Серед його
виник щ е о д и н с о ю з , до я к о г о в в і й ш л и сім міст. О д н а к зго¬ п р и х и л ь н и к і в б у л о ч и м а л о і н о з е м ц і в , з о к р е м а н і м е ц ь к и й свя¬
дом у Празі й у Таборі (зокрема після того, як останній поки¬ щ е н н о с л у ж и т е л ь і п о л і т и к М і к у л а ш і з Д р е з д е н а , в і д о м и й ди¬
нув Я. Ж и ж к а ) , після певного перегрупування сил відбулися п л о м а т — а н г л і є ц ь П. П е й н та ін.
суттєві з м і н и . Н а сході Чехії, в Хебі, у т в о р и в с я н о в и й міський Заручившись підтримкою королівської влади й особисто
союз, спрямований проти Празького. Водночас гуситів про- к о р о л я С и г і з м у н д а Р и м с ь к а курія д о к л а л а всіх з у с и л ь д л я ізо-

156 157
ляції Чехії, неодноразово піддавала гуситів прокляттю. Зо­ нршолошсно чеським королем. Після його смерті (грудень
крема, вдалося ізолювати Празький університет від інших 14 17 р . ) п р и п и н и л а с в о є і с н у в а н н я й Л ю к с е м б у р з ь к а динас-
європейських університетів. Громадськість країн, що межу­ іін, а ч е с ь к и й п р е с т о л з а л и ш и в с я вільним.
вали з Ч е х і є ю , була н а л а ш т о в а н а з д е б і л ь ш о г о антигуситськи. і прийняттям "Базельських компактатів " і легалізацією
Цьому, з р е ш т о ю , с п р и я л а й п о в е д і н к а самих гуситів, які іноді .•\'сиіму Чехія стала своєрідним острівцем віротерпимості се­
не дуже з а м и с л ю в а л и с я при виборі засобів д о с я г н е н н я своєї ред християнських країн Заходу. Чехія провіщала майбутню
мети. Реформацію, однак ще тривалий час залишалася ізольова¬
Після невдалого хрестового походу 1431 р. чеський католи­ ною, оскільки офіційна церква вважала її небезпечним
цький клір запропонував гуситам розпочати переговори. Проте розсадником єресі.
відверто вороже с т а в л е н н я до гуситів на соборі в Констанці
не викликало ентузіазму в гуситського проводу на чолі з СУСПІЛЬНО- Отже, реакції не вдалося подолати гу-
П. Голим. Нове запрошення взяти участь у роботі Базельсь- ККОНОМІЧНИЙ с и з м , хоча він усе ж не п е р е т в о р и в с я на
кого собору надійшло влітку 1431 р. Згоди вдалося досягти РОЗВИТОК ЧЕХІЇ широкий європейський рух. Ц я обста¬
тільки після д о с я г н е н н я домовленостей про надання гуситам вина своєрідно позначилася на подіях
певних гарантій с т о с о в н о того, що в д и с к у с і я х до уваги бра¬ наступних десятиліть.
тиметься ( я к " т р е т е й с ь к и й суддя") л и ш е т е к с т Біблії, а т а к о ж .Безперечно, спустошливі війни, вторгнення іноземних загар¬
практика ранньохристиянських общин та ц е р к о в н о ї органі¬ бників паралізували економіку країни, руйнували як внутрішній
зації того періоду. ринок, так і торговельні зв 'язки із зарубіжжям. Проте у дру¬

У січні 1433 р . в Б а з е л і р о з п о ч а л и с я с л у х а н н я ( о к р е м і с т а т т і гі й п о л о в и н і X V с т . с и т у а ц і я п о с т у п о в о н о р м а л і з у в а л а с я . По¬

обговорювалися кілька місяців). Однак консенсусу досягти новлювалися традиційні ділові в і д н о с и н и (як внутрішні, так

не вдалося й собор припинив свою роботу. Відсутність ре¬ і ю в н і ш н і ) , у містах п о ж в а в и л а с я торгівля, відновлювалися

зультатів не в л а ш т о в у в а л а обидві с т о р о н и . Б у л о в и р і ш е н о про¬ р е м е с л а . У 60-х р о к а х XV ст. в і д н о в и в с я і навіть зріс видобу-

довжити переговори в Празі. На Базельському соборі пред¬ іок срібла на Кутній горі. У 20-х р о к а х XVI ст. відкрилася

ставники Р и м с ь к о ї курії н а м а г а л и с я с к о р и с т а т и с я з відсутно¬ ще одна копальня — Я к и м о в с ь к а , де з г о д о м п о ч а л и карбу¬

сті є д н о с т і т а ч в а р а м и між різними гілками гуситського руху, вати с р і б н и й я к и м о в с ь к и й т а л е р . З р о к а м и й о г о в а г а збіль¬

й досягти послаблення гусизму. Це їм зрештою вдалося. У шилася настільки, що він став о д н і є ю з найавторитетніших

той час, коли р а д и к а л ь н і гусити (таборити) не бажали посту¬ грошових о д и н и ц ь на к о н т и н е н т і . У д р у г і й п о л о в и н і X V ст.

п а т и с я с в о ї м и в и м о г а м и , п о м і р к о в а н і в и с т у п а л и л и ш е з а "ча¬ пожвавилася інвестиційна діяльність. Минуло лише кілька

ш у " , н е х т у ю ч и і н ш и м и п у н к т а м и . Т а к у т в о р и л а с я т. з в . " п а н ¬ десятиліть, і майже в усіх містах завирувало будівництво.

с ь к а к о а л і ц і я " ч а ш н и ц ь к о ї та к а т о л и ц ь к о ї ш л я х т и , я к а поча¬ Мурувалися чи перебудовувалися міські вали, костели, ра-

ла г о т у в а т и с я до в и р і ш а л ь н и х битв. Гусити на чолі з П. Голим іуші, б р а м и та вежі.

ЗО квітня 1434 р. поблизу містечка Ліпани (в районі Праги) Гуситський рух не вплинув ані на юридичні норми господарсь¬
зазнали поразки від армії "панської коаліції". кої діяльності, ані на виробничі відносини. Водночас майнові та
Результати битви відкривали шлях до компромісу: делега¬ соціальні відносини зазнали відчутних змін, унаслідок чого
ти церковного собору визнали причастя під обома видами, відбулися зміни і в соціальній структурі суспільства.
проте інші статті п р и й н я л и із з а с т е р е ж е н н я м . З цим рішен¬ Однією з найпомітніших ознак у суспільному житті стало
ням погодилися помірковані утраквісти, особливо коли Сигі- піднесення міст, які відігравали важливу роль у революцій¬
з м у н д з а п е в н и в їх, щ о р е с е к у л я р и з а ц і ї церковного майна не них подіях. Це п і д н е с е н н я мало відповідні п о л і т и ч н і наслід¬
відбудеться й церкві не п о в е р н у т ь відібрані маєтності. Ц я угода ки. Духовенство поступово втрачало риси феодального стану.
дістала назву " Б а з е л ь с ь к и х (Празьких) к о м п а к т а т і в " , я к і уро­ Водночас міста, як "третій с т а н " , с л і д о м за п а н а м и та рица¬
ч и с т о п р о г о л о с и л и на сеймі в Іглаві 5 л и п н я 1436 р . З г о д о м їх р я м и , п о ч а л и в т р у ч а т и с я в п о л і т и к у . Все це с т в о р ю в а л о пере¬
схвалив Сигізмунд, який п і д т в е р д и в т а к о ж цілу н и з к у інших д у м о в и д л я н о в и х к о н ф л і к т і в , щ о д а л и п р о с е б е з н а т и н а зла¬
з е м е л ь н и х п р а в і п р и в і л е ї в . Н а сеймі в Іглаві С и г і з м у н д а було мі X V - X V I ст. П е р ш і два стани були з а і н т е р е с о в а н і в обме-

158 159
женні е к о н о м і ч н и х і п о л і т и ч н и х прав міст, і з н а ч н о ю мірою Критичний пафос П. Хельчицького був н е р о з р и в н о по-
досягли цього при кодифікації земельного права за короля и'н н і м и й з абсолютизованим непротивленням злу насильст-
В л а д и с л а в а I I ( 1 4 7 1 - 1 5 1 6 ) . У 1500 р . в і н в и д а в з е м е л ь н и й ста­ ннм. Він в і д к и д а в б у д ь - я к е н а с и л ь с т в о (навіть я к щ о йшлося
тут ("Законник Владислава"). На думку представників міст, про самозахист), в в а ж а ю ч и й о г о атрибутом п о г а н с т в а , до я к о г о
їхнім п р а в а м і в и м о г а м у ц ь о м у д о к у м е н т і не було приділено і праижній х р и с т и я н и н н і к о л и не вдаватиметься. Поміркова¬
належної уваги. ну неслухняність він може проявляти лише в тих випадках,
Тривалій суперечці в чеському суспільстві у 1517 р . було кони р о з п о р я д ж е н н я властей суперечать з а п о в і д я м Ісуса Хри­
покладено край з прийняттям чеським сеймом Святовацлав- пи. II. Хельчицький відкидав з б р о й н и й опір гуситів як не-
ської угоди. Шляхта визнала статус міст як третього земель¬ шігкиатний і неприйнятний засіб д о с я г н е н н я морального й
ного стану та їхню автономію у судових справах, водночас суспільного відродження. Він д о б р е у с в і д о м л ю в а в , що за т о -
п о з б а в и в ш и міста певних господарських привілеїв. Міські рин­ ючаспих умов християнські ідеали не могли здобути широ¬
ки проголошувалися вільними, а о т ж е , в і д к р и т и м и д л я това­ кою визнання, оскільки, на його думку, справжніх християн
рів, вироблених на підприємствах шляхтичів. іапжди обмаль.
Після 1440 р . ш л я х т а в Чехії з д і й с н ю в а л а адміністративні Ідейні концепції П. Хельчицького сприяли виникненню т. зв.
функції за п о с е р е д н и ц т в а регіональних з'їздів, що заміняли " іразкових християнських громад", які складалися з прихильни­
с о б о ю д е р ж а в н у в л а д у . У Ц е н т р а л ь н і й т а С х і д н і й Ч е х і ї посту¬ ків істинно християнського життя. В 60-х р о к а х XV ст. послі-
п о в о с ф о р м у в а в с я с о ю з м і с ц е в и х а д м і н і с т р а ц і й , я к и й у 1444 р . доипики П. Хельчицького створили у Східній Чехії перші
очолив Іржі Подебрад. Й о г о в п л и в з ч а с о м з р о с т а в і в 1448 р . іромади — "братські товариства". Незважаючи на переслі¬
він п р о г о л о с и в себе " а д м і н і с т р а т о р о м королівства", а 1452 р . д у в а н н я та у т и с к и к і л ь к і с т ь т о в а р и с т в "Чеських братів" про¬
приборкав своїх с у п е р н и к і в — рід Р о ж е б е р о к і в із Південної довжувала зростати, а їхня діяльність набувала дедалі більших
Чехії. Навесні 1458р. І. Подебрада був обраний чеським коро­ масштабів. Репресії властей п р о т и п р и х и л ь н и к і в ідей П. Хель-
лем (1458-1471). Оскільки в Європі нового монарха вважали чицького змусили їх п е р е б р а т и с я до Моравії. Тут виникли
"гуситським королем", країна потрапила в міжнародну ізо¬ нові о с е р е д к и т о в а р и с т в , до я к и х в л и в а л и с я з д е б і л ь ш о г о ви¬
ляцію. В и й т и з неї н о в о м у м о н а р х о в і вдалося з н а ч н о ю мірою х і д ц і з н и з і в . З р е ш т о ю у 1490 р . н а з а г а л ь н о м у з і б р а н н і пред-
завдяки прихильності короля й імператора Священної Рим¬ с і а и н и к і в г р о м а д ( с и н о д і ) в и м о г у б і д н о с т і я к о б о в ' я з к о в о ї умо¬
ської імперії Фрідріха III, а т а к о ж у к л а д е н н ю угоди з динас­ ви для членства у товаристві було скасовано. Це відкрило
тією Ягеллонів. Водночас І. Подебрад намагався утримати доступ до т о в а р и с т в д в о р я н а м та міщанам.
гуситство в рамках поміркованості. Він рішуче протидіяв Король Подебрад не встиг завершити централізацію країни.
проявам таборитського радикалізму й діяльності поміркова¬ Після його смерті (1471 р.) чеська знать віддала перевагу коро-
ного продовжувача гуситських традицій Петра Хельчицького >інм польської династії Ягеллонів. У 1487 р . сейм ухвалив закон,
(1390-1460). нідно з я к и м селяни позбавлялися п р а в а переходу до інших
Дрібний шляхтич із П і в д е н н о ї Ч е х і ї , П. Х е л ь ч и ц ь к и й на­ в л а с н и к і в , ї м з а б о р о н я л о с я т а к о ж о с е л я т и с я в м і с т а х б е з до¬
прикінці 20-х р о к і в XV ст. п р и б у в до П р а г и , ставши свідком зволу ф е о д а л а . С е л я н с т в о в и с т у п и л о п р о т и з а п р о в а д ж е н н я цих
і у ч а с н и к о м р е в о л ю ц і ї . З г о д о м в і н п о ч а в п о п у л я р и з у в а т и вла¬ законів. Н а й б і л ь ш и м и з а с в о ї м р о з м а х о м б у л и с е л я н с ь к і по¬
сні ідеї, суть я к и х полягала в п о в е р н е н н і до "євангельської встання в 1494 р . в Л і т о м е р ж и ц ь к о м у к р а ї ( М о р а в і я ) . З а під¬
п р о с т о т и " й "біблійської п р а в д и " , які для нього були єдиним тримки королівської влади феодали розпочали наступ на права
критерієм правдивого християнського життя. З цих позицій міст. Н а п р и к і н ц і XV— на п о ч а т к у XVI ст. суперечності між
він о ц і н ю в а в п о г л я д и Вікліфа, Гуса й і н ш и х т о г о ч а с н и х кри¬ феодалами і містами п р и з в е л и до з б р о й н и х сутичок. Міське
тиків католицької церкви, причому своєю рішучістю, безком¬ керівництво змушене було п і т и на угоду з феодалами.
промісністю, зокрема, в соціальних уявленнях, багато в чому У чеських землях зростала соціальна напруженість. У1517 р.
випереджав їх. Будь-які нерівність і панство він засуджував вибухнуло п о в с т а н н я селян, яке охопило Північну й Східну
як "людські в и к р и в л е н н я " , щ о з і п с у в а л и й с к а л а м у т и л и пер¬ Ч е х і ю . В о д н о ч а с п о в с т а л и р о б і т н и к и р я д у м е т а л у р г і й н и х під¬
вісний християнський ідеал. приємств і шахт. Під в п л и в о м н а р о д н о г о руху представники

160 11 3-2764 161

 міського патриціату і феодали в тому ж році уклали угоду,
її III П О :І ЯКОЮ міста в і д м о в и л и с я від п р и в і л е ї в н а виробницт-
ІИІ інша, а феодали визнали за н и м и право брати участь у
сеймі.
Певний відгук у чеських землях мали події Селянської війни
п Німеччині. Так, у квітні-травні 1525 р. спалахнули повс­
тини в селах і містах Західної Чехії. Повстанці підтриму-
ИІІЛИ зв'язок із гірниками Саксонії та прихильниками
І. М ю н ц е р а . У Північній Чехії з а в о р у ш е н н я селян і місь¬
к о г о п л е б с у м а л и т і с н и й з в ' я з о к із селянсько-плебейським
рухом у Верхній Австрії. У ході боротьби селяни як Чехії,
пік і Н і м е ч ч и н и в и с у в а л и в и м о г и с к о р о т и т и п а н щ и н у , лік­
відувати всі ф о р м и особистої залежності, зберегти общин­
ні права на л і с и та р і к и . Бюргерство вимагало скасування
податків на пиво і права вільного найму робочої сили, а
ииебс — підвищення оплати праці.

ЧЕСЬКІ ЗЕМЛІ У результаті п е р е м о г и турків-османів у

11 І Д В Л А Д О Ю битві п р и М о х а ч і (1526) з н а ч н у частину
ГАБСБУРПВ. Угорщини було приєднано до Осман-
ІЮВСТАННЯ ської імперії. Трансільванія (Семиград-
СТАШВ 1620 р. д я ) п о т р а п и л а у в а с а л ь н у з а л е ж н і с т ь від
П о р т и , а с л о в а ц ь к і з е м л і о п и н и л и с я пе¬
ред б е з п о с е р е д н ь о ю з а г р о з о ю з а в о ю в а н н я . Н е б е з п е к а т у р е ц ь к о ї
окупації з р о с л а т а к о ж д л я Австрії та Чехії.
В австрійських землях у цей період відбулася централіза-
і ііи д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я , т о д і я к у Ч е х і ї , У г о р щ и н і т а П о л ь щ і
с п р о б и ц е н т р а л і з у в а т и д е р ж а в у н а п р и к і н ц і X V ст. з а з н а л и не¬
вдачі. Габсбурги виступали як захисники народів Південно-
( хідпої та Ц е н т р а л ь н о ї Є в р о п и від о с м а н с ь к о ї з а г р о з и . Зрос-
іапию їхнього авторитету с п р и я л а т а к о ж участь у придушен¬
ні Селянської війни в Німеччині. Вмілою дипломатією та
вдалими династичними ш л ю б а м и Г а б с б у р г и з а б е з п е ч и л и не¬
обхідні умови для остаточного загарбання Чеської та Угор¬
ської д е р ж а в . З урахуванням усіх ц и х та і н ш и х о б с т а в и н че¬
с ь к а з н а т ь у 1526 р . п о г о д и л а с я п е р е д а т и ч е с ь к у к о р о н у авст¬
рійському королю Фердінанду Габсбургу (1526 — 1564). Своєю
ч е р г о ю , н о в и й м о н а р х з о б о в ' я з а в с я д о т р и м у в а т и у с і п р а в а че¬
ського сейму. П р и є д н а н н я чеських земель до Австрійської м о -
і іархії з а п о ч а т к у в а л о т в о р е н н я б а г а т о н а ц і о н а л ь н о ї і м п е р і ї Г а б с -
ііуріів.
і моменту включення чеських земель до Австрії розпочався
процес поступового обмеження законодавчих прав і різних при-

162 163
вілеїв, які належали чеському сейму. Так, вищі посади в адмі¬ і пінами Сілезії і взялися готуватись до збройної боротьби.
н і с т р а ц і ї та суді н а д а в а л и с ь німцям, з'їзди феодалів і збори ч н п пі їм Р у д о л ь ф II м у с и в в и д а т и ч е с ь к и м с т а н а м г р а м о т у н а
м і с ь к и х г р о м а д було з а б о р о н е н о , а д м і н і с т р а т и в н і й судові п р а в а і н п и о д у в і р о с п о в і д а н н я , а 20 с е р п н я а н а л о г і ч н и й д о з в і л о т р и ¬
к о р о л і в с ь к и х міст та їхні т о р г о в і п р и в і л е ї о б м е ж у в а л и с ь , зро¬ манії с т а н и Сілезії.
стає і м м і г р а ц і я н і м ц і в та ін. У 1610—1611 р р . б о р о т ь б а м і ж п р о т е с т а н т а м и і к а т о л и к а ¬
П о г і р ш е н н я п о л і т и ч н о г о й е к о н о м і ч н о г о с т а н о в и щ а чесь¬ ми загострилася. В ході к о н ф л і к т у було зруйновано кілька
ких земель спонукало "Чеських б р а т і в " д о а к т и в і з а ц і ї діяль¬ МІІПЛІЩЬКИХ монастиргв. Активна підтримка чеським насе-
ності на захист н а ц і о н а л ь н и х інтересів. До цього визвольного н е п н и м руху п р о т е с т а н т і в з м у с и л а Р у д о л ь ф а II з р е к т и с я пре-
руху вже з 30-х років XVI ст. приєднуються представники ( юну. Його наступник хоча й підтвердив "Грамоту велич¬
бюргерства, рицарства й шляхти. Діяльність "Чеських бра¬ ні істі", але не д о т р и м у в а в с я її. Ц е спричинило нову хвилю
тів", зокрема, спрямована на р о з ш и р е н н я мережі народних н н і пі а б с б у р з ь к и х в и с т у п і в і з р е ш т о ю п р и в е л о до вибуху.
шкіл, зростання рівня національної освіти, сприяла форму¬ Повстання розпочалося в Празі у травні 1618 р. й охопило
ванню чеської національно-культурної еліти. Чехію і Моравію. Повстанці створили тимчасовий уряд з 30
Початок Реформації в Німеччині вплинув на поширення ре­ /піректорів, який позбавив Габсбургів влади над Чехією, вигнав
форматорських ідей серед різних прошарків чеського суспільст¬ і к р а ї н и єзуїтів та ієрархів к а т о л и ц ь к о г о д у х о в е н с т в а , маєтки
ва. Частина бюргерів і рицарів продовжували дотримуватися иких підлягали конфіскації.
в ч е н н я ч а ш н и к і в , відомого під н а з в о ю н о в о у т р а к в і з м . Цьому У повстанні брали участь великі феодали й бюргерство
певною мірою сприяла угода про віротерпимість, укладена к о р о л і в с ь к и х міст. О д н а к серед ч е с ь к и х станів не було єдно-
1485 р . ( ч а ш н и к и з р і в н ю в а л и с я в п р а в а х з к а т о л и к а м и ) . В 2 0 - х ііі. Станова директорія переживала гостру ф і н а н с о в у кризу.
р о к а х XVI ст. серед чеського населення поширилося люте¬ Папство не бажало втрачати свої п р и б у т к и . Кризу вдалося
р а н с т в о . З к о н т р р е ф о р м а ц і й н о ю х в и л е ю в ч е с ь к и х з е м л я х з'я¬ п о д о л а т и ш л я х о м к о н ф і с к а ц і ї м а й н а в і д к р и т и х в о р о г і в пове¬
вляються єзуїти. Центрами їхньої діяльності стали Празьке ні ппм і р о з п р о д а ж у ц е р к о в н и х маєтностей.
(відновлене 1561 р . ) т а О л о м о у ц ь к е а р х і є п и с к о п с т в а . В Оло- У березні 1619 р . п о м е р і м п е р а т о р Маттіас. Престол мав
моуці було відкрито п р е д с т а в н и ц т в о В а т и к а н у . Д і я л ь н і с т ь ка¬ посісти Ф е р д і н а н д Ш т і р і й с ь к и й , щ о багатьох не влаштовувало.
толицької церкви сприяла зміцненню влади Г а б с б у р г і в у че¬ Це сприяло приєднанню до п о в с т а н н я Моравії. Таким чи¬
ських землях. н о м , усі з е м л і Ч е с ь к о ї к о р о н и о б ' є д н а л и с я п р о т и Габсбургів.
Контрреформаторська діяльність єзуїтів сприяла процесу по­ У Верхній Австрії опозиція також здійснила переворот і
німечення Чехії, що викликало в другій половині XVI ст. по¬ мис т у п и л а в п і д т р и м к у ч е с ь к и х п о в с т а н ц і в , в и р я д и в ш и війсь¬
яву а к т и в н о ї п р о т е с т а н т с ь к о ї о п о з и ц і ї , я к а д і я л а р а з о м з "Че¬ ко проти імператорської армії. 31 липня 1619 р. Генеральний
ськими братами". Католицька реакція значно посилилася в сейм земель Чеської корони ухвалив нову конституцію. Коро-
період правління імператора Рудольфа II (1576—1612), який иіііство с т а в а л о к о н ф е д е р а ц і є ю п'яти рівноправних земель зі
переніс свою резиденцію до Праги. спільним володарем і слабкою центральною владою.
За умов, що с к л а л и с я , чеські феодали взялися до активної 26 с е р п н я 1619 р . н а ч е с ь к и й п р е с т о л з і й ш о в Фрідріх Пфа-
боротьби за з б е р е ж е н н я своїх п р а в на землю й поновлення іьцеький. Проте вже 27 серпня імператором Німеччини обрано
привілеїв. Підтримані бюргерством, вони домоглися прийнят¬ Фердінанда Штірійського (1619—1637), що різко погіршило
тя в 1575р. "Чеського сповідування віри ", згідно з яким визна­ міжнародне становище повстанців. Чеські стани з часом по-
валися права лютеран і "Чеських братів ". і рішили майже в повну ізоляцію.
На чеському сеймі в січні 1609 р . спалахнув конфлікт з Фрідріх П ф а л ь ц с ь к и й о г о л о с и в , щ о п е р е д а є з н а ч н у части¬
приводу затвердження чеської конфесії 1575 р . , о д н а к п и т а н ¬ ну свого м а й н а на в е д е н н я б о р о т ь б и з Г а б с б у р г а м и . Ватажків
ня залишилося нерозв'язаним. 1 травня того ж року пред¬ п о в с т а н н я він п р и з н а ч и в на н а й в и щ і д е р ж а в н і п о с а д и . Мо¬
ставники станів без дозволу імператора зібралися в Новомєст- равські с т а н и обіїдяли с п о р я д и т и д л я к о р о л я н е в е л и к е війсь¬
ській ратуші. З огляду на непоступливість католицької партії ко. Сілезькі стани взагалі нічого не дали.
вони створили власний уряд з ЗО директорів, уклали союз зі Улітку 1620 р . в і й с ь к а і м п е р а т о р а р о з п о ч а л и наступ з Ні-

164 165
меччини, на допомогу їм в и р у ш и л и загони К а т о л и ц ь к о ї ліги, т и і її і и х д і й с а к с о н ц і з а з н а л и п о р а з к и , а чеські землі знову
з півночі наступала армія саксонського курфюрста. Військові пуми окуповані.
загони повстанців швидко в і д с т у п и л и з П і в д е н н о ї М о р а в і ї до Вступ ш в е д с ь к и х в і й с ь к н а т е р и т о р і ю Ч е х і ї в 1639 р . спри-
Ч е х і ї . Н а й м а н ц і , п і д к о м а н д у в а н н я м М а н с ф е л ь д а , з р а д и л и че¬ нн поширенню антигабсбурзького руху п р о т е с т а н т і в . Швед-
ського короля і уклали перемир'я з імператором. 11.кс керівництво з в е р н у л о с я до ч е с ь к о г о населення з мані¬
На початку листопада 1620 р . в і й с ь к а і м п е р а т о р а підійшли фестом, закликавши його повстати проти Габсбургів. Проте
до П р а г и . Здеморалізована армія станів протягом двох годин і им і шведи поводили себе в Чехії як з а г а р б н и к и : руйнували
8 листопада намагалася чинити опір імперським силам на м і с і а, п а л и л и с е л а , г р а б у в а л и т а в б и в а л и м и р н и х ж и т е л і в , ви¬
схилах Білої Гори. Фрідріх Пфальцський утік до Сілезії. По­ но ш л и до Швеції чеські культурні цінності.
разка на Білій Горі о с т а т о ч н о засвідчила м а р н і с т ь визвольних Фердінанд НІ (1637—1657), який посів чеський престол
прагнень повстанців. мігми смерті свого батька Ф е р д і н а н д а II, зумів у с е р е д и н і 40-х
Невдача виступу 1618—1620рр. призвела до втрати Чехією років в и г н а т и ш в е д і в з Чехії та М о р а в і ї . Проте влітку 1648 р .
політичної незалежності. Габсбурги встановили порядки, які не­ нони знову вторгайся на чеську територію, захопивши Прагу
гативно позначилися на економічному, політичному, культурно­ 1 1 Іра з ь к и й Г р а д і М а л у С т р а н у ) . Т а н е в д о в з і ш в е д с ь к і війська
му й релігійному розвитку чехів. пупи з м у ш е н і з а л и ш и т и м і с т о . Н а п р и к і н ц і в е р е с н я в о н и зно¬
За рахунок земель чеського рицарства збагатилися великі ву п і д с т у п и л и до стін П р а г и , а л е ц ь о г о р а з у в з я т и її н е змог-
н і м е ц ь к і ф е о д а л и та к а т о л и ц ь к е д у х о в е н с т в о . О н і м е ч е н н я Чехії іиі Це була о с т а н н я б и т в а в і й н и .
тривало з новою силою. Всстфальський мир 1648 р . , я к и й завершив Тридцятиліт¬
Утиски протестантів ("Чеських братів", лютеран, кальвініс¬ ню війну і був у к л а д е н и й без участі чехів, закріпив позиції
тів) к а т о л и ц ь к о ю р е а к ц і є ю п р и з в е л и до еміграції ЗО т и с . сімей І носбургів у цьому регіоні Європи й узаконив феодально-
ремісників, багатьох шляхтичів. Чехію покинули відомі вчені мполицькі порядки. Саме в цей період відбулося так зване
й письменники, зокрема Ян Амос Коменський. нов горне з а к р і п а ч е н н я селян. До с е р е д и н и X V I I ст. кріпаки
У 1627 р . п е р е м о г у р е а к ц і ї з а к р і п и в "Основний земський иже з н а ч н о ю м і р о ю в т р а т и л и в л а с н і з е м л і , а п а н щ и н а зросла
статут". Чеські землі оголошувались спадковим володінням по 120-150 днів на рік. Збільшилися розміри як грошової,
Габсбургів, я к і з о с е р е д и л и у своїх руках з а к о н о д а в ч у і судову пік і натуральної ренти. Феодали контролювали майже всю
владу, дістали п р а в о п р и з н а ч а т и ч и н о в н и к і в . Німецька мова юргівлю. ї х н ь о м у свавіллю не було м е ж : селян карали смер-
набула статусу державної. і ю за з б и р а н н я х м и з у і м е д у д и к и х бджіл у лісі, осліплювали
П е р е м о г а в б и т в і п о б л и з у Б і л о ї Г о р и п о с и л и л а п о з и ц і ї Габ- т рибальство у п а н с ь к и х ставках тощо.
сбургів у Ц е н т р а л ь н і й Є в р о п і . А н т и г а б с б у р з ь к е п о в с т а н н я че­ І Іроцес з а к р і п а ч е н н я та п о с и л е н н я експлуатації викликав
ських протестантських станів започаткувало Тридцятилітню і н к о п н и й спротив селян. П р о це свідчать ч и с л е н н і селянські
війну (1618—1648), у якій брала участь більшість європей¬ пунш й організація сил с а м о о б о р о н и п р о т и м а р к г р а ф і в . Од¬
ських країн. Вони виступали проти агресивних прагнень ав¬ нак найчастіше підданець мусив пасивно спостерігати й зно-
стрійських та і с п а н с ь к и х Габсбургів. і йти к р и в д у від р і з н и х м о ж н о в л а д ц і в . У к р а ї н і , де протягом
У ході в і й н и н а п о ч а т к у 30-х р о к і в Габсбурги майже втра¬ пюх століть м о ж н а було в і л ь н о мислити й спілкуватися, те¬
тили контроль над чеськими землями, які захопив саксон¬ пер залишалося лише слухати й г о в о р и т и пошепки.
с ь к и й к у р ф ю р с т . У 1631 р . с а к с о н ц і н а в і т ь о в о л о д і л и Прагою.
По всій Чехії п р о к о т и л а с я хвиля антигабсбурзьких виступів. ЧЕСЬКА У Х—ХІІ ст. в чеських землях повсюдно
У П р а з і був с к л и к а н и й Синод протестантської церкви. Шля¬ СЕРЕДНЬОВІЧНА поширилися християнство й латинська
хта й м і щ а н и , я к і п о в е р т а л и с я н а б а т ь к і в щ и н у , п о в е р т а л и своє КУЛЬТУРА освіченість. Щоправда, в 30-х роках
майно, конфісковане після поразки повстання. Євангелічні X I ст. в Сазавському монастирі відно-
священики займали храми й відновлювали відправи. Проте іш/піся відправи слов'янською мовою. Після схизми (1054),
з г о д о м в а н т и г а б с б у р з ь к і й коаліції з а п а н у в а в р о з л а д , щ о спри¬ и к називали церковний розкол католики, слов'янська мова
яло об'єднанню католицького табору. Навесні 1632 р . в х о д і назавжди потрапила в опалу.

166 167
 Н а в і д м і н у від П я с т і в і А р п а д і в , П р ж е м и с л о в и ч і не домо­ пІІІміов до н а с , — м о н а с т и р у Т і с н е в і під Б р н о зі з н а м е н и т и м
г л и с я н е з а л е ж н о ї ц е р к о в н о ї о р г а н і з а ц і ї . В о н и н а п о л я г а л и тіль­ морііїлом. Д о с и т ь завершені архітектурні зразки представлені
ки на заснуванні Празького єпископства (973), проте й це н лгяких і н ш и х м о н а с т и р я х , н а п р и к л а д у В и ш ш і м Броді (1259),
можна вважати за успіх, оскільки церква в чеських землях Інше К о р у н і (1263), З б р а с л а в і (1292) тощо.
дістала автономію у с к л а д і архідієцезії. У 1063 р . в и н и к л о Оло- І Іолітичні з м і н и й п о ш и р е н н я л а т и н с ь к о ї літургії п р и з в е -
моуцьке єпископство. Однак мета, з я к о ю воно створювало­ 'іи и XI ст. до занепаду старослов'янської писемності. У 1095 р.
с я , була р а д ш е п о л і т и ч н о ю — празькі князі використовували і нііп'япські ченці покинули монастир у Сазаві. Центр сло­
його як знаряддя в боротьбі проти моравських удільних князів. в'янської літургії відтепер перемістився за межі Чехії. Зате
У другій половині X ст. скрізь відкриваються монастирі, що чеська латиномовна писемність набула більшого поширення, пе­
ставали політичною опорою князів, духовними центрами та но­ редусім завдяки творчості каноніка собору Св. Віта Козьми
сіями освіченості. В 1100 р . 'їх н а л і ч у в а л о с я 7, а в наступному ГГриіького (бл. 1045—1125). Тоді ж з'явилася "Чеська хроніка",
столітті з ' я в и л о с я щ е 27. Н а й с т а р і ш і з н и х — б е н е д и к т и н с ь к і , шпор якої намагався пояснити осібне історичне й політичне
н а п р и к л а д ж і н о ч и й у П р а з ь к о м у Граді (970), ч о л о в і ч и й у Б р ж е - 1 1 ш і о в и щ е Чехії, з а л и ш и в ш и у с п а д щ и н у п е р ш у с и с т е м н у р о з ­
внові п о б л и з у П р а г и (993). М о н а с т и р і т а к о ж в и н и к л и в Рай- п о в і д ь п р о її м и н у в ш и н у . Справу Козьми — "Геродота чесь­
г р а д і п і д Б р н о ( 1 0 4 5 ) , у Т р ж е л б і ч і ( 1 1 0 1 ) . У X I I ст. засновуються кої і с т о р і о г р а ф і ї " — продовжили в інших монастирях. І хоча
монастирі інших орденів. В цей період у р о м а н с ь к о м у стилі місцеві з р а з к и п о с т у п а л и с я й о м у в м а й с т е р н о с т і , та все одно
були споруджені у Празькому Граді — базиліка Св. Віта та ми завдячуємо їм м о ж л и в і с т ю д і з н а т и с я п р о події X I I ст.
храм Св. Ю р і я ; в Оломоуці — базиліка Св. Вацлава; Старому Г о т и ч н и й с т и л ь , п о в ' я з а н и й із з а с н у в а н н я м міст, прони¬
Болеславі — храми С в . К л и м е н т а та С в . В а ц л а в а . До відомих кає у світську архітектуру. Визначною пам'яткою кінця епо¬
пам'яток романської архітектури належить також ротонда в хи І І р ж е м и с л о в и ч і в в в а ж а є т ь с я С т а р о н о в а с и н а г о г а у Старо¬
Зноймі. Н а її с т і н а х х у д о ж н и к намалював картини, що від¬ му Мєсті, збудована в останні десятиліття XIII ст.
т в о р ю ю т ь л е г е н д у п р о в и т о к и в л а д и П р ж е м и с л о в и ч і в . У світ¬ Латина й надалі з а л и ш а л а с я "рідною" мовою для освіче¬
ському будівництві застосовувалася нова техніка. Ціла низка них л ю д е й , але вже п о ч а л и з ' я в л я т и с я ч и с л е н н і п е р е к л а д н і й
градів зазнала реставрації, в містах виростали перші романські оригінальні твори іншими мовами. Зовнішня колонізація та
кам яниці, н а с а м п е р е д у П р а з і . В п е р ш і й п о л о в и н і X I I ст. Прагу честолюбні плани останніх Пржемисловичів сприяли швид­
прикрасив кам'яний міст над Влтавою, що перетнув ріку в кому поширенню німецької мови та л і т е р а т у р и . У королів¬
місці, де тепер м и л у є око Карлів міст. ському дворі, в будинках вельмож гостинно приймали міне¬
П а н у в а н н я о с т а н н і х П р ж е м и с л о в и ч і в б у л о п е р і о д о м н е тіль¬ ний єрів, які оспівували п р и г о д и закоханих придворних.
ки видобутку срібла, з а с н у в а н н я міст, п л е т і н н я інтриг, укла¬ У надзвичайно складних умовах відбувався п р о ц е с станов-
дення вигідних і не зовсім вигідних шлюбів, а й сорому за иеііня чеської м о в и та літератури, я к и м д о в о д и л о с я спирати¬
програні битви. За одне століття мистецтво зробило вирішаль¬ ся па власні н а д б а н н я . Старочеська мова поступово сформу¬
ний крок від р о м а н с ь к о г о до готичного стилю. Готичні еле­ валася на базі с т а р о с л о в ' я н с ь к о ї . У X ст. в о н а ж и л а в епосі,
менти в архітектурі проникли на чеські землі вже в XIII ст., "житіях святих" та і н ш и х релігійних текстах. Певної доскона-
а л е з д е б і л ь ш о г о я к ф р а г м е н т и , щ о в н о с и л и с я у р о м а н с ь к і бу¬ и ості ф о р м та в н у т р і ш н ь о г о змісту ч е с ь к а л і т е р а т у р а н а б у л а в
дівлі. Справжній р о з в и т о к р а н н ь о ї г о т и ч н о ї а р х і т е к т у р и роз¬ XIII ст., к о л и т р и в а л и х р е с т о в і п о х о д и , рицарські турніри й
почався у 30-40-х роках XIII ст. у з в ' я з к у зі спорудженням іростав інтерес до а н т и ч н о г о світу. Ч е с ь к і й н і м е ц ь к і пись¬
ч и с л е н н и х м о н а с т и р і в та п р и й н я т т я м н о в и х о р д е н с ь к и х ста¬ менники черпали теми для своїх творів з о д н а к о в и х джерел.
тутів, з о к р е м а в д о м і н і к а н ц і в і міноритів. Особливо виразне 1 ід ь н е м і с ц е в д а в н ь о ч е с ь к о м у е п о с і п о с і д а є "Александре'їда",
у т і л е н н я ц е й с т и л ь з н а й ш о в у м о н а с т и р с ь к о м у к о м п л е к с і мі- яку з а в е р ш е н о бл. 1310 р . В і н ш и х л і т е р а т у р н и х ж а н р а х також
норитів і кларисок поблизу храму Св. Франтішека на набе¬ уживалася чеська мова, зокрема нею н а п и с а н а римована "Да-
режній Влтави у Старому Мєсті в Празі, який заснувала німілова хроніка", в основі якої лежить латинський переказ.
бл. 1279 р . с е с т р а П р ж е м и с л а І О т а к а р а б л а ж е н н а А н е ж к а . Ін¬ У красному письменстві X I V ст. в ж и в а л и с я чеська і ла­
ший неоціненний зразок ранньої готичної архітектури, що ги і і с ь к а м о в и . В 60-х р о к а х X I V ст. чеською мовою перекладено

168 169
Біблію (Краліцька Біблія). О с о б л и в і с т ь літератури цієї д о б и — перемогу біля Д о м а ж л і ц е " поета Варжінца з Бржезова, у
п о ш и р е н н я ч е с ь к о м о в н и х творів, п о с и л е н н я світського впливу. нмі! п р о с л а в л я ю т ь с я п о д в и г и гуситів. С а м е тоді були створені
Багато художніх творів п о з н а ч а ю т ь с я високим рівнем патріо¬ численні гуситські хроніки, які розповідають про героїчну бо¬
тизму й національної свідомості. р т і,0у ч е х і в з чужоземними поневолювачами.
У X I V ст. виникла чеська драма. Р о з в и в а л а с я музична твор­ I Іадзвичайно популярними б у л и гуситські пісні. В них на­
чість. У Ємауському монастирі практикувався слов'янський р і ж с л а в и в Я н а Гуса, Я н а Ж и ж к у , п о д в и г и т а б о р и т і в , таврував
літургійний спів. П р и дворі існували оркестри. ш і а р б н и к і в і з р а д н и к і в . Н а й в і д о м і ш і п і с н і — " П о в с т а в а й , по¬
У цей період бурхливо розвиваються архітектура, скульп¬ меншай, велике місто П р а г а " , "Хто ж ви, Б о ж і в о ї н и ? " , "Пісня
тура, будівництво. В 1344 р . розпочалося спорудження кафе¬ п р о правду" та ін.
д р а л ь н о г о с о б о р у С в . Віта в к л а с и ч н о - г о т и ч н о м у с т и л і . Прага I I ід в п л и в о м к у л ь т у р и Р е н е с а н с у т а г у с и т с ь к о г о р у х у в Ч е ­
мала своєю величчю і красою підтверджувати масштабність хії у XV ст. поширюється гуманізм. Друкарство сприяло зрос¬
політики Карла IV. В березні 1348 р . в і н з а х о д и в с я будувати иш і по кількості книг, виданих чеською м о в о ю , які мали ве-
Нове Место у Празі. Н а п л о щ і в 360 г а , д е р а н і ш е тулилися ничезний п о п и т серед різних верств людності.
с е л и щ а й к о л о с и л и с я п о л я , в и р о с т а в м о д е р н и й м і с ь к и й ком¬ Водночас політична нестабільність, п о в с т а н н я та в і й н и в
плекс з ш и р о к и м и в у л и ц я м и та м а й д а н а м и . Неподалік Пра¬ Чехії у XV — п е р ш і й п о л о в и н і XVI ст. гальмували розвиток
зького Граду п р и с к о р е н о с п о р у д ж у в а л и с я п а л а ц и та будинки культури. Т о м у п р о здобутки в галузі архітектури, образотвор¬
феодальної знаті, дипломатів і торговців. П р а в о б е р е ж н у і лі¬ чого мистецтва, музичної творчості тощо в цей період можна
вобережну частини міста з'єднав Кам'яний (Карлів) міст з шпорити з певним застереженням.
б р а м а м и на обох кінцях. П р а г а того часу стала о д н и м з осно¬
в н и х ц е н т р і в п і з н ь о г о т и ч н о г о с т и л ю . Д о Чехії п р о н и к а л и твори
італійських гуманістів. Прагу відвідали відомий трибун Кола РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
ді Р і є н ц о та п о е т Ф р а н ч е с к о Петрарка. ЛІТЕРАТУРА М о с к в а , 1998. Т. 1. С р е д н и е в е к а и н о в о е
С и с т е м а т и ч н е б у д і в н и ц т в о , в результаті я к о г о у П р а з і з'яви¬ время.

лось чимало величних споруд, продумане оздоблення храмів і К р а т к а я и с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : С древней¬

к о р о л і в с ь к и х з а м к і в с л у ж и л и з в е л и ч е н н ю д і я н ь К а р л а IV. Т а к , ш и х времен до н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1988.
своєрідним п а н т е о н о м останків святих, які король натхненно Лаптева Л. П. Г у с и т с к о е д в и ж е н и е в Ч е х и и .
X V в е к : У ч е б н о - м е т о д и ч е с к о е п о с о б и е . Мо¬
збирав, став замок Карлштайн, збудований у 1348—1365 рр.
сква, 1990.
Ц и м К а р л IV н а м а г а в с я п о к а з а т и себе з а х и с н и к о м і п о ш и р ю ¬
вачем християнської віри. Лаптева Л. П. Г у с и т с к о е д в и ж е н и е в осве¬
щ е н и и с о в р е м е н н и к о в : И с т о ч н и к и и мате¬
Інтер'єри храмів і Карлштайна розписували найвідоміші
риалы для практических занятий. Москва,
маляри — Мікулаш Вурмзер і Освальд. Чехія стала центром
1992.
культурного життя Європи.
Лаптева Л. П. И с т о р и я Ч е х и и п е р и о д а фео¬
Величезний вплив на культуру і освіту Чехії справив гу¬
д а л и з м а (XV в е к — 1648 г . ) : У ч е б н о е посо¬
ситський рух. Зросла роль Празького університету, особливо б и е . М о с к в а , 1993.
п і с л я т о г о , я к й о г о р е к т о р о м о б р а л и Я н а Гуса. В університет¬
Оеііпу г е т і К о п т у с е в к е . Ргаііа, 1997. Б . I.
ських стінах зародився і розвивався реформаційний рух,
Осі ргіспосіи Б І о у а п и сіо гоку 1740.
поширювалися гуманістичні ідеї.
Сарка, РгапИйек. Беііпу г е т і К о ш п у севке V
По всій Чехії відкривалися школи, викладання в яких про¬
с к и е с Ь . Р г а п а , 1998.
вадилося рідною мовою.
Релігійні та с в і т с ь к і л і т е р а т у р н і твори перекладалися че¬
с ь к о ю м о в о ю . Я н Г у с у д о с к о н а л и в її о р ф о г р а ф і ю і г р а м а т и к у .
Гуситський рух сприяв розвиткові літератури й усної на¬
родної творчості. Видатною пам'яткою того часу є "Поема

170
 і понацькі землі були поділені на комітати (окрема область
к о р о л і в с ь к и х в о л о д і н ь ) , а б о " ж у п и " . Т а к , н а п р и к і н ц і X I X ст.
11 наявних 16 к о м і т а т і в т і л ь к и в ч о т и р ь о х б у в с л о в а ц ь к и й мо-
иоппічний склад н а с е л е н н я , а ще в шести словаки станови¬
Лекція СЛОВАЦЬКІ ЗЕМЛІ щі більшість.
Відсутність д о с т о в і р н и х д ж е р е л р а н н ь о г о періоду словаць¬
У СКЛАДІ
к о ї і с т о р і ї п о р о д ж у в а л а р і з н і л е г е н д и т а к о н ц е п ц і ї , я к і н а різ¬
УГОРСЬКОГО них етапах історичного розвитку використовувалися в угор¬
КОРОЛІВСТВА ському середовищі для обґрунтування законності загарбання
і нов'янських земель. Так, стверджувалося, що місцевий князь
(Х-ХУст.) ( і ї и т о п о л к " о б м і н я в свої землі на у г о р с ь к о г о білого к о н я " . У
сноваків відома легенда про те, що місцеве н а с е л е н н я зустрі-
но мадярів як "добрих гостей", а пізніше з н и м и був укладе¬
П р и є д н а н н я словацьких земель
ний " м и р н и й договір". З таких легенд достовірним с л і д вва¬
д о Угорського королівства
ж а т и т е , щ о в к л ю ч е н н я с л о в а ц ь к и х т е р и т о р і й д о с к л а д у Угор¬
Словацькі т е р е н и п і д в л а д о ю Арпадів
ської д е р ж а в и являло собою тривалий процес, в ході якого
та Анжуйської династії
і р а п л я л и с я як п і д п и с а н н я угод, так і н а с и л ь с т в о .
Р у х "братиків" і б о р о т ь б а з а Угорську
Про застосування мадярами насильницьких методів для під­
корону в X V с т .
корення слов'ян свідчить, зокрема, назва, яку вони їм дали —
Соціально-економічне становище
"пют " (скорений). Збереглися також відомості про м и р н е співі¬
словацьких з е м е л ь
с н у в а н н я обох народів. С л о в ' я н и з р о з в и н у т и м ремісництвом
Р о з в и т о к культури
і с і л ь с ь к и м г о с п о д а р с т в о м п е р е б у в а л и н а в и щ і й стадії розви¬
тку, н і ж у г о р ц і - к о ч о в и к и . О б с т а в и н и з м у с и л и м а д я р і в посту¬
ПРИЄДНАННЯ Після розпаду Великоморавської держави п о в о п е р е х о д и т и д о о с і л о г о с п о с о б у ж и т т я , п о в ' я з а н о г о з об¬
СЛОВАЦЬКИХ основним політичним чинником для насе¬ робітком землі. П р и цьому в о н и п е р е й н я л и у с л о в ' я н методи
ЗЕМЕЛЬ ДО лення, яке протягом усіх наступних сто¬ і а засоби обробітку землі. Т е р м і н и , запозичені мадярами зі
УГОРСЬКОГО літь залишалося етнографічним понят¬ слов'янської м о в и , свідчать, щ о в о н и п е р е й м а л и т а к о ж фор¬
КОРОЛІВСТВА тям, було постійне посилення мадярів. До м и т е р и т о р і а л ь н о ї та в л а д н о ї організації. Представники сло¬
X ст. у г о р с ь к і племена заволоділи час­ в'янської знаті з а п р о ш у в а л и с я на службу до угорського коро¬
тиною території Придунайської низовини, заселеної слов'я¬ лівського двору.
нами. Введення словацьких з е м е л ь д о с к л а д у У г о р с ь к о ї дер¬ Стосунки слов 'янського населення з прийшлими угорцями на
ж а в и п р и з в е л о д о т о г о , щ о с л о в ' я н с ь к е н а с е л е н н я п і в д н я бу¬ І ловацьких теренах слід характеризувати як конфронтацію (у пе­
ло частково знищене, частково мадяризоване, багато хто ріод захоплення земель) і мирне співіснування (за часів Угорської
н а з а в ж д и з а л и ш и в ці землі. В п р о д о в ж X — на початку XI ст. держави). Вже н а п о ч а т к у X ст. б а в а р с ь к і єпископи повідом¬
з а х і д н и й та ц е н т р а л ь н і р а й о н и т е р и т о р і ї С л о в а ч ч и н и неодно¬ л я л и п а п і Р и м с ь к о м у , щ о п р и д у н а й с ь к і с л о в ' я н и с л у ж а т ь ма¬
р а з о в о в х о д и л и до складу в о л о д і н ь к н я з і в Чехії та П о л ь щ і . В д я р а м , п е р е й н я л и їхній спосіб ж и т т я й беруть участь у воєн¬
період правління угорських королів Іштвана І (997-1038) та них походах мадяр.
Ладислава (Ласло) І (1077-1096) більша частина словацьких Слов'янські землі були найбільш розвинутою частиною
з е м е л ь була п р и є д н а н а д о У г о р с ь к о ї д е р ж а в и . З а г а р б а н н я пі¬ ранньофеодальної угорської держави. С л о в ' я н с ь к е населення
внічних словацьких районів у XII ст. п р и з в е л о д о т о г о , що займалося землеробством і складалося з напіввільних селян,
безпосередньо словацька етнічна територія охоплювала північ які мали о б м е ж е н е п р а в о переходу й с т а н о в и л и о с н о в н у ро¬
Угорського королівства і дістала навіть відповідну назву — "Вер­ бочу силу в м а є т к а х ф е о д а л і в . Існував також досить числен¬
хня Угорщина ". В а д м і н і с т р а т и в н о - т е р и т о р і а л ь н о м у відношенні ний прошарок особисто вільних "замкових людей", які під-

172 173
' H M шиї ж у п а н а м . Вільними вважалися також воїни замку. В
нішуиішй період розвитку феодальних відносин диференці-
иніи населення зменшувалася, а найчисленнішу в е р с т в у на¬
селення становили кріпаки.
Ihne наприкінці XI ст. у словацьких землях виникло ремісни­
цтво. І І а п р и к і н ц і X I I ст. р о з п о ч а в с я п р о ц е с р о з в и т к у м і с т я к
іоргоисльно-ремісницьких ц е н т р і в , я к і б о р о л и с я за здобуття
привілеїв. У містах д і я л о н і м е ц ь к е п р а в о , за в и н я т к о м Спиш-
11.міх міст, де було з а п р о в а д ж е н е м і с ь к е п р а в о і я к і п і д п о р я д ­
ковувалися безпосередньо королю. Пільгами користувалися
Ii і і р с ь к і м і с т а , н а с е л е н н я я к и х в и д о б у в а л о к о р и с н і к о п а л и н и .
і приходом мадяр п р и п и н и л о с я функціонування єпископ¬
і і на в Нітрі. П і с л я п р и й н я т т я м а д я р а м и х р и с т и я н с т в а слова­
цька ц е р к в а о п и н и л а с я під ю р и с д и к ц і є ю Естергомського ар-
мі п и с к о п с т в а . Вже в XI—XII ст. в и н и к р я д м о н а с т и р і в , які
йодом стали в е л и к и м и землевласниками.
Входження словацьких земель до складу ранньофеодального
Угорського королівства зумовило панування тут мадярської по-
ішшчної культури. Етногенез словаків відбувався у межах Угор­
с ь к о ї д е р ж а в и , я к а і з о л ю в а л а їх в і д р е ш т и слов'янського сві-
і v. В ж е в X I I I с т . в п и с е м н и х д ж е р е л а х з г а д у є т ь с я т е р м і н " с л о ­
вацький". Отже, внаслідок підкорення словацьких земель
мадярами вони остаточно втратили свою с а м о с т і й н і с т ь і пе¬
ретворилися на звичайну провінцію Угорського королівства.

СЛОВАЦЬКІ Ранньофеодальна Угорська держава,

ТЕРЕНИ ПІД очолювана к н я з я м и з династії Арпадів,
ВЛАДОЮ АРПАДІВ б у л а поділена на уділи, один із яких, з цен¬
ГА АНЖУИСЬКОЇ тром у Нітрі, знаходився в словацьких
ДИНАСТІЇ землях. П е р ш и м к о р о л е м У г о р щ и н и став
засновник централізованої держави Іш-
інан І Святий, якому 1 січня 1001 р . п а п о ю Римським була
надана корона. Іштвану І н а л е ж и т ь заслуга в и к о р і н е н н я за¬
ціпи ків я з и ч н и ц т в а серед мадяр. Спираючись на підтримку
Р и м с ь к о ї курії, Іштвану І вдавалося балансувати в небезпеч¬
ному вирі подій середньовічної Європи, зберегти корону й
і е р и т о р і а л ь н у ц і л і с н і с т ь к р а ї н и . З а с л у г и п е р ш о г о к о р о л я Угор¬
щ и н и б у л и в и с о к о о ц і н е н і к а т о л и ц ь к и м к л і р о м , я к и й у ж е на¬
п р и к і н ц і X I ст. к а н о н і з у в а в Іштвана як святого, а святоішт-
вчнська корона стала символом мадярської державності.

Необхідність зміцнення держави зумовлювалася зовніш¬

ньою загрозою. Особливу небезпеку для молодої країни ста¬
новила С в я щ е н н а Римська імперія. Угорщина адміністратив-

175
но поділялася на замкові округи (комітати), очолювані ішпа-
іиіроза, що в и н и к л а на півдні країни, с п р и ч и н и л а введення
ном, центрами я к и х були з а м к и - ф о р т е ц і . На зміну родопле¬
н о в и х п о в и н н о с т е й і п о с и л е н н я п а н щ и н и . Т а к , у 1397 р . б у в
мінним відносинам поступово п р и й ш л и соціально-територі¬
шпроваджений спеціальний податок, кошти від я к о г о йшли
альні. Так, ішпан Нітранського комітату, як правило, був
н а о р г а н і з а ц і ю о б о р о н и в і д о с м а н і в . У с л о в а ц ь к и х з е м л я х бу­
наступником престолу.
дувалися к а м ' я н і фортеці, засновувалися нові міста, загальна
Закони, п р и й н я т і в період п р а в л і н н я Іштвана І, заклали
к і л ь к і с т ь я к и х с я г н у л а в X I V ст. к і л ь к о х д е с я т к і в . Багато міст
підвалини феодального землеволодіння, визначили відмінності
момагалися а в т о н о м і ї в у п р а в л і н н і та судочинстві.
між родовою власністю і родовими маєтностями, закріпили
Наявність багатих родовищ корисних копалин, позитивні змі­
за в і л ь н и м и землевласниками право передавати власність за
ни в економічних відносинах сприяли прискоренню розвитку сло-
з а п о в і т о м і за с п а д к о м . В У г о р с ь к о м у к о р о л і в с т в і к р і м мадя¬
ницьких земель: зростав видобуток срібла, золота й міді; роз¬
р і в ж и л и х о р в а т и , с л о в а к и , н і м ц і , с е р б и т а п р е д с т а в н и к и ін¬
пивалися господарство й торгівля в таких містах, як Банська
ших народів. Офіційною мовою, як і в інших середньовічних
Ііистриця, Банська Ш т я в н и ц я , Нова Баня, К р е м н и ц я , Лево-
д е р ж а в а х , в в а ж а л а с я л а т и н с ь к а , я к о ю в е л о с я о ф і ц і й н е листу¬
ч н та і н . Т а к , у д р у г і й п о л о в и н і X I V ст. д і с т а в продовження
в а н н я , п р о в о д и л о с я н а в ч а н н я , правилася служба в церкві.
торговельний ш л я х н а п і в н і ч від Д у н а ю до Ступави, а звід­
У 1241 р . У г о р с ь к е к о р о л і в с т в о з а з н а л о р у й н і в н о г о нападу
ні — до Б р н о й П р а г и , завдяки чому в и н и к л о торгове місто
монголів. В і й с ь к о к о р о л я Б е л и IV (1235 — 1270) б у л о р о з б и т е й
Жиліна.
з а г а р б н и к и вдерлися до внутрішніх р а й о н і в У г о р щ и н и . Вна¬
Розвиток торгівлі й п о ш и р е н н я грошової ренти вимагали
с л і д о к м о н г о л о - т а т а р с ь к о ї н а в а л и к р а ї н а б у л а с п у с т о ш е н а , мі¬
впорядкування монетної системи Угорського королівства. В
ста з р у й н о в а н і , р о з п о ч а в с я г о л о д о м о р , від я к о г о з а г и н у л о май¬
обігу тут б у л и я к і н о з е м н і , т а к і в л а с н і м е т а л е в і г р о ш і . Однак
же мільйон чоловік. О д н а к у г і р с ь к и х р а й о н а х , де словацьке
нага м о н е т , що карбувалися зі с л о в а ц ь к о г о срібла, постійно
н а с е л е н н я с т а н о в и л о б і л ь ш і с т ь , м о н г о л о - т а т а р и з а в д а л и зна¬
змінювалася. З ініціативи Карла II була в п р о в а д ж е н а нова
ч н о м е н ш и х з б и т к і в . У с л о в а ц ь к и х з е м л я х у ц е й період поси¬
едина грошова система. У К р е м н и ц і почали карбувати золоті
люється німецька колонізація.
дукати й срібні д и н а р и .
В у м о в а х ф е о д а л ь н о ї р о з д р о б л е н о с т і та п о с л а б л е н н я цен¬ Д а л ь ш и й р о з в и т о к У г о р с ь к о г о к о р о л і в с т в а був пов'язаний
тральної влади, що відбувалися в період правління королів з і правлінням Лайоша І (Людовік Анжуйський Великий) (1342—
т. з в . " з м і ш а н и х д и н а с т і й " , с л о в а ц ь к і з е м л і н а п о ч а т к у X I V ст. 1.182). Саме в цей період міщани словацького походження
фактично були розділені на дві частини. Неофіційним прави¬ буди з р і в н я н і в п р а в а х з н і м ц я м и в Ж и л і н і та і н ш и х містах.
телем західних областей став магнат М. Чак (1260—1321) з П і с л я с м е р т і Л а й о ш а І, я к и й н е з а л и ш и в н а с т у п н и к а , коро¬
Тренчина, а східний регіон контролював великий землевласник ні вство знову п е р е ж и л о період анархії, в и к л и к а н о ї боротьбою
О. Абі. О д н а к уже п е р ш о м у к о р о л ю з нової правлячої Анжуй- і а т р о н . П і с л я т р и в а л о ї б о р о т ь б и , в 1387 р . к о р о л е м Угорщини
ської династії Карлу І Роберту (1308-1342) вдалося, спираю¬ с т а н с и н н і м е ц ь к о г о і м п е р а т о р а й ч е с ь к о г о к о р о л я К а р л а IV —
чись на підтримку шляхти та м і с ь к и х патриціатів, подолати ( игізмунд Л ю к с е м б у р з ь к и й , одружений з д о ч к о ю Л а й о ш а І —
с е п а р а т и з м ф е о д а л ь н о ї о п о з и ц і ї і з м і ц н и т и к о р о л і в с ь к у владу. Марією. Новий король намагався зупинити експансію Осман­
В Угорській державі відбулися значні соціально-економічні с ь к о ї імперії, я к а п і с л я п о р а з к и с е р б і в н а К о с о в о м у п о л і (1389 р.)
зрушення: завершилося формування с и с т е м и ф е о д а л ь н о ї за¬ фактично стала межувати на півдні з У г о р щ и н о ю , проте за¬
лежності, зміцніли великі феодальні господарства, приско¬ знав п о р а з к и і сам ледве не п о т р а п и в у п о л о н .
рився розвиток міст і торгівлі. Відсутність протягом досить Для ведення війн королі потребували грошей. К о л и їх н е
тривалого періоду руйнівних війн, епідемій т о щ о , господар¬ вистачало, вони позичали гроші у можновладців, віддаючи
ське п і д н е с е н н я та і н ш і ч и н н и к и с п р и я л и з б і л ь ш е н н ю насе¬ під з а с т а в у цілі м і с т а й р е г і о н и . Т а к , Сигізмунд заставив Бра¬
лення королівства. Переважну частину людності словацьких тиславу й Нітру м о р а в с ь к и м графам, тринадцять королівсь¬
земель становили залежні селяни, які відробляли феодальну рен­ ких міст відійшли польському королю і т. ін. Шляхта була
ту, сплачували "церковну десятину ", а з ХІУст. й т. зв. "дев 'я- певдоволена такою п о л і т и к о ю , в Нітрі з цієї п р и ч и н и навіть
тину" — натуральний державний податок. Однак османська спалахнуло повстання.
176 1.' 1-2764 1 77
 Наприкінці XIV cm. у гірській частині словацьких земель
нн поразки в битві при Ліпанах (1434) у східних регіонах слова­
розпочалася волоська колонізація. Скотарські племена воло­
цьких іемель оселилися чеські таборити. Саме вплив пересе-
хів, які перебували на родоплемінному етапі розвитку, при­
'мчіців з Чехії започаткував у середині 40-х років поширення
йшли сюди з Карпат. Прийдешні волохи залишалися віль­ тччоризму, ідеї якого наслідував словацький рух "братиків"*,
ними людьми, проте мусили сплачувати "дев'ятину" худо­ ітрсд учасників якого переважали вихідці з н е з а м о ж н и х про­
бою, яку вони випасали на землях місцевих феодалів. З часом шарків сільського та міського н а с е л е н н я . Ситуація ускладни-
волохи осіли в цій місцевості й частково асимілювалися тіси настільки, що угорські Державні збори були змушені
місцевим населенням. ( І '149) з в е р н у т и с я д о п а п и Р и м с ь к о г о з п р о х а н н я м н а д а т и У г о ­
р и ш пі д о п о м о г у в боротьбі з ч е х а м и , я к і с п р и я ю т ь поширен­
РУХ " Б Р А Т И К І В " Відомості про р о з г о р т а н н я гуситського ню гусизму серед словаків. Рух " б р а т и к і в " був спрямований
І БОРОТЬБА руху в сусідній Чехії швидко досягай проти угорських феодалів, яким належала більшість земель у
ЗА М А Д Я Р С Ь К У Словаччини. Поширенню гусизму с п р и - ( Ноначчині, проти католицького духовенства та німецького
КОРОНУ В XV ст. яли словацькі студенти, що навчалися в патриціату міст. Форми цієї б о р о т ь б и були різноманітними:
Празі, а також м о в н а близькість і різно­ 11-'іямські п о в с т а н н я в ряді волостей, виступи гірників, виг¬
манітні культурно-господарські к о н т а к т и між н а с е л е н н я м обох нання німецького патриціату з д е я к и х міст, з а х о п л е н н я като-
земель. Ще один канал поширення інформації про чеську іппи.ких монастирів та ін.
революцію був п о в ' я з а н и й із з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ю діяльніс¬
Розгортання руху "братиків"у Словаччині збіглося в часі з
тю угорського короля Сигізмунда (Жигмонда) Люксембурзького
династичними змаганнями за угорську корону, викликаними
(1387-1437), який на початку століття намагався повторити
смертю Сигізмунда, між австрійськими Габсбургами, польсь­
досягнення свого батька — імператора Карла IV в західному
кими Ягеллонами та угорськими магнатами. Вдова короля
напрямі. В 1411 р. Сигізмунд був о б р а н и й німецьким коро­
А,и,брехта НГабсбурга (1437-1439) Єлизавета, захищаючи ін-
л е м , а в 1420 р . — ч е с ь к и м ; у 1433 р . в і н к о р о н у в а в с я в Р и м і й
і ереси малолітнього сина Ладислава ( Л а с л а ) , звернулася за під­
став імператором.
тримкою до моравського шляхтича Яна Іскри з Брандеса. Ра-
У г о р щ и н і ц е н е п р и н е с л о к о р и с т і , о с к і л ь к и С и г і з м у н д ви¬ юм з н и м до с л о в а ц ь к и х земель п р и б у л о кілька т и с я ч колиш¬
трачав к о ш т и з королівської скарбниці для здійснення своєї ніх г у с и т с ь к и х в о ї н і в , я к і д о с и т ь ш в и д к о в з я л и під контроль
імперської політики, і насамперед на боротьбу з гуситами. шачну частину території країни. В цей ч а с Я. Іскра спирався
Так, під й о г о п р о в о д о м були здійснені кілька в о є н н и х похо¬ ті патриціат заможних гірських міст і вміло використовував
дів з метою боротьби з гуситськими "єретиками". Всі вони антифеодальні настрої словацького руху "братиків ". Коли по¬
завершилися поразками, а таборити, переслідуючи залишки н і ції Іскри значно зміцнилися, лідер мадярських магнатів
військ Сигізмунда, неодноразово (1422, 1423, 1428, 1432) вторга¬ Я нош Хуньяді п р и з н а ч и в його в 1440 р . ж у п а н о м словацьких
лися до словацьких володінь угорського короля. У 1432 р. загони міст Б а р д і є в , К о ш и ц е , Л е в о ч а та К р е м н и ц я . Протягом усього
таборитів о в о л о д і л и Тр н а в о ю та і н ш и м и фортецями й замка¬ періоду п р а в л і н н я обраного на угорський престол Владислава
ми на західнословацьких землях, а в 1433 р . п і д ї х н і м контро¬ (Упасло І) Ягеллона (1440-1444), Іскра стояв на сторожі ін-
лем опинилися всі міста центральної Словаччини. Слід за¬ і с р е с і в Є л и з а в е т и т а її с и н а Л а с л а . Після загибелі Владислава
значити, що прийшле чеське воїнство не завжди було лише м бою з османами (це сталося під Варною) Державні збори
носієм прогресивного гусизму. Нерідко воно влаштовувало в призначили королем Угорщини немовля Ласла (Ладислава) V
населених пунктах галасливі бешкети, здійснювало пограбу¬ ( 1444-1457), який перебував на той час у п о л о н і в імператора
вання, що обурювало місцеве населення. В цілому ж зміцнені ( ііященної Римської імперії Фрідріха III. До з в і л ь н е н н я Лас-
чеськими таборитами громади відігравали роль опорних пунктів ііа V п р а в и т е л е м було обрано магната Я. Хуньяді, оточення
антифеодальних рухів словацького населення. якого в 1452 р . д о м о г л о с я усунення Я. Іскри з усіх посад,
позбавивши його м а є т н о с т е й . Але п і с л я п о в е р н е н н я короля
В 20-30-х р о к а х X V ст. у словацьких землях під впливом
гуситських ідей п о с и л и в с я рух м і с ь к о г о населення проти за¬
* Назва п о х о д и т ь від словацького "bratik" ( м н о ж и н а — "bratiki" —
силля німецького патриціату в органах самоврядування. Піс- нратики).

178
і 179
 шиї.ше прав і привілеїв, внаслідок чого д в о р я н с т в о сформу-
Ласла V з полону Я. Іскру було покликано на службу, йому
иипося в досить ч и с л е н н и й і п о т у ж н и й стан. Угорська стано-
п о в е р н у л и к о н ф і с к о в а н е м а й н о . У 1453 р . Я . І с к р а п і д т и с к о м
іиі м о н а р х і я склалася в протиборстві трьох к о м п о н е н т і в : ко­
мадярських магнатів змушений був з а л и ш и т и У г о р с ь к е коро­
ролівської влади, магнатів та ш л я х т и . Посилення чи послаб¬
лівство, проте його військо, побудоване за таборитським зраз­
лення к о р о л і в с ь к о ї в л а д и з а л е ж а л о від с т а в л е н н я д о н е ї р і з н и х
ком (20 тис. вояків) на чолі з капітаном П. Аксамитом з Коше­
уіруповань феодалів, що постійно ворогували.
ва, перейшло на бік "братиків ", а укріплені табори "іскрівців"
Нищим представницьким органом у королівстві були Державні
перетворилися на центри антифеодального руху словацьких се¬
тори, історія яких ведеться з 1437р., коли в Буді зібралися
лян. У період піднесення руху ( 1 4 5 3 - 1 4 5 8 ) , який охопив пра¬
представники дворянства й духовенства. У 1445 р . т у т з'яви­
ктично всю Словаччину, "братики" контролювали понад ЗО
мося д е п у т а т и від м і с т . Д е р ж а в н і з б о р и м а л и з а к о н о д а в ч і функ­
міст і з а м к і в , у тому числі Бардійов, Бороч, Кежмарок, Ко­
ції, встановлювали податки й обирали королів. З'їзди збира-
ш и ц е та ін. П о в с т а н н я набуло такого загрозливого характеру,
іисм щорічно: магнати отримували персональні запрошення,
що феодальна верхівка змушена була звернутися за допомо¬
и представництво шляхти забезпечували дворянські комітати.
гою до Я. І с к р и , я к и й у 1460 р . з н о в у п о в е р н у в с я д о Словач¬
І Іроцес формування основних станових структур в Угор¬
ч и н и . У 1458 р . о б ' є д н а н і с и л и к о р о л я т а у г о р с ь к и х м а г н а т і в у
і і.кому к о р о л і в с т в і т р и в а в до XV ст. Б і л ь ш і с т ь н а с е л е н н я кра­
битві, що відбулася поблизу Шарошського Потоку, завдали
їни становило селянство, правовий с т а н я к о г о був д о с и т ь стро-
повсталим нищівної поразки, після чого розпочався загаль¬
І ' . І і н м , а статус в и з н а ч а в с я п о х о д ж е н н я м , а т а к о ж т и м , у чиїх
н и й з а н е п а д руху. О с т а н н і з а г о н и " б р а т и к і в " були ліквідовані
володіннях селяни мешкали. Трохи кращим було становище
в 1467 р . в з а х і д н о с л о в а ц ь к и х ф о р т е ц я х К о с т е л я н а х та Свято¬
і еляп, що проживали в королівських з е м л я х і т. з в . "госпи-
го Петра, а на початку 70-х р о к і в рух було остаточно приду¬
іні", які з а й м а л и с я землеробством на пільгових умовах. Вод¬
шено.
ночас простежувалася загальна т е н д е н ц і я до п о н и ж е н н я ста-
Зміцнення ц е н т р а л ь н о ї в л а д и в У г о р с ь к о м у к о р о л і в с т в і від¬
і усу в і л ь н и х с е л я н . О д н і є ю з н а й в а ж л и в і ш и х о з н а к правового
булося за правління короля Матіяша Хуньяді І Корвіна (1458¬
і і а і усу з а л и ш а л а с я військова служба, від я к о ї м о ж н а було в
1490), який зміцнив апарат управління (насамперед канцеля¬
разі необхідності відкупитися.
рію та к а з н а ч е й с т в о ) , п р о в і в судову р е ф о р м у й с т в о р и в постій¬
1 Іривілейований п р о ш а р о к суспільства с т а н о в и л и військо­
не н а й м а н е к о р о л і в с ь к е в і й с ь к о . З а в д я к и ц и м та і н ш и м заходам
ві. Служити у війську могли як вільні м а д я р и , так і представ¬
Корвін зміг п р о в о д и т и н е з а л е ж н у від м а г н а т і в п о л і т и к у . Вда¬
ники словацької, х о р в а т с ь к о ї та і н ш о ї знаті. За н а к а з о м ко¬
ло з а в е р ш и л и с я й п е р е г о в о р и з Я . І с к р о ю , я к и й п і с л я повер¬
роля вони були готові в и с т у п и т и в похід під п р о в о д о м коро¬
н е н н я до С л о в а ч ч и н и (1460) о б ' є д н а в р о з р і з н е н і з а г о н и "бра¬
лівських ішпанів, на відміну від "сервієнтів", які постійно
тиків". Згідно з досягнутою домовленістю воїнство братиків
п е р е б у в а л и п р и д в о р і к о р о л я . Ч е р е з п е в н и й ч а с в і й с ь к о в і пе¬
мало отримати грошову винагороду й залишити с л о в а ц ь к і зе¬
реходили до ф е о д а л ь н о г о стану. В боротьбі проти племінної
млі або ж п е р е й т и н а службу до к о р о л я Матіяша. Сам Я. Іскра
иіаїї к о р о л ь І ш т в а н І с п и р а в с я н а і н о з е м ц і в ( з д е б і л ь ш о г о нім¬
дістав титул барона у Трансільванії та г р о ш о в у винагороду в
ині). До країни прибували рицарі та м і с і о н е р и з німецьких
400 т и с . форинтів.
іемель, які відіграли п о м і т н у роль у ф о р м у в а н н і н о в о ї знаті й

СОЦІАЛЬНО- УXV ст. Угорська держава формується різних державних шетитуцій.

ЕКОНОМІЧНЕ як станово-представницька монархія. її Розподіл земельних угідь у королівстві постійно змінювався.

СТАНОВИЩЕ особливості визначалися специфікою II період міжусобного феодального розбрату, якому поклав

СЛОВАЦЬКИХ станової структури мадярського коро­ кінець король Андраш II ( 1 2 0 5 - 1 2 3 5 ) , з'ясувалося, що коро¬

ЗЕМЕЛЬ лівства. Міські стани через свою слаб­ лівський земельний фонд істотно скоротився, а створена Іш-

кість не могли бути о п о р о ю королівсь¬ і паном І система королівських комітатів остаточно занепала.

кої влади в боротьбі проти магнатів, не могли забезпечити До рук магнатів п о т р а п л я л и не л и ш е о к р е м і к о м і т а т и , а й цілі

необхідний рівень незалежності від с в а в і л л я великих феода­ реї і о н и королівства. Все це було наслідком того, що на відміну

лів. Король шукав підтримки у шляхти, надаючи їй дедалі чи) інших європейських країн правителі Арпадської династії жа-

180 181
лували землі своїм васалам без усяких умов і довічно. Внаслідок шічої справи в Європі. Тут п о с т і й н о зростав видобуток залізної
цих процесів деякі магнати стали ф а к т и ч н о н е з а л е ж н и м и від руди, міді, ц и н к у , срібла й з о л о т а . З д а в н а в г і р н и ч о м у вироб¬
центральної влади. В цей період кількість повністю залежних ництві у глибоких шахтах застосовували енергію в о д я н и х коліс,
селян д е щ о з м е н ш и л а с ь , водночас зросла кількість напіввіль- насоси для відкачування ґрунтових вод. При виплавці заліза
них селян, які працювали на орендованих землях і виконува­ повітря подавалося в д о м е н н і печі м е х а н і ч н и м способом.
ли феодальні повинності. У XIII ст. з ' я в и л о с я багато селян, З мстою розвитку міст угорські к о р о л і з а п р о ш у в а л и німе¬
які здобули право після виконання всіх ф е о д а л ь н и х повин¬ ц ь к и х т о р г о в ц і в і р е м і с н и к і в , н а д а ю ч и їм в с і л я к і п і л ь г и . Са¬
ностей переходити на інші землі. Всі п і д д а н і в країні мали м о в р я д у в а н н я м і с т з д і й с н ю в а л о с я н а з а с а д а х " н і м е ц ь к о г о пра¬
о б о в ' я з к и п е р е д д е р ж а в о ю , ф е о д а л а м и й ц е р к в о ю , я к і й відда¬ в а " , а м і с ь к и й п а т р и ц і а т з д е б і л ь ш о г о с к л а д а в с я з н і м ц і в . Од¬
вали "десятину" з урожаю. Ті, хто п р а ц ю в а в н а д е р ж а в н и х і нак уже в другій половині XV ст. завдяки пожвавленню
королівських землях, сплачували натуральний податок — до іосподарської діяльності в містах зростала питома вага сло¬
20% від у р о ж а ю . Селяни на землях феодалів відпрацьовували вацького населення, з якого формувалися основні прошарки
повинності й сплачували натуральний оброк. робітничого люду. Існування привілеїв для німців та нерівність
У с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о м у в и р о б н и ц т в і в а ж л и в е м і с ц е від¬ словацького населення викликали невдоволення, що призводило
водилося скотарству, яке інтенсивно розвивалося в словаць­ до іростання соціальної напруженості в містах.
к и х з е м л я х уже в X V ст. Цьому певною мірою сприяло пере¬ Для X V ст. х а р а к т е р н и м залишалося прагнення феодалів
селення сюди волоських племен. В о л о х и - с к о т а р і в и п а с а л и ху¬ підпорядкувати собі міста, які здебільшого (крім королівсь¬
добу на високогірних луках і сплачували феодалам десяту ких міст) не були захищені від свавілля магнатів. З метою
ч а с т и н у від своїх п р и б у т к і в . З м е т о ю у р е г у л ю в а н н я правового протидії зазіханням угорських феодалів і захисту в л а с н и х ін-
статусу с е л я н с т в а к о р о л ь видав с п е ц і а л ь н и й д е к р е т (1351). У іеросів словацькі міста об'єднувалися в союзи. Так, у 40-х
цьому документі селянські повинності на користь феодала р о к а х X V ст. К о ш и ц е , Л е в о ч а , П р я ш і в , Б а р д і є в і С а б і н о в ство¬
вперше були р е г л а м е н т о в а н і в межах усього королівства. рили "союз Пентаполітана" (п'яти міст).
Угорські королі в ХІУ-ХУ ст. послідовно проводили політи­ Упершій половині ХУст. міста Словаччини переживали еко­
ку, спрямовану на підтримку дворянства, розраховуючи на ньо­ номічну кризу: зменшилися в и д о б у т о к руди та в и п л а в к а мета¬
го в боротьбі з магнатами. Декрет від 1351 р. закріпляв права нів. П о в е р х н е в і р у д н і г о р и з о н т и в и ч е р п а л и с ь , а д л я з а к л а д а н ¬
та п р и в і л е ї д в о р я н с т в а й фактично підводив р и с к у під його ня нових глибинних шахт не вистачало необхідних коштів.
оформленням в єдиний стан. Відтоді шляхта за підтримки З м е н ш е н н я видобутку срібла й золота н е г а т и в н о позначило¬
короля могла ефективніше захищати свої інтереси. Цим за¬ ся па стані д е р ж а в н о ї с к а р б н и ц і . В о д н о ч а с добуте у словаць¬
вданням також служили дворянські комітати (виникли в ких з е м л я х к о н т р а б а н д о ю надходило до Італії.
X I I I с т . з а м і с т ь к о р о л і в с ь к и х ) . Ш л я х т і н а д а в а л о с я п р а в о в ме¬ Поліпшенню економічного становища словацьких земель
ж а х к о м і т а т і в м а т и в л а с н и й суд, а д м і н і с т р а ц і ю , ф і н а н с и , зброй¬ сприяла діяльність Я. Турзо. Завдяки цьому підприємцю було
ні ф о р м у в а н н я . Вищим органом комітату були з б о р и . Очо¬ ю і д ь ш е н о в и д о б у т о к міді в Б а н с ь к і й Бистриці. З м е т о ю роз¬
лював комітат п р и з н а ч е н и й королем ішпан. витку гірничої с п р а в и в краї були залучені к о ш т и німецького
Важливою галуззю економіки в словацьких землях було дідка Ф у г г е р а й " Т о в а р и с т в а з в и д о б у т к у р у д и та виплавлен¬
ремісництво. Якщо в XII ст. р е м е с л а були з в ' я з а н і з сільсько¬ ня срібла й міді". Невдовзі словацькі землі стали одним із
господарським виробництвом (ковальство, гончарство, тес¬ провідних центрів мідного виробництва в Європі.
л я р с т в о та і н . ) , то в ж е з X I I I ст. р е м і с н и к и п р а ц ю в а л и пере¬ Феодальні усобиці в Угорщині на межі ХУ-ХУІ ст. при-
важно в передмістях, а б о в м і с т а х , я к і с т а л и ц е н т р а м и торгів¬ івели до п о с и л е н н я ф е о д а л ь н о ї е к с п л у а т а ц і ї , щ о прискорило
лі. У XV ст. реміснича справа почала регламентуватися і а п р о в а д ж е н н я н о в о г о к о д е к с у з а к о н і в — " Т р и п а р т і т у м у " . Згід¬
певними правилами. Вдосконалювалася цехова організація, но з н о в и м з а к о н о д а в с т в о м були с к а с о в а н і будь-які юридичні
з б і л ь ш и л а с ь к і л ь к і с т ь р е м е с е л . С л о в а ц ь к а з е м л я с л а в и л а с я ви¬ обмеження для феодалів на право володіння своїми сільськи¬
р о б а м и зі с к л а , к р и ш т а л ю , золота, срібла, заліза й дерева. м и й м і с ь к и м и п і д д а н и м и , в с т а н о в л ю в а в с я ф і к с о в а н и й міні¬
Уже в XIV ст. словацькі землі стають одним із центрів гір- мум грошової натуральної ренти. Селяни втратили рештки

182 183
о с о б и с т о ї с в о б о д и й п е р е т в о р и л и с я н а к р і п а к і в . В о д н о ч а с згі¬ ііиські п а л а ц и й ц е р к в и , п е р е в а ж н о в р о м а н с ь к о м у с т и л і . До
дно з н о в и м и п р а в о в и м и н о р м а м и шляхта могла не сплачува¬ иніішх днів з б е р е г л и с я храм С в . Марії п о б л и з у Н і т р и , з а м о к у
ти податків і захищати набуті привілеї. Новий кодекс набув ( 1111111 і т о щ о .
чинності і в словацьких землях. У ХІУ-ХУ ст. в Угорщині запанував готичний стиль. Для
Важкі умови праці й нещадна експлуатація спонукали слова­ шііудови міст здебільшого запрошувалися майстри з-за кор¬
цьких шахтарів до повстань. Гірники вимагали підвищення и ш іу, хоча п р а ц ю в а л о чимало й місцевих: Штефан з Кошице,
заробітної плати й запровадження контролю міської влади іін і Пряшева та ін. В і д о м и м и п а м ' я т к а м и г о т и к и ц ь о г о пері-
над ц і н а м и на п р о д у к т и х а р ч у в а н н я . У середині т р а в н я 1525 р . пму є костели в Банській Штявниці, каплиця Св. Катерини у
шахтарі Банської Бистриці відмовилися працювати й незаба­ Іцчипиславі, Спишський, Нітранський і Тречинський замки. У
ром домоглися підвищення заробітної платні. Активізували­ другій п о л о в и н і XV ст. в с т и л і р а н н ь о г о Ренесансу будуються
ся г і р н и к и К р е м н и ц і й Б а н с ь к о ї Ш т я в н и ц і , я к і з м у с и л и гос¬ иініаци та міські ратуші в містах' С п и ш , Нітра, Ж и л і н а тощо.
подарів підвищити о п л а т у за с в о ю п р а ц ю . В о с е н и т о г о ж ро¬ У X I V ст. в словацьких землях розвиваються живопис і
ку було с т в о р е н о с о ю з м а й ж е усіх м і с т — ц е н т р і в з в и д о б у т к у і культура. Справжніми центрами мистецтва стали Спиш,
руди в С л о в а ч ч и н і . Крім з б і л ь ш е н н я платні, шахтарі вимага¬ Ірспчин, Нітра, Кошице та і н ш і міста, в яких працювали
ли матеріального забезпечення хворих, сиріт і вдів, дотри¬ маляри, різьбярі по дереву й каменю та скульптори. Так,
мання міськими й королівськими властями прав гірників. Пивсл з Левочі вважається представником пізньої готики,
і ш п а к у й о г о творах п р о с т е ж у є т ь с я т е н д е н ц і я до зображення
РОЗВИТОК Офіційною мовою в Угорському коро- живих істот, виразу на обличчях, о з н а к руху. Найвизначні¬
КУЛЬТУРИ лівстві, до я к о г о в х о д и л и с л о в а ц ь к і зем­ шою роботою Павла є г о л о в н и й вівтар у костелі Св. Я к у б а в
лі, вважалася латина. Словаки викорис­ Левочі.
товували декілька мовних діалектів, відмінності між якими з Діяльність короля Карла Роберта, який наділяв словаць¬
часом зростали. Проте консолідуючим елементом виступала к и м и з е м л я м и своїх р о д и ч ш з Італії, с п р и я л а р о з в и т к о в і куль-
компактність розселення с л о в а к і в , я к і в і д р і з н я л и с я в і д угор¬ іурних зв'язків Словаччини з іншими країнами. З тих часів
ців і н і м ц і в своєю м о в о ю та культурою. ібсрігся н а с т і н н и й живопис з алегоричними зображеннями
Мовні або літературні словацькі пам'ятки середньовічної коронації Карла в Спишському соборі (1317).
доби історичній науці невідомі. Провідним центром культури З к і н ц я X I V ст. з р і с в п л и в ч е с ь к о ї ж и в о п и с н о ї ш к о л и , зраз¬
була Нітра, де і с н у в а в шкільний навчальний заклад. Книги в ком якої є настінний живопис у церкві Св. Якуба в Левочі та
словацьких землях видавалися тільки латиною. Лише послідов¬ імюстрації р у к о п и с у священика Михайла з Трнави. З початку
ники гуситів у релігійних п р о п о в і д я х в ж и в а л и чеську мову. В X V ст. п о с и л ю є т ь с я в п л и в ф р а н ц у з ь к о ї та в і д е н с ь к о ї ш к і л жи¬
ц і л о м у п о д і ї та ідеї р е в о л ю ц і ї в Ч е х і ї с п р а в и л и значний вплив вопису.
на розвиток с л о в а ц ь к о ї к у л ь т у р и й в і д б и л и с я у п і с н я х т а на¬ Оцінюючи розвиток культури в словацьких землях у X—
родному епосі. ХІУст, варто зазначити, що він відбувався досить повільно.
У X I V ст. в Угорському королівстві поступово поширюва¬ І Іе з у м о в л ю в а л о с я відсутністю у словаків власного політич¬
лася освіченість. У ц е й ч а с в усіх р е г і о н а х ф у н к ц і о н у в а л и шко¬ н о г о ц е н т р у , а т а к о ж ї х н і м п р о в і н ц і й н и м с т а н о в и щ е м в Угор¬
ли, які закладалися й утримувалися містами або громадами. ському королівстві.
Вони готували не лише священнослужителів, а й світських
освітян. Вищу освіту с л о в а к и здобували переважно в універ¬
ситетах Праги, Відня і Кракова. В другій половині X V ст. з РЕКОМЕНДОВАНА В е л и к а я М о р а в и я , ее и с т о р и ч е с к о е и к у л ь -
ініціативи є п и с к о п а Я . Вітеза зі С т р е д н и в и н и к у н і в е р с и т е т у ЛІТЕРАТУРА турное значение. М о с к в а , 1991.
Братиславі — "Академія Істрополітана", проте його діяльність И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 2 т. М о с к в а , 1956.
невдовзі припинилася. Т . 1.
Значні здобутки в цей п е р і о д були д о с я г н у т і в галузі архі¬ К р а т к а я и с т о р и я В е н г р и и : с д р е в н е й ш и х вре­
тектури. В ХІ-ХІІ ст. були збудовані численні замки, кня- м е н до н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1991.

184 185
Краткая история Чехословакии: с древней­
ш и х в р е м е н д о н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1988.
Королюк В. Д. С л а в я н е и в о с т о ч н ы е р о м а н -
и ы в эпоху р а н н е г о С р е д н е в е к о в ь я . М о с к в а ,
1985. Лекція
Озолин А. И. И з и с т о р и и гуситского рево­
л ю ц и о н н о г о движения. Саратов, 1962.
Р а з в и т и е э т н и ч е с к о г о с а м о с о з н а н и я славян¬ СЛОВАЦЬКІ
ских народов в эпоху р а н н е г о средневеко¬ ЗЕМЛІ
в ь я : В 2 т. М о с к в а , 1987. Т . 1.
Хрестоматия по истории южных и западных
В XVI-XYII ст.
с л а в я н : В 3 т. М и н с к , 1987. Т . 1.
Kovac D. Dejiny Slovenska. Bratislava, 1998.
Словацькі з е м л і в складі м о н а р х і ї
Габсбургів
О с м а н с ь к а н а в а л а т а ї ї наслідки
Р е ф о р м а ц і я т а контрреформація
н а словацьких т е р е н а х
Словаччина в п е р і о д о с м а н с ь к о -
габсбурзького протиборства
С т а н о в л е н н я с л о в а ц ь к о ї культури

< ЛОВАЦЬКІ ЗЕМЛІ Щ е в с е р е д и н і X V с т . словацькі землі пе¬

В СКЛАДІ ретворилися на арену боротьби між ди-
МОНАРХІЇ настіями польських Ягеллонів, австрійсь-
ГАБСБУРГІВ ких Габсбургів та представниками мадяр¬
ських магнатів, які претендували на трон
Угорського королівства. Занепад міст, погіршення становища
vcix в е р с т в н а с е л е н н я в и к л и к а л и м а с о в і п р о т е с т и . В У г о р щ и ¬
ні тривав п р о ц е с п о д а л ь ш о г о з а к р і п а ч е н н я с е л я н . Так, зако¬
ни, щ о о б м е ж у в а л и свободу п е р е с у в а н н я , було д о п о в н е н о ак-
пїм п р о п е р е с л і д у в а н н я за п е р е х о в у в а н н я в т і к а ч і в . Повстан¬
ня гірників у Банській Бистриці в 1525-1526 рр. за своїм
розмахом і організованістю стало н а й б і л ь ш и м с о ц і а л ь н и м ви-
і гуп о м у р е г і о н і .
Поразка, завдана мадярському війську о с м а н а м и під Мо-
мічем 29 с е р п н я 1526 р . , в и я в и л а н е л и ш е слабкість Угорсь¬
кого королівства, а й п р и з в е л а до загибелі угорсько-чеського
короля Л а й о ш а II. На звільнений угорський престол претен­
дували династії Я г е л л о н і в і Габсбургів, я к і згідно з д о г о в о р о м
від 1515 р . в и з н а ч а л и п р а в о н а с т у п н и ц т в о н а ч е с ь к и й т а у г о р ¬
ський трони. В договорі зазначалося, що в разі смерті Влади-
і пава Я г е л л о н а т р о н м а в п е р е й т и до Габсбургів. На угорську

187
корону претендував також воєвода Трансільванії Я н о ш Запо- 1 Ірагнення габсбурзьких правителів зміцнити свою владу
льяї. м "угорських володіннях" зустрічали рішучий опір угорської
У жовтні 1526 р . в м і с т і Т о к а й н а з б о р а х у г о р с ь к о ї шляхти і а чеської шляхти. До того ж, Відню були відомі п л а н и Порти
п р и б і ч н и к и Я. Запольяї проголосили його королем Угорщи­ щодо остаточного з а г а р б а н н я всієї У г о р щ и н и . Становище на­
ни. Оскільки більша частина маєтностей магната розташову­ селення словацьких земель цього регіону, що стали складовою
валася в словацьких землях, його нерідко називали "словацьким чистиною Габсбурзької монархії, було досить важким. Окрім
королем ", а воїнів його війська — "словацькими гайдуками ". Во­ феодальних повинностей с е л я н и сплачували до імператорсь¬
дночас угорські Державні збори обрали мадярським монар­ кої к а з н и великі податки, несли тягар військового постою,
хом Ф е р д і н а н д а І ( 1 5 2 7 - 1 5 6 4 ) , я к и й уже в о л о д і в ч е с ь к о ю ко­ п о т е р п а л и від у т и с к і в ч и н о в н и к і в тощо.
роною. Вступивши на престол він з н а ч н о р о з ш и р и в терито­
ріальні володіння Габсбургів, до яких увійшли Хорватія, ОСМАНСЬКА Унаслідок нескінченних конфліктів, спус-
Славонія, З а д у н а й с ь к а У г о р щ и н а та с л о в а ц ь к і землі. Н А В А Л А Т А її тошливих воєн і повстань, що не припи-
Фактично в Угорському королівстві було два правителі, НАСЛІДКИ шлися упродовж XVI-XVII ст., багато
які повели між собою б о р о т ь б у за владу. О д н а к у 1538 р . к о - районів Словацького краю зазнали неба¬
ролі-суперники у к л а л и угоду п р о в з а є м н е в и з н а н н я легітим- чених руйнувань і збезлюдніли.
ності й поділ території королівства. Західна частина країни Постійну загрозу для населення регіону становили наскоки
відійшла Фердінандові, східна — Я. Запольяї. Після смерті османів. Вперше з цією небезпекою людність південної час¬
Запольяї (у н ь о г о н а м о м е н т у к л а д е н н я у г о д и н е б у л о н а с т у ¬ тини словацьких земель зіткнулася в 1529 р . , к о л и османське
пника) Східна У г о р щ и н а мала п е р е й т и до Габсбургів. Однак в і й с ь к о , я к е п р я м у в а л о н а В і д е н ь , с п у с т о ш и л о т е р и т о р і ї в до¬
н е з а д о в г о до смерті східного п р а в и т е л я (1548) у н ь о г о наро¬ л и н а х р і ч о к Вагу, Г р о н у та Н і т р и , а т и с я ч і л ю д е й п о т р а п и л и в
дився син Я. Ж и г м о н д , що створило передумови для продов­ п о л о н . Відтоді з а г а р б н и ц ь к і р е й д и н а с л о в а ц ь к і т е р и т о р і ї три¬
ж е н н я с у п е р н и ц т в а за т р о н . Мадярських магнатів підтримала в а л и а ж д о 1683 р . , к о л и о с м а н с ь к е в і й с ь к о з а з н а л о п о р а з к и в
Османська імперія. іштві п о б л и з у В і д н я . О д н а к у п е р ш і й п о л о в и н і XVI ст. наступ
В ході п р о т и б о р с т в а Ф е р д і н а н д І, я к и й н а т о й ч а с р о з в ' я ¬ І І о р т и т і л ь к и п о ч и н а в с я . У 1541 р . н а п а д н и к и з а х о п и л и Буду,
зував п р о б л е м и в чеських і німецьких володіннях, не встояв в 1543 р . — ф о р т е ц ю Естергом — центр угорської римо-като-
перед тиском османів й у 1547 р . був з м у ш е н и й підписати дицької церкви.
принизливий мирний договір, згідно з я к и м Угорщина ви¬ Після падіння Естергома для османів відкрився шлях до сло¬
знавала право П о р т и н а з а х о п л е н і н е ю р а н і ш е у г о р с ь к і тери¬ вацьких земель, населення яких відновлювало фортифікаційні
торії й з о б о в ' я з у в а л а с я сплачувати султанові данину. Терито¬ с п о р у д и та о р г а н і з о в у в а л о о б о р о н у м і с т . Саме в цей період у
рію к р а ї н и було п о д і л е н о на три ч а с т и н и : ц е н т р а л ь н а відійш­ краї збудовано ряд фортець, найбільшою з яких була Нові
ла до Порти, східна — до Трансільванії. Лише Західна Замки. Рятуючись від і с л а м с ь к и х завойовників, католицькі
Угорщина (разом зі с л о в а ц ь к и м и землями) залишалася під к р а р х и переїхали до Т р н а в и , а р х і є п и с к о п оселився у Братис¬
владою Габсбургів. лаві (Прешпорку).
Ф а к т и ч н и м р о з п о р я д н и к о м у своїх в о л о д і н н я х Ф е р д і н а н д І Н а м а г а ю ч и с ь п о в е р н у т и в т р а ч е н і за д о г о в о р о м 1547 р . те¬
п р и з н а ч и в "капітана гірської У г о р щ и н и " Я. Катзіонера. Ста­ р и т о р і ї , Ф е р д і н а н д І о г о л о с и в в і й н у П о р т і . О д н а к її н а с л і д к и
новище населення у словацьких землях було не набагато кращим, були катастрофічними: після поразки габсбурзької армії в
аніж в інших частинах розділеного Угорського королівства, 1551 р . султан приєднав до своїх в о л о д і н ь нові землі. Так,
оскільки імператорські війська грабували місцеве населення після захоплення у 1554р. фортеці Філяківський Град на захо¬
м а й ж е т а к с а м о , я к і о с м а н и . О д н а к , н е з в а ж а ю ч и н а ц і обста¬ плених словацьких землях було створено чотири санджаки (окру¬
в и н и , до західної ч а с т и н и Габсбурзької монархії переселяло¬ ги): Естергомський, Новоградський, Сетанський і Філяківський.
ся багато родин, які шукали тут п о р я т у н к у від о с м а н і в . Це Місцеве н а с е л е н н я , яке о п и н и л о с я під о с м а н с ь к о ю владою,
п р и з в о д и л о д о з р о с т а н н я п о д а т к о в о г о т и с к у , щ о , с в о є ю чер¬ було о б к л а д е н е подушною податтю.
гою, викликало протести місцевої людності. Протягом майже 150років населення словацьких земель про-

188 189
тистояло тиску османів. Після захоплення Портою (1562) зе­ ми, словаки здебільшого знаходили підтримку в німецького
мель Центральної Угорщини словацькі терени (окрім південних) н а с е л е н н я . Т а к , к о н ф л і к т , щ о в и н и к у Т р н а в і , м а л о н е завер¬
перетворилися на центр життя королівства, а Братислава фак¬ шився р о з п р а в о ю мадярської шляхти над с л о в а к а м и й німця¬
тично стала мадярською столицею. Саме тут відбувалися засі¬ м и . Д л я п о д о л а н н я м і ж е т н і ч н о г о п р о т и с т о я н н я в м і с т а х імпе¬
д а н н я Державних зборів, розміщувалася державна скарбниця, ратор Фердінанд І спеціальним декретом зрівняв словаків і нім­
в замку зберігалися королівські клейноди, а в палаці Св. Мар- ців з угорцями; для злагоди в суспільстві міську адміністрацію
тіна відбувалися церемонії коронації угорських монархів. мали почергово очолювати представники різних етносів.
Турецька навала, н а с л і д к о м я к о ї було з а г а р б а н н я великої Напруженість у міжетнічних відносинах започаткувала про¬
частини території Угорського королівства, спричинила суттє¬ цес самоідентифікації словаків як окремого народу й сприяла
ві зміни в етнічному складі населення словацьких земель. Під пробудженню їхньої національної самосвідомості. Інтенсивні-
натиском загарбників багато угорців (представники шляхти, ш й м и й р і з н о м а н і т н і ш и м и с т а в а л и к о н т а к т и с л о в а к і в з насе¬
к у п е ц т в а та і н ш и х станів) п е р е с е л я л и с я до підвладних Габс¬ ленням сусідніх м о р а в с ь к и х і ч е с ь к и х земель.
бургам т е р и т о р і й , і н а с а м п е р е д до с л о в а ц ь к и х міст, — Брати¬ Прагнучи повернути втрачені території, імператор Ру¬
слави, Трнави, Кошице тощо. Серед угорців, які знайшли д о л ь ф II ( 1 5 7 6 - 1 6 0 8 ) у 1593 р . р о з п о ч а в в і й н у п р о т и Осман¬
порятунок у словацьких землях, більшість становили селяни. ської імперії, я к а тривала 15 р о к і в . С п о ч а т к у а в с т р і й с ь к і вій¬
Все це призвело до переміщення міжетнічного мадяро-словацького ська здобули кілька важливих перемог. їм в д а л о с я , зокрема,
кордону на північ. повернути фортеці Філяково, Сечани, Новоград і Естергом.
Своєю чергою, словацькі селяни, які традиційно мешкали Проте надалі воєнні дії т р и в а л и з перемінним успіхом, до
й вели господарство в д о л и н а х р і ч о к та н и з и н а х , рятуючись і о го ж с л о в а ц ь к і з е м л і в ц е й п е р і о д н е о д н о р а з о в о спустошу-
від ж о р с т о к и х завойовників, переселялися до важкодоступ- плли с п і л ь н и к и о с м а н і в — к р и м с ь к і татари.
н и х г і р с ь к и х р е г і о н і в , д е в о н и к о р ч у в а л и л і с и , о с в о ю в а л и но¬ Під час Тридцятилітньої війни (1618—1648) більшу частину
ві з е м л і й б у д у в а л и поселення. словацьких земель зайняли війська правителя Трансільванії —
Рятуючись від с в а в і л л я о с м а н с ь к и х властей, до південно- князя Дердя Ракоці, які протистояли шведській та австрійсь­
західних регіонів словацьких земель у цей період переселило¬ кій армії під ч а с о б л о г и Брно (1645). В ході в і й н (1660—1664;
ся д е к і л ь к а тисяч хорватських родин. Хорвати-переселенці, 1683 — 1 6 9 9 ) , я к і в е л а А в с т р і й с ь к а м о н а р х і я з П о р т о ю , значна
як п р а в и л о , не з м і ш у в а л и с я з м і с ц е в о ю л ю д н і с т ю , а оселяли¬ частина с л о в а ц ь к и х земель п о т р а п и л а під владу султана.
ся о к р е м о , з а с н о в у ю ч и власні поселення. Угорські магнати, спираючись на підтримку Порти, під¬
З ц е н т р а л ь н и х р е г і о н і в У г о р щ и н и н а с л о в а ц ь к і з е м л і міг¬ няли в словацьких землях чергове п о в с т а н н я проти Габсбур-
рувало багато родин мадярської шляхти, які відразу дістали і і в . О д н а к п о р а з к а о с м а н і в п і д В і д н е м ( 1 6 8 3 ) п р и с к о р и л а їх¬
чимало п р и в і л е ї в : їх з в і л ь н я л и від п о д а т к і в , надавали право ній о с т а т о ч н и й р о з г р о м . К р і м т о г о , за ч а с і в о с м а н с ь к о г о па¬
торгувати в и н о м тощо. З б і л ь ш е н н я н а с е л е н н я краю в цілому н у в а н н я угорську ш л я х т у було п о з б а в л е н о всіх з е м е л ь і м а й н а ,
сприяло розвиткові міст. десятки тисяч людей у словацьких землях потрапили в рабство,
Водночас змінювався й етнічний склад населення словаць¬ ікономіка краю була дезорганізована ймайже цілком зруйнована.
ких земель, яке здебільшого було двомовним — німецько-
словацьким. У період загострення протиборства між Ферді- РЕФОРМАЦІЯ ТА Уже в 20-х р о к а х XVI ст. ідеї Реформації
нандом І і Я. З а п о л ь я ї в містах спалахували міжетнічні кон¬ КОНТРРЕФОРМАЦІЯ через Чехію та Моравію поширювалися у
флікти: першого підтримували німці, а другого — словаки. 1ІА С Л О В А Ц Ь К И Х словацьких землях (у Б а р д і є в і 1518 р . че-
Тому для підсилення "німецької партії" Фердінанд І указом ТЕРЕНАХ ською мовою вийшов друком "Катехі¬
від 1530 р . з а б о р о н и в п е р е с е л е н н я с л о в а к і в і п о л я к і в д о Бар- зис Мартіна Лютера"), а в середині сто-
д і є в а та і н ш и х міст. ііштя дістали офіційне визнання в "гірськихмістах" Словаччи¬
Після п е р е с е л е н н я до с л о в а ц ь к и х земель мадяр (шляхти й ни. Оскільки у складі місцевого н а с е л е н н я досить численною
представників інших станів) міжетнічні конфлікти в містах і ві ї л и в о в о ю була н і м е ц ь к а д і а с п о р а , в ч е н н я Л ю т е р а тут ш в и д к о
ще більше загострилися. В суперечках, що виникали з угорця- набуло п о п у л я р н о с т і . З п о ш и р е н н я м Реформації пов'язані й

190 191
в и с т у п и с о ц і а л ь н и х н и з і в ( з д о б у л и м а с о в у п і д т р и м к у рух ана« 11.кою верхівкою і Габсбургами, які й у період Реформації
баптистів, виступи гірників на с л о в а ц ь к и х рудниках у 1525¬ відстоювали позиції Римської курії.
1526 р р . ) . З а ц и х у м о в з і н і ц і а т и в и д р і б н о г о й с е р е д н ь о г о дво¬ В о д н о ч а с У г о р с ь к е к о р о л і в с т в о с т а л о о д н і є ю з п е р ш и х кра¬
рянства, наляканого швидким зростанням німецького впли¬ їн І І е н т р а л ь н о ї Є в р о п и , де задовго до з а с у д ж е н н я протестан-
ву н а п е р ш о м у е т а п і п о ш и р е н н я р е ф о р м а ц і й н и х і д е й , Д е р ж а в н і 111 іму н а Т р и д е н т с ь к о м у с о б о р і ( 1 6 4 5 - 1 6 6 3 р р . ) розгорнулася
з б о р и в 1525 р . п р и й н я л и з а к о н п р о з н и щ е н н я а б о вигнання католицька Контрреформація. Так, під т и с к о м Габсбурзької
з території Угорського королівства всіх п р и х и л ь н и к і в люте­ в п а д и Д е р ж а в н і з б о р и у 1548 р . у х в а л и л и з а к о н , з г і д н о з я к и м
ранства. Однак здійсненню цього р і ш е н н я завадило османсь­ населення королівства мало повернутися в лоно римо-като-
ке в т о р г н е н н я та п о р а з к а м а д я р у битві під М о х а ч е м . Після нпцької церкви. Діяльність баптистських о б щ и н забороняла¬
цих подій більша ч а с т и н а королівства п е р е т в о р и л а с я на театр ся. І Іаступ К о н т р р е ф о р м а ц і ї о ч о л и в а р х і є п и с к о п М . Олаг. Голов­
тривалого воєнного протистояння. ним знаряддям Контрреформації став орден єзуїтів, який облаш-
У словацьких землях, як і в інших частинах Угорського коро­ тувився у словацьких землях в середині 80-х років ХУГ ст. Саме у
лівства, позиції прихильників учення Лютера були досить міц¬ володіннях а в с т р і й с ь к и х Габсбургів єзуїти м о г л и розраховувати
ними. Незначний вплив на місцеве населення мали баптис¬ па всебічну підтримку влади у справі реставрації католицизму.
т и , " Ч е с ь к і б р а т и " т а к а л ь в і н і с т и , я к і п о ш и р ю в а л и с в о ю ідео¬ Яків і н ш и х р е г і о н а х Є в р о п и єзуїти в е л и тут а к т и в н у полеміку
логію у П і в д е н н і й та Східній С л о в а ч ч и н і . В о д н о ч а с поширення і і своїми ідеологічними п р о т и в н и к а м и . О с о б л и в у увагу вони
лютеранства створювало певні труднощі для пропаганди ідей приділяли підготовці духовенства, а також створенню навчаль¬
Реформації в словацьких землях, оскільки місцеве населення н и х з а к л а д і в , у я к и х в и х і д ц і і з з а м о ж н и х р о д и н , п е р е д у с і м міс¬
с т а в и л о с я до н о в о ї к о н ф е с і ї я к до "німецької віри". За цих цевої владної верхівки, в и х о в у в а л и с я б у к а т о л и ц ь к о м у дусі.
умов п е р е в а ж н а б і л ь ш і с т ь с о ц і а л ь н и х н и з і в і надалі дотриму¬ О д н а к у д р у г і й п о л о в и н і XVI — н а п о ч а т к у X V I I ст. цент¬
в а л а с я к а т о л и ц ь к о ї в і р и . Т а к , с е р е д с е л я н п р о т е с т а н т с ь к і вчен¬ ральна влада в Угорському королівстві мала досить обмежені
ня здебільшого не з н а х о д и л и прихильників, а їхній перехід до можливості для здійснення Контрреформації. Тому вона на¬
іншої конфесії був здебільшого пов 'язаний зі зміною віри їхніх магалася заручитися підтримкою місцевого дворянства, жи-
панів. Загалом боротьба за станові п р и в і л е ї та с в о б о д у віро¬ іелів міст та їхніх с т а н о в и х організацій. В Угорському королів­
с п о в і д а н н я с т в о р ю в а л а н а с л о в а ц ь к и х т е р е н а х с п р и я т л и в е під¬ стві в цей період протестантизм був віросповіданням більшості
ґрунтя для п о ш и р е н н я реформаторських ідей. населення. Насадження католицизму розглядалося владною
Важливу роль у п о ш и р е н н і Р е ф о р м а ц і ї відіграв перехід ДО в е р х і в к о ю я к о д и н із н а й в а ж л и в і ш и х з а с о б і в д л я встановлен¬
протестантизму угорського дворянства, с и м п а т і ї я к о г о д о но¬ ня тут а б с о л ю т н о ї м о н а р х і ї п і д е г і д о ю Габсбургів. За цих умов
вого в ч е н н я були в и к л и к а н і не стільки п р а г н е н н я м оновити боротьба за свободу віросповідання перетворилася на боротьбу
к а т о л и ц ь к у ц е р к в у , с к і л ь к и н а м і р о м с т в о р и т и - с п р и я т л и в і умо¬ іа збереження містами та шляхтою своїх станових привілеїв.
ви д л я п р о в е д е н н я р е ф о р м , с п р я м о в а н и х н а п о с и л е н н я пози¬ Незважаючи на самовіддану діяльність єзуїтів та інших
цій світських феодалів й обмеження королівської влади. Ці прихильників Контрреформації, яка проводилася з небаче¬
реформи передбачали також скасування церковної десятини та ним розмахом, р е з у л ь т а т и її в з а г а л ь н о д е р ж а в н о м у масштабі
інших поборів і податкових пільг церкви, конфіскацію частини і а л и ш а л и с я д о с и т ь о б м е ж е н и м и . Д о 20-х р о к і в X V I I ст. п р о т и в -
церковних земель на користь держави; ліквідацію монополії ду­ іінкам Реформації не вдалося залучити на свій бік д в о р я н і
ховенства на освіту тощо. міщан Угорського королівства. Слабкість позицій Римської
З поширенням Реформації мадярське дворянство спряму¬ курії с т а л а о с о б л и в о очевидною, коли після невдалих спроб
вало свої зусилля на створення такої церковної організації, відновити вплив католицизму Габсбурги та є п и с к о п а т коро-
я к а п е р е б у в а л а б під к о н т р о л е м д е р ж а в н о ї влади і відповідала нівства в и р і ш и л и п е р е й т и до с и л о в и х методів. Н а с л і д к о м цієї
їхнім і н т е р е с а м . Саме тому частина представників панівного п о л і т и к и було о б ' є д н а н н я р і з н и х у г р у п о в а н ь протестантської
класу в Угорському королівстві з м і н и л а віросповідання. Вар¬ ш л я х т и , її з б л и ж е н н я з м і с т а м и .
то з а у в а ж и т и т а к о ж , що така радикальна переорієнтація від¬ Внутрішньополітична криза в Угорському королівстві
бувалася в контексті конфлікту, що розгортався між мадяр- (1606-1608) засвідчила слабкість п о з и ц і й п р и х и л ь н и к і в Контр-

192 I І 1-2764 193

реформації і з м у с и л а їх п і т и на певні п о с т у п к и . Так, право ( ловацьке населення в другій половині XVI ст. й особливо в
протестантів усіх станів вільно сповідувати свою віру було \ 17 / ст. несло на собі головний тягар боротьби проти османсь­
закріплено у Віденському мирі (1606), у земських законах, кої гімпансії. Водночас у словацьких землях (як і в інших ча-
затверджених віденським сеймом (1608), т о щ о . Про певний і цінах Габсбурзької монархії) с ф о р м у в а л о с я кріпацтво у й о -
рівень впливу протестантизму в межах габсбурзьких володінь кі " а р у г о м у в и д а н н і " , щ о п р о я в и л о с я в з б і л ь ш е н н і панщини,
королівства свідчить п р и з н а ч е н н я на посаду мадярського па- і р о т о в и х і н а т у р а л ь н и х п о в и н н о с т е й , о б м е ж е н н і п р а в а пере¬
л а т и н а (верховний п р е д с т а в н и к станів) євангеліста Ю. Турзо. міну селян, ліквідації о б щ и н н о г о самоврядування та ін. На
Завдяки його зусиллям на зборах делегатів протестантських посилення ф е о д а л ь н о г о гніту с е л я н и в і д п о в і д а л и повстання¬
общин Центральної та Західної Словаччини (1610) було створе­ ми, які найбільшого розмаху набули в східних і південних
но синод і призначено суперінтендантів, які очолили територі­ |иі юпах словацьких володінь Габсбургів у п е р ш і й половині
альні осередки нової конфесії. На засіданні синоду в Спішсько- XVII ст. (1618, 1631-1632, 1648).
м у П о п р а д і (1614) б у л о у х в а л е н о р і ш е н н я п р о с т в о р е н н я про¬ ( ловацькі землі перетворилися на арену жорстокого воєнного
тестантських общин у східних р а й о н а х с л о в а ц ь к и х земель, де протиборства між Османською Портою і Габсбургами. Вони
словаки становили більшість населення. і и > с і і її і і о о п и н я л и с я в е п і ц е н т р і а н т и г а б с б у р з ь к и х в и с т у п і в м а -
Тиск Контрреформації знову посилився в 1616 р . , коли мнрських м а г н а т і в і ш л я х т и . Т а к , с а м е в и с т у п с л о в а к і в (1605) в
архієпископом Е с т е р е г о м с ь к и м став П. П а з м а н ь . Того ж року нііиримку трансільванського к н я з я І. Б о ч к а ї , я к и й очолював
помер палатин Ю . Т у р з о , а н а ц ю п о с а д у з н о в у був п р и з н а ч е ¬ і і п г и г а б с б у р з ь к и й рух, став в и з н а ч а л ь н и м і с п р и я в завершен¬
ний католик. Спираючись на єзуїтів, П. П а з м а н ь розбудував ню П'ятнадцятилітньої (Довгої) в і й н и 1593-1606 рр. Згідно з
с и с т е м у н а в ч а н н я і в и х о в а н н я с в я щ е н и к і в , у 1635 р . з а к л а в у Підснським договором (1606) Т р а н с і л ь в а н с ь к е князівство по-
Трнаві університет. До єзуїтських закладів освіти приймали і н . і ш і л о с я " о п і к и " Габсбургів, п о т р а п и в ш и в о д н о ч а с у васаль¬
дітей з а м о ж н и х шляхтичів. З а в д я к и цьому до л о н а католиць¬ ну з а л е ж н і с т ь від П о р т и . В д о г о в о р і , у к л а д е н о м у м і ж султаном
кої ц е р к в и було повернуто багато шляхетських родів. 11 і м п е р а т о р о м т е р м і н о м н а 20 р о к і в , фіксувалися території,
У цілому в Угорщині становище п р о т е с т а н т і в було значно ч к і в х о д и л и д о с к л а д у О с м а н с ь к о ї і м п е р і ї . К р і м т о г о , Р у д о л ь ф II
кращим, аніж на інших землях, де правили Габсбурги. Це м у с и в с п л а т и т и о д н о р а з о в у д а н и н у в 200 т и с . форинтів.
пояснювалося кількома п р и ч и н а м и . Одна з них — намагання І Іодії, щ о в і д б у в а л и с я в р о з д і л е н о м у н а т р и ч а с т и н и Угор-
Габсбургів, за у м о в експансії Османської імперії і внутріш¬ 11.кому к о р о л і в с т в і ( к н я з і в с т в о Т р а н с і л ь в а н і я , території, оку¬
ньої нестабільності, утримати свої п о з и ц і ї ц і н о ю п о с т у п о к у повані П о р т о ю , та землі, щ о н а л е ж а л и Габсбурзькій монархії),
релігійному питанні. Внаслідок цього з Центральної Європи до має на п о ч а т к у X V I I с т . в и з н а ч а л и с я б а г а т о в е к т о р н о ю бороть-
словацьких земель мігрувало чимало протестантів, які шукали пою. Габсбурги намагалися відвернути від своїх в о л о д і н ь за-
тут порятунку від утисків. Після поразки в битві поблизу Білої і розу о с м а н с ь к о ї е к с п а н с і ї . В о д н о ч а с у г о р с ь к а ф е о д а л ь н а вер¬
Гори значна кількість чехів різних станів оселилася в Словаччи­ чика п р а г н у л а в і д с т о я т и н а б у т і н е ю п р а в а і п р и в і л е ї . У 3 0 — 4 0 - х
ні. Сюди переїхав і видатний педагог Ян Коменський. р о к а х X V I с т . в р о з ч л е н о в а н о м у к о р о л і в с т в і н е п р и п и н я л а с я бо¬
ро п,ба м і ж м а г н а т а м и - к а т о л и к а м и (підтриманими Габсбурга¬
СЛОВАЧЧИНА Внаслідок австрійсько-османських во­ ми) і ф е о д а л ь н о ю в е р х і в к о ю з п р о т е с т а н т с ь к о г о т а б о р у в Дер¬
В ПЕРІОД є н уже в с е р е д и н і XVI ст. с л о в а ц ь к і з е ­ жавних зборах. В цій боротьбі, я к а п р о я в л я л а с я не л и ш е в п о -
ОСМАНСЬКО- млі було ш т у ч н о р о з д і л е н о . Більша час­ ' і с м і ц і чи з а к о н о д а в ч и х актах, а й набувала с и л о в и х ф о р м ( в і й н и ,
ГАБСБУРЗЬКОГО тина Словаччини з центром у Братисла­ п о в с т а н н я ) , брали участь д в о р я н и , с е л я н и , ремісники.
ПРОТИБОРСТВА ві становила основу угорських володінь Однак імператору Священної Римської імперії (і королю Угор­
Габсбургів, а південна її частина разом із щини) Рудольфу IIдоводилося протистояти не л и ш е виснаж-
відповідними районами Угорського королівства відійшла під вла­ іпвому османському тискові, а й властолюбним зазіханням
ду Порти. Вона входила до складу Будишинського пашалика, рідного брата — е р ц г е р ц о г а М а т і а с а ( М а т і я ш а ) . Після рапто­
де місцеве населення зазнавало ще більших утисків, аніж на вої с м е р т і т р а н с і л ь в а н с ь к о г о к н я з я І. Б о ч к а ї ( 1 6 0 6 ) М а т і а с —
півночі, у габсбурзьких володіннях. пре де г а в н и к і м п е р а т о р а в у г о р с ь к и х в о л о д і н н я х — за п і д т р и м -

194 195
ки частини австрійського, мадярського і моравського дворян­ ( ІІМС на словацьких теренах у 1678 р. мадярські магнати,

ства, після утворення угорсько-моравської конфедерації (ра­ і ннрнючись на підтримку османів, організували один із найбіль­

зом зі с л о в а ц ь к и м и землями), домігся врешті-решт у 1608 р . шії \ ннтигабсбурзьких виступів. За к о р о т к и й час війська повс­

угорської к о р о н и . Скориставшися хворобою Рудольфа I I він т і мип на чолі з Імре Текеєм взяли під свій контроль землі

спочатку посів чеський трон, а потім став імператором, відо­ ( чідпої та Ц е н т р а л ь н о ї Словаччини. Однак поразки осман-

мим під іменем Матіяш II (1608-1619). Своїм спадкоємцем в і і.м>ї а р м і ї п і д В і д н е м ( 1 6 8 3 ) , а п о т і м і н а у г о р с ь к и х територі-

Угорському та Ч е с ь к о м у королівствах н о в и й імператор при¬ н у с к л а д н и л и с т а н о в и щ е п о в с т а л и х і п р и с к о р и л и їх о с т а т о ч -

значив католика Фердінанда Штирійського (Фердінанд II < і її її розгром військами імператора Леопольда І (1657-1705).

(1619-1637). Це стало однією з причин Чеського повстання Иаіджок повстання — І. Т е к е й — мусив тікати разом з осма-

(1618-1620), яке, своєю чергою, призвело до Тридцятиліт­ іїимії, а г а б с б у р з ь к а а р м і я з а й м а л а м і с т о за м і с т о м . Найдовше

ньої війни (1618-1648). і н » іроиявся Пряшів. З а х о п и в ш и місто, австрійці жорстоко роз-

ііранплися з учасниками повстання.
Водночас Габсбурги, йдучи на певні поступки, н е упуска¬
ли нагоди для відновлення наступу Контрреформації. Д о то¬ В умовах, що склалися, угорська шляхта змушена була
го ж , н е д о т р и м а н н я н и м и д о г о в о р і в в и к л и к а л о невдоволення пін і упитися Габсбургам. Державні збори (листопад 1687 р.)
угорської шляхти. Тому, коли в Празі спалахнуло антигабсбур- ип шали п р а в о а в с т р і й с ь к о ї г і л к и Г а б с б у р г і в за ч о л о в і ч о ю лі¬
зьке повстання (1618), мадярське дворянство підтримало цей > па у с п а д к у в а н н я угорської к о р о н и , а т а к о ж відмовилися
виступ, а угорський лідер Г. Бетлен оприлюднив у Кошице мані­ піл п р а в а н а " с п і в п р а в л і н н я " — о д н о г о з н а й в а ж л и в і ш и х п р и ¬
фест, де п е р е л і ч у в а л и с ь усі п о р у ш е н н я Габсбургами обіцянок писів угорських феодальних станів, що існував з 1222 р . Від-
та у к л а д е н и х ними угод. Повстання поширилося на всі словаць¬ п пер Угорське к о р о л і в с т в о стало с п а д к о в и м в о л о д і н н я м Габс-
кі землі. Уже в жовтні 1618 р . в і й с ь к о , о ч о л ю в а н е Г. Бетленом, і іурі їв. Н а с л о в а ц ь к и х з е м л я х , в и з в о л е н и х з - п і д о с м а н і в , Габс-
зайняло Братиславу, де на засіданні Державних зборів його • іурі п п р о д о в ж у в а л и п о л і т и к у К о н т р р е ф о р м а ц і ї , застосовували
було о б р а н о королем Угорщини (1620-1621). Імператор Фер­ проіп реформатів терор і репресії.
дінанд II, який вів боротьбу з чеською шляхтою, намагаю­
чись виграти час, уклав з Г. Б е т л е н о м перемир'я. Перемога (ГАЇ Ю В Л Е Н Н Я Війни та повстання XVII ст. спустошили
Фердінанда II над чехами в битві поблизу Білої Гори (1620) ('.ПО В АЦЬКОЇ словацькі землі, ниви було занедбано, а міс-
послабила позиції угорського короля. У травні 1621 р . і м п е ¬ КУЛЬТУРИ та збезлюдніли. Все це не могло не відби¬
раторське військо оточило Б р а т и с л а в у й Н і т р у . Н е з а д о в г о пе¬ тися й на розвитку культури. Розчлену-
ред цим були захоплені фортеці Філяково й Сечани, міста млініч У г о р с ь к о г о к о р о л і в с т в а й у т в е р д ж е н н я османського па¬
Крупіна й Брезно. О д н а к у битві, що відбулася поблизу Но¬ нування над його середньою ч а с т и н о ю п р и з в е л и до переміщення
вих З а м к і в ( л и п е н ь 1621 р . ) , в і й с ь к о Г. Б е т л е н а з а в д а л о поразки т н і ру п о л і т и ч н о г о ж и т т я н а п і в н і ч і п і в н і ч н и й захід. Приплив
а в с т р і й ц я м , Т р н а в а й Н і т р а о п и н и л и с я під к о н т р о л е м мадяр. і нжепців н а с л о в а ц ь к і землі, г о с п о д а р с ь к е о с в о є н н я ц и х терито¬
У січні 1622 р . і м п е р а т о р і король У г о р щ и н и уклали мирний рій спричинили зміни в етнічному складі місцевої людності.
договір, згідно з яким Г. Бетлен відмовлявся від к о р о н и , а і к й Ьіьки словаки були активними учасниками всіх війн та стано-
угорській шляхті б у л и г а р а н т о в а н і її д а в н і п р а в а і привілеї. ІІІІ \ повстань, що їх ініціювали угорці, в цей період відбувалося "осло-

Під час Тридцятилітньої війни більша частина словацьких ішчсння"міст і витіснення з них німецького елементу. Саме за

земель опинилася під владою трансільванського князя Дердя Ра- і. і к 11 х і і е с п р и я т л и в и х у м о в і в і д б у в а в с я п р о ц е с ф о р м у в а н н я с л о -

коці І. У 1643-1645 рр. на цих територіях м а д я р с ь к а шляхта в иапі.кої н а р о д н о с т і . Вже в XVI ст. у с л о в а к і в з ' я в л я ю т ь с я ознаки

с о ю з і зі ш в е д а м и ч и н и л а о п і р Г а б с б у р г а м і н а в і т ь б р а л а у ч а с т ь п по територіального розуміння батьківщини. У1685 р. вперше

в облозі Брно. шфіксовано назву "Словаччина". В цей період належність слова-

Під час а в с т р і й с ь к о - о с м а н с ь к и х воєн (1660—1664; 1683— i їв д о У г о р с ь к о г о к о р о л і в с т в а я в л я л а с о б о ю о с н о в у ї х н ь о г о на-

1699) частина словацьких територій перебувала під владою ii . . а л ь н о г о с в і т о с п р и й н я т т я , о с к і л ь к и в о н и в в а ж а л и с е б е с к л а -

Порти, і лише за Карловецьким миром ( 1 6 9 9 ) їх з н о в у було іпвоіо у г о р с ь к о ї п о л і т и ч н о ї та і с т о р и ч н о ї с п і л ь н о т и . Терміни "сло-
повернуто до складу імперії Габсбургів. 4,Ш "і "татранський слов'янин'були ознаками селянського стану.

196 197
 Поширення в словацьких землях гуманістичних і ренесан­ І лей не протистояння доби Контрреформації специфічно
сних ідей, з р о с т а н н я міст, з м і ц н е н н я бюргерства у соціальній п|чишилося у сфері освіти, зокрема, у вигляді вистав дитячих
структурі суспільства зумовили п о я в у н о в и х е л е м е н т і в у духо­ мчи ріп, які діяли як у католицьких, так і в протестантських
вному житті словаків. Особливий вплив на розвиток словацької 1111-, і > 11: і х. В н и х с т а в и л и с я п ' є с и т а к и х в і д о м и х л і т е р а т о р і в -
культури справила Реформація. Однак багатства краю зосере­ і 1 і н . я к Я . Л і п а ї , Д. М і т і с та і н .
джувалися в руках угорської шляхти та німецького бюргер­ Швидко розвивалася у словацьких містах видавнича справа.
ства. Словацькі землі стали центром культурного життя габс­ I нк, у ж е в 70-х р о к а х X V I ст. у Б р а т и с л а в і , Бардієві, Кошице,
бурзьких володінь Угорського королівства.
Ірпані, Іранській Бистриці були відкриті друкарні. Тільки в
Важливим чинником розвитку культурних процесів у Сло­ ірукарпі Левочі до кінця століття вийшло друком близько
в а ч ч и н і с т а л о в х о д ж е н н я її ( т а к с а м о я к і Ч е х і ї ) д о с к л а д у однієї 'пні видань, у Трнавському університеті — понад 600. Після
держави — Габсбурзької монархії. Етнічна близькість народів иир.пкп повстання (1620) у словацьких містах Сеніц, Трен-
сприяла посиленню впливу чеської культури на формування наці­ чпи. Жпліна розмістилися друкарні чеських видавництв.
ональної самосвідомості. Так, у словацьких землях поширилася
У XVI ст. в Словаччині розвивалася світська й духовна пое­
т. зв. "біблійшина" — чеська мова, якою було перекладено
ті 'Гак, відомими латиномовними поетами того часу були
Б і б л і ю (відома під н а з в о ю К р а л і ц ь к о ї ) . Поступово "біблшщина"
II Мадер, Я. Бокатіус, П. Рубігалус, В. Балаша. В історичних
утвердилася як мова писемності певної частини словаків, нею
11 в п я х та л ю б о в н і й л і р и ц і л у н а л а т е м а б о р о т ь б и п р о т и осма¬
видавалися навіть королівські розпорядження. Проте загаль¬
нці. І Іадзвичайно п о п у л я р н и м и були " П і с н я про Сегетський
н и й рівень грамотності населення залишався досить низьким.
І.ІМОК" т а " П і с н я про блакитний камінь". У цей період з'яв-
Поширення ідей Реформації сприяло змінам у галузі освіти.
ічіиі в с я т а к о ж п о е т и ч н і т в о р и , н а п и с а н і т. з в . з м і ш а н о ю "че-
Так, навчальні заклади в словацьких землях поступово набу¬
( і.м і с л о в а ц ь к о ю " мовою.
вали конфесійної забарвленості, й хоча в о н и були приватни¬
V творчості словацьких поетів XVII ст. домінував т. зв.
ми, їхня діяльність регламентувалася органами місцевого са¬
"маньєризм". Яскравими представниками цього стилю були
моврядування. Найбільш в і д о м и м и були п р о т е с т а н т с ь к і шко¬
// Ііепіцький, Я. Філіцький, Я. Ланіго. їхні вірші написані зде-
ли в Бардієві, Глаговце, Біточі, к а т о л и ц ь к і — у Т р н а в і . У другій
ін'іі.іного м а д я р с ь к о ю й змішаною "чесько-словацькою" мо-
половині XVI ст. на території Словаччини налічувалося по­
над 130 ш к і л . А л е я к щ о в р а й о н і Б р а т и с л а в и , в М а л и х Карпа­ п.імп. У стилі "бароко" написана духовна лірика таких відо­

тах і н а З а г і р ' ї ш к о л и функціонували майже в кожному насе¬ мих поетів того часу, як Д. Матешицький, Є. Млинарових,

леному п у н к т і , то в і н ш и х р е г і о н а х їх б у л о з н а ч н о менше. Ч Гюссіус. Цей стиль характерний також для деяких історич­
них пісень (наприклад "Пісня про Новий Замок"), в яких
Більшість дітей здобували початкову освіту в церковних
рп іиовідалося про османську навалу, народні рухи та повс-
ш к о л а х . Н а с т у п н и м е т а п о м було н а в ч а н н я в " л а т а н с ь к і й " шко¬
і а н п я в словацьких землях.
лі. Л и ш е в и х і д ц і із з а м о ж н и х р о д и н могли завершувати свою
освіту в гімназіях. У деяких містах були відкриті спеціальні Наприкінці XVII ст. у Словаччині поширюються й прозові
навчальні заклади для дівчат. т,три на релігійно-побутові теми, мемуари та р о з п о в і д і про
Становлення словацької культури відбувалося в надзви¬ подорожі. Так, в автобіографічній книзі "Доля Піларика Сте¬
чайно складних умовах. Угорська правляча еліта в с і л я к о га¬ пана, вірного слуги Господа Бога" (1666) р о з п о в і д а є т ь с я про
льмувала цей процес, проводила політику мадяризації слова¬ поневіряння автора в османській неволі. Бурхливі події пері-
ц ь к о ї ш л я х т и та і н ш и х верств н а с е л е н н я . Всі ц і н е г а т и в н і яви¬ е/іу Контрреформації описані у творах Т. Машніка, Я. Сімоні-
ща посилювалися діяльністю є з у ї т і в , я к і в 1561 р . з ' я в и л и с я в дееи, Д. Крмана.
словацьких землях. Очоливши контрреформаційний наступ Вагомий внесок у скарбницю словацької культури зробив
єзуїти підпорядкували собі всю систему освіти. В наступний 7 Горчичка. За його активної підтримки було в и д а н о чимало
період у краї були відкриті єзуїтські ш к о л и , г і м н а з і ї та універ¬ п р а ц ь ч е с ь к и х і с л о в а ц ь к и х д і я ч і в к у л ь т у р и . Т а к , у Л е в о ч і ви¬
ситети. Так, у 1635 р . був з а с н о в а н и й Трнавський універси¬ пиши друком відома п р а ц я Я. Коменського "Видимий світ у
тет, я к и й мав теологічний, філософський та ю р и д и ч н и й фа¬ малюнках" (1685), збірка п і с е н ь Т р а н о в с ь к о г о (1684) та і н . З
культети, у 1657 р . — К о ш и ц ь к и й університет. ім'ям Д. Горчички пов'язані перші дослідження словацького

198
199
ф о л ь к л о р у та п у б л і к а ц і я "Нового латинсько-словацького ба¬
зару", де були в м і щ е н і словацькі прислів'я.
Вже на початку XVI ст. в королівських містах словацьких
земель активно будувалися храми, ратуші, фортифікаційні спо­
руди. В архітектурі, о б р а з о т в о р ч о м у м и с т е ц т в і п е р е в а ж а л а пі­ Лекція
зня готика. Є в р о п е й с ь к е в и з н а н н я здобули майстри кошиць-
кої архітектурної та скульптурної шкіл.
Д л я б а г а т ь о х с л о в а ц ь к и х м і с т к і н ц я X V I с т . х а р а к т е р н і ре¬
несансні будівлі, в яких верхня частина стін прикрашалася БОЛГАРІЯ
багатофігурними композиціями. Словацькі замки того часу В У\1-Х\М ст.
вирізнялися міцними наріжними в е ж а м и та в н у т р і ш н і м и ар-
кадними двориками.
Поступово готичний стиль поступається місцем Ренесан¬ • З а с е л е н н я слов'янами т а п р о т о б о л г а р а м и
су. На зміну архітектурного стилю вплинули італійські майс¬ Балкан
три, які брали участь у будівництві фортець. Було перебудо­ • П е р ш е Болгарське ц а р с т в о
вано стару фортецю в Комарно, збудовано фортецю Нові
• Болгарія під з в е р х н і с т ю Візантії
Замки. Розпочалося також спорудження костелів, які вико­
• Д р у г е Болгарське ц а р с т в о
нували оборонну функцію. Серед них — храми в Битчі, Бет-
лановце, Стражскі, Маркошевце тощо. • Болгарська культура

Під в п л и в о м Ренесансу впорядковувались майдани, вули¬

ці, о к р е м і б у д и н к и багатьох міст. Б у л о р о з ш и р е н о а р к и в бу¬ ЗАСЕЛЕННЯ Територія центральної і східної части-
динках Левочі, Старої Л ю б а в н и , Ж и л і н и . Ф а с а д и будівель ре­ (ЛОВ'ЯНАМИ ТА ни Ватіканського півострова в давні часи
несансного стилю утворювали справжні ансамблі, такі як у ПРОТОБОЛГАРАМИ була з а с е л е н а індоєвропейськими пле-
Банській Б и с т р и ц і та Б а н с ь к і й Штявниці. БАЛКАН м е н а м и фракійців (мези, гети, асти, од-
ризи). Сусідство з античним світом
сприяло поширенню серед них грецької культури. В IV ст.
РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т. пои. е. терени сучасної Болгарії завоювали македонці, а в
ЛІТЕРАТУРА Москва, 1998. Т. 1. с е р е д и н і І с т . н . е. — р и м л я н и . Н а т е р и т о р і я х , з а с е л е н и х фра-
И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 3 т. М о с к в а , 1956. кіііцями, в и н и к л и дві р и м с ь к і п р и к о р д о н н і провінції — Ме-
Т . 1. ііи т а Ф р а к і я . Ц і п р о в і н ц і ї в IV—V с т . с т а л и о б ' є к т о м вторг­
Краткая история Чехословакии: с древней­ н е н ь г е р м а н ц і в та а л а н і в , а з VI ст. — с л о в ' я н .
ш и х в р е м е н до н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1988. Так само як і фракійці, слов 'яни належали до однієї з етніч­
К р а т к а я и с т о р и я В е н г р и и : с д р е в н е й ш и х вре¬ них гілок індоєвропейців. Найраніші з писемних свідчень про
мен до н а ш и х д н е й . Москва, 1991. них, що збереглися до н а ш и х часів, належать Плінію Стар­
С л о в а ц к а я л и т е р а т у р а от и с т о к о в д о конца ш о м у (І ст. н . е.). В VI ст. с л о в ' я н з г а д у в а л и П р о к о п і й Кеса­
X I X в.: В 2 ч. М о с к в а , 1997. Ч . 1. рі і і с ь к и й , Маврікій, Й о р д а н . Уже в п е р ш і століття н а ш о ї ери
Т е о р і я т а і с т о р і я світової та в і т ч и з н я н о ї куль­ с л о в ' я н и з а с е л я л и в е л и к і п р о с т о р и від Е л ь б и ( Л а б и ) н а заході
тури: Курс л е к ц і й . К и ї в , 1992. по Верхньої Волги й С і в е р с ь к о г о Д і н ц я на сході, Середнього
Хрестоматия по истории южных и западных 11 Нижнього Дунаю і Чорноморського узбережжя на півдні,
с л а в я н : В 3 т. М и н с к , 1987. Т. 1. Б а л т і й с ь к о г о у з б е р е ж ж я на п і в н о ч і . З їхніх ч и с л е н н и х племен
Kovac D. D e j i n y S l o v e n s k a . B r a t i s l a v a , 1998. поступово утворилися три гілки слов'янства — західна, схід¬
D o k u m e n t y slovenskej n a r o d n e j i d e n t i t y a stat- на й п і в д е н н а . В історії Б а л к а н с ь к о г о п і в о с т р о в а н а й п о м і т н і ¬
n o s t i . Bratislava, 1998. шу роль відіграли п і в д е н н і та східні с л о в ' я н и . їхні племена

201
візантійські й латинські автори називали "склавинами" й іп- о б л и ч ч я . З г о д о м в о н и б р а л и у ч а с т ь в е т н о г е н е з і в о л о х і в т а
"антами". іГІІі.ІІІИІК.

У VI ст. слов'янське суспільство перебувало на останній Контакти з місцевими племенами позначалися й н а роз¬
стадії р о з к л а д у первіснообщинного ладу — стадії військової н и і ку г о с п о д а р с т в а с л о в ' я н . Х л і б о р о б с т в о та с к о т а р с т в о про-
демократії. В цей період господарською одиницею слов'ян­ номжуиали відігравати д о м і н а н т н у роль в їхньому сільському
ського суспільства стала велика сім'я — задруга. Вона вбира­ 1 1 к подарстві. На нових землях п і д в и щ и л а с ь урожайність зер-
ла в себе кілька поколінь нащадків одного батька з їхніми іюиих. У скотарстві на перше місце вийшла дрібна худоба,
дружинами й д і т ь м и . Ч и с е л ь н і с т ь її ч л е н і в з в и ч а й н о станови­ (кріп, поширюються виноградарство та с а д і в н и ц т в о . Певні
ла 20—30 чоловік. Вони спільно господарювали й володіли у»-шхіі с п о с т е р і г а ю т ь с я і в розвитку ремесла, передусім у ви-
з е м л е ю . К і л ь к а задруг с к л а д а л и т е р и т о р і а л ь н у о б щ и н у , а кілька Ітопленні сільськогосподарського з н а р я д д я та зброї.
о б щ и н — п л е м ' я . Т е р и т о р і я , н а я к і й п р о ж и в а л о п л е м ' я , нази¬ Розвиток економіки супроводжувався змінами в соціаль­
валася жупою. Керували племенем народні збори за участі них відносинах слов'янського суспільства. Господарство ве¬
всіх д о р о с л и х вільних чоловіків (віче), а також рада старій­ ні вже індивідуальні сім'ї, я к і стали п о в н о п р а в н и м и власни¬
шин і вождь племені (жупан, князь). Влада родової аристок­ к а м и з е м е л ь н и х н а д і л і в . Т а к и м ч и н о м , с т а в с я о с т а т о ч н и й пе¬
ратії та к н я з і в у VI ст. п о с т у п о в о п о с и л ю є т ь с я , що пов'язано рехід від р о д о в о ї та х л і б о р о б с ь к о ї д о с у с і д с ь к о ї общини.
зі з р о с т а н н я м майнової нерівності. Цьому сприяли й успішні З а в о ю в а н н я нових земель збагачувало родоплемінну знать.
війни з Візантією. Д н я з б е р е ж е н н я та з м і ц н е н н я свого в п л и в у в о н а п р а г н у л а ство­
Завоювання слов'янами Балканського півострова — один із рювати державні об'єднання. Перші слов'янські князівства
етапів Великого переселення народів, що є невід 'ємною складо­ виникали спочатку на території одного чи кількох племен.
вою європейської історії ІУ—УІІст. Перші епізодичні наскоки І акі в і й с ь к о в о - т е р и т о р і а л ь н і о б ' є д н а н н я дістали назву слові­
слов'ян на Візантійську імперію відбувались у V ст. Саме в нці. Н а п о ч а т к у V I I ст. н а Б а л к а н с ь к о м у п і в о с т р о в і налічува­
цей час утворилися могутні о б ' є д н а н н я слов'янських племен. лося понад двадцять словіній. Серед найзначніших племен і
З VI ст. п о д і б н і в т о р г н е н н я стають п о с т і й н и м и , а з середини племінних об'єднань називаютьтимочан, берзитів, струм'ян,
того ж століття слов'яни переходять від н а б і г і в д о завоюван¬ рппхінів, драгувітів.
ня й заселення провінцій імперії. Н а в і т ь з а в і д с у т н о с т і згур¬ В і з а н т і я н а м а г а л а с я п і д к о р и т и с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а , я к і осі¬
т о в а н о с т і та єдності с л о в ' я н и я в л я л и с о б о ю в е л ь м и грізну силу. ли па її території. Змагання з імперією стали однією з причин
Бойовий порядок слов'янських воїнів ще не позначався утворення слов'янських племінних об'єднань. У результаті за-
досконалістю, однак відомо, що вони билися лавами, а не ПЄКПОІ боротьби Візантія змусила значну частину слов'ян, го-
юрбою. Окрім піхоти в слов'янському війську існувала кін¬ ювним чином у Македонії, Фракії, Мезії, визнати зверхність
нота, її б о й о в і я к о с т і б у л и н а с т і л ь к и високі, що візантійці й пшсрії. Інші племена зберігали незалежність до навали на Бал-
араби охоче н а й м а л и слов'янських воїнів на службу. Відомо, Н пни тюркомовних племен булгар.
що деякі візантійські воєначальники того періоду були сло¬ В історичній літературі тюркських булгар заведено назива­
в'янами за походженням. ти протоболгарами, на відміну від тих південних слов'ян, які
Масова колонізація слов 'янами імперських земель, що розпо­ прийняли від них цю племінну назву. Протоболгари були вихід­
чалася з середини VI ст., тривала приблизно століття. Протя¬ ц я м и з Ц е н т р а л ь н о ї Азії. Д о IV ст. в о н и з а с е л и л и Приазов'я,
гом цього часу в о н и розселилися практично по всьому Бал- I Іівиічне Причорномор'я, К а в к а з . У другій п о л о в и н і VII ст.
канському півострову й п р и л е г л и х до нього північно-захід¬ ч а с т и н а п р о т о б о л г а р , н а я к у т и с н у л и х а з а р и , в і д і й ш л а н а пів¬
них областях. Візантія п е р е ж и в а л а тоді в а ж к і ч а с и й не могла ніч. Тут, у середній течії Волги й Ками, виникла держава Вол-
ефективно захищати північні кордони. іька Булгарія. І н ш а протоболгарська орда п о п р я м у в а л а до гирла
Заселення слов'янами Б а л к а н п р и з в е л о до з н а ч н и х змін в Дунаю. її о ч о л ю в а в х а н Аспарух (Ісперих, Єсперих) (644—700).
етнічному складі людності. Тепер вони становили тут біль¬ I I ід т и с к о м а в а р і в п р о т о б о л г а р и А с п а р у х а з д і й с н ю в а л и з 7 0 - х
шість н а с е л е н н я й а с и м і л ю в а л и ф р а к і й ц і в та іллірійців. Лише р о к і в V I I ст. с п у с т о ш у в а л ь н і п о х о д и н а В і з а н т і ю . Намагання
н е в е л и к а ч а с т и н а ф р а к і й ц і в та іллірійців зберегла національ- імператора Константина IV о р г а н і з у в а т и о б о р о н у імперських

202 203
к о р д о н і в не увінчалися успіхом. В о й о в н и ч і , невибагливі п р о т о -
болгари, що вправно володіли луком, шаблею, списом, стано¬
вили велику загрозу для візантійців. К і н н о т а протоболгар скла¬
далася здебільшого з важкоозброєних вершників.
Союзниками протоболгар у їхніх війнах з Візантією виступи­
ла значна частина слов 'янських племен. Це зближення, перед ли­
цем візантійської небезпеки, племінної знаті двох народів приско­
рило оформлення спільних державних структур. Утворилася сло¬
в 'яно-болгарська держава, яка відіграла велику роль у переможній
війні з візантійцями. У 681 р. Константин ^уклав з Аспарухом
мирний договір. За умовами договору імператор визнавав нову дер­
жаву і зобов 'язувався сплачувати Аспаруху щорічну данину.

ПЕРШЕ Новоутворену слов 'янсько-болгарську дер-

БОЛГАРСЬКЕ жаву в історичній літературі називають
ЦАРСТВО Першим Болгарським царством. Воно про¬
існувало з 681 по 1018рр. Кордони країни
с я г а л и н а с х о д і Ч о р н о г о м о р я , н а п і в д н і — Б а л к а н с ь к о г о хреб¬
та, на заході — річки Тимок, на півночі — Дунаю. Проте в
наступні 200 р о к і в межі Болгарії суттєво розширилися, го¬
л о в н и м ч и н о м на п і в н о ч і , заході й п і в д е н н о м у заході. Столи¬
цею держави стало місто Пліска, яке спочатку являло собою Б о л г а р і я в V I I — н а п о ч а т к у XI ст.
військовий табір протоболгар. І - кордони Болгарії наприкінці VII ст.; 2 — к о р д о н и Болгарії на по­
Слов янські племена, що проживали в новій державі, перебу­ з и к у правління князя С и м е о н а ; 3 — приблизні к о р д о н и ; 4 — територі-
.ІИМІІ здобутки царя Симеона; 5 — п о х о д и київського князя Святослава
вали на вищому рівні соціально-економічного розвитку, аніж про-
у 9 6 8 - 9 7 1 рр.
тоболгари. Крім того, кількісно слов'яни також переважали
своїх сусідів. Ці о б с т а в и н и сприяли переходові протоболгар ілптійського імператора Н и к и ф о р а , але н а з в о р о т н о м у шля¬
д о о с і л о г о с п о с о б у ж и т т я т а їх а с и м і л я ц і ї с л о в ' я н а м и , я к і пе¬ ху вона потрапила в засідку. За н е в д а л и й похід Никифор
рейняли тільки племінну назву. Це пояснювалося помітні¬ 1а п л а т и в в л а с н и м ж и т т я м — з а н а к а з о м Крума з його черепа
шою роллю протоболгарської знаті на початковому е т а п і іс¬ шіготовили бенкетну чашу. Розгром візантійських військ у
нування нової держави. Протоболгарською була й правляча горах Стара-Планини дав змогу болгарам оволодіти всією
династія. За е т н і ч н о ю н а л е ж н і с т ю п е р ш и х х а н і в к р а ї н а діста¬ Східною Фракією і навіть обложити Константинополь. За
ла н а й м е н у в а н н я Болгарія. наступників Крума — ханів Омортаза, Малимара й Пресіа-
Етнічно Болгарія мала дуалістичний характер і по суті па — Візантія не тільки визнала болгарську зверхність над
була слов'яно-болгарською федерацією. Аспарухові та його Фракією, а й поступилася Болгарії в е л и к о ю частиною Ма¬
наступникам довелося відстоювати її н е з а л е ж н і с т ь у частих кедонії.
війнах з Візантією. У ході цих воєнних змагань, які про¬ Завдяки успішним війнам значно розширилися кордони
ходили з перемінним успіхом, болгарські хани значно роз¬ Болгарії, посилився її в п л и в у міжнародних справах. Крім
ш и р и л и межі країни. О с о б л и в и х успіхів Б о л г а р і я д о с я г л а під і-ого, в і й н и з б а г а т и л и б о л г а р с ь к у а р и с т о к р а т і ю й с п р и я л и з м і ц ¬
час п р а в л і н н я енергійного й д а л е к о г л я д н о г о хана Крума (803¬ ненню влади ханів. Окрім командування військом хан зосе¬
814). Він о с т а т о ч н о розбив аварів і захопив територію між реджував у своїх руках з а к о н о д а в ч у , в и к о н а в ч у і судову владу.
К а р п а т а м и та Д у н а є м . Згодом Крум здобув важливу перемо¬ Йому також належав провід у відправах я з и ч н и ц ь к о г о культу
гу н а д Візантією. У 811 р . в Б о л г а р і ю в т о р г н у л а с я армія ві- га з д і й с н е н н і ж е р т в о п р и н е с е н ь . П р и х а н і д і я л а р а д а з н а т і , я к а

204 205
складалася з цивільних і військових сановників, проте вона приходу па Балканський півострів, проте воно мало патріар-
не обмежувала ханської влади. ч і и п . н н й характер. Рабська п р а ц я в слов'янському суспільстві
У перші століття існування Болгарської держави при дворі не набула с к і л ь к и - н е б у д ь з н а ч н о г о п о ш и р е н н я , а самих рабів
домінувала протоболгарська аристократія. Слов'янська знать, нерідко відпускали на волю. Після утворення Болгарської дер­
як правило, задовольнялася владою на місцях, у словініях, зкими. в н а с л і д о к з а в о й о в н и ц ь к и х в і й н , к і л ь к і с т ь р а б і в значно
що охоплювали більшу частину країни. Протоболгари осіли іросла за р а х у н о к в і й с ь к о в о п о л о н е н и х , однак їхня праця, як
головним чином на сході та північному сході. Із оточення і раніше, мало використовувалася в сільському господарстві
протоболгарської знаті — "бойлів" (пізніше — боляр) вихо­ ні ремеслі. Раби ставали здебільшого д в о р о в и м и служниками
дили головні посадові особи держави. Другою особою після и маєтках знаті або п р е д м е т о м торгівлі з Візантією.
хана вважався його помічник — "кавхан", однією з функцій У другій п о л о в и н і IX ст. т р и в а л о з м і ц н е н н я влади болгар­
якого було командування військом. ських ханів. Знать, що феодалізувалася, потребувала твердої
В і й с ь к о с к л а д а л о с я з п р о т о б о л г а р с ь к о ї к і н н о т и та слов'ян¬ центральної влади для придушення опору селянства проце¬
ської піхоти й було всенародним. Народним спочатку був і сові закріпачення й для успішних завойовницьких походів.
суд. Він п о суті н е п і д л я г а в д е р ж а в н и м чиновникам. Вироки іньїгарія значно посилилася за князювання Бориса І (852 — 889).
виносились народними засідателями — присяжними. В сум¬ Нін захопив території на північ від Д у н а ю , а також частину
нівних випадках, як і в Західній Європі, в д а в а л и с я до орда- сербських земель. Болгарські володіння сягали тепер Адріа-
лій — в и п р о б у в а н ь вогнем або окропом. I нчпого узбережжя. У 865р. Борис І запровадив у Болгарії хри-

Соціальна структура ранньофеодальної Болгарії складалася иішішство. Цей майстерний політичний хід з р і в н я в Болгарію

з двох основних класів — аристократії та вільного селянства. i пішими європейськими державами. Християнізація сприяла

З поширенням в е л и к о г о з е м л е в о л о д і н н я в V I I — IX ст. зростає поширенню духовної культури й ліквідації етнічних відміннос­

е к о н о м і ч н и й та п о л і т и ч н и й вплив аристократії. Н а її к о р и с т ь те іі слов 'ян і болгар. Водночас н о в а релігія мала з м і ц н и т и вда­

надходила велика частина натуральних селянських платежів. ну Бориса І в країні. Язичництво, яке освячувало патріар¬
хальні відносини, в умовах феодалізації вже не могло бути
С а м е с е л я н с т в о в VII—LX с т . п о с т у п о в о з а л у ч а є т ь с я д о п р о ц е с у
надійною опорою влади.
феодалізації. Про це свідчать записи звичаєвого права —
"Землеробського закону "(VIII ст.) і "Закону судного людям "{ТХ ст.).' І lana Р и м с ь к и й п р о г р а в б о р о т ь б у за Б о л г а р і ю Константи -
В п е р ш о м у з н и х , у к л а д е н о м у у Візантії, фіксувалися суспільні Іюі н і л ь с ь к о м у п а т р і а р х о в і : Б о р и с о х р е с т и в с в о ю к р а ї н у за схід-
відносини, щ о с ф о р м у в а л и с я т у т п і д в п л и в о м с л о в ' я н с ь к и х пе¬ пнм обрядом і п р и й н я в при хрещенні ім'я Михайла. Його ти-
реселенців. Це дає підставу д о с л і д н и к а м Першого Болгарського I ул " х а н " п е р е й м е н у в а л и н а с л о в ' я н с ь к и й " к н я з ь " . Б о р и с до¬
царства використовувати його для характеристики соціально- ми ся автономії болгарської церкви, яку очолив архієпископ.
е к о н о м і ч н о г о устрою слов'янського с у с п і л ь с т в а V I I I ст. "Закон Богослужебною мовою нової архієпархії спочатку була грець¬
судний л ю д я м " виданий ханом Крумом на початку IX ст. Він ка, зрозуміла д а л е к о не всім п а р а ф і я н а м . Т а к и м ч и н о м , виникла
відбивав суспільні в і д н о с и н и на території самої Болгарії. шпальна потреба у відправах с л о в ' я н с ь к о ю мовою, за слов'ян-
Процес феодалізації, щ о р о з п о ч а в с я в к р а ї н і , б у в т і с н о по¬ I і.кими к н и г а м и . Це с п р и я л о б п о д а л ь ш і й християнізації й п о -
в'язаний з територіальними загарбаннями болгарських ханів. с и а б л е н н ю к о н ф е с і й н о ї з а л е ж н о с т і Б о л г а р і ї від Візантії.
Хани дарували своїм близьким землі разом з людністю, яка J вирішенням проблеми слов 'янізації була безпосередньо по-
проживала на них, що п р и з в е л о до п е р е т в о р е н н я в і л ь н и х се¬ iiя іана діяльність слов 'янських першовчителів — братів Кирила
л я н на кріпаків. Ц и х к р і п а к і в у Болгарії, як і у Візантії, нази¬ (Константина) й Мефодія. Завдяки їхній місіонерській діяль¬
вали париками. Зростання великого землеволодіння супро¬ н о с т і у 855 р . б у л а с т в о р е н а п е р ш а с л о в ' я н с ь к а а б е т к а — " г л а -
воджувалося збільшенням феодальних повинностей селян, юдиця". Пізніше з'явився її видозмінений варіант — "кирилиця".
проте, на відміну від к р а ї н Західної Європи, феодалізація в ('кладена на основі грецького уставного письма з додаванням
Болгарії відбувалася уповільненими темпами. і, ііькох літер, вона поширилася серед слов 'янських народів. Піс­

Поряд з аристократією та с е л я н с т в о м у болгарському сус¬ ні надання слов 'янської азбуки Кирило й Мефодій переклали сло-

пільстві існували раби. Рабство з'явилося в слов'ян ще до II 'ннською мовою богослужебні книги.

206 207
 Поява абетки справила великий вплив на розвиток сло¬ чина величезну кількість грошових коштів, я к и м и вона щед¬
в'янської культури та консолідацію болгарської народності. рії розплачувалася за т о в а р и . Іншим джерелом матеріального
В культурному відношенні болгари випередили інші півден¬ ІІІ.Н л ч е н н я знаті, що феодалізувалася, було п о с и л е н н я експ¬
нослов'янські народи раннього Середньовіччя. Н а в і д м і н у від луатації селян.
Західної Європи, де літературною мовою виступала мертва У т в е р д ж е н н я в Болгарії ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н вело до масо¬
латина, в Болгарії в и н и к л а література н а ц і о н а л ь н о ю мовою. в о ю з а к а б а л е н н я с і л ь с ь к о ї л ю д н о с т і . П о д а т к о в е г н о б л е н н я особ¬
Успіхи в зовнішній політиці й культурі супроводжували л и в о п о с и л и л о с я в X ст., к о л и ч а с т і в і й н и в и м а г а л и д е д а л і біль­
все п р а в л і н н я Бориса І. В і н п е р ш и м був п р о г о л о ш е н и й бол¬ ших к о ш т і в . С т а н о в и щ е п л а т н и к і в податків погіршувало й те,
гарською православною церквою національним святим і у щ о в І Х - Х ст. о с н о в у б о л г а р с ь к о г о в і й с ь к а с к л а д а л о н е народ¬
889 р. п і ш о в у м о н а с т и р . Однак спроба його наступника Во¬ н е о п о л ч е н н я , а ф е о д а л ь н і д р у ж и н и . Т а к и м ч и н о м , в о є н н і пе¬
лодимира відновити язичництво змусила Бориса ненадовго ремоги С и м е о н а не п о л і п ш и л и с т а н о в и щ е соціальних низів.
п о в е р н у т и с я до в л а д и . Володимира осліпили, а трон, з а ба¬ 1 І а р о д н е о б у р е н н я в и л и л о с я в а н т и ф е о д а л ь н и й р у х , щ о ви¬
жанням Бориса, посів його м о л о д ш и й син Симеон. ник у Б о л г а р і ї в п е р ш і й п о л о в и н і X ст. Ц е й рух, т а к с а м о як
Царювання Симеона (893 — 927) в і с т о р и ч н і й л і т е р а т у р і ча­ інші рухи середньовічної Європи, проходив під релігійними
сто називають "Золотою добою " Болгарської держави, яка в прапорами. На честь п е р ш о г о п р о п о в і д н и к а нового в ч е н н я —
цей період досягла вершини політичної могутності й стала і вчщеника Богомила — він дістав назву богомильства. Осно¬
гегемоном на Балканах. Для цього Симеонові довелося ви¬ вою ідеології богомилів був д у а л і з м : увесь світ є боротьбою
тримати тривалу боротьбу з Візантією та її союзниками — двох начал — Бога, що уособлює сили добра, та його сина
угорцями й сербами. Він ч о т и р и р а з и о б л я г а в Константино¬ Сліаниїла (Сатани), що уособлює сили зла. Л ю д и н а , ствер¬
поль, але т а к і не взяв його. Перемоги болгар привели до джували богомили, духовно належить Богові, а тілом — Сата¬
істотних геополітичних змін на Балканах: держава Симеона ні. С а т а н и н с ь к и м т в о р і н н я м б о г о м и л и о г о л о ш у в а л и т а к о ж ц а р ¬
займала всю територію сучасної Болгарії, Македонію, Албанію, і і.ку в л а д у , ф е о д а л ь н е гноблення, а разом з ними — й увесь
майже всю Сербію, частину Фракії, а також області на північ м а т е р і а л ь н и й світ, щ о оточує л ю д и н у . Б о г о м и л и р і ш у ч е висту¬
від Дунаю. Таким чином, Болгарія стала однією з найбільших пали п р о т и о ф і ц і й н о ї ц е р к в и , я к у в о н и т а к о ж в в а ж а л и творін¬
держав того часу. Зростання могутності й міжнародного ав¬ н я м С а т а н и , а в і д т а к з а п е р е ч у в а л и її т а ї н с т в а т а о б р я д и , шану¬
т о р и т е т у Б о л г а р і ї п о з н а ч и л о с я н а її д е р ж а в н о м у у с т р о ї . У 9 1 7 р, в а н н я і к о н , м о щ е й і хреста. Б о г о в і , за їхнім у я в л е н н я м , можна
Симеон відмовився від титулу князя і проголосив себе царем молитися всюди, тож відвідування храмів не може вважатися
(василевсом) болгар і ромеїв (греків). Вихований при дворі ві¬ оГюн'язковим. Богомили категорично висловлювалися й про-
зантійських імператорів, Симеон намагався в у с ь о м у їм на¬ іп пролиття крові — це п о л о ж е н н я відбивало невдоволення
слідувати. Проте, н а в і д м і н у від в и б о р н о с т і в і з а н т і й с ь к и х ім¬ ш и р о к и х м а с ч а с т и м и в і й н а м и в п е р ш і й п о л о в и н і X ст.
ператорів, він зробив царську владу с п а д к о в о ю . Посилення Богомили створили власну ієрархію, яка вбирала в себе
Болгарії позначилося й на релігійних справах. Національна іри к а т е г о р і ї п р и х и л ь н и к і в : "досконалих", " в і р у ю ч и х " і "слу¬
церква отримала автокефалію у 917р., а болгарський архієпис­ хачів". Богомильські громади були тісно пов'язані між со-
коп дістав сан патріарха. (юю. їхній в п л и в виходив далеко за м е ж і Б о л г а р і ї . Послідов­
ники н о в о г о в ч е н н я з ' я в и л и с я у В і з а н т і ї , С е р б і ї , Б о с н і ї , Італії.
В о є н н і п е р е м о г и С и м е о н а с п р и я л и е к о н о м і ч н о м у піднесен¬
1 [уже б л и з ь к и м и до б о г о м и л і в за д о г м а м и були південнофран-
ню країни. Збільшилася площа оброблюваних земель, підви¬
нузькі альбігойці.
щився рівень агрокультури, повсюдно поширилося трипілля.
Знахідки археологів свідчать про розвиток ремесла, яке вже Богомильський рух н а б у в великого розмаху. Він охопив
в і д о к р е м и л о с ь від с і л ь с ь к о г о г о с п о д а р с т в а . У с п і ш н о розвива¬ ідсбільшого с е л я н , але ч и м а л о п р и х и л ь н и к і в з н а й ш о в і с е р е д
л и с я т о р г о в е л ь н і з в ' я з к и , щ о , с в о є ю ч е р г о ю , с п р и я л о зростан¬ юродян. Прихильники богомилів удавалися навіть до зброй¬
ню болгарських міст — В а р н и , Охрида, Скопле, Среденця. них форм боротьби. Така їхня діяльність підривала могут¬
ність феодалів, церкви й царської влади. В науковій літерату­
На р о з в и т о к ремесла і торгівлі з н а ч н о ю мірою вплинула й
рі немає єдності думок стосовно того, чи ослабив богомильсь-
та о б с т а в и н а , що болгарська знать у результаті війн накопи-

208 209
I І 1-2764
кий рух військову міць країни й тим самим полегшив завоювання нуіиішіи. На його землях установилося візантійське панування,
Болгарії Візантією. Незалежно від негативної чи позитивної від­ икг тривало аж до 1185р.
повіді ослаблення Болгарської держави стало цілком закономірним
процесом, оскільки посилення економічної та політичної могут­ БОЛГАРІЯ На завойованих землях візантійці вста-
ності феодалів приводило до неминучих конфліктів з центром. 11 І Д З В Е Р Х Н І С Т Ю н о в и л и загальноімперські п о р я д к и . Бу-
О з н а к и з а н е п а д у ц а р с ь к о ї в л а д и п о ч а л и відчуватись відразу ИІЗАНТІЇ ло введено систему у п р а в л і н н я , яка по­
після смерті С и м е о н а . Енергійного, войовничого б а т ь к а змі­ збавила Болгарію навіть п р и м а р н о ї ав-
н и в н а т р о н і й о г о с т а р ш и й с и н Петро (927-969), я к и й виявив и и н і м і ї й п е р е т в о р и л а її н а п р и к о р д о н н у провінцію імперії.
я к о с т і не д е р ж а в ц я , а ч е н ц я . За н ь о г о Б о л г а р і я в с т у п и л а в пе­ І Григорію Болгарії було п о д і л е н о на т р и ф е м и (військово-
ріод ф е о д а л ь н о ї р о з д р о б л е н о с т і . Ц и м не з а б а р и л и с ь скориста­ іі/імімісіративні округи). Всю повноту влади у фемах зосере-
т и с я її в н у т р і ш н і й з о в н і ш н і в о р о г и . К р а ї н у п і д р и в а л и м і ж у с о ­ лїїп и у своїх р у к а х в і з а н т і й с ь к і с т р а т е г и (архонти). Візантій-
б и ц і та з м о в и , в я к и х б р а л и участь м о л о д ш і брати ц а р я . Після і і.к і у р я д о в ц і з а м і н и л и б о л г а р с ь к и х н а в с і х р і в н я х в л а д и . Л и ¬
п о в с т а н н я 931 р . від Б о л г а р с ь к о ї д е р ж а в и в і д п а л а С е р б і я . Три ше пізніше в місцевій адміністрації кількість представників
р о к и п о т о м у ч е р е з б о л г а р с ь к у т е р и т о р і ю , с і ю ч и с м е р т ь і руй­ і т ні д р с ь к о ї з н а т і з б і л ь ш и л а с я . Чиновницько-бюрократичний
нування, пройшли п о л ч и щ а угорців, які в той час в о ю в а л и з апарат Болгарії зріс у два рази.
Візантією. З г о д о м ці в т о р г н е н н я відбувалися неодноразово. Візантія провадила й антиболгарську церковну політику.
Сама В і з а н т і я була в е л ь м и заінтересована в ліквідації не­ \оча Василій II Б о л г а р о б і й ц я в и з н а в а в т о к е ф а л і ю болгарсь­
залежної Болгарії. Для ц ь о г о її п р о в і д в и р і ш и в використати кої ц е р к в и , н а г о л о в н і ц е р к о в н і п о с а д и п р и з н а ч а л и с я греки.
кочовиків-печенігів, а т а к о ж в і й с ь к о в у м о г у т н і с т ь Русі. Київ¬ У 10.17р. грек Лев Пафлагонянин зайняв місце охридського архі-
с ь к и й к н я з ь С в я т о с л а в двічі в т о р г а в с я в Б о л г а р і ю . Візантійці і пископа. Від цього часу еллінізація болгарської церкви помітно
тни ішлася. Слов'янську мову у відправах замінила грецька.
з а п р о п о н у в а л и б о л г а р а м з б р о й н у д о п о м о г у , о д н а к з а т а к у під¬
І І л н ч а л ь н і з а к л а д и зі с л о в ' я н с ь к о ю м о в о ю в и к л а д а н н я почи-
тримку останні с п л а т и л и дорогу ціну. П і с л я відходу в 971 р.
наюгі. закривати. Замість них відкривались грецькі. Жертвою
руських військ імператор Іоанн І Цимісхій полонив болгар¬
і и и і п і з а ц і ї м а л и с т а т и к у л ь т у р а й м е н т а л і т е т б о л г а р с ь к о г о на¬
ського ц а р я й оголосив захоплені болгарські землі провінція¬
роду. Зокрема, багато творів національної літератури пере¬
ми імперії.
кладалося грецькою мовою. Разом з тим еллінізація сприяла
С а м о с т і й н і с т ь з б е р е г л и т і л ь к и п і в д е н н о - з а х і д н і о б л а с т і Бол¬
прилученн ю болгар до більш р о з в и н е н о ї грецької культури, а
гарії. В результаті п о в с т а н н я "комітопулів" там виникло За¬ і ому її н е м о ж н а р о з г л я д а т и т і л ь к и я к н е г а т и в н и й процес.
хідно-Болгарське царство. Протягом майже півстоліття воно
Візантійське завоювання Болгарії сприяло остаточному
намагалося чинити опір агресії Візантії. Перелом у бойових
уі м е р д ж е н н ю ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н . Я к щ о с п о ч а т к у в і з а н т і й ¬
д і я х н а с т а в у 1001 р . , к о л и с ю д и б у л о с п р я м о в а н о в і д р а з у к і л ь к а
ці м а й ж е не в т р у ч а л и с я у в і д н о с и н и в л а с н о с т і , щ о с к л а л и с я у
візантійських армій. Війна мала такий бузувірський характер,
Б о ні .ірії д о ї х н ь о г о п р и х о д у , т о в п о д а л ь ш о м у с и т у а ц і я різко
що імператор Василій ГГ ( 9 7 6 - 1 0 2 5 ) , який вів її, ввійшов в
і м і и п л а с я й н а п р и к і н ц і X I ст. б о л г а р с ь к і п р о в і н ц і ї в ж е мало
історію під п р і з в и с ь к о м Болгаробійця. Так, після вирішальної чим відрізнялися від р е ш т и провінцій імперії. Феодалізм у
перемоги поблизу гори Беласіце він наказав осліпити 14¬ т іантійській формі переміг у Болгарії остаточно.
15 т и с . у з я т и х у п о л о н б о л г а р с ь к и х в о ї н і в . О д н е о к о залиши¬ Завершенню ф е о д а л і з а ц і ї д о п о м о г л а та о б с т а в и н а , щ о за¬
ли тільки одній людині з кожної сотні. Ці о д н о о к і поводирі воювання с у п р о в о д ж у в а л о с я п о д а л ь ш и м з р о с т а н н я м велико¬
мали привести осліплених воїнів до царя Західно-Болгарського ю іемлеволодіння. В Болгарії утворився в е л и к и й ф о н д дер¬
ц а р с т в а С а м у ї л а . П о б а ч е н е т а к в р а з и л о д е р ж а в ц я , щ о в і н не¬ жавних земель, із я к о г о і м п е р а т о р и обдаровували своїх бли-
забаром помер. н.ких. С п о ч а т к у ці д а р у н к и отримували здебільшого церква
Смерть Самуїла, капітулянтська політика окремих бол¬ і а м о н а с т и р і . З г о д о м , п і с л я п р и х о д у д о в л а д и в 1081 р . д и н а -
гарських феодалів і міць візантійської армії з р о б и л и неми¬ і т Комнінів, імператори почали активно роздавати землі й
нучим остаточне загарбання всієї к р а ї н и . У 1018р. впала її п р е д с т а в н и к а м с в і т с ь к о ї з н а т і . Ф е о д а л і з а ц і я а к т и в н і ш е відбу¬
столиця Охрид. Перше Болгарське царство припинило своє іс- валася н а заході Б о л г а р і ї , п о в і л ь н і ш е — на п і в н о ч і та сході.

210 211
 Водночас погіршується становище селян. Прискорився чиііиі ніаі й прагматичними причинами — прагненням не ділити
процес закріпачення. Основною формою феодального воло¬ „ г і ні іантійцями.
діння стала п р о н і я , яку діставала світська (іноді духовна) осо¬ І Іерппій організований виступ стався в 1040 р . Й о г о спри-
ба за в і й с ь к о в у або а д м і н і с т р а т и в н у службу. Візантійська пронія 'іііііііна попа податкова політика візантійської адміністрації.
багато в чому нагадувала західноєвропейський бенефіцій, чи •«••І">і ь б у о ч о л и в о н у к ц а р я С а м у ї л а П е т р о Д е л я н , я к и й спро-
феод. Якщо с п о ч а т к у її н а д а в а л и н а п е в н и й т е р м і н , т о згодом мін ч підняти люд Західної Болгарії. Д о п о м о г у п о в с т а л и м на-
вона перетворилася на спадкове володіння. Болгарські селя¬ пни.ній ж и т е л і сусідньої Сербії, Албанії, Епіру. З а г о н и Деляна
ни, що сиділи на цій землі, як і в інших візантійських провін¬ мі і а п о в и л и контроль над усією південно-західною частиною
ціях, н а з и в а л и с я " п а р и к а м и " . П о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї і запро¬ Бііикаїїського півострова. Успіхи п о в с т а н ц і в в и к л и к а л и запе¬
вадження в ХІ-ХП ст. н и з к и н о в и х п о в и н н о с т е й (церковно­ к чу ооротьбу в їхньому к е р і в н и ц т в і . Під час цих сутичок Пе-
го к а н о н і к о н у ; синони, що передбачала примусовий продаж II н і ; Ц м і я и у б и в с в о г о с п і л ь н и к а Т и х о м и р а , а л е н е з а б а р о м йо-
аграрної продукції державі за з н и ж е н и м и цінами, тощо) пе¬ III с а м о г о о с л і п и в і в и д а в в і з а н т і й ц я м і н ш и й с о р а т н и к — Алу-
ретворювали формально вільних париків на кріпаків. Харак¬ і іші. Після цього повстання болгар було придушено, проте
терною рисою доби візантійського володарювання було постій¬ чиї і пі іа с е р б с ь к и х з е м е л ь з д о б у л а незалежність.
не з б і л ь ш е н н я п о д а т к і в . Р а з о м із т и м з а п р о в а д ж е н н я з 1040 р . V 1072-1073 рр. в Болгарії відбулося нове п о в с т а н н я , ви-
грошових зборів (раніше сплачувались тільки натуральні) І-ІІІі к а п е черговим підвищенням податків і запровадженням
об'єктивно сприяло зростанню товарності сільського госпо¬ монополії на торгівлю зерном. Його очолив болярин Георгій
дарства, пожвавленню т о р г о в е л ь н и х з в ' я з к і в м і ж с е л о м і міс¬ Мої 1 1 е х , я к и й о б ' є д н а в н а в к о л о с е б е ч а с т и н у б о л г а р с ь к и х фео-
том, а в кінцевому підсумку — відродженню міст. Бурхливий п а чіп. Інші б о л я р и зберігали вірність імперії і не підтримали
розвиток міського ремісничого виробництва підтверджують нпшталих. Допомога сербів не врятувала В о й т е х а від р о з г р о ¬
численні археологічні знахідки Х І - Х П ст. Е к о н о м і ч н и й про¬ му Він п о т р а п и в у п о л о н , д е й о г о з а м о р д у в а л и візантійці.
грес характеризував поступ міст тогочасної Візантії. Подібна У н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о м у русі б о л г а р и ш у к а л и спільни­
тенденція спостерігалася і в інших країнах Європи. ми серед деяких сепаратистськи налаштованих намісників
Війни, які вела Візантія, т я ж к о п о з н а ч и л и с ь на становищі імперії. Виборність імперської влади призводила до частих
жителів Болгарії. В ХІ-ХІІ ст. б о л г а р с ь к і з е м л і р е г у л я р н о за¬ шкодотів візантійських військових, які мріяли захопити ім-
знавали наскоків печенігів, угорців, норманів, половців. Під нера г о р с ь к и й п р е с т о л . І хоч т а к і с о ю з и п р и н о с и л и л и ш е тим¬
час Першого та Д р у г о г о хрестових походів відбувалися запе¬ часовий успіх, патріотично налаштовані болгарські феодали
клі с у т и ч к и між болгарами і хрестоносцями. не мали іншого вибору.
Зростання феодальних повинностей та р у й н і в н і наслідки Зростання податків і сепаратизм знаті й надалі призводили
воєн посилили патріотичні настрої. Б о р о т ь б а за незалежність а о виступів болгар проти Візантії. Кілька великих повстань
Болгарії тривала протягом усього періоду візантійського па¬ иоірясли болгарські землі з середини 70-х до середини 80-х
нування. В перші два десятиліття вона набувала переважно р о м и X I ст. О д н а к н а п о ч а т к у і в с е р е д и н і X I I ст. б о р о т ь б а за
пасивних форм: відмови від в и к о н а н н я феодальних повин¬ не іалежність втратила гостроту. Здавалося, воля болгарського
ностей, утеч із сіл т о щ о . А к т и в і з у в а л и с я й богомили, я к і за¬ народу до в и з в о л е н н я о с т а т о ч н о з л а м а н а . П р о т е в 1185 р . Пів-
к л и к а л и б о л г а р з в і л ь н и т и р і д н и й к р а й від з а г а р б н и к і в . Посту¬ нічпо-Східна Болгарія опинилася в епіцентрі могутнього по-
пово боротьба проти візантійців дедалі більше активізувалася м с і а п н я , я к е п р и в е л о н а р е ш т і до в і д н о в л е н н я незалежності.
й переросла у відкриті збройні виступи.
Рушійними силами національно-визвольного руху, як правило, ДРУГЕ Успіху п о в с т а н н я болгар сприяла внут-
виступали середні й нижчі верстви суспільства. Та керували БОЛГАРСЬКЕ рішньополітична боротьба, яка точила-
ними в основному представники болгарської знаті. Незважаючи ІДАРСТВО ся у В і з а н т і й с ь к і й імперії з п о ч а т к у 80-х
на входження великої частини болгарських феодалів до панівно­ р о к і в X I I с т . її п р и ч и н а п о л я г а л а в р о з -
го стану імперії, більшість з них не втратили національних рис мпіку феодальних відносин, що посилював владу феодалів,
і патріотичних почуттів. Активність болгарської знаті пояс- ні,і дедалі менше рахувалися з центральним урядом. За цих

212 213
обставин на ослаблену чварами Візантію н а к и н у л и с я норма¬ + Іі її. п о л е г ш и л а с т а н о в и щ е х р е с т о н о с ц і в , я к і в 1204 р . з а х о -
ни, серби, венеціанці, угорці. нимп Константинополь і створили власну державу — Латин¬
Скрутою імперії відразу с к о р и с т а л и с я п р и х и л ь н и к и неза¬ і і.ку і м п е р і ю . П а п а Р и м с ь к и й Інокентій III і К а л о я н уклали
лежності Болгарії. П р и в о д о м до виступу стали нові податки, уї о п \ / , з г і д н о з я к о ю б о л г а р с ь к и й ц а р п р и й н я в в і д п а п и т и т у л
запроваджені для оплати весільних свят: візантійський імпе¬ пороті, а болгарський архієпископ — сан примаса. Виникли
р а т о р І с а а к I I К о м н і н в с т у п и в у 1185 р . в д и н а с т и ч н и й шлюб ні-рі-аумони д л я п о л і т и ч н о г о с о ю з у та ц е р к о в н о ї унії Болгарії
з угорською принцесою. і На пінською імперією і папством. Калоян навіть брав ак-
Повстанців очолили знатні боляри Федор і Асень — на¬ і її її і їу у ч а с т ь у в і й н і п р о т и В і з а н т і ї й в и я в и в т а к у ж о р с т о к і с т ь ,
щ а д к и останніх болгарських царів. Ця обставина надала війні цю іасдужив п р і з в и с ь к о Ромеєбійці (вбивці ромеїв, тобто ві-
за н е з а л е ж н і с т ь з а к о н н о г о х а р а к т е р у н а в і т ь з п о з и ц і й імпер- ііім і п ' і ц і н ) . О д н а к п і с л я з а г а р б а н н я К о н с т а н т и н о п о л я х р е с т о ¬
ськи налаштованої частини болгарського суспільства. Федо¬ носці почали зазіхати на Болгарські землі, які н е д а в н о входи-
ра п р о г о л о с и л и ц а р е м болгар і греків під і м ' я м Петра. Центр 'III л о с к л а д у р о з г р о м л е н о ї н и м и і м п е р і ї . Ц і п р е т е н з і ї змусили
п о в с т а н н я р о з т а ш о в у в а в с я в місті Т и р н о в о . До в е с н и 1186 р . Килояпа повернути зброю проти колишнього союзника. Його
в и з в о л ь н и й рух о х о п и в у с ю П і в н і ч н о - С х і д н у Б о л г а р і ю . Акти¬ нлилі дії п р о т и х р е с т о н о с ц і в в и к л и к а л и г н і в п а п и Римського,
вно допомагали болгарам волохи, серби й половці. В резуль¬ нмій проголосив болгарському цареві анафему. Хрестоносці
таті в і й н и , що проходила з п е р е м і н н и м успіхом, І с а а к I I ви¬ нніучпли на свій бік ч а с т и н у представників грецької знаті,
знав незалежність Північно-Східної Б о л г а р і ї . З а м и р н и м до¬ •їм раніше підтримувала болгар. У 1207 р . , під час облоги
говором 1187 р. до складу Болгарського царства увійшли ф п с а л о н і к , с п л я ч о г о К а л о я н а п р о т к н у в с п и с о м о д и н із й о г о

п р и д у н а й с ь к і землі, ч а с т и н а П і в н і ч н о ї Ф р а к і ї та Західне При­ нііолпжених. Певно, вбивцю підіслав небіж Калояна — Бо¬
ри л, я к и й п р а в и в Б о л г а р с ь к и м ц а р с т в о м у 1207-1219 рр.
чорномор'я. Й о г о с т о л и ц е ю став В е л и к и й Преслав.
Період в історії Болгарії від здобуття незалежності до заво­ Ь о р и л а п е р е с л і д у в а л и н е в д а ч і . З а й о г о п р а в л і н н я від Бол¬
ювання її османами дістав назву Другого Болгарського царства і ари підпали к і л ь к а ф е о д а л ь н и х в о л о д і н ь , г о л о в н и м ч и н о м на
(1187-1396рр.). В історії ц ь о г о царства вирізняють два етапи: і н и л е н н о м у заході. Б о р и л з а л и ш и в по собі п а м ' я т ь боротьбою
1) п і д н е с е н н я Болгарії, в результаті я к о г о вона перетвори¬ не с т і л ь к и із з о в н и п н і м и , скільки з внутрішніми ворогами.
лася на гегемона Балкан (1 1 8 7 - 1 2 4 1 ) ; Піп нещадно придушував народні виступи, насамперед рух
2 ) п о с т у п о в и й з а н е п а д , к о л и о с л а б л е н н я ц е н т р а л ь н о ї вла¬ імпомилів. Бориду довелося відстоювати свій престол у війні
д и й ф е о д а л ь н а р о з д р о б л е н і с т ь п р и з в е л и д о в и н и к н е н н я н а її і сином Асеня І Іваном Асенем, який вступив у Болгарію в
території кількох незалежних держав (1241-1396). І.' 1 7 р . н а ч о л і п о л о в е ц ь к и х і р у с ь к и х з а г о н і в . К и н у т о г о сора-
П е р ш і р о к и п і с л я в і д н о в л е н н я б о л г а р с ь к о ї д е р ж а в н о с т і вій¬ і пиками Борила схопили прибічники Івана Асеня й осліпили.
ни з імперією не п р и п и н я л и с я . Замість Петра, котрого фак¬ Іван Асень ГГ ( 1 2 1 8 - 1 2 4 1 ) є одним з найвидатніших дер-
т и ч н о у с у н у л и від в л а д и , б о р о т ь б у п р о т и Візантії о ч о л и в його •к її 111 и х д і я ч і в с е р е д н ь о в і ч н о ї Б о л г а р і ї . В і н п р о в о д и в а к т и в н у
співправитель Асень (1187-1196). Він н а м а г а в с я укласти со¬ іопиішню політику, вміло лавіруючи між Л а т и н с ь к о ю імпе¬
юз з н і м е ц ь к и м імператором Фрідріхом І Барбароссою, вій¬ рії ю і в і з а н т і й ц я м и . У 1230 р . І в а н А с е н ь II з д о б у в важливу
ська якого прямували через Б а л к а н и у Третій хрестовий по¬ перемогу, р о з б и в ш и поблизу К л о к о т н и ц і армію візантійського

хід. О д н а к н і м ц і н е з б и р а л и с я з в ' я з у в а т и с о б і р у к и союзниць¬ правителя Епіру. У с п і ш н і війни і вдалий д и н а с т и ч н и й шлюб

і уї О р с ь к о ю п р и н ц е с о ю д а л и з м о г у б о л г а р с ь к о м у ц а р е в і з н а ч н о
к и м и з о б о в ' я з а н н я м и н а в і т ь з в о р о г а м и н е н а в и с н о ї їм Візантії.
ро н і т р и т и територію своєї держави. До її складу ввійшли
Придворні інтриги й змови однаково негативно відбивалися
Македонія, Західна Фракія, більша частина Епіру. Болгарія
в ц е й п е р і о д на в і з а н т і й ц я х і болгарах: с к и н е н н я з візантійсь¬
їлоііула вихід д о А д р і а т и ч н о г о у з б е р е ж ж я і с т а л а в 30-х роках
к о г о п р е с т о л у І с а а к а II і в б и в с т в о А с е н я с т а л и с я м а й ж е одно­
XIII ст. гегемоном на Балканах. Це був період найвищого роз-
часно. К о р о т к и й час Болгарією п р а в и в Петро (1196-1 197), а
н віту Другого Болгарського царства.
після його вбивства феодалами троном заволодів молодший
брат П е т р а К а л о я н (Іваниця) (1197—1207). Утім н а в і т ь у ц е й п е р і о д в л а д а ц а р я з а л е ж а л а від великих
Калоян був н е п р и м и р е н н и м ворогом Візантії. Ця воро- ф е о д а л і в , я к і з н а ч н о п о с и л и л и с ь за п о п е р е д н і 150 р о к і в . Бо-

214 215
л я р и , з яких складалася державна рада (синкліт), активно впли­ І І П , б е р е г л а с я й п і с л я з в і л ь н е н н я від в і з а н т і й с ь к о г о в л а д а р ю -
вали на внутрішню й зовнішню політику держави. Держав¬ ііиппя, остаточно п е р е т в о р и в ш и с я з п о ж и т т є в о г о володіння
ний апарат організовувався в о с н о в н о м у за з р а з к о м візантій¬ на спадкове.
ського, хоча нові правителі всіляко підкреслювали наступ¬ Значні успіхи в сільському господарстві й з б і л ь ш е н н я аг¬
ність П е р ш о г о і Другого Болгарських царств. Насправді старим рарної продукції, яку селяни постачали на р и н о к , сприяли
залишався тільки герб — лев, шо стоїть на задніх лапах. За¬ ро п а п к о в і болгарських міст. Великими центрами ремесла й
мість п р о т о б о л г а р с ь к и х закріпилися грецькі назви посадових ю р і і плі с т а л и Т и р н о в о , В а р н а , В і д и н , С р е д е ц ь , Б р а н і ч е в , Пре-
осіб. Найважливішими з н и х були л о г о ф е т (головний керів¬ і пап. Розвиток ремісничого виробництва в цілому відбивав
ник придворних відомств, своєрідний прем'єр-міністр дво¬ іаіадмюєвропейську тенденцію того часу. Найбільші успіхи
ру), в е л и к и й в о є в о д а ( к о м а н д у в а ч а р м і є ю за відсутності царя) пупи д о с я г н у т і в гірничій, будівельній, ювелірній, шкіряній
та п р о т о в е с т і а р і й (керівник скарбниці). За грецьким зразком і а нузях, м е т а л у р г і ї , т к а ц т в і . З ' я в и л и с я в у ж ч і , н і ж р а н і ш е , спе¬
формувалося й управління на місцях. В адміністративному ціалізації р е м і с н и к і в . Хоча в епоху Другого Болгарського цар¬
відношенні Друге Болгарське царство поділялося на десять і і па торгівля не в і д о к р е м и л а с я о с т а т о ч н о від р е м е с л а , торго¬
о б л а с т е й , т а к з в а н и х х о р і в . їх о ч о л ю в а л и д у к и , щ о м а л и прак¬ нем м і і з в ' я з к и помітно пожвавились. У в е л и к и х м і с т а х регу¬
тично необмежену владу (адміністративну, судову, військову, лярно влаштовувались ярмарки. Загалом розвиток міського

фіскальну). Хоча дуки формально призначалися царем, фак¬ ремесла й торгівлі в Болгарії п о з н а ч а л и такі особливості: бол-

тично н и м и ставали представники великого місцевого боляр- іпрські міста зберігали напіваграрний характер; у болгарсь¬
ких містах не с к л а л а с я с и с т е м а р е м і с н и ц ь к и х цехів і т о р г о в и х
ства, які о б с т о ю в а л и власні інтереси. Ц а р с ь к а влада не могла
11иі.дій; т о р г і в л ю т р и м а л и у своїх р у к а х з д е б і л ь ш о г о іноземці,
ефективно протидіяти з р о с т а н н ю їхнього сепаратизму, зумо¬
які мали набагато більше привілеїв, аніж болгарські купці;
вленого закономірностями соціально-економічного розвитку
роїппткові торгівлі п е р е ш к о д ж а л и внутрішні митниці; міста
країни.
не являли собою самостійної політичної сили. Залежні від
. Тривале візантійське панування справило великий вплив
феодалів, міста не могли надавати підтримку ц е н т р а л ь н і й владі,
на економіку Болгарії. Тому й після звільнення в к р а ї н і від¬
і не відразу п о з н а ч и л о с я на в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н о м у розвит¬
бувалося зростання світського й монастирського землеволо¬
кові країни.
діння. Особливо прискорився цей п р о ц е с у другій половині
ХШ-ХГУ ст. Помітно збільшились і маєтності царя. Проте Від середини XIII ст. Болгарія втрачає позиції гегемона
він роздавав наближеним особам не тільки землі власного Балкан. П і с л я с м е р т і в 1241 р . І в а н а А с е н я I I к р а ї н а вступила
домену, а й ті, де ж и л и в і л ь н і с е л я н и . Ц е п р и з в о д и л о д о по¬ и період поступового з а н е п а д у ц е н т р а л ь н о ї в л а д и . її р е г у л я р ¬
дальшого закріпачення сільської людності. Водночас особли¬ но стрясають тривалі болярські усобиці. З в н у т р і ш н ь о г о роз¬
вістю аграрного р о з в и т к у Другого Б о л г а р с ь к о г о ц а р с т в а зали¬ брату відразу с к о р и с т а л и с я угорці та в і з а н т і й ц і , які спромог¬
шалася наявність досить значного прошарку вільних селян. лися захопити в Болгарії значну частину західних земель. З
Після визволення Болгарії податкове гноблення на пер¬ І.'оі р., коли була в і д н о в л е н а Візантійська імперія, зростає
ших порах трохи ослабло. Скорочення поборів торкнулося іа г р о з а і д л я п і в д е н н и х б о л г а р с ь к и х р у б е ж і в . З п і в н о ч і д о Бо¬
переважної частини населення, за в и н я т к о м з а л е ж н и х селян- лі арії в д и р а л и с я монголо-татари. їхні с п у с т о ш л и в і наскоки
париків. Основними видами платежів у добу Другого Болгар¬ особливо посилилися в с е р е д и н і 70-х р о к і в X I I I ст. З а полі-
ського царства були два види ренти — та, що відпрацьову¬ і нчіюї нестабільності й з р о с т а н н я феодального г н о б л е н н я ви-
валася, й натуральна. Разом з тим, у ХІІІ-ХГУ ст. запрова¬ М>іли в с і н е о б х і д н і п е р е д у м о в и д л я в е л и к о г о селянського по¬
джувалися грошові платежі (наприклад димніни). Суворо мічання.
з а ф і к с о в а н о ї р е н т и не і с н у в а л о , бо к і л ь к і с т ь і в и д и продукції, Воно спалахнуло в 1277 р . н а Ч о р н о м о р с ь к о м у узбережжі
шо сплачувалась у вигляді податку, залежали від особливос¬ Болі арії й п о с т у п о в о охопило всю країну. Повсталих очолив
тей господарства, ландшафту, умов користування панською п а с іух І в а й л о , я к и й з а к о р о т к и й ч а с д о б и в с я з н а ч н и х успіхів.
землею. Різновидами феодальної власності на землю в той \ п і и ф е о д а л ь н и й рух с е л я н м а в т а к о ж національно-визвольний
ч а с б у л и б а ш т а н а ( в о т ч и н а ) і, й м о в і р н о , п р о н і я , я к а , очевид- характер: монголо-татари, які вторглися в країну, були двічі

216 217
розбиті загонами Івайла. Після цього Івайло повернув зброю ІіОЛГЛРЬКА Розвиток болгарської культури VII —
проти болгарських феодалів. У вирішальній битві, що відбу­ КУЛЬТУРА X I V ст. м а в н и з к у с п е ц и ф і ч н и х р и с , що
лася наприкінці 1277 р . , з а г и н у в ц а р К о н с т а н т а н Т и х , а й о г о яскраво відбивали етнічні, конфесійні,
армія втекла. Незважаючи на втручання Візантії, я к а висуну¬ ІІОИІІПЧНІ о с о б л и в о с т і і с т о р і ї к р а ї н и . Слов'яно-протоболгар-
ла свого ставленика на болгарський престол, Івайло заволо¬ і І.МІІІ д у а л і з м , п е р е х і д від я з и ч н и ц т в а д о х р и с т и я н с т в а , втра-
дів т р о н о м . Цариця-удова впустила його до столиці й після ні т ржаппості, візантійське панування й відновлення неза¬
о д р у ж е н н я з н е ю п а с т у х у 1278 р . о т р и м а в б о л г а р с ь к у корону. лежності — всі ці ч и н н и к и с п р а в л я л и б е з п о с е р е д н і й в п л и в н а
О д н а к б о л я р и , щ о п р и є д н а л и с я до п о в с т а н н я , не збирали­ куныурпс життя Болгарії.
ся терпіти на престолі п р о с т о л ю д и н а . Б і л ь ш і с т ь з н и х з а під¬ Про культуру я з и ч н и ц ь к о ї Болгарії (VII — п е р ш а полови­
т р и м к и візантійців намагалася посадити на болгарський трон ни IX ст.) м о ж н а д і с т а т и у я в л е н н я г о л о в н и м ч и н о м з п а м ' я ¬
представника роду Асенів. У к і н ц е в о м у результаті долю цар­ ті., архітектури й прикладного'мистецтва. За розпоряджен-
ського вінця вирішив половецький аристократ Георгій І Тер- ним ханів, в і з а н т і й с ь к і та м і с ц е в і а р х і т е к т о р и б у д у в а л и вели¬
тер (1280-1294). Він заснував нову династію Тертеровичів. чні культові с п о р у д и й п а л а ц и . Прикладом таких пам'яток є
І в а й л о втік до т а т а р с ь к о г о х а н а Н о г а я , за н а к а з о м я к о г о його 11 и и а ц у д а в н і й с т о л и ц і Б о л г а р і ї П л и с ц і . О с о б л и в о вшанову-
вбили. Після смерті Івайла очолюване н и м п о в с т а н н я пішло іііінп витесаний у священній скелі Мадара рельєф, що мав
на спад і до к і н ц я 1280 р . ц а р с ь к і в і й с ь к а р о з г р о м и л и останні •шжлшшй р и т у а л ь н и й зміст ( " М а д я р с ь к и й вершник").
повстанські загони. Івайло довго залишався популярним се¬ І І о ш и р е н н я з с е р е д и н и IX ст. х р и с т и я н с т в а і с л о в ' я н с ь к о ї
ред болгарського народу, однак слід в и з н а т и , що в і н був не писемності започаткувало новий етап у розвитку болгарської
тільки талановитим вождем народних мас, а й відчайдушним купьтури. Дедалі більше посилювався вплив Візантії. Цей
авантюристом, я к и й зміг у д е р ж а в і , яку р о з д и р а л и міжусоби¬ міініін, а т а к о ж самобутні внутрішні п р о ц е с и сприяли пере-
ці, хвацько зайняти царьке місце. і пореї іню Б о л г а р і ї д о б и р а н н ь о г о С е р е д н ь о в і ч ч я в л і д е р а с л о -
За правління династій Тертеровичів (1280—1323) і Шишма- и ' ї н і с ь к и х к р а ї н у галузі культури.
новичів (1323-1395) становище Болгарії погіршилось. Напади // розквіт припав на царювання Симеона. На цей час прак­
татар, візантійців, сербів, угорців тривали. Тимчасове поси¬ тично завершилося формування болгарськоїранньофеодальної на-
лення Б о л г а р і ї за Ф е д о р а Святослава (1300-1321) не змогло ртіності. П о л і т и ч н і успіхи С и м е о н а дали н о в и й п о ш т о в х роз¬
повернути їй р о л ь гегемона Балкан. У ході в і й н и з сербами н и і к о п і а р х і т е к т у р и . О с о б л и в о ю р о з к і ш ш ю в и р і з н я л и с я буді¬
болгари зазнали в 1330 р . т я ж к о ї п о р а з к и поблизу Велбужди. вні п о в о ї с т о л и ц і П р е с л а в а (Тронна палата, палацова Кругла
Намагання болгарських царів лавірувати між могутніми сусі¬ і Іопота) ц е р к в а ) . П р о т е н а й б і л ь ш и х успіхів за п р а в л і н н я Си¬
дами не м а л и позитивних наслідків. Зростав сепаратизм ве­ меона досягла література.
л и к и х ф е о д а л і в . Т а к , у с е р е д и н і X I V с т . п р и ч о р н о м о р с ь к і об¬ ІІже учні Кирила і Мефодія — Климент Охридський та Кос­
ласті Болгарії здобули незалежність. На честь половецького тянтин Пресвітер — по суті заклали основи стародавньої бол¬
деспота Добротича, я к и й тут п р а в и в , ці землі дістали згодом гарської літератури. Климент, наприклад, створив охридську
назву Добруджа. Не було є д н о с т і й у і н ш и х ч а с т и н а х країни. шературну школу. Саме йому дехто приписує авторство
В 1363р. сталася подія, яка великою мірою спричинила швидку "І І а п н о н с ь к и х л е г е н д " п р о ж и т т я К и р и л а і М е ф о д і я . Ц і ле¬
втрату Болгарією державності. Цар Олександр зробив стар¬ н ч іди вважаються першим літературним твором слов'янсь¬
шого сина Івана Срацимира правителем Відинської області, к о ю мовою.
а молодшого — Івана Ш и ш м а н а III — призначив своїм на­ В о с н о в н о м у р е л і г і й н и м и за ф о р м о ю , але г л и б о к о патріо-
ступником. Фактично Болгарія розпалася на три самостійних і п ч п и м и за з м і с т о м були й л і т е р а т у р н і п р а ц і е п о х и "золотого
держави — Тирновську, Відинську й Добруджу. В умовах ос¬ віку": " П р о г л а с до Є в а н г е л і я " Костянтина Пресвітера, "Про
манської загрози, що зростала, п р а в и т е л і ц и х д е р ж а в н е на¬ писемності" Ч о р н о р и з ц я Храбра, " Ш е с т о д н і в " Іоанна Екзарха
м а г а л и с я їх о б ' є д н а т и . Результати цієї політики п р о я в и л и с я в І,І п і . З а С и м е о н а п е р е к л а д е н о з г р е ц ь к о ї м о в и н а с л о в ' я н с ь ¬
90-х р о к а х X I V ст., к о л и т у р к и - о с м а н и розпочали завоюван¬ ку о ф і ц і й н у п а м ' я т к у н а ц і о н а л ь н о ї історії — " І м е н н и к бол¬
ня болгарських земель. і арських ханів".

218 219
 Візантійське панування уповільнило розвиток болгарської ін-рковними фресками й іконописом. Реалістичність образів,
культури, хоча Візантія й надалі з а л и ш а л а с я найцивілізовані- правдивість у змалюванні деталей побуту, широка кольорова
шою країною того часу. В ході в і з а н т і й с ь к и х з а в о ю в а н ь було іама характеризують тирновську художню школу — зокрема
зруйновано чимало культурних центрів Болгарії, з о к р е м а її фрески Бояновської церкви, н а я к и х з о б р а ж е н і її засновни¬
столицю Преслав. Е л л і н і з а ц і я б о л г а р с ь к о г о д у х о в е н с т в а при¬ ки, а також болгарський цар К о с т я н т и н з дружиною.
з в о д и л а до з н и ж е н н я рівня освіченості слов'яномовних свя¬ Болгарські митці досягли великих успіхів у оформленні
щ е н и к і в , щ о , с в о є ю ч е р г о ю , с п р и я л о п о ш и р е н н ю є р е с е й . З'яв¬ мініатюрами рукописних книг. Поряд з релігійними книгами
ляється апокрифічна, тобто не в и з н а н а о ф і ц і й н о ю церквою, ("Томічева псалтир", "Четвероєвангеліє") багатокольорови¬
релігійна література. Написана під в п л и в о м учення богоми- ми м і н і а т ю р а м и п р и к р а ш а л и с я й т в о р и с в і т с ь к о г о з м і с т у (на¬
лів, така література рясніла реалістичними сценами з життя приклад "Манасієва хроніка").
різних, насамперед нижчих, верств болгарського суспільства. Культурному розвиткові Болгарії завдала відчутної шкоди
Визволення Болгарії з-під візантійського панування дало напала османів.
потужний імпульс розвиткові національної культури. Різно¬
м а н і т н і с т ь її п р о я в і в , в и н и к н е н н я нових культурних центрів,
патріотична спрямованість і п і д т р и м к а з б о к у д е р ж а в и є від¬ РЕКОМЕНДОВАНА Всемирная история: В 24 т . М и н с к , 1996.
мітними рисами нового етапу культурного розвитку країни. ЛІТЕРАТУРА Т. 7 - 8 .
В е л и к и х успіхів д о с я г л а н а ц і о н а л ь н а література. Н о в а сто¬ Горина Л. В. С о ц и а л ь н о - э к о н о м и ч е с к и е от­
л и ц я Другого Болгарського царства — Тирново — стала його н о ш е н и я во В т о р о м Б о л г а р с к о м ц а р с т в е . Мо¬
визнаним літературним центром. Болгарська література того сква, 1972.
часу мала здебільшого офіційний та р е л і г і й н и й характер, і Зайцев Б. П., Чувпило А. А. И з и с т о р и и сим¬
в о л о в г о с у д а р с т в е н н о г о с у в е р е н и т е т а Болга¬
значна її ч а с т и н а являла собою переклади з грецької мови.
р и и / / Б о л г а р с к и й е ж е г о д н и к . Х а р ь к о в , 1994.
Однією з н а й ц і н н і ш и х л і т е р а т у р н и х п а м ' я т о к X I I I ст. вважа¬
Т . 1.
є т ь с я " С и н о д и к ц а р я Б о р и с а " , у к л а д е н и й д л я б о р о т ь б и з єре¬
И с т о р и я Б о л г а р и и : В 2 т. М о с к в а , 1954. Т. 1.
сями, головним чином з богомилами. В і н м і с т и в в а ж л и в і іс¬
История южных и западных славян. Моск¬
торичні дані. Цінними пам'ятками болгарської писемності
ва, 1979.
часів Другого Б о л г а р с ь к о г о ц а р с т в а є т а к о ж " Б о л о н с ь к а псал¬
Історія п і в д е н н и х і західних с л о в ' я н . Київ,
тир", "Бітельська тріодь", "Добромирове Євангеліє" тощо.
1987.
Великий вплив на розвиток загальнослов'янської писем¬
Косев Д. К р а т к а я и с т о р и я Б о л г а р и и . София,
ності справила р е ф о р м а орфографії. її з а п р о в а д ж е н о з ініціа¬
1963.
т и в и патріарха Є в ф и м і я Т и р н о в с ь к о г о . У н а с л і д о к цієї рефор¬
Краткая история Болгарии: С древнейших
ми виправлено релігійні к н и г и й перетворено старослов'ян¬
в р е м е н д о н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1987.
ську мову на суто л і т е р а т у р н у , богослужебну, що, зрештою,
Литаврин Г. Г. Б о л г а р и я и В и з а н т и я в XI—
сприяло літературному обміну між с л о в ' я н с ь к и м и країнами.
X I I в в . М о с к в а , 1960.
За часів Другого Болгарського царства процвітало культове
Погодин А. Л. И с т о р и я Болгарии. Санкт-
й фортечне б у д і в н и ц т в о . У Т и р н о в о т а і н ш и х м і с т а х будують¬
П е т е р б у р г , 1910.
ся величні архітектурні споруди. Найбільш відомими пам'ят¬
Разин Е. А. История военного искусства:
ками архітектури того періоду вважаються церкви С о р о к а му¬
ВЗт. Москва, 1957. Т . 2.
чеників, Св. Димитрія, С в . П е т р а та П а в л а в Т и р н о в о , Боян- А

Раннефеодальные государства н а Балканах.

ська церква у Софії, Погановський м о н а с т и р в Охриді. Нові У І - Х І І вв. Москва, 1985.
болгарські храми вирізнялися меншими розмірами і збіль¬
Тортика А. А. Н е к о т о р ы е п р о б л е м ы э т н и ч е ¬
шенням кількості декоративних деталей.
ской истории и археологии протоболгар / /
З успіхами культового б у д і в н и ц т в а був т і с н о п о в ' я з а н и й і Б о л г а р с к и й е ж е г о д н и к . С о ф и я , 1996. Т . 2.
розквіт болгарського живопису, представленого переважно

220
 »>••»• и п о т о м у н а Б а л к а н а х з ' я в л я ю т ь с я с е р б и , к о т р і п о к и н у л и
і мою прабатьківщину в Білій Сербії*.
Рух сербів спрямовувався до Македонії, де вони дістали
НІІІ їм і і е р л т о р а д о з в і л н а п о с т і й н е п р о ж и в а н н я . Н е з а б а р о м нове
міс н е ч и м о с ь н е с п о д о б а л о с я прибульцям, і вони — знову з
Лекція
ні и н о м у г р е к і в — п о в е р н у л и н а з а д . Д і с т а в ш и с я Д у н а ю , серби
іііммоиилися від ідеї п р о п о в е р н е н н я до Прикарпаття й по¬
просили І р а к л і я д о з в о л и т и їм о с е л и т и с я н а схід від Далмації,
СЕРБСЬКІ ЗЕМЛІ
мі* річками Дрина, Б о с н а та В р б а с , н е п о д а л і к хорватів. Ім-
В IX - ПЕРШІЙ псріїшор і на цей раз задовольнив прохання своїх потенційних
ПОЛОВИНІ XV ст. шю тиків, і серби, перемігши аварів, у 638р. заселили землі су-
чіісних Сербії, Боснії, Герцеговини та Південної Далмації.
І Іочатковий період п е р е б у в а н н я сербів на Б а л к а н а х у д о -
• З а с е л е н н я с е р б а м и Балкан. П е р ш і І іуппих нам документальних джерелах практично не висвіт-
сербські д е р ж а в н і утворення непо. Майже двісті р о к і в ж о д н и й літописець не згадує про
• Д е р ж а в а Неманичів ф и и я сербів на н о в о м у місці. Відомо тільки, що правитель,
• Царство Стефана Душана нкіпі привів їх н а Балкани, помер до появи на півострові
• П о ч а т о к османської експансії. Розпад іюнгар ( т о б т о до 680 р . ) . П і с л я н ь о г о п р а в и л и , маючи статус
Сербського царства •купанії'!, його син, онук і представники кількох наступних
• Сербська д е с п о т о в и н а поколінь того ж роду. До них належали й перші сербські
п р о в о д и р і , п р о я к и х згадує К о н с т а н т и н Багрянородний: Ви-
• С е р б с ь к а культура
піес.наи, Радослав, Просигой, Властимир. Є відомості, що
оі і.піній у с п і ш н о в о ю в а в з б о л г а р с ь к и м х а н о м Пресіамом, а
ЗАСЕЛЕННЯ Слов'яни як учасники нападів варвар-
і нічо д о ч к у в и д а в з а м і ж за т р а в у н с ь к о г о князя. Після Влас-
СЕРБАМИ БАЛКАН, ських п л е м е н на Візантію — в п е р ш е зга-
іпмпра сербський престол посіли його сини — Мутимир,
ПЕРШІ СЕРБСЬКІ д у ю т ь с я в п е р ш і й т р е т и н і VI ст., за ча-
і юїмир, Гойник, — яким теж довелося протистояти бол-
ДЕРЖАВНІ сів правління імператора Юстініана І.
ііірській агресії. З їхньою діяльністю пов'язана й перша в
УТВОРЕННЯ з середини VI ст. рух слов 'ян від Карпат
і гріли усобиця: Мутимир вигнав братів до Болгарії, а сам
і Дунаю на територію Бапканського півос¬ правив до 891-892 рр.
трова набув регулярного характеру. Частина з них назавжди
Наприкінці IX ст. серби прийняли християнство. Як наслі-
о с і л а в ц и х к р а я х , х о ч а в п е р ш і й ч в е р т і V I I с т . б і л ь ш і с т ь сло¬
нок - у них з'являються християнські імена: онуків Власти-
в'янських племен ще не п е р е с е л и л и с я на лівий берег Д у н а ю ,
мнра звали Стефан (один із т р ь о х с и н і в Мутимира, інші —
на землі Ф р а к і ї та Іллірії.
І Ірпбислав і Бран) і Петар (син Гойника). Заведено вважати,
Переселення сербів на Балкани дехто з дослідників пов 'язує з
і по вони народилися у 870-874 рр. Початковий етап христи-
подіями, що сталися в добу правління імператора Іраклія (610¬
чні шції сербів належить до вкрай слабо висвітлених моментів
641), якому довелося розв'язувати питання з а х и с т у с в о ї х за¬
і грбської історії. Найімовірніше нову релігію сербам проповіду-
х і д н и х к о р д о н і в від а в а р і в . Я к с в і д ч и т ь К о н с т а н т и н Багряно-
чн їй учні Мефодія та священики Сплітського архієпископства,
р о д н и й , імператор Іраклій звернувся по д о п о м о г у до слов'ян¬
чы і розмовляли латиною. її п р и й н я л и в основному представ¬
ських племен, котрі на той час постійно жили в Карпатах.
* І Іа думку П. Й. Шафарика, прабатьківщина сербів охоплювала весь
Першими на заклик візантійського імператора відгукнулися
и|м)еіір від Лаби до Дніпра і її складовою була Біла Хорватія (у вузькому
х о р в а т и , я к і р а н і ш е м е ш к а л и в т а к з в а н і й Білій ( В е л и к і й ) Хор­
т.пенні під Білою Сербією д е х т о розуміє Білорусь і південно-західну
ватії. У 634 р . в о н и р у ш и л и до Д а л м а ц і ї , перемогли аварів і
•і.и і її і іу сучасної України).
захопили їхні т е р е н и , визнавши верховну владу Іраклія. Два

223
222
ники панівної верхівки, переважна більшість н а с е л е н н я три¬ ДЕРЖАВА У П65 р. великим жупаном став Сте-
валий час зберігала вірність язичництву. 11КМЛІІИЧІВ фан Неманя, який відіграв надзвичайно ва­
Історія сербської державності наступної доби — з кінця IX жливу й неординарну роль як у галузі дер-
ччііншніорення, так і в царині дальшого розвитку й зміцнення
до кінця ХГ ст. — характеризувалася загостренням боротьби
нровос/іав 'я.
за одноосібну владу в державі між представниками правлячої
династії. У цій боротьбі в різний час брали участь с и н и Му- Основним джерелом відомостей про життя та діяльність
• ісфапа Немані є житіє, написане його молодшим сином
тимира (Прибислав, Бран, Стефан), його п л е м і н н и к и Петар
Райком. У ньому повідомляється, що Стефан Неманя наро-
(син Гойника), Клонімир (син Стоїмира) та о н у к и Павло
нпмої у 1114 р . в м і с т е ч к у Р и б н и ц і п о б л и з у П о д г о р и ц і в З е т і ,
(син Брана), Захарій (син Прибислава), Чеслав (син Клоні-
куди втік від п е р е с л і д у в а н ь р о д и ч і в й о г о б а т ь к о . С т е ф а н а о х р е -
мира). Кожен із н и х с п и р а в с я н а п і д т р и м к у к о г о с ь із потуж¬
і піди спочатку латинські, а згодом, після його переселення
них сусідів: Візантії чи Болгарії. Деяке посилення сербської
їв) Р а ш к и , православні с в я щ е н и к и . У той час, коли великим
держави, розширення її кордонів відбулося в середині Xст. Його
жупаном був й о г о старший брат Т и х о м и р , Неманя, згідно з
пов'язують з ім'ям Чеслава, я к и й загинув у битві з мадярами
п о ш и р е н о ю т о д і п р а к т и к о ю , у п р а в л я в о д н і є ю з о б л а с т е й дер¬
у 950 р . Він був останнім представником першої сербської
жави. Рішучий і амбітний, Стефан Н е м а н я зумів заручитися
династії. Заслуга Чеслава полягає в тому, що за підтримки
підтримкою Візантії, д о в і в ш и тим самим свою перевагу над
Візантії він с п р о м і г с я з м і ц н и т и о с о б и с т у в л а д у й з н а ч н о по¬
братами, й став великим жупаном Рашки.
силити Сербію, розширивши д о т о г о ж її т е р и т о р і ю . Після
смерті Чеслава сербські землі знову роз'єднуються: Рашка Очоливши центральну сербську область Неманя, як і всі його
в і д о к р е м л ю є т ь с я від Б о с н і ї , я к у з а х о п и в х о р в а т с ь к и й король попередники, поставив собі два основні завдання: позбутися за­

Крешимир II, в інших місцевостях владу п е р е б и р а ю т ь ло¬ лежності від Візантії і поширити свою владу на інші сербські
терени, об'єднавши їх у межах однієї держави. Після кількох
кальні правителі.
невдалих с п р о б , о д н а з я к и х в и п а л а на час в і й н и Візантії п р о -
Про події сербської історії другої п о л о в и н и X — початку-
іи Венеції (1171-1172), йому пощастило розв'язати першу
X I ст. не існує ж о д н и х в і д о м о с т е й , і л и ш е о д н е з д ж е р е л зга­
проблему. З 1183 р . Неманя розширював територію власної
дує, що в Сербії у 1015 р . п р а в и в В о л о д и м и р , я к о г о о д н і до¬
держави, п о с т у п о в о п р и є д н а в ш и до неї Д у к л ю (Зету) з при¬
с л і д н и к и в в а ж а ю т ь п р я м и м н а щ а д к о м Ч е с л а в а , і н ш і ж — си¬
м о р с ь к и м и м і с т а м и С к а д а р , У л ц и н ь , Б а р , К о т о р та ін., Мето-
ном Петрислава. короля Далмації. В о л о д и м и р був о д р у ж е н и й
хію, К о с о в о , С к о п ' є , з е м л і у в е р х н і й течії р і ч к и В а р д а р та м і ж
з дочкою болгарського царя Самуїла — К о с а р о ю , — і ц я об¬
Західною і Великою Моравою, а також Ніш, Бране, Дубочи-
ставина виявилася для нього фатальною: побоюючись пре¬
ц ю т о щ о . Н е м а н я п і д к о р и в д е к і л ь к а м і с т за м е ж а м и етнічних
тензій Володимира на болгарський престол, тогочасний пра¬
сербських земель: П е р н и к , Велбужд ( К ю с т а н д и л ) , Житомиськ.
витель Болгарії — Й о а н н В л а д и с л а в — з а п р о с и в й о г о в 1016 р .
Є д и н е , чого він не домігся, це п о в е р н е н н я Боснії, яка на той
до себе в гості у місто Преспа й підступно вбив.
час стала с а м о с т і й н о ю державою.
З 20-30-х років ХГ ст. сербські державні утворення — РЗШ*
Завдяки успішній діяльності Стефана Немані Сербія напри­
ка, Захум 'є, Дукля (Зета) — після недовгого періоду залежност
кінці XII ст. перетворилася на важливий чинник політичного
від Болгарії потрапили у васальну залежність від Візантії. ТЖЗ
життя на Волконському півострові. Саме за його правління
ситуація зберігалася протягом усього ХГ ст., незважаючи НІ
виникла перша середньовічна сербська держава, яка охоплювала
неодноразові, інколи успішні, виступи сербів проти загарбників.
переважну більшість земель, населених сербами. Стефан Нема­
Наприклад, жупан Рашки Вукан досить вдало воював проти
ня увійшов у історію свого народу не тільки як збирач утрачених
візантійського імператора Алексія І Комніна. А

частин своєї батьківщини і обновник, ай як засновник династії

Боротьба сербів проти Візантії т р и в а л а й у п е р ш і й поло¬
Неманичів, що правила Сербією понад 200років.
вині XII ст., о с о б л и в о а к т и в і з у в а в ш и с ь під час візантійсько»
1195 р . Стефан Неманя добровільно зрікся престолу на
угорської війни 1 1 2 7 - 1 1 2 9 р р . , а п о т і м — з а п р а в л і н н я жупа¬
к о р и с т ь с в о г о с е р е д н ь о г о с и н а С т е ф а н а , п р и й н я в п о с т р и г (ді¬
на Уроша II, онука Вукана. Справу Уроша згодом продовжні
ставши при цьому ім'я Сімеон) і 1200 р. помер у щойно
його брат Деса, але т а к о ж невдало.
15 — 3 - 2 7 6 4 225
224
заснованому першому сербському монастирі Хіландар на Після смерті Стефана Першовінчаного (1228 р.) н а серб¬
Афоні. і І.МІП престол зійшов його старший син Радослав, який пере¬
Ще за ж и т т я батька двоє старших синів — Вукан і Сте¬ гинай під з н а ч н и м в п л и в о м е п і р с ь к о г о в о л о д а р я І о а н н а І, бу-
ф а н — п о ч а л и з м а г а т и с я з а б а т ь к і в с ь к и й п р е с т о л . Б о р о т ь б а три¬ ііуііі о д р у ж е н и м з його дочкою. Це п р и з в е л о до переорієнта¬
вала й після смерті С т е ф а н а Н е м а н і , до п е р ш и х років XIII ст, ції сербської політики із Заходу на Схід. Радослав царював
Попервах щастя посміхнулося Вуканові, який за підтримки п н и н и о: п е в д о в о л е н і й о г о п о л і т и к о ю с е р б с ь к і ф е о д а л и д о м о -
у г о р с ь к о г о к о р о л я І м р е в 1202 р . п р о г н а в С т е ф а н а й с т а в в е л и ¬ і инея зречення короля й передали в л а д у молодшому синові Сте-
ким жупаном. Закріпити свою перемогу Вуканові не судилося. фіііш Першовінчаного — Владиславу. Владислав узявся шукати
1205 р . С т е ф а н п о в е р н у в с о б і в е р х о в н у в л а д у , з а л и ш и в ш и стар¬ цім і р п м к и в і н ш о г о с у с і д а С е р б і ї — Б о л г а р і ї — і т а к и знайшов.
шому братові місце "великого князя" однієї з областей. Акт Нін іалпшався на сербському престолі десять років. К о л и ре-
перенесення мощей Стефана Немані (Святого Сімеона) з Хілан- ііоііамі.не л і д е р с т в о Болгарії у зв'язку з появою на Балканах
дара до монастиря Студениця сприяв остаточному примиренню мши одо-татарів було поставлене під сумнів, сербська фео-
братів. Важливу роль у цьому відіграв наймолодший син Стефана іїимі.ііа в е р х і в к а р і ш у ч е в т р у т и л а с я в х і д п о д і й , п е р е д а в ш и владу
Немані — Растко, більше знаний під їм 'ям Сава, яке він прийняв третьому синові Стефана Першовінчаного — Урошу. Урош май-
після постригу. В такий спосіб здійснилося бажання Стефана *с іридцять років правив Сербською державою, забезпечив¬
Немані, який заповідав престол саме Стефанові, а не Вукану. ши н е д о т о р к а н і с т ь її к о р д о н ш і д о с и т ь м і ц н і п о з и ц і ї у в і д н о -
Від початку XIII ст. розпочинається новий період в історії і її і (.їх із с у с і д а м и .
не тільки сербів, а й усього Волконського півострова. Унаслідок V рої н а з а р а х о в у ю т ь д о к о г о р т и н а й е л а в е т н і ш и х сербських
четвертого хрестового походу впала Візантійська імперія. На її державців. С к о р и с т а в ш и с ь тим, що зовнішньополітичні чин¬
території виникла низка нових самостійних держав, що призве¬ ники були майже протягом усього періоду його правління
ло до істотних змін у розподілі сил як усередині регіону, так І * прии гливими для сербів, він досяг з н а ч н о г о п о с и л е н н я серб¬
навколо нього. На тривалий період вирішального значення для і і . к о і д е р ж а в и , з р о с т а н н я її м і ж н а р о д н о г о авторитету. За ньо¬
кожної з новоутворених країн набули відносини з провідними го ('ербія перетворилася на активного учасника регіонального
західними державами. пч іішичпого процесу, значні зрушення відбулися у внутрішньопо-
Одним із п е р ш и х на Б а л к а н а х це зрозумів Стефан Нема- іітичному й економічному житті, новий поштовх для розвитку
нич. У 1208 р . в і н одружився вдруге, взявши з а д р у ж и н у ве¬ іЬетали література та культура.
неціанську принцесу (його п е р ш о ю дружиною була візантій¬ Уроша скинув з престолу його старший син Драгутин, який
ська п р и н ц е с а Євдокія). Орієнтація н а Захід в и я в и л а с я пра¬ пік і не д о ч е к а в с я від б а т ь к а д о з в о л у п е р е б р а т и владу в одній
вильною, і в 1217 р. Стефан одержав від папи Римського і областей. Драгутин став с е р б с ь к и м королем у 1276 р . , але
Інокентія НІ корону, здобувши право називатися не великим жу­ и же у 1282 р . зрікся престолу на к о р и с т ь свого молодшого
паном, а королем Сербії. Повний його титул був таким: гірша Мілутина. Мілутин правив Сербською державою майже
" С т е ф а н , к о р о л ь у с і є ї С е р б с ь к о ї з е м л і , Д і о к л і т і ї , Т р а в у н і ї , Дал¬ і чрчк років (1282—1321).
мації та З а х л у м ' я " . Сербія вперше у своїй історії стала коро¬
лівством, а С т е ф а н дістав п р і з в и с ь к о Першовінчаний. 11ЛРСТВО Мілутин проявив себе як видатний дер-
1219 р. відбулася ще одна подія, яка справила величезний вплив ( І КФЛНА ДУШАНА жавний діяч. Завдяки його політичному
на процес становлення Сербії як повноцінного королівства: серб¬ талантові Сербія наприкінці ХНІ — на
ська православна церква здобула автокефалію (самостійність). нчччтку XIV ст. здобула чимало великих успіхів, перетворив-
Вирішальну роль у розв 'язанні цього питання відіграв Сава Не- wuet, урешті-решт на найпотужнішу силу на Волконському пів­
манич, котрий і став першим сербським архієпископом. Він о<?Д чі троні. Збільшилася територія країни, процвітали економіка
разу розгорнув активну діяльність, спрямовану на зміцнення серб¬ т,і нультура, було збудовано багато нових церков і монастирів.
ської церкви, вироблення основних духовних і організаційних за¬ '•Іч(іа Мілутина значною мірою підготувала розквіт середньовіч­
сад її існування, причому таких, які мали виразно національне ної < 'ербської держави, що його зазвичай пов'язують з епохою
забарвлення. цчрч Ц\чиана.

226 III
 Д у ш а н у с п а д к у в а в с е р б с ь к и й п р е с т о л від с в о г о б а т ь к а С т е ф а ­ Пні час правління Душана середньовічна Сербія сягнула вер­
на, котрий правив під і м ' я м Уроша III й увійшов в історію го­ шин свого розвитку: Болгарія повністю з а л е ж а л а від й о г о волі,
ловним чином як засновник монастиря Дечани. Уроша Шсербськ Ні ш и н и шукала у нього підтримки, Венеція тішилася друж­
історики називають найтрагічнішою постаттю серед усіх Не- ищи і ним. Територія Сербської держави збільшилася майже
маничів. Останньою з п о д і й , щ о д а л а п і д с т а в и д л я т а к о ї харак­ тііші, коли в 1346р. Душан проголосив себе "царем сербів і гре-
т е р и с т и к и , с т а л а б о р о т ь б а за владу з в л а с н и м с и н о м , я к а три­ h m ", то мав для цього всі підстави. Незадовго перед тим, у
вала протягом 1330-1331 рр. і закінчилася п о р а з к о ю батька. ФІШІ п і 1345 p . , Д у ш а н , з а х о п и в ш и м і с т о С е р е з , я к е вважало-
I и и . т ш а ч н і ш и м ц е н т р о м н а т е р и т о р і ї від С а л о н і к до Конс-
I di 11 пі к >і юл я , п и с а в у л и с т і д о в е н е ц і а н с ь к о г о д о ж а , щ о с т а в
'тпншаром майже цілого Царства Ромейського". Ідея пере-
I мирений Сербії на імперію — наступницю Візантії — не да­
цана чюкою сербському царю. Останні десять років свого
•fin ні Д у ш а н наполегливо готувався до походу на Констан­
ці і и и ю л ь , з а х о п л е н н я я к о г о м а л о о с т а т о ч н о в т і л и т и в ж и т т я
Мию а м б і т н і плани.
la часів царя Душана серби зберігали свій традиційний соці-
,і іі.но економічний устрій, основу якого становили дві інститу­
ції сромада й задруга, перша з яких була специфічною націо-
но іі.ііою формою організації суспільного життя, а друга — фор­
мою організації господарської діяльності.
( ербська громада мала яскраво виражений патріархаль­
нії и характер. Заснована на р о д и н н и х зв'язках м і ж у с і м а її
чиє н а м и , вона базувалася головним чином на виховуваній з
чіпііпства покірності "старійшині", в ролі якого, зазвичай,
н и м упав н а й с т а р ш и й чоловік. Влада " с т а р і й ш и н и " поширю-
мііааея н а в с і , н а в і т ь н а й і н т и м н і ш і , сфери життя. Готовність
чнемім г р о м а д и в у с ь о м у с л у х а т и с я "старійшину" ґрунтувала-
• и не так на п р и м у с о в о с т і , як на б е з з а с т е р е ж н о м у визнанні
іііпорптсту й м а й ж е підсвідомій л ю б о в і до нього.
"( гарійшина" громади найчастіше керував і задругою. Він
ііум юбов'язаний дбати про оптимальне з погляду спільного
• і опомічного інтересу забезпечення всіх д і л я н о к господар-
• І.І.ОІ д і я л ь н о с т і , я к а була д о с и т ь р і з н о п л а н о в о ю , оскільки
і а п р у г а в с е р б і в с а м о с т і й н о в и р о б л я л а п р а к т и ч н о в с е , в чо¬
му и неї в и н и к а л а п о т р е б а . К у п у в а л и с я т і л ь к и сіль, металеві
і н а р н д д я п р а ц і та ч а с т и н а посуду. М а й н о в задрузі вважало-
• и власністю в с і х її у ч а с н и к і в , але не м о г л о передаватися
і й м у с ь із ч л е н і в з а д р у т и , я к щ о т о й з п е в н о ї п р и ч и н и вихо¬
ни в і н е ї .
Рівень ж и т т я н а с е л е н н я в д е р ж а в і ц а р я Д у ш а н а не був в и -
• имііі. За свідченням сучасників, великих міст у країні не
С е р б і я в п е р і о д правління С т е ф а н а Д у ш а н а м п у в а д о , в н а с е л е н и х п у н к т а х будівлі с п о р у д ж у в а л и з д е р е в а ,
І — орієнтовні кордони; 2 — кордони держави С т е ф а н а Душана а не і каменю, що також свідчило про бідність як простого

228 229
люду, так і можновладців. У країні виробляли багато вина, ПОЧАТОК У 1365р. один із намісників — Вукашин
олії та м ' я с а , ш о д а в а л о змогу н а с е л е н н ю не г о л о д у в а т и , але й ОСМАНСЬКОЇ Мрнявчевич — проголосив себе королем,
не давало великих прибутків. Найбільшу економічну вигоду ЕКСПАНСІЇ. поширивши свою владу на частину тери-
приносили ч и с л е н н і к о п а л ь н і золота й срібла, в и р о б и з яких РОЗПАД торіїДушанової Сербії. Брат Вукашина —
мали традиційний п о п и т у Д у ш а н о в и х сусідів, з о к р е м а в дуб- (КРБСЬКОГО Углєша — став деспотом в іншій частині
ровчан і візантійців. 11АРСТВА Сербського царства. Про свою самостій­
Протягом ХГГ—ХГУ ст. у сербів тривав процес становлення ність заявили також жупан Школа Ал-
феодальних відносин. Замість рівноправності всіх щодо землі пюиштвич і князь Лазар Хребелянович. Цар Урош остаточно
як о с н о в н о ї ц і н н о с т і та з н а р я д ь п р а ц і в с т а н о в л ю ю т ь с я відно¬ ппіратив контроль над країною. Разом з ним скінчилося понад
сини залежності селянина від с в і т с ь к о г о й ц е р к о в н о г о панс¬ , '(>() пітне правління Неманичів.
тва. Усередині ХГУст. ці відносини остаточно закріпив юриди­ У 1371 р. відбулася битва на річці Мариці між сербами, яких
чний документ під назвою "Законник " — перший звід правил І очолювали Вукашин й Углєша Мрнявчевичі, і османами. В цій
норм суспільного життя у південних слов'ян і один з перших
питві серби зазнали нищівної поразки, а обидва державці заги¬
подібних зводів у Європі.
нули. Ц я п о д і я с п р а в и л а в е л и ч е з н и й в п л и в н а і с т о р і ю н е ли¬
"Законник " царя Душана прийнято 21 травня 1349р. після ше ( ербської держави й сербського народу, а й усього Бал-
досить тривалої і ретельної підготовчої роботи, у 1354 р . д о иіпського регіону, започаткувавши період кривавого трива-
його тексту внесено д о п о в н е н н я . Перша частина, що склада¬ 'Н н о протиборства сербів та і н ш и х балканських народів з
є т ь с я з 135 с т а т е й , м і с т и т ь з д е б і л ь ш о г о п о л о ж е н н я , я к і регла¬ їй м л п а м и . Після перемоги на Мариці турки відкрили собі
ментують державно-правову й адміністративну сфери, тоді як
ш них у г л и б Б а л к а н , о д н и м у д а р о м з д о л а в ш и найпотужнішого
д р у г а , м е н ш а за о б с я г о м , не м а є ц і л і с н о г о х а р а к т е р у і є допо¬
у шііськовому відношенні противника. Сербія перетворилася
в н е н н я м до п е р ш о ї , зумовленим, очевидно, суто практични¬
ни друго- чи навіть третьорядну країну без жодних шансів не
ми потребами.
тіч.ки на перемогу, а й на серйозний опір. У ній запанувало
Головне завдання "Законника " полягало в зміцненні царсько} і я- іиладдя, р о з п о ч а в с я голод, л ю д е й о х о п и л а паніка.
влади і в забезпеченні її незалежності від волі правителів окре¬
Сербське царство остаточно розпалося на окремі частини, в
мих областей. З прийняттям цього документа Сербія стала
нміх панували місцеві можновладці: брати Йован та Конс-
державою, у якій законність формально не залежала від волі
іпіітіін Деяновичі (Драгаші), Джурадж Балшич, Вук Бранко-
монарха, хоча в практичному житті далеко не всі положення
иич, Нікола Алтоманович, Лазар Хребелянович та ін. Зверх­
"Законника" виконувалися повною мірою.
н і ш , офіційного к о р о л я ніхто не бажав в и з н а в а т и , тим біль­
Несподівана смерть Душана у грудні 1355 р., в розквіті сил
ше що король — М а р к о М р н я в ч е в и ч , син Вукашина, — одним
(він народився 1308р.) і в зеніті слави, докорінно змінила ситу¬
и перших серед сербських правителів визнав себе васалом
ацію як усередині країни, так і поза її межами. Свого часу
иеманів.
Душан поділив Сербське царство на 10 н а м і с н и ц т в , кожним
Після битви на Мариці, протягом 1372-1374 рр., турки
з яких керував окремий правитель, що визнавав як де-юре,
підкорили майже всю Македонію до річки Вардар. Центр серб¬
так і д е - ф а к т о зверхність царя. Уся владна структура трима¬
і і.кої д е р ж а в н о с т і з м і с т и в с я н а п і в н і ч , в о б л а с т ь , я к о ю правив
лася на авторитеті верховного державця і виявилася абсолют¬
м і н іь Л а з а р Х р е б е л я н о в и ч . В ш д о с и т ь ш в и д к о в и р і з н и в с я по¬
но недієздатною в ситуації, коли його не стало. Після смерті
між і н ш и х м о ж н о в л а д ц і в і р о з п о ч а в б о р о т ь б у за проголошен¬
Душана сербський трон посів його с и н У р о ш V. Скористав­
и й себе н а с т у п н и к о м Н е м а н и ч і в та о б ' є д н а н н я с е р б с ь к и х зе¬
ш и с я слабкістю нового царя, а також ситуацією, що склалася Л

мель. До к і н ц я 70-х р о к і в X I V ст. к н я з ь Л а з а р п і с л я перемог

в регіоні з появою тут т у р к і в - о с м а н і в , намісники розпочали
боротьбу проти У р о ш а V. Вони швидко домоглися посилен¬ ішд Ніколою Алтомановичем, Радичем Б р а н к о в и ч е м і деяки¬

ня власної ролі з о д н о ч а с н и м ослабленням центральної вла¬ ми іншими правителями поширив с в о ю в л а д у н а б і л ь ш у час¬

ди, що фактично означало ліквідацію єдиної С е р б с ь к о ї дер¬ ині у території к о л и ш н ь о г о Душанового царства. Крім Лаза-
жави. |ін, п а й в п л и в о в і ш и м и с е р б с ь к и м и в о л о д а р я м и в в а ж а л и с я Вук
І . р а п к о в и ч , я к и й п р а в и в у К о с о в о та С к о п ' є , і Д ж у р а д ж Бал-
230
231
шич, правитель Зети. Продовжити діяльність, спрямовану на I ї м о б с т а в и н а , р а з о м зі з в і с т к о ю п р о с м е р т ь с у л т а н а Мурада,
об'єднання всіх с е р б с ь к и х земель, Лазарю не вдалося, бо у і і мирила в сучасників враження, що перемогу в бойовищі
1380-х р о к а х о с н о в н і з у с и л л я в і н м у с и в с п р я м у в а т и н а боро¬ иліржлли серби. Європа святкувала поразку ворога христи-
тьбу п р о т и османів. нигі.кого світу. Проте реальні наслідки Косовської битви ви-
На землі Лазаря турки вперше напали в 1381 р., коли серб¬ ччнпісь фатальними не для турків, а для сербів та інших наро­
ське військо під п р о в о д о м воєвод Црепа й Вітомира завдало ды Ііилкан. Серби на Косовому полі втратили переважну біль­
поразки о с м а н а м у битві на Д у б р а в н и ц і п о б л и з у міста Пара- шість представників славних аристократичних і дворянських
ч и н . У 1386 р . т у р к и з а х о п и л и м і с т о Н і ш , п р о т е к н я з ь Л а з а р pudín ( с е р е д т их , кому пощастило врятуватися, були Влатко
п е р е т н у в їм ш л я х і п е р е м і г у битві під П л о ч н и к о м . Наскоки II \ ' к < 11111 • і і В у к Б р а н к о в и ч , я к о г о н а р о д н і п е р е к а з и з в и н у в а т и -
т у р к і в т р и в а л и , а л е з д і й с н ю в а л и с я п о р і в н я н о н е в е л и к и м и си¬ 'іи v іраді й з м о в і з т у р к а м и ) т а з н а ч н у ч а с т и н у в і й с ь к а . Смерть
лами, що давало сербам змогу досить у с п і ш н о ч и н и т и опір. міч їй Л а з а р я , я к и й — є д и н и й серед сербських правителів —
Вирішальна битва сталася 15 червня 1389 р. на Косовому намагався зупинити процес розпаду цілісної сербської дер-
полі. Майже 30-тисячному турецькому війську, очолюваному су­ •мімп, прискорила дезінтеграцію сербських земель. Сербія не
лтаном Мурадом і двома його синами, Баязидом та Якубом, шик ні як самостійна держава унаслідок Косовської битви, але
протистояло не менш потужне сербське під проводом князя Ла¬ нч трагічна подія повернула історичний розвиток сербської дер-
заря. На боці останнього виступили численні союзники, се¬ чгавшн-ті в зовсім інший бік, аніж той, в якому вона рухалася
р е д я к и х з г а д у ю т ь с я к о р о л ь Б о с н і ї , п р а в и т е л і в о л о с ь к и й і ал¬ протягом першої половини XIV ст.
б а н с ь к и й , г е р ц е г о в и н ц і , б о л г а р и , х о р в а т и , у г о р ц і , ч е х и т а по¬ ( ербія після п о р а з к и на К о с о в о м у полі в и з н а л а себе васа-
л я к и . К н я з ь Лазар особисто командував ц е н т р о м свого війська, 'и їм т у р е ц ь к о г о султана, що передбачало надання допоміж-
доручивши командування правим ф л а н г о м Вуку Бранковичу, иич загонів під час в і й н и , с п л а т у щ о р і ч н о ї д а н и н и , розташу­
а л і в и м — б о с н і й с ь к о м у в о є в о д і Влатку В у к о в и ч у (за іншими вання турецьких залог в о к р е м и х с е р б с ь к и х містах. Новооб­
д ж е р е л а м и , л і в и м ф л а н г о м с е р б с ь к о г о в і й с ь к а к о м а н д у в а в ко¬ рані пі с е р б с ь к и й к н я з ь С т е ф а н , с т а р ш и й с и н Л а з а р я , якому
р о л ь Б о с н і ї Т в р т к о ) . А л б а н ц і т а і н ш і с о ю з н и ц ь к і з а г о н и роз¬ па гой час в и п о в н и л о с я в с ь о г о д в а н а д ц я т ь р о к і в , та й о г о мо-
ташовувались у ар'єргарді. 'ншиши брат Вук м а л и р е г у л я р н о відвідувати султана в його
Точних відомостей про хід Косовської битви не збереглося. і к и ш ц і , а м о л о д ш а д о ч к а Л а з а р я — Олівера — стала однією з
Вважається, що спочатку серби домоглися помітної переваги. пружин султана. До такого кроку сербів з н а ч н о ю мірою під-
Вук Б р а н к о в и ч н а с в о є м у ф л а н з і в щ е н т р о з б и в з а г о н и Я к у б а . штихнула загроза з боку У г о р щ и н и , король якої — Сигіз-
К н я з ь Л а з а р з д і й с н и в п р о р и в т у р е ц ь к о г о ц е н т р у й продовжу¬ мупл. - уже в о с е н и 1389 р . з д і й с н и в п е р ш и й п о х і д п р о т и Се­
в а в р о з в и в а т и успіх. Я к с т в е р д ж у є л е г е н д а , о д и н із сербських рн и І Іе з у с т р і в ш и б у д ь - я к о г о о п о р у , м а д я р и д і й ш л и до Шу­
в о ї н і в — Мілош Обілич — дістався командного пункту османів мінні і з а х о п и л и міста Б о р а ч і Ч е с т и н .
( з р о б и в ш и для цього в и г л я д , шо п е р е й ш о в на бік султана) й 11 р о т я г о м 9 0 - х р о к і в X I V с т . т у р к и з д і й с н и л и б а г а т о п о х о -
убив Мурада, шо в и к л и к а л о сум'яття в турецькому таборі. Си¬ л і м 11 р о т и о с л а б л е н и х і р о з ' є д н а н и х б а л к а н с ь к и х д е р ж а в і д е р ­
туацію врятував Б а я з и д , я к и й діяв рішуче й ж о р с т к о . Віддав¬ жавших у т в о р е н ь , п о с т у п о в о п і д к о р и в ш и Болгарію, Валахію,
ш и н а к а з п р и х о в а т и с м е р т ь Мурада, він убив свого брата Якуба члепшу Боснії, більшість сербських земель, дедалі серйозні¬
я к м о ж л и в о г о п р е т е н д е н т а н а п р е с т о л , з і б р а в р е ш т к и турець¬ ше ідгрожуючи Угорщині. К о р о л ь Сигізмунд, зібравши вели-
кого війська й провів в и р і ш а л ь н у атаку, я к а з м і н и л а ситуацію іе військо, до якого приєдналися загони із багатьох країн
н а п о л і б о ю . С е р б и н е в и т р и м а л и н а т и с к у й п о ч а л и відступа¬ • *'вропи, з р о б и в с п р о б у р а з і н а з а в ж д и р о з в ' я з а т и "турецьку
ти. З н а ч н а частина сербських вояків загинула, інші кинулися проблему", проте в битві поблизу міста Нікополь на Дунаї
втікати, знаходячи с м е р т ь у в о д а х р і ч к и , багато хто потрапив Ного військо було в щ е н т р о з б и т е османами, а сам він ледве
у полон. Турки захопили й пораненого князя Лазаря, якого від¬ врятувався. У цьому бою у складі турецької армії особливо
разу стратили. III л і и а ч и в с я с е р б с ь к и й з а г і н п і д п р о в о д о м С т е ф а н а Л а з а р е в и ч а .
П і с л я з а к і н ч е н н я б и т в и н а К о с о в о м у п о л і о с м а н с ь к е вій¬ Усі сербські землі, у тому числі й Боснія, в цей час були охоп-
сько відразу ж повернулося додому, не переслідуючи сербів. існі усобицями, війнами й повстаннями; всюди запанували роз-

232 233
пач і зневіра. Позбавлені змоги чинити опір ворогові власни­ Іірапковичем. П р о т я г о м в о с ь м и р о к і в (1413—1421) С е р б і я ж и л а

ми силами, сербські можновладці намагалися укладати сою­ псі ІИІІПИ — випадок унікальний для сербської історії того

зи з о д н і є ю "великою" регіональною силою проти іншої, по періоду. К р а ї н а ш в и д к о п о в е р н у л а собі статус багатої в м а т е -

черзі к и д а ю ч и с ь в о б і й м и угорського к о р о л я п р о т и турків або рііпн.ііому та к у л ь т у р н о м у в і д н о ш е н н і д е р ж а в и , впливового в

турецького султана проти угорців. Так, С т е ф а н Лазаревич після річ к н і і п о л і т и ч н о г о й в і й с ь к о в о г о чинника.

д о с и т ь т р и в а л о ї в і р н о ї с л у ж б и с у л т а н о в і у 1403 р . в и з н а в з в е р х ­ Коди 28 к в і т н я 1421 р . п о м е р п р а в и т е л ь Зети Балша III,

ність к о р о л я Сигізмунда, діставши за це Мачву з Белградом піп з а л и ш и в с в о ю о б л а с т ь у с п а д о к д е с п о т у С т е ф а н у . Таким
(куди деспот переніс свою столицю). Однак через неповні чином, територія Сербської деспотовини с т а л а м а й ж е н а тре¬
десять років Стефан відновив активне співробітництво з ту¬ ти v більшою за ту, якою володів князь Лазар. У цей час
рецьким султаном Магометом І. ("ероіи становила на Балканах другу політичну, економічну та
військову силу після Османськоїімперії. Проте стиснута між
СЕРБСЬКА Стефан, старший син князя Лазаря двома потужнішими агресивними сусідами — Угорщиною і ос­
ДЕСПОТОВИНА Хребеляновича, правив Сербією у 1389- манами, — позбавлена змоги проводити незалежну політику,
1427рр. У перші роки після Косовської нона незабаром стала жертвою зіткнення інтересів інших на-
б и т в и й о г о р о л ь була с к о р і ш е д р у г о р я д н о ю , о с к і л ь к и фактично іччіш і держав.
країною керувала княгиня Мілиця, дружина Лазаря і мати Режим найбільшого с п р и я н н я , я к и м користувався Стефан
Стефана. П р о т е п і с л я с м е р т і м а т е р і (1406 р.) С т е ф а н Лазаре­ v і н м а п і в , с к і н ч и в с я після смерті М а г о м е т а І (1421). Т у р е ц ь к і
вич став повноправним державцем Сербії з титулом деспота. У міопії знову п о ч а л и н а п а д а т и на сербські землі, хоча до зна¬
1414 р. султан Магомет І надав йому титул "самодержця сер¬ чних в о є н н и х дій між н о в и м султаном і деспотом справа ще
бів ". С т е ф а н , на думку деяких дослідників, не раз мав нагоду іпчіїппі час не д о х о д и л а . У ж о в т н і 1425 р . М у р а д I I , стурбова-
виправити ситуацію, що склалася внаслідок поразки на Ко­ нпп зближенням Стефана з угорським королем Сигізмундом,
с о в о м у п о л і , але н е с к о р и с т а в с я ж о д н и м із ш а н с і в : об'єктив¬ увійшов з військом на територію Сербії, але д е с п о т о в і вдало-
н и й хід п о д і й с к л а д а в с я н е н а к о р и с т ь с е р б і в , д о т о г о ж п о с т і й ¬ • и іалагодити н е п о р о з у м і н н я м и р н и м шляхом.
но заважали внутрішні чвари (Стефана з молодшим братом У першій половині 20-х років XV ст. Стефанові Лазаревичу
В у к о м , їх о б о х — з н е б о ж а м и Бранковичами та і н . ) . доводилося вести боротьбу відразу на кілька фронтів: Венеція
Дехто вважає, що Стефанові забракло державної мудрості намагалася встановити контроль над частиною Зети; чвари
й уміння правильно оцінити ситуацію, що с к л а л а с я тоді на ро ідирали Б о с н і ю , п о с т і й н о зачіпаючи Сербію; У г о р щ и н а ви-
Балканах. Протягом 12 р о к і в , п о к и т р и в а л а м і ж у с о б н а б о р о ¬ маїала п о в е р н е н н я М а ч в и та Белграда; Османська імперія за-
тьба синів султана Баязида за б а т ь к і в с ь к и й престол, Стефан і р о ж у в а л а з п і в д е н н о г о сходу. В а ж л и в о ю п р о б л е м о ю д л я дес¬
щоразу опинявся на боці п е р е м о ж ц я , але т а к і н е спромігся пота, я к и й не мав дітей, стало в и з н а ч е н н я с п а д к о є м ц я престо¬
відновити власну державу. Як справжній вірнопідданий Сте¬ лу Відчуваючи наближення смерті, Стефан у 1426 р.
фан допомагав зійти на престол о д н о м у султанові за іншим, проголосив своїм н а с т у п н и к о м Джураджа Бранковича. Його
визнаючи зверхність кожного з них, і дотримуючись клятви, і іс і о с о б л и в и х протестів визнали учасники сербського дер¬
даної ще Баязидові. При цьому він навіть не н а м а г а в с я виз¬ жавного Сабору в Сребрениці, а також угорський король, з
волитись від о с м а н с ь к о ї залежності. ІІМІМ С т е ф а н , з огляду на зростаючу небезпеку з боку турків,
Стефанові Лазаревичу, щоправда, пощастило дати рідній кра­ н о м о в и в с я п р о п і д т р и м к у т а д о п о м о г у в о б м і н н а о к р е м і те¬
їні нетривалий перепочинок. Зійшовши на престол і пам'ятаю¬ рп тріальні поступки.
чи послуги Стефана, султан Магомет І подарував сербському Джурадж Бранкович — одна з найтрагічніших постатей серб­
деспотові місцевість Знеполе й місто К о п р і я н , а також "інші ського Середньовіччя. Він був деспотом Сербії у 1427—1456 рр.,
області", які не н а з и в а ю т ь с я . К р і м т о г о , н а д е я к и й час знач¬ у н а д з в и ч а й н о в а ж к и й п е р і о д і с т о р і ї с е р б с ь к о г о н а р о д у й се¬
н о п о с л а б ш а в р е ж и м в а с а л ь н о ї з а л е ж н о с т і . П р и п и н и л и с я чва¬ р п е і.кої д е р ж а в и . К р а ї н у о х о п и л а г л и б о к а к р и з а . В о л о д а р і о к р е ¬
ри між с е р б с ь к и м и можновладцями, у т о м у ч и с л і м і ж голов¬ мих с е р б с ь к и х о б л а с т е й к е р у в а л и с ь у своїх діях о с о б и с т и м и й
ними конкурентами: Стефаном Лазаревичем і Джураджем •ткальними інтересами, не дбаючи про з б е р е ж е н н я й віднов-

234 235
лення єдиної держави. Практично вся територія Сербії та Наступною після Візантії на черзі виявилася держава Джу-
Боснії перетворилася на арену міжусобиць і битв із зовнішніми /ІІІІІ.и'ІІ Пранковича, на о к о л и ц і якої турки здійснили ряд на­
ворогами. Сербія під п р о в о д о м Джураджа Бранковича майже пиши V A C в 1454 p . , жахливо їх с п у с т о ш и в ш и . П'ять років
постійно воювала з Боснією за м і с т о Сребреницю; в самій трип,і,кі боротьба між сербами і османами, в якій перші, спира­
Боснії точилася громадянська війна між претендентами на нты, і, ті підтримку угорців, декілька разів здобували перемоги,
престол, у якій брав участь і с е р б с ь к и й деспот. Практично всі ІНҐ не уникли й гірких поразок. Перевага османів ставала дедалі
кроки Бранковича, спрямовані на збереження цілісності Сербії, нііічушиіиїою. До того ж усередині сербського табору не було
виявились марними. t мів !с 11. І І і с л я с м е р т і Д ж у р а д ж а Б р а н к о в и ч а ( 2 4 г р у д н я 1456 р . )

Д о п о м о г а у г о р ц і в у з а х и с т і С е р б і ї від т у р к і в , п р о я к у с в о г о їм Н и ш н а с т у п н и к а Л а з а р я (20 с і ч н я 1458 р . ) в Сербії спалах­

ну ні втекла боротьба між прибічниками союзу з Угорщиною,
часу д о м о в и в с я щ е С т е ф а н Л а з а р е в и ч і за я к у він розплатив­
ичч'інтаними дружиною деспота Лазаря Оленою та його стар­
ся Б е л г р а д о м та П і в н і ч н о ю М а ч в о ю , н е д а л а з н а ч н и х резуль¬
ший ііратом Стефаном, і туркофілами під проводом воєводи
татів. Невдовзі після смерті к о р о л я Сигізмунда (1436) султан
Ми мита Анджеловича. Знову загострились суперечності між
М у р а т II з а х о п и в м і с т о Смедерево — с т о л и ц ю д е с п о т і ї Джу-
и помп д е р ж а в а м и , н а с е л е н и м и с е р б а м и — С е р б с ь к о ю деспо-
раджа Бранковича. С а м він зі с в о є ю р о д и н о ю п о к и н у в країну
ІІІВІІПОЮ і к о р о л і в с т в о м Боснія, що також ослаблювало опір
й ш у к а в п р и т у л к у в У г о р щ и н і , а з г о д о м у Д у б р о в н и к у . У 1440 р .
іурсщ.кій загрозі.
султан з р о б и в спробу — цього разу невдалу — взяти штурмом
Белград; у 1441 р. впало місто Нове Брдо. Коли відразу ж Навесні 1458р. перемогу здобула антиосманська партія. Серб­
після цього один із с е р б с ь к и х м о ж н о в л а д ц і в — Степан Вук- ські можновладці домовились про необхідність об'єднання дес-
чич — у в і й ш о в до Зети й оволодів т а м т е ш н і м и землями, що нчтчвини й королівства (Сербії і Боснії) в одну державу, яке
перед тим належали Бранковичу, катастрофа стала невідво¬ вирішили здійснити шляхом шлюбу спадкоємця боснійсько-
ротною: сербська держава деспота Джураджа Бранковича прак­ III п р е с т о л у — королевича Стефана Томашевича — і дочки

тично припинила своє існування. Ці події окремі історики (В. Чо- мссиога Лазаря й Олени — Мари. Навесні 1459 р . С т е ф а н і
М.ірд д і й с н о п о б р а л и с я . У г о р с ь к е в і й с ь к о відразу ж увійшло
рович) назвали "першим падінням Сербії".
мо сербської столиці Смедерево, й Стефана проголосили дес­
"Перше падіння" виявилося не остаточним. Після Сеге-
потом Сербії.
динського мирного договору між У г о р щ и н о ю і Османською
і м п е р і є ю (1444) о с т а н н я , н а л я к а н а с т в о р е н н я м християнської Об 'єднання двох держав було безперечно позитивним кроком
I \uiiio сприяти утвердженню сербської державності, проте для
антитурецької коаліції, повернула деспотові Б р а н к о в и ч у Сер¬
ти\ історичних умов, за яких воно відбулося, виявилося запізні-
бію з 24 містами, серед яких були Нове Брдо, Голубац та
иш і уже жодним чином не рятувало ситуації. Ані кожна з
Крушевац. Султан погодився сплатити 100 000 ф о р и н т і в як
держав о к р е м о , ані обидві в о н и р а з о м не м а л и змоги зупини-
відшкодування збитків і зобов'язався надавати в розпоряджен¬
II I османську агресію.
ня угорського короля В л а д и с л а в а д л я б о р о т ь б и з й о г о ворога¬
У самій Сербії посідання деспотського престолу боснійським
ми загін у 25 т и с . вояків. Сербія при цьому мала й надалі
королевичем, до того ж католиком, тільки поглибило кризу, що
сплачувати султанові щорічну данину.
ипувала, загостривши протистояння політичних угруповань.
Н а п р и к і н ц і 4 0 - х — н а п о ч а т к у 5 0 - х р о к і в X V с т . с и т у а ц і я на
Уцінку 1459р. під Смедерево підійшло османське військо, й мо¬
Балканах різко загострюється. Сегединський мир, укладений
нодий деспот, не маючи змоги чинити опір, здав місто без
терміном на десять років, не протримався й півроку: вже в
ІОІЧ, за що турки надали йому можливість вільно покинути
листопаді 1444 р . в і д б у л а с я б и т в а м і ж о б ' є д н а н и м християнсь¬
країну з р о д и н о ю й н а й б л и ж ч и м оточенням.
ким військом і турками. У ній християни зазнали нищівної
Таким чином, у червні 1459 р . С е р б і я о с т а т о ч н о втратила
п о р а з к и , а к о р о л ь В л а д и с л а в з а г и н у в . У ж о в т н і 1448 р. сталася
ішаему д е р ж а в н і с т ь , перетворившись на частину Оттомансь-
нова збройна сутичка між угорцями і османами, в якій також
мн Порти. Середньовічна держава сербського народу припи¬
п е р е м о г л и т у р к и . У д а ч а п о с м і х а л а с я о с м а н а м і н а д а л і — 29 трав­
ни па своє і с н у в а н н я .
ня 1453р. султан Магомет ІІзахопив Константинополь, що озна­
чало остаточне падіння Візантійської імперії.
237
236
 СЕРБСЬКА З X ст. стає м о ж л и в и м відстежувати р о з - піп к р а с н о г о п и с ь м е н с т в а . Д а л ь ш и й в і л ь н и й р о з в и т о к цього
КУЛЬТУ РА виток сербської культури не лише у фор¬ принесу перервала турецька навала.
мі у с н о ї н а р о д н о ї т в о р ч о с т і , а й писем¬
них джерел. Розвою сербської культури сприяло прийняття і
поширення християнства, яке наклало на найдавнішу сербську РЕКОМЕНДОВАНА Дринов М. З а с е л е н и е Б а л к а н с к о г о полуост-
писемність відповідний відбиток. Сербська література була ре­ ЛП'ЕРАТУРА р о в а с л а в я н а м и . М о с к в а , 1873.
лігійною як за змістом, так і за формою та особливостями ство¬ История Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
рення й функціонування. Т . 1.
Перші із збережених писемних нам 'яток датуються XII ст. История южных и западных славян. Курс
("Мирославлеве Євангеліє"), проте є всі підстави вважати їх л е к ц и й . М о с к в а , 1979.
результатом тривалого історичного розвитку. Протягом XIII- И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
XIV ст. література та писемність у сербів сягнули дуже висо­ М о с к в а , 1998. Т. 1.
кого рівня, чому значною мірою сприяло використання візантій¬ Качановский В. История Сербии с полови­
ського досвіду. Воно здійснювалося шляхом перекладу творів н ы XIV — до к о н ц а XV в. К и е в , 1899.
візантійської літератури, запозиченням з неї системи літера¬ Попов Н. Р о с с и я и С е р б и я . М о с к в а , 1869.
т у р н и х ж а н р і в та ін. Флоринский Т. Д. Памятники законодатель¬
У цей період у сербів а к т и в н о розвиваються архітектура й ной деятельности Душана — Царя Сербов и
живопис. Б у д і в н и ц т в о м о н а с т и р і в стає в а ж л и в о ю прикметою Г р е к о в . К и е в , 1883.
доби. Стіни багатьох монастирів прикрашаються фресками, Ъоровик 75. В. И с т о р щ а е р п с к о г н а р о д а . Б е -
частина яких збереглася до сьогодні й свідчить про надзви¬ о г р а д , 1997.
чайно високий ступінь володіння пензлем старими майстра¬ Илустрована историка Срба. Београд, 1991.
ми. Як архітектура, так і ж и в о п и с наслідували монументаль¬ К г ь 1-4.
ний стиль, перенесений н а с е р б с ь к е тло з Візантії.
Сербські монастирі Студениця, Раваниця, Мілешева та ін¬
ші, в тому числі екстериторіальний центр сербської духовної
культури — монастир Хіландар, розташований на А ф о н і , —
стали п р о в і д н и м и осередками культурного розвитку, зберіга¬
ючи за с о б о ю цю функцію досить тривалий час.
Я с к р а в у с т о р і н к у в і с т о р і ю с е р б с ь к о ї к у л ь т у р и в п и с а в Свя¬
т и й С а в а , я к и й у к л а в н а п о ч а т к у X I I I ст. б і о г р а ф і ю видатного
с е р б с ь к о г о с в і т с ь к о г о та р е л і г і й н о г о д і я ч а — с в о г о б а т ь к а Сте¬
фана Немані ("Житіє Святого Симеона"). Ц я б і о г р а ф і я стала
першою в низці інших аналогічних творів, характерних саме
для давньої сербської літератури. С в я т и й С а в а п е р е к л а в з грег
цької мови кілька текстів ю р и д и ч н о г о характеру. Згодом такі
переклади посідають у сербській писемності одне з важливих
місць ( " Н о м о к а н о н " , "Хіландарський типик" тощо).
Особливості розвитку культури були спільними для всіх серб¬
ських територій, в тому числі й тих, що входили до складу
Боснії та Чорногорії.
Після Сави сербська література поступово відмовляється
від чужонаціональних зразків як провідного джерела свого
розвитку, етап за е т а п о м формуючи національно своєрідний

238
 їм- і п і н к и н е п і д т р и м а л и п о в с т а н ц і в , а й в ч и н и л и ї м запеклий
п и і р . Володимир керував територією, що охоплювала всю су-
•*»*• 11 V Ч о р н о г о р і ю і частину Північної Албанії. С и л и вияви-
І І ї й і. н е р і в н и м и . Володимир мусив шукати порятунку у важ-
Лекція ко/вкгуиних горах, а згодом здався С а м у ї л о в і й був ув'язне¬
нії і і у місті Преспа. Дукля увійшла до новоствореної держави
цирч Самуїла, який мудро повернув її В о л о д и м и р о в і на умо¬
ви к його васальної залежності. Існує версія, що цьому сприяв

ЧОРНОГОРІЯ іииіоб Володимира з дочкою Самуїла К о с а р о ю , яка побачила

м о л о д о г о к н я з я у в ' я з н и ц і й з а к о х а л а с я в н ь о г о . Р о д и н н і зв'яз¬
В ст. ні сюзерена й васала п р а к т и ч н о гарантували с т а б і л ь н і с т ь їх¬
нього союзу, хоча ці гарантії грунтувалися головним чином
нп особистих рисах характеру Володимира.
• П е р ш і д е р ж а в н і утворення н а території
Після смерті Самуїла (1014р.) й захоплення влади його небо-
Чорногорії
тгм Йованом Владиславом князь Володимир, сам того не віда­
• О б ' є д н а н н я З е т и з Р а н н ю ю т а його
ючії, потрапив до кола осіб, яких новий македонський правитель
наслідки
чтідозрив у прагненні успадкувати престол. Володимира за¬
• З е т а м і ж В е н е ц і є ю і Османською
п р о с и л и д о П р е с п и й , за н а к а з о м В л а д и с л а в а , з а б и л и н а май¬
імперією
дані перед церквою 22 т р а в н я 1016 р . , а його землі захопив
кривдник. Культ к н я з я - м у ч е н и к а Володимира, щ о с т а в жерт¬
ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ Перша назва, під якою Чорногорія згадує-
вою віроломства, зберігається в сербській православній церк¬
УТВОРЕННЯ ться в історичних джерелах, — Дукля —
ві п о с ь о г о д н і .
НА Т Е Р И Т О Р І Ї п о х о д и т ь від і м е н і р и м с ь к о г о імперато-
ЧОРНОГОРІЇ ра Д і о к л е т і а н а та с л о в ' я н с ь к о г о в а р і а н - .' У XI ст. Дукля, першою з історичних сербських територій,

та ц ь о г о імені — Д у к л я н . Від ХІІст. то¬ па псиний час визволилася з-під зверхності Візантії. Це вивело її

понім "Дукля " дедалі частіше поступається місцем іншому — ті провідне місце серед інших земель, заселених етнічними сер-
"Зета", який на досить тривалий час з а к р і п л ю є т ь с я з а тери¬ (чіми, забезпечивши у цей період перевагу над іншим центром
торією від м і с т Д р а ч і Бар до сусідньої Травунії, від Скадар- ш.чільносербської інтеграції — Рашкою.
ського озера й міста С к а д а р до Шви. І І р о ц е с в и з в о л е н н я р о з п о ч а в с я , к о л и в 1040 р . спалахнула
У найдавніших з відомих хронік і літописів згадуються три н и з к а п о в с т а н ь с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н п р о т и в і з а н т і й с ь к о г о па¬
міста: Градац (нинішня Будва), Нови Град (тепер, імовірно, нування (під владу Візантії всі п і в д е н н і слов'яни, крім сло¬
П р е в л а к а ) та Л о н т о д о к л а ( м і с ц е п о л о ж е н н я н е в и з н а ч е н е ) . Най¬ венців, повернулися після розпаду Македонського царства у
більшим і найважливішим містом краю була д а в н я Діоклея: 101К р.). Повстання в Дуклі очолив князь Стеван Воїслав,
(Доклея), назва якої згодом п о ш и р и л а с я на всю область, проте і ні і к н я з я Драгомира, вбитого колись городянами Котора.
в X с т . її б у л о зруйновано. Воїслав ш в и д к о заволодів майже всією Дуклею — від Захум'я
У Хет. сербські племена, що населяли Дуклю, на деякий час. до С к а д а р с ь к о г о озера.
приєднались до державного утворення жупана Чеслава Клони- Воїславу щ а с т и л о й у наступні роки, з честю для себе і з
мировича. Однак після його смерті (бл. 960 р.) вони продовжу­ к о р и с т ю д л я д е р ж а в и в і н з н а х о д и в в и х і д із н а й с к р у т н і ш и х си-
вали існувати у вигляді окремих невеликих племінних об'єднань, іуацій. На п е р ш и х порах це в и я в и л о с я в тому, щ о Візантія не
які визнавали зверхність Візантії. квапилася виряджати проти нього каральної експедиції, зосе¬
К о л и н а п р и к і н ц і X с т . м а к е д о н с ь к и й п р а в и т е л ь С а м у ' ї л під¬ редившись на придушенні повстань на інших теренах. Гнів
няв повстання проти візантійського і м п е р а т о р а й п о ч а в здо¬ ні іантійців Воїслав в и к л и к а в сам: буря р о з б и л а к о р а б е л ь , який
бувати одну перемогу за і н ш о ю , д у к л я н с ь к и й князь Володи¬ відвозив візантійському імператорові Михаїлу багато золота, і
мир опинився серед тих небагатьох балканських вождів, які викинула його на д у к л я н с ь к и й берег; золото п о т р а п и л о до рук

240
В о ї с л а в а , я к и й к а т е г о р и ч н о в і д м о в и в с я п о в е р т а т и с к а р б справ­ »|м і к М и х а й л а , мабуть, змусила постійна н е б е з п е к а нової війни
жньому власникові. П і с л я цього М и х а ї л вирішив покарати не­ і імперією. Це небезпека значно зросла після вирішальної
покірного дуклянського князя відразу й за повстання, й за зо­ имремш и візантійців н а д печенігами.
лото. Імператор направив проти нього військо під проводом І Іи початку 7 0 - х р о к і в XI с т . с л о в ' я н и М а к е д о н і ї зробили
Георгія П р о в а т а . Ч о р н о г о р ц і в щ е н т р о з б и л и загін Провата, який иіроііу с к о р и с т а т и с я з у с о б и ц ь , п о р о д ж е н и х б о р о т ь б о ю з а ві-
потрапив у засідку, влаштовану дуклянами в одній з ущелин.
і м н і міський п р е с т о л , і в и з в о л и т и с ь з - п і д з в е р х н о с т і Констан-
Повторити спробу покарати Воїслава негайно візантійцям не
ниюполи. Князь М и х а й л о підтримав македонців, вирядивши
д а л и з м о г и н е с п р и я т л и в і о б с т а в и н и : с п о ч а т к у п е р е й ш л и в на­
Ш і них с в о г о с и н а Б о д и н а ( 1 0 7 3 ) із з а г о н о м у 3 0 0 в о я к і в , о ч о -
ступ повстанці з іншого племені, очолювані Д е л я н о м , згодом
нмишпим в о є в о д о ю П е т р и л о ю . У м і с т і П р и з р е н , з г і д н о з т р а -
передчасно помер імператор М и х а ї л (1041 р.).
іншіїю, що склалася за царя Самуїла, Бодина проголосили
Н о в у каральну е к с п е д и ц і ю проти Дуклі послав уже імпе­ "Пінпарським царем", надавши й о м у ім'я Петро (так звали
р а т о р К о н с т а н т а н I X М о н о м а х , я к и й з а х о п и в п р е с т о л у черв­ • н і п і і н ь о г о болгарського царя). Повстанці зазнали поразки.
ні 1 0 4 2 р. після з а п е к л и х у с о б и ц ь . Для того, щоб уберегти і і і м Ііодин потрапив д о рук візантійців, і й о г о відправили як
с е б е від н е п р и є м н и х н е с п о д і в а н о к і з а б е з п е ч и т и у с п і х опера¬ и'м п і н до Константинополя, де тривалий час утримували в
ції, К о н с т а н т а н в и р і ш и в з а л у ч и т и д о б о р о т ь б и п р о т и Д у к л і її ІНШІ іму з м о н а с т и р і в . З г о д о м Б о д и н у т і к і п о в е р н у в с я н а б а т ь -
с у с і д і в — ж у п а н а Р а ш к и , б а н а Б о с н і ї і к н я з я З а х у м ' я . Ц е йо¬ Німшпіу. Гнів В і з а н т і ї в і д ч у л и н а с о б і н е л и ш е м а к е д о н ц і , а й
му в д а л о с я завдяки щ е д р и м дарункам і п р и н а д н и м обіцянкам. мий и. М и х а й л о : к а р а л ь н а е к с п е д и ц і я п р о т и н ь о г о б у л а стрім¬
В о ї с л а в о п и н и в с я п о м і ж д в о х огнів: візантійське 60-тисячне к о ю і напрочуд успішною для його противників. Візантійці в
в і й с ь к о п і д п р о в о д о м н а м і с н и к а о б л а с т і Д р а ч М и х а ї л а насту¬ Н и і . к о х сутичках р о з б и л и д у к л я н (у ц и х б и т в а х з а г и н у л и всі
пало на нього з південного с х о д у , а з з а х о д у рухались об'єд¬ і ІНІЙ князя М и х а й л а , крім п о л о н е н о г о раніше Бодина), взя-
нані з а г о н и расціян, б о с н і й ц і в і захумців, очолювані захумсь- іні іаручників, р о з м і с т и л и с в о ї г а р н і з о н и у н а й б і л ь ш и х насе-
ким князем Л ю т о в и д о м ( Л ю д е в и т о м ) . Дукляни вже в котрий
мічпіх п у н к т а х у з д о в ж к о р д о н у , з р у й н у в а л и м і с т о П р е с п у . Мрії
р а з у с в о ї й і с т о р і ї — і д а л е к о н е в о с т а н н є — з н а й ш л и поряту¬
Шишла про єдину державу дуклян, расціян і македонців на чолі
нок в и с о к о в горах. В і з а н т і й ц і з і б р а л и б а г а т у д а н и н у з при¬
і ним самим не здійснилися.
м о р с ь к и х р а й о н і в Д у к л і , п р о т е н а з в о р о т н о м у ш л я х у , в міжгі¬
І и м ч а с о м Б а л к а н с ь к и й півострів привернув увагу Р и м с ь к о ї
р'ї п о б л и з у С у т о р м а н а , ї х а т а к у в а л и в і й с ь к а В о ї с л а в а . Візан¬
Іщга. Папа Григорій VII розгорнув активну діяльність, спря-
тійці зазнали нищівної поразки, втративши майже 40 тис.
м і пінну н а п о с и л е н н я к а т о л и ц ь к о г о в п л и в у н а б а л к а н с ь к и х с л о -
чоловік. Н е з а б а р о м така ж д о л я спіткала військо Л ю т о в и д а в
мни. У1077р. Михайло отримав від папи королівську корону. Усі
битві проти дуклянської армії під к о м а н д у в а н н я м Гоїслава,
і н н і е р е д н і д е р ж а в н і у т в о р е н н я в ц ь о м у р е г і о н і Б а л к а н н е вва¬
одного з синів Воїслава. Це сталося наприкінці 1042 р. Вої-
литися легітимними, оскільки, згідно з тогочасними уявлен-
слав іще більше зміцнив своє становище, з а х о п и в ш и д о то¬
и м м 1 1 , п р а в о н а в л а д у т о й чи і н ш и й п р а в и т е л ь д і с т а в а в т і л ь к и з
го ж н о в і з е м л і : о б л а с т ь Т р е б и н е з К о н а в л е м і ч а с т и н у при­
Риму а б о К о н с т а н т и н о п о л я . М и х а й л о р о з в ' я з а в ц ю п р о б л е м у ,
морського Хуму (до півострова Стон).
минувши правове п о т в е р д ж е н н я с в о є ї влади в тій с а м і й фор¬
Після цього Візантія, змушена відбивати дедалі активніші
мі, і п о й б і л ь ш і с т ь і н ш и х є в р о п е й с ь к и х державцш.
напади русичів (1043 р.), норманів і печенігів, на тривалий час
Михайлові належить першість у реалізації ще однієї ініці-
відмовилася від активних дій проти Дуклі, що дало можливість
и і її" м и , і і а д з в и ч а й н о в а ж л и в о ї з о г л я д у н а у т в е р д ж е н н я р е а л ь ­
В о ї с л а в о в і у с п і ш н о р о з в ' я з у в а т и п р о б л е м и у в і д н о с и н а х з без¬
н о ї о суверенітету держави. Він розпочав переговори з Р и м о м
п о с е р е д н і м и с у с і д а м и . П і с л я с м е р т і В о ї с л а в а ( б л . 1 0 5 0 р.) ді­
1 1о с о в і ю заснування в Дуклі архієпископства для дуклян-
яльність у тому ж напрямі продовжував його син Михайло
к н і о п п к і в . Н е з в а ж а ю ч и на певну млявість, переговори з р е ш -
( 1 0 5 0 — 1 0 8 1 ) , який успадкував батьківський престол. Михай¬
н п о і а в е р ш и л и с я ц і л к о м у с п і ш н о д л я д у к л я н . 8січня 1089р. в
ло навіть н а л а г о д и в тісніші зв'язки з В і з а н т і є ю . Він одружив¬
ии ті Пар виникло окреме католицьке архієпископство.
ся з візантійською п р и н ц е с о ю , а т а к о ж дістав титул протос-
патора, визнавши зверхність Візантії ( 1 0 5 3 р.). Піти на такий Після Михайла престол обійняв його син Бодин, який довів
ініч право п е р ш о с т і п е р е д і н ш и м и претендентами на трон.
242
243
Бодин здобув корону в тяжкі для Дуклі часи, коли складні піну ж у п а н а Р а ш к и , н а м а г а ю ч и с ь з б е р е г т и за Д у к л е ю провід-
суперечливі політичні процеси тривали як усередині країн и р мігце серед і н ш и х с е р б с ь к и х д е р ж а в н и х у т в о р е н ь . Він усі-
т а к і п о з а н е ю . У б о р о т ь б і Візантії та н о р м а н і в за д о м і н у в а 'ІММІ уникав відкритої воєнної сутички з Р а ш к о ю , активно
ня на Балканах король Бодин вичікував, не виступаючи в' «пирнючн навколо себе і н ш і території, де п р о ж и в а л и серби
крито на боці ж о д н о г о із суперників. Уміло балансуючи Кнчннор одружився з дочкою боснійського бана, прагнучи в
максимально використовуючи переваги моменту, Бодин: іиміІІ спосіб утвердити д у к л я н с ь к о - б о с н і й с ь к и й союз проти
снив низку успішних походів, унаслідок яких відновив сво Йукиїпі. О д н а к під час о д н о г о з походів до Хумської області
владу над Рашкою та Боснією, втрачену під час змагань Кичіїиор загинув.
б а т ь к і в с ь к и й п р е с т о л . Р а ш к а п і с л я цього стала звичайною V (юротьбі за дуклянський престол у цей час виразно просте
ластю Дуклі; керувати нею Б о д и н доручив двом своїм підле т уі тьсн протистояння двох угруповань, одне з яких підтриму­
лим — Вукану і Марку. Намісником Боснії він признач' єш Ні шнтія, а інше — Рашка. Після смерті Кочапора коро­
князя Стевана. лі т і , к і регалії п е р е й ш л и до В о л о д и м и р а , с и н а н а й с т а р ш о г о з
Бодин робив спроби збільшити свої в о л о д і н н я й за ра Ппшіпопих братів, який після одруження з дочкою рашків-
нок територій Візантії, н а м а г а ю ч и с ь з а х о п и т и о б л а с т ь Дра~ 1'і.кпіі) жупана Вукана підпав під вплив свого тестя. Чере
Дубровник. нецінні час ініціативу п е р е х о п и л а вдова Бодина — Яквінта.
Під час походу на візантійські землі в 1090 р . військо Ш «далося п о с а д и т и на т р о н п р я м о г о Бодинового спадкоєм­
д и н а було р о з б и т е , а сам він п о т р а п и в у п о л о н , звідки, щ нії його сина Джордже. Цьому значною мірою сприяла
правда, швидко врятувався й повернувся додому. В 1091 • мери. Вукана й перехід влади в області Рашка до Уроша
Бодин разом із рашківським жупаном Вуканом вирушив Vprшi і Д ж о р д ж е в в а ж а л и В і з а н т і ю г о л о в н и м в о р о г о м я к Раш-
черговий похід, але незабаром повернувся до своєї столи мі, іак і Дуклі, й продовжували штеграцію двох провідних
Скадара. Поступово Б о д и н з о с е р е д и в увагу н а б о р о т ь б і пр" 11 р і » і . к и х т е р и т о р і й , щ о її з а п о ч а т к у в а в В у к а н . Т а к и й перебіг
д е я к и х своїх р о д и ч і в , які намагалися у с у н у т и й о г о від вл т м и н в и к л и к а в г о с т р е н е в д о в о л е н н я В і з а н т і ї . В і з а н т і й с ь к а ар¬
Він з м у с и в в н у т р і ш н і х п р о т и в н и к і в у т і к а т и спочатку до мій, очолювана майбутнім імператором, а на той час наміс¬
ровника, а потім — до Константинополя. ником області Драч — І о а н н о м Комніном, — завдала пораз¬
Особистий успіх Б о д и н а в б о р о т ь б і за владу не поспр ки війську Д ж о р д ж е й захопила с т о л и ц ю Дуклі (Скадар). Ві-
дальшому зміцненню його держави. Навпаки, центральна іііп і іііці п о с а д и л и н а т р о н п р е д с т а в н и к а р о д у Бранісавлевичів
да швидко ослабла, й розпочався занепад Дуклі. Ситуа (і н ь о г о ж п о х о д и в і К о ч а п о р ) Грубешу.
погіршували чвари всередині правлячої династії, а також пос І Іротягом кількох наступних років д у к л я н с ь к и й престол
пове п о с и л е н н я сусідньої Рашки. Н І Р двічі п е р е х о д и в від о д н о г о д о і н ш о г о п р е д с т а в н и к а про-
Б о д и н п о м е р на зламі Х І - Х Н ст. Й о г о с м е р т ь спричини риімківської або провізантійської орієнтації. Спочатку Джор-
черговий спалах д и н а с т и ч н и х усобиць, які врешті-решт пр м*е і допомогою Р а ш к и п о в е р н у в собі т р о н , перемітити Гру-
звели до того, що Дукля остаточно втратила провідну роль Гмчиу в б и т в і п о б л и з у Б а р а ( с а м Г р у б е ш а в ц і й б и т в і з а г и н у в ) .
регіоні, заселеному сербами. Наступним королем Дуклі Невдовзі Бранісавлевичі, за п і д т р и м к и Візантії, завдали по¬
брат Б о д и н а — Д о б р о с л а в . Т а к и й р о з в и т о к подій не влаш р и і к 11 в і й с ь к у Д ж о р д ж е , а його самого захопили в полон і
вував імператора Алексія, я к и й вирішив втрутитися в дин підправили до К о н с т а н т и н о п о л я , де він н е з а б а р о м п о м е р . Ко-
тичні суперечки. Він н а п р а в и в п р о т и Дуклі в і й с ь к о , а з н и ри.іем Дуклі п р о г о л о с и л и Г р а д и х н у Б р а н і с а в л е в и ч а , я к и й ви¬
тих р о д и ч і в Б о д и н а , які к о л и с ь утекли до Константиноп ні н н іверхність Візантії.
Проте їх в и п е р е д и в інший претендент на дуклянський п і наслідок усобиць всі сербські терени знову потрапили під
стол — Кочапор, один з бодинових дядьків. Спираючись и ніііу Константинополя. Крім того, Дукля та Рашка тимчасо­
п о л і т и ч н у та військову п і д т р и м к у ж у п а н а Рашки Вукана, во піниш різними шляхами, занедбавши традиції об'єднання серб¬
чапор з а х о п и в владу в країні, а Доброслава ув'язнив. і ».а и \ племен, закладені Чеславом, Михайлом і Бодином. Від них
Суперництво Дуклі і Рашки за лідерство серед сербських нііінпремилася Боснія, яка незабаром поступово підпала під вплив
мель у цей час загострилося, і Кочапор відмовився від па і .•( іріцини.

244 245
 ОБ'ЄДНАННЯ Від середини ХГГ ст. Дукля, що відтоді ними, здійснив низку воєнних походів, з м е т о ю збільшення
ЗЕТИ З РАШКОЮ дедалі частіше фігурує в історичних джв* синіх в о л о д і н ь . З е т а о п и н и л а с я с е р е д т е р и т о р і й , н а які Н е м а ¬
ТА Й О Г О релах під назвою Зета, остаточно втри* нн відразу заявив свої права. В і з а н т і я в ц е й час розв'язувала
НАСЛІДКИ чає як власну державність, так і провід* Інші п р о б л е м и (протистояння з Венецією тощо) і не могла
ну роль в об'єднанні сербських країв. допомогти своєму васалові, князю Радославу. Н е м а н я д о с и т ь
Відбувається перерозподіл сил і серед впливових сусідії' міч к о приєднав до Рашки більшу частину зетських земель, а
З е т и й Р а ш к и : н а о д н е з п о м і т н и х м і с ц ь у р е г і о н а л ь н и х полі¬ і п к о ж Неретву. В місті К о т о р Н е м а н я вирішив збудувати о д и н
т и ч н и х п р о ц е с а х висувається Угорщина, яка п о с т у п о в о стас її с в о ї х палаців.
о с н о в н и м конкурентом Візантії в боротьбі за домінування н а І Іс с т а л о с я на п о ч а т к у 8 0 - х років X I I с т . , а н а п р и к і н ц і т о г о
Балканах. У г о р щ и н а п о ч и н а є якнайактивніше впливати й н а * десятиліття Н е м а н я зробив ще о д и н важливий крок на шляху
перебіг подій у сербських землях, намагаючися привернути н и т о ч н о г о приєднання Зети до Рашки. Восени 1 1 9 0 р . ві¬
на свій бік н а й б і л ь ш и х сербських можновладців. Унаслідок кні ї ї й с ь к и й і м п е р а т о р І с а а к з д о б у в п е р е к о н л и в у п е р е м о г у н а д
візантійсько-угорського протистояння чвари в З е т і й Рашці ИІІІСІ.КОМ Немані. Правитель Р а ш к и з м у ш е н и й був шукати при­
п о н о в и л и с я з іще б і л ь ш о ю г о с т р о т о ю : У р о ш II, який у свої е м к у в г о р а х . П р о т е , у к л а д а ю ч и м и р н и й д о г о в і р із с е р б а м и ,
політиці, ймовірно, спирався на підтримку угорців, посту¬ ІІІ'шнтія н а в і т ь н е п о р у ш у в а л а п и т а н н я п р о в і д н о в л е н н я с в о ¬
пився короною своєму м о л о д ш о м у братові Белошу, якого, у го с у в е р е н і т е т у н а д п р и м о р с ь к и м и р а й о н а м и З е т и . Більшість
с в о ю чергу, д о с и т ь ш в и д к о з м і н и в щ е о д и н п р е д с т а в н и к тієї Ж територій, захоплених Неманею протягом попереднього часу, в
родини — Деса. тому числі вся Зета, залишилися в складі новостворюваної Серб­
Н а я в н і в і д о м о с т і п р о Д е с у т а й о г о д і я л ь н і с т ь д а ю т ь підста¬ ської держави.
ви в в а ж а т и й о г о е н е р г і й н и м , розумним правителем, впливо¬ І Іісля т о г о , як С т е ф а н Н е м а н я з р і к с я п р е с т о л у н а к о р и с т ь
вим не л и ш е у власній країні, а й за її м е ж а м и . Намагаючись і н о г о середнього сина Стефана (1195 р.), Зету разом з Требі-
в і д ш у к а т и н о в и х з о в н і ш н і х п а р т н е р і в , Д е с а р о з п о ч а в перего¬ нг, Хвасно й Т о п л и ц е ю було п е р е д а н о в управління й о г о стар­
вори з німцями, а т а к о ж видав с в о ю дочку заміж за сина в е ¬ шому синові Вукану. Спираючись на зетських прихильників
неційського дожа. с им остійності, а т а к о ж на католицьке д у х о в е н с т в о , н е в д о в о -
Перебіг династичної боротьби в Рашці безпосередньо впливав мпіе т и м , щ о Н е м а н я п р о г о л о с и в о ф і ц і й н о ю р е л і г і є ю у с в о ї й
на ситуацію в Зеті. О с о б л и в о яскраво це виявилося саме З І мержаві п р а в о с л а в ' я , В у к а н , як с т а р ш и й в р о д и н і , спробував
правління Д е с и . З допомогою з о р і є н т о в а н и х на Рашку зет- відстояти свої права на батьківський трон.
с ь к и х ф е о д а л і в Д е с а з а п р о в а д и в с в о ю в л а д у н а б і л ь ш і й части¬ /Ідя того, щ о б збільшити ш а н с и на перемогу в боротьбі з
ні З е т и , в и т і с н и в ш и к н я з я З е т и Р а д о с л а в а у п р и м о р с ь к і р а й о н и Притом, якого активно й послідовно підтримувала Візантія,
(за Р а д о с л а в о м з а л и ш а л а с я вузька смуга у з б е р е ж ж я м і ж міста* Пукам з в е р н у в с я з а п і д т р и м к о ю д о п а п и Р и м с ь к о г о , прохаю¬
ми К о т о р і Скадар). чи п о с и л и т и в п л и в к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и у З е т і т а і н ш и х обла-
Від цього моменту Зета остаточно перетворилася на пери* II и х , йому підвладних. П а п а вирядив д о нього д в о х повно¬
ферію Рашки. П р о т е в п и т а н н я х віросповідання та церковної в а ж н и х п р е д с т а в н и к і в ( л е г а т і в ) , п р о т е з о б о в ' я з а в ї х співпра¬
і є р а р х і ї в о н а з а л и ш а л а с я в з о н і в п л и в у Р и м с ь к о ї п а п с ь к о ї ку¬ цювати я к із Вуканом, т а к і зі Стефаном. Вукан таки на
рії ( б і л ь ш і с т ь н а с е л е н н я тут с т а н о в и л и к а т о л и к и ; в і д о м о , щ о к о р о т к и й час з а в о л о д і в батьківським т р о н о м ( 1 2 0 2 ) , але втри­
на початку XII ст. в багатьох р а й о н а х З е т и взагалі не б у л о матися на н ь о м у не зміг: улітку 1 2 0 3 р. С т е ф а н , за д о п о м о г о ю
п р а в о с л а в н и х с в я щ е н и к і в , навіть С т е ф а н а Н е м а н ю охрести¬ п о л г а р , п о в е р н у в с о б і п р е с т о л . В у к а н в і д с т у п и в д о З е т и , че¬
ли спочатку за з а х і д н и м о б р я д о м ) . Цивільне управління З е - каючи на д а л ь ш и й р о з в и т о к п о д і й .
тою здійснював намісник — представник правлячої династй Коли молодший син Стефана Немані — Растко, більше
області Рашка під зверхністю Візантії, церковне — архібіс- пінний під с в о ї м ч е р н е ч и м ім'ям — Сава, в 1 2 0 8 р. привіз д о
куп, який очолював архібіскупію в місті Бар. < ербії мощі батька, щ о ї х п е р е п о х о в а л и в м о н а с т и р і Студе-
С т е ф а н Н е м а н я , я к и й с т а в в е л и к и м ж у п а н о м Р а ш к и , ско¬ миця, В у к а н п р и б у в н а ц е р е м о н і ю п е р е п о х о в а н н я й н а д тру¬
риставшись сприятливими зовнішньо-політичними обстави- п о ю батька о с т а т о ч н о п о м и р и в с я зі С т е ф а н о м . Улітку т о г о ж

246 247
р о к у В у к а н , і м о в і р н о , п о м е р , бо вже 3 л и п н я 1208 р . в о д н о м у ми, і м у с и в ш и й о г о о ч о л и т и п о в с т а н н я п р о т и ц е н т р а л ь н о ї вда¬
з документів як правитель Дуклі згадується його с т а р ш и й син нії Д у ш а н о в і п о щ а с т и л о п е р е м о г т и . У 1331 р . й о г о проголо-
Д ж о р д ж е . Д ж о р д ж е п о в е р н у в собі титул к о р о л я (від я к о г о ду- і шиї королем Сербії, до складу я к о ї відтепер входила й Зета.
клянські державці відмовилися за ч а с і в Радослава), визнав Д Г Ч ю із з е т с ь к и х ф е о д а л і в з н о в у в и я в и в н е в д о в о л е н н я ; в З е т і
зверхність Венеції, але ф а к т и ч н о проводив цілком самостій¬ ініГіухнуло повстання, яке очолив воєвода Благое (весна
ну політику. І 11.' р . ) . П р о т е в о н о ш в и д к о с к і н ч и л о с я м и р н и м ш л я х о м , пі-
Сава (Растко) заснував самостійну Сербську православну це¬ • 'ін п е р е г о в о р і в з а і н т е р е с о в а н и х с т о р і н , п о с е р е д н и к о м у я к и х
ркву, під юрисдикцію якої потрапила й Зета. У 1219 р . він одер¬ іиігіуиив Дубровник.
жав дозвіл н а це від і м п е р а т о р а та п а т р і а р х а Нікеї, однієї з Численні можновладці Зети знову заявили про себе на за­
країн, що виникли п і с л я р о з п а д у В і з а н т і ї ( 1 2 0 4 ) . С а в а здійс¬ гальнодержавному рівні, коли розпочався розпад Душанового цар¬
нив низку заходів, спрямованих на п о с и л е н н я ролі й місця і тни. Зета однією з перших серед сербських територій проголо-
православ'я в житті держави й народу, особливо в областях, і ині незалежність (перед н е ю це саме з р о б и л и п р а в и т е л і земель
де п е р е в а ж а л и католики або між к о н ф е с і я м и існував певний на півдні та п і в н о ч і царства, приєднаних свого часу Душа-
паритет. Це стосувалося й Зети: тут було створено окреме ном). Н а й п о т у ж н і ш о ю й о д н і є ю з н а й а в т о р и т е т н і ш и х у Зеті в
єпископство у місті Превлака. На той час, коли формування пгй час в в а ж а л а с я родина Балшичів, яка перебрала на себе
нації ще тільки розпочиналося, а спільне етнічне походження не політичну ініціативу. Брати Балшичі — Страцимир, Джур-
усвідомлювалося як інтегративний фактор, саме належність нже, Балша — з січня 1361 р . в с т у п а л и у в о є н н і с у т и ч к и прак-
до однієї релігії — православ 'я — стала основою для зближення іично з усіма своїми сусідами, прагнучи розширити власні
та об'єднання Зети й Рашки. Боснія і в цьому відношенні ііоподіння. Вони п р и є д н а л и с я до Д у б р о в н и к а у війні проти
пішла своїм в л а с н и м ш л я х о м . У ній, як відомо, поширилося і ербського ц а р я , щоб здобути К о т о р ; н а п а л и на місто У л ц и н ь ;
богомильство. ро іпочали війну з н о в и м д е р ж а в ц е м Албанії (1364). Зупинити
Інілшичів і повернути Зету до складу С е р б с ь к о г о царства не
За п р а в л і н н я синів С т е ф а н а П е р ш о в і н ч а н о г о (Неманича)
ііу.но к о м у , о с к і л ь к и в с а м і й С е р б і ї т р и в а л и ч в а р и м і ж м і с ц е ¬
З е т а за т р а д и ц і є ю п е р е б у в а л а п і д в л а д о ю т о г о з н и х , хто про¬
в и м и п р а в и т е л я м и . Все ц е п р и з в е л о д о ж а х л и в о ї п о р а з к и серб¬
грав б о р о т ь б у за р а ш к і в с ь к и й п р е с т о л . Т а к , п і с л я 1242 р . н е ю
с ь к о г о в і й с ь к а н а М а р и ц і в 1371 р . т а б и т в и н а К о с о в о м у полі
правив Владислав, який визнавав зверхність короля Уроша,
н 1389 р . , щ о с к і н ч и л а с я д л я с е р б і в катастрофою.
У документі, датованому 10 т р а в н я 1309 р . , М і л у т и н , я к и й у
т о й ч а с п р а в и в С е р б і є ю , о ф і ц і й н о н а з и в а в с е б е " к о р о л е м Сер¬ В н у т р і ш н і н е г а р а з д и в Сербії та з м а г а н н я сербських кия¬
бії, Х у м у , Д у к л і т а А л б а н і ї " . Водночас намісником Дуклі-Зети ни і жупанів проти османів спочатку пішли на користь Бал¬
був с и н к о р о л я від о д н о г о з й о г о ч и с л е н н и х ш л ю б і в — Сте¬ ів п ч а м . Після загибелі в битві на М а р и ц і В у к а ш и н а в о н и за¬
ф а н . С т е ф а н а згодом змінив і н ш и й син Мілутина — Констан¬ хопили П р и з р е н і його околиці — к о л и ш н і маєтності небіж¬
тин, владарювання якого, щоправда, не тривало довго, хоча чика. Поразка в міжусобній боротьбі жупана Ніколи
він і встиг п р о г о л о с и т и себе к о р о л е м і р о з п о ч а т и карбування Лмтомановича в 1373 р . д а л а ї м з м о г у п р и є д н а т и д о власних

власної монети. ігмель п і в д е н н і р а й о н и Т р е б и н е , К о н а в л е та Д р а ч е в и ц ю . Но¬

ві іерени Балшичі здобували й м и р н и м шляхом; так, Балша
Коли сербський престол посів Стефан, намісником у Зеті
І іллшич о д е р ж а в а л б а н с ь к і області Б а л о н у та Берату я к шлюб¬
став його син Душан. Стефана небезпідставно називають най-
нії й посаг.
трагічнішою постаттю династії Неманичів, о с к і л ь к и в і н про¬
т я г о м у с ь о г о ж и т т я б р а в у ч а с т ь в у с о б и ц я х я к із в л а с н и м бать¬ С и т у а ц і я з м і н ю є т ь с я д л я Б а л ш и ч і в н а г і р ш е у 1377 р . , к о ¬
к о м , т а к і з б р а т о м та с и н о м . Збройні змагання Стефана З пи вони п о с в а р и л и с я (через територіальні суперечки) з бос¬

Душаном не о б м и н у л и й Зету: С т е ф а н р у ш и в з в і й с ь к о м на нійським баном, а згодом — королем, Твртком. Ще більшу

небезпеку становили напади османських загонів; відбиваючи
Душана і дійшов аж до С к а д а р а , зруйнувавши п о д о р о з і чи¬
п л и н із н и х , з а г и н у в п о б л и з у Б а л о н и у в е р е с н і 1385 р . Балша
мало з того, що належало Душанові. Зетські феодали, невдо-
Ьалшич. Ситуація особливо загострилася після Косовськоїбит-
волені п р а в л і н н я м С т е ф а н а , о с о б л и в о ті з н и х , щ о б у л и свці>
ий. Джурдже Страцимирович Балшич, шукаючи союзників для
ками славної м и н у в ш и н и , відверто виступили на боці Душа-

248 249
опору османам, звернувся в 1391 р. навіть до п а п и Римського пін - збройних нападів, переговорів, підкупу зетських мож-
Боніфація IX. Він з а п р о п о н у в а в папі стати своїм наступни­ ниші.'їдців — Венеція протягом 20—50-х років XV ст. зміцнила
ком, якшо він п о м р е , не з а л и ш и в ш и сина, але відповіді не і тії позиції в Зеті, витіснивши сербських деспотів і подолавши
отримав. У1392р. Джурдже полонили турки й повернули свобо­ відчайдушний опір антивенеційськи налаштованих місцевих пле¬
ду тільки після того, як він передав султанові Скадар і Дрі- мен.
васт, а також пристань Святого Срджа, визнавши себе О д н и м і з п е р ш и х ю р и д и ч н и х д о к у м е н т і в , щ о ф і к с у в а в ве¬
турецьким васалом. неційську присутність у Зеті, став сербсько-венеційський дого¬
вір від 12 серпня 1423 р., згідно з яким венеційці одержували
ЗЕТА МІЖ На зламі XIV-XVcm. у Зеті посилюєть- < кддар, а т а к о ж У л ц и н ь і К о т о р . За к о ж н е з міст в о н и зобо-
ВЕНЕЦІЄЮ ся рід Црноєвичів, що призвело до загост- н'я іувались с п л а ч у в а т и сербському деспотові по 1000 д у к а т і в
I ОСМАНСЬКОЮ рент внутрішньої ситуації в країні. Црно- і пі рік (під в л а д о ю о с т а н н ь о г о ' з а л и ш а л и с я Д р і в а с т , Б а р і Бу¬
ІМПЕРІЄЮ євичірозпочали відкриту боротьбу з Бал- дил). Ч е р е з три р о к и договір д о п о в н е н о п у н к т о м п р о визнан­

шичами за перерозподіл земель. У цій ня за В е н е ц і є ю п р а в а н а о б л а с т і П а ш т р о в и ч і та Грбаль.

боротьбі Балшичі намагались використати у своїх інтересах Д о г о в і р я в л я в с о б о ю р е з у л ь т а т б а г а т о л і т н ь о ї в і й н и , я к у вів

авторитет Венеції, я к а їх н і б и т о п і д т р и м у в а л а (Джурдже Бал- проти Республіки Святого Марка Балшич. Н а її останньому
шич навіть п р и й н я в венеційське громадянство й увійшов до епіпі ф о р т у н а відвернулася від н ь о г о : п і с л я невдалої спроби
венеційського С е н а т у ) . О д н а к з р о с т а н н я в п л и в у Венеції у Зеті п и т а т и в е н е ц і й ц ш із К о т о р а , я к и й в о н и з а й н я л и н а прохан¬
не в и к л и к а л о особливого захоплення в більшості населення ня жителів міста в березні 1420 р . , п р а в и т е л ь З е т и відмовився
й провідних можновладців, котрі воліли визнати зверхність під д а л ь ш о ї б о р о т ь б и . В і н в и р у ш и в д о с е р б с ь к о г о д е с п о т а Сте¬
султана, а н і ж з м и р и т и с ь із з а л е ж н і с т ю від венеційців. ф а н а , де й п о м е р 28 к в і т н я 1421 р .
Війну з Венецією за Зету наступний сербський деспот Джур­
У 1402 р. за наказом венеційських посадових осіб було
дже Бранкович продовжив одразу після відновлення сербської
с т р а ч е н о с и н а Д ж у р д ж е Б а л ш и ч а — К о н с т а н т и н а , к о т р и й спи¬
державності за Сегединським мирним договором 1445р. Він ви­
рався на підтримку османів. Це п р и з в е л о до в і д к р и т и х зброй¬
рядив до Зети одного зі своїх воєвод — Алтомана — з
них сутичок між Венецією та н а с т у п н и к о м Джурдже — Бал-
12-тисячним військом. Водночас у Зеті п р о т и влади Венеції
ш о ю I I I , я к и й м а в н а м і р п о в е р н у т и з е м л і , щ о їх к о л и с ь віддав
повстали місцеві племена, серед я к и х о п и н и л и с я навіть знані
венеційцям б а т ь к о (у 1395 р . Д ж у р д ж е п о в е р н у в с о б і С к а д а р і
своїми п р о в е н е ц і й с ь к и м и н а с т р о я м и Ц р н о є в и ч і . Ситуація для
Дріваст разом з частиною узбережжя, а л е в і д д а в їх Венеції).
венеційців стала в к р а й н е б е з п е ч н о ю , але в о н и д о с и т ь швид¬
С т а в л е н н я до Венеції поділило Зету на два в о р о ж і т а б о р и : на
ко оговтались, перетягли на свій бік С т е ф а н а Црноєвича, а
боці венеційців о п и н и л и с я Црноєвичі, проти яких виступали
иодом, уже в к о т р е , перехопили ініціативу, змусивши сербів
Б а л ш и ч і т а ч а с т и н а а л б а н с ь к и х ф е о д а л і в . В і й н а т р и в а л а з пере¬
підступити.
м і н н и м успіхом і з п е р е р в а м и — з 1403 п о 1421 р . Спочатку
С т е ф а н а Ц р н о є в и ч а було п р и з н а ч е н о в е н е ц і й с ь к и м намі¬
В е н е ц і я з м о р я з а х о п и л а Б у д в у , Б а р і У л ц и н ь . У 1405 р . п і с л я
сником ("капітаном") у Верхній Зеті з п л а т н е ю в 600 д у к а т і в
повстання в Скадарі та Д р і в а с т і останній визволився з-під
на рік. П о г о д и в ш и с ь п р а ц ю в а т и на В е н е ц і ю , Стефан посва¬
в е н е ц і й с ь к о ї з в е р х н о с т і . П р о т е п е р е в а г а В е н е ц і ї з к о ж н и м ро¬
рився не л и ш е з с е р б с ь к и м д е с п о т о м , а й з більшістю власних
ком відчувалася все в и р а з н і ш е , щ о з р е ш т о ю і в и з н а ч и л о до¬
родичів. Серед мотивів, що спонукали Стефана наважитися
мінування Республіки Святого М а р к а в Зеті п р о т я г о м майже
на такий кардинальний крок, сучасники називали вдячність
всього XV ст.
вгнсційцям за д о п о м о г у у визволенні з турецького полону
В е н е ц і я р е а л ь н о о ц і н ю в а л а с и т у а ц і ю , щ о с к л а л а с я н а Бал¬
його сина Івана. У п е р ш і й п о л о в и н і 1452 р . с п р а в и у С т е ф а н а
канах у зв'язку з турецькою експансією. її п а н і в н а верхівка
йшли зовсім н е п о г а н о : за а к т и в н о ї підтримки покровителів
усвідомлювала неспроможність малих балканських держав і
він приєднав до особистих володінь землі кількох зетських
державних утворень чинити успішний опір султанові й праг ,Л

племен (Паштровичів, Лешевичів, Б о г д а ш и ч і в та ін.) і н а в і т ь

нула с к о р и с т а т и с я моментом для загарбання нових теренів,
розіромив сербське в і й с ь к о під п р о в о д о м воєводи Алтомана.
насамперед на узбережжі. За д о п о м о г о ю різноманітних засо-
251
250
Після того, як серби вдруге м а л о не зазнали поразки, вони аш себе її правителем. Не сподіваючись на реальну підтримку
в з я л и с я за с п р а в у с е р й о з н і ш е . Восени 1453 р . с е р б с ь к і загони \ристиянських держав, він у 1482р. визнав зверхність султана,
захопили столицю Црноєвичів — Жабляк, с п а л и в ш и декіль¬ чим спричинив різке невдоволення Венеції.
ка сіл, що належали родичам Стефана. Відносини Зети з Венецією поліпшуються влітку 1490 р . ,
У 1455 р . С т е ф а н з м у ш е н и й був в і д б и в а т и н а п а д турецько¬ коли Іван звернувся до Сенату Р е с п у б л і к и Святого Марка з
го с у л т а н а , котрий під час ч е р г о в о г о походу на Сербію захо¬ проханням дозволити його синові Джурдже взяти шлюб з ве-
пив і частину Зети, в тому числі стародавнє місто М е д у н , де н г ц і й к о ю . Д о з в і л було о д е р ж а н о , але І в а н не в с т и г побачити
розташувався турецький гарнізон. Налякані загрозою з боку піна одруженим: у л и п н і того ж року він раптово помер.
Османської імперії, зетські племена 6 вересня 1455 р. масово Сини Івана Црноєвича — Джурдже та Стефан — не мири­
заприсягнули на вірність Венеції в монастирі Враніна. Серед шся один з одним й у своїх змаганнях спирались на різні зовнішні
т и х , хто п р и с я г н у в , були Нікшичі, Бєлопавличі, Піпери, Лу- сили: перший на Венецію, другий — на Османську імперію. Спо¬
жани, Кучі, М а т а г у ж і та ін. Венеційським намісником Зети чатку Зетою правив Джурдже, залежність якого від д е р ж а в и -
залишився Стефан Црноєвич. Небезпека османського заво¬ іаступниці була з н а ч н о більшою, а н і ж за часів його діда та
ювання змусила Зету п р и є д н а т и с я до х р и с т и я н с ь к о ї антиту- натька. У 1496 р . Д ж у р д ж е виїхав до Венеції, а керувати Зе­
рецької ліги, створеної 12 в е р е с н я 1463 р . Л і г а , в я к і й п р о в і д ¬ мно почав С т е ф а н , я к и й ц і л к о м п і д п о р я д к о в у в а в с я османам.
ну роль відігравали В е н е ц і я та У г о р щ и н а , з д о б у л а н и з к у ло¬ V 1498 р . й о г о з н е в і д о м и х п р и ч и н з а а р е ш т у в а л и з а наказом
к а л ь н и х п е р е м о г , д о п о м і г ш и С т е ф а н о в і п о в е р н у т и собі Медун. турецького губернатора Скадара; н а м і с н и к о м володінь Црно-
Син Стефана Црноєвича — Іван, який успадкував батьків¬ і мнчів султан п р и з н а ч и в т у р е ц ь к о г о субашу. О д н а к це трива¬
ські володіння в 1465 р., на початку свого правління вчинив на¬ ло зовсім недовго: вже у березні 1499 р. Зету приєднано до
пад на райони Зети, контрольовані Венецією. До нього приєд¬ ('кадарського санджаку (адміністративної області). Остання
нались Паштровичі та щ е кілька сусідніх п л е м е н . В і й н а від¬ сербська держава остаточно втратила незалежність і потра¬
бувалася на два ф р о н т и — проти Венеції і Османської імперії пила під владу Порти.
одночасно. П р о т е д л я З е т и в о н а була н е п о с и л ь н и м т я г а р е м , і,
зрозумівши це, Іван Црноєвич уже н а в е с н і н а с т у п н о г о року
пішов на переговори з венеційцями. Вони завершилися'під- РЕКОМЕНДОВАНА Дринов М. Ю ж н ы е с л а в я н е и Византия в
писанням у листопаді 1465 р . м и р н о г о д о г о в о р у . Іван, як і ЛІТЕРАТУРА Х в е к е . М о с к в а , 1876.
свого часу його б а т ь к о , став в е н е ц і й с ь к и м н а м і с н и к о м у Зеті. И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
Перебіг подій в останній третині XV ст. показав помилко¬ И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
вість Іванового рішення. Туреччина посилювала тиск н а ті дер¬ М о с к в а , 1998. Т. 1.
жави Б а л к а н , я к і щ е н е в и з н а л и її з в е р х н о с т і , й п е р е в а г а сул¬
Макушев В. З а д у н а й с к и е и А д р и а т и ч е с к и е
тана над Венецією ставала дедалі відчутнішою. Від 1474 р. с л а в я н е . С а н к т - П е т е р б у р г , 1867.
османи неодноразово здійснювали напади н а в е н е ц і й с ь к і за¬
О ч е р к и и с т о р и и культуры с л а в я н . Москва,
логи на території Зети. Іван Црноєвич самовіддано боровся 1996.
н а б о ц і своїх з а с т у п н и к і в , п р о т е т у р к и з р е ш т о ю з а х о п и л и клю¬
Ровинский П. Черногория в ее п р о ш л о м и
човий пункт на узбережжі — Скадар, а згодом і Жабляк, ра¬
настоящем. Санкт-Петербург, 1888.
зом з яким під їхнім контролем опинилася практично вся
Историіа Ц р н е Горе. Титоград, 1970.
Зета. Іван Црноєвич утік до Венеції, звідки без особливого
успіху з в е р т а в с я до п р а в и т е л і в сусідніх д е р ж а в по д о п о м о г у в
боротьбі проти султана.
Ц р н о є в и ч у п о щ а с т и л о т и м ч а с о в о п о в е р н у т и с о б і с в о ю дер¬
жаву: після смерті султана Магомета II в т р а в н і 1481 р . , с к о ¬
р и с т а в ш и с я з а г о с т р е н н я м в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н о ї с и т у а ц і ї в Ос¬
манській імперії, Іван підняв повстання в Зеті й знову проголо-

252
 • і VI й в а г о м і н а с л і д к и д л я ж и т е л і в Б а л к а н : у г о р ц і — в о й о в н и ­
чий і а г р е с и в н и й народ, я к о г о н а п р и к і н ц і IX ст. в і з а н т і й с ь ­
кий імператор Лев VI М у д р и й п о к л и к а в на д о п о м о г у у своїй
Гіоротьбі п р о т и б о л г а р с ь к о г о ц а р я С и м е о н а , настільки поси¬
Лекція ній і с я , щ о с т а в д о с т о й н и м с у п е р н и к о м В і з а н т і ї і р о з п о ч а в екс¬
п а н с і о н і с т с ь к и й рух н а п і в д е н ь , н а м а г а ю ч и с ь в и й т и д о Адрі-
м і и к и . У 1102 р . х о р в а т и в и з н а л и у г о р с ь к о г о к о р о л я Колома-
БОСНІЙСЬКІ ЗЕМЛІ нл своїм правителем. У 1136 р . м а д я р и з'явились у Боснії,
В X - ПЕРШІЙ і а х о п и в ш и в е л и к у ж у п у ( о б л а с т ь ) Р а м у . З 1138 р . Р а м а є с к л а ­
диною угорського королівського титулу.
ПОЛОВИНІ XV ст.
Водночас правитель Зети — Кочопар, змагаючися з Рашкою
ні першість серед сербських земель, зробив спробу утворити зет-
еько-босанський союз проти жупана Вукана, одружившись з доч¬
* Б о с н і й с ь к і землі в Х — Х Ш ст. кою боснійського бана. Цей союз виявився непродуктивним, і
* Боснійська бановина незабаром Р а ш к а остаточно перебрала на себе провідну роль
V с е р б с ь к і й історії, в і д с у н у в ш и Зету на д р у г и й п л а н . Захоплені
* Б о с н і я за п р а в л і н н я Т в р т к о
іюротьбою одна з одною та з Візантією, Рашка й Зета залиши-
* Занепад Боснійської держави
іи поза своєю увагою Боснію. Згодом та остаточно відокреми­
мся від інших сербських областей.
БОСНІЙСЬКІ Територію Боснії та Герцеговини, як і і середини XII ст. Боснією правив незалежний можновла­
ЗЕМЛІ В X- XIII ст. більшість теренів Балканського півост­ дець (бан), який визнавав зверхність Візантії. Одним із банів
рова, слов'яни заселили в УГ—¥ГГст. За П У М Борич, котрий походив з містечка Грабар'є поблизу Брода
тих часів на цих землях не існувало спільного державного й м а в м а є т к и н а о б о х б е р е г а х С а в и . Я к и м ч и н о м і з а я к і за¬
утворення, проте історичні джерела згадують окремі області: слуги Б о р и ч дістав місце боснійського бана, відомостей не¬
Захум'є, Т р а в у н і ю , Н е р е т в л я н с ь к у з е м л ю , Раму та ін. Напри¬ має; в історичних документах є л и ш е згадки, що він належав
к і н ц і IX ст., за п р а в л і н н я в і з а н т і й с ь к о г о і м п е р а т о р а В а с и л і я І по потужної родинної спільноти (братства). Під час динас-
( 8 6 7 — 8 8 6 ) , б о с н і й с ь к і з е м л і , я к і п і в о с т р і в у ц і л о м у , к р і м Бол¬ іичпої к р и з и в Угорщині 1162—63 р р . Б о р и ч п і д т р и м у в а в ві-
гарії, перебували під зверхністю Візантії, а в середині X ст. і а і п ї й с ь к о г о п р е т е н д е н т а н а м а д я р с ь к и й п р е с т о л , але переміг
майже повністю (від Д р и н и н а сході д о В р б а с а н а заході) на¬ інший кандидат — Стефан IV, с и н к о р о л я Гейзи (Гейза був
лежали до п е р ш о ї держави сербів, яку очолював Чеслав. одружений з дочкою руського великого к н я з я ) . Стефан по¬
Чеслав уперше в історії об'єднав у одній державі практично меншся банові, вирядивши проти нього німецького рицаря
всі терени, заселені сербами. Після його смерті в 950р. у першій І і г г ф р і д а з п о т у ж н и м в і й с ь к о м . О к р е м і с е р б с ь к і і с т о р и к и ви¬
сербській державі запанували дезінтеграційні тенденції, і Бос­ т о п л ю ю т ь п р и п у щ е н н я , щ о разом з Готфрідом до Боснії гіри-
нія відокремилася, розпочавши боротьбу за здобуття власної дер­ пуіі і к н я з ь К о т р о м а н , р о д о н а ч а л ь н и к з н а н о ї в майбутньому
жавності. Ця боротьба, щоправда, не відразу п р и н е с л а пози¬ боснійської династії Котромановичів.
тивні результати. Спочатку Б о с н і ю п р и б р а в до р у к хорватсь¬ У 1180 р. в документах уперше згадується ім 'я ще одного
кий король Крешимир II, а згодом вона знову о п и н и л а с я в ічниійського бана — Куліна, котрий правив, очевидно, й рані¬
с к л а д і с е р б с ь к о ї д е р ж а в и : н а п о ч а т к у 80-х р о к і в X I ст. король ше (можливо, він став баном відразу після Борича, десь у
Б о д и н з а х о п и в Р а ш к у та Б о с н і ю , п е р е д а в ш и о с т а н н ю в управ¬ середині 60-х років). На межі XII—ХНГ ст. Кулін був васалом
ління своєму намісникові, князю Стевану. До складу держави Угорщини.
Б о д и н а входили Зета, Р а ш к а , Б о с н і я , Х у м , Т р а в у н і я . її с т о л и ¬ Після розколу християнської церкви на католицьку і право-
цею було місто Скадар. і кінну (1054) питання віри дедалі частіше стають важливим
Н а п о ч а т к у X I I ст. с т а л и с я події, я к і м а л и в е л и к е значен- політичним чинником на Балканах. На початку XIII ст. бан

255
254
Кулін потрапив у вкрай складну й небезпечну ситуацію: його тииріп, а також погроз, папа знову оголосив про початок хре-
звинуватили перед папою Римським Інокентієм III у тому, і нічного походу проти богомилів (1234). Католицьке військо очо-
ш о він надав п р и т у л о к є р е т и к а м , вигнаним із далматинських •іии у і о р с і . к и й король К о л о м а н , к о т р и й дбав не стільки про
міст. П а п а з а ж а д а в від у г о р с ь к о г о к о р о л я Імре покарати бос* УІІІІ'РЛАСІІІІЯ істинної віри, скільки про власні інтереси, по-
нійського бана. Кулін мусив робити вигляд, що він не розу­ и'н н і ш з і з д о б у т т я м нових земель. Війна на території Боснії
міє, в чому полягає єресь, яка нібито охопила його країну, і і рипана п'ять років. Мадярам спочатку не т а л а н и л о , проте
просити у понтифіка роз'яснень з цього приводу. 8 квітня потім н о н и дістали підтримку одного з боснійських можно-
1203 р . в п р и с у т н о с т і спеціального посланця папи боснійці, инн/іпіи (угорського к н я з я Себислава, сина Стефана й онука
очолювані К у л і н о м , у р о ч и с т о в і д м о в и л и с ь в і д р е л і г і й н и х зви¬ Кунша). Завдяки цій підтримці угорці здобули низку пере-
чаїв, які були в н и х п о ш и р е н і . Боснійські представники, ра¬ мі н , ї м у с и п ш и капітулювати боснійців, анезабаром і жителів
з о м із з г а д а н и м п а п с ь к и м л е г а т о м і с и н о м Куліна, ім'я якого оіі'іасіі Хум, яка в той час належала до Рашки. У 1239 р.
невідоме, незабаром в и р у ш и л и до угорського к о р о л я , запри¬ уі о р с ь к с військо п о к и н у л о Б о с н і ю , що дало змогу банові Ні-
сягнувшися в його присутності у вірності папі. піи ііаиу цілком відновити й навіть зміцнити особисту владу
Єресь, що стурбувала понтифіка й викликала таку гостру іа і у пере п і т е т к р а ї н и . Н е б е з п е к а з боку У г о р щ и н и зовсім з н и к ­
реакцію, справді мала місце в Боснії. Це — б о г о м и л ь с т в о , яке ни, м н ш в 1241 р . н а у г о р с ь к і з е м л і в д е р л и с я татаро-монголи.
набуло тоді в окремих областях значної популярності. Бого­ І ІМ.! р. один із татарських загонів, повертаючись з Далмації,
мильство поширилося на всі південнослов 'янські землі; богомили піннішої! і територією Боснії, завдавши її мешканцям значної
згадуються в Хорватії, Далмації, Сербії (де проти них активно, шкоди.
боровся Стефан Неманя), але найбільшого розмаху богомильство ( уперечності між боснійськими правителями і Римською ку­
сягнуло саме в Боснії. Деякі дослідники пояснюють це відсут¬ рії ю. спричинені поширенням у Боснії богомильства, існували йу
н і с т ю с и л ь н о ї ц е н т р а л ь н о ї в л а д и , п о с т і й н и м и з м а г а н н я м и ка¬ ічічпупііі десятиліття. Чергове загострення їх сталося в другій
толицького і православного впливів, а також причинами со¬ потішні 40-х років, коли папа Римський втретє закликав до
ціального характеру (близькістю постулатів богомилів анти- ;
ургентного походу проти Боснії. Нінослав, наслідуючи при-
феодальним й антицерковним прагненням широких народних !• НИМ Куліна, з в е р н у в с я до н ь о г о з л и с т о м , у я к о м у доводив,
мас). С. С т а н о є в и ч , а в т о р " І с т о р і ї с е р б с ь к о г о н а р о д у " , вказує іію в і н і: д о б р и м католиком, а п е в н у д о п о м о г у від богомилів
і на суголосність богомильства з "анархістськими схильнос¬ н р н п м а н в и к л ю ч н о з а р а д и захисту к р а ї н и від з о в н і ш н і х воро¬
тями народу". ни Папу задовольнили пояснення, і х р е с т о в и й похід не роз-
У 20 — 3 0 - т і р о к и XIII ст. Б о с н і я , де б о г о м и л ь с т в о , незва¬ иіічався. П р о т е в ж е у 1 2 5 0 р . у г о р с ь к и й к о р о л ь Б е л а IV, ско-
жаючи на офіційні покаяння перед папою Римським бана рін півшися смертю Нінослава й загостренням боротьби між
Куліна, дійсно перетворилося мало не на загальнодержавну пре іспдептами на б о с н і й с ь к и й престол, вторгнувся до Боснії
релігію, потрапила в дуже скрутне становище. У1221—1222рр. її не і особливих труднощів захопив її. Д л я т о г о , щоб легше
папа Римський уперше закликав правителів католицьких дер­ і ролювати загарбані землі, Бела поділив Боснію на дві
жав до хрестового походу проти богомильської Боснії. Щоправ¬ чаї і м н и : з п і в н і ч н и х о б л а с т е й з р о б и в п р о в і н ц і ю Угорщини,
да, цього разу перевести справу від закликів до походу не н і ч і м мали керувати угорські намісники, а південну части­
в д а л о с я ч е р е з н а я в н і с т ь с е р й о з н и х в н у т р і ш н і х п р о б л е м в Угор¬ ну І іерхню Б о с н і ю — з а л и ш и в під владою б о с н і й с ь к о г о бана.
щині, що розглядалася як ударна сила хрестоносців. Крім того, було виділено нову адміністративну одиницю —
Мачванську бановину, — першим правителем якої став зять
БОСНІЙСЬКА Незабаром протистояння боснійських бо- І.ени IV, ч е р н і г і в с ь к и й к н я з ь Р о с т и с л а в М и х а й л о в и ч (під й о -
БАНОВИНА гомилів і Римської курії ще більше загоС' ю іперхмістю, крім М а ч в и , о п и н и л а с я п і в н і ч н о - с х і д н а части¬
трилося. В 1232 р. в Боснії скинули З на Боснії з місцевостями С о л і та У с о р о ю ) . Б а н с ь к и й престол
престолу Стефана, сина Куліна; баном проголосили Нїно- пн 'ін поділу Б о с н і ї п о с і в П р и є з д а , котрого дехто вважає ро-
слава, що свідчило про посилення позицій богомилів. Після шчем 1 Ііпослава й к о т р и й ще в 1233 р. згадується серед т и х
кількох спроб розв'язати проблему шляхом умовлянь і пере- ОТ іпппіп, які перейшли в католицтво. За однією з версій,

256 і і 257
саме він заснував династію Котромановичів. Бан визнавав цім проміси з впливовими сусідами й забезпечував умови для
в а с а л ь н у з а л е ж н і с т ь від У г о р щ и н и , про що, зокрема, свідчить нормального життя країни. Навіть коли восени 1350 р . серб-
той факт, що в 1260 р . б о с н і й с ь к і з а г о н и в с к л а д і угорського • тій цар Д у ш а н з великою армією рушив на Боснію й ста­
війська брали участь у війні п р о т и чеського короля Пржеми- новище Стефана II с т а л о к р и т и ч н и м (сам він мусив шукати
сла II Отокара. Мири гумку у в а ж к о д о с т у п н и х гірських районах, частина бос-
Наприкінці ХНГ ст. Боснія залишалася поділеною на окремі ммім.кмх можновладців п е р е й ш л а н а бік Д у ш а н а ) — доля ще
області й становила ласий об 'ект для агресивних зазіхань сусід¬ рні посміхнулася банові. Душан одержав звістку п р о загост¬
ніх державців. .Боснійський бан (у т о й ч а с — С т е ф а н І Котро- рення ситуації на п і в д е н н и х к о р д о н а х Сербії і н е г а й н о при¬
ман. зять сербського короля Драгутина) контролював тільки нципи в о є н н і дії в Б о с н і ї , п о в е р н у в ш и с я до Македонії.
центральні райони країни. Північні ( С о л і та Усору) в 1284 р .
угорський король Ладислав подарував Драгутинові, а окремі БОСНІЯ У 1353 р . С т е ф а н II К о т р о м а н о в и ч по-
о б л а с т і н а заході в 90-ті р о к и з а г а р б а в х о р в а т с ь к и й бан Павло ІЛ ПРАВЛІННЯ мер, не з а л и ш и в ш и після себе с и н а —
Ш у б и ч . У квітні 1299 р . Ш у б и ч н а з и в а в с е б е " в о л о д а р е м Бос¬ Т В РТКО с п а д к о є м ц я престолу. Боснійський трон
нії", проте документальних потверджень ц ь о м у н е м а є . У гра¬ посів брат Стефана — Владислав, але
моті, якою Карл Неаполітанський улітку 1299 р . підкріпляв ненадовго, бо т а к о ж п і ш о в з ж и т т я . Я к це ч а с т о т р а п л я л о с я в
права Шубича н а ті ч и інші терени, Боснія взагалі не згаду¬ ми/мі ї м и х с и т у а ц і я х у ч а с и , коли різні знатні роди постійно
ється. У 1301 р. Шубич передав свою частину Боснії молод¬ к о н к у р у в а л и м і ж с о б о ю у б о р о т ь б і за ц е н т р а л ь н у в л а д у в кра¬
шому братові Младену, котрий через рік зробив с п р о б у роз¬ їні, в Боснії спалахнули усобиці, у ч а с н и к а м и я к и х були пра¬
ширити боснійські володіння, виступивши проти Стефана Ко- вії і є н і окремих областей. Дружина Владислава — Олена —
тромана. У червні 1304 р . М л а д е н з а г и н у в у о д н і й з б и т в проти іиручндася п і д т р и м к о ю угорського короля Лайоша І Велико-
"невірних єретиків", але в і й н у п р о т и боснійського б а н а про¬ іп Завдяки його допомозі боснійський престол обійняв син
довжував Павло. Він д о б и в с я бажаного результату: в 1305 р. Инидпслава — п ' я т н а д ц я т и р і ч н и й Твртко. З ім'ям Твртко по¬
Шубич поширив свою юрисдикцію на всю Боснію, незаба¬ и н і а п і в а ж л и в і п о д і ї в і с т о р і ї Б о с н і ї і, з о к р е м а , перетворення
ром передавши управління нею синові — Младену II. Через н на королівство. П о п е р в а х в і н п р а в и в за а к т и в н о ї участі ма-
п е в н и й час М л а д е н II п р о г о л о с и в б о с н і й с ь к и м баном Стефа­ іері, прот е д о с и т ь ш в и д к о п е р е б р а в і н і ц і а т и в у до в л а с н и х рук.
н а II К о т р о м а н о в и ч а , сина Стефана І. Vie не не п р и н е с л о о с о б л и в и х успіхів: у другій п о л о в и н і 50-х
На перших порах новий бан цілком з а л е ж а в в і д с в о г о па¬ рої. і в б а н в і д д а в у г о р ц я м західну ч а с т и н у Х у м с ь к о ї області, а
трона, п р а к т и ч н о в и к о н у ю ч и роль його намісника, п р о т е зго¬ іаіпж прийняв жорсткіші умови васальної залежності.
дом, виявивши неабиякий політичний хист і скориставшись (іпуація змінилася на краще після 1363 p . , к о л и Лайош,
чварами, що охопили Сербію після смерті к о р о л я Мілутина, ніпнунативши боснійців у посиленні єресі, вирядив проти
не тільки утвердився як п о в н о п р а в н и й володар, а й розши¬ І вргко два війська, одне з яких очолив особисто. Цього разу
рив свої в о л о д і н н я майже вдвоє. Північний кордон держави Г Н И Ч І І І І Ц Я М поталанило — угорці досить швидко відступили.
Стефана II сягав Сави (після захоплення У с о р и та С о л і ) , а І иріко святкував перемогу, яка дала йому змогу позбутися
південний проходив узбережжям Адріатики (після завоювання і nnvcy угорського васала.
території між Неретвою і Цетине й частини Хумської землі), V другій п о л о в и н і 60-х р о к і в X I V ст. Боснію охопила гро-
На початку 20-х років XIVст., після падіння бана Младена мііпямська війна. Проти бана виступив його м о л о д ш и й брат
Шубича, Стефан II Котроманович залишився єдиним правите­ Мук, якого підтримала частина можновладців. Твртко мусив
лем Боснії. У цей час активно розвивалася економіка, пожвави­ ііпк ммути к р а ї н у й з в е р н у т и с я п о д о п о м о г у до у г о р с ь к о г о ко¬
лася торгівля. Особливо міцними й плідними були в ту пору зв 'язки рони І І о п р и с е р й о з н і к о н ф л і к т и , я к і в и н и к а л и м і ж н и м и до¬
Боснії з Дубровником. не на в па, Л а й о ш підтримав Твртко, завдяки чому той досить
Протягом наступних тридцяти років бан Стефан I I , незва¬ швидко відновив статус-кво. Толерантність Лайоша значною
жаючи на численні проблеми й перманентні загострення як М І Р О Ю п о я с н ю в а л а с я тією о б с т а в и н о ю , щ о Вук і й о г о прибіч¬
внутрішньо-, так і зовнішньополітичної ситуації, знаходив ники відкидали традиційну орієнтацію Боснії на Угорщину,

258
259
ш у к а ю ч и з б л и ж е н н я із с е р б а м и . Д л я т о г о , щ о б о с т а т о ч н о п р и ­ + ІІІІ.І l i a n a С т е ф а н а II К о т р о м а н о в и ч а — б у л а д о ч к о ю короля

душити бунт, Т в р т к о знадобилося майже три роки: сутички Лімі viinia Н с м а н и ч а . Водночас Лазар своє право на спадщи­
тривали до 1369 р . Противникам бана, серед яких провідну ну І І г м а н и ч і в о б ґ р у н т о в у в а в р о д и н н и м и з в ' я з к а м и з д и н а с т і -
роль відігравали небіж Твртко Дабіша, воєвода Пурча, прави­ і їм с і н к ї д р у ж и н и М і л и ц і . О т ж е , Т в р т к о був о н у к о м о д н о г о з
тель Хумської області С а н к о Мілтенович, активно допомагаї I Ігманичів, п р е д с т а в н и к а о с н о в н о ї д и н а с т и ч н о ї лінії, тоді як
Нікола Алтоманович, о д и н із с е р б с ь к и х можновладців. Н и і.ір б у в т і л ь к и ч о л о в і к о м п р е д с т а в н и ц і о д н і є ї з н е о с н о в н и х
Жупан Нікола Алтоманович, столиця якого розташовува­ чини, яка ніколи не посідала престолу.
лася в місті У ж и ц е , після загибелі короля Вукашина в битві І І п г а н н я л е г і т и м н о с т і в л а д и за тих часів м а л о надзвичай­
на Мариці ( 1 3 7 1 ) м а в усі п і д с т а в и п р е т е н д у в а т и н а сербський н у паї у , у з в ' я з к у з ч и м п о з и ц і ї б о с н і й с ь к о г о б а н а б у л и м і ц н і ­
престол. С е р е д і н ш и х с е р б с ь к и х п р а в и т е л і в в і н в в а ж а в с я од¬ шими, аніж у його основного конкурента. Втім до прямої
ним із н а й с и л ь н і ш и х ; підвладна йому територія починалася • у і и ч к и між Т в р т к о і Л а з а р е м с п р а в а не д і й ш л а . О б и д в а в о н и
поблизу містечка Рудник у Центральній Сербії і сягала Адрі- піннішій мудрість і п о л і т и ч н у зрілість, н а д а в ш и один одному
атичного моря. Алтоманович виступав як основний і дуже ї м і и v д і я т и за в л а с н и м и п л а н а м и й з б е р і г ш и п а р т н е р с ь к і с т о -
небезпечний конкурент князя Лазаря; наприкінці 1371 р . в і н і упі'.н, що склалися в боротьбі проти Ніколи Алтомановича.
навіть відібрав у того область Р у д н и к . Важко сказати, чим би 'la іар н а м а г а в с я об'єднати під с в о є ю рукою сербські землі,
завершилися змагання Н і к о л и А л т о м а н о в и ч а та Л а з а р я Хре- мііпчи здебільшого шляхом установлення р о д и н н и х зв'язків з
б е л я н о в и ч а з а с е р б с ь к и й п р е с т о л , я к б и п е р ш и й н е з б у р и в про¬ іншими правителями. Твртко в 1377р. проголосив себе коро-
ти себе більшість сусідів, а д р у г и й не с к о р и с т а в с я ц і є ю обста¬ /ііі ('ербії та Боснії, прийнявши після цього, відповідно до тра-
в и н о ю й не зібрав п р о т и к о н к у р е н т а п о т у ж н и й союз сербсь¬ що склалася в сербських правителів ще за Неманичів, ім 'я
ких можновладців, до якого приєднався Твртко і який' і 'пісі/хін Твртко.
п і д т р и м а в у г о р с ь к и й к о р о л ь Л а й о ш . У 1373 р . с о ю з н и к и схо¬ Протягом 1377—1390рр. король Твртко зміцнював як власну
п и л и А л т о м а н о в и ч а в У ж и ц е , а його землі поділили між собою., ііер.чакіу, так і особисту владу. Боснія стала наймогутнішою
Унаслідок поділу жупи А л т о м а н о в и ч а бан Твртко отримав і і-ре<) усіх балканських країн. Цьому сприяли зовнішні обста¬
землі в Західній Сербії з містами Мілешево, Прієполе, Гацко вини, але н е м е н ш о ю мірою й такий суб'єктивний чинник,
та і н . У такий спосіб Боснійська держава розширила свої кордо* »• • н е о р д и н а р н і о с о б и с т і я к о с т і Т в р т к о .
ни за річку Дрину, яка протягом століть вважалася природном Під час в і й н и Венеції п р о т и Генуї 1378-1381 рр. Твртко
межею між Боснією і Сербією, сягнувши теренів навкруги річки і и і и и мрив сферу впливу на півдні д е р ж а в и , що дало змогу
Дім. Значна частина Рашки потрапила після цього під вла в п р и гул підійти до вирішення надзвичайно важливого пи-
Твртко. і.інпя с т о с о в н о з а б е з п е ч е н н я виходу к р а ї н и до м о р я (Боснія
Ситуація на Балканах і навколо них у другій половині 70-Х II > і " н о т у в а л а с я п о р т о в и м и п о с л у г а м и Д у б р о в н и к а ) . М і с ц е д л я
років XIV ст. відкривала для боснійського бана непогані перст* ііудінництва н о в о г о міста-порту було в и б р а н е на північному
ктиви, що виходили за межі його попередніх інтересів. Перед нгріїі Которської затоки, а грамоту з цього приводу босній-
Твртко з явилася реальна можливість претендувати на сербсь* 11.кий к о р о л ь п і д п и с а в 2 грудня 1382 р . ( с ь о г о д н і ц е м і с т о м а є
кий престол, який залишався вакантним після загибелі коро¬ на іву Х е р ц е г - Н о в і й стоїть на т е р и т о р і ї Чорногорії).
ля Вукашина Мрнявчевича й смерті останнього з Неманичів Чвари в Угорщині, що спалахнули після смерті Лайоша
— Уроша (1371). На сербський трон також небезпідставно (вересень 1382 р . ) , по-перше, дали змогу Твртко остаточно
розраховував князь Лазар. Й о г о надії п і с л я п е р е м о г и над Н і - іюібугися васальної залежності від угорських правителів, а
колою Алтомановичем з м і ц н і л и , п р о т е й д л я Т в р т к о ц я пере¬ по друге, сприяли активізації його зусиль, спрямованих на
мога стала д о д а т к о в и м стимулом; адже після всіх ц и х подій роїшпрения своїх володінь за рахунок колишніх угорських
його держава виявилася майже вдвоє більшою, аніж державі
і Григорій (Хорватія, Далмація).
Хребеляновича.
Угорський престол після Л а й о ш а успадкувала його стар¬
Легітимність претензій Твртко на сербський п р е с т о л під¬ ш а /ючка Марія; п р о т и неї в и с т у п и л и о к р е м і хорватські мож­
кріплював і той факт, шо його рідна баба — Єлизавета, дру- новладці (брати Хорвати, один з яких — Іван — був баном

260 261
М а ч в и , і н ш и й — П а в л е — з а г р е б с ь к и м б і с к у п о м , та їхній дядь­ їм-НІ к н я з я Л а з а р я Т в р т к о м а в м о ж л и в і с т ь щ е б і л ь ш е розши¬
ко Іван Паліжна). В пошуках підтримки за м е ж а м и країни риш спої в о л о д і н н я на південному сході, п р о т е не скорис-
вони досить швидко згуртувалися навколо боснійського ко¬ І ти и нею — або з м о р а л ь н о - е т и ч н и х міркувань, або не ба-
роля. Твртко у певний момент обернувся на неприхованого ФІНО'ІН наближатися впритул до з е м е л ь , п і д к о р е н и х Осман-
противника королеви Марії, своєю а к т и в н о ю д о п о м о г о ю ря­ І і.кою імперією.
т у ю ч и р а з п о р а з в і д о с т а т о ч н о ї п о р а з к и її о п о н е н т а — п р и н ц а Па межі 80—90-х років XIV ст. Боснія була найбільшою й
Ладислава — та й о г о прибічників. чніімогутнішою серед держав Волконського півострова, посту-
У серпні 1388 р . д о с и т ь в е л и к и й о с м а н с ь к и й з а г і н п і д п р о ­ ішшчись тільки Порті. Вона являла собою політичну, економіч­
в о д о м Ш а ї н а з ' я в и в с я н а т е р и т о р і ї Б о с н і ї . 27 с е р п н я , непода­ ну та військову силу, здатну претендувати не тільки на субре-
лік від м і с т а Білеча, боснійське військо під командуванням >ічшільне (у центральній частині Балкан), а й на регіональне
воєводи Влатко В у к о в и ч а з у с т р і л о т у р к і в і р о з б и л о їх у щ е н т . П'г/ Пал кани, Центральна Європа) лідерство. Дехто із сербсь-
Твртко продовжив активну політику в Далмації, проте вже к пч істориків п о р і в н ю є Б о с н і ю часів Т в р т к о з д е р ж а в о ю царя
наступного року мусив зосередити с в о ї з у с и л л я н а н о в і й ос¬ Д у г н а н а , н а г о л о ш у ю ч и в о д н о ч а с , щ о п е р ш а м а л а н а б а г а т о біль¬
м а н с ь к і й загрозі: п р о т и с о ю з н о ї Сербії з в е л и к о ю а р м і є ю ви­ ше шансів на тривале існування, аніж друга. Вони поясню-
рушив султан Мурад. Зрозумівши небезпеку, яка загрожувала юи, це етнокультурною однорідністю Боснії, на відміну від
не т і л ь к и Сербії, а й Боснії, Т в р т к о в и р я д и в на д о п о м о г у кня¬ Т у м і ш і р і з н о м о в н и х н а р о д і в , щ о їх з і б р а в Д у ш а н , " ц а р с е р б і в ,
зеві Лазарю великий загін під проводом Влатко Вуковича; і рекіи і а л б а н ц і в " .
р а з о м із б о с н і й ц я м и д о Л а з а р я п р и б у в і х о р в а т с ь к и й союзник Між державами Твртко і Душана є ще одна спільна риса:
Твртко — Іван Паліжна. чішдві вони стали результатом діяльності їхніх правителів і
Битву на Косовому полі (28 червня 1389 р.) в тогочасній чішдві занепали, коли ті померли. їх о б ' є д н у є й те, що Твртко,
Боснії сприйняли специфічно. Воєвода Вукович, виходячи, оче¬ и к і Душан, помер раптово у середині березня 1391 р . н а п ' я т -
видно, з того, що М у р а д з а г и н у в у б и т в і , й т у р к и в і д р а з у піс¬ 'ІГОЇ І другому році життя, перебуваючи в розквіті сил і в зені-
ля бою покинули Сербію, повідомив Твртко про перемогу п слави. Щоправда, держава царя Душана розпалася відразу
християнського війська к н я з я Лазаря. Твртко, у свою чергу, після його с м е р т і , т о д і я к держава Твртко після березня 1391 р.
поділився радісною новиною з деякими західними сусідами) /і и упала певний час, утративши роль регіонального лідера й ак-
а також із ж и т е л я м и далматинських міст. При цьому пові¬ тшіііість у зовнішній політиці.
домлення до міста Трогір було відправлене з двору босній¬
ського короля 1 с е р п н я , отже, навіть через місяць після битви ЗАНЕПАД Боснійський престол після Твртко успад-
о ц і н к а її н а с л і д к і в н е з а з н а л а змін. ЬОСНІЙСЬКОЇ кував його дядько — Дабіша, котрий за
Ще у 1388 р . Т в р т к о у с т а н о в и в к о н т р о л ь н а д з н а ч н о ю ча­ ДЕРЖАВИ відсутності особистого авторитету не
стиною Хорватії. Протягом першої половини 1390 р . зверх¬ зміг п р и б о р к а т и с е п а р а т и с т с ь к і прагнен-
ність б о с н і й с ь к о г о к о р о л я в и з н а л и всі д а л м а т и н с ь к і м і с т а (крім ии можновладців, дуже ш в и д к о п е р е т в о р и в ш и с ь на іграшку в
З а д а р а та Д у б р о в н и к а ) , а також острови Хвар, Брач і Корчу- ічніх р у к а х . П р о т и н о в о г о к о р о л я д і я л и й зовнішньополітичні
ла. У д е я к и х документах, д а т о в а н и х л и п н е м — с е р п н е м 1390 р . , •цінники: країни-сусіди Боснії, насамперед Угорщина, нама­
з ' я в л я є т ь с я н о в и й т и т у л Т в р т к о : " к о р о л ь Р а ш к и , Б о с н і ї , Дал¬ стись повернути собі території, втрачені за правління Твртко.
мації, Хорватії та Примор'я". Vce ц е р а з о м — н е д о с т а т н і й а в т о р и т е т н о в о г о к о р о л я , сепара-

У цей час держава Твртко переживала добу найвищого під­ і и їм феодалів, загрози з з о в н і — п р и з в е л о до т о г о , що коро-
ичська влада, яка формально зберігалася в Боснії до 60-х років
несення. Боснія стала найбільшою за територією ватіканською
XV ст., фактично втратила роль центрального проводу вже
країною: до її складу входили, крім традиційно боснійських зе­
У('/к П кілька років після смерті Тертка. Натомість окремі об­
мель і частини Рашки, майже все Далматинське узбережжя й
ійсті, що йза Тертка мали певну автономію, ще більше зміцні-
так звана Вузька (Стара) Хорватія. На півночі боснійські
ііі й взяли курс на політику, практично незалежну від нового
к о р д о н и сягали річок Сави й У ни, на півдні — Адріатичного
ччсиійського державця. Реально Дабіша контролював тільки
моря, н а сході — р і ч о к Д р и н и , Ліму й М о р а ч и . Після заги-

262 263
частину Центральної Б о с н і ї , т о д і я к з н а ч н о б і л ь ш і т е р е н и пе¬ ЦІМ \ччх р о к і в с в о г о п р а в л і н н я (1398-1404) слухняно ВИКОНУ-
ребували в руках м о ж н о в л а д ц і в : к н я з я Павле Раденовича, воє¬ ННН НОГО в о л ю .
в о д и В л а т к о В у к о в и ч а ( н а с т у п н и к о м я к о г о с т а в у 1392 р . й о г о Протягом 1398 р. Боснія двічі ставала жертвою агресії з
небіж С а н д а л ь Х р а н и ч ) , братів Р а д и в о є в и ч і в , Хрвоє Вукчича, Пои у Османської імперії та Угорщини — й двічі святкувала пе¬
котрий мав найбільший авторитет і здійснював найсильні- ремогу. У січні ч и с л е н н е турецьке в і й с ь к о м у с и л о відступити,
ший вплив н а хід п о д і й у країні. Не випадково саме Хрвоє мі і к а ю ч и в і д н е с п о д і в а н о х о л о д н о ї з и м и й в е л и ч е з н о ї кілько-
Вукчич, разом з його братом Вуком, ще влітку 1391 р . п р о г о ¬ і її снігу. У л и п н і к о р о л ь С и г і з м у н д , я к о г о а ж н і я к н е влаш-
лосили хорватсько-далматинськими банами. п щупав розвиток подій У Боснії, зробив спробу повернути
С е р й о з н і п р о б л е м и д л я Д а б і ш и в и н и к л и в 1393 р . , к о л и н а і и і унцію на с в о ю к о р и с т ь . Однак мадяри зустріли впертий
нього почав чинити тиск угорський король Сигізмунд, вима¬ о п і р і, з р о з у м і в ш и , щ о ш в и д к о ї п е р е м о г и н е з д о б у т и , припи¬
гаючи відновлення васальної залежності Б о с н і ї від Угорщи¬ н и І! I I п о х і д . Х р в о є , п е р е с л і д у ю ч и у г о р ц і в , з а х о п и в Дубицьку
ни. Ресурсів для опору Дабіша не мав, через що мусив при¬ •купу.
йняти умови Сигізмунда, уклавши з ним Джаковацьку угоду І Іодії н а з л а м і X I V — X V ст. п р и н е с л и Хрвоє Вукчичу нові
(від н а з в и м і с т а , де п р о х о д и л и п е р е г о в о р и ) . З г і д н о з н е ю Да- успіхи й щ е б і л ь ш е п о с и л и л и й о г о р о л ь і с т а н о в и щ е в держа¬
б і ш а в и з н а в а в з в е р х н і с т ь м о н а р х а У г о р щ и н и н а д Б о с н і є ю . Та¬ ні У 1400 р . він одержав від Остої як винагороду за вірну
кож зазначалося, що Дабіша залишатиметься на боснійсько¬ і пужбу о б л а с т ь Л і в н о , після чого майже вся Західна Боснія
м у п р е с т о л і д о к і н ц я ж и т т я , а п і с л я й о г о с м е р т і к о р о н у успад¬ о п и н и л а с я п і д й о г о в л а д о ю . Щ о п р а в д а , в 1402 р . хорватський
кує Сигізмунд. пап Мірко Бубек, скориставшися відсутністю Хрвоє, повер¬
Д ж а к о в а ц ь к а угода, безумовно, й ш л а в р о з р і з із боснійсь¬ нув с о б і Д у б и ц ь к у жуггу, але Вукчич надолужив утрачене на
к и м и і н т е р е с а м и , п р о т е в о н а м а л а д л я Б о с н і ї і п о з и т и в н е зна¬ пішому напрямі — в Далмації. Восени 1403 р . о д и н і з п р е т е н ­
чення, оскільки залишала недоторканною територію країни. дентів на у г о р с ь к и й п р е с т о л — к о р о л ь Н е а п о л і т а н с ь к и й Вла¬
П р о т и угоди в и с т у п и л а ч а с т и н а б о с н і й с ь к и х феодалів на чолі дислав (саме його підтримували О с т о я та Х р в о є ) — призна¬
з Іванишем Хорватом. О д н а к в о н и не змогли ч и н и т и органі¬ чив Вукчича своїм г о л о в н и м н а м і с н и к о м в У г о р щ и н і , Хорва-
зований опір угорському війську короля Сигізмунда. Дабіша, і ії, Д а л м а ц і ї т а Б о с н і ї , п о д а р у в а в ш и й о м у о с т р о в и Б р а ч , Хвар
не п і д т р и м у в а в Хорвата, але це н е в р я т у в а л о й о г о від п о м с т и і Корчулу, а т а к о ж м і с т о С п л і т . Х р в о є о д е р ж а в від Владислава
угорського монарха. С и г і з м у н д с к о р и с т а в с я п о в с т а н н я м бос¬ те о д и н п о д а р у н о к — г е р ц о г с ь к и й титул, щ о , д е - ю р е , давало
нійських феодалів як приводом для висунення н о в и х претен¬ ііому п р а в о вважати свої в о л о д і н н я окремою, цілком само¬
зій. Ц ь о г о разу в і н з а ж а д а в , ш о б Д а б і ш а в і д м о в и в с я від в л а д и тиною державою.
над Хорватією і Далмацією. Т о м у не з а л и ш а л о с я н і ч о г о ін¬
Тим часом усобиці в Угорщині завершилися перемогою
шого, як погодитися й на це. Незабаром, у вересні 1395 р . ,
основного противника короля Владислава — Сигізмунда, ко-
Дабіша помер, а боснійський т р о н , згідно з ухвалою провід¬
і рий негайно взявся н а в о д и т и п о р я д о к У своїх в о л о д і н н я х і
них боснійських можновладців, обійняла його вдова Олена.
вже н а п р и к і н ц і 1403 р . з ' я в и в с я з військом У Боснії. Король
Це с у п е р е ч и л о Д ж а к о в а ц ь к і й угоді, але С и г і з м у н д , шо в той
< к-тоя н е р и з и к н у в в и с т у п и т и п р о т и н а п а д н и к а й в и з н а в звер¬
час г о т у в а в с я до в и р і ш а л ь н и х б и т в з т у р к а м и , н е став вимага¬
х н і с т ь у г о р с ь к о г о д е р ж а в ц я , щ о в и к л и к а л о н е в д о в о л е н н я час¬
т и н е г а й н о г о з а б е з п е ч е н н я в л а с н и х п р а в н а б о с н і й с ь к и й пре¬
тіш боснійських феодалів, у тому числі й Хрвоє В у к ч и ч а та
стол, відклавши р о з в ' я з а н н я цього п и т а н н я до к р а щ и х часів.
Сандаля Хранича. Остоя намагався балансувати між сторо¬
К о р о л е в а О л е н а с п р а в л я л а щ е м е н ш и й в п л и в н а внутріш¬ н а м и , щ о п р о т и с т о я л и одна одній, однак це йому не вдалося
ньо- та з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н у ситуацію, а н і ж її ч о л о в і к . Вона й у травні 1404 р . й о г о у с у н у л и в і д в л а д и . Новим королем Бос¬
п р о т р и м а л а с я на престолі до 1398 р . з а в д я к и в д а л о м у д л я себе
нії став Тертко II Тврткович, залежність якого від тих, хто
збігові обставин, хоча фактично влада в Боснії на той ЧАС
привів його до влади ( н а с а м п е р е д від Х р в о є В у к ч и ч а та Сан¬
належала трьом наймогутнішим феодалам: Павле Раденови-
д а л я Х р а н и ч а ) , була м а й ж е а б с о л ю т н о ю . Т в р т к о II залишався
чу, С а н д а л ю Х р а н и ч у , Х р в о є В у к ч и ч у . Х р в о є в и с у н у в наступ¬
на престолі до 1408 р . Цей рік п р и н і с Боснії та боснійцям
ного кандидата на престол — Остою Христича, який протя-
серйозні зміни: король Сигізмунд знову виступив проти них і
264 265
здобув перемогу, в н а с л і д о к ч о г о й о г о владу в и з н а л и н а в і т ь ті, міи|міу чотирьох віросповідань (богомильства, православ'я,
хто до останнього підтримував Владислава. У листопаді 1408р, міо/цниїзму, ісламу), найбільшу вагу мали богомили, які

королем Боснії знову проголосили Остою. Не до кінця задово¬ ти і уилли проти будь-якої к о р о л і в с ь к о ї влади, будь-якої цент-

лений з досягнутого й, очевидно, маючи на меті домогтися р н 'і і tit і ц і і т и м с а м и м об'єктивно сприяли процесові лезги¬
н и іншії к р а ї н и , г а л ь м у в а л и у т в е р д ж е н н я б о с н і й с ь к о ї держав¬
виконання умов Джаковацької угоди, Сигізмунд протягом
ш и і цсї.
1410—1411 рр. здійснив кілька походів на Боснію. Його союз¬
н и к а м и тепер були Х р в о є В у к ч и ч , я к и й н а в і т ь о ч о л и в о д и н із Наступним, після Твртко II, боснійським королем став Сте­
загонів, виряджених угорським королем проти боснійців, і фан Томаш, син Остої (1443—1461). Проти нього виступили

сербський деспот Стефан Лазаревич, а основними противни¬ окремі боснійські можновладці, очолювані найвпливовішим

ками — Сандаль Хранич і Павле Раденович. ті юіі час у Б о с н і ї ф е о д а л о м , небожем Сандаля Хранича —
І ігфапом Вукчичем, я к о г о до того ж п і д т р и м у в а л и Османсь­
Усобиці в Боснії тривали й у наступні роки, внаслідок чого в
кії і м п е р і я , ч а с т и н а у г о р с ь к и х ф е о д а л і в , з о к р е м а Г е р м а н Цель-
країні запанував цілковитий хаос. У1415 р. сталася подія, що
і і.к и і і , я к и й п р е т е н д у в а в н а б о с н і й с ь к у к о р о н у , а т а к о ж бого-
мала дуже серйозні наслідки як для основних учасників цих кон¬
міиіи Т о м а ш урятував ситуацію л и ш е завдяки підтримці пап-
фліктів, так і для держави в цілому: Хрвоє Вукчич звернувся по
• і.ьої курії ( з а р а д и ц ь о г о в і н п р и й н я в к а т о л и ц т в о ) та іншого
допомогу до турків. Незабаром Османська імперія перетворила¬
миліірського феодала, к о н к у р е н т а Г е р м а н а Ц е л ь с ь к о г о — Я н к о
ся на вагомий зовнішній чинник, що впливав на внутрішньополі¬
Sviiiiui.
тичну ситуацію в Боснії, дуже швидко відсунувши Угорщину на
< Хіставини як о б ' є к т и в н о г о , так і суб'єктивного характеру
другий план. У такий спосіб розпочалася підготовка до вирі¬
нг дали з м о г и Т о м а ш е в і в и р о б и т и стратегію і т а к т и к у бороть-
шального наступу турків, що завершився втратою Боснією дер­
гиі іа збереження боснійської державності перед л и ц е м ос-
жавності в 1463 р.
мииеької загрози, що дедалі зростала. Боснія в добу його пра-
На перших порах турків, як альтернативу домінуванню
ІПІІІІІІЯ, я к і р а н і ш е , п о т е р п а л а від ч в а р , в т р а ч а л а н о в і й нові
Угорщини, підтримала в Боснії не л и ш е феодальна верхівка,
иініаеті. Н а й б і л ь ш о ю т е р и т о р і а л ь н о ю в т р а т о ю було відокрем­
яку підштовхували до цього інтереси змагань з конкурента¬
лення в 1448 р . з е м е л ь , щ о н а л е ж а л и г е р ц о г о в і С т е ф а н у . Не-
м и , а й з н а ч н а ч а с т и н а п р о с т о г о л ю д у . Від О с м а н с ь к о ї імперії
іин.іром, з в а ж а ю ч и на титул їхнього в о л о д а р я , ці з е м л і діста­
чекали нових способів розв'язання проблем, у тому числі й
ли назву "Герцеговина". У 1454 р . с у л т а н , окрилений захоп-
питання віросповідування ( т о л е р а н т н і с т ь і с л а м у с т о с о в н о по¬
чгшіим Константинополя (1453), зажадав від Томаша
ширених у Боснії православ'я та б о г о м и л ь с т в а була набагато
п г р е д а н н я т у р к а м ч о т и р ь о х б о с н і й с ь к и х м і с т , а ч е р е з т р и ро¬
вищою порівняно з агресивною нетерпимістю католицтва).
мі в и р я д и в до Боснії в е л и к и й загін робітників, які мали під
Події в Боснії в 20—30-ті роки XV ст. в основному пов язані
ЬІмістом 8-тисячного в і й с ь к а збудувати п е р е п р а в и ч е р е з річ­
з перманентною громадянською війною, дальшим погіршенням
ку ( два. Ф а к т и ч н о п о к и н у т и й н а п р и з в о л я щ е з а х і д н и м и союз¬
економічної ситуації та умов життя більшості населення, посту¬ никами, Томаш зробив спробу бодай частково виправити ста¬
повим зростанням османського впливу й присутності. Головну новище через об'єднання Б о с н і ї та Сербії під владою свого
р о л ь у в и р і ш е н н і в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н и х п и т а н ь в і д і г р а в а в Сан¬ і una Стефана Томашевича, п р о т е це й о м у не вдалося.
даль Хранич, а боснійський престол по черзі обіймали Остоя
Після падіння Сербії в 1459 р. стало зрозуміло, що наступ­
( п о м е р у 1418 р . ) , й о г о с и н С т е в а н ( д е - ф а к т о д о 1420 р . , д е - ю р е
ною на черзі стане Боснія і, що загарбання її турками є лише
до смерті в 1423 р . ) , Твртко II (помер у листопаді 1443 р . ) .
питаниям часу. В липні 1461 р . Т о м а ш помер, престол успад¬
У г о р щ и н а ч а с від ч а с у н а м а г а л а с я р о б и т и к р о к и , спрямовані
кував його син Стефан, якому судилося бути останнім бос¬
н а п о в е р н е н н я її к о л и ш н і х п о з и ц і й у Б о с н і ї ; Б о с н і я т а С е р б і я
нійським королем. Навесні 1463 р . о с м а н с ь к і з а г о н и почали
воювали між собою, намагаючись розв'язати територіальні
регулярно здійснювати рейди проти Герцеговини та Боснії.
суперечки н а в к о л о міста С р е б р е н и ц я . Т р а д и ц і й н о активну роль < іефан, розуміючи безвихідь свого с т а н о в и щ а , запропонував
у внутрішньобоснійських справах прагнула відігравати Вене¬ • уи ганові д о г о в і р , я к и й п е р е д б а ч а в з б е р е ж е н н я с т а т у с - к в о на
ція; значний вплив справляв Дубровник. В у м о в а х релігійно¬ и' л і п а д ц я т ь р о к і в , але відповіді на с в о ю п р о п о з и ц і ю не о д е р -
го плюралізму, наявності на території країни прихильників
267
266
жав. У травні 1463 р. султан на чолі потужної армії вступив на м и і- * і р і к т о н у п а т и р е л і г і ю я к і н с т р у м е н т д л я з а б е з п е ч е н н я в л а -
територію Боснії, крок за кроком просуваючись углиб країни й і пою мобробуту.
захоплюючи одне за одним усі найважливіші міста. Похід три­
вав л и ш е шість тижнів і завершився цілковитою перемогою
турків, без ж о д н о ї серйозної битви й практично без опору С І ' К О М К И Д О В А Н А Гильфердинг А. Б о с н и я , Г е р ц е г о в и н а и Ста-
боснійців. Короля Стефана Томашевича, як і більшість бос­ НІТКРЛТУРА р а я С е р б и я . С а н к т - П е т е р б у р г , 1859.
нійських можновладців, за н а к а з о м с у л т а н а с т р а т и л и . У всіх История Югославии: В 2 т. М о с к в а , 1963.
о с н о в н и х містах к р а ї н и р о з м і с т и л и с я османські залоги. Бос* Т . 1.
нія перестала існувати як самостійна держава. История южных и западных славян. Курс
Соціально-економічний р о з в и т о к Б о с н і ї в ц і л о м у відбува­ лекций. Москва, 1979.
вся так само як і в інших сербських землях. Певні відмінності И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
з у м о в л ю в а л и с я в о с н о в н о м у її р о з т а ш у в а н н я м , а б о , з а тверд¬ Москва, 1998. Т. 1.
ж е н н я м и д е я к и х і с т о р и к і в , т и м , щ о в о н а п р о т я г о м м а й ж е всієї Б о с н а и Х е р ц е г о в и н а од с р е д н щ е г віу'ека д о
своєї історії з а л и ш а л а с я "периферією периферії". н о в Ш е г в р е м е н а . Б е о г р а д , 1995.
І с н у в а л и дві о с н о в н і соціальні верстви: п а н с т в о і селянст­
во. О к р е м у групу с т а н о в и л о духовенство. До панів належали
всі, хто м а в у с в о є м у р о з п о р я д ж е н н і чи у в л а с н о с т і надлишок
землі й с е л я н , які цю землю на певних умовах обробляли. Всі
інші вважалися селянами. Останні, своєю чергою, поділяли¬
ся на "себрів", "кметів", "отроків", "селян" — залежно від
характеру майнових відносин з паном. Цікаво, щ о з а відсут¬
ності перехідної соціальної групи існував такий соціальний
прошарок, як слуги.
Основними з а н я т т я м и н а с е л е н н я б у л и з е м л е р о б с т в о і тва¬
ринництво. З часом дедалі важливішу роль п о ч и н а є відігра¬
вати торгівля. Традиційно прибутковою діяльністю вважало¬
ся у т р и м а н н я "ханів" — місць для ночівлі вздовж численних
караванних шляхів, що проходили територією Боснії.
Р і в е н ь ж и т т я б і л ь ш о с т і б о с н і й ц і в був в і д н о с н о невисокий,
що пояснювалося н и з ь к и м р і в н е м о р г а н і з а ц і ї п р а ц і , її тради¬
ціоналізмом і майже повною відсутністю механізації. ї ж а се¬
лян була д о с и т ь одноманітною, а побутові умови примітив¬
ними.
З приходом османів у Боснії мало що змінилося. На відміну
від Сербії, більша частина боснійської феодальної еліти прийня­
ла іслам і залишилася при своїх маєтностях. Отуречення не
становило нагальної потреби, оскільки турки загалом у пи¬
таннях віросповідання виявляли неабияку толерантність. На
ц е й к р о к б о с н і й с ь к і п а н и й ш л и г о л о в н и м ч и н о м з а р а д и збе¬
реження своїх прав і майна. Вагому роль у цьому процесі
відіграла й к о л и ш н я належність багатьох б о с н і й с ь к и х пансь¬
к и х родів до б о г о м и л ь с т в а , а в і д т а к з н а ч н о м е н ш а , н і ж у Сер¬
бії, " п р и х и л ь н і с т ь " д о п е в н о ї в і р и й з н а ч н о б і л ь ш а г о т о в н і с т ь

268
 Міірішіа не в и ч е р п у в а л и с я п е р е г о в о р а м и , п о в ' я з а н и м и з ви­
купим; він мав т а к о ж с п р о б у в а т и встановити контакти з но-
нимн жителями східного берега Адріатики з метою поширен¬
им н м них в п л и в у п а п с ь к о ї курії. К р і м і н ш о г о , п а п а І о а н н IV,
І н ж и р н о , був з а і н т е р е с о в а н и й у ц ь о м у о с о б и с т о , о с к і л ь к и сам
Лекція
похопив ІЗ Далмації.
М и чи а б а т а М а р т и н а , п е в н о , в и я в и л а с я д о с и т ь успішною.
ХОРВАТСЬКІ ЗЕМЛІ Про иг свідчить, з о к р е м а , й дозвіл с л о в ' я н с ь к и х (хорватських)
н ш п д к і н на в и в е з е н н я мощів кількох християнських мучени­
В IX - ПЕРШІЙ ми, п о х о в а н и х н а з р у й н о в а н о м у б і л ь ш я к ч в е р т ь с т о л і т т я то¬
ПОЛОВИНІ XVI ст. му цвинтарі міста Салони. Можливо, саме з переговорів із
іімчо приводу розпочинаються мирні відносини новоприбу-
міио с і ю в ' я н с ь к о г о етносу з р о м а н с ь к и м населенням далма-
• П е р ш і історичні в і д о м о с т і про хорватів. і і п и і.кп.х міст.
Д е р ж а в а короля Т о м и с л а в а / приходом хорватів на Балкани притаманна їм у минулому
• П р и й н я т т я х р и с т и я н с т в а . "Глаголяші" яішчмнш-племінна система розпадається, поступаючись міс­
• З а н е п а д середньовічної хорватської ькі іншій формі внутрішньої організації, заснованій насамперед
держави іні територіальному принципі. Поволі, протягом VII—VIII ст.,
• С о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н и й розвиток ни провідні ролі серед і н ш и х хорватських родів і племен ви-
і уши і І . С Я п л е м ' я д а л м а т і в . Н а в к о л о н ь о г о з г у р т о в у ю т ь с я ін¬
• Х о р в а т с ь к а культура
ші, уіпорені на певних територіях о б ' є д н а н н я хорватів.
( ї м / е далматинські хорвати чинили найзапекліший опір фран­
ПЕРШІ ІСТОРИЧНІ Хорвати, разом з іншими слов янськими
кам, нкі вторгнулися на Балкани. У 799 р. в битві під містеч¬
ВІДОМОСТІ племенами, з 'являються на Балканах у
ком Л о п р а н хорватське військо здобуло перемогу над армією
ПРО ХОРВАТІВ, першій половині VII ст. н. е. Підхоплені
фрмиків, очолюваною маркграфом Еріхом. Проте вже через
ДЕРЖАВА КОРОЛЯ черговою хвилею переселення народів,
Мні.кн р о к і в о п і р с л о в ' я н б у л о з л а м а н о , й ф р а н к и встановили
ТОМИСЛАВА в о н и п о к и н у л и м і с ц я свого попередньо¬
і ви І к о н т р о л ь над х о р в а т с ь к и м и з е м л я м и як на адріатичному
го п е р е б у в а н н я в т а к з в а н і й Б і л і й Хорва¬
уіГігрсжжі, так і на м а т е р и к у . Карл В е л и к и й в и р і ш и в не ста¬
тії і р о з с е л и л и с я в з д о в ж у з б е р е ж ж я А д р і а т и ч н о г о м о р я , в Дал¬
ніни па завойованих територіях своїх н а м і с н и к і в , залишив¬
мації, істотно змінивши загальну державно-політичну т а ет¬
ши управління в руках хорватських к н я з і в і жупанів, які ви-
нокультурну ситуацію в регіоні.
і ..пі зверхність ф р а н к с ь к о г о короля.
Витіснивши за допомогою військової сили аварів, які прожи¬
і Юсунки місцевого населення з франками, які проводн¬
вали на цих землях (Константан Багрянородний стверджу¬
иц насильницьку політику щодо підкорених народів, склада¬
вав, щ о в о н и з р о б и л и це за н а к а з о м в і з а н т і й с ь к о г о імперато¬
чів и важко. У 819 р. в Паннонській Хорватії, розташованій
ра Іраклія), хорвати й надалі проводили агресивну політику сто¬
\ч * річками Савою і Дравою, вибухнуло повстання під проводом
совно романської людності приморських міст, примушуючи її
'Ычн-ийпа Посавського, хорватського можновладця, столицею
рятуватися на довколишніх островах.
нк плі б у л о м і с т о С і с а к . О б у р е н и й н а с и л ь с т в а м и і ж о р с т о к о с -
Попередники хорватів у Далмації сповідували християн¬ інми, що їх ч и н и л и франки над слов'янами, Людевіт звер¬
ство й п е р е б у в а л и під з а х и с т о м ц е р к в и , ш о н а м а г а л а с я полег¬ нути зі скаргою до франкського короля. Коли виряджене
ш и т и їхнє с т а н о в и щ е . У 641 р. папа Р и м с ь к и й Іоанн I V від¬ ним п о с о л ь с т в о п о в е р н у л о с я н і з ч и м , к н я з ь П о с а в с ь к и й роз¬
рядив до Далмації та Істрії свого спеціального посланця — почав с п р а в ж н ю визвольну війну, яка тривала майже чотири
а б а т а М а р т и н а — із з а в д а н н я м викупити місцевих християн з роки і і серйозно попсувала нерви найпотужнішій на той час
" я з и ч н и ц ь к о г о " , т о б т о с л о в ' я н с ь к о г о , п о л о н у . Д е х т о і з сучас¬ и і| т и ній с и л і у Є в р о п і .
них хорватських дослідників припускає, що повноваження
271
270
 До Людевіта Посавського приєдналися численні сусідні іншу iit.no д е р ж а в и ситуація й на цьому н а п р я м к у виявилася
слов'янські племена. Згодом повстання охопило простори В І Д мі и і Н і ж о ю д л я х о р в а т с ь к о г о к о р о л я , що д а л о й о м у змогу
К а р и н т і ї на п і в н і ч н о м у заході Б а л к а н до р і ч к и Т и м о к на ПІП> н і * пині.міс з м і ц н и т и своє становище.
денному сході п і в о с т р о в а . Людевітові т р и в а л и й час таланило, Іниислав правив у тяжкі часи становлення хорватської дер-
завдяки чому він н е о д н о р а з о в о відбивав напади франкський тинтігші. Водночас у хорватів формується власна церковна ор-
каральних загонів. На боці ф р а н к і в проти к н я з я Посавськогв ші шпіц, і цей процес був не менш складним і суперечливим,
воював і далматинський князь Борна, виконуючи свої обо» ти № процес державотворення.
в'язки васала Карла Великого. Зрештою у 823 р. Людевіт за»
гинув десь у Далмації, після чого франки відновили контроль над
ПРИЙНЯТТЯ Прийняття християнства хорватами
хорватськими теренами. Процес формування хорватської dtp*
ЧГІКТИЯНСТВА. тривало в УП—ІХ ст. і завершилося за
жавності не припинився тільки в Далмації.
"ІЛЛІ ОЛЯШІ" правління попередників Томислава — кня­
Цей процес знову активізувався наприкінці IX ст. ПІСЛЯ зів Домагоя (864—876) та Бранімира
приходу на придунайські землі угорців, які згодом відіграли І .V !> 842). Деякі дослідники називають навіть точну дату пер­
в а ж л и в у р о л ь в історії Ц е н т р а л ь н о ї Є в р о п и та Б а л к а н . Угор­ шої « проби охрещення хорватів — 640р., інші акцентують увагу
ці, за д о п о м о г о ю сили, утвердилися в Паннонії, змусивши ип іш А н и пості ф р а н к с ь к о ї експансії на хорватські землі для
місцевих слов'ян відступити на і н ш и й берег Д р а в и . Агресив­ ц м и н і іації ц ь о г о п р о ц е с у . Вони, зокрема, підкреслюють, що
ні п л а н и войовничих мадярів сягали ще далі — на південь І ри к і м із ф р а н к а м и - в о ї н а м и до х о р в а т і в п р и й ш л и й франки-
південний захід, о к р е м і їхні з а г о н и п о ч а л и т у р б у в а т и жител М І І і ш і е р и , н а з и в а ю ч и с е р е д т и х , хто п е р ш и м и о х р е с т и в с я , кня-
північної частини Балканського півострова й далматів. ім Иишеслава з міста Н і н (800).
У цей час далматинськими хорватами правив князь Томи ( ісіаппіми п р и й н я л и християнство жителі області, розта-
слав (6л. 910 — бл. 930). Саме він очолив боротьбу проти угор» • і «. і • 11 > ї п а б е р е г а х р і ч к и Н е р е т в и , т а П і в д е н н о ї Д а л м а ц і ї . Ц е
ської навали й після кількох важких і кривавих битв зупини" иіиііумося внаслідок проповіді не римських, а візантійських
нападників. Кордон між в о л о д і н н я м и Томислава і землями» і ичіиепиків, о с к і л ь к и до цього часу хорватські п л е м е н а після
захопленими мадярами, проліг по річці Драва. Завдяки д' і р и п а н о ї в и з в о л ь н о ї в і й н и в и т і с н и л и ф р а н к і в зі с в о є ї т е р и т о ­
сягнутим перемогам далматинська Хорватія значно розш рії Киї. 870 р . ) .
рила свої межі; так, зокрема, д о її с к л а д у в в і й ш л и й окре у.ту на початку ІХст. в Ніні засновано окрему єпархію під
паннонські території, на яких колись відбувалося повстан" И.ЧІІОЮ Римської курії. Вона охоплювала практично всі області,
Людевіта Посавського. Згодом до д е р ж а в и Т о м и с л а в а при" ИІНІІІІЛДПІ хорватському князеві. Незабаром розпочинається
налися декотрі словенські й боснійські землі, а також ос и|ііпмсюяння Нінської єпархії з архієпископством у місті
ви в А д р і а т и ч н о м у морі (Віс, Б р а ч , Х в а р ) . Н е з а б а р о м Віза і інні. Поступово це п р о т и с т о я н н я із суто м а й н о в о г о пере-
передала під його управління свої володіння в Далмації імиримося на ідеологічне, коли керівництво Нінської єпархії
міста Задар, Трогір, Спліт, а також острови Црес, К р к і Ра і пню а к т и в н о п р о п а г у в а т и ідею з м і ц н е н н я в л а с н о ї автономії
У певний момент Томислав став одним із наймогутніш ні в ж и в а н н я мови місцевого населення у відправах. Виходя¬
правителів на Балканах. Східні кордони його країни сяг чи 11 суто п о л і т и ч н и х м і р к у в а н ь , х о р в а т с ь к і к н я з і , заінтересо¬
Болгарського царства, він мав підтримку п а п и Р и м с ь к о г о , р вані и п і д т р и м ц і п а п и , п о с л і д о в н о т р и м а л и с я с п л і т с ь к о ї ц е р ­
поряджався потужним ф л о т о м , щ о н а л і ч у в а в 80 в е л и к и х і 1 ковної верхівки, внаслідок чого становище Нінської єпархії
менших бойових кораблів, міг зібрати величезне військо пік іупово погіршувалося.
100 т и с . п і ш и х т а м а й ж е 60 т и с . к і н н и х вояків.
( Н-обливої гостроти церковні суперечності у хорватів набули
У 925 р. Томислав проголосив себе королем хорватів, а хо « перші десятиліття Хет. На чергову спробу Сплітського архі-
ватська держава вперше у своїй історії стала королівств » шісьопанва добитися вирішальної переваги пінське духовенст-
К о н к у р е н ц і ю Томиславові на півострові складали тільки б но ніііттіло посиленням опору, який очолив Тргур Нінський —
гари, проте він досить легко в і д б и в а в усі їхні н а п а д и . Пі( О,ІШІ і найяскравіших постатей хорватської історії.
смерті болгарського ц а р я С и м е о н а в 927 р . т а ш в и д к о г о зан 11.1 д у м к у д е я к и х д о с л і д н и к і в , приблизно в цей час папа

272 н І ' lit І 273

Римський пообіцяв Нінській єпархїі в н а й б л и ж ч о м у майбут* шіч.і відокремилися від С е р б і ї (бл. 960 p . ) . Проте до кінця
ньому дозволити проводити відправу слов'янською МОІІОЮ, Ч п о ч а т к у X I ст. н а х о р в а т і в ч е к а л о щ е д е к і л ь к а серйозних
що значною м і р о ю з м і ц н и л о її п о з и ц і ї . Ще одним важливим іні'іііичіїих і соціальних струсів. Під час чергового спалаху
чинником, який також грав на руку Гргурові Нінському ТІ чвир, с п р и ч и н е н о г о с м е р т ю к о р о л я С т е в а н а Д р ж и с л а в а (997),
його прихильникам, було п о с и л е н н я х о р в а т с ь к о г о королівот» і ч її ю і п о п о т і с н и л и в е н е ц і й ц і , а в 1018 р . х о р в а т с ь к о ю тери-
ва, якому сплачувала данину навіть така потужна євроией» іпрії ю , н е з у с т р і ч а ю ч и с е р й о з н о г о о п о р у , п е р е м о ж н о пройшло
ська держава, як Республіка Святого Марка (Венеція). ні кін і м і с ь к е в і й с ь к о . Т о г о ж р о к у х о р в а т и в и з н а л и зверхність
Р о з в ' я з к а в п р о т и с т о я н н і між хорватами, які прагнули 3 1 і
Мі к і н і її.
х и с т и т и й о с т а т о ч н о у т в е р д и т и в л а с н о г о б і с к у п а ( ц е р к в і у ЦЬО* I рипала діяльність "глаголяшів". Світські хорватські мож-
му д о п о м а г а в король Томислав), і Римською курією, котрі НПІІпалці на чолі з к о р о л е м і його найближчим оточенням,
зосередила всі зусилля на боротьбі з релігійним "сепарі- м о ї рі н м и н у л о м у н а м а г а л и с я з б е р і г а т и н е й т р а л і т е т у б о р о т ь б і
тизмом", настала в 20-ті роки X ст. З цією метою у СплІТІ нінііопадьпих ц е р к о в н и х ієрархів п р о т и Риму, тепер стали на
було п р о в е д е н о два ц е р к о в н і с о б о р и (925 р . та 928 р . ) , де Гргур Мою пік, що п р и з в е л о до н а п о в н е н н я релігійних суперечок
Нінський не зміг п е р е к о н а т и своїх о п о н е н т і в . Постановами» юнілльпим змістом. За п р а в л і н н я короля Петра Крешими-
що їх у х в а л и л и собори, заборонялося вживати слов'янську р н IV, я к и й о с т а т о ч н о п о р в а в з н а ц і о н а л ь н и м и слов'янськи¬
м о в у т а п и с ь м о в ц е р к о в н и х с п р а в а х ; усі є п и с к о п с т в а Хорві- ми і р л д н ц і я м и , відбулися дві важливі події: третій церковний
тії п і д п о р я д к о в у в а л и с я а р х і є п и с к о п о в і Сплітському, а самого і иіюр у Спліті (1060) та п о в с т а н н я "глаголяшів" (1063).
Гргура звинуватили в розкольницькій діяльності. Йому ні» II ай в а ж л и в і ш о ю , з огляду на в н у т р і ш н ю ситуацію в Хор-
віть погрожували відлучити від церкви у разі, якщо він НІ нні н , постановою третього сплітського собору була заборо¬
п р и п и н и т ь антипапської діяльності. Подальша доля видатно» ни "під з а г р о з о ю анафеми" — в и с в я ч у в а т и в с а н т и х свя¬
го д і я ч а х о р в а т с ь к о ї ц е р к в и невідома. щ е н и к і в , які не р о з у м і ю т ь л а т и н и й в і д п р а в л я ю т ь службу сло¬
Перемога Римської курії над пінським єпископом поклала край н миською мовою. На практиці для хорватів, на чиїх землях
хорватському церковному сепаратизмові серед духовенства, ОЛ$ лумніепство переважно не в ж и в а л о л а т и н и , це о з н а ч а л о за¬
не зупинила розвиток подібних настроїв серед широких мас. Ідеї к р і п м і б і л ь ш о с т і ц е р к о в і п р и п и н е н н я д і я л ь н о с т і б а г а т ь о х свя¬
відправ рідною мовою продовжувала здобувати прихильни» щеників. Ухвали собору, втілювати які в ж и т т я Рим зобов'я¬
ків. За н о в и х умов ц я ідея з н а й ш л а своє конкретно-історичн/ жи передусім хорватського к о р о л я , п р и з в е л и до поляризації
втілення в боротьбі за право використовувати хорватський і уі і п л ь с г в а . В о н и в и к л и к а л и н е в д о в о л е н н я н а й б і д н і ш и х со¬
варіант глаголиці — слов'янську абетку, винайдену в другій, ціальних верств і духовенства, котрих підтримало дрібне й
п о л о в и н і IX с т . К и р и л о м і М е ф о д і є м . Хорватські "глагол.яші"'« >' ,

іерелік дворянство, обурене королівською політикою. Пов-

патріотично налаштовані священики та їхні послідовники з мц* і пиши 1063 р . о х о п и л о в е л и к у т е р и т о р і ю . О с о б л и в о г о розма-
рян — на тривалий час перетворилися на впливовий чинник на* IV н о н о н а б у л о н а о с т р о в і К р к , з в і д к и м і с ц е в і ж и т е л і вигнали
ціонального духовного та політичного життя. міоинці.кого єпископа, обравши замість нього хорватсько-
Х—ХІ ст. минули для хорватів у нескінченних усобицях, ЯК іо. "і н а г о л я ш а " .
ще більше осіхаблювали країну за ситуації, що поступово скла* Римська курія д о к л а л а багато зусиль для п р и д у ш е н н я по¬
далася в результаті посилення відцентрових тенденцій всереди* ні м и н и . Після того, як це в д а л о с я з р о б и т и , вплив Риму на
ні Хорватії та активізації загарбницьких поривань сусідніх дер* чорваїсі.ке п о л і т и ч н е ж и т т я щ е б і л ь ш е з р і с . У 1076 р . король
жав. / І м и і рій З в о н и м и р , я к и й т а к о ж був п р и х и л ь н и к о м "латинської
Після смерті к о р о л я Крешимира (бл. 945 р.) неретвляни, н п р і н " , п о г о д и в с я п р и й н я т и к о р о л і в с ь к у к о р о н у в і д п а п и , ви¬
скориставшися з внутрішніх негараздів у Хорватії, захопилі" цідити його зверхність. Проте в 1089 р . , к о л и в і н намагався
острови Казу, Віс, Л а с т о в о , що ослабило позиції хорватів у іііи-.опаї и наказ Р и м у п р о у ч а с т ь х о р в а т і в у х р е с т о в о м у похо¬
Адріатиці. Щоправда, незабаром король Крешимир II пев­ ді, короля З в о н и м и р а було в б и т о на К н і н с ь к о м у полі під час
ною м і р о ю у р і в н о в а ж и в с и т у а ц і ю , п р и є д н а в ш и до своєї дер­ порання місцевих феодалів.
жави боснійські землі, які після смерті Чеслава Клонімиро-

274 275
ткацький в е р с т а т т о щ о , к о т р і без о с о б л и в и х з м і н використо­ ї м і п і н к и , в я к і р е м і с н и к и о б ' є д н у в а л и с я н е за ф а х о в и м , а за
вувалися упродовж наступних століть. м і" стічним п р и н ц и п о м . Таких о б ' є д н а н ь існувало чоти-
Матеріальна культура та соціально-економічна організа­ |чі с н і і и ' я п с ь к е , у г о р с ь к е , л а т и н с ь к е (італійське) та н і м е ц ь к е .
ція материкової Хорватії і розташованої на узбережжі Адріа- Іншим, у н а с л і д о к а с и м і л я ц і ї та к р о а т и з а ц і ї , виникли націо-
тичного моря Далмації мали свою специфіку, що зростала іініі.ііі кадри, що відіграли важливу роль як в економічному,
під в п л и в о м інонаціональних чинників. Разом з тим спільні інк і и к у л ь т у р н о м у р о з в и т к у нації.
слов'янська основа забезпечувала їхню спорідненість І У і ічьському господарстві в хорватських землях того періоду
близькість. іічишуіиїли феодальні відносини, причому як феодали виступали
Важливіш кроком уперед у соціально-економічному розвиту і і (Пінські можновладці, й церква. Рівень та умови життя на-
стало для хорватів, як і для інших народів Європи, будівництв іічісііпя були вкрай низькими, що спричинювало постійне
міст як центрів торговельно-господарського життя. Зміцнен і мінні е н а п р у ж е н н я й н е р і д к о п р и з в о д и л о до антифеодаль­
ня і розквіт далматинських міст і Дубровника відбуваєть них повстань. Одним із н а й п о т у ж н і ш и х в в а ж а є т ь с я повстан-
раніше, аніж становлення міських центрів у "Вузькій" Хор і і д г р с б с ь к і й єпархії в X I V ст., с п р я м о в а н е п р о т и церков¬
ватії та С л а в о н і ї , що зумовлювалося конкретно-історичнимй* них поборів (десятини).
о с о б л и в о с т я м и різних хорватських земель та н а в к о л и ш н і х ра
йонів, зокрема активним розвитком м о р с ь к о ї торгівлі й ре* ХОР ВАТСЬКА Духовна культура хорватів розвивалася на
месел, продукція яких вивозилася за м е ж і країни. КУЛЬТУРА протослов'янській основі з УІІ-ІХст. Ві­
У загальному річищі розвитку міст і збільшення їхнього зна домості про неї вкрай обмежені й часто
чення в житті областей і територій протягом ХІІ-ХШ сПІ суперечливі. Новий поштовх подальшому розвиткові культури
зростає й посилюється місто Загреб. Перші згадки про ньо& Апч прийняття християнства, а також виникнення слов'ян¬
датуються кінцем XI ст., коли тут було засновано єпископ» , І,І,ЧІ писемності. На тривалий період культурне життя хор-
ство. П і с л я п р и є д н а н н я до У г о р щ и н и Загреб став адміністра* іічіпін розпадається на дві складові: латиномовну, релігійну за
тивним осередком — тут р о з т а ш о в у в а в с я ц е н т р о д н і є ї з трьох* і містом і формою культуру панівної верхівки і релігійну куль­
хорватських жупаній. У 1217 р. в Загребі завершено будів-* туру соціальних "низів", створювану в межах діяльності "гла-
ництво кафедрального с о б о р у в р о м а н с ь к о м у с т и л і , н а цере¬ • ч чинів ".
м о н і ї у р о ч и с т о г о в і д к р и т т я я к о г о б у в п р и с у т н і й у г о р с ь к и й ко¬ І І р о т я г о м Х - Х І с т . х о р в а т с ь к о ю г л а г о л и ч н о ю а б е т к о ю ство¬
роль Андрей II. У 1243 р . в З а г р е б і знайшов порятунок від * рювалися літературні твори п р а к т и ч н о всіх видів і ф о р м , ві­
п е р е с л і д у в а н ь т а т а р о - м о н г о л і в у г о р с ь к и й м о н а р х Б е л а IV. Д л я ці ї м п х у т о й ч а с в і н ш и х є в р о п е й с ь к и х к р а ї н а х , у т о м у числі
Загреба ці відвідини закінчилися трагічно: татари захопили а п о к р и ф і ч н і та а г і о г р а ф і ч н і , які переважно перекладалися з
місто й с п а л и л и його. Разом з іншими будівлями нападники інших західноєвропейських мов, тексти легендарного харак-
зруйнували й кафедральний собор. п-ру, р е л і г і й н і п і с н і та ін.
Завдяки своєму надзвичайно вдалому розташуванню на Найдавнішою з пам 'яток хорватської писемності є "Баш-
н а й в и г і д н і ш о м у ш л я х у з Ц е н т р а л ь н о ї Є в р о п и д о І т а л і ї т а Дал¬ чанська плита"з острова Крк, яка датується приблизно 1100р.
мації, Загреб традиційно привертав до себе особливу увагу, і являє собою короткий запис глаголицею, в якому йдеться
Тому місто ш в и д к о відбудували, й воно знову перетворилося про ге, щ о к о р о л ь З в о н и м и р п о д а р у в а в м о н а с т и р ю Св. Люції
на один з провідних центрів ремісництва й торгівлі. Цьому м и повість під н а з в о ю Л е д и н а . Г л а г о л и ц е ю н а п и с а н о й " В и н о -
з н а ч н о ю м і р о ю с п р и я л о н а д а н н я З а г р е б у с т а т у с у в і л ь н о г о міс¬ ноньський законник" (1288) — о д и н і з п е р ш и х п р а в о в и х до¬
та, підпорядкованого безпосередньо королю, що відкривало кументів у Європі.
в ті ч а с и д о д а т к о в і перспективи в організації як самого ви¬ Паралельно з глаголицею на хорватських землях поширював¬
робничого процесу, так і реалізації створених матеріальних , ч інший варіант слов 'янської абетки — кирилиця, а з Х^ст. —
цінностей. и і нічниця. Саме латиниця в и к о н а л а місію, що в и я в и л а с я не¬
Ремісництвом і торгівлею у "Вузькій" Хорватії на перших п о с и л ь н о ю для глаголиці, я к а п р о т я г о м усього періоду свого
п о р а х з а й м а л и с я п е р е в а ж н о і н о з е м ц і . У З а г р е б і в X I I I ст. д і я - н пушіння (до к і н ц я XIII ст.) використовувалася виключно

278 279
сільським населенням, латиниця ж стала загальновизнаним
письмом.
Широкого розмаху набуває у хорватів ц е р к о в н а архітекту­
ра, яка в різних областях мала свою специфіку, пов'язану )
о р і є н т а ц і є ю н а ті ч и і н ш і і н о н а ц і о н а л ь н і з р а з к и та з м і с ц е в и м Лекція
колоритом. Характерним елементом цієї архітектури вважає­
ться "плетена орнаменталістика" — осібна форма кам'яної
скульптури, виконана в необ'ємному (плоскому) рельєфі. ДУБРОВНИК
Характерним прикладом народної культури є оригінальні І ДАЛМАЦІЯ
за ф о р м о ю могильні пам'ятники — "мрамори", — які виріз»
нялися в и с о к и м художнім рівнем, а також особливою якістю
В X-XV ст.
обробки каменю. Ці п а м ' я т н и к и т а к о ж відігравали роль засо-'
бу с т и х і й н о г о н а р о д н о г о п р о т е с т у п р о т и н а с а д ж у в а н н я като¬
Дубровник і Далмація в Х - Х І ст.
лицтва: замість хреста на них вирізьблювали с о н ц е т а півмі¬
Розквіт Д у б р о в н и к а . Д а л м а ц і я
сяць. •
вХІІ-ХІУст.
Хорватська культура Х—ХУ ст. досягла високого рівня роз­
витку й мало чим поступалася іншим західноєвропейським куль* Економічні т а політичні з д о б у т к и ( п е р ш а
п о л о в и н а X V с т . ) . Актуалізація
турам, які були для неї невичерпним джерелом нових художніх
османської загрози
ідей і форм. Співіснування, з о д н о г о боку, н а р о д н о ї , а з іншо¬
го — латиномовної, культури в межах єдиної національної Дубровницько-далматинське літературне
Відродження
к у л ь т у р и с п р и я л о г а р м о н і й н о с т і й б а г а т о р і в н е в о с т і її р о з в и т ¬
ку, з а б е з п е ч у в а л о хорватам можливість швидкого подолання
р о з р и в у , щ о і с н у в а в між н и м и та і н ш и м и н а р о д а м и Є в р о п и в ДУБРОВНИК Топонім "Далмація" спочатку вживався
галузі культурного розвитку, не загрожуючи денаціоналі¬ 1 ДАЛМАЦІЯ як назва території від Драча або Бара до
зацією. В Х - Х І ст. Гстрії та Дунаю. І н к о л и й о г о т а к о ж ви¬
користовували як синонім іншої наз-
ин "Іллірик", м а ю ч и на увазі "Вузьку" Д а л м а ц і ю , до якої
РЕКОМЕНДОВАНА Дринов М. Заселение Б а л к а н с к о г о полуост­ пін н о с и л и Адріатичне узбережжя від г и р л а річки Дрини на
ЛІТЕРАТУРА рова славянами. Москва, 1873. ш и н н і д о р і ч к и Арії н а п і в н о ч і , в Істрії. Саме таке значення
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963. і о м о н і м а з б е р е г л о с я за н и м дотепер.
Т . 1. Далмація, як і Б а л к а н с ь к и й півострів у цілому, опинилася
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т. між З а х і д н о ю і С х і д н о ю Р и м с ь к и м и і м п е р і я м и , в н а с л і д о к ч о -
М о с к в а , 1998. Т. 1. ю приблизно в с е р е д и н і V I I ст. в і д б у в с я п о д і л к р а ї н и на дві
О ч е р к и и с т о р и и культуры с л а в я н . Москва, час п і н и — північну і південну, — перша з яких (Римська
1996. Іапмація) о п и н и л а с я під владою Риму, а друга — Візантії.
Смирнов И. О ч е р к и с т о р и и х о р в а т с к о г о го­ До IX ст. п р о в і д н и м ц е н т р о м Д а л м а ц і ї в в а ж а в с я Дубров-
с у д а р с т в а д о п о д ч и н е н и я его у г о р с к о й к о ­ иик, але п о д а л ь ш а й о г о д о л я н е з б і г а є т ь с я з д о л е ю цієї про¬
р о н е . К а з а н ь , 1879. міннії. У п е р е л і к у м і с т , я к і , з г і д н о з р о з п о р я д ж е н н я м візан-
Чрня 3. И с т о р и я х о р в а т с к о й к у л ь т у р ы . За­ і м і с ь к о г о і м п е р а т о р а В а с и л і я І М а к е д о н я н и н а ( 8 6 7 - 8 8 6 ) , ма¬
г р е б , 1965. ні сплачувати д а н и н у хорватському ж у п а н о в і , Д у б р о в н и к не
Hrvatski povijesni zemljovidi. Z a g r e b , 1998. фпурує. Далмація в 995р. потрапила під владу Венеції, пізні¬
ше - під руку хорватських державців, потім — під зверхність
Ні шитії, знову під Венецію, й зрештою увійшла до складу угор-

281
ського королівства. Дубровник до 1205 р. визнавав владу Візан­ ' И п р і ж і ш ц ь к і к у п ц і , був д о с и т ь ш и р о к и м і р і з н о м а н і т н и м . Чи-
тії (з невеликими перервами), протягом 1205-1358 рр. перебу­ мннші з и с к д у б р о в ч а н а м п р и н о с и л а т о р г і в л я с і л л ю , я к у в и д о -
вав під контролем Венеції, а в 1358-1526 рр. — під захистом Г ііміа'іи па с о л я н и х ш а х т а х у Б о с н і ї та С е р б і ї . В о н и не гребу-
покровительством Угорщини. ии'їїі іі "живим товаром": работоргівлю в Дубровнику було
Дубровник виник на початку VII ст. поблизу колишнього грець­ і ш і и р о і і с н о лише в 1416 р .
кого міста Епідавр, на місці якого пізніше утворилося досить І*ксплуатація соляних шахт, а також місць видобутку ін¬
велике римське поселення, зруйноване, як вважають, травун- ших к о р и с н и х к о п а л и н н а с е р б с ь к і й та б о с н і й с ь к і й території
ськими сербами. Його жителі, я к и м пошастало врятуватися, ініи.і'іа з м о г у д у б р о в ч а н а м з а р о б и т и б а г а т о г р о ш е й . В е л а с я вона
й з а с н у в а л и в д е к і л ь к о х к і л о м е т р а х від с т а р о г о п о с е л е н н я но­ нитики венеційським кредитам. Однак економічне співробі-
ве місто (на думку інших дослідників, спочатку утворилося іпппіпо Дубровника і Венеції аж н і я к не свідчило про без¬
два п о с е л е н н я : с л о в ' я н с ь к е — Д у б р о в н и к — у горах, і роман­ хмарність їхніх п о л і т и ч н и х в і д н о с и н . Н а в п а к и , п р о т я г о м у с ь о г о
ське — Рагуза — на н е в е л и ч к о м у острові, які згодом злилися періоду свого і с н у в а н н я Д у б р о в н и к н а м а г а в с я т р и м а т и с я по¬
в одне). Н е з а б а р о м до з а с н о в н и к і в Д у б р о в н и к а приєдналися нині під Венеції як г о л о в н о г о к о н к у р е н т а , всіляко сприяючи

мешканці навколишніх островів та міста Салони, що також н п о р о г а м . Ц я т е н д е н ц і я я с к р а в о в и я в и л а с я в ж е у X ст.: с к о ­

рим а н ш и с я д о б р и м и стосунками з сильними в ту п о р у не-
зазнали нападу об'єднаних сил с л о в ' я н та аварів.
ре і п л и н а м и , які завдавали великих втрат венеційському
Слов 'ямський та романський елементи співіснували вДубро-
фнотні, дубровчани п і д т р и м у в а л и б у д ь - я к і їхні дії п р о т и Ве¬
вмику з перших років його історії. Якийсь час романське нача­
неції.
ло д о м і н у в а л о , а слов'янське ледве вгадувалося в периферій­
них галузях ж и т т я . Згодом, приблизно з X ст., слов'янська У 1000 р . , п і с л я т о г о я к в е н е ц і й с ь к и й д о ж П е т р I I Орсеоло
стихія дедалі і н т е н с и в н і ш е проникає в к у л ь т у р у й п о б у т міс¬ ш п кори в Неретву, а згодом і більшу частину Північної Дал-
та, що врешті-решт спричинило практичну "слов'янізацію" маші, Дубровник був з м у ш е н и й визнати зверхність Венеції.
Дубровника в XIII ст.* Проте з останньої ч в е р т і X V ст. тут І Іе ілдовго п е р е д т и м і Д а л м а ц і я , і Д у б р о в н и к с е р й о з н о пост¬
знову переважає романський елемент. раждали в результаті нападу на ни х військ м а к е д о н с ь к о г о ца¬
Прийняття слов'янами християнства, шо розпочалося в ри < а м і і і л а , я к и й с в о ї м и у с п і ш н и м и д і я м и п р о т и В і з а н т і ї з н а ч ¬
першій половині IX ст., о с о б л и в о активного характеру набу­ інні і м і р о ю посприяв посиленню позицій Венеції на адріа-
ває в й о г о другій п о л о в и н і . Воно відбувалося в умовах гострої і іншому узбережжі. У 1018 р. держава Самійла втратила
б о р о т ь б и с х і д н о г о ( в і з а н т і й с ь к о г о ) і з а х і д н о г о ( р и м с ь к о г о ) об¬ не іалежність. Візантійська армія досягла Примор'я, внаслі¬

рядів. Співіснування слов'янського і романського елементів док мого під владу К о н с т а н т и н о п о л я п о в е р н у л и с я Дубровник
і нас п і н а Д а л м а ц і ї . П р и н а г і д н о з а з н а ч и м о , щ о в цей час візан-
у Дубровнику ще більше загострило цю боротьбу, н а трива¬
ішіпі.кий імператор Василій II стає верховним правителем усіх
л и й час з а б е з п е ч и в ш и майже рівну присутність у релігійному
пінііснних слов'ян, крім словенців.
житті міста як православної, так і католицької церкви.
Р о з т а ш о в а н и й м і ж в а ж к о д о с т у п н и м и г о р а м и т а м о р е м , Ду¬ И о с т а н н і й ч в е р т і X I ст. Д а л м а ц і я і Д у б р о в н и к опинилися
б р о в н и к п о с т і й н о відчував потребу в н о в и х теренах, нарощуй н юні інтересів нової для Волконського півострова зовнішньої
ю ч и свої в о л о д і н н я за р а х у н о к п р и д б а н н я чи о р е н д и з е м е л ь у і іти - норманів, які підкорили в 1073 р . в с ю "візантійську"
н а й б л и ж ч и х с у с і д і в — п р а в и т е л і в Х у м у й Т р а в у н і ї , з а я к у спла¬ І І і п д е н н у І т а л і ю і, п і д б у р ю в а н і Р и м с ь к о ю к у р і є ю , намагалися
чував щ о р і ч н у винагороду, що називалася "могорич". п р о д о в ж и т и наступ н а і н ш і території, підвладні Візантії. Про-
Основним заняттям дубровчан вважалася торгівля, яку вели ін і ом 1081—1085 р р . Д у б р о в н и к в и з н а в а в з а л е ж н і с т ь від н о р ¬
навіть представники аристократії і яка зрештою зробила Дуб¬ манів, що дало йому змогу п о ш и р и т и торгівлю на південно-
ровник впливовим чинником економічного життя в масштабах і г .і (і м і с ь к і о б л а с т і , а т а к о ж н а А п у л і ю т а С и ц и л і ю . У н а с т у п н і
цілого регіону. Перелік товарів, щ о їх р о з в о з и л и по всіх усюдах інки цей регіон перетворився на одну з найважливіших для
К о р о в н и к а е к о н о м і ч н и х з о н , в и к о н а в ш и до того ж р о л ь про¬
міжної л а н к и в розвитку торговельних зв'язків у межах усьо-
* П . Й . Ш а ф а р и к , з яким погоджувапся О. М . Бодянський, датував
завершення цього процесу кінцем XII ст. і" ередземномор'я.

282 283
 Дослідники звернули увагу на те, що Дубровник, на від­ Цубровник зберіг свій попередній державно-політичний уст­
міну від більшості інших середньовічних держав і державних рій v формі аристократичної республіки (однак центральний
утворень, для яких єдиним джерелом збагачення були війни, прищ миконавчої влади — Мале Віче — відтоді м а в очолюва-
усі свої надії на зростання могутності та авторитету пов 'я- і и представник Венеції), а також п р а к т и ч н о цілковиту свобо­
зував з торгівлею. Шукаючи покровителів серед потужних д у і и р і о в о - с к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і . У 1206 р . в і н з а к р і п и в цю
сусідів і "великих" держав, укладаючи угоди з іншими і мнім іду, д о м і г ш и с ь торговельних п і л ь г від п р а в и т е л я Епіру
суб'єктами тогочасних міжнародних відносин, дубровчани (•німіїі з д е р ж а в , щ о в и н и к л и п і с л я п а д і н н я В і з а н т і й с ь к о ї ім­
завжди прагнули домогтися від протилежної сторони тих перії н 1204 р.) — т р а д и ц і й н о г о п о л і т и ч н о г о суперника Рес-
чи інших пільг у торгових операціях, а діставши ці пільги, иуппіки Святого Марка.

міцно за них трималися. Протягом першої половини XIII ст. Дубровник значно акти¬
ві іунав торгівлю за рахунок укладення великої кількості догово¬
РОЗКВІТ На початку XII ст. зазнала змін полі- ры і правителями низки держав і державних утворень Сходу і
ДУБРОВНИКА. тична ситуація в Далмації, що опини- І,поду про надання тих чи інших пільг. До торговельних угод
ДАЛМАЦІЯ лася під в л а д о ю У г о р щ и н и , яка посту- 'Я І х р о к і в X I I ст. з н е р е т в л я н а м и , Х у м о м , і т а л і й с ь к и м и міс-
В Х Н - Х І У ст. пово витісняла з адріатичного узбереж­ імми А н к о н о ю і Б а р о м д о д а ю т ь с я у г о д и зі С т е ф а н о м Першо-
жя Венецію. Відтоді У г о р щ и н а тривалий иііиапим (1215 р . , п і д т в е р д ж е н о 1222 р . ) , б о л г а р с ь к и м царем

час брала участь у п о л і т и ч н и х процесах, п о в ' я з а н и х з Далма¬ І паном А с е н о м II ( 1 2 3 0 ) , і т а л і й с ь к и м и м і с т а м и Ф е р р а р о ю , Рі-

міні, Равенною (1231) та і н . , С п л і т о м , Шибеніком, хумським
цією, дедалі у с п і ш н і ш е втручаючись у традиційну конкурен¬
князем Андрієм, боснійським баном Нінославом (1234) то-
ц і ю В і з а н т і ї і В е н е ц і ї . Ц я к о н к у р е н ц і я в д р у г і й п о л о в и н і X I I ст.
то Дубровник фактично здобув п р а в о вільної торгівлі прак-
п р и н о с и л а у с п і х к о ж н і й із с т о р і н п о ч е р з і . У 1167 р . візантій¬
іичпо в усіх сусідніх д е р ж а в а х і територіях: Сербії (Рашці),
с ь к е в і й с ь к о , н е з у с т р і ч а ю ч и о с о б л и в о г о о п о р у , п р о й ш л о че¬
Боснії, Болгарії, Епірі, Албанії т о щ о .
р е з у с ю Д а л м а ц і ю від С п л і т а д о Б а р а , в н а с л і д о к ч о г о і Далма¬
ція, і Д у б р о в н и к п о в е р н у л и с я п і д с у в е р е н і т е т В і з а н т і ї ( н а те¬ іа частої зміни правителів і відсутності послідовності в дер-
риторії Далмації в цей час уперше було створено окрему жшшій політиці й міждержавних домовленостях Дубровник му-
адміністративну одиницю). У 1171 р. Д у б р о в н и к ненадовго і їм підписувати угоди з кожним із володарів держав і терито¬

захопила Венеція, але, п р и й н я в ш и з а х и с т н о р м а н і в , у ж е на¬ рій, що його оточували. У нових договорах дубровчани нама-
і пнися з а в ж д и д о т р и м у в а т и с я п р и н ц и п у п і д т в е р д ж е н н я засад,
ступного року дубровчани позбавилися "опіки" Республіки
ык п а л е н и х у п о п е р е д н і х . О. Б о д я н с ь к и й з в е р н у в увагу на т е ,
Святого Марка. Далмація відразу після смерті візантійського
і по с е р е д т а к о г о р о д у у г о д Д у б р о в н и к а з іншими суб'єктами
імператора Мануїла К о м н і н а ( 1 1 8 0 р . ) п о в е р н у л а с я п і д зверх¬
міжнародних відносин є грамоти, присвячені виключно під-
ність У г о р щ и н и . 1 1 8 5 р . Д у б р о в н и к , п р а г н у ч и у б е з п е ч и т и се¬
і иердженню попередніх. Наприклад, грамота боснійського ба-
бе від д о м а г а н ь С т е ф а н а Н е м а н і , з н о в у п о к л и к а в н а д о п о м о ¬
на Куліна, а також окремі фрагменти грамот сербських пра¬
гу н о р м а н і в , але в 1192 р . Візантія відновила над н и м свій
нії г е л і в Владислава й Уроша І вказують на наявність анало-
контроль. А

ІІ'ІНИХ д о к у м е н т і в , що регулювали торговельні відносини

З останньої чверті XII ст. розпочинається період процві­
Дубровника з Боснією та Сербією часів Стефана Немані та
тання Дубровника, який значно розширив свою територію й сут­
перших Неманичів. У пізніших договорах з боснійськими ба-
тєво збільшив торговельний оборот — передовсім завдяки ду¬
пами та к о р о л я м и Д у б р о в н и к посилається на свої домовле¬
же в и г і д н и м д л я себе угодам з б о с н і й с ь к и м баном Куліном і
ності з к о р о л е м Т в р т к о І. З б е р е г л и с я д о к у м е н т и , я к і с в і д ч а т ь ,
Стефаном Неманею, а також зміцненню зв'язків з іншими
ш о и ж е у IX с т . д у б р о в ч а н и прагнули закріпити окремі пра¬
партнерами. Визнання дубровчанами зверхності Венеції в
нії л а т о р г і в л і в у г о д а х , у к л а д е н и х н и м и з т о г о ч а с н и м и прави-
1205 р . , під я к о ю в о н и з а л и ш а л и с ь до 1358 р . , т а к о ж сприяло
іелями Т р а в у н ї ї та Хуму.
економічному зростанню Республіки Святого Влаха ( с а м е так
Домовляючись з представниками центральної влади тієї
називали Дубровник), о с к і л ь к и на т р и в а л и й час перетворило
•пі і н ш о ї д е р ж а в и — передусім це стосується С е р б і ї та Бос-
головного конкурента на партнера.
285
284
нії, — Дубровник разом з тим завжди прагнув підтримувати м ішч б о с н і й с ь к о г о бана: одне угорське військо в и р у ш и л о в
прямі контакти й з окремими місцевими правителями, що за іючіа п р о т и н е п о к і р н о г о С п л і т а , і н ш е — п р о т и Б о с н і ї . Перше
доби феодалізму давало безперечні переваги. Про мудрість і за¬ нійп.ко очолював славонський бан Діонісій, який влітку
вбачливість д у б р о в н и ц ь к и х політиків свідчить, зокрема, і той ! М-І р . , р а з о м з т р о г и р я н а м и , р о з п о ч а в о б л о г у С п л і т а й н е з а ¬
факт, шо в договорі, укладеному н и м и з болгарським царем баром примусив непокірне місто в и з н а т и свою поразку. Ін¬
Михайлом Асеном, закріплювалося право Дубровника зали¬ тим військом керував сам Бела, я к и й дістався до міста Глаш-
шатися в р а м к а х уже і с н у ю ч и х в і д н о с и н із С е р б і є ю навіть у *о в Б о с н і ї , д е з у п и н и в с я , щ о б р о з п о ч а т и п е р е г о в о р и з б а н о м
разі, я к щ о М и х а й л о А с е н її підкорить. І ІІиоснавом.

Найбільші обмеження в торговельних операціях для Дубров¬ Початок 50-х років ХНІ ст. виявився для Дубровника бага¬
ника передбачали його угоди з Венецією. Особливо жорсткими тим на події. У 1251 р . ж и т е л і м і с т а , н е в д о в о л е н і д і я м и вене¬
ці о б м е ж е н н я були в тих в и п а д к а х , к о л и д о в о д и л о с я регламен¬ ц і й с ь к о г о к н я з я , к о т р и й о ч о л ю в а в М а л е Віче, в и г н а л и й о г о з
тувати діяльність у зонах, однаково п р и в а б л и в и х як для од¬ міс і а. Цс ф а к т и ч н о о з н а ч а л о в і д м о в у від п а т р о н а т у Венеції,
нієї, так і для і н ш о ї с т о р о н и . В е н е ц і я у с в о ї х с т о с у н к а х з тор¬ (і/іпак у 1252 р . В е н е ц і я т а к и з м у с и л а Д у б р о в н и к в и з н а т и її
говим партнером максимально використовувала право силь¬ тер.чпість, д о д а в ш и п р и цьому нові о б м е ж е н н я й зобов'язан¬
ного. Так, згідно з угодою 1232 р . , д у б р о в н и ц ь к і купці мали ні! Гою ж року зазнав деяких змін п о л і т и ч н и й устрій Рес-
с п л а ч у в а т и з а т о в а р и , я к і в о н и п р и в о з и л и д о В е н е ц і ї з Візан¬ иуоміки С в я т о г о Влаха: с ф о р м о в а н о н о в и й д е р ж а в н и й о р г а н —
тії, 5 % мита, а за т о в а р и з Є г и п т у , Тунісу та "варварських" Иічс б л а г о р о д н и х ( С е н а т ) . У ч е р в н і 1252 р . , в н а с л і д о к загост-
к р а ї н — 20 % . З і н ш о г о б о к у , т о в а р и , щ о н а д х о д и л и з Д а л м а ¬ ргмия відносин Дубровника з Сербією, між н и м и розпочала-
ції, Хорватії, Боснії, С е р б і ї та і н ш и х т е р е н і в , р о з т а ш о в а н и х у і и мі і п 1а.

глибині континенту, митом узагалі не обкладалися. Попа була в и к л и к а н а п е р е д у с і м т е р и т о р і а л ь н и м и супереч¬

У1241 р. Далмація зазнала руйнівних набігів татарських за¬ нім п. Д у б р о в ч а н и т р и в а л и й час п о с т у п о в о з а х о п л ю в а л и зем¬
гонів, які, перемігши руських князів і угорського короля, досягли ні, я к і о ф і ц і й н о н а л е ж а л и Р а ш ц і , р о з в о д я ч и н а н и х н о в і ви¬
Адріатичного узбережжя. Повертаючись із Центральної Єв¬ ї в ч р а д н и к и й с п о д і в а ю ч и с ь у м а й б у т н ь о м у у т р и м а т и їх з а с о -
р о п и та Б а л к а н у рідні с т е п и , т а т а р и н и щ и л и й г р а б у в а л и все, (юіо н е л и ш е д е - ф а к т о , а й д е - ю р е , п о с и л а ю ч и с ь на давність
щ о б а ч и л и . У р я т у в а л и с я л и ш е т і м і с т а , я к і м а л и п о т у ж н і сті¬ вонодіння. Сербські державці час від часу нагадували дубровча-
ни (у т о м у ч и с л і Котор). нам про свої права на спірні території. Урош також вирішив
домогтися своїх п р а в за д о п о м о г о ю військової сили, маючи
Одним із наслідків татарської навали стала війна між дал­
п и мсті в о д н о ч а с о с л а б и т и е к о н о м і ч н у е к с п л у а т а ц і ю власної
матинськими містами Сплітом і Трогиром, що в певний мо­
країни Дубровником.
мент могла поширитися на весь субрегіон. Причиною цього
к о н ф л і к т у була г р а м о т а у г о р с ь к о г о к о р о л я Б е л и від 18 т р а в н я І Іриводом для початку б о й о в и х дій стали с п р о б и Дубров¬
1242 р., згідно з якою Трогир діставав право на володіння ника перевести під свою ю р и с д и к ц і ю а р х і є п и с к о п с т в о у місті
з е м л я м и , ч а с т и н у з я к и х ж и т е л і С п л і т а в в а ж а л и за свої. Сплі- Бир і відчайдушні зусилля п р а в л я ч и х кіл Р а ш к и — як церко-
чани у відповідь н а п а л и на трогирян. На боці п е р ш и х висту\ ІІІІІІХ, т а к і с в і т с ь к и х — з а в а д и т и ц ь о м у . Д а л о с я в з н а к и й о с о -
пили боснійський бан Нінослав, хумський князь Андрій і ще (іис іс н е г а т и в н е с т а в л е н н я до Д у б р о в н и к а к о р о л я У р о ш а , який
дехто з сусідів; д р у г и м узялись активно допомагати хорватсь¬ підозрював дубровчан у підтримці свого головного конкурен-
кі ф е о д а л и , вірні к о р о л ю Белі. О б ' є д н а н і сили сплічан і бос- ін Пладислава у його намаганнях повернути собі рашківсь-
нійців рушили на Трогир. Узяти штурмом добре укріплене киіі престол.
місто їм не вдалося, але в с ь о м у , що знаходилося поза фор¬ Иійна між Д у б р о в н и к о м і Рашкою тривала, х о ч а й з пе¬
т е ч н и м м у р о м , було з а в д а н о з н а ч н о ї ш к о д и . З г о д о м сплітське рервами, понад два р о к и й завершилася в о с е н и 1254 р . п е р е ­
військо здійснило напади й на інші далматинські міста, які мін о ю Уроша, що цілком відповідало реальному співвідно¬
підтримували Трогир, зокрема на Кліс. шенню військових сил. Дубровник здебільшого покладався
Король Бела, до якого звернулись т р о г и р я н и , поставився іі.і д о п о м о г у с о ю з н и к і в , щ о їх с т а р а н н о й н а п о л е г л и в о д о б и ¬
до подій у Далмації дуже с е р й о з н о , щ о п о я с н ю в а л о с я участю рав м а й ж е д е с я т ь р о к і в . П р о т е я к б о л г а р и , котрі підтримали

286 287
дубровчан, так і хумський князь Радослав, який також спо­ іп* и І Візантією, яка підтримувала Генуезьку р е с п у б л і к у у
чатку став на їхній бік, дуже ш в и д к о п р и п и н и л и а к т и в н і дії, міІГій п р о т и В е н е ц і ї . У в і д п о в і д ь н а ц е й к р о к с е р б с ь к о г о д е р -
залишивши Дубровник сам на сам з королем сербів. Після цьою * І І ш пі д у б р о в ч а н и з а х о п и л и о с т р і в М л є т і з а б л о к у в а л и с т р а -
Дубровник мусив прийняти умови Уроша й підписати дуже не­ і ї м ічі ю в а ж л и в е д л я с е р б і в г и р л о р і ч к и Б о я н а . У в е р е с н і 1 3 0 2 р .
вигідний для себе мирний договір. Його стосунки з сербським конфлікт було вичерпано, й Мілутин повернув Дубровникові
королем і після цього залишалися вкрай напруженими, І II НІ и о давні привілеї.
1268 т а 1275 роках між н и м и знову відбувались збройні су¬ Після цього відносини Дубровника з сусідніми країнами, насе­
тички. леними сербами, поступово поліпшуються. Цю зміну ситуації
Остання з них виявилася для Дубровника напрочуд иди- дуорончани використали для вирішення одного з головних
лою: коли сербське військо під п р о в о д о м Уроша обложило і моїх з а в д а н ь — з б і л ь ш е н н я т е р и т о р і а л ь н и х в о л о д і н ь . У 1 3 2 4 р.
місто, д у б р о в н и ц ь к и й князь Петар Чеполо вперше в історії грроський король С т е ф а н Д е ч а н с ь к и й п е р е д а в у р о з п о р я д ж е н -
Р е с п у б л і к и С в я т о г о Влаха не о б м е ж и в с я л и ш е у с п і ш н о ю обо­ ІНІ Дубровника місцевість Конавле (остаточно Конавлестало
р о н о ю , а й в и й ш о в за ф о р т е ч н і м у р и і н а п а в н а супротивни­ ііуіїроііііНиЬКНМ у п е р ш і й чверті XV с т . ) , а в 1 3 3 3 р. б о с н і й ­
ка, з м у с и в ш и його відступити. Н а д е я к и й ч а с і н і ц і а т и в у у ду- ський бан Стефан II К о т р о м а н о в и ч і новий сербський ко­
бровницько-сербському протистоянні перехопили дубровча- роль Д у ш а н — півострів П е л е ш а ц та м і с т е ч к о С т о н , яке віді-
ни. Дубровницькі кораблі почали атакувати розташовані на іравало роль "ключа" д о П е л е ш а ц а . Крім того, поблизу Сто­
у з б е р е ж ж і с е р б с ь к і м і с т а й г р а б у в а т и їх. О д н а к п і д ч а с одного пи розміщувалися важливі соляні копальні. Нові здобутки
з т а к и х н а с к о к і в н а п а д н и к и п о т р а п и л и у засідку, влаштовану к о ш т у в а л и Д у б р о в н и к у 8 т и с . п е р п е р і в * . П о 5 0 0 п е р п е р і в ви¬
сербами. У полоні опинились сорок представників найзнат- щ и п у в а л о с я щ о р о к у у вигляді " п о д а р у н к і в " с е р б с ь к и м коро¬
ніших дубровницьких а р и с т о к р а т и ч н и х р о д і в . Д в о х із н и х — тім і боснійським банам. П е р е д б а ч а л о с я також сплатити по
Бенедикта Гундулича та з а с т у п н и к а Петара Чеполо — з а на¬ 11)00 дукатів як з а о х о ч е н н я т и м п р е д с т а в н и к а м к о р о л і в с ь к о г о
казом Уроша осліпили. оючсння, котрі с п р и я л и позитивному для Дубровника роз¬
к у п а н н ю п и т а н н я . О с н о в н о м у п о с е р е д н и к о в і — Н і к о л і Бучі з
У другій половині 80-х р о к і в X I I I ст. к о н ф р о н т а ц і я Дуб­
К о гора — п р а в и т е л і Д у б р о в н и к а п о о б і ц я л и з е м е л ь н у д і л я н к у
ровника і сербських державців — т е п е р уже с и н а У р о ш а , ко­
м 1Іубровнику та м а є т н о с т і в Стоні.
роля Мілутина — тривала, завдаючи дубровчанам чималих
збитків. Кінець століття видався для них узагалі дуже важ­ І Ісобхідність домовлятися про купівлю Стона о д н о ч а с н о з
ким: крім постійних проблем із сербами, доводилося весь час і грбським королем і боснійським б а н о м була викликана тим,
бути напоготові, щоб захиститися від інших агресивних сусі­ що реальним володарем Хуму (до якого входив і Стон) був
дів — омішан і неретвлян, які грабували дубровницьких торгов' ГІІНІ, проте Стон і Пелешац визнавали зверхність короля й
ців на морі. У 1296 р . в м і с т і с т а л а с я в е л и к а п о ж е ж а , я к а зни­ формально належали йому. Розуміючи делікатність ситуації і
щ и л а м а й ж е всю ц е н т р а л ь н у ("стару") частину Д у б р о в н и к а , а прагнучи з а х и с т и т и власні інтереси в майбутньому, дубров-
також значну частину його о к о л и ц ь . Дехто з жителів, котрим • І І І І І И д о м о в и л и с я з о б о м а — ф а к т и ч н и м і ю р и д и ч н и м — гос¬
п о щ а с т и л о в р я т у в а т и с я , з б и р а в с я н а в і т ь п о к и н у т и ц е м і с ц е I, п о д а р я м и т е р е н і в , на які п р е т е н д у в а л и . Правильність такого
так с а м о я к їхні п р а щ у р и в VII ст., заснувати нове місто. З підходу підтвердили події 1346 р., коли Х у м о с т а т о ч н о пе¬
великими труднощами в д а л о с я з а в а д и т и ц ь о м у з а д у м у і роз­ рейшов під суверенітет с е р б с ь к о г о короля.
почати відбудову Д у б р о в н и к а в й о г о т р а д и ц і й н и х межах. Ця У Далмації в першій чверті XIV ст. також відбувалися важ­
відбудова з д і й с н ю в а л а с я за н а п е р е д р о з р о б л е н и м і затвердже¬ ний події. У1319 р. Шибенік, а невдовзі й Трогир заявили про
ним планом. ний вихід з-під зверхності хорватського бана Младена Шубича,
У 1301 р . к о р о л ь Мілутин, я к и й н е з а д о в г о п е р е д т и м ви¬ ввійшовши при цьому підтримку й з а х и с т у Венеції. Сфор¬
з н а в за Д у б р о в н и к о м у с і й о г о т р а д и ц і й н і п р а в а й п і л ь г и , пі¬ мувався політичний с о ю з п о в с т а л и х д а л м а т и н с ь к и х міст і х о р ¬
шов на чергове загострення відносин, наказавши заарешту¬
* Перпер — грошова о д и н и ц я Д у б р о в н и к а ; д о р і в н ю в а в венеційській
вати всіх д у б р о в н и ц ь к и х купців на території Сербії. У такий
і ІНЧИОНІЙ о д и н и ц і , щ о свідчило п р о й о г о вагу.
спосіб М і л у т и н в и я в и в с о л і д а р н і с т ь зі с в о є ю н о в о ю союзни-
289
288 І'і I .'764
ватських феодалів, невдоволених Ш у б и ч е м . До союзу приєд­ Водночас у травні 1358р. визнав зверхність Угорщини Дуб¬
нався й бан Боснії Стефан, я к и й також прагнув скинути Шу- ровник, який залишався частиною "Хорватсько-Угорської Коро¬
бича. ни " до 1526р. В і д п о в і д н о до у г о д и , п і д п и с а н о ї в місті Више-
Угорський король Карл, якому тоді н а л е ж а л и Хорватія і і рад, Д у б р о в н и ц ь к а республіка зберігала всі а в т о н о м н і права,
Д а л м а ц і я , с п р и й н я в ц е й виступ я к в и к л и к д л я себе. Він в и р я ­ які вона мала, перебуваючи під в л а д о ю Венеції. Обов'язки
див військо під п р о в о д о м славонського бана Івана Бабунича перед н о в и м патроном передбачали сплату йому 500 дукатів
на хорватів, а сам на чолі і н ш о г о війська р у ш и в до Далмації. н а р і к , у ч а с т ь д у б р о в н и ц ь к и х в і й с ь к о в и х к о р а б л і в у в с і х вій¬
Н е з в а ж а ю ч и на п е в н и й успіх походу, Д а л м а ц і я й надалі зали­ нах у г о р с ь к о г о к о р о л я , п р и й н я т т я й о г о с а м о г о з супровідни¬
шалася об'єктом дипломатичних і воєнно-політичних сутичок к а м и за р а х у н о к м і с ь к о г о б ю д ж е т у , о б о в ' я з к о в е використан¬
заінтересованих сторін, насамперед Угорщини та Венеції. н я у г о р с ь к о г о п р а п о р а т о щ о . Зі с в о г о б о к у к о р о л ь Угорщини
У 1345 р . Д у б р о в н и к одержав у власність острів Млєт, що б р а в н а себе з о б о в ' я з а н н я з а х и щ а т и Д у б р о в н и к від зовнішніх
сприяло зміцненню його міжнародного авторитету й еконо¬ ворогів, а т а к о ж п і д т в е р д ж у в а в й о г о п р а в а на всі попередньо
м і ч н о ї п о т у ж н о с т і . Ц е с т а л о с я з а п р а в л і н н я к о р о л я (з 1346 р . — здобуті т е р и т о р і а л ь н і володіння. Король дозволив дубровча-
царя) Душана, з ім'ям якого пов'язується значне потепління нам торгувати як з В е н е ц і є ю , так і з С е р б і є ю , навіть у випад¬
відносин між Д у б р о в н и к о м і Сербією. В о н о було викликане ку, я к щ о Угорщина воюватиме з к и м о с ь із н и х . Поштовхом
суб'єктивними чинниками: під час б о р о т ь б и за п р е с т о л між для дальшого економічного піднесення Дубровника стало
Д у ш а н о м і й о г о б а т ь к о м — С т е ф а н о м Д е ч а н с ь к и м — Дубров¬ одержання від п а п и Римського Григорія XI дозволу на тор­
н и к д о п о м і г Д у ш а н о в і , п р и й н я в ш и його у себе в м о м е н т , коли гівлю з " н е в і р н и м и " (1371 р.), до чого т а к о ж д о к л а в руку як
з д а в а л о с я , щ о у с о б и ц я о с т а т о ч н о з а в е р ш и л а с я п е р е м о г о ю Сте¬ посередник угорський король.

фана. Від середини 50-х років на Далмацію звертає погляди Боснія,

У черговий раз Дубровник з великою користю для себе висту­ яка за короля Тертко поступово перетворюється на впливовий
пив посередником між претендентами на сербський престол од­ чинник регіональної політики. Претензії боснійців почали вті¬
разу після смерті царя Душана. За безпосередньої участі Дуб¬ люватися в життя після коронації Твртко й проголошення
ровника помирилися (хоча й не о с т а т о ч н о ) С и м е о н та У р о ш . його "королем сербів і Боснії, і Помор'я, і Західних Країв"
У в и н а г о р о д у за ц е У р о ш 24 к в і т н я 1357 р . п і д т в е р д и в д у б р о в - (1377) та с м е р т і у г о р с ь к о г о короля Лайоша Великого (1382).
ч а н а м усі п р и в і л е ї , я к і в о н и к о л и с ь о д е р ж у в а л и в і д с е р б с ь к и х Становище далматинців і дубровчан погіршилося настільки,
правителів, а т а к о ж п о д а р у в а в т е р и т о р і ю від Л ю т и д о Курила що вже н а п р и к і н ц і 1382 р . в и н и к л а і д е я с т в о р е н н я оборонно¬
з горами над Ж у п о ю , Ш у м е т о м і Р і є к о ю . З а в д я к и ц ь о м у Дуб¬ го союзу д а л м а т и н с ь к и х міст, с п р я м о в а н о г о г о л о в н и м чином
ровник забезпечив практично повну недоторканість своїх проти Твртко. Втім її т а к і н е б у л о р е а л і з о в а н о . З а у м о в п о с и ¬

околиць. л е н н я б о с н і й с ь к о г о к о р о л я , що збіглося в часі з міжусобиця¬

ми в Угорщині, Далмація в травні 1390 р. визнала зверхність
У другій половині 50-х років XIV ст. завершується багато­
Твртко, захистивши себе в такий спосіб від експансіоністських
літня боротьба між Угорщиною і Венецією за право володіння
зазіхань Венеції.
Далмацією. Від в е с н и 1356 р . м а д я р с ь к и й король Лайош здиЦ
снив низку рішучих кроків, спрямованих на підрив венецій¬ Першим присягнув на вірність новому володареві Спліт
(2 л и п н я 1390 р . ) , п р и к л а д я к о г о в і д р а з у ж н а с л і д у в а л и Тро-
ського впливу в Далмації, здобувши кілька локальних пере¬
гир, Брач, Хвар, Корчула. Відданість угорській к о р о н і зберіг
мог. Ініціативу в традиційному уторсько-венеційському про¬
тільки Задар. Твртко досить активно шукав способу прибор¬
т и с т о я н н і п е р е х о п и л и м а д я р и , й д а л м а т и н с ь к і міста, налякані
к а т и й о г о н е п о к і р н и х ж и т е л і в , з в е р т а ю ч и с ь п о д о п о м о г у на¬
п е р е м о г а м и Л а й о ш а , п о ч а л и д о б р о в і л ь н о в і д м о в л я т и с я в і д па¬
віть д о Венеції, проте його п л а н и так і не з д і й с н и л и с я . Пе¬
тронату Венеції й переходити під суверенітет У г о р щ и н и . Ве­
редчасна смерть Твртко в березні 1391 р . д о к о р і н н о змінила
неція була змушена піти на переговори, які завершилися підпи­
розстановку сил, перетворивши Боснію на джерело дезінте-
санням 18 лютого 1358 р. мирної угоди в Задарі. Згідно з цією
граційних тенденцій: скориставшися слабкістю нового дер¬
угодою Республіка Святого Марка відмовлялася від усіх своїх
жавця, дубровчани вже у квітні 1391 р . " о д е р ж а л и " від бос-
володінь у Південній Далмації — від середини Кварнера до Драча.

290 291
19*
н і й с ь к и х ф е о д а л і в С а н к о в и ч і в о б л а с т ь К о н а в л е , від я к о ї , що­ В соціальному відношенні населення Дубровника поділя-
правда, дуже ш в и д к о відмовились, а мадяри відновили свою нося на три групи: "властела" (або " б л а г о р о д н і " — " н о б і л е с " ) ,
зверхність над Далмацією. і ромадяни та л ю д и . До першої групи належали переважно
особи італійського походження. Вони помітно вирізнялися
Е К О Н О М І Ч Н І Кінець XIV — початок XVст. принесли серед інших жителів міста-республіки як зовнішнім вигля¬
ТА П О Л І Т И Ч Н І Дубровнику нові територіальні здобутки. д о м , о с в і т о ю та б а г а т с т в о м , т а к і с в о ї м и ф у н к ц і я м и в суспіль¬
ЗДОБУТКИ ( П Е Р Ш А Спочатку боснійський король Остоя, на- но-політичному житті: саме вони виконували всі важливі
П О Л О В И Н А XV ст.). магаючись покрити витрати, пов'язані управлінські роботи, обіймали керівні посади, вирішували
АКТУАЛІЗАЦІЯ з боротьбою за престол та з опором ключові питання.
ОСМАНСЬКОЇ У г о р щ и н і , п р о д а в д у б р о в ч а н а м з е м л і від Громадяни ("популіс") були особисто вільні й так само,
ЗАГРОЗИ Петрова Села до Стона, що дало змогу я к і в л а с т е л а , т о р г у в а л и й з а й м а л и с я р е м е с л а м и , але не брали
їм у с т а н о в и т и зв'язок суходолом з ме¬ участі в у п р а в л і н н і . Вони мали право носити зброю. Н а від¬
стностями на півострові Пелешац (1399). Згодом угорський міну від в л а с т е л и , г р о м а д я н и с п л а ч у в а л и п о д а т к и і в и к о н у в а ¬
король Сигізмунд подарував Дубровнику острови Корчулу, ли обов'язкові роботи. Б а г а т с т в о д е я к и х г р о м а д я н н а в і т ь пе¬
Х в а р і Б р а ч ( 1 4 1 3 - 1 4 1 7 ) , о д н а к д у б р о в ч а н и н е з м о г л и їх в т р и ­ ревищувало майно властели.
мати через відчайдушний спротив жителів К о р ч у л и . У 1419 р . Селян і поселенців називали людьми ("вілані"). Ч и м а л о з
Республіка Святого Влаха п р и д б а л а Східне К о н а в л е у воєво¬ них були о с о б и с т о в і л ь н и м и , і н ш і н а л е ж а л и до к р і п а к і в влас-
д и С а н д а л я Х р а н и ч а , а в 1426 р . д о с к л а д у Д у б р о в н и к а увійшло т е л и . Д л я т о г о , щ о б п р о г о д у в а т и себе та с і м ' ю , " в і л ь н і " муси¬
Й Західне Конавле з Цавтатом. Й о г о п р о д а в місту Радослав л и б р а т и з е м л ю в о р е н д у , ч е р е з ц е їх і н к о л и н а з и в а л и "колоні".
П а в л о в и ч . П і с л я цього Д у б р о в н и к більше не р о з ш и р ю в а в свої
З е м л я в Д у б р о в н и к у належала властелі або міській грома¬
володіння ані на суходолі, ані на морі.
ді. В міру р о з в и т к у т о в а р н о - г р о ш о в и х в і д н о с и н , власниками
У цей час Дубровник сягнув вершини свого економічного та землі дедалі ч а с т і ш е с т а в а л и багаті г р о м а д я н и , я к і скуповува¬
політичного розвитку, висунувшись на перші позиції в галузі тор­ л и її у з б і д н і л и х в л а с т е л ь с ь к и х родів.
гівлі не тільки в басейні Середземного моря, а й за його межами Окрему невеличку групу с к л а д а л и в Дубровнику пастухи,
(Близький Схід, Іран, Індія тощо). Основна гордість дубров- котрих називали "морлаками". Вони здебільшого належали
ч а н — ф л о т — н а л і ч у в а в у ц е й п е р і о д д о 300 к о р а б л і в , щ о д а в а л о до однієї етнічної групи — слов'ян із м а т е р и к о в о ї частини
змогу Дубровнику успішно конкурувати з провідними мор¬ Сербії.
ськими державами Європи. Населення міста з б і л ь ш и л о с я до Р а б и , я к и х у Д у б р о в н и к у було б а г а т о , н е в х о д и л и до жод¬
40 т и с . ч о л о в і к (без м е ш к а н ц і в передмість). Про фінансово- ної соціальної верстви й не мали ані соціальних, ані еконо¬
економічні можливості Дубровника промовисто свідчить той мічних прав.
факт, що його постійний резерв становив понад 7 млн червінців. Чинники негативного характеру, які зрештою призвели до
Завершилося формування державного устрою (Дубровник на¬ суттєвого погіршення становища дубровчан і далматинців, на­
лежав до аристократичних республік) та системи управління., копичувались з середини XVст., після активізації зусиль Осман­
Остаточно сформувалася законодавча база політичного та еко¬ ської імперії, спрямованих на встановлення своєї влади в субрегі-
номічного життя міста; за рівнем правового забезпечення жит¬ оні. Загарбавши Сербію (1459) та Б о с н і ю (1463), турки стали
тєдіяльності Дубровник посідав одне з перших місць серед най­ дедалі частіше н а п а д а т и на Д а л м а ц і ю . їхні в і д н о с н о невеликі
розвиненіших держав Європи. Високого ступеня розвитку набу­ загони здійснювали стрімкі рейди на територію країни, гра¬
ла система міського господарства: функціонував водогін, буючи й з н и щ у ю ч и все на с в о є м у шляху. З а г р о з а османсько¬
забудова з д і й с н ю в а л а с я згідно з є д и н и м п л а н о м р о з в и т к у мі¬ го з а в о ю в а н н я на тривалий час висувається для Дубровника
ста, п р а ц ю в а л и л і к а р н і , а п т е к и , п р и т у л к и д л я х в о р и х і злида¬ й Далмації на п е р ш и й план.
р і в т о щ о . У 1463 р . п р о в е д е н о п е р е п и с н а с е л е н н я (як місько¬
З в а ж а ю ч и н а т р а д и ц і й н о в к р а й с к л а д н і й с у п е р е ч л и в і від¬
го, так і с і л ь с ь к о г о ) , к о т р и й вважається одним із п е р ш и х не
носини Дубровника з Венецією, єдиним потенційним союз¬
лише на Балканах, а й в усій с е р е д н ь о в і ч н і й Європі.
н и к о м , на підтримку я к о г о м о ж н а було с п о д і в а т и с я в б о р о т ь -
292
293
тувався на антипетраркізмі й бароковій концепції людини,
другий — на усвідомленні жахливої небезпеки, що з'явилася
у вигляді османів і загрожує самому і с н у в а н н ю як Дубровни­
ка, так і всього християнського світу.
Основні твори Гундулича — поема " С л ь о з и блудного си­
Лекція
на", в якій автор, спираючись н а п о п у л я р н і в ті ч а с и твори
італійців, з о к р е м а Т о р к в а т о Т а с с о , с к о р и с т а в с я б і б л і й н и м сю­ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКІ ЗЕМЛІ
жетом для і л ю с т р а ц і ї ідеї ш в и д к о п л и н н о с т і всього земного; Г
V ПІД ВЛАДОЮ ОСМАНІВ
пастораль "Дубравка", що в оригінальній художній ф о р м і про­
Г* } (ХІУ-ПЕРША

\
с л а в л я є Д у б р о в н и к я к і д е а л ь н и й світ і д е а л ь н и х л ю д е й ; епічна
поема " О с м а н " , яка описує поразку турків, очолюваних сул­ ПОЛОВИНА XVII ст.)
таном Османом, у битві проти об'єднаного християнського
в і й с ь к а під п р о в о д о м польського королевича Владислава під
Х о т и н о м у 1621 р. Завоювання турками-османами
ХУПст. завершує "золотийвік"дубровницько-далматинської південнослов'янських земель
літератури, пов 'язаної з Відродженням. Воно вичерпує себе як Внутрішня політика П о р т и н а з а г а р б а н и х
актуальне літературне явище, залишаючись в історії у вигляді землях
надзвичайно багатої і плідної традиції. Соціально-економічне становище
п о н е в о л е н и х народів
Національно-визвольний р у х т а його
РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963. форми
ЛІТЕРАТУРА Т. 1. Культура південних с л о в ' я н
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т.
М о с к в а , 1998. Т. 1.
ЗАВОЮВАННЯ Політична ситуація, що склалася напри­
О ч е р к и и с т о р и и культуры с л а в я н . Москва, ТУРКАМИ- кінці X I V ст. на Б а л к а н а х , якнайкраще
1996.
ОСМАНАМИ сприяла а г р е с и в н и м замірам турків.
У к р а ї н с ь к а л і т е р а т у р н а е н ц и к л о п е д і я : В 5 т. ПІВДЕННО­ Болгарія, як уже зазначалося вище, ос-
К и ї в , 1 9 9 0 . Т. 2. СЛОВ'ЯНСЬКИХ таточнорозпалася в 1363р. на три окремі
Чрня 3. И с т о р и я х о р в а т с к о й культуры. За­ ЗЕМЕЛЬ держави — Тирновську, Відинську й Доб-
греб, 1 9 6 5 . руджу. Відсутність у їхніх правителів
прагнення до о б ' є д н а н н я країни робила Болгарію закономір­
ною жертвою османського завоювання.
\ Відцентрові тенденції поширювалися й у Сербії. Царювання
Стефана Душана (1331-1355), який завоював візантійські землі
д о Е г е й с ь к о г о м о р я й о г о л о с и в с е б е в 1 3 4 5 р. г о с у д а р е м с е р б ­
сько-грецького царства, стало "бабиним літом" середньовіч­
ної Сербії. П е р і о д її к о р о т к о ч а с н о г о п р о ц в і т а н н я завершився
зі с м е р т ю С т е ф а н а . Й о г о н а с т у п н и к — Урош (1355—1371) —
не був о б т я ж е н и й т а л а н т а м и п о п е р е д н и к а . Безхарактерний,
довірливий, добродушний, вш л е д в е ніс н а с о б і тягар д е р ж а ­
вних справ і не спромігся зберегти є д н о с т і країни. Фактично
незалежними від центральної влади стали за його владарю¬
вання Албанія, Македонія, Фессалія, Епір. Феодальна роз-

297
дробленість охопила й етнічні сербські землі. Різні феодальні чиї и і ч п і и х л а в . Османський кіннотник користувався у бою
угруповання вели між собою запеклу боротьбу за державну щ. шаблею, так і луком. Поряд з легкою кіннотою в османів
владу. В цій боротьбі сербські феодали нерідко зверталися по її и у и а п а й в а ж к а к а в а л е р і я ( " с і п а х и " ) . Щ е до в т о р г н е н н я на
допомогу до сусідів. Наприкінці 70-х років ХІУст. в Сербії утво­ «•млі південних слов'ян турки створили постійне піше війсь-
рилися два полюси тяжіння: північними й центральними облас­ иі і "яничарів", озброєних ятаганами, луками, шаблями й
тями володів князь Лазар Хребелянович, південними — Вука Бран- і піками. В яничари набирали юнаків з підкорених народів,
кович. Спроби князя Лазаря остаточно подолати роздробле¬ плі ч і л ь н о н а в е р т а л и в і с л а м і д а в а л и ї м с п е ц і а л ь н у військову
ність в и я в и л и с я марними. ЦІЛІ тонку. Пізніше серед я н и ч а р з ' я в и л о с я ч и м а л о представ­
Своєрідністю позначався у цей період внутрішній розвиток ників південнослов'янських народів.
Хорватії. На відміну від сербів і болгар, хорвати, подібно до іоройна перевага турків виявилася вже в перших сутичках із
угорців, сповідували католицизм. Конфесійна єдність сприяла і ерічіми й болгарами. У д р у г і й ч в е р т і X I V ст. османи обмежу-
політичному зближенню двох країн: з 1102р. Хорватія перебу­ илнись окремими наскоками на балканські держави, але з
вала в унії з Угорщиною. Дуалістичний характер Угорсько-Хор¬ І >">.'/. в о н и п е р е й ш л и д о з а в о ю в а н ь . На є в р о п е й с ь к о м у бе¬
ватського королівства мав гарантувати його слов'янській по­ ре и протоки Дарданелли турки захопили важливі опорні пунк¬
ловині досить ш и р о к у внутрішню автономію. Угорські королі, ти Цимпе і Тал<7Іполі. Було перегорнуто першу сторінку в
після окремої церемонії, коронувалися хорватським вінцем, а її юрії загарбання Балканського півострова.
12 х о р в а т с ь к и х п л е м е н на п е р ш и х порах навіть не сплачували V ході ц ь о г о з а в о ю в а н н я б а л к а н с ь к і д е р ж а в и неодноразо­
ж о д н и х д е р ж а в н и х податків і не в и к о н у в а л и п о в и н н о с т е й , окрім в о є і в о р ю в а л и с о ю з и , с п р я м о в а н і п р о т и т у р к і в , або ж вступа¬
військової. Н е з в а ж а ю ч и на те, що н а п р и к і н ц і Х Ш й упродовж ні у змови із с а м и м и турками, виступаючи проти недавніх
X I V ст. к о р о л і в с ь к а в л а д а о с л а б л а , а м о г у т н і с т ь м а г н а т і в зрос¬ i о ю ніиків. Така двоїста політика лише збільшувала шанси тур¬
ла, Угорсько-Хорватське королівство напередодні османсько¬ /. їв на успіх.
го в т о р г н е н н я на Б а л к а н и виявило більшу внутрішню згурто­ Поротьба Болгарії і Візантії заважала їм об'єктивно оціни­
ваність, аніж Болгарія і Сербія. ти османську небезпеку, що зростала. До 1360р. обидві сторони
Самостійна Боснійська держава утворилася на початку поступилися на користь турків Фракією. За султана Мурада І
X I I ст. Вона вела тривалу боротьбу з угорськими феодалами, (І Ін2-1389) натиск османів посилився. У 1363р. вони захопи¬
я к і н а м а г а л и с я її п і д к о р и т и . Ц я б о р о т ь б а н е з а в е р ш и л а с я на¬ ш Адріанополь (Мурад І зробив його своєю столицею), наступ­
віть н а п е р е д о д н і османського вторгнення. ного року — Стару Загору й Пловдив. Успіхи султана так збенте-
Таким чином, війни між балканськими країнами поряд із фе­ •кплп х р и с т и я н с ь к и й с в і т , щ о п а п а з а к л и к а в в і з а н т і й ц і в , угор¬
одальними суперечками в кожній із них полегшували завдання ців та савойців до хрестового походу проти турків. Ці воєнні

турецьким завойовникам. ли не завдали османам великої шкоди, зате призвели до по¬

да іншого ослаблення Болгарії. Угорці тимчасово відібрали у бол¬
Незалежне князівство турків-османів утворилося напри- А

і арів В і д и н і В і д и н с ь к у о б л а с т ь , а П і в д е н н а Б о л г а р і я перейш-
к і н ц і X I I I с т . у п і в н і ч н о - з а х і д н і й ч а с т и н і М а л о ї А з і ї . І м ' я УІОУО
творця — князя Османа — дало назву цій державі, площа якої II п і д к о н т р о л ь і т а л і й с ь к и х р о д и ч і в в і з а н т і й с ь к о г о імператора.
Загарбання турками Фракії загрожувало всій південно-за-
швидко зростала. Розпад Сельджуцького султанату, до складу
якого спочатку входило Османське князівство, й ослаблення \ідній частині Балканського півострова. У 1371 р. на річці
Мариці, поблизу селища Черномена (Чирмена), туркирозби-
колись потужної Візантії, відкрили н о в о м у еміратові ш л я х до
ш сербських правителів Македонії — братів Вукашина і Угле-
територіальних загарбань. До 1331 р. османи захопили всі ві­
ша. Частина сербських феодалів поквапилася після цього визна¬
зантійські володіння в Малій Азії. Виникла реальна загроза їх¬
ти себе васалами султана. Так учинив і болгарський цар Іван
нього вторгнення на Балкани.
ІІІишман, який втратив у боротьбі з османами н и з к у міст, у
Турецьке військо було значно могутнішим за феодальні
і о м у числі й Софію .
ополчення південних слов'ян. Головною його ударною си¬
лою виступала легка кіннота. Вона рухалася о к р е м и м и , бли¬ Однак незабаром серби і болгари вирішили забути про цю

зько розташованими колонами, кожна з яких складалася з насильну присягу. Сербський князь Лазар уклав союз із бос-

298 299
нійськмм б а н о м Т в р т к о й залучив до нього болгарських фоо» Поразка Сербії наблизила остаточну втрату Болгарією не-
далів. У 1387 р. союзники завдали туркам поразки в битві по* іаіґжності. Дізнавшися, що Іван Шишман має намір уклас-
близу Плочника. Але цей локальний успіх південних слоп'ян ін с о ю з із у г о р ц я м и , Баязид І у 1393 р . о б л о ж и в Тирново.
не зупинив подальшого просування османів на Балканах. Щоб і іішоїа т р и в а л а т р и м і с я ц і . Й о г о з а х и с н и к и в и я в и л и надзви­
покарати Івана Шишмана за п о р у ш е н н я васальної клятви, чайну с т і й к і с т ь . У м і с т і л ю т у в а в г о л о д , о д н а к усі пропозиції
султан захопив декілька болгарських міст. Т е р и т о р і я болгар» про з д а ч у о б л о ж е н і в і д х и л я л и . Л и ш е за д о п о м о г о ю зрадника
ських держав виявилася розшматованою, а їхнім державцям іурки вдерлися до Т и р н о в а . Городян жорстоко покарали за
довелося вдруге присягатися. опір. Частину з них убили, частину вигнали, а частину обер­
н у т і на р а б і в . І в а н а Ш и ш м а н а т у р к и п о л о н и л и в м . Нікопо­
Розправившись з болгарами, турки вдерлися в Сербію*
л і V 1395р. османи завоювали Добруджу. Всі ці території увійшли
Сербське військо князя Лазаря і боснійські загони воєводи
І Т І складу Османської держави. З болгарських земель примар­
Влатко Вуковича заступили їм ш л я х н а Косовому полі. ТуТ|
ну с а м о с т і й н і с т ь зберігало т і л ь к и В і д и н с ь к е ц а р с т в о , щ о вва­
поблизу Приштини, 15 червня 1389р., в день Святого Вітта Л

жимося в а с а л о м с у л т а н а . П і с л я т о г о , я к в і й с ь к о у г о р с ь к и х х р е -
сталася вирішальна битва сербів і босняків з армією Мурада /,
І ю и о с ц і в р о з п о ч а л о в о є н н і дії п р о т и т у р к і в , ц а р І в а н Сраци-
Турки м а л и ч и с е л ь н у п е р е в а г у (ЗО т и с . п р о т и 1 5 - 2 0 т и с . вої«
мир з в а ж и в с я з р е к т и с я в а с а л ь н о ї з а л е ж н о с т і . Розрахунки царя
нів у сербів і б о с н я к і в ) , п р о т е бій р о з п о ч а в с я зовсім не таї А

впинилися помилковими: хрестоносці не здолали османів.

як з а м и с л и в султан. С л о в ' я н с ь к і з а г о н и с п е р ш у д о с я г л и тим»
1 вересні 1396р. вони зазнали поразки під Нікополем. Цей роз¬
ч а с о в о г о успіху. Важку к і н н о т у с о ю з н и к і в не змогли зупини»
і ром в и р і ш и в д о л ю о с т а н н ь о г о о с е р е д к у б о л г а р с ь к о ї д е р ж а в ¬
ти ані загони яничар, ані ш и р о к і траншеї, викопані ними
ності. У п о к а р а н н я за зраду І в а н а С р а ц и м и р а т у р к и оволоді-
напередодні. Відчутні втрати о с м а н і в на ф р о н т і поєднувалися:
'ш Нідином, а самого царя полонили. На п'ять століть бол¬
з не м е н ш відчутними втратами в їхньому запіллі. У розпаді
гарські землі опинилися під владою османів.
бою один із с е р б с ь к и х командирів — Милош Обілич — під
в и г л я д о м п е р е б і ж ч и к а п р о б р а в с я до турецького табору. В сул¬ /спер на Балканах залишалися осколки лише двох непідвлад­
т а н с ь к о м у н а м е т і він, н е с п о д і в а н о д л я о х о р о н и , в и х о п и в кин¬ нії \ туркам держав — Сербії та Візантії. їхню загибель відст­
джал, яким смертельно поранив М у р а д а І. І хоча звістку пре рочило в т о р г н е н н я д о М а л о ї Азії м о н г о л ь с ь к и х в і й с ь к Тімура
смерть султана спочатку вдалося приховати від в і й с ь к , вон І Іимерлана). У 1402 р . о с м а н і в р о з б и л и поблизу Анкари, а
незабаром спричинила у стані турків сум'яття. Обидва синн І пінзид І п о т р а п и в у м о н г о л ь с ь к и й полон. Зі с к р у т н о г о ста¬
султана раптом почали сперечатися один з одним за владу. новища Порти намагались скористатися її с е р б с ь к і васали.
Переможцем із ц і є ї с у т и ч к и в и й ш о в м о л о д ш и й брат БаязиД. ( ерви зблизилися з Візантією, а князь Стефан Лазаревич (1389—
Убивши свого брата Якуба, він о ч о л и в турецьке військо, яке І -1.1) дістав від візантійського імператора титул деспота. Цей
вже оговталося після п е р ш и х невдач. Т у р к и п е р е й ш л и в к о н т р - . титул дав найменування Сербській державі, яка в першій поло­
наступ. Розрізнені загони південних слов'ян не витримал тна ХУст. називалася "деспотовиною".
т у р е ц ь к о г о н а т и с к у й були розбиті. К н я з ь Л а з а р та і н ш і серб І ) д н а к о с т а т о ч н о р о з і р в а т и в а с а л ь н і з в ' я з к и з П о р т о ю сер¬
с ь к о - б о с н і й с ь к і в о є н а ч а л ь н и к и п о т р а п и л и в п о л о н . ї м відтя¬ п и м пс в д а л о с я . Угорці не надали їм н а л е ж н о ї д о п о м о г и , і
ли голови біля трупа султана. Згодом сербська православна мін в. С т е ф а н Л а з а р е в и ч м у с и в в и я в л я т и чудеса спритності,
церква оголосила князя Лазаря мучеником. імоН з б е р е г т и п р и х и л ь н і с т ь с у л т а н а М е х м е д а . Він навіть під-
і римував М е х м е д а в й о г о б о р о т ь б і з с е п а р а т и з м о м турецьких
Незважаючи на поразку сербів і боснійців, успіх турків Н
феодалів. У нагороду за це с у л т а н в к л ю ч и в д о с к л а д у Сербії
був повним. їхні втрати виявились надто великими, а смерть
о к р е м і с у м і ж н і т е р и т о р і ї . У 1421 р . С т е ф а н Л а з а р е в и ч оволо­
султана і його старшого сина загрожувала внутрішній консо¬
дів Зетою (майбутньою Чорногорією). Однак зміцнення Серб¬
лідації Османської держави. Разом з тілами загиблих у Ко-
і і.к ої деспотовини виявилося нетривалим. її ослаблювали війни з
совській битві серби ще не поховали о с т а н н і надії на неза¬
Ненецією, внутрішні міжусобиці, васальна залежність від Ос­
лежність. / все ж сербські феодали змушені були визнати СЕБЕ
манської імперії та Угорщини. З другої чверті ХУ ст. Сербія
васалами султана, а вдові князя Лазаря довелося випровади¬
не тупила в період занепаду. Н а т и с к угорців і турків зменшував
ти свою доньку до султанського гарему.

300 301
її т е р и т о р і ю . С е р е д с е р б с ь к и х ф е о д а л і в , я к і о ч о л и л и боротьбу кам, щоб остаточно підкорити Боснію, і майже стільки ж —
за збереження деспотовиною самостійності, не було єдності. угорцям, щоб відбити у турків два північнобоснійські міста —
Частина з них орієнтувалася на Угорщину, частина — на Вене­ Яйце і Сребрениця. Ці останні осередки сербської державності
цію, частина — на османів. У1439 р. турки захопили м. Смеде- існували до початку XVI ст. Падінням у 1528р. Сребрениці за­
рево й оволоділи всією Сербією. Лише чутки про організацію вершилося загарбання турками Сербії.
європейцями хрестового походу змусили султана укласти в
1444 р . д о г о в і р з У г о р щ и н о ю . Договором передбачалося від¬ ВНУТРІШНЯ Османське іго протрималося на більшос-
новлення Сербської деспотовини. Спроба мадярів порушити ПОЛІТИКА ПОРТИ ті південнослов янських земель до 1878р.
того ж року цей договір п р и з в е л а д о їх р о з г р о м у т у р к а м и під НА ЗАГАРБАНИХ Турецькі завоювання буквально вимости-
Варною. ЗЕМЛЯХ ли трупами підкорених народів Балкансь-
Н о в и й е т а п о с м а н с ь к о ї е к с п а н с і ї р о з п о ч а в с я у 1453 р . , к о ­ кий півострів. Десятки тисяч людей за­
л и с у л т а н М е х м е д II о в о л о д і в К о н с т а н т и н о п о л е м . Падіння Ві­ гинули від османської зброї, інші перетворилися на рабів, стали
зантійської імперії докорінно змінило ситуацію в Південно-Східній біженцями, зубожіли. Скорочення кількості населення супро¬
Європі. Османи більше не бажали рахуватися з напівзалежним в о д ж у в а л о с я з а н е п а д о м с і л ь с ь к о г о г о с п о д а р с т в а , р е м е с л а , тор¬
статусом Сербії. У найближчі роки турки декілька разів втор­ гівлі. Релігійні відмінності переможців і переможених нада¬
галися н а її т е р и т о р і ю . Здолавши опір героя сербського на­ вали турецькому пануванню особливо деспотичного характеру.
роду воєводи Ніколи Скобалича, турки до 1459р. підкорили Всі ц і негативні риси османського ярма зовсім не згла¬
Сербську деспотовину. Самостійність Сербії було остаточно джувалися внутрішнім громадянським миром, я к и й прийшов
ліквідовано. Тоді ж турки зробили спробу захопити Зету (Чор­ на зміну колишнім чварам слов'янських феодалів. Активна
ногорію), її т е р и т о р і ю поділили між собою Османська імпе­ зовнішня політика Порти * найзгубнішим чином позначалася на
рія і В е н е ц і я . А н т и т у р е ц ь к а б о р о т ь б а д е р ж а в ц я Верхньої Зети становищі балканських народів — й історія Османської імперії
Івана Ч о р н о є в и ч а тривала 25 р о к і в . Тільки в 1496р. Чорного­ ще довго писалася слов янською кров 'ю.
рію остаточно завоювали османи.
Адміністративну й соціальну структуру О с м а н с ь к о ї держа¬
Кілька десятиліть турки намагалися загарбати Боснію. Спо¬ ви докладно описує "Канун-наме". Пей звід законів, виданий
чатку в о н и л и ш е в т р у ч а л и с я у з м а г а н н я м і с ц е в и х ф е о д а л і в за за розпорядженням Мехмеда II у 1476 р., закріплював панівне
в е р х о в н у владу. В ході цієї б о р о т ь б и одна частина боснійсь¬ становище турецької людності імперії.
кої знаті с п и р а л а с я на підтримку о с м а н і в , і н ш а ш у к а л а союзу Єдиної системи у п р а в л і н н я на загарбаних землях не існу­
з Угорщиною. На союз із У г о р щ и н о ю сподівалися й останні вало. Місцеві умови, особливості суспільних відносин, сту¬
боснійські королі, котрі правили у 1421-1463 рр. — Тертко II,
пінь розвитку е к о н о м і к и , л а н д ш а ф т регіонів, їхня близькість
Стефан Томаш І, Стефан Томашевич. їхнім наймогутнішим
чи в і д д а л е н і с т ь від с т о л и ц і і м п е р і ї (Стамбула) істотно впли¬
противником виступав південнобоснійський феодал Степан Вук-
вали на особливості адміністративного устрою. Наприклад,
чич Косач. За допомоги турків він домігся у 1448р. самостійно­
на територію Болгарії, завойовану раніше за інші південносло-
сті від центрального боснійського уряду, а його новий титул
в 'янські країни, яка до того ж межувала з власне турецькими
( "герцог святого Сави ") дав Південній Боснії нову назву — Гер­
володіннями, поширювалися загальноосманські закони. Нею ке¬
цеговина.
рували турецькі чиновники. Водночас на окраїнах імперії, на¬
Загарбання турками Константинополя збентежило босній­
приклад у Чорногорії, де зберігалися пережитки первіснооб­
ську знать. Заручившися підтримкою папи Римського, ко¬
щинного ладу, тривалий час діяло широке внутрішнє самовря¬
роль Стефан Т о м а ш е в и ч відмовився сплачувати о с м а н а м да¬
дування.
нину. У відповідь на це Мехмед Ну 1463р. рушив з військом на
В адміністративному відношенні держава поділялася на про¬
Боснію. Найважливіше місто Б о б о в а ц з д а л о с я т у р к а м без бою.
вінції, які спочатку називалися "бейлербействами", а з кінця
Н е з а б а р о м у п о л о н п о т р а п и в і сам б о с н і й с ь к и й к о р о л ь , яко¬
XVI ст. — "еялетами". Бейлербеї, котрі їх очолювали, призна-
му за н а к а з о м с у л т а н а в і д т я л и г о л о в у . Т а к а с а м а д о л я спітка¬
ла й багатьох в о є в о д . Т р о х и більше місяця знадобилося тур-
* Порта — османський уряд.
302
303
чалися султаном і, окрім громадянської влади, розпоряджа» іноді и чистіше, турки забирали у батьків-християн сильних і
лися значною військовою силою. Завойовані території Бал* ідорових хлопчиків. Цих 10—12-річних дітей насильно наверта­
канського півострова входили до Румелійського бейлербейстм ні Н ісіам, і, навчивши військовій справі, зараховували в янича­
(еялету) — Румелією османи на свій лад називали Візантію. Ай* ри її іькн багаті міста відкуповувалися від девшурме.
міністративним центром Румеліїу ХУкт. стала Софія. УСВ* Ии селі ісламізація відбувалася значно повільніше, ніжу міс­
редині й другій половині XVI ст. було утворено ще три еялетц, ти у Іа винятком Боснії, де частина селян прийняла віру заво-
які включали слов 'янські землі, — Будський, Тимішоарський І ШтііиНиі. слов'янське сільське населення, як правило, зберігало
Боснійський. пірнісші, християнству.
Бейлербейства (еялети) поділялися на "санджаки"("знаме- І уркп н е о д н о р а з о в о з д і й с н ю в а л и с п р о б и н а с и л ь н о зроби-
на "), які очолювалися особливими чиновниками — "санджакбв* • н м у с у л ь м а н а м и всіх " г я у р і в " , або " н е в і р н и х " , я к п и х а т о в о н и
ями ". У містах найважливішим чиновником вважався "мухтв* ми пінами християн. Ті, що прийняли іслам, звільнялися від раб-
сіб", який розпоряджався усім міським господарством. Iшви, мили низку торговельних привілеїв, сплачували менші подат­
Судовий устрій імперії вирізнявся своєрідністю. Суд здІЙС¬ ки А н е н а в і т ь ц і з а х о д и " б а т о г а і п р я н и к а " н е з м і н и л и карди­
н ю в а л и д у х о в н і судді м у с у л ь м а н — "каді", щ о р о з г л я д а л и cn.pl» нально к о н ф е с і й н у ситуацію на п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х землях.
ви за з а к о н а м и шаріату. Каді судили не тільки турків, а Й Цумншою опорою слов'ян Османської імперії, захисницею на-
х р и с т и я н , я к щ о ті в и с т у п а л и п о з и в а ч а м и або відповідачами ІНііІіиіх традицій упродовж багатьох століть виступала
мусульман. Коли християнин судився з християнином, право вер­ православна церква. Багато храмів і монастирів було зруйнова¬
ховної судової влади над ним належало патріархові та єписко­ нії тю закрито в ході османського завоювання. Нерідко турки
пам. Православне населення в "Канун-наме" називалося "рум* н с р г і в о р ю в а л и їх н а м е ч е т і . Х р и с т и я н с ь к а церква втратила
мілеті" (грецька община) незалежно від походження. 'іпм.піо земель, хоча й надалі з а л и ш а л а с я в е л и к и м феодалом.
Однією з характерних особливостей внутрішньої політики ІІІСІІЯ завоювання Болгарську православну церкву було позба-
о с м а н і в були п о т у р е ч е н н я та і с л а м і з а ц і я х р и с т и я н с ь к о ї люд­ II ієни власної (Тирновської) патріархії й підпорядковано Кон-
ності. У п е р ш і р о к и о с м а н с ь к о г о п а н у в а н н я іслам прийняло I таншинопольській. Це призвело до еллінізації Болгарської церк­
багато п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х ф е о д а л і в , я к і б а ж а л и т а к и м чи­ ви, осопливо її ієрархів. Болгари могли дістати лише нижчі цер­
н о м зберегти с в о ю владу. Відповідно, в о н и з л и в а л и с я з па¬ ковні сани. У трохи кращому становищі перебувала Сербська
нівним класом турків ("аскері"). Інша категорія населенні нравіїсіавна церква. Вона зберігала свою самостійність до 20-х
імперії н а з и в а л а с я " р а й я " або " р е а й я " ("паства", п і з н і ш е -» раків ХУІ ст., відколи потрапила під зверхність архієпископа
" с т а д о " ) . Д о р а й я н а л е ж а л и всі п л а т н и к и п о д а т к і в . С е р е д райЛ І ирндеького, який також підлягав патріархові Константино-
т р а п л я л и с я й м у с у л ь м а н и , але с т а н о в и щ е х р и с т и я н було знач» Ніі інському. В 1557р. сербська церква відновила власну патріар-
но важчим. Християни сплачували більші збори. Вони, За рІДКІ* \іт в м. Печ, якій підпорядковувались православні приходи Сер­
сним винятком, не мали доступу до системи державного упре* пи, Чорногорії, Боснії і Герцеговини, частини Болгарії та Маке-
вління, їм заборонялося їздити верхи, носити зброю, ВДЯГаТИСЯ I іонії Підносна самостійність сербської церкви дала можливість
ошатніше за мусульман, споруджувати будинки, вищі за ту* і.чідом згуртувати православні південнослов'янські народи, збе¬
рецькі, відкрито пити вино й споживати свинину. ХрИСТИЯНИН регти їхню мову, звичаї, культуру.
був зобов 'язаний виявляти повагу при спілкуванні з завойовни¬
ками. С и с т е м а подібних заходів мала з а к р і п и т и у свідомості ССЛ ПАЛЬНО- Османське завоювання завдало економі¬
жителів Балкан почуття неповноцінності перед османами. Не ГКОІІОМІЧНЕ ці південнослов'янських народів відчут¬
всі в и т р и м у в а л и т я г а р п о д і б н о ї д и с к р и м і н а ц і ї . О п р і ч феода­ ("І'ЛІІОВИЩЕ ної шкоди. Воно на декілька століть
лів, до ісламу п е р е х о д и л а б і л ь ш і с т ь к у п ц і в та р е м і с н и к і в . Як І К II ІКВОЛЕНИХ затримало тут процес розкладу феодаль¬
наслідок — південнослов 'янські міста все частіше набували ТИ* ІІЛРОДІВ них відносин. Цими обставинами голов-
ново турецьких рис. ним чином пояснюється значне господар-
Одним із способів насильницької асиміляції слов 'ян був особ¬ I і.ке відставання південнослов'янських земель від країн Захід¬
ливий "податок кров 'ю " — "девшурме ". Раз на п 'ять років, а ної і'вропи. Військово-феодальний характер Османської імперії

304 305
вимагав завоювання і пограбування все нових і нових земель.
іии Р І Ч Н І Ї : грошова, н а т у р а л ь н а та п а н щ и н а . З XVI ст. грошо-
Тому припинення з середини XVI ст. зростання території Ім­
ИІ Н И Т И К И почали переважати над натуральними. Свою част­
перії неминуче мало привести її до поступового економічніш
ку податків отримували й держава, й феодал. Основними по-
занепаду.
їнні'НМИ феодально залежних селян були:
Імперські земельні відносини вирізнялися тим, що більша
І) поіемельний натуральний податок — "йошур", або деся­
частина земель вважалася власністю держави. Інша частина
тин, що сплачувався феодалові й сягав у християнських се­
земельного фонду ("вакф") передавалася на релігійні або благо­
ни* і Р Е І И П И в р о ж а ю ;
дійні цілі й належала мусульманському духовенству. Ще одна
І по іемельний натуральний податок — "харадж ", щ о спла-
частина ("мюльк") роздавалася у власність окремим світським
чцінін н П С ф е о д а л о в і , а д е р ж а в і й ф о р м а л ь н о в в а ж а в с я вику¬
особам. Дві перші форми земельної власності переважали.
пим чрисіиян за з в і л ь н е н н я від в і й с ь к о в о ї служби;
Саме з державних земель проводилися ленні дарунаніїй
І) іи.чільний грошовий податок — "джиз'я", що сплачував­
турецьким феодалам за в і д б у в а н н я ними військової служби,
ши чристпяпським населенням державі (у X V I I I с т . з л и в с я з
Такі феодали називалися "сіпахи "(спахії), а військово-ленна си­
•нірлл/КЕМ);
стема, що встановилася в Османській імперії — сіпахійською,
-І) .'/ютовий податок — "іспендже", що йшов у доход фео-
Сіпахи служили у султанському кавалерійському корпусі. Ця об»
НН'ІИНІ
ставина, а також умовний характер земельного користування
11 орні) з основними податками й "податком кров'ю" селян
р о б и л и їх с х о ж и м и н а з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х б е н е ф і ц і а р і ї в . Роз­
іФтч тупали екстраординарні податки, кількість яких у різ­
даючи сіпахам землі на час їхньої служби, султан залишайся
ний час й у різних регіонах Балкан сягала кількох десятків.
в е р х о в н и м в л а с н и к о м землі. Т а к и м ч и н о м , він міг у б у д ь - Я К У
Покинути феодала де-юре селянин не міг. Сільська людність
мить відібрати л е н и в одного тримача-сіпаха й передати ін¬
піп І Е Р Е Д И Н И X V I с т . о с т а т о ч н о п р и к р і п л я л а с я д о з е м л і . Д е р -
шому. Подібна практика мала міцніше згуртувати військово»
• іииі іинропаджувала суворі з а к о н и , п о к л и к а н і утримати се-
феодальну верхівку імперії.
' • м 11 п і д у т е ч і . В т і к а ч і в , с п і й м а н и х п р о т я г о м д е с я т и (в д е я к и х
Лени поділялися за прибутками на три категорії: "тимари "
РНИПННЧ 15) р о к і в , п о в е р т а л и к о л и ш н ь о м у г о с п о д а р е в і . В мі-
(прибуток 3-20 тис. акча*), "зеамети" (20-100 тис. акча) І
і н і ч у и к а ч і в м а л и п р а в о ш у к а т и д о 20 р о к і в . З X V I I ст. по¬
"хаси"(понад 100 т и с . акча). Хасами володіли найвпливовіщі
ШУК наглих, наприклад у Північній Сербії, стає безстроко¬
ч и н о в н и к и , у тому числі візири, бейлербеї, санджакбеї. Спів¬
вім
в і д н о ш е н н я т и м а р і в і з е а м е т і в н а з а г а р б а н и х с л о в ' я н с ь к и х зем¬
Життя селян на землях сіпахів було найважчим, тоді як
лях становило п р и б л и з н о дев'ять до одного. Т и м а р и й зеаме-
тік уі/чіі селяни, що належали непідконтрольним державі вак-
ти передавалися від б а т ь к а д о сина, якщо той відбував вій¬
фам. не сплачували державних податків і перебували в трохи
ськову службу. Поступово с п а д к о в и м и стали й хаси, які батько
кращому становищі.
передавав синові разом з посадою.
Поряд І цими категоріями існувало кілька нечисленних
Етнічний склад панівного феодального класу не був однорід¬
ІРУН І ЕІІЯП, які замість г р о ш о в и х і натуральних податків ви¬
ним. Поряд з турками, котрі чисельно переважали, с е р е д фе¬
ПИТИМИ нійськову й трудову п о в и н н і с т ь на користь держа­
одалів імперії з'явилося чимало "потурченців" — колишніх
нії V плШіідьш привілейованому становищі серед цих селян
православних боляр, які п р и й н я л и іслам. Кількість слов'ян­
іп їй "інчінуки ". В о н и відбували д о п о м і ж н у військову службу
с ь к и х ф е о д а л і в , щ о з а л и ш а л и с я х р и с т и я н а м и з к і н ц я XVI ст,,
п млій ПРАНО в н у т р і ш н ь о г о самоврядування. Без особливого
була незначною.
МІННОМУ ї х н ь о г о в о є в о д и озброєний турок навіть не міг зайти
Селянство слов лнських земель, завойованих османами, май'
>ІИ І Н Н є м е н ц я в о й н у к і в . Д о з а г о н і в в о й н у к і в ч а с т о вливалися
же повсюди потрапило у феодальну залежність. За користу­
і КОТРІ нолохи, які розселилися в Сербії, Б о с н і ї та Герцего-
вання наділами, які переходили у спадок, селяни відробляли різ­
ініиі П іакож належали до п р и в і л е й о в а н о г о прошарку сіль¬
номанітні повинності. Практикувалися всі три види ф е о д а л ь-
СЬКОЮ населення Балкан.
і'п.'п -іншій рівень соціально-економічного розвитку південно-
* Турецька срібна монета.
• і, 'и 'чш і.ких земель різнився, а тому поземельні відносини й сту-
306
307
пінь експлуатації в окремих регіонах також суттєво відрізня¬ ні и окремих кварталах — махалах — це ще більше сприяло

лися. ііині/кеїііііо с е р б с ь к и х м у с у л ь м а н із з а в о й о в н и к а м и , поступо-

У найтяжчому становищі перебувала Болгарія, яку турки нш втраті ними рідної мови і культури.

підкорили раніше за інші південнослов'янські держави. У XV— V перші десятиліття після завоювання міста Сербії, як і

XVI ст. тут повсюди занепадають ремесла та сільське госпо­ Інші арії, в і д і г р а в а л и п е р е в а ж н о р о л ь а д м і н і с т р а т и в н и х цент-

дарство. ріп і ф о р т е ц ь . А л е в ж е у Х У І - Х У І І ст., я к і с к р і з ь в і м п е р і ї , в

Значне скорочення чисельності болгарського населення та його ші\ розпочалося певне економічне пожвавлення. Збільшила-

міграція, а також міркування про безпеку держави змушували і н кількість ремесел, прогресувала технологія виробництва,

султана сприяти переселенню мусульман до Болгарії. Переселенці шинувалися структурні зміни. Ремісники утворювали корпора¬

осідали у найважливіших економічних і стратегічних районах: ції, подібні до західноєвропейських цехів. Вони дістали назву ес-

н а Ч о р н о м о р с ь к о м у у з б е р е ж ж і , в д о л и н а х М а р и ц і , Д у н а ю то¬ шіфні (руфетів) і поділялись як за професійним, так і за релігій­

що. О с о б л и в о б а г а т о т у р к і в п е р е с е л и л о с я д о м і с т . Вже у XVI ст, ним принципом. Аналогічні об'єднання створювали й купці.

турки становили більшу частину населення таких міст, як Со¬ І\ і и о с о б л и в і п р а в а з а к р і п л ю в а л и с я в с у л т а н с ь к и х фірманах

фія, Відин, Пловдив, Нікополь. Колишні центри р е м е с л а й тор¬ (\ к а з а х ) . Найбільшими ц е н т р а м и ремесла і торгівлі в Сербії

гівлі п е р е т в о р ю в а л и с ь н а а д м і н і с т р а т и в н і о с е р е д к и та форте¬ пупі Белград, Н і ш , У ж и ц е та і н ш і міста.

ці, ставали о п о р н и м и п у н к т а м и о с м а н с ь к о г о п р о н и к н е н н я у І Іа в і д м і н у від е к о н о м і ч н о р о з в и н е н и х п і в н і ч н и х районів,

Європу. Деяке пожвавлення міського ремесла на межі XVI- Південна Сербія зберігала аграрний характер. У цій гірській

X V I I с т . п о в ' я з а н е і з з р о с т а н н я м д е р ж а в н и х з а м о в л е н ь н а ви¬ місцевості, де о с н о в о ю г о с п о д а р с т в а з а л и ш а л о с я скотарство,

готовлення військової а м у н і ц і ї т а з б р о ї і в т е ч а м и д о м і с т се¬ існували значні патріархальні пережитки. Особливості соці-

лян, що розорилися. .іпьно-економічного розвитку й природно-кліматичні умови

п і в д е н н и х р е г і о н і в С е р б і ї с п р и я л и з б е р е ж е н н ю тут широкого
Однак загальна економічна ситуація в Болгарії залишала¬
місцевого самоврядування. Глави цього о б щ и н н о г о самовря¬
ся вельми тяжкою. Турецьке загарбання змінило маршрути тор¬
дування — кнези — часто в і д с т о ю в а л и інтереси своїх с е л я н у
говельних шляхів, які з'єднували країни Сходу з Європою. Це
фіскальних суперечках з османською адміністрацією. Поряд
завдало відчутного удару б о л г а р с ь к и м містам, так само як і
і а д м і н і с т р а т и в н и м и к н е з и м а л и с у д о в і п о в н о в а ж е н н я й віда¬
в с і й с х і д н о с е р е д з е м н о м о р с ь к і й т о р г і в л і , я к а д о т о г о ж відчут¬
ли збиранням податків.
но потерпіла унаслідок Великих географічних відкриттів XV-
XVI ст. Сплески торговельної активності наприкінці XVI- Найбільшою мірою ісламізації зазнали Боснія і Герцеговина.
в першій половині XVII ст., в и к л и к а н і д е я к и м піднесенням Крім більшості феодалів, іслам тут прийняло й багато селян.
е к о н о м і к и , з б а г а ч у в а л и , н а с а м п е р е д , т у р к і в т а і н о з е м н и х куп¬ Така політика османських властей пояснювалася стратегічно
ців. С а м е іноземці, а т а к о ж м і с ц е в і г р е к и в і д і г р а в а л и провід¬ важливим положенням боснійських земель, які межували з хри­
ну р о л ь у зовнішньоторговельних зв'язках Болгарії із ЗахоЛ стиянським світом. Османи були заінтересовані в лояльності
дом. При цьому вони о т р и м а л и від о с м а н с ь к о г о у р я д у низку автохтонного населення, а тому не поспішали ліквідовувати си¬
пільг і привілеїв. стему місцевого самоврядування. Тільки після утворення напри¬
Сербію турки підкорили пізніше, ніж болгарські землі, а то-, кінці XVI ст. окремого Боснійського еялету турецькі можно¬
му вона опинилася в кращому становищі. У Сербії не відбувалися владці поступово централізують систему управління Боснією і
бурхливі міграційні процеси, характерні для Болгарії. Турець¬ Герцеговиною. Майже о д н о ч а с н о із з а с н у в а н н я м нового еяле-
к и й е л е м е н т н е д у ж е з м і н и в е т н і ч н у к а р т и н у в с е р б с ь к и х зем¬ ту в й о г о західних р а й о н а х османський у р я д створив особливі
л я х , о с к і л ь к и їх з а с е л е н н я о с м а н а м и н е м а л о м а с о в о г о харак¬ військово-адміністративні округи — капітанії. їм належало ста¬
теру. Практично т у р к и м е ш к а л и тут л и ш е в містах. ти о с м а н с ь к и м и ф о р п о с т а м и в Є в р о п і .
Більшою мірою османське завоювання вплинуло на релігійну Особливе становище в Османській імперії тривалий час посі­
ситуацію в Сербії. Щоб не втратити прибутки, багато серб¬ дала Чорногорія. Після народного повстання 1513p., викликано­
ських купців і ремісників перейшли в іслам. Оскільки в містах го запровадженням тут турецьких порядків, Чорногорія здобу­
Османської імперії городяни різних віросповідань прожива- ла внутрішню автономію і була виділена в окремий санджак.

308 309
При цьому політичні вигоди володіння Чорногорією значно
шитими й за ввіз товарів до імперії сплачували символічні
перевершували економічні: вона залишалася слаборозвиненою
миГА ( 2 - 3 % ) .
країною, а основа її г о с п о д а р с т в а — скотарство — не сприяло
Таким чином, долі підкорених турками південнослов'янських
надходженню до османської скарбниці великих доходів. Ці народів мали як спільні, так і відмінні риси. Однак за всіх від­
чинники спонукали Порту скасувати тут низку податків, на¬ мінностей у їхньому становищі прагнення болгар, сербів, босній-
приклад харадж. Замість них було запроваджено податок з цін, чорногорців до національного визволення міцнішало впродовж
кожного будинку (фірулія), який до цього сплачували лише (чі.'атьох століть.
волохи. Однак навіть фірулію турецькі ч и н о в н и к и не завжди
збирали вчасно і в повному обсязі.
НАЦІОНАЛЬНО- Рівень національно-визвольного руху та
Гірський ландшафт Чорногорії с п р и я в її і з о л ь о в а н о с т і від
ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ його форми, як правило, безпосередньо за­
зовнішнього світу. Тут щ е більшою мірою, аніж у Боснії, за¬
їк ЙОГО ФОРМИ лежали від зовнішньополітичної, внутрі­
консервувалися патріархальні відносини. Одним і з т а к и х пе¬
шньополітичної й соціально-економічної
режитків була, наприклад, кревна помста. Населення Чорного­
ситуації в Османській імперії. Перші-ліпші труднощі Порти на
рії складалося з "племен " — територіальних громад, кожна з
м і ж н а р о д н і й а р е н і , к о ж н у ф е о д а л ь н у м і ж у с о б и ц ю в с а м і й Ту¬
яких включала кілька патріархальних сімей — задруг. Керували
р е ч ч и н і п а т р і о т и ч н о н а л а ш т о в а н і г р у п и п і в д е н н и х с л о в ' я н на¬
громадами вожді (кнези). Серед "племен" не було внутріш¬
магалися використати як ш а н с визволитися від гніту. Нерід¬
ньої єдності, і в о н и часто воювали о д н е з о д н и м за сільсько¬
ко п р и ч и н о ю боротьби проти завойовників виступали й такі
господарські угіддя.
чинники, як фіскальна політика, зміни в системі управління
Македонію османи остаточно підкорили наприкінці ХІУст.
та адміністративному статусі території. На кінець ХУІІст. внут­
В адміністративному відношенні вона входила до Румелійського
рішню автономію, наприклад, зберегли тільки окремі райони Сер­
еялету й перебувала в такому ж безправному становищі, як і
бії та Македонії.
Болгарія. Разом з тим, вигідне географічне положення Маке¬
Національно-визвольний рух південнослов 'янських народів став
д о н і ї т а її г о л о в н о г о міста — Скоп'є, розташованих на пере¬
можливим завдяки збереженню в їхньому середовищі почуття
х р е с т і т о р г о в е л ь н и х ш л я х і в , с п р и я л и р о з в и т к о в і р е м е с л а й тор¬
національної самосвідомості. Ісламізація й отуречення не зміни­
гівлі. Т и м ч а с о в о м у пожвавленню економіки Македонії спри¬
ли кардинальним чином етнічну та релігійну ситуацію в біль­
яла й урядова програма розвитку гірництва. Кратівські
шості південнослов 'янських регіонів, а силою, що сприяла збере­
копальні відігравали у ХУІ—ХУІІ ст. вельми помітну роль,
женню звичаїв, мови, культури, як і раніше, залишалася пра­
постачаючи метал для армії. Однак відсталість виробничого
вославна церква. В умовах чужоземного й іновірного
процесу й загальний економічний занепад імперії призвели
володарювання ц е р к в а я в л я л а с о б о ю м о г у т н ю о п о з и ц і й н у си¬
до з г о р т а н н я н а п р и к і н ц і XVI ст. г і р н и ч о ї п р о м и с л о в о с т і Ма¬
лу. Зовнішня лояльність її ієрархів османському режимові
кедонії.
зовсім не означала, що церква з м и р и л а с я з пануванням іно¬
Особливий статус серед південнослов 'янських земель мало ку­ вірців. Християнство стало в мусульманській країні ідеоло¬
пецьке місто-республіка Дубровник. З середини ХУ ст. його жи­ гією п і д к о р е н и х н а р о д і в . Церква істотно впливала на форму¬
телі сплачували до османської скарбниці щорічний харадж, але вання світогляду своєї пастви, а а к т и в н а участь представни¬
зберігали внутрішню автономію. Лише після поразки угорців у ків духовенства у національно-визвольному русі ще більше
битві з турками п р и М о х а ч і (1526) і р о з п а д у У г о р с ь к о ї держа­ п і д н о с и л а її престиж.
ви Д у б р о в н и к п е р е й ш о в під зверхність Порти. Проте османи
Національно-визвольний рух, щ о р о з п о ч а в с я відразу піс¬
не п о с п і ш а л и втручатися у с а м о в р я д у в а н н я Д у б р о в н и к а . Нав­
ля завоювання, набував різноманітних форм — як пасивних
паки, місто перетворилося в ХУІ ст. на найбільший торговель­
( е м і г р а ц і я в і н ш і к р а ї н и , в т е ч а в г о р и , в і д м о в а від виконання
но-промисловий центр Адріатики. Дубровчани активно торгу¬
п о в и н н о с т е й ) , т а к і а к т и в н и х ( п а р т и з а н с ь к и й рух, з б р о й н і по¬
вали не тільки в Середземномор'ї, а й у м е ж а х усієї Осман¬
встання проти поневолювачів).
ської імперії. Купці Дубровника, подібно до греків, генуезців
Партизанський рух на Балканах розгортався у вигляді гай-
та в е н е ц і й ц і в , користувалися значними торговельними при-
дуцтва (відугорського hajd.uk — "піхотинець"). Гайдуками ста-

310
311
в а л и п е р е в а ж н о с е л я н и , я к і в т і к а л и від п о д а т к о в о г о гноблен­ Гайдуцький рух охопив весь Балканський півострів. Найза-
н я , деякі п р е д с т а в н и к и х р и с т и я н с ь к о ї ц е р к в и , а т а к о ж декла­ псклііпого характеру він набув у П і в д е н н о - З а х і д н і й і Північ-
с о в а н і е л е м е н т и . У г і р с ь к і й м і с ц е в о с т і та л і с о в и х м а с и в а х во­ НІІ Західній Болгарії, гірських р а й о н а х Сербії, в Македонії.
ни с т в о р ю в а л и свої загони (чети), які налічували здебільшого Загони гайдуків як реальна з б р о й н а сила брали участь і в
к і л ь к а д е с я т к і в ч о л о в і к . Н е ч и с л е н н і с т ь ц и х з а г о н і в с п р и я л а їх народних повстаннях. В міру о с л а б л е н н я Порти повстання
маневреності й давала змогу легко уникати переслідування. с п а л а х у в а л и все ч а с т і ш е й ч а с т і ш е , о д н а к в о н и м а л и здебіль¬
Лише в окремих випадках чисельність г а й д у ц ь к и х чет сягала шого л о к а л ь н и й х а р а к т е р . Ц е п о я с н ю в а л о с я відсутністю єди­
сотень вояків. Командирами чет іноді ставали й ж і н к и . Зви­ ної о р г а н і з а ц і ї , здатної очолити визвольний рух, непідготов-
чайно таких командирів називали "воєводами". Помічником іспістю виступів, відсутністю н а в и ч о к в е д е н н я с у ч а с н о ї вій¬
воєводи був б а й р а к т а р (хорунжий). П р а п о р м а в бути в кож­ ни, нарешті, труднощами у пошуках союзників. Християнські
ної гайдуцької чети. Фактів, які б свідчили про гайдуцьких про­ країни Європи не могли надати південним слов'янам належної
водирів слов'янського дворянського походження, небагато. Це допомоги хоча б тому, що самі ворогували між собою. Реформа¬
пояснюється головним чином тим, що гайдуцький рух поєднував ція, війни між п р о т е с т а н т а м и і к а т о л и к а м и , франко-іспанський
у собі не лише національно-визвольні, а й соціальні риси. Жерт¬ антагонізм п р и з в е л и до з б л и ж е н н я Ф р а н ц і ї і О с м а н с ь к о ї ім¬
вами н а п а д і в г а й д у ц ь к и х чет ставали не тільки представники перії, а це п і д ш т о в х у в а л о о с т а н н ю до п о д а л ь ш о ї агресії в Цент¬
о с м а н с ь к о ї в л а д и , а й з б и р а ч і п о д а т к і в , к у п ц і , ф е о д а л и , неза¬ ральній і Східній Європі.
лежно від ї х н ь о ї н а ц і о н а л ь н о с т і та в і р о с п о в і д а н н я . Нерідко Антиосманські повстання південних слов 'ян тривали у ХУІ—
показовим розправам підлягали й занадто лояльні до турків першій половині ХУІІ ст. головним чином у Болгарії, Сербії і
слов'янські ремісники та селяни. У зв'язку з цим надмірна Македонії. В них брали участь здебільшого селяни, я к и х під¬
ідеалізація гайдуцького руху неприпустима, бо багато чет нага­ гримували гайдуки. В и с т у п и г о р о д я н у т о й п е р і о д м а л и дру¬
дували за характером своїх дій банди розбійників. Але в цілому горядний характер.
слов 'янська людність Балкан симпатизувала гайдукам і надава­ Першим великим народним виступом південних слов 'ян вва­
ла їм підтримку, хоча турки карали за це якнайжорстокіше. жається Прилепське повстання 1564—1565 рр. Воно вибухну¬
Каральні експедиції проти гайдуків закінчувалися стратами, ло п о б л и з у м. Прилепа в М а к е д о н і ї і було в и к л и к а н е зрос¬
привселюдними шмаганнями, насильним наверненням цілих т а н н я м п о д а т к і в . У п о в с т а н н і в з я л и у ч а с т ь м а к е д о н с ь к і селя¬
сіл в і с л а м , в і д п р а в л е н н я м з а п і д о з р е н и х н а г а л е р и т о щ о . Од¬ ни й частина міських жителів, однак цей виступ виявився
н а к такі заходи тільки п о с и л ю в а л и опір. географічно обмеженим.
Природним с п і л ь н и к о м гайдуків виступав гірсько-лісовий Більшого розмаху набуло Тирновське повстання 1598р. в Бол­
ландшафт. Як правило, взимку боротьба гайдуків затихала й гарії. Йому передувала тривала д и п л о м а т и ч н а підготовка. Пред¬
відновлювалася з першими ознаками весни. Як тільки зеле¬ ставники південнослов'янського духовенства і князі домови¬
ніло л и с т я , партизани п о к и д а л и села й в и р у ш а л и до лісів, де л и с я п р о с п і л ь н і дії з а н т и т у р е ц ь к о ю к о а л і ц і є ю . Д о ц і є ї коалі¬
збиралися н а т. зв. " г а й д у ц ь к и х зборищах". ції в р і з н и й час входили венеційці, іспанці, трансільванці,
Змагання гайдуків особливо активізувалися на межі XVI— п а п с т в о , але г о л о в н у р о л ь у н і й в і д і г р а в а л и а в с т р і й с ь к і Габс¬
ХУІІ ст., коли все виразніше стали виявлятися ознаки занепаду бурги.
військової могутності Османської імперії. Будь-яка воєнна су¬ Австрійці п р и є д н а л и до своїх в о л о д і н ь землі османських
т и ч к а т у р к і в з є в р о п е й с ь к и м и х р и с т и я н с ь к и м и д е р ж а в а м и ав¬ васалів — Валахію, Трансільванію і Молдову. Цей приклад
томатично пожвавлювала партизанську боротьбу. Однією з с п о н у к а в до а к т и в н и х дій і п і в д е н н и х с л о в ' я н . Як наслідок —
найбільш вдалих операцій гайдуків було раптове захоплення коли у 1593 р. османи розпочали війну проти Австрії, в Півден­
ними у 1595р. Софії. Така зухвала а к ц і я д в о т и с я ч н о г о загону ній Сербії, Чорногорії і Албанії поширилися антитурецькі висту¬
б е з п е р е ч н о з м і ц н и л а віру с л о в ' я н у м о ж л и в і с т ь в и з в о л е н н я й пи. Але наймогутнішим виявилося повстання в Болгарії (1598) з
п о р о д и л а серед турків відчуття н е в п е в н е н о с т і . Це відчуття іноді центром у Тирново. С а м е тут п і с л я вступу до Болгарії австрій¬
змушувало турків мігрувати з болгарських земель у спокійні¬ ського с о ю з н и к а — волоського господаря Михая Хороброго
ші регіони імперії. (1592-1601) — було здійснено спробу відродити болгарську

312 313
ц а р с ь к у владу. Царем Болгарії тирновські повстанці проголо­ л і т е р а т у р и , с е р е д я к и х т р а п л я л и с я й а п о к р и ф і ч н і т в о р и . Агіо­
сили Ш и ш м а н а III — п р е д с т а в н и к а к о л и ш н ь о ї династії Шиш- графічна література ("житія святих"), п р и с в я ч е н а в тому чис­
мановичів. лі й н о в и м б о л г а р с ь к и м с в я т и м , п р о с л а в л я л а п а т р і о т и з м , вір­
Порта з великими труднощами п о в е р н у л а собі стратегічну ність Б а т ь к і в щ и н і й п р а в о с л а в ' ю . Одним з найпопулярніших
ініціативу. Молдавський господар М и х а й Х о р о б р и й не доче­ творів в в а ж а л о с я "Житіє Св. М и к о л а я С о ф і й с ь к о г о " (XVI с т . ) ,
кався від а в с т р і й ц і в допомоги й під т и с к о м османів відсту­ присвячене болгарському ремісникові Матвію Граматику, який
п и в . О с к і л ь к и в його військах служило багато с л о в ' я н , значна обрав люту смерть, а л е н е з р а д и в п р а в о с л а в ' ю . У п р о д о в ж на¬
частина населення Болгарії була змушена покинути її межі с т у п н и х століть " Ж и т і є " було с в о є р і д н и м м о р а л ь н и м кодексом
разом з ним. д л я всіх б о л г а р . Й о г о ц і н н і с т ь п о л я г а л а й у т о м у , щ о тут міс­
П і с л я ц і є ї в і й н и , в п р о д о в ж усієї п е р ш о ї п о л о в и н и X V I I ст., тилися важливі історичні відомості: про соціальну структуру
дипломатичні в і д н о с и н и Австрії і Т у р е ч ч и н и з а л и ш а л и с я до¬ болгарського суспільства, о с о б л и в о с т і судової с и с т е м и , харак¬
сить стабільними. Це змушувало південних слов'ян шукати тер взаємин між завойовниками і підкореним населенням,
собі і н ш и х с о ю з н и к і в . Проте ані Іспанія, ані герцог Савой­ опис С о ф і ї та ін.
ський, які мріяли розпочати війну проти турків, не надали Османське іго призвело до відтоку з Болгарії значних твор­
християнам Османської імперії військової підтримки. Допомогу чих сил. Наприклад, н а Русі м у с и л и ш у к а т и п р и т у л к у визнач­
вони здійснювали лише шляхом вирядження на Балкани числен­ ні п р е д с т а в н и к и болгарської літератури Григорій Цамблак і
них католицьких місіонерів. Однак пр'оповідь католицизму се¬ Кіпріан. О с т а н н і й згодом став м о с к о в с ь к и м митрополитом.
ред п і в д е н н и х с л о в ' я н не м а л а успіху, хоча о б ' є к т и в н о й спри¬ У перші століття турецького панування провідну роль у
яла п о ж в а в л е н н ю культурних зв'язків з передовими країнами болгарській культурі відігравав народний фольклор. Героїч¬
Заходу. ний епос, казки, гайдуцькі пісні с п р и я л и збереженню істо¬
Тридцятилітня війна в Європі (1618-1648) змусила пів­ ричної пам'яті, рідної м о в и , пробуджували патріотичний дух
денних слов'ян надовго забути про допомогу із З а х о д у . Вод¬ як серед болгар, так і серед і н ш и х п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х на¬
ночас турецька загроза в очах є в р о п е й ц і в в і д с т у п и л а н а дру¬ родів.
гий план. Саме це, мабуть, і було однією з основних причин, У Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині відбувалися майже
чому майже вся перша половина XVII ст. характеризувалася тотожні етнокультурні процеси. Іноземне панування завдало
відносним затишшям національно-визвольного руху у цьому регіоні. культурі цих країн величезних втрат. Тут т а к о ж центрами куль¬
тури з а л и ш а л и с я здебільшого монастирі сербської православ¬

КУЛЬТУРА Багатовікове османське панування дуже ної ц е р к в и в Требіне, М е л е ш е в і , Д е ч а н а х , п р и я к и х , я к пра¬

ПІВДЕННИХ негативно позначилося на стані націо- вило, діяли школи.
СЛОВ'ЯН пальних культур південних слов 'ян. Туре¬ Через зазначені вище п р и ч и н и література в Сербії, Чорно­
цькі завоювання с у п р о в о д ж у в а л и с я руй¬ горії, Боснії і Герцеговині мала переважно релігійний характер
нуванням багатьох історичних пам'яток. Занепадали літера¬ і в и д а в а л а с я з д е б і л ь ш о г о за к о р д о н о м . С е р б с ь к і та ч о р н о г о р ¬
тура, м и с т е ц т в о , п и с е м н і с т ь п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х н а р о д і в , а ські ц е р к о в н і к н и г и в и х о д и л и , н а п р и к л а д , у д р у к а р н я х Півні­
отуречення й ісламізація підкореного населення поєднували¬ чної Італії, створених самими сербами й чорногорцями. До
ся з асиміляторською політикою грецького духовенства. Ці південнослов'янських земель завозилися к н и ж к и з Росії, що
процеси особливо гостро зачіпали Б о л г а р і ю , я к а була завойо¬ сприяло дальшому зміцненню загальнослов'янських культур¬
в а н а П о р т о ю р а н і ш е за і н ш і к р а ї н и і н а й б і л ь ш е п о т е р п а л а від них зв'язків.
турецького гноблення. Найбільшого розквіту досягла в XVI—XVII ст. художня літе­
За умов національного та релігійного гніту осередками бол­ ратура в Дубровницькій республіці. Статус Дубровника як фак¬
гарської культури стали монастирі (Рильський, Бачковський, тично незалежної від Порти держави сприяв розвиткові тут
на Афоні тощо). Тут з б е р і г а л и с я цінні предмети православно¬ мережі освітянських закладів. Географічна близькість Італії
го к у л ь т у та п р а в о с л а в н о - с л о в ' я н с ь к і бібліотеки. Багато кни¬ зумовлювала вплив Р е н е с а н с у на місцеву літературу, розвій у
жок переписувалося, створювалися збірки православної ній традицій гуманізму. З ' я в и л и с я твори різних ж а н р і в , у то-

314 315
му числі і с т о р и ч н і п ' є с и , комедії, трагедії. Видатним дубров-
ницьким поетом першої п о л о в и н и XVII ст. в в а ж а є т ь с я Іван Розділ третій
Гундулич. В епічній поемі "Осман" він змалював перемогу
над турками польських військ і українських козаків у битві
під Х о т и н о м . Твір п р о й н я т и й з а к л и к а м и до о б ' є д н а н н я сло­
в ' я н с ь к и х народів і їхньої спільної боротьби п р о т и
го панування.
турецько¬
ЗАХІДНІ ТА ПІВДЕННІ
Загальний
значився й на
занепад
архітектурі.
культури
Церковне
південнослов 'янських
будівництво,
народів
яке
по­
здійс¬ СЛОВ'ЯНИ В НОВУ ДОБУ
н ю в а л о с я р а н і ш е з і н і ц і а т и в и ц а р с ь к о ї в л а д и , за ч а с і в о с м а н ¬
ського панування майже зовсім припинилося. У цивільному бу¬
дівництві поширюються е л е м е н т и східної архітектури. Однак
ці п р о ц е с и не т о р к н у л и с я Д у б р о в н и к а , де і т а л і й с ь к и й Рене­
санс справив істотний вплив на місцеве будівництво. Серед
архітектурних стилів там переважало бароко.

Р Е К О М Е Н Д О В А Н А В с е м и р н а я и с т о р и я : В 2 4 т. М и н с к , 1 9 9 6 . Т. 9 ,
ЛІТЕРАТУРА П.
И с т о р и я Б о л г а р и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 5 4 . Т. 1.
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
Т. 1.
Косев Д. Краткая история Болгарии. С о ф и я ,
1963.

Краткая история Болгарии: С д р е в н е й ш и х

времен д о наших д н е й . М о с к в а , 1987.
Погодин А. Л. И с т о р и я Болгарии. Санкт-
Петербург, 1909.
Погодин А. Л. И с т о р и я Сербии. Санкт-
Петербург, 1909.
Разин Е. А. И с т о р и я в о е н н о г о и с к у с с т в а : В
3 т. М о с к в а , 1 9 5 7 . Т. 2.
 ті та Л и т в і за т и м ч а с о в е я в и щ е і м р і я в п р о ті ч а с и , к о л и він
посяде трон у себе на батьківщині. У 1592 р . , п і с л я смерті
свого батька — к о р о л я Я н а III — він т а к и дістав титул короля
Швеції і в и р у ш и в туди на к о р о н а ц і ю . Після коронації, зали¬
Лекція шивши намісником свого дядька, Сигізмунд повернувся до
І іольщі.
П р а г н е н н я молодого монарха зберегти обидві к о р о н и ви¬
РІЧ ПОСПОЛИТА кликали в польському суспільстві підозру й нагадували про
поведінку Генріха Валуа. Серед поляків навіть поширювали¬
В XVII - НАПРИКІНЦІ
ся чутки п р о і с н у в а н н я в С и г і з м у н д а III п л а н і в п е р е д а т и т р о н
XVIII ст. у Речі Посполитій Габсбургам,щоб заручитися підтримкою
Австрії його прав на шведський престол. Багатьом шляхет¬
ським політикам не п о д о б а л о с я й те, що к о р о л ь оточив себе
Внутрішня т а зовнішня політика Речі
• п р и б і ч н и к а м и з м і ц н е н н я к о р о л і в с ь к о ї в л а д и й н а м а г а в с я осла¬
П о с п о л и т о ї в період династії В а з а
бити роль сейму в країні. Крім того, він п р и з н а ч а в н а дер¬
Економічний і політичний з а н е п а д Польщі
жавні посади тільки католиків, обмежуючи при цьому права
Спроба д е р ж а в н и х р е ф о р м і територіальні протестантів. За Сигізмунда III в Речі Посполитій посилився
поділи країни вплив єзуїтів, а нова столиця Польщі — Варшава — перетвори­
Культура Речі П о с п о л и т о ї лася на оплот католицизму*.
На початку XVII ст. невдоволення урядовою політикою спри­
чинило антикоролівський збройний заколот (рокош), який очо­
ВНУТРІШНЯ Нову династію в Речі Посполитій запо­ лив краківський воєвода Міколай Зебжидовський. На з'їздах
ТА ЗОВНІШНЯ чаткували вибори на польський престол у р о к о ш а н л у н а л и г о л о с н і в и м о г и с к и н у т и С и г і з м у н д а I I I з пре¬
ПОЛІТИКА РЕЧІ 1587 р., на яких обрали фактично двох столу за й о г о з а м а х и н а ш л я х е т с ь к і в о л ь н о с т і . О д н а к у битві
ПОСПОЛИТОЇ королів. П р и м а с (глава к а т о л и ц ь к о ї ц е р ­ п і д Г у з о в и м у 1607 р . к о р о л і в с ь к і в і й с ь к а р о з б и л и заколотни¬
В ПЕРІОД кви) Станіслав К а р н к о в с ь к и й проголо­ ків. Проте заворушення в суспільстві тривали. Король був
ДИНАСТІЇ ВАЗА сив королем шведського п р и н ц а Сигіз- змушений оголосити амністію учасникам рокошу, а й о г о ке¬
мунда, якого підтримувала шляхта. Два рівники навіть отримали щедрі д а р у н к и . Сигізмунд III удруге
дні по тому к о р о л е м п р о г о л о с и л и й с т а в л е н и к а с е н а т у — ав­ заприсягся "Генріховим артикулам" і начебто відмовився від
стрійського ерцгерцога Максиміліана Габсбурга. Обидва ко­ планів зміцнити особисту владу.
ролі з а п р и с я г л и с я " Г е н р і х о в и м а р т и к у л а м " і в и р у ш и л и н а ко¬ Т и м ч а с о м , за в і д с у т н о с т і С и г і з м у н д а у Ш в е ц і ї , й о г о д я д ь -
р о н а ц і ю до Речі П о с п о л и т о ї . Однак ватажок шляхти, канцлер ко-регент захопив владу у свої р у к и . Шведський парламент
і великий к о р о н н и й гетьман Ян З а м о й с ь к и й , що командував ф о р м а л ь н о п о з б а в и в С и г і з м у н д а к о р о н и , але з а п р о п о н у в а в її
а р м і є ю , з а й н я в К р а к і в і не в п у с т и в туди М а к с и м і л і а н а та й о ­ й о г о с и н о в і за у м о в и , щ о т о й о с е л и т ь с я в Ш в е ц і ї і т а м вихо¬
го прибічників. У грудні 1587р. Сигізмунда НІ Ваза коронували вуватиметься. Сигізмунд відхилив цю пропозицію і вирішив
польським королем і великим князем литовським (1587—1632). А довести права на ш в е д с ь к и й трон за д о п о м о г о ю зброї. Пре¬
ч е р е з к і л ь к а т и ж н і в З а м о й с ь к и й р о з б и в під Б и ч и н о ю війська тензії польських Ваза на шведський престол і прагнення шведів
ерцгерцога. захопити Балтійське узбережжя призвели до серії польсько-
На нового монарха покладалися великі надії. По матері шведських воєн, перша з яких розпочалася вже у 1600р.
він був Я г е л л о н о м , а тому поляки сподівалися, що Сигіз- Ініціаторами в і й н и були ш в е д и . Спочатку вони захопили
мунд III керуватиме країною відповідно до п р и н ц и п і в , запро¬ Л і в о н і ю до Д в і н и , але н е з а б а р о м п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к і війська
ваджених його в е л и к и м и пращурами. Проте в перші р о к и свого
правління, Сигізмунд Ваза в в а ж а в своє п е р е б у в а н н я в Поль- 3 1596 р. Варшава фактично стала столицею Речі П о с п о л и т о ї .

318 319
відкинули ворога. Н а й з н а ч н і ш и м б о й о в и щ е м ц ь о г о е т а п у вій¬ • *нати Р. Ружинський і Я. Сапега. Невдовзі неприховану агресію
ни стала битва з участю великого гетьмана литовського Яна проти Росії розпочав Сигізмунд III. Приводом до неї стало під­
Ходкевича, котрий у 1605 р . п і д Кірхгольмом розбив швед¬ писання російсько-шведського договору, завдяки якому Мо­
ські війська, що кількісно втроє переважали поляків. Тільки сква сподівалася покласти край домаганням нового претен­
в 1622 р . в о є н н і д і ї т и м ч а с о в о припинились, і в Мітаві було д е н т а н а ц а р с т в о . У 1610 р . к і н н о т а г е т ь м а н а С т а н і с л а в а Ж о л -
укладено перемир'я, за я к и м до Швеції відійшли землі на к е в с ь к о г о р о з б и л а під К л у ш и н о ш в е д с ь к і та р о с і й с ь к і війська,
північ від Двіни. що переважали. Ця перемога відкривала полякам шлях на
Чергова польсько-шведська війна 1625-1629 рр. є одним Москву. Московські бояри змусили В. Шуйського зректися пре­
із е п і з о д і в Тридцятилітньої війни (1618-1648). Річ Посполита столу й визнали російським царем польського королевича Влади­
не брала прямої участі в Тридцятилітній війні, хоча й співпра­ слава. Однак це вже не задовольняло Сигізмунда III. Після за­
цювала з католицьким табором, зокрема з Габсбургами. У 1625 р . хоплення Смоленська у 1611 р., він сам зажадав російської коро­
армія шведського короля Густава А д о л ь ф а н а п а л а на Ж м у д ь і ни, щоб приєднати Московію до Речі Посполитої.
з а х о п и л а п о р т и в П р у с с ь к о м у г е р ц о г с т в і та К о р о л ш с ь к і й Прус¬ Піднесення російського патріотичного руху н а ч о л і з Ку­
сії. Н е з в а ж а ю ч и н а п е р е м о г у в м о р с ь к і й б и т в і п і д О л і в о ю (1627) зьмою Мініним і Дмитром Пожарським звело нанівець пла­
і к і л ь к а п е р е м о ж н и х б и т в н а м а т е р и к у , п о л я к и н е з м о г л и від¬ ни польського короля. Восени 1612 р . М о с к в у з в і л ь н и л и від
тіснити війська противника. Укладене між Польщею і Шве¬ поляків. Новий московський цар Михайло Романов підписав у
цією у 1629 р . А л ь т м а р с ь к е перемир'я закріпило за остан¬ 1619р. із Сигізмундом IIIДеулінське перемир 'я. Згідно з ним до
ньою загарбані в Прибалтиці та Помор'ї землі. За правління Речі Посполитої відійшли Смоленська, Чернігівська та Сівер-
сина Сигізмунда НІ — Владислава IV (1632—1648) — сторони ська землі.
підписали в 1635 р . щ е о д н е п е р е м и р ' я в Ш т у м с д о р ф і . Згідно Після смерті Сигізмунда Росія зробила спробу повернути
з ним Польща повертала собі гирло Вісли, але за Швецією собі ці області. Але В л а д и с л а в IV н е г а й н о вирушив на допо¬
залишалася Лівонія. могу п о л ь с ь к і й залозі у С м о л е н с ь к у й з м у с и в м о с к о в с ь к і вій¬
Вестфальський мир, яким завершилася Тридцятилітня вій¬ ська капітулювати. Підписаний у 1634р. Поляновський мир під­
на, зберігав за Швецією загарбані нею в ході війни території, тверджував загальні умови Деулінського перемир'я. Москва
зокрема Західне Помор'я зі Щецином і о. Рюген. Бранденбург задовольнилася відмовою В л а д и с л а в а від п р е т е н з і й н а росій¬
захопив Слупсько-Кошалінське Помор 'я, Саксонія — частину Сі¬ ський престол.
лезії. Досить н а п р у ж е н и м и т р и в а л и й час з а л и ш а л и с ь відносини
У той самий час, коли Сигізмунд доводив своє право на Р е ч і П о с п о л и т о ї з О с м а н с ь к о ю і м п е р і є ю т а її в а с а л а м и й с п і л ь ¬
ш в е д с ь к у к о р о н у , в Р о с і ї , у з в ' я з к у зі с м е р т ю о с т а н н ь о г о Рю¬ н и к а м и , що п о я с н ю в а л о с я , з одного боку, ч а с т и м и нападами
р и к о в и ч а , р о з г о р н у л а с я б о р о т ь б а за м о с к о в с ь к и й т р о н . Поль¬ татар на польські південно-східні воєводства, а з іншого —
ські магнати вирішили втрутитися в цю боротьбу й підтрима- , к о з а ц ь к и м и н а с к о к а м и на турецькі міста й походами україн¬
ли Лжедмитрія, який видавав себе за "чудом урятованого" х
ських магнатів у Молдавію. Під час одного з таких набігів
с и н а п о к і й н о г о ц а р я І в а н а I V Г р о з н о г о . У 1604 р . к н я з і Виш- козаки спалили в 1620 р . м . Варну, що стало вирішальним
н е в е ц ь к і та с а н д о м и р с ь к и й воєвода Є. Мнішек організували приводом для війни.
в і й с ь к о в и й похід на М о с к в у з м е т о ю п о с а д и т и с а м о з в а н ц я на У Молдові, під Цецорою, польські війська й запорозькі
царський престол. П і д ч а с б о ї в м о с к о в с ь к и й ц а р Б о р и с Году¬ козаки зіткнулися з турецькими й татарськими силами, що
нов помер. Лжедмитрій захопив Москву і прийняв титул царя. ч и с е л ь н о їх п е р е в а ж а л и . К о м а н д у в а ч п о л ь с ь к о - к о з а ц ь к о ю ар¬
Рік по тому жителі Москви повстали проти поляків. Самозва¬ м і є ю — в и д а т н и й п о л ь с ь к и й п о л к о в о д е ц ь С. Ж о л к е в с ь к и й —
нець загинув, а його прибічники опинились у в'язниці або організував відступ, але на Дністрі, поблизу Могилева, був
втекли до Польщі. з м у ш е н и й п р и й н я т и бій. З н а ч н а ч а с т и н а польсько-козацького
Царем проголосили ватажка московського повстання Ва- в і й с ь к а й сам к о м а н д у в а ч з а г и н у л и під час б о ю , багато вояків
силія Ш у й с ь к о г о . Н о в и й ц а р м у с и в б о р о т и с я щ е з о д н и м са¬ о п и н и л и с я в п о л о н і (серед них — і м а й б у т н і й лідер Визволь­
мозванцем, Лжедмитрієм II, котрого цього разу підтримали ма- ної війни українського народу Богдан Хмельницький). Ту-

320 гі — 3-2764 , 321

р е ц ь к о - т а т а р с ь к і в і й с ь к а с п у с т о ш и л и к р а й аж до Л ь в о в а і Пе­ / Острянина (1637—1638). Ці п о в с т а н н я п о л ь с ь к а шляхта жор
ремишля. стоко придушила. У другій п о л о в и н і 40-х р о к і в н а р о д н е не¬
Вирішальна битва чергової кампанії сталася в 1621 р. під вдоволення політикою польської правлячої верхівки переро¬
Хотином. Попри в е л и к і в т р а т и , т у р е ц ь к о - т а т а р с ь к і в і й с ь к а на­ сло у Визвольну війну під проводом Б. Хмельницького, приводом
м а г а л и с ь з а х о п и т и цю п о л ь с ь к у ф о р т е ц ю . П р о т е а к т и в н а обо­ до я к о ї став р о з п у с к к о р о л е м в і й с ь к а , с ф о р м о в а н о г о д л я по¬
рона Хотина польсько-козацьким в і й с ь к о м під п р о в о д о м геть­ ходу н а с у л т а н а . Це в и к л и к а л о велике розчарування в коза¬
мана Я. Ходкевича з р у й н у в а л а всі п л а н и противника. Турки ків, які с п о д і в а л и с ь на п л а т н ю і багаті трофеї.
змушені були п о г о д и т и с я на п і д п и с а н н я миру. Згідно з ним Героїчна боротьба українського й білоруського народів у 1648—
кордон між к р а ї н а м и проходив, як і раніше, вздовж Дністра, 1654рр. завдала Речі Посполитій тяжких втрат і започаткува­
обидві сторони зобов'язалися стримувати козаків і татар від ла в ній політичну й соціально-економічну кризу. Підбадьорене
взаємних нападів, а султан пообіцяв призначати в Молдову поразками польських військ (під Жовтими Водами, Корсунем, Пи-
п р а в и т е л і в , л о я л ь н и х до Речі П о с п о л и т о ї . Н е з а б а р о м у Стам¬ лявцями), до антифеодальних виступів приєдналося пригноблене
булі розпочалася доба двірцевих переворотів, які на кілька населення етнічної Польщі. Короткочасним, але відчутним для
років відсунули загрозу турецької агресії. шляхти було повстання селян і міської бідноти в 1651 р. у Великій
Однією з головних причин, що стримувала польських магна­ Польщі та Мазовії. У Калішському воєводстві повстання очо­
тів від великої війни з Османською імперією, було їхнє небажан­ лював П. Гжибовський, я к и й організував д в о т и с я ч н и й селян¬
ня змінювати курс на релігійну, культурну і соціальну асиміля­ ський загін. За п р и к л а д о м українців і білорусів п о л ь с ь к е се¬
цію населення східних окраїн Речі Посполитої. Ще за часів Си- лянство розправлялося з магнатами й представниками коро¬
г і з м у н д а І, й о с о б л и в о з а С и г і з м у н д а I I А в г у с т а , здійснювалися лівської адміністрації. Заколот придушили війська єпископа
с п р о б и у т в о р и т и з ч а с т и н и у к р а ї н с ь к о г о к о з а ц т в а щ о с ь поді­ П о з н а н с ь к о г о . Щ е б і л ь ш о г о р о з м а х у н а б у л о п о в с т а н н я , щ о спа¬
б н е д о п р и к о р д о н н о ї в а р т и , п і д л е г л о ї п о л ь с ь к о м у у р я д о в і . Ко¬ лахнуло того ж року в К р а к і в с ь к о м у воєводстві, під к е р і в н и ц ¬
заки з а н о с и л и с ь до реєстру й діставали платню від д е р ж а в и . твом дрібного шляхтича О. К о с т к и - Н а п е р с ь к о г о , який вида¬
П р а г н е н н я к о р о л я п і д к о р и т и к о з а к і в в і д п о в і д а л и й о г о домо¬ вав себе за е м і с а р а Х м е л ь н и ц ь к о г о . Підтримані українськими
в л е н о с т я м з к р и м с ь к и м х а н о м і т у р е ц ь к и м султаном. З іншо¬ с е л я н а м и , п о в с т а н ц і з а х о п и л и Ч о р ш т и н с ь к и й з а м о к . О д н а к вій¬
го б о к у , ці п р а г н е н н я п о с и л ю в а л и с я т и м , щ о у в і л ь н о м у ко¬ ська є п и с к о п а К р а к і в с ь к о г о та ш л я х е т с ь к і з а г о н и , перекинуті
зацтві п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к і феодали вбачали небезпечний со¬ сюди з-під Берестечка, придушили цей виступ.
ц і а л ь н и й елемент, здатний підняти на збройну боротьбу проти Укладення в січні 1654р. Переяславської угоди і перехід укра­
феодального ярма українське та білоруське селянство. їнського козацтва під проводом Б. Хмельницького під зверхність
Залишивши тонкий прошарок реєстрового козацтва, польсь­ Москви спричинили війну Речі Посполитої з Росією. У 1654 р.
ка адміністрація робила все можливе для перетворення інших російські війська захопили Смоленськ і Вільно, а в 1655 р. разом
українських селян і міщан на кріпаків. Влада всіляко заохочува­ із козаками обложили Львів. Воєнні дії перервало шведське
ла магнатів і ш л я х т у до ополячення місцевої людності. Діячі в т о р г н е н н я . З н е с и л е н а т р и в а л о ю в і й н о ю , Р і ч П о с п о л и т а зму¬
контрреформації за підтримки частини православного єписко­ ш е н а була п і д п и с а т и п е р е м и р ' я з Росією.
пату запровадили Брестську церковну унію 1596р. Згідно з нею У черговій війні з Річчю Посполитою Швеція прагнула
православна церква, зберігаючи східний обряд, підпорядковува¬ завоювати все балтійське узбережжя й перетворити Балтій¬
лася папі Римському *. Незабаром проти брестських постанов ське море на своє " в н у т р і ш н є о з е р о " . Влітку 1655 р . д в і а р м і ї
в и с т у п и л а б і л ь ш і с т ь у к р а ї н с ь к о ї т а б і л о р у с ь к о ї ш л я х т и , а піз¬ К а р л а Густава в т о р г л и с ь зі Щ е ц и н с ь к о г о П о м о р ' я до Великої
ніше й козаки. Україною прокотилася хвиля народних пов­ Польщі, а з території Лівонії — до Л и т в и . Серйозного опору
стань. Найзначнішими з н и х були в и с т у п и під п р о в о д о м Ко- ж о д н а з н и х не зустріла. У Великій Польщі ополчення, очо¬
синського (1591-1593), Наливайка (1594-1596), Павлюка, Руні л ю в а н е п о з н а н с ь к и м в о є в о д о ю К. О п а л и н с ь к и м і к а л і ш с ь к и м
воєводою А. Грудзинським, капітулювало і здало провінцію
* 3 моменту укладання Брестської унії православна церква д е - ю р е шведам. У Литві великий гетьман Януш Радзивілл уклав із
ставала нелегальною. загарбниками договір, згідно з я к и м Велике князівство Ли-

322 21* 323

 оранденбурзько-прусська держава стала джерелом постійноїза-
ТОВСЬКЕ ПРИЄДНУВАЛОСЯ ДО ШВЕЦІЇ. Шведи захопили Варшаву й
. рази для Речі Посполитої.
розгромили під Жарновом королівську кінноту під проводом ко­
У 1 6 5 8 Р., К О Л И РЕЗУЛЬТАТИ ПОЛЬСЬКО-ШВЕДСЬКОЇ В І Й Н И ВЖЕ
роля Яна Казимира (1648-1668). МОНАРХ ІЗ МІНІСТРАМИ Й ДВО­
НЕ В И К Л И К А Л И СУМНІВІВ, РОСІЯ П О Н О В И Л А ВОЄННІ Д І Ї ПРОТИ РЕЧІ
РОМ ПОКИНУВ КРАЇНУ І ПЕРЕХОВУВАВСЯ У СІЛЕЗІЇ. КАПІТУЛЮВАВ
І ІОСПОЛИТОЇ. БЕЗПОСЕРЕДНІМ ПРИВОДОМ ДЛЯ ВІЙНИ СТАЛО ПІД¬
КРАКІВ. ЗА ЧОТИРИ МІСЯЦІ В О Р О Г ЗАГАРБАВ МАЙЖЕ ВСЮ П О Л Ь Щ У .
ПИСАННЯ ГЕТЬМАНОМ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ І. В И Г О В С Ь К И М ГА¬
КАРЛ ГУСТАВ ДІСТАВ Д О П О М О Г У В І Д СВОЇХ С П І Л Ь Н И К І В — БРАНДЕН-
ЛИЦЬКОЇ УГОДИ. ЗА НЕЮ К И Ї В Щ И Н А , БРАЦЛАВЩИНА ТА Ч Е Р Н І Г І В ¬
БУРЗЬКОГО КУРФЮРСТА ФРІДРІХА ВІЛЬГЕЛЬМА, КОТРИЙ ЯК ПРУССЬ-
ЩИНА УТВОРЮВАЛИ "РУСЬКЕ КНЯЗІВСТВО", ЯКЕ, ПОРЯД З ПОЛЬЩЕЮ
КИЙ ГЕРЦОГ Ф О Р М А Л Ь Н О ВВАЖАВСЯ В А С А Л О М РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ, А
ІА Л И Т В О Ю , МАЛО ПОСІСТИ Р І В Н О П Р А В Н Е МІСЦЕ В РЕЧІ ПОСПОЛИ¬
ТАКОЖ ВІД ТРАНСИЛЬВАНСЬКОГО КНЯЗЯ РАКОЦІ.
ТІЙ. У Х О Д І В О Є Н Н И Х Д І Й ЩАСТЯ І Н К О Л И Щ Е П О С М І Х А Л О С Я ПОЛЯКАМ
ПОСТУПОВО ДО БОРОТЬБИ ЗІ ШВЕДСЬКИМИ І Н Т Е Р В Е Н Т А М И ТА ЇХ¬
(ПЕРЕМОГИ ПІД ПОЛОНКОЮ В ЛИТВІ, ПІД ЧУДНОВИМ НА В О Л И Н І ) ,
НІМИ СОЮЗНИКАМИ БЕРЕТЬСЯ ПРОСТИЙ Л Ю Д . РОЗГОРТАЄТЬСЯ ПАР¬
АЛЕ Ї Х Н І СИЛИ ВЖЕ Б У Л О ПІДІРВАНО. УЛІТКУ 1 6 6 4 Р. РОЗПОЧАЛИСЯ
ТИЗАНСЬКИЙ РУХ, Я К И Й У П О Л Ь Щ І О Ч О Л И В М А Й Б У Т Н І Й Г Е Т Ь М А Н С Т Е ¬
МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ. У1667р. в с. Андрусово сторони уклали пе-
ФАН ЧАРНЕЦЬКИЙ, А В ЛИТВІ — ПАВЕЛ САПЕГА. ПОЛЬСЬКИХ ПАТ¬
ремир 'я, згідно з яким Річ Посполита відмовлялася від Лівобе­
Р І О Т І В НА Б О Р О Т Ь Б У З В О Р О Г О М Н А Д И Х Н У Л А ГЕРОЇЧНА ШЕСТИТИЖНЕВА
режної України та Смоленщини, до Росії відходив Київ. Ці умо­
ОБОРОНА ЧЕНСТОХОВСЬКОЇ ТВЕРДИНІ, ЯКУ Ш В Е Д И Т А К І НЕ З М О Г Л И
ви підтверджував мирний договір, підписаний 1686р. в Москві.
ЗАХОПИТИ. УКЛАДЕННЯ ПЕРЕМИР'Я З РОСІЄЮ І ВСТУП її У В І Й Н У З І
ШВЕЦІЄЮ ДАЛИ ЗМОГУ ПАТРІОТИЧНИМ ПОЛЬСЬКИМ СИЛАМ ЗГУРТУ¬ З вісімдесяти років правління династії Ваза в Речі Поспо¬

ВАТИСЯ Й ПОТІСНИТИ ШВЕДІВ. У ході воєнних дій вдалося відво­ литій майже сімдесят припали на війни. Вони підірвали полі¬

ювати більшість захоплених шведами польських земель. Сили тичну й економічну міць країни. ПОЛЬЩА ВТРАТИЛА ПРУССЬКОГО

обох сторін були виснажені, і в травні 1660 р. в Оліві (поблизу ВАСАЛА, Л І В О Н І Ю , С М О Л Е Н С Ь К У ТА С І В Е Р С Ь К У З Е М Л І , ЛІВОБЕРЕЖ¬

Гданська) Польща і Швеція підписали мирний договір. ЗА ОЛІВ- НУ У К Р А Ї Н У РАЗОМ З КИЄВОМ, УСЬОГО ПОНАД 10 % ТЕРИТОРІЇ.

СЬКИМ МИРОМ ПОЛЯКИ ВИЗНАВАЛИ ВТРАТУ Б І Л Ь Ш О Ї Ч А С Т И Н И Л І В О ¬ ТЯГАР ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ І ВОЄННИХ ПОРАЗОК СТАВ ОДНІЄЮ

НІЇ, АЛЕ ЦЕ Т І Л Ь К И ОФОРМЛЮВАЛО ДЕ-ЮРЕ СТАНОВИЩЕ, Щ О СКЛА¬ З ГОЛОВНИХ ПРИЧИН, ЩО ЗМУСИЛИ КОРОЛЯ ЯНА КАЗИМИРА В

ЛОСЯ ПІСЛЯ ШТУМСДОРФСЬКОГО ПЕРЕМИР'Я. ВОДНОЧАС ЯН К А З И ¬ 1 6 6 8 Р. З Р Е К Т И С Я ПРЕСТОЛУ.

МИР ВІДМОВИВСЯ ВІД П Р Е Т Е Н З І Й НА Ш В Е Д С Ь К И Й ТРОН. ШВЕЦІЯ

СВОЄЮ ЧЕРГОЮ ЗОБОВ'ЯЗАЛАСЯ НЕ П Е Р Е Ш К О Д Ж А Т И ПОЛЬЩІ У ВЕ¬ Е К О Н О М І Ч Н И Й / Війни під час правління Сигізмунда I I I і

ДЕННІ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ НА Б А Л Т І Й С Ь К О М У МОРІ. І ПОЛІТИЧНИЙ Яна Казимира значно погіршили стано-

Побічним наслідком війни 1655—1660рр. стало звільнення від

ЗАНЕПАД ПОЛЬЩІ вище Речі Посполитої. РІЗКО СКОРОТИЛА­
СЯ ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ: З
васальної залежності Прусського герцогства. Щ Е Н А ПОЧАТКУ
Б І Л Ь Ш Я К 10 М Л Н НА П О Ч А Т К У С Т О Л І Т Т Я Д О М Е Н Ш Н І Ж 6 М Л Н П І С Л Я
XVII СТ. Р І Ч П О С П О Л И Т А М О Г Л А П Р И Є Д Н А Т И Д О СЕБЕ ГЕРЦОГСТВО,
"ШВЕДСЬКОГО ПОТОПУ"*. НАЙБІЛЬШИХ ВТРАТ З А З Н А Л И ГУСТОНАСЕ-
АЛЕ СИГІЗМУНД III ШУКАВ ПІДТРИМКИ БРАНДЕНБУРГА В РОЗВ'Я¬
ЛЕНІ Й ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНУТІ РЕГІОНИ КОРОЛІВСТВА ( В Е Л И К А П О ¬
ЗАННІ РОСІЙСЬКИХ І ШВЕДСЬКИХ СПРАВ І ТОМУ НЕ З Р О Б И В ЦЬОГО,
ЛЬЩА, КОРОЛІВСЬКА ПРУССІЯ, МАЗОВІЯ), СПУСТОШЕНІ ШВЕДАМИ Й
Д А В Ш И З Г О Д У НА П Е Р Е Х І Д Г Е Р Ц О Г С Ь К О Г О Т И Т У Л У Д О Б Р А Н Д Е Н Б У Р З Ь -
ТРАНСІЛЬВАНЦЯМИ. Т У Т ЗАНЕПАЛИ МІСТА І СЕЛА, ЗБІДНІЛИ МІЩАНИ
КОЇ Г І Л К И Г О Г Е Н Ц О Л Л Е Р Н І В . Н Е З В А Ж А Ю Ч И НА Т Е , Щ О Б Р А Н Д Е Н Б У Р -
Й СЕЛЯНИ, ДРІБНОМАЄТНА Й БЕЗЗЕМЕЛЬНА ШЛЯХТА. ЧЕРЕЗ ПОСТІЙНІ
ЗЬКИЙ КУРФЮРСТ ЯК П Р У С С Ь К И Й ГЕРЦОГ ВВАЖАВСЯ ВАСАЛОМ РЕЧІ
НЕВРОЖАЇ ЗМЕНШЕННЯ ПРИБУТКІВ ВІДЧУЛИ Й ВЕЛИКІ ЗЕМЛЕВЛАС¬
ПОСПОЛИТОЇ, ВІН Д О П О М А Г А В К А Р Л У ГУСТАВУ, А К О Л И П О Л Я К И ПО¬
НИКИ. НЕ В И С Т А Ч А Л О ХУДОБИ, КОНЕЙ, РЕМАНЕНТУ, РОБОЧИХ РУК.
ЧАЛИ ЗДОБУВАТИ ПЕРЕМОГИ, ПЕРЕЙШОВ НА Б І К Я Н А КАЗИМИРА.
В Е Л И Ч Е З Н І З Е М Е Л Ь Н І П Р О С Т О Р И НЕ О Б Р О Б Л Я Л И С Я . ЗНАЧНО СКОРО¬
ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ ЗОБОВ'ЯЗАВСЯ НАДАТИ ВІЙСЬКОВУ І Ф І Н А Н С О В У
ТИЛАСЯ З О В Н І Ш Н Я І ВНУТРІШНЯ ТОРГІВЛЯ.
Д О П О М О Г У Р Е Ч І П О С П О Л И Т І Й У В І Й Н І З І Ш В Е Ц І Є Ю . З А ЦЕ В І Н ЗАЖА¬
Зубожіла шляхта часто мусила найматися до магнатів —
ДАВ ВЕРХОВНИХ ПРАВ НА К О Л И Ш Н І ВОЛОДІННЯ Т Е В Т О Н С Ь К О Г О ОР¬
служила в їхніх володіннях і війську, орендувала землі. ПОСТУПО-
ДЕНУ. В 1 6 5 7 Р. У В І Л Я В І ТА Б И Д Г О Щ І БУЛИ ПІДПИСАНІ ТРАКТАТИ,
ЩО СКАСОВУВАЛИ ЗАЛЕЖНІСТЬ ПРУССЬКИХ Г О Г Е Н Ц О Л Л Е Р Н І В ВІД П О ¬
ЛЬЩІ Й ВИЗНАВАЛИ СУВЕРЕНІТЕТ СХІДНОЇ ПРУССІЇ. З часом єдина
* П і д такою назвою увійшло в історію шведське вторгнення 1655 р.

324 325
во між н и м и зав'язувались стосунки, що базувалися на осо¬ кін і з а г а л ь н о г о м и т а т о щ о . О д н а к р о к о ш в е л и к о г о коронного
б и с т і й з а л е ж н о с т і п е р ш и х від д р у г и х . Магнати користувалися маршала Є. Любомирського, який очолив противників за¬
послугами з а л е ж н и х від н и х ш л я х т и ч і в н а с е й м и к а х , у трибу¬ пропонованої системи виборів, змусив реформаторів відмо¬
н а л і , в з е м с ь к и х судах. Н а т о м і с т ь в о н и п і д т р и м у в а л и їхні кло¬ витися від з а д у м а н и х змін.
п о т а н н я п р и в и р і ш е н н і с п р а в п р о п р и з н а ч е н н я н а р і з н і поса¬ Проте на виборах наступника Яна Казимира магнатська
ди, про оренду державних земель тощо. З часом у Речі Поспо­ олігархія зазнала поразки. Обурена самовладдям магнатських
литій сформувалася система влади, побудована не на основі партій, пихатістю й продажністю сенаторів, середня та дріб­
державної адміністрації, а на особистій залежності шляхтича на шляхта обрала монарха на власний розсуд. У дикому галасі
від магната. Це явище спостерігалося передусім у регіонах Речі та безладді, якими вирізнявся елекційний сейм 1669 р., королем
Посполитої, де існували величезні земельні володіння — лати­ проголосили Михайла Корибута Вишневецького (1669—1673). Хво¬
фундії, зокрема в Литві та в Україні. їхні власники — роди робливий і безвольний новий король тільки поглибив кризу влади.
Потоцьких, Сапег, Оссолінських, Любомирських, Конецпольських Його правління характеризувалося суперництвом і бороть¬
та ін., разом зі старими магнатськими родами, в першій поло­ бою між м а г н а т с ь к о - с е н а т о р с ь к и м и т а б о р а м и з а в п л и в , дер¬
вині XVIII cm. стали визначальним чинником політичного жит¬ жавні посади й місця в сенаті. Кожен із т а б о р і в намагався
тя країни, а шляхетська республіка поступово перетворилася перетягнути на свій бік шляхту на сеймиках. Лише війна з
на магнатську олігархію. Туреччиною змусила противників діяти спільно.
Оскільки регулярне стягнення податків на утримання У 1672 р . т у р к и п е р е т н у л и Д н і с т е р , з а х о п и л и м о г у т н ю фор¬
н а й м а н и х в і й с ь к п р и з в о д и л о д о с п у с т о ш е н н я д е р ж а в н о ї скарб¬ тецю на польсько-турецькому кордоні — Кам'янець-
ниці, розрахунки з солдатами проводили скарбничі комісії Подільський, а н е з а б а р о м , у с е П о д і л л я , о б л о ж и л и Л ь в і в . За¬
сеймиків. Це давало змогу їм великою мірою впливати на знавши поразки й за відсутності п о т у ж н и х збройних сил на
формування збройних сил. Підвищення ролі сеймиків за умов, Поділлі, Річ Посполита у жовтні 1672 р. підписала в Бучачі
коли шляхта часто залежала від магнатів, посилення магнат¬ дуже невигідний для себе мирний договір. За Бучацьким миром
ських партій, складнощі зі скликанням вального сейму у воєнний Порта отримала Подільське, Брацлавське й частину Київсь¬
час і наростання хаотичності в його роботі — все це підривало кого воєводств. Варшава зобов'язувалася щорічно сплачува¬
значення парламенту. З 1652 р . в роботі польського парламен¬ ти султанові по 22 т и с . червоних злотих. Умови договору гань¬
ту з а п р о в а д ж е н о практику "Liberum veto". Достатньою під¬ били країну. Під проводом гетьмана Яна Собеського зібралася
с т а в о ю д л я з р и в у с е й м у і с к а с у в а н н я р а н і ш е у х в а л е н и х поста¬ конфедерація, учасники якої зажадали зміщення з престолу Ми¬
н о в м о г л а бути н е з г о д а з п о с т а н о в а м и п а р л а м е н т у н а в і т ь од¬
хайла Вишневецького. Прибічники короля або просто вороги
н о г о з його депутатів. З цієї п р и ч и н и депутати сеймів досить
Собеського були готові до м о ж л и в и х з б р о й н и х сутичок. Гро¬
часто, нічого не вирішивши, роз'їжджались. Інколи збира¬
м а д я н с ь к а війна не р о з п о ч а л а с я тільки з п р и ч и н и турецької
лися конфедераційні с е й м и , к у д и ш л я х т а , я к щ о в о н а н е по¬
н е б е з п е к и . С е й м н е р а т и ф і к у в а в Б у ч а ц ь к о г о д о г о в о р у , а л е за¬
годжувалася з діями короля, приїздила озброєною*. Постано¬
твердив великий податок. На зібрані к о ш т и вдалося сформу¬
ви на них п р и й м а л и с я простою більшістю голосів.
вати 50-тисячну армію. 11 листопада 1673 р., в битві під Хо¬
Війни помітно ослабили країну й поставили п и т а н н я про тином, Собеський розгромив османське військо.
необхідність р е ф о р м и державного управління. її ініціатором Блискуча перемога надихнула поляків. Вона також забез¬
виступила частина королівського оточення, а також окремі печила Яну Собеському обрання на спустілий після смерті
політично далекоглядні сенатсько-шляхетські кола. Реформа М и х а й л а трон. Але, діставши к о р о л і в с ь к и й титул і п р и й н я в ¬
п е р е д б а ч а л а п о с и л и т и к о р о л і в с ь к у в л а д у ш л я х о м о б р а н н я на¬
ши на себе відповідальність за д о л ю країни, Ян НГ Собеський
ступника престолу ще за ж и т т я короля, ухвалення постанов
(1674-1696) усвідомив, що сил для подальшої війни з Портою
на сеймах більшістю голосів, запровадження твердих подат-
Р е ч і П о с п о л и т і й н е в и с т а ч и т ь . Т о м у в і н в и р і ш и в з м і н и т и на¬

* Право конфедерацій, тобто створення тимчасових союзів для д о ­ п р я м і в союзі з Ф р а н ц і є ю або Ш в е ц і є ю н а п а с т и на Бранден¬
сягнення мети, якої шляхта не могла д о м о г т и с я через державні органи, бург, щ о б п о в е р н у т и П р у с с ь к е г е р ц о г с т в о , а потім у т а к и й же
закріплено за нею ще в XV ст. спосіб відбити в Габсбургів Сілезію. П р о т и цих п л а н і в короля

326 327
виступили магнатські партії прогабсбурзької орієнтації. Вони пили Августа II польської корони. У1704р. елекційний сейм,
вимагали п р о д о в ж е н н я війни з султаном будь-якою ціною. У що проходив під патронатом шведського короля Карла XII, об­
в и п а д к у о п о р у з б о к у к о р о л я в о н и н а в і т ь були готові до зако¬ рав на престол познанського воєводу Станіслава Лещинського
лоту з метою с к и н е н н я його з престолу. Ян III мусив піти на (1704—1709). Л е щ и н с ь к и й п і д п и с а в зі Ш в е ц і є ю у г о д у , з а я к о ю
п о с т у п к и й у з о в н і ш н і й п о л і т и ц і Речі П о с п о л и т о ї в останній Річ П о с п о л и т а п о т р а п л я л а у з а л е ж н і с т ь в і д К а р л а X I I й від¬
ч в е р т і X V I I ст. з а п а н у в а в в о й о в н и ч и й антитурецький курс. м о в л я л а с я від Курляндії.
Для боротьби з Османською імперією в травні 1683 р . По¬ Переважна частина шляхти не визнала нового короля й
л ь щ а уклала угоду з Г а б с б у р г а м и . Невдовзі османи обложили залишалася вірною Августові як законному монарху, утво¬
австрійську столицю, і п о л ь с ь к и й к о р о л ь на чолі 30-тисячної р и в ш и н а й о г о з а х и с т С а н д о м и р с ь к у к о н ф е д е р а ц і ю . У 1704 р .
армії н е г а й н о в и р у ш и в їй н а д о п о м о г у . Під його командуван¬ її п р е д с т а в н и к и уклали с о ю з н и ц ь к и й договір з Росією, і Річ
н я п е р е й ш л и а в с т р і й с ь к і п о л к и й д о п о м і ж н и й к о р п у с з німе¬ Посполита вступила у війну.
цьких князівств. Армія Собеського, що налічувала до 70 тис. Численні саксонські, ш в е д с ь к і та р о с і й с ь к і війська про¬
вояків, 12 вересня 1683 р. дала генеральний бій туркам і здобула ходили через польські й литовські землі, відбирали в насе¬
блискучу перемогу. Долю славетної битви вирішило праве, поль¬ лення продовольство, коней і все, чого потребували армії,
ське, крило союзного війська. що воювали, стягали контрибуції, р о з о р я л и володіння полі¬
Розгром османів під Віднем кардинально змінив ситуацію у тичних противників. Ц я , друга після "потопу", хвиля руй¬
Південно-Східній Європі. Хоча Порта й надалі залишалася гріз­ нувань поставила людність Речі Посполитої на межу зубо¬
ним противником, її експансії було покладено край. Підбадьо­ ж і н н я , її с т а н о в и щ е було н а б а г а т о г і р ш и м , а н і ж ж и т е л і в усіх
рені успіхом, Австрія, Річ Посполита, Венеція і папство у сусідніх країн.
1684 р . о б ' є д н а л и с ь д л я п о д а л ь ш о ї б о р о т ь б и з о с м а н а м и у С в я ¬ Унаслідок стрімкого наступу Карла XII на Дрезден восени
щ е н н у лігу, д о я к о ї ч е р е з д в а р о к и у в і й ш л а й Росія. 1706 р . С а к с о н і я в и й ш л а з в і й н и . С а к с о н с ь к и й к у р ф ю р с т п р и ¬
Проте на внутрішнє становище Речі Посполитої Віденська йняв принизливі умови Альтранштадтського миру, розірвав
битва істотно не вплинула. Після 1683 р . з р и в и сеймів тільки с о ю з із Р о с і є ю й в і д м о в и в с я від п о л ь с ь к о г о т р о н у н а користь
почастішали, к р а ї н а п о т о п а л а в анархії, в т р а ч а ю ч и самостій¬ Лещинського. Проте Сандомирська конфедерація продовжу¬
ний голос у європейській політиці. Ще більший розбрат спри­ вала боротьбу. Після розгрому армії Карла XII під Полтавою у
чинила смерть Собеського. На елекційному сеймі 1697 р . н о ­ червні 1709 р. в Речі Посполитій знову все змінилося. Август II
вим польським королем під ім'ям Августа II (1697-1733) об­ поспішно відновив союз із Петербургом і, за підтримки російсь­
рали ставленика Відня і Москви, саксонського курфюрста кого царя Петра І, його вдруге визнали королем.
Фрідріха Августа Веттіна. Відчувши після полтавської перемоги свою міць, російський
У січні 1699 р . , в результаті успішних воєнних дій Свя¬ цар Петро І почав все відвертіше втручатися до польських справ,
щ е н н о ї л і г и , її у ч а с н и к и п і д п и с а л и м и р н і у г о д и з П о р т о ю . За нагадуючи Августу II про те, кому він зобов 'язаний троном, і
Карловицьким миром Польща повернула собі Кам'янець- заважаючи його абсолютистським домаганням. Росія заохочу­
П о д і л ь с ь к и й та з е м л і , в т р а ч е н і за Б у ч а ц ь к и м д о г о в о р о м . Кор¬ в а л а ш л я х е т с ь к у а н т и к о р о л і в с ь к у о п о з и ц і ю , дії я к о ї у 1715 р .
д о н знову п р о х о д и в по Дністру. Т о г о ж року Август II, мрію­ набули форми нової, Тарногродської конфедерації. Конфе¬
чи про о с л а б л е н н я Швеції, домігся укладення між Саксонією дерати виступили проти саксонських військ, що перебували в
і Росією Преображенського договору, спрямованого проти Речі Посполитій. Щоб уникнути кровопролиття і чергової гро­
ш в е д і в . Н е з а б а р о м ч е р е з ц е й д о г о в і р Р і ч П о с п о л и т а б у л а втяг¬ мадянської війни, обидві сторони погодилися на посередництво
нута в р у й н і в н у д л я неї П і в н і ч н у війну, хоча о ф і ц і й н о участі в Петра І і введення російських військ на територію країни. Роз¬
ній не брала. почалися переговори.
Перший етап Північної війни виявився для країни не¬ Умови угоди між Августом II і його підданими, а також
в д а л и м . Август II н а чолі с а к с о н с ь к и х в і й с ь к н а п а в з т е р и т о ­ між Річчю Посполитою і Саксонією, затвердив сейм, який
рії Речі Посполитої на Лівонію, що належала шведам, але увійшов в історію під назвою "Німого". Він тривав тільки
зазнав поразки. Шведи захопили Варшаву й Краків і позба- один день, 1 лютого 1717 р . Крім маршала Тарногродської

328 329
 к о н ф е д е р а ц і ї , к о т р и й в і д к р и в з а с і д а н н я , ідепутата, я к и й ого­ Сусідні держави були заінтересовані в слабкості Речі Посно-
л о с и в з а к о н о п р о е к т , на н ь о м у н і к о м у не надали слова. "Німий иітої. Т о м у ї х н і п о в н о в л а д н і п р а в и т е л і , к о т р і н е т е р п і л и сва¬
сейм " символізував трагічну для польського народу ситуацію, в вілля у своїх к р а ї н а х , охоче в и с т у п а л и з а х и с н и к а м и й гаран¬
якій опинилася Річ Посполита. ТАМИ ш л я х е т с ь к и х в о л ь н о с т е й у П о л ь щ і . Т а к , у 1720 р . Р о с і я і
С е й м у х в а л и в , щ о н а д а л і в к р а ї н і п е р е б у в а т и м у т ь н е біль­ І Іруссія з о б о в ' я з а л и с я п і д т р и м у в а т и ч и н н і в Речі П о с п о л и т і й
ше як 1200 с а к с о н с ь к и х г в а р д і й ц і в і ш і с т ь с а к с о н с ь к и х чи­ п о р я д к и й не д о п у с т и т и з а п р о в а д ж е н н я с п а д к о в о ї к о р о л і в с ь ­
н о в н и к і в ; к о р о л ю з а б о р о н я л о с я с а м о ч и н н о р о з п о ч и н а т и вій­ кої в л а д и . Д о ц и х з о б о в ' я з а н ь п р и є д н а л и с я Швеція в 1724 р .
ну, а т а к о ж з а а р е ш т о в у в а т и без в и р о к у суду н е з г о д н и х з й о г о іі А в с т р і я в 1726 р . У 1732р. Росія, Пруссія й Австрія підписали
діями шляхтичів. Воднораз зменшувався вплив сеймиків на трактат "трьох чорних орлів ", у якому вони ухвалили обрати
н а й м а н е в і й с ь к о . У с п і х о м А в г у с т а II м о г л о с т а т и з а т в е р д ж е н ­ на польсько-литовський престол після смерті Августа II люди¬
н я п о с т і й н о г о п о д а т к у на у т р и м а н н я в і й с ь к а , але ч и с е л ь н і с т ь ну, котра задовольняла б усіх.
ц ь о г о в і й с ь к а р і з к о о б м е ж у в а л а с я ( в с ь о г о 24 т и с . с о л д а т і в ) . У П і с л я с м е р т і Августа II на к о р о л і в с ь к и й т р о н претендува­
цілому постанови "Німого сейму " не задовольнили ані конфеде­ ли екс-король С. Л е щ и н с ь к и й , якого підтримував Париж, і
ратів, ані короля й були вигідними лише для Росії. син Августа II, п о р т у г а л ь с ь к и й п р и н ц , я к о м у п р о т е г у в а л и Пе­
Про занепад міжнародного престижу Польщі свідчить тербург, Відень і Берлін. У вересні 1733 р. королем обрали Ле-
н е д о п у щ е н н я її д е л е г а ц і ї н а п е р е г о в о р и 1720-1721 рр., що щинського, але у Відні та Петербурзі з цим рішенням не погоди­
відбулися після з а к і н ч е н н я Північної війни. Без П о л ь щ і ви­ лись. Менш ніж через місяць елекційний сейм під тиском іззовні
рішувалася доля Щецина, захопленого у шведів Бранден- передав престол Августу III Саксонському (1733-1763). Шлях
б у р з ь к о - П р у с с ь к о ю д е р ж а в о ю , та Лівонії, я к у , за Преобра- до коронації йому "проклав "російський 30-тисячний корпус.
женським договором, П е т р о І о б і ц я в А в г у с т у I I , а т е п е р за¬ Після нетривалої війни за "Польську спадщину", яку в
лишав собі. 1733-1734 р р . вела Ф р а н ц і я п р о т и Росії та Австрії і я к у вона
Колись велика держава, яка нерідко визначала політичний програла, Л е щ и н с ь к и й зрікся польської к о р о н и . Королем Речі
клімат у Центральній і Східній Європі, країна з величезною те­ П о с п о л и т о ї , з а б а ж а н н я м усіх її с у с і д і в , з а л и ш и в с я А в г у с т I I I .
риторією і значними ресурсами, Річ Посполита в першій полови­ Він в и я в и в с я а б с о л ю т н и м н і к ч е м о ю . За його п р а в л і н н я про¬
ні XVIII ст. опинилася на рівні третьорядної держави, позицію в і д н у р о л ь у к р а ї н і в і д і г р а в а л и п е р ш і м і н і с т р и , я к і м а й ж е від¬
якої в міжнародних питаннях можна було цілком ігнорувати. крито торгували д е р ж а в н и м и п о с а д а м и , р о з д а в а л и за х а б а р і
Шукаючи причини цього занепаду, безумовно, варто пам ятати коронне майно, розкрадали державну скарбницю. Лише два
про наслідки багатолітніх воєн, які вона вела протягом усього с е й м и у х в а л и л и н о в і з а к о н и . Всі і н ш і ф а к т и ч н о були з і р в а н і .
XVII — початку XVIII ст., хоча повоєнна руїна випадала на Н а ц ь о м у тлі т р и в а л о з а г о с т р е н н я н а ц і о н а л ь н и х і с о ц і а л ь н и х
долю багатьох країн. Певно, значною мірою погіршення ситуації суперечностей. Хвиля народних повстань прокотилася Пра­
в країні зумовило панування фільварково-панщинної системи го¬ вобережною Україною ("гайдамаччина"), Литвою, Білорус­
сподарства з її тяжкими для села і міста, для всієї польської сю, М а л о п о л ь щ е ю . Відчувалося, що країна перебуває на по­
людності, соціальними наслідками. Якщо в XVI ст. з ланів зби¬ розі великого потрясіння.
рали в 5-6разів більше, ніж засівали, то тепер, через два сто¬
ліття, раділи врожаю сам-три. Падіння продуктивності праці СПРОБА 3 40-хроків XVIII ст. і особливо в другій
тривало одночасно з посиленням експлуатації. Але головну при¬ ДЕРЖАВНИХ його половині в Польщі та Литві спосте-
чину того, що трапилося з Польщею, слід убачати в характері РЕФОРМ рігається економічне піднесення. Цьому
державного ладу країни з його слабкою центральною адмініст¬ І ТЕРИТОРІАЛЬНІ головним чином сприяло те, що після
рацією, зривами роботи сеймів, рокошами та іншими атрибу¬ ПОДІЛИ КРАЇНИ виходу з Північної війни у 1710 р . Річ
тами "золотої шляхетської вольності". Цей державний лад різ¬ П о с п о л и т а не брала участі в збройних
ко контрастував з режимами абсолютистських монархій, що конфліктах. Позитивні економічні перетворення, що розпо¬
набирали сили й рухались до зеніту своєї могутності. Невдовзі
чалися в країні, зумовило також п о л і п ш е н н я торговельної
ці держави розпочали поділ польських володінь.
к о н ' ю н к т у р и і з б і л ь ш е н н я попиту на п р о д у к ц і ю сільського

330 331
me подарстиа. Окремі магнати і шляхта переводили селян з
і • .і 11111111111 п а ч и н ш , ш и р ш е з а с т о с о в у в а л и в і л ь н о н а й м а н у п р а ­
нім, впрошували нові культури — картоплю, рапс/кормові
ріп 1111111. в и к о р и с т о в у в а л и в д о с к о н а л е н і з н а р я д д я п р а ц і й р і ­
ш и м . п н і н і д о б р и в а . Але в р о ж а й н і с т ь усе щ е з а л и ш а л а с я ни-
Фчоїо, ніж у XVI ст. З р о с т а л а к і л ь к і с т ь з б і д н і л и х с е л я н , котрі
наймалися н а п о д е н н у п р а ц ю , тоді я к кількість з а м о ж н и х гос-
ночдрін збільшилась не набагато.
* iipwiii половині XVIIIcm. пожвавлюються промисловість і
тор.чв.ін. Відновлюються виробничі підприємства, з'являю-
н.і ч мануфактури з виготовлення скла і фаянсу, гобеленів і
і' п НІМІВ, с у к н а й о к с а м и т у , д з е р к а л і к а р е т , г а р м а т і р у ш н и ц ь
(урядові замовлення для війська). Скасування внутрішнього
мп і.і, організація роботи монетного двору, з а п р о в а д ж е н н я офі-
ішііюі системи мір і ваги, п і к л у в а н н я магнатів і шляхти про
І Н Д И Ч І сполучення — все це створювало сприятливі умови
піч розвитку торгівлі. Д л я т р а н с п о р т у в а н н я продуктів сільсь-
іщо юсподарства зі східних р а й о н і в країни прокладено два
i п и л и н : к а н а л О г і н с ь к о г о , щ о з ' є д н а в Буг із П р и п ' я т т ю і Д н і ­
пром, г а К о р о л і в с ь к и й к а н а л , щ о с п о л у ч и в Б у г із Прип'яттю.
Поступово відроджуються міста, в яких зосереджувалось ре-
МІІ ноче виробництво. Ті з н и х , що містились у приватних во-
ві.'ііипях, діставали нові привілеї, у великих міських центрах
вин-.рипалися б а н к и , які ф і н а н с у в а л и р о з в и т о к промисловос­
ті її ю р і івлі. У містах з ' я в и л и с я н о в і п р о ш а р к и г о р о д я н : куп­
ці, підприємці, збідніла шляхта, ч и н о в н и к и , військові, юрис-
ііі журналісти. Під в п л и в о м ідей Просвітництва вони вима-
і.і п і п о л і п ш е н н я с т а н о в и щ а м і щ а н і с е л я н .
/економічному розвою та зміцненню внутрішньополітичного
, т.шовища країни певною мірою сприяли реформи 60-хроків. Ідея
реформ як засобу в і д р о д ж е н н я Польщі зародилася в середови­
щі проіресивних магнатсько-шляхетських кіл. Передові люди
moco часу розуміли, що Польща дуже відстала від західноєвропей-
¡ і.ки \ країн. Це могло п р и з в е с т и до втрати н е з а л е ж н о с т і . По-
1 1 п і н ю б у л о в ж и т и з а х о д і в д л я її з б е р е ж е н н я і с т в о р е н н я умов
• і іч ш в и д к о г о е к о н о м і ч н о г о й п о л і т и ч н о г о р о з в и т к у к р а ї н и .
І І р о п о з и ц і ї та п р о е к т и р е ф о р м с п р я м о в у в а л и с я головним
чином па в д о с к о н а л е н н я системи державного управління, але
дскоірі з них передбачали й поліпшення умов існування мі-
і і.кою іі с і л ь с ь к о г о н а с е л е н н я . О д н а к до самої смерті Авгус-
і.і I I I н і я к и х п р а к т и ч н и х заходів не в ж и в а л о с я . Л и ш е під час
m' і к о р о д і в ' я , у 1764 p . , г р у п а м а г н а т і в , о ч о л ю в а н и х Чарте­
р і 1 1 u з . к п м и , з д і й с н и л а д е я к і р е ф о р м и д е р ж а в н о г о у с т р о ю . Бу-

333
ло впорядковано процедуру проведення сеймів, обмежено прак­ Австрії. Восени 1768 р . Т у р е ч ч и н а оголосила Росії війну, й
тику "liberum veto ", реформовано управління військом, фінанса­ частину російських військ вивели з Польщі. П р о т е на Право¬
ми, судами, скасовано місцеві мита й запроваджено обов'язкове бережній Україні вибухнуло антишляхетське селянське пов¬
для всіх "генеральне мито "на кордонах держави, розширено права стання ("коліївщина"), яке змусило коронні війська взаємо¬
міського самоврядування. Незважаючи на обмеженість, рефор­ діяти з ц а р с ь к и м и , а частину шляхти — в і д і й т и від Барської
ми мали прогресивний характер, оскільки спрямовувалися на к о н ф е д е р а ц і ї і стати до б о р о т ь б и з п о в с т а н ц я м и .
з м і ц н е н н я ц е н т р а л ь н о ї влади, с п р и я л и розвиткові н о в и х еко­ З 1770 р . д е я к у д о п о м о г у б а р с ь к и м к о н ф е д е р а т а м надавала
номічних відносин. Франція, надсилаючи гроші, з б р о ю та інструкторів. Конфе¬
У 1764 р . п і д т и с к о м Росії к о р о л е м Речі П о с п о л и т о ї обра­ дерати д о б и л и с я п е в н и х успіхів, з о к р е м а з а х о п и л и Ченстохо¬
ли родича Ч а р т о р и й с ь к и х і прибічника імператриці Катери­ ву і В а в е л ь . В о н и н а в і т ь о г о л о с и л и п р о п о з б а в л е н н я Станіс¬
ни II, польського посла в Петербурзі Станіслава Понятовсько- лава Понятовського престолу. Змагання барських конфедера¬
го, який коронувався під ім'ям Августа (1764—1795). Російсь­ тів часто розглядають як перше повстання на захист
кий уряд прагнув одноосібно контролювати Польщу й тому незалежності Речі Посполитої. їхня тривала боротьба з росій¬
до п е в н о г о часу п о г о д ж у в а в с я на о б м е ж е н і р е ф о р м и . Та коли с ь к и м и військами свідчила, що Росія н е с п р о м о ж н а підкори¬
с е й м н о в о г о с к л и к а н н я в і д м о в и в с я в и к о н а т и в и м о г и Росії що¬ ти П о л ь щ у і Литву. Р а з о м з т и м ц я б о р о т ь б а п р и в е р н у л а увагу
до п о в е р н е н н я прав дисидентам (православним і протестан­ д о Р е ч і П о с п о л и т о ї і н ш и х її с у с і д і в , я к і п р а г н у л и задовольни¬
т а м ) , в і д і б р а н и х за ч а с і в С а к с о н с ь к о ї д и н а с т і ї , Петербург ви­ т и в з а є м н і т е р и т о р і а л ь н і п р е т е н з і ї за р а х у н о к П о л ь с ь к и х і Ли¬
користав це, щоб виступити п р о т и будь-яких змін у шляхет­ товських земель.
ській конституції. Зрештою сейм ухвалив постанову про У 1772 р. Австрія, Пруссія та Росія уклали в Петербурзі
зрівняння дисидентів у правах з католиками. Піклування Ро¬ угоду про поділ польських земель. Згідно з угодою Австрія одер¬
сії т а П р у с с і ї п р о с в о б о д и і н о в і р ц і в і н а д а л і з а б е з п е ч у в а л о їм жала Белзьке і Руське воєводства, а також частину Краків¬
змогу втручатися в польські справи. ського й Сандомирського, Пруссія — Помор'я (без Гданська
Консервативні політики за підтримки російського війська до­ і Т о р у н я ) й ч а с т и н у К у я в і ї та В е л и к о ї П о л ь щ і , Р о с і я — Схід¬
моглися скасування всіх нововведень і відновлення старих поряд­ ну Білорусь. Т р и к р а ї н и , що з д і й с н и л и поділ, обґрунтовували
ків, "кардинальних прав " (вільних виборів короля, практики його " і с т о р и ч н и м и п р а в а м и " на захоплені області й "розкла¬
"liberum veto", права на відмову королю в покорі, виключне д о м п о л ь с ь к о ї д е р ж а в и " , к е р і в н и ц т в о я к о ї в л а с н е тоді розпо¬
право шляхти обіймати державні посади й володіти земель¬ ч а л о р е ф о р м и . Д о т о г о ж в о н и з а ж а д а л и від Р е ч і Посполитої
ною власністю). Ці права гарантувала Катерина II. На прак­ затвердження п о д і л у її в л а с н и х земель.
тиці це означало, що надалі реформи державного управління ма­ Протягом кількох місяців с к л и к а н н я сейму відкладалося.
ли проводитися лише за згоди Росії. Лише після погрози Пруссії і Австрії окупувати нові терени,
Ухвали сейму 1767-1768 pp. свідчили про поразку рефор¬ обидві палати польського парламенту зібрались. Під тиском
м а т о р с ь к о г о у г р у п о в а н н я на чолі з Ч а р т о р и й с ь к и м и , а л е вод¬ великих держав сейм 1773-1775 рр. погодився з результата¬
ночас в о н и стали й п о р а з к о ю п р о т и в н и к і в р е ф о р м державно¬ ми поділу. Він т а к о ж підтвердив "кардинальні права", але
го у с т р о ю , Радомської католицької конфедерації. У 1768р., в ц ь о г о р а з у їх д о т р и м а н н я гарантувалося у р я д а м и т р ь о х дер¬
Барі на Поділлі, представники обох угруповань створили нову жав.
конфедерацію "на захист віри і свободи ", тобто в ім 'я пануван­ Перший поділ польських земель ще не поклав кінець Речі По¬
ня римсько-католицької церкви, прав Речі Посполитої та її не­ сполитій. Країна, хоча й втратила третину території і понад
залежності від Росії. До стихійно сформованих антиросійських ЗО % населення, мала всі умови для подальшого самостійного
загонів увійшли не тільки п р е д с т а в н и к и магнатсько-шляхет¬ існування. Король знайшов спільну мову з частиною барських
ських кіл, а й міщани та с е л я н и . На бік к о н ф е д е р а т і в пе¬ конфедератів, завдяки чому боротьба між н и м и на д е я к и й час
рейшли корогви коронного війська. п р и п и н и л а с я . С к л и к а н и й після поділу п о л ь с ь к и х земель сейм
Барські конфедерати сподівалися на допомогу країн, заін­ п р о д о в ж у в а в р е ф о р м у в а н н я к р а ї н и . В і н с т в о р и в П о с т і й н у ра¬
тересованих в ослабленні Росії: Ф р а н ц і ї , Османської імперії, ду — с в о є р і д н и й у р я д , щ о в п е р і о д м і ж с е й м а м и к е р у в а в д е р -

334 335
ж а в н и м и справами, а також Едукаційну комісію для реформи основи сучасної конституційної монархії з парламентом і уря­
освіти в Речі П о с п о л и т і й . С е й м удруге з а п р о в а д и в генеральне дом чіткої дії. Вона свідчила, що в Речі Посполитої ще достат­
мито, що сприяло розвиткові національного ринку й зміц¬ ньо сил для подолання кризи.
ненню внутрішньої єдності країни. Відразу п і с л я ухвалення конституції магнатсько-шляхет­
Особливо плідну роботу в напрямі державного й соціального ська опозиція, спираючись на підтримку Петербурга, ство­
реформування проводив Великий сейм 1788-1792 pp. Він знову рила в 1792 р. в Україні Торговицьку конфедерацію. її керів­
став місцем с у п е р н и ц т в а п о л і т и ч н и х таборів, щ о ворогували. н и к и — відомі діячі с т а р о ш л я х е т с ь к о ї партії К. Браницький,
П а т р і о т и ч н а п а р т і я ( " р о д и н а " Ч а р т о р и й с ь к и х ) д о м а г а л а с я ре¬ Щ. Потоцький, С. Ж е в у с ь к и й — проголосили завданнями
ф о р м и уряду й н е з а л е ж н о с т і Речі П о с п о л и т о ї від Росії. При¬ конфедератів ліквідацію конституції, захист к а т о л и ц ь к о ї ре­
бічники короля намагалися посилити владу м о н а р х а та уряду лігії та колишніх кордонів Польщі. У відповідь на прохання
без п о р у ш е н н я з в ' я з к і в з Р о с і є ю . У свою чергу старошляхет- конфедератів російські війська рушили на Річ Посполиту. Прус­
ська партія під п р о в о д о м в е л и к о г о к о р о н н о г о гетьмана К. Бра- сія, на яку орієнтувалися патріоти, п о р у ш и л а угоду з Поль­
н и ц ь к о г о в и м а г а л а з б е р е ж е н н я в с і х к о л и ш н і х п р и в і л е ї в і ска¬ щею щодо її п і д т р и м к и в боротьбі з Росією і поквапилася
сування П о с т і й н о ї р а д и , я к а р о з г л я д а л а с я я к засіб російсько¬ з а й н я т и п р о р о с і й с ь к у п о з и ц і ю . Н а бік к о н ф е д е р а ц і ї перейшов
го в т р у ч а н н я у п о л ь с ь к і с п р а в и . Д е п у т а т и д о м а г а л и с я , зокрема, і Станіслав Понятовський. У нетривалій польсько-російській
в и в е д е н н я р о с і й с ь к и х в і й с ь к і в и з н а н н я н е д о т о р к а н н о с т і те¬ війні 1792 р . п а т р і о т и з а з н а л и п о р а з к и , їх з м у с и л и відмови¬
риторії Речі Посполитої. Був установлений податок на при¬ тися від у р я д о в и х посад і виїхати в еміграцію. Вступ царсь­
бутки духовенства й шляхти з метою збільшити чисельність ких військ разом з конфедератами до Варшави знаменував ска­
армії до 100 т и с . вояків. Настрої депутатів сейму підігрівала сування конституції 3 травня й водночас зумовив другий поділ
п о л і т и ч н а п у б л і ц и с т и к а Г. К о л л о н т а я , С. С т а ш и ц а , Ф. Єзер- Речі Посполитої.
ського, С. Малаховського, листівки й газети, авторами яких Новий поділ Польщі було оформлено угодою Росії та Пруссії
були члени відомого гуртка, так званої "Коллонтаївської в січні 1793 р. Росія отримала білоруські землі на схід від
кузні". Двіни і Правобережну Україну. Пруссія захопила Гданськ,
Навесні 1791 р. сейм прийняв найважливіші постанови. Мі­ Торунь, частину Великої Польщі, Куявії та М а з о в і ї з міста­
щанам у королівських містах надавались основні громадянські ми Гнєзно, Познань, Каліш, Серадз, П л о ц ь к та ін. Я к і за
права: особистої недоторканності, придбання землі й отриман­ першим поділом, до Пруссії відійшли території з етнічно
ня світських і духовних посад. Депутати ухвалили рішення до¬ польським н а с е л е н н я м , тоді як Р о с і я з а х о п и л а території, де
пустити до участі в сеймі уповноважених від міст, спочатку з поляки становили меншість. К о ж н а з д е р ж а в н а в о д и л а різ¬
дорадчим голосом. Нарешті 3 травня 1791 р. за відсутності номанітні аргументи, намагаючись обгрунтувати законність
більшості депутатів опозиції сейм прийняв урядовий закон ("кон­ своїх "придбань".
ституцію "), який докорінно змінював державний устрій Речі У червні 1793 р. в Гродно відкрився останній польський сейм,
Посполитої. Конституція скасовувала вільне обрання короля — який ратифікував другий поділ країни. Армія Речі Посполитої
престол мав посідати саксонський курфюрст та його нащадки, с к о р о ч у в а л а с я д о 1 5 т и с . с о л д а т і в . С е й м в і д н о в и в у к р а ї н і дер¬
ліквідовувалося "liberum veto", заборонялись конфедерації іроко- ж а в н и й устрій, щ о і с н у в а в за часів П о с т і й н о ї р а д и . Відповід¬
ші. З а к о н о д а в ч а в л а д а н а л е ж а л а с е й м о в і , я к и й м а в у х в а л ю в а ¬ но до нового п о л ь с ь к о - р о с і й с ь к о г о договору роботу Постій¬
ти п о с т а н о в и б і л ь ш і с т ю г о л о с і в і о б и р а в с я н а д в о р і ч н и й тер¬ ної ради к о н т р о л ю в а в р о с і й с ь к и й посол. Водночас розпуска¬
м і н . К о ж н і 25 р о к і в п е р е д б а ч а л о с я с к л и к а т и конституційний лася Торговицька конфедерація.
с е й м , я к и й міг в н о с и т и з м і н и в д е р ж а в н и й устрій. Виконавча Відповіддю на другий поділ Речі Посполитої і ухвали Грод­
влада передавалася так званій Варті законів, загальній для ненського сейму стало піднесення польського національно-
П о л ь щ і та Л и т в и . їй п і д л я г а л и всі у с т а н о в и , а р м і я і с к а р б н и ¬ визвольного руху і, зокрема, повстання під проводом Тадеуша
ц я . В і д п о в і д а л ь н і с т ь за п о р у ш е н н я з а к о н і в , щ о до ц ь о г о часу Косцюшка (1746-1817). Він походив з родини дрібного шлях¬
покладалася на к о р о л я , переходила до міністрів, котрих сейм тича, за освітою був в і й с ь к о в и м інженером. Протягом семи
міг звільняти з посад. Конституція 3 травня сформулювала р о к і в в о ю в а в за н е з а л е ж н і с т ь А м е р и к и , виступав палким по-

336 22 — 3-2764 337

б о р н и к о м ідей П р о с в і т н и ц т в а і брав участь у п о л ь с ь к о - р о с і й ¬ режим, соціально-економічне та н а ц і о н а л ь н е гноблення на
ській війні 1792 р . багато десятиліть загальмували розвиток країни.
Повстання почалося з в і д м о в и к а в а л е р і й с ь к о ї б р и г а д и ге¬
н е р а л а А . М а д а л і н с ь к о г о п і д к о р и т и с я н а к а з о в і П о с т і й н о ї ра¬ КУЛЬТУРА РЕЧІ 3 часу утворення Речі Посполитої на її
д и п р о с к о р о ч е н н я п о л ь с ь к о г о в і й с ь к а . В с у п е р е ч н а к а з у бри¬ ПОСПОЛИТОЇ величезних просторах переплітались і вза­
гада п о к и н у л а к а з а р м и під О с т р о л е н к о ю й р у ш и л а до Крако¬ ємодіяли різні культури: польська, русь¬
ва. Коли російська залога залишила місто, Т. Косцюшко ка, литовська. До того ж, на ці багаті й р і з н о м а н і т н і культури
в с т у п и в д о К р а к о в а й 24 б е р е з н я 1794 р . п р о г о л о с и в а к т по¬ справляли вплив зразки архітектури, ж и в о п и с у , ремесла, одягу
встання. Він закликав до повстанських лав близько 2 тис. із З а х о д у і С х о д у . Все це в X V I I ст. в т і л и л о с я в оригінальні
с е л я н і з р о б и в спробу п р о б и т и с я до В а р ш а в и . 4 квітня 1794 р . форми "сарматського " бароко.
у битві під Р а ц л а в и ц я м и загони повстанців завдали поразки
П о н я т т я м " с а р м а т и з м " в и з н а ч а ю т ь с я і д е а л и , в и з н а н і цін¬
ц а р с ь к і й а р м і ї . В и р і ш а л ь н у р о л ь у б и т в і в і д і г р а л и с е л я н и , озб¬
н о с т і , с т и л ь ж и т т я і з в и ч а ї п о л ь с ь к о ї ш л я х т и X V I I ст. Подіб¬
роєні косами. У середині квітня за а к т и в н о ї участі міських
но до жителів і н ш и х к р а ї н Є в р о п и того часу, п о л я к и шукали
низів на чолі з чоботарем Я н о м Кілінським повстання пере¬
своє історичне к о р і н н я . В о н и вірили х р о н і к а м XV і XVI ст.,
могло у Варшаві, а ч е р е з к і л ь к а д н і в — у В і л ь н о , де п о в с т а н ¬
щ о ї х н і м и п р е д к а м и було в о й о в н и ч е п л е м ' я с а р м а т і в , від я к и х
цями командував п о л к о в н и к Якуб Ясінський.
(а т а к о ж від с т а р о д а в н і х р и м л я н ) п о л ь с ь к а ш л я х т а успадкува¬
Адміністративну владу під час повстання здійснював Го¬ ла з а к о н и і звичаї, що гарантували свободу і рівність грома¬
ловний національний комітет, до складу я к о г о входили діячі д я н ( п і д г р о м а д я н а м и ш л я х т а р о з у м і л а л и ш е с е б е ) . І д е а л и гро¬
патріотичної партії Великого сейму. Вони домагались віднов¬ мадянських чеснот і зразки поведінки республіканського Ри¬
лення кордонів 1772 р. і конституції 1791 р., виступали за про¬ му ш л я х т а п о є д н а л а з д в о р я н с ь к и м и т р а д и ц і я м и , елементами
довження реформ 1788—1792 рр. Під впливом здобутих пере¬ рицарської культури, релігійністю, а т а к о ж із п р и с т р а с т ю до
мог Т. К о с ц ю ш к о н а м а г а в с я с и л ь н і ш е п о в ' я з а т и с е л я н з ідеєю розкоші й прагненням жити "на ш и р о к у ногу".
п о в с т а н н я . 7 т р а в н я , у т а б о р і під П о л а н ц е м , в і н в и д а в універ¬ З часом, особливо під впливом нескінченних воєн XVII ст. з
с а л , за я к и м с е л я н и с т а в а л и в і л ь н и м и і о т р и м у в а л и п р а в о на протестантськими народами (шведами і бранденбуржцями), з
спадкове володіння землею, що належала власникові села, православними (росіянами й українськими козаками), з мусуль¬
скорочувалася панщина. Однак шляхта саботувала втілення манами (турками і татарами), "сарматизм"й "польськість"
універсалу в життя, через що підняти на боротьбу широкі се¬ ототожнюються з католицизмом, а захист римсько-католиць¬
лянські маси не вдаюся. кої церкви — з особливим значенням Польщі в історії Європи.
У червні 1794 р . об'єднані сили Росії та Пруссії з а під¬ Звідси в и п л и в а л и такі характерні для "сарматизму" риси, як
т р и м к и Австрії п е р е й ш л и в к о н т р н а с т у п . Дії р о с і й с ь к и х військ панування латини, що поступово ставала другою мовою жите¬
стали особливо у с п і ш н и м и п і с л я т о г о я к їх о ч о л и в О . В . Су¬ лів Речі Посполитої, а також почуття власної вищості над
воров. 10 ж о в т н я , у б и т в і п і д М а ц е є в и ч а м и , російська армія культурами сусідніх к р а ї н і народів.
розбила польські загони, а тяжко поранений Т. Косцюшко "Сарматизм" позначився н а р о з в и т к у літератури і мисте¬
потрапив у полон. У листопаді царські війська штурмом ово¬ цтва. В літературі його започаткували художні та історичні
лоділи Варшавою й остаточно придушили повстання. твори Самуеля Твардовського (1600—1661), Анджея М. Фредри
Поразка повстання 1794 р. зробила неминучими третій по¬ (бл. 1620—1679), Веспасіана Каховського (1633—1700) та ін. У
діл польських земель і остаточну ліквідацію польської держав­ мистецтві "сарматизм" пов'язувався з культурою бароко. Ба¬
ності. За д о г о в о р а м и 1795 р . м і ж Р о с і є ю , Пруссією і Австрією рокова архітектура з ' я в л я є т ь с я в Польщі після Тридентського
перша загарбала Західну Волинь і Західну Білорусь, частину собору у зв'язку з р е ф о р м о ю католицької церкви. Н о в и й стиль
Л и т в и і К у р л я н д і ю ; друга — більшу частину Мазовії з Варша­ у релігійному мистецтві засвідчував появу н о в и х засобів впливу
вою й частину Литви; третя — Малу Польщу. Третій поділ н а в і р у ю ч и х і м а в с п р и я т и у с л а в л е н н ю в е л и ч і й с и л и релігії та
знищив Річ Посполиту, стерши її з політичної карти Європи. ц е р к в и , п о г л и б л е н н ю п о ч у т т і в п а р а ф і я н . Б у д у ю т ь с я н о в і , ве¬
Запроваджений на польських землях жорстокий окупаційний личніші, ніж раніше, храми, монастирі, к о м п л е к с и каплиць,
338
22' 339
а також перебудовуються готичні й ренесансні споруди, в яких д а л и в Г о л о в н и х ш к о л а х — р е ф о р м о в а н и х К р а к і в с ь к о м у і Ві-
з'явилися п и ш н о д е к о р о в а н і вівтарі, а м в о н и , органи, спові¬ нснському університетах.
дальні. Поширенню бароко у світському мистецтві протегу¬ Найвидатніші представники суспільно-політичної думки —
вав к о р о л і в с ь к и й двір, п р о що свідчила перебудова у Варшаві священики Туго Коллонтай (1750—1812) і Станіслав Сташиц
королівського замку. (1755-1826). Перший із н и х у с в о ї х п р а ц я х аналізував причи¬
У ХУІІІ ст. в Польщі поширилися ідеї французького Про¬ ни занепаду Польщі й висував ш и р о к у програму державного
світництва. Основна увага польських освічених і патріотич¬ реформування. Другий — обстоював необхідність проведен¬
них кіл зосередилася на розвитку національної свідомості, ня, крім державних, соціальних реформ. Головною причи¬
захисті власної державності, необхідності реформування н о ю слабкості д е р ж а в и С. С т а ш и ц уважав з л и д е н н і с т ь підда¬
держави. них, а т о м у в и с т у п а в за с к а с у в а н н я о с о б и с т о ї з а л е ж н о с т і се¬
Період Просвітництва започаткували реформи шкільної л я н і заміну п а н щ и н и о б р о к о м , за з р і в н я н н я в п р а в а х міщан
освіти. Видатний релігійний і п о л і т и ч н и й діяч Станіслав Ко- із ш л я х т о ю . Подібні ідеї п р о п а г у в а л и й публіцисти журналу
нарський (1700-1773) розробив нову програму навчання і в "Монітор", які з н а й о м и л и читачів з ф і л о с о ф с ь к и м и , суспіль¬
( 7 4 0 р . з а п р о в а д и в її у в а р ш а в с ь к і й ш к о л і . В а р ш а в с ь к а шко¬ н и м и й е к о н о м і ч н и м и п о г л я д а м и та п о д і я м и к у л ь т у р н о г о жит¬
ла — Колегіум Нобіліум (школа шляхтичів) — в і д і г р а л а важ¬ тя. Ж у р н а л н а м а г а в с я поширювати нові ідеали й боротися з
л и в у роль у д а л ь ш і й перебудові всієї ш к і л ь н о ї освіти в Польщі вадами "сарматів", зберігаючи при цьому повагу до мину¬
й передусім єзуїтських шкіл. Р і ш у ч о г о удару по старій шкі¬ лого.
льній системі завдала також відкрита в 1766 р . "Рицарська У суспільному й культурному житті Польщі важливе місце
школа", яка цілком звільнилася від ц е р к о в н о г о контролю. посідали література, театр, музика, образотворче мистецт¬
Та о с о б л и в е з н а ч е н н я м а л а д і я л ь н і с т ь п е р ш о г о в Є в р о п і мі¬ во. Ч е р е з н и х о т о ч е н н я к о р о л я С т а н і с л а в а П о н я т о в с ь к о г о п р о ¬
ністерства освіти — Едукаційної комісії, яка успадкувала май¬ пагувало просвітницькі ідеї і п і д т р и м у в а л о реформи. Пись¬
но, що залишилося після скасування папою Римським ор¬ м е н н и к и другої п о л о в и н и Х У Л І ст., п р и х и л ь н и к и провідного
дену єзуїтів і на місці о р д е н с ь к и х колегій стала утворювати на той час у П о л ь щ і літературного напряму — просвітниць¬
державні школи. При Комісії існувало Товариство з елемен¬ кого класицизму — Ігнацій Красицький, Францишек Богомо¬
тарних книг, яке підготувало багато нових підручників і, зо¬ лець, Юліан Урсин Німцевич — у своїх поемах і сатиричних
крема, підручник польської граматики Онуфрія Копчинського. творах викривали людські вади й погані в ч и н к и , утверджую¬
О к р е м и м и підручниками, які рекомендувала Ецукаційна ко­ чи повагу до п р о с т о ї й п о р я д н о ї людини.
м і с і я , к о р и с т у в а л и с я д о с е р е д и н и X I X ст. С а м а с и с т е м а о с в і т и Важливим центром культурного й мистецького життя був
пережила поділи і в 1 8 0 3 р . с т а л а з р а з к о м д л я о с в і т н ь о ї ре¬ маєток князів Чарторийських у Пулавах. Магнати запрошува¬
форми в Росії. л и д о себе к о м п о з и т о р і в , п о е т і в , архітекторів, х у д о ж н и к і в , про¬
Р о з в и в а л и с я т о ч н і та п р и р о д н и ч і науки — Ян Снядецький і тегували й допомагали їм. Чудовою пам'яткою архітектури
Марцин Почобут-Одляницький проводили астрономічні спо¬ тих часів є п а л а ц у Л а з е н к а х — літня резиденція Станіслава
стереження, Юзеф Осинський заснував першу хімічну лабора¬ Августа, побудована в стилі к л а с и ц и з м у . У 90-х р о к а х ство¬
торію, Ян Кшиштоф Клюк описав флору польських земель. рює свої перші полонези видатний польський композитор і
Історичні дослідження в і в Адам Нарушевич (1733-1796). Його патріот, автор національного гімну Міхал Клеофас Огінський
семитомна "Історія польського народу" є вагомим внеском у (1765-1833).
європейську історичну науку. В а ж л и в у р о л ь у р о з в и т к у поль¬ Доба Просвітництва зробила значний внесок у розвиток
ської науки відіграла перша публічна варшавська бібліотека, п е р е д о в о ї п о л ь с ь к о ї к у л ь т у р и і н а у к и , п о л ь с ь к о ї м о в и т а літе¬
щ о в і д к р и л а с я в 1747 р . І н і ц і а т о р а м и ї ї с т в о р е н н я б у л и є п и с ¬ ратури, визначила н о в и й н а п р я м у національній і державній
к о п и , б р а т и З а л у ц ь к і , я к і п е р е д а л и д о її ф о н д і в в л а с н е книж¬ свідомості, щ о стало в а ж л и в и м ч и н н и к о м з б е р е ж е н н я націо¬
кове зібрання (300 т и с . т о м і в ) . У с е р е д и н і с т о л і т т я в н а у к о в у нальних традицій після втрати країною незалежності.
літературу проникає польська мова, яка поступово витісняє
латину, що панувала до того часу. Польською мовою викла-

340 341
РЕКОМЕНДОВАНА Заборовский Л. В. Р о с с и я , Речь П о с п о л и т а я
ЛІТЕРАТУРА и Ш в е ц и я в с е р е д и н е XVII в.: Из и с т о р и и
международных отношений в Восточной и
Ю г о - В о с т о ч н о й Европе. М о с к в а , 1 9 8 1 .
И с т о р и я Европы: В 8 т. М о с к в а , 1 9 9 4 . Т. 4. Лекція
И с т о р и я П о л ь ш и : В 3 т. М о с к в а , 1 9 5 5 . Т. 2.
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ

20
Кареев Н. И. П а д е н и е П о л ь ш и в и с т о р и ч е с ­
кой л и т е р а т у р е . С а н к т - П е т е р б у р г , 1888. РУХ У ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
Краткая и с т о р и я П о л ь ш и . М о с к в а , 1993. НАПРИКІНЦІ XVIII -
Любавский М. К. И с т о р и я з а п а д н ы х славян. В 60-х РОКАХ XIX ст.
Москва, 1917.
Островер Л. И. Т а д е у ш К о с т ю ш к о . М о с к в а ,
1961.
С т а н о в и щ е польських з е м е л ь
Україна і П о л ь щ а в п е р і о д ф е о д а л і з м у : 3 6 .
наук, праць. К и ї в , 1 9 9 1 . Л и с т о п а д о в е повстання 1 8 3 0 - 1 8 3 1 рр.

Rostworowski Е. Ostatni Król R z e c z y p o s p o l i t e j : "Велика еміграція" і національно-

• визвольний рух у З О — 4 0 - х роках XIX ст.
G e n e z a i upadek Konstytucji 3 m aja. Warszawa,
1966. Січневе повстання 1 8 6 3 — 1 8 6 4 рр.
Serejski M. H. Europa a rozbiory Polski. Studium
Historiograficzne. Warszawa, 1970. СТАНОВИЩЕ З 1795р. не існує єдиної історії Польщі —
ПОЛЬСЬКИХ вона перетворюється на історії її окре­
ЗЕМЕЛЬ мих частин, що перебували у складі трьох
держав: Росії, Пруссії і Австрії. Однак
завдяки багатовіковій традиції державності, високому рівню
національної самосвідомості польський народ значною мі­
рою зберіг н а ц і о н а л ь н у є д н і с т ь , особливо в духовному житті,
культурі, н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о м у русі. Н е з в а ж а ю ч и н а митні
б а р ' є р и та і н ш і п е р е ш к о д и , т р и в а л и й час не п е р е р и в а л и с я й
економічні зв'язки. З 1790-х р о к і в з'єднувальною ланкою в
духовному й матеріальному житті поляків виступали емігрант¬
ські кола.
За трьома поділами до Росії відійшло 62% території Речі
Посполитої, де проживало 45% населення, до Пруссії — 20%
території і 23% населення, до Австрії — 18% території і 32%
населення. На всіх приєднаних до Росії, Пруссії і Австрії землях
окупанти відразу запровадили свої закони й адміністративну
систему, мову, податки.
Відсутність власної держави відчули на собі всі верстви
польського суспільства. Шляхту було позбавлено громадян¬
ських і політичних прав, я к и м и вона користувалася протягом
кількох століть, зокрема можливості брати участь у законо¬
творчості і встановленні розміру податків, оскільки в жодній
з трьох країн піддані таких прав не м а л и . Шляхта не могла

343
відкрито висловлювати свою думку з приводу державних справ до завершення, Наполеон уклав мирну угоду з А в с т р і є ю , в
і переду сім з приводу рішень монарха, втратила власні суди якій п р о п о л я к і в і їхню державу навіть не згадувалося.
т а
органг и місцевого самоврядування. У з в ' я з к у з ф р а н ц у з ь к о ю е к с п а н с і є ю н а схід т е а т р воєнних
Втраета державності вплинула й на становище римсько- дій н а б л и з и в с я до п о л ь с ь к и х з е м е л ь . За т а к и х о б с т а в и н На¬
натолиі ької Л
церкви, яка підпала під цілковитий контроль вла¬ полеон продовжував загравати з п о л я к а м и . Нічого конкрет¬
ди. У с і гмонархи вимагали, аби польське духовенство зноси¬ ного їм не обіцяючи, він у 1806 р. знову дозволив створити
лося з Е 5 а т н к а н о м т і л ь к и за їхнього п о с е р е д н и ц т в а . Н а тери¬ польські збройні загони, які цього разу брали активну участь у
т о р і ї Р о *сїі в 3 0 - х р о к а х X I X ст. г р е к о - к а т о л и ц ь к у (уніатську) війні Ф р а н ц і ї з Пруссією.
церкву взагалі було скасовано. Розгромивши прусську армію, Наполеон зіткнувся з со¬
Змінені кордонів спричинила зміни в економіці: утворилися юзними їй р о с і й с ь к и м и військами. Після важких для обох
м и
тні бар'єри в межах колись єдиного господарського ком¬ сторін боїв у червні 1807 р . Ф р а н ц і я і Р о с і я п і д п и с а л и Тільзіт-
плексу країни, в обігу з'явилися нові гроші, зросли ціни. ський мир. За умовами м и р н о г о договору польські землі, що
Все и е з а в а ж а л о розвиткові торгівлі й погіршувало станови¬ належали Пруссії, Росія і Франція поділили між собою. За
ще міст і міської л ю д н о с т і . Я с к р а в и м п р и к л а д о м є Варшава, Пруссією залишались тільки Сілезія, Вармія і П о м о р ' я . Під-
я к
у протягом к і л ь к о х р о к і в п о к и н у л а м а й ж е т р е т и н а її ж и т е ¬ ляшшя відходило до Росії. Центральна частина Польщі разом
лів. Матеріальне становище селян у цілому не змінилося, із Варшавою й Великопольща утворювали Варшавське герцогст¬
хоча з а п р о в а д ж у в а л и с ь нові податки, а також тяжка війсь¬ во, на чолі якого Наполеон поставив свого спільника — саксон¬
кова с л о к б а , я к а т р и в а л а
А
1 2 - 1 4 р о к і в у А в с т р і ї й д о 25 років ського короля Фрідріха Августа, того самого, який, відповідно
у Росії. до Конституції 3 травня, мав обійняти польський престол після
Яайг-гомщованіші представники польського суспільства спо­ смерті Станіслава Понятовського. Гданськ проголошувався
дівалися* відродити Польську державу, спираючись на підтрим­ вільним містом. Проте й Варшавське герцогство, й Гданськ
ку однієг ї з держав, що брали участь у поділі. Наприклад, маг¬ перебували під протекторатом Франції.
нати з австрійської смуги окупації, що дістала назву Польські політики і військові, які співпрацювали з Напо¬
"Корол івство Галичини і Лодомерії", р о з р а х о в у в а л и н а Авст¬ леоном, висловлювалися за в і д н о в л е н н я Конституції 3 трав­
рію. Н а т о м і с т ь князь О. Ч а р т о р и й с ь к и й , міністр закордон¬ ня 1791 р. Однак Наполеон запропонував власний варіант дер­
них с п р » а в п е т е р б у р з ь к о г о уряду, укладав плани відродження жавного устрою герцогства. Він визначався конституцією, яку
Польщі за д о п о м о г о ю р о с і й с ь к о г о ц а р я О л е к с а н д р а І. французький імператор підписав у липні 1807р. в Дрездені. Згі¬
О д н а к більшість п а т р і о т и ч н о н а л а ш т о в а н о ї п о л ь с ь к о ї ш л я ­ дно з нею зовнішньою політикою герцогства керували сак¬
хти в с і жтадії щ о д о в и з в о л е н н я к р а ї н и п о к л а д а л а н а Францію. сонські дипломати, проте п и т а н н я внутрішнього життя вар¬
Хуг з о с е р е д ж у в а л а с я найактивніша частина польської емігра¬ шавський уряд вирішував самостійно. Конституція скасову¬
ції. З \ Т 98 р . у Ф р а н ц і ї о с е л и в с я Т . К о с ц ю ш к о , к о т р о г о звіль¬ вала о с о б и с т у з а л е ж н і с т ь с е л я н , хоча за к о р о л і в с ь к и м указом,
нив П а в л о 1. Р а д и к а л ь н е к р и л о о д н і є ї з е м і г р а н т с ь к и х о р г а н і ¬ який доповнював конституцію, земля залишалася у власності
зацій п і д назвою "Депутація" виступило з ініціативою ство¬ п о м і щ и к і в . З а п р о в а д ж у в а в с я п р и н ц и п р і в н о с т і п р а в усіх жи¬
рення А
складі французької армії спеціальних військових т е л і в г е р ц о г с т в а . Т а к і п о л і т и ч н і п р а в а , я к п р а в о о б і й м а т и дер¬
форму», ань-легіонів з польських емігрантів-добровольців. У жавні посади, обирати й бути о б р а н и м до с е й м у надавалися
майбутньому вони могли стати я д р о м з б р о й н и х сил незалеж¬ тим, хто мав певний достаток або освіту. Фактично в гер¬
н о ї П о / з ж ь щ і . 1 с п р а в д і , в 1797 р . в Л о м б а р д і ї ( І т а л і я ) , я к у з а х о ­ цогстві набував чинності французький цивільний кодекс (Кодекс
пили ф> р а н ц у з и , такі л е г і о н и було с т в о р е н о під к о м а н д у в а н ¬ Наполеона), що, безумовно, сприяло подальшому політично¬
ням гег-аерала Я н а Генріха Д о м б р о в с ь к о г о . Проте головноко- му й с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н о м у р о з в и т к о в і цієї ч а с т и н и Польщі.
мандув ач французькою армією в Італії генерал Наполеон У 1809 р . а р м і я г е р ц о г с т в а , очолювана небожем останньо¬
Констант, хоч і намагався використати польські легіони для го польського короля, князем Юзефом Понятовським (1763—
тиску г-іа своїх противників у Європі, ніяких зобов 'язань щодо 1813), р а з о м із ф р а н ц у з ь к и м и в і й с ь к а м и б р а л а у ч а с т ь у в о є н ¬
Польщі на себе не взяв. К о л и італійська кампанія наближалася н и х діях п р о т и Австрії, я к а н а п а л а на В а р ш а в с ь к е герцогство.

344 345
 За Ш е н б р у н н с ь к и м м и р о м Н а п о л е о н п р и є д н а в до герцогства слова і друку. Таким чином своїм п о л ь с ь к и м підданим Олек¬
більшу частину Малої Польщі, яка до цього часу належала сандр І ф а к т и ч н о н а д а в а в н а б а г а т о б і л ь ш е п р а в , н і ж їх м а л и
Австрії. В умовах зростання напруження у відносинах між інші піддані Росії.
Францією і Росією Варшавське герцогство перетворювалося Першим намісником у Королівстві Польському російсь¬
на п е р е д о в и й ф о р п о с т Н а п о л е о н а на сході. В поході францу¬ кий імператор призначив генерала Ю. Зайончека, в минулому
зького імператора на Росію брали участь і польські збройні депутата Великого сейму, учасника повстання 1794 р . , а на
ф о р м у в а н н я , з о к р е м а о к р е м и й к о р п у с під к о м а н д у в а н н я м Ю. о с т а н н ь о м у й о г о е т а п і — н а в і т ь з а с т у п н и к а Т. К о с ц ю ш к а . Ге¬
Понятовського. Вигнавши Наполеона з Росії і переслідуючи ре¬ н е р а л Ю . З а й о н ч е к у л а ш т о в у в а в і В а р ш а в у , і П е т е р б у р г , оскіль¬
штки французької армії, російські війська зайняли територію к и був п о л ь с ь к и м п а т р і о т о м і в о д н о ч а с н е в и я в л я в особливої
Варшавського герцогства. Перед Ю. Понятовським п о с т а л а ди¬ в о р о ж о с т і до Росії і всього р о с і й с ь к о г о . Щоб запобігти мож¬
лема: скласти зброю перед р о с і я н а м и чи з а л и ш и т и с я з Напо­ ливим сепаратистським діям генерала, головнокомандувачем
леоном. Він о б р а в д р у г и й ш л я х : п о л ь с ь к и й к о р п у с підтриму­ п о л ь с ь к о ї армії п р и з н а ч и л и в е л и к о г о к н я з я К о с т я н т и н а Пав¬
вав ф р а н ц у з ь к у армію в к а м п а н і ї 1813 р . У ж о в т н і т о г о ж р о к у ловича, а сенатора М. Н о в о с и л ь ц е в а Олександр І призначив
в "битві народів" під Л е й п ц и г о м Наполеон зазнав поразки. своїм комісаром в Адміністративній раді Королівства.
Ю. Понятовський загинув. Х о ч а К о н с т и т у ц і я і г а р а н т у в а л а п о л я к а м г р о м а д я н с ь к і сво¬
Долю герцогства після остаточної поразки Наполеона в Єв¬ боди, однак царська бюрократія уже в ході р о б о т и перших
ропі вирішив Віденський конгрес країн-переможниць. Згідно з с е й м і в п р о д е м о н с т р у в а л а своє п р а г н е н н я о б м е ж и т и ці свобо¬
його заключним актом, підписаним 9 червня 1815 р., відбувся ди. Під час чергових в и б о р і в до сейму 1825 р. опозиційно
новий поділ польських земель. Більша частина Варшавського налаштовані польські п о л і т и к и не мали змоги висунути свої
герцогства відходила до Росії під назвою Королівства Поль­ кандидатури. У Конституції Королівства з'явилася "додаткова
ського. Познанський і Бидгоський департаменти герцогства, з стаття", що скасовувала гласність сеймових засідань. З а від¬
яких утворювалось Познанське велике князівство, а також сутності змоги відкрито виступити із з а с у д ж е н н я м існуючих
місто Гданськ, знову дісталися Пруссії. Мала Польща (без Кра¬ п о р я д к і в п о л я к и , п е р е д у с і м с т у д е н т и і в і й с ь к о в і , п о ч а л и ство¬
кова) поверталася Австрії. Краків з невеличкою округою про¬ рювати спочатку просвітницькі, а пізніше й таємні револю¬
голошувався "вільним містом " (Краківською республікою) і мав ційні організації.
перебувати під контролем трьох держав. Черговий поділ поль¬ Познанське велике князівство недовго залишалося на особли¬
ських земель укотре порушував економічну й політичну єдність вому становищі у складі Пруссії. Невдовзі на нього поширилася
країни, а також створював специфічні умови для розвитку політика онімечення, що проводилася прусською владою на ін¬
різних її частин. ших, "старих" польських землях. Познанський сейм, позбав¬
Згідно з Конституцією Королівства Польського, підписаною лений автономних прав, не став о р г а н о м національного са¬
27листопада 1815р. у Варшаві російським імператором Олек¬ моврядування для польської людності Пруссії. Б і л ь ш і с т ь йо¬
сандром І, в и к о н а в ч а в л а д а в н ь о м у ц і л к о м н а л е ж а л а російсь¬ го у ч а с н и к і в складали лояльні до прусської влади депутати,
ким царям, які відтепер водночас вважалися й польськими меншість перебувала на становищі ліберальної опозиції. По¬
к о р о л я м и . З а к о н о д а в ч а в л а д а р о з п о д і л я л а с я м і ж С е й м о м і ца¬ за с е й м о м , я к і в К о р о л і в с т в і П о л ь с ь к о м у , і с н у в а л и нелегаль¬
рем, але ф а к т и ч н о останнє слово залишалося за монархом. ні студентсько-офіцерські організації.
Вищим урядовим органом ставала Адміністративна рада, а Становище "Королівства Галичини і Лодомерії"у складі ав­
управління Королівством здійснював призначений імперато¬ стрійської монархії протягом 1815—1830 рр. не зазнало суттє¬
р о м н а м і с н и к . Т е р и т о р і я К о р о л і в с т в а п о д і л я л а с я н а в і с і м воє¬ вих змін. Незначні поступки на користь "польськості" авст¬
в о д с т в і за с в о ї м и р о з м і р а м и й кількістю населення посідала рійська влада зробила для того, щоб зменшити притягальну
перше місце серед інших польських земель. Конституція да¬ силу к о н с т и т у ц і й н о г о ладу Королівства Польського. Краків¬
вала дозвіл на створення польського війська. Адміністративні й ська республіка формально вважалася незалежною, але фактично
судові справи мали провадитись польською мовою. Жителі Ко­ нею керувала створена в 1816р. "Організаційна комісія", що
ролівства отримували право на недоторканність особи, свободу складалася з резидентів Австрії, Пруссії та Росії. Проте навіть

346 347
невеличкий ступінь свободи, наданий "Вільному місту" цією ступ д о в е л и к и х к н и ж к о в и х з і б р а н ь в а р ш а в с ь к о г о Товариства
комісією, давав йому змогу відігравати роль важливого цент¬ друзів н а у к и , Плоцького наукового товариства.
ру н а ц і о н а л ь н о г о й культурного життя польського народу в Економічне піднесення сприяло розвиткові м і с т і будів¬
цю добу. н и ц т в а . У В а р ш а в і с п о р у д ж у в а л и с я в е л и к і будівлі г р о м а д с ь к о г о
Віденський к о н г р е с , ш о з а б е з п е ч и в т р и в а л и й м и р н и й пе¬ користування: Польський банк, Великий театр, будинок Това¬
ріод в історії Європи, сприяв певним чином і позитивним риства друзів науки тощо. До найбільших досягнень Королів¬
з р у ш е н н я м в е к о н о м і ц і п о л ь с ь к и х з е м е л ь . Ц е н а с а м п е р е д сто¬ ства варто віднести прокладання мережі брукованих шляхів
сувалося Королівства Польського. У 1815 р . п л о щ а Королів- сполучення між н а й з н а ч н і ї л и м и містами, а також будівництво
2 Августовського каналу, я к и й п о є д н а в б а с е й н и Вісли і Н е м а н а .
ства с т а н о в и л а 127 т и с . км з населенням близько 2,7 млн П е в н і п о з и т и в н і з м і н и в е к о н о м і ц і в і д б у в а л и с я й н а поль¬
чоловік. Переважна більшість людності жила за р а х у н о к се¬ ських землях, захоплених Пруссією. У1823 р. в Познанському
лянської праці. Тим часом зруйновані війнами й обтяжені великому князівстві проведено реформу, внаслідок якої селяни
боргами дворянські маєтки занепадали. В такій ситуації уряд отримали права на землю, якою користувались, за умови її ви¬
заснував Кредитне земське товариство, яке надавало земле¬ купу в землевласника. Ця реформа зробила самостійними зна¬
власникам позики на вигідних для них умовах. Завдяки уря¬ чну частину селян і водночас дала к о л и ш н і м землевласникам
довій підтримці поміщики ліквідували заборгованість і стали кошти на модернізацію господарства. Проте місцева промис¬
запроваджувати сучасні методи господарювання, передусім ви­
ловість розвивалася повільно. Причиною такого становища
рощувати більш рентабельні культури (картоплю, цукрові буря­
було з а с и л л я н і м е ц ь к и х т о в а р і в , а т а к о ж д и с к р и м і н а ц і й н а по¬
ки, льон і коноплі), розводити худобу, зокрема овець.
літика прусського уряду, який намагався перетворити поль¬
У 20-ті роки XIX ст. в Королівстві зростало велике ману¬
ські землі на с и р о в и н н и й д о д а т о к н і м е ц ь к о ї промисловості.
фактурне виробництво, передусім суконне (Каліське й Мазо-
Виняток становила лише Сілезія, я к а стала в а ж л и в и м індуст¬
ВЄІІЬКЄ воєводства), гірничодобувна промисловість і металургія
ріальним районом. Це зумовлювалося тим, що онімечену Сі¬
(околиці Кельце і Д о м б р о в с ь к и й басейн), помітно розшири¬
лезію правлячі кола Пруссії вважали не п о л ь с ь к о ю , а німець¬
лося текстильне виробництво (передмістя Варшави, Лодзь),
кою територією.
яке фінансувалося п р и в а т н и м и підприємцями.
Найповільніше розвивалася економіка Галичини. Указ імпе¬
Значний внесок у модернізацію й розвиток економіки і
ратора Й о с и ф а II п р о л і к в і д а ц і ю особистої залежності селян
промисловості в Королівстві Польському зробили князь
(1781), а також підготовлені ним податкову та урбаріальну
К. Д р у ц ь к и й - Л ю б е ц ь к и й і к с ь о н д з С т а н і с л а в С т а ш и ц ь . Д р у ц ь -
реформи (1789), щ о н о р м у в а л и с е л я н с ь к і п о в и н н о с т і й д е щ о
кий-Любецький, перебуваючи на посаді міністра державної
о б м е ж у в а л и п р а в а п о м і щ и і с і в , п і д т и с к о м к о н с е р в а т и в н и х по¬
скарбниці, уклав вигідні для Королівства м и т н і угоди з Ро¬
літиків було невдовзі скасовано. Тому аж до революції 1848р.
сією, збирав кошти на будівництво й реконструкцію Домб-
економічні відносини в Галичині зберігались у майже недоторка¬
р о в с ь к о г о б а с е й н у т о щ о . С т а н і с л а в С т а ш и ц ь ( 1 7 5 5 - 1 8 2 6 ) , ав¬
тор н а у к о в и х п р а ц ь п р о п р и р о д н і багатства п о л ь с ь к и х з е м е л ь , ному вигляді. Через жорстоку експлуатацію селян землевлас¬

основні зусилля спрямовував на розвиток і модернізацію про¬ никами і державою в н у т р і ш н і й р и н о к був н а д з в и ч а й н о вузь¬
мислових підприємств у Старопольському басейні. У Кельце к и м . Розвиток- м і с ц е в о ї п р о м и с л о в о с т і гальмувала т а к о ж кон¬
він з а с н у в а в Гірничу школу. куренція австрійських і чеських промислових товарів, що
Особливе піклування про р о з в и т о к початкових і середніх вільно п р о н и к а л и до Галичини.
шкіл у цей період виявляла Урядова комісія народної освіти,
очолювана ч л е н о м патріотичної партії Великого сейму, вели¬ ЛИСТОПАДОВЕ Поділену й поневолену Польщу протя-
ким знавцем мистецтва і меценатом Станіславом Косткою ПОВСТАННЯ гом більш як півстоліття (від початку
Потоцьким. Завдяки йому в 1820 р . в Королівстві створено 1830-1831 рр. X I X ст. д о с е р е д и н и 60-х р о к і в ) неодно­
понад 1200 початкових шкіл. 1816р. у Варшаві було засновано разово охоплювали революційні йастрої і
університет, ще через кілька років відкрились консерваторія, великі національні повстання. Головною вимогою польського ви­
Політехнічний і Агрономічний інститути. Усі охочі мали до- звольного руху було відродження незалежної Польщі й об'єднан-

348 349
ня її розрізнених частин. Цей рух мав загальнонаціональний ха­ I I ході б о р о т ь б и з д е к а б р и с т с ь к и м р у х о м у Р о с і ї , п і с л я п о ­
рактер, хоча й не всі верстви польського суспільства брали в їм і к п п о в с т а н н я в Петербурзі в 1825 р . , ц а р с ь к и й у р я д роз¬
ньому однакову участь. В умовах слабкості нового промисло­ і ромпн Патріотичне товариство. Проте ідеї товариства, а та­
во-торговельного стану, котрий тільки в другій половині кож (Пильність деяких його учасників підготували грунт для на­
X I X ст. п о ч а в в і д і г р а в а т и п о м і т н у р о л ь у г р о м а д с ь к о - п о л і т и ч ­ ціонально-визвольного повстання 1830—1831 рр. Ініціативу
ному житті польських земель, основною рушійною силою, а підютовки повстання в з я л а н а себе н о в а т а є м н а організація,
в о д н о ч а с і к е р і в н и к о м в и з в о л ь н о г о руху н а п е р ш о м у й о г о е т а п і і.к н о в а н а п о р у ч н и к о м П. Висоцьким наприкінці 1828р. в Школі
(до с е р е д и н и X I X ст.) в и с т у п а л а п а т р і о т и ч н о н а л а ш т о в а н а час­ п і д х о р у н ж и х п і х о т и , р о з т а ш о в а н і й н е п о д а л і к від В а р ш а в и . Ке¬
тина шляхти. Однак слід пам'ятати, що в той час польська рівники організації в с т а н о в и л и контакт з і н ш и м и польськи¬
шляхта складалася з п р е д с т а в н и к і в я к п а н і в н и х кіл, так і на­ ми т а є м н и м и товариствами.
родних низів. Через це склад учасників і навіть керівників 1 Іочаток п о в с т а н н я п р и с к о р и л о п о в і д о м л е н н я п р о те, що
визвольного руху п о з н а ч а в с я неоднорідністю. імператор Микола І вирішив направити польські війська на

У польському визвольному русі політичні вимоги були тісно придушення французької і бельгійської революцій 1830 р . У в е ­

пов 'язані з вимогами соціальними. Ідеологи його правого крила чері 29 л и с т о п а д а 1830 р . ( з в і д с и н а з в а п о в с т а н н я — Л и с т о п а ¬
на перше місце ставили відродження Польської держави і проб­ дове) озброєні повстанці під проводом діячів відродженого
лему її кордонів, відсуваючи соціальні перетворення на другий І Іатріотичного товариства П. Набеляка і С. Гощинського напа­
план. їхня с о ц і а л ь н а п р о г р а м а не й ш л а далі в и м о г відновлен­ ди на Б е л ь в е д е р — р е з и д е н ц і ю ц а р с ь к о г о н а м і с н и к а у Варша¬
ня Конституції 3 травня 1791 р . І д е о л о г і в л і в о г о к р и л а також ві — в е л и к о г о к н я з я Костянтина. Водночас група учасників
турбувала проблема незалежності Польської держави, проте таємного товариства в Ш к о л і підхорунжих, о ч о л ю в а н а П. Ви-
г о л о в н е з а в д а н н я руху в о н и в б а ч а л и в б о р о т ь б і за д е м о к р а т и ¬ с о ц ь к и м , з р о б и л а с п р о б у з а х о п и т и р о з т а ш о в а н і н е п о д а л і к ка¬
зацію суспільних відносин. С т р о к а т і с т ь с к л а д у у ч а с н и к і в поль¬ зарми російських військ.
ського визвольного руху, а т а к о ж п е р е п л е т е н н я політичних і Напад на Бельведер не мав особливого з н а ч е н н я , оскільки
соціальних вимог дають підстави стверджувати, що хоча пер­ н а м і с н и к утік у р а й о н зосередження російської армії. Поль¬
ший етап цього руху традиційно вважається шляхетським за ські г е н е р а л и відхилили п р о х а н н я ініціаторів виступу очоли¬
своїм характером, однак не варто применшувати роль, яку віді­ ти п о в с т а н н я . Однак виступ активно підтримали робітники і
грали в ньому всі інші соціальні верстви суспільства, як патріо­ ремісники Варшави, які досить легко оволоділи Арсеналом.
ти, так і демократи. ЗО листопада польська столиця опинилася в руках повстанців.
Центром польського національно-визвольного руху після Російські війська покинули Варшаву, а через деякий час і всю
Віденського конгресу стало Королівство П о л ь с ь к е . П і с л я не¬ територію Королівства Польського.
т р и в а л о г о п е р і о д у з д і й с н е н н я в і д н о с н о л і б е р а л ь н о г о к у р с у що¬ Відразу активізувалося помірковане крило прихильників
до Польщі Петербург починає відходити від н ь о г о . Усупереч повстання, яке було готове задовольнитися обіцянками ро¬
конституції на Королівство поступово поширювались само¬ сійського уряду д о т р и м у в а т и с ь К о н с т и т у ц і ї К о р о л і в с т в а Поль¬
державно-кріпосницькі порядки імперії, що зумовило появу ського. Воно розпочало переговори з намісником, але при¬
конспіративних патріотичних організацій. Окремі з них мали п и н и л о їх під т и с к о м в і д р о д ж е н о г о Патріотичного товарист¬
тільки просвітницький х а р а к т е р , т о д і я к у ч а с н и к и і н ш и х пе¬ ва. За сприяння вищих кіл польського суспільства, які
редбачали необхідність збройної боротьби для д о с я г н е н н я на¬ утворили Тимчасовий уряд на чолі з А. Чарторийським, з 5 гру­
ціонального й соціального визволення. Найвпливовішою орга­ дня диктатором повстання в Королівстві проголосили команду­
нізацією було Патріотичне товариство, що діяло протягом 1821¬ вача польською армією, наполеонівського генерала Ю. Хлопиць-
1826 рр. на польських землях Австрії, Пруссії і Росії. Його кого. Він н а п р а в и в до Миколи І делегатів, сподіваючись, що
очолював майор В. Лукасінський, а після арешту останньо­ цар погодиться задовольнити найважливіші для поляків ви¬
го — п о л к о в н и к С. Кшижановський. Польське товариство ста¬ моги: розширення К о р о л і в с т в а за р а х у н о к п р и є д н а н н я Лит¬
в и л о собі за мету в і д н о в л е н н я н е з а л е ж н о ї П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и ви, Волині й П о д і л л я , а т а к о ж о б о в ' я з к о в о г о д о т р и м а н н я кон¬
на основі Конституції 3 травня 1791 р. ституції. Однак Микола І зажадав беззастережної капітуляції.

350 351
8 січня 1831 р . Ю . Х л о п и ц ь к и й с к л а в з себе д и к т а т о р с ь к і по­ п и л о до М о д л і н а . 8 вересня російська армія захопила Варша­
вноваження. 25 с і ч н я Патріотичне товариство організувало у ву, а 5 ж о в т н я г о л о в н о к о м а н д у в а ч п о л ь с ь к о ю армією разом з
Варшаві велелюдну маніфестацію на знак ушанування пам'я¬ 20 т и с . в о я к і в п е р е т н у в п р у с с ь к и й к о р д о н . Т о г о ж м і с я ц я ка­
ті с т р а ч е н и х д е к а б р и с т і в . Т о г о ж д н я сейм, скликаний Тим¬ пітулювали останні в о г н и щ а опору — Модлін і Замостя.
часовим урядом, ухвалив р і ш е н н я про п о з б а в л е н н я М и к о л и І Листопадове повстання тривало десять місяців. Протя¬
польського престолу, що фактично означало проголошення гом в о с ь м и з них — з к і н ц я січня до п о ч а т к у ж о в т н я 1831 р . —
війни Росії. С е й м с ф о р м у в а в Н а ц і о н а л ь н и й уряд. п о л я к и відчували себе в і л ь н и м н а р о д о м , хоча ж о д н а з євро¬
У відповідь на детронізацію російські війська під коман¬ пейських країн не визнала незалежності Польської держави.
дуванням генерала І. Д і б и ч а н а п о ч а т к у л ю т о г о в с т у п и л и на Верховна влада під час п о в с т а н н я н а л е ж а л а с е й м у , я к и й при¬
територію Королівства. Проти них вирушила вдвоє менша значав уряд і головнокомандувача, ухвалював рішення з
польська армія, доповнена добровольцями. У першій битві, питань бюджету і податків. Незважаючи на те, що повстан¬
що відбулася 14 лютого 1831 р. під Сточеком, росіяни зазнали ня 1830-1831 рр. нічого не змінило у внутрішньому стано¬
поразки. У генеральній битві під Гроховим (тепер один із районів вищі польського народу, воно стало важливим етапом бо¬
Варшави) 25 лютого явної перемоги не здобула ж о д н а зі сто­ р о т ь б и п о л я к і в за н а ц і о н а л ь н у н е з а л е ж н і с т ь . Повстання ма¬
рін. ло велике міжнародне значення, оскільки підривало лад,
запроваджений Віденським конгресом, сприяло розвиткові
П о в с т а н н я охопило й землі, що безпосередньо входили до
національно-визвольного й демократичного руху в багатьох
с к л а д у Росії. Д л я б о р о т ь б и з п о в с т а н ц я м и в Л и т в і , Б і л о р у с і та
країнах Європи.
Україні царський уряд використовував десятки тисяч росій¬
с ь к и х с о л д а т . П о л ь с ь к і п а р т и з а н и н а п а д а л и н а н е в е л и к і заго¬
"ВЕЛИКА Після придушення повстання тисячі поль-
н и п р о т и в н и к а , р у й н у в а л и м о с т и , д е з о р г а н і з о в у в а л и рух т р а н с ¬
ЕМІГРАЦІЯ" ських вояків виїхали до Пруссії і Австрії.
порту. Повстанцям Королівства надавали всебічну допомогу
І НАЦІОНАЛЬНО- Емігрували також члени Національного
с п і в в і т ч и з н и к и з т е р и т о р і й , п і д в л а д н и х П р у с с і ї т а А в с т р і ї . Ви¬
ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ уряду, депутати сейму, письменники,
ряджені в Литву на допомогу повстанцям загони регулярної
У 30-40-х РОКАХ журналісти, студенти, середня та дріб-
армії, я к и м и к о м а н д у в а л и г е н е р а л и Д . Х л а п о в с ь к и й і А. Гел-
XIX ст. на шляхта, ремісники і селяни. На відмі¬
гуд, б у л и з м у ш е н і в і д і й т и з а п р у с с ь к и й к о р д о н . Корпус гене¬
ну від с т а р о ї е м і г р а ц і ї , переважно маг¬
рала Ю. Д в е р н и ц ь к о г о , щ о діяв в Україні, т а к о ж відступив до
н а т с ь к о - ш л я х е т с ь к о ї , н о в а е м і г р а ц і я за с в о ї м с о ц і а л ь н и м скла¬
кордону і склав зброю на території Галичини. З кінця травня
д о м була н а д з в и ч а й н о с т р о к а т о ю . Н а п р и к і н ц і 1831 р . М и к о л а І
повстанці зазнавали поразок майже повсюдно. Найбільшою не­
оголосив амністію, що дозволяла біженцям повернутися на
вдачею польських військ і їхнього нового командувача, генерала
батьківщину. О д н а к ця амністія не п о ш и р ю в а л а с я на політи¬
Я. Скшинецького, стала битва під Остроленкою 26 травня
ків, а також жителів областей, що не входили до Королівства
1831р.
Польського.
Скориставшися підтримкою Пруссії, я к а а к т и в н о сприяла
Прусські й австрійські власті п р и м у с и л и багатьох рядових
придушенню повстання, російські війська під командуван¬
і п і д о ф і ц е р і в п р и й н я т и " ц а р с ь к у л а с к у " й п о в е р н у т и с я до Ко¬
ням генерал-фельдмаршала І. Паскевича форсували Віслу в
ролівства, де їх в і д р а з у забрали до російської армії. Проте
р а й о н і Т о р у н я і з п і в н і ч н о г о заходу н а б л и з и л и с я до Варшави.
п о н а д д е с я т ь т и с я ч осіб — о ф і ц е р і в і с о л д а т і в , а також полі¬
Організувати н а л е ж н и й опір ц а р с ь к и м в і й с ь к а м з а в а ж а л и кон¬
т и ч н и х діячів — обрали для себе д о л ю вигнанців. Еміграція
сервативні й угодовські сили. Народні виступи в столиці
після поразки Листопадового повстання за її численність і ви¬
2 9 ч е р в н я і 15 с е р п н я п р и з в е л и т і л ь к и д о с а м о с у д і в , о д н а к н е
значну роль у змаганнях за незалежність, у розвитку культури й
справили істотного впливу на с п і в в і д н о ш е н н я сил. Новий уряд зміцненні національного духу дістала назву Великої еміграції.
під проводом генерала Я. Круковецького, вважаючи, що подаль­
Біженці оселялися в європейських державах, на співчут¬
ший опір не має сенсу, відмовився озброїти варшав'ян. Коли
тя я к и х у п о л ь с ь к о м у п и т а н н і в о н и сподівалися — в Англії,
6 вересня війська Паскевича штурмом оволоділи передмістям
Бельгії, Швейцарії і передусім у Франції. Керівники біль-
с т о л и ц і — В о л е ю , п о л ь с ь к е в і й с ь к о п о к и н у л о місто й відсту-
353
352 23 — 3-2764
шості країн побоювалися, що численні угруповання емігран¬ Майбутня Польща мала стати д е м о к р а т и ч н о ю республікою,
тів п р о п а г у в а т и м у т ь р е в о л ю ц і й н і ідеї, а т о м у н а м а г а л и с ь осе¬ (і незалежність товариство сподівалося вибороти шляхом
ляти біженців таким ч и н о м , щоб вони не утворювали занад¬ народного повстання, основною рушійною с и л о ю я к о г о ви¬
то великих скупчень. Попри невеличку грошову допомогу, ступило б селянство. Товариство обіцяло передати селянам у
яку уряди Ф р а н ц і ї , Англії та Бельгії н а д а в а л и п о л ь с ь к и м емі¬ власність без в и к у п у їхні з е м е л ь н і н а д і л и . Щ о д о к о р д о н і в май¬
грантам, матеріальне становище б і л ь ш о с т і з н и х було вкрай бутньої П о л ь щ і , то в и м о г и Польського демократичного това¬
скрутним. р и с т в а н і ч и м не в і д р і з н я л и с ь від в и м о г к о н с е р в а т о р і в . Това¬
Емігрантів об'єднували любов до вітчизни і туга за нею, але р и с т в о в р о к и с в о г о п і д н е с е н н я н а л і ч у в а л о п о н а д 4 т и с . чле¬
розділяли погляди на минуле і майбутнє рідної країни, на нів і п р о і с н у в а л о до 1862 р .
п р и ч и н и поразки повстання й методи подальшої боротьби за Найрадикальніші позиції серед польських емігрантських ор¬
с в о б о д у , н а х а р а к т е р м а й б у т н ь о г о п о л і т и ч н о г о у с т р о ю і соці¬ ганізацій займала революційно-демократична організація "Люд
альних перетворень. У результаті суперечок виникло кілька польський", що виникла в Англії в 1835р. під проводом С. Ворце-
угруповань різної політичної спрямованості. ля і Т. Кремповецького. Погляди ідеологів цього угруповання
Аристократи, відомі політики і керівники повстання, замо¬ в и р і з н я л и дві н а й в а ж л и в і ш і о с о б л и в о с т і : в и з н а н н я нерозрив¬
жні поміщики й узагалі всі противники радикальних соціальних н о г о з в ' я з к у з м а г а н ь за н а ц і о н а л ь н у н е з а л е ж н і с т ь із соціаль¬
реформ зосереджувалися навколо вже старого князя А. Чарто- ною революцією і вкрай негативне ставлення до шляхти і
рийського та його паризької резиденції під назвою "Готель приватної власності. Соціальна програма "Люду польського"
Лямбер". Майбутня Польща уявлялася їм як конституційна є найрадикальнішою в п о л ь с ь к о м у в и з в о л ь н о м у р у с і т о г о ча¬
монархія в кордонах 1772 р . , к о т р а б г а р а н т у в а л а р і в н і с т ь у с і х су, а л е в п л и в с а м о ї о р г а н і з а ц і ї б у в д о с и т ь обмежений.
громадян перед законом, а політичні права надавала лише В с і п о л і т и ч н і у г р у п о в а н н я е м і г р а н т і в п р и д і л я л и в е л и к у ува¬
заможним. Вони вважали, що змагання за н е з а л е ж н і с т ь по¬ гу п о с т і й н и м з в ' я з к а м з і с п і в в і т ч и з н и к а м и в у с і х ч а с т и н а х П о ¬
н о в л я т ь с я тільки в разі в і й н и західних к р а ї н з Р о с і є ю і пораз¬ льщі, прагнучи знайти там підтримку своїм п о л і т и ч н и м кон¬
ки царату в ній. До початку такої війни слід готувати кадри цепціям. На батьківщину виряджалися емісари, створювали¬
для майбутнього п о в с т а н н я . К н я з ь та й о г о п р и б і ч н и к и вод¬ ся надійні канали для регулярного пересилання в Польщу
ночас визнавали необхідність розкріпачення с е л я н і наділен¬ надрукованих за к о р д о н о м журналів, книг, брошур і листі¬
н я їх з е м л е ю , я к у в о н и обробляли. вок, в яких викладалися н о в і ідеї і п р о г р а м и . У розповсю¬
Демократичний табір очолював видатний польський істо­ д ж е н н і в л а с н и х в и д а н ь н а п о л ь с ь к и х т е р е н а х н а й б і л ь ш и х ус¬
рик і політичний діяч Йоахім Лелевель (1786-1861). У грудні піхів д о с я г л о Польське демократичне товариство.
1831 р. він створив Польський національний комітет, програма Після поразки Листопадового повстання царська влада по¬
якого передбачала відродження Польської держави як республі­ чала переслідувати його учасників. Микола І разом із новим
ки. Ш л я х д о н е з а л е ж н о с т і , н а й о г о д у м к у , п р о л я г а в ч е р е з по¬ намісником у Варшаві і командувачем російськими війська¬
встання в усіх т р ь о х ч а с т и н а х Польщі. Лелевель виступав за ми в Королівстві Польському генерал-фельдмаршалом І. Па-
с к а с у в а н н я к р і п а ц т в а й д е м о к р а т и ч н у владу н а р о д у . Й о г о при¬ с к е в и ч е м з а п р о в а д ж у в а л и тут н о в и й л а д . К о н с т и т у ц і я 1815 р .
хильники підтримували зв'язок з революційними організаці¬ була скасована, замість неї з'явився "Органічний статут".
я м и і н ш и х к р а ї н , і т о м у ф р а н ц у з ь к а п о л і ц і я р о з п у с т и л а комі¬ "Статут" передбачав збереження польських установ, але він

тет, а самого Лелевеля примусила покинути Францію. Він так і не набув ч и н н о с т і . Насправді тривало цілеспрямоване
руйнування автономії Королівства Польського. Б у л о ліквідо¬
оселився в Брюсселі й надалі активної участі в політичній
в а н о с е й м , Д е р ж а в н у раду й в и щ і судові у с т а н о в и Королівст¬
діяльності не брав.
ва, польську армію. І 1834 р. в країні запроваджено воєнний
Найчисленнішим і найкраще організованим табором Великої
стан, що давало змогу місцевій владі заарештовувати кожного,
еміграції було Польське демократичне товариство, що виникло
хто викликав бодай найменшу підозру. Учасників повстання ви¬
в Парижі у 1832 р. Свою програму молоді демократи виклали в
силали до Сибіру, кидали до в 'язниць, забирали до російської ар¬
двох маніфестах. На їхню думку, за поразку повстання несла
мії, відправляючи служити в Сибір або на Кавказ. Маєтки за-
відповідальність шляхта, що не розв 'язала селянського питання.

354 355
суджених за участь у повстанні підлягали конфіскації. Запро­ Хоча в 1843-1844 рр. окремі таємні товариства в Польщі
в а д ж у в а л а с я сувора ц е н з у р а на т в о р и А. Міцкевича, Ю. Сло¬ зазнали погрому, б о р о т ь б а за н е з а л е ж н і с т ь не припинилася.
вацького, І . Л е л е в е л я т а і н ш и х в и д а т н и х п о л ь с ь к и х д і я ч і в на¬ Ті організації, що збереглися або відновили свою діяльність,
у к и і к у л ь т у р и . З а к р и т о у н і в е р с и т е т и у В а р ш а в і й В і л ь н о , Кре¬ установили тісний к о н т а к т з п о л ь с ь к о ю еміграцією і спільни¬
менецький ліцей. На територію Королівства поширилися ми зусиллями розпочали підготовку загальнопольського по¬
загальноросійська грошова с и с т е м а та с и с т е м а м і р і в а г и . У встання. Його ініціатором виступило Польське демократичне
Білорусі та У к р а ї н і остаточно ліквідовано уніатську церкву. товариство.
Уніатів почали н а с и л ь н о н а в е р т а т и у п р а в о с л а в ' я . Дрібну шля­
Підготовка до повстання проводилася майже на всіх польсь¬
хту позбавили станових привілеїв, близько 90 тис. польських
ких землях. Проте арешт його керівників у прусській частині, а
родин переселили вглиб Росії.
також невдалі спроби збройного виступу в Королівстві Польсь­
Повстання 1830-1831 рр. викликало хвилю репресій і на кому обмежили повстання територією Краківської республіки.
території Польщі, що перебувала у складі Пруссії. З посади Бої у Кракові розгорнулися в ніч з 21 на 22 лютого 1846р. Неза¬
польського намісника в Познанському великому князівстві баром австрійські війська п о к и н у л и місто. Повстанці сфор¬
звільнили А. Радзивілла, а главою провінції призначили мували Національний уряд, який проголосив маніфест. У ньому
Е. Ф л о т т в е л л а , відомого своїми антипольськими поглядами. м і с т и в с я з а к л и к д о н а с е л е н н я б р а т и у ч а с т ь у п о в с т а н н і , дава¬
Утисків зазнали не тільки п о в с т а н ц і , в я к и х р е к в і з у в а л и ма¬ л и с я о б і ц я н к и л і к в і д у в а т и с т а н о в у н е р і в н і с т ь і п е р е д а т и селя¬
єтки, а й уся л ю д н і с т ь Великої Польщі. В установах і шко¬ нам з е м л ю без викупу.
лах замість польської мови вводилася німецька. На князів¬
Найвидатнішим діячем Краківського повстання був літера­
ство п о ш и р и л а с я п р у с с ь к а с и с т е м а м і р і в а г и . У п о л я к і в ску¬
турний критик і філософ, аристократ за походженням Е. Дем-
повували землі, на яких оселялись німецькі колоністи. Таку
бовський (1822—1846). Щоб п р и в е р н у т и на свій бік с е л я н , він
саму політику стосовно польського населення проводила й
о р г а н і з у в а в м и р н у п р о ц е с і ю , я к а 27 л ю т о г о в и р у ш и л а з Кра¬
Австрія.
кова на зустріч із л ю д н і с т ю навколишніх сіл. Несподівано
Поразка повстання й наступні репресії не зломили волі поль¬ ш л я х їй з а с т у п и л и а в с т р і й с ь к і в і й с ь к а , я к і в і д к р и л и в о г о н ь по
ського народу до змагань за національну незалежність. Від се¬ учасниках процесії. Під час сутички загинуло багато патріо¬
редини 30-х р о к і в п о ж в а в і ш а л а п і д п і л ь н а п о л і т и ч н а д і я л ь н і с т ь тів, у т о м у ч и с л і й Е. Дембовський.
у Королівстві. П е р ш о ю невдалою спробою поновити збройну Незабаром повстання пішло на спад. Під час його оста¬
боротьбу стала експедиція полковника Ю. Залівського, яку точного придушення Краківську республіку окупували війська
організували прихильники І. Л е л е в е л я в 1833 р . її учасники Росії, Пруссії і Австрії. Невдовзі представники трьох країн
пробралися з Галичини на територію Королівства з метою уклали спільну угоду, згідно з якою ця територія передава¬
п і д н я т и тут п о в с т а н н я , але ч е р е з к і л ь к а т и ж н і в відмовилися лася Австрії. Вона дістала назву Великого князівства Кра¬
від с в о г о наміру, оскільки їхні заклики не були підтримані ківського.
жодним із соціальних прошарків польського суспільства. У Майже одночасно із Краківським повстанням розпочалися
соціально-політичній п р о г р а м і й т а к т и ц і о р г а н і з а т о р и й уча¬ стихійні антипоміщицькі виступи селян у Західній Галичині. По¬
сники експедиції Залівського повторювали лозунги повстан¬ встанці громили маєтки магнатів, захоплювали їхні з е м л і . В
ців 1830-1831 рр. цілому під час ц ь о г о виступу було з н и щ е н о п о н а д 450 маєт¬
Протягом ЗО — 40-х років у польських землях існувало чимало ків, загинуло близько 1 тис. осіб. Австрійська влада вміло
таємних організацій. Найбільші серед них у Королівстві — скористалася з антипоміщицьких настроїв селянських мас,
"Співдружність польського народу" (1835—1838), Келецько- с п р я м у в а в ш и їх п р о т и п о в с т а н с ь к и х з а г о н і в ш л я х т и , що по¬
Люблінська організація (1840—1844), яку очолював ксьондз декуди створювалися в Галичині, а також проти Краківської
П. Сцегенний, Організація 1848 р. тощо. У Великій Польщі, Сі¬ республіки. Таким чином, с е л я н и , самі того не усвідомлюю¬
лезії і на Помор 7 патріоти створили "Союз плебеїв " під прово­ чи, сприяли поразці повстання, а жертви з обох сторін на
дом книговидавця В. Стефанського. У Галичині діяла організація т р и в а л и й час затримали н а л а г о д ж е н н я взаємодії між селяна¬
"Селянський союз ". ми і землевласниками. Протягом короткого часу австрійсь-

356 357
кий уряд ш л я х о м незначних поступок ліквідував селянський разом зі своїм загоном склав зброю. Незабаром прусський
рух у Галичині. уряд анулював усі п о с т у п к и полякам і жорстоко помстився
Нове піднесення визвольної боротьби на польських землях ви­ повстанцям. З придушенням революційних виступів 1848—
кликала революційна хвиля, що прокотилася по Європі в 1848— 1849 р р . п о л ь с ь к и й н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и й р у х п і ш о в н а с п а д .
1849рр. На територіях, п і д в л а д н и х Австрії та Пруссії, сталися
збройні виступи. У березні 1848 р . , коли у Відні вибухнула СІЧНЕВЕ 3 середини XIX ст. в національно-визво-
революція, імператор Ф е р д і н а н д І оголосив амністію і пообі­ ПОВСТАННЯ льному русі в польських землях розпочався
цяв конституцію. У відповідь патріотичні маніфестації відбу­ 1863-1864 рр. новий етап. Він м а й ж е з б і г а в с я з почат¬
л и с ь у К р а к о в і , Л ь в о в і та д е я к и х і н ш и х г а л и ц ь к и х містах. Од¬ ком тут п р о м и с л о в о ї революції і пере¬
нак, прагнучи зміцнити й розширити власні права, польські ходом, головним ч и н о м у Королівстві П о л ь с ь к о м у та Сілезії,
діячі проігнорували національні інтереси українського насе¬ від мануфактурного до фабричного виробництва. У 1850 р.
лення Галичини. Як наслідок — українсько-польські супере­
л і к в і д о в а н о м и т н і б а р ' є р и м і ж К о р о л і в с т в о м і Р о с і й с ь к о ю ім¬
чності загострилися, з чого скористався щ о й н о призначений
перією, що забезпечувало швидший і вигідніший збут поль¬
губернатором Галичини граф Ф. Стадіон. Н а в і т ь б і л ь ш е , діз¬
ських промислових товарів, особливо текстильних. Розвит¬
н а в ш и с ь п р о н а м і р и п о л ь с ь к и х ш л я х т и ч і в о г о л о с и т и а к т роз¬
кові п е р е в е з е н ь п р о м и с л о в о ї та с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о ї проду¬
кріпачення й таким чином привернути селян на свій бік,
кції с п р и я л о будівництво нових шляхів сполучення, зокрема
Ф. Стадіон вирішив випередити їх і сам виявив ініціативу,
залізниць, які з'єднали Варшаву з Петербургом, Берліном і
п о о б і ц я в ш и з в і л ь н и т и с е л я н від п а н щ и н и . Завдяки цій акції,
Віднем. Водночас революційні події 1848-1849 рр. у Європі
австрійська влада завоювала прихильність селян і перекрес¬
висували н о в о н а р о д ж е н и й польський п р о м и с л о в и й с т а н , по¬
лила сподівання керівників п о л ь с ь к о г о руху з а л у ч и т и широкі
р я д із з а м о ж н о ю шляхтою, у перші лави польського визволь¬
н а р о д н і в е р с т в и до б о р о т ь б и за н е з а л е ж н і с т ь . Невдовзі поль¬
ного руху.
с ь к і о р г а н и в л а д и у К р а к о в і та Л ь в о в і п р и п и н и л и с в о ю діяль¬
Після поразки Росії у К р и м с ь к і й війні 1853—1856 рр., з
ність.
якою населення польських земель пов'язувало п е в н і надії на
Найбільшого розмаху революційні події набули в Познансько­ поліпшення свого с т а н о в и щ а , в імперії насправді розпочався
му великому князівстві. 20 б е р е з н я 1848 р . в Познані відбулася період "відлиги". Новий імператор Олександр Пскасував у Ко­
масова антиурядова демонстрація. Того ж дня сформовано ролівстві воєнний стан, оголосив амністію в 'язням і засланцям.
Польський національний комітет, який мав домагатися на¬ Проте поляки сподівалися на більші поступки царської вла¬
дання широких повноважень Великому князівству: віднов¬
ди. Поступово у Королівстві посилились антиурядові настрої,
лення польської мови в школах і установах, а також форму¬
які в першій половині 1861 р . н а б у л и ф о р м и м а с о в и х в у л и ч ¬
вання польського військового корпусу.
них м а н і ф е с т а ц і й . У Варшаві уряд застосував п р о т и маніфес¬
Складна політична ситуація — тиск революційних сил і
тантів зброю. На міських майданах з'явилися біваки російсь¬
загроза конфлікту з Росією — п р и м у с и л и п р у с с ь к и й у р я д по¬
ких військ, а вулиці цілодобово патрулювалися. Маніфестації
г о д и т и с я на ці в и м о г и . У В е л и к і й Польщі виникли польське
п е р е м і с т и л и с я до костелів.
самоврядування і з б р о й н і з а г о н и під п р о в о д о м Л. Мерослав-
До кінця 1861 р. польське суспільство розкололося на два ос­
с ь к о г о . Н е з а б а р о м п о л і т и ч н а с и т у а ц і я з м і н и л а с я , а з н е ю за¬
новних політичних табори. До першого належали помірковані
з н а л а з м і н і п о з и ц і я п р у с с ь к о г о уряду. П р у с с ь к і власті запро¬
("білі") на чолі з А. Замойським і О. Вельопольським, які захи­
понували поділити В е л и к у П о л ь щ у на дві ч а с т и н и — польсь¬
щали інтереси заможних верств. Вони сподівались, що авто¬
ку і німецьку, а також обмежити чисельність польського
номію Королівства з приєднаними до нього українськими,
війська. Після відхилення поляками цієї п р о п о з и ц і ї Пруссія
білоруськими і литовськими землями вдасться відновити мир¬
розпочала в о є н н і дії. Незважаючи на перемоги повстанців у
ним шляхом. У соціальних питаннях " б і л і " в и с т у п а л и з а лік¬
б и т в а х під М и л о с л а в о м і Соколувом, перевага залишалася на
відацію феодальних відносин на селі за п р у с с ь к и м зразком,
боці прусської армії. Польські офіцери н е в і р и л и в у с п і х по¬
тобто селяни мали викуповувати свої з е м е л ь н і н а д і л и у зем¬
встання, а Мерославський, в і д м о в и в ш и с ь від командування,
левласників. Другий табір складався з радикалів ("червоних") —
358
359
дрібної та декласованої шляхти, інтелігенції, міських низів, ча­ я к і в о н и о б р о б л я л и , б е з в и к у п у . Ц е , о д н а к , н е п р и н е с л о , всу¬
стини селянства. Правиця "червоних ", у тому числі Л. Меро- переч надіям " ч е р в о н и х " , масової п і д т р и м к и с е л я н . Залучен¬
славський, на перший план висувала завдання відродження Поль¬ ня "білих" до уряду т а к о ж не в п л и н у л о на воєнну ситуацію.
ської держави в кордонах 1772 р. і, недооцінюючи соціальні І І а р т и з а н с ь к и м з а г о н а м не в и с т а ч а л о зброї, н а б о ї в , одягу, про¬
проблеми, не пропонувала для їх в и р і ш е н н я майже нічого довольства.
такого, щ о в і д р і з н я л о б ї х н ю п р о г р а м у від п р о г р а м и "білих". Улітку 1863 р. повстання охопило майже все Королівство
Лівиця (3. Сераковський, Я. Домбровський, К. Калиновський) ви¬ Польське, а також частину Литви, Білорусі та України. На­
знавала право українців, білорусів і литовців на самовизначення ціональний уряд створив центральні й місцеві органи управління,
і виступала за радикальніші соціальні реформи. "Червоні"орієн- з а п р о в а д и в п о д а т о к , о р г а н і з у в а в д р у к у в а н н я п о в с т а н с ь к о ї пре¬
тувалися на збройне повстання й активно його готували. У Ко¬ си, в и р я д и в своїх п р е д с т а в н и к і в до з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х кра¬
ролівстві Польському й на прилеглих територіях також існува¬ ї н д л я п е р е г о в о р і в щ о д о н а д а н н я п о в с т а н ц я м д о п о м о г и , а та¬
ла інтернаціональна за складом революційна організація росій­ кож закупівлі зброї.
ських офіцерів (Комітет російських офіцерів у Польщі), якою Європейська громадськість підтримала поляків — до Польщі
керував офіцер російської армії Я. Домбровський, а з середини приїздили добровольці з Угорщини, Італії, Франції, Німеччини,
1862 р. — О. Потебня. Чехії. О д н а к у р я д и Ф р а н ц і ї , Англії і Австрії о б м е ж и л и с я дип¬
Царська влада намагалася залучити до співпраці п о л я к і в і л о м а т и ч н и м и д е м а р ш а м и на адресу Петербурга. І м п е р а т о р від¬
з цією метою зробила деякі поступки. У Королівстві було від¬ хилив вимоги цих держав про надання Королівству автономії
новлено цивільний уряд, який з 1862 р. очолив аристократ і відмовився обговорювати з ними внутрішні справи Росії.
О. Вельопольський. Він у в а ж а в , що Королівство Польське має Т р и в а л и й час на територіях, охоплених повстанням, царська
зберегти тісний зв'язок з Росією і в межах імперії дістати ши­ влада н о р м а л ь н о функціонувала тільки у великих населених
ршу автономію. Голова уряду д і з н а в с я , що "червоні" створи¬ пунктах, де р о з т а ш о в у в а л и с ь військові залоги.
л и підпільну о р г а н і з а ц і ю , я к а готує п о в с т а н н я , і щ о збройний Поступово на основних стратегічних напрямах російський
виступ п р и з н а ч е н о на весну 1863 р . В е л ь о п о л ь с ь к и й виступав уряд зосередив каральні війська на чолі з н о в и м намісником
проти боротьби з Росією, а тому вирішив запобігти цьому у В а р ш а в і г р а ф о м Т. Бергом ( В е л ь о п о л ь с ь к о г о у с у н у л и з по¬
виступу. З його ініціативи влада провела позачерговий рек¬ сади г о л о в и уряду) і в і д е н с ь к и м г е н е р а л - г у б е р н а т о р о м М. Му-
рутський набір, але не серед с е л я н і не ш л я х о м жеребкуван¬ равйовим. Вони дістали спеціальні повноваження, зокрема
ня, як завжди, а за с п е ц і а л ь н и м и списками, куди заносили право застосовувати принцип колективної відповідальності.
н а й б і л ь ш " п о л і т и ч н о н е б л а г о н а д і й н и х " м о л о д и х ч о л о в і к і в , пе¬ На території Королівства і в Литві п р и л ю д н о страчували цілі
реважно з великих міст. Водночас було прийнято рішення групи людей. У повстанців та їхніх прихильників конфіскову-
сконцентрувати п і д р о з д і л и ц а р с ь к и х в і й с ь к у н а й б і л ь ш и х на¬ вали майно, багатьох відправляли на заслання.
селених пунктах. За цієї ситуації восени 1863 р. Національний уряд передав
За таких обставин керівний орган "червоних " — Централь­ усю владу генералові Ромуальду Траугутту. Ставши одноосіб¬
ний національний комітет (ЦПК) — вирішив вивести до лісу н и м д и к т а т о р о м , він в и я в и в великі о р г а н і з а т о р с ь к і здібності,
всіх осіб, що підлягали призову, й прискорити підготовку повс¬ відзначався п о с л і д о в н і с т ю в діях, відповідальністю й особис¬
тання. Воно розпочалося в ніч з 22 на 23 січня 1863 р. (звідси тою хоробрістю. Траутутт створив єдину організацію зброй¬
назва повстання — Січневе) невдалими нападами озброєних н и х с и л і п і д п о р я д к у в а в їй ц и в і л ь н у владу, н а к а з а в виконува¬
груп повстанців на кілька десятків російських залог. Перші ти п о л о ж е н н я маніфесту про надання селянам землі. Однак,
бої — під В е н г р о в и м , Семятичами, Меховим — продемонст¬ незважаючи на всі його зусилля, повстання вщухало. У квітні
р у в а л и , ш о п е р е в а г а р о с і й с ь к и х в і й с ь к н а д т о в е л и к а , а б и роз¬ 1864р. Траугутта заарештували, а в серпні того ж року стра¬
раховувати на перемогу у відкритій битві. Розгорнувся польсь¬ тили у Варшавській цитаделі.
кий партизанський рух. Уберезні 1864р. в Королівстві Польському обнародувано цар¬
ЦПК, який проголосив себе Тимчасовим національним уря¬ ський указ про надання землі у власність селянам на умовах
дом, видав маніфест про передання селянам земельних наділів, Маніфесту Національного уряду, що остаточно відірвало їх від

360 361
повстання. Після появи указу тільки окремі невеличкі групи маси литовського, білоруського та українського селянства, з ін­
п р о д о в ж у в а л и о п і р . О с т а н н я з н и х , під к о м а н д у в а н н я м ксьонд¬ шого, зменшили можливості для співпраці цих груп і ослабили
за С. Бжускі, п р о т р и м а л а с я в П і д л я ш ш і до о с е н і 1864 р . польський визвольний рух.
Царський уряд жорстоко помстився повстанцям. Десятки Однак, незважаючи на п о р а з к у , визвольна боротьба поль­
тисяч їх з а г и н у л и під час б о ї в , були страчені, з а с л а н і н а ка¬ ського народу завдала потужного у д а р у по р о с і й с ь к і й , авст­
торгу до Сибіру і до в н у т р і ш н і х губерній Росії, н а с и л ь н о рек¬ рійській та прусській монархіях і зробила Польщу союзни­
рутовані до війська. Але жертви не були даремними. Січневе цею європейської " в е с н и н а р о д і в " . У Є в р о п і в ж е н і х т о н е міг
повстання стало ще одним кроком на шляху національної консо­ поставити під сумнів право на існування народу, який так
лідації і сприяло зростанню суспільної свідомості поляків усіх рішуче відстоював власні права.
польських регіонів. Воно примусило царську владу узаконити
перетворення, с ф о р м у л ь о в а н і в п о в с т а н с ь к о м у а г р а р н о м у ма¬
ніфесті. Зміст селянської реформи 1864р. в Королівстві Польсь­ РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я П о л ь ш и : В 3 т. М о с к в а , 1 9 5 5 . Т. 2.
кому, умови звільнення селян у Литві та Біпорусі істотно від­ ЛІТЕРАТУРА Костюшко И. И. Крестьянская реформа
різнялися від загальноросійської селянської реформи 1861 р. в кра­ 1 8 6 4 г. в Ц а р с т в е П о л ь с к о м . М о с к в а , 1 9 6 2 .
щу сторону. Польське питання здобуло широку підтримку Краткая и с т о р и я П о л ь ш и . М о с к в а , 1993.
народів Європи. Марахов Г. И. П о л ь с к о е в о с с т а н и е 1 8 6 3 г. на
У середині 60-х років XIX ст. в польському визвольному русі П р а в о б е р е ж н о й Украине. Киев, 1967.
завершився період великих національних повстань, незважаючи Миско М. В. П о л ь с к о е в о с с т а н и е 1 8 6 3 г. Мо¬
на те, що польському народові так і не вдалося відновити неза­ сква, 1 9 6 2 .
лежність своєї країни. Припинення поляками подальшої бо¬ Обущенкова Л. А. К о р о л е в с т в о П о л ь с к о е в
ротьби пояснюється передусім тим, щ о її у с п і х з н а ч н о ю мі¬ 1 8 1 5 - 1 8 3 0 гг. Э к о н о м и ч е с к о е и с о ц и а л ь н о е
р о ю з а л е ж а в від з а д о в о л е н н я соціальних вимог основної маси развитие. М о с к в а , 1979.
польської людності — селянства. У стосунках між польськи¬ П о л ь ш а на путях развития и у т в е р ж д е н и я ка­
м и з е м л е в л а с н и к а м и і с е л я н а м и з д а в н а існував к о н ф л і к т , поро¬ п и т а л и з м а , к о н е ц X V I I I — 6 0 - е гг. X I X в.
Москва, 1984.
джений системою кріпосної залежності і п а н щ и н о ю . Взаємні
образи і претензії всіляко намагались підсилити можновладці Ревуненков В. Г. П о л ь с к о е в о с с т а н и е 1 8 6 3 г.
країн-окупантів, які протиставляли нібито доброзичливому и европейская дипломатия. Ленинград, 1967.
ставленню імператора до кріпаків інтриги поміщиків, котрі Смирнов А. Ф. В о с с т а н и е 1 8 6 3 г. в Л и т в е и
прагнуть зберегти й навіть збільшити тягар селянських по¬ Белоруссии. Москва, 1963.

винностей. Визвольна боротьба на польських землях була при­ Фалькович С. М. И д е й н о - п о л и т и ч е с к а я бо¬

рьба в п о л ь с к о м о с в о б о д и т е л ь н о м д в и ж е н и и
речена на поразку не стільки діями каральних військ, скільки
5 0 - 6 0 - х годов X I X в. М о с к в а , 1 9 6 6 .
указами австрійського та російського імператорів про скасу­
Х р е с т о м а т и я по и с т о р и и ю ж н ы х и з а п а д н ы х
вання феодально-кріпосницьких порядків у польському селі. Не
славян: В 3 т. М и н с к , 1 9 8 9 . Т. 2.
зустрівши розуміння з боку власних поміщиків і отримавши зем­
лю внаслідок здійснених імперськими властями реформ 1848 та
1864років, польське селянство здебільшого втратило інтерес до
визвольної боротьби.
Причини поразки польського визвольного руху пояснювалися й
тим, що в Литві, Білорусі та Україні, населення яких також
брало участь у виступах, між дворянським станом і селянством,
крім соціальних, існували не менш гострі національно-релігійні
суперечності. Станово-націоналістична упередженість польської
шляхти, з одного боку, і політична нерозвиненість переважної

362
 лівстві і 1800 поза його межами. їх передали росіянам, які
відзначились у придушенні повстання.
Царський режим ліквідував рештки адміністративної і на­
ціональної автономії Королівства Польського, навіть змінивши
Лекція його назву на "Привіслянський край", а замість намісництва
запровадив генерал-губернаторство. З кінця 60-х років у всіх
середніх і вищих навчальних закладах викладали тільки російсь¬
ПОЛЬСЬКІ ЗЕМЛІ кою мовою. Варшавська Головна школа перетворилася на росій¬

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - ський університет. У 80-х роках викладання російською мовою
ввели і в початкових школах. За п і д т р и м к у повстання утисків
НА ПОЧАТКУ XX ст. зазнала католицька церква. Відтепер священики підлягали
Римсько-католицькій колегії, я к а перебувала в Петербурзі, а
ті, щ о з а л и ш а л и с я л о я л ь н и м и д о п а п и Р и м с ь к о г о й а п о с т о л ь ¬
• С т а н о в и щ е польських земель
ської столиці, піддавалися гонінням. Незважаючи на те, що
• Суспільно-політичне ж и т т я н а початку г р е к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а н е п і д т р и м а л а п о в с т а н н я , її ліквіду¬
XX ст.
вали, а уніатів з м у с и л и п р и й н я т и православ'я.
• " П о л ь с ь к е п и т а н н я " в роки війни Загальна пригніченість, викликана поразкою повстання,
• Р о з в и т о к польської культури наростала у зв 'язку з відсутністю надії на швидке скасування
воєнного стану й здобуття національної свободи. Група моло¬
СТАНОВИЩЕ В останній третині XIX ст. міжнародне дих п и с ь м е н н и к і в і публіцистів почала на сторінках п р е с и і в
ПОЛЬСЬКИХ становище країн, які захопили польські зе- л і т е р а т у р н и х т в о р а х з а к л и к а т и д о п о ш у к і в і н ш и х ш л я х і в від¬
З Е М Е Л Ь
млі, змінилося. В умовах політичної ізо­ родження державності. У Королівстві Польському поширилася
ляції, економічної слабкості, спричине­ концепція "органічної праці", прихильники якої вважали, щонай¬
них поразкою в Кримській війні, Росія, хоча й залишалася ефективнішим способом захисту національних інтересів є не
великою державою, втратила провідні позиції на міжнарод­ збройна боротьба, а діяльність, спрямована на підвищення еко­
н і й а р е н і . Н е в д а ч і в І т а л і ї і п о р а з к и у в і й н і з П р у с с і є ю в 1866 р . номічного й культурного рівня життя суспільства та його здат¬
переконливо свідчили, що й імперія Габсбургів переживала ності до самоорганізації. Ідея органічної праці закладалася в
кризу. Імператор Франц Йосиф І, щоб урятувати цілісність основу створення просвітницьких установ, які фінансували¬
держави, зробив деякі поступки, і в 1867 р . А в с т р і я перетво­ ся з а м о ж н и м и л ю д ь м и : М у з е ю п р о м и с л о в о с т і і с і л ь с ь к о г о го¬
рилася на дуалістичну монархію — Австро-Угорщину. Проте сподарства, Торговельної школи, наукових журналів тощо.
Пруссія завдяки "залізному канцлеру", видатному політику й Після поразки повстання 1863—1864 р р . тривало онімечен¬
в о д н о ч а с завзятому ворогові п о л я к і в Бісмарку, д о м о г л а с я зміц­ ня польських територій, які належали Пруссії. Прусський уряд
нення єдності німецьких земель і утворення в 1871 р. Ні­ н а м а г а в с я о с т а т о ч н о а с и м і л ю в а т и землі, де п р о ж и в а л и поля¬
мецької імперії. Ці зміни позначилися й на політиці Росії, Ні­ ки, особливо Велику Польщу і П о м о р ' я . У 1867 р . Познанське
меччини та Австро-Угорщини в польському питанні. Політика Велике князівство і Помор я ввійшли до Північно-Німецького со¬
великих держав дедалі більше заважала розвиткові польсько¬ юзу, а пізніше до Німецької імперії без жодних ознак автономії.
го народу. У 1872-1874 рр. з ' я в и л а с я н и з к а р о з п о р я д ж е н ь , які фактично
Після поразки повстання 1863-1864рр. в Королівстві Поль­ забороняли викладання в школах польською мовою. Виня¬
ському посилилися політичні репресії і національне гноблення. ток становили тільки молодші класи початкових шкіл і уроки
У ч а с н и к і в п о в с т а н н я засуджували до страти або на заслання. З а к о н у Б о ж о г о . Але в ході п р о в е д е н н я О. Б і с м а р к о м кампанії
З території Королівства, Литви, Білорусі та У к р а ї н и до Сибі­ "культуркампфу" ( б о р о т ь б и за культуру) і н а с т у п у н а поляків
ру вислали близько 40 тис. повстанців і тих, хто їх підтриму­ під п р и в о д о м " г о н і н ь н а к а т о л и к і в " , з а б о р о н и л и й викладан¬
вав. Царська влада конфіскувала понад 1600 маєтків у Коро- н я релігії п о л ь с ь к о ю м о в о ю , а п о л ь с ь к е д у х о в е н с т в о позбави-

364 365
ли п р а в а н а г л я д у за ш к о л а м и . Надалі польську мову вилучи­ тому розумінню владою польських національно-культурних
л и із с у д о ч и н с т в а та а д м і н і с т р а ц і ї , польські імена і географі­ вимог. Лоялісти існували в усіх трьох частинах Польщі, однак
чні назви змінювалися на німецькі, фальсифікувалися дані їхня програма реально втілювалася лише в Галичині, де влада
про чисельність польського населення. погодилася на участь поляків у роботі уряду. Серед галицьких
Законом 1885 р . і з з а х і д н и х з е м е л ь в и г а н я л и с я в с і п о л я к и , л о я л і с т і в н а й б і л ь ш и й в п л и в м а л а г р у п а к о н с е р в а т и в н и х полі¬
які не мали н і м е ц ь к о г о підданства. Влада заохочувала до бой­ тиків, які об'єдналися навколо газети "Час"("статики"). Се¬
коту польських товарів. У1886 р. було створено Колонізаційну ред керівників цієї групи були відомі історики, зокрема
комісію з капіталом у 100 м л н марок для придбання польсь­ Ю. Шуйський і М. Бобжинський. Вони критикували традиції
к и х з е м е л ь і з а с е л е н н я їх н і м е ц ь к и м и к о л о н і с т а м и . Боротьбу шляхетської демократії і вважали, що поляки самі винні у
за о н і м е ч е н н я польських земель активно проводили Пангер­ розчленуванні країни, оскільки Річ Посполита занепала, на
манський союз (з 1891 р.) і " Г а к а т а " (Союз для підтримки ні­ їхню думку, внаслідок о с л а б л е н н я суспільної д и с ц и п л і н и . Така
м ц і в н а с х і д н и х т е р и т о р і я х — з 1894 р . ) , я к і в і д 1901 р . п а т р о ¬ оцінка минулого справляла вплив і на політичну діяльність
нував канцлер Б. Бюлов. Німецька верхівка, готуючись до лоялістів. Консерватори вважали необхідним припинити
війни, прагнула очистити важливу стратегічну територію від збройні змагання і конспірацію, зберегти наявні суспільні й
н е н а д і й н о г о п о л ь с ь к о г о елементу. За п р о я в а м и національно¬ політичні відносини, у політиці прагнули дотримуватися тільки
го ж и т т я с т е ж и в н і м е ц ь к и й поліційний а п а р а т ; п о л ь с ь к і дія¬ здорового глузду.
чі, о р г а н і з а ц і ї , преса часто піддавалися судовим репресіям. В останній третині XIX— на початку XXст. в Королівстві
Іншим чином склалася ситуація на польських землях, що на­ Польському прискореними темпами розвивалася промисловість.
лежали Австрії. Під час створення та зміцнення Австро- П о с т і й н и м и р и н к а м и збуту д л я п р о м и с л о в о ї п р о д у к ц і ї Коро¬
Угорської монархії Габсбурги потребували підтримки поль­ лівства були східні, а т а к о ж а г р а р н і р а й о н и Великої Польщі й
ської громадськості, а тому в 60-70-хроках Галичина дістала П о м о р ' я , де і с н у в а л а п о т р е б а в п р о м и с л о в и х т о в а р а х . Водно¬
автономію з місцевим сеймом. Сейм приймав ухвали з питань час село забезпечувало п р и п л и в р о б о ч о ї с и л и , о с к і л ь к и цар¬
сільського господарства, культури, освіти й соціального за¬ ський декрет 1864 р . п р о н а д а н н я с е л я н а м з е м л і н е поширю¬
б е з п е ч е н н я , м а в п р а в о з а п р о в а д ж у в а т и о с о б л и в і п о д а т к и . Дер¬ в а в с я н а б е з з е м е л ь н и х . Ц е с п р и я л о ш в и д к о м у і з н а ч н о м у зро¬
жавну адміністрацію очолював намісник — поляк, а д о скла¬ станню чисельності зайнятих у промисловості: в 1870 р . на
ду в і д е н с ь к о г о уряду в х о д и в м і н і с т р у с п р а в а х Г а л и ч и н и . Кан­ фабриках і заводах п р а ц ю в а л о 80 т и с . ч о л о в і к , а в 1900 р . —
дидатури на ці п о с а д и у з г о д ж у в а л и с я з польською фракцією вже понад 300 т и с .
в рейхсраті. Поляки м а л и т а к о ж кілька місць в уряді Австро- Промисловість Королівства зосереджувалася в кількох райо­
Угорщини. Представництво українців, які становили майже нах: у Домбровському басейні й Старопольському окрузі перева¬
половину населення Галичини, у місцевому сеймі й віденському
жала важка індустрія — металургійна, металообробна, гірни¬
парламенті було обмеженим. У навчальних закладах, у судочин¬
ч а г а л у з і ; в Лодзькому — текстильна (бавовняна); у Варшаві —
стві й адміністрації панувала польська мова. Відновили діяль¬
металургія, машинобудування і харчова промисловість.
ність польські університети в К р а к о в і т а Л ь в о в і , у 1873 р . на
Найрозвиненішою економічно в цей період залишалася Верхня
базі Я геллонського університету створено Польську Акаде¬
Сілезія, яка належала Пруссії. Урегіоні виплавлялася третина
мію наук.
сталі, видобувалася третина вугілля Німеччини, а за виробни­
Поразка Січневого повстання і репресії, які вона спричинила, ц т в о м ц и н к у з а в д я к и Сілезії П р у с с і я п о с і д а л а д о п о ч а т к у X X ст.
а також загальна політична ситуація в Європі переконали час­ п е р ш е м і с ц е у світі. Продукція сілезької промисловості мала
тину польського суспільства, що шанси на відновлення польської попит передусім у Великій Польщі, Помор'ї, Г а л и ч и н і та Ко¬
державності з 'являться ще не скоро, а тому головним завдан­ ролівстві. Познанське князівство перетворилося в другій поло¬
ням є збереження нації. У зв'язку з цим поширилася думка про
вині XIX ст. на житницю Німеччини, а конкуренція між поль¬
в і д м о в у від н а м а г а н ь здобути незалежність і про підкорення
ськими і німецькими с е л я н а м и п о з и т и в н о в п л и н у л а н е тіль¬
властям. Лояльне ставлення до законів країн, що поділили
ки на продуктивність землеробства і тваринництва, а й на
Польщу, а т а к о ж до п о л і т и к и їхніх урядів м о г л о с п р и я т и кра-
р о з в и т о к харчової та п е р е р о б н о ї п р о м и с л о в о с т і . Вигідна ко-
366 367
н'гонктура на аграрну продукцію позитивно позначилася й ції, Ш в е й ц а р і ї , Б е л ь г і ї т а А н г л і ї , о д н а к с в о є п е р е б у в а н н я у кра¬
на розвитку сільського господарства Королівства, оскільки їнах Західної Є в р о п и в о н и в в а ж а л и я в и щ е м тимчасовим.
на в л а с н о м у р и н к у в о н о не в и т р и м у в а л о к о н к у р е н ц і ї з деше¬ Великого розмаху набула в цю добу трудова еміграція. Зли¬
в и м з е р н о м з Росії і У к р а ї н и . д е н н е п о л ь с ь к е , о с о б л и в о г а л и ц ь к е , с е л о н е з а б е з п е ч у в а л о ро¬
На землях, анексованих Австрією, промисловість обмежува¬ б о т о ю всіх, і т о м у н а й а к т и в н і ш і п о к и д а л и рідні терени. Ос¬
лася в основному — крім вовнопрядіння в околицях Бельсько Бя- н о в н а хвиля еміграції с п р я м о в у в а л а с я до С Ш А і Бразилії, ба¬
ла — видобутком сировини: в Тешинській Сілезії — вугілля, у гато хто в и ї з д и в д о Західної Н і м е ч ч и н и , Р е й н л а н д у і Вестфалії.
В е л и ч ц і та Б о х н і — солі, в Бориславі — нафти. П о н а д 70 % На початку XX ст. з польських земель до США емігрувало
н а ф т и , щ о в и д о б у в а л а с я в Г а л и ч и н і , в и в о з и л о с я на перероб¬ понад 2 млн чоловік, у тому числі 500—600 т и с . із районів,
ку до Н і м е ч ч и н и . С і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к е в и р о б н и ц т в о задово¬ анексованих Пруссією, 8 0 0 - 9 0 0 т и с . із о б л а с т е й , захоплених
льняло місцеві потреби й переживало застій — не вистачало Росією, і 600-700 тис. з Галичини. Водночас понад 100 т и с .
нових машин, не розвивалася агрокультура. п о л ь с ь к и х п е р е с е л е н ц і в п о т р а п и л о д о Б р а з и л і ї , п о к і л ь к а де¬
Р о з в и т о к п р о м и с л о в о с т і в и к л и к а в з р о с т а н н я міської людно¬ сятків тисяч — до Канади і Аргентини тощо. Вважається, що
сті в К о р о л і в с т в і П о л ь с ь к о м у : з 8,6% у 1870 р . д о 1 7 , 5 % у 1897 р . в 1870-1914рр. польські землі залишило близько 3,5млн чоловік.
і 3 2 % у 1913 р . Ч и с е л ь н і с т ь ж и т е л і в В а р ш а в и з р о с л а з 200 т и с . в Це призвело в окремих регіонах до нестачі робочих рук на
1864 р . д о 900 т и с . в 1914 р . , а Л о д з і — м а й ж е д о 4 6 0 т и с . ( 1 9 1 0 р . ) . селі та с е з о н н о ї міграції з Г а л и ч и н и до Т е ш и н с ь к о ї Сілезії і
В о д н о ч а с у п о л ь с ь к и х з е м л я х з б е р і г а в с я в и с о к и й п р и р о д н и й при¬ Помор'я, з К о р о л і в с т в а — до В е л и к о ї П о л ь щ і та Помор'я.
ріст н а с е л е н н я . Так, у Королівстві воно збільшилося з 6 млн
у 1870 р . д о 12,5 м л н у 1910 р . , у Г а л и ч и н і — з 2 м л н д о 8 м л н ; СУСПІЛЬНО- Наприкінці XIX — на початку XX ст. в
у П о з н а н с ь к о м у к н я з і в с т в і — з 1,5 м л н д о 2,1 млн. ПОЛІТИЧНЕ польських землях активізується суспіль-
Умови життя різних суспільних верств мали певні відміннос¬ ЖИТТЯ но-політичне життя і формуються ос-
ті. Т а к , с е р е д н и ж ч и х в е р с т в , о с о б л и в о в Г а л и ч и н і т а К о р о л і в ¬ НА ПОЧАТКУ XX ст. повні політичні течії в селянському, робі­
стві П о л ь с ь к о м у , н е п и с ь м е н н і с т ь стала о д н і є ю з н а й г о с т р і ш и х тничому й національному русі. У Галичині
проблем. До 1914 р . в Галичині на 1000 ж и т е л і в припадало зусиллями депутата місцевого сейму і рейхсрату ксьондза С. Сто-
більше всього учнів — 193, о д н а к тих, хто не вмів читати і яловського, а також його прибічників у 1895р. засновано селян­
п и с а т и , н а л і ч у в а л о с ь д о 56 % . Н а з е м л я х п і д в л а д о ю П р у с с і ї н а ську партію "Стронніцтво людове" (з 1903 р. — Польська се¬
1000 ж и т е л і в п р и п а д а л о 129 у ч н і в , а в К о р о л і в с т в і — в с ь о г о 3 0 . лянська партія — ПСЛ, Польське стронніцтво людове). Вона
Н е п и с ь м е н н і с т ь ш и р о к и х верств н а с е л е н н я була д о к о р о м для виступила на захист політичних прав селян, за рівність їх пе¬
польського суспільства, т о м у її л і к в і д а ц і я в в а ж а л а с я о д н и м із ред з а к о н о м , за п р а в о о б и р а т и до с е й м у с п р а в ж н і х представ¬
основних завдань прихильників "органічної праці". н и к і в села, за п і д в и щ е н н я р і в н я освіти на селі. У перспективі
Після поразки повстання 1863—1864 рр. значних розмірів на¬ ПСЛ вбачала головним завданням здобуття Польщею незалеж¬
була політична еміграція. В її с е р е д о в и щ і п е р е в а ж а л и л ю д и де¬ ності. Партія готувалася до б о р о т ь б и , сприяючи пробуджен¬
мократичних переконань. Ч а с т и н а старої еміграції продовжу¬ ню національної свідомості поляків, зокрема проводила
вала виступати за п і д г о т о в к у нового повстання під гаслами с в я т к у в а н н я п а м ' я т н и х дат, п о п у л я р и з у в а л а традиції повстання
1863 р . Інші все тісніше зближувалися з "Готелем Лямбер", Косцюшка.
прибічники, якого все щ е с п о д і в а л и с я н а п і д т р и м к у західних У Королівстві Польському поширився робітничий рух. У1882р.
к р а ї н у в і д н о в л е н н і п о л ь с ь к о ї д е р ж а в н о с т і . Я к щ о в п е р ш і й по¬ Л. Варинський створив Міжнародну соціал-революційну партію
л о в и н і X I X ст. ц е н т р о м п о л ь с ь к о ї п о л і т и ч н о ї е м і г р а ц і ї вважа¬ "Пролетаріат ". Н е в е л и ч к а г р у п а її ч л е н і в в и с т у п а л а за пова¬
л а с я Ф р а н ц і я , т о в 70-ті р о к и , п і с л я п о р а з к и П а р и з ь к о ї кому¬ лення к а п і т а л і з м у в у с ь о м у світі, усуспільнення з е м л і і зна¬
н и , п о л ь с ь к а к о л о н і я у Ф р а н ц і ї р о з п о р о ш и л а с я : з н а ч н а части¬ рядь праці. Проте в п р о г р а м і п е р ш о ї партії п о л ь с ь к и х соціа¬
на емігрантів повернулася на батьківщину (в Г а л и ч и н у ) , інші лістів не йшлося про боротьбу за н а ц і о н а л ь н е визволення.
п е р е с е л и л и с я до Ш в е й ц а р і ї або виїхали за о к е а н . У ц е й період Після арешту к е р і в н и к і в власті р о з г р о м и л и " П р о л е т а р і а т " , ді¬
політичні емігранти з Королівства Польського жили у Фран- яльність якого тривала менше року.

368 369
24— 3-2764
 Через 10 р о к і в н а з ' ї з д і в П а р и ж і г р у п а с о ц і а л і с т і в з К о р о ¬ кіл суспільства з метою пробудження національної свідомості
лівства Польського заснувала Закордонний союз польських со¬ "народних верств ". З а д л я ц ь о г о в о н и заснували кілька органі¬
ціалістів, який головним своїм завданням уважав боротьбу за зацій, щ о підлягали Лізі ("Зет, "Пет", Товариство національ¬
н е з а л е ж н і с т ь о б ' є д н а н о ї П о л ь щ і , з а д е м о к р а т и ч н і п р а в а й со¬ ної просвіти, Т о в а р и с т в о захисту уніатів тощо).
ціальні гарантії для н а й м а н и х р о б і т н и к і в . Емісари Союзу ство­ Політичну програму Ліги народової здійснювало Стронніцт-
рили в 1893 р. у Варшаві нелегальну Польську соціалістичну во народово-демократичне (націонал-демократична партія, ен-
партію (ППС). Водночас виникли л е г а л ь н і ліві партії: Поль¬ деція), що з 1897р. діяло в Галичині, з 1905р. — в Королівстві
ська соціалістична партія на землях, анексованих Пруссією, та Польському, з 1909 р. — на землях, підвладних Пруссії. Пред¬
Польська соціал-демократична партія (ППСД) Галичини і Те-
с т а в н и к и Ліги брали участь в австрійському рейхсраті, прус-
шинської Сілезії.
ському ландтазі і німецькому рейхстазі, а також у російській
Створенням ППС на землях, підвладних Росії, керував Думі. У 1908 р . один із л і д е р і в Л і г и і "Польського кола" в
Юзеф Пілсудський (1867—1935), який провів 5 років на за¬ р о с і й с ь к і й Д у м і — Р. Д м о в с ь к и й — дійшов висновку, що для
сланні за з в и н у в а ч е н н я м у замаху на ц а р я . Одним із л і д е р і в здобуття незалежності слід п і т и н а т а к т и ч н і п о с т у п к и , тобто
ППСД став т а л а н о в и т и й оратор, парламентарій і публіцист укласти тимчасовий союз із Росією проти більш серйозної
/. Дашинський. Він активно виступав на захист національних небезпеки, яку, на його думку, являла собою Німеччина.
п р а в п о л я к і в , п р о т е в в а ж а в за м о ж л и в е діяти л и ш е відповідно Польські політичні угруповання особливо активізували¬
до закону. Прихильником радикальніших методів боротьби ся після початку російсько-японської війни й оголошення
був організатор першотравневої демонстрації у Варшаві в мобілізації на території Королівства. Діячі ППС вирішили
1890 р . , с п і в з а с н о в н и к ППС у Великій Польщі М. Каспшак.
в и с л о в и т и п р о т е с т і 13 л и с т о п а д а 1904 р . п р о в е л и у В а р ш а в і
П і з н і ш е в і н в и й ш о в зі с к л а д у ППС.
демонстрацію. З ініціативи Ю. Пілсудського виникла Бойо¬
У 1893 р. виникла партія Соціал-демократія Королівства ва організація. У відповідь на н а п а д царської поліції і військ
Польського (з 1900 р. і Литви — СДКПіЛ), яка ігнорувала бо¬ на демонстрантів її ч л е н и також застосували зброю. З мо¬
ротьбу за н е з а л е ж н і с т ь . С в о ї м н а й б л и ж ч и м з а в д а н н я м СДКПіЛ менту придушення Січневого повстання це був перший
убачала повалення царату і завоювання політичних свобод збройний виступ поляків проти царату. Внаслідок сутичок,
тими верствами населення, я к і їх н е м а л и . На думку однієї з
з обох сторін були убиті й п о р а н е н і . У н а с т у п н і т и ж н і бойо¬
лідерів партії і водночас німецького робітничого руху —
вики ППС підірвали кілька мостів, щоб запобігти відправ¬
Р. Л ю к с е м б у р г — в і д р о д ж е н н я П о л ь щ і було вже неможливим,
л е н н ю військових ешелонів. П р е д с т а в н и к и ендеції в цей час
оскільки польські землі економічно залежали від держав-
вичікували, сподіваючись, що поразка Росії у війні приведе
окупантів, а національна культура не могла переважати над
до суспільних змін і надасть змогу в і д н о в и т и а в т о н о м і ю Ко¬
економікою. У 1906 р. СДКПіЛ увійшла до Російської соціал-
ролівства.
демократичної робітничої партії, й тим самим остаточно ви¬
У 1905 р . р е в о л ю ц і й н і в и с т у п и п о с и л и л и с я . " К р и в а в а не¬
значила своє негативне ставлення до п и т а н н я національної
д і л я " 9 с і ч н я в П е т е р б у р з і в и к л и к а л а з а в о р у ш е н н я в у с і й ім¬
незалежності. Організацією мережі С Д К П і Л у п о л ь с ь к и х зе¬
перії. У Варшаві ППС оголосила загальний страйк на знак
млях керували, зокрема, Ю. Мархлевський і Ф. Дзержинський.
с о л і д а р н о с т і з р о з с т р і л я н и м и ц а р а т о м у ч а с н и к а м и м и р н о ї про¬
Одним із н а й в п л и в о в і ш и х у суспільно-політичному житті
ц е с і ї . У л ю т о м у р о з п о ч а в с я ш к і л ь н и й с т р а й к . П р и п и н и л и за¬
польських земель залишався національний табір. У 1887 p. у
няття студенти царських вузів, а незабаром і учні середніх
Швейцарії виникла таємна Ліга польська, яка з 1893 р. діяла в
шкіл. Молодь протестувала стихійно, але н е в д о в з і молодіж¬
Польщі як Ліга народова (Національна ліга). Вона виступала
ний рух очолила Ліга народова, котра з 1904 р. боролася за
за о б ' є д н а н н я всіх с у с п і л ь н и х г р у п в усіх ч а с т и н а х Польщі в
введення в гмінних школах польської мови. Уряд мусив піти на
і м ' я з а х и с т у від а с и м і л я ц і ї і ч у ж и н н и ц ь к и х в п л и в і в . Керівни¬
поступки й дозволив відкриття на території Королівства при¬
ки Ліги народової — Я. Поплавський, 3. Балицький, Р. Дмовсь-
ватних шкіл з польською мовою викладання. Протягом декіль¬
кий — вважали, що головним завданням поляків має стати не
к о х м і с я ц і в з ' я в и л о с я п о н а д 250 т а к и х с е р е д н і х ш к і л . Виник¬
лише здобуття незалежності, а й постійна робота освічених
ли вчительські організації, у тому числі "Польська Шкільна
370
24' 371
Матиця", що заснувала близько 800 п о ч а т к о в и х ш к і л , багато Королівства Польського вилучили Хелмську землю, створивши в
дитячих садків і бібліотек. Р о з г о р н у л и д і я л ь н і с т ь н а у к о в і то¬ 1912 р. окрему Хелмську губернію.
вариства, передусім Т о в а р и с т в о н а у к о в и х курсів, я к е створю¬ Важливим осередком польського н а ц і о н а л ь н о г о руху зали¬
валося як зародок майбутнього польського університету. шалася Галичина, й з о к р е м а Л ь в і в . М і с ц е в і д і я ч і д е д а л і часті¬
Кульмінацією революційних заворушень у 1905 р. в Королівс­ ш е в и с у в а л и г а с л о в і д о к р е м л е н н я Г а л и ч и н и від і н ш и х австрій¬
тві стало повстання робітників у Лодзі. Протягом 22-24 чер¬ с ь к и х з е м е л ь . В е л и к о г о п о л і т и ч н о г о з н а ч е н н я н а б у л и тут п о л ь ¬
вня 1905 р . в н а с л і д о к к р и в а в и х с у т и ч о к з ц а р с ь к и м и війська¬ сько-українські відносини. Русини, як тоді називали українців,
ми на барикадах міста загинуло близько 300 ч о л о в і к і майже підкреслюючи свою окремішність, прагнули створити на тери¬
тисячу було поранено. Повстання очолювали представники торії Східної Галичини (землі на схід від річки Сян) власний авто¬

ППС. Націонал-демократи, навпаки, рішуче виступали про¬ номний край. Вони вимагали також розширення свого пред¬
ставництва у місцевих і центральних виконавчих і законодав¬
ти н о в и х с т р а й к і в , уважаючи м о ж л и в и м д о с я г т и успіху шля¬
чих органах влади, з а п р о в а д ж е н н я в ш к о л а х і а д м і н і с т р а т и в н и х
хом політичних переговорів. З листопада 1905р. в Королівстві
закладах Східної Галичини української мови, реального зрів¬
Польському запроваджувався воєнний стан. Незважаючи на це,
н я н н я у правах г р е к о - й р и м о - к а т о л и ц ь к о г о духовенства. Жерт¬
бойові акції і с т р а й к и тривали.
в о ю н а п р у ж е н и х с т о с у н к і в м і ж м і с ц е в и м и п о л ь с ь к о ю та україн¬
У1906 р. суперечності між основними польськими партіями
с ь к о ю л ю д н і с т ю став н а м і с н и к Г а л и ч и н и г р а ф А. Потоцький,
поглибились. Вибори до російської Думи, які бойкотували ППС і
я к о г о в 1908 р . б у л о в б и т о . Й о г о н а с т у п н и к — к о н с е р в а т и в н и й
СДКПіЛ, виграли націонал-демократи. Всі новообрані депута¬
політик і відомий історик М. Б о б ж и н с ь к и й — н а м а г а в с я зала¬
т и а б о н а л е ж а л и д о е н д е ц і ї , а б о п о д і л я л и її п р о г р а м у , дотри¬
годити польсько-українські відносини, але к о н ф л і к т роздму¬
муючись лояльних позицій стосовно Російської держави. На¬
хували п е в н і віденські б ю р о к р а т и ч н і кола.
віть, к о л и ч е р е з т р и м і с я ц і ц а р р о з п у с т и в Д у м у і л і д е р и опо¬
зиції в и с т у п и л и за о р г а н і з а ц і ю п а с и в н о г о о п о р у п о л і т и ц і уряду, Польсько-український конфлікт у Східній Галичині намага¬
польські депутати не підтримали цієї п р о п о з и ц і ї . Т и м часом лася використати у власних інтересах націонал-демократія, яка
ППС розкололася на "лівицю ", що виступала за продовження спиралася на тамтешню польську шляхту ("подоляків"). Уже

страйків і зближення із загальноросійським революційним ру­ на п е р ш и х виборах до м і с ц е в о г о сейму й австрійського пар¬

ламенту представники ендеції посіли тут друге місце після
хом, і "революційну фракцію "під проводом Ю. Пілсудського, що
л ю д о в ц і в . П р о т е с ф о р м у л ю в а т и к о н с т р у к т и в н у п о л і т и ч н у про¬
н а п о л я г а л а н а з д і й с н е н н і б о й о в и х а к ц і й п р о т и ц а р с ь к и х функ¬
граму р о з в ' я з а н н я п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о г о конфлікту вони не
ціонерів, а також з метою здобуття коштів для фінансування
с п р о м о г л и с я . Д о того ж г а л и ц ь к і е н д е к и п і д т р и м у в а л и Р. Д м о в -
партійної діяльності.
ського, який орієнтувався на Росіїо. Проросійську позицію
До Другої Думи знову п о т р а п и л и представники націонал-
вони розглядали як певну противагу Н і м е ч ч и н і та українсь¬
демократи. Вони виступили з ініціативою про внесення на
кому національному рухові.
обговорення Думи законопроекту про запровадження авто¬
Таким чином, поступово у польському суспільстві визначи¬
номії в Королівстві Польському на зразок автономії Галичи¬
лись дві основні політичні течії. Першу репрезентувала націо-
н и . О д н а к ц е й з а к о н о п р о е к т не в с т и г л и р о з г л я н у т и , а незаба¬
нал-демократія, очолювана Р. Дмовським, яка вважала основ­
ром цар р о з п у с т и в Другу Думу. В наступній Думі представ¬
ним ворогом Польщі Німеччину й сподівалася на об'єднання поль¬
н и ц т в о н е р о с і й с ь к и х н а р о д і в з н а ч н о урізали. Д о неї п о т р а п и л и
ських земель під царським скіпетром з подальшим наданням
тільки 11 п о л я к і в н а ч о л і з Р . Д м о в с ь к и м .
полякам політичної автономії. Другу течію уособлювала
Водночас ц а р а т уже п е р е х о д и в у н а с т у п , п о с т у п о в о лікві¬
"революційна фракція " ППС під проводом Ю. Пілсудського, яка
довуючи революційні завоювання народів Росії, в тому числі
в умовах австро-російського протистояння, що наростало, нав¬
пільги, надані полякам. Російський уряд заборонив діяльність
паки, виступала прихильником військової співпраці з австрій¬
профспілок і культурних об'єднань ("Шкільна Матиця "), закрив
ськими панівними колами й розраховувала на відновлення поль¬
періодичні видання (передусім селянські). У польських власни¬
ської державності під владою Габсбургів.
ків викупили Варшавсько-Віденську залізницю й на місце
Прибічники союзу з Австрією вбачали шанси поляків у
польських службовців призначили росіян. Нарешті, зі складу

372 373
тому, щ о б у війні, яка, на їхню думку, невідворотно наближа¬ / народовців, і пілсудчиків, слід було чекати, коли "польське пи¬
лася, брати участь в л а с н и м и збройними загонами. В Австрії тання " стане об 'єктом політичної гри, а "польська карта " на¬
офіційно дозволялося створювати воєнізовані організації і в буде важливого значення в ході воєнних дій. У своїх прогнозах
1910 р. в Галичині виникли "Стрілецька спілка", "Стрілецькі стосовно ймовірного розвитку подій, польські політики зва¬
дружини", "Дружини Бартошове", "Підгалянські дружини "то¬ жали на наслідки п е р е м о г и тих чи і н ш и х учасників конфлік¬
щ о . А в с т р і й с ь к і в і й с ь к о в і н а д а в а л и їм д о п о м о г у в п р о в е д е н н і ту. І, з а л е ж н о від п е р е д б а ч у в а н о ї р о з в ' я з к и , будували власні
навчальних зборів, організації навчальної стрільби й теоре¬ плани щодо якнайвигіднішого використання ситуації в
тичних занять. Таємно "Стрілецьким союзом " керував Союз ак¬ інтересах відновлення польської державності. К о ж н а з партій
тивної боротьби Ю. Пілсудського, заснований у 1908 р. В разі намагалася переконати співвітчизників у слушності свого
війни ці організації передбачалося перетворити на збройні вибору.
формування, котрі воювали б на боці Центральних держав На початок війни головні політичні сили польського суспіль¬
( Н і м е ч ч и н и та А в с т р о - У г о р щ и н и ) . І хоча стрілецькі д р у ж и н и ства відреагували відповідно до своїх зовнішньополітичних орієн¬
і с о ю з и п р и є д н у в а л и с я д о р і з н и х п о л і т и ч н и х у г р у п о в а н ь , во¬ тирів. 6 серпня 1914 р . р о т а с т р і л ь ц і в п і д п р о в о д о м поручни¬
ни, як п р а в и л о , взаємодіяли в ході б о й о в о ї п і д г о т о в к и й не ка Т . К а с п ш и ц ь к о г о та і н ш і с т р і л е ц ь к і п і д р о з д і л и в и р у ш и л и з
змагались між собою за в п л и в н а ж и т е л і в п о л ь с ь к и х теренів, Кракова на територію Королівства Польського. 7 серпня
підвладних Росії, і на польську еміграцію. Ю . П і л с у д с ь к и й від і м е н і н е і с н у ю ч о г о "національного уряду"
Створення польських підпільних збройних загонів активізувалося у В а р ш а в і о п р и л ю д н и в дві відозви. В п е р ш і й із н и х в і н заяв¬
з початком воєнних конфліктів на Ватіканському півострові у л я в , щ о бере на себе ф у н к ц і ї к о м е н д а н т а п о л ь с ь к и х збройних
1912 р . З м е т о ю р о з г о р т а н н я в П о л ь щ і а к т и в н о ї б о р о т ь б и т о г о с и л і з а к л и к а в усіх п о л я к і в о б ' є д н а т и с я д л я б о р о т ь б и за д о с я ¬
ж року засновано Тимчасову комісію об'єднаних партій за не¬ гнення незалежності країни. У другій відозві оголошувалося
залежність. С е р е д її з а с н о в н и к і в з і б р а л и с я с и л и , я к і безкомп¬ про вступ очолюваних ним польських збройних формувань
ромісно обстоювали незалежність Польщі: ППС-революційна на територію Королівства. Метою свого походу Пілсудський
ф р а к ц і я , П П С Д , П С Л , н а ц і о н а л ь н і с о ю з и р о б і т н и к і в і с е л я н із вважав організацію визвольного повстання на польських зе¬
Королівства Польського, що не погоджувалися з політикою млях, п і д в л а д н и х Росії. П р о т е м і с ц е в е н а с е л е н н я не виправ¬
ендеків, емігрантські організації. Тимчасовій комісії підпорядко¬ дало с п о д і в а н ь П і л с у д с ь к о г о і не п і д т р и м а л о ідею повстання.
вувалися стрілецькі союзи і дружини під командуванням Ю. Піл- В і д е н ь у с в о ю ч е р г у був н е в д о в о л е н и й в о є н н о ю самодіяльні¬
судського, в яких навесні 1913 р. налічувалося понад 10 тис. вояків. стю стрільців і з а ж а д а в від П і л с у д с ь к о г о , щ о б т о й с к л а в з себе
Націонал-демократія і надалі орієнтувалася на ворожий командні повноваження, а стрільцям пропонувалося вступи¬
австро-німецькому військово-політичному б л о к о в і с о ю з Ан¬ ти до австрійської армії. Невдовзі пропозицію голови
глії, Ф р а н ц і ї т а Р о с і ї — А н т а н т у . Н а с в о є м у з ' ї з д і н а в е с н і 1914 р . "Польського кола" в Австрійському рейхсраті про створення
Ліга народова заявила, що Польща здобуде незалежність у н а базі с т р і л е ц ь к и х загонів П о л ь с ь к и х л е г і о н і в , я к і в о ю в а л и б
разі р о з г р о м у Центральних держав у майбутній війні. на боці А в с т р о - У г о р щ и н и , б у л о с х в а л е н о В і д н е м . П і с л я ухва¬
Проти двох основних польських політичних таборів висту¬ л е н н я цього проекту, 15—16 с е р п н я в К р а к о в і п о с т а в Голов¬
пали ліві робітничі партії, які розгорнули антивоєнну пропа¬ ний національний комітет ( Г Н К ) , я к и й репрезентував майже
ганду. О д н а к їхні п р о г р а м и с у п е р е ч и л и п р а г н е н н я м більшос¬ всі п о л ь с ь к і п о л і т и ч н і у г р у п о в а н н я Галичини. Комітет очо¬
ті п о л ь с ь к о г о народу. лив краківський консервативний політик Ю. Лео. ГНК мав
зосередити у своїх руках розгляд усіх справ — військових,
"ПОЛЬСЬКЕ Представники обох основних польських фінансових, політичних, що виникали у зв'язку з діяльністю
ПИТАННЯ" політичних таборів розглядали події кін- майбутніх легіонів. Пілсудський змушений був п о г о д и т и с я з
В РОКИ ВІЙНИ ця X I X — 1914p. як прелюдію до ве¬ усіма ц и м и р і ш е н н я м и В і д н я і с т р і л ь ц і з а п р и с я г н у л и н а вір¬
ликої війни. Учасники поділів Польщі — ність Габсбургам.
Росія, Н і м е ч ч и н а і Австро-Угорщина — через розбіжності між Тим часом Відень не мав жодної програми стосовно розв 'я-
ними о п и н и л и с ь у ворожих в о є н н и х блоках, і тому, на думку зання "польського питання". Щоправда, більшість галицьких

374 375
партій прагнула у т в о р е н н я троїстої австро-угорсько-польської ніпелів загарбаної восени 1914 р . Г а л и ч и н и , т а к с а м о я к н і м ­
монархії і здавалося, що до цієї ідеї п р и х и л ь н о ставиться І ині і австрійців до населення окупованих у серпні 1915 р.
Франц Йосиф І. Однак мадяри і німці рішуче заперечували н-мель Королівства, практично було однаковим. Загарбни­
проти такого повороту подій. З цього погляду спільна відозва кам були потрібні тільки покірність місцевої людності й за-
австрійського і німецького урядів від 9 серпня 1914 р., як І гістечения безперервного постачання фронту всім необхід­
наступні звернення військового командування із запевненнями, ним, Перебуваючи в такій скрутній ситуації, польське суспі¬
що війська Центральних держав принесуть людності Королів' льство вичікувало й намагалося ухилятись від співпраці з
ства Польського свободу й незалежність, були досить загаль¬ окупантами.
ними й ні до чого не зобов'язували. Через великі втрати Н і м е ч ч и н и на Західному фронті Цен-
Більш прийнятним для поляків виглядав маніфест головно* іральні держави вирішили зробити деякі поступки полякам.
командувача російською армією — великого князя Миколи Ми' Імператори Вільгельм II і Франц Йосиф І видали 5 листопада
колайовича — від 14 серпня 1914 р., який закликав їх бити воро­ 1916 р. маніфест, у якому проголосили створення на польських
га заради об 'єднання всіх трьох частин Польщі під скіпетром іемлях, що належали Росії, "самостійної держави зі спадковою
російського монарха з наданням їй самоврядування, свободи віри монархією, конституційним устроєм і армією ". До часу оста-
та мови. Але вже та о б с т а в и н а , що м а н і ф е с т був оприлюдне¬ к і ч н о г о в и з н а ч е н н я к о р д о н і в К о р о л і в с т в а в о н о п і д л я г а л о Ні¬
н и й н е від і м е н і ц а р я ч и у р я д у , с в і д ч и л а , н а с к і л ь к и нещирою м е ч ч и н і та Австрії. Н е з а б а р о м р о з п о ч а л а с я м о б і л і з а ц і я до п о л ь -
була о ф і ц і й н а російська позиція щодо Польщі. і і.ких з б р о й н и х сил.
Н е з в а ж а ю ч и ні на щ о , у відповідь на м а н і ф е с т російського Формуванням "польського вермахту"опікувалася Тимчасова
головнокомандувача, керівники націонал-демократії одностай¬ державна рада (ТДР), яку німці створили в січні 1917 р. у
но в и с л о в и л и с я за п і д т р и м к у Росії у війні. Спочатку у Варта* Варшаві. Одним із членів цієї Ради став командувач польськими
ві, а згодом у Петрограді ендеки та їхні прибічники створили легіонами Ю. Пілсудський. Поступово Пілсудський дійшов ви­
Польський національний комітет (ПИК) під проводом 3. Вельо- сновку, що подальша боротьба на боці Центральних держав є
польського і Р. Дмовського. З метою збройної допомоги Росії (>е шерспективною для польської справи, оскільки німці збираю­
П Н К намагався р о з г о р н у т и с е р е д п о л ь с ь к о г о н а с е л е н н я доб¬ ться використовувати легіонерів лише для забезпечення власних
ровольчий рух і сформувати польські легіони у складі російської інтересів. За його наказом останні відмовилися скласти війсь¬
армії. Один з таких батальйонів (близько тисячі чоловік) ство¬ кову присягу на вірність союзницьким німецькій і австро-
рили в Пулавах (на початку 1917 р . б а т а л ь й о н розгорнули в уі О р с ь к і й а р м і я м . Ч а с т и н у л е г і о н е р і в і н т е р н у в а л и в т а б о р а х у
дивізію). І>еньямінові та Щ и п й о р н і . Самого Пілсудського заарештува-
Восени 1914 р . р о з п о ч а в с я н а с т у п р о с і й с ь к о ї а р м і ї в Гали¬ іп й вивезли до магдебурзької фортеці.
ч и н і та К о р о л і в с т в і . Разом з австрійцями відступали й загони Ворожа позиція німців, неможливість створення справж-
Ю. Пілсудського, які в другій декаді л и с т о п а д а 1914 р . п о в е р ¬ 111 .ого п о л ь с ь к о г о у р я д у з м у с и л и Т и м ч а с о в у д е р ж а в н у р а д у п р и -
н у л и с я до Кракова. Инити р і ш е н н я про саморозпуск. І м п е р а т о р и Н і м е ч ч и н и і Ав-
П і с л я п р о р и в у р о с і й с ь к о г о ф р о н т у в р а й о н і Г о р л и ц і у тра¬ і іро-Угорщини дозволили у вересні 1917р. заснувати новий
вні 1915 р . а в с т р о - н і м е ц ь к і війська знову п е р е й ш л и в наступ. орган — Регентську раду на чолі з князем 3. Любомирським.
Успіхи німецького наступу в Галичині змусили царське ко­ Регентська рада о т р и м а л а п о в н о в а ж е н н я з а к о н о д а в ч о ї т а ви¬
м а н д у в а н н я розпочати відступ і з території Королівства, 5 серп­ конавчої влади до часу переходу польських земель під руку
ня російські війська покинули Варшаву. Відступ тривав три мі¬ короля або регента.
сяці й призупинився тільки наприкінці вересня 1915 р . На Російський уряд 15 л и с т о п а д а 1916 р . оголосив маніфест
окупованих територіях Центральні держави заснували два ге­ І Іс т р а л ь н и х д е р ж а в п р о у т в о р е н н я Королівства Польського
нерал-губернаторства: німецьке з центром у Варшаві та авст­ н е д і й с н и м . У грудні цар п о о б і ц я в п о л я к а м автономію у скла-
рійське — у Любліні. ш імперії з в л а с н о ю з а к о н о д а в ч о ю владою і армією. Англія і
Хід б о й о в и х д і й п о к а з а в , щ о всі о б і ц я н к и держав-окупантів Франція підтримали цей крок Росії.
являють собою порожній звук. С т а в л е н н я р о с і й с ь к о ї армії до Велике значення для розв'язання "польського питання "мала

376 377
Лютнева революція в Росії. 14 ( 2 7 ) березня 1917 р . революцій¬ РОЗВИТОК За умов відсутності власної держави ба-
н а Р о с і я від і м е н і П е т р о ф а д с ь к о ї Р а д и р о б і т н и ч и х і солдатсь¬ НОЛЬСЬКОЇ гато хто з діячів польського Відродження
к и х д е п у т а т і в у відозві "До польського народу "проголосила, що КУЛЬТУРИ надавав перевагу не збройній боротьбі, а
"Польща має право бути цілком незалежною в державно- збереженню і розвитку культури, націо­
правовому аспекті". Зміст з в е р н е н н я , а також революційний нальних звичаїв та історичних пам'яток, уважаючи, що саме в
е н т у з і а з м , з я к и м й о г о з у с т р і л о р о с і й с ь к е с у с п і л ь с т в о , н е мо¬ такий спосіб можна зберегти національну самобутність і від­
г л и н е в п л и н у т и н а п о з и ц і ю Т и м ч а с о в о г о у р я д у с т о с о в н о По¬ радити державний суверенітет. Виник напрям, який дістав на­
льщі. Узверненні 17 (ЗО) березня Тимчасовий уряд визнавав пра¬ шу традиціоналізму.
во польського народу на національну незалежність, але підкрес¬ 'Традиціоналізм заклав основи романтизму — нової ідейної
лював необхідність збереження між П о л ь щ е ю і Росією вільного течії, яка у 20-ті роки XIX cm. набула на польських землях вели­
військового союзу. кої популярності. Романтизм зароджувався як форма протесту
В умовах в і й н и , щ о т р и в а л а , та р е в о л ю ц і й н и х п о д і й у Росії особистості проти загальноприйнятих естетичних принципів
питання про долю Польщі дедалі більше набувало міжнародного і суспільних норм. Його п р и х и л ь н и к и проголошували рівність
значення. 8 січня 1918р. президент СІЛА В. Вільсон у тринадця¬ піодсй р і з н и х станів, в и з н а в а л и зверхність почуттів і віри над
тому пункті своїх миротворницьких пропозицій (14 пунктів") р о з у м о м . М о л о д і р о м а н т и к и — п и с ь м е н н и к и , м у з и к а н т и , ху­
указав на необхідність утворення незалежної польської держави дожники — с т в о р ю в а л и ц і л к о м н о в і за с в о ї м х а р а к т е р о м тво­
на територіях, заселених польською людністю. У спільній де¬ ри, в і д к р и в а л и чарівність н а р о д н и х п е р е к а з і в і с е л я н с ь к и х ni­
кларації від 2 ч е р в н я 1918 р . у р я д и Франції, Англії та Італії ce пі,, н а м а г а л и с я словами, звуками, зоровими образами пе¬
підтримали цю заяву. редавати н а й р і з н о м а н і т н і ш і почуття.
Після кількох великих поразок Німеччини на Західному У ті роки зажили слави юний піаніст Фредерик Шопен
фронті влітку 1918 р . у р я д и Центральних держав звернули­ і IS10-1849), розквіт творчості якого припав на 30 — 4 0 - в і ро­
ся 4 ж о в т н я до С Ш А з п р о х а н н я м р о з п о ч а т и м и р н і перего¬ ки, і п о е т Антоній Мальчевський (1793 — 1825) — автор роман-
вори. 11 ї м м о ї п о е м и " М а р і я " , п р и с в я ч е н о ї м и н у л о м у П о л ь щ і . Нове
Політичні режими Німеччини та А в с т р о - У г о р щ и н и аго¬ мистецтво популяризував літературний критик, історик і по-
нізували. За цих умов Регентська рада оголосила про підго¬ иііик Маврицій Мохнацький (1804-1834). Найзначнішим його
товку виборів до сейму. Поступово вона перебрала на себе к р и т и ч н и м т в о р о м є п р а ц я " П р о п о л ь с ь к у літературу в X I X ст."
командування армією. В о д н о ч а с п о л я к и с т и х і й н о ліквідову¬ Т а п а й в и д а т н і ш и м д і я ч е м к у л ь т у р и ц ь о г о п о к о л і н н я с т а в по¬
в а л и н і м е ц ь к і т а а в с т р і й с ь к і о р г а н и о к у п а ц і й н о ї в л а д и й ство¬ с т Адам Міцкевич (1798-1855), який після н а в ч а н н я у Віден¬
рювали власні. У Кракові було засновано Польську ліквідацій¬ ському університеті працював учителем у К о в н о . Саме його
ну комісію, в Тешині виникла Національна рада Тешинського і нори — балади і р о м а н с и , а т а к о ж друга і четверта частини
князівства, яка оголосила про приєднання цієї ч а с т и н и Сі¬ пірико-драматичної поеми "Дзяди", написані у 1822—1823pp.,
лезії до Польщі, в Познані утворилася Польська народна рада. шпочаткували польську романтичну поезію.
Нарешті, з 6 на 7 листопада в Любліні було сформовано Тим¬ Кращі сили польського романтизму зосереджувалися за
часовий народний уряд Польської Народної Республіки на чолі з кордоном. Зокрема в Парижі романтизм Міцкевича повною
І. Дашинським, який проголосив принципи суспільно- мірою втілився у третій частині " Д з я д о в " і поемі " П а н Таде¬
політичного устрою нової держави. 10 л и с т о п а д а д о Варша¬ уш". В еміграції н а п и с а л и свої к р а щ і твори великий поль¬
ви с п е ц і а л ь н и м потягом з Берліна приїхав Ю. Пілсудський, ський лірик Юліуш Словацький (1809-1849), драматург Зиг-
якому Регентська рада н а с т у п н о г о д н я надала повноважен¬ мунт Красінський (1812-1859), а пізніше Ципріан Норвід (1829¬
ня головнокомандувача. Так розпочалося відродження поль¬ 1883). ї х н і т в о р и о с п і в у в а л и к р а с у р і д н о ї к р а ї н и , висловлювали
ської державності. шобов до Б а т ь к і в щ и н и , віру в з д о б у т т я п о л я к а м и свободи.
Література, що з 'явилася після поразки Січневого повстан­
ня, дістала назву позитивістської. Ц е н з у р а не п р о п у с к а л а творів
патріотичного змісту, тому п и с ь м е н н и к и часто вживали пе-

378 379
рифраз, в д а ю ч и с ь до п о р і в н я н ь , які всім були зрозумілі. До ролівства Польського. За д о п о м о г и наукових спілок видава­
найвідоміших представників позитивізму належали Болеслав лися наукові праці: " С л о в н и к польської мови", "Географічний
Прус (1847-1912), Генрік Сенкевт (1846-1916), Еліза Ожеш- словник Королівства Польського" тощо. Майбутніх науков­
ко (1841-1910) і Марія Конопницька (1842-1910). Вони ство­ ців готували різноманітні курси, які давали освіту на рівні
рили цілу галерею п о з и т и в н и х героїв і в різних ф о р м а х про­ вищої школи. Існували спеціальні журнали, популярні ви¬
п а г у в а л и ідею " о р г а н і ч н о ї п р а ц і " . Г. С е н к е в и ч н а п и с а в бага­ дання з різних галузей знань.
то і с т о р и ч н и х р о м а н і в п р о м и н у л е П о л ь щ і ("Вогнем і м е ч е м " , Багато видатних польських учених п р а ц ю в а л о у вузах Ро­
"Потоп", "Пан Володиєвський"). Е. О ж е ш к о започаткувала сії, в н а у к о в и х і н с т и т у ц і я х і н ш и х к р а ї н . У П а р и ж і ж и л а Марія
р е а л і з м у п о л ь с ь к і й л і т е р а т у р і , в п л и в я к о г о п е р е в а ж а в до 90-х Склодовська-Кюрі — вчений зі с в і т о в и м іменем, лауреат Но­
років XIX ст. белівської премії з ф і з и к и (1903 р.) і хімії (1911 р.).
Тема польської старовини була п р е д с т а в л е н а не тільки в У Галичині центрами підготовки фахівців і науковців були
літературі, а й у живописі, музиці, театральному мистецтві. Ягеллонський університет у Кракові, Львівський університет,
Автор історичних картин Ян Матейко (1838-1893) звеличу­ Львівський політехнічний інститут, Польська Академія наук.
вав м и н у л е Польщі. Картина "Грюнвальдська битва" просла­ У вузах в и к л а д а л и польські в ч е н і з усіх ч а с т и н Польщі, що
вила його як національного митця. Реалістичні тенденції в сприяло підтриманню високого рівня освіти й приваблювало
образотворчому мистецтві п р о я в л я л и с ь у творах художників- м о л о д ь з К о р о л і в с т в а та Пруссії.
баталістів, пейзажистів, портретистів, в історичних полотнах, Наука Галичини пишалася досягненнями фізика Зигмун-
у графіці (Максиміліан і Олександр Геримські, Юзеф Хелмонсь- та Врублевського і хіміка Короля Ольшевського, котрі першими
кий, Леон Вичулковський та ін.). Розвиток національних тра­ у світі одержали рідкий кисень і азот; фізіолога Наполеона
дицій спостерігається в музичній творчості Генріка Венявсько- Цибульського, що виявив збудника черевного тифу, та інших
го, Ігнація Падеревського, Максиміліана Карловича. вчених. Успішно розвивалася краківська історична школа
На польський театр і драматургію кінця XIX — початку (В. Колінка, Ю. Шуйський, М. Бобжинський, Б. Смолька та ін.).
X X ст. в е л и к и й вплив справив реформатор польської сцени На межі століть К р а к і в став ц е н т р о м п о л ь с ь к о г о культур¬
Станіслав Висп'янський (1869-1907). Видатний живописець- ного життя. Переживало піднесення театральне мистецтво. У
портретист і графік, п о е т - р о м а н т и к і драматург, Buen 'янський місті с т а в и л и с я н а й к р а щ і с у ч а с н і та старі п ' є с и , з о к р е м а тво­
виявив талант у різноманітних сферах мистецтва. Й о г о твор­ ри романтиків. Організовувалися художні виставки відомих
чість пов'язана з тенденціями неоромантизму і символізму живописців, авторів історичних полотен — Яна Матейка, Юлі-
(драми "Варшав'янка", "Листопадова ніч" тощо). уша Коссака та їхніх учнів: Станіслава Buen 'янського, Яцека
Короткочасне існування у Варшаві вищого закладу осві¬ Мальчевського, Юзефа Мехоффера. Серед скульпторів виріз­
ти — Головної школи (1862-1869) — не дало змоги розвинути нявся Ксаверій Дуніковський. Неабияку популярність здобу­
модерний дослідницький центр у Королівстві Польському. ли молоді поети і прозаїки: Станіслав Пшибишевський, Казі-
Проте школа значною мірою сприяла розвиткові науки, в ній меж Тетмайєр, Ян Каспрович, Габріела Запольська, Владислав
з о с е р е д и л и с я в и д а т н і в ч е н і , а її в и х о в а н ц і п о с і л и п р о в і д н і мі¬ Оркан.
сця в позитивістському русі. Д о с и т ь в и с о к о г о р і в н я досягла Зміцненню внутрішньонаціональних зв'язків сприяли з'їзди
варшавська біологічна школа. Значні успіхи були помітні в п о л ь с ь к и х ф а х і в ц і в з усіх ч а с т и н к р а ї н и ( з о к р е м а л і к а р і в , при¬
хімії та м е д и ц и н і , з'явилися дослідження в галузі філології, родознавців, юристів, економістів), крайові виставки госпо¬
права, економіки, історії. д а р с ь к и х з д о б у т к і в у Г а л и ч и н і , р е г у л я р н і н а у к о в і з ' ї з д и у Кра¬
Після перетворення Головної ш к о л и на російський уні¬ к о в і та Л ь в о в і , п р и с в я ч е н і , н а п р и к л а д , пам'яті Яна Длугоша
верситет польську науку підтримували різноманітні наукові і та Я н а Кохановського. В усіх п о л ь с ь к и х землях живий ін¬
громадські організації. З 1875 р . а к т и в н у д і я л ь н і с т ь у галузі терес в и к л и к а л и повідомлення про урочисте перепоховання
точних наук і техніки проводив Музей промисловості і земле­ Казимира Великого, про викуп громадськістю Вавельського
робства. У 1907 р. виникло Варшавське наукове товариство, замку, в якому протягом десятиліть розташовувались авст¬
яке незабаром стало ц е н т р а л ь н о ю науковою установою Ко- рійські казарми. На демонстрацію почуттів н а ц і о н а л ь н о ї ці-

380 381
лісності роз'єднаного народу перетворилося святкування 500-ї
річниці перемоги під Грюнвальдом. У відкритті пам'ятника,
спорудженого на к о ш т и всесвітньо відомого піаніста й ком¬
позитора Ігнація Яна Падеревського, в з я л и участь представ¬
ники усіх п о л ь с ь к и х з е м е л ь , а в и к о н а н у о б ' є д н а н и м и хорами
пісню на слова Марії К о н о п н і ц ь к о ї " Н е к и н е м о землі, звідки
ЧЕСЬКІ ЗЕМЛІ
н а ш рід ( Р о т а ) " у ч а с н и к и ц е р е м о н і ї с п р и й н я л и я к присягу.
В РАННІЙ НОВИЙ ЧАС
(ДРУГА ПОЛОВИНА XVII
Р Е К О М Е Н Д О В А Н А И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т. КІНЕЦЬ XVIII ст.)
ЛІТЕРАТУРА М о с к в а , 1 9 9 8 . Т . 1.
О б щ е с т в е н н о е д в и ж е н и е на п о л ь с к и х з е м ­
лях. О с н о в н ы е и д е й н ы е т е ч е н и я и полити­ Наслідки Тридцятилітньої війни для
ч е с к и е партии в 1 8 6 4 - 1 9 1 4 гг. М о с к в а , 1 9 8 8 . чеських земель
Погодин Л.Л. Главные т е ч е н и я п о л ь с к о й по­
Становище чеських земель у першій
литической мысли. Санкт-Петербург, 1907.
п о л о в и н і X V I I I ст.
Погодин А.Л. История польского народа в
П о л і т и к а "освіченого а б с о л ю т и з м у " в Ч е х і ї
X I X веке. М о с к в а , 1 9 1 5 .
Пухлое Н.Н. Польское рабочее движение Культура в ч е с ь к и х з е м л я х
( 1 8 9 0 - 1 9 0 4 гг.). М о с к в а , 1977.
Яровий В.І. Історія з а х і д н и х та п і в д е н н и х сло­ Фактичне підпорядкування чеських земель
в'ян у XX ст. К и ї в , 1996. ТРИДЦЯТИЛІТНЬОЇ Габсбурзькій монархії, яке стало наслід-
Bogucka М. Dzieje Kultury polskiej do 1918 roku. ВІЙНИ ДЛЯ ком поразки чеського повстання (1620),
Wroclaw, 1987. ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ було узаконене Вестфальським мирним до­
T h e H i s t o r y of P o l a n d S i n c e 1 8 6 3 . Cambridge, говором 1648р. Відтепер вони "довічно"
1980. в х о д и л и до складу А в с т р і й с ь к о ї імперії, але ч е с ь к и й н а р о д не
Wandycz P.S. T h e Lands of Partitioned P o l a n d . п р и п и н и в б о р о т ь б и за н а ц і о н а л ь н е визволення.
1 7 9 5 - 1 9 1 8 . Seattle, 1974. Ще досить тривалий час населення чеських земель потерпа­
ло від руїни та спустошення, що їх завдала Тридцятилітня вій­
на. Н а с л і д к и в і й н и д і й с н о були к а т а с т р о ф і ч н и м и : населення
скоротилося на 800 т и с . ч о л о в і к ; з 150 т и с . сільських садиб
уціліла т р е т и н а ; багато ч е с ь к и х д в о р я н п о к и н у л и власні має­
тки, які зайняли іноземці. Нові господарі зневажали місцеві
традиції та мову, чинили утиски селянам, обкладаючи їх нови­
ми поборами та запроваджуючи панщину. Промисловість, ре­
месло, торгівля Чехії занепали, а національні скарби розграбува­
ли та розвезли по всій Європі. Особливо постраждали від війни
та р е п р е с і й чеські міста, людність я к и х н е с л а в а ж к и й тягар
в і й с ь к о в и х п о д а т к і в т а п р и м у с о в и х п о з и к . Б о й о в і дії п о р у ш и ¬
ли торговельні зв'язки чеських земель з іншими країнами,
катастрофічно зменшився обіг у в н у т р і ш н і й торгівлі.
Австрійський імператор Фердінанд III (1637—1657) намага¬
вся поліпшити становище чеських земель. З його згоди Чесь-

383
кий сейм у 1649 р. звільнив на три роки від усіх податків виступів відбувся на п і в н о ч і Чехії, охопивши згодом майже
с і л ь с ь к и х та м і с ь к и х ж и т е л і в . У р я д о м запроваджувалася нова п о л о в и н у її т е р и т о р і ї , й п е р е к и н у в с я д о М о р а в і ї . С п е р ш у се¬
система судочинства та поліційної влади в містах, до яких л я н и н а д с и л а л и імператорові ч и с л е н н і к л о п о т а н н я з прохан¬
призначалися спеціальні інспектори, які здійснювали конт¬ нями полегшити тягар феодальних повинностей. У березні
р о л ь за ф і н а н с о в и м и витратами. 1680р. видано імператорський патент, який забороняв насе¬
Сільське населення постраждало не менше, ніж міське. Ме¬ ленню звертатися до цісаря. Переконавшись у неможливості
тоди обробітку орної землі за к і л ь к а д е с я т и л і т ь не зазнали в и р і ш и т и свої п р о б л е м и м и р н и м ш л я х о м , селяни взялися за
з м і н , у ч е с ь к и х з е м л я х і н а д а л і п е р е в а ж а л а о р і є н т а ц і я н а рос¬ з б р о ю . В о н и п р и п и н и л и в і д р о б л я т и п а н щ и н у , р у й н у в а л и маєт¬
линництво, зокрема на нові сільськогосподарські культури. ки феодалів і костели, р о з п р а в л я л и с я з к о р о л і в с ь к и м и чинов¬
Прискорений і масштабніший перехід до м о д е р н и х способів н и к а м и . Д о руху п р и є д н а л и с я найбідніші верстви городян.
господарювання в панських м а є т к а х н е д і с т а в т е х н і ч н о ї ос¬ Австрійські війська в червні-1680 р. ж о р с т о к о придушили
н о в и , а в и з н а ч а в с я н а с а м п е р е д е к о н о м і к о - г е о г р а ф і ч н и м и умо¬ повстання. Б а г а т о п о в с т а н ц і в з а г и н у л о в б о я х , п о н а д с т о чо¬
вами. Створення більш-менш перспективних господарств не л о в і к б у л о с т р а ч е н о , п о н а д т и с я ч у з а с у д ж е н о д о к а т о р г и . Згі¬
потребувало вигнання с е л я н з їхніх грунтів, хоча такі випад¬ дно з імператорським указом, що з'явився після закінчення
ки й траплялися. Спустошення цілих областей, спад народжу¬ к а р а л ь н и х а к ц і й , в с т а н о в л ю в а л а с я п а н щ и н а п о т р и д н і н а ти¬
ваності (природне скорочення населення) вже самі собою озна¬ ждень; заборонялося залучати с е л я н до робіт у неділю та у
чали, що земельний фонд вивільнюється. Пани, як правило, не с в я т а ; ф е о д а л а м д о з в о л я л о с я н е о б м е ж е н о в и к о р и с т о в у в а т и се¬
селили нових кріпаків на якісніші грунти, а приєднували їх л я н у період ж н и в ; обсяги грошових і натуральних повинно¬
до в л а с н о г о г о с п о д а р с т в а . У с е р е д и н і X V I I ст. п а н с ь к і з е м л і в стей з а л и ш и л и с я без змін.
Чехії о х о п л ю в а л и тільки четверту, а в Моравії навіть шосту Уже наприкінці XVII ст. в Чехії виникли перші мануфак¬
частину сільськогосподарських угідь. тури, засновані дворянами. Але розвиток мануфактурного ви¬
П а н с ь к і землі о б р о б л я л и к р і п а к и , з а л е ж н і від п а н і в наба¬ р о б н и ц т в а в і д б у в а в с я п о в і л ь н о аж до с е р е д и н и X V I I I ст. Пе¬
гато б і л ь ш е , ніж колись. Селяни втрачали спроможність са¬ реважна більшість мануфактур не витримали конкуренції і
мостійно приймати р і ш е н н я та р о з п о р я д ж а т и с я в л а с н о ю до¬ згорнули свою діяльність. Процвітання шляхетського під¬
лею. Так, "Оновлений земський устрій" (1627) істотно обме¬ приємництва згодом призвело до занепаду міст і зубожіння
жував свободу кріпаків і дозволяв господарям втручатися в городян.
їхнє особисте життя, контролювати всі н а й в а ж л и в і ш і етапи В окремих галузях — наприклад у склодувній — певних успіхів
буття с е л я н и н а від н а р о д ж е н н я д о с м е р т і . Головним завдан¬ досягли підприємці незнатного походження. Ця галузь, поряд із
ням статуту було знайти та з б е р е г т и р о б о ч у силу для земле¬ т к а ц т в о м , у д р у г і й п о л о в и н і X V I I ст. в в а ж а л а с я о д н і є ю з най¬
власника. Оскільки чисельність селян після Тридцятилітньої р о з в и н е н і ш и х , її в и р о б и с т а н о в и л и н а й г о л о в н і ш у с т а т т ю екс¬
в і й н и з н а ч н о з м е н ш и л а с я , л е щ а т а к р і п о с н о ї з а л е ж н о с т і деда¬ порту. Але міста, порівняно з іншими країнами Європи, відігра¬
лі с и л ь н і ш е стискувалися. вали в економічному розвитку незначну роль. Майже всі вони,
Панщина не регулювалася жодним чином і залежала тільки за в и н я т к о м П р а г и , зберігали д р і б н о б у р ж у а з н и й , напівселян-
від потреб поміщицького маєтку. Відповідно до сезонності сіль¬ ський характер. Навіть відносно масштабне будівництво, що
с ь к о г о с п о д а р с ь к и х р о б і т їх т р и в а л і с т ь з б і л ь ш у в а л а с я а б о зме¬ з м і н ю в а л о в и г л я д міст, з д е б і л ь ш о г о в стилі б а р о к о , не справ¬
н ш у в а л а с я п р о т я г о м р о к у , а л е п і д ч а с с і в б и а б о з б и р а н н я вро ¬ ляло вирішального впливу на спосіб життя городян. Ніколи
жаю переходила розумні межі. Часто в с е л я н и н а не залиша¬ р а н і ш е в ч е с ь к и х землях не с п о р у д ж у в а л о с я й не облаштову-
л о с я часу для обробітку в л а с н о г о наділу. Кріпаки домагалися валося стільки храмів і монастирів, як у добу розквіту бароко.
повернення "старих прав", тобто поліпшення власної долі, Цікавим є той факт, щ о р а т у ш у ту п о р у з б у д у в а л и набагато
щ о б ж и т и т а к , як їхні п р е д к и в минулому. менше.
1679 р. у Чехії ознаменувався антифеодальними виступами Панівні позиції в суспільному житті чеських земель посіла
селян, обурених панським свавіллям. Згодом селянські протести католицька церква, яка визначала політику у сфері освіти та
вилилися в справжнє збройне повстання. Один з найзначніших культури. Б і л ь ш і с т ь н а с е л е н н я Чехії та М о р а в і ї в другій поло-

384 25 — 3-2764 385

вині XVII ст. прийняла католицьке віросповідання. Єзуїти ду), як і крайові гетьмани, обиралися з дворян і призначалися
відігравали чільну роль у вищій освіті, цензурували друковані ви­ імператором. Земські сейми скликалися щорічно, а в період
дання, проводили активну місіонерську діяльність тощо. Уже в між ними діяла земська рада.
1656 р . з ' я в и л и с я у к а з и п р о т и н е к а т о л и к і в , я к і позбавлялися Міське н а с е л е н н я згідно з " О н о в л е н и м з е м с ь к и м устроєм"
майна, підлягали ув'язненню або навіть смертній карі. Усі мало л и ш е один голос у Ч е с ь к о м у сеймі. У містах зміцнилася
землевласники п р о т я г о м т р ь о х м і с я ц і в м у с и л и п е р е й т и в ка¬ влада к о р о л і в с ь к и х у п о в н о в а ж е н и х , я к і п и л ь н у в а л и за дотри¬
толицтво або виїхати з країни. манням інтересів цісаря. В і д 1739 р . п і д д е р ж а в н и й контроль
потрапили й цехи.
СТАНОВИЩЕ На початку ХУШст. Габсбурзька монар- Австрійський імператор Леопольд І (1657—1705) наслідував
ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ хія проводила політику меркантилізму, політику окатоличення чеських дворян-протестантів. Його
У ПЕРШІЙ сприяла розвиткові промисловості та наступник — Йосиф І ( 1 7 0 5 - 1 7 1 1) — у К р и м і н а л ь н о м у к о д е ¬
ПОЛОВИНІ торгівлі, надавала підтримку мануфак- ксі визначав смертну кару кожному, хто переховуватиме в
X V I I I ст. турному виробництву. В 1706 р . засно¬ себе є р е т и ч н и х учителів, п р о п о в і д н и к і в та розповсюджувачів
в а н о В і д е н с ь к и й б а н к . О д н а к сподіван¬ єретичних книг. За розпорядженням імператора Карла VI (1711—
ня на те, що розвиток з о в н і ш н ь о ї торгівлі с п р и я т и м е зрос¬ 1740) проведено ревізію десятків тисяч чеських книг, після чого
танню промисловості, не в и п р а в д а л и с я , оскільки чеські землі їх спалили тільки за те, що вони були видані чеською мовою. У
були ізольовані від великих морських та річкових портів, а транс¬ результаті цієї акції Біблія ч е с ь к о ю мовою вціліла л и ш е в 20
портування товарів суходолом не приносило зиску. Розвій внут¬ примірниках.
рішнього ринку гальмувався феодальними чинниками. Чеські зе¬ П р о т и з а с и л л я єзуїтів, які к о н т р о л ю в а л и в ч е с ь к и х землях
млі, що входили до Австрійської імперії на початку XVIII ст., с и с т е м у о с в і т и й з д і й с н ю в а л и ц е н з у р у д р у к о в а н и х в и д а н ь , ви¬
стали суттєво відставати від з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х сусідів. ступив з протестом в и д а т н и й педагог Я. К о м е н с ь к и й у своїй
Водночас у Чехії в цей період спостерігається розвиток роз­ праці "Дидактика". Н е в д о в з і в і н , я к і б а г а т о і н ш и х д і я ч і в куль¬
сіяної мануфактури на селі та концентрованої мануфактури в тури, мусив п о к и н у т и Чехію і п р о д о в ж и т и свою діяльність у
маєтностях церкви і знаті. У 1715 р. в Горному Літвінові було Польщі.
з а с н о в а н о найбільшу в Австрійській імперії суконну мануфа¬ Габсбурзька монархія протягом другої половини XVII —
к т у р у , н а я к і й п р а ц ю в а л о 400 ч о л о в і к . У м і с т а х з ' я в и л и с я ма¬ першої п о л о в и н и XVIII ст. в е л а ч и с л е н н і в і й н и , витрати на
нуфактури, де було до 100 й більше робітників. Габсбурги які мала відшкодовувати поряд з іншими землями й Чехія.
заохочували створення мануфактур, надаючи привілеї їхнім С е й м и в той час с к л и к а л и с я тільки д л я того, щ о б визначати
засновникам, і обмежували діяльність цехів. обсяги податків. Від н е с к і н ч е н н и х у т и с к і в , щ о їх ч и н и л и ім¬
У з в ' я з к у зі з б і л ь ш е н н я м н а с е л е н н я , а о т ж е й ч и с е л ь н о с т і п е р а т о р с ь к і ч и н о в н и к и та з е м е л ь н а а д м і н і с т р а ц і я , страждало
найманих робітників, і розвитком внутрішнього ринку ста¬ передовсім сільське населення.
новище к р і п а к і в н а п о ч а т к у X V I I I ст. д е щ о поліпшилося. Н а п о ч а т к у X V I I I ст. Г а б с б у р з ь к а м о н а р х і я перетворилася
Унаслідок поразки чеського станового повстання та приду­ на велику державу. В ц е й п е р і о д б у л о у х в а л е н о в і д п о в і д н і рі¬
шення визвольної боротьби угорців виникли певні передумови для ш е н н я , я к і з а к р і п л ю в а л и її н о в и й т е р и т о р і а л ь н и й с т а т у с . Т а к ,
утвердження в Австрії сильної централізованої влади. Монар¬ у 1708р. побачив світ імператорський указ "Реадмісія Чеської
хія с п и р а л а с я н а ш л я х т у , армію, чиновництво, католицький корони ", згідно з яким чеські землі мусили сплачувати данину, а
клір. Н а м і с ц я х в л а д а п е р е б у в а л а в руках ш л я х т и , я к а обійма¬ Габсбурги забезпечувати їх своїм заступництвом та захистом.
ла керівні посади, вела судочинство тощо. Державна само¬ Відтепер на Чеське королівство поширювалася загальноімперсь-
бутність Чехії проявлялася у функціях сейму та земської ради, ка організація.
я к і від 1627 р . н а з и в а л и с я намісництвом. З е м с ь к і с е й м и ви¬ За "Прагматичною санкцією" 1713р. всі володіння Габсбур-
значали розміри податків. Чеська двірцева канцелярія у Відні гів оголошувалися неподільним цілим і переходили у спадок одній
керувала справами на місцях. До складу н а м і с н и ц т в а у Чехії із дочок цісаря. Чеська панівна еліта зобов язувалася не тільки
входило від 10 д о 16 країв. Члени намісництва (земського уря- дотримуватися цього закону, а й захищати його "своєю кров 'ю

386 25* 3 87
та майном", про що й було зроблено відповідний запис у лася церемонія коронування короною Св. Вацлава Марії Тере-
земських документах. Однак у багатоетнічній імперії так і не зії, під час якої імператриця підтвердила всі давні права Чесь¬
була с т в о р е н а ч і т к а ц е н т р а л і з о в а н а с и с т е м а у п р а в л і н н я , в окре¬ кого королівства й забрала чеську корону до Відня. Згідно з
мих провінціях збереглися залишки різних станових привіле­ Дрезденським миром (1745) С і л е з і я в і д х о д и л а до Пруссії. Не¬
їв. Ч е р е з економічну відсталість та п а н у в а н н я кріпосництва с п р и я т л и в і для Австрії п і д с у м к и війни с п о н у к а л и її д о про¬
Австрійська імперія занурювалася в гостру соціально-полі¬ в е д е н н я р е ф о р м , я к і , с в о є ю ч е р г о ю , п р и в е л и д о з м і н у соці¬
тичну кризу, шо виявилася відразу після смерті Карла VI.
ально-політичному устрої імперії.
Суттєві зміни відбулися і в етнічному складі населення чесь¬
ких земель. Приплив німців, який розпочався ще в XVI ст., під ПОЛІТИКА Період правління Марії Терезії та Йоси-
час та після Тридцятилітньої війни посилився. Зазнав змін і "ОСВІЧЕНОГО фа II (1780-1790) увійшов у історію Ав-
національний склад чеської та моравської шляхти. Можливість АБСОЛЮТИЗМУ" стрійської імперіїяк доба "освіченого аб-
купувати землю й діставати високі посади сприяла припливу до В ЧЕХІЇ солютизму". Саме тоді відбулися найра-
Чехії іноземців. Усе це призвело до того, що чужоземна шляхта дикальніші перетворення в суспільному
становила більшість у чеських землях, а багато нащадків чесь­ ж и т т і м о н а р х і ї . У ході в і й н и за " а в с т р і й с ь к у с п а д щ и н у " пере¬
кої еліти зрікалися власної етнічної належності. будовується військове управління та засновується Загальна
З р о с т а н н ю ч и с е л ь н о с т і н і м е ц ь к и х к о л о н і с т і в у ч е с ь к и х зе¬ комерційна колегія з метою централізації управління еконо¬
м л я х с п р и я л а н а я в н і с т ь тут в е л и к о ї к і л ь к о с т і в і л ь н и х земель, мічною політикою країни. У1748р. Австрійський та Чеський
які м о ж н а було л е г к о п р и д б а т и . Вихідці з Н і м е ч ч и н и заселя­ сейми передали центральному урядові право збирання податку
ли міста й поступово захоплювали управління. За формаль¬ на десять років уперед. Відтепер влада дістала можливість без
ної рівності ч е с ь к о ї т а н і м е ц ь к о ї м о в п е р е в а г у з д о б у в а л а ні¬ жодного втручання сеймів збирати й розпоряджатися кошта¬
мецька. Мова чехів зникає з повсякденного вжитку. Вже у дру¬ м и д л я у т р и м а н н я п о с т і й н о г о в і й с ь к а . У 1749 р . намісництво
гій половині XVII ст. більшість міст Чехії понімечено. І хоча б у л о з а м і н е н о п р е д с т а в н и ц т в о м т а к а м е р о ю , я к і ф а к т и ч н о ста¬
земський патріотизм ше сповідувала певна частина чеських ли в и к о н а в ч и м и о р г а н а м и уряду на місцях.
та м о р а в с ь к и х феодалів, однак скоріше він був п р о с т о ю да¬
Значні зміни сталися в організації австрійської армії. Від
ниною місцевим традиціям.
середини XVIII ст. чеське ополчення (так само як і інші) об'єд¬
Процес утрати етнічної незалежності меншою мірою торк¬
нувалося з військом, яке підпорядковувалося центральній владі.
нувся селян і незаможних городян. Незважаючи на функціону¬
В армії запанувала німецька мова. Спочатку військо комплек¬
вання ш к о л и та ц е р к в и , які ще залишалися осередками на¬
тувалося на добровільних засадах, але вже з 1753 р . запрова¬
родної мови, чехи поступово втрачали національну свідомість.
д ж е н о р е к р у т с ь к и й н а б і р , від я к о г о з в і л ь н я л и с я священики,
У р е г і о н а х зі з м і ш а н и м населенням іноді в и н и к а л и конфлік¬
шляхта, ч и н о в н и к и , м і щ а н и та л ю д и вільних професій. Так
ти на н а ц і о н а л ь н о м у грунті, с п р и ч и н е н і п о д і л о м л ю д н о с т і на
Чехія, як і інші землі імперії (крім Угорщини), втратила те, що
с о ц і а л ь н і та м а й н о в і с т а н и : з е м л е в л а с н и к і в , а д м і н і с т р а ц і ю та
становило основу державної самостійності — окреме військо
провід міст репрезентували і н о з е м ц і , а с е л я н та м і щ а н — че­
та власні фінанси.
хи. В селянському середовищі продовжувала жити чеська мова,
У Відні було о б ' є д н а н о ч е с ь к у й а в с т р і й с ь к у п р и д в о р н і кан¬
а народна культура зберігала чеський характер.
целярії, с т в о р е н о Д и р е к т о р і у м д л я в н у т р і ш н і х с п р а в та Вер¬
Після смерті Карла VI імператрицею згідно з "Прагматич­
ховну судову палату. Таким чином з Праги усувалися органи
ною санкцією " стала його дочка Марія Терезія (1740-1780). У
центрального управління Чехією, повноваження яких з 1761 р.
монархії розпочалася криза, викликана як внутрішніми, так
передавалися спільним австрійсько-чеським установам у Відні.
і зовнішніми чинниками, щ о п е р е р о с л а у в і й н у за "Австрій­
Зазнала змін структура органів місцевого самоврядування. У
ську спадщину". У ході бойових дій найбільше потерпіла
1763 р . в Ч е х і ї з а с н о в у в а л и с я губерніуми, які очолював вер¬
Чехія, яку зайняли баварські, ф р а н ц у з ь к і та с а к с о н с ь к і вій¬
ховний бургграф (пуркрабій). Моравський губерніум у Брно
ська. На чеський престол планувалося посадити баварсько¬
очолював гетьман. Керівники губерніумів, котрі одночасно
го курфюрста Карла Альбрехта. Втім у 1743р. в Праз/відбу-
були г о л о в а м и сеймів і земських станових комітетів, репре-
388
389
зентували інтереси заможних верств у центральних органах вою. Існували також навчальні заклади при церковних орде¬
влади. Представники місцевої шляхти (без відповідної осві¬ нах. Після ліквідації Єзуїтського о р д е н у (1773) реформовано
ти) не м о г л и о б і й м а т и посад д е р ж а в н и х службовців у губерні- гімназії, кількість я к и х з м е н ш е н о до 20, а у м о в о ю вступу до
умах. них стало володіння німецькою мовою. У гімназії два роки
Великий вплив на подальший розвиток економіки країни викладали німецькою мовою, а в чотирьох старших класах —
справили з м і н и у ф і н а н с о в і й та м и т н і й галузях. З 1750 р . з а ­ латинською.
проваджувалася є д и н а г р о ш о в а о д и н и ц я . У М о р а в і ї (1758) та За правління імператора Йосифа IIреформи набули ще ра-
Чехії (1765) в в о д и л а с я як о б о в ' я з к о в а н и ж н ь о а в с т р і й с ь к а си¬ дикальнішого характеру. Так, "патент про підданих" (1781)
стема мір і ваги. Ці та і н ш і з а х о д и с п р и я л и усуненню пере¬ скасовував особисту залежність селян від феодала — спочатку
ш к о д , щ о г а л ь м у в а л и п р о ц е с ф о р м у в а н н я є д и н о г о р и н к у . Лі¬ в Чехії та Моравії, а згодом і в інших землях імперії. Тепер
квідувалися також митні кордони між окремими чеськими селянин міг в і л ь н о б р а т и ш л ю б ; п о к и д а т и м а є т о к , віддавати
к р а я м и та з а в с т р і й с ь к и м и з е м л я м и . З а в д я к и ц ь о м у витвори¬ дітей до ш к о л и . Розмір і обсяг п о в и н н о с т е й змін не зазнали.
л и с я м и т н а т а г о с п о д а р с ь к а ц і л і с н і с т ь а в с т р і й с ь к о - ч е с ь к о ї ча¬ У 1 7 8 5 - 1 7 8 8 р р . н а о с н о в і о б л і к у с е л я н с ь к и х т а п а н с ь к и х зе¬
стини імперії. Було прийнято Закони про податок на спад¬ мель визначено розміри податків, панщини та оброку, які
щину та про загальне оподаткування (згідно з кадастром п е р е в о д и л и с я в г р о ш о в и й е к в і в а л е н т , а п о в и н н о с т і с е л я н ви¬
1757 р . ) , я к и й п о з б а в л я в м і с ц е в у ш л я х т у п р а в а н е сплачувати значалися доходами господарств. Віднині селянин насампе¬
податків.
ред мусив розрахуватися з державою, а вже потім зі своїм
Н е о б х і д н і с т ь п і д т р и м к и ж и т т є з д а т н о с т і с е л я н с ь к и х госпо¬ господарем.
дарств, які становили головне джерело податкових надходжень Ц е н т р а л і з а ц і я д е р ж а в и с у п р о в о д ж у в а л а с я к о л о н і з а ц і є ю че¬
т а р е к р у т і в д л я а р м і ї , з м у с и л а М а р і ю Т е р е з і ю на початку 1770-х с ь к и х з е м е л ь , к у д и д е с я т к а м и т и с я ч п е р е с е л я л и с я н і м ц і з Пів¬
років розпочати аграрні реформи. З'явилася низка указів. Од¬ денної Н і м е ч ч и н и та Австрії. У 1784 р . Й о с и ф II в и д а в указ
ним з найважливіших із н и х б у л и Панщинні патенти для Чехії про обов'язкове вживання н і м е ц ь к о ї м о в и в усіх адміністра¬
та Моравії (1775), що запроваджували диференційовану панщи­ тивних органах влади. Це р о б и л о с я з метою уніфікації сус¬
ну — залежно від майнового стану селянина. Згідно з іншим пільного життя імперії.
указом п а н с ь к а земля розподілялася між с е л я н а м и . В о н и пе¬ Кардинальних змін зазнала конфесійна політика Габсбургів.
р е в о д и л и с я з п а н щ и н и на грошову ренту. Перехід на грошову Згідно з "патентом про віротерпимість" (1781) скасовувалися
оплату повинностей ослаблював особисту залежність селян. дискримінаційні заходи стосовно віросповідування. Католицька
Б у л о в и д а н о у к а з п р о в и к у п с е л я н а м и п р а в а н а с п а д к о в е во¬ ц е р к в а й надалі м а л а статус д е р ж а в н о ї , але в о д н о ч а с д о з в о л я ¬
лодіння землею, якою вони користувалися. Запроваджувався
в с я п е р е х і д д о п р о т е с т а н т и з м у , п р а в о с л а в ' я а б о у н і а т с т в а ; ви¬
єдиний для всієї країни Кримінальний кодекс, що обмежував пра¬
знавалося іудейство; з а б о р о н я л а с я діяльність сект.
во з е м л е в л а с н и к і в чинити суд н а д к р і п а к а м и . Нове законо¬
Йосиф II продовжував реформувати систему початкової,
давство з а б о р о н я л о тортури під час д о п и т і в і з н а ч н о обмежу¬
середньої та вищої освіти імперії. Розвиток системи освіти в
вало застосування смертної кари.
Чехії перетворився на один із найважливіших чинників форму¬
У завершальний період правління Марії Терезії важливі вання чеської нації. Розвиток капіталістичних відносин вима¬
зміни започатковано в системі освіти. З 1774р. Австрійська гав з н а ч н о ї к і л ь к о с т і в и с о к о о с в і ч е н и х м о л о д и х л ю д е й . Суттє¬
імперія, однією з перших на континенті, створює розгалужену вої р е о р г а н і з а ц і ї зазнав Празький університет. В навчальному
мережу шкіл за рахунок державних коштів. У1775р. було при­ закладі п р и д і л я є т ь с я більше уваги в и в ч е н н ю п р и р о д н и ч и х наук
йнято Шкільний статут, яким запроваджувалося обов'язко­ та історії, засновуються нові кафедри, запроваджується три¬
ве н а в ч а н н я всіх д і т е й від 6 д о 12 р о к і в . У Ч е х і ї ш в и д к о зро­ річне н а в ч а н н я . У 1784 р . ф а к у л ь т е т и п о з б у л и с я схоластики,
сла к і л ь к і с т ь ш к і л (від 1500 у 1775 р . д о 2 6 0 0 н а п р и к і н ц і 1790-х церковної цензури, мовою навчання замість л а т и н и ставала
років). Школи п о д і л я л и с я на " г о л о в н і " та " н о р м а л ь н і " , ви¬ н і м е ц ь к а . В в о д и л о с я о б о в ' я з к о в е в і д в і д у в а н н я л е к ц і й т а скла¬
к л а д а н н я в н и х в е л о с я н і м е ц ь к о ю м о в о ю . П р и ц е р к о в н и х при¬ д а н н я і с п и т і в в у с т а н о в л е н и й т е р м і н . У 1791 р . в у н і в е р с и т е т і
ходах п р а ц ю в а л и " т р и в і а л ь н і " ш к о л и , де н а в ч а л и ч е с ь к о ю мо- було с т в о р е н о к а ф е д р у ч е с ь к о ї мови.

390 391
 Зміни в усіх с ф е р а х ж и т т я , здійснені в період "освіченого кого суспільного замовлення, створюючи естетичні цінності,
абсолютизму", сприяли поліпшенню стану охорони здоров'я в яких поєднувались пластичність, барвистість і фантастич¬
та с о ц і а л ь н о г о з а б е з п е ч е н н я ш и р о к и х верств н а с е л е н н я . Так, ність.
згідно з "імперським статутом" (1776) усі заклади охорони Після закінчення Тридцятилітньої війни з Італії та німе¬
здоров'я підлягали Центральній імперській комісії. В ж е на¬ цько-австрійського Придунав'я до Чехії та Моравії вирушило
п р и к і н ц і X V I I I ст. в Чехії н а л і ч у в а л о с я м а й ж е 300 приватних чимало знаменитих архітекторів, котрим церковні та світські
і г р о м а д с ь к и х л і к а р е н ь . У 1781 р . п о б а ч и л и с в і т О с н о в н і ди¬ діячіробили вигідні замовлення. До них належав передусім Карл
р е к т и в н і п р а в и л а , я к і в и з н а ч а л и н а й в а ж л и в і ї л і п р и н ц и п и ство¬ Лураньо (1615-1648), якого н а й н я л и єзуїти д л я будування низ¬
рення нових лікувальних установ. ки нових і перебудови старих храмів і монастирів. Головною
Реформи за правління Марії Терези та Йосифа ІІоб'єктивно його справою стало спорудження єзуїтського гуртожитку в
сприяли руйнуванню феодальних підвалин та прискоренню роз­ празькому Клементині, розбудова Маріанської площі на Святій
витку капіталістичних^ відносин як у Чехії, так і в інших краях горі під Прашибрамом.
імперії. Однак смерть Й о с и ф а II в 1790 р . з н а м е н у в а л а закін¬ З г о д о м гідну к о н к у р е н ц і ю йому склав інший відомий іта¬
чення доби "просвітницького абсолютизму" в Габсбурзькій л і є ц ь Франческо Карраті (1620-1677), я к и й , крім іншого, спро¬
монархії. Вже п е р е б у в а ю ч и на с м е р т н о м у одрі, тяжкохворий ектував м о н у м е н т а л ь н и й Л а б к о в и ц ь к и й замок у Роудниці на
монарх був з м у ш е н и й відмінити більшість реформаторських Л а б і та Ч е р н и н с ь к и й палац у Празі (1669-1687).
у к а з і в за в и н я т к о м д в о х : п р о з в і л ь н е н н я с е л я н від кріпацтва Визначними представниками чеської барокової архітекту¬
та п р о віротерпимість. Утім чимало заходів періоду реформ ри вважаються Криштоф Дінзенгофер (1655-1722) і його син
продовжували й надалі справляти помітний вплив на суспі¬ КШан Дінзенгофер ( 1 6 8 9 - 1 7 5 1). Вони посіли в історії архітек­
льне життя імперії. тури місце поруч з Петром Парлержем у вершинній та Бене­
диктом Рейтом у пізній готиці. У Чехії Д і н з е н г о ф е р и спору¬
дили храм Св. Микулаша в Празі на Малій Страні (1702—
КУЛЬТУРА Після Білогорської битви у культурному
1752). З а п р о е к т о м молодшого Дінзенгофера було збудовано
В ЧЕСЬКИХ житті чеських земель чільну роль відігра-
костел на Старомєстській площі (1732-1734).
ЗЕМЛЯХ вала католицька церква, яка за підтримки
держави боролася з усіма проявами від¬ У Моравії відчувався вплив віденської архітектурної шко¬
ступництва. Церковне управління вдосконалювалося. Пере¬ ли, насамперед Яна Фішера з Ерлаха (1656- 1723), що працю­
дусім виникли нові єпископства: у Літомержице (1655) та Гра- в а в у м а є т к у к а р д и н а л а Д і т р і х ш е й н а в М и к у л о в і , Домініка Мар-
дці Кардовому ( 1 6 6 4 ) з а с н о в у в а л и с ь є з у ї т с ь к і о с е р е д к и т а ін¬ тінеллі (1650-1720), який збудував замок братів Коуніцу, та
ші ц е р к о в н і інституції. Релігійні к н и г и , котрі мали замінити Яна Лльдебрандта (1668-1745), котрому належить проект храму
"єретичне чтиво", випускало окреме видавництво — в Жидліховіце. Б а р о к о в Чехії та М о р а в і ї п о с т у п о в о проник¬
"Спадщина Святого Вацлава", засноване в 1669 р . у Празі. л о до всіх будівель і с п р а в и л о в п л и в не т і л ь к и н а м і с ь к у , а й
Всі ц і з у с и л л я н е з а л и ш и л и с я м а р н и м и : релігійна ситуація в на н а р о д н у архітектуру в сільській місцевості.
Чехії та М о р а в і ї з а з н а л а відчутних з м і н . Т а к , у Сілезії контр- Інтенсивне будівництво, яке розгорнулося в ч е с ь к и х зем¬
реформаційний рух с и м в о л і ч н о благословив зведення в сан лях, дало поштовх розвиткові барокової скульптури й малярс­
с в я т о г о Я н а Н е п о м у ц ь к о г о (1729) й а к т и в н о п о ш и р ю в а в його тва. У р а н н ь о м у б а р о к о в е л и к и х у с п і х і в д о с я г Ян Бендс (1620¬
культ, з м е т о ю стерти з л ю д с ь к о ї п а м ' я т і згадку п р о сучасни¬ 1680), а в т о р п а м ' я т н и к а С в . В а ц л а в у в ц е н т р і В а ц л а в с ь к о ї пло¬
ка Н е п о м у ц ь к о г о — Яна Гуса. щі в Празі (1678). Та вершиною барокової скульптури
вважається творчість Фердінанда Брокаффа (1688—1731) і Ма-
Невід'ємним і ефективним знаряддям реокатоличення в че¬
тіаша Брауна (1684-1738). Вони оздоблювали кам'яний міст
ських землях виступала барокова культура. Бароковий стиль
ч е р е з В л т а в у , щ о в 1670 р . д і с т а в н а з в у К а р д о в о г о (згодом там
не міг п р о б и т и с я без втрат крізь Р е н е с а н с з його розумінням
в и н и к л а одна з н а й к р а щ и х скульптурних галерей), оформлю¬
повноцінності буття і р о з в и в а в с я своїм, відмінним шляхом,
вали г о т и ч н и й міст, на я к о м у в 1730 р . п о с т а в и л и скульптуру
котрий, щоправда, позначався певною суперечливістю. Ба¬
Яна Непомуцького. Просто неба розташувалася ще одна чу-
р о к о в е м и с т е ц т в о в б а г а т ь о х н а п р я м а х в и х о д и л о за м е ж і в у з ь -

392 393
дова галерея "Розпусти і Доброчинності", що її створив орбіту п р а к т и ч н о всіх н а й в и д а т ш ш и х ч е с ь к и х д і я ч і в культури
М. Браун у маєтку Ш п о р к а в Куксі (Східна Чехія). Яскрави¬ та н а у к и 6 0 — 7 0 - х р о к і в . Ч і л ь н і п о з и ц і ї в п р о с в і т н и ц ь к о м у ру¬
ми п р е д с т а в н и к а м и р а н н ь о г о б а р о к о в ж и в о п и с і були пража¬ сі п о с і д а л и ф і з і о л о г І. П р о х а з к а т а і н ш і вчені-природознавці,
нин Карела Шкрета (1610—1674) т а Петер Брандл (1668-1706), художники, діячі музичної й театральної культури. Від почат¬
майстер дивовижних картин для вівтарів. ку 70-х р о к г в у П р а з і з д і й с н ю ю т ь с я п е р ш і с п р о б и театральних
Бароко переважало не тільки в малярстві, а й у музиці і вистав чеською мовою.
театрі. М у з и к а та спів стали с к л а д о в о ю частиною барокових За с п р и я т л и в и х умов " Й о с и ф і н с ь к о г о десятиліття", коли
л і т у р г і й , в у с і х х р а м а х їх д б а й л и в о к у л ь т и в у в а л и . Ч у д о в і зраз¬ б у л о с к а с о в а н о ц е н з у р у й п р о г о л о ш е н о с в о б о д у н а у к о в и х по¬
ки р а н н ь о б а р о к о в о ї музики створив органіст, г р а ф Адам Міх- шуків, просвітницький світогляд перестав уважатися "при¬
на з Отрядовіце (1600-1676). ватною" і прихованою справою. У більшості середніх шкіл за¬
П е в н е т е м а т и ч н е з в у ж е н н я с п о с т е р і г а є т ь с я в б а р о к о в і й лі¬ мість латини запроваджувалася 'німецька мова. Чеську мову ви¬
тературі. Більшість єзуїтів, у тому числі н а й в і д о м і ш и й з н и х — кладали спочатку в Терезіанській військовій академії у Відні
Богуслав Балбін (1621 — 1688), п и с а л и л а т и н о ю , і п р о ї х н і нау¬ (1752), а згодом у Віденському (1775) та в Празькому (1792)
к о в і п р а ц і л ю д и д о в і д а л и с я н а б а г а т о п і з н і ш е . О д н о б і ч н и й ду¬ університетах. Чеська мова стала одним з багатьох шкільних
х о в н и й т и п д а в а в с я в з н а к и у ф а к т а х п е в н о г о п р и д у ш е н н я влас¬ предметів. Просвітницькі реформи надавали перевагу німе¬
ної д у м к и , що стосувалося як чесько-, так і німецькомовних ц ь к і й м о в і я к п а н і в н і й у Г а б с б у р з ь к і й м о н а р х і ї . Н і м е ц ь к а осві¬
творів. Хоча з л і т е р а т у р н о г о боку о с т а н н і були д о с к о н а л і ш и м и , ченість, що мала великі культурні здобутки, перетворилася
в о н и не м а л и в е л и к о ї п о п у л я р н о с т і в Чехії та Моравії. на мірило освіченості взагалі. Німецькою мовою створюва¬
Уже на початку XVIII ст., під впливом соціально- л и с я літературні й наукові праці, нею в и к л а д а л и в універси¬
е к о н о м і ч н и х з м і н у ч е с ь к и х з е м л я х , ч е х и о з н а й о м и л и с я з іде¬ тетах, в ж и в а л и в т о в а р и с т в а х о с в і т я н і в ч е н и х .
ями раннього Просвітництва. Так, в Оломоуці в 1746 р . ви¬
никло перше просвітницьке т о в а р и с т в о . Але я к щ о спочатку
поширення п р о с в і т н и ц ь к и х і д е й в А в с т р і й с ь к і й і м п е р і ї відбу¬ РЕКОМЕНДОВАНА Ваничек В. И с т о р и я г о с у д а р с т в а и права Ч е -
валося в річищі австрійсько-німецького духовного процесу, ЛІТЕРАТУРА хословакии. Москва, 1981.
то вже з 60-х р о к і в ситуація зазнала кардинальних змін. У Гуса В. И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и . П р а г а , 1 9 6 3 .
ч е с ь к и х з е м л я х в и н и к л и з а г а л ь н о а в с т р і й с ь к и й , н і м е ц ь к и й , че¬ И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 5 9 .
ський напрями розвитку просвітницької думки. Головною за¬ Т. 2 .
слугою представників чеського напряму, біля витоків якого сто¬ Краткая история Ч е х о с л о в а к и и . Москва,
яли літератори та історики, було те, що вони переосмислили, 1988.
трансформували й звільнили від контрреформаційного духу че­ Лаптева Л. П. Письменные источники по
ську патріотичну традицію, поєднавши її з вимогами філософії и с т о р и и Ч е х и и п е р и о д а ф е о д а л и з м а . Моск¬
Просвітництва. ва, 1 9 8 5 .
У цілому суспільно-політична позиція чеських просвітників Лаптева Л. П. И с т о р и я Ч е х и и п е р и о д а по¬
у цей період була досить поміркованою. Однак вони зробили з д н е г о ф е о д а л и з м а и р а н н е г о Н о в о г о време¬
з н а ч н и й в н е с о к у б о р о т ь б у за с в о б о д у д у м к и та с у м л і н н я . Так, ни ( 1 6 4 8 - 1 8 4 9 ) . Москва, 1998.
Любавский М. И с т о р и я з а п а д н ы х славян. Мо¬
Г. Добнер і його прихильники з в е р н у л и с я до р о з р о б к и з по¬
сква, 1 9 1 8 .
г л я д у раціоналістичної критики питань вітчизняної історії, роз¬
Неедлы 3. И с т о р и я ч е ш с к о г о н а р о д а . М о с к ¬
почали систематизацію науки, вдосконалювали й збагачували
ва, 1 9 5 2 .
чеську літературну мову. Все це сприяло зростанню націо¬
Рубцов Б. Э в о л ю ц и я ф е о д а л ь н о й ренты в Ч е ­
нальної свідомості, а згодом і поширенню загальнослов'ян¬
хии. Москва, 1958.
ських настроїв. Діяльність прихильників національно-прос¬
вітницького напряму справила суттєвий вплив на становлення
чеської нації. Не д и в н о , шо зазначений н а п р я м втягнув у свою

394
Празі засновано Академію мистецтв, у 1798 р. — Празький швидко поширювалася серед населення, а чеська літературна
театр (німецький, але в н ь о м у в і д б у в а л и с я а м а т о р с ь к і виста¬ мова поступово посіла чільні позиції в громадському житті. Так,
ви чеською мовою), в 1802 р. — Празький технічний інсти¬ з 1796 р . Ф. Пелцл видавав чеською мовою "Хроніку Чехії", в
тут, у 1810 р. — Празька консерваторія. я к і й у з а г а л ь н и в у с і с в о ї п о п е р е д н і д о с л і д ж е н н я з ч е с ь к о ї істо¬
П р а ц і ч е с ь к и х та н і м е ц ь к и х у ч е н и х того періоду н е с л и на ріографії. Це видання незабаром перетворилося на справді
собі в і д б и т о к суто н а у к о в о - т е о р е т и ч н о г о інтересу, видавали¬ народну книгу й сприяло процесові формування національ¬
с я л а т и н с ь к о ю і н і м е ц ь к о ю м о в а м и . Т а к , п а т е р Г. Добнер (1719— н о - і с т о р и ч н и х п о ч у т т і в т а с в і д о м о с т і с е р е д р і з н и х в е р с т в сус¬
1790) підготував зібрання джерел з історії Чехії в 6 томах і пільства.
зробив латинський переклад "Чеськоїхроніки" В. Гаєка з ко¬ На межі XIX ст. в культурному житті чеських земель фор¬
ментарями. П р о ф е с о р П р а з ь к о г о у н і в е р с и т е т у Ф. Пелцл (1734— мується романтичний напрям, під впливом якого сильний по¬
1801) у 1774 р . в и д а в б а г а т о т о м н у " І с т о р і ю Ч е х і ї з д а в н і х ча¬ штовх дістала ідея слов 'янського єднання. Згодом ці т е н д е н ц і ї в
сів" та "Історію німців у Чехії" (німецькою мовою). Вчені чеському національному Відродженні стимулювали розпад На¬
підготували видання багатьох історичних джерел, написаних полеонівської імперії, об'єднавчий рух у н і м е ц ь к и х землях і
у дусі п р о с в і т н и ц т в а , та п р а ц ь , присвячених королям Вацла¬ сприяли піднесенню впливу Росії в Є в р о п і . Р у с о ф і л ь с т в о бу¬
ву IV т а К а р л у IV. ло складовою формування теорії слов'янського єднання. У
Одним із п р о в і д н и х д і я ч і в ч е с ь к о ї к у л ь т у р и , що належать 1806 р. чеські "будителі" започаткували видання журналу
до "будителів", є абат Йосеф Добровський (1753-1829). Він "Гласател ческі", головним редактором якого став Я. Неєдли
видав низку критичних досліджень з історії д а в н ь о ї Чехії та (1776-1843). Знаменною подією стало відкриття в Празі у
слов'янства взагалі. Й. Д о б р о в с ь к и й багато з р о б и в для орга¬ 1818 р . Музею Королівства Чеського.
н і з а ц і ї н а у к о в о г о ж и т т я Ч е х і ї , але н а й в а ж л и в і ш и м є й о г о вне¬ О д н и м із в и з н а ч н и х д і я ч і в ч е с ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о Відро¬
сок у ф о р м у в а н н я нової чеської мови. Незважаючи на досить дження є Йосеф Юнгман (1773—1847). Випускник Празького
скептичне с т а в л е н н я до молодої генерації чеських патріотів університету, високоосвічена людина, яка володіла багатьма
та п е в н і с у м н і в и щ о д о п е р с п е к т и в н о с т і ч е с ь к о ї м о в и й літе¬ європейськими мовами, Й. Юнгман у своїх працях обмежував
ратури, Й. Д о б р о в с ь к и й своїми п р а ц я м и ("Історія чеської м о в и поняття чеського народу та чеської національної культури ли¬
та л і т е р а т у р и " , "Чеська граматика" тощо) об'єктивно сприяв ше тими верствами населення, які користувалися чеською мо¬
їхньому розвитку. вою. Саме цю концепцію с п р и й н я л а й п і д т р и м а л а н о в а гене¬
Відродженню чеської мови сприяла діяльність директора рація чеських патріотів. Й. Юнгман виступав як публіцист,
празьких, а згодом і всіх г і м н а з і й Чехії Франтішека Прохазки перекладач творів західноєвропейських п и с ь м е н н и к і в , напи¬
(1749-1809), який зробив вагомий внесок у видання багатьох сав "Історію чеської літератури", видав "Чесько-німецький
чеських літературних пам'яток. Ф. Прохазка також переклав с л о в н и к " у 5 т о м а х . У в е с ь в і л ь н и й від л і т е р а т у р н о ї д і я л ь н о с т і
чеською Новий Заповіт. час він п р и с в я ч у в а в б е з к о ш т о в н о м у в и к л а д а н н ю ч е с ь к о ї мо¬
Важливу роль на цьому етапі чеського н а ц і о н а л ь н о г о Від¬ ви. Й. Ю н г м а н обирався деканом, а згодом і ректором Пра¬
родження відігравали "будителі"— публіцисти і видавці. На¬ зького університету.
приклад, син кравця, випускник Празького університету Багато сил справі національного виховання чехів віддав
М. Крамеріус (1753-1808) з 1785 р . в и д а в а в г а з е т у ч е с ь к о ю мо¬ Франтішек Полоцький (1798—1876), котрий досить тривалий
вою " Ш а н ф е л ь д с ь к і н о в и н и " . У 1790 р . в і н з а с н у в а в у П р а з і час о б і й м а в посаду і с т о р і о г р а ф а Ч е с ь к о г о к о р о л і в с т в а . Завдя¬
видавництво "Чеська енциклопедія ", навколо якого згуртува ¬ ки своєму розуму та ш и р о к і й освіті він уже в молоді роки
лися провідні чеські діячі науки та культури. М. Крамеріус вважався впливовою постаттю у в и з в о л ь н о м у русі. У 1827 р .
протягом вісімнадцяти років видавав чеською мовою часопис він заснував д в о м о в н и й "Часопис Чеського музею ", згуртував¬
"Вітчизняні новини", а також разом з Ф. Прохазкою сприяв ши навколо себе т а л а н о в и т и х ч е с ь к и х учених і літераторів. У
насиченню книжкового ринку багатьма виданнями чеської 1831 р . Ф . П а л а ц ь к и й с т а в о д н и м і з з а с н о в н и к і в " М а т и ц і Ч е ¬
та і н о з е м н о ї перекладної літератури. ської". Я к секретар К о р о л і в с ь к о г о т о в а р и с т в а н а у к Чехії Ф. Па-
Завдяки цілеспрямованій діяльності видавців чеська книга лацький сприяв його поступовому переходу на національні

398 399
позиції. У 1836 р . н і м е ц ь к о ю м о в о ю з ' я в и л а с я д р у к о м перша віть вважалося за можливе створення спільної слов янської лі¬
книга п'ятитомної "Історії чеського народу в Чехії та Мора­ тературної мови, висувалася концепція слов 'янського єднання.
вії", а у 1848 р . — ч е с ь к о ю . П р а ц я Ф. П а л а ц ь к о г о , щ о грунту­ Уперше її о б г р у н т у в а в Ян Коллар (1793—1852). Будучи пропо¬
валася на ш и р о к о м у колі першоджерел (події в и к л а д а л и с я до в і д н и к о м п р о т е с т а н т с ь к о ї г р о м а д и в П е ш т і , в і н н а п и с а в пое¬
1526 р.), по суті була п е р ш о ю науковою історією чеського му "Донька слави" (1824), у котрій пророкував можливість
народу. В о д н о ч а с у ч е н и й н а м а г а в с я брати участь у різних сфе­ зникнення слов'янських народів, чий порятунок уможлив¬
рах г р о м а д с ь к о г о ж и т т я : п і к л у в а в с я п р о т е а т р ; р о б и в усе м о ­ л ю в а л о л и ш е з г у р т у в а н н я всіх с л о в ' я н . П о е м а набула надзви¬
жливе для того, щоб провідні чеські вчені залишалися на Ба­ чайної популярності серед чеських патріотів і стала справж¬
тьківщині; прагнув перетворити Прагу на "слов'янські Афі­ нім "Євангелієм всеслов'янства". Однак запропонована
ни"; уклав та видав чеський науковий словник. За його Я. Колларом концепція культурного слов'янського єднання
самовіддану діяльність сучасники визнавали Ф. Палацького не м а л а п о л і т и ч н о г о характеру і була т і л ь к и першою програ¬
вождем чеського народу. мою зближення всіх с л о в ' я н у ц а р и н і культури.
Посиленню в і д ч у т т я с л о в ' я н с ь к о ї с п і л ь н о с т і в ч е с ь к о м у су¬ В а ж л и в у р о л ь у ф о р м у в а н н і н а ц і о н а л ь н о - п а т р і о т и ч н о ї дум¬
спільстві сприяла діяльність Павла Йосефа Шафарика (1795 — ки в 30-40-ві роки XIX ст. відігравали часописи: "Квяти"зг.
1861). Він був с и н о м протестантського священика-словака, редакцією драматурга Й. Тила (1808-1856) та "Чеська бджо¬
п р е д к и я к о г о н а л е ж а л и д о " Ч е с ь к и х б р а т і в " , в и г н а н и х із Б о ­ ла" за редакцією поета Ф. Челаковського (1799-1852), а з
гемії. П. Шафарика виховували на збережених у родині гу­ 1846 р . — поета-сатирика К. Гавличека-Боровського (1821-1856).
ситських традиціях. З г о д о м в і н з д о б у в освіту в Є н с ь к о м у уні­ У с і р а з о м в о н и б р а л и у ч а с т ь у в и д а н н і є д и н о ї д о з в о л е н о ї вла¬
верситеті. П.Шафарик п р а ц ю в а в п р о ф е с о р о м гімназії в Но­ дою чеської газети "Празькі новини". З ім'ям К. Гавличека-
вому Саді. Його монографія "Історія слов 'янської мови та Боровського пов'язане обгрунтування політичної програми
літератури всіма наріччями" (1826), пронизана ідеалізацією чеських лібералів — теорії австрославізму, яка передбачала
первісного слов'янства, набула ш и р о к о ї популярності в Цент¬ перетворення Австрійської імперії на федеративну конститу¬
р а л ь н о - С х і д н і й Європі. За п і д т р и м к и чеських патріотів П. Ша- ц і й н у м о н а р х і ю з н а д а н н я м а в т о н о м і ї чехам та і н ш и м народам.
фарик переїхав до Праги, де прилучився до національного Уже в той час у лібералів з'явилися опоненти на лівому
руху. У своїй праці "Слов'янські старожитності" (1837), в ф л а н з і н а ц і о н а л ь н о г о р у х у , я к и й в і д б и в а в н а с т р о ї п е в н о ї час¬
якій він в и к о р и с т а в метод порівняльно-історичного аналізу, тини інтелігенції, с е л я н та р о б і т н и к і в . Місцем зосередження
П. Шафарик обгрунтував індоєвропейське походження слов 'ян, цих сил з 1845 р . став т а є м н и й гурток "Чеський ріпіл", до
показав їхній внесок у світову історію. Дослідження вченого, с к л а д у я к о г о в х о д и л и п у б л і ц и с т и А". Сабіна (1813-1877), Є.Ар-
щ о с п р и й м а л о с я я к е н ц и к л о п е д і я с л о в ' я н о з н а в с т в а , п і с л я пе¬ нольд (1800-1869), Й. Фріч (1829-1891) та і н . Розуміючи зна¬
р е к л а д у є в р о п е й с ь к и м и м о в а м и п р и н е с л о й о м у з а с л у ж е н у сла¬ чення національних гасел, члени гуртка н а м а г а л и с я поєднати їх
ву. З н а ч н и й р о з г о л о с д і с т а л а п р а ц я П . Ш а ф а р и к а "Слов 'янська з гаслами соціальними. Прибічники радикальних поглядів праг¬
етнографія " ( 1 8 5 2 р . ) , у я к і й м і с т и л и с я о с н о в н і з н а н н я з істо¬ нули використовувати для п р о п а г а н д и різні культурно-просвітні
рії, к у л ь т у р и і с т а т и с т и к и с л о в ' я н с ь к и х н а р о д і в , о к р е м а карта о с е р е д к и та о б ' є д н а н н я . О д н а к ї х н я з а г а л ь н а і д е й н а та органі¬
подавала ареал р о з с е л е н н я слов'ян. заційна слабкість не дала змоги радикалам посісти скільки-
В і д е о л о г і ї у ч а с н и к і в н а ц і о н а л ь н о г о руху ч і л ь н е м і с ц е по¬ небудь помітне місце в проводі в и з в о л ь н о г о руху.
сідала теза про належність чехів до великої слов'янської роди­
ни. І с т о р и ч н і у м о в и та с т а н с п р а в у Є в р о п і в 20-ті р о к и X I X ст. СУСПІЛЬНО- Уже н а п р и к і н ц і п р а в л і н н я Й о с и ф а II в
(там п о л і т и ч н о д о м і н у в а л а Р о с і я ) с п р и я л и у с в і д о м л е н н ю знач¬ ЕКОНОМІЧНИЙ Австрійській імперії розпочався процес
ною частиною чеського суспільства власної етнічної само¬ РОЗВИТОК переродження "освіченого абсолютизму"
бутності. Спираючись на результати історичних досліджень, ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ в консервативну монархію, який завер¬
активісти національного руху у с в о ї й п р о п а г а н д и с т с ь к і й ді¬ шився за правління імператора Фран¬
яльності робили наголос на мовну близькість усіх слов'ян¬ ца II ( 1 7 9 2 - 1 8 3 5 ) . Уособленням австрійської державної сис¬
ських мов з чеською. У середовищі інтелігенції в той час на­ теми, котрою керували п о л і ц і я та ч и н о в н и к и , після завер-

400 401
26 — 3-2764
шення Віденського конгресу став міністр з а к о р д о н н и х справ о с р ц я і т р о х и з г о д о м П р а г и в 20-х р о к а х в и н и к л о машинобу¬
(1809-1821) і канцлер уряду (1821-1848) князь К. Меттер- дування. У 1836 р . н а В і т к о в и ц ь к и х з а л і з о п л а в и л ь н я х спору¬
ніх — Віннебург (1773-1859), хоча г о л о в н и м натхненником сис­ дили першу коксову піч, з якої р о з п о ч а в с я п р о ц е с технологі¬
теми виступав сам монарх. чної модернізації виробництва заліза. Нові виробничі тех¬
Після смерті імператора К. Меттерніх залишався провід­ нології, що в ту п о р у тільки зароджувались, торували собі
н о ю ф і г у р о ю в а в с т р і й с ь к і й п о л і т и ц і аж до р е в о л ю ц і й н и х по­ ш л я х у хімічній галузі та у в и р о б н и ц т в і п р о д у к т і в харчування.
дій 1848 р . , о с к і л ь к и і м п е р а т о р Ф е р д і н а н д І ( 1 8 3 5 - 1 8 4 8 ) п о с т і й ­ Повільно утворювалася нова транспортна система, котра
но хворів і не брав а к т и в н о ї участі в д е р ж а в н и х справах. м а л а у с у н у т и в і д і р в а н і с т ь Чехії від з о в н і ш н ь о г о світу, а т а к о ж
Політична філософія канцлера К. Меттерніха виходила з пожвавити внутрішні зв'язки. Шосейні шляхи з'єднали Пра¬
досвіду з м а г а н ь з р е в о л ю ц і й н о ю та н а п о л е о н і в с ь к о ю Франці¬ гу з у с і м а н а й в а ж л и в і ш и м и п у н к т а м и ч е с ь к и х з е м е л ь . У 1832 р .
єю і грунтувалася на п е р е к о н а н н і , що будь-яка глибока ре­ стала д о ладу п е р ш а к і н н а з а л і з н и ц я від Ч е с ь к е Будейовіце до
форматорська діяльність — це наближення до революції та Ліпця, в 1836 р . — в і д П р а г и д о Л а н і в . Перша залізниця на
відхід від т р а д и ц і й н и х і с т и н і с т а б і л ь н о с т і "вічного правопо­ паровій тязі з'єднала у 1839 р . Відень з Брно. Потім були
рядку". споруджені також залізниці від Праги до Оломоуца (1845),
Політичною вимогою суспільного життя держави визна¬ від П р а г и д о Д р е з д е н а ( 1 8 5 1 ) . В и н и к л о в и р о б н и ц т в о л о к о м о ¬
валася усталеність відносин, а сенсом в л а д н о ї та адміністра¬ тивів, вагонів, залізничного о б л а д н а н н я . Р о з в и т о к транспор¬
тивної діяльності — запобігання всім можливим с п р о б а м її ту с п р и я в з м і ц н е н н ю є д и н о г о в н у т р і ш н ь о г о р и н к у товарів та
п о р у ш и т и . П р о т е п а н і в н а еліта не н а в а ж у в а л а с я с к а с у в а т и ос­ робочої сили.
новні реформи періоду "освіченого абсолютизму". Навпаки,
Перша парова машина в Чехії з'явилася в 1814р., а з середи­
з а в д я к и р е а л і с т и ч н і й п о з и ц і ї р я д у ч и н о в н и к і в - й о с и ф і с т і в сти¬
ни 20-х р о к і в X I X ст. у м а ш и н о б у д і в н и х м а й с т е р н я х їх с т а л и
х і й н а і н д у с т р і а л і з а ц і я та м о д е р н і з а ц і я не припинялися.
виробляти для внутрішнього ринку. В 1841 р . т у т у ж е ф у н к ц і ¬
На початку XIX ст. Австрійська держава приєдналася до онувало понад 150 п а р о в и х м а ш и н . Я к п а л и в о у ч е с ь к і й п р о ¬
інших європейських країн, де відбувалися динамічні зміни у ви­ мисловості переважно використовували буре вугілля та кокс.
робничо-технологічній галузі, відомі під назвою "промислова рево­ У 40-ві роки водяні млини поступово замінили на парові.
люція ". Н а с т а в ч а с п е р е х о д у в і д м а н у ф а к т у р н о г о виробництва Вдосконалювалися технології в ц у к р о в і й та п и в о в а р н і й про¬
до ф а б р и ч н о - з а в о д с ь к о г о з ш и р о к и м застосуванням машин і м и с л о в о с т і , де п о с т у п о в о в с т а н о в л ю в а л о с я с п е ц і а л ь н е облад¬
нових технологій. У чеських землях "промислова революція" нання.
п р о й ш л а такі етапи розвитку: початковий (1800-1830) — ма¬
Урбанізація в чеських землях не йшла в ногу з індустріаліза¬
шини використовувалися тільки в текстильному виробницт¬
цією. Щ е в 2 0 - х р о к а х м і с т а з д е б і л ь ш о г о і с н у в а л и у с в о ї х тра¬
ві; с е р е д и н н и й (1830-1850) — машини почали застосовувати
д и ц і й н и х м е ж а х і т і л ь к и П р а г а (89 т и с . ж и т е л і в ) т а Б р н о ( 3 4 т и с .
в харчовому виробництві, з'явилися перші залізниці; завер¬
жителів) являли собою великі населені пункти. В с і і н ш і міс¬
шальний (1850-1870) — утворилася залізнична мережа, меха-
та, за в и н я т к о м О л о м о у ц а , Л і б е р ц я , І г л а в и та Х е б а ( п о 10 т и с .
нізовувався вуглевидобуток, виникла машинобудівна проми¬
жителів), залишалися "містечками на долоні".
словість.
У сільському господарстві капіталістичні відносини розвива¬
Перше машинне прядильне виробництво виникло в 1796 р. лися повільно. В чеських землях вони стали активно виявлятися
поблизу Дечина. У 1810 р . в Чехії вже було 163 п р я д и л ь н і ма¬ лише в 40-х роках XIX ст. в окремих господарствах великих
шини, а в 1825 р . н а 81 ф а б р и ц і в и к о р и с т о в у в а л о с я близько землевласників, у яких для вирощування аграрної продукції
1700 м а ш и н . Товарне машинне виробництво текстилю роз­ застосовувалися добрива й техніка для обробітку грунту та
в и в а л о с я в П р а з і , Б р н о та н а п і в н о ч і Чехії і М о р а в і ї . За о б с я ­
збирання врожаю. Відкрилися спеціальні навчальні заклади.
гом в и р о б н и ц т в а перше місце посідав Ліберець з округою.
Розвиток середніх та д р і б н и х господарств гальмували фео¬
У другому десятиріччі XIX ст. на чеських і моравських заво­ дальні повинності. Діяв указ від 1 вересня 1793 р . , котрий
дах з'явилися перші парові двигуни. Як поки що допоміжна га¬ д о з в о л я в в и к у п із к р і п а ц т в а за о б о п і л ь н о ї з г о д и п а н а і к р і п а ¬
лузь у центрах текстильного в и р о б н и ц т в а у районі Брно, Лі- ка. За в и н я т к о м окремих районів П і в н і ч н о ї Чехії та частини
402 403
26'
М о р а в і ї , де ще п е р е д 1848 р . п а н щ и н у в и т і с н и в в и к у п , в ін¬ Головним напрямом чеського національного руху стала боро­
ших регіонах значного п о ш и р е н н я ц е я в и щ е н е н а б у л о . Лю¬ тьба за відродження та утвердження чеської мови, як найваж¬
д и , п о з б а в л е н і з а с о б і в д о і с н у в а н н я , я в л я л и с о б о ю а р м і ю де¬ ливішої етнічної ознаки. Незважаючи на п е в н і сподівання, за¬
ш е в о ї р о б о ч о ї с и л и , щ о в и к о р и с т о в у в а л а с я н а будівництві шля¬ провадити вивчення чеської м о в и в гімназіях не вдалося, не
хів, з а л і з н и ц ь та і н ш и х в и р о б н и ц т в а х , я к і н е в и м а г а л и високої були підготовлені й чеські п і д р у ч н и к и . О д н а к у ж е в 2 0 - т і ро¬
кваліфікації. ки чехи д о м о г л и с я дозволу на в и д а н н я р і д н о ю м о в о ю одного
У чеських землях швидко зростала чисельність населення: ж у р н а л у та о д н і є ї газети.
з 4,8 м л н ( 1 8 1 5 ) д о 6,5 м л н ч о л о в і к ( 1 8 4 7 ) , щ о б у л о наслідком На подальший розвиток ситуації на початку 30-х років
як промислової революції, так і поліпшення охорони здо¬ X I X ст. в ч е с ь к и х з е м л я х в п л и н у л и р е в о л ю ц і й н і події у Ф р а н ¬
ров'я. ції та п о л ь с ь к е повстання. До національного руху прилуча¬
Уже в 40-х роках XIX ст. чеські землі перетворилися на мо­ ються представники вільних професій, студенти, чиновники,
дернізований господарський осередок Габсбурзької монархії, де які об'єднуються навколо часопису "Квяти" (1834). Поразка
вироблялася третина всіх товарів. польського повстання привела до втрати колишніх ілюзій, по-
Головною соціальною суперечністю в чеському суспільст¬ в 'язаних із концепцією слов 'янського єднання. Молоді патріоти
ві в и с т у п а в а н т а г о н і з м між з е м л е в л а с н и к а м и і залежними від в і д в е р т а ю т ь с я від Росії, п і д к р е с л ю ю ч и , щ о с л о в ' я н и — ц е к о н ¬
них селянами. Найбільший виступ селян, жорстоко приду­ гломерат самобутніх народів, а тому д л я чехів в і т ч и з н о ю мо¬
шений військами, стався у М о р а в і ї (1821). С о ц і а л ь н е напру¬ жуть бути л и ш е землі Чеської корони.
ж е н н я в п р о м и с л о в о с т і м і ж р о б і т н и к а м и і п і д п р и є м ц я м и ви¬ Серед напрямів національного руху о с о б л и в е м і с ц е нале¬
л и в а л о с я в ч и с л е н н і с т р а й к и . О д н и м і з н а й з н а ч н і ш и х б у в ви¬ ж а л о ч е с ь к о м у т е а т р о в і , з н а ч е н н я я к о г о д л я п р о б у д ж е н н я на¬
ступ ткачів у Празі в червні 1844 р., коли суперечності ціональної свідомості особливо високо оцінив письменник
п е р е р о с л и в к о н ф л і к т , під час я к о г о р о б і т н и к и п о т р о щ и л и на Йосеф Тил (1808-1856). Він є а в т о р о м відомої п'єси "Фідло-
ф а б р и ц і верстати і все обладнання. вачка", поставленої у грудні 1839 р . П і д ч а с ц і є ї постановки
На початку XIX ст. зазнав змін статус чеських земель. Так, в п е р ш е п р о л у н а л а п і с н я " Д е м ї й д і м ? " , щ о з г о д о м с т а л а чесь¬
А

з 1806 р . Ч е х і я п е р е с т а л а б у т и ч а с т и н о ю С в я щ е н н о ї Римської к и м н а ц і о н а л ь н и м г і м н о м . Й . Т и л о р г а н і з о в у в а в у м і с т а х Че¬

імперії німецької нації, яку зліквідував Наполеон, і увійшла хії м а с о в і н а р о д н і з а х о д и — загальні чеські бали.
до складу Австрійської імперії, р а з о м з к о т р о ю в 1815 р . всту¬ Активісти національного руху п р о в о д и л и в різних містах
п и л а д о Н і м е ц ь к о г о с о ю з у . О д н а к п р о ц е с н а ц і о н а л ь н о г о про¬ " Ч е с ь к і ч и т а н н я " , де с п і в а л и ч е с ь к и х п і с е н ь і ч и т а л и чеські
б у д ж е н н я та з р о с т а н н я національної самосвідомості, щ о не¬ вірші. П о ш и р е н н ю в и з в о л ь н и х ідей д о п о м а г а л а д і я л ь н і с т ь То¬
задовго перед тим р о з п о ч а в с я , допоміг чехам не м и р и т и с я з вариства сприяння промисловості Чехії, в статуті я к о г о (1844)
т а к и м с т а н о м р е ч е й і с п о н у к а в н а ц і о н а л ь н у еліту з р о б и т и спро¬ підкреслювалося прагнення розширити сферу освіти народу,
бу в і д н о в л е н н я чеської державності. щоб кожний виробник, користуючись посібниками чеською
Консервативна внутрішньополітична система Габсбурзь- мовою, міг о з н а й о м и т и с я з найпередовішими методами та
кої монархії 1815-1848 рр.. що дістала назву "меттерніхівського винаходами.
абсолютизму ", в с т а н о в и л а в чеських землях особливий полі- Німці в чеських землях жили переважно в містах та в при¬
ційний стан, цензурувала пресу, контролювала п о ш т о в і від¬ кордонних регіонах. Розвиток виробництва сприяв зосереджен¬
п р а в л е н н я , п р и в а т н е ж и т т я ч е х і в . Б у л и п і д д а н і р е п р е с і я м дія¬ ню фінансового і торговельного капіталу в руках німців ще
ч і к у л ь т у р и . Т а к , у 1820 р . у в і л ь н и л и з п о с а д и п р о ф е с о р а Пра¬ до початку п р о м и с л о в о ї революції. Власті Чехії п о с т і й н о на¬
зького університету відомого філософа й математика в'язували думку про особливу придатність енергійної німець¬
Б . Б о л ь ц а н о ( 1 7 7 1 - 1 8 4 8 ) . П о л і т и ч н а о п о з и ц і я Г а б с б у р г а м охо¬ к о ї в д а ч і , п р о п е в н у з а к о н о м і р н і с т ь п а н і в н о г о с т а н о в и щ а ав¬
п и л а м а й ж е всі в е р с т в и ч е с ь к о г о с у с п і л ь с т в а . Ч і л ь н і п о з и ц і ї в стрійських німців у державі. С е р е д б о г е м с ь к и х н і м ц і в побуту¬
н а ц і о н а л ь н о м у русі п о с і д а л и п і д п р и є м ц і та і н т е л і г е н ц і я , хоча вало різне с т а в л е н н я до н а ц і о н а л ь н и х п р а г н е н ь чехів. Д е я к і з
в а к ц і я х б р а л и у ч а с т ь с т у д е н т и , ч и н о в н и к и , д у х о в е н с т в о , тор¬ н и х б у л и п р и х и л ь н и к а м и я к о м о г а ш в и д ш о г о п о н і м е ч е н н я че¬
гівці та ін. хів, і н ш і — н і м е ц ь к і л і б е р а л и — н е т і л ь к и с и м п а т и з у в а л и їх-

404 405
нім національним змаганням, а й вважали, що з чехами в Однак проекти підготовлених петицій не були ухвалені.
перспективі можна створити німецьку національну державу, Для підготовки остаточної редакції документа був створений
а ще інші н а м а г а л и с я й надалі зберігати білінгвізм. Святовацлавський комітет. 19 б е р е з н я д е п у т а ц і я к о м і т е т у від¬
У другій половині 40-х років чеський національний рух фак¬ везла до Відня петицію до імператора.
тично вже виробив власну політичну програму. Його очолювали Д о к у м е н т , я к и й п о т р а п и в д о і м п е р а т о р а Ф е р д і н а н д а І , ви¬
діячі л і б е р а л ь н о г о н а п р я м у — Ф. Полоцький, Ф. Рігер, Ф. Бра- м а г а в о б ' є д н а т и ч е с ь к і к о р о н н і з е м л і й с т в о р и т и в П р а з і спі¬
унер, А. Троян, яких об'єднувала концепція австрославізму. Со¬ л ь н и й становий сейм і уряд; надати всьому н а с е л е н н ю рівні з
ціальні п и т а н н я в програмі посідали другорядне місце, зміни дворянством і духовенством права на представництво у сей¬
в суспільному устрої т а к о ж п р о п о н у в а л и с я в австрославістсь- м і ; з а б е з п е ч и т и р і в н і с т ь ч е х і в і н і м ц і в у а д м і н і с т р а т и в н и х уста¬
кому дусі. Органом чеських національних сил була газета н о в а х і ш к о л а х та п у б л і ч н е с у д о ч и н с т в о ; п р и з н а ч а т и н а поса¬
" П р а з ь к і н о в и н и " , яку редагував К. Гавличек-Боровський. ди л ю д е й , я к і б в о л о д і л и ч е с ь к о ю та н і м е ц ь к о ю мовами; за¬
провадити свободу особи, друку, зборів, віросповідання;
РЕВОЛЮЦІЯ Настрої, що поступово поширювалися в л і к в і д у в а т и р е ш т к и ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н ш л я х о м в и к у п у дер¬
1848-1849 рр. чеському суспільстві під впливом націо- жавою повинностей селян.
У ЧЕХІЇ нально-патріотичної пропаганди, сприя¬ У Відні 13 березня вибухнула революція. Імператор відпра¬
ли активізації політичного життя. У Че¬ вив у відставку к а н ц л е р а К. Меттерніха, скасував цензуру й
ському та Моравському сеймах виникла станова опозиція, п о о б і ц я в к о н с т и т у ц і ю . Р е а к ц і є ю на чеську п е т и ц і ю став опри¬
яку не влаштовувала е к о н о м і ч н а т а н а ц і о н а л ь н а п о л і т и к а ві¬ люднений 2 3 б е р е з н я " К а б і н е т н и й л и с т " , я к и й д о з в о л я в ви¬
д е н с ь к и х в л а с т е й . Т а к , с е й м Чехії не захотів в и к о н у в а т и роль к о р и с т а н н я ч е с ь к о ї м о в и та ф о р м у в а н н я збройних загонів. У
пасивного й слухняного в и к о н а в ц я урядових розпоряджень і Празі почалося формування Національної гвардії. Один і з її
виступив з вимогами надати депутатам право визначати нові загонів — Академічний легіон — складався зі студентів. Але
податки, збільшити представництво мішан у сеймі, призна¬ серед чехів з а п а н у в а л о розчарування, оскільки імператор не
чати до гімназій викладачів чеської мови тощо. дав ствердної відповіді на вимогу державної єдності чеських
Серед проблем, що перебуваїїи на той час у центрі уваги че­ земель.
ського суспільства й вимагали якнайскорішого розв 'язання, бу­ У Чехії в р е в о л ю ц і й н и х в и с т у п а х б р а л и участь ш и р о к і на¬
ли: рівність чехів і німців, уладнання відносин в аграрній сфері, родні маси. Особливою організованістю позначалися висту¬
врегулювання соціально-економічного становища міського насе¬ пи робітників, які голосно заявили про свої права. Так, у
лення. березні 1,2 т и с . п р а з ь к и х т е к с т и л ь н и к і в в и с т у п и л и з в и м о г о ю
П і с л я п е р ш и х п о в і д о м л е н ь п р о р е в о л ю ц і й н і події у Фран¬ поліпшити житлові умови і встановити 10-годинний робочий
ції в П р а з і активізувалося політичне життя. 11 березня 1848р. день. Посилилася боротьба селян. У багатьох місцях селяни
в Празі, на Святовацлавській площі, відбулися збори представ¬ відмовлялися виконувати повинності, спалювали урбаріальні
ників чеських і німецьких політичних сил радикального і лібе¬ книги*, вирубували панські ліси, захоплювали пасовиська й
рального напряму. Так, чеські радикали вимагали прийняття вимагали розподілу поміщицької землі.
конституції, р о з ш и р е н н я виборчих прав, скасування панщи¬ З б о р и С в я т о в а ц л а в с ь к о г о к о м і т е т у 29 б е р е з н я підготували
ни, забезпечення свободи слова, зборів, гарантій особистої другу п е т и ц і ю з вимогами чехів до і м п е р а т о р а . 8 квітня влада
б е з п е к и , с в о б о д и в і р о с п о в і д а н н я , з а п р о в а д ж е н н я ч е с ь к о ї мо¬ мусила погодитися на створення в Празі вищих державних уста¬
ви у с у д о ч и н с т в і та ш к і л ь н и ц т в і , вирішення соціальних пи¬ нов Чеського королівства, запровадження широкого виборчого
т а н ь т о щ о . Ч е с ь к і л і б е р а л и т а к о ж підготували д о к у м е н т , у яко¬ права на виборах до сейму, визнання рівності чеської і німецької
му п р о п о н у в а л и створити єдиний с е й м Чехії, М о р а в і ї т а Сі¬ мов. Панщину на всій території імперії скасував спеціальний
лезії, н а д а т и в и б о р ч і п р а в а всім в е р с т в а м н а с е л е н н я , скасувати п а т е н т від 28 б е р е з н я . Проголошувалася також свобода друку
п а н щ и н у та п р и в і л е ї ш л я х т и , зрівняти чеську мову з німець¬
к о ю , в с т а н о в и т и с в о б о д у д р у к у , з б о р і в та в і р о с п о в і д а н н я , ско¬ * Описи (подібні до кадастрів), які складалися місцевими властями;
ротити с т р о к служби в армії, з м е н ш и т и п о д а т к и та ін. включали податки та інші д о х о д и публічно-правового характеру.

406 407
та в і р о с п о в і д а н н я , з н и ж у в а л и с я п о д а т к и н а в и р о б н и ц т в о про¬ демонстрацію. Негативною була р е а к ц і я й угорського уряду,
дуктів харчування. я к и й зробив спробу переконати частину слов'ян відмовитися
Якщо чехи в цілому сприятливо п о с т а в и л и с я до відповіді від участі в р о б о т і з'їзду й д о м а г а в с я од В і д н я й о г о заборони.
на петицію, то німці в чеських землях не тільки виступили про¬ П р о г р а м а р о б о т и з'їзду п е р е д б а ч а л а о б г о в о р е н н я т а к и х пи¬
ти певних вимог, а й вимагали приєднання чеських та австрій¬ т а н ь : п р о з н а ч е н н я та в з а є м о в і д н о с и н и с л о в ' я н у Австрійсь¬
ських теренів до Німеччини. Це не відповідало інтересам Авс¬ кій імперії; п р о с т а в л е н н я с л о в ' я н до і н ш и х народів монархії;
трійської імперії, тому віденська влада прагнула співпрацю¬ про ставлення австрійських слов'ян до інших слов'янських
вати з чеськими лібералами, які виступали за збереження народів; про с т а в л е н н я д о всіх і н ш и х є в р о п е й с ь к и х народів.
Габсбурзької монархії. Так, Ф. Палацький вважав, що ство¬ На з ї'зд прибуло понад 300 делегатів з різних слов 'янських зе¬
рення об'єднаної Німеччини призведе до розпаду Габсбурзь- мель монархії. Більшість учасників форуму н а л е ж а л а до лібе¬
к о ї м о н а р х і ї — г а р а н т а б е з п е к и всіх н а р о д і в , щ о в х о д и л и д о її р а л ь н о ї т е ч і ї , а л е б у л и й р а д и к а л и в і д " Ч е с ь к о г о Р е п і л у " , 35 де¬
складу. У відкритому листі до Ф р а н к ф у р т с ь к о г о парламенту, легатів репрезентували аристократів. Д о п о р я д к у д е н н о г о з'їзду
куди з а п р о с и л и і й о г о , в і н з а я в и в , щ о т і л ь к и А в с т р і й с ь к а ім¬ було в н е с е н о питання про підготовку "Маніфесту" і петиції
перія спроможна забезпечити вільний національний розви¬ до імператора, про можливість утворення союзу слов'ян.
ток чехів та і н ш и х слов'янських народів. Ця позиція, якої "Маніфест до європейських народів " — єдиний ухвалений
дотримувалася більшість чеських лібералів і радикалів, загос¬ на з'їзді д о к у м е н т — являв собою компромісний варіант на
т р и л а ч е с ь к о - н і м е ц ь к і в і д н о с и н и й ф о р м а л ь н о р о з к о л о л а спо¬ основі декількох проектів, підготовлений Ф. Палацьким. У
чатку є д и н и й рух. У т о й ч а с , коли а в с т р і й с ь к о - н і м е ц ь к а лі¬ ньому містилися гасла рівності н а ц і й ("природного п р а в а на¬
беральна ідеологія, що народжувалася, в багатьох випадках р о д і в н а н а ц і о н а л ь н у с в о б о д у " ) , п р о г о л о ш у в а в с я п р и н ц и п со¬
спиралася на "йосифінську" спадщину й підкреслювала на¬ ціальної рівності й засуджувалися станові привілеї. Поряд із
самперед загальні аспекти державно-політичної перебудови цим у "Маніфесті" й особливо у проекті петиції імператору,
Центральної Європи, чеські ліберали висували здебільшого я к и й так і не було з а т в е р д ж е н о у з в ' я з к у з п е р е д ч а с н и м завер¬
національні вимоги. ш е н н я м з ' ї з д у , п р о в о д и л а с я і д е я з б е р е ж е н н я А в с т р і й с ь к о ї ім¬
10 квітня 1848 р. Святовацлавський комітет у Празі було перії у вигляді к о н с т и т у ц і й н о г о союзу рівноправних народів
перетворено на Національний. До його складу ввійшло 100 зде¬ під с к і п е т р о м династії Габсбургів. Принцип побудови авст¬
б і л ь ш о г о л і б е р а л ь н о та к о н с е р в а т и в н о н а л а ш т о в а н и х політи¬ р і й с ь к о ї ф е д е р а ц і ї в д о к у м е н т а х з'їзду д е т а л ь н о не розглядав¬
ків. Комітет висловив негативне с т а в л е н н я д о в и б о р і в депу¬ с я . 12 ч е р в н я , п і с л я п о ч а т к у п о в с т а н н я в П р а з і , Слов'янський
татів Франкфуртського парламенту, через що вибори відбу¬ з'їзд закрився.
л и с я тільки в німецьких округах. П о в с т а н н я спалахнуло р а п т о в о . З н а ч н о ю м і р о ю й о г о спри¬
П і д г о т о в к а д о в и б о р і в у Ф р а н к ф у р т с ь к и й п а р л а м е н т , а та¬ ч и н и в д е м о н с т р а т и в н и й в і й с ь к о в и й в и ш к і л 4 0 - т и с я ч н о г о гар¬
кож посилення у зв'язку з цим войовничих настроїв серед н і з о н у П р а г и , я к и й з д і й с н ю в а в с я за н а к а з о м й о г о командува¬
і д е о л о г і в п а н г е р м а н і з м у с п о н у к а л и ч е с ь к и х , с л о в а ц ь к и х , хор¬ ча — к н я з я В. В і н д і ш г р е ц а . Празькі студенти, зібравшись на
в а т с ь к и х т а і н ш и х с л о в ' я н с ь к и х п о л і т и к і в д о з г у р т у в а н н я . 2 чер¬ мітинг 11 червня, зажадали виведення в і й с ь к із м і с т а взагалі.
вня 1848 р. в Празі розпочав роботу Слов 'янський з їзд, який Незабаром у різних районах Праги відбулися напади вояків
становив певну альтернативу Франкфуртському парламенту й на робітників і студентів. У відповідь стихійно формувалися
розглядався як прообраз майбутнього слов янського наддержав­ з а г о н и о п о р у , с п о р у д ж у в а л и с я б а р и к а д и . У б о й о в и х д і я х бра¬
ного союзу. л и участь р а д и к а л ь н о н а л а ш т о в а н і л ю д и , н е з а л е ж н о від наці¬
Віденський уряд з а б о р о н и в с к л и к а н н я загальнослов'янсь¬ ональної приналежності. Однак німецькі газети трактували
кого з'їзду, але не заперечував проти зборів представників події на вулицях Праги я к в и с т у п и чехів п р о т и німців, а дії
австрійських слов'ян. Австрославізм організаторів конгресу В. В і н д і ш г р е ц а видавали за героїчні. Реакційну роль під час
р о з г л я д а в с я п р и д в о р і я к п е р е д у м о в а в и к о р и с т а н н я з'їзду п р о т и повстання відіграла "Тимчасова урядова рада", утворена 7 червня.
революційних сил. Однак австрійська преса різних напрямів її о ч о л и в земський президент граф Л. Тун. До складу Ради
в и с т у п и л а п р о т и ідеї з ' ї з д у , в б а ч а ю ч и в н ь о м у панславістську в в і й ш л и провідні ч л е н и Н а ц і о н а л ь н о г о комітету — Ф. Палаць-

408 409
 кий, Ф. Рігер, Ф. Б р а н д е р та ін. О д н а к д л я ч е с ь к и х лібералів ия слов'ян. Однак після остаточного придушення революції
п о в с т а н н я в и я в и л о с я ц і л к о в и т о ю н е с п о д і в а н к о ю й н е впису¬ централістично-абсолютистську систему було відновлено, а
валося в їхню стратегію дій. Тому вони своїм авторитетом і к о н с т и т у ц і я так і не набула чинності.
н а м а г а л и с я в п л и н у т и н а с т у д е н т і в , щ о б ті п р и п и н и л и о п і р . З
15 червня австрійські війська обстрілювали С т а р е м і с т о з важ¬ РОЗВИТОК Розвиток чеської культури в першій по-
ких гармат, там розпочалися пожежі. 17 червня повстанці ка¬ ЧЕСЬКОЇ ловиніХІХст. ознаменувався відроджен-
пітулювали. КУЛЬТУРИ ням чеської мови та літератури, успіха¬
Одна з основних причин поразки Празького повстання поля¬ ми національного театру й образотвор¬
гала в тому, що німці і чеські ліберали відмовили йому в підтри¬ чого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською
мці, вбачаючи у виступі лише "панславістську змову ". Утім ре¬ мовою.
волюційних вибух за своїм змістом був суто політичним, Ч е с ь к е н а ц і о н а л ь н е В і д р о д ж е н н я я в л я л о с о б о ю з а х и с н у ре¬
о с к і л ь к и в ньому брали участь як чехи, так і окремі німці. акцію на асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзь-
Після поразки повстання в П р а з і було з а п р о в а д ж е н о во¬ к і й м о н а р х і ї . П р и р о д н о ю о с н о в о ю з а х и с т у н а ц і о н а л ь н и х куль¬
єнний стан: війська оточили підприємства, безробітних ви¬ турних традицій в и с т у п а л и м і л ь й о н и л ю д е й у Чехії, Моравії,
слали з міста, а студентів-учасників заарештували. Однак за Сілезії, я к і р о з м о в л я л и р і д н о ю м о в о ю . С а м е з н а р о д н и х дже¬
межами Чехії р е в о л ю ц і я тривала. Був с к л и к а н и й парламент, рел, віри в їхню ж и т т є з д а т н і с т ь насамперед черпали силу й
я к и й з а к о н о м від 7 в е р е с н я 1848 р . с к а с у в а в п а н щ и н у , надав¬ натхнення захисники чеської мови. Так, хранитель Оломоу-
ш и с е л я н а м г р о м а д я н с ь к і п р а в а та п р а в о в л а с н о с т і н а з е м л ю . цької бібліотеки Я. Ганке в 1783 р . в и д а в н і м е ц ь к о ю мовою
Шляхта на отримані як викуп за п а н щ и н у кошти відтепер "Рекомендації з використання чеської мови та літератури".
мала змогу господарювати капіталістичним способом. Саме Наукову розробку проблеми чеської мови здійснювали Й. До-
остаточне скасування феодальної залежності с е л я н с т а л о го¬ б р о в с ь к и й та Й . Юнгман.
ловним здобутком революції. Співіснування чехів і н і м ц і в у ч е с ь к и х з е м л я х на початку
Після придушення за д о п о м о г о ю р о с і й с ь к и х в і й с ь к угор¬ X I X ст. щ е н е н а б у л о х а р а к т е р у в і д в е р т о ї к о н ф р о н т а ц і ї . Твор¬
ського повстання наприкінці жовтня 1848 р . в моравському чість н і м е ц ь к о м о в н и х та ч е с ь к о м о в н и х діячів культури про¬
місті К р о м е р ж и ж з і б р а в с я з а г а л ь н о і м п е р с ь к и й п а р л а м е н т . Йо¬ ходила паралельно, а при висвітленні історичних тем вона
го г о л о в н и м з а в д а н н я м була п і д г о т о в к а к о н с т и т у ц і ї , в розро¬ навіть перепліталася. Однак більшість чеських науковців пу-
бці якої брала участь група чеських лібералів під проводом I блікувала свої праці н і м е ц ь к о ю мовою і лише згодом пере¬
Ф. Палацького. 2 грудня 1848 імператор Фердінанд І зрікся пре­ кладала деякі з них чеською.
столу на користь свого небожа, 18-річного Франца Йосифа. З н а ч н и й в н е с о к у р о з в и т о к ч е с ь к о ї м о в и т а л і т е р а т у р и зро¬
До березня 1849 р . п р о е к т к о н с т и т у ц і ї б у в підготовлений, б и в Ф. Челаковський (1799-1852), я к и й після закінчення Пра¬
але 7 б е р е з н я і м п е р а т о р р о з п у с т и в п а р л а м е н т , а до Кромер- зького університету став редактором чеськомовної газети
ж и ж а увів в і й с ь к а . Це в и к л и к а л о н е в д о в о л е н н я в Чехії. Сту¬ "Празькі новини"; викладав чеську мову у Празькому та в
денти створили в Празі Революційний комітет, який разом із інших університетах. У чеській літературі він відомий як по-
радикальними силами в Німеччині і Австрії р о з п о ч а в підго¬ ет-романтик, популярності в народі зажили його збірки
товку до спільного виступу. О д н а к австрійська влада викрила " В і д л у н н я р у с ь к и х п і с е н ь " (1829) та " С т о л и с т а т р о я н д а " (1840).
плани змовників і 10 т р а в н я п р о в е л а м а с о в і а р е ш т и . У Празі П о е т з а л и ш и в по собі цілу ш к о л у п о е т і в - п о с л і д о в н и к і в . Відо¬
знову було запроваджено воєнний стан, що діяв до 1853 р. м и м п о е т о м ц ь о г о п е р і о д у є К. Марка, ч и я л і р и к о - е п і ч н а по¬
П і с л я у с п і ш н о г о н а с т у п у а в с т р і й с ь к и х в і й с ь к п р о т и угор¬ ема " М а й " відкрила нову добу в чеській поезії.
ських революційних сил імператор Франц Йосиф 7 березня О р и г і н а л ь н о в и к о р и с т о в у в а в н а р о д н у т в о р ч і с т ь у с в о ї х вір¬
1849 р. октруїрував (запровадив) конституцію. У ній проголо¬ шах К. Ербен (181 1-1876). Майбутній поет закінчив Празь¬
шувалася неподільна конституційна австрійська спадкова мо¬ кий університет і працював архіваріусом у Ч е с ь к о м у Націо¬
нархія, а також рівність усіх націй, що входили до складу імпе¬ н а л ь н о м у музеї, а п о т і м у Г о л о в н о м у П р а з ь к о м у архіві. Бага¬
рії. Конституція стала відповіддю на автономістські прагнен- то і с т о р и ч н и х д ж е р е л , які він зібрав, опубліковано в серіях

410 411
"Архіву Ч е с ь к о г о " . К. Е р б е н був е т н о г р а ф о м , перекладачем, часу є Я. Пуркіне (1787-1869) — фізіолог, який здійснив у
істориком, літератором. Й о г о п е р у н а л е ж а т ь д р а м а т и ч н і тво¬ своїй галузі н и з к у е п о х а л ь н и х в і д к р и т т і в . З 1823 р . в і н обій¬
ри, романтичні балади, пройняті патріотичним духом. мав п о с а д у професора фізіології в університеті Вроцлава. У
Особливе місце в чеській літературі посідає К. Гавличек- 1850 р . Я . П у р к і н е п о в е р н у в с я д о Чехії, став п р о ф е с о р о м Пра¬
Боровський — автор багатьох сатиричних віршів, спрямова­ зького університету, о р г а н і з у в а в тут і н с т и т у т ф і з і о л о г і ї , вида¬
них проти к а т о л и ц и з м у та б ю р о к р а т і ї . Найвідомішою є його вав н а у к о в и й ж у р н а л " Ж и в а " й б р а в а к т и в н у у ч а с т ь у г р о м а д ¬
поема "Хрещення Св. Володимира". ській діяльності.
За формою та змістом художні твори, написані чеською В архітектурі панував класицизм. Розвиток економіки спри¬
м о в о ю в п е р ш і й п о л о в и н і X I X ст., в і д п о в і д а л и в и м о г а м роман¬ яв перебудові міст за м о д е р н и м и зразками. У Празі знесено
тизму, який літератори застосовували як засіб перетворення кріпосні мури й укріплення, з'явилися н а б е р е ж н і т а бульва¬
світу, з м а л ь о в у ю ч и д а л е к е від д і й с н о с т і і д е а л ь н е середовище. ри, споруджувались ампірні будівлі, мости через Влтаву, за¬
Особливо поширені б у л и т в о р и п р о г е р о ї ч н у м и н у в ш и н у че¬ кладалися парки.
ського народу та с л о в ' я н с ь к и й д е м о к р а т и з м . Н а р о д в о н и вва¬
жали охоронцем головних духовних цінностей і мови.
У Чехії в п е р ш і й п о л о в и н і X I X ст. д и н а м і ч н о розвивалася РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т.
журналістська справа. Перша газета чеською мовою з'явила¬ ЛІТЕРАТУРА М о с к в а , 1 9 9 6 . Т. 1.
ся в 1719 р . й в и х о д и л а м а й ж е д о к і н ц я с т о л і т т я . ї ї останній Костюшко И. И. Аграрная р е ф о р м а 1 8 4 8 г. в
редактор — В. Крамеріус — заснував власну "Патріотичну га­ Австрии. М о с к в а , 1 9 9 3 .
зету Крамеріуса" (1791-1825), на шпальтах якої чільне місце Краткая история Ч е х о с л о в а к и и . Москва,
в і д в о д и л о с я з а х и с т о в і ч е с ь к о ї м о в и й р о з в и т к о в і ч е с ь к о ї куль¬ 1988.
т у р и . Від 20-х р о к і в X I X ст. в и д а в а л а с я п е р ш а ч е с ь к а п о л і т и ч ­ Кузьмин М. Н. Ш к о л а и о б р а з о в а н и е в Ч е х о ­
на газета " П р а з ь к і новини", яку редагували Й. Лінда, а зго­ с л о в а к и и ( к о н е ц X V I I I — 3 0 - е гг. XX с т . ) .
дом Ф. Челаковський. У 1846 р . виникла газета "Празьскі Москва, 1971.
посел", яку редагував Й. Тил. У період революції 1848-1849 рр. Мыльников А. С. П а в е л Ш а ф а р и к , выдаю­
видавалося багато ч е с ь к о м о в н и х політичних газет. щийся ученый-славист. Москва; Ленинград,
Д і й о в и м з а с о б о м п р о б у д ж е н н я н а ц і о н а л ь н о ї свідомості став 1963.
театр. В а ж л и в у р о л ь у р о з в и т к у ч е с ь к о г о т е а т р у в і д і г р а в дра¬ Мыльников А. С. И о з е ф Ю н г м а н и его вре¬
м а т у р г і а к т о р Й. Тил. Найкращий його твір — п'єса "Волин- мя. М о с к в а , 1 9 7 3 .
щ и к зі С т р а к о н и ц ь " — о б і й ш о в с ц е н и багатьох театрів Євро­ Мыльников А. С. Э п о х а п р о с в е щ е н и я в чеш­
пи. Більш як 60 д р а м і комедій створив засновник чеської с к и х з е м л я х . И д е о л о г и я , н а ц и о н а л ь н о е са­
національної комедії В. Кліунер (1792-1859). Першу чеську м о с о з н а н и е , культура. М о с к в а , 1977.
оперу " П р о в о л о ч н и к " написав композитор Ф. Шкроуп (1801 — Мыльников А. С. Культура ч е ш с к о г о В о з р о ж ¬
дения. Москва, 1982.
1862), а в т о р м у з и к и до ч е с ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о гімну.
В и д а т н и м и х у д о ж н и к а м и , я к і з а л и ш и л и п о с о б і о б р а з и ба¬ Титова Л. Н. Ч е ш с к а я культура п е р в о й по­
л о в и н ы X I X в. М о с к в а , 1 9 9 1 .
гатьох діячів ч е с ь к о ї культури, краєвиди країни, змальовува¬
О ё Д п у г е т і когопу бевкё. РгаИа, 1 9 9 7 . О. П .
ли життя та працю простого народу були А. Махек (1775 —
Ой па&ири СЙУІСЄІКГУІ ро па§і сіоЬи.
1844), Ф. Ткадлик ( 1 7 8 6 - 1 8 4 0 ) , А. Манес (1784-1843).
У п е р ш і й п о л о в и н і X I X ст. н а у к о в і д о с л і д ж е н н я в ч е с ь к и х
землях проводилися головним чином у царині гуманітарних
наук, що найбільшою мірою відповідало завданням вихован¬
ня національної свідомості народу. П о с т а л а п о т р е б а в науко¬
вій аргументації ідеї п р о культурну рівність чехів з іншими
народами Європи. Н а й я с к р а в і ш и м представником науки цього

412
 Лекція
ЧЕСЬКІ ЗЕМЛІ
В ДОБУ МОДЕРНІЗАЦІЇ
(ДРУГА ПОЛОВИНА XIX
ПОЧАТОК XX ст.)

• Становище чеських земель у 5 0 — 6 0 - т і

роки X I X с т .
• Ч е х і я у складі консттітуцшно-дуалістичної
монархії
• Ч е с ь к е суспільство з а нових політичних
реалій
• "Чеське питання" під час П е р ш о ї світової
війни
• Р о з в и т о к чеської культури Слов'янські землі у складі Австрійської імперії в 1 8 4 9 р.
1 ~ 2 — кордони д е р ж а в ; 3 — кордони провінцій; 4 — столиці д е р ж а в ;
СТАНОВИЩЕ Події та наслідки революції 1848-1849рр. 5 — адміністративні центри
ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у чеських коронних землях (Чехія, Мора-
У 50—60-ті РОКИ вія, Сілезія) справили значний прогресив-
Нові ф о р м и організації капіталістичного в и р о б н и ц т в а , при¬
X I X ст. ний вплив на суспільство, його перехід до
скорення процесу акумуляції капіталу збудили інтерес німе¬
капіталістичних відносин. Зі скасуванням
ц ь к и х п і д п р и є м ц і в і ф і н а н с и с т і в д о ч е с ь к и х з е м е л ь . У 1869 р .
п а н щ и н и відходив у минуле ф е о д а л ь н и й спосіб виробництва,
створено перший чеський "Живностенський банк", зорієн¬
а з ним і найвідсталіші традиції суспільного життя. Створен¬
тований на національний капітал.
ня розгалуженого державного апарату й п р о г о л о ш е н н я сво¬
Майже 50 % населення чеських земель працювало в сільсько¬
боди п і д п р и є м н и ц ь к о ї діяльності с п р и я л и глибоким змінам у
му господарстві. Приблизно половина посівної площі перебу¬
економічній сфері.
вала у в е л и к о м у з е м л е в о л о д і н н і , яке швидко трансформува¬
Чеські землі в цей період охопив індустріальний бум. Тут від¬
лося в капіталістичні аграрні підприємства. С а м е тут широко
бувся промисловий переворот, який з а к р і п и в їхнє провідне
застосовувалися машини, запроваджувалися передові техно¬
місце в економіці Габсбурзької монархії. Ліквідація митного
логії, з д і й с н ю в а л а с я с п е ц і а л і з а ц і я в и р о б н и ц т в а , засновували¬
кордону з Угорщиною в 1850 р . , с к а с у в а н н я або зниження
ся п і д п р и є м с т в а з п е р е р о б к и аграрної продукції тощо.
м и т а за т о р г о в е л ь н и м д о г о в о р о м з П р у с с і є ю с п р и я л и розши¬
ренню р и н к у збуту й р о з в и т к о в і п і д п р и є м с т в у ц і л о м у , особ¬ П о н а д 50 % п о с і в н и х п л о щ з о с е р е д ж у в а л и с ь у г о с п о д а р с ¬
ливо ж засобів зв'язку і транспорту. Активне залучення пере¬ твах р о з м і р о м 2 0 - 5 0 га. ї х н і в л а с н и к и широко використову¬
дових наукових досягнень і нових технологічних можливос¬ вали н а й м а н у п р а ц ю й постачали продукцію на р и н о к . Мало¬
тей стали переконливим свідченням не тільки перетворення земельні господарства тяжіли до кустарного в и р о б н и ц т в а або
промисловості з мануфактурної на м а ш и н н у , а й ш в и д к о ї ін¬ ш у к а л и д о д а т к о в и х д ж е р е л до і с н у в а н н я . Саме ці с е л я н и по¬
дустріалізації чеських земель. п о в н ю в а л и л а в и р о б і т н и к і в у містах та емігрували.

415
 Процеси модернізації та урбанізація справляли суттєвий .чшізовано нову владну вертикаль: окремі історичні землі, за
вплив на зміни в соціальній структурі людності чеських земель. формального збереження с т а р и х к о р д о н і в , д і с т а л и с т а т у с ад¬
Передовсім зростала чисельність національної буржуазії, міністративних районів (провінцій) без ж о д н и х ознак полі¬
н а й м а н и х р о б і т н и к і в . І н т е н с и в н і с т ь з б і л ь ш е н н я н а с е л е н н я че¬ тичної самобутності. Управління в історичних землях заміню¬
с ь к и х м і с т (їх н а л і ч у в а л о с я м а й ж е 500) б у л а п о в ' я з а н а з ф о р ¬ валися намісництвами, а в "малих " землях — президіями. Вод¬
муванням нових промислових центрів. ночас скасовано адміністративний союз Моравії та Сілезії,
У 50—70-ті р о к и X I X ст. значно зросла загальна кількість щ о і с н у в а в з X V I I I ст., а в М о р а в і ї (крім Брноського наміс¬
н а с е л е н н я ч е с ь к и х земель і ц я т е н д е н ц і я зберігалася до кінця ництва), в Опаві, засновувалася земельна президія.
століття. У цьому регіоні імперії п р о ж и в а л и чехи, німці, єв¬ Для захисту національно-правових інтересів чеська бур¬
реї, п о л я к и , с л о в а к и . Т а к , за д а н и м и п е р е п и с у 1857 р . , чехи ж у а з і я в ц е й п е р і о д а к т и в н о в и к о р и с т о в у в а л а д о с и т ь розгалу¬
становили 61 %, н і м ц і — майже 37 % , а є в р е ї — 1,8 % усієї жену мережу громадських організацій, культурно-спортивних
л ю д н о с т і . У М о р а в і ї н і м ц і в б у л о — 25 % , а в С і л е з і ї — 50 %. спілок, п о з и ч к о в и х та о щ а д н и х к а с , р і з н о м а н і т н и х товариств
"Часом живцем похованих" назвав перше післяреволю¬ і гуртків.
ційне десятиліття великий чеський письменник Ян Неруда На рубежі 60-х р о к і в XIX ст. правлячі кола Австрійської
( 1 8 3 4 — 1 8 9 1 ) . Т а к а о ц і н к а в л у ч н о х а р а к т е р и з у в а л а с у т н і с т ь то¬ імперії під т и с к о м економічної кризи та н а ц і о н а л ь н и х рухів
гочасних подій. Радикально-демократичне крило національ¬ переходять до конституційних форм правління. Оприлюдне¬
них сил було повністю розгромлене, для чеських теренів у ний у 1860 р. "Жовтневий диплом " віддзеркалював тенденцію
1850 р . у к л а д е н о " З е м е л ь н у к о н с т и т у ц і ю Ч е с ь к о г о королівст¬ єдності п р и н ц и п і в у п р а в л і н н я імперією з п р и н ц и п а м и децен¬
ва". У ній вказувалося, що вони "є н е в і д ' є м н о ю частиною тралізації. До з а г а л ь н о і м п е р с ь к о ї компетенції належали іно¬
А в с т р і й с ь к о ї с п а д к о в о ї м о н а р х і ї та к о р о н н о ю з е м л е ю ц і є ї ім¬ з е м н і та в і й с ь к о в і с п р а в и , ф і н а н с и , т о р г і в л я і т р а н с п о р т . Усі
перії", а відносини між Австрією і ч е с ь к и м и землями визна¬ інші функції передавалися місцевим ландтагам (сеймам), які
чаються загальною конституцією. Однак положення консти¬ наділялися правом обирати депутатів до рейхсрату.
туції н е були р е а л і з о в а н і : в ч е с ь к и х з е м л я х д о з в о л я л о с я лише Але незабаром новий голова уряду (державний міністр)
скликання сейму. Встановлювалася система намісників, які А . Ш м е р л і н г п о с и л и в п о з и ц і ї ц е н т р а л і с т і в у н а с т у п н о м у ука¬
безпосередньо підлягали Відню. зі — "Лютневому патенті". За р а х у н о к п е р е д а н н я частини по¬
Па початку 50-х років XIX формується режим неоабсо¬ в н о в а ж е н ь л а н д т а г і в ц е н т р о в і р е й х с р а т п е р е т в о р ю в а в с я н а ор¬
лютизму імператора Франца Йосифа І (1848-1916). Новий ре¬ ган п а р л а м е н т с ь к о г о типу. В Австрійських к о р о н н и х провін¬
жим намагався ц е н т р а л і з у в а т и д е р ж а в н у владу, с т в о р и т и ста¬ ціях, до я к и х н а л е ж а л и й чеські землі, з а с н о в у в а в с я "вузький"
більні політичні умови для розвитку в країні процесів модер¬ р е й х с р а т з 203 депутатів.
нізації. Відхід у В і д н і від н е о а б с о л ю т и з м у с т и м у л ю в а в ч е с ь к у бур¬
Сформована весною 1851 р . І м п е р с ь к а р а д а ( р е й х с р а т ) під¬ жуазію до консолідації на п л а т ф о р м і п о м і р к о в а н о г о лібералі¬
готувала "Сильвестрівські укази ", в яких закладалися реальні з м у . В 1860 р . в ч е с ь к и х з е м л я х в и н и к л а п е р ш а загальнонаці¬
підвалини неоабсолютистського режиму. Перший указ ска¬ ональна організація — Національна партія. її о ч о л и л и ідеоло¬
совував чинність конституції 1849 р . ; д р у г и й з а б е з п е ч у в а в за¬ г и л і б е р а л і з м у — Ф. Л. Рігер та Ф. Полоцький. Головні програмні
хист основних громадянських прав, підтверджував рівність засади партії полягали в здобутті національної рівності, грома¬
усіх п е р е д з а к о н о м , с к а с у в а н н я к р і п а ц т в а та п а н щ и н и ; третій дянських прав і розширенні самоврядування. Для учасників лі¬
о п р и л ю д н ю в а в о с н о в н и й з а к о н — З а с а д и о р г а н і ч н о г о управ¬ б е р а л ь н о г о руху в а ж л и в о г о значення набувала проблема по¬
ління коронними землями Австрійської імперії. дальшого співробітництва з історичним дворянством і став¬
Провідником ідей посилення імперської влади виступав л е н н я до "державного історичного права".

м і н і с т р в н у т р і ш н і х с п р а в А. Бах (1813-1893). З його ініціати¬ На початку 60-х років Національна партія фактично розко¬
ви з е м е л ь н е у п р а в л і н н я п о в н і с т ю п і д п о р я д к о в у в а л о с я держапа¬ лолася на дві течії. Крило партії, я к е р е п р е з е н т у в а л о інтереси
рату, з а п р о в а д ж у в а л о с я єдине загальноавстрійське громадян¬ представників поміркованої чеської національної е л і т и , ді¬
ство, уніфіховувались к р и м і н а л ь н и й кодекс і судочинство. Ор- стало назву "старочеського". Радикально налаштовані полі-

416 27 — 3-2764 4 17
тичні діячі, які представляли інтереси промислової і торго¬ ського сейму повністю відновлювалася державна незалежність
вельної буржуазії, утворили "младочеську "течію. Однак поділ У г о р щ и н и з усіма п р а в о в и м и н а с л і д к а м и . Ц я ч а с т и н а держа¬
на фракції в Національній партії відбувся тільки на початку ви дістала назву Т р а н с л е й т а н і я . Святкова церемонія корона¬
1863 р . , у з в ' я з к у з польським повстанням. Один із л і д е р і в ції у г о р с ь к о ю короною Франца Йосифа І 8 червня 1867 р . в
старочехів — Ф. Палацький — характеризував повстання як Ьуді ( н и н і ч а с т и н а Б у д а п е ш т а ) с т а л а в а ж л и в и м ч и н н и к о м по¬
б е з н а д і й н у та ш к і д л и в у для всіх с л о в ' я н подію. Младочехи, літичної перебудови Габсбурзької монархії. До складу авст¬
навпаки, вбачали у повстанні приклад послідовної боротьби рійської частини монархії — Цислейтанії зі столицею у Від¬
за державну незалежність. Водночас провідні угруповання ні — увійшли 77 королівств і земель, у тому числі й Чеські
чеського ліберального руху н е в и с у в а л и на п е р ш и й п л а н со¬ коронні землі.
ціальні м о т и в и й не п і д т р и м у в а л и з а с т о с у в а н н я насильниць¬ У Відні в грудні 1867 р . у х в а л е н о к о н с т и т у ц і ю Цислейта-
ких методів. нії, яка проголошувала ряд буржуазно-демократичних сво¬
У 1861 р. уряд у Відні затвердив "земські статути". Вони бод: рівність г р о м а д я н перед з а к о н о м , рівність їхньої участі в
передбачали створення о д н о т и п н и х с т р у к т у р д л я всіх к о р о н ¬ суспільних інститутах, вільне п е р е с у в а н н я осіб та м а й н а всі¬
них земель, у т о м у ч и с л і д л я Чехії, Моравії, Сілезії. Вибори єю т е р и т о р і є ю д е р ж а в и , н е д о т о р к а н н і с т ь власності, недотор¬
до сейму мали проводитися на основі майнового цензу та канність особи, с в о б о д у с л о в а і в і р и , п р а в о г р о м а д с ь к и х від¬
інших обмежень, зокрема двоступеневих виборів у селянсь¬ п р а в , с в о б о д у р о з в и т к у н а у к и і о с в і т и , р і в н і с т ь усіх н а р о д і в у
к и х г р о м а д а х . У ч е с ь к о м у с е й м і був 241 д е п у т а т , у м о р а в с ь к о ¬ державі, захист н а ц і о н а л ь н и х мов, право навчатися рідною
м у — 100. У 1864 р . н а о с н о в і " і м п е р с ь к о г о з а к о н у " в Ч е х і ї т а мовою. Австрійський парламент (рейхсрат) складався з двох
Моравії п р и й н я т о закони про "общинний (муніципальний) палат. Депутати верхньої палати призначалися імператором
устрій". із п р е д с т а в н и к і в п а н і в н о ї в е р х і в к и , д е п у т а т и н и ж н ь о ї — оби¬
Коли влітку 1863 р. чеський ліберальний рух перейшов до ралися. Вибори проходили за с т а н о в о ю (куріальною) систе¬
тактики пасивного опору, а чеські депутати відмовилися від мою. Існувало чотири курії ( п о м і щ и к і в , т о р г о в ц і в і п р о м и с ¬
участі в роботі рейхсрату, оскільки, на їхню думку, вибор¬ ловців, сільська і міська), виборці яких нерівно репрезенту¬
чий закон обмежував чеське представництво, саме органи вали різні верстви суспільства. До того ж у виборчій системі
самоврядування перетворилися на опорні пункти чеського в і д б и в а л о с я й н а ц і о н а л ь н е г н о б л е н н я . Т а к , у Ч е х і ї о д и н депу¬
національного руху. тат о б и р а в с я н а 40 т и с . н і м ц і в і 90 т и с . ч е х і в .
У конституції 1867 р . в с і к о р о л і в с т в а т а з е м л і , щ о належа¬
ЧЕХІЯ У СКЛАДІ Австрійська імперія зазнала ряду невдач, ли до Цислейтанії, розглядалися як окремі історико-політичні
КОНСТИТУЦІЙНО- п о в ' я з а н и х з " і т а л і й с ь к и м п и т а н н я м " та утворення, об'єднані представництвом у рейхсраті. Консти¬
ДУАЛІСТИЧНОЇ загостренням австро-прусського супер- туція визнавала автономію за з е м л я м и , населеними різними
МОНАРХІЇ н и ц т в а , я к е н е з а б а р о м п р и з в е л о д о ко¬ н а р о д н о с т я м и та з в л а с н и м и л а н д т а г а м и ( с е й м а м и ) . О д н а к ці
р о т к о ч а с н о ї в і й н и . В и с т у п ч и с л е н н о ї ав¬ установи розв'язували тільки дрібні п и т а н н я : підготовки зем¬
стрійської армії зустріли прусські війська, я к і п е р е д т и м за¬ с ь к о г о с т а т у т у , в и б о р ч и х з а к о н і в , о с в і т и , о б р о б і т к у з е м л і , бу¬
гарбали більшу частину Моравії та Чехії. 26 л и п н я 1866 р. дівництва місцевих шляхів сполучення тощо.
сторони підписали перемир'я в Микулові. У добу змін, що відбувалися в Габсбурзькій монархії, чеські
Блискавична війна, що тривала м е н ш е двох місяців, змі¬ ліберали піднесли "чеське державно-історичне право " до рівня
н и л а не тільки г е о п о л і т и ч н у ситуацію в Є в р о п і , а й поставила загальнонаціональної ідеї. Вони вимагали відновити автономію
Габсбурзьку монархію в нові умови, шо вимагали суттєвих т а є д н і с т ь з е м е л ь Ч е с ь к о ї к о р о н и , в и б о р ч о ї р е ф о р м и н а заса¬
р е ф о р м . Б е з п о с е р е д н ь о з і н і ц і ю в а в ц і с а р с ь к е р і ш е н н я п р о пе¬ дах н а ц і о н а л ь н о ї р і в н о с т і , згоди імператора на коронування
ретворення імперії на дуалістичну Австро-Угорську державу чеською короною.
новий міністр закордонних справ — саксонський граф Навесні 1868 — восени 1871 рр. у чеських землях розгорнувся
Ф. Бейст (1809-1886). масовий рух таборів (мітингів), який об'єднав опозиційно на¬
Відповідно до п о б а ж а н ь і вимог більшості депутатів утор- л а ш т о в а н и х чехів, які к р и т и к у в а л и у к л а д е н н я австро-угорської

418 419
27'
угоди. Младочехи солідаризувалися з вимогами ораторів, ста- прийняттям "Квітневої конституції", що була нічим іншим,
рочехи прагнули переговорів з урядом. Напруження політич¬ як о н о в л е н и м з а к о н о м про в и б о р и до рейхсрату. Вона одно-
ної боротьби спонукало лідерів Національної партії та дво- ш а ч н о змінювала систему виборів: імперська рада обиралася
р я н - а в т о н о м і с т і в р о з п о ч а т и п е р е т р а к т а ц і ї з В і д н е м , у резуль¬ прямим голосуванням, а не за п о с е р е д н и ц т в а з е м с ь к и х сей¬
таті я к и х з ' я в и л и с я т р и , п о в ' я з а н і м і ж с о б о ю законопроекти, м і в , з б і л ь ш у в а л а с я к і л ь к і с т ь к у р і й . Ч и с е л ь н і с т ь д е п у т а т і в зро¬
щ о з а к л а д а л и п і д в а л и н и м а й б у т н ь о г о ч е с ь к о - а в с т р і й с ь к о г о по¬ сла до 253.
розуміння (Фундаментальні статті): закон зрівнювання, за¬
Провал австро-чеської угоди призвів до поглиблення кризи в
кон про охорону нації і закон про зміну системи виборів до
чеському ліберальному русі. Чеські ліберали чинили пасивний
сейму. Йшлося тільки п р о Ч е х і ю , а не п р о всі землі Чеської
опір тискові правлячих кіл Цислейтанії, уряд якої в 1871 —
к о р о н и , які не мали спільних п р е д с т а в н и ц ь к и х і управлінсь¬
1879 р р . о ч о л ю в а л и н і м е ц ь к і л і б е р а л и . З а ц и х у м о в старочехи
ких органів.
відмовлялися б р а т и участь у з а с і д а н н я х р е й х с р а т у та Ч е с ь к о ¬
У Декларації від імені 81 депутата чеського сейму (серпень го с е й м у , а младочехи виступали за п р и п и н е н н я пасивного
1868 р.) чеська політична еліта, оголошуючи бойкот роботи опору. Останні, д о т р и м у ю ч и с ь послідовних позитивістських і
земського сейму, заявляла про несприйняття дуалістичного уст¬ реалістичних переконань, гостро критикували "духовні ліно¬
рою імперії, в якому відбивався пріоритет австрійських німців щі" чеського суспільства, котре не бажало сприймати нові
і угорців над слов'янами. У документі підкреслювалося, що ідеї. З а г о с т р е н н я протистояння ліберального і радикального
дуалізація не тільки відкидала "історико-політичну індивіду­ крил Н а ц і о н а л ь н о ї п а р т і ї з а в е р ш и л о с я її р о з к о л о м .
альність" теренів чеської корони, а й ставила їх н а рівень
Младочехи, зібравшись наприкінці 1874р. на свій з Чзд, засну¬
звичайних адміністративних провінцій Цислейтанії. Депута¬
вали Національну партію вільнодумців. В її програмі проголо¬
ти виступали на захист державно-правової самобутності че¬
ш у в а л а с я н е о б х і д н і с т ь в и к о р и с т а н н я т р и б у н и с е й м у та рейхс¬
с ь к и х з е м е л ь , за с п р а в е д л и в е п р е д с т а в н и ц т в о всіх чехів у рейхс¬
рату д л я о б г р у н т у в а н н я й захисту в и м о г щ о д о демократизації
р а т а за п і д п и с а н н я у г о д и з А
імператором.
суспільства, запровадження рівності, вдосконалення парла¬
У вересні 1871 р. Франц Йосиф пообіцяв коронуватися у Празі ментського устрою, р о з ш и р е н н я самоврядування, поліпшен¬
чеською короною, а в жовтні Фундаментальні статті ухвалив ня системи освіти, с т и м у л ю в а н н я діяльності чеських підпри¬
(за підтримки німецьких депутатів-лібералів) чеський сейм. є м ц і в т о щ о . Г о л о в н а м е т а м л а д о ч е х і в п о л я г а л а у в и з н а н н і са¬
Це означало визнання дуалізму та відмову від реорганізації мостійності чеських земель на основі "чеського державного
імперії на основі триалізму (Австро-Угорсько-Чеське коро¬ історичного права", н а ц і о н а л ь н о ї рівності та запровадження
лівство). Загальноавстрійськими справами проголошувалися
загального виборчого права.
в і й с ь к о в і та з а к о р д о н н і , ф і н а н с и , т о р г і в л я , к о м у н і к а ц і ї , зако¬
Трансформацію державно-політичного устрою Габсбурзь-
н о д а в с т в о та г р о м а д я н с т в о . Ці п и т а н н я п е р е д а в а л и с я в ком¬
кої м о н а р х і ї в т р е т і й ч в е р т і X I X ст. с у п р о в о д ж у в а л и зміни в
петенцію сенату (замість верхньої палати рейхсрату), а уряд
економіці. Певною мірою цьому сприяла уніфікація системи
Цислейстанії мав складатися з придворних канцлерів окре¬
мір та в а г и . У л и п н і 1877 р . з ' я в и в с я з а к о н п р о запроваджен¬
мих земель.
ня метричної системи д о в ж и н и , п л о щ и н и , об'єму, ваги, яка з
Під т и с к о м угорських політичних сил, що дістали підтри¬ 1 січня 1878 р . с т а л а є д и н о ю загальновизнаною. У зв'язку з
мку Німецької імперії, Франц Йосиф відмовився підписати різким падінням у 70-х р о к а х вартості срібла на світовому
угоду з чехами. Це свідчило про остаточну поразку курсу на ринку, що призвело до з н е ц і н е н н я австрійських г р о ш е й , під
федералізацію двоєдиної монархії і призвело до зміни концепту­ час р е ф о р м и здійснено перехід до золотої крони.
альних настанов усередині чеського ліберального руху. На зміну
З м і н и в у м о в а х г о с п о д а р ю в а н н я с п р и я л и е ф е к т и в н о м у за¬
австрославізму, що грунтувався на етнічних принципах, при¬
стосуванню технічних можливостей промислової революції й
йшов австрофедералізм, що спирався на державно-історичне
з а б е з п е ч у в а л и в и с о к і т е м п и е к о н о м і ч н о г о з р о с т а н н я н а чесь¬
право.
ких землях. Д е р ж а в н а підтримка а к ц і о н е р н о г о підприємниц¬
Процес перетворення Габсбурзької монархії з абсолютист¬ тва п р и в е л а д о т о г о , що вже в середині 70-х р о к і в у Чехії і
ської держави на конституційну завершився навесні 1873 р. Моравії налічувалось понад 300 а к ц і о н е р н и х товариств.
420 421
 Уході індустріалізації чеська економіка посіла чільні позиції в р я н с ь к і л а т и ф у н д і ї і н а д а л і в і д і г р а в а л и п р о в і д н у р о л ь в аграр¬
Австро-Угорщині. Так, видобуток значної к і л ь к о с т і в у г і л л я ство¬ ному секторі: підвищувалася товарність господарства вели¬
рив умови для утворення паливно-енергетичної бази в чеських ких з е м л е в л а с н и к і в , збільшувалася чисельність малоземель¬
землях. Тут а к т и в н о р о з в и в а л и с я с т а л е л и в а р н а (Вітковіце, Пра¬ них с е л я н та ін.
га) т а м а ш и н о б у д і в н а (Прага, Пльзень, Брно) промисловість. Унаслідок загострення внутрішньої кризи в Габсбурзькій
Прогресивні технології послідовно запроваджувалися на під¬ м о н а р х і ї п і с л я о к у п а ц і ї Б о с н і ї і Г е р ц е г о в и н и в 1878 р . , зміни
п р и є м с т в а х л е г к о ї та харчової промисловості. Досить швидко
з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о г о курсу, п о в ' я з а н о ї з п і д п и с а н н я м таєм¬
виникла нова транспортна система. Вже у с е р е д и н і 70-х р о к і в
н о г о д о г о в о р у м і ж А в с т р о - У г о р щ и н о ю і Н і м е ч ч и н о ю в 1879 р . ,
довжина залізниць у чеських землях збільшилася в 4,5 р а з а й
відновлення чинності австро-мадярської угоди, приходу до
досягла 5 тис. км. Поширювалася телеграфна мережа.
влади в серпні 1879 р . о д н о г о .з н а й в і д о м і ш и х австрійських
Концентрація промислового виробництва на чеських політиків с в о г о ч а с у Е. Тааффе (1833 — 1895), складних пере¬
землях найсильніше виявилась у важкій промисловості. Так, говорів між п р е д с т а в н и к а м и різних національних фракцій у
в е л и к і ч е с ь к о - м о р а в с ь к і м а ш и н о б у д і в н і з а в о д и п о г л и н у л и ба¬ рейхсраті, переорієнтації політики імператора Ф р а н ц а Йоси-
гато д р і б н и х підприємств. Серед п'яти найбільших металур¬ ф а — Ц и с л е й т а н і я , о п и н и л а с я н а п о р о з і п е р е м і н , я к і віщува¬
г і й н и х п і д п р и є м с т в Ц и с л е й т а н і ї були Вітковіцьке гірничо-ме¬ ли певні перспективи для чеських політичних сил. У 1879р.
талургійне і Празьке металургійне товариства. після 16 років пасивної опозиції представники обох чеських На­
Поступово зміцнював свої позиції чеський фінансовий капі­ ціональних партій повертаються до активної політики: беруть
тал. І х о ч а к і л ь к і с т ь б а н к і в н а п о ч а т к у X X с т . з р о с л а в 3,5 ра¬ участь у засіданнях рейхсрату і входять до уряду Цислейтанії.
з а , а в с т р о - н і м е ц ь к и м ф і н а н с и с т а м н а л е ж а л о 75 % ї х н і х ф о н ¬
Чеські депутати рейхсрату, об'єднавшись у Чеському клубі,
дів. Ц е й період п о з н а ч а в с я активізацією процесів зрощуван¬
в листопаді 1879 р . н а д і с л а л и і м п е р а т о р о в і чотири меморан¬
ня банківського і промислового капіталів. Н і м е ц ь к и й капітал
д у м и : п е р ш и й в и м а г а в р і в н о с т і ч е с ь к о ї і н і м е ц ь к о ї м о в у дер¬
продовжував домінувати на чеських землях, особливо впли¬
ж а в н и х у с т а н о в а х та суді; д р у г и й — р і в н о п р а в ' я м о в у П р а з ь ¬
вовими його п о з и ц і ї були в е л е к т р о т е х н і ч н і й , моторноавто-
кому університеті; третій — у середніх ш к о л а х ; четвертий — у
м о б і л ь н і й , л о к о м о т и в о б у д і в н і й , х і м і ч н і й та і н ш и х г а л у з я х про¬
школах ремісничих. Однак, незважаючи н а в і д п о в і д н і урядо¬
мисловості.
ві у к а з и , щ о п р о г о л о ш у в а л и р і в н і с т ь м о в ( д л я Ч е х і ї та Мора¬
На рубежі 80-х років уряд проводив політику "державного
вії у 1880 р . , д л я С і л е з і ї — 1882 р . ) , н а с п р а в д і є д и н о ю д е р ж а в ¬
інтервенціоналізму " щодо економічної і соціальної сфер. У цей
ною мовою залишалася німецька.
п е р і о д в н е с е н о з м і н и д о м и т н и х т а р и ф і в , я к і о б м е ж у в а л и роз¬
Але були й певні позитивні результати наступальних ви¬
виток торгівлі. С п р я м о в а н і с т ь митної політики Австро-Угор¬
мог чеських політиків: п о - п е р ш е , поділ Празького універси¬
щини в наступні роки сприяла економічному зближенню й
тету (1882) за м о в н о ю ознакою; по-друге, реформування ви¬
інтеграції країн Центрально-Східної Європи.
борчої системи до чеського сейму, в н а с л і д о к ч о г о ч е с ь к і де¬
Соціальні наслідки процесів модернізації, що відбувалися
путати с т а н о в и л и там більшість. Н е з в а ж а ю ч и на опір німців,
в ч е с ь к и х з е м л я х н а з л а м і с т о л і т ь , п р и з в е л и д о п о д і л у суспі¬
чеська мова запроваджувалася в державних установах. Саме в
л ь с т в а н а к л а с и , в е р с т в и , г р у п и і с т а н и . Ц ь о м у с п р и я л и даль¬
ц е й час в и н и к л о багато ч е с ь к и х ш к і л та г і м н а з і й .
ший поділ праці, виникнення н о в и х галузей промисловості,
поліпшення якості праці в загальновиробничому процесі.
ЧЕСЬКЕ Д о с я г н е н н я п е в н и х п о з и т и в н и х д л я че¬
Наприкінці XIX ст. на чеських землях завершується промис­
СУСПІЛЬСТВО хів з р у ш е н ь у м о в н о м у п и т а н н і спричи¬
лова революція, в ході якої вони перетворилися у найбільш розви­
ЗА НОВИХ н и л о н е г а т и в н у р е а к ц і ю н і м е ц ь к и х кон¬
нений індустріальний регіон Центральної Європи. Саме тут три¬
ПОЛІТИЧНИХ сервативних політиків. З іншого боку,
вало п р и с к о р е н е з р о с т а н н я о с н о в н и х галузей е к о н о м і к и , що
РЕАЛІЙ поміркованість вимог чеських лібералів
характеризувалося переходом від е к с т е н с и в н и х д о інтенсив¬
в и к л и к а л а н е в д о в о л е н н я р а д и к а л ь н о на¬
них форм господарювання. У цілому ж на чеських теренах
лаштованих політичних сил. Так, ухвалена з Чздом Національ­
переважало велике й середнє промислове виробництво. Дво-
ної партії вільнодумців програма (1887р.) вимагала надання ав-
422
423
тономії чеським коронним землям у складі Австро-Угорщини, Наступний уряд, очолюваний К. Бадені, за а к т и в н о ї під-
засуджувала проект поділу Чехії на національні округи, наголо­ ірпмки младочехів розробив реформу виборчого права, за¬
шувала на необхідності закріплення прав чеської мови в адмініс­ проваджену в липні 1896 р . З г і д н о з н е ю д о п о п е р е д н і х ч о т и ¬
тративних і судових органах, у системі народної освіти. рьох станових виборчих курій додавалася наукова курія за-
З р о с т а н н ю п о п у л я р н о с т і младочехів с п р и я в їхній рішучий іаш.пого виборчого права, для запису в котру не вимагався
опір урядовій політиці, спрямованій на підтримку німецьких майновий ценз.
шкіл у Цислейтанії. Младочехи активно пропагували й від­ На чеських землях від середини 80-х р о к і в розвивається
стоювали концепцію р о з в и т к у нації на грунті " ч е с ь к о г о дер­ повий громадсько-політичний рух, і н і ц і а т о р а м и й ідеологами
жавного історичного права" й рішуче вимагали загального нічого стали професори Празького університету Т. Масарик
виборчого права. Засуджуючи політичну лінію старочехів, (1850-1937), Й. Кайзл (1854-1901) та К. Крамарж (Ж6-1937).
демонструючи вкрай націоналістичний радикалізм стосовно Група м о л о д и х т а л а н о в и т и х інтелігентів рішуче виступила
н і м ц і в т а в і д в е р т у о п о з и ц і й н і с т ь в л а д і ( в 1888 р . с т в о р е н о "Клуб іл оновлення чеської громадської думки, що мало сприяти
незалежних чеських депутатів "у р е й х с р а т і ) , Національна партія формуванню нової політичної еліти та м о д е р н о ї політичної
вільнодумців не тільки підносила власний авторитет в очах культури народу. Одним із головних засобів досягнення постав-
виборців, а й с п о н у к а л а до п е в н и х змін у ч е с ь к о м у суспіль¬ п'ноїмети мало стати критичне ставлення до наявної реально­
стві. сті. Рух, я к и й згодом дістав назву " р е а л і с т и ч н о г о " , було з а п о -
В міру активізації радикального руху д е д а л і виразнішою •іл і к о в а н о н а с т о р і н к а х ч а с о п и с у " А т е н е у м " , де м о л о д і інте¬
с т а в а л а р е а к ц і й н і с т ь к о н с е р в а т о р і в . У 1890 р . с т а р о ч е х и піш¬ лектуали р о з г о р н у л и боротьбу за в и з н а н н я фальсифікованими
ли на змову з н і м е ц ь к и м и п а н і в н и м и колами, проголосував¬ найдавніших чеських хронік (Краледворської та Зеленогір-
ши за розчленування Чехії на чесько-німецьку й німецьку і і.кої), котрі в очах с т а р ш о г о п о к о л і н н я становили недотор¬
частини. Тому в 1891 р . п і д ч а с ч е р г о в и х в и б о р і в д о р е й х с р а т у канну національну святиню. їх фальсифікація ганьбила не
старочехи зазнали цілковитої поразки. Депутатом не обрали і іді.ки чеську науку, а й вимагала, на думку молодих позити­
навіть в и з н а н о г о їхнього лідера Ф. Рігера. Провід у політично­ вістів, первинного з н а н н я та п р а в а н а к р и т и к у в усіх сферах
му житті чеських земель остаточно перебрали младочехи. На суспільного життя.
своєму з'їзді в 1894 р . Національна партія вільнодумців за¬ Поступово реалісти розробили власну к о н ц е п ц і ю держав¬
явила про намір дотримуватися в політичній боротьбі лише ної (в м е ж а х автономії) самостійності, яка гарантувала б не
з а к о н н и х методів та п р о б а ж а н н я п е р е т в о р и т и с я на "достойну" і ілі.ки національну самобутність, а й п о д а л ь ш и й р о з в и т о к нації
парламентську опозицію. в і а г а л і . Н а п р и к і н ц і 80-х р о к і в г о л о в н и й а к ц е н т у с в о ї й діяль¬
Позиції младочехів зміцніли на виборах у листопаді 1895 р , , ності реалісти п е р е н е с л и до с ф е р и п р а к т и ч н о ї п о л і т и к и й за-
коли вони одержали 89 мандатів проти 3 у старочехів. Від мщилися розширювати контакти з Національною партією,
цього часу к о н с е р в а т о р и остаточно втратили вплив у законо¬ яка, незважаючи на значні втрати на виборах до Чеського
давчих органах країни. Одночасно н а п о ч а т к у 90-х р о к і в на¬ с е й м у в 1889 р . , в с е щ е з а л и ш а л а с я д о с и т ь в п л и в о в о ю силою.
була п о п у л я р н о с т і соціал-демократія. У січні 1890 р., після переговорів між представниками На­
З 1893 р. основну увагу чеської громадськості привернула бо­ ціональної партії, історичної шляхти та німецькими ліберала­
ротьба за загальне виборче право, ініціатором якої виступили ми, підписано чесько-німецьку угоду "пунктації". Однак її при-
соціал-демократи. Під їхнім к е р і в н и ц т в о м п р о х о д и л и с о т н і збо¬ ііпяггя стало кроком н а з а д від у к а з і в 1880 р . , в яких мовна
рів і д е м о н с т р а ц і й , у результаті я к и х в о н и залучили на свій рівність чехів і німців не обумовлювалася територіальними
бік м о л о д і ж н у о р г а н і з а ц і ю " О м л а д и н а " та ч а с т и н у селянства, межами. "Пунктації"передбачали своєрідну сегрегацію на чесь­
Голова уряду — Е. Т а а ф ф е — запропонував проект, що пе¬ ких землях: поділ за національними ознаками секцій земської
редбачав збереження курій, але в міській і сільській куріях шкільної освіти, промислової і торговельної палат та інших ор¬
в и б о р ч е п р а в о н а д а в а л о с я усім г р о м а д я н а м , я к и м виповнилося ганні; при Чеському сеймі створювалися національні курії.
24 р о к и . Однак німецькі ліберали перейшли в опозицію до Лідери німецьких лібералів на чеських землях святкували
канцлера, змусивши його у листопаді 1893 р . п і т и у в і д с т а в к у . перемогу, вважаючи, що чеський " м о в н и й федералізм" похо-

424 425
 вано. Однак прийняття "пунктацій" здійняло хвилю обурен¬ сил. На рубежі століть відбулося р о з м е ж у в а н н я всередині ви¬
н я у чехів, к о т р і р о з ц і н и л и угоду я к п о с т у п к у л і д е р і в староче- з в о л ь н о г о руху, течії я к о г о відтепер репрезентували інтереси
хів. Все ц е п р и з в е л о до т о г о , щ о Н а ц і о н а л ь н а п а р т і я втратила різних верств і станів чеської людності: буржуазії, інтеліген¬
в очах реалістів свою ц і н н і с т ь як п а р т н е р , і стало причиною ції, р о б і т н и к і в , с е л я н , с л у ж б о в ц і в та ін.
н и щ і в н о ї п о р а з к и старочехів на виборах до рейхсрату в 1891 р . З а в д я к и індустріалізації на чеських землях ш в и д к о поши¬
Усупереч відмові чеського сейму затвердити "пунктації" р ю є т ь с я р о б і т н и ч и й рух, я к и й від с а м о г о п о ч а т к у розвивався
уряд п о д і л и в а д м і н і с т р а т и в н і й судові о к р у г и та о р г а н и освіти п і д в п л и в о м а в с т р і й с ь к о ї с о ц і а л - д е м о к р а т і ї . Т а к , у ж е в 1878 р .
за н а ц і о н а л ь н и м и ознаками, щ о в и к л и к а л о у ч е с ь к о г о насе¬ засновано Чехослов 'янську соціал-демократичну робітничу пар¬
лення бурхливі протести. Н е в д о в з і ці п р о т е с т и переросли в тію. Ідейно-політичні суперечки в середині 80-х р о к і в при¬
демонстрації й сутички між чехами і німцями, що змусило звели до розпуску цієї партії. О д н а к уже в 1889 р . ч е с ь к і со¬
владу у вересні 1893 р . з а п р о в а д и т и стан облоги. Е. Тааффе ціалісти зініціювали о б ' є д н а в ч и й з'їзд с о ц і а л і с т и ч н и х органі¬
не зміг уладнати ситуацію і це стало однією з причин його зацій Цислейтанії. Основною метою нової інтернаціональної
відставки. партії проголошувалося встановлення соціалістичного ладу.
Серед найважливіших політичних вимог були: демократиза¬
Спроби досягти примирення між чехами і н і м ц я м и здійс¬
ція країни, запровадження загального виборчого права,
нював і наступний уряд К. Бадені, який у квітні 1897р. видав
прийняття з а к о н о д а в с т в а п р о п р а ц ю та ін.
укази про рівність чеської та німецької мов у судових і адмініс­
тративних органах Чехії та Моравії. Ці розпорядження вима¬ Чеські соціалісти послідовно домагалися реформування со-
г а л и в і д у с т а н о в , п і д п о р я д к о в а н и х м і н і с т е р с т в а м ф і н а н с і в , тор¬ ціал-демократичного руху на національній основі і вважали за
гівлі та з е м л е р о б с т в а , а також судів у с в о є м у л и с т у в а н н і ко¬ необхідне поєднати боротьбу за національні права й рівність
ристуватися мовою, якою подавалося клопотання або народів з інтернаціоналізмом. На V загальноавстрійському з'їзді
виголошувалася усна заява. Чиновники мали через чотири (1896) відбулася федералізація соціал-демократичного руху
р о к и (з 1901 р . ) з н а т и о б и д в і мови. Ц и с л е й т а н і ї , а серед ш е с т и с т в о р е н и х за н а ц і о н а л ь н и м и озна¬
Урядові р о з п о р я д ж е н н я викликали бурхливу реакцію авс- к а м и с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н и х п а р т і й була й ч е с ь к а . В ж е н а ви¬
т р о - н і м е ц ь к и х п о л і т и к і в . У Відні та в м і с ц я х к о м п а к т н о г о про¬ борах до рейхстагу в 1897 р. соціал-демократи Цислейтанії
живання німців на чеських землях відбулися масові мітинги з д о б у л и 87 д е п у т а т с ь к и х м а н д а т і в ( н а ч е с ь к и х з е м л я х 24 ман¬
та д е м о н с т р а ц і ї протесту. Уряд К. Бадені п і ш о в у відставку, д а т и д і с т а л и ч е х и , а 2 1 — н і м ц і ) . У 1910 р . е в о л ю ц і я відносин
щ о п р и з в е л о д о м а с о в и х з а в о р у ш е н ь , у х о д і я к и х с т а л и с я по¬ у р о б і т н и ч о м у русі с п р и ч и н и л а поділ п р о ф с п і л о к на чеські і
г р о м и н і м е ц ь к и х к р а м н и ц ь і будівель. Голова н о в о г о уряду — німецькі.
П. Гауч — у грудні 1897 р . о г о л о с и в в о є н н и й стан. На початку 90-х років XIX ст. на чеських землях поширю¬
Уже в березні 1898 р . п і д г о т о в л е н о п р о е к т з а к о н у п р о в п р о ¬ ється прогресистський рух, який заснували брати Гайни, А. Ра-
в а д ж е н н я на чеських землях місцевих мов, згідно з я к и м офі¬ щин, В. Клофач та ін. Його соціальну базу складали інтеліген¬
ційною мовою на певній території мала стати мова націо¬ ція, студентство та молоді робітники. Чітка демократична
нальної більшості, а в о к р у г а х зі з м і ш а н и м н а с е л е н н я м гро¬ орієнтація, неприхований республіканізм прогресистів поєд¬
мадяни могли користуватися обома мовами. Чехи висунули нувалися з радикальним націоналізмом, спрямованим проти
зустрічні в и м о г и про с т в о р е н н я Міністерства чеських земель, німців (на ч е с ь к и х землях) та н а і н т е г р а ц і ю Чехії, Моравії та
п р о в і д к р и т т я в Б р н о п о л і т е х н і ч н о г о і н с т и т у т у з ч е с ь к о ю мо¬ С і л е з і ї . С л і д о м з а с о ц і а л - д е м о к р а т а м и , к о т р и х п і д т р и м а л и ре¬
вою викладання та ін. Напруження в ч е с ь к о - н і м е ц ь к и х від¬ алісти, прогресисти в 1893 р . в и с у н у л и вимогу про впрова¬
носинах, що зростало, спричинило відставку чергового уря¬ дження загального виборчого права. У 1897 р . н а б а з і л і в и ц і
ду. Розгул національних пристрастей на чеських землях сягнув цього руху організаційно оформилася Радикально-прогресист-
небезпечної межі, а протистояння охопило практично всі сфери ська партія п і д к е р і в н и ц т в о м А. Гайна (1868-1949). Правиця
життя. прогресистів утворила Радикально-правову партію.

Поглиблення етнічних та соціальних конфліктів на чеських У 1898 р. конституйовано Чеську національно-соціальну пар¬
землях сприяло подальшій диференціації національно-політичних тію, к о т р у о ч о л и в В. Клофач (1868-1942). Партія, спираючись

426 427
н а н а ц і о н а л ь н о с в і д о м и х р о б і т н и к і в , в и с т у п а л а за н а ц і о н а л ь ¬ У січні 1907 р . у х в а л е н о з а к о н п р о з а г а л ь н е в и б о р ч е право,
ний соціалізм, шо протиставлявся інтернаціоналізмові соціал- щ о з н а м е н у в а л о з а в е р ш е н н я в а ж л и в о г о етапу з м а г а н ь націо¬
демократії, й обстоювала "чеське державне історичне право". нал ь н о - п о л і т и ч н и х сил. Кількість депутатів рейхсрату визна¬
Тривалий процес становлення а г р а р н о г о руху н а чеських ч а л а с я в 516 о с і б , н і м ц і д і с т а в а л и 4 3 % м і с ц ь , а р е ш т а в і д д а в а ¬
землях урешті-решт завершився заснуванням у 1899 р . Чесь¬ лася представникам інших національностей. Водночас акти¬
кої аграрної партії на чолі з А. Швеглою (1873-1933). Головне ні іе в и б о р ч е п р а в о о б м е ж у в а л о с я ц е н з о м о с і л о с т і (проживання
гасло аграріїв: "Чеське село — одна р о д и н а " . П а р т і я відобра¬ в о д н і й м і с ц е в о с т і н е м е н ш е о д н о г о р о к у ) т а в і к о в и м і стате¬
жала настрої здебільшого середніх прошарків землевласни¬ вим (тільки для чоловіків, я к и м в и п о в н и л о с я 24 р о к и ) . Нові
ків. Аграрії з а п р о п о н у в а л и н и з к у к о н к р е т н и х з а х о д і в д л я збе¬ правила не п о ш и р ю в а л и с я на в и б о р и до ландтагів, на жінок
р е ж е н н я з е м л і п е р е в а ж н о за ч е с ь к и м с е л я н с т в о м . П а р т і я ви¬ та в і й с ь к о в и к і в . Залишалася стара в н у т р і ш н я с т р у к т у р а пар¬
ступала за н а л а г о д ж е н н я кооперації, розширення кредитної л а м е н т у , я к а у с у в а л а б і л ь ш і с т ь ' д е п у т а т і в від р о з в ' я з а н н я важ¬
системи, перегляд земельного кадастру, встановлення дифе¬ ливих державних питань.
ренційованого податку, запровадження прогресивних техно¬ Підсумки виборів у травні 1907 р . з а с в і д ч и л и новий роз¬
логій і т е х н і к и та ін., що мало забезпечити провідні позиції к л а д п о л і т и ч н и х с и л у р е й х с р а т і . Н а й ш и р ш е в п а р л а м е н т і бу¬
чеському сільському господарству. ли представлені аграрії (28 м а н д а т і в ) , младочехи (18 манда¬
П р о ц е с с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н о ї д и ф е р е н ц і а ц і ї ч е с ь к о г о сус¬ тів), к а т о л и к и Чехії та М о р а в і ї (17 м а н д а т і в ) . Серед німець¬
пільства завершився створенням Чеської народної (реалістич¬ ких партій чеських земель найсильніші позиції мали аграрії
ної) партії (1900) на чолі з лідером реалістів Т. Масариком. (19 м а н д а т і в ) , л і б е р а л и (14 м а н д а т і в ) , народники (13 манда¬
Головна програмна вимога реалістів полягала у визнанні "чесь¬ тів), н а ц і о н а л ь н і р а д и к а л и (12 м а н д а т і в ) . На початку роботи
кого державного історичного права ". Партія намагалася про¬ рейхсрату чеські депутати о б ' є д н а л и с я в Ч е с ь к о м у клубі, поста¬
водити щ о д е н н у копітку роботу, спрямовану на економічне, нови якого мали обов'язковий характер.
к у л ь т у р н е та д у х о в н е самовдосконалення чеської нації. Вона Чеські політичні сили, репрезентовані в парламенті, нама¬
вимагала запровадження з а г а л ь н о г о в и б о р ч о г о п р а в а та про¬ галися проводити реалістичну й прагматичну політику, спря¬
п о н у в а л а з д і й с н и т и р е ф о р м у с и с т е м и с а м о в р я д у в а н н я д л я де¬ м о в а н у н а с а м п е р е д н а з м і ц н е н н я п о з и ц і й чехів. Т а к , восени
мократизації чеського суспільства. 1907 р . б у л о п і д т р и м а н о а в с т р о - у г о р с ь к у е к о н о м і ч н у у г о д у , яка
На чеських землях у цей період в и н и к л и й інші партії, які забезпечувала принцип цілковитої свободи (в о б о х частинах
р е п р е з е н т у в а л и і н т е р е с и , н а п р и к л а д , з е м л е в л а с н и к і в а б о пев¬ м о н а р х і ї ) у с ф е р і в н у т р і ш н ь о ї й з о в н і ш н ь о ї т о р г і в л і , щ о відпо¬
них конфесій. Ці партійні структури зберігали політичний відало п р а г н е н н я м ч е с ь к и х ф і н а н с о в и х і п і д п р и є м н и ц ь к и х кіл.
вплив у межах окремих областей земель Чеської корони. Важливим напрямом діяльності чеських політичних сил була
У практичній політиці чеські партії д о т р и м у в а л и с я проав- розробка концепцій зовнішньополітичних пріоритетів. Перша з
с т р і й с ь к и х а б о о п о з и ц і й н и х п о г л я д і в , я к і ч а с о м х и м е р н о пе¬ них — "неославізм " — передбачала підтримку австрійсько-ро¬
репліталися чи с т и к а л и с я . Для координації взаємодії партій (крім сійського співробітництва; другу в и с у н у л и т і , хто орієнтував¬
соціалістів) у 1900 р. створено Чеську національну раду — гро¬ ся на Англію та Францію. Загальноприйнятною вважалася кон­
мадсько-політичну організацію, завдання якої полягало в об'єд¬ цепція необхідності забезпечення інтересів на Балканах. Чеські
н а н н і політичних сил, зорієнтованих у р о з в ' я з а н н і національ¬ політики віддавали перевагу мирній економічній експансії, тому
ного питання на державно-правову традицію. анексія Австро-Угорщиною Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н и в 1908 р .
На активізацію боротьби за д е м о к р а т и з а ц і ю суспільства і не з н а й ш л а у них підтримки.
в п р о в а д ж е н н я з а г а л ь н о г о в и б о р ч о г о п р а в а у Ц и с л е й т а н і ї зна¬ П р о в е д е н н я влітку 1908 р . в П р а з і в и с т а в к и т а с л о в ' я н с ь ¬
ч н и й в п л и в с п р а в и л и події п е р ш о ї р о с і й с ь к о ї революції. Так, кого з'їзду німецькі кбла одностайно розцінили як "відро¬
у день відкриття чеського с е й м у (10 ж о в т н я 1905 р . ) відбувся дження панславізму". Невдоволення подібними тенденціями
одноденний загальний страйк. Водночас п р о х о д и л и демонст¬ п е р е б і г у п о д і й с п о н у к а л о н і м е ц ь к и х д е п у т а т і в з а с т о с у в а т и по¬
рації в К л а д н о , М о р а в с ь к і й О с т р а в і , П л ь з е н і т а в і н ш и х чесь¬ літику обструкції в Чеському сеймі, в результаті чого його
ких містах. д і я л ь н і с т ь було п а р а л і з о в а н о . З і н ш о г о боку, п о с т а н о в а уряду

428 429
про призупинення роботи сейму призвела до виходу чехів- "ЧЕСЬКЕ Ф а к т и ч н о до самого початку війни че-
м і н і с т р і в із й о г о складу, що спричинило вже парламентську 1ІИТАННЯ" ські н а ц і о н а л ь н і сили трималися курсу
кризу. Ж о р с т к и й характер п р о т и с т о я н н я між ч е с ь к и м і німе­ ПІД ЧАС П Е Р Ш О Ї на збереження Австро-Угорщини з на-
цьким населенням у першій половині грудня 1908 р . змусив СВІТОВОЇ В І Й Н И с т у п н о ю її т р а н с ф о р м а ц і є ю в ф е д е р а ц і ю .
уряд з а п р о в а д и т и надзвичайний стан і заборонити більшість Лише напередодні 1914р. з 'явилися проек­
чеських громадських організацій. ти розв 'язання чеського національного питання поза межами мо­
Н а с т у п н и й етап п о с и л е н н я опозиції властям Габсбурзької нархії. Чеська економічна й політична еліта претендувала на рі­
монархії п о в ' я з а н и й з діяльністю Слов 'ямського союзу, в яко¬ нні з німецькими та угорськими панівними колами умови та мо-
му о б ' є д н а л и с я 125 д е п у т а т і в р е й х с р а т у слов'янського похо¬ мсливості. В о д н о ч а с ч е с ь к и м л і д е р а м була п р и т а м а н н а достатня
дження ( с е р е д н и х — 83 ч е х и ) . У 1910 р . ч е с ь к і парламентські тверезість у в и б о р і т а к т и к и та м е т о д і в п о л і т и ч н о ї діяльності.
фракції утворили Об'єднаний чеський клуб. Застосовуючи так¬ В и с т у п и в ш и о д н и м и з і н і ц і а т о р і в в і й н и , п р а в л я ч і к о л а Ав¬
тику обструкції, Слов'янський союз щоразу демонстрував не стро-Угорщини с п л а т и л и за в о є н н у а в а н т ю р у с о т н я м и тисяч
тільки своє критичне ставлення до рішень цісарського ото¬ у б и т и х і п о к а л і ч е н и х н а ф р о н т а х , п о м е р л и х від х в о р о б і голо¬
ч е н н я , а й з а б е з п е ч и в п р о в а л б ю д ж е т у та і н ш и х законодавчих ду л ю д е й р і з н и х н а ц і о н а л ь н о с т е й . П а р л а м е н т Ц и с л е й т а н і ї при¬
актів у п а р л а м е н т і . Ц е п р и з в е л о д о р о з п у с к у р е й х с р а т у 30 бе¬ пинив свою діяльність (до 1917 р . ) , конституційні свободи
резня 1911 р. було о б м е ж е н о , повсюдно діяли трибунали. Під час наступу
На виборах до рейхсрату в 1911 р. чеські політичні сили російських військ у Галичині в 1914 р . п о с и л и л и с я р е п р е с і ї в
зміцнили свої позиції: аграрії о д е р ж а л и 38 м а н д а т і в , младо- Чехії. За а н т и н і м е ц ь к у о р і є н т а ц і ю заарештували лідерів мла-
ч е х и — 18, н а ц і о н а л ь н і с о ц і а л і с т и — 16, к а т о л и к и — 7. Н а й ¬ дочехів К. Крамаржа, А. Р а ш і н а та ін., я к и х звинуватили в
більшими німецькими партіями н а ч е с ь к и х з е м л я х с т а л и ра¬ зраді й з а с у д и л и до страти. Т і л ь к и с м е р т ь і м п е р а т о р а Франца
дикали (22 м а н д а т и ) та аграрії (21 мандат), представництво Иосифа (листопад 1916 р . ) з р о б и л а м о ж л и в и м їх звільнення.
лібералів з м е н ш и л о с я до 12, н а р о д н и к і в — до 9 мандатів. Військово-бюрократичний режим Габсбургів для більшості че­
Т и м ч а с о м к р и з а в ч е с ь к о м у с е й м і п о г л и б л ю в а л а с ь , а про¬ хів утілював у собі всі нещастя й лиха, пов 'язані з війною. Еко¬
т и с т о я н н я з а г о с т р ю в а л о с я . С п р о б и п р и м и р и т и в о р о г у ю ч і сто¬ номічні труднощі на теренах Габсбурзької монархії прояви¬
рони успіху не м а л и . Оскільки о б с т р у к ц і я н і м е ц ь к и х депута¬ лися раніше, ніж в інших країнах, що воювали: промислові
тів п о в н і с т ю паралізувала діяльність сейму, його виконавчий п і д п р и є м с т в а були мілітаризовані, в селян насильно реквізу¬
о р г а н у т р а т и в ф і н а н с о в і та і н ш і з а с о б и й був неспроможний в а л и п р о д о в о л ь с т в о . А н т и г а б с б у р з ь к і н а с т р о ї т а ідеї з а г а л ь н о ¬
в и к о н у в а т и с в о ї ф у н к ц і ї . З а ц и х у м о в ч е с ь к и й с е й м б у л о роз¬ слов'янської солідарності віддзеркалювалися в гаслах анти¬
пущено в червні 1913 р . , а у п р а в л і н н я Ч е х і є ю п е р е д а н о к о м і ¬ воєнних маніфестацій і страйків, акціях мобілізованих при
сії чиновників. відправці на фронт, дезертирстві й, н а р е ш т і , масових здачах
У січні ¡914 р. уряд вдався до чергової спроби розв язати че¬ чехів у п о л о н н а р о с і й с ь к о м у та с е р б с ь к о м у фронтах.
сько-німецькі суперечності. Опубліковано проект нового зако¬ Війна змушувала чеських політиків зробити вибір між двома
ну п р о м о в и , згідно з я к и м м о в о ю урядових органів у кожно¬ варіантами розв 'язання "чеського питання " — або залишитися
му окрузі Чехії м а л а стати м о в а б і л ь ш о с т і н а с е л е н н я ; в окру¬ в складі монархії, або проголосити незалежну державу. Одна
гах, де меншість населення складала принаймні 35 %, група політичних сил (аграрії, партії к а т о л и ц ь к о ї орієнтації
в н у т р і ш н ь о ю д е р ж а в н о ю м о в о ю мала стати мова більшості, а та с о ц і а л - д е м о к р а т и ) розглядала м а й б у т н є чехів крізь призму
в с т о с у н к а х м і ж в л а д о ю т а н а с е л е н н я м н а л е ж а л о в ж и в а т и оби¬ демократичної еволюції державного устрою Австро-Угорщини.
дві м о в и ; о б и д в і м о в и в и з н а в а л и с я о ф і ц і й н и м и в структурах, Інша (здебільшого м л а д о ч е х и під п р о в о д о м К. Крамаржа) —
діяльність яких п о ш и р ю в а л а с я н а всі з е м л і Ч е с ь к о ї корони. розраховувала на перемогу у війні держав Антанти та поси¬
П р о е к т закону відхилили і німці, і чехи. Т а к т и к а обструкції, л е н н я п о з и ц і й Росії в Ц е н т р а л ь н і й Є в р о п і , щ о мало привести
застосовувана в р е й х с р а т і , п р и з в е л а д о й о г о р о з п у с к у в бере¬ до утворення союзу слов'янських держав (або Слов'янської
зні 1914 р . У р я д Цислейтанії почав правити без парламенту, імперії) під с к і п е т р о м династії Р о м а н о в и х . Третій політичний
на основі статті 14 ч и н н о ї конституції. н а п р я м о ч о л ю в а в лідер партії реалістів Т. М а с а р и к , я к и й вва-

430 431
жав неминучою п о р а з к у та р о з п а д А в с т р о - У г о р щ и н и й утво­ Франція офіційно визнала Чехословацьку національну раду
рення н а її о с н о в і н е з а л е ж н и х держав. н к першооснову майбутнього чехословацького уряду.
Лідер реалістів Т. Масарик виїхав за кордон у листопаді І І с р е к о н л и в о ю д е м о н с т р а ц і є ю а к т и в н о с т і р о б і т н и ч о г о руху
1915р., заснувавши в Парижі центр національно-визвольного і а національних сил стало проведення 14 жовтня 1918 р. в
руху — Чеський національний комітет, який після приєднан­ Чехії загальнонаціонального страйку, щоб запобігти вивезенню
н я г р у п и с л о в а ц ь к и х п о л і т и к і в під п р о в о д о м М. Штефаника австрійськими властями продовольства. Ц я а к ц і я була органі¬
перетворився на Чехословацьку національну раду. з о в а н а з і н щ і а т и в и " З е м е л ь н о ї е к о н о м і ч н о ї р а д и " та "Соціаліс¬
Центром антигабсбурзької опозиції в чеських землях з тичного кола" ( о б ' є д н а н н я всіх п а р т і й с о ц і а л і с т и ч н о ї орієнта¬
1915р. стала "чеська мафія" — досить розгалужена підпільна ції). В ході с т р а й к у в и с у в а л и с я в и м о г и н а д а н н я національної
організація, яка збирала розвідувальні дані для Антанти. Во¬ і і с з а л е ж н о с т і та у т в о р е н н я " в і л ь н о ї Ч е х о с л о в а ц ь к о ї р е с п у б л і к и " .
сени 1916 р . п р о в і д н і ч е с ь к і п о л і т и ч н і п а р т і ї с т в о р и л и Чесь¬ 28 жовтня 1918р., в день, к о л и уряд А в с т р о - У г о р щ и н и ого¬
кий союз (об'єднання парламентських фракцій) у Відні та лосив про намір укласти перемир'я з країнами Антанти, пра¬
Національний комітет у Празі. зький Національний комітет перебрав до своїх рук цивільну та
Важливе значення мала к о о р д и н а ц і я діяльності чеських і військову адміністрацію й оголосив про створення незалежної дер­
словацьких емігрантських організацій у СІЛА: Чеського на­ жави. 14листопада 1918р. в Празі на урочистому засіданні Тим­
ціонального об'єднання та Словацької ліги, які в Клівленді у жо¬ часових Національних зборів була проголошена Чехословацька ре­
втні 1915р. висловили п р а г н е н н я чехів і с л о в а к і в до створен¬ спубліка. Першим її п р е з и д е н т о м обрали Т. Масарика, а уряд
ня державної федерації братніх народів. " з а г а л ь н о н а ц і о н а л ь н о ї коаліції" о ч о л и в К. Крамарж.
Лютнева революція в Росії с п р и я л а п о д а л ь ш і й активізації
національно-ліберальних кіл ч е с ь к о ї та с л о в а ц ь к о ї еміграції. РОЗВИТОК У другій половині XIX — на початку
На початку травня 1917 р . в К и є в і в і д б у в с я з ' ї з д Союзу чехо¬ ЧЕСЬКОЇ X X ст. с и с т е м а о с в і т и в ч е с ь к и х землях
словацьких товариств, який визнав Чехословацьку національну КУЛЬТУРИ набула форми багатоступеневої струк¬
раду к е р і в н и м органом чехословацького р у х у і с т в о р и в її ро¬ тури. Ш к і л ь н а р е ф о р м а , започаткована
сійський відділ. Отже, "чеське питання" вийшло на міжна¬ в роки революції, закріпила п р и н ц и п загального обов'язко¬
родну арену, що свідчило про с у м н і в н і с т ь її п о д а л ь ш о г о пе¬ вого ш к і л ь н о г о н а в ч а н н я для дітей з 6 р о к і в . Н а п р и к і н ц і 60-х
ребування у складі Австро-Угорщини. років скасовано контроль церкви над змістом підручників,
Восени 1917р., після Жовтневого перевороту в Росії, ради- п о в е д і н к о ю учнів і вчителів, а д е р ж а в н і о р г а н и дістали право
калізуються гасла, форми та методи діяльності чеських націо¬ н а г л я д у за д і я л ь н і с т ю шкіл. У результаті р е ф о р м ч е х и н а ру¬
нальних сил. Відтепер головною тенденцією визвольного руху бежі XX ст. в и п е р е д и л и н і м ц і в за р і в н е м г е н е р а ц і й н о ї пись¬
чехів с т а л а б о р о т ь б а за с т в о р е н н я ч е с ь к о ї с у в е р е н н о ї д е р ж а в и менності й посіли перше місце в Габсбурзькій монархії за
під егідою країн Антанти. рівнем загальної письменності. Кількість чеських шкіл (1914)
складала 57 % від ї х н ь о ї загальної кількості. Якщо реальні
Чехословацька національна рада розгорнула формування
гімназії та і н ш і н а в ч а л ь н і заклади цього рівня давали ґрун¬
військових легіонів у Росії, Франції, Італії. Влітку 1917 р . в
товні професійні знання, то к л а с и ч н і готували випускників
ч е х о с л о в а ц ь к и х л е г і о н а х н а л і ч у в а л о с я 4 0 т и с . в о я к і в , а в сере¬
до п р о д о в ж е н н я освіти в університетах.
дині 1918 р . — 128 т и с . ( 9 2 т и с . в Р о с і ї ) .
П е р е д б а ч а ю ч и н е м и н у ч и й к р а х Г а б с б у р з ь к о ї м о н а р х і ї , кіль¬ У цей період чеською мовою видавалися наукові праці,
ка чеських політичних п а р т і й у лютому 1918р. об'єдналися у підручники, довідники, п е р е л і к и н а в ч а л ь н о ї т а к л а с и ч н о ї лі¬
Державно-правову партію на чолі з К. Крамаржем. У липні тератури, фахові журнали та к н и г и для дітей. Левову пайку
1918 р . б у л о р е о р г а н і з о в а н о п р а з ь к и й Національний комітет, цієї роботи провадила "Чеська матиця ". Ф а к т и ч н о в цей час
до складу якого ввійшли представники всіх (крім соціал- виникли всі п е р е д у м о в и д л я вивчання чехами основ майже
демократів) чеських політичних партій. Оновлений комітет усіх г а л у з е й з н а н ь р і д н о ю мовою.
мав стати н а с а м п е р е д ч и н н и к о м " з б е р е ж е н н я порядку", а вже Чеські національні сили домоглися того, що вже у 80-ті
потім органом майбутньої державної влади. У червні 1918 р . р о к и X I X ст. ч е с ь к а м о в а с т а л а м о в о ю д л я всіх с т у д е н т і в усіх

432 28 — 3-2764 433

о с и п и їх з а к л а д і в . Поділ у 1882 р . Празького університету на У музиці виділяється творчість композитора й піаніста
чеський і німецький с п р и я в п р о ц е с у к о н с о л і д а ц і ї ч е с ь к о ї ін¬ /.. Сметани (1824-1884), який заснував чеську модерну сим­
телігенції та з а л у ч е н н ю до науково-навчальної роботи нових ф о н і ч н у та о п е р н у м у з и к у . Його опери "Бранденбуржці в Че­
сил. Надати вітчизняній науці європейського рівня намага­ хії" (1863), "Продана наречена" (1866) та с и м ф о н і ч н і поеми
лися правник Й. Кайзл, соціолог 71 Масарик, і с т о р и к Я. Голл, "Моя Батьківщина", "Чеські танці" сприяли патріотичному
м о в о з н а в е ц ь Я. Гебауер, мистецтвознавець О. Госшинський, лін­ іі музичному вихованню чеського народу. Відомим творцем
гвіст і поет Ч. Врзлінський та ін. У 1880р. виникла Чеська Ака­
чеської н а ц і о н а л ь н о ї музики б у в А. Дворжак (1841 — 1904), особ-
демія наук, словесності та мистецтв.
пипу п о п у л я р н і с т ь мали його "Слов'янські танці". У Празі
Друга половина XIX ст. є добою розквіту чеського мистецт­ вирувало театральне і музичне життя, зростала кількість п'єс
ва. У літературних творах чільне місце посіла тема народного і і к о н ц е р т і в . В о с е н и 1901 р . п е р ш и й с а м о с т і й н и й к о н ц е р т да¬
ж и т т я та б о р о т ь б и проти національного й соціального поне­ ла Ч е с ь к а філармонія.
волення. Так, поет Я. Неруда (1834-1891) у "Піснях палкої Зародження м о д е р н і з м у н а п р и к і н ц і X I X ст. в н е с л о новий
петиції" з а к л и к а в до боротьби за к р а щ е майбутнє. Оспівував
зміст у п о н я т т я "спортивна культура". У Чехії засновуються
рідну природу у своїх поетичних циклах ("Сільські пісні",
спортивні товариства, першим з яких був "Сокіл "(18 64).
"Чеські сонети" тощо) С. Чех ( 1 8 4 6 - 1 9 0 8 ) . Історії боротьби
Н а з л а м і X I X — X X ст. с у с п і л ь с т в о винайшло нові культур¬
чехів за с в о б о д у та н е з а л е ж н і с т ь п р и с в я ч е н і епічні твори пи¬
ні о р і є н т и р и і ц і н н о с т і . С о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н а ситуація в Чехії
сьменника А. Ірасека (1851-1930).
справляла в е л и к и й в п л и в не тільки на австро-угорську полі¬
Найвідомішим художником того часу вважається Й. Ма- тичну систему, а й на стан справ у Європі.
неса (1820-1871), автор циклу картин "Пори року", викона¬
них для годинника Празької ратуші, ілюстрацій до народних
к а з о к та ін. Своєю творчістю Й. Манеса відкрив новий пе¬
РЕКОМЕНДОВАНА Австро-Венгрия: интеграционные процессы
ріод у розвитку чеської історичної, побутової та пейзажної
ЛІТЕРАТУРА национальная специфика. Москва, 1997.
шкіл живопису. Наслідувачем його традицій став художник-
Австро-Венгрия. Опыт многонационально¬
к а р и к а т у р и с т т а і л ю с т р а т о р М. Алеш (1853-1913). З н а н и м пред¬
го г о с у д а р с т в а . М о с к в а , 1995.
ставником реалізму був скульптор Й. Мислбек (1848-1922),
Коровицина Н. В. А г о н и я соцмодернизации.
я к и й с т в о р и в кінну статую Св. Вацлава у Празі.
Москва, 1993.
Культурну атмосферу цього періоду визначали занепад кла­
К р а т к а я и с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : С древней¬
сицизму й зародження модернізму. Молода генерація чехів пра¬
ш и х в р е м е н д о н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1998.
гнула відчути себе частиною європейської цивілізації, відки- Ненашева 3. С. И д е й н о - п о л и т и ч е с к а я б о р ь ­
даючи національну меншовартість. Дуже бурхливо розвива¬ ба в Ч е х и и и С л о в а к и и в н а ч а л е XX в. Ч е х и ,
лися архітектура й д е к о р а т и в н е мистецтво. Історичні центри с л о в а к и и н е о с л а в и з м , 1 8 4 8 - 1 9 1 4 гг. М о с к ¬
міст п о с т і й н о перебудовувалися, в и н и к а л и нові міські р а й о н и . в а , 1984.
У культурній галузі е м п і р и ч н и й класицизм існував поряд Ненашева 3. С. Общественно-политическая
із м о д е р н о м та і н ш и м и романтичними стилями. Новоготич- м ы с л ь в ч е ш с к и х з е м л я х в к о н ц е XIX — на­
ний історизм найвиразніше виявився при перебудові Старо- чале XX вв. М о с к в а , 1999.
мєстської ратуші (1846-1848). Новоготична архітектура 60-х Формирование нации в Центральной и Юго-
років чергувалася з н е о р е н е с а н с о м , с и м в о л о м я к о г о став На¬ В о с т о ч н о й Е в р о п е . И с т о р и ч е с к и е и истори¬
ціональний театр у Празі. Його спроектував Й. Зітек (1 832¬ ко-культурные аспекты. Москва, 1981.
1909), автор Музею Карловарських колонад. Більшість ви¬ Чешская нация на заключительном этапе
значних скульптурних замовлень виконували брати Й. Макс ф о р м и р о в а н и я . 1850 — н а ч а л о 70-х гг. X I X в .
(1804-1855) та Е. Макс (1810-1901). Вони збудували пам'ят­ Москва, 1989.
ник Радецькому на Малостранській п л о щ і та к і л ь к а скульп¬ ЕЬтвгіоуа М. С. СЄБКЄ 2 е ш е V Іеіесії 1848—
тур н а Кардовому мосту. 1918. Р г а ї ї а , 1998.

434
28
 країні. Але всі ці заходи в и м а г а л и з н а ч н и х к о ш т і в , я к і поно-
илювалися лише за р а х у н о к н о в и х п о д а т к і в . Оподаткуванню
п і д л я г а л и н а в і т ь т і , х т о п а л и в . П о с и л е н н я п о б о р і в з б о к у ма¬
дярської шляхти, яка домінувала у словацьких землях, постійні
Лекція їлидні та н е в р о ж а й н і г о л о д н і р о к и в и к л и к а л и у с е л я н невдо¬
волення. В о н и в т і к а л и д о л і с і в і ч и н и л и р о з б о ї . Т а к , у 1713 р .
СЛОВАЦЬКІ ЗЕМЛІ
її Л і п т о в с ь к о м у Св. Мікулаші був р о з г р о м л е н и й о д и н із се­
У СКЛАДІ ГАБСБУРЗЬКОЇ лянських загонів, а й о г о в а т а ж к а Юрая Яношика піддали тор¬
МОНАРХІЇ (XVIII - ПЕРША т у р а м і п о в і с и л и н а гак за р е б р о . З г о д о м це і м ' я н а б у л о вели¬
кої п о п у л я р н о с т і в у с н і й н а р о д н і й т в о р ч о с т і . Я н о ш и к а оспі¬
ПОЛОВИНА XIX ст.)
вували як н а р о д н о г о героя, к о т р и й відбирав м а й н о в багатіїв
і роздавав його біднякам.
Після придушення виступів угорської шляхти словацькі землі
Суспільно-економічне с т а н о в и щ е т а
політика "освіченого а б с о л ю т и з м у " в перебували в стані відносного спокою, який порушувався тіль¬
словацьких з е м л я х к и д і я л ь н і с т ю є з у ї т і в , к о т р і н а м а г а л и с я з н и щ и т и н а с л і д к и Ре¬

Словацьке П р о с в і т н и ц т в о формації. Політику покатоличення протестантів послідовно

проводив австрійський уряд.
Словацьке національне В і д р о д ж е н н я
• Поразка повстання Ракоці призвела до занепаду словацьких
Участь словаків у революції 1 8 4 8 - 1 8 4 9 рр.
земель як центру політичного, громадського та культурного
життя Угорського королівства. Поступово цей регіон пере¬
СУСПІЛЬНО- У 1703-1711 рр. на території Угорщини, творився на політичну периферію, яку покидали не тільки
ЕКОНОМІЧНЕ Словаччини і Трансільванії розгорнувся по- магнати, п р е д с т а в н и к и угорської еліти, а й пересічні піддані-
СТАНОВИЩЕ тужний національно-визвольний рух під мадяри. Такі суспільно-демографічні процеси сприяли посиленню
ТА ПОЛІТИКА проводом ватажка угорських магнатів Фе- тут словацького етнічного елементу. У першій половині
"ОСВІЧЕНОГО ренца IIРакоці. У ході б о й о в и х д і й імпе- X V I I I с т . у с л о в а ц ь к и х з е м л я х п р о ж и в а л о 2 м л н ч о л о в і к , біль¬
АБСОЛЮТИЗМУ" р а т о р с ь к о м у війську було з а в д а н о д е к і л ь - ш і с т ь із я к и х с т а н о в и л и с л о в а к и . С е р е д с л о в а ц ь к и х м і с т най¬
В СЛОВАЦЬКИХ ка відчутних п о р а з о к , у результаті чого більшими (10 т и с . ж и т е л і в ) були Б р а т и с л а в а (Прешпорок) і
ЗЕМЛЯХ С л о в а ч ч и н а п о т р а п и л а під к о н т р о л ь по¬ Комарно, в Банській Ш т я в н и ц і налічувалося 7 тис. жителів.
встанців. Звідти антигабсбурзькі висту¬ Р а з о м із т и м , у н а с л і д о к н е с к і н ч е н н и х в і й н , п о в с т а н ь , епіде¬
п и п о ш и р и л и с я н а і н ш і к р а ї У г о р с ь к о г о к о р о л і в с т в а . У 1707 р . мій багато р а й о н і в С л о в а ч ч и н и збезлюдніли.
імператор Йосиф І (1705-1711) був н а в і т ь п о з б а в л е н и й мадяр¬ С п у с т о ш е н н я с л о в а ц ь к и х т е р е н і в в е л о д о е к о н о м і ч н о г о за¬
ського трону. О д н а к угорська шляхта не зуміла с к о р и с т а т и с я з непаду. У вкрай складному становищі о п и н и л о с я селянство,
п і д т р и м к и , щ о н а д х о д и л а від с і л ь с ь к о ї т а м і с ь к о ї л ю д н о с т і . Так, я к е в и к о н у в а л о п о суті н е р е г л а м е н т о в а н и й о б с я г п а н щ и н и та
війська Ракоці жорстоко придушили повстання гірників. У інших численних феодальних повинностей.
1708 р . п і д Т р е н ч и н о м імператорська армія розбила повсталу Н а в і т ь п р о в о д я ч и п о л і т и к у " о с в і ч е н о г о а б с о л ю т и з м у " , ім¬
у г о р с ь к у ш л я х т у . П о с т у п о в о а н т и г а б с б у р з ь к і в и с т у п и були при¬ ператриця Марія Терезія (1740-1780) прагнула обмежити права
душені на всій словацькій території. Згідно з Сатумарським угорської шляхти та н і в е л ю в а т и рештки державної самобут¬
миром (1711) династія Габсбургів визнавалася в Угорському
ності Угорського королівства. Намагаючись ослабити соці¬
к о р о л і в с т в і д о в і ч н о , п о в с т а н с ь к е в і й с ь к о р о з п у с к а л о с я , а л е пра¬
альне н а п р у ж е н н я в аграрній сфері, Марія Терезія в 1767 р .
ва у г о р с ь к о ї ш л я х т и п р а к т и ч н о не обмежувалися.
видала для королівства "земельний акт" — "Урбарій". Згідно
Імператор Карл /7/(1711-1740) прагнув поліпшити зов¬ з ним обов'язки селян визначалися залежно від майнового
н і ш н є т а в н у т р і ш н є с т а н о в и щ е і м п е р і ї . Р о б и л и с я с п р о б и зміц¬ стану. Т і к а ю ч и від ф е о д а л ь н и х п о в и н н о с т е й , селяни пересе¬
н и т и ц е н т р а л ь н у владу й стабілізувати е к о н о м і ч н у ситуацію в лялися до районів, залишених османами.

436 437
 У г о р с ь к і й ш л я х т і , н е з в а ж а ю ч и н а п р о ц е с ц е н т р а л і з а ц і ї мо¬ майже половина аристократичних угорських родин. Саме в
нархії, щ о відбувався за п р а в л і н н я Марії Терезії, до середини словацьких землях діяли найзначніші культурні центри Угорщи¬
60-х р о к і в X V I I I ст. в д а л о с я відстояти свої а в т о н о м н і права. ни: університет у Трнаві, Гірнича академія в Банській Штявни-
О д н а к у 1765 р . б у л и р о з п у щ е н і Д е р ж а в н і з б о р и . Водночас за ці, друкарні в Кошице й Трнаві, театр у Братиславі.
д о п о м о г о ю п е в н и х т о р г о в е л ь н и х т а м и т н и х з а к о н і в В і д е н ь роз¬ Указом Марії Терезії "Раціо едукаціоніс" (1777) започатко¬
п о ч а в п е р е т в о р е н н я у г о р с ь к и х та с л о в а ц ь к и х з е м е л ь н а сиро¬ вано реформу системи освіти, яка заклала основи світської
в и н н у б а з у . Д о т о г о ж у 1771 р . в У г о р с ь к о м у к о р о л і в с т в і було освіти в Угорщині. Головним завданням реформи виступала
заборонено засновувати нові мануфактури. ліквідація н е п и с ь м е н н о с т і н а с е л е н н я к о р о л і в с т в а . І хоча про¬
До середини XVIII ст. у словацьких землях виникла парадок­ голошений у законі принцип н а в ч а н н я дітей 6-10 років не
сальна ситуація. З одного боку, на цих територіях склалися до¬ було р е а л і з о в а н о , загальний прогрес у цьому напрямі вияви¬
сить сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин. вся з н а ч н и м . Н а п р и к і н ц і X V I I I ст. з а в д я к и спільним зусил¬
А з іншого — повне національне безправ 'я словаків в Угорському лям владних структур, шляхти, м і с ь к о г о та сільського насе¬
королівстві та панування феодально-кріпосницької системи не л е н н я побудовано тисячі нових шкіл.
давали їм жодних шансів соціально-економічного прогресу. У ході р е ф о р м и освіти в словацьких землях, як і у всьому
Т е р и т о р і я к о м п а к т н о г о р о з с е л е н н я с л о в а к і в н а п і в н о ч і Угор¬ королівстві, зазнали змін програми н а в ч а н н я . Ц е р к о в н а схо¬
с ь к о г о к о р о л і в с т в а з її б а г а т и м и п р и р о д н и м и р е с у р с а м и (мідь, ластика і теологія поступалися місцем математиці, природ¬
срібло, сірка, деревина) та в і д н о с н о в и с о к о ю густотою насе¬ ничим наукам, історії, в тому числі історії У г о р щ и н и . Ви¬
л е н н я ( в н а с л і д о к о с м а н с ь к о ї н а в а л и в З а д у н а в ' я ) була в еконо¬ кладання в початкових школах здійснювалося рідною мовою
м і ч н о м у в і д н о ш е н н і б і л ь ш р о з в и н е н о ю , н і ж і н ш і о б л а с т і Уго¬ місцевого населення — німецькою, угорською, словацькою.
рщини. С а м е тут р о з т а ш о в у в а л и с я г о л о в н і ц е н т р и з в и д о б у т к у Латина залишалася як мова н а в ч а н н я в середніх школах. Ні¬
с р і б л а , м і д і т а з а л і з а , н а б а з і я к и х в и н и к л и п і д п р и є м с т в а з об¬ мецька мова визначалася як "особливо корисна". Реформа
робки металів. На цих підприємствах, ш а х т а х , к о п а л ь н я х пра¬ освіти в Австрійській імперії була, таким чином, продовженням
ц ю в а л и с л о в а к и . З в і д т и в и й ш л и м а н д р і в н і р е м і с н и к и і торгов¬ загальної політики централізації та понімечення населення ба¬
ці, утворивши особливу групу осіб, які займалися відхідним гатонаціональної країни.
п р о м и с л о м . В ж е у X V I I I ст. д а л е к о за м е ж а м и к р а ї н и у с л а в и л и с я О д н а к в н е с е н н я до " З а к о н у про н а ц і о н а л ь н і ш к о л и семи
своєю майстерністю словацькі ковалі, склодуви, а також ліка- націй в Угорському королівстві" положення про запроваджен¬
рі-знахарі, які працювали не тільки в Угорщині, а й у Чехії, ня мадярської, німецької, словацької, русинської, хорватсь¬
Австрії, на п і в д е н н о - та с х і д н о с л о в ' я н с ь к и х землях. Водночас к о ї , і л л і р і й с ь к о ї ( с е р б с ь к о ї ) т а р у м у н с ь к о ї м о в с т в о р ю в а л о умо¬
поширювалося виготовлення різних виробів ручного ремесла в и д л я п о ш и р е н н я п и с ь м е н н о с т і та в и в ч е н н я р і д н о ї м о в и д л я
для продажу (полотно, мереживо, кераміка тощо). представників різних національностей. У королівстві стали
Особливе значення для розвитку словацьких земель мав видаватися підручники з граматики і правопису угорською,
видобуток коштовних металів. Застосування прогресивних тех¬ с л о в а ц ь к о ю та і н ш и м и мовами.
нологій, з а п р о п о н о в а н и х с л о в а ц ь к и м и м а й с т р а м и з міста Б а н - Імператор Йосиф II (1780-1790) наслідував реформатор¬
ська Ш т я в н и ц я , вивело виробництво на європейський рівень. ську політику своєї матері. Важливе значення для Угорського
Нові технічні здобутки використовувалися н а всіх копальнях королівства мав Патент 1785p., згідно з яким селяни звільня­
Ц е н т р а л ь н о ї та Східної С л о в а ч ч и н и , щ о с п р и я л о р о з в о ю гір¬ лися від особистої кріпосної залежності, їм надавалося право на
ничої промисловості. В середині XVIII ст. на словацькі терени вільний відхід від поміщиків, хоча повинності залишалися. У дер¬
припадало 12 % європейського видобутку міді, тут в и н и к л и перші жаві також проведено церковну реформу. "Патент про толе­
с у к о н н і , п а п е р о в і , ш к і р я н і та к е р а м і ч н і мануфактури. р а н т н і с т ь " (1781) п о к л а в к р а й д и с к р и м і н а ц і ї греко-католиків
У Б р а т и с л а в с ь к о м у та ч о т и р ь о х п р и л е г л и х к о м і т а т а х (окру¬ і протестантів в Угорщині й Трансільванії. Закон про віро¬
гах), а т а к о ж у п і в д е н н и х п р и д у н а й с ь к и х регіонах Словаччи¬ терпимість дозволяв протестантам вільно сповідувати рідну
ни було багато "королівських вільних" та гірничих міст, у релігію, обіймати громадські і д е р ж а в н і п о с а д и , будувати шко¬
яких разом з німецьким населенням традиційно проживала л и та х р а м и .

438 439
 У ході р е л і г і й н о ї р е ф о р м и римо-католицька церква втра¬ гечій з м і с ц е в и м и традиціями. Нові імена з'являються серед
чала п е в н і п р а в а та п р и в і л е ї , в тому числі право проголошу¬ нітсраторів, які п и с а л и як л а т и н о ю , так і ч е с ь к о ю мовою.
вати папські булли без с а н к ц і ї і м п е р а т о р а , р о з п у с к а л и с я ре¬ Ш и р о к о ї популярності набула діяльність діяча словацької
лігійні ордени, закривалися монастирі. Иосиф II проводив ре­ іа угорської культури Мартіна Бела (1684-1749), який після
форми, нехтуючи інтересами не тільки окремих осіб, а й цілих і а к і н ч е н н я університету в Галле був п р о т е с т а н т с ь к и м свяще¬
станів і навіть народів. Намагаючись досягти максимальної н и к о м . З г о д о м М. Бел — д и р е к т о р є в а н г е л і ч н о ї ш к о л и в Б а н -
о д н о м а н і т н о с т і та с у в о р о ї ц е н т р а л і з а ц і ї в у п р а в л і н н і імперією, с к і й Б и с т р и ц і , а з 1714 р . — р е к т о р л і ц е ю в Б р а т и с л а в і . М . Бел
Иосиф II підніс німецьку мову в ранг єдиної офіційної, зводячи писав латиною, угорською, німецькою та ч е с ь к о ю мовами.
тим самим усі інші мови до розряду другорядних. Це викликало Я к в и з н а ч н и й у ч е н и й в і н був ч л е н о м багатьох європейських
м а с о в і п р о т е с т и п р е д с т а в н и к і в і н ш и х н а р о д і в , й в о д н о ч а с ак¬ академій та наукових товариств. У своїй 4-томній праці
тивізувало національно-культурні рухи. "Історичні та географічні відомості про сучасну Угорщину"
Деспотичні методи у п р а в л і н н я та м о в н а п о л і т и к а Габсбу¬ (1735-1742) вчений розглядав словаків як нащадків слов'ян Ве¬
рг з а г о с т р и л и ситуацію в Угорському королівстві. До того ж ликої Моравії. Твердження М. Бела про автохтонність слова¬
Иосиф II п р о т я г о м усього періоду свого правління жодного к і в , щ о п р о в о д и т ь с я в д о с л і д ж е н н і " С т а р о д а в н я т а н о в а Уго¬
разу не с к л и к а в Д е р ж а в н і з б о р и й д е м о н с т р а т и в н о відмовив¬ рщина", і висока оцінка н и м літературних якостей словаць¬
ся к о р о н у в а т и с я угорською короною. Він н а к а з а в перевезти кої мови відіграли важливу роль у становленні словацької
коронаційні клейноди з Б р а т и с л а в с ь к о г о замку до Відня, де національної свідомості.
їх р о з м і с т и л и в придворному музеї. У річищі централізації в П о м і т н и й слід н а н и в і п р о с в і т н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і , я к а спри¬
У г о р щ и н і була п р о в е д е н а а д м і н і с т р а т и в н а р е ф о р м а : скасову¬ яла формуванню словацьких патріотичних традицій, залишив
валося угорське шляхетське самоврядування, а королівство Адам Коллар (1718-1783). Після навчання в ряді єзуїтських
п о д і л я л о с я на д е с я т ь к р а ї в на чолі з к о м і с а р а м и , к о т р и х при¬ н а в ч а л ь н и х закладів він очолив п р и д в о р н у бібліотеку у Відні.
значав особисто імператор. Словацькі землі були поділені на П р а ц ю ю ч и р а д н и к о м у Марії Терезії, К о л л а р став організато¬
три області: Нітранська, Бансько-Бистрицька і Кошицька. ром освітньої р е ф о р м и , щ о передбачала в н е с е н н я до навчаль¬
них програм в и в ч е н н я рідної м о в и та історії. А. Коллара ще
СЛОВАЦЬКЕ Словацькі землі в XVII — першій половині за ж и т т я н а з и в а л и "словацьким Сократом", віддаючи належ¬
ПРОСВІТНИЦТВО ХУШст. перетворилися на арену нескін¬ не освіченості вченого. В е л и к и й р е з о н а н с у державі виклика¬
ченних руйнівних війн. Габсбургам, які ви¬ л а й о г о п р а ц я " П р о п о х о д ж е н н я і п о с т і й н е в и к о р и с т а н н я за¬
ступали в Угорщині під п р а п о р о м Контрреформації, проти¬ конодавчої влади" (1764), де о б ґ р у н т о в у в а л и с я п р а в а угорсь¬
стояли словацькі протестанти. В оплот контрреформації пе¬ кого короля в його стосунках з католицькою церквою та
р е т в о р и в с я с т в о р е н и й є з у ї т а м и в 1636 р . у н і в е р с и т е т у Т р н а в і . необхідність о б м е ж е н н я н а я в н и х привілеїв угорської шляхти,
В а н т и г а б с б у р з ь к о м у р у с і с л о в а ц ь к і л ю т е р а н и в и с т у п а л и в со¬ яка, до того ж, не к в а п и л а с я сплачувати п о д а т к и до скарбни¬
юзі з м а д я р с ь к и м и магнатами й шляхтою. ц і . З м і с т ц ь о г о д о с л і д ж е н н я в и к л и к а в б у р х л и в у р е а к ц і ю угор¬
Боротьба за л ю т е р а н с ь к е віросповідання справляла вели¬ с ь к и х м а г н а т і в . У р е ш т і - р е ш т увесь н а к л а д к н и г и був конфіс¬
чезний вплив на р о з в и т о к культури в словацьких землях. Пе¬ к о в а н и й та урочисто с п а л е н и й на м а й д а н і в Братиславі.
р е м о ж н а хода К о н т р р е ф о р м а ц і ї з а л и ш и л а тут г л и б о к и й слід у П а л к и й з а к л и к А. К о л л а р а до с л о в а к і в л ю б и т и рідну мову
бароковому мистецтві. В архітектурі п а н і в н и м став монумен¬ й бути п а т р і о т о м своєї В і т ч и з н и не т і л ь к и п о ч у л о , а й підхо¬
тальний стиль з п р и т а м а н н о ю йому р о з к і ш ш ю інтер'єра, який п и л о н а с т у п н е п о к о л і н н я п а т р і о т і в . П е в н о ю м і р о ю ц ь о м у та¬
став х а р а к т е р н и м н е т і л ь к и д л я к у л ь т о в и х с п о р у д , а й д л я па¬ кож сприяла ліквідація Ордену єзуїтів у к о р о л і в с т в і (1773),
л а ц о в и х к о м п л е к с і в , з а м к і в та з а б у д о в и б а г а т и х м і с ь к и х квар¬ усунення католицької церкви від к о н т р о л ю за о с в і т н ь о ю та
талів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду — це к у л ь т у р н о ю с ф е р а м и . А к т и в н а участь А. К о л л а р а у проведен¬
т в о р и а н о н і м н и х м а л я р і в , різьбярів по дереву та с к у л ь п т о р і в . У
н і р е ф о р м и ш к і л , у н і в е р с и т е т і в та і н ш и х з а к л а д і в о с в і т и ство¬
п о р т р е т н о м у ж и в о п и с і , в о ф о р м л е н н і вівтарів, у виробах май-
рювала умови для подальшого розвитку словацької культури.
стрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх
В останній чверті XVIII ст. культурна ситуація в словаць-

440 кії
 ких землях зазнала певних змін. Братислава втратила своє зна¬ О с о б л и в а увага в к н и з і п р и д і л я л а с я д і я л ь н о с т і К и р и л а та Ме-
чення адміністративного центру Угорського королівства, який ф о д і я . В ч е н и й о д н и м і з п е р ш и х з р о б и в с п р о б у в і д т в о р и т и іс¬
був перенесений до Буди. Туди ж переведено Трнавський уні¬ торію Великої Моравії. П о с л і д о в н и к и Ю. П а п а н е к а намагалися
в е р с и т е т і п е р е в е з е н о к о р о н а ц і й н і регалії у г о р с ь к и х королів, визначити межі словацької етнічної території, а в угорському
які до 1784 р . з б е р і г а л и с я в б р а т и с л а в с ь к о м у с о б о р і С в . Мар¬ з а в о ю в а н н і в о н и в і д м о в л я л и с я в б а ч а т и ф а к т ц і л к о в и т о г о під¬
тина. Ц е в и к л и к а л о в і д т і к із З а х і д н о ї і С е р е д н ь о ї Словаччини к о р е н н я с л о в а ц ь к и х з е м е л ь , н а г о л о ш у ю ч и н а с п р и й н я т т і да¬
угорських чиновників та у н і в е р с и т е т с ь к о ї еліти. вніми с л о в ' я н а м и угорців я к своїх гостей.
С а м е в ц е й п е р і о д б а г а т о а р и с т о к р а т и ч н и х м а д я р с ь к и х ро¬ До кінця XVIII ст. словаки не мали власної літературної мо­
дин — традиційних з а с т у п н и к і в і м е ц е н а т і в м и с т е ц т в а т а лі¬ ви, а словацька писемність розвивалася в річищі католицької або
тератури — п е р е ї х а л и д о н о в о ї с т о л и ц і , а ж и т т я в їхніх маєт¬ протестантської літератури. Це сталося внаслідок того, що
ках і палацах у Словаччині завмерло або набуло сезонного Контрреформація поділила інтелігенцію на два табори — като¬
характеру. Навіть економічне піднесення, на яке передусім ликів і протестантів-євангелістів. Так само у двох напрямах від¬
була р о з р а х о в а н а реформаторська діяльність Йосифа II, не бувався розвиток національної культури та літератури. Однак
з м і н и л о т е н д е н ц і й у с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н о м у ж и т т і ц ь о г о регі¬ обидва табори радо зустріли ідеї "освіченого абсолютизму",
ону Угорського королівства. Зрушення, що відбувалися в Габс- які на певний час стали їхньою спільною ідейною платфор¬
бурзькій монархії, перш за все відбилися на зростанні національ­ м о ю . Н а п р и к л а д , " п а т е н т п р о т о л е р а н т н і с т ь " д а в а в з м о г у біль¬
ної свідомості передових представників словацького суспільст¬ шій частині протестантської інтелігенції п р и л у ч и т и с я до ак¬
ва, в опозиційних настроях людей, які виступали проти тивної культурної діяльності. У 1785—1787 р р . в и д а в а л а с я пер¬
соціального та національного гноблення. ша с л о в а ц ь к а газета "Прешпорські новини ", а в 1785—1786 р р . —
перший словацький часопис "Старе новини литерниго умені".
СЛОВАЦЬКЕ Словацький національний рух наприкінці П о ч а т о к п р о ц е с у ф о р м у в а н н я с л о в а ц ь к о ї нації та національ¬
НАЦІОНАЛЬНЕ XVIII — в першій половині ХІХст. опини- ної культури у м о в н о м о ж н а д а т у в а т и в и х о д о м у світ в 1782 р . в
ВІДРОДЖЕННЯ вся у складному становищі. З о д н о г о бо¬ Братиславі п е р ш о г о словацького в і р ш о в а н о г о твору — " П е р ш а
ку, він м а в п р о т и с т о я т и н а р о с т а н н ю ма- книга різних віршів", написаного західнословацьким мовним
дяризаторських тенденцій, а з і н ш о г о — й о г о с и л и б у л и роз¬ діалектом. Автор книги — католицький священик Й. Бейза
порошені. (1755-1836) — в передмові до наступного твору — першого
Для першого етапу словацького національного Відродження словацького роману " Ю н а к Рене, п р и г о д и та випробування"
(до 30-х років ХШст.) характерним є переважання просвітни¬ (1783), д е к л а р у ю ч и п р и н ц и п о в е с т а в л е н н я до м о в н о ї пробле¬
цьких ідей. У цей період засновувалися народні школи, змі¬ м и , з в и н у в а ч у в а в п р а щ у р і в у зраді рідної м о в и . У своїй творчо¬
н ю в а в с я з м і с т н а в ч а л ь н и х п р о г р а м , в і д к р и в а л и с я з а к л а д и тех¬ сті Й . Б е й з а о д н и м із п е р ш и х р і ш у ч е в и с л о в и в с я за необхід¬
н і ч н о ї та п р о ф е с і й н о ї освіти. Підвищений інтерес до мину¬ ність в і д н о в л е н н я словацьких культурно-мовних традицій.
лого сприяв появі історичних праць, що пробуджували Першу науково обгрунтовану кодифікацію словацької літера¬
патріотичні почуття словаків. турної мови на основі західнословацького діалекту зробив Антон
Просвітницькі ідеї були провідними в поглядах словацьких Бернолак (1762—1813). Він народився у північнословацькому
"будителів " — патріотично налаштованої інтелігенції першої місті О р а в а , здобув освіту в Т р н а в і та Відні. В 1787 р . вийшли
т р е т и н и X I X ст. " Б у д и т е л і " н а м а г а л и с я п о є д н а т и ідеї П р о с в і ¬ д р у к о м його праці " М о в о з н а в ч о - к р и т и ч н а філологічна розпо¬
т н и ц т в а з б о р о т ь б о ю за н а ц і о н а л ь н і п р а в а с л о в а к і в . Історії я к відь п р о с л о в а ц ь к у п и с е м н і с т ь " , з г о д о м — "Словацька грама¬
засобу п р о б у д ж е н н я патріотичних н а с т р о ї в та ч и н н и к у фор¬ тика", "Етимологія словацьких слів", "Словацько-чесько-
мування національної свідомості надавалося п р и ц ь о м у важ¬ л а т и н с ь к о - н і м е ц ь к о - у г о р с ь к и й с л о в н и к " . Ц и м и п р а ц я м и вче¬
ливе значення. Так, Ю. Папанек ( 1 7 3 8 - 1 8 0 2 ) у в и д а н і й лати¬ н и й з а к л а в під с л о в а ц ь к у мову м і ц н і л і н г в і с т и ч н і п і д в а л и н и й
ною праці "Історія словацького народу" доводив автохтон- створив умови, н е о б х і д н і д л я її р і з н о б і ч н о г о розвитку.
ність с л о в а к і в . М и н у в ш и н а с л о в а к і в , у я к и х не було т р а д и ц і й Варіант с л о в а ц ь к о ї літературної м о в и за г р а м а т и к о ю А. Бе-
власної державності, розглядалася в рамках історії мадярів. рнолака поширювало "Словацьке вчене товариство", засно-

442 443
 ване у Трнаві в 1792 р . Г о л о в о ю т о в а р и с т в а б у в А . Бернолак, чалося вивчення с в я щ е н и к а м и словацької мови. Більшість сло-
а секретарем — письменник Ю. Фандлі ( 1 7 5 0 - 1 8 1 1). У цей наків-католиків у п о в с я к д е н н о м у житті тяжіли до розмовного
час Відень уже став проводити антипросвітницький курс у іахіднословацького діалекту. С а м е к а т о л и к А. Бернолак ко¬
с ф е р і к у л ь т у р и , я к и й п і д т р и м а л а м а д я р с ь к а ш л я х т а , а в Угор¬ дифікував мовний порядок, що базувався на західнословаць-
ському королівстві насаджувалася мадярська мова. кому діалекті з багатьма е л е м е н т а м и с е р е д н ь о с л о в а ц ь к о г о . Цей
С у с п і л ь н о - п о л і т и ч н а с и т у а ц і я в к р а ї н і н а п р и к і н ц і X V I I I ст. варіант літературної мови, відомий під назвою "бернолач-
не сприяла плідній роботі "Словацького вченого товарист¬ чина", використовувався к а т о л и к а м и до с е р е д и н и XIX ст.
ва". Н а с т у п р е а к ц і ї та о с л а б л е н н я згуртованості серед членів Словацьке культурне життя зосереджувалося в різноманіт­
товариства призвели до п р и п и н е н н я його діяльності. Попри них регіональних об'єднаннях патріотичної інтелігенції. У 1810 р.
наявність багатьох прихильників словацької мови, цей рух з ініціативи Б. Табліца в и н и к л о "Наукове товариство Бансь-
поступово занепадає. П р о т е й о г о з н а ч е н н я в р о з в и т к у слова¬ кої ( г і р н и ч о п р о м и с л о в о ї ) облаеті", я к е до 1832 р . провадило
ц ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о руху з а л и ш а є т ь с я в е л и ч е з н и м . А. Бер- к р а є з н а в ч і т а е т н о г р а ф і ч н і д о с л і д ж е н н я , в и в ч а л о н а р о д н і тра¬
н о л а к та й о г о п о с л і д о в н и к и не т і л ь к и с т в о р и л и п е в н и й варі¬ д и ц і ї , з б и р а л о с т а р о в и н н і р у к о п и с и , л і т е р а т у р н і п а м ' я т к и , іко¬
ант літературної словацької мови, в е р ш и н о ю якої стали вірші н и , к а р т и н и т о щ о . Т о в а р и с т в о о ч о л ю в а л о б о р о т ь б у за підви¬
та п е р е к л а д и Я. Голли (1785-1849), а й сформували концеп¬ щення культурного рівня словацького населення, проти за¬
цію словацького народу як самобутнього етносу. бобонів, невігластва, за поширення серед простого люду
агрономічних і медичних знань.
У свою чергу словацькі протестанти-євангелісти виступали
за вживання чеської мови в її ортодоксальному варіанті, кано­ Ще більшої ваги набула діяльність "Малоготського наукового
нізованому перекладом "Краліцької біблії" ("біблійщина"). У за¬ товариства "(180 8-1842). Коло наукових інтересів його чле¬
вершальному вигляді їхні погляди репрезентувала поетична нів було н а д з в и ч а й н о ш и р о к е — ф і л о с о ф і я , історія, педагогі¬
збірка "Муза словацьких гір" (1801), в якій простежується к а , с о ц і о л о г і я , г е о г р а ф і я , п р и р о д н и ч і д и с ц и п л і н и т о щ о . То¬
свідоме прагнення поета Ю. Палковича (1768-1850) вписати¬ вариство видавало щорічник, про авторитет якого свідчать
ся до ч е с ь к о г о літературного контексту. Інша тенденція про¬ численні рецензії на його публікації в окремих австрійських,
стежується в п о е т и ч н і й та і с т о р и ч н о - ф і л о л о г і ч н і й діяльності чеських, німецьких виданнях.
Б. Табліца (1769-1832), автора праці "Пам'ятки чесько- В о д н о ч а с п р о т и п р о ц е с у с т в о р е н н я та в д о с к о н а л е н н я сло¬
с л о в а ц ь к и х поетів, які або н а р о д и л и с я в Угорщині, або при¬ вацької літературної мови виступали такі авторитетні слова¬
наймні в Угорщині жили" (1806-1812). Ця робота фактично ки, як поет Ян Комар (1793-1852), філолог Павел Шафарик
доповнювала "Історію чеської мови та л і т е р а т у р и " Й. Доб- ( 1 7 9 5 - 1 8 6 1 ) т а і н . Всі в о н и б у л и щ и р о п е р е к о н а н і , щ о відмо¬
ровського відомостями про чеськомовну поезію в Словаччині ва від ч е с ь к о ї м о в и м а т и м е н е г а т и в н і н а с л і д к и д л я створення
у ХУІ-ХУПІ ст. та п р о в н е с о к с л о в а к і в у с п і л ь н у скарбницю чесько-словацької єдності й послабить позиції словаків у Габс-
л і т е р а т у р и , н а п и с а н о ї ч е с ь к о ю м о в о ю , ч и м п е в н о ю м і р о ю ві¬ бурзькій монархії. Так виникла ідеологія "слов'янської вза¬
докремлювала словацьке красне письменство від чеського. ємності", обгрунтована видатним словацьким поетом, про¬
повідником євангелічної громади в Пешті, професором архе¬
Послідовна боротьба словацької протестантської інтеліге¬
ології Віденського університету Я. Колларом. Він створив
н ц і ї п р и в е л а д о в і д к р и т т я в 1803 р . п р и Б р а т и с л а в с ь к о м у є в а н ¬
концепцію "єдиного чехо-словацького племені". Обгрунту¬
гелічному ліцеї к а ф е д р и чехо-словацької м о в и та л і т е р а т у р и ,
вання основних ідей теорії духовної єдності всіх с л о в ' я н та
яку очолив письменник, перекладач, видавець, професор
їхнього з б л и ж е н н я у сфері культури Я. Коллар сформулював
Ю. П а л к о в и ч . Але " б і б л і й щ и н у " в ж и в а л и з д е б і л ь ш о г о серед¬
у поемі "Донька слави" (1824) й у т р а к т а т і "Про літературну
ні стани словаків, тоді як п р е д с т а в н и к и п о л і т и ч н о ї т а куль¬
в з а є м н і с т ь між п л е м е н а м и та н а р і ч ч я м и с л о в ' я н с ь к и м и " (1836).
турної еліти віддавали перевагу латині.
Найвпливовіші осередки словацької католицької інтелігенції П е р ш и м з а г а л ь н о с л о в а ц ь к и м о с е р е д к о м п а т р і о т и ч н о ї інте¬
зосереджувалися в Братиславі й Трнаві. У 1784 р. з дозволу лігенції стало "Товариство аматорів словацької мови та літера-
Иосифа II в Б р а т и с л а в і був в і д к р и т и й спеціальний навчаль¬ тури"(1834—1844), яке виникло в Пешті. У своїй діяльності, а
ний заклад — Генеральний семінар, у програмі якого передба- також на сторінках літературного альманаху " З о р я " члени то-

444 445
в а р и с т в а п р а г н у л и в і д ш у к а т и к о м п р о м і с м і ж к о н ф е с і й н и м и те¬ слов'янства і словацького народу змінила колларівську тео¬
ч і я м и н а ц і о н а л ь н о г о р у х у , н а м а г а л и с я з б л и з и т и д в і м о в н і тра¬ рію "чотиричленної структури"слов'янського народу з "чехо­
диції, друкуючи статті і " б е р н о л а ч ч и н о ю " і "біблійщиною". словацьким племенем"усередині нього. Ідеї А. Коллара, що ві¬
Видатним діячем словацького національного Відродження діграли важливу роль у формуванні національної свідомості
є Павел Шафарик — а в т о р " І с т о р і ї с л о в ' я н с ь к о ї м о в и т а літера¬ і ' н о в а к і в т а і н ш и х с л о в ' я н у п о п е р е д н і д е с я т и л і т т я , в 4 0 - х ро¬
тури всіма наріччями" (1826). Вчений довів індоєвропейське ках уже не відповідали процесові формування слов'янських
п о х о д ж е н н я с л о в ' я н і п о к а з а в їхній в а г о м и й в н е с о к у р о з в и т о к н а ц і й та і н т е р е с а м н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о г о руху. Штурівсь-
світової культури, а словацьку мову вперше виділив як само¬ ка к о н ц е п ц і я "оновлення слов'янства" б а з у в а л а с я н а діалек¬
с т і й н у . П і с л я п е р е ї з д у в 1833 р . д о П р а г и П . Ш а ф а р и к написав тичному розумінні "єдності в різноманітності", а словаків ква-
двотомне дослідження "Слов'янські старожитності" (1837), в н іфі к у в а л а я к о к р е м и й самобутній народ.
якому дійшов висновку, шо окремі слов'янські мови виникли Виходячи з ц ь о г о п о с и л а н н я ; Л. Штур заклав підвалини над-
не пізніше середини І тис. н . е. Саме з цього періоду він і конфесійної літературної мови, якою стала розвиватися не єван­
р о з п о ч и н а в і с т о р і ю с л о в ' я н . Я к о д и н із н а й в а г о м і ш и х доказів гелічна чи католицька, а словацька національна культура. Він
високого рівня розвитку слов'янських мов П. Ш а ф а р и к наводив заснував першу словацьку політичну газету "Словацькі народні
факт запозичення багатьох словацьких слів мадярською мо¬ новини", яка почала видаватися з 1845 р . Л . Штур перетворив
вою. Проте результати наукових досліджень П. Шафарика не і п о г а з е т у н а і н с т р у м е н т п р о п а г а н д и п р о с в і т и т а р о з в и т к у на¬
підтверджували к о н ц е п ц і ї м о в н о ї та п л е м і н н о ї є д н о с т і чехів і ціональної свідомості словаків. За д о п о м о г о ю своїх однодум¬
с л о в а к і в , а, н а в п а к и , з а с в і д ч у в а л и с а м о б у т н і с т ь с л о в а к і в т а ї х н ь о ї ців він с ф о р м у л ю в а в а н т и ф е о д а л ь н у п р о г р а м у руху, щ о місти¬
мови. Однак, визнаючи словацьку національну самобутність, ла не тільки н а ц і о н а л ь н і , а й с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н і вимоги.
учений намагався " о с л о в а ч и т и " чеську мову, з а л и ш а ю ч и с ь на Програма, з я к о ю Л. Ш т у р виступив на засіданні Держав¬
п о з и ц і я х м о в н о ї та л і т е р а т у р н о ї є д н о с т і чехів і с л о в а к і в . них зборів (осінь 1847 р . ) , містила вимоги запровадження у
Ідея с т в о р е н н я є д и н о ї з а г а л ь н о с л о в а ц ь к о ї к у л ь т у р н о ї орга¬ с л о в а ц ь к и х з е м л я х у п о ч а т к о в и х ш к о л а х т а в ч и т е л ь с ь к и х семі¬
нізації була реалізована в таємному товаристві радикалів наріях, а т а к о ж у в и щ и х закладах освіти Угорського королівс¬
"Взаємність"(1837-1840), очолюваному адвокатом А. Верхов- т в а , д е г о т у в а л и б о г о с л о в і в , ю р и с т і в , з е м л е м і р і в , н а в ч а н н я сло¬
ським. Проте в 1843-1844 рр. відбулася подія, я к а в и к л и к а л а в в а ц ь к о ю м о в о ю . У с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н і й с ф е р і Л . Ш т у р висту¬
н а ц і о н а л ь н и х колах тривогу за д о л ю с л о в а ц ь к о ї м о в и . Держав­ пав за л і к в і д а ц і ю п р и в і л е ї в ш л я х т и й з в і л ь н е н н я с е л я н за в и к у п .
ні збори Угорщини ухвалили закони, згідно з якими мадярська мо­ В основу єдиної словацької літературної мови Л. Штур по¬
ва мала стати єдиною мовою законодавства, урядових установ, клав середньословацький діалект як найбільш поширений у сло¬
офіційного ділового життя та освіти на землях Корони Св. Ішт- ваків. Він в и к л а в і його граматичні норми в працях "Наука
вана. Н е в д о в з і було з а к р и т о с л о в а ц ь к у г і м н а з і ю в Л е в о ч і , лік¬ с л о в а ц ь к о ї м о в и " й " Н а р і ч ч я с л о в а ц ь к е та н е о б х і д н і с т ь писа¬
в і д о в а н о к а ф е д р у ч е х о - с л о в а ц ь к о ї м о в и та л і т е р а т у р и в Брати¬ ти на цьому наріччі". Вся г р о м а д с ь к а н а у к о в а та п р о с в і т н и ¬
славському ліцеї і р о з п у щ е н о наукові товариства. цька діяльність Л. Штура була п р о н и з а н а єдиною метою —
Однією з в и з н а ч н и х подій словацького національного Від¬ розширення о с в і ч е н о с т і та к у л ь т у р и с л о в а ц ь к о г о народу, за¬
родження було з а с н у в а н н я в 1844 р . н а д к о н ф е с і й н о г о слова­ провадження розробленого ним варіанту словацької літера¬
цького товариства "Татрин ". В о н о п о в ' я з а н е з д і я л ь н і с т ю вже турної м о в и . Він не тільки п о с л і д о в н о відстоював право н а її
третього п о к о л і н н я с л о в а ц ь к и х " б у д и т е л і в " , я к е о ч о л ю в а в ві¬ існування, а й боровся проти звинувачень у сепаратизмі, які
домий поет, філософ, і с т о р и к , лінгвіст Л. Штур (1815-1856). лунали на його адресу з уст ч е с ь к и х г р о м а д с ь к и х діячів.
До національно-культурного руху с л о в а к і в цього періоду на­ Наприкінці 40-х років XIX ст. національні вимоги словаків
лежали М /Ьа са А
( 1 8 1 1 - 1 8 7 8 ) , Й. Гурбан ( 1 8 1 7 - 1 8 8 8 ) , Я. Краль, переросли у вимоги визнання їхньої самобутності як нації. По¬
Я. Францисці з "радикальної опозиції" 1845-1848 р р . та ін. слідовне виконання цих в и м о г вело до децентралізації бага¬
Л. Ш т у р , с п и р а ю ч и с ь н а з р о б л е н е до н ь о г о та н а підтрим¬ т о н а ц і о н а л ь н о ї У г о р щ и н и , чого м а д я р с ь к а п о л і т и ч н а еліта не
ку м о л о д о г о п о к о л і н н я п а т р і о т і в , дав н о в у і н т е р п р е т а ц і ю по¬ могла д о п у с т и т и . Вже у 1847 р . п і д г о т о в л е н о словацьку на¬
няттю "слов'янської взаємності". Його концепція розвитку ціональну програму, яка передбачала ліквідацію привілеїв

446 447
ш л я х т и і з в і л ь н е н н я с е л я н за в и к у п , р е ф о р м у в а н н я політичної Найважливішими подіями періоду революції в словацьких
системи Угорського королівства, розробку конституції, при¬ землях стала р о з р о б к а "штурівцями" національної програми
йняття демократичних законів про запровадження загального "Вимоги словацького народу " т а її з а т в е р д ж е н н я 11 т р а в н я 1848 р .
виборчого права, р о з в и т о к системи освіти с л о в а ц ь к о ю мовою. на багатотисячних зборах у Ліптовському Св. Мікулаші. Сло¬
вацьке з і б р а н н я ухвалило т а к о ж петиції до а в с т р і й с ь к о г о ім¬
УЧАСТЬ СЛОВАКІВ Революційні події, що розпочалися в бе- п е р а т о р а та уряду р е в о л ю ц і й н о ї У г о р щ и н и , в яких містилися
У РЕВОЛЮЦІЇ резні 1848 р. в столиці Габсбурзької мо- т а к і в и м о г и : в и з н а н н я с а м о б у т н о с т і й н а ц і о н а л ь н и х п р а в сло¬
1848-1849 рр. нархії, захоплено зустріли "штурівці "{так. вацького народу; запровадження словацької мови в держав¬
називали молоду генерацію словацьких них установах та системі освіти; с т в о р е н н я Словацького сей¬
політиків) й і н ш і п р е д с т а в н и к и н а ц і о н а л ь н о г о р у х у , я к і вба¬ м у та с к а с у в а н н я к р і п а ц т в а б е з п о д і л у і п о в е р н е н н я з е м л і по¬
ч а л и м о ж л и в і с т ь п о г л и б и т и та реалізувати вже р о з р о б л е н і про¬ міщикам; запровадження загального виборчого права;
грамні вимоги. демократизація г р о м а д с ь к о г о та п о л і т и ч н о г о життя.
Позицію словацьких громадських діячів у ході революції Р е в о л ю ц і й н и й у р я д У г о р щ и н и в і д х и л и в п е т и ц і ю зі слова¬
1848—1849 р р . б а г а т о в ч о м у в и з н а ч а л а п о л і т и к а В і д н я т а Бу¬ цькими вимогами, а на її авторів видав ордери на арешт.
дапешта. Ц я п о з и ц і я б е з п о с е р е д н ь о з а л е ж а л а від п р о т и с т о я н ¬ Л. Ш т у р , М. Годжа, Й. Гурбан м у с и л и з а л и ш и т и Словаччину
ня угорських революційних сил і габсбурзького уряду, а та¬ й переїхати до П р а г и . В Чехії в о н и б р а л и участь у підготовці
кож визвольних змагань інших народів як в Угорському ко¬ та п р о в е д е н н і Слов 'янського з 7зду.
ролівстві, так і в усій А в с т р і й с ь к і й імперії. Слов 'янський з Ізд ухвалив резолюцію зі словацького питан¬
Для розвою словацького національно-визвольного руху в ня, виходячи з передумови збереження цілісності Угорщини. Сло¬
цей період вирішального з н а ч е н н я набуло цілковите ігноруван¬ ваків та інші н а р о д и к о р о л і в с т в а м а д я р и м а л и в и з н а т и рівно¬
ня угорським революційним проводом національних прагнень не правними й дозволити скликати національні сейми; організу¬
тільки словаків, а й усіх інших народів Угорського королівства. вати систему освіти с л о в а ц ь к о ю (рідною) м о в о ю в и к л а д а н н я —
Ухвалення угорськими Державними зборами "закону про від п о ч а т к о в и х шкіл до університету. Також висувалася ви¬
незалежність Угорщини" призвело до посилення політики ма¬ мога д е м о к р а т и ч н и х свобод.
дяризації, яка проводилася під гаслами єдиної угорської нації. Після поразки Празького повстання словацькі лідери під
Всі і н ш і народи королівства не дістали ж о д н и х гарантій за¬ проводом Л. Штура переїхали до Відня. Після встановлення
б е з п е ч е н н я їхніх н а ц і о н а л ь н и х п р а в . Н а в п а к и , у г о р с ь к і рево¬ контактів з правлячою династією були п р о в е д е н і переговори
люціонери, очолювані Л. Кошутом, мали наміри розбудову¬ з х о р в а т а м и та с е р б а м и В о є в о д и н и з м е т о ю о р г а н і з а ц і ї спіль¬
вати м о н о е т н і ч н у державу. М а д я р с ь к і р е в о л ю ц і о н е р и н а цьо¬ них збройних виступів проти угорських властей. Наприкінці
му й зупинилися, оскільки не вбачали ніякого сенсу в серпня 1848 р. у Відні виник словацький добровільний збройний
п р о д о в ж е н н і та п о г л и б л е н н і д е м о к р а т и ч н и х реформ в Угор¬ загін, який очолили чеські військові Ф. Зах та А. Влоудка.
ському королівстві. До того ж, словацька національна про¬ З ініціативи Л. Штура та й о г о прихильників 16 вересня
грама мала п р и н ц и п о в і розбіжності з мадярською не тільки 1848 р . у В і д н і б у л о з а с н о в а н о Словацьку національну раду, яка
стосовно національного питання, а й соціальних перетворень виступила з вимогою про надання автономії Словаччині в
і перспектив демократизації політичної системи. межах Угорського королівства. У досить складній політичній
Певний радикалізм словацьких національних сил випли¬ ситуації с л о в а ц ь к и й загін у в е р е с н і 1848 р . п е р е т н у в кордон
вав з соціальної структури суспільства. Більшість словацького Угорщини і зайняв місто Міява у Західній Словаччині. Але
населення становило селянство, але провідну роль у революцій¬ п і с л я к і л ь к о х б о ї в у г о р с ь к і г в а р д г й ц і н а п р и к і н ц і ж о в т н я виті¬
них подіях відігравали нечисленна словацька шляхта й інтелі¬ снили словацький загін до Моравії.
генція. У цій ситуації було п р и р о д н и м опозиційне ставлення Для придушення угорського революційного руху д о Угор¬
більшої частини словацького суспільства як до проявів ма¬ щ и н и в середині грудня 1848 р . б у л а с п р я м о в а н а австрійська
д я р с ь к о г о н а ц і о н а л і з м у , т а к і д о с о ц і а л ь н о м о т и в о в а н о г о еко¬ а р м і я під к о м а н д у в а н н я м ф е л ь д м а р ш а л а А. В і н д і ш г р е ц а . Сло¬
номічного гегемонізму, я к и й демонструвала угорська шляхта. вацька національна рада, підтримуючи Габсбургів, організу-

448 29 — 3-2764 44 9
вала другий похід д о б р о в і л ь н о г о загону словаків (2 т и с . воя¬
ків) п р о т и угорців. Наступ здійснювався двома напрямками.
Перший загін словаків наступав у н а п р я м к у Т є ш и н — Ж и л і н а
й незабаром оволодів північною частиною С е р е д н ь о ї т а Схід¬
н о ї С л о в а ч ч и н и . Д р у г и й з а г і н в з а є м о д і я в з а в с т р і й с ь к и м и вій¬ Лекція СЛОВАЦЬКІ ЗЕМЛІ
ськами в Швденно-Західній Словаччині. Проте, незважаючи
н а у ч а с т ь В і д н я у в о є н н і й о п е р а ц і ї п р о т и р е в о л ю ц і й н о ї Угор¬
В ДУАЛІСТИЧНІЙ
щини, розв'язати "словацьке п и т а н н я " так і не вдалося. АВСТРО-УГОРСЬКІЙ МОНАРХІЇ
Після п р и д у ш е н н я

від і м е н і
Йосифу
за д о п о м о г о ю р о с і й с ь к о ї армії револю¬
ц і ї в У г о р с ь к о м у к о р о л і в с т в і г а б с б у р з ь к и й у р я д н а в і т ь н е зга¬
дував про а в т о н о м і ю чи інші в и м о г и словаків. У березні
Словацької національної ради імператорові
І була п о д а н а п е т и ц і я , в якій містилася
1849 р .
Францу
в и м о г а на¬
А-о (ДРУГА ПОЛОВИНА X I X -
ПОЧАТОК XX ст.)

дання Словаччині автономії на основі етнічного п р и н ц и п у в Становище словацьких земель після 1 8 4 9 р.

складі А в с т р і й с ь к о ї імперії. Але а в с т р і й с ь к а влада використа¬ " М е м о р а н д у м словацького н а р о д у "
ла перемогу над революційною Угорщиною лише для зміц¬ Словаччина у складі д у а л і с т и ч н о ї м о н а р х і ї
•
нення власних позицій, а політична програма національних Економічний р о з в и т о к с л о в а ц ь к и х з е м е л ь
сил щодо здобуття автономії словацькими землями так і зали­ "Словацьке питання" в роки П е р ш о ї
шилася гаслом до Першої світової війни. с в і т о в о ї війни
Р о з в и т о к с л о в а ц ь к о ї культури
•
РЕКОМЕНДОВАНА Историография истории южных и западных СТАНОВИЩЕ Після поразки революції в Угорському ко­
ЛІТЕРАТУРА славян. М о с к в а , 1987. СЛОВАЦЬКИХ ролівстві фактично було встановлено вій­
И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 3 т. М о с к в а , 1 9 5 9 . ЗЕМЕЛЬ ПІСЛЯ ськову диктатуру. Всі в л а д н і функції в
Т. 2. 1849 р. державі перебрав на себе віденський
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т. уряд. Німецька мова проголошувалася
М о с к в а , 1 9 9 8 . Т. 1. Угорщина поділялася на п'ять районів.
загальнодержавною.
Краткая история Венгрии. М о с к в а , 1991.
У двох із н и х — Братиславському та К о ш и ц ь к о м у — біль-
Краткая история Ч е х о с л о в а к и и . Москва, шість н а с е л е н н я становили словаки.
1988. Посилення централізації та бюрократизації Австрійської
Кузьмин M. Н. Ш к о л а и о б р а з о в а н и е в Ч е х о ¬ імперії в п і с л я р е в о л ю ц і й н и й період мало як негативні, так і
Словакии. Москва, 1971. п о з и т и в н і н а с л і д к и . У 1850 р . п о в с і й к р а ї н і б у л о з а п р о в а д ж е ¬
Культура н а р о д о в Ц е н т р а л ь н о й и Ю г о - но жандармерію, в судочинстві введено принцип "презумпції
В о с т о ч н о й Европы в э п о х у П р о с в е щ е н и я . невинності". Імператор Франц Йосиф І виконав окремі ви¬
Москва, 1988.
моги словаків, що стосувалися мовної сфери. В і д т е п е р у дер¬
О с в о б о д и т е л ь н о е д в и ж е н и е н а р о д о в Авст­ жавних установах дозволялося користуватися словацькою мо¬
р и й с к о й и м п е р и и . П е р и о д у т в е р ж д е н и я ка­ вою, а в початкових і деяких середніх школах — викладати
питализма. М о с к в а , 1981. "біблійщиною". Стала виходити газета "Словенське новини".
Х р е с т о м а т и я по и с т о р и и ю ж н ы х и з а п а д н ы х П о л і п ш е н н ю с т а н о в и щ а с п р и я л о п р и з н а ч е н н я А . К о л л а р а рад¬
славян: В 3 т. М и н с к , 1 9 8 9 . Т. 2.
ником австрійського уряду з с л о в а ц ь к и х питань.
Dejiny S l o v e n s k a . Bratislava, 1 9 9 8 .
С е р е д п р о в і д н и х д і я ч і в с л о в а ц ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о р у х у па¬
Slovensk é dejiny. Martin, 1992. нували депресія та настрої р о з ч а р у в а н н я . Це пояснювалося
тим, що словаки під час р е в о л ю ц і ї в о с н о в у своєї програми

29' 451
поклали не тільки мовні вимоги, а й визнання політичної остаточної ліквідації кріпацтва р о з п о ч а в с я п р о ц е с інтенсифі¬
самобутності словацького народу. З цього погляду певні кації та спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
поступки в мовному питанні н е м о г л и їх з а д о в о л ь н и т и — в Збільшилися посівні площі тютюну, к у к у р у д з и та цукрового
словацьких осередках спостерігаються спроби повернення до оуряку.
вживання ч е с ь к о ї м о в и та "бернолаччини". У словацьких землях видобували велику кількість залізної
У жовтні 1851 р. в Братиславі відбулися збори представни­ та мідної руди, срібла. В г і р н и ч і й п р о м и с л о в о с т і було задіяно
ків католицької та протестантської течій словацького націо¬ 25 % усіх с л о в а ц ь к и х р о б і т н и к і в . Р о з в и в а л и с я х а р ч о в а , тютю¬
нального руху. Після дискусії, в якій брав участь і Л. Штур, нова, с к л я н а та д е р е в о о б р о б н а галузі. Зростав експорт лісу,
зібрання ухвалило пропозицію М. Годжі п р о запровадження р о з в и в а л о с я п а п е р о в е та хімічне в и р о б н и ц т в о . С л о в а ц ь к у про¬
нового правопису словацької літературної мови, наближено¬ дукцію збували на австрійському ринку, а також вивозили до
го до ч е с ь к о г о . О н о в л е н і г р а м а т и к а та п р а в о п и с , підготовлені Росії та Німеччини.
М . Г а т т а л о м , в и й ш л и д р у к о м у 1852 р . Р е ф о р м о в а н а словаць¬ У словацьких містах в и н и к а ю т ь к р е д и т н і та господарські
ка літературна м о в а стала поволі запроваджуватися в життя. товариства тощо.
Проте політичні вимоги штурівців Г а б с б у р г и й н а д а л і від¬
кидали як н е п р и й н я т н і . Й не тільки тому, щ о в о н и передба¬ "МЕМОРАНДУМ Поразка Австрії у війні з Італією (1859)
ч а л и ф е д е р а л і з а ц і ю м о н а р х і ї , а п е р е д у с і м ч е р е з п р о п о з и ц і ї ра¬ СЛОВАЦЬКОГО спричинила в імперії політичну кризу. За
дикальних з м і н усієї п о л і т и ч н о ї с и с т е м и . Після придушення НАРОДУ" цих умов імператор Ф р а н ц Й о с и ф І був
р е в о л ю ц і ї в і д е н с ь к и й у р я д с к а с у в а в у с і р і ш е н н я , п р и й н я т і Бу¬ з м у ш е н и й п і т и н а п о с т у п к и в и м о г а м лі¬
дапештом, які входили до словацької політичної програми. дерів словацького н а ц і о н а л ь н о г о р у х у . Т а к , А. Радлінський ор¬
Лише в 1853 р . і м п е р а т о р с ь к и й патент остаточно ліквідував ганізував збір п і д п и с і в під п е т и ц і є ю з вимогою надати статус
кріпацтво. Таким чином, стан політичної системи Австрійсь­ д е р ж а в н о ї с л о в а ц ь к і й м о в і . Й. Гурбан підготував меморандум,
кої імперії вступав у суперечність з головними вимогами націо¬ у якому містилися вимоги запровадження словацької мови в
нальної програми словаків. До речі, імператор пропонував шту- освітніх установах і надання автономії Словаччині в межах
р і в ц я м в и с о к і д е р ж а в н і п о с а д и , о д н а к б і л ь ш і с т ь із н и х відмо¬ імперії.
вились. Поглиблення політичної кризи спонукало Імператорську
Розчарування післяреволюційного періоду спонукало раду до р о з р о б к и к о н с т и т у ц і ї . Вимоги словаків у раді виклав
Л . Ш т у р а д о г л и б ш о г о д о с л і д ж е н н я п р о б л е м с а м о б у т н о с т і іс¬ загребський єпископ Й. Штроссмайєр. Згідно з указом (ли¬
торичного розвитку слов'ян. У праці "Слов'янство та світ пень 1860 р . ) в 23 у г о р с ь к и х регіонах разом з німецькою і
майбутнього "(1851) лідер с л о в а ц ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о руху про¬ мадярською дозволялося використовувати словацьку мову.
п о н у в а в я к в и х і д із с т а н о в и щ а , щ о с к л а л о с я , с т в о р и т и н а ру¬ П р о т е невдовзі і м п е р а т о р п о с т у п и в с я т и с к о в і угорців і запро¬
їнах А в с т р і й с ь к о ї та О с м а н с ь к о ї імперій велику слов'янську вадив р е ф о р м и на їхню к о р и с т ь . Д е р ж а в н и й д и п л о м 1860 р . і
державу. Л. Ш т у р у в а ж а в , щ о "світ м а й б у т н ь о г о " належатиме Лютневий патент 1861 р . в і д н о в л ю в а л и в У г о р щ и н і д і ю Дер¬
с л о в ' я н а м , тоді як і н ш і н а р о д и п р и р е ч е н і на з а н е п а д . В н о в и х ж а в н и х зборів, я к і дістали п р а в о в и р і ш у в а т и в н у т р і ш н і проб¬
умовах слов'янські лідери мали допомагати своїм народам леми. Незабаром відродилася ідея формування єдиної угорської
уникнути будь-яких ворожих запозичень (матеріалізму, ко¬ політичної нації шляхом мадяризації всіх народів королівства.
мунізму, революції). П р а в о с л а в ' я в с л о в ' я н с ь к і й д е р ж а в і ма¬ Політична активність словаків зросла під час підготовки
ло стати п а н і в н о ю релігією, а р о с і й с ь к а мова — загальносло¬ виборів 1864 р . д о Д е р ж а в н и х з б о р і в . Т а к , у б р о ш у р і "Голос
в'янською. Словаччини" один із л і д е р і в н а ц і о н а л ь н о г о р у х у НІ. Дакснер
Специфічність економічного стану Австрійської імперії в (1822-1892), відкидаючи концепцію "єдиної мадярської на¬
п і с л я р е в о л ю ц і й н и й період полягала в тому, щ о словацькі землі ції", обґрунтовував існування словаків як самобутнього на¬
в н і й б у л и с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и м п р и д а т к о м п р о м и с л о в о роз¬ роду й вимагав забезпечення йому всіх політичних прав.
в и н е н и х регіонів. У аграрному секторі після скасування пан¬ Ш . Д а к с н е р с ф о р м у л ю в а в о с н о в н у тезу с л о в а ц ь к о ї національ¬
щини урбаріальних селян — власників спадкових грунтів та ної ідеї: "Ми цю державу (Угорщину) настільки визнаємо, на-

452 453
скільки визнані в ній ми є ". Л о г і ч н и м наслідком неврахування ціональні сили поділилися на два табори. Деякі словацькі
с л о в а ц ь к и х д о м а г а н ь було в і д ч у ж е н н я с л о в а к і в у т а к і й держа¬ лідери, очолювані ПІ. Дакснером, розраховували на добру
ві. Однак на початку 60-х р о к і в словаки ще сподівалися на волю імператора й, попри невдоволення його політикою,
досягнення домовленостей з мадярами. залишилися прибічниками "Меморандуму". Інші, під про¬
З березня 1861 р . в Б у д а п е ш т і в и д а в а л а с я с л о в а ц ь к а газета водом Я. Поларіка, були п р и х и л ь н и к а м и орієнтації словаків
"Пештбудські відомості". її з а с н у в а в Я. Францисці (1822-1905), на Угорщину, прагнули п о р о з у м і н н я з м а д я р а м и . Час пока¬
колишній капітан загону добровольців під час революції зав, що п о ш у к шляхів співпраці з у г о р ц я м и заводив у глухий
1848 р . , який прагнув через часопис провадити агітацію за кут.
словацьких кандидатів до угорських Державних зборів. Але Національні збори ухвалили р і ш е н н я про заснування "Ма¬
угорська влада затримала в и д а н н я газети, й жоден словак не тиці Словацької", котра мала стати г о л о в н и м культурним цен¬
потрапив до парламенту. т р о м с л о в а к і в : о п і к у в а т и с я в и д а н н я м к н и г , о р г а н і з а ц і є ю куль¬
З а у м о в , щ о с к л а л и с я , а к т и в і с т и н а ц і о н а л ь н о г о руху вирі¬ турного життя, підтримкою наукових досліджень та літера¬
ш и л и зібрати Н а ц і о н а л ь н і з б о р и з м е т о ю р о з р о б к и та виголо¬ турної творчості. Вже через два роки для цієї справи було
шення основних вимог словаків. з і б р а н о п о н а д 50 т и с . злотих.
У червні 1861 р. в Турчанському Св. Мартіні делегати Наці­ У серпні 1863 р . , п і д ч а с з а х о д і в н а в і д з н а ч е н н я тисячоліт¬
ональних зборів затвердили програму, яка дістала назву "Мемо­ тя п р о с в і т н и ц ь к о ї місії К и р и л а та М е ф о д і я , у В е л и к і й Мора¬
рандум словацького народу". Її а в т о р а м и були ПІ. Дакснер та вії б у л о у р о ч и с т о проголошено заснування "Матиці Словаць¬
Я. Ф р а н ц и с ц і . В документі містилися вимоги визнати слова¬ кої". Очолив "Матицю" католицький єпископ НІ. Мойдес
ків як с а м о б у т н ю н а ц і ю , а т е р и т о р і ю Словаччини — я к авто¬ (1797—1869), а й о г о п е р ш и м з а с т у п н и к о м став євангелістський
номну адміністративну одиницю в складі У г о р щ и н и ; запро¬ священик К. Кузмані (1806-1866). Так відбулося символічне
вадити словацьку мову в державних установах, у школах і в об'єднання двох к о н ф е с і й н и х напрямів словацького націо¬
церкві тощо. Меморандум став о с н о в о ю державно-правової нального руху.
п р о г р а м и , х о ч а м і с т и в л и ш е о с н о в н і п р и н ц и п и й н е б у в дета¬ Часи "Матиці Словацької" в історії н а ц і о н а л ь н о ї культу¬
лізований.
р и п о з н а ч а л и с я о с о б л и в о ю п л і д н і с т ю . В о н а від п о ч а т к у свого
Словацька делегація представила "Меморандум" на роз¬ існування видавала "Літопис Матиці Словацької", д е друку¬
гляд Д е р ж а в н и м зборам. Угорська влада документ відхилила валися праці з історії, мовознавства, етнографії, природни¬
й розпочала антисловацькі а к ц і ї . Т а к а п о л і т и к а в о ч е в и д ь за¬ чих наук. Щ о р і ч н о улітку п р о в о д и л о с я свято на честь закла¬
с в і д ч и л а , ш о в м а д я р с ь к і й в н у т р і ш н і й п о л і т и ц і н і ч о г о н е змі¬ дення "Матиці", що являло собою огляд д о с я г н е н ь словаць¬
нилося. кої культури.
У другій п о л о в и н і с е р п н я 1861 р . з а г о с т р и л и с я відносини У ц е й п е р і о д с л о в а к и з р о б и л и с п р о б у в в е с т и н а в ч а н н я сло¬
між Віднем і м а д я р а м и . Франц Йосиф І розпустив Державні вацькою мовою в деяких середніх школах. Мадярські чинов¬
з б о р и і б у в г о т о в и й р о з г л я н у т и м о в н і п р о б л е м и н а р о д і в Угор¬ н и к и н а м а г а л и с я ц ь о м у п е р е ш к о д и т и . П р о т е с л о в а к и н а вла¬
ського королівства. С л о в а ц ь к і діячі вирішили скористатися сні к о ш т и в і д к р и л и у вересні 1862 р . є в а н г е л і с т с ь к у гімназію
с п р и я т л и в о ю ситуацією і п о д а л и свої в и м о г и імператору. Во¬ в місті Ревуці. Незабаром вона перетворилася на осередок
ни прохали надати словацьким землям автономію з власними в и х о в а н н я с л о в а ц ь к о ї і н т е л і г е н ц і ї . З г о д о м в и н и к л и щ е д в і сло¬
законодавчими й виконавчими органами влади. Проте імпера¬ вацькі гімназії: євангелістська в Т у р ч а н с ь к о м у Св. Мартіні й
т о р о б м е ж и в с я н е к о н к р е т н и м и о б і ц я н к а м и , о с к і л ь к и розгля¬ к а т о л и ц ь к а в К л я ш т о р і під Зневом.
дав певні поступки словакам та іншим народам Угорщини "Матиця Словацька" справила великий вплив на слова¬
лише як спосіб тиску на мадярів.
цьку літературу. Вийшли друком твори багатьох письменни¬
Словацький національний рух у 60-ті роки XIX ст. перебу¬ ків. У цей період опубліковано перші вірші видатного поета
вав у кризовому стані. Поразка Меморандуму виявила, що д о б и р е а л і з м у Г в е з д о с л а в а . С е р е д п р о з а ї к і в з а ж и л и с л а в и Л . Ку¬
намагання словаків досягти політичної та к у л ь т у р н о ї авто¬ бані та 3. Л а с к о м е р е к і . С е р е д д р а м а т у р г і в — Я. П а л а р і к , Я. За-
номії у складі У г о р щ и н и нездійсненні. Унаслідок цього на- борський.

454 455
 СЛОВАЧЧИНА Основним конкурентом Австрії в боротьбі п а ц ь к а г а з е т а " , н а в к о л о я к о г о н а м а г а в с я о б ' є д н а т и своїх при¬
У СКЛАДІ за гегемонію серед німецьких держав у дру- хильників, передусім с л о в а ц ь к у м о л о д ь у Будапешті і тамте­
ДУАЛІСТИЧНОЇ гій половині XIX ст. стала Пруссія. їхнє шніх словацьких р о б і т н и к і в . Я. Бобула сподівався, щ о завдя¬
МОНАРХІЇ суперництво завершилося війною 1866— ки його промадярській орієнтації влада піде на о к р е м і мовні
1867 р р . , у я к і й А в с т р і я з а з н а л а к а т а с т р о ¬ і а культурні п о с т у п к и словакам. Представники "Нової школи "
фічної поразки. ІДе с п р и ч и н и л о к р и з у в с е р е д и н і і м п е р і ї . Ім¬ шукали підтримки серед мадярської опозиції. Та опозиція ви¬
ператор Ф р а н ц Й о с и ф І в ц і й с и т у а ц і ї в и р і ш и в п і т и н а посту¬ явилася вкрай радикальною і в н а ц і о н а л ь н о м у п и т а н н і вирі¬
пки мадярам і створити дуалістичну монархію. знялася меншою толерантністю, ніж представники властей.
У1867р. імперію було поділено на дві рівноправні частини — Таким чином, ані влада, ані опозиція не бажали йти на най¬
Угорщину (Транслейтанію) і Австрію (Цислейтанію). Відтепер менші поступки. Політика "Нової школи" призвела до розко¬
держава отримувала назву Австро-Угорщина. Залишалося три лу с л о в а ц ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о руху й п о л е г ш и л а у г о р с ь к і й владі
с п і л ь н і м і н і с т е р с т в а : з а к о р д о н н и х с п р а в , в і й с ь к о в е та фінан¬ проведення заходів з м а д я р и з а ц і ї . П р о т е н е з в а ж а ю ч и н а без¬
сів, а р е ш т у с п р а в обидві к р а ї н и р о з в ' я з у в а л и самостійно. перспективність попередніх кроків, "Нова школа" намагала¬
Після утворення Австро-Угорщини словаки потрапили в ду¬ ся н а л а г о д и т и с п і в п р а ц ю з п а р т і є ю Ф е р е н ц а Д є а к а , щ о пере¬
же складне становище. Політична система в Угорщині давала бувала при владі і в 1872 р . була п е р е й м е н о в а н а на Партію
можливість владі здійснювати мадяризацію і не зважати на рівності.
настрої населення. П о н я т т я єдиної угорської нації вважалося Справжні цілі м а д я р с ь к о ї політики в національному пи¬
офіційною ідеологією. Національний рух словаків демагогічно танні проявилися під час підготовки й ухвалення закону з
зображували як панславізм і державну зраду. Під гаслами бо¬ цієї п р о б л е м и . У вересні 1868 р . Б у д а п е ш т , на основі "істо¬
ротьби з панславізмом придушувалися всі с л о в а ц ь к і націо¬ ричного права", визнав особливий статус хорватів у Т р а н с -
нальні прояви. лейтанії, але в о д н о ч а с у х в а л и в з а к о н , що не визнавав націо¬
Політика мадяризації проводилася систематично. Проте на нально-політичні права інших народів.
початку існування Австро-Угорщини тиск на словаків ще не Угорську мову проголошено єдиною державною мовою Транс-
встиг набути достатньої сили. У 1867—1869 р р . словаки від¬ лейтанії. Формально закон дозволяв використання словаць¬
к р и л и дві гімназії. У 1869 р . в и н и к л и д в і с л о в а ц ь к і с п і л к и — кої м о в и у н а р о д н и х ш к о л а х , с т в о р е н н я к у л ь т у р н и х і госпо¬
Католицька спілка Св. Войтеха і Спілка словацьких жінок дарських спілок, проте варто зазначити, що й ці поступки
("Жівена"). Однак створення цих організацій було останнім залишилися на папері. На практиці й надалі проводилася
у с п і х о м . У г о р с ь к а в л а д а н е д о з в о л и л а з а с н у в а т и с п і л к у слова¬ політика жорсткого п р и д у ш е н н я проявів національного ру¬
цької молоді. Після п р о г о л о ш е н н я дуалістичної монархії ма- ху словаків.
дяри заходилися чинити жорсткий тиск на словаків. За цих Прийняття такого закону викликало обурення депутатів
умов поглибився к о н ф л і к т у п о г л я д а х с е р е д с л о в а ц ь к о ї інте¬ немадярських народів, які в знак незгоди покинули засідання
лігенції, що тривав після поразки "Меморандуму". сейму. Протестували й п р и б і ч н и к и "Старої ш к о л и " . Й. Гур-
Опозиційна група, очолювана Я. Паларіком, заявила, що від (>ан о п у б л і к у в а в г о с т р у с т а т т ю з ц ь о г о п р и в о д у , за щ о з н ь о г о
В і д н я н е м а є ч о г о ч е к а т и , щ о с л о в а к и , к о т р і ж и в у т ь в Угорсь¬ стягнули ш т р а ф і ув'язнили на півроку. П р о т и з а к о н у висло¬
кому королівстві, мусять орієнтуватися на мадярські власті. влювалися представники "Нової школи".
Вони розглядали вимогу словацької територіальної автономії Мадярська національна політика змусила словаків перейти
я к н а д м і р н о р а д и к а л ь н у і н е п р и й н я т н у д л я п о д а л ь ш и х пере¬ до оборони. Захист народу і його найелементарніших прав на
говорів з Будапештом. Поряд із Я . Паларіком цією групою т р и в а л и й час став о с н о в н и м змістом словацького національ¬
керували професор із В і д н я Я. Мали-Дусаров і амбітний сло¬ н о г о руху. В і д н о в и л и с я с п р о б и п о ш у к у р о з у м і н н я й п і д т р и м ¬
вацький підприємець Я. Бобула. Група дістала назву "Нова ки в с л о в ' я н с ь к о м у світі. Б і л ь ш і с т ь с л о в а ц ь к и х п о л і т и ч н и х і
школа "на відміну від п р и х и л ь н и к і в "Меморандуму" ("Стара культурних діячів залишилися на позиціях "Меморандуму",
школа"). хоча й у с в і д о м л ю в а л и , щ о в у г о р с ь к і й д е р ж а в і ці в и м о г и не¬
Я. Бобула з січня 1868 р . в и д а в а в п о л і т и ч н и й ж у р н а л "Сло- здійсненні.

456 457
 Крах " Н о в о ї ш к о л и " призвів до того, щ о п р и б і ч н и к и "Ста­ обрано жодного депутата. На знак протесту проти виборчих
рої ш к о л и " залишилися єдиними представниками словаць¬ махінацій і терору, в 1884 р . С Н П оголосила бойкот виборі»
кої політики. до Д е р ж а в н и х зборів. Але словацький протест нічим не за¬
Центр політичного й культурного життя словаків містився шкодив мадярській політиці. За умов, що складалися, сло¬
у Т у р ч а н с ь к о м у С в . М а р т і н і , де п р а ц ю в а л а " М а т и ц я Словаць­ вацькі п о л і т и к и просто не бажали витрачати сили й к о ш т и на
ка". Лідером словацького п о л і т и ч н о г о та культурного життя п е р е д в и б о р ч у боротьбу. їхні п о г л я д и з в е р т а л и с я на закордон.
вважався В. Пауліни-Тоа (1826—1877), депутат У г о р с ь к о г о сей­ Так, письменник С. Гурбан (Ваянський) (1847-1916) виступав
му, обраний на виборах 1869 р . , і з а с т у п н и к г о л о в и Матиці як публіцист, проводячи і д е о л о г і ю н а ц і о н а л ь н о г о руху, зорі¬
Словацької. До Мартіна перебазувалася редакція "Пештбу- єнтованого на Росію. Надія на п о л і п ш е н н я становища слова¬
дівських відомостей", що дістала назву "Національні новини". ків після змін у Європі та на допомогу Росії залишалася
Поступово формується політична партія — Словацька націо­ елементом словацького політичного мислення аж до Першої
нальна ( С Н П ) . В о с н о в у її п р о г р а м и б у л о п о к л а д е н о положення світової війни.
"Меморандуму". Певні сподівання покладалися словацьким суспільством на
Зусиллям С Н П , с п р я м о в а н и м на створення нових спілок і співпрацю з чехами, котрі ж и л и в Цислейтанії в набагато кра¬
с л о в а ц ь к и х ш к і л , ч и н и л и о п і р у г о р с ь к і в л а с т і . П о с т у п о в о по¬ щ и х умовах. П р о с т а н о в и щ е с л о в а к і в в У г о р щ и н і б а г а т о роз¬
літика мадяризації п о с и л ю в а л а с я . Уряд не тільки не д о з в о л я в п о в і д а л о с я в ч е с ь к і й п р е с і . У 1882 р . в П р а з і в и н и к л а слова­
відкривати нові словацькі школи, а й намагався перешкодити цька спілка "Дєтван ", з а в д а н н я я к о ї п о л я г а л о в підвищенні
роботі вже діючих. У 1874-1875 рр. закрито три словацькі о с в і ч е н о с т і с в о ї х ч л е н і в у ц а р и н і с л о в а ц ь к о ї к у л ь т у р и т а істо¬
гімназії. У квітні 1875 р . у г о р с ь к а в л а д а з а б о р о н и л а "Матицю рії, ознайомленні чеської громадськості з життям словаків і
Словацьку". Угорський прем'єр-міністр К. Tica на засіданні словацькою культурою. її з а с н у в а л и словацькі студенти, що
с е й м у з а я в и в , щ о н і я к о г о с л о в а ц ь к о г о н а р о д у в У г о р щ и н і вза¬ н а в ч а л и с я в П р а з ь к о м у у н і в е р с и т е т і . У 1896 р . с т в о р е н о орга¬
галі не існує. нізацію "Чехословацька єдність ", я к а в и с т у п и л а г о л о в н и м ор¬
г а н і з а т о р о м ч е с ь к о ї д о п о м о г и та ч е с ь к о - с л о в а ц ь к о ї співпраці.
Провідною верствою словацького суспільства була інтеліген­
ція та міські середні прошарки — дрібні підприємці, ремісники, Н а п р и к і н ц і X I X с т . у с л о в а ц ь к о м у в и з в о л ь н о м у р у с і відбу¬
торговці. Угорська влада та місцеві органи управління праг­ л а с я д и ф е р е н ц і а ц і я , щ о в і д д з е р к а л ю в а л а р і з н і с о ц і а л ь н і т а ві¬
нули мадяризувати саме ці п р о ш а р к и людності. Якби їм це кові с к л а д н и к и місцевого п о л і т и ч н о г о спектру. Проте прин¬
вдалося, словаки перетворилися б на німу безпорадну масу. ц и п о в о г о п р о г р а м н о г о п о д і л у в с л о в а ц ь к і й п о л і т и ц і не стало¬
О д н а к у ц і й д і я л ь н о с т і у г о р ц і д о с я г а й т і л ь к и ч а с т к о в и х успі¬ ся. Лідерів С Н П критикувала передусім молода генерація. Вона
хів — піддавались такій політиці л и ш е ті, котрі працювали н е п о г о д ж у в а л а с я з о р і є н т а ц і є ю н а Р о с і ю і з в и н у в а ч у в а л а ке¬
службовцями, оскільки мадяризація с п р и я л а їхній особистій рівництво партії в пасивності, ігноруванні роз'яснювальної
кар'єрі. роботи серед словаків. З критикою СНП виступала й лібе¬

Осередками мадяризації мали стати ш к о л и , а її ж е р т в а м и рально налаштована інтелігенція.

п е р е д о в с і м м о л о д ь . З ' я в и л и с я н о в і з а к о н и , з а с н о в у в а л и с я спіл¬ Керівництво СНП усвідомлювало, що пасивність стосовно

ки, які здійснювали мадяризацію. Так, Спілка господарсько¬ виборів породжувала стагнацію національного руху. Під тиском
г о н а в ч а н н я , щ о в и н и к л а в 1 8 8 3 р . в Н і т р і , о р і є н т у в а л а с я са¬ м о л о д о ї і н т е л і г е н ц і ї п а р т і я у х в а л и л а р і ш е н н я п р о у ч а с т ь у ви¬
ме на роботу серед ю н а ц т в а , навіть вивозячи с л о в а ц ь к и х ді¬ борах до м а д я р с ь к о г о п а р л а м е н т у 1901 р . П е р е д в и б о р н а про¬
тей до угорських областей. грама СНП містила вимогу загального виборчого права та
Але головною опорою угорських урядовців у словацьких землях і н ш и х д е м о к р а т и ч н и х свобод. У н а ц і о н а л ь н о м у п и т а н н і увага
залишалася мадяризована словацька шляхта. приділялася мовним аспектам. Депутатами сейму стали чет¬

Головний осередок словацького національного р у х у міс¬ веро словаків.

тився у Турчанському Св. М а р т і н і , де п е р е б у в а л о правління Значний вплив на активізацію політичного життя в сло¬
СНП, о ч о л ю в а н е з 1877 р . а д в о к а т о м П. Мудронем (1835-1914). вацьких землях справила російська революція 1905-1907 рр.
Н а ч е р г о в и х в и б о р а х д о Д е р ж а в н и х з б о р і в від с л о в а к і в н е було П о с и л и в с я р о б і т н и ч и й т а с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н и й р у х . З 1904 р .

458 459
за п і д т р и м к и ч е с ь к и х с о ц і а л - д е м о к р а т і в в и д а є т ь с я "Словаць¬ ЕКОНОМІЧНИЙ В останній чверті XIXст. по всій Європі
ка робітнича газета". Довкола неї згуртувалася група націо¬ РОЗВИТОК відбувається модернізація, викликана зна-
нально свідомих робітників. У червні 1905 р . в о н и заснували СЛОВАЦЬКИХ чним розвитком промислового виробниц-
самостійну Словацьку соціал-демократичну партію, котра че¬ ЗЕМЕЛЬ тва. М о д е р н і з а ц і я н е о б м и н у л а й Угор¬
рез рік організаційно п р и є д н а л а с я до Угорської соціал-демо- щ и н и , х о ч а й в і д б у в а л а с я тут п о в і л ь н і ш е ,
к р а т и ч н о ї п а р т і ї , а л е в н а ц і о н а л ь н о м у п и т а н н і з б е р е г л а авто¬ ніж у Цислейтанії. Угорщина брала участь у європейському
номію й продовжувала видавати власну газету. р и н к у , п о с т а ч а ю ч и з д е б і л ь ш о г о а г р а р н у п р о д у к ц і ю . О д н а к роз¬
Найактуальнішою політичною вимогою початку XX ст. в в и в а л и с я й п р о м и с л о в е в и р о б н и ц т в о , б а н к і в с ь к а с п р а в а , тор¬
Угорщині залишалася вимога загального виборчого права. У 1907 р . гівля. А к т и в н о будувалися залізниці. Саме в цей час спору¬
цю вимогу реалізовано в Цислейтанії, але не в У г о р щ и н і , де джено більшість залізниць у Словаччині. Важливе значення
мадяри становили меншість населення. мала магістраль, що з'єднувала Ж и л і н у з К о ш и ц е і Братисла¬
П р и й н я т т я закону про загальне виборче право загрожувало в о ю . Р о з в и т о к з а л і з н и ч н о ї м е р е ж і с п р и я в п о я в і у Врутках най¬
їм втратою домінантного становища. більшого машинобудівного підприємства Словаччини з об¬
Розпочалася нова хвиля мадяризації, яка зачепила й на¬ слуговування залізничного транспорту.
родні (початкові) школи, н е з а б а р о м с л о в а ц ь к у м о в у б у л о за¬ З а л и ш а ю ч и с ь т р а д и ц і й н о а г р а р н и м к р а є м , с л о в а ц ь к і зем¬
боронено й там. лі в в а ж а л и с я у Т р а н с л е й т а н і ї і н д у с т р і а л ь н о р о з в и н у т и м регіо¬
Перед Першою світовою війною тривала диференціація по¬ ном. Тут п р а ц ю в а л и старі м а н у ф а к т у р и , котрі поволі пере¬
літичних сил словаків. Поряд із консерваторами, очолюваними творювались на фабрики з паровими машинами. Виникали
С. Гурбаном (Ваянським), виникло католицьке (людове) кри¬ н о в і з а в о д и . Т і л ь к и в Б р а т и с л а в і їх б у л о д е к і л ь к а . Розпочав
ло під проводом священика А. Глинки (1864-1938), котре в п е р е р о б к у н а ф т и з а в о д А п о л л о , в и р о б н и ц т в о д и н а м і т у — за¬
1913 р. заснувало Словацьку людову (народну) партію. Опози¬ вод ф і р м и Н о б е л і в , в и р о б н и ц т в о зброї та н а б о ї в — з а в о д Пат¬
ційну політику щодо центру проводила молода ліберально- ронка, виготовлення ниток, кабелів, гуми — завод Матадор,
демократична інтелігенція, керована лікарем В. Шробарем шоколаду — фабрика Столлверк.
(1867—1950). Самостійно діяли словацькі соціал-демократи. Мо¬ У словацьких землях розвивалися традиційні промислові
л о д и й ж у р н а л і с т М. Годжа (1878-1944) почав формувати ідейну галузі — металообробна, деревообробна, текстильна, паперова
основу словацького аграрного руху. та скляна. У будівництві нової паперової фабрики в Ружом-
П р о т е т я ж к і у м о в и н а ц і о н а л ь н о г о г н о б л е н н я д и к т у в а л и не¬ б е р о к у б р а в у ч а с т ь і с л о в а ц ь к и й к а п і т а л . У С л о в а ч ч и н і вели¬
обхідність згуртування н а ц і о н а л ь н и х сил. Прибічники різних ке з н а ч е н н я м а л а п р о м и с л о в і с т ь , щ о п е р е р о б л я л а а г р а р н у про¬
п о л і т и ч н и х н а п р я м і в р о з у м і л и , щ о п о л е м і к а в п е р і о д и ц і ослаб¬ дукцію. Н а п о ч а т к у X X ст. тут д і я л о кілька великих і багато
лює словацькі позиції в Угорщині. У зв'язку з цим дедалі малих млинів. Найбільший млин був у Великому Шароші.
більше усвідомлювалася необхідність об'єднання словацько¬ Н а н ь о м у н а л і ч у в а л о с я 200 р о б і т н и к і в . Н а й б і л ь ш і ц у к р о в і за¬
го в и з в о л ь н о г о руху н а о с н о в і н а ц і о н а л ь н и х вимог. Імпуль¬ води зосереджувалися у Південно-Західній Словаччині.
сом до о б ' є д н а н н я стала смерть голови СНП П. Мудроня в Угорська влада підтримувала р о з в и т о к п р о м и с л о в о с т і . Про¬
березні 1914 р . На його похороні зустрілися представники те в У г о р щ и н і н а д усім д о м і н у в а л а п о л і т и ч н а ідея — витво¬
всіх політичних течій. Новий голова СНП М. Дула (1 876¬ рення централізованої, мононаціональної мадярської держави.
1936) з а к л и к а в с л о в а к і в д о с т в о р е н н я загальнонаціонального Власті п о б о ю в а л и с ь , що розвиток промисловості сприятиме
представницького органу. 26 травня 1914 р. в Будапешті зі¬ р о з в о ю н а ц і о н а л ь н и х рухів, і в с і л я к о г а л ь м у в а л и формування
бралися представники всіх словацьких організацій для вироб¬ господарської бази на землях національних меншин.
л е н н я с п і л ь н о ї п р о г р а м и . В о н и у х в а л и л и р і ш е н н я , щ о н а уро¬ Р а з о м з тим н а п е р е д о д н і П е р ш о ї світової в і й н и в словаць¬
чистому зібранні в серпні 1914 р . , п р и с в я ч е н о м у заснуванню ких землях видобувалося 70% залізної руди, вироблялося
"Матиці Словацької", буде п р о г о л о ш е н о створення "Слова¬ б л и з ь к о ч в е р т і в с ь о г о ч а в у н у , п о л о в и н а п а п е р у й т р е т и н а тек¬
цької національної ради" як найвищого представницького ор¬ стилю Транслейтанії, що становило 18,6 % загальної вартості
гану словаків. її промислової продукції.

460 461
 Н е з в а ж а ю ч и н а о к р е м і у с п і х и в р о з в и т к у е к о н о м і к и , в Сло¬ 1880 р. — Загальна робітнича партія Угорщини, в 1890 р. —
в а ч ч и н і не в и н и к л о власної господарської с т р у к т у р и з силь¬ Соціал-демократична партія Угорщини. До загальноуторських
ним підприємницьким і фінансистським прошарком. організацій належали й словацькі робітники, котрі, проте, не
В Угорщині створювалися великі заводи й мережа банків відійшли від н а ц і о н а л ь н о г о руху.
зі з н а ч н и м капіталом. Проте частка власності немадярів була
непомірно низькою. С л о в а ц ь к и й к а п і т а л з о с е р е д ж у в а в с я пе¬ "СЛОВАЦЬКЕ Початок війни викликав в Угорщині хви-
редусім у дрібних довірчих товариствах і ощадних банках. З ПИТАННЯ" лю шовінізму й псевдопатріотичного під-
1884 р . д і я в є д и н и й словацький "Татра банк", котрий нале¬ В РОКИ ПЕРШОЇ несення. Мало хто зі словацьких грома-
жав до дрібних фінансових установ. СВІТОВОЇ ВІЙНИ дян та військових, котрі мусили взяти до
З р о с т а н н ю к і л ь к о с т і с л о в а ц ь к и х ф і н а н с о в и х о р г а н і в н а по¬ рук зброю, піддавалися урапатріотичним
чатку XX ст. сприяло збільшення їхнього капіталу в шість настроям. П о ч а л и с я р е п р е с і ї п р о т и у ч а с н и к і в с л о в а ц ь к о г о руху.
разів, о д н а к він с т а н о в и в л и ш е 10 % к а п і т а л у у г о р с ь к и х б а н ¬ Б і л ь ш і с т ь с л о в а ц ь к и х газет з а к р и л и , власті з а п р о в а д и л и жорст¬
ків і к р е д и т н и х у с т а н о в у Словаччині. ку цензуру. Війна проти Сербії та Росії не була популярною
Попри скасування кріпацтва в останній третині XIX ст. серед словаків. Почуття словацького люду добре розумів Ор-
вибухнула криза сільськогосподарського виробництва. Вона най¬ с а г - Г в є з д о с л а в , к о т р и й уже в с е р п н і в з я в с я до н а п и с а н н я своїх
більше проявилася в гірській місцевості, де ж и л о словацьке "Кривавих сонетів", в яких засуджував війну. Після оголо¬
населення. Тут с е л я н и здебільшого перебували в напівфео¬ ш е н н я в А в с т р о - У г о р щ и н і в о є н н о г о стану та в в е д е н н я цензу¬
дальних умовах — звільнення від феодальних повинностей ри чільні словацькі політичні сили заявили про перехід до
т р и в а л о а ж д о к і н ц я X I X ст. Н е д о с т а т н я к і л ь к і с т ь з е м л і особ¬ "політики пасивності".
ливо відчувалася за в и с о к и х т е м п і в п р и р о с т у н а с е л е н н я . Го¬ Словацька національна партія, яка представляла один із
лод у неврожайні роки гнав людей на заробітки в сприятливі політичних напрямів словацького суспільства, орієнтувалася
для сільського господарства регіони країни. на з б е р е ж е н н я Габсбурзької монархії. М а й ж е до в е с н и 1918 р .
Наприкінці століття н а п і в н і ч н и х та східних з е м л я х масо¬ керівництво СНП вичікувало й не р о б и л о жодних політич¬
вого характеру набуває відї'зд словаків до США та Канади. н и х к р о к і в . Л і д е р и с л о в а ц ь к о г о с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н о г о т а се¬
Таких переселенців н а л і ч у в а л о с я д о 300 т и с . ч о л о в і к . Слова¬ л я н с ь к о г о рухів т а к о ж д о т р и м у в а л и с я п р о г а б с б у р з ь к о ї орієн¬
ки Північної Америки матеріально підтримували національ¬ тації. Лише католицька Словацька народна партія займала
ний рух у с л о в а ц ь к и х землях. У 1907 р . в и н и к л а Словацька більш активну політичну позицію. Однак навіть найрадикаль-
ліга в К л і в л е н д і (США). ніші проекти її проводу не йшли далі вимог надання автономії
Соціальна структура н а с е л е н н я н а п р и к і н ц і XIX — початку Словаччині в межах Угорщини.
XX ст. з м і н ю є т ь с я . Більшість словаків продовжували працю¬ Р о з в и т о к в и з в о л ь н о г о руху в с л о в а ц ь к и х з е м л я х зумовлю¬
вати в аграрному секторі. Однак у процентному відношенні вався передусім перебігом в о є н н и х подій, м і ж н а р о д н и м ста¬
кількість задіяних у сільському господарстві значно зменши¬ новищем і загальним станом справ у Габсбурзькій монархії.
лася. Зріс відсоток словаків у транспорті, торгівлі, промисло¬ Так, словацьке політичне життя значно активізувалося після
в о с т і . В и н и к л а ч и с л е н н а в е р с т в а п р о м и с л о в и х р о б і т н и к і в . Зро¬ наступу російських військ у Карпатах. Під час у с п і ш н и х по¬
сла кількість словаків у містах. з и ц і й н и х боїв в о с е н и 1914 т а в з и м к у 1915 р р . н а Карпатсько¬
Робітники на промислових підприємствах у Словаччині му ф р о н т і с л о в а ц ь к і п о л і т и к и с п о д і в а л и с я , щ о р о с і й с ь к а армія
працювали й ж и л и в тяжких умовах. Робочий день тривав на захопить всю територію Словаччини. За ц и х умов у словаць¬
більшості заводів 16 г о д и н і т і л ь к и н а п р и к і н ц і X I X с т . з м е н ­ кому політичному середовищі почали розглядати різноманіт¬
шився до 12. Для трудящих не існувало жодних соціальних га­ ні варіанти розвитку подій у цьому регіоні Є в р о п и . Поразка
рантій — соціальне законодавство у Транслейтанії з 'явилося Центральних держав відкривала можливість для створення
тільки на зламі століть. Робітники зверталися до організова¬ п о л ь с ь к о - ч е с ь к о - с л о в а ц ь к о ї або п о л ь с ь к о - с л о в а ц ь к о ї конфе¬
них ф о р м боротьби. Засновуються перші п р о ф с п і л к и т а ро¬ дерації. Не відкидалася п е в н а ф о р м а п р и є д н а н н я словацьких
бітничі партії. У 1868 р. виникла Загальна робітнича спілка, в земель до Росії. З ініціативи гласистів, о ч о л ю в а н и х В. Шро-

462 463
 барем, та активістів організації "Чехословацька єдність" ви¬ р с н н я т. з в . " С е р е д н ь о є в р о п е й с ь к о ї федерації" переорієнту¬
ник проект устрою Чехо-Словацької держави, до я к о г о на¬ валися на країни А н т а н т и й усіма з а с о б а м и с п р и я л и чесько¬
віть д о д а в а л а с я мапа майбутньої країни. му з а к о р д о н н о м у рухові на чолі з Т. Масариком.
До концепції створення спільного чехословацького об'єднання Варто зазначити, що словацький національний рух відставав
схилялася все більша частина словацьких національних сил як
ш масштабністю від чеського. Це пояснюється передусім не¬
удома, так і в емігрантських осередках. Вже у вересні 1914 р.
численністю с л о в а ц ь к о ї інтелігенції та ч а с т к о в о ю її мадяри-
С л о в а ц ь к а ліга С Ш А о п р и л ю д н и л а м е м о р а н д у м , у я к о м у мі¬
зованістю. В Угорщині власті ж о р с т о к і ш е утискували діячів
стилася вимога надати словакам право на с а м о в и з н а ч е н н я й
національного руху. До того ж умови війни перешкоджали
цілковите самоврядування. А в жовтні 1915 р . у Клівленді
н а л а г о д ж е н н ю тісніших зв'язків не тільки між в н у т р і ш н і м та
( С Ш А ) між С л о в а ц ь к о ю лігою і Ч е с ь к и м н а ц і о н а л ь н и м об'єд¬
з а к о р д о н н и м с л о в а ц ь к и м н а ц і о н а л ь н и м р у х о м , а й м і ж чесь¬
нанням була підписана угода, в якій закріплювалося праг¬
кими і словацькими політичними силами.
нення чехів та с л о в а к і в до с т в о р е н н я федерації.
Діяльність словацьких політичних сил активізувалася на¬
Реалізація ідеї у т в о р е н н я с п і л ь н о ї д е р ж а в и в и м а г а л а від її
прикінці війни. У вересні 1918 р. засновано Словацьку національ¬
п р и х и л ь н и к і в п о с л і д о в н о ї к о о р д и н а ц і ї дій ч е с ь к и х і словаць¬
ну раду. ЗО жовтня в Турчанському Св. Мартіні Словацька наці¬
ких політичних сил, особливо після заснування в листопаді
ональна рада ухвалила декларацію, в якій підкреслювалося, що
1915 р . в П а р и ж і Ч е с ь к о г о з а к о р д о н н о г о к о м і т е т у . Т і с н і к о н ¬
словацька нація в культурному і мовному відношеннях є частиною
такти й консультації між о д н и м із к е р і в н и к і в ч е с ь к и х еміг¬
єдиного чехословацького народу. "Мартінська декларація" вима¬
рантських сил Е. Бенешем та с л о в а ц ь к и м діячем М. Штефа-
гала для ч е с ь к о - с л о в а ц ь к о г о народу права на н е о б м е ж е н е са¬
ником (1880—1919) завершилися утворенням у лютому 1916 р .
м о в и з н а ч е н н я на основі цілковитої незалежності, засвідчувала
в Парижі об'єднаної Чехословацької національної ради.
п р а г н е н н я с л о в а к і в ж и т и в с а м о с т і й н і й ч е с ь к о - с л о ш ц ь к і й дер¬
У самій Словаччині життя підпорядковувалося потребам вій¬ ж а в і та о г о л о ш у в а л а п р о р і ш е н н я с л о в а к і в в и й т и зі с к л а д у Угор¬
ни. Зростала кількість словаків, котрих відправляли на фронт. щ и н и й розпочати н о в и й етап свого розвитку.
Грунти не о б р о б л я л и с я , з а н е п а л о к у л ь т у р н е ж и т т я , д е д а л і ча¬
стіше з ф р о н т і в надходили похоронні п о в і д о м л е н н я . Словаки
РОЗВИТОК Процес формування національної культу-
намагалися використати всі м о ж л и в і засоби, аби уникнути
СЛОВАЦЬКОЇ ри словаків проходив досить повільно й не-
армійської служби. Н а ф р о н т і зі с л у х н я н и х с о л д а т і в н а почат¬
КУЛЬТУРИ рівномірно навіть порівняно з сусідніми зем¬
к о в о м у етапі в і й н и с л о в а к и п е р е т в о р и л и с я на колаборантів.
лями Австро-Угорської імперії. Це знач¬
Через відсутність у с л о в а ц ь к и х землях загальновизнаного ною мірою зумовлювалося динамікою національного руху
центру словацькі політичні сили були розпорошені. Так, у
с л о в а к і в . У п р о д о в ж п е р ш о ї п о л о в и н и X I X ст. й о г о основним
Турчанському Св. Мартіні знаходився провід С Н П , у Ліптові
з а в д а н н я м було п р о б у д ж е н н я н а ц і о н а л ь н о ї свідомості, бороть¬
п е р е б у в а в л і д е р г л а с и с т і в В. Ш р о б а р , у Б у д а п е ш т і працювали
ба за л і т е р а т у р н у м о в у , з б е р е ж е н н я н а ц і о н а л ь н о ї самобутності.
Е. С т о д о л а та д е п у т а т Д е р ж а в н и х з б о р і в Ф. Ю р і г а , в Братис¬
У другій половині XIX ст. розвиток словацької культури
лаві — к е р і в н и ц т в о с о ц і а л - д е м о к р а т і в на чолі з Е. Л е г о ц ь к и м ,
відбувався р і з н и м и н а п р я м а м и . О д н е з ч і л ь н и х м і с ц ь посіда¬
у Відні в и н и к " С л о в а ц ь к и й п о л і т и ч н и й ц е н т р " , я к и й очолив
л а с ф е р а о с в і т и , р о з в и т о к я к о ї в ц е й п е р і о д в і д б у в а в с я у склад¬
керівник австрійського цензурного комітету К. Стодола. До
них умовах. Р е ф о р м и , щ о п р о в о д и л и с я по всій імперії (1848,
словацького в і д д і л е н н я ц е н з у р и у Відні він п р и з н а ч и в І. Д е -
1861 р . ) , н е п р и в е л и д о в и т в о р е н н я в с л о в а ц ь к и х з е м л я х с и с ¬
р е р а та Я. Кабліка, а до с е р б с ь к о г о — М. Годжу.
т е м и н а ц і о н а л ь н о ї освіти. Але я к щ о о д н і є ю з х а р а к т е р н и х р и с
" С л о в а ц ь к и й п о л і т и ч н и й ц е н т р " у Відні п і д т р и м у в а в кон¬ д е р ж а в н о ї п о л і т и к и в галузі ш к і л ь н о ї с п р а в и у п і с л я р е в о л ю ц і й ¬
т а к т и з ч е с ь к и м и п о л і т и ч н и м и с и л а м и . Д о того ж і К. Стодо¬
н и й п е р і о д б у л о понімечення, то від к і н ц я 60-х р о к і в визначаль¬
ла, і М. Годжа до в і й н и були п р и х и л ь н и к а м и прогабсбурзької
ними стали мадяризаторські тенденції. Державна ідеологія,
та ф е д е р а л і с т с ь к о ї п о л і т и к и . Але п і с л я п о ч а т к у в і й н и та смерті
що відбивалася в понятті "угорська політична нація", фактич¬
імператора Франца Йосифа І (листопад 1916 р . ) ц я політика
но оголошувала пріоритетним виховання населення без націо¬
втратила свою доцільність. За н о в и х умов п р и х и л ь н и к и утво-
нальних ознак, виключно як громадян Угорського королівства.
464
ЗО — 3-2764 465
 Р о з в и т о к к у л ь т у р и та н а у к и в с л о в а ц ь к и х з е м л я х т і с н о по¬ пі надбання мала й словацька філологія. У 1890 р. Я. Ііичек
в'язаний з діяльністю "Матиці Словацької". За д о с и т ь коро¬ видав "Історію словацької літератури" — перший цілісний
т к и й с т р о к її і с н у в а н н я н а к о ш т и " М а т и ц і " було опублікова¬ синтез словацького письменства. Мовознавством займався
но значну кількість видань словацькою мовою, у т о м у чис¬ С . Цамбел, етнографією — П. Сохань.У царині природничих
лі — хрестоматії, підручники, альманахи тощо. Провадилося паук активно п р а ц ю в а л и А. Кметь і Й. Голуб.
збирання історичних документів, гравюр, архівних джерел, З н а ч н и й к у л ь т у р н и й в п л и в н а с л о в а к і в с п р а в л я в т е а т р . З ве¬
що належали діячам Словацького національного Відроджен¬ л и к и м у с п і х о м с т а в и л и с я п ' є с и с л о в а ц ь к и х д р а м а т у р г і в Я. Ха¬
ня, а також мінералів, національних костюмів, нумізматич¬ лупки, Я. Паларіка, Г. Зехентера-Ласкомерського.
н и х к о л е к ц і й , б і б л і о т е к та ін. В м о м е н т р о з п у с к у М а т и ц і при Словацькі міста наповнювало музичне життя. У Братис¬
ній існували [ с т о р и ч н и й м у з е й , с е к ц і ї ф і л о с о ф і ї , п р а в а , літе¬ лаві та К о ш и ц е р е г у л я р н о п р о х о д и л и к о н ц е р т и й о п е р н і ви¬
р а т у р и , ф і л о л о г і ї , м а т е м а т и к и , п р и р о д н и ч и х д и с ц и п л і н , а біб¬ с т а в и . З ' я в и л и с я п е р ш і п р о ф е с і й н і м у з и к а н т и . З і с т а р ш о ї ге¬
ліотека налічувала понад 10 т и с . томів. н е р а ц і ї в и д і л я в с я Я. Белла, с е р е д м о л о д и х к о м п о з и т о р і в і ви¬
Словацька інтелігенція, за умов жорсткої мадяризації, на¬ конавців — М. Шнейдер-Трнавський, В. Фігуш-Бистрий,
магалася активізувати просвітницьку діяльність і збільшити М. Мойзес і Ф. Кафенда.
кількість наукової та освітньої літератури. Значну роботу в Архітектура на зламі століть в и р і з н я л а с я художнім стилем,
цьому напрямі провадила спілка "Жівени ", щ о видавала од¬ я к и й віддзеркалював почуття життєвої нестабільності й тим¬
нойменний журнал. У Словаччині друкувалися дешеві книги часовості. Найвидатнішим словацьким а р х і т е к т о р о м ц і є ї до¬
та п і д р у ч н и к и , я к і р о з п о в с ю д ж у в а л и с я серед ш и р о к и х верств би був Д . Юркович, котрий у своїх творах утілював націо¬
населення. Вони т о р к а л и с я різних тем — господарської, релі¬ нальні елементи.
гійної, моралі, д о с я г н е н ь науки і техніки тощо. Розвивається образотворче мистецтво Словаччини. В різ¬
В У г о р щ и н і н а п о ч а т к у XX ст. з н а ч н о г о п о ш и р е н н я набу¬ н и х м і с т а х к р а ї н и п р о х о д и л и х у д о ж н і в и с т а в к и . У 1 9 0 3 р . ви¬
л а регіональна преса. Влада с п р и я л а цій справі, оскільки біль¬ н и к л о перше словацьке о б ' є д н а н н я майстрів п е н з л я — Група
шість видань виходили угорською мовою. П р о т е с л о в а к и на¬ угорсько-словацьких художників. Видатний словацький ма¬
лагодили випуск словацькою мовою "Повазьких новин", "Ліп- л я р Г. Малий з а с н у в а в у 1911 р . в Б р а т и с л а в і х у д о ж н ю школу.
товсько-Оравських новин", "Зволенських новин" тощо. Культурний розвиток у словацьких землях на межі століть
Н а п о ч а т к у XX ст. багато н а у к о в и х п р а ц ь присвячувалися відбувався за умов жорсткої мадяризації. Піднесення культур­
к р а є з н а в с т в у , щ о с п р и я л о р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н о г о руху. Про¬ ного життя пояснюється завзятістю словаків, їхнім намаган­
т е н а у к о в о о б д а р о в а н і с л о в а к и н е з н а х о д и л и з а с т о с у в а н н я сво¬ ням змінити ситуацію на краще.
їм м о ж л и в о с т я м у д о м а й м у с и л и е м і г р у в а т и . Т а к , в і д о м и й кон¬
структор теплових турбін А. Стодола виїхав до Швейцарії,
дослідник бездротового телеграфу Й. Мургаш і винахідник РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
п р и н ц и п у парашута Ш. Баніч — до С Ш А , астроном М. Ште- ЛІТЕРАТУРА М о с к в а , 1 9 9 8 . Т . 2.
фаник — до Франції. И с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 5 9 .
У 1895 р. засновано Словацьке музейне товариство, що під¬ Т . 2.
тримувало краєзнавчі дослідження та сприяло поширенню Історія світової культури. К и ї в , 1997.
освіти. Й о г о г о л о в о ю о б р а л и А. К м е т я ( 1 8 4 1 - 1 9 0 8 ) . Товарис¬ Краткая история Венгрии: С древнейших
тво видавало збірки і журнал. У 1908 р. в Турчанському времен до наших дней. Москва, 1991.
Св. Мартіні відкрито будинок товариства. К р а т к а я и с т о р и я Ч е х о с л о в а к и и : С древней¬
У словацькій історіографії домінували такі теми, як Вели- ших времен до н а ш и х дней. Москва, 1988.
коморавська доба, діяльність М . Ч а к а та Я . Іскри в Словач¬ Погодин А. Л. С л а в я н с к и й м и р . П о л и т и ч е с ­
чині, розвиток словацької національної свідомості. Праці кое и э к о н о м и ч е с к о е положение славян¬
Ф. Сасінка, П. Крішки, Ю. Ботти та і н ш и х словацьких істо¬ ских народов перед в о й н о й 1 9 1 4 г. М о с к ¬
риків характеризувалися високим професійним рівнем. Пев- ва, 1915.

466
30'
Словацкая литература о т и с т о к о в д о конца
XIX в. М о с к в а , 1 9 9 7 . 4 . 1
С л а в я н с к и е с ъ е з д ы . XIX — XX вв. М о с к в а ,
1994.
С л а в я н с к и е культуры в э п о х у ф о р м и р о в а н и я Лекція
и развития с л а в я н с к и х наций X V H I - X I X вв.
Москва, 1978. ЖТ і БОЛГАРСЬКІ ЗЕМЛІ

27
Х р е с т о м а т и я по и с т о р и и ю ж н ы х и з а п а д н ы х ПІД ВЛАДОЮ ОСМАНІВ
славян: В 3 т. М и н с к , 1 9 8 9 . Т. 2. (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII-
Яровий В. І. Історія з а х і д н и х та південних
с л о в ' я н у XX ст. Курс лекцій. К и ї в , 1996.
ПЕРША ПОЛОВИНА XIX ст.)
Dokumenty slovenskej narodnej identity a
statnosti. Bratislava, 1 9 9 8 .
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ
Kovac D. Dejiny S l o v e n s k a . Bratislava, 1998.
БОЛГАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
S l o v e n s k é dejiny, Martin. Matica Slovenska,
1992. ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК БОЛГАРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

БОЛГАРСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

СОЦІАЛЬНО- Підкорення болгарських земель Османсь-

ЕКОНОМІЧНЕ кою імперією, відсутність найменших ав-
СТАНОВИЩЕ тономних прав ставили болгарську еконо-
БОЛГАРСЬКИХ міку у цілковиту залежність від турець-
ЗЕМЕЛЬ кої. П р о т е господарська криза в імперії,
щ о р о з п о ч а л а с я щ е в X V I с т . , н а б у л а із
с е р е д и н и XVII ст. н е з в о р о т н о г о характеру.
Військово-феодальна сшахійська система переживала у той
період глибокий занепад. Заснована на завоюваннях усе но­
вих і нових земель, вона неминуче мала виявити свої супе¬
речності після завершення територіального розширення ім¬
перії. В і й с ь к о в і л е н н и к и - с і п а х і п р а г н у л и т е п е р з н а ч н о збіль¬
шити площу своїх тимарів і зеаметів, обкласти селян, які
п р о ж и в а л и н а ц и х з е м л я х , д о д а т к о в и м и п о б о р а м и . Щ е з кін­
ц я X V I с т . с п о с т е р і г а є т ь с я з р о с т а н н я в е л и к и х з е м е л ь н и х во¬
лодінь. В і д н и н і с і п а х і міг в о л о д і т и в ж е н е о д н и м , а відразу
кількома з е м е л ь н и м и наділами. Створені таким чином великі
маєтки з умовних земельних володінь перетворюються на
безумовні. Я к щ о раніїие сіпахі отримував о с н о в н и й прибуток
в і д в і й н и , т о т е п е р , п і с л я з а в е р ш е н н я з а х о п л е н н я і н ш и х те¬
р и т о р і й , в і н п о ч а в в и м а г а т и в і д с е л я н у с е н о в и х і н о в и х пла¬
тежів. П р и ц ь о м у м е н т а л і т е т с і п а х і з м і н ю в а в с я н е так швид¬
ко, як економічна кон'юнктура: оподаткування ним власних
селян у ж е нагадувало воєнну контрибуцію.
Криза військово-ленної сіпахійської системи призвела до

469
значного скорочення кількості ленників. Це суттєво послаб¬ з а л е ж н і с т ь від п о м і щ и к і в . О с т а н н і брали собі так багато, що
л ю в а л о в і й с ь к о в у м і ц ь д е р ж а в и . Т а к , ч и с е л ь н і с т ь с і п а х і всьо¬ ц е п о з б а в л я л о б о л г а р с ь к и х с е л я н б у д ь - я к о ї г о с п о д а р с ь к о ї іні¬
г о з а 150 р о к і в ( з с е р е д и н и X V I д о к і н ц я X V I I с т . ) скоротила­ ціативи. Спроби селян покинути землеробство і зайнятися
ся в 10 р а з і в ! Певною мірою розвалові сіпахійської системи більш прибутковою діяльністю п р и п и н я л и с ь досить велики¬
сприяла також діяльність султанів. Скорочуючи державний ми штрафами. Лише завдяки суворим заходам поміщикам
з е м е л ь н и й ф о н д , вони часто р о б и л и дарунки своїм прибічни¬ удавалося утримувати селян на землі, що сприяло їх даль¬
кам. Власники нових маєтків, як правило, не відбували за шому закріпаченню.
них військову службу. Як наслідок — інтереси держави і ве¬ Значне полегшення болгарам принесло лише скасування на по­
ликих землевласників вступали в гостру суперечність. чатку XVII ст. ненависного девшурме ("податку кров 'ю "). Хло-
Такі процеси негативно впливали на аграрні відносини в п ч и к і в - х р и с т и я н перестали н а с и л ь н о навертати до мусульман¬
болгарських землях. Становище сільського н а с е л е н н я Болга¬ ства й з а б и р а т и д о к о р п у с у я н и ч а р і ї з . Але це с к а с у в а н н я дик¬
рії в ц е й п е р і о д з н а ч н о п о г і р ш у є т ь с я . У н о в и х в о л о д і н н я х , що тувалося не стільки турботою Порти про іновірне населення
перейшли в спадок — чифтліках — феодали заводили власні країни, скільки ненадійністю яничарського корпусу, я к и й став
господарства. Безумовно, вони були заінтересовані в отри¬ джерелом п о с т і й н и х н е в д о в о л е н ь і смут. Н а в і д м і н у в і д сіль¬
м а н н і д о д а т к о в и х п р и б у т к і в і т о м у п е р е в о д и л и с е л я н н а пан¬ ського господарства у болгарських містах у другій половині
щину. Це "друге видання кріпацтва ", що здійснювалося за східно­ X V I I — н а п р и к і н ц і X V I I I ст. с п о с т е р і г а в с я п е в н и й економіч¬
європейським сценарієм, змусило багатьох селян рятуватися вте¬ ний прогрес. Міста імперії взагалі, й болгарські зокрема, ви¬
чею від своїх господарів. Процес набув такого розмаху, що р о б л я л и р і з н о м а н і т н у п р о д у к ц і ю : від а м у н і ц і ї , обмундируван¬
термін п о ш у к у збіглих болгарських с е л я н в О с м а н с ь к і й імперії н я , о з б р о є н н я д л я армії д о п р е д м е т і в р о з к о ш і , щ о м а л и знач¬
б у л о з б і л ь ш е н о д о 30 років. ний попит у Європі. Особливо помітним прогрес болгарської
Р а з о м з т и м , с а м е у ч и ф т л і к а х п о р я д із п а н щ и н о ю почало¬ економіки був у д р у г і й п о л о в и н і X V I I I ст.
ся а к т и в н е застосування оренди землі. Використання праці Цей період характеризується прискоренням процесу урбані¬
батраків (аргаті) сприяло поступовому виникненню на селі зації. Поряд зі с т а р и м и центрами ремесла й торгівлі — Со¬
зародків нових виробничих відносин. В о л о д а р і ч и ф т л і к і в бу¬ ф і є ю , П л о в д и в о м , В і д и н о м — з ' я в л я ю т ь с я н о в і — Т р о я н , Габ¬
л и т і с н о п о в ' я з а н і з р и н к о м і з а л е ж а л и від й о г о кон'юнктури. р о в о , С л і в е н , К о т е л . Я к п р а в и л о , н о в і м і с т а в и н и к а л и у міс¬
Збільшення поставок на ринок сільськогосподарської про¬ цевостях, віддалених від давніх торговельно-ремісницьких
дукції об'єктивно сприяло розвиткові внутрішньої торгівлі, ц е н т р і в . ї х п о я в а т а з р о с т а н н я б е з п о с е р е д н ь о п о в ' я з а н і з міг¬
певному пожвавленню товарно-грошових відносин в імперії. р а ц і є ю б о л г а р с ь к о г о н а с е л е н н я , щ о р я т у в а л о с я в і д у т и с к і в ту¬
Крім панщини, важливою причиною погіршення стано¬ рецької влади. Незважаючи на те, щ о внутрішній ринок на
вища болгарських селян було запровадження нової системи Б а л к а н а х був с л а б о р о з в и н е н и й , з р о с т а н н я міст з н а ч н о ю мі¬
с т я г н е н н я о с н о в н о г о г р о ш о в о г о п о д а т к у — джизьї. Т е п е р йо¬ рою сприяло пожвавленню місцевої торгівлі.
го називають хараджем. З кінця XVII ст. він значно зріс і На той час у в е л и к и х містах Болгарії п р о ж и в а л и десятки
сплачувався вже не з кожного двору, а з кожного чоловіка- тисяч городян, кількість яких стрімко збільшувалася. Софія
християнина: спочатку з п'ятнадцяти, пізніше — з с е м и ро¬
та Пловдив, наприклад, входили до десяти найбільших міст
ків. З а г а л ь н а кількість різних п о д а т к і в у цей час наближалася
є в р о п е й с ь к о ї ч а с т и н и і м п е р і ї . В а р т о з а з н а ч и т и , щ о , н а відмі¬
в імперії до кількох сотень.
н у в і д с т а р о в и н н и х м і с т , н о в і з а с е л я л и с я м а й ж е с а м и м и тіль¬
Погіршилося й соціальне становище християнської люднос­ ки болгарами. З другої п о л о в и н и X V I I ст. с т а л и с я з м і н и й у
ті країни. З кінця XVII ст. т і л ь к и до нього застосовується н а ц і о н а л ь н о м у складі старих болгарських міст. Я к щ о протя¬
т е р м і н райя (стадо), яким раніше називалося все населення гом п е р ш и х трьох століть о с м а н с ь к о г о в о л о д а р ю в а н н я ц і мі¬
імперії, що сплачувало податки, незалежно від віроспові¬
ста, як правило, мали турецький вигляд, то на межі XVII—
дання. У цілому, в XVII-XVIII ст. с п о с т е р і г а є т ь с я вирівню¬
XVIII ст. турецька людність скрізь витісняється болгарською.
вання у правах різних категорій болгарського селянства. Се¬
Ц е й п р о ц е с б у в т і с н о п о в ' я з а н и й з д е я к и м и м е н т а л ь н и м и тра¬
ляни, які ще зберігали окремі привілеї, потрапили в повну
диціями. Історично склалося так, що торгівля розглядалася
470 471
о с м а н а м и я к н е в и г і д н а с п р а в а . Т о м у с е р е д к у п ц і в і м п е р і ї пе¬ вважалося текстильне виробництво. У ньому, як і в метало¬
р е в а ж а л и г р е к и , євреї, в і р м е н и , б о л г а р и . І н ш а п р и ч и н а наці¬ о б р о б ц і , були задіяні тільки б о л г а р и . Шкіряне ж виробницт¬
онально-демографічних змін крилася в тісних зв'язках бол¬ во о п и н и л о с я в руках турків.
гарських міст із сільською місцевістю, де переважно жили У другій п о л о в и н і Х У П — X V I I I ст. с п о с т е р і г а є т ь с я розвиток
болгари. Розширення товарообміну між містом і селом сприяло р е м е с е л і в б о л г а р с ь к о м у с е л і , х о ч а п р о ц е с в і д о к р е м л е н н я ре¬
постійній міграції селян до міст. м е с л а від с і л ь с ь к о г о г о с п о д а р с т в а щ е н е з а в е р ш и в с я . Виняток
Економічні зв 'язки міста і села, що постійно зміцнювалися, с т а н о в и л и л и ш е р а й о н и , багаті п о к л а д а м и залізної руди. Міс¬
зумовлювали структурну перебудову виробництва. З'являються цеві сільські р е м і с н и к и сільським господарством не займалися.
нові види ремесел. Особливо інтенсивно розвивалися галузі Єдиний внутрішній ринок у Болгарії в другій половині XVII —
виробництва, які працювали на сільськогосподарській сиро¬ наприкінці XVIII ст. ще не сформувався. Проте чимало болгар¬
вині (текстильна, шкіряна, деревообробна та і н . ) . Оскільки ських міст на той час уже стали з н а ч н и м и ц е н т р а м и місцевої
багато галузей болгарської промисловості обслуговували по¬ торгівлі ( С о ф і я , Н і к о п о л ь , Відин, П л о в д и в та і н . ) . С у ч а с н и к и -
треби османської армії, Порта сприяла їхньому подальшому іноземці неодноразово відзначали багатолюдність болгарсь¬
розвиткові. Він с т и м у л ю в а в с я не тільки з б і л ь ш е н н я м урядо¬ ких базарів, велику кількість торговельних місць, різноманіт¬
вих з а м о в л е н ь , а й новою політикою стосовно болгарських ність п р о д у к ц і ї , щ о п р о п о н у в а л а с я . Але за всієї п р и б у т к о в о с ¬
ремісничих корпорацій. ті т о р г і в л і в о н а н е п р и в е л а д о р а д и к а л ь н и х з м і н у становищі
Ще з к і н ц я XVII — п о ч а т к у X V I I I с т . ремісничі цехи імперії п і д к о р е н и х н а р о д і в . Д о т о г о ж н а с т а н т о р г і в л і в і м п е р і ї взага¬
(еснафи) перебували в ц і л к о в и т і й з а л е ж н о с т і в і д м і с ц е в о ї вла¬ лі й у Б о л г а р і ї з о к р е м а н е г а т и в н о в п л и в а л и т а к і фактори:
ди та л и х в а р і в . С и с т е м а п а т е н т і в (гедиків), з а п р о в а д ж е н а Пор¬ 1) н а я в н і с т ь в н у т р і ш н і х м и т н и ц ь , щ о п е р е ш к о д ж а л и віль¬
тою в 20-х роках XVIII ст., гальмувала розвиток ремесел і ному товарообміну;
торгівлі. Віднині перш ніж відкрити невеличку крамничку чи 2) р е з у л ь т а т и є в р о п е й с ь к о ї "революції цін", що найбільш
майстерню слід було к у п и т и г е д и к . К о ш т у в а в в і н д о с и т ь до¬ відчутно в и я в и л и с я з с е р е д и н и XVII ст.;
рого, що змушувало нових ремісників і торговців звертатись 3) з а б о р о н а н а в и в і з у к р а ї н и Є в р о п и д е я к и х в и д і в т о в а р і в ;
за п о з и к а м и до л и х в а р і в . Таким чином, ремесло й торгівля 4) в і д с у т н і с т ь надійного юридичного захисту купців, що
п о т е р п а л и н е т і л ь к и від с в а в і л л я ч и н о в н и к і в , а й від торгове¬ були п о с т і й н и м и ж е р т в а м и в и м а г а н ь і з л о в ж и в а н ь представ¬
льно-лихварського капіталу. ників османської адміністрації;
У другій половині XVIII ст. становище болгарських ремісни­ 5) о с о б л и в а п о л і т и к а П о р т и с т о с о в н о к у п ц і в з к р а ї н Захід¬
ків поліпшується. Згідно з указом султана (1773) їхні корпора¬ ної Європи.
ції д і с т а л и певний юридичний з а х и с т від з л о в ж и в а н ь місце¬ Вже з XVII ст. в Османській імперії діяв "режим капітуля¬
вої адміністрації. П р о т е п і д в и щ е н н я ї х н ь о г о ю р и д и ч н о г о ста¬ цій ". Він дозволяв західноєвропейським купцям сплачувати досить
тусу з о в с і м н е о з н а ч а л о , щ о у р я д став н а ш л я х протекціонізму, низькі мита й робив іноземних торговців непідлеглими місцевій
хоч о б ' є к т и в н о згаданий указ с п р и я в подальшому розвиткові владі. Така комерційна політика Порти затримувала розвиток
виробництва. в і т ч и з н я н о ї торгівлі та п р о м и с л о в о с т і , п е р е т в о р ю в а л а імперію
Уже на межі ХУП-ХУІІІ ст. в Болгарії існувала регіональ¬ на ринок збуту іноземної продукції, спричинювала дальше
но-галузева спеціалізація. Назви окремих болгарських міст по в і д с т а в а н н я д е р ж а в и від п е р е д о в и х з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х країн.
суті с т а ю т ь т о р г о в е л ь н и м и марками в и р о б і в , я к і в н и х виго¬
товляються (Слівен, Габрово, Котел — шерстяні т к а н и н и ; Пло¬ ПОЛІТИЧНИЙ Загальний соціально-економічний занепад
вдив, Н і к о п о л ь — готовий одяг; Ч и п р о в е ц ь — ювелірні виро­ РОЗВИТОК Османської імперії в другій половині
би; Самоків — металообробка). З с е р е д и н и X V I I I ст. вироби БОЛГАРСЬКИХ XVII— наприкінці XVIII ст. суттєво
болгарських ремісників реалізуються в різних регіонах імпе¬ ЗЕМЕЛЬ вплинув і на політичний розвиток Болга¬
рії. К р і м в і й с ь к о в о г о с п о р я д ж е н н я з р о с т а є в и п у с к т о в а р і в гро¬ рії. О с н о в н о ю р и с о ю ц ь о г о р о з в и т к у ста¬
мадського вжитку. ло п о с и л е н н я н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о г о руху.
Найрозвиненішою галуззю б о л г а р с ь к о г о р е м е с л а в ц е й час С а м а с т р у к т у р а в л а д и о с м а н і в у Б о л г а р і ї , її ц і л к о в и т е під-

472 473
 порядкування центральному урядові, зловживання місцевої п и к і в за к о р д о н о м . Я к і в п о п е р е д н ю д о б у , п о в с т а н н я в дер­
в л а д и та з б и р а ч і в п о д а т к і в — все це ш т о в х а л о б о л г а р н а про¬ ж а в і с п а л а х у в а л и щ о р а з у , к о л и П о р т а п о ч и н а л а в о є н н і дії п р о ¬
довження боротьби проти завойовників. Форми цієї бороть¬ ти х р и с т и я н с ь к и х країн.
б и з а л и ш а л и с ь ті с а м і , щ о й у п о п е р е д н і й п е р і о д , х о ч а в н у т р і ¬ Наприкінці 40-х років XVII ст., після піввікової бездіяльнос­
шньополітичне й зовнішньополітичне становище і м п е р і ї за¬ ті, болгари зробили рішучі спроби звільнитися від османського
знало суттєвих змін. іга. Було укладено т а є м н у угоду п р о с п і л ь н і дії з волохами.
Тривало дальше ослаблення центральної влади й зростання Також болгари сподівалися на підтримку європейських дер­
могутності місцевих феодалів. Величезна різноплемінна імперія жав. З цією метою болгарський боярин Петр Паркевич відві¬
в ж е н е б а ж а л а с л і п о в и к о н у в а т и н а к а з и , щ о н а д х о д и л и в усі її дав з т а є м н о ю д и п л о м а т и ч н о ю місією П о л ь щ у , В е н е ц і ю , Ав¬
к і н ц і зі С т а м б у л а . Н е н а д і й н и м и стали і я н и ч а р и , які колись стрію. Поїздка в и я в и л а с я н е в д а л о ю . Тільки Венеція погоджу¬
вважалися опорою влади султана. Заколоти, змови, бунти в валася допомогти болгарам, однак П. П а р ц е в и ч розраховував
середовищі яничар поступово стають звичайним явищем. на більше. У 1655 р . в і н с т в о р и в т а є м н у с п і л к у балканських
Досить несприятливим для Порти виявилося й зовнішньо¬ х р и с т и я н . Л и ш е п а с и в н і с т ь з а х і д н и х к р а ї н у ч е р г о в и й р а з від¬
політичне становище. Приєднання України до Росії, зміцнен¬ с т р о ч и л а в і д к р и т и й в и с т у п . А в с т р і я п р и п и н и л а в а г а т и с я тіль¬
ня Австрії, невдалі російсько-турецькі війни — все це підри¬ ки тоді, к о л и над нею с а м о ю н а в и с л а с м е р т е л ь н а небезпека.
вало в п л и в О с м а н с ь к о ї імперії у м і ж н а р о д н и х справах й об'єк¬ У 1683 р . т у р к и н а м а г а л и с я в з я т и В і д е н ь , а л е з а з н а л и п і д й о г о
тивно сприяло піднесенню національно-визвольного руху стінами поразки. Проти Османської імперії утворилася "Свя­
пригноблених народів. щенна ліга ", д о с к л а д у я к о ї у в і й ш л и А в с т р і я , Венеція, Поль­
На всі прагнення цих народів до незалежності Порта відпо­ ща, Росія. Війна з лігою для турків проходила досить невда­
відала традиційним способом — посиленням репресій. Заохочу¬ л о . П о р а з к и н а ф р о н т а х с п р и ч и н и л и з а к о л о т я н и ч а р і в і пова¬
в а л и с я с п а л а х и р е л і г і й н о г о м у с у л ь м а н с ь к о г о ф а н а т и з м у т а кри¬ лення султана.
ваві з л о д і я н н я ф а н а т и к і в - б а ш и б у з у к і в . Почастішали випадки У Болгарії повним ходом тривала підготовка до повстання.
насильного навернення до ісламу цілих болгарських селищ. Й о г о ц е н т р о м м а л а с т а т и с т а р о д а в н я с т о л и ц я Б о л г а р с ь к о ї дер¬
Б о р о т ь б а о с м а н с ь к о г о уряду з п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и м и право¬ жави — Тирново. Символічними в и я в и л и с я не тільки вибір
славними церквами вступила в нову фазу. місця виступу, а й кандидатура його проводиря. Ним став
Зважаючи на зміцнення Росії, П о р т а все більше побою¬ Ростислав Срацимирович, за легендою — нащадок болгарсь¬
є т ь с я її в п л и в у н а е т н і ч н о близьких одновірців. За цих умов к о г о ц а р я І в а н а С р а ц и м и р а . В і д в і д а в ш и в 1686 р . М о с к в у , він
у р я д з р о б и в с п р о б у о с т а т о ч н о п і д п о р я д к у в а т и б о л г а р с ь к у цер¬ у с т а н о в и в тісні к о н т а к т и з патріархом Московським і пообі¬
кву грецькому духовенству. Еллінізація здійснювалася пов¬ цяв сприяти підпорядкуванню п р а в о с л а в н и х ц е р к о в н а Бал¬
ним ходом. М о в о ю р е л і г і й н и х в і д п р а в с т а в а л а г р е ц ь к а . З гре¬ канах М о с к о в с ь к о м у патріархатові. У той момент, коли Сра-
ків рекрутувалася й в и щ а п р а в о с л а в н а ієрархія Болгарії. Така ц и м и р о в и ч п о в е р т а в с я з Росії, п і д г о т о в л е н и й п л а н повстання
політика цілком улаштовувала лояльних туркам греків-фана- виказав зрадник. Почалися "жнива голів". Османську армію,
ріотів*. Еллінізація болгарської церкви дала змогу фанаріо¬ що прямувала на польський фронт, було кинуто на взяття
там п о с и л и т и с в о є т о р г о в е п р о н и к н е н н я до Болгарії. С а м е за Тирново. П о в с т а н ц і не зуміли захистити своє місто. Більше
їхніми настійними вимогами султан видав у 1766 р. фірмани п о л о в и н и його жителів з н и щ и л и я н и ч а р и . Поранений Сра-
(укази), згідно з якими архієпископство Охридське підпорядко­ ц и м и р о в и ч вибрався з міської фортеці й переховувався в од.
вувалося патріархові Константинопольському. ному з важкодоступних монастирів. Звідси через три роки він

Т а к а п о л і т и к а о с м а н с ь к о г о у р я д у с у п е р е ч и л а і н т е р е с а м хри¬ виїхав до Росії.

Виданий зрадником план, очевидно, передбачав одночас¬
с т и я н с ь к и х народів імперії і змушувала болгар шукати союз¬
не п о в с т а н н я в д е к і л ь к о х б о л г а р с ь к и х містах і регіонах. У ц ь о м у
* Від назви стамбульського кварталу Ф а н а р , д е ж и л и патріарх Конс­
переконують час і географія наступних виступів: у 1687 р.
т а н т и н о п о л ь с ь к и й і найвпливовіші представники грецьких торговельно-
в з я л и с я д о з б р о ї ж и т е л і С и л і с т р и й Н і к о п о л я , у 1688 р . с п а л а ¬
промислових кіл. хнуло потужне п о в с т а н н я в місті Чипровець.

474 475
 Чипровецьке п о в с т а н н я р о з п о ч а л о с я п і с л я у с п і ш н о г о на¬ с ь к и й похід Петра І в 1711 р . з а к і н ч и в с я поразкою росіян.
ступу а в с т р і й с ь к и х військ. В и б и в ш и т у р к і в із Б е л г р а д а , авст¬ Зрада одного з волоських князів допомогла туркам оточити
рійці р у ш и л и в південному напрямі й н а б л и з и л и с я до бол¬ р о с і й с ь к і в і й с ь к а й в і д с і к т и їх в і д п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х за¬
г а р с ь к и х з е м е л ь . їхній п о д а л ь ш и й н а с т у п , згідно з австрійсь¬ гонів. Провал Прутського походу змінив наміри болгарських
ко-болгарською взаємною домовленістю, мав підтримати патріотів. У результаті цього загальний виступ у Болгарії не
національно-визвольний рух у з а п і л л і о с м а н с ь к и х в і й с ь к . А л е відбувся.
в р о з п а л і Ч и п р о в е ц ь к о г о п о в с т а н н я п л а н и а в с т р і й с ь к о г о ко¬ Усі наступні російсько-турецькі війни XVIII ст. давали зна­
мандування раптом змінилися. Відступ австрійців у Трансіль¬ чний поштовх визвольному рухові на болгарських землях. Від се­
ванію поставив болгар у скрутне становище. Погано озброє¬ р е д и н и X V I I I ст. о с н о в н у р о л ь в а н т и о с м а н с ь к і й боротьбі в
н і , н е д о с в і д ч е н і у в і й с ь к о в і й с п р а в і р е м і с н и к и , т о р г і в ц і , селя¬ Європі відіграє вже не Австрія, а Росія. її у с п і х и сприяли
н и не з м о г л и п р о т и с т о я т и ч и с л е н н і й т у р е ц ь к і й армії. Воєводи, подальшому ослабленню Османської імперії і підвищували
які о ч о л ю в а л и з а г о н и п о в с т а н ц і в , не с к о о р д и н у в а л и своїх дій шанси підкорених народів на визволення. Показовою щодо
і б у л и р о з г р о м л е н і п о б л и з у с е л а К у т л о в і ц и у г о р ц я м и , я к і пе¬ цього є російсько-турецька війна 1768—1774 р р . Порта в ній
рейшли на бік о с м а н і в . Повстанці, що залишилися живими, зазнала поразки, а низка статей Кючук-Кайнарджийського
відступили до Ч и п р о в ц я , який став для них м о г и л о ю . Місто мирного договору давала змогу Росії взяти під захист пра¬
д о щ е н т у з р у й н у в а л и , а й о г о н а с е л е н н я з н и щ и л и . Т і л ь к и оди¬ вославних на Балканах. Це зміцнювало культурні, релігійні
н и ц і в т е к л и у В о л о щ и н у й Т р а н с і л ь в а н і ю , т а к и м ч и н о м уря¬ та політичні зв'язки болгарських земель із Російською ім¬
тувавши власне життя. перією, багато в чому посприяло початку національного
Поразка чипровчан пояснюється не тільки їхньою неза¬ Відродження болгар.
довільною військовою організацією та чисельною перева¬
гою п р о т и в н и к а . С е р е д і н ш и х п р и ч и н в а р т о н а з в а т и й неба¬ БОЛГАРСЬКЕ Багатовікове турецьке володарювання не
жання православних болгар битися на боці католицьких країн. НАЦІОНАЛЬНЕ могло не вплинути на національну свідо-
У XVII ст. зафіксовано чимало прикладів кривавих сутичок ВІДРОДЖЕННЯ мість болгарського народу. Частина бол¬
між католиками і православними. Австрія та Польща могли г а р п р и й н я л а і с л а м і ч е р е з д е к і л ь к а по¬
стати для болгар не м е н ш ж о р с т о к и м и п о н е в о л ю в а ч а м и , ніж колінь втратила почуття національності. Інша частина, зде¬
о с м а н и . М і с і о н е р с ь к а діяльність р и м о - к а т о л и ц ь к и х проповід¬ більшого жителі міст, поступово еллінізувалася. Ц ь о м у сприяла
ників, задовго до Чипровецького повстання, не залишала о с о б л и в а п о л і т и к а г р е ц ь к о г о п р а в о с л а в н о г о кліру та своєрід¬
сумнівів у прагненні Римської курії навернути православ¬ ність системи освіти в Болгарії. Болгарські ш к о л и , як прави¬
них болгар у католицтво. ло, контролювалися греками, й освічені п р о ш а р к и болгар¬
Цей конфесійний антагонізм, що наростав, сприяв немину­ ського суспільства еллінізувались, п е р е й м а ю ч и грецькі звичаї
чому зближенню болгар з Росією. Контакти, встановлені Сраци- та мову. Носієм національної свідомості виступало болгар¬
мировичем із М о с к в о ю напередодні "тирновського заколо¬ ське селянство, яке зберігало традиції своїх п р а щ у р і в . Його
ту", у с п і ш н о р о з в и в а л и с я . Під час р о с і й с ь к о - т у р е ц ь к о ї війни чисельна перевага ставала гарантом того, що денаціоналіза¬
1 6 8 6 - 1 7 0 0 р р . р о с і й с ь к і в і й с ь к а з а х о п и л и А з о в . Ц е й у с п і х по¬ ція не матиме н е з в о р о т н о г о характеру.
с и л и в у Болгарії надії на в и з в о л е н н я : в м и р н и й договір, що У другій половині XVIII ст. з'являються перші ознаки націо­
п і д б и в а в п і д с у м к и в і й н и , б у л о в н е с е н о п у н к т п р о с в о б о д у ві¬ нального Відродження південних слов 'ян. У цей період тривало
росповідання в Османській імперії. поступове становлення болгарської національної свідомості.
У 1710 р. Порта розпочала нову війну проти Росії. Ця Слово "болгарин", щ о до п о ч а т к у X V I I I ст. м а л о презирли¬
подія викликала значний резонанс у південнослов'янських в и й в і д т і н о к і було п о суті п р і з в и с ь к о м , т о т о ж н и м російсько-
землях. Петру І повідомляли з Б а л к а н п р о готовність право¬ українським "безголовий", "мужик", "скотина", н а б у в а є ін¬
славних народів підняти повстання в запіллі османських шого, привабливішого значення. П р е д с т а в н и к и р і з н и х соці¬
військ. О ч і к у ю ч и на прихід р о с і й с ь к о ї армії, активізувалися альних верств, у тому числі торгівці й р е м і с н и к и , з гордістю
гайдуки та о з б р о є н і селяни Західної Болгарії. Однак Прут- називають себе болгарами.

476 477
 Зростанню національної свідомості болгар сприяли: виховувалися цілі п о к о л і н н я болгар. У цих творах особливо
1) к у л ь т у р н о - п р о с в і т н и ц ь к и й рух, у с п і х и в освіті, щ о ви¬ проявляється ненависть до гнобителів, містяться заклики до
кликали інтерес до м и н у в ш и н и народу; боротьби з турками, а також з іншими поневолювачами —
2) к а р д и н а л ь н і соціально-економічні зміни, що створили грецькими купцями, єврейськими лихварями, болгарськими
передумови для формування болгарської нації. феодалами-потурченцями.
Болгарська культура в другій половині XVIII ст. цілком від­ Тяжко позначилося османське володарювання й на болгарсь¬
бивала становище народу. У ході б о й о в и х дій і н а с т у п н и х по¬ кій архітектурі. Загарбники забороняли християнам спору¬
громів було з н и щ е н о величезну кількість пам'яток архітекту¬ джувати будинки та храми, вищі чи більші за т у р е ц ь к і . Як
ри та м и с т е ц т в а . У вогнищах п о ж е ж згоріли давні рукописи, наслідок — у болгарському зодчестві XV—XVIII ст. пошири¬
що розповідали про героїчну м и н у в ш и н у Болгарії. Позбав¬ лися нові ф о р м и . Церкви своїми розмірами нагадують зви¬
лення народу історичної пам'яті — таким було о д н е з голов¬ чайні будинки й не дуже в и р і з н я ю т ь с я серед них орнамен¬
них завдань османів. т о м . З а з н а в с в о є р і д н о ї к р и з и й ж и в о п и с . І с л а м з а б о р о н я в зо¬
З а ц и х у м о в б у л о д о с и т ь с к л а д н о з б е р е г т и й р о з в и в а т и на¬ бражувати живі істоти, й над творами живопису нависала
ціональну культуру. Особливу роль у збереженні культурних небезпека мусульманського фанатизму. З усіх в и д і в малярст¬
традицій відігравала п р а в о с л а в н а церква. У в о й о в н и ч і й мусу¬ ва в XV—XVIII ст. фактично збереглося тільки іконописання,
л ь м а н с ь к і й країні в о н а ф а к т и ч н о стала о ф і ц і й н о ю опозицією але й в о н о за с в о ї м и д о с т о ї н с т в а м и п о с т у п а л о с я іконописові
р е ж и м о в і , а н а л е ж н і с т ь до х р и с т и я н , відвідування православ¬ попередньої доби.
них храмів у той час вважалося виявом певної мужності. У Незважаючи на помітний занепад культури в XV — пер­
церквах, щ о були о а з а м и к о л и ш н ь о ї Болгарії, навіть культові ш і й п о л о в и н і X V I I I ст., в ц е й п е р і о д п о с т у п о в о в и н и к л и пев¬
предмети нагадували п р о добу н а ц і о н а л ь н о ї незалежності. Бол¬ ні передумови для болгарського н а ц і о н а л ь н о г о Відродження.
гарське духовенство піклувалося про збереження цих речей, а П е р ш и м ідеологом болгарського національно-визвольного
також давніх рукописів і сприяло поширенню освіти серед руху є ч е р н е ц ь Хілендарського та Зографського монастирів
народу. Справжніми центрами болгарської культури в перші Паїсій (1722-1798). Він н а п и с а в н е в е л и ч к у за о б с я г о м "Істо¬
століття османського володарювання стають монастирі, що рію слов'яно-болгарську" (1762), яка була не тільки нагадуван¬
врятувалися від р у й н у в а н ь (Рильський, Бачківський, Хілен- ням про минулу велич Болгарської держави, а й закликом до
д а р с ь к и й та ін.). П р и м о н а с т и р я х д і я л и ш к о л и , в я к и х не тільки сучасників п о в а ж а т и рідну мову, культуру, Б а т ь к і в щ и н у . Про¬
викладали предмети канонічного циклу, а й навчали читати і тиставляючи славетній минувшині принизливу дійсність,
п и с а т и . Тут т а к о ж п е р е п и с у в а л и релігійні к н и г и . Саме таки¬ Паїсій Хілендарський звертався до патріотичних почуттів
ми к н и г а м и в ХУ-Х\Т с т . р е п р е з е н т о в а н а в с я б о л г а р с ь к а лі¬ болгар. При цьому, винуватцями політики денаціоналізації
тература. Особливе місце в ній посідали житія святих, кано¬ він уважав не тільки османів, а й греків. П р а ц я П а ї с і я місти¬
н і з о в а н и х за в і р н і с т ь п р а в о с л а в н і й церкві. Описані в житіях ла, т а к и м ч и н о м , першу писемну програму духовного відро¬
муки п о с т р а ж д а л и х за віру п о с т а в а л и моральним прикладом д ж е н н я б о л г а р , я к е , н а й о г о д у м к у , б у л о м о ж л и в и м л и ш е че¬
для всього болгарського народу. рез просвітницьку роботу, освіченість народних мас. Автор
Від XVII ст. в Болгарії поширюється література релігійно- виявився досить близьким до ідей європейського Просвіт¬
сентенційного змісту. Збірки подібних творів ("дамаскіни") ництва XVIII ст.
написані розмовною м о в о ю . Т а к а л і т е р а т у р а була зрозумілою П а ї с і й Х і л е н д а р с ь к и й д о с я г с в о є ї м е т и . В і н п р о б у д и в у бол¬
ш и р о к и м в е р с т в а м н а с е л е н н я . З X V I I I ст. в " д а м а с к і н а х " все гарському народі патріотичні почуття. Історія зберегла досить
виразніше чуються й соціальні мотиви, наприклад у збірці б а г а т о і м е н й о г о п о с л і д о в н и к і в . Н а й в і д о м і ш и й із н и х — є п и с ¬
ченця Рильського монастиря Йосифа Брадатого (перша по­ коп Софроній Врачанський (Стойко Владиславов) (1739-1813).
л о в и н а XVIII ст.). У й о г о а в т о б і о г р а ф і ч н і й п р а ц і " Ж и т і є та с т р а ж д а н н я грішно¬
За у м о в з а н е п а д у о с в і ч е н о с т і та к р и з и л і т е р а т у р и великого го С о ф р о н і я " ч и м а л о ф а к т і в , щ о свідчать п р о т я ж к е становище
значення набував фольклор. Одним із н а й п о п у л я р н і ш и х жан¬ болгар у добу о с м а н с ь к о г о володарювання. Водночас праця
рів н а р о д н о ї т в о р ч о с т і Х У І - Х У Ш с т . є гайдуцькі пісні. На них С о ф р о н і я є чудовою п а м ' я т к о ю нової болгарської літератури.

478 479
 Культурно-просвітницька діяльність Паїсія Хілендарсь- наукової праці російського вченого, вихідця із Закарпаття,
к о г о та й о г о п о с л і д о в н и к і в з ч а с о м п о ч а л а д а в а т и п е в н і ре¬ Ю. І. Венеліна "Стародавні й теперішні болгари".
зультати. Збільшувалася кількість церковних шкіл. Так, від се¬ Водночас позитивні явища спостерігаються і в болгарсь¬
редини X V I I I д о п о ч а т к у X I X ст. к і л ь к і с т ь п о ч а т к о в и х шкіл кому мистецтві. У м. Самокове наприкінці XVIII ст. діяла
подвоїлася (відповідно зі 100 д о 200). Збільшилася й кіль¬ відома іконописна школа. С е р е д її п р е д с т а в н и к і в особливо
кість предметів, які в них викладали. В о к р е м и х ш к о л а х за¬ в и р і з н я в с я 3. Зограф, я к и й був а в т о р о м не л и ш е чудових ікон
мість ц е р к о в н о с л о в ' я н с ь к о ї викладали болгарською мовою. і фресок, а й світських портретів.
П р о т е ані к і л ь к і с н о , ані я к і с н о такі ш к о л и не забезпечували Нові тенденції притаманні в першій половині XIX ст. й бол¬
потреб суспільства в освічених людях. Що стосується світ¬ гарській архітектурі. У 30-ті роки османський уряд скасував
ських шкіл, то вони в Болгарії перебували в руках греків. о б м е ж е н н я розмірів будинків х р и с т и я н , і болгарські к у п ц і та
Молодь, яка в них навчалася, втрачала національну самосві¬ ремісники почали с п о р у д ж у в а т и б і л ь ш п р о с т о р і й в и с о к і бу¬
домість. На початку XIX ст. в окремих світських школах ви­ дівлі, прикрашені різьбленням по дереву. Тривав інтенсив¬
кладали вже двома мовами: грецькою та болгарською. Так роз¬ н и й процес реставрації церков і монастирів. Так, у середині
в'язувалася п р о б л е м а к а д р і в д л я м а й б у т н і х б о л г а р с ь к и х світ¬ 30-х р о к і в X I X ст. п о в н і с т ю в і д б у д о в а н о п і с л я п о ж е ж і голов¬
ських шкіл. н и й к о р п у с з н а м е н и т о г о Р и л ь с ь к о г о м о н а с т и р я , я к и й протя¬

Наступним етапом культурно-просвітницької роботи було гом століть з а л и ш а в с я в и з н а ч н о ю п а м ' я т к о ю б о л г а р с ь к о ї ар¬

створення у 20-х роках XIX ст. болгарських шкіл з переважно хітектури.

світськими предметами. Такі школи відкрилися в Тирново, Проте на шляху болгарського Просвітництва виникало чи­
Відині, Русі та і н ш и х в е л и к и х містах. мало труднощів. Османський уряд не заохочував зростання на¬
Значний внесок у піднесення культурно-просвітницького ціональної свідомості болгар. Поширення серед них освіченос¬
руху в Болгарії зробив відомий учений Петр Берон (1800— ті с т а н о в и л о в і д в е р т у з а г р о з у п а н у в а н н ю П о р т и , д л я я к о ї не¬
1871). У к н и з і " Р и б ' я ч и й б у к в а р " (1824) в і н з а п р о п о н у в а в нову вігластво південнослов'янських підданих було найкращою
с и с т е м у с в і т с ь к о ї ш к і л ь н о ї о с в і т и . Й о г о і д е ї , в и к л а д е н і в "Бу¬ гарантією від з а к о л о т і в . Союзником турецького уряду зали¬
к в а р і " , н е з а б а р о м з н а й ш л и п р а к т и ч н е з а с т о с у в а н н я . У 1835 р . шалося грецьке духовенство. Воно особливо активно проти¬
відкрилася перша світська болгарська школа в Габрово, а в діяло поширенню освіти серед болгар. При цьому найбіль¬
середині 40-х р о к і в таких шкіл налічувалося близько 50. їх ш и х у т и с к і в з а з н а в а л и ті п р е д с т а в н и к и і н т е л і г е н ц і ї , які здо¬
створення ініціював знаменитий меценат — л і к а р і громад¬ були освіту в православній Росії, що вважалася основною
с ь к и й діяч Васил Апрілов (1789-1847). суперницею Османської імперії в Південно-Східній Європі.
Освіта мала тісні зв 'язки з книгодрукуванням. У 1806 р. по¬ Непримиренна позиція, якої дотримувалося духовенство, не­
б а ч и л а с в і т п е р ш а к н и г а б о л г а р с ь к о ю м о в о ю — с в я т к о в і істо¬ минуче мала спричинити змагання за болгарську церковну авто­
рії ( " Т и ж н е в и к " ) , аз 1844 р . в и д а є т ь с я перший болгарський номію. Незалежність, яку Греція здобула в 1830 р . , прискори¬
журнал "Любословіє". Н а й о г о с т о р і н к а х п у б л і к у в а л и с в о ї тво¬ ла цей процес. Константинопольський патріархат стає гене¬
ри знані діячі н а ц і о н а л ь н о г о Відродження. р а т о р о м п а н е л л і н і з м у й висуває ідею в і д р о д ж е н н я Візантійської
Успіхи книгодрукування привели до того, що більшість імперії з у с т а н о в л е н н я м грецької зверхності над усіма земля¬
болгарських книжок мали світський, а не релігійний зміст. м и , щ о к о л и с ь їй належали.
Першими представниками світської художньої літератури, Протягом 20-30-х років у ряді болгарських єпархій прохо¬
пройнятої ідеями гуманізму й просвітництва, були поети д и л и в и с т у п и п а р а ф і я н п р о т и з а с и л л я г р е к і в . ї х у ч а с н и к и ви¬
Н. Геров, Д. Чинтулов, Н. Р. Славейков та і н . Поема Н. Геро- м а г а л и с к а с у в а н н я в і д п р а в г р е ц ь к о ю м о в о ю та з а м і н и грець¬
ва "Стоян і Рада", пісні Д. Чинтулова, патріотичні вірші ких священиків на болгарських.
П. Р. Славейкова зробили цих авторів дуже популярними Особливо загострилася боротьба в болгарській церкві у
в Болгарії. 1838 р . її с п р о в о к у в а л и спроби митрополита Тирновського
Становленню н а ц і о н а л ь н о ї с а м о с в і д о м о с т і б а г а т ь о х пред¬ Панарета п о с и л и т и політику еллінізації. Ц е р к о в н и й конфлікт
с т а в н и к і в б о л г а р с ь к о ї і н т е л і г е н ц і ї с п р и я л о в и д а н н я у 1829 р . у тирновській єпархії набув таких гострих ф о р м , що султан

480 31 —3-2764 481

з м у ш е н и й б у в в и д а т и в н а с т у п н о м у р о ц і о с о б л и в и й у к а з . Згі¬ но ослаблювали соціальну опору завойовників у Болгарії.
дно з ним усі п і д д а н і імперії, незалежно від в і р и та націо¬ Занепад центральної влади також поглиблювали й дії банд
нальності, діставали рівні права. Жителі Тирновської митро¬ розбійників-кирджалі, яких очолювали непокірні турецькі
п о л і ї в і д р а з у ж в и к о р и с т а л и с в і й н о в и й п р а в о в и й с т а т у с і мо¬ феодали.
ж л и в і с т ь в і д к р и т о п о д а в а т и с к а р г и н а дії ц е р к о в н о ї та м і с ц е в о ї Однією з форм боротьби проти османського панування ста­
адміністрації. Вони рішуче домагалися заміни грека Панарета ла участь болгарських добровольців у війнах проти Туреччини на
болгарським письменником Неофітом Бозвелі (1785-1848). боці християнських країн. При цьому особливо багато болгар
Уряд відхилив кандидатуру Н. Б о з в е л і й під н а т и с к о м грець¬ підтримували політику Росії на Б а л к а н а х . Зростання симпа¬
кого духовенства заарештував болгарського літератора. Його тій до цієї д е р ж а в и стало наслідком цілого к о м п л е к с у етніч¬
звинуватили в підбурюванні до п о в с т а н н я . Після чотириріч¬ них, конфесійних, політичних і культурних п р и ч и н , котрі не
ного ув'язнення в монастирі Н. Бозвелі в и р у ш и в до столиці були н е с п о д ш а н к о ю д л я о с м а н с ь к о г о уряду.
імперії для продовження боротьби. Йому посприяли конс¬ Я с с ь к и й м и р , щ о п і д б и в п і д с у м к и р о с і й с ь к о - т у р е ц ь к о ї вій¬
тантинопольські б о л г а р и , к о т р і н а т о й ч а с м а л и з н а ч н и й ав¬ ни 1787-1791 рр., підтвердив основні положення Кючук-
торитет у місті. Н. Б о з в е л і та й о г о п р и б і ч н и к Іларіон Макарі- Кайнарджийського миру 1774 р . , я к и й д а в а в Р о с і ї п р а в о в и ¬
опольський запропонували конкретну програму національно- ступати в ролі заступника х р и с т и я н с ь к и х народів Османської
культурних і конфесійних перетворень. Але про автономію імперії. У цій війні брали участь болгарські д о б р о в о л ь ц і , го¬
б о л г а р с ь к о ї ц е р к в и н е й ш л о с я . Г о л о в н і п о л о ж е н н я н о в о ї про¬ л о в н и м ч и н о м болгарські е м і г р а н т и з Росії. Б о л г а р с ь к а діас¬
грами були такі: п о р а різних к р а ї н у ц е й п е р і о д п р о я в л я л а дедалі більшу актив¬
а) п р и з н а ч е н н я н а г о л о в н і ц е р к о в н і п о с а д и осіб б о л г а р с ь ¬ ність, постачаючи своїм о д н о п л е м і н н и к а м не тільки літера¬
кої національності; туру, а й зброю.
б) в и з н а н н я болгарської мови як основної мови відправ; Величезна кількість болгар покинула рідні землі під час росій­
в) створення представництва болгар у Константино¬ сько-турецької війни 1806-1812 рр. У російській армії вперше
польському синоді. з'явилося окреме болгарське військове з ' є д н а н н я — "Болгар¬
Х о ч а ці в и м о г и ще в і д к р и т о не в і д к и д а л и ц е р к о в н у залеж¬ ське земське в і й с ь к о " . Воно в и н и к л о у В о л о щ и н і й складало¬
н і с т ь Б о л г а р і ї , ф а н а р і о т и їх р и п у ч е ВІДХИЛИЛИ. Н . Б о з в е л і з н о в у ся з к і л ь к о х б а т а л ь й о н і в . У ході б о й о в и х дій р о с і й с ь к і війська
став жертвою їхньої підступності. Його вдруге ув'язнили в зайняли практично всю П і в н і ч н у Б о л г а р і ю . Але організувати
м о н а с т и р і , де він і п о м е р . П р о т е болгарські ц е р к о в н і ієрархи масове п о в с т а н н я болгар не вдалося, як не вдалося й російсь¬
не припинили боротьбу. Непоступливість греків тільки під¬ ким військам надовго утриматися на болгарських теренах. Во¬
лила масла у вогонь, і з с е р е д и н и X I X ст. з м а г а н н я болгар¬ єнні приготування Наполеона, що планував вторгнення до

с ь к о г о н а р о д у за ц е р к о в н у автономію вступили в нову фазу. Росії, п р и с к о р и л и п і д п и с а н н я Бухарестського миру, я к и й не

змінював статусу Болгарії.
Відтепер ішлося вже про ц е р к о в н у самостійність Болгарії. З
1848 р . в К о н с т а н т и н о п о л і в и д а є т ь с я б о л г а р с ь к а г а з е т а "Ца- У 20-х р о к а х X I X ст. О с м а н с ь к а і м п е р і я п е р е ж и в а л а о д н у з
реградський вісник". Н а с т у п н о г о р о к у , з г і д н о зі с п е ц і а л ь н и м найгостріших політичних криз за в с ю свою історію. Націо¬
фірманом султана, в столиці відкрилася болгарська церква н а л ь н о - в и з в о л ь н а р е в о л ю ц і я в Г р е ц і ї в и к л и к а л а р е з о н а н с да¬
Св. Стефана, при якій працювала друкарня. л е к о з а її м е ж а м и . З а ц и х у м о в П о р т а б у л а з м у ш е н а здійснити

Одночасно з поширенням культурно-просвітницької діяльно­ низку р е ф о р м , які могли б відстрочити розпад держави. Се¬
ред них особливе місце н а л е ж а л о військовій р е ф о р м і . Напри¬
сті наприкінці XVIII — в першій половині XIX ст. в Болгарії
клад, було л і к в і д о в а н о яничарський корпус і започатковано
тривали збройні виступи проти османського володарювання. Зро¬
ф о р м у в а н н я армії за є в р о п е й с ь к и м зразком.
с т а н н я м о г у т н о с т і Росії та п о р а з к и П о р т и у в і й н а х з н е ю без¬
посередньо впливали на розмах визвольного руху. Активізу¬ Ця нова армія не захистила імперію п і д ч а с ч е р г о в о ї ро¬
ю т ь с я г а й д у к и , к о т р і н е д а в а л и с п о к о ю я к о с м а н а м , т а к і бол¬ сійсько-турецької війни 1828-1829 рр. Османська імперія

гарським купцям-чорбаджі. Розправи над чорбаджі, які знову зазнала поразки. У російських військах б и л и с я близь¬
ко тисячі болгарських добровольців, яких очолював болга-
активно співпрацювали з султанською адміністрацією, знач-

482 483
31*
рин із Росії Г. Мамарчев. Але результати війни та Адріано- 2) кесімджийство — спадкова оренда з натуральною рен¬
польський мир не в и п р а в д а л и сподівань болгар. На відміну тою та панщиною;
від Греції, Сербії, Волощини та М о л д а в і ї , к о т р і д і с т а л и ав¬ 3) використання праці найманих сільськогосподарських ро-
т о н о м і ю , Б о л г а р і я з а л и ш а л а с я п і д ц і л к о в и т и м к о н т р о л е м тур¬ бітників-6д/я/>а/с/в.
ків. Це п р и з в е л о до міграції 100 т и с . б о л г а р д о В о л о щ и н и та Так у болгарському селі зароджувались елементи нових
Бессарабії. капіталістичних відносин. Цей процес прискорився після
Невдалою виявилася с п р о б а Г. М а м а р ч е в а п і д н я т и повс¬ реформи 1834 р., що остаточно скасовувала сіпахійську
тання у Силістрі й Тирново. П і с л я з а к і н ч е н н я в і й н и Г. Ма- систему.
марчева призначили градоначальником (кметом) Силістри, Наприкінці XVIII — в першій половині XIX ст. тривало по­
яку в и з в о л и л а р о с і й с ь к а армія. У цій ролі він м а в залишатися ширення товарно-грошових відносин. Збільшення в містах по¬
в місті, д о к и П о р т а не сплатить Росії контрибуції. Г. Мамар- п и т у н а а г р а р н у п р о д у к ц і ю с п р и я л о з р о с т а н н ю о б с я г і в її п о с т а ¬
чев т а є м н о готував с п і л ь н и й виступ жителів Силістри, Тир- вок на ринок. Таким чином, господарства поміщиків дедалі
н о в о , а т а к о ж В а р н и . А л е в 1835 р . п л а н и з а к о л о т н и к і в видав більше втягувались у р и н к о в і відносини. Н а п р и к і н ц і X V I I I ст.
з р а д н и к . П і д ч а с р е п р е с і й с т р а т и л и всіх з м о в н и к і в , к р і м Г. М а - Порта виявляє велику заінтересованість в експорті вітчизня¬
марчева. Й о г о , я к о ф і ц е р а р о с і й с ь к о ї армії та п і д д а н ц я іншої н и х товарів на р и н к и Західної Є в р о п и та Росії. З Болгарії, як
д е р ж а в и , у в ' я з н и л и , і в т ю р м і він провів о с т а н н і 11 р о к і в сво¬ правило, вивозилася сільськогосподарська продукція (м'ясо,
го життя. м а с л о , худоба, т ю т ю н , р и с , б а в о в н а та і н . ) .
У 30-ті роки в Північно-Західній Болгарії відбулися масові О д н а к з а р о д ж е н н я н о в и х в і д н о с и н н а селі щ е не означало
селянські виступи. Місцеві селяни не отримали у власність п о л е г ш е н н я ж и т т я с е л я н . В о н и , я к і р а н і ш е , с п л а ч у в а л и дер¬
обіцяної землі, шо мала перейти до них згідно з імперською жавний податок — десятину, щ о н а с п р а в д і с я г а л а 20 % уро¬
земельною реформою. Це й стало г о л о в н о ю п р и ч и н о ю повс¬ жаю, виконували низку повинностей (з д в о р у , в о з а т о щ о ) та
т а н н я . Але в о н о не н а б у л о х а р а к т е р у ш и р о к о г о національно- годували й утримували війська, які п р о х о д и л и їхніми селами.
визвольного руху, вирізнялося яскравою антифеодальною Особливо тяжким було тоді становище селян на вакуфних
спрямованістю й закінчилось цілковитою поразкою. землях, що належали мусульманському духовенству.
С е л я н с ь к і в и с т у п и п о в т о р и л и с я й у 1850 р . П о ш т о в х о м д о Нові форми господарської діяльності поміщиків породжували
них стали європейські буржуазні революції 1848—1849 рр. у значну соціальну диференціацію сільського населення (заможні,
Франції, Н і м е ч ч и н і , Австрії, У г о р щ и н і , І т а л і ї . П о л у м ' я з єв¬ малоземельні, безземельні селяни). Заможні селяни активно
р о п е й с ь к о г о в о г н и щ а п е р е к и н у л о с я й н а Б о л г а р і ю . О д н а к біль¬ використовували працю збіднілих односельців і скуповували
шість керівників та у ч а с н и к і в селянського руху н е ставили землі дідичів. В о н и дістали таку можливість п і с л я у к а з у сул¬
с о б і з а м е т у з д о б у т т я н а ц і о н а л ь н о ї н е з а л е ж н о с т і . О с н о в н і ви¬ тана (1839), щ о д о з в о л я в х р и с т и я н а м купувати з е м л і т а роз¬
моги, що висувалися, мали соціально-економічний характер. поряджатися ними.
Соціально-економічний розвиток Болгарії наприкінці Ще швидше в ринкові відносини в т я г у в а л и с я ж и т е л і гір¬
XVIII — в першій половині XIX ст. безпосередньо залежав ських р а й о н і в Болгарії, котрі п е р е в а ж н о з а й м а л и с я скотарст¬
від її п о л і т и ч н о г о статусу я к с к л а д о в о ї Османської імперії. в о м . С к о т а р і м а л и в е л и ч е з н і о т а р и о в е ц ь , ч е р е д и к о р і в , табу¬
Наприкінці XVIII ст. сіпахійська військово-ленна система ни коней і через оптових скупників — джелепі — постачали
імперії остаточно розкладається. Лени вже повністю перейш¬ свою продукцію на столичні базари. Джелепі настільки збага¬
ли у володіння турецьких феодалів, які привласнювали не чувалися, що купували велике нерухоме майно й таким чи¬
тільки вільні, а й с е л я н с ь к і землі. Це п р и з в о д и л о до масової н о м п о п о в н ю в а л и п р о ш а р о к н а ц і о н а л ь н о ї буржуазії. її пред¬
втрати землі с е л я н а м и . Щоб в и ж и т и , в о н и мігрували до міст ставників називали в Болгарії чорбаджі. С а м е з н и х рекруту¬
або шукали роботи в дідичів. У своїх чифтліках поміїцики валася в першій половині XIX ст. нижча османська
встановлювали нові форми залежності селян. Серед них: адміністрація на болгарських землях.
1) здольщина (половинщина) — оренда поміщицької землі Наприкінці XVIII — в першій половині XIX ст. відбувається
за у м о в и с п л а т и с е л я н и н о м панові половини врожаю; дальше зростання болгарських міст. Спостерігається значний

484 485
п р и п л и в до них сільського н а с е л е н н я , в тому числі ремісни¬ к а п і т а л и а б о в и в о з и т и їх за к о р д о н , — усе ц е с т р и м у в а л о роз¬
ків і торговців. Містами стають невеличкі п о с е л е н н я — Тро- виток болгарської економіки.
ян, Габрово, Сопот, Панагюриште та ін. Болгарські міста, Більшість економічних, соціальних і політичних суперечнос­
отже, остаточно перетворюються з адміністративних центрів тей можна було розв язати тільки шляхом національного визво­
та ф о р т е ц ь на ц е н т р и ремесла і торгівлі. лення Болгарії.
Успіхи міської економіки стають особливо помітними з дру­
гої половини 20-х років XIXст. В міру її р о з в и т к у триває зане¬
пад цехового ладу. Цехова регламентація гальмувала д а л ь ш и й Р Е К О М Е Н Д О В А Н А В с е м и р н а я и с т о р и я : В 2 4 т. М и н с к , 1996.
розвиток економіки. Щ е н а п р и к і н ц і X V I I I с т . в Б о л г а р і ї ви¬ ЛІТЕРАТУРА Т. 14.
никли перші розсіяні мануфактури. Вони спочатку охопили И с т о р и я Б о л г а р и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 5 4 . Т. 1.
такі галузі л е г к о ї п р о м и с л о в о с т і , як с у к н я н е й шкіряне ви¬ Історія південних і з а х і д н и х слов'ян. Київ,
робництво, виготовлення шнурів для п р и к р а ш а н н я національ¬ 1987.
ного одягу тощо. Косев Д. Краткая история Болгарии. С о ф и я ,
У1834 р. в Сливені засновано першу болгарську фабрику. її 1963.
в і д к р и в т о р г о в е ц ь Д. Желязков, к о т р и й д о м і г с я від с у л т а н а не Краткая история Болгарии: С древнейших
тільки звільнення від п о д а т к і в , а й права постачати продук¬ времен д о наших д н е й . М о с к в а , 1987.
цію до султанського двору. В и с о к о я к і с н е сукно ф а б р и к и Же- Погодин А. Л. История Болгарии. Санкт-
лязкова поступово руйнувало справу турецьких ремісників Слі- Петербург, 1909.
в е н а , к о т р і п і с л я с м е р т і д е р ж а в ц я д о м о г л и с я к о н ф і с к а ц і ї під¬
приємства в його законного господаря. Цей епізод досить
красномовно характеризував той період розвитку болгарсь¬
кого суспільства, коли національно-релігійні суперечності між
т у р к а м и і б о л г а р а м и дедалі більше п е р е п л і т а л и с я з торговель¬
но-економічними.
Торгівля в Болгарії у XVIII — першій половині XIX ст. пере¬
живала піднесення. Це, перш за в с е , виявлялося в тому, що в
країні засновувалися нові я р м а р к и (Узунджовський, Сливен-
ський, Станімацький та і н . ) . О д н а к значні успіхи в торгівлі
не відразу п р и в е л и до с т в о р е н н я в Болгарії є д и н о г о внутріш¬
нього ринку. Процес його формування тривав протягом усієї
п е р ш о ї п о л о в и н и X I X ст. У ц е й п е р і о д я р м а р к и з регіональ¬
них центрів торгівлі перетворюються на загальноболгарські.
П о в с ю д н о в містах в и н и к а ю т ь постійні базари.
Значна частина болгарських товарів потрапляла за межі
імперії. Величезна кількість їх в и в о з и л а с я до Бухареста, де
і с н у в а л а ч и с л е н н а б о л г а р с ь к а к о л о н і я . С е р е д б о л г а р с ь к и х то¬
варів особливий попит мав шовк. Його продавали в Росії,
Франції, Італії та і н ш и х країнах.
Але нові капіталістичні відносини були ще спорадичним
явищем у переважно феодальному господарстві Османської
імперії. О с о б л и в о с т і її д е р ж а в н о г о у с т р о ю , з л о в ж и в а н н я по¬
с а д о в и х осіб, н а ц і о н а л ь н о - к о н ф е с і й н е н а п р у ж е н н я , я к е при¬
мушувало багатьох болгарських п і д п р и є м ц і в приховувати свої

486
 Будівництво залізниць сприяло розвиткові національної
е к о н о м і к и й торгівлі. Зросла кількість м а н у ф а к т у р , головним
ч и н о м у легкій промисловості. З'являються нові ф а б р и к и , хоча
їхня кількість не була з н а ч н о ю ( т р о х и б і л ь ш е 20 в т р е т і й ч в е р т і
Лекція XIX ст.). Н е з в а ж а ю ч и на п е в н и й е к о н о м і ч н и й прогрес Болга¬
ВІДНОВЛЕННЯ БОЛГАРСЬКОЇ рія в ц е й період з а л и ш а л а с я с л а б о р о з в и н е н о ю аграрною краї-

ДЕРЖАВНОСТІ. БОЛГАРІЯ ною.

Іноземні позики (понад 10 у т р е т і й ч в е р т і X I X с т . ) поси¬
НАПРИКІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ л ю в а л и ф і н а н с о в у з а л е ж н і с т ь П о р т и від З а х о д у . Катастрофіч¬
XX ст. н е з р о с т а н н я з о в н і ш н ь о г о б о р г у з м у с и л о о с м а н с ь к и й у р я д ого¬
л о с и т и н а п о ч а т к у 70-х р о к і в Яро б а н к р у т с т в о фінансової си¬
стеми країни. З метою п о к р и т т я цього боргу П о р т а регулярно
збільшувала податки.
* Суспільно-політичний рух у Болгарії в
6 0 - 7 0 - т і роки XIX с т . Режим капітуляцій, що його підтверджував маніфест 1856р.,
призвів до експансії на внутрішній ринок дешевої промислової
* Утворення болгарської національної
держави продукції з-за кордону. Це руйнувало кустарну болгарську про¬
мисловість й водночас сприяло її п е р е б у д о в і . Багато підпри¬
* С о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н и й і політичний
ємств пристосувалися до нової ринкової кон'юнктури, на¬
розвиток Болгарії
с а м п е р е д т і , н а я к и х у с п і ш н о р о з в и в а л и с я н о в і в и р о б н и ч і від¬
* Болгарія в Б а л к а н с ь к и х війнах
носини й активно застосовувався поділ праці.
* Болгарія і П е р ш а світова війна Зростання товарного в и р о б н и ц т в а було х а р а к т е р н и м і д л я
* Б о л г а р с ь к а культура сільського господарства. Цьому сприяло юридичне визнання
за с е л я н а м и в 50 — 6 0 - т і р о к и XIX ст. права на землю. При
СУСПІЛЬНО- Головним чинником політичного розвит- цьому верховним власником землі, як і раніше, залишалася
ПОЛІТИЧНИЙ РУХ ку Османської імперії в середині XIX ст. держава, на користь якої збирались податки, в тому числі й
У БОЛГАРІЇ В 60 - стала Кримська війна з Росією (1853- головний серед них — "десятина".
70-ті Р О К И XIX ст. 1856). Союзниками Порти в цій війні У50— 70-тіроки в Болгарії завершується формування єдино­
виступили Англія, Франція, Сардинсь¬ го внутрішнього ринку. Воно було пов'язане з успіхами торгі¬
ке к о р о л і в с т в о , які н а м а г а л и с я п е р е ш к о д и т и д а л ь ш о м у поси¬ влі, в я к і й чільну р о л ь тепер відігравали б о л г а р с ь к і к у п ц і . Ра¬
л е н н ю російського впливу на Балканах. Утім т а к е посилення з о м із в л а с н и к а м и м а н у ф а к т у р , ф а б р и к , м л и н і в в о н и попов¬
викликало відверте співчуття серед пригноблених османами нювали ряди молодої національної буржуазії. Зростання її
балканських народів. Воєнні успіхи російських військ вони м а т е р і а л ь н и х п р и б у т к і в і п і д в и щ е н н я с о ц і а л ь н о г о с т а т у с у від¬
пов'язували з власними сподіваннями на визволення. билися й н а її с в і т о г л я д і . Я к щ о в першій половині XIX ст.
Поразка Росії в Кримській війні відстрочила неминучий розпад серед болгарських підприємців і купців переважали проту-
Османської імперії. Під тиском західних держав Порта взялася р е ц ь к і та п р о г р е ц ь к і н а с т р о ї , то з с е р е д и н и с т о л і т т я в ї х н ь о м у
в 1856 р . проводити окремі реформи. Так, маніфест султана середовищі спостерігається зростання національної самосві¬
підтверджував указ 1839 р . , я к и й в и з н а в а в р і в н і с т ь у с і х к о н ф е ¬ домості. П о с и л ю є т ь с я п р а г н е н н я до н е з а л е ж н о с т і , я к а закрі¬
с і й п е р е д з а к о н о м . П р о т е у в и г р а ш і від ц ь о г о м а н і ф е с т у в и я в и ¬ п и л а б їхнє п а н і в н е становище в суспільстві.
лись не стільки південнослов'янські піддані імперії, скільки Формуванню молодої болгарської нації сприяло й загаль¬
фінансисти західноєвропейських країн. Згідно з маніфестом не п і д н е с е н н я національної культури. У третій чверті XIX ст.
і н о з е м ц і м а л и п р а в о к у п у в а т и н е р у х о м і с т ь в імперії та в в о з и т и помітно підвищився рівень освіти в Болгарії. Представники
до неї свій к а п і т а л . За д о п о м о г о ю ц ь о г о капіталу прокладалися національної буржуазії брали активну участь у благодійній
залізниці, багато з я к и х п р о х о д и л и через територію Болгарії. діяльності з організації нових шкіл і спеціальних середніх

488 489
 навчальних закладів. Обговорювався також проект заснуван¬ гарській пастві у квітні 1860 р. сталася подія, яка де-факто
ня національного університету, але ч е р е з опір османського започаткувала болгарську автокефалію. Під час великодньої
уряду та г р е ц ь к о г о д у х о в е н с т в а ц е й проект не був реалізова¬ літургії в б о л г а р с ь к і й ц е р к в і К о н с т а н т и н о п о л я о д и н із л і д е р і в
ний. Б о л г а р с ь к а м о л о д ь з д о б у в а л а в и щ у освіту за к о р д о н о м — руху за церковну самостійність Іларіон Макаріопольський на
у Росії, А в с т р о - У г о р щ и н і , Франції, Італії. Випускники там¬ вимоги парафіян змінив текст молитвослів'я. Замість того,
тешніх університетів п о п о в н ю в а л и ряди б о л г а р с ь к о ї інтеліге¬ щоб згадати в н ь о м у патріарха К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о г о я к ду¬
нції, в середовищі якої п р а г н е н н я до н а ц і о н а л ь н о г о визво¬ ховного владику православних Порти, Іларіон вимовив "уся¬
лення було о с о б л и в о сильним. к е п р а в о с л а в н е є п и с к о п с т в о " . А н а л о г і ч н и м ч и н о м в і д т о д і ста¬
Поширенню освіти серед болгар сприяла мережа бібліо- ли здійснюватися відправи й на території Болгарії. Священи¬
тек-читалень, а т а к о ж р і з н о м а н і т н и х гуртків і спілок (благо¬ к і в , в і р н и х п а т р і а р х і ї , в і р у ю ч і в и г а н я л и з х р а м і в . Порта визнала
дійних, культурно-просвітницьких, жіночих, наукових, літе¬ самостійність Болгарського екзархату тільки через 10 років, у
ратурних). Серед останніх особливу роль відігравало заснова¬ 1870р., але н а в і т ь після цього патріарх відмовлявся насліду¬
не в 1869 р . "Бьлгарско книжовно дружество ". В о н о об'єднувало вати приклад султана й на одному з соборів оголосив про
багатьох відомих болгарських п и с ь м е н н и к і в і вчених. Згодом відлучення б о л г а р від церкви.
на його основі в и н и к л а Болгарська Академія наук. Запровадження автокефалії стало першим великим успіхом
Діяльність різноманітних спілок особливо активізувалася болгарського національного руху. Характерною рисою його ново­
з р о з в и т к о м в и д а в н и ч о ї с п р а в и . У 1857 р . в П л о в д и в і п р о с в і т ¬ го етапу, що розпочався після Кримської війни, було створення й
ник Христо Данов заснував перше болгарське книжкове ви¬ активна діяльність впливових революційних груп. їх учасники
давництво. Всього за 20 років, що передували визволенню вбачали свою кінцеву мету вже не в змаганнях за окремі поліп¬
к р а ї н и , в Б о л г а р і ї в и х о д и л о д р у к о м п о н а д 60 п е р і о д и ч н и х ви¬ шення становища болгар, а в їх національному визволенні з-під
дань. Багато газет і журналів н а ц і о н а л ь н о ю мовою видавало¬ османського іга. Попри відмінності в поглядах, зумовлені на¬
с я й з а її м е ж а м и . В і м п е р с ь к и х і з а к о р д о н н и х в и д а н н я х авто¬ лежністю до різних соціальних груп, молоді болгарські рево¬
ри статей по-різному бачили майбутнє країни. Якщо конс¬ л ю ц і о н е р и в и с т у п а л и за н а й р а д и к а л ь н і ш і ф о р м и боротьби й,
тантинопольський " Царградський вісник" демонстрував п е р ш за в с е , за з б р о й н е повстання.
лояльність стосовно П о р т и , то г а з е т и , щ о д р у к у в а л и с я в Бу¬ Н а й р і ш у ч і ш е були н а л а ш т о в а н і п р е д с т а в н и к и болгарської
х а р е с т і — " Н е з а в и с и м о с т " і " Б у д у щ н о с т " — з а к л и к а л и д о рево¬ діаспори в християнських країнах Європи. Сподіваючись на
люційної боротьби та в і д н о в л е н н я болгарської державності. військову допомогу Росії, вони щ е під час Кримської війни
Просвітницька й літературна діяльність кращих представ¬ заснували за кордоном свої організації (Бухарестський комі¬
ників болгарської інтелігенції дала певні результати. Вона тет, Одеське болгарське настоятельство тощо). У самій Ос¬
сприяла значним зрушенням у культурному розвитку народу, манській імперії діяло законспіроване "Таємне товариство",
посиленню його п р а г н е н н я до в и з в о л е н н я країни. яке містилося в Константинополі. Ці об'єднання надавали
Ц е п р а г н е н н я н а с а м п е р е д у т і л и л о с я в р у с і з а ц е р к о в н у са¬ всіляку підтримку російському командуванню, зокрема за¬
мостійність (автокефалію). Грецьке засилля в болгарській безпечували його важливою розвідувальною і н ф о р м а ц і є ю . Але
ц е р к в і , ц і л к о в и т е її п і д п о р я д к у в а н н я п а т р і а р х о в і Константи¬ п о р а з к а р о с і й с ь к о ї а р м і ї в К р и м с ь к і й в і й н і п р и з в е л а д о втра¬
н о п о л ь с ь к о м у , в о р о ж і с т ь о с т а н н ь о г о д о б у д ь - я к и х п р о я в і в бол¬ ти ц и м и організаціями колишнього впливу. П і с л я в і й н и бу¬
г а р с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о ї с а м о с в і д о м о с т і в и к л и к а л и р і ш у ч і про¬ х а р е с т с ь к и й к о м і т е т з м і н и в т а к т и к у й п е р е т в о р и в с я н а благо¬
тести переважної частини віруючих болгар. Рух за автокефа¬ дійну спілку "Доброчесна дружина". Програма нової організа¬
лію р о з п о ч а в с я н а п р и к і н ц і 1856 р . , к о л и д о Константинополя ції ставила за мету, як і раніше, визволення Болгарії.
з'їхалися делегати з різних регіонів Болгарії з п е т и ц і я м и до Вважалося, що цього можна досягти шляхом створення єди¬
уряду. В н и х м і с т и л и с я п р о х а н н я п а р а ф і я н з в і л ь н и т и болгар¬ ної д е р ж а в и сербів і болгар з ш и р о к о ю автономією о б о х на¬
с ь к у ц е р к в у від і є р а р х і ч н о г о п і д п о р я д к у в а н н я п а т р і а р х о в і Кон¬ родів.
стантинопольському. Особливу роль у болгарському національно-визвольному
Після відмови патріаршого собору піти на п о с т у п к и бол- русі відігравали представники революційно-демократичного

490 491
напряму. Його започаткував знаний поет і публіцист Георгій І н ш і ф о р м и б о р о т ь б и о б с т о ю в а в в і д о м и й п р е д с т а в н и к бол¬
Раковський (1821- 1867). В и х о д е ц ь із р о д и н и т о р г о в ц я , актив­ гарського національно-визвольного руху В. Лееський (1837 —
н и й у ч а с н и к руху за а в т о к е ф а л і ю , Г. Р а к о в с ь к и й у р о к и Крим¬ 1873). В і н н а р о д и в с я у с і м ' ї р е м і с н и к а , в ю н а ц ь к о м у в і ц і пі¬
ської війни був о д н и м із л і д е р і в "Таємного товариства". Він ш о в у м о н а с т и р , але п о к и н у в й о г о , щ о б в с т у п и т и до Першого
створив загін, я к и й мав діяти спільно з р о с і й с ь к и м и війська¬ б о л г а р с ь к о г о л е г і о н у Г. Р а к о в с ь к о г о . Р о з п у с к л е г і о н у т а не¬
ми. Р е з у л ь т а т и в і й н и н е п р и м у с и л и й о г о в і д м о в и т и с я в і д ак¬ вдачі ч е т н и ц ь к о г о руху 1867-1868 рр. змусили В. Левського
тивної революційної діяльності. Він б р а в участь у в и д а н н і за в і д м о в и т и с я від п р а к т и к и п е р е к и д а н н я д о Б о л г а р і ї чет, щ о н е
кордоном таких друкованих органів, як "Будущност", "Бьлгар- мали міцних зв'язків з автохтонним населенням. Він розгор¬
ска старина ", "Бьлгарска дневница" та ін. Публікації Г. Ра- нув енергійну роботу на місцях і в 1869 р . с т в о р и в у Болгарії
ковського з а к л и к а л и болгар до н а ц і о н а л ь н о г о п о в с т а н н я , яке мережу законспірованих р е в о л ю ц і й н и х комітетів. Т а к и м чи¬
він г о т у в а в з п о ч а т к у 60-х р о к і в . Припускалося, що сигналом ном, В. Л е в с ь к и й пов'язував надії на визволення країни з
д о н ь о г о с т а н е в і й н а С е р б і ї п р о т и О с м а н с ь к о ї і м п е р і ї . Н а серб¬ революційними виступами широких народних мас. У цьому
ській території Г. Раковський формує озброєний загін із й полягала головна відмінність його поглядів від поглядів
600 б о л г а р с ь к и х добровольців (Перший болгарський легіон) Л. Каравелова.
д л я с п і л ь н и х дій із с е р б с ь к и м и в і й с ь к а м и та п о в с т а н ц я м и на Незважаючи на ідейні розбіжності, обидва лідери націо¬
теренах Болгарії.
нально-визвольного руху з а с н у в а л и в Б у х а р е с т і н о в у р е в о л ю ¬
Однак сербсько-турецьку війну відвернули зусилля вели¬ ційну організацію — Болгарський революційний центральний
к и х д е р ж а в . Б о л г а р с ь к и й л е г і о н р о з п у с т и л и , а з а к и д а н н я окре¬ комітет (БРЦК). Його програма побачила світ у 1870 р. на
мих чет з Сербії до Болгарії не дало суттєвих результатів. У сторінках женевської газети російських н а р о д н и к і в "Народ¬
1867 р . Г . Раковський заснував нову підпільну організацію з н о е д е л о " . ї ї н а п и с а в Л . К а р а в е л о в , х о ч а в о п р а ц ю в а н н і тек¬
семи осіб, для я к о ї н а п и с а в п р о г р а м н и й д о к у м е н т — "Тимча¬ сту б р а л и у ч а с т ь В . Л е в с ь к и й т а і н ш і ч л е н и к о м і т е т у . В про¬
совий закон про народні лісові загони (чети) на 1867 р . " У грамі відбилася гостра ідейна боротьба керівників Б Р Ц К , які
ц ь о м у д о к у м е н т і він з н о в у з а я в л я в п р о н е о б х і д н і с т ь загально¬ р е п р е з е н т у в а л и р і з н і с у с п і л ь н і г р у п и й о б с т о ю в а л и р і з н і спо¬
н а ц і о н а л ь н о г о п о в с т а н н я , я к е м а л и п і д г о т у в а т и г а й д у ц ь к і че¬ соби досягнення мети. Такою метою, говорилося в програмі,
ти, перекинуті з Сербії. Але в р о з п а л і п і д г о т о в к и до виступу було " . . . в и з в о л е н н я Болгарії шляхом революції, моральної та
Г. Р а к о в с ь к и й п о м е р від сухот. збройної". Проте збройна боротьба розглядалася як надзви¬
П і с л я с м е р т і Г. Р а к о в с ь к о г о н а п е р ш е м і с ц е в б о л г а р с ь к о ¬ чайний засіб. Основними способами здобуття незалежності
м у р е в о л ю ц і й н о м у р у с і в и с у в а ю т ь с я й о г о п о с л і д о в н и к и — Лю- визнавалися пропаганда, публікації й п о р о з у м і н н я з осман¬
бен Каравелов і Васил Лееський. с ь к и м урядом. У програмі не й ш л о с я п р о майбутній політич¬
В и х о д е ц ь із р о д и н и т о р г о в ц я , Л. Каравелов (1834-1879) став н и й устрій Болгарії.
відомим п и с ь м е н н и к о м , ф і л о с о ф о м , г р о м а д с ь к и м д і я ч е м , од¬ У 1871 р. В. Левський уклав " Статут-проект". Він ви¬
н и м із з а с н о в н и к і в б о л г а р с ь к о г о к р и т и ч н о г о р е а л і з м у . П і д ч а с явився значно радикальнішим за п р о г р а м у Л. К а р а в е л о в а . У
навчання в М о с к о в с ь к о м у університеті він а к т и в н о пропагу¬ "Статуті" п р я м о говорилося про всенародну р е в о л ю ц і ю , яка
в а в у р о с і й с ь к і й п р е с і і д е ї Г . Р а к о в с ь к о г о . П і с л я п е р е ї з д у з Ро¬ не тільки дасть змогу д о с я г т и н а ц і о н а л ь н о г о в и з в о л е н н я , а й
сії д о Б е л г р а д а Л . Каравелов з а с н у в а в тут у 1867 р . Болгарсь¬ сприятиме встановленню демократичної республіки, ліквіда¬
к и й к о м і т е т , о с н о в н и м з а в д а н н я м я к о г о с т а л о ф о р м у в а н н я чи¬ ції ф е о д а л ь н о ї та б у р ж у а з н о ї е к с п л у а т а ц і ї , р і в н о с т і всіх наро¬
с л е н н и х чет д л я перекидання їх д о Болгарії. Але четницький дів Болгарії.
р у х 1867— 1868 р р . з а в е р ш и в с я н е в д а ч е ю ч е р е з н е з а д о в і л ь н у вій¬ П о п р и в і д м і н н о с т і п р о г р а м и т а с т а т у т у , їх п р и й н я л и у к в і -
с ь к о в у о р г а н і з а ц і ю та двоїсту п о з и ц і ю с е р б с ь к о г о уряду. Фак¬
тні—травні 1872 р . о б ' є д н а н і з б о р и б о л г а р с ь к и х к о м і т е т і в , що
т и ч н о Л. К а р а в е л о в р е п р е з е н т у в а в т у а п о л і т и ч н у ч а с т и н у бол¬
проходили в Бухаресті. З метою к о н с о л і д а ц і ї всіх патріотич¬
гарської інтелігенції, я к а сподівалася д о м о г т и с я в и з в о л е н н я не
них сил члени комітетів не уточнювали форму майбутнього
ш л я х о м п о в с т а н н я , а ш л я х о м п е р е к и д а н н я до Болгарії озброє¬
державного устрою Болгарії. Разом з тим збори відкрито на¬
них чет, котрі б д і я л и с п і л ь н о з а р м і я м и б а л к а н с ь к и х країн.
звали болгарських чорбаджі з р а д н и к а м и народу. З б о р и обра-

492 493
ли керівництво БРЦК. Його о ч о л и л и Л. Каравелов (голова) У Квітневому повстанні брали участь різні верстви болгар¬
та К. Цанков (заступник голови). В. Л е в с ь к о г о призначили ського населення — селяни, ремісники, торгівці, представ¬
головним е м і с а р о м комітету в Болгарії і в цій ролі він виїхав ники духовенства й інтелігенції. Воно охопило близько 50
туди д л я п і д г о т о в к и з б р о й н о г о п о в с т а н н я . П і д ч а с ц і є ї підго¬ населених пунктів і наймасовішого характеру набуло в Пана-
товки прибічники В. Л е в с ь к о г о іноді вдавались до терору та г ю р с ь к о м у о к р у з і . С а м е тут, у м і с т і П а н а г ю р и ш т е , болгарські
експропріацій, але ц я т а к т и к а в и я в и л а с я згубною для самих патріоти створили Тимчасовий уряд.
болгарських комітетів. П о м і ч н и к В . Л е в с ь к о г о — Д. Обшті — Д о к і н ц я м і с я ц я П о р т а з л а м а л а с и т у а ц і ю в б у н т і в н и х окру¬
після пограбування н и м п о ш т и , н а д о п и т і , н а м а г а ю ч и с ь на¬ гах. Р е г у л я р н і а р м і й с ь к і ч а с т и н и та і р р е г у л я р н і з а г о н и баши-
дати цьому нападові не к р и м і н а л ь н о г о , а п о л і т и ч н о г о харак¬ бузуків в з я л и під свій к о н т р о л ь міста, в и з в о л е н і болгарськи¬
теру, п і д т в е р д и в і с н у в а н н я м е р е ж і п і д п і л ь н и х організацій. Він ми патріотами. Повстанці значно поступались карателям і в
т а к о ж н а з в а в їхні а д р е с и та к е р і в н и й с к л а д . А р е ш т и , щ о ста¬ живій силі, і в озброєнні, й у військовій організації. Крім
л и с я після з і з н а н ь Д. Обшті, в и к л и к а л и п а н і к у в Б Р Ц К . Л. Ка- того, надто неузгоджено діяли революційні комітети. Керів¬
р а в е л о в в и м а г а в від В. Л е в с ь к о г о н е г а й н о р о з п о ч а т и збройне ники б а г а т ь о х із н и х , д е з о р і є н т о в а н і п е р е д ч а с н и м виступом,
п о в с т а н н я . О д н а к В. Л е в с ь к о г о н а п р и к і н ц і 1872 р . в и д а в зрад¬ в и р і ш и л и р о з п о ч и н а т и б о р о т ь б у л и ш е п і с л я п р и б у т т я з Руму¬
ник, і в лютому наступного року його повісили. нії б о л г а р с ь к и х чет X. Ботева.
Страта В. Л е в с ь к о г о деморалізувала БРЦК. Л. Каравелов Все ц е , безперечно, згубно вплинуло на результати Квіт¬
утратив вплив у комітеті, вийшов з нього й надалі провадив невого повстання. 7 травня 1876 р . п о в с т а н ц і з а з н а л и оста¬
тільки просвітницьку діяльність. БРЦК очолили прибічники т о ч н о ї п о р а з к и . Н е в е л и ч к и й з а г і н X . Б о т е в а п о т р а п и в д о Бол¬
р а д и к а л ь н и х методів В. Л е в с ь к о г о , котрі гостро критикували гарії в ж е п і с л я т о г о , я к о с м а н и л і к в і д у в а л и останні осередки
Л. К а р а в е л о в а за й о г о п о м і р к о в а н і с т ь і схильність до к о м п р о ¬ опору. Загін оточили, а сам X. Ботев загинув у б о ю . Проте,
місів. Ч і л ь н е місце серед них посідав р е в о л ю ц і й н и й демок¬ незважаючи на загибель проводиря, його відділ в и р в а в с я з
рат, видатний поет і п у б л і ц и с т Христо Ботев (1848—1876). У о т о ч е н н я й д і я в н а б о л г а р с ь к і й т е р и т о р і ї п р о т я г о м у с ь о г о мі¬
його творах з особливою силою проголошувалася ідея неза¬ сяця.
л е ж н о с т і та д у х о в н о г о відродження народу. Н а с т о р і н к а х га¬ Квітневе повстання не вирішило свого основного завдання —
зет "Будилник" та "Знаме", які він видавав, X. Ботев обстою¬ національного визволення Болгарії. Зробити це власними си­
вав необхідність негайної всенародної революції. Діяльність лами виявилось практично неможливим. Загострення "східно­
X. Ботева та його прихильників, безумовно, сприяла тому, що го питання " після поразки виступу посилило надії болгар на
протягом 70-х років провідну роль у визвольному русі став віді­ збройну допомогу Росії. Саме зовнішнє втручання в поєднанні з
гравати революційний напрям, а ідеї незалежності знаходили внутрішньою боротьбою могло принести остаточний успіх бол­
відгук в усіх верствах болгарського суспільства. гарським патріотам.
У1875р. в Боснії та Герцеговині спалахнуло потужне анти-
османське повстання. Воно луною відгукнулося в Болгарії, де УТВОРЕННЯ Квітневе повстання викликало великий
м і с ц е в і к о м і т е т и в з я л и с я г о т у в а т и а н а л о г і ч н і в и с т у п и . У вере¬ БОЛГАРСЬКОЇ резонанс у країнах Європи й насампе-
сні 1875 р. повстали жителі Старої Загори, якими керував НАЦІОНАЛЬНОЇ ред в етнічно близькій болгарам Росії.
с о р а т н и к X. Б о т е в а — С. Стамболов. Це п о в с т а н н я не дістало ДЕРЖАВИ Російська громадськість чинила значний
ш и р о к о ї п і д т р и м к и в сусідніх містах і селах і було потоплене тиск на ц а р с ь к и й уряд, вимагаючи ак¬
в крові. На 1 травня 1876 р . б о л г а р с ь к і р е в о л ю ц і о н е р и — Н . 0 6 - тивного втручання в балканські справи. Проте, відчуваючи
ретенов, С. С т а м б о л о в , П. В о л о в та і н ш і — с п л а н у в а л и нове п і д т р и м к у Англії, П о р т а не п р и й н я л а р е к о м е н д а ц і й європей¬
п о в с т а н н я . П і д г о т о в к а д о н ь о г о п р о в о д и л а с я о д н о ч а с н о в кіль¬ ських послів, котрі наприкінці 1876 р . н а Константинополь¬
кох р е в о л ю ц і й н и х округах. Н а й б і л ь ш и х результатів добились ській к о н ф е р е н ц і ї виступили за н а д а н н я автономії Болгарії,
патріоти Пловдивського округу, очолювані Г. Бенковським. Б о с н і ї та Герцеговині.
Але ч е р е з зраду це п о в с т а н н я р о з п о ч а л о с я р а н і ш е визначено¬ Відмова турецького уряду дала Росії зручний привід для
г о т е р м і н у — 20 к в і т н я . розгортання в о є н н и х дій. А в с т р о - У г о р щ и н а підтримала на-

494 495
м і р и р о с і й с ь к о г о д в о р у : дві к р а ї н и у к л а л и в і й с ь к о в у конвен¬
цію, згідно з я к о ю А в с т р о - У г о р щ и н а мала окупувати Боснію
та Г е р ц е г о в и н у . Союзником Росії стала Румунія, я к а прагну­
л а п о к і н ч и т и з ф о р м а л ь н о ю в а с а л ь н о ю з а л е ж н і с т ю від Порти.
27 квітня 1877р. російський імператор Олександр II підпи­
сав маніфест про оголошення війни Османській імперії. Російсь­
ка а р м і я м а л а д і я т и на двох ф р о н т а х — Б а л к а н с ь к о м у та К а в ­
казькому, — але о с н о в н и м в в а ж а в с я Б а л к а н с ь к и й ф р о н т . Сю¬
ди, через територію союзної Румунії, перекинули Дунайську
армію генерала М. Драгомирова.
Не м а ю ч и переваги в ж и в і й с и л і (185 т и с . у р о с і я н і 2 0 6 ¬
220 т и с . у т у р к і в ) , М. Д р а г о м и р о в н а п р и к і н ц і червня стрімко
форсував Дунай поблизу Зимниці. Російські війська швидко
захопили стратегічно важливі міста Систов, Т и р н о в о , а також
гірські перевали Стара-Планини.
Усю Болгарію охопив патріотичний порив. Скрізь ство¬
рювалися загони добровольців, чисельність яких сягнула
7,5 т и с . в о я к і в (6 б а т а л ь й о н і в ) . П і д р о з д і л и б о л г а р с ь к и х п а т р і ¬
отів у л и в а л и с я до р е г у л я р н о ї р о с і й с ь к о ї армії.
її авангард під командуванням генерала /. Гурко зробив
спробу визволити від турків Південну Болгарію, але мусив
відступити до перевалу через чисельну перевагу військ Су-
леймана-паші. Стратегічно важливий Шипкинський перевал
належало обороняти генералові М. Столетову, котрий коман¬
дував 6-тисячним загоном російських солдатів і болгарських
ополченців. Протягом 4 місяців у важких зимових умовах цей
загін п р о т и с т о я в 2 0 - т и с я ч н і й турецькій армії, в і д б и в ш и всі її
атаки. Успішна оборона Шипкинського п е р е в а л у с т а л а сим¬
волом російсько-болгарської військової співдружності. Вона
не дала з м о г и С у л е й м а н у - п а ш і п р о р в а т и с я до П і в н і ч н о ї Бол¬
гарії і п і д т р и м а т и турецькі корпуси, що там діяли. Все ц е в
результаті сприяло остаточному визволенню Північної Бол¬
гарії.
Найдовше (4 м і с я ц і ) тут п р о т р и м а в с я т у р е ц ь к и й гарнізон
фортеці Плевна. Після трьох невдалих штурмів Плевни роз¬
п о ч а л а с я її т р и в а л а о б л о г а , яка завершилася в грудні 1877 р . Б а л к а н с ь к и й півострів п і с л я Б е р л і н с ь к о г о т р а к т а т у 1 8 7 8 р .
к а п і т у л я ц і є ю г а р н і з о н у . Д о о б л о г и б у л и з а л у ч е н і й с о ю з н і Ро¬ 1 — к о р д о н и держав згідно з Б е р л і н с ь к и м трактатом; 2 — і н ш і
сії р у м у н с ь к і війська. Відразу п і с л я падіння П л е в н и у війну кордони; 3 — автономні князівства, які отримали незалежність у
проти О с м а н с ь к о ї імперії в с т у п и л и Сербія та Ч о р н о г о р і я , але 1878 р . ; 4 — території, втрачені Т у р е ч ч и н о ю ; 5 — території, я к і
о с н о в н и й тягар боїв, як і раніше, несла Росія. з а л и ш а л и с я за Т у р е ч ч и н о ю л и ш е н о м і н а л ь н о ; 6 — к о р д о н и Болгарії
У січні 1878 р . ч а с т и н и І . Г у р к о т а Д . С к о б е л є в а визволи¬ згідно з С а н - С т е ф а н с ь к и м д о г о в о р о м ; 7 — Т у р е ч ч и н а з 1878 р . ; 8 —
л и від т у р к і в Софію. Підійшовши у важких зимових умовах південно-західна ч а с т и н а Бессарабії, п р и є д н а н а до Росії

до Пловдива, вони розгромили тут під ч а с т р и д е н н о г о бою

496 32 — 3 - 2 7 6 4 497
корпус Сулеймана-паші. Ц я п е р е м о г а н е т і л ь к и с т в о р и л а мо¬ турецької війни полягало у відновленні національної дер¬
жливість д л я р о с і й с ь к о ї армії р о з п о ч а т и в и з в о л е н н я Південної жавності Болгарії.
Болгарії, а й відкривала ш л я х на Стамбул. О д н а к р і з к і про¬
тести Англії, що погрожувала Росії в і й н о ю , примусили ро¬ СОЦІАЛЬНО- Протягом 9 місяців після закінчення вій-
сійське командування в і д м о в и т и с я від з а х о п л е н н я турецької ЕКОНОМІЧНИЙ ни в Болгарії діяло російське Цивільне
столиці. 31 січня 1878р. Порта підписала перемир'я, а 3бе- І ПОЛІТИЧНИЙ управління. У нових тимчасових орга-
резня у зайнятому російською армією містечку Сан-Стефано, РОЗВИТОК нах влади попервах провідне місце по-
за 12 км від Стамбула, сторони уклали мирний договір. БОЛГАРІЇ с і д а л и р о с і й с ь к і в і й с ь к о в і , а л е ї х н і м и за¬
За Сан-Стефанським договором Болгарія відновлювала влас­ с т у п н и к а м и п р и з н а ч а л и с я т і л ь к и болга¬
ну державність і проголошувалася автономним князівством — ри, здебільшого ті з них, хто мав помірковані політичні
васалом Туреччини. її т е р и т о р і я мала включати не тільки пів¬ п о г л я д и . Н а п р и к л а д , в і ц е - г у б е р н а т о р о м н о в о ї с т о л и ц і — Со¬
нічні, а й південні регіони (Македонію, Східну Румелію) з ф і ї т а к е р і в н и к о м Д е п а р т а м е н т у ( м і н і с т е р с т в а ) н а р о д н о ї осві¬
виходом до Егейського моря. Створення такої великої сло¬ ти став в и д а т н и й р о с і й с ь к и й і с т о р и к б о л г а р с ь к о г о походжен¬
в'янської держави Австро-Угорщина розцінила як порушен¬ ня М. Дринов.
ня Росією воєнної конвенції. Ні австрійців, ані англійців не Р о с і й с ь к е Ц и в і л ь н е у п р а в л і н н я п р и д і л я л о в е л и к у у в а г у під¬
влаштовувало посилення російського впливу на Балканах. готовці болгарських управлінських кадрів, розширенню ме¬
Л о н д о н та Відень в и м а г а л и оголосити Сан-Стефанський до­ режі навчальних закладів, створенню національної армії. У
говір п о п е р е д н і м . Ш л я х о м політичного тиску й демонстрати¬ Софії відкрилося військове училище, в я к о м у в и к л а д а л и ро¬
вних військових приготувань вони домоглися від Петербурга сійські офіцери. Б у л о п о в н і с т ю р е о р г а н і з о в а н о судову та по¬
с к л и к а н н я міжнародного конгресу, я к и й відкрився 13 ч е р в н я д а т к о в у с и с т е м и : в суді з ' я в и л и с ь в и б о р н і з а с і д а т е л і ; з подат¬
1878 р . в Берліні. 13 липня був підписаний Берлінський трак¬ ків в и л у ч и л и ті, я к і р а н і ш е сплачували тільки християнські
тат. піддані О с м а н с ь к о ї імперії. На місцях ліквідувалися турецьке
Під н а т и с к о м Англії та А в с т р о - У г о р щ и н и , котрі погрожу¬ п о м і щ и ц ь к е з е м л е в о л о д і н н я й усі ф о р м и о с о б и с т о ї залежно¬
вали Р о с і ї т а її б а л к а н с ь к и м союзникам новою війною, ос¬ с т і б о л г а р с ь к и х с е л я н . Т а к и м ч и н о м , у П і в н і ч н і й Б о л г а р і ї за¬
новні положення С а н - С т е ф а н с ь к о г о д о г о в о р у з а з н а л и суттє¬ разом з османським гнобленням усувалися й залишки феода¬
вих змін. Берлінський конгрес зменшив територію Болгарії, на¬ лізму. Це відкривало перед країною можливості для приско¬
давши автономію лише її північній частині. Вона оголошувалася реного індустріального розвитку.
князівством, глава якого призначався Портою, але його особа Новим етапом у становленні Болгарської держави стало при­
узгоджувалася з великими державами. Формально князь Північ¬ йняття конституції. її розробили Установчі збори, які відкри­
ної Болгарії вважався васалом султана. Македонія залишалася лися 22 лютого 1879 р. в колишній столиці країни — Тирново.
в складі Османської імперії, а Східна Румелія дістала в ній част¬ У х в а л е н н ю конституції передувала з а п е к л а боротьба між кон¬
кову автономію. Таким чином, довільно створивши нові кор¬ серваторами і лібералами. Консерватори захищали інтереси
дони на Балканах, Б е р л і н с ь к и й к о н г р е с п е р е т в о р и в ц е й регі¬ в е л и к и х в л а с н и к і в і в и с т у п а л и за з н а ч н е о б м е ж е н н я політич¬
он на міну уповільненої дії. них свобод. Ліберали спиралися на підтримку інтелігенції,
Підсумки конгресу викликали різке н е в д о в о л е н н я в бол¬ селянства, с е р е д н ь о г о та д р і б н о г о п р о ш а р к у т о р г і в ц і в і ремі¬
гарському суспільстві й п р и з в е л и до стихійних з б р о й н и х ви¬ сників. Вони домагалися широких громадянських прав для
ступів у п і в д е н н и х краях, які не в в і й ш л и до складу Болгарсь¬ всіх с у с п і л ь н и х в е р с т в . Л і б е р а л и в і д с т о я л и свої п о г л я д и , Тир-
кої д е р ж а в и . Однак вплинути на політичну ситуацію ц і ви¬ н о в с ь к а к о н с т и т у ц і я , у х в а л е н а 28 к в і т н я 1879 р . , відображала
ступи вже не могли. Болгарія на Берлінському конгресі стала їхні о с н о в н і вимоги.
розмінною монетою в тонких дипломатичних іграх великих Болгарія проголошувалася конституційним князівством.
держав, кожна з яких, безумовно, захищала передусім власні К н я з ь діставав ш и р о к і п о в н о в а ж е н н я : призначати міністрів,
і н т е р е с и . П р о т е , н е з в а ж а ю ч и н а п о л о ж е н н я Б е р л і н с ь к о г о тра¬ командувати збройними силами, розпускати парламент. Бол¬
ктату, що розчаровували, основне значення російсько- гарський парламент (Народні збори) мав одну палату. У ви-

498 32* 499

борах до нього брали участь чоловіки, які досягли 21-річного Т и р н о в с ь к о ї к о н с т и т у ц і ї . Але ц е й п о л і т и ч н и й м а н е в р не при¬
віку. К о н с т и т у ц і я п р о г о л о ш у в а л а р і в н і с т ь усіх п і д д а н и х перед вів д о з м і н и з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї о р і є н т а ц і ї . Б о л г а р с ь к і прав¬
законом, декларувала свободу слова, друку, зборів тощо. лячі кола, як і раніше, прагнули міцного союзу з Австро-
Народні збори обрали болгарським князем гессенського У г о р щ и н о ю . В і д н о с и н и з Р о с і є ю о с т а т о ч н о п о г і р ш и л и с ь піс¬
п р и н ц а А л е к с а н д р а Б а т т е н б е р г а . Він був о ф і ц е р о м Німецької л я т о г о , я к к н я з ь у с у н у в із б о л г а р с ь к о г о у р я д у д в о х р о с і й с ь к и х
армії, у ч а с н и к о м російсько-турецької війни, небожем росій­ генералів.
ської імператриці, родичем багатьох п р а в л я ч и х д и н а с т і й Єв­ Для відновлення особистої популярності Б а т т е н б е р г роз¬
ропи. С п о ч а т к у к а н д и д а т у р а А. Б а т т е н б е р г а ц і л к о м задоволь¬ почав активну діяльність, спрямовану на п р и є д н а н н я Східної
няла представників великих держав. Румелії до князівства. У столиці Східної Румелії — Пловди-
Але п і с л я п р и б у т т я до Б о л г а р і ї Б а т т е н б е р г став д о м а г а т и с я ві — у л ю т о м у 1885 р . в и н и к Болгарський таємний централь­
с к а с у в а н н я к о н с т и т у ц і ї , я к а з д а в а л а с я й о м у з а н а д т о лібераль¬ ний революційний комітет. Його очолив 3. Стоянов. На по¬
ною. Позицію князя підтримали консерватори — прибічники чатку в е р е с н я 1885 р . с п а л а х н у л о п о в с т а н н я , я к е підготували
прозахідної орієнтації. У Н а р о д н и х зборах, які к н я з ь у 1879— ч л е н и комітету. Г е н е р а л - г у б е р н а т о р а Східної Румелії було ски¬
1880 р р . р о з п у с к а в д в і ч і , п е р е в а ж а л и п р и х и л ь н и к и проросій- нуто. Баттенберг проголосив себе князем єдиної Болгарії і ввів
ської орієнтації — ліберали. Н а в і д м і н у в і д к о н с е р в а т о р і в во¬ до Східної Румелії війська. Возз'єднання болгарських земель
ни виступали за з б е р е ж е н н я конституції. Не дав згоди на її викликало в суспільстві п а т р і о т и ч н е піднесення й сприяло
скасування й Олександр II. Але п і с л я вбивства російського зростанню популярності Баттенберга.
царя народовольцями й відходу нових правителів Росії від Ч е р е з те, щ о к н я з ь п р о в о д и в а н т и р о с і й с ь к у п о л і т и к у , цар¬
ліберальних реформ Баттенберг 27квітня 1881 р. вчинив дер­ с ь к и й д в і р , усупереч к о л и ш н і й п о з и ц і ї , в и с т у п и в п р о т и об'єд¬
жавний переворот. Він призупинив дію конституції, відпра¬ нання Б о л г а р і ї . У П е т е р б у р з і в и г о л о с и л и з а я в у , щ о в о н о су¬
вив у відставку уряд лібералів і заарештував деяких з його перечить положенням Берлінського трактату, за дотриман¬
членів. В и б о р и до Других В е л и к и х н а р о д н и х зборів проходи­ ням якого мала стежити Росія. Цар негайно відкликав з
ли з порушенням усіх д е м о к р а т и ч н и х норм. Лише завдяки Б о л г а р і ї всіх р о с і й с ь к и х о ф ш е р і в . Це ф а к т и ч н о призвело до
т и с к о в і та грубим ф а л ь с и ф і к а ц і я м Б а т т е н б е р г с ф о р м у в а в слух¬ розриву відносин між Росією і Болгарією.
н я н и й депутатський корпус. Парламент надав князю надзви¬
Проти об'єднання Болгарії в и с т у п и в і сербський король
чайні повноваження терміном на 7 років. Ці повноваження
М і л а н О б р е н о в и ч . Він з а я в и в , щ о ц я п о д і я п о р у ш у є політич¬
дали змогу главі д е р ж а в и змінити не тільки внутрішню, а й
ну р і в н о в а г у н а Б а л к а н а х , і п о ч а в в и м а г а т и від Б о л г а р і ї ком¬
зовнішню політику. Зміни зовнішньополітичних пріоритетів
пенсації. Коли Болгарія відмовила йому, Мілан у листопаді
Болгарії після 1881 р. виявилися в тому, що країна все більше
1885 р . н а к а з а в своїм в ш с ь к а м перетнути болгарський кор¬
віддалялася від Росії й шукала союзників на Заході. Ними стали
д о н . Але б о л г а р и р о з г р о м и л и сербів п о б л и з у С л и в н и ц і . Бат-
Австро-Угорщина, Н і м е ч ч и н а й Англія. Т а к а політика викли¬
тенберг став готуватися до в т о р г н е н н я в Сербіїо й л и ш е уль¬
кала гостре н е в д о в о л е н н я лібералів і ш и р о к и х н а р о д н и х мас.
тиматум Австро-Угорщини з м у с и в й о г о з у п и н и т и с я . У люто¬
Протистояння проросійських і прозахідних політичних му 1886 р . в Бухаресті сторони підписали мирний договір,
у г р у п о в а н ь з а г о с т р и л о с я під час розгляду і н о з е м н и х проектів я к и й зберігав старі с е р б с ь к о - б о л г а р с ь к і кордони.
будівництва у країні залізниць. Ліберали підтримували росій¬ Об'єднання Болгарії та її перемога над Сербією сприяли зро­
ський проект, згідно з я к и м залізниця мала перетнути Болга¬ станню міжнародного авторитету країни. Це загострювало бо¬
рію з півночі на південь, а к о н с е р в а т о р и о б с т о ю в а л и австрій¬ р о т ь б у в е л и к и х д е р ж а в за в п л и в н а Б о л г а р і ю . Наслідком та¬
ський проект — "Відень — Константинополь". Позиція кої боротьби та в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н и х суперечностей стала
Баттенберга розв'язала цю суперечку на користь Австро-Угор­ "Болгарська криза" (1886-1887).
щини. Вона розпочалася в серпні 1886 р . , к о л и г р у п а п р о р о с і й с ь -
О с к і л ь к и т а к е р і ш е н н я з а г о с т р и л о р о с і й с ь к о - б о л г а р с ь к і від¬ к и н а л а ш т о в а н и х о ф і ц е р ш з а а р е ш т у в а л а А. Б а т т е н б е р г а , зму¬
н о с и н и , щ о , у свою чергу, с п р и ч и н и л о н е в д о в о л е н н я в самій сивши його покинути Болгарію. Проте управління країною
Болгарії, князь мусив відновити у вересні 1883 р . чинність до виборів нового к н я з я п е р е й ш л о до лідера і н ш о г о прозахід-
500 501
ного угруповання — С. Стамболова. Прибічників зближення ц ь о м у п р о т я г о м д е с я т и р о к і в к і л ь к і с т ь т а к и х п і д п р и є м с т в зро¬
з Росією всіляко утискували. За ц и х умов р о с і й с ь к и й імпе­ сла в д е с я т ь разів. В о д н о ч а с в н у т р і ш н і й р и н о к з а х и щ а в с я від
ратор вирядив до Болгарії свого емісара — генерала Кауль- зарубіжних товарів шляхом запровадження високого мита.
барса, — я к и й м а в не т і л ь к и згуртувати всі д р у ж н і Росії с и л и , Тривало прискорене б у д і в н и ц т в о ш о с е й н и х ш л я х і в і залі¬
а й домагатися, щоб князем обрали людину, бажану Олек­ зниць, їхня протяжність зросла від с е р е д и н и 80-х до кінця
сандру III. 90-х р о к і в у два рази, а на початок 1910-х р о к і в — у два з
Місія Каульбарса виявилася невдалою. Вона тільки посва­ половиною раза. Ц е с т а л о м о ж л и в и м з а в д я к и і н о з е м н и м ін¬
рила уряди двох країн, і в листопаді 1886р. Росія і Болгарія вестиціям. П р о т е австрійські та н і м е ц ь к і б а н к і р и з а в о з и л и до
розірвали дипломатичні відносини. Це дало змогу С. Стамболо- Болгарії г о л о в н и м ч и н о м не п р о м и с л о в и й , а позичковий ка¬
ву, за п і д т р и м к и А в с т р о - У г о р щ и н и та Н і м е ч ч и н и , висунути пітал. Представники національної буржуазії т а к о ж надавали
на болгарський престол кандидатуру німецького п р и н ц а Фер- перевагу вкладанню грошей не в економіку, а в фінансові
дінанда Саксен-Кобург-Готського (Кобурзького). У липні 1887 р. операції. У результаті галузі, щ о п о т р е б у в а л и довгострокових
В е л и к і н а р о д н і з б о р и п р о г о л о с и л и й о г о к н я з е м Б о л г а р і ї . Од¬ і значних капіталовкладень (наприклад важка промисловість),
н а к р е а л ь н а в л а д а в к р а ї н і з а л и ш и л а с я в руках С. Стамболо- розвивалися досить повільно. Провідне місце у болгарській
ва, к о т р и й о ч о л ю в а в уряд, у я к о м у п е р е в а ж а л и представники економіці в той час належало текстильному, ш к і р я н о м у , тю¬
Н а р о д н о - л і б е р а л ь н о ї партії. Він п р о в о д и в к у р с , в и г і д н и й для тюновому виробництву. Досить швидкими темпами розвива¬
частини болгарських підприємців, економічно пов'язаних з лася харчова промисловість, що давала більш як половину
Австро-Угорщиною, Німеччиною, Англією. Посилення захі¬ в с і є ї п р о д у к ц і ї к р а ї н и . С а м е в х а р ч о в і й п р о м и с л о в о с т і в 1902 р .
д н о г о в п л и в у в к р а ї н і в и к л и к а л о п р о т е с т ш и р о к и х в е р с т в на¬ виникло перше національне монополістичне об'єднання.
селення, невдоволених позицією С. С т а м б о л о в а щ о д о Росії. З н а ч н и м и п р о м и с л о в и м и центрами стають Софія, Пловдив,
Симпатії до неї як до к р а ї н и - в и з в о л и т е л ь к и були тоді д о с и т ь Варна, Слівен.
сильними. З р о с т а н н я н а ц і о н а л ь н о ї п р о м и с л о в о с т і та п р и п л и в деше¬
Ц е з м у с и л о С . С т а м б о л о в а у 1893 р . ф а к т и ч н о встановити вих товарів з-за к о р д о н у не п р и з в е л и до п о м і т н о г о занепаду
в країні диктатуру. Обмежувались політичні свободи, розгорта¬ ремісничого виробництва. До початку П е р ш о ї світової війни
лася антиросійська кампанія, утискувалася опозиція, багатьох його частка становила більше як 7 5 % п р о м и с л о в о ї продукції.
п р е д с т а в н и к і в я к о ї стратили або у в ' я з н и л и . Проти диктатури Н е з в а ж а ю ч и на певні економічні успіхи, Болгарія на межі
С. С т а м б о л о в а є д и н и м ф р о н т о м в и с т у п и л и навіть Л і б е р а л ь н а с т о л і т ь з а л и ш а л а с я з д е б і л ь ш о г о а г р а р н о ю к р а ї н о ю . 8 0 % її на¬
та К о н с е р в а т и в н а партії, щ о в о р о г у в а л и м і ж с о б о ю . Невдово¬ селення ж и л о в сільській місцевості. Після визволення Бол¬
лення прем'єр-міністром став в и я в л я т и й князь Фердінанд. гарії, в п е р ш і й п о л о в и н і 80-х р о к і в X I X ст., ф е о д а л ь н е земле¬
З а л и ш а ю ч и с ь о ф і ц і й н о н е в и з н а н и м в е л и к и м и д е р ж а в а м и че¬ володіння було остаточно ліквідоване. Землі поміщиків
рез п о з и ц і ю Росії, Фердінанд розпочав таємні переговори з отримали селяни. Ц е с п р и я л о а г р а р н о м у п е р е в о р о т о в і в бол¬
російським двором. Як наслідок — у травні 1894 р . С . Стам- г а р с ь к о м у селі. Однак умови Берлінського трактату передба¬
болова відправили у відставку. Новий уряд країни очолив ч а л и в і д ш к о д у в а н н я з б и т к і в к о л и ш н і м т у р е ц ь к и м в е л и к и м зем¬
К. Стоїлов. У 1896 р . Болгарія відновила дипломатичні від¬ л е в л а с н и к а м . У р я д м у с и в з а п р о в а д и т и в е л и к и й в и к у п д л я се¬
носини з Росією. Незабаром Фердінанда офіційно визнали л я н за землі, щ о п е р е х о д и л и в ї х н ю в л а с н і с т ь . Я к н а с л і д о к —
уряди всіх в е л и к и х держав. н е з а м о ж н і с е л я н и п о т р а п л я л и у ф і н а н с о в у з а л е ж н і с т ь д о лих¬
К. С т о ї л о в не з м ш и в п р о з а х і д н о г о п о л і т и ч н о г о курсу. Прак¬ в а р і в і з а м о ж н и х о д н о с е л ь ц ш . М а й н о в а д и ф е р е н ц і а ц і я н а се¬
тично без з м і н залишилися й економічні пріоритети уряду. лі є х а р а к т е р н о ю р и с о ю с о ц і а л ь н о г о р о з в и т к у к р а ї н и напри¬
Активно здійснювалися протекціоністські заходи, що мали к л а д X I X — н а п о ч а т к у XX ст. Т а к , н а п р и к і н ц і X I X ст. б л и з ь ­
с п р и я т и р о з в и т к о в і н а ц і о н а л ь н о ї п р о м и с л о в о с т і . З м е т о ю за¬ ко 65% болгарських селян володіли 22% землі, що оброблялася,
охочення р о з в и т к у в е л и к о ї індустрії у 1894 р . у р я д прийняв решта ж належала великим землевласникам, які поповнюва¬
закон, я к и й на 15 р о к і в з в і л ь н я в в і д у с і х п о д а т к і в підприєм­ ли лави національної буржуазії.
ства, на яких працювало більше як 20 р о б і т н и к і в . Завдяки Однією з причин розорення селян була т а к о ж особлива

502 503
податкова політика держави. У 1899 р . в п а р л а м е н т і активно Жовтневі події 1908 р. стали тільки першим кроком на
обговорювалося питання про відновлення османської "нату¬ ш л я х у д о в с т а н о в л е н н я Ф е р д ш а н д о м г е г е м о н і ї Б о л г а р і ї н а Бал¬
ральної десятини". Ц і д е б а т и с к о л и х н у л и с е л я н с ь к і м а с и . Го¬ канах. Проти агресивної зовнішньої політики активно висту¬
ловні осередки антиурядового селянського руху розташову¬ пали радикали, БЗНС, лівиця Соціал-демократичної партії ("ті-
вались у Північно-Східній Болгарії. Виступи селян придуши¬ сняки"). Прагнучи розв'язати собі р у к и , Фердінанд улітку
ли, але в о н и сприяли скасуванню податку й відставці уряду 1911 р . д о м і г с я в і д В е л и к и х н а р о д н и х з б о р і в с к а с у в а н н я 17-ї
лібералів, я к и й його запропонував. Іншим наслідком селян¬ статті к о н с т и т у ц і ї . Відтепер глава д е р ж а в и мав п р а в о без по¬
ського руху було заснування в грудні 1899 р . Землеробського годження з парламентом укладати міжнародні угоди. Скасу¬
союзу. Союз в и н и к як професійна селянська організація, але вання 17-ї с т а т т і к о н с т и т у ц і ї н а д о в г о з р о б и л о Болгарію зару¬
вже з 1901 р . в і н п е р е т в о р и в с я на партію й змінив назву на чницею примх амбіційного царя.
Болгарський землеробський народний союз (БЗНС). Його очо¬
лив виходець із селян, відомий ж у р н а л і с т Александр Стамбо- БОЛГАРІЯ Після здобуття Болгарією цілковитої н е -
лійський (1879-1923). Офіційною ідеологією БЗНС вважалася В БАЛКАНСЬКИХ залежності під т у р е ц ь к о ю зверхністю на
" с т а н о в а т е о р і я " , в и к л а д е н а А. С т а м б о л і й с ь к и м . В о н а обґрун¬ ВІЙНАХ Балканах залишалися тільки Албанія,
товувала д о м а г а н н я селян, як найчисленнішого класу, полі¬ М а к е д о н і я , а т а к о ж ч а с т и н а г р е ц ь к и х ос¬
тичної влади в країні. тровів у Егейському морі. На цих землях тривали національ¬
П р о ц е с ф о р м у в а н н я н о в и х п о л і т и ч н и х п а р т і й т р и в а в з се¬ н о - в и з в о л ь н і з м а г а н н я , щ о д е д а л і б і л ь ш е п о с и л ю в а л и с я в мі¬
редини 80-х р о к і в X I X ст. Ц е й п р о ц е с з м і н и в н а я в н у д в о п а р ¬ ру о с л а б л е н н я О с м а н с ь к о ї імперії. Младотурецька революція
т і й н у п о л і т и ч н у с и с т е м у н а б а г а т о п а р т і й н у . П о з и ц і ї н о в и х пар¬ 1908 р . т а н е в д а л а д л я П о р т и і т а л ш с ь к о - т у р е ц ь к а в і й н а 1911р.
тій з питань внутрішньої політики мало чим відрізнялися, сприяли здійсненню прагнень албанських, македонських і
п р о т е у в и з н а ч е н н і з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х п р і о р и т е т і в м і ж ни¬ грецьких патріотів.
ми були з н а ч н і розходження. Егоїстичні цілі в боротьбі з Т у р е ч ч и н о ю м а л и й у р я д и бал-
Лідери Народної (К. Стоїлов), Демократичної (Л. Караве- канських країн. 13 березня 1912 р. Сербія і Болгарія підписали
лов, А. Малінов), Прогресивно-ліберальної (С. Данев) партій договір про дружбу та союз. С е к р е т н и й д о д а т о к до н ь о г о пе¬
бачили майбутнє Болгарії як гегемона Балкан у тісному союзі з р е д б а ч а в н а д а н н я в з а є м н о ї в і й с ь к о в о ї д о п о м о г и . Д о г о в і р ви¬
Росією, Англією та Францією. На противагу їм лідери Лібе­ значив кордони розподілу Македонії, за в и н я т к о м т а к званої
ральної (В. Радославов) і Народно-ліберальної(Д. Греков, Д. Пєт- "спірної території", майбутнє якої залежало від п о з и ц і ї ро¬
ков) партій домагалися тісних політичних відносин з Австро- сійського імператора. Невдовзі до антитурецького союзу
Угорщиною та Німеччиною. Ліберали, як правляча партія, на приєдналася Греція, а також (на основі усного зобов'язання)
зламі століть суттєво еволюціонізували вправо й підтримува¬ Чорногорія.
ли к н я з я Фердінанда. У створенні Балканського союзу були заштересовані країни
В о п о з и ц і ї д о всіх ц и х п а р т і й п е р е б у в а л а н е ч и с л е н н а Со- Антанти — Росія, Англія, Франція. Вони прагнули ослабити
ціал-демократична партія Д. Б л а г о є в а , я к у р о з д и р а л и внутрі¬ позиції Німеччини та А в с т р о - У г о р щ и н и в Південно-Східній
шні суперечності. Є в р о п і й у с і л я к о с п р и я л и ф о р м у в а н н ю ц ь о г о с о ю з у . Т а оскіль¬
Зовнішньополітичні події тим часом п р о д о в ж у в а л и справ¬ ки Росія ще не завершила своїх п р и г о т у в а н ь до глобальних
л я т и в е л и к и й в п л и в н а в н у т р і ш н і й р о з в и т о к к р а ї н и . У 1908 р . в о є н н и х дій, в о н а не хотіла, щ о б в и с т у п к р а ї н Балканського
в Османській імперії спалахнула младотурецька революція, союзу проти Туреччини стався раніше визначеного терміну.
яку Фердінанд негайно використав для остаточної ліїсвідації Незважаючи на позицію Росії, а т а к о ж Австро-Угорщини,
васальної залежності Б о л г а р і ї від П о р т и . За підтримки Авст¬ запобігти війні на Балканах не вдалося. Спочатку Чорного¬
ро-Угорщини 5 жовтня 1908р. Фердінанд урочисто проголосив р і я (9 ж о в т н я 1912 р . ) , а н е з а б а р о м Болгарія, С е р б і я т а Гре¬
незалежність країни. Він прийняв титул царя, що мало поси¬ ція (18 ж о в т н я ) розпочали б о й о в і дії п р о т и О с м а н с ь к о ї ім¬
лити його особисту владу. Рішучі з а п е р е ч е н н я Стамбула були перії. Основний тягар війни несла Болгарія, на кордонах
зняті після активного посередництва Росії. якої зосереджувалися основні сили турецьких військ. Відби-

504 505
 вши удари турків, болгарська армія генерала Р. Д и м і т р і є в а мати прагнули розколоти Балканський союз і зменшити
перейшла в наступ і після перемог поблизу Лозенграда й вплив Росії. Відчуваючи їхню підтримку, Фердінанд відмо­
Люлебургаза, в районі фортеці Адріанополь, оточила велике вився піти на додаткові територіальні поступки на користь
угруповання противника. На інших ділянках фронту форту¬ С е р б і ї та Г р е ц і ї . У в і д п о в і д ь Сербія та Греція створили 1 червня
н а т а к о ж п о с м і х н у л а с я а р м і я м к р а ї н б а л к а н с ь к о г о с о ю з у . Во¬ 1913 р. таємний союз, спрямований проти Софії. Невдовзі до
ни зайняли Албанію, Косово, Македонію, Фессалію, Епір. нього приєдналася Румунія, що мала територіальні претензії
Менш ніж за м і с я ц ь турецькі війська були розгромлені, а до Болгарії.
їхні рештки блоковані в кількох фортецях (Адріанополь, Незгоди в таборі б а л к а н с ь к и х країн не в л а ш т о в у в а л и Ро­
Шкодер, Яніна). сію. Вона виступила з п р о п о з и ц і є ю п р о в е с т и м і ж н а р о д н у к о н ­
Швидкій перемозі союзників сприяла підтримка понево¬ ференцію. Однак 29 червня 1913р. Фердінанд віддав наказ бол­
лених турками народів, які вели в запіллі ворога партизансь¬ гарським військам звільнити територію Македонії від сербів і
ку в і й н у . Вже 3 л и с т о п а д а 1912 р . П о р т а ч е р е з у р я д и великих греків, розпочавши, таким чином, Міжсоюзницьку (Другу Вол­
держав звернулася до Фердінанда, з а п р о п о н у в а в ш и перемир'я. конську) війну. Сербію та Грецію підтримали Румунія, Чорного­
Але б о л г а р с ь к и й цар, плекаючи надію увійти до Константи¬ рія і Туреччина, уряд якої сподівався п о в е р н у т и хоча б части¬
нополя й проголосити себе і м п е р а т о р о м відродженої Візан¬ ну втрачених земель.
тійської імперії, приховав ці п р о п о з и ц і ї від с о ю з н и к і в . Він Друга Балканська війна тривала близько місяця. Рапто­
н а к а з а в с в о ї м в і й с ь к а м п р о р в а т и о с т а н н ю л і н і ю т у р е ц ь к о ї обо¬ вість н а п а д у не п р и н е с л а успіху б о л г а р с ь к и м в і й с ь к а м : 6 ли­
рони поблизу Читалджі ( б л и з ь к о 40 к м від С т а м б у л а ) . Лише пня 1913 р . в о н и з а з н а л и п о р а з к и в і д с е р б с ь к и х і ч о р н о г о р ¬
п і с л я н е в д а ч і б о л г а р с ь к о ї армії, щ о в т р а т и л а п о л о в и н у особо¬ ських військ на річці Бречальниці. Війна перекинулася на
вого складу, Фердінанд передав альянтам турецьке прохання територію Болгарії. Румуни захопили Добруджу, а турецькі
про перемир'я. війська — Адріанополь.
В о н о було у к л а д е н е 3 грудня 1912 р . Т о г о ж м і с я ц я в Л о н ¬ 29 липня 1913 р. Болгарія капітулювала. Наступного дня в
доні розпочалася конференція за участю в е л и к и х д е р ж а в . На Бухаресті розпочалися мирні переговори, які завершилися
ній виявилися гострі суперечності не тільки серед держав- 10 с е р п н я п і д п и с а н н я м м и р н о г о д о г о в о р у Б о л г а р і ї з С е р б і є ю ,
п о с е р е д н и ц ь , а й самих членів Б а л к а н с ь к о г о союзу. Так, Фер- Грецією та Р у м у н і є ю . Сербія отримала Північну Македонію,
дінанд, прагнучи значного територіального розширення Бол¬ Г р е ц і я — П і в д е н н у М а к е д о н і ю та З а х і д н у Ф р а к і ю , Румунія —
гарії, виступив проти передання Греції С а л о н і к , а Сербії — Південну Добруджу. Згідно з К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к и м догово­
"спірної" частини Македонії. Чвари в таборі переможців не р о м від 29 в е р е с н я Б о л г а р і я п о с т у п и л а с я Т у р е ч ч и н і частиною
п р и п и н и л и с я й п і с л я т о г о , я к у с і ч н і 1913 р . м л а д о т у р к и здій¬ Східної Фракії з Адріанополем. Із з а х о п л е н и х п і д ч а с Першої
снили державний переворот. Однак спроба Порти відновити Балканської війни земель Болгарія з б е р е г л а за с о б о ю лише
б о й о в і дії с к і н ч и л а с я цілковитою поразкою та з д а ч е ю в по¬ П і р і н с ь к и й к р а й ( п і в д е н н и й захід к р а ї н и ) та ч а с т и н у західної
лон болгарським військам усього гарнізону Адріанополя. Фракії, щ о давала вихід до Е г е й с ь к о г о м о р я . Н о в і к о р д о н и на
ЗО травня 1913р. під т и с к о м великих держав країни Бал- Балканах не тільки не р о з в ' я з а л и територіальних п р о б л е м , а
канського союзу і Порта підписали Лондонський мирний дого­ й щ е б і л ь ш е з а г о с т р и л и їх. У м а й б у т н ь о м у ц е н е м и н у ч е мало
вір. Османська імперія залишала за собою у Європі тільки призвести до нових з б р о й н и х сутичок.
С т а м б у л і т е р и т о р і ю , щ о п р и л я г а л а до н ь о г о за л і н і є ю Енос- Болгарське суспільство сприйняло наслідки Другої Балкансь-
Мідія. Албанія здобула незалежність, а інші терени відходили кої війни як загальнонаціональну катастрофу. Значні територі¬
до країн б а л к а н с ь к о г о союзу. альні п о с т у п к и та п о з и ц і я Росії, щ о н а п о л я г а л а на н и х , при¬
Територіальні суперечки між союзниками, що виникли звели до втрати в п л и в у р у с о ф і л ь с ь к и м и партіями — Народ­
наприкінці 1912 р . , п і с л я у к л а д е н н я мирного договору спа¬ н о ю та П р о г р е с и в н о - л і б е р а л ь н о ю , я к і на п е р ш о м у етапі в і й н и
лахнули з новою силою. Ці суперечності вміло роздмухува¬ перебували при владі. Ліберали В. Радославова, уряд якого
ли Німеччина і Австро-Угорщина, чиї позиції на Балканах завершив війну, зберегли свої п о з и ц і ї в п а р л а м е н т і , а н а ви¬
після війни значно послабли. Німецькі й австрійські дипло- борах у лютому 1914 р . п е р е к о н л и в о перемогли.

506 507
 З а к л и к и до р е в а н ш у та в с т а н о в л е н н я гегемонії Болгарії на Проте копитам болгарських коней не судилося дуже на­
Балканах лунають відразу після підписання Бухарестського слідити н а Б а л к а н а х . Г р е к и за д о п о м о г о ю англо-французького
мирного договору. Остаточна переорієнтація зовнішньої полі­ експедиційного корпусу зупинили наступ болгарської армії
тики країни на Австро-Угорщину та Німеччину відбулася в чер­ на П і в д е н н у М а к е д о н і ю . Тут у т в о р и в с я Салоніцький фронт,
вні 1914 р., коли уряд В. Радославова одержав велику австро- а к т и в н і дії н а я к о м у в і д н о в и л и с я л и ш е н а п р и к і н ц і війни.
німецьку позику. Значну її частку незабаром витратили на мо­ У жовтні 1916 р . Б о л г а р і я р о з п о ч а л а б о й о в і д і ї п р о т и нового
дернізацію армії та підготовку до нової війни. с о ю з н и к а А н т а н т и — Румунії. Н а п р и к і н ц і г р у д н я р а з о м з ні¬
мецькими й турецькими військами болгари загарбали Доб-
БОЛГАРІЯ І ПЕРША Після початку Першої світової війни Бол- руджу. Прибуття російських військ дало змогу румунам стабі¬
СВІТОВА ВІЙНА гарія проголосила нейтралітет, однак пе­ лізувати Добруджанський (Дунайський) фронт, на якому
реговори з представниками різних коалі¬ сторони п е р е й ш л и до п о з и ц і й н о ї в і й н и . Т а к и м ч и н о м , уряд
цій тривали. Утім контакти з д и п л о м а т а м и А н т а н т и м а л и ли¬ В. Р а д о с л а в о в а не в и к о н а в обіцянки закінчити б о й о в і дії за
ше одну мету — дезорієнтувати о п о з и ц і ю , інтеліїенціїо, широкі 3—4 місяці.
народні маси, які протестували проти виступу на боці австро- Війна, що затяглася, загострила суперечності в болгарсь¬
німецького блоку. кому суспільстві. Промисловість терміново переводилася на

В с у п е р е ч в о л і б і л ь ш о с т і п а р т і й т а ї х н і х в и б о р ц і в у р я д 6 ве¬ воєнні рейки. П і д п р и є м с т в а т а м а й с т е р н і , н е п о в ' я з а н і з об¬

ресня 1915 р . у к л а в д о г о в і р п р о д р у ж б у й с о ю з із Німеччи¬ с л у г о в у в а н н я м в і й с ь к о в и х п о т р е б , ч а с т о з а к р и в а л и с я за роз¬
н о ю . А н т а н т а в ц е й ч а с з а з н а в а л а п о р а з о к н а ф р о н т а х , і уря¬ п о р я д ж е н н я м в л а д и . П р о н и к н е н н я д о Б о л г а р і ї н і м е ц ь к и х ка¬
дова преса переконувала громадськість країни в правильності піталів п е р е т в о р ю в а л о її н а с и р о в и н н и й придаток Німеччи¬
такого рішення. О с к і л ь к и А н т а н т а н е м о г л а з а д о в о л ь н и т и те¬ ни. Водночас військові поставки та крадіжки армійського
р и т о р і а л ь н і п р е т е н з і ї Болгарії за р а х у н о к своєї с о ю з н и ц і Сер¬ майна приносили в е л и ч е з н і п р и б у т к и вузькій групі промис¬
бії, Н і м е ч ч и н а п о о б і ц я л а б о л г а р а м ч а с т и н у с е р б с ь к о ї т е р и т о ¬ л о в ц і в , ч и н о в н и к і в та в и щ и х військових.
р і ї ( В а р д а р с ь к у М а к е д о н і ю т а П о м о р а в ' я ) . У р а з і в с т у п у у вій¬ В а ж к и м було с т а н о в и щ е і в а г р а р н о м у с е к т о р і . М а с о в і мо¬
ну Румунії і Греції на боці А н т а н т и Б о л г а р і я р о з р а х о в у в а л а на білізації (до 4 0 % ч о л о в і ч о г о н а с е л е н н я ) з н е к р о в и л и болгарсь­
П і в д е н н у Д о б р у д ж у та П і в д е н н у ( Е г е й с ь к у ) Македонію. 6 ве¬ ке село, а постійні реквізиції з м е н ш и л и п о г о л і в ' я худоби. Це
р е с н я було п і д п и с а н о б о л г а р с ь к о - т у р е ц ь к у угоду, згідно з я к о ю призводило до скорочення посівних п л о щ , з м е н ш е н н я збору
Порта передавала новій с о ю з н и ц і частину Східної Фракії. сільськогосподарської продукції та, зрештою, до перебоїв у

Остаточне сформування Четвірного союзу (Австро- постачанні населення продовольством. Слідом за Німеччи¬

Угорщина, Болгарія, Німеччина, Османська імперія) змуси¬ н о ю в Б о л г а р і ї з а п р о в а д и л и к а р т к и н а о с н о в н і п р о д у к т и хар¬

ло лідерів опозиції шукати о с о б и с т о ї зустрічі з ц а р е м . Однак чування, але ч е р е з п о с т і й н е з м е н ш е н н я н о р м видачі загроза
а у д і є н ц і я у Ф е р д і н а н д а н е з у п и н и л а м а х о в и к а в і й н и , а засте¬ голоду в країні набувала реальних обрисів. Процвітав "чор­
р е ж е н н я о п о з и ц і й н и х л і д е р і в п р о м о ж л и в і н а с л і д к и цієї аван¬ ний ринок".
тюри лунали так наполегливо й палко, що одного з них — Під час в і й н и в Болгарії з а п р о в а д ж е н о цензуру. Скасову¬
О. С т а м б о л і й с ь к о г о — ув'язнили. в а л и с я к о н с т и т у ц і й н і с в о б о д и . П а р а л е л ь н о з і с к о р о ч е н н я м ре¬

Б о л г а р і я р о з п о ч а л а в о є н н і д і ї п р о т и С е р б і ї 14 ж о в т н я 1915 р . альної заробітної платні збільшувався р о б о ч и й день. Широкі

/ Спочатку здавалося, щ о її в с т у п у в г и н у є ц і л к о м виправда¬ народні маси були доведені до з л и д е н н о г о стану й політично¬
ним. До кінця року болгарські війська окупували Вардарську го безправ'я.
Македонію та з н а ч н у ч а с т и н у Сербії. Ці ш в и д к і успіхи зму¬ П о с и л ю в а л и с я з а в о р у ш е н н я в армії. В о н и стали особливо
сили замовкнути п р о т и в н и к і в союзу з Ц е н т р а л ь н и м и держа¬ помітними після Л ю т н е в о ї р е в о л ю ц і ї в Росії. Від стихійного
в а м и . Ш о в і н і с т и ч н а і с т е р і я з г у р т у в а л а с у с п і л ь с т в о . З н а ч н о під¬ братання з російськими солдатами та п о ш и р е н н я листівок
вищився престиж уряду В. Радославова, котрий заявив, що антивоєнного характеру в армії на межі 1917—1918 рр. пе¬
"болгарською буде та земля, на яку ляже слід болгарського р е й ш л и до відкритих мітингів і акцій н е п о к о р и . У парламент¬
коня". с ь к о м у в и с т у п і о д н о г о з л і д е р і в о п о з и ц і ї й ш л о с я п р о т е , щ о за

508 509
півтора року війни д и с ц и п л і н а р н і покарання за антивоєнну м е ц ь к и х ч а с т и н , у р я д о в і в і й с ь к а р о з г р о м и л и г о л о в н і с и л и пов¬
діяльність отримали близько 800 о ф і ц е р і в і 4 0 0 т и с . солдатів. станців. Ч е р е з кілька днів були л і к в і д о в а ні о с т а н н і осередки
Свого піку всенародне невдоволення сягнуло влітку 1918 р . опору.
Про ненадійність армії н а о ч н о свідчило червневе повстання Однак жорстоке придушення повстання не врятувало дик­
27-го Ч е п і н с ь к о г о полку. татуру царя Фердінанда. Чергова, друга за рахунком, націо­
За цих умов цар Фердінанд оновив уряд. Замість лідера нальна катастрофа, до якої цар призвів країну, змусила його
лібералів В. Р а д о с л а в о в а п р е м ' є р о м у ч е р в н і 1918 р . призна¬ зректися престолу. Царем проголосили його сина Бориса III.
чено керівника Демократичної п а р т і ї А. Мапінова. Але ні він, Ф е р д і н а н д утік до Н і м е ч ч и н и . У ж о в т н і 1918 р . найважливіші
ані й о г о н а с т у п н и к — лідер радикалів Т. Костурков — н е по¬ стратегічні пункти країни зайняли війська Антанти.
д о л а л и е к о н о м і ч н о ї та п о л і т и ч н о ї к р и з и . Курс на продовжен¬
ня війни в союзі з Ц е н т р а л ь н и м и державами залишався не¬ БОЛГАРСЬКА Болгарське національне Відродження в
змінним. КУЛЬТУРА 5 0 — 7 0 - т і р о к и X I X с т . в и с у н у л о ц і л у пле¬
У середині вересня 1918 р. в районі Добропола війська яду в и д а т н и х діячів культури, у творчо¬
А н т а н т и п р о р в а л и ф р о н т . У р а й о н і С к о п ' є о т о ч е н о цілу німе¬ сті я к и х д о м і н у в а л а т е м а б о р о т ь б и за н е з а л е ж н і с т ь країни.
цьку армію, а болгарські війська розпочали безладний від¬ У цей період значне піднесення переживала насамперед
ступ. Репресії Верховного командування не з м і н и л и ситуації болгарська література. Художнє слово виявилося досить си¬
на фронті. 23-24 вересня у військових частинах спалахнули льною зброєю в національно-визвольному русі, що розгор¬
антивоєнні й а н т и у р я д о в і в и с т у п и під г а с л а м и " Н а Софію!", тався. Саме на 50—70-ті р о к и припав розквіт таланту поета
"Смерть винуватцям катастрофи!". Розгромивши штаб-квар¬ П. Славейкова (1827-1895). Східноболгарське наріччя, на якому
тиру к о м а н д у в а н н я , п о в с т а н ц і 26 в е р е с н я з а й н я л и м і с т о Ра- він писав, згодом було покладене в основу болгарської літерату­
д о м и р , щ о в З О к м від с т о л и ц і . Н а м а г а ю ч и с ь у р я т у в а т и стано¬ рної мови. П. Славейков написав цикл віршів, які закликали
вище, уряд в и р я д и в до повстанців лідера Б З Н С А. Стамбо- болгар скинути османське ярмо. Твори поета пройняті на¬
лійського, котрого звільнили з в'язниці, та й о г о соратника дією н а д о п о м о г у етнічно близької Росії ( " П е р е д д е н ь " , "Вербна
Р. Д а с к а л о в а . Водночас у штаб к о м а н д у в а н н я Антанти до Са-
н е д і л я " та ін.). Ще рішучіше ці з а к л и к и л у н а л и у творчості
л о н і к в и р у ш и л а і н ш а д е л е г а ц і я , д о с к л а д у я к о ї у в і й ш о в спів¬
зачинателя болгарської революційної поезії Г. Раковського
робітник американського посольства Мерфі. їй н а л е ж а л о за
(1821 — 1867). Його поема "Лісовий мандрівник" оспівує бо¬
будь-яку ціну укласти перемир'я з Антантою і таким чином
ротьбу гайдуків проти о с м а н с ь к о г о панування.
заспокоїти повсталих солдатів.
Визнаним корифеєм болгарської поезії 60—70-х років
У ході п е р е г о в о р і в з п о в с т а н ц я м и л і д е р и БЗНС приєдна¬ X I X ст. вважається Христо Ботев (1848 — 1876). Його життя і
л и с я до них. О. Стамболійський очолив Тимчасовий уряд рес¬ смерть я в л я л и собою п р и к л а д с п р а в ж н ь о г о служіння народо¬
публіки, п р о г о л о ш е н о ї 27 в е р е с н я в Р а д о м и р і , а Р . Д а с к а л о в — ві. Ф а к т и ч н о п о е т а с а м о г о м о ж н а в в а ж а т и п е р с о н а ж е м його
її в і й с ь к а . У ж е н а д р у г и й д е н ь а р м і я Р. Д а с к а л о в а опинилася
н а й к р а щ и х творів: у поемі "Гайдуки" зображено справедли¬
поблизу Софії, біля села Владая. Н а м а г а ю ч и с ь у н и к н у т и кро¬
вого народного м е с н и к а , а і д е я б е з с м е р т я п а т р і о т а , я к и й від¬
в о п р о л и т т я , к е р і в н и ц т в о п о в с т а л и х н а п р а в и л о у р я д о в і ульти¬
дав ж и т т я за Б а т ь к і в щ и н у , червоною ниткою пронизує вірш
матум з в и м о г о ю здати с т о л и ц ю без бою.
"Хаджи Димитр". День загибелі X. Ботева (1 червня) згодом
Столиця була охоплена панікою. Уряд, мобілізувавши став у Болгарії днем пам 'яті героїв, котрі загинули в боротьбі
останні резерви, звернувся по д о п о м о г у до німецького ко¬
проти національного гноблення.
мандування. Водночас повідомлення про повстання в бол¬
О д н и м із з а с н о в н и к і в б о л г а р с ь к о г о к р и т и ч н о г о р е а л і з м у є
гарській армії змусило п р е д с т а в н и к і в А н т а н т и п о к в а п и т и с я з
видатний болгарський письменник, філософ і публіцист Лю-
в и р о б л е н н я м у м о в п е р е м и р ' я з Б о л г а р і є ю . 29 в е р е с н я в С а л о ¬
бен Каравелов (1834-1879). Його літературні та суспільно-
н і к а х п е р е м и р ' я , щ о п е р е д б а ч а л о к а п і т у л я ц і ю б о л г а р с ь к о ї ар¬
п о л і т и ч н і п о г л я д и с ф о р м у в а л и с я п і д в п л и в о м р о с ш с ь к и х і бол¬
мії, було підписане. Воно дало можливість урядові змінити
г а р с ь к и х р е в о л ю ц і й н и х д е м о к р а т і в . О с м а н с ь к е г н о б л е н н я , бо¬
ситуацію н а с в о ю к о р и с т ь . У ж е 30 в е р е с н я , з а д о п о м о г о ю ні-
р о т ь б у із з а г а р б н и к а м и , п о б у т і в д а ч у с в о г о н а р о д у в і н описав
510
511
у низці прозаїчних збірників ("Пам'ятки народного побуту А. Константинов (1863-1897). У циклі сатиричних оповідань
болгар", "Сторінки з книги страждань болгарського племе¬ "Бай ганю" автор к р и т и к у в а в удачу буржуа — й о г о корисли¬
ні", "Болгари старого часу" тощо). вість, зажерливість, н е у ц т в о , — с т в о р и в з б і р н и й образ нового
П і с л я в и з в о л е н н я к р а ї н и в і д о с м а н с ь к о г о п а н у в а н н я скла¬ б е з п р и н ц и п н о г о хазяїна життя. Соціальна тематика лунала й у
лися сприятливіші умови для розвитку національної культу¬ творчості прозаїків Еліна Пеліна (Д. І в а н о в а ) , А. Страшимиро-
ри. З цією метою був р о з р о б л е н и й і с х в а л е н и й у р я д о м цілий ва, поетів Ц. Бакалова, Д. Полякова та і н . Гостросатиричний
к о м п л е к с п р о г р а м . Д у ж е б а г а т о д л я п о с т у п у б о л г а р с ь к о ї куль¬ характер мали фейлетони й оповідання публіциста Г. Кірко¬
тури з р о б и л и керівники Департаменту (міністерства) народ¬ ва — о с н о в о п о л о ж н и к а болгарської пролетарської літератури.
ної освіти М. Дринов, К. Велтков, І. Шишманов. Особливо Успіхи в літературі позначилися й на розвиткові теат¬
а к т и в н у д і я л ь н і с т ь м і н і с т е р с т в о п р о в а д и л о в с е р е д и н і 9 0 - х ро¬ рального мистецтва. У 1892 р . в Софії засновано драматичну
ків X I X ст. і в 1 9 0 3 - 1 9 0 6 рр. трупу "Сльози і сміх". У 1904- р . її перетворено у Народний
Бурхливе п і д н е с е н н я п е р е ж и в а л а н а р о д н а освіта. За п е р ш і театр. Провідними акторами трупи і т е а т р у б у л и А. Будевсь-
30 р о к і в н е з а л е ж н о с т і потроїлася кількість шкіл і більш як у ка, А. Кірчев та ін. Тут ставилися п'єси як національних
5 разів зросла кількість ш к о л я р і в . До 1910 р . з а р і в н е м пись¬ (І. В а з о в , П. Я в о р о в ) , т а к і з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х та р о с і й с ь к и х
менності ( б і л ь ш я к 4 0 % д і т е й , в і к о м від с е м и р о к і в , н а селі й авторів.
66 % у м і с т і ) Болгарія впевнено випереджала інші балканські Певні зміни відбулися й у царині музичного мистецтва.
країни. У Болгарії видавалося 100 ж у р н а л і в і 2 0 0 газет. Так, на початку XX ст. з ' я в и л и с я перші національні опери
Одним із ц е н т р і в національної культури й освіти став Со¬ ("Бідна" Е. Манолова, "Борислав" Г. Анастасова-Маестро).
фійський університет (у 1888-1904 рр. — Софійська вища шко¬ П е р ш и м б о л г а р с ь к и м н а ц і о н а л ь н и м д и р и г е н т о м і а в т о р о м пер¬
ла), іншим — заснована в 1911 р. Болгарська Академія наук. ших болгарських романів б у в Д. Христов.
Н е з в а ж а ю ч и на проблему висококваліфікованих кадрів, поряд Розвивалося образотворче мистецтво. Хоча перші приват¬
з іноземцями серед учених університету й академії працювало ні художні школи відкрили маляри-іноземці, вже у 1896 р.
багато відомих болгарських дослідників: етнограф і літерату­ виникла Державна школа живопису. Визнаними майстрами
рознавець / . Шишманов, г е о л о г Г. Златарський, м е д і є в і с т В. Зла- болгарського образотворчого м и с т е ц т в а в в а ж а ю т ь с я А. Мітов
тарський, який нарівні з М. Дриновим вважається одним із ("Ринок у Софії"), /. Ангелов ("Град", "Жнива"), Я. Вешин
о с н о в о п о л о ж н и к і в нової болгарської історіографії. Розвиткові ("Орач", "Гайдуки") та ін. Ч и м а л о болгарських художників,
б о л г а р с ь к о ї н а у к и та освіти с п р и я л и й п р о ф е с о р и , які п р и б у л и с к у л ь п т о р і в , а р х і т е к т о р і в о б ' є д н а л и с я в 1903 р . у т в о р ч е това¬
д о Б о л г а р і ї з і н ш и х к р а ї н ( р о с і й с ь к и й б і о ф і з и к П. І. Бахметьєв, риство " Сучасне мистецтво".
а в т о р п е р ш о ї з а г а л ь н о ї і с т о р і ї Б о л г а р і ї К. Іречек та і н . ) . В архітектурі н а й з н а ч н і ш і з д о б у т к и п е р ш и х д е с я т и л і т ь не¬
Активно розвивалася й тогочасна болгарська література. залежності пов'язані здебільшого з діяльністю іноземців. Се¬
У перші десятиліття після в и з в о л е н н я в ній переважала тема ред підготовлених н и м и болгарських архітекторів виділялися
б о р о т ь б и п р о т и о с м а н с ь к о г о п а н у в а н н я . Н а й п о в н і ш е в о н а ви¬ П. Мамчилов, Г. Овчаров, Б. Капітанов та і н ш і . Найпомітні¬
світлена у творах класика болгарської літератури І. Базова шими пам'ятками архітектури того часу є будови Народного
(1850-1921): ц и к л п о е м " Е п о п е я забутих", р о м а н "Під я р м о м " , т е а т р у , Н а р о д н и х з б о р і в , С и н о д а л ь н о ї п а л а т и , С о б о р у С в . Оле¬
повість "Знедолені". Історичні сюжети домінували також у ксандра Невського (Софія), Мавзолей російських вогнів —
творчості К. В е л и ч к о в а , раннього П. Славейкова та і н . учасникш війни 1877—1878 р р . ( П л е в н а ) , ц е р к в а н а Шипкин-
У міру з а г о с т р е н н я внутрішньополітичної б о р о т ь б и т а со¬ ському перевалі тощо.
ц і а л ь н и х с у п е р е ч н о с т е й в с у с п і л ь с т в і з а з н а є з м і н т е м а т и к а ба¬
гатьох літературних творів. Поступово формується радикаль¬
н и й н а п р я м у н а ц і о н а л ь н і й л і т е р а т у р і . Й о г о п р е д с т а в н и к и го¬ РЕКОМЕНДОВАНА В с е м и р н а я и с т о р и я : В 2 4 т. М и н с к , 1996.
стро реагували на злобу д н я , правдиво зображували вже не ЛІТЕРАТУРА Т. 17, 18, 19.
і с т о р и ч н у м и н у в ш и н у , а с о ц і а л ь н і к о н т р а с т и с у ч а с н о с т і . Особ¬ Жебокрщкий В. А. Б о л г а р и я во в р е м я Бал­
ливе місце серед них посідає великий письменник-реаліст к а н с к и х в о й н 1 9 1 2 — 1 9 1 3 гг. К и е в , 1 9 6 1 .

512 33 — 3-2764 513

И с т о р и я Б о л г а р и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 5 4 . Т. 1.
Косев Д. Краткая и с т о р и я Б о л г а р и и . С о ф и я ,
1963.
Косик В.И. Русская политика в Болгарии,
1 8 7 9 - 1 8 8 6 . Москва, 1991. Лекція
Косик В.И. В р е м я разрыва. П о л и т и к а Р о с ­
сии в болгарском в о п р о с е , 1 8 8 6 — 1 8 9 4 . Мос¬
ква, 1 9 9 3 .
Краткая и с т о р и я Б о л г а р и и : С д р е в н е й ш и х СЕРБИ ПІД ВЛАДОЮ ОСМАНІВ
времен д о н а ш и х д н е й . М о с к в а , 1987.
Писарев Ю. А. В е л и к и е д е р ж а в ы и Балканы
ТА ГАБСБУРПВ ( Х М - Х Ш ст.)
н а к а н у н е П е р в о й м и р о в о й войны. Москва,
1985.
Погодин А. Л. И с т о р и я Болгарии. Санкт- • С е р б и у складі Угорської корони
Петербург, 1909. * С е р б и під о с м а н с ь к о ю в л а д о ю .
Улунян А. А. Р о с с и я и о с в о б о ж д е н и е Болга­ П е р е с е л е н н я 1 6 9 0 р.
рии от т у р е ц к о г о ига. М о с к в а , 1994. * С е р б и в Габсбурзькій м о н а р х і ї
Яровий В. І. І с т о р і я з а х і д н и х та п і в д е н н и х • С е р б с ь к а культура
с л о в ' я н у XX ст. К и ї в , 1996.

СЕРБИ У СКЛАДІ XVI ст. сербський народ зустрів роз 'єдна-

УГОРСЬКОЇ ним і пригнобленим. Втрата державності
КОРОНИ стала сумною реальністю. Єдиним спо¬
гадом про часи недавньої слави залиша¬
лася Сербська деспотовина на території У г о р щ и н и (в області
С р е м ) , я к а , щ о п р а в д а , п р о т я г о м усього періоду свого існуван¬
ня являла яскравий приклад квазідержавного утворення.
Від другої половини XV ст. дедалі більшого розмаху набуває
міграція сербського населення з півдня на північ та північний
захід: з теренів, загарбаних османами, на землі, які ще залиши­
лися вільними від турецької присутності (Далмація, Хорватія,
Славонія, Срем, Бачка, Банат, Ердель, Валахія та ін.).
С е р б и , щ о о п и н и л и с я під в л а д о ю О с м а н с ь к о ї імперії, ма¬
с о в о п р и й м а л и і с л а м ; о с о б л и в у а к т и в н і с т ь у ц ь о м у п л а н і ви¬
являли жителі Боснії, п р и ч о м у я к п р о с т и й л ю д , т а к і пред¬
ставники знатних родш. Можливо, далася взнаки тривала при­
хильність до богомильства. Змінюючи віру, населення
загарбаних турками областей прагнуло я к н а й к р а щ е присто¬
суватися до нових п о л і т и ч н и х і побутових умов, порятувати
себе та свої сім'ї. А т и м ч а с о м р е л і г і й н и й ч и н н и к об'єктивно
н і с із с о б о ю к а р д и н а л ь н у з м і н у ц и в і л і з а ц і й н о ї належності.
X V I ст. р о з п о ч и н а є т ь с я д л я с е р б і в з у ч а с т і в нескінченних
війнах, у я к и х в о н и з а х и щ а л и чужі і н т е р е с и й в и с т у п а л и ма¬
ріонетками в руках з н а ч н о потужніших сил. Попервах чи не
основною рушійною силою, що спонукала сербів братися до му д е р ж а в н і кордони на п і в н о ч і та сході р о з ш и р ю в а л и с я в
зброї й п р и є д н у в а т и с я до тих є в р о п е й с ь к и х володарів, котрі о с н о в н о м у за р а х у н о к о б л а с т е й , т р а д и ц і й н о заселених серб¬
чинили опір туркам, була х р и с т и я н с ь к а с о л і д а р н і с т ь : бажан¬ ськими племенами, тобто збільшення території держави у
ня допомогти " с в о ї м " — х р и с т и я н а м — у б о р о т ь б і п р о т и "чу¬ п р и н ц и п і з б і г а л о с я із з о н о ю п р о ж и в а н н я сербського етносу.
жих" — мусульман. Оскільки ж від с а м о г о початку століття З п о я в о ю н а Б а л к а н а х о с м а н і в (XIV ст.) с е р б и д о с и т ь швид¬
в о є н н а активність О с м а н с ь к о ї імперії спрямовувалася голов¬ ко покинули захоплену колись південну частину півострова,
н и м чином проти Угорщини, серби цілком природно опини¬ рухаючись — причому дедалі масовіше й активніше — н а за¬
л и с я на боці мадярського короля. х і д (у Б о с н і ю ) , п і в д е н н и й з а х і д (у Д а л м а ц і ю ) т а п і в н і ч ( в У г о р ¬
Під час угорсько-турецької війни 1501-1502 рр. сміливи­ щину). Переселення сербів на нові землі супроводжувалося
ми й н е о р д и н а р н и м и діями відзначився сербський деспот Йо- е м і г р а ц і є ю з н и х — т а к о ж у б а ж а н н і з а х и с т и т и с я від о с м а н с ь ¬
ван Бранкович. П і с л я к і л ь к о х д о с и т ь у с п і ш н и х з б р о й н и х ак¬ кої загрози — католицької людності, я к а тут п р о ж и в а л а . Це
ц і й н а т е р и т о р і ї Сербії та Б о с н і ї він н а в і т ь п л а н у в а в організу¬ призвело врешті-решт до істотних змін у національно-
вати серйозніший опір туркам, але несподівано помер п л е м і н н і й структурі н а заході та п і в д е н н о м у заході Балкансь-
наприкінці 1502 р . Й о в а н у в і й ш о в д о і с т о р і ї с в о г о н а р о д у як кого півострова.
я с к р а в и й а в а н т ю р и с т , ч и я д і я л ь н і с т ь н е м а л а о с о б л и в о г о зна¬ У таких містах на узбережжі Адріатичного моря, я к Дуб¬
ч е н н я для спільної справи. Після нього не з а л и ш и л о с я сина, ровник, Котор, Будва, Б а р та і н ш и х з того часу є яскраво
в н а с л і д о к чого д е с п о т о м став п р е д с т а в н и к і н ш о г о роду — Іва- вираженим, а інколи й переважає над сербами інонаціональ¬
ніш Бериславич. ний елемент. Водночас здебільшого сербськими стають ко¬
Доля Сербської деспотовини складалася драматично: деспо­ л и ш н і угорські області Бачка, Банат, Срем. Значні сербські
ти змінювали один одного, з кожним днем утрачаючи навіть ті колонії з'являються в Хорватії (Ліка, Центральна Славонія
незначні права, що мали. Коли останній сербський деспот — т о щ о ) та Боснії (міста Б а н я - Л у к а , Я й ц е з о к о л и ц я м и та ін.).
П а в л е Б а к и ч — о д е р ж а в 20 в е р е с н я 1537 р . д е с п о т с ь к и й титул
від а в с т р і й с ь к о г о короля Фердінанда І, то с в о ї в о л о д і н н я — СЕРБІЯ ПІД На думку деяких дослідників, XVI ст.
деспотовину — йому ще треба було визволити з-під влади ОСМАНСЬКОЮ виявилося для сербського народу важ¬
турків. Бакич загинув у бою 9 жовтня того ж року. З його ВЛАДОЮ. ким, проте не т а к и м ж а х л и в и м , як по¬
смертю закінчилася історія середньовічної сербської державнос­ ПЕРЕСЕЛЕННЯ п е р е д н є . У XV ст. т е р е н и Сербії перма¬
ті, яку, нехай тільки номінально, продовжувала деспотовина. 1690 р . н е н т н о виступали як арена бойових дій,
Унаслідок остаточної ліквідації сербської деспотовини, а ними за ц е й час п р о й ш л и два десятки
разом з нею й останнього легітимного державного утворення, армій чисельністю від к і л ь к о х д е с я т к і в д о с о т е н ь т и с я ч чоло¬
є д и н о г о д л я всіх сербів, у 30—50-ті р о к и XVI ст. руйнується в і к , а XVI ст. б у л о в і д н о с н о м и р н и м ; у X V ст. н а с е л е н н я Сер¬

монолітність нації. Окремі групи людності з різних областей, бії г и н у л о , а м а т е р і а л ь н і ц і н н о с т і р о з к р а д а л и с я й з н и щ у в а л и ¬

с я , тоді я к у X V I ст. с е р б и в і д ч у в а л и " т і л ь к и " с о ц і а л ь н е , наці¬
з а с е л е н и х с е р б а м и , п о ч и н а ю т ь д і я т и с а м о т у ж к и , ч а с т о б е з ура¬
о н а л ь н е та релігійне г н о б л е н н я ; н а р е ш т і , п с и х о л о г і ч н о людям
х у в а н н я й у с в і д о м л е н н я с п і л ь н и х н а ц і о н а л ь н и х і н т е р е с і в і стра¬
стало л е г ш е , бо в о н и зрозуміли ситуацію і п о ч а л и з в и к а т и до
тегічної мети. Б о р о т ь б а п р о т и турків т р и в а л а , але не у в и г л я д і
н о в и х у м о в ж и т т я , н а в і д м і н у від X V с т . , к о л и б і л ь ш і с т ь із н и х
м а с о в о г о н а р о д н о г о руху, я к це було р а н і ш е , а у ф о р м і роз¬
не могла пристосуватися до трагічних зовнішніх обставин свого
бійницьких нападів четників і ускоків. Водночас більшість
існування.
н а с е л е н н я о б и р а є д л я с е б е о д и н із д в о х о с н о в н и х ш л я х і в : або
п е р е х о д и т ь на бік н о в и х в о л о д а р і в , або п о к и д а є рідні т е р е н и , Життя сербів, які залишилися на землях, загарбаних османа­
емігруючи на інші землі. ми, постійно погіршувалося. В Османській імперії християнсь¬
У середні віки, на етапі с т а н о в л е н н я й утвердження серб¬ ке н а с е л е н н я — "райя" — було п о з б а в л е н е будь-яких прав;

ської державності, розселення сербського етносу ("сербська усі м у с у л ь м а н и , незалежно від ї х н ь о г о майнового стану чи
посади, були з в е р х н и к а м и н а д х р и с т и я н а м и . Т у р к и не заби¬
е к с п а н с і я " , як н а з и в а є ц е й п р о ц е с В. Ч о р о в и ч ) відбувалося в
рали землі в жителів з а в о й о в а н и х т е р и т о р і й у свою власність,
трьох н а п р я м а х : п і в н і ч н о м у , східному та п і в д е н н о м у . П р и ц ь о -

516 517
а обкладали людність підкорених країн обов'язковими подат¬ Сербська православна церква на історичних сербських тере­
ками, щ о с п л а ч у в а л и с ь як султанові (харач або харадж), так і нах, що перебували під владою Османської імперії, також опи­
всім і н ш и м п о с а д о в и м о с о б а м т у р е ц ь к о ї а д м і н і с т р а ц і ї . З а не¬ нилася в надзвичайно складних умовах. Вона, як і сербська дер­
сплату харача навіть продавали в рабство. І якщо спочатку жава, пережила занепад, але — на відміну від державної органі­
місцева турецька адміністрація стежила за т и м , щоб побори зації — досить швидко відродилася.
відповідали реальним можливостям райї, намагалася забез¬ Д о л я Сербської патріархії після смерті патріарха А р с е н і я II
п е ч и т и о с о б и с т у свободу й з а х и щ а т и м а й н о х р и с т и я н , то вже (1450-ті р о к и ) залишається невідомою. Стверджувати, що ос-
з с е р е д и н и XVI ст., к о л и к р и з о в і я в и щ а в О т т о м а н с ь к і й Порті мани ліквідували патріархію, навряд чи к о р е к т н о , оскільки
зростають, про це д о в о д и т ь с я забути. вони не р о б и л и подібного на і н ш и х загарбаних землях. Разом
Територія О с м а н с ь к о ї імперії поділялася на п а ш а л и к и , які, з тим н а с т у п н и к а у Арсенія не, було.
у свою чергу, складалися з нахій. Пашаликом керував паша. Патріархію відновлено в 1557р. за активного сприяння Ме-
Збирання податків входило до його компетенції, він само¬ хмед-паші Соколовича, серба з Герцеговини, забраного свого ча¬
стійно визначав, скільки має сплатити та чи інша нахія, і су в яничари, який дослужився до найвищих державних посад.
призначав спеціального чиновника — муселіма, відповідаль¬ Новим сербським патріархом став брат М е х м е д - п а ш і — Ма-
н о г о за в ч а с н е й п о в н е в и к о н а н н я поставленого завдання. У карій, я к и й з перших днів патріаршества спрямував с в о ї зу¬
межах нахії п о д а т о к розподілявся по селах (цим займалися с и л л я н а з м і ц н е н н я ц е р к о в н о ї о р г а н і з а ц і ї т а п о с и л е н н я ї ї зна¬
у п р а в и т е л і н а х і й — к н я з і ) , а в с а м о м у селі — п о хатах і д у ш а х чення в житті народу.
(це було о б о в ' я з к о м сільського голови — кмета). Внесок патріархії у справу об'єднання сербів і збереження
Із з і б р а н и х п о д а т к і в п а ш а в и с и л а в с у л т а н о в і х а р а ч , платив їхнього національного єства був надзвичайно вагомий. Послі¬
ч и н о в н и к а м усіх р і в н і в , в и д а в а в у т р и м а н н я в о я к а м турецької довними й добре продуманими діями Макарій, за підтримки
р е г у л я р н о ї а р м і ї — я н и ч а р а м , а т а к о ж з а б е з п е ч у в а в в л а с н і по¬ брата, п о в е р н у в під ю р и с д и к ц і ю о н о в л е н о ї С е р б с ь к о ї право¬
треби. Щ о б р о з р а х у в а т и с я з п а ш е ю , м о ж н а було відпрацюва¬ славної церкви ті з е м л і , що були в т р а ч е н і за час вимушеної
ти на нього по сто днів на рік, віддати частину врожаю та п е р е р в и в її ф у н к ц і о н у в а н н і , а т а к о ж п о ш и р и в свій в п л и в на
вигадуваної худоби або сплатити грішми. нові території, заселені сербським етносом. У такий спосіб
К р і м х а р а ч а та п о д а т к і в , щ о їх з б и р а л и за д о р у ч е н н я м па¬ уперше в історії сербів відбулося о б ' є д н а н н я всього народу в
ші, райя мала віддавати частину натурального продукту або рамках однієї офіційної інституції, що значною мірою спри¬
г р о ш е й н а у т р и м а н н я с в о г о б е з п о с е р е д н ь о г о п а н а — спахії, а я л о з а б е з п е ч е н н ю є д н о с т і н а ц і о н а л ь н о г о р о з в и т к у за у м о в тим¬
також на оплату послуг судді — кадії. Кадія репрезентував часової відсутності власної державності.
релігійні к о л а й не п р и з н а ч а в с я , а к у п у в а в с в о ю п о с а д у в тій Патріархія існувала до 1766р., коли за рішенням османсько¬
чи іншій нахії в ш е й х - і л ь - і с л а м а (одного з вищих представ¬ го уряду її було ліквідовано, а церковні інституції підпорядко¬
ників мусульманської ієрархії) в Стамбулі. вано патріархові К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о м у . С е р б с ь к и х право¬
П о д а т к о в и й т я г а р був д л я с е р б с ь к и х с е л я н (серби під осман¬ с л а в н и х і є р а р х і в у с у в а л и від с п р а в , з м і н ю ю ч и н а греків.
ською зверхністю жили з д е б і л ь ш о г о в селах, тоді як т у р к и — Сербська церква виявляла в цю пору н е а б и я к и й лібералізм
в містах) д о с и т ь в а ж к и м , але з н а ч н о в а ж ч и м д л я райї був "по¬ у ставленні до н а р о д н и х звичаїв, що п о х о д и л и з я з и ч н и ц ь к и х
даток к р о в ' ю " — о б о в ' я з о к ч а с від ч а с у в і д д а в а т и т у р к а м для часів. Ця обставина дала змогу забезпечити ще т і с н і ш и й зв'я¬
яничарського війська своїх дітей. з о к ц е р к в и і н а р о д у , п о с и л и т и її в п л и в н а п р о с т и й люд.
Становище райї в Османській імперії погіршується з XVII ст., На сербських землях, що опинилися під османською зверхніс¬
коли розпочався занепад Туреччини, а в системі аграрних відно­ тю, не припинялася боротьба проти загарбників. За нових істо¬
син сталися істотні зрушення, пов 'язані з перерозподілом влас­ р и ч н и х умов ця боротьба вже не мала характеру м а с о в и х на¬
ності на землю на користь нової соціальної верстви — читлук- р о д н и х рухів, п е р е т в о р и в ш и с ь н а з м а г а н н я п о о д и н о к и х осо¬
сахібій. Читлук-сахібії поступово позбавляли сербських селян б и с т о с т е й , я к и х стали н а з и в а т и г а й д у к а м и та ускоками.
м а й н о в и х та і н ш и х п р а в , з а с н о в у ю ч и власні в е л и к і господар¬ Діючи невеликими загонами {четами) по двадцять-тридцять
ства, які р а й я о б р о б л я л а на умовах панщини. чоловік під п р о в о д о м ватажка (харамбаші), г а й д у к и та ускоки

518 519
завдавали османам чималої шкоди, чим привертали до себе УХУПст. тривав процес зубожіння основної маси сербсько­
увагу й с и м п а т і ї п р о с т и х л ю д е й . Н е з в а ж а ю ч и на те, що гайду­ го населення, загострилися міжконфесійні суперечності, дедалі
к и та у с к о к и в о с н о в н о м у ч и н и л и р о з б о ї , в о н и д о с и т ь часто більше ускладнювались умови існування та розвитку духовної
виступали в ролі н а р о д н и х захисників, задовольняючи, крім культури.
іншого, потребу християнської людності в помсті загарбни¬ Опинившись у фокусі одразу двох потужних релігійних екс­
к а м . Н а р о д с к л а д а в п і с н і п р о їхні п о д в и г и н е м е н ш поетично пансій — ісламської та католицької, — православна людність
й с х в и л ь о в а н о , ніж про п о д в и г и героїв д а в н и н и М а р к а Коро­ Османської імперії шукала підтримки в Росії. Зв'язки сербів і
л е в и ч а та братів Юговичів. росіян у різних сферах матеріального й особливо духовного
К о л и турки з а г а р б а л и Г е р ц е г о в и н у , де з о с е р е д ж у в а л о с я чи життя в цей час з н а ч н о активізувалися. Провідну роль у цих
не н а й б і л ь ш е у с к о ц ь к и х загонів, у с к о к и відступили в Далма­ зв'язках відігравала церква. До Росії виїздять збирати кошти
цію й п р о д о в ж и л и боротьбу. С п о ч а т к у їхнім н е о ф і ц і й н и м цен­ на у т р и м а н н я монастирів ченці з різних сербських областей;
тром стало місто К л і с , а від 1537 р . — С е н ь . З г о д о м ускоків туди ж в и р у ш а ю т ь ц е р к о в н і і є р а р х и ; з Росії та У к р а ї н и при¬
прийняли н а а в с т р і й с ь к у в і й с ь к о в у с л у ж б у , д е їх в и к о р и с т о ¬ возять до сербів і к о н и і релігійну літературу.
вували не тільки п р о т и о с м а н і в , а й п р о т и і н ш о г о суперника Нове піднесення антиосманських настроїв на сербських
Австрії в регіоні — Венеції. з е м л я х в і д б у в а є т ь с я н а п р и к і н ц і X V I I ст. у з в ' я з к у з п о р а з к о ю
Наприкінці XVI ст. зазнала змін стратегія європейських дер­ о с м а н і в у б и т в і п і д В і д н е м у 1683 р . П і с л я ц і є ї п о д і ї п р и п и н я ­
жав у їхній боротьбі проти Османської імперії. Відтепер визна­ ю т ь с я їхні н а с т у п а л ь н і о п е р а ц і ї у Є в р о п і , й П о р т а , остаточно
ється необхідність залучити до цієї боротьби не тільки захід­ втративши ініціативу та військову перевагу, переходить від
но-, а й східноєвропейські країни (передусім Росію і Польщу) та наступу до о б о р о н и . З цього моменту вона змагається не за
народи, які перебували під зверхністю Порти. Повстання "ту­ розширення своїх європейських володінь, а за збереження
рецьких " християн стали розглядатися як важлива складова теренів, загарбаних у попередній час.
загальної діяльності з витіснення турків із Європи. Австрія, я к а відтепер відігравала провідну роль у протисто­
Під впливом нового спалаху антитурецької активності в янні християнського світу і О с м а н с ь к о ї імперії, стала голов¬
Європі на межі Х У І - Х У І І ст. с е р б и н а з а г а р б а н и х османами ною силою нового антиосманського с о ю з у є в р о п е й с ь к и х дер¬
територіях відмовляються коритися новим володарям. Після жав {Священноїліги), до складу якого ввійшли Римська курія,
знищення турками мощей Св. Сави (1594), котрі вважалися Польща т а Венеція. Ліга р о з п о ч а л а в о є н н і операції п р о т и осма­
о д н і є ю з н а й з н а ч н і ш и х с е р б с ь к и х п р а в о с л а в н и х с в я т и н ь , агіта¬ нів в різних напрямах. Ц і дії а к т и в н о підтримувало сербське
ція ряду західних д е р ж а в , спрямована на підбурювання сер¬ н а с е л е н н я всіх з е м е л ь у з д о в ж а в с т р ш с ь к о - о с м а н с ь к о г о та ве­
бів П о р т и до п о в с т а н н я , п о ч а л а д а в а т и щ е к р а щ і п л о д и . Прак¬ неціансько-османського кордонів: у Далмації, Ліці, Герцего­
т и ч н о п о всіх с е р б с ь к и х з е м л я х п р о к о т и л а с я х в и л я антитурець- вині, Чорногорії. Вагомий внесок у спільну боротьбу західних
ких виступів, з а х о п и в ш и й Албанію. Повстання підтримувала с о ю з н и к і в і х р и с т и я н П о р т и з р о б и л и г а й д у к и та у с к о к и , поміж
Сербська православна церква, а п р а в о с л а в н і і є р а р х и в окре¬ яких особливо відзначилися в цей час Байо Пивлянин, Ілія Ян-
мих випадках навіть очолювали п о в с т а н ц і в . А к т и в н у участь у кович, Стоян Янкович та ш . Народний рух за в и з в о л е н н я під­
б о р о т ь б і б р а л и г а й д у к и та у с к о к и : п е р ш і , о б ' є д н а в ш и зусилля тримала Сербська православна церква і її патріарх Арсеній III.
багатьох загонів, у 1595 р. зайняли Софію; другі в 1596 р. Успіхи австрійської армії протягом 1686-1689 рр., коли
визволили від о с м а н і в Кліс. було в и з в о л е н о Будапешт, Петроварадин, Белград і завдано
Пожвавлення національно-визвольного руху в сербських п о р а з о к о с м а н а м у к і л ь к о х б и т в а х , н а д и х н у л и с е р б і в . Д о по¬
землях тривало майже двадцять років і набуло загальнона¬ в с т а н н я п р и є д н а л и с я ж и т е л і т е р и т о р і й н а п і в д е н ь від С а в и і
родного розмаху, х о ч а б і л ь ш і с т ь з б р о й н и х в и с т у п і в м а л и ло¬ Д у н а ю . З а г а л ь н а к і л ь к і с т ь с е р б і в і а л б а н ц і в у а в с т р і й с ь к і й ар¬
кальний характер. Активність християн Османської імперії мії, к о т р а в о с е н и 1689 р . д і я л а н а п і в д е н н о м у н а п р я м і , захо¬
знижується лише в д р у г о м у д е с я т и р і ч ч і XVII ст., к о л и остан¬ пивши міста Скопле, Качаник, Печ, Призрен, становила
ні надії н а о б і ц я н у д о п о м о г у із Заходу з м і н и л и с я н а глибоке 20 т и с . ч о л о в і к . На підступах до П р и з р е н а австрійців підтри­
розчарування. мав іще один в е л и к и й загін у 6 тис. вояків.

520 521
 Незабаром сербських повстанців очолив патріарх Арсеній, д о г о в о р о м П о р т а з а л и ш а л а за с о б о ю Б а н а т і П і в д е н н и й Срем;
який н а п е р ш и х п о р а х п і д т р и м у в а в д о с и т ь т і с н і з в ' я з к и з Ве¬ північні райони Срему, С л а в о н і ю та землі н а п і в д н і У г о р щ и ­
нецією й у своїх п л а н а х о р і є н т у в а в с я на неї. Австрійці вису¬ ни одержала Австрія. Вся Сербія, територію якої османи знову
нули на роль в а т а ж к а Джурджа Бранковта. У Відні його ви¬ захопили восени 1690р., підпадала під зверхність султана.
з н а л и п р я м и м н а щ а д к о м с т а р о д а в н ь о г о р о д у Б р а н к о в и ч і в , на¬ Більшість сербів, які брали участь у п е р е с е л е н н і на чолі з
дали різних пільг і титулів і відправили як спеціального п а т р і а р х о м А р с е н і є м I I I , п і с л я п е р е р о з п о д і л у в о л о д і н ь за К а р -
п р е д с т а в н и к а Австрії до Сербії. Д ж у р д ж е Бранкович м а в за¬ ловацьким договором опинилися під Австрією. Вони оста­
к л и к а т и н а р о д д о п о в с т а н н я й с п р и я т и п о ш и р е н н ю с е р е д сло¬ точно зрозуміли, що про ш в и д к е п о в е р н е н н я до рідних країв
в ' я н О с м а н с ь к о ї імперії п р о а в с т р і й с ь к и х настроїв. Я к и й с ь час м о ж н а тільки мріяти, отже треба п р и с т о с о в у в а т и с я до нових
Б р а н к о в и ч н а в і т ь п л е к а в н а д і ї н а с т в о р е н н я н е з а л е ж н о ї серб¬ умов життя. Оскільки Відень був з а і н т е р е с о в а н и й в сербсь¬
ської держави, але й о г о з а а р е ш т у в а л и австрійці. ких переселенцях, на яких мав намір спиратися в майбутній
У грудні 1689 р . т у р к и п е р е х о п и л и і н і ц і а т и в у й п е р е й ш л и в боротьбі проти османів, сербські лідери під п р о в о д о м патрі¬
контрнаступ. Австрія, котра незадовго перед тим вступила у арха без о с о б л и в и х з у с и л ь і у с к л а д н е н ь о д е р ж а л и , від імпера¬
війну з Ф р а н ц і є ю , виявилася неспроможною посилити свій тора Леопольда документи про надання з н а ч н и х пільг і до­
експедиційний корпус на Балканах. Під н а т и с к о м реоргані¬ сить ш и р о к и х прав (першими такими документами є імпе­
зованого османського війська, очолюваного новим головно¬ раторські "дипломи" від 11 серпня та 1 грудня 1690 р.).
командувачем — великим візиром Мустафою Чуприличем, Ситуацію, щоправда, ускладнював потужний опір угорської
австрійці відступили в напрямі Ніш — Новий Пазар. та х о р в а т с ь к о ї м і с ц е в о ї а д м і н і с т р а ц і ї , а також людності, яка
Ситуація, в якій о п и н и л и с я у зв'язку з цим серби, зокрема традиційно проживала на землях, виділених тепер сербам
й патріарх Арсеній, інші сербські релігійні та світські діячі, для поселення. Все ц е з а в а ж а л о п о в н о ц і н н і й реалізації ни¬
була в к р а й н е б е з п е ч н о ю . Участь в антитурецькому повстанні ми набутих пільг і п р а в .
та д о п о м о г а а в с т р і й ц я м робили їх в о ч а х о с м а н і в злочинця¬
ми, й чекати на п о м и л у в а н н я за ц е й з л о ч и н не доводилося. СЕРБИ Після закінчення австрійсько-турецької
Виходячи з цього патріарх прийняв у 1690 р. рішення, що мало В ГАБСБУРЗЬКІЙ війни для сербів під Габсбургами розпочи-
далекосяжні наслідки для значної частини сербського етносу: МОНАРХІЇ нається складний період пристосування до
піти з місць свого постійного проживання разом з австрійським нового середовища, сповнений страждань,
військом, що відступало. Точну кількість вимушених пересе¬ поневірянь, важкої й тривалої боротьби за збереження націо¬
ленців визначити неможливо через брак відповідних доку¬ нальної ідентичності та віри. Угорська сторона не визнавала
ментів, проте відомо, що йдеться про кілька десятків тисяч з а к о н н о с т і п і л ь г , щ о їх с е р б и о д е р ж а л и в і д і м п е р а т о р а , оскільки
осіб. ці пільги п р я м о зачіпали інтереси мадярської верхівки. Всі¬
Н а с е л е н н я й священнослужителі, які залишилися, повною ляко перешкоджали здійсненню наданих сербам прав органи
м і р о ю відчули н а собі гнів о с м а н і в , я к і з р у й н у в а л и й пограбу¬ місцевого самоврядування Хорватії. Дедалі більшого розмаху
вали патріархію Сербської православної церкви і монастирі набував антагонізм економічного й побутового характеру між
(Дечани, Мілешеву, Сопочани, Раваницю, Студеницютощо), сербами і угорцями та хорватами. Останні раптом відчули кон¬
захопили в п о л о н і забрали в рабство здатних до роботи, зни¬ к у р е н ц і ю п р и б у л ь ц і в п р а к т и ч н о в усіх с ф е р а х ж и т т я . Ц е й ан­
щ и л и старих і дітей. П о щ а д и не було н і к о м у , й л ю д и рятува¬ тагонізм посилювався й ускладнювався м і ж к о н ф е с і й н и м про­
л и с ь , у т і к а ю ч и в г о р и й л і с и . Ч и м а л о з н и х п о м е р л о від голо¬ тистоянням "старого" і"нового" населення:католицькапро¬
ду та х в о р о б . Землі, які свого часу становили серцевину серед­ паганда в с е р е д о в и щ і п р а в о с л а в н и х сербів п р о в о д и л а с я й до
ньовічної сербської держави, з якими пов 'язано багато славних переселення 1690 р . , а л е т е п е р в о н а б у л а з н а ч н о агресивні¬
сторінок сербської історії, спорожніли. Замість сербської люд­ шою.
ності їх почали заселяти албанці. Крім іншого, сербам у Австрії було д о з в о л е н о створити
Війна між Австрією і Портою завершилася п і д п и с а н н я м у самостійну ц е р к о в н у організацію на чолі з м и т р о п о л и т о м , яко¬
січні 1699 р . м и р н о г о договору в Карловцях. Згідно з цим го м а л и о б и р а т и н а своїх з і б р а н н я х — " с а б о р а х " — делеговані

522 523
 п р е д с т а в н и к и різних суспільних верств. Я к щ о врахувати зна¬ ську", пригноблену ч у ж и н ц я м и . У березні 1711 р . д о Ч о р н о ¬
чення церкви в житті сербського етносу, то н а я в н і с т ь такої горії, Герцеговини, Македонії і Албанії в и р у ш и л и російські
с т р у к т у р и ф а к т и ч н о о з н а ч а л а й д о з в і л н а п е в н у п о л і т и ч н у ді¬ емісари з ц а р с ь к и м и г р а м о т а м и , в я к и х м і с т и л и с я з а к л и к и до
яльність, щ о т а к о ж в и к л и к а л о різке н е в д о в о л е н н я серед угорців повстання проти османів ( о д н и м і з е м і с а р і в б у в Михайло Ми-
і хорватів. лорадович, представник відомого сербського роду з Герцего¬
У боротьбі за р е а л і з а ц і ю своїх п р а в і пільг "австрійські" вини, згодом він вступив на російську службу й переїхав до
с е р б и с п и р а л и с я т і л ь к и н а п і д т р и м к у п е в н и х д е р ж а в н и х і по¬ Росії). Заклики потрапили на добре підготовлений грунт: й
літичних кіл у Відні, я к і надавали таку підтримку, виходячи цього разу, і п р о т я г о м усього X V I I I ст. с е р б и та чорногорці
в и к л ю ч н о з в л а с н и х у я в л е н ь т а і н т е р е с і в . С е р б і в а к т и в н о під¬ неодноразово виступали зі з б р о є ю в р у к а х , п і д т р и м у ю ч и во¬
т р и м у в а л и в а в с т р і й с ь к і й с т о л и ц і , я к п р а в и л о , л и ш е т о д і , ко¬ єнні операції російської і австрійської армій у їхній боротьбі
ли треба було ч и н и т и опір туркам або ж к о л и загострювалися проти Отаманської імперії.
австрійсько-угорські відносини. Наприклад, під час угорсь¬ За Пожаревацькою мирною угодою, підписанням якої завер­
кого повстання на чолі з Ф. Ракоці 1703-1704 рр., коли ви¬ шилася австрійсько-турецька війна 1716—1718 рр., під зверх­
никла реальна небезпека переходу сербів н а бік повстанців, ність Австрії потрапили сербські землі на південь від Сави та
Відень ладен був о б і ц я т и їм усе що завгодно. Після деяких Дунаю. О д н а к надії х р и с т и я н цих теренів на п о л і п ш е н н я умов
вагань серби виступили проти мадярів і зробили вирішаль¬ ж и т т я не в и п р а в д а л и с я . Н о в и й г о с п о д а р в и я в и в с я н а в і т ь гір¬
н и й в н е с о к у перемогу австрійців над Ракоці. За це імператор ш и м за п о п е р е д н ь о г о , щ о відразу ж відчули на собі мешканці
трьома спеціальними "дипломами" (24 л ю т о г о , 7 серпня та цих територій. До соціально-економічного та національного
29 вересня 1706 р . ) підтвердив усі п і л ь г и , надані сербам у г н о б л е н н я д о д а л и с я п р о б л е м и , в и к л и к а н і а г р е с и в н о ю релігій¬
попередній час. ною пропагандою, спрямованою на витіснення православ'я
Важливою подією в житті сербів під владою Габсбургів ста­ католицтвом або на запровадження уніатства як перехідної
ло створення в 1702—1703 рр. Потисько-Помориського кордону ф о р м и до нього. Не випадково п р о т я г о м 1 7 1 8 — 1 7 3 9 р р . без¬
("границі") — специфічного за формою і статусом національно­ перервно тривало п е р е с е л е н н я сербів на землі, що залишали¬
го військового поселення, яке мало забезпечувати захист дер­ ся під зверхністю Порти.
жавного кордону Австрії від можливих нападів османів. Для сер¬ Коли Сава та Дунай знову стали кордоном між Османською
бів, які й стали захисниками кордону ("граничарами"), це і Габсбурзькою імперіями (за Белградським мирним договором
означало певне полегшення, оскільки військові поселення 1739 р.), становище сербів було майже однаково важким як на
в з д о в ж к о р д о н у п і д п о р я д к о в у в а л и с я н е м і с ц е в і й у г о р с ь к і й ад¬ лівому, так і на правому березі. Унаслідок дії н и з к и чинників,
міністрації, а В е р х о в н і й в і й с ь к о в і й раді у Відні. я к о б ' є к т и в н о г о т а к і с у б ' є к т и в н о г о х а р а к т е р у , ц і л к о м реаль¬
Наприкінці XVII — в першій третині XVIII ст. зміцнюються на загроза в и н и к л а для самого існування сербського народу.
зв 'язки сербів з Росією, які відтепер поступово поширюються не Надії на п о р я т у н о к і с а м о з б е р е ж е н н я ж и т е л і різних областей,
лише на релігійно-духовну, а й на державно-політичну сферу. З заселених сербами, пов'язували з р і з н и м и о б с т а в и н а м и : де¬
цього часу Росія знову бере участь у є в р о п е й с ь к о м у житті як х т о н а м а г а в с я м а к с и м а л ь н о в и к о р и с т о в у в а т и м о ж л и в о с т і ле¬
одна з великих держав. Від е п о х и П е т р а І в о н а все тісніше й гальної діяльності в межах наявного державно-політичного
т і с н і ш е п о в ' я з а н а у с в о є м у і с т о р и ч н о м у р о з в и т к у з д о л е ю сло¬ устрою, дехто ш у к а в щ а с т я в п о в с т а н н я х , дехто зосереджував
в ' я н с ь к о г о світу й н а с а м п е р е д — із с е р б а м и т а ч о р н о г о р ц я м и . зусилля на боротьбі за о б ' є д н а н н я всіх с п і в в і т ч и з н и к і в під
П і с л я п е р ш и х о с о б и с т и х к о н т а к т і в П е т р а І із с е р б с ь к и м и пред¬ п р а п о р о м тієї ч и і н ш о ї ідеї, д е х т о п р а г н у в п і д в и щ у в а т и рівень
ставниками (1698) Р о с і я с в і д о м о с п р я м о в у є свої д и п л о м а т и ч ¬ о с в і ч е н о с т і т а к у л ь т у р и . З ' я в и л и с я й п р и х и л ь н и к и н о в и х пе¬
ні зусилля на залучення сербів до спільної боротьби проти реселень — саме таким шляхом пішла досить велика група
султана. Це відбувається під д в о м а г о л о в н и м и гаслами: пра¬ с е р б і в п і д п р о в о д о м І. Х о р в а т а , І. Ш е в и ч а т а Р . Прерадовича,
вославна солідарність і слов'янська єдність. я к а в и р у ш и л а до Росії, з а с н у в а в ш и н а т е р и т о р і ї с у ч а с н и х Кіро¬
в о г р а д с ь к о ї та Л у г а н с ь к о ї о б л а с т е й У к р а ї н и с п е ц і а л ь н і війсь¬
У 1710 р . в М о с к в і з ' я в и л и с я п е р ш і п о с л а н ц і від сербів з
к о в і п о с е л е н н я Н о в у С е р б і ю та С л о в ' я н о - С е р б і ю (1751-1764).
Австрії, к о т р і п р о х а л и ц а р я Петра подбати про "землю серб-

524 525
 Кінець століття ознаменувався для "австрійських" сербів Моральна сила, д у ш е в н и й ліризм і трагічність долі серб¬
с т в о р е н н я м у 1787 р . с а м о с т і й н и х з б р о й н и х з а г о н і в сербських с ь к о г о н а р о д у п р о я в и л и с я в й о г о багатій та р і з н о б а р в н і й на¬
добровольців — "фрайкорів" — і якнайактивнішою участю у родній поезії. Саме зі з р а з к а м и такої поезії постали серби
війні Австрії проти Туреччини 1788-1791 рр., під час якої н а п р и к і н ц і X V I I I — н а п о ч а т к у X I X ст. п е р е д о ч и м а освіченої
особливо відзначився командир одного з фрайкорів Коча Ан- Європи. С е р б с ь к і н а р о д н і п і с н і з а в е д е н о п о д і л я т и н а д в і ве¬
джелкович. "Турецькі" серби, котрі також брали участь у вій­ л и к і г р у п и : е п і ч н і ( " ю н а ц ь к і " ) т а л і р и ч н і ( " ж і н о ч і " ) , щ о відріз¬
ні на боці австрійців, а після підписання чергової мирної угоди в нялися тематикою та художніми особливостями.
1791 р. знову опинилися сам на сам із помстою турків, зуміли Серед епічних пісень виділяються чотири ц и к л и : пісні про
скористатися процесом внутрішнього реформування Порти й події до п о я в и турків; пісні п р о д і я н н я п р а в и т е л і в з д и н а с т і ї
здобули початкову форму автономії в межах Белградського па- Н е м а н и ч і в ; пісні, присвячені боротьбі проти турків; нарешті,
шалика (1793). пісні нового часу. Л і р и ч н і пісні розкривають побут народу,
Проведення в Белградському пашалику реформ, спрямо¬ його менталітет.
ваних на поліпшення умов життя християнської людності, О д н і є ю з н а й к р а щ и х і н а й в і д о м і ш и х с е р б с ь к и х е п і ч н и х пі¬
передбачалося мирним договором 1791 р . Щ е о д и н і з п у н к т і в сень є "Хасанагиниця". її в 1774 р . о п у б л і к у в а в у с в о ї й праці
цього договору передбачав амністію всім сербам, котрі вою¬ " М а н д р і в к а п о Д а л м а ц і ї " А. Ф о р т і с . П р о т я г о м н а с т у п н и х п'ят¬
вали проти турків. Амністію дійсно проголошували фірмани десяти років " Х а с а н а г и н и ц ю " перекладено о с н о в н и м и євро¬
султана 1793-1794 рр., які також надавали ж и т е л я м пашали- пейськими мовами: німецькою (Гете, 1778 р . ) , англійською
ка певні майнові привілеї. Крім іншого, фірмани забороняли (В. С к о т т , 1779 р . ) , ф р а н ц у з ь к о ю (Ш. Нодьє, 1821 р . ) .
проживати в Белградському пашалику яничарам і дахіям, від Народна поезія стала важливою складовою у процесі ста­
яких серби небезпідставно чекали найбільших неприємностей. новлення та розвитку сербської писемної літератури. В XVI—
Унаслідок започаткованих реформ становище сербів по¬ X V I I I ст. ц ю л і т е р а т у р у з д е б і л ь ш о г о р е п р е з е н т у в а л и представ­
троху п о л і п ш у є т ь с я . Р о з м і р харачу було з м е н ш е н о , відроджу¬ ники так званої "слов 'яно-сербської школи ": патріарх Паїсій,
валися ремісництво й торгівля, значно з м е н ш и л а с я кількість Захаріє Орфелін, Іоаким Вуїч та інші, серед яких особливо
розбійних нападів. Дехто з офіцерів ф р а й к о р у навіть отримав виділявся Иован Раїч (1726-1801), автор першої систематизо¬
п е н с і ї від а в с т р і й с ь к о г о уряду. Було дозволено також будів¬ ваної історії п і в д е н н и х с л о в ' я н ( " И с т о р и я р а з н ь ї х славянских
ництво церков і запроваджено п е в н і е л е м е н т и м і с ц е в о г о са¬ н а р о д о в , н а й п а ч е б о л г а р , х о р в а т о в и с е р б о в " ) . В і н у 1 7 5 0 - х ро¬
моврядування. З д а в а л о с я , щ о н а с е р б с ь к і з е м л і н а р е ш т і при¬ ках навчався у Київській духовній академії.
й ш л и м и р і злагода. П р о т е це т р и в а л о н е д о в г о . Готуючись до Просвітництво у сербів пов'язане з і м ' я м Досітея Обра-
війни з Францією, Порта поквапилася п о м и р и т и с ь і з внут¬ довича ( 1 7 3 1 - 1 8 1 1 ) , к о т р и й був о с т а н н і м п р е д с т а в н и к о м "сло-
р і ш н і м и п р о т и в н и к а м и й дозволила повернутися до Белграда в'яно-сербської школи" й разом з тим започаткував новий
я н и ч а р а м і дахіям, які відразу р о з г о р н у л и а н т и с е р б с ь к и й терор. етап у розвитку н а ц і о н а л ь н о г о красного письменства, без¬
посередньо готуючи появу такої постаті, як Вук Караджич.
СЕРБСЬКА Під османською зверхністю практично "Живот и приключения", що описують власне життя Обра-
КУЛЬТУРА припинився вільний розвиток сербської пи­ довича, коментують і мотивують його думки та вчинки з
семної культури, вся культурна діяльність позицій новонароджуваної просвітницької ідеології. Інший
на певний час зосередилася в рамках усної народної творчості, твір Обрадовича — "Советьі здравого разума" — став не¬
яка перетворилася на форму самоідентифікації та самозбере­ мовби першим курсом практичної моралі для сербського
ження нації. народу.
О д н і є ю з п р и ч и н в и н и к н е н н я такої ситуації було з н и щ е н ¬ З кінця XVст., й особливо активно протягом XVI-XVII ст.,
ня соціальної бази існування культури, тобто освічених верств розпочинається друкарство сербською мовою. З 1791 р. у Відні
населення, в тому числі дворянства і вищого та середнього в и х о д и т ь п е р ш е п е р і о д и ч н е в и д а н н я с е р б с ь к о ю м о в о ю — "Се¬
духовенства. Іншою — ліквідація культурних осередків і за¬ рбські н о в и н и " . У 1792-1794 рр. їхнє місце посіли "Слов'я-
гальнонаціонального та л о к а л ь н и х культурних середовищ. но-сербські відомості".

526 527
Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Австро-Венгрия. Опыт многонационально-
Л1ТЕРАТУРА го государства. М о с к в а , 1 9 9 5 .
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
Т. 1.
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян. Курс Лекція
лекций. Москва, 1979.
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
М о с к в а , 1 9 9 8 . Т . 1. -Г) Г \ ВІДНОВЛЕННЯ
Лещиловская М. С е р б с к а я культура XVIII ве­ ~ Ч
х
я
і СЕРБСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
ка. М о с к в а , 1 9 9 4 .
л
/ (XIX ст.)
О ч е р к и и с т о р и и культуры с л а в я н . Москва,
1996.
Э н ц и к л о п е д и ч е с к и й словарь Брокгауза и
П е р ш е с е р б с ь к е повстання
Э ф р о н а . Т . 5 8 . Ст. " С е р б и я " , " С е р б с к а я ли­
тература", " С е р б с к а я н а р о д н а я п о э з и я " , "Се­ Друге с е р б с ь к е п о в с т а н н я . З д о б у т т я
р б с к а я ц е р к о в ь " , " С е р б с к и й язык", "Сер¬ С е р б і є ю автономії
бы". Р о з в и т о к с е р б с ь к о ї д е р ж а в н о с т і в другій
Европа и С р б и . Београд, 1996. третині X I X с т .
ЪоровиН В. И с т о р щ а с р п с к о г народа. Београд, С е р б с ь к а культура
1997.

ПЕРШЕ СЕРБСЬКЕ 3 поверненням дахіїв та яничарів у

ПОВСТАННЯ 1799 р . с т а н о в и щ е сербського населен¬
н я с т а л о н е с т е р п н и м . Д а х і ї ш в и д к о від¬
н о в и л и к о н т р о л ь над ситуацією як у самому Белграді, так і на
території пашалику, спочатку ізолювавши, а згодом убивши
пашу, я к и й представляв інтереси султана й центральної влади.
Б е з з а к о н н я , насильство, відвертий грабунок стали нормою
ж и т т я . Д л я того щ о б повністю виключити можливість опору
чи н е п о к о р и місцевої людності й остаточно з н и щ и т и місцеве
самоврядування, дахії н а п р и к і н ц і січня 1804 р . влаштували
масове в и н и щ е н н я окружних старійшин — "князів". Одно¬
часно в різних районах пашалику вбито кілька десятків осіб,
серед я к и х були, з о к р е м а , Алекса Н е н а д о в и ч , Ілія Бірчанин,
Марко Чарапич, Хаджі Рувім. Ця подія увійшла в сербську
історію під н а з в о ю " р і з н я к н я з і в " . С а м е в о н а в и я в и л а с я тією
к р а п л е ю , я к а п е р е п о в н и л а ч а ш у т е р п і н н я , д а в ш и п о ш т о в х сти¬
хійному вибухові н а р о д н о г о гніву.
Є відомості, що підготовка до повстання розпочалася рані­
ше й тривала протягом 1802—1803 рр., але вона ще далеко не
набула форми конкретної програми дій, коли життя внесло ко­
рективи до планів, що розроблювалися. Після "різні князів " пе­
ребіг подій прискорився, і вже в середині лютого 1804 р. було
сформовано перший повстанський загін. Його очолив Георгій Пет-

34 — 3-2764
рович на прізвисько Карагєоргій, торговець худобою з містечка Узв 'язку з докорінною зміною співвідношення сил та загаль¬
Топола, колишній молодший офіцер австрійського війська, лю­ ної ситуації серби в цей час переосмислюють головну мету й
дина малоосвічена, але, як виявилося згодом, справжній лідер. завдання антиосманського виступу: з локального бунту проти
Повстанським ватажком К а р а г є о р г і й став з н а ч н о ю мірою свавілля дахіїв він переростає в широке повстання, спрямоване
в и п а д к о в о , у н а с л і д о к збігу о б с т а в и н . С п р а в ж н ю "легітимність" на визволення Сербії з-під турецького панування та відновлення
майбутній проводир набув після народних зборів у містечку державності. Як перший крок у цьому напрямі збори повс¬
Орашац (Шумадія), які ухвалили колективне рішення про¬ танських ватажків у л и п н і в таборі на Врачарі під Белградом
довжувати боротьбу й обрали його керівником повстанців. У запропонували розпочати переговори з султаном про надан¬
з б о р а х в з я л и у ч а с т ь б л и з ь к о 300 о с і б , з д е б і л ь ш о г о мешканців ня Белградському пашалику широкої автономії з правом на
н а в к о л и ш н і х сіл; н а с к л и к а н н я д і й с н о п р е д с т а в н и ц ь к о г о фо¬ створення власних збройних загонів для с а м о о б о р о н и . Серед
руму з усього п а ш а л и к у ч и х о ч а б із Ш у м а д і ї з а б р а к л о часу. і н ш и х в и м о г були: р е ф о р м у в а н н я с и с т е м и п о д а т к і в , заборона
На перших порах повстання обмежувалося однією облас¬ туркам утручатися у внутрішні справи сербського населення
тю — Ш у м а д і є ю . П о в с т а н ц і з б е р і г а л и л о я л ь н і с т ь с у л т а н у , всі¬ тощо.
ляко підкреслюючи той факт, що б'ються не проти нього, а Вдалими й послідовними діями в перші місяці повстання
тільки проти султанських зрадників — дахіїв та я н и ч а р і в , і серби не тільки д о м о г л и с я с е р й о з н и х успіхів у з б р о й н і й бо¬
прагнуть л и ш е повернення пільг та привілеїв, наданих фір- ротьбі — влітку 1805 р . в о н и в ж е п о с т а в и л и п е р е д с о б о ю за¬
манами 1793—1794 рр. в д а н н я з о в с і м о ч и с т и т и п а ш а л и к від п р и с у т н о с т і т у р к і в , — а
Чисельність учасників повстання, за у м о в максимального й п р и в е р н у л и до себе увагу всіх п р о в і д н и х м і ж н а р о д н и х чин¬
загострення а н т и о с м а н с ь к и х настроїв у масах, ш в и д к о зрос¬ ників, присутніх у регіоні.
тала. С п о ч а т к у в К а р а г е о р г і я було кілька д е с я т к і в соратників, П і с л я т о г о , я к за н а к а з о м П о р т и д а х і ї в в і д п р а в и л и з Белг¬
до я к и х після першого нападу на один з турецьких опорних рада й на одному з дунайських островів передали повстан¬
пунктів приєдналося щ е 2 0 0 - 2 5 0 ч о л о в і к . Ч е р е з т и ж д е н ь по¬ ц я м , я к і ї х с т р а т и л и 25 л и п н я 1804 р . , п о в с т а н н я н е п р и п и н и ¬
встанців налічувалося вже півтисячі, а на початок березня в лося. У Стамбулі зрозуміли, що треба діяти рішучіше. Протя¬
п о в с т а н с ь к и х лавах б и л о с я до 10 т и с . ч о л о в і к , щ о забезпечу¬ гом наступних кількох місяців здійснено низку спроб зупинити
вало їм істотну перевагу над дахіями, в розпорядженні яких виступ мирним шляхом, але всі в о н и виявилися марними.
було н е б і л ь ш е я к 2.5—3 т и с . вояків. Тоді на сербів рушило османське військо, яке 6—8 серпня
П е р ш і успіхи в сутичках з о к р е м и м и я н и ч а р с ь к и м и заго¬ 1805 р . з а з н а л о п о р а з к и в битві поблизу Іванковця. З цього
н а м и додали сербам упевненості у власних силах. Оптимісти¬ м о м е н т у п о в с т а н ц і р о з п о ч и н а ю т ь н е п р и м и р е н н у б о р о т ь б у про¬
чні настрої ще більше посилились від у с в і д о м л е н н я повної ти о с м а н с ь к о г о п а н у в а н н я , за з д о б у т т я незалежності.
розгубленості й ізольованості дахіїв, які не мали конструк¬ Відрізавши собі останні шляхи для відступу й не зовсім задо­
т и в н о ї п р о г р а м и д і й , щ о м о г л а б з а б е з п е ч и т и д о с я г н е н н я ком¬ волені половинчастою політикою Австрії, яка зберегла нейтра­
промісу з повстанцями. літет і не пішла на розрив мирних відносин із Портою, сербські
Особливі надії п о в с т а н ц і пов'язували з підтримкою своїх повстанці звернулися по допомогу до Росії. Участь Росії в подіях
прагнень Австрією, до якої звернулися по допомогу вже в Першого сербського повстання з цього моменту стає дедалі ак­
б е р е з н і , а т а к о ж Р о с і є ю та, хоч я к и м д и в н и м це в и д а є т ь с я на тивнішою і продуктивнішою, особливо посилившися під час ро¬
перший погляд, самою Портою. сійсько-турецької війни 1806—1812 рр.
Протягом березня-червня 1804 р. повстання охопило всю те¬ 1806 р . п р и н і с п о в с т а н ц я м н о в і в о є н н і п е р е м о г и . ї х н і за¬
риторію Белградського пашалику. Повстанські загони в берез¬ г о н и п е р е н о с я т ь с в о ї дії за м е ж і Б е л г р а д с ь к о г о п а ш а л и к у ; про¬
ні з а й н я л и міста Рудник і Валево й витіснили т у р к і в з усіх тягом лютого — серпня вони тричі розбили османські війська;
о к р у г і в н а п і в н і ч від М о р а в и . У с е р е д и н і к в і т н я в о н и захопи¬ наприкінці року після тривалої облоги повсталі заволоділи
ли міста Ш а б а ц і Я г о д и н а , в т р а в н і й ч е р в н і — П о ж а р е в а ц та Белградом. Усупереч м и р н и м ініціативам Порти, с е р б и про¬
Смедерево. Після цього військо повстанців майже в повному довжували активні б о й о в і дії. Відгукнувшися на заклик до
складі зосереджується під Белградом. боротьби п р о т и турків р о с і й с ь к о г о г о л о в н о к о м а н д у в а ч а , во-

530 34' 531

ни в січні 1807 р . в з я л и Ш а б а ц , у л а ш т у в а в ш и т а м , я к і в Бел¬ На дальший хід Першого сербського повстання вирішальний
граді, с п р а в ж н ю р і з н ю т у р е ц ь к о г о н а с е л е н н я . П о в с т а н ц і роз¬ вплив справили зміни в співвідношенні сил великих держав —
п о ч а л и наступ у східному н а п р я м і , м а ю ч и на меті встановити Австрії, Франції та Росії, що брали участь у подіях на Балка­
безпосередній зв'язок з російським експедиційним корпусом нах. Розчаровані поведінкою Росії влітку 1809 р . , с е р б и зро¬
на Балканах. били спробу знайти п і д т р и м к у відразу в трьох європейських
Втручання наполеонівської Франції, що захопила Далма¬ с т о л и ц я х — Відні, П а р и ж і , Петербурзі, погоджуючися навіть
цію в 1805 р . і п е р е т в о р и л а с я н а в а ж л и в и й ч и н н и к балкансь- на протекторат над Сербією будь-якої з великих держав. Си¬
кого в р е г у л ю в а н н я , дало змогу Росії та Порті д о м о в и т и с я про туація, проте, склалася таким ч и н о м , що д о п о м а г а т и сербсь¬

перемир'я у серпні 1807 р . , д о я к о г о п р и є д н а л и с я й сербські ким повстанцям взялася тільки Росія, можливості якої щодо
цього виявилися досить о б м е ж е н и м и після підписання в тра¬
повстанці.
вні 1812 р. в Бухаресті мирного договору з Портою.
Під час перемир'я формуються перші сербські органи дер­
жавного управління — створюється "Урядовча рада Сербська ", Пункт восьмий Бухарестського договору спеціально при­
до якої увійшло по одному представникові від кожного округу свячувався "сербському питанню". Султан брав на себе зобо¬
(нахії). Раду очолив Матія Ненадович. Загострюються супе¬ в'язання оголосити амністію учасникам антитурецького по¬
речності між п о в с т а н с ь к и м и в а т а ж к а м и , а т а к о ж між окреми¬ в с т а н н я й надати Сербії а в т о н о м і ю , п р о к о н к р е т н і р а м к и якої
ми областями. Яков Ненадович проголошує себе верховним турки і серби мали д о м о в и т и с я між собою додатково. Водно¬
начальником округів Валевського, Шабацького, Ужицького час Порті д о з в о л я л о с я п о в е р н у т и свої залоги в сербські міста

та С о к о с ь к о г о ; Міленко та Петар Д о б р н я к и — областей за й зруйнувати збудовані сербами під час п о в с т а н н я укріплен¬

ня. Т а к и й стан речей навряд чи влаштовував сербів, які після
нижньою течією Морави; Мілан Обренович — округів Руд-
восьми років виснажливої боротьби фактично поверталися
н и ц ь к о г о та Пожезького.
на рівень домовленостей 1807 р . , а л е н і ч о г о і н ш о г о Росія не
Коли протоієрея Сербської православної церкви Матію Не-
м о г л а з а п р о п о н у в а т и за у м о в , щ о с к л а л и с я у Є в р о п і в 1810-ті
надовича під час його перебування в Петербурзі запитали,
р о к и . С е р б с ь к а с т о р о н а в і д м о в и л а с я п р и й н я т и п о л о ж е н н я Бу¬
хто є в е р х о в н и м п р а в и т е л е м Сербії, він відповів, що серби не
харестського миру, намагаючись у двосторонніх переговорах —
мають єдиного правителя, але к о ж н а нахія м а є с в о г о началь¬
спочатку з Петербургом, а з г о д о м зі С т а м б у л о м — домогтися
ника, й ці н а ч а л ь н и к и нахій поміж собою домовляються та
к р а щ и х д л я с е б е у м о в , а л е б е з п і д т р и м к и в е л и к и х д е р ж а в сер¬
радяться.
би не м а л и с е р й о з н и х а р г у м е н т і в у с у п е р е ч ц і з н а б а г а т о силь¬
Конфронтація між Урядовчою р а д о ю , я к а п р а г н у л а пере¬
нішим противником.
брати на себе всю повноту влади, та Карагеоргієм, котрий
вважав, що одноосібним в е р х о в н и м п р а в и т е л е м у Сербії має Позиція Порти поступово ставала ж о р с т к і ш о ю , а влітку
1813 р . п е р е г о в о р и в з а г а л і б у л о п е р е р в а н о , й т р и в е л и к і туре¬
бути тільки він, дедалі більше загострювалася. Це призвело
цькі армії р у ш и л и на Сербію відразу по трьох напрямах: з
до о с л а б л е н н я єдності в сербському повстанському таборі.
п і в д е н н о г о сходу від Н і ш а , зі с х о д у в і д В і д и н а т а і з з а х о д у в і д
У квітні 1809 р . в о є н н і д і ї м і ж Р о с і є ю і О с м а н с ь к о ю імпе¬
Дрини. Сильний опір, що його серби чинили загарбникам
рією відновилися. Для сербів, котрі пов'язували з цією вій¬
с п о ч а т к у , н е з а б а р о м м а й ж е п р и п и н и в с я , бо п і с л я к і л ь к о х пер¬
ною великі сподівання, такий розвиток подій виявився не¬
ш и х п о р а з о к дух в і й с ь к а та й о г о в а т а ж к і в п і д у п а в . Т у р к и швид¬
щасливим. Поки о с н о в н і с и л и російської армії б и л и с я з ар¬
ко просувалися вперед до серця Сербії — Белграда, практич¬
мією Наполеона, османи розгорнули масований наступ на
но без боротьби захоплюючи міста й містечка, які незадовго
сербських повстанців, яким у цей вирішальний момент за¬
перед тим самі серби штурмували з великою в і д в а г о ю т а са¬
бракло як збройних сил, еквівалентних турецьким, т а к і єд¬
мовідданістю.
ності планів і дій. Ф о р с о в а н е просування османських військ
21 вересня 1813 р. керівники Першого сербського повстання,
т р и в а л о все літо; під р е а л ь н о ю з а г р о з о ю о п и н и л и с я Белград і
в тому числі й Карагеоргій, проголошений у 1811 р. "верховним
К р а г у є в а ц , а л е н а с т у п р о с і я н н а і н ш о м у ф р о н т і д а в з м о г у сер¬
вождем сербського народу ", залишили Белград і втекли до Авс­
бам виправити ситуацію і ш в и д к о повернути щ о й н о втрачені
трії, кинувши країну й народ напризволяще. Порта відновила
області.
533
532
повний контроль над сербськими територіями, влаштувавши Збройні сутички повстанських і османських загонів три¬
жорстоку розправу над учасниками повстання й тими, хто це вали протягом к в і т н я - л и п н я з п е р е м і н н и м успіхом. Повстання
повстання підтримував. Терор тривав півтора року, поки Бел¬ поволі набирало розмаху; перемоги повстанців ставали дедалі
г р а д с ь к и й п а ш а л и к та і н ш і о б л а с т і , з а с е л е н і с е р б а м и , перебу¬ ч а с т і ш и м и й п е р е к о н л и в і ш и м и : в о н и в з я л и м і с т о Ч а ч а к у трав¬
вали під о с м а н с ь к о ю зверхністю. ні, Пожаревац у червні, здобули переконливу перемогу над
Перше сербське антитурецьке повстання, хоча й не досягло авангардом турецького війська під п р о в о д о м Ібрагім-паші в
поставленої мети, а зазнало поразки, відіграло важливу роль у липні.
відновленні сербської державності й визволенні сербів та інших Від п е р ш и х д н і в п о в с т а н н я М і л о ш п о в о д и в с я дуже обере¬
балканських народів з-під турецького панування. Воно привер¬ жно, намагаючись не дратувати султана й постійно наголо¬
нуло увагу Є в р о п и до п р о б л е м и б а л к а н с ь к и х н а р о д і в я к не¬ шуючи на тому, що серби з а л и ш а ю т ь с я вірною р а й я , яка має
від'ємної складової "східного п и т а н н я " й започаткувало низ¬ на меті тільки п о л е г ш е н н я матеріальних умов життя. Він не
ку а н а л о г і ч н и х п о в с т а н ь на півострові. посилав повстанців на штурм міст, які належали особисто
Д л я с а м и х с е р б і в п о в с т а н н я , к р і м і н ш о г о , м а л о в е л и к е зна¬ с у л т а н о в і , а в з я т о г о в п о л о н І б р а г і м - п а ш у за в л а с н о ю ініціа¬
чення ще й тому, що воно сформувало нову військово-полі¬ тивою передав туркам.
т и ч н у еліту, з д а т н у о ч о л и т и с т и х і й н и й н а р о д н и й рух, а т а к о ж Ураховуючи досвід першого повстання, коли за столом пере­
виробило нові механізми опору антинародному режимові. говорів серби втрачали багато з того, що перед тим здобували
на полі бою, Мілош Обренович більше уваги приділяв саме пере­
ДРУГЕ СЕРБСЬКЕ У квітні 1815 р. сербське населення, яке говорам. Це й принесло повстанцям успіх уже на першому ета¬
ПОВСТАННЯ. перебувало під османською зверхністю, пі. Коли для придушення виступу Порта спрямувала проти
ЗДОБУТТЯ знову взялося до зброї. Розпочалося Друге сербів одразу дві армії, Мілош вступив у переговори з їхніми
СЕРБІЄЮ сербське повстання. Як і в 1804 р . , перші к о м а н д у в а ч а м и й д о м і г с я свого без в і д н о в л е н н я б о й о в и х дій.
АВТОНОМІЇ в и с т у п и м а л и с т и х і й н и й х а р а к т е р , пов¬ Такому поворотові подій з н а ч н о ю мірою с п р и я л а позиція
с т а н ц і в и с т у п а л и н е п р о т и с у л т а н а й ту¬ Росії, до якої Османська імперія в умовах, що склалися в
р е ц ь к о ї в л а д и в з а г а л і , а п р о т и у т и с к і в , щ о їх ч и н и в призначе¬ Європі після остаточного краху Наполеона, мусила прислу¬
ний Портою правитель Белградського пашалику Сулейман- хатися. Під час Другого сербського повстання Росія послі¬
паша. довно п і д т р и м у в а л а с е р б і в у ї х н і й б о р о т ь б і за з д о б у т т я авто¬
Друге сербське повстання очолив Мілош Обренович, один із номії, і це з р е ш т о ю д о п о м о г л о с п р и я т л и в о м у для повстанців
небагатьох ватажків Першого повстання, котрі залишалися в розв'язанню проблеми.
Сербії після його придушення, і якого турки призначили "стар¬ Улітку 1815 р . М і л о ш п о г о д и в с я н а в и м о г у т у р к і в пропус¬
шим князем " Рудницької нахії. На відміну від Карагеоргія, ко¬ тити ч а с т и н у їхнього в і й с ь к а в Б е л г р а д (серби навіть постача¬
т р и й у к о ж н і й ситуації був п е р е д у с і м в о ї н о м , Мілош вирізня¬ ли продукти харчування цьому загонові), що стало для Порти
вся д и п л о м а т и ч н и м хистом, мав п р и р о д н и й дар політика. Ці п і д т в е р д ж е н н я м л о я л ь н о с т і с е р б і в і д а л о з м о г у с е р б с ь к і й де¬
особливості своєї вдачі О б р е н о в и ч в и я в и в ще на підготовчо¬ легації виїхати на переговори про майбутній статус і устрій
му етапі, к о л и о д н о ч а с н о п р о в о д и в дуже складні, ризиковані Белградського п а ш а л и к у до Стамбула.
для власного життя переговори з османами, заспокоюючи їх, Н е з в а ж а ю ч и на певні труднощі й відверте н е б а ж а н н я Порти
і намагався заручитися підтримкою Австрії на той випадок, обговорювати проблему сербської автономії, переговори за¬
коли с т и х і й н и й бунт н а с е л е н н я не вдасться стримати. в е р ш и л и с я у с п і ш н о . О с н о в н и м д о с я г н е н н я м с е р б ш б у л о вста¬

Мілош не встиг з а в е р ш и т и всю підготовчу роботу. Народ н о в л е н н я м и р у , я к и й д а в а в їм м о ж л и в і с т ь у з я т и с я за віднов¬

прислухався до думки рудницького "обер-князя", який мав л е н н я т о г о , щ о було з р у й н о в а н о й з н и щ е н о під час обох пов¬

великий авторитет, але о с м а н и п о в о д и л и с я надто жорстоко, стань. Спочатку всі полегшення, які Порта погоджувалася

й перші антитурецькі виступи відбулися вже 8-10 квітня. зробити для райї, не з а к р і п л ю в а л и с я д о к у м е н т а л ь н о , а існували

11 к в і т н я М і л о ш м у с и в з р о б и т и т е , ч о г о в і д н ь о г о ч е к а л и : п р о ¬ у вигляді усних домовленостей. У 1816-1820 р р . ці домовле¬

голосити початок повстання. ності було р о з ш и р е н о і п о т в е р д ж е н о фірманами султана.

534 535
 С е р б а м д о з в о л и л и с а м и м з б и р а т и харач та і н ш і о б о в ' я з к о ¬ г р а д с ь к о г о п а ш а л и к у п р и є д н а н о ті ш і с т ь о к р у г і в , п р о я к і й ш л о ¬
в і п л а т е ж і , р о з м і р и я к и х ч і т к о о б у м о в л ю в а л и с я ; н а р і в н і міс¬ с я в А к к е р м а н с ь к і й к о н в е н ц і ї , в н а с л і д о к ч о г о її т е р и т о р і я збіль¬
цевої влади практично однакові права надавалися як пред¬ шилася майже на третину. Відтак серби після Другого анти-
ставникам Порти — "мусселімам", — так і сербським "кне- османського повстання реалізували те, чого д о м о г л и с я , але
зам"; Мілош Обренович призначався "верховним кнезом", ш в и д к о втратили під час Першого.
й о г о п о в н о в а ж е н н я п р и ц ь о м у б а г а т о в ч о м у д о р і в н ю в а л и по¬ Мілош Обренович, з ім'ям якого пов'язують с е р б с ь к і ус¬
в н о в а ж е н н я м т у р е ц ь к о г о п а ш і , я к и й к е р у в а в п а ш а л и к о м ; ство¬ піхи в б о р о т ь б і за а в т о н о м і ю та п о л і п ш е н н я умов життя, за¬
рювалася Н а р о д н а К а н ц е л я р і я я к в и ш и й с е р б с ь к и й о р г а н ад¬ л и ш а в с я п р и владі до 1839 р . В і н д о к л а д а в у с і х з у с и л ь д о р о з ¬
міністративного та судового самоврядування. будови д е р ж а в и , р о з в и т к у існуючих та с т в о р е н н я н о в и х дер¬
До кінця 1820-х років Мілош Обренович завдяки мудрій полі­ жавних інститутів, розробки основних засад внутрішньої та
тиці всередині країни, де остаточно утвердилося його одноосіб¬ зовнішньої політики. Останні шість років його правління
не правління (заради цього він навіть убив Карагеоргія, котрий ( 1 8 3 3 - 1 8 3 9 ) с п о в н е н і в і д ч а й д у ш н о ї б о р о т ь б и за в л а д у , я к а роз¬
улітку 1817 р. повернувся до Сербії), та вдалому маневруванню горнулася між представниками різних політичних т е ч і й усе¬
у відносинах з Портою і провідними європейськими державами редині Сербії.
домігся розширення сербської автономії. П е р ш і в и с т у п и л о к а л ь н и х в а т а ж к і в п р о т и М і л о ш а , я к і ма¬
Вирішальне з н а ч е н н я д л я успіхів сербів м а в сприятливий ли на меті о б м е ж и т и його о д н о о с і б н у владу, відбулися ще в
д л я н и х збіг о б с т а в и н у с ф е р і м і ж д е р ж а в н и х в і д н о с и н , зокре¬ 1815-1817 рр. Другу хвилю заколотів започаткував у 1821 р.
ма п о с и л е н н я тиску Росії на султана з вимогою виконання бунт Стефана Добрняца в Пожаревацькій нахії. Повстання
відповідного пункту Бухарестського м и р н о г о договору, а та¬ сягнули апогею в 1825-1826 рр., к о л и стихійні н а р о д н і бунти
кож ослаблення Порти, яку зсередини підривали повстання в спалахували регулярно, а виступи Мілоє Поповича-Джака й
Боснії, Греції, Валахії та і н ш і в н у т р і ш н і проблеми. Джордже Чарапича створили для М і л о ш а дуже с е р й о з н і про¬
У вересні 1826 р . О с м а н с ь к а і м п е р і я м у с и л а п і д п и с а т и А к - блеми. Обренович щоразу придушував ці повстання, проте
к е р м а н с ь к у к о н в е н ц і ю , з г і д н о з я к о ю в о н а в и з н а л а п р а в о Ро¬ невдоволення його діяльністю — особливо після 1830 р . —
сії н а п р о т е к т о р а т н а д С е р б і є ю , М о л д о в о ю т а В а л а х і є ю , а та¬ зростало. Рух п р о т и р е ж и м у а б с о л ю т и з м у , запроваджуваного
к о ж брала на себе з о б о в ' я з а н н я п р о т я г о м в і с і м н а д ц я т и міся¬ М і л о ш е м О б р е н о в и ч е м , п р и н і с його організаторам і натхнен¬
ців розв'язати "сербське питання" на основі положень никам реальні результати в 1835 р . , к о л и ч е р г о в и й масовий
Б у х а р е с т с ь к о г о д о г о в о р у т а к о н с у л ь т а ц і й із с е р б с ь к и м и пред¬ виступ, очолюваний Мілетою Радойковичем ("Мілетине по¬
ставниками. Крім того, турецька сторона погоджувалася по¬ в с т а н н я " ) , н а л я к а в М і л о ш а н а с т і л ь к и , щ о він п і ш о в н а пере¬
в е р н у т и під владу Мілоша Обреновича 6 округів (нахій), які г о в о р и зі с в о ї м и п р о т и в н и к а м и . Я к н а с л і д о к ц и х переговорів
входили до складу " К а р а г е о р г і є в о ї " Сербії і які після 1813 р . з'явилася Конституція 2 лютого 1835р., яка обмежувала вла­
було п е р е д а н о іншим пашаликам. ду князя й проголошувала в Сербії устрій, скопійований з того¬
Наступний крок на шляху до відновлення державності сербів часних західноєвропейських зразків.
зроблено в 1829—1830рр., коли султан, відповідно до вимог Ад-
ріанопольського мирного договору з Росією, мусив підписати два РОЗВИТОК Під т и с к о м Росії та О с м а н с ь к о ї імперії,
надзвичайно важливі для сербів документи: хатішериф, що ви¬ СЕРБСЬКОЇ кожна з яких керувалася власними мо-
знавав Сербію автономною областю під зверхністю Порти, й ДЕРЖАВНОСТІ тивами, Конституція 1835р. так і не на-
берат, котрий проголошував Мілоша Обреновича верховним пра¬ В ДРУГІЙ ТРЕТИНІ була чинності. Замість неї султан хаті-
вителем цієї області в ранзі князя з правом передання влади й XIX ст. шерифом від 10 грудня 1838р. дав сербам
титулу в спадок своїм нащадкам. інший документ, який мав регулювати
Сербія, таким чином, після тривалої перерви здобула дер­ внутрішній устрій Сербії ("турецьку конституцію") й істотно
жавність, щоправда, під турецьким суверенітетом і російським розширював можливості Порти для впливу на перебіг подій у
протекторатом. Мілошевій автономії.
У 1833 р . д о " М і л о ш е в о ї " Сербії в межах к о л и ш н ь о г о Бел- Згідно з ц и м д о к у м е н т о м законодавча влада в Сербії пере-

536 537
давалася Раді з сімнадцяти членів, призначуваних тільки за О с н о в н о ю в е р с т в о ю с е р б с ь к о г о с у с п і л ь с т в а з а л и ш а л о с я се¬
згодою Порти. Мілош не мав над Радою жодного контролю, лянство, об'єднане в задругах і громадах. Водночас від 40¬
як ф о р м а л ь н о г о , так і н е о ф і ц і й н о г о (до Р а д и в х о д и л о багато 50-х р о к і в X I X ст. активізується процес формування інших
особистих ворогів к н я з я ) , тому він зробив спробу розв'язати станів і соціальних груп, н а с а м п е р е д — бюрократії (чиновни¬
проблему, що виникла, шляхом спровокованого ним самим цтва), яка заявила про свої п р а в а н а владу. При Олександрі
н а р о д н о г о бунту. К о л и ц я с п р о б а в и я в и л а с я м а р н о ю , Мілош бюрократія вперше в сербській історії с п о в н а скористалася
1 червня 1839 р . з р і к с я п р е с т о л у н а к о р и с т ь с в о г о с и н а Міла¬ цією владою, діючи не так у з а г а л ь н о н а р о д н и х , як у власних
на й в и ї х а в д о В а л а х і ї , д е о с е л и в с я у в л а с н о м у м а є т к у . Прав¬ інтересах. З р а з к о м для неї виступали к р а ї н и Західної Європи,
ління тяжко хворого Мілана тривало неповних чотири тижні, досвід я к и х не завжди можна б у л о б е з і с т о т н о ї а д а п т а ц і ї пе¬
в і н п о м е р 27 ч е р в н я 1839 р . реносити на сербське тло.

Але й ц ь о г о к о р о т к о г о т е р м і н у в и с т а ч и л о п о л і т и ч н и м про¬ Усупереч наявності досить' значних недоліків, особливо у

тивникам Мілоша, щоб сформувати колективне Намісницт¬ сфері пристосування нових форм о р г а н і з а ц і ї д е р ж а в и т а сус¬
во, в руках якого й зосереджувалася реальна влада. Провідні пільства до реальних умов життя народу, прийняття таких
ролі в Н а м і с н и ц т в і відігравали Т о м а Вучич і Аврам Петроні- документів, як "Цивільний законник"' у 1844 р. та "Законник
євич, крім них до нього входив Єврем Обренович. про цивільно-судове слідство" у 1853 р . стало важливим кроком
Коли на початку 1840 р . с е р б с ь к и й престол обійняв мо­ на шляху державотворення: у такий спосіб здійснено рефор¬
лодший син Мілоша Обреновича — Михайло (1840-1842), який му судової с и с т е м и , закладено підвалини для створення пра¬
спрямував основні зусилля на ревізію "турецької конститу­ вової держави.
ції", саме Вучич і П е т р о н і є в и ч організували й очолили опо¬ Багато уваги в цей час приділялося розвиткові народної
зицію князеві. Вони висунули гасло "захисту конституції", освіти, науки, культури. За М і л о ш а О б р е н о в и ч а , я к и й , розу-
н а з в а в ш и себе " у с т а в о б р а н и т е л я м и " (від с е р б с ь к о г о " у с т а в " — міїочи важливість цих п и т а н ь , намагався здійснити певні к р о к и
к о н с т и т у ц і я та " б р а н и т и " — захищати). у цьому напрямі, в С е р б і ї і с н у в а л о д в і г і м н а з і ї (в Крагуєваці

Протистояння князя і "уставобранителів" проходило з та Ш а б а ц і ) , одну з я к и х М і л о ш у 1838 р . п і д в и щ и в д о рівня

перемінним успіхом, інколи з а г о с т р ю ю ч и с ь навіть до зброй¬ ліцею. За п р а в л і н н я Олександра Карагеоргієвича відкрилося

н и х с у т и ч о к . З р е ш т о ю с и т у а ц і я д л я М и х а й л а О б р е н о в и ч а скла¬ п о н а д двісті н о в и х ш к і л , запроваджено спеціальний податок

лася несприятливо, і він, як к о л и с ь і його батько, у вересні на розвиток шкільної справи, ухвалено з а к о н и про початкові

1842 р . п о к и н у в Сербію. школи (1857) та г і м н а з і ї (1844), р е ф о р м о в а н о л і ц е й та систе¬

му н а в ч а н н я в ньому, засновано військове (1850) і сільсько¬
Після цього Народна Скупщина на пропозицію "уставо-
господарське (1853) училища.
бранителів" обрала князем Олександра Карагеоргієвича, мо¬
Формується структура державних, господарських, науко¬
лодшого сина легендарного К а р а г е о р г і я . У с е р б і в у п е р ш е пі¬
вих інститутів. Створюються міністерства — Міністерство
сля в і д н о в л е н н я д е р ж а в н о с т і з м і н и л а с я п р а в л я ч а династія, хоча
внутрішніх справ, Міністерство освіти та ін.; засновуються
на цьому міждинастична боротьба не п р и п и н и л а с я . Вибори
Шкільна комісія, Товариство сербської словесності, Народ¬
князя на вимогу Росії, я к і й не дуже п о д о б а в с я відверто про-
ний музей, Народна бібліотека та і н ш і заклади культури й
турецьки налаштований князь Олександр, відбулися вдруге
освіти. Відкриваються перший у сербів п р о ф е с і й н и й театр,
15 ч е р в н я 1843 р . , п р о т е політична ініціатива залишилася в
друкарні.
руках "уставобранителів", і Скупщина підтвердила своє рі¬
шення. З а к н я з ю в а н н я О л е к с а н д р а в і д б у л а с я щ е о д н а в а ж л и в а по¬
д і я : в п е р ш е в н о в і й і с т о р і ї С е р б і ї з ' я в л я є т ь с я с е к р е т н и й доку¬
Олександр Карагеоргієвич правив Сербією в 1843—1858 рр.
мент, що містить цілісну з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н у стратегію серб¬
Незважаючи на суперечливість його політики, яка досить час­
ської держави, підготовлений Ілією Гарашанином у 1844 р . По­
то не відповідала ані очікуванням більшості населення, ані серб­
вна його назва — "Начертаніє, або Програма зовнішньої та
ським традиціям і стратегічним інтересам, країна за цей час
національної політики Сербії".
зробила великий і важливий крок на шляху державної розбудови,
Автор " Н а ч е р т а н і я " о б ґ р у н т о в у в а в ідею о б ' є д н а н н я серб-
економічного й культурного прогресу.
539
538
ського н а с е л е н н я к н я з і в с т в а Сербії, Чорногорії, Боснії, Гер­ М и х а й л о , як і батько, і більшість сучасних йому європей¬
цеговини та Північної Албанії (або Старої Сербії) у межах ських державців (у Ф р а н ц і ї , Росії, Австрії т о щ о ) , був при¬
однієї д е р ж а в и , за у м о в и збереження провідної ролі Сербії і хильником абсолютизму. Він узявся до конституційної ре¬
під з в е р х н і с т ю д и н а с т і ї К а р а г е о р г і є в и ч і в . Крім того, порушу¬ ф о р м и та р е ф о р м и с и с т е м и д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я (обмежив
в а л и с я п и т а н н я п р о і с т о р и ч н у м і с і ю С е р б і ї в м а с ш т а б а х усьо¬ роль Скупщини й запровадив особистий контроль над Ра¬
го Б а л к а н с ь к о г о півострова, необхідність здобуття нею влас¬ дою), п р и ч о м у р о б и в це з а к о н н и м шляхом, через внесення
ного виходу до м о р я , відносини з великими європейськими змін і д о п о в н е н ь до н а я в н и х документів.
державами, важливість підтримки Росії, потребу створення У реалізації власних проектів Михайло Обренович спи¬
боєздатної армії тощо. рався на к о н с е р в а т и в н и х п о л і т и к і в , не р о з у м і ю ч и й не сприй¬
" А в с т р і й с ь к и х " с е р б і в Г а р а ш а н и н д о п л а н і в с т в о р е н н я єди¬ м а ю ч и л і б е р а л ь н и х ідей. На чільні ролі в к е р і в н и ц т в і країною
ної сербської д е р ж а в и н е з а л у ч а в , і м о в і р н о , з м і р к у в а н ь так¬ п о в е р н у в с я І л і я Г а р а ш а н и н , я к и й п р о д о в ж и в ф о р м у в а н н я ар¬
тичного характеру, зумовлених специфікою, з одного боку, м і ї , а т а к о ж р о з г о р н у в а к т и в н у д і я л ь н і с т ь , с п р я м о в а н у н а вті¬
сербсько-турецьких, а з іншого — с е р б с ь к о - а в с т р і й с ь к и х від¬ лення в життя основних положень " Н а ч е р т а н і я " . Добре усві­
носин. О д н а к саме н а т е р е н а х Австрії, я к у не хотів з а й в и й раз домлюючи неспроможність Сербії самотужки протистояти Ос­
"дратувати" автор "Начертанія", Сербія вперше продемонст¬ манській імперії, Гарашанин, підтримуваний князем Михайлом,
рувала на п р а к т и ц і готовність брати участь у в и р і ш е н н і пи¬ зосередив зусилля на встановленні тісних зв 'язків з іншими на­
т а н ь , п о в ' я з а н и х з д о л е ю її о д н о п л е м і н н и к і в : Б е л г р а д актив¬ родами Балкан, на їх об'єднанні під принципово новим гаслом:
но в т р у т и в с я у події 1848 р . "Балкани — балканським народам ".
У 50-ті р о к и X I X ст. в С е р б і ї п о г л и б л ю ю т ь с я суперечнос¬ Після несподіваної смерті Михайла Обреновича від рук
ті м і ж р і з н и м и у ч а с н и к а м и в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н о г о процесу. змовників, яких, за о ф і ц і й н о ю версією, спонукали не полі¬
С и т у а ц і ю у с к л а д н и л и з м і н и в м і ж н а р о д н о м у с т а н о в и щ і краї¬ тичні, а приватні мотиви (травень 1868 р . ) , к н я з е м С е р б і ї с т а в
ни: згідно з рішенням Паризького конгресу (1856) російський онук Єврема Обреновича (брата Мілоша) — Мілан (1868 —
протекторат скасовувався й замість нього запроваджувався 1889), к о т р о м у н а т о й ч а с в и п о в н и л о с я тільки чотирнадцять
режим гарантій Сербії з боку всіх великих держав. У 1857 р. років. Мілана, виходячи з власних інтересів, привів до влади
князь вчасно розкрив змову високих посадовців проти себе, тогочасний міністр оборони Мілівоє Петрович Блазнавац,
однак активна участь Османської імперії в подіях навколо я к и й , р а з о м із Й о в а н о м Ристичем і Йованом Гавриловичем,
цієї з м о в и ще раз підтвердила глибину й гостроту політич¬ увійшов до складу відновленого Намісництва — органу, де в
ної к р и з и . О л е к с а н д р мусив внести зміни до З а к о н у про Ра¬ 1 8 6 9 - 1 8 7 2 р р . з о с е р е д ж у в а л и с я р е а л ь н і в а ж е л і у п р а в л і н н я дер¬
ду, які відчутно обмежували князівські повноваження. Це жавою.
мало задовольнити Порту, продемонструвавши лояльність Намісництво не набуло популярності в народі. У галузі
князя стосовно неї. Розрахунок виявився у цілому точним, з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х в і д н о с и н його діяльність т а к о ж не була
проте внутрішня опозиція продовжувала активно діяти. Во¬ плідною: м і ж н а р о д н и й п р е с т и ж Сербії після смерті к н я з я Ми¬
на домоглася скликання Скупщини, яка ухвалила усунути хайла помітно підупав, у с к л а д н и л и с я в і д н о с и н и з Болгарією,
Олександра Карагеоргієвича від влади. Новим князем обрали у зв'язку з ліквідацією С е р б с ь к о ї патріархії в місті П е ч погір¬
Мілоша Обреновича. шилася ситуація на південносербських землях.
Повернення Мілоша, котрий аж ніяк не мав на меті зміню¬ Чи не єдиним здобутком Намісництва стало прийняття
вати притаманний йому з молодих років авторитарний стиль нової Конституції в червні 1869 р., згідно з якою Сербія прого¬
правління, стало для Сербії з її прагненнями до реформування лошувалася конституційною монархією. Уперше запроваджу¬
та "європеїзації" безумовним кроком назад. Мілош прибув до в а л а с я п о с т і й н о д і ю ч а С к у п щ и н а , її р о л ь у п о л і т и ч н о м у ж и т т і
Белграда разом із с и н о м М и х а й л о м у січні 1859 р . В і н почав к р а ї н и зростала. Три чверті складу С к у п щ и н и с т а н о в и л и на¬
переслідувати тих, кого вважав с в о ї м и п р о т и в н и к а м и . Прове¬ родні посланці, чверть депутатів п р и з н а ч а в к н я з ь . Створю¬
дення реформ відновилося після смерті Мілоша у вересні валася ще одна державна інституція — Державна Рада, якій
1860 р . т а п р и х о д у д о в л а д и й о г о с и н а Михайла (1860-1868). надавалися певні функції адміністративного суду та верх-

540 541
ньої палати парламенту. Ухвалення конституції означало ших постатей не л и ш е сербського духовного життя, а й істо­
безумовний к р о к в п е р е д , п р о т е ї ї г о с т р о к р и т и к у в а л и з а не¬ рії, а д ж е с а м е в і н р о з п о ч а в р і ш у ч у б о р о т ь б у за у т в е р д ж е н н я у
достатню ліберальність. сербів культури європейського типу.
Д і я л ь н і с т ь К а р а д ж и ч а п о з н а ч а л а с я р і з н о п л а н о в і с т ю й сто¬
СЕРБСЬКА У XIX ст. значно пожвавлюється куль- сувалася практично всіх галузей культури. Він реформував
КУЛЬТУРА турне життя сербського народу, що без­ сербську мову, з а м і н и в ш и п о ш и р е н и й раніше сербський ва¬
посередньо пов 'язано з суспільно-політич­ ріант с т а р о с л о в ' я н с ь к о ї м о в и н а р о д н и м д і а л е к т о м і започат¬
ними подіями — антиосманськими повстаннями та відновлен­ кувавши таким чином сербську літературну мову. Караджич
ням державності, а також з початком і дедалі ширшим запровадив принципово нову орфографічну систему, засто¬
розгортанням процесу національного Відродження. сувавши як основний ф о н е т и ч н и й п р и н ц и п " п и ш и я к гово¬
М а й ж е в і д р а з у п і с л я з а в е р ш е н н я п е р ш о г о п о в с т а н н я в Сер¬ риш". Він в и д а в п е р ш е у с е р б і в ' з і б р а н н я н а р о д н о ї поезії, яке
бії о д н а з а о д н о ю з ' я в л я ю т ь с я к у л ь т у р н о - п р о с в і т н і інституції, згодом д о п о в н и в , надрукувавши т а к о ж збірку н а р о д н и х опо¬
кожна з яких згодом перетворюється на провідну установу у відань, прислів'їв і загадок. Караджич писав о р и г і н а л ь н і ху¬
своїй галузі й важливу ланку загального процесу піднесення дожні твори й наукові праці, присвячені різноманітним про¬
культурного життя. Серед них — "Велика школа" для підго¬ блемам духовного буття; видавав літературно-наукові збірки
товки державних чиновників, Сербське наукове товариство, й альманахи; вів г р о м а д с ь к у роботу.
театр. "Австрійські" серби започаткували видання газети Вплив цього видатного діяча на сербське суспільство як у
" С е р б с ь к і н о в и н и " у Відні, з а с н у в а л и л і т е р а т у р н е товариство князівстві, так і в Австрії в и я в и в с я дуже з н а ч н и м . Цей вплив
" М а т и ц я Сербська" в Будапешті з власним друкованим орга¬ відбувався на трьох рівнях: літературно-культурному, суспі¬
ном "Літопис Матиці Сербської", відкрили педагогічне учи¬ льно-політичному, національному. Щ е за ж и т т я К а р а д ж и ч а в
лище в Сент-Андреї, гімназію в Новому Саді, с е р б с ь к і дру¬ літературу й суспільне ж и т т я п р и й ш л а нова генерація діячів,
к а р н і та к н и ж к о в і магазини. я к а зросла на його ідеях і я к а в и в о д и л а с е р б с ь к у культуру на
У нових суспільно-політичних умовах налагоджується взає- європейські обрії.
мообмін поміж сербами, котрі жили на різних берегах Дунаю. Першими представниками ц і є ї г е н е р а ц і ї с т а л и Петар Пет¬
П е в н у н е с т а ч у і н т е л е к т у а л ь н о ї та д у х о в н о ї еліти, я к а відчува¬ рович Нєгош (1813-1851), чорногорський митрополит, та
лася на щ о й н о в и з в о л е н и х від о с м а н і в с е р б с ь к и х територіях, Бранко Радичевич (1824-1853), з іменами яких пов'язане
заповнювали серби з Австрії, котрі були виховані на євро¬ утвердження в сербській літературі романтизму, а разом з
п е й с ь к и й к ш т а л т і м а л и освіту є в р о п е й с ь к о г о з р а з к а та р і в н я . т и м і п о ч а т о к її в х о д ж е н н я у є в р о п е й с ь к и й л і т е р а т у р н и й к о н ¬
Ц е я в и щ е м а л о я к п о з и т и в н и й , т а к і, п е в н о ю м і р о ю , н е г а т и в ¬ текст.
ний характер. Своїми драматичними творами уславився Йован Стерія-
Н а п о ч а т к у X I X ст. в с е р б с ь к і й л і т е р а т у р і в и д і л я ю т ь с я три Попович (1806-1856), який не н а л е ж а в до сербських роман¬
постаті: Лукіан Мушицький (1777-1837), Сіма Мілутинович- т и к і в за х у д о ж н і м и о с о б л и в о с т я м и своїх т в о р і в , але був близь¬
Сарайлія (1791-1847), Мілован Відакович (1780-1841), котрі к и й д о н и х з о г л я д у н а з а г а л ь н и й дух і п а ф о с творчості.
р е п р е з е н т у в а л и л і т е р а т у р н і т е ч і ї п о п е р е д н ь о г о і с т о р и ч н о г о пе¬ На культурне життя країни в 60— 70-ті роки величезний
ріоду. В і д а к о в и ч п и с а в с е н т и м е н т а л ь н і повісті та р о м а н и ; Му- вплив справили націоналістичні ідеї руху "Сербської об'єднаної
шицький — псевдокласичні оди; Мілутинович-Сарайлія — молоді". Патріотичні м о т и в и стали однією з характерних ознак
здебільшого поеми на зразок народного епосу. літератури сербського романтизму, визначали основні особ¬
Н а тлі є в р о п е й с ь к о г о романтизму твори сербських пись¬ ливості духовності освічених верств населення.
м е н н и к і в м а л и в и г л я д н е с у ч а с н и х і не надто ц і к а в и х (хоча є У Сербії та в " а в с т р і й с ь к и х " сербів а к т и в н о р о з в и в а л и с я в
відомості, щ о , н а п р и к л а д , п о е м у М і л у т и н о в и ч а - С а р а й л і ї "Сер¬ цю добу журналістика, видавнича справа, наукове й мистець¬
б і я н к а " п о з и т и в н о о ц і н и в Г е т е ) . С и т у а ц і я в с е р б с ь к і й літера¬ ке ж и т т я . У літературі й надалі д о м і н у в а л а поезія.
турі та к у л ь т у р і в ц і л о м у з м і н ю є т ь с я н а к р а щ е з п о я в о ю у н і й
Вука Караджича (1787-1864). Він належить до найвидатні-

542 543
РЕКОМЕНДОВАНА И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1 9 6 3 .
ЛІТЕРАТУРА И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т.
М о с к в а , 1 9 9 8 . Т. 1.
Никифоров К. В. С е р б и я в с е р е д и н е XIX в.
Москва, 1995.
Лекція
Х р е с т о м а т и я по и с т о р и и ю ж н ы х и з а п а д н ы х
славян: В 3 т. М и н с к , 1987. Т. 2.
Шемякин А. Л. И д е о л о г и я Н и к о л ы П а ш и ч а . КОРОЛІВСТВО СЕРБІЯ
Ф о р м и р о в а н и е и э в о л ю ц и я ( 1 8 6 8 - 1 8 9 1 ) . Мо¬ НАПРИКІНЦІ XIX -
сква, 1 9 9 8 .
НА ПОЧАТКУ XX ст.
Э н ц и к л о п е д и ч е с к и й словарь Б р о к г а у з а и
Э ф р о н а . Т. 5 8 . Ст. " С е р б и я " , " С е р б с к а я ли¬
тература", " С е р б ы " .
С е р б с ь к а д е р ж а в а наприкінці X I X с т .
И с т о р щ а српског народа. Београд, 1987.
Сербія з а правління останнього Обреновича
Ъоровип В. И с т о р щ а српског народа. Бео-
Внутрішня т а зовнішня політика С е р б і ї н а
град, 1 9 9 7 .
початку XX с т .
Сербія в Ватіканських війнах
С е р б і я в П е р ш і й світовій війні
Р о з в и т о к с е р б с ь к о ї культури

СЕРБСЬКА Значні зміни в житті країн Балкансько-

ДЕРЖАВА го півострова відбулися в другій поло-
НАПРИКІНЦІ в и н і 7 0 - х р о к і в XIX ст. в н а с л і д о к г е р ц е -
XIX ст. говинського повстання і російсько-ту­
рецької війни 1875 — 1878 р р . Ц е знайшло
своє в т і л е н н я я к на в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н о м у рівні, так і в між­
народному становищі балканських країн і народів.
Визначальний характер для ситуації в Сербії мали дві про­
відні тенденції: актуалізація в суспільній свідомості і держав­
но-політичних колах сербської національної ідеї та заворушення
й повстання в сусідніх із Сербією областях, заселених переваж­
но етнічними сербами, передовсім у Боснії та Герцеговині.
Прихильники с е р б с ь к о ї ідеї, о д н и м із в а ж л и в и х елементів
я к о ї було п р а г н е н н я в и з в о л и т и від о с м а н с ь к о г о гноблення й
о б ' є д н а т и в о д н і й д е р ж а в і усі с е р б с ь к і т е р е н и , у с в о ї й повсяк¬
денній діяльності намагалися стимулювати формування
"справжнього серба" ("сербенди"), сповненого національним
духом. Націоналізм швидко перетворився на суспільну моду,
якої дотримувалося багато представників різних верств, на¬
самперед молодь.
Антиосманські в и с т у п и в Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н і протягом
30—70-х років набули перманентного характеру внаслідок

35 — 3-2764
545
украй тяжких умов життя основної маси населення, а також нення б о й о в и х дій та в і д н о в л е н н я м и р у без ж о д н и х терито¬
традиційного сепаратизму місцевих великих землевласників. ріальних втрат для Сербії (лютий 1877 р . ) . Цей договір ви¬
З а г о с т р е н н я с у п е р е ч н о с т е й м і ж р а й я та м у с у л ь м а н с ь к и м и мож¬ явився нетривалим, бо вже 1 грудня того ж року Сербія,
новладцями Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н и с п р и я л о тому, щ о в Сербії окрилена успіхами Росії на п о л я х битв російсько-турецької
ці виступи трактувалися як боротьба за "загальносербську війни 1877-1878 рр., знову вступила у війну проти Осман¬
справу". ської імперії.
У 1875-1878 рр. згадані тенденції сягнули найвищої по­ О с к і л ь к и о с н о в н і т у р е ц ь к і з б р о й н і с и л и б и л и с я п р о т и ро¬
значки. Улітку 1875 р. одночасно в кількох районах Герцеговини с і й с ь к и х в і й с ь к , о с м а н и ц ь о г о р а з у п р а к т и ч н о н е ч и н и л и сер¬
вибухнули повстання. Незабаром полум 'я антитурецької боро¬ бам опору, що дало змогу одній сербській а р м і ї з а к і л ь к а ти¬
тьби охопило Боснію. Вимоги повстанців зводилися до надання ж н і в д і с т а т и с я Н і ш а та П і р о т а , а і н ш і й — Л е с к о в ц а та Враня,
провінції автономії, негайного запровадження реформ в адмініс­ вступивши також на територію Косово.
тративній та аграрній сферах, установлення контролю за ста­ Результати герцеговинського повстання та російсько-
ном справ у провінції з боку європейських держав. турецької війни було зафіксовано спочатку Сан-Стефанським
Від п е р ш и х д н і в п о в с т а н ц і в а к т и в н о п і д т р и м у в а л а Чорно¬ мирним договором (20 лютого 1878 р.), а згодом умовами доку­
горія. Князь Нікола навіть заявив, що його країна негайно ментів, підписаних на Берлінському конгресі в липні 1878р. Ве­
вступить у війну проти Порти, я к щ о повсталі герцеговинці не ликі держави визнавали повну незалежність Сербії та Чорного­
досягнуть успіху самотужки. Для надання конкретної допо¬ рії, а також збільшення їхньої території, причому Чорногорія
моги повстанцям та к о о р д и н а ц і ї дій к н я з ь п р и з н а ч и в спеці¬ здобувала вихід до Адріатичного моря, приєднавши до себе місто
а л ь н о г о п р е д с т а в н и к а , к о т р и й б е з п о с е р е д н ь о д б а в п р о поста¬ Бар з околицями.
чання до Герцеговини продуктів харчування, зброї та боє¬ Незважаючи на це, р і ш е н н я Берлінського конгресу викли¬
п р и п а с і в , у разі п о т р е б и п о с и л а в д л я в е д е н н я спільних бойових кали у сербів глибоке р о з ч а р у в а н н я . По-перше, значно біль­
дій ч о р н о г о р с ь к і загони. ше, а н і ж С е р б і я та Ч о р н о г о р і я , одержала Болгарія, і ц е змі¬
У С е р б і ї н а с е л е н н я п а л к о вітало п о в с т а н н я , тоді я к прав¬ нювало ситуацію в р е г і о н і н а її к о р и с т ь . По-друге, серби не
л я ч і к о л а с п о ч а т к у д і я л и о б е р е ж н о , з р о б и в ш и с п р о б у переду¬ о т р и м а л и а н і Б о с н і ї т а Г е р ц е г о в и н и , а н і К о с о в о , з а я к і , вла¬
сім о б ' є д н а т и д л я б о р о т ь б и п р о т и т у р к і в усі б а л к а н с ь к і наро¬ сне, вони й змагалися. Н а в і т ь б і л ь ш е , б о с н і й с ь к і та г е р ц е г о -
ди. Спроба виявилася марною, але т и с к громадської думки винські землі "тимчасово" окупувала Австро-Угорщина, що
був т а к и м потужним, що князь Мілан і його уряд мусили на практиці означало провал амбітних проектів об'єднання
змінити свою позицію. У червні 1876 р. Сербія та Чорногорія всіх с е р б с ь к и х о б л а с т е й в о д н і й д е р ж а в і . С и т у а ц і ю т а к о ж по¬
уклали союзницький договір і оголосили Порті війну. 20 червня гіршувало н е в д о в о л е н н я д і я м и армії, на я к у п о к л а д а л и с я ве¬
повстанці в Боснії проголосили о б ' є д н а н н я п р о в і н ц і ї з Сер¬ л и к і надії і я к а ці надії аж н і я к не в и п р а в д а л а , а також різко
бією, а герцеговинці — з Ч о р н о г о р і є ю , щ о с п р и ч и н и л о гост¬ н е г а т и в н а о ц і н к а п о з и ц і ї Росії на п е р е г о в о р а х у Сан-Стефано
ре н е в д о в о л е н н я Австро-Угорщини. та Б е р л і н і , де р о с і я н и а к т и в н о п і д т р и м у в а л и б о л г а р , фактич¬
Н а д о п о м о г у с е р б а м з Р о с і ї в и р у ш и л о д е к і л ь к а т и с я ч доб¬ но п о к и н у в ш и сербів напризволяще.
р о в о л ь ц і в , я к і , щ о п р а в д а , н е м о г л и з а м і н и т и н а Б а л к а н а х ре¬ У 80-ті р о к и X I X ст. т р и в а є розвиток державних інститу¬
г у л я р н о ї р о с і й с ь к о ї армії. Головнокомандувачем с е р б с ь к о ї ар¬ цій, удосконалюється система управління. Саме в цей час у
мії п р и з н а ч и л и російського генерала М. Черняєва. Сербії виникають політичні партії: Радикальна, Ліберальна та
Б о й о в і дії С е р б і я та Ч о р н о г о р і я п р о в о д и л и о к р е м о , кож¬ Прогресистська.
на на своєму напрямку. Чорногорцям щастило, але серби 22 лютого 1882р. Сербію проголошено королівством, а князя
після провалу їхнього наступу о п и н и л и с я в досить скрутно¬ Мілана Обреновича (1868-1889) — королем. Першим привітав
м у с т а н о в и щ і . З а з н а в ш и к і л ь к о х п о р а з о к у л о к а л ь н и х сутич¬ його з цієї нагоди австро-угорський імператор Франц-Иосиф,
ках з т у р к а м и , які розпочали активний наступ з півдня та що не було в и п а д к о в і с т ю : саме Австро-Угорщина виступила
п і в д е н н о г о сходу, с е р б и т і л ь к и в н а с л і д о к в т р у ч а н н я Р о с і ї під¬ як з а с т у п н и к Сербії в цьому п и т а н н і й довела і н ш и м великим
писали спочатку перемир'я, а згодом і договір про припи- д е р ж а в а м доцільність такого кроку. З б л и ж е н н я п р а в л я ч и х кіл

546 35' 547

Сербії та А в с т р о - У г о р щ и н и намітилося ще напередодні Бер­ ли на себе р а д и к а л и . Саме вони формували уряд протягом
л і н с ь к о г о к о н г р е с у , о ф о р м и л о с я під час й о г о р о б о т и й п о в о л і 1888-1892 рр., хоча стабільності владним структурам це не
зміцніло в наступні роки. додало.
Внутрішня та з о в н і ш н я політика короля Мілана не мала У грудні 1888 р. в Сербії прийнято нову Конституцію, про­
підтримки в народі. Ситуацію у с к л а д н ю в а л о те, що заснова­ ект якої підготували найкращі фахівці. її обговорювали на спі­
на в 1881 р . Р а д и к а л ь н а п а р т і я , я к а в и с у в а л а п р о г р а м у д е м о ­ льних засіданнях, на яких головував сам король, представники
кратичних перетворень, ш в и д к о п о ш и р ю в а л а свою діяльність всіх політичних партій. Конституція значно розширювала права
н а всю т е р и т о р і ю к р а ї н и й н а всі в е р с т в и н а с е л е н н я , перетво¬ і свободи г р о м а д я н , п і д в и щ у в а л а з н а ч е н н я С к у п щ и н и , до ком¬
рившись на потужну політичну силу й на безумовного лідера петенції якої передавався контроль за у р я д о м та армією.
політичного процесу в Сербії. На виборах до Скупщини у У протистоянні короля, котрий обстоював режим особис¬
вересні 1883 р . р а д и к а л и , яких активно підтримали селяни, тої в л а д и , і Р а д и к а л ь н о ї п а р т і ї , я к а в и с т у п а л а за п а р л а м е н т с ь ¬
здобули п е р е к о н л и в у перемогу, що згідно з ч и н н и м законо¬ ку модель у п р а в л і н н я д е р ж а в о ю , р о з ш и р е н н я демократичних
д а в с т в о м давало їм п р а в о формувати уряд. прав і свобод, Конституція 1888 р. була рішучим кроком на
Восени 1883 р . к о р о л ь Мілан зробив декілька кроків, які шляху до парламентаризму. Ще один важливий крок у тому ж
спричинили з а г о с т р е н н я к о н ф р о н т а ц і ї між р і з н и м и політич¬ напрямі зроблено в 1889 р . , к о л и набув чинності З а к о н про
н и м и силами, зокрема між н и м самим і радикалами. Ц е зре¬ угоди, який істотно розширював права органів місцевого
штою п р и з в е л о до спалаху н е в д о в о л е н н я діями режиму, яке самоврядування, а реалізація цих прав захищалася від т и с к у
п е р е р о с л о у з б р о й н е п о в с т а н н я у східних сербських областях центрального уряду.
поблизу річки Т и м о к (" Тимоцьке повстання"). Повстання при­
д у ш и л и , й о г о у ч а с н и к і в ж о р с т о к о п о к а р а л и (21 о с о б у с т р а ч е ­ СЕРБІЯ 22 лютого 1889р. Мілан зрікся престолу
н о , п о н а д 700 в і д п р а в л е н о н а к а т о р г у т а у в ' я з н е н о ) . В органі¬ ЗА П Р А В Л І Н Н Я на користь свого сина Олександра (1889—
зації та підтримці повстання король звинуватив радикалів: ОСТАННЬОГО 1903), до повноліття якого країною мало
'їхню партію заборонили, більшість її л і д е р і в заарештували. ОБРЕНОВИЧА керувати Намісництво у складі т р ь о х осіб
Г о л о в а партії Н і к о л а П а ш и ч в ч а с н о п о к и н у в к р а ї н у , щ о б про¬ — Йована Ристича, Кости Протича та
довжити політичну б о р о т ь б у в е м і г р а ц і ї (у Болгарії). Й о в а н а Б е л і м а р к о в и ч а . К і н е ц ь 80-х — п о ч а т о к 90-х р о к і в озна¬
П о м и л к о ю с е р б с ь к о г о к о р о л я б у л о о г о л о ш е н н я в і й н и Бол¬ менувалися в Сербії з а г о с т р е н н я м м і ж п а р т і й н и х суперечнос¬
гарії в л и с т о п а д і 1885 р . П р и в о д о м д л я к о н ф л і к т у с т а л о о б ' є д ­ тей, зумовлених боротьбою за б і л ь ш і с т ь у С к у п щ и н і , право
нання двох болгарських територій — князівства та Східної формування уряду, вакантне після смерті Протича в червні
Румелії — в спільній державі. Це с у п е р е ч и л о п о с т а н о в а м Бер¬ 1892 р . м і с ц е одного з намісників тощо. Найбільшу актив¬
лінського конгресу, й Мілан, занепокоєний значним поси¬ ність і особливу жорсткість у цій боротьбі в и я в л я л и ліберали,
л е н н я м Б о л г а р і ї і п і д б у р ю в а н и й А в с т р о - У г о р щ и н о ю та Німеч¬ з діяльністю яких пов'язане перше в сербській історії засто¬
ч и н о ю , взявся відновити статус-кво. Війна виявилася нетри¬ сування політики терору на виборах до Скупщини.
валою й завершилася перемогою Болгарії. Сербія, щоправда, Прагнучи нормалізувати становище й п о с и л и т и в л а д у ко¬
не зазнала п р и цьому ж о д н и х втрат, крім м о р а л ь н и х : згідно з роля, молодий сербський правитель Олександр Обренович
підписаним у лютому 1886 р . Б у х а р е с т с ь к и м м и р н и м д о г о в о ¬ здійснив 1 квітня 1893 р . а к ц і ю , яка нагадувала державний
ром, с т о р о н и погоджувалися на п о н о в л е н н я стану справ, що п е р е в о р о т . Він д о с т р о к о в о п р о г о л о с и в с е б е п о в н о л і т н і м , роз¬
існував у їхніх в і д н о с и н а х до п о ч а т к у війни. пустив Н а м і с н и ц т в о й відправив у відставку л і б е р а л ь н и й уряд.
Б е з у с п і ш н а в і й н а о с т а т о ч н о підірвала довіру до к о р о л я , й Намагаючись на перших порах спиратися на підтримку Ра¬
в і н с а м , у т р а т и в ш и в п е в н е н і с т ь у в л а с н и х с и л а х , м у с и в удати¬ д и к а л ь н о ї п а р т і ї й п р а к т и ч н о п е р е д а в ш и їй в л а д у , к о р о л ь не¬
ся до р і ш у ч и х змін у в н у т р і ш н і й п о л і т и ц і , зокрема підписав забаром змінив орієнтири: в травні 1894 р . с к а с о в а н о Конс­
акт п р о амністію Р а д и к а л ь н о ї партії, я к а не тільки в и й ш л а з титуцію 1888 р . і в і д н о в л е н о ч и н н і с т ь К о н с т и т у ц і ї 1869 р . До
підпілля, а й увійшла разом з лібералами до коаліційного країни повернувся король Мілан, я к и й одразу почав активно
уряду. Незабаром виконавчу владу в країні с п о в н а перебра- втручатися в процес управління державою. Політичну неста-

548 549
більність п о с и л ю в а л и калейдоскопічні з м і н и у р я д і в і відсут¬ судних опинився навіть лідер Радикальної партії Школа Па-
ність загальної стратегії д е р ж а в н о г о розвитку. шич, якому пощастило врятувати своє життя лише завдяки
У червні 1895 р . сформовано черговий уряд — "прогре- втручанню австрійського уряду.
с и с т с ь к и й " , к о т р и й о ч о л и в С т о я н Н о в а к о в и ч , з н а н и й я к по¬ П о л і т и ч н у н е с т а б і л ь н і с т ь і к р и з у в л а д н и х с т р у к т у р не вда­
в а ж н и й у ч е н и й і г л и б о к о п о р я д н а л ю д и н а . У с п е ц і а л ь н і й до¬ лося подолати й після смерті к о р о л я М і л а н а в січні 1901 р . і
п о в і д н і й він з в е р н у в увагу к о р о л я н а те, щ о п і с л я с і ч н я 1894 р . , рішучих спроб О л е к с а н д р а д и с т а н ц і ю в а т и с я від б а т ь к а та й о ­
к о л и до Сербії п о в е р н у в с я М і л а н О б р е н о в и ч , ж о д е н із у р я д і в го п о л і т и к и . Непопулярність Олександра Обреновича навіть
не мав чіткого плану дій, а конструктивного управління в зросла внаслідок непродуманого шлюбу з жінкою, про яку
д е р ж а в і не в і д ч у в а л о с я . Н о в а к о в и ч з а п р о п о н у в а в з а х о д и , спря¬ й ш л а недобра слава. Матримоніальні справи короля оберну¬
мовані на п о л і п ш е н н я с и т у а ц і ї , а л е з д і й с н и т и їх н о в о м у п р е ¬ л и с я н а в а ж л и в и й ч и н н и к в н у т р і ш н ь о ї та з о в н і ш н ь о ї політи¬
м'єрові не судилося. ки, посприявши тимчасовому поверненню до влади радика¬
Правління короля Олександра, останнього представника л і в і р і з к і й п е р е о р і є н т а ц і ї з А в с т р о - У г о р щ и н и н а Р о с і ю в ца¬
династії Обреновичів, багато хто із сербських істориків квалі­ рині міжнародних відносин.
фікує як добу суцільних внутрішньополітичних конфліктів, про¬ Останній Обренович зробив ще одну спробу взяти ситуа¬
махів і криз. Значною мірою це п о в ' я з у є т ь с я з авторитарним цію в к р а ї н і під хоча б в і д н о с н и й контроль, прийнявши б кві­
с т и л е м у п р а в л і н н я м о л о д о г о м о н а р х а та його н е в м і н н я м (чи тня 1901 р. нову Конституцію. Конституція, в розробці якої
небажанням) підпорядковувати особисті інтереси державним. брали участь представники всіх політичних партій, крім Лібе­
Багато проблем викликала готовність Олександра беззас¬ ральної, виявилася прогресивнішою за Конституцію 1869р., але
тережно прислухатися до порад батька, короля Мілана, кот¬ консервативнішою за основний закон 1888р. Відтепер у Сербії
рого як простий люд, так і політичні кола оцінювали вкрай запроваджувався двопалатний парламент, при цьому Скуп¬
негативно. Мілан, котрий вдруге покинув Сербію навесні щина залишалася з б о р а м и н а р о д н и х о б р а н ц і в , тоді як ново¬
1895 р . , " п і д б и в " с и н а н а ц і л у н и з к у к р о к і в , щ о спричинили створюваний Сенат мав відігравати роль інструмента коро¬
г о с т р е н е в д о в о л е н н я в к р а ї н і . О д н и м із н и х б у л о відзначення лівського впливу.
с е р б с ь к о ю д е р ж а в н о ю н а г о р о д о ю в и с о к о г о а в с т р і й с ь к о г о чи¬ Загравання з політичною о п о з и ц і є ю не дало б а ж а н и х на­
новника Беньяміна Калая, з ім'ям якого небезпідставно по¬ слідків. Т а к само б е з у с п і ш н о ю в и я в и л а с я с п р о б а повернути­
в'язували погіршення становища сербської людності Боснії ся під п а т р о н а т Відня і спертися на підтримку Габсбурзької
та Г е р ц е г о в и н и й а к т и в і з а ц і ю а н т и с е р б с ь к и х н а с т р о ї в у Відні м о н а р х і ї в б о р о т ь б і п р о т и в н у т р ц ц н і х в о р о г і в . 23 б е р е з н я 1903 р .
в ц і л о м у . Ц я , н а п е р ш и й п о г л я д , н е н а д т о в а ж л и в а п о д і я спри¬ в Белграді відбулися масові демонстрації протесту, у відпо­
ч и н и л а ч е р г о в е з а г о с т р е н н я п о л і т и ч н и х і н т р и г і, врешті-решт, відь н а я к і к о р о л ь п р и з у п и н и в ч и н н і с т ь К о н с т и т у ц і ї й р о з п у ­
відставку чергового сербського уряду. стив Скупщину і С е н а т . У н і ч з 28 н а 29 т р а в н я т о г о ж року
Політична криза в Сербії (1897-1899) також пов'язана з група молодих офіцерів здійснила державний переворот, у
королем М і л а н о м , я к и й вдруге п о в е р н у в с я д о к р а ї н и в жовт¬ вкрай ж о р с т о к и й спосіб у б и в ш и к о р о л я О л е к с а н д р а , короле¬
ні 1897 р . Його відразу п р и з н а ч и л и командувачем сербської ву, г о л о в у у р я д у та м і н і с т р а о б о р о н и , а т а к о ж д в о х б р а т і в ко¬
армії, н а д а в ш и т а к и м ч и н о м в а г о м и х аргументів у н а в ' я з у в а н н і р о л е в и , я к і в с т и г л и себе с к о м п р о м е т у в а т и б е з п а р д о н н о ю по¬

власної думки при вирішенні будь-яких важливих питань. Для в е д і н к о ю та у ч а с т ю в к і л ь к о х ф і н а н с о в и х і м а й н о в и х аферах.

Уранці наступного дня на пропозицію армії королем Сербії про­
реформування армії М і л а н справді з р о б и в багато (це визна¬
голосили Петра Карагеоргієвича, онука легендарного ватажка
вали навіть його о п о н е н т и ) , проте його присутність у країні
Першого сербського повстання Карагеоргія. Скупщина, яка зі¬
з а г о с т р и л а в і д н о с и н и С е р б і ї з о к р е м и м и її п о с т і й н и м и зовніїи-
бралася на своє засідання через декілька днів, підтвердила це
ньополітичними партнерами (Росією, Болгарією) і посилила
р і ш е н н я , а т а к о ж в і д н о в и л а ч и н н і с т ь К о н с т и т у ц і ї 1888 р . , в н і ¬
внутрішньополітичні суперечності. Улітку 1899 р . н а Мілана
с ш и до неї, щ о п р а в д а , о к р е м і , не дуже суттєві зміни.
здійснено замах. Цю акцію режим використав для запрова¬
дження надзвичайного стану й жорстокої розправи з полі¬ Період між Берлінським конгресом і вбивством останнього
т и ч н и м и п р о т и в н и к а м и , н а с а м п е р е д р а д и к а л а м и . На лаві під- Обреновича — 1878-1903 рр. — належить до найсуперечливі-

550 551
ших і найдраматичніших етапів сербської історії. Стрімкий еко­ міки створило реальні перспективи для втілення цієї ідеї на
номічний розвиток поєднується в цей час з глибокою кризою у практиці.
владних структурах, форсована європеїзація всіх основних сфер Н а п о ч а т к у XX ст. Балкани залишаються однією з акту¬
життя — з падінням міжнародного авторитету країни. З од¬ альних тем великої європейської політики. З н е с и л е н а Осман¬
ного боку, Сербія п р а к т и ч н о ліквідувала своє відставання від ська імперія остаточно в т р а т и л а в а ж е л і в п л и в у на свої євро¬
інших держав Європи в г а л у з і д е р ж а в н о г о б у д і в н и ц т в а і пра¬ пейські провінції. Активно підтримувана Німеччиною, Авст¬
ва, активно рухалася вперед, реформуючи медицину, освіту, ро-Угорщина, майже не криючись, готується до рішучих
науку й культуру, будувала залізниці й запроваджувала нові кроків, спрямованих на встановлення власного контролю над
з а с о б и з в ' я з к у . З і н ш о г о , п р о г р а в а л а в і й н и , в т я г н у л а с я в три¬ регіоном. Намагаючись запобіїти посиленню Г а б с б у р з ь к о ї мо¬
вале й виснажливе протистояння з сусідами (Австро- н а р х і ї й н е д о п у с т и т и ї ї т е р и т о р і а л ь н о г о р о з ш и р е н н я з а раху¬
Угорщиною, Болгарією), " р о з в а ж а л а " світ екстравагантними нок територій на Балканах, інші великі держави, в тому числі
ш л ю б а м и та р о з л у ч е н н я м и в к о р о л і в с ь к і й с і м ' ї ; її роздирали Росія, висувають гасло: "Балкани — балканським народам".
п о в с т а н н я та м і ж п а р т і й н і суперечності, політична нестабіль¬ Підбурювані по черзі кожною з великих держав, країни та
ність стала н о р м о ю життя. народи Балкан формулювали програми перетворень на півост­
Сербів охопило глибоке розчарування, пов'язане з крахом рові, виходячи передусім із власних інтересів та з реальних мож¬
д е р ж а в н о - п о л і т и ч н о ї та н а ц і о н а л ь н о ї ідеї — м р і ї п р о приєд¬ ливостей, що відкрилися у зв'язку з наявністю суперечностей
н а н н я до королівства сербських областей Боснії, Герцегови¬ між європейськими грандами.
ни, Косово, С р е м у та ін. Д л я Сербії така п р о г р а м а в умовах, к о л и п р и є д н а н н я Бос¬
Цілком реальною стала небезпека втратити державність нії та Герцеговини після їхньої т и м ч а с о в о ї окупації Австро-
під тиском Австро-Угорщини, яка прагнула поширювати свій Угорщиною стало н е м о ж л и в и м , насамперед п о л я г а л а у виз¬
вплив у напрямі Егейського моря (порт Салоніки), чорномор¬ в о л е н н і сербів, котрі п р о ж и в а л и в областях під владою Пор¬
ських проток та — в стратегічній перспективі — Близького ти, та п р и є д н а н н я цих т е р и т о р і й до себе.
Сходу. У втіленні цих планів серби зіткнулися з протидією бол¬
Н а с е л е н н я з н е в і р ю є т ь с я в п о л і т и ч н і й та д у х о в н і й еліті, ця гар, які т а к о ж претендували на південну частину півострова
зневіра п о ш и р ю є т ь с я на правлячу династію: обурення полі¬ (Косово, Македонія, Північна Албанія). Сербсько-болгарські
тикою Обреновичів о х о п л ю є всі в е р с т в и та с о ц і а л ь н і групи. відносини у зв'язку з цим ще більше ускладнилися і загост¬
рилися. П о л і т и ч н а та д и п л о м а т и ч н а боротьба доповнювалася
ВНУТРІШНЯ З м і н а династії сама по собі не р о з в ' я з а - з б р о й н и м и с у т и ч к а м и болгарських і с е р б с ь к и х загонів — чет —
ТА З О В Н І Ш Н Я л а відразу всі п р о б л е м и та суперечнос- н а т е р е н а х С т а р о ї Сербії та М а к е д о н і ї в 1906—1908 р р . Участь
ПОЛІТИКА СЕРБІЇ ті, н а я в н і в к р а ї н і , але з а в д я к и їй було у четах в в а ж а л а с я с п р а в о ю честі к о ж н о г о с п р а в ж н ь о г о серба,
Н А П О Ч А Т К У X X с т . з р о б л е н о в а ж л и в и й к р о к у н а п р я м і від¬ виявленням п а т р і о т и з м у та л ю д с ь к о ї гідності.
н о в л е н н я ч и н н о с т і конституції, зміцнен¬ Ситуація на Балканах загострюється впродовж 1903—
ня режиму законності, забезпечення нормального функціо¬ 1904рр. В умовах наростання загального напруження одна за
нування органів державної влади. Королю Петру Карагеоргі- одною відбуваються важливі події: Ілінденське повстання в
євичу симпатизувала значна частина н а с е л е н н я Сербії ще від Македонії, заворушення в європейських провінціях Османської
герцеговинського повстання 1875 р . , в я к о м у в і н б р а в б е з п о ¬ імперії, російсько-австрійська та австрійсько-німецька зустрі­
середню участь. З р о с т а н н ю й о г о п о п у л я р н о с т і с п р и я л и й де¬ чі на вищому рівні, активізація приготувань до проведення ре­
які інші факти особистої біографи (шлюб з чорногорською форм в Османській імперії, надання Портою Німеччині концесії
п р и н ц е с о ю , т р и в а л е п е р е б у в а н н я за к о р д о н о м т о щ о ) , а т а к о ж на будівництво залізниці в Малій Азії тощо.
п і д к р е с л е н о д е м о к р а т и ч н и й с т и л ь п р а в л і н н я , щ о в и р а з н о кон¬ Погіршилися двосторонні австргйсько-сербські відносини.
трастував з авторитаризмом останніх Обреновичів. Сербія у своїй зовнішній політиці знову п о ч и н а є орієнтува¬
Після приходу до влади династіїКарагеоргієвичів нація об'єд¬ т и с я на Росію, н а м а г а є т ь с я о б ' є д н а т и з м е т о ю с п і л ь н о г о проти¬
нується навколо сербської національної ідеї. Піднесення еконо- стояння загрозі австрійської е к с п а н с і ї всі б а л к а н с ь к і держа-

552 553
ви. Ідея з а с н у в а н н я п о л і т и ч н о г о союзу Сербії, Ч о р н о г о р і ї , Бол¬ пі. Договір нарешті визначав межі можливого розширення кор­
гарії та Г р е ц і ї н е в д о в з і с т а є п е р ш о р я д н и м з а в д а н н я м моменту. донів двох держав за рахунок європейських провінцій Туреччини,
У С е р б і ї в ц е й ч а с т р и в а в п р о ц е с ч а с т и х з м і н у р я д і в : про¬ започаткувавши процес створення коаліції балканських країн,
тягом 1 9 0 5 - 1 9 0 8 р р . п о ч е р з і , п е р е б у в а ю ч и п р и в л а д і н е біль¬ до якої згодом увійшли Сербія, Болгарія, Чорногорія та Греція.
ше року, пішли у відставку чотири кабінети. На авансцені К о а л і ц і я о с т а т о ч н о с ф о р м у в а л а с я в с ь о г о за к і л ь к а м і с я ц і в ,
політичного процесу продовжувала перебувати Радикальна пар­ п р о т я г о м я к и х б у л о п і д п и с а н о д в о с т о р о н н і у г о д и м і ж її у ч а с ­
тія, яка незадовго перед тим розпалася на три фракції — "ста­ никами. Всі ц і у г о д и т і є ю ч и і н ш о ю мірою спрямовувалися
рих ", "молодих " і "самостійних ", — кожна з яких намагалася проти Порти, а головна мета коаліції полягала в боротьбі за
проводити власну політику. В царині міжнародних відносин визволення християнського населення Османської імперії,
д і я л ь н і с т ь усіх с е р б с ь к и х у р я д і в п о з н а ч а л а с я послідовністю і і н а к ш е к а ж у ч и , за п е р е р о з п о д і л н а к о р и с т ь к р а ї н - у ч а с н и ц ь її
наполегливістю. європейських провінцій.
Цей період характеризується, крім іншого, тим, що, всу¬ Скориставшися як приводом відмовою Стамбула надати ав­
переч н е с п р и я т л и в и м зовнішнім ч и н н и к а м , поступово акти¬ тономні права населенню Македонії та Фракії, а також зупи­
візуються і набувають конструктивності двосторонні контак¬ нити оголошену мобілізацію, союзники розпочали бойові дії про­
ти між о к р е м и м и б а л к а н с ь к и м и к р а ї н а м и . П е р ш и м и розпочали ти турків (першим 4 жовтня оголосив війну король Чорногорії
серйозні переговори Сербія та Чорногорія (1903-1904 рр.); Школа).
30 б е р е з н я 1904 р . в Б е л г р а д і у к л а д е н о д о г о в і р п р о економіч¬ О д н а із с е р б с ь к и х а р м і й , о ч о л ю в а н а г е н е р а л о м Р. Путни­
не співробітництво між Сербією та Болгарією. Сербсько- к о м , уже ч е р е з к і л ь к а д н і в п і с л я п о ч а т к у в і й н и (10—11 жовт­
болгарський договір мав таємну частину, в якій сторони зо¬ ня) р о з б и л а турків у битві під К у м а н о в о . П р о т я г о м наступно­
б о в ' я з а л и с я с п і л ь н о з а х и щ а т и с я п р о т и б у д ь - я к о ї м о ж л и в о ї аг¬ го м і с я ц я с е р б и здобули щ е к і л ь к а б л и с к у ч и х п е р е м о г у бит­
ресії. Д о з а г а л ь н о г о п р о ц е с у п о ш у к і в с о ю з н и к і в прилучилася вах під П р и л е п о м , Б і т о л е м та ін., о в о л о д і л и т е р и т о р і є ю всієї
й Османська імперія, к о т р а двічі п р о т я г о м 1904 р . пропону¬ С т а р о ї Сербії та М а к е д о н і ї ; о к р е м і п і д р о з д і л и в и й ш л и н а узбе­
вала переговори Сербії та Чорногорії. режжя Адріатичного моря, захопивши порти Леш і Драч.
Вдалими були дії й інших союзницьких армій, що змусило Ту­
СЕРБІЯ В умовах нової міжнародної ситуації в Єв- реччину піти на переговори, котрі закінчилися підписанням у
В БАЛКАНСЬКИХ ропі — під впливом анексії Австро-Угор- Лондоні мирної угоди (1913), за якою вона відмовлялася практи­
ВІЙНАХ щиною Боснії та Герцеговини (1908), по¬ чно від усіх своїх європейських провінцій, крім частини Фракії,
глиблення внутрішньополітичної кризи в Константинополя та проток Босфор і Дарданелли.
Османській імперії та проголошення гасла "Балкани — ватікан¬ Визволені з-під турецької влади території поділили між со¬
ським народам " — Сербія, яка на той час остаточно перетво­ бою країни-переможниці. Частину цих територій приєднала до
рилася на провідну субрегіональну силу, заохочувана Росією, пе­ с е б е С е р б і я . її з д о б у т к и м о г л и б б у т и й б і л ь ш и м и , т а А в с т р о -
ребрала в свої руки ініціативу у розв'язанні "східного питання". Угорщина доклала чимало зусиль, щоб обмежити сербський
Після складних, т р и в а л и х і не завжди у с п і ш н и х перегово¬ вплив.
рів з і н ш и м и балканськими країнами, в т о м у ч и с л і й з Ос¬ Відень вимагав від С е р б і ї в і д в е с т и її а р м і ї з Адріатичного
манською і м п е р і є ю , метою я к и х у п е в н и й м о м е н т стало суто узбережжя, погрожуючи навіть оголосити війну у разі неви¬
практичне питання, пов'язане з утворенням міждержавного конання цієї в и м о г и . Аналогічні вимоги були поставлені й
союзу, з д а т н о г о з а б е з п е ч и т и з а х и с т п і в о с т р о в а від е к с п а н с і о ¬ перед Чорногорією. Наступним кроком у цьому напрямі ста­
ністських зазіхань А в с т р о - У г о р щ и н и , серби домовилися про л о п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і А л б а н і ї (28 л и с т о п а д а 1912 р . )
в з а є м о п і д т р и м к у та с п і л ь н і дії з болгарами. під п а т р о н а т о м та за б е з п о с е р е д н ь о ї участі Австро-Угорщи¬
Підписаний у лютому 1912 р. сербсько-болгарський договір н и , — мета якого полягала знову ж таки в н е д о п у щ е н н і Сер¬
передбачав військове співробітництво та можливість спільної бії д о моря.
воєнної акції як проти Порти, так і проти іншої сторони, яка Одразу після тріумфального для б а л к а н с ь к и х країн завер¬
намагатиметься заволодіти турецькими територіями у Євро­ шення війни з Туреччиною загострилися суперечності між

554 555
С е р б і є ю і Б о л г а р і є ю , щ о п р и з в е л о влітку 1913 р . д о воєнного п а л и , з а л и ш а ю ч и в а ж к е о з б р о є н н я та б о є п р и п а с и . Більш як
конфлікту між ними. Цей конфлікт увійшов до історії під 50 т и с . с о л д а т і в п р о т и в н и к а в х о д і ц і є ї о п е р а ц і ї п о т р а п и л о в
назвою Друга Балканська війна. її у ч а с н и к а м и стали Сербія полон.
та Г р е ц і я , з о д н о г о б о к у , і Б о л г а р і я , з і н ш о г о . Н е в д о в з і у вій­ Перші успіхи актуалізували питання об'єднання сербських
ну п р о т и Болгарії вступила також Румунія. земель, перевівши його в практичну площину. 7 грудня 1914 р.
Війну розпочали болгари, підбурювані Австро-Угорщиною. Скупщина ухвалила "Нішську декларацію ", в якій проголошува­
17 ч е р в н я б е з п о п е р е д н ь о г о о г о л о ш е н н я в і й н и б о л г а р с ь к і вій¬ лося, що Сербія веде війну за "визволення та об'єднання сербів,
с ь к а з д і й с н и л и н а п а д н а сербів та г р е к і в . С и т у а ц і я д л я Сербії хорватів і словенців ".
стала к р и т и ч н о ю , проте після п е р е м о г и в битві на річці Бре- Протягом 1915 р . з н а ч н о пожвавилася діяльність сербсь¬
г а л н и ц я , я к а т р и в а л а вісім д н і в , їй вдалося п е р е х о п и т и ініці¬ ких політичних сил усередині Габсбурзької монархії з метою
ативу. Серби перейшли в наступ і вступили на болгарську о б ' є д н а н н я із С е р б і є ю . В о н а д і с т а л а н о в и й п о т у ж н и й імпульс
територію. Б о л г а р і я з м у ш е н а була р о з п о ч а т и п е р е г о в о р и , які і новий зміст після створення в Лондоні Югослов'янського
закінчилися підписанням 28 л и п н я 1913 р . в Б у х а р е с т і м и р ¬ к о м і т е т у , д о с к л а д у я к о г о в в і й ш л и п р е д с т а в н и к и с е р б і в , хор¬
ного договору, згідно з я к и м Сербія одержала велику частину ватів і с л о в е н ц і в Австро-Угорщини.
Македонії. Одночасно тривали переговори сербських представників з
Перемога Сербії у Другій Ватіканській війні ще більше зміцни­ державами Антанти. Центральною була п р о б л е м а вироблен¬
ла її позиції, поставивши на порядок денний питання про об'єд­ ня засадничих принципів розв'язання "південнослов'янсько¬
нання в одній державі всіх історичних сербських теренів, а та­ го п и т а н н я " . Паралельно з пропозицією щодо утворення так
кож про створення південнослов 'янської держави, до складу якої званої " В е л и к о ї Сербії", до складу я к о ї м а л и ввійти ва серб¬
увійшли б і "австрійські" слов 'яни. с ь к і з е м л і , а т а к о ж М а к е д о н і я , Б о с н і я та Г е р ц е г о в и н а й окре¬
мі західні райони Болгарії, розглядався варіант утворення

СЕРБІЯ _ Н е з в а ж а ю ч и на те, щ о А в с т р о - У г о р щ и н а спільної держави трьох народів "одного кореня" — сербів,

В ПЕРШІЙ м а й ж е відразу після о г о л о ш е н н я війни хорватів, словенців.

СВІТОВІЙ ВІЙНІ розгорнула масований наступ на Сер¬ Восени 1915 р . п і с л я к і л ь к а м і с я ч н о г о з а т и ш ш я н а с е р б с ь ¬
бію, початковий період війни склався ко-австрійському фронті розпочався новий наступ австрій¬
для сербів досить у с п і ш н о . У битві в районі Церського хребта с ь к и х в і й с ь к , п о с и л е н и х ц ь о г о р а з у к і л ь к о м а н і м е ц ь к и м и ди¬
(2-6 серпня 1914 р . ) с е р б с ь к а а р м і я , п р о д е м о н с т р у в а в ш и не¬ візіями. К о л и ж у війну вступила ще й Болгарія, ситуація для
абиякий героїзм і витримку, здобула важливу перемогу над сербів стала критичною.
потужнішим з огляду як на кількість, так і на матеріально- Сербська армія мусила залишити Б е л г р а д і в і д с т у п а т и че¬
технічне забезпечення австро-угорським військом. Після цього р е з в а ж к о д о с т у п н і г і р с ь к і р а й о н и Ч о р н о г о р і ї т а А л б а н і ї в на¬
серби навіть самі п е р е й ш л и в наступ, котрий, щоправда, не прямі Адріатичного моря. Разом з нею столицю залишили
п р и н і с о с о б л и в и х успіхів і з а к і н ч и в с я дуже швидко. уряд та з н а ч н а ч а с т и н а ж и т е л і в м і с т а й б і ж е н ц і в з окупованих
Д о к і н ц я р о к у А в с т р о - У г о р щ и н а з д і й с н и л а щ е о д н у насту¬ п р о т и в н и к о м т е р и т о р і й . Ц е й п о х і д , я к и й к о ш т у в а в ж и т т я де¬
пальну операцію на Південному фронті, змусивши сербську сяткам тисяч солдатів та цивільних осіб, став легендарною
армію відступати вглиб своєї території з відчутними втрата¬ подією сербської історії.
ми. В ц е й н а д з в и ч а й н о в а ж к и й м о м е н т н а в к о л о а р м і ї та ко¬ На узбережжі р е ш т к и сербської армії — п р и б л и з н о 120 т и с .
роля об'єдналася вся нація. Н а ч о л і о д н і є ї з а р м і й с т а в гене¬ чоловік — підібрали кораблі союзників (в о с н о в н о м у це був
рал Ж . М і ш и ч , в і д о м и й с в о ї м и о р г а н і з а т о р с ь к и м и здібностя¬ ф р а н ц у з ь к и й ф л о т ) і п е р е п р а в и л и н а о с т р і в К о р ф у , к у д и не¬
ми. У вирішальній битві поблизу міста Мілановац серби з а б а р о м п р и б у в і с е р б с ь к и й уряд. Тут а р м і я м а л а можливість
несподівано для всіх з д о б у л и блискучу перемогу, після якої п е р е п о ч и т и й підготуватися до п р о д о в ж е н н я бойових дій.
перейшли в контрнаступ і здійснили прорив австрійського Територію Сербії тим часом поділили між собою Австро-
фронту. В грудні сербська армія вступила до Белграда, про¬ Угорщина та Болгарія. Окупація, під час якої діяв режим справ­
д о в ж и в ш и наступ у напрямі Срему. Австрійці ш в и д к о відсту- жнього терору (особливо відзначалися в цьому болгари), трива-

556 557
ла до осені 1918р., коли сербам, за підтримки держав Антан¬ відує м а т е р і а л і с т и ч н у ф і л о с о ф і ю та с о ц і а л і з м , але п р и цьому
ти, вдалося досить швидко визволити територію країни й на¬ н е п р а г н е о с т а т о ч н о р о з і р в а т и з в ' я з о к зі с в о ї м національним
віть продовжити наступальні дії в областях, населених "авст­ корінням.
рійськими " слов 'янами. П р о в і д н и м культурним ц е н т р о м сербського народу на зламі
Ц е с т а л о н а с л і д к о м у с п і ш н и х о п е р а ц і й м о д е р н і з о в а н о ї серб¬ століть є Белград, одночасно осередки на території Австро-
с ь к о ї а р м і ї , я к а п о н о в и л а с в о ї дії в л і т к у 1916 р . н а Салоніць- У г о р щ и н и п о с т у п о в о у т р а ч а ю т ь с в о є з н а ч е н н я . А л е с е р б и збе¬
кому ф р о н т і , в и я в и в ш и взірці мужності у важкій і виснажли¬ рігали єдність свого культурного і с н у в а н н я : з а к о н о м і р н о с т і й
вій битві в р а й о н і Каймакчалана (12—30 в е р е с н я 1916 р . ) . особливості розвитку літератури та мистецтва залишаються
Перемоги сербів на полях битв і розпад Австро-Угорщини, є д и н и м и д л я всіх с е р б с ь к и х о б л а с т е й я к у н е з а л е ж н і й Сербії,
який почався внаслідок поразки в Першій світовій війні, знову так і тих, що входили до складу А в с т р о - У г о р щ и н и й Осман¬
висунули на порядок денний європейської політики питання дер¬ ської імперії.
жавного устрою слов 'ян Балканського півострова. Після певних У цей час у Сербії остаточно формується сучасна для тієї
вагань великі держави, передовсім Велика Британія та Фран­ доби система культурного, наукового, освітнього функціонуван¬
ція, визначилися на користь створення єдиної держави півден­ ня. І с н у в а л и всі інституції, н е о б х і д н і д л я з а б е з п е ч е н н я такого
них слов 'ян на основі Сербії як єдиної на півострові країни- ф у н к ц і о н у в а н н я як на з а г а л ь н о д е р ж а в н о м у , так і на місцево¬
переможниці. му рівні: н а в ч а л ь н і з а к л а д и — від н а р о д н и х ш к і л до універси¬
1 грудня 1918 р. в Белграді було проголошено заснування Ко¬ тету в Б е л г р а д і , в я к о м у в 1895 р . б у л о т р и ф а к у л ь т е т и (філо¬
ролівства сербів, хорватів, словенців, у рамках якого Сербія с о ф с ь к и й , ю р и д и ч н и й , т е х н і ч н и й ) ; бібліотеки, музеї, театри,
об'єднувала навколо себе всіх " а в с т р і й с ь к и х " с л о в ' я н з Хор¬ наукові товариства тощо.
в а т і ї , С л а в о н і ї , Д а л м а ц і ї , а т а к о ж Ч о р н о г о р і ю т а Б о с н і ю і Гер¬ Н а р у б е ж і X I X — X X ст. у с е р б і в р о з п о ч и н а є т ь с я процес,
цеговину. П р а в л я ч о ю д и н а с т і є ю в новій країні стала сербська що згодом дістав назву "поворот до Європи". Здобутком серб¬
королівська династія Карагеоргієвичів. ської духовної культури стають н а й п е р е д о в і ш і на той час явища
західноєвропейського літературного й мистецького ж и т т я , такі,
РОЗВИТОК Наприкінці XIX - на початку XX ст. як декаданс, символізм, модернізм, неоромантизм тощо.
СЕРБСЬКОЇ Сербія сягнула високого рівня духовної Література та мистецтво відмовляються від надмірного ет­
КУЛЬТУРИ культури, практично синхронізувавши нографізму й зосередження на фольклорній національній тради­
цей процес із п о с т у п о м передових єв¬ ції, проголошуючи орієнтацію на європейський тип культури.
ропейських країн. Я к щ о в добу реалізму п р о в і д н и м и з р а з к а м и виступали росій¬
У другій половині X I X ст. н а п е в н и й час д о м і н а н т н и м у ські м и т ц і , то т е п е р ц ю р о л ь с т а л и відігравати французькі.
літературі та м и с т е ц т в і с т а в реалізм, із я к и м у сербів пов'яза¬ Переорієнтація сербської культури відбувається надзвичай¬
но ч и м а л о з д о б у т к і в у всіх в и д а х т в о р ч о ї д і я л ь н о с т і . Н а серб¬ но ш в и д к о й рішуче. В г а л у з і к р а с н о г о п и с ь м е н с т в а її п о ч а ¬
с ь к о м у тлі в и н и к і р о з в и н у в с я національно забарвлений тип ток пов'язаний із з а с н у в а н н я м ж у р н а л і в "Сербський огляд"
реалістичного мистецтва, котрий у своїй еволюції спирався (1895) та " С е р б с ь к и й л і т е р а т у р н и й в і с н и к " ( 1 9 0 1 ) , із д і я л ь н і ­
на чужонаціональні зразки, запозичувані передовсім у Росії. с т ю л і т е р а т у р н и х к р и т и к і в та_ і д е о л о г і в є в р о п е ї з а ц і ї національ¬
Його видатними представниками б у л и В. Ілич у п о е з і ї , Л. Ла­ ної культури Б. П о п о в и ч а , Й. С к е р л и ч а , Л. Недича.
заревич, М. Глішич, С. Сремац, С. Матавуль, С. Ранкович та Саме Б. Поповичу належить вислів, який на певний час
інші в прозі. став основним гаслом епохи: "Кожна література повинна ма¬
Теоретичні засади реалізму сформулював у сербів Світо- ти якісь зразки; якщо не має їх у себе вдома, нехай пошукає їх у
зар Маркевич (1846-1875), знаний також як популяризатор інших".
с о ц і а л і с т и ч н и х ідей. Він с п р а в и в в е л и к и й в п л и в на розвиток " П о в о р о т до Є в р о п и " збігається в сербів з і с т о т н и м и зру­
с о ц і а л і с т и ч н о ї та т е о р е т и к о - л і т е р а т у р н о ї д у м к и на сербських ш е н н я м и в с у с п і л ь н о - е к о н о м і ч н і й с ф е р і , п о в ' я з а н и м и зі з м і ­
землях. Саме внаслідок цього впливу в Сербії у 70-ті роки ц н е н н я м к а п і т а л і с т и ч н и х в і д н о с и н і ф о р м у в а н н я м н о в и х , со¬
формується специфічний соціальний тип людини, котра спо- ц і а л ь н о а к т и в н и х с у с п і л ь н и х верств, н а с а м п е р е д — буржуазії.

558 559
В життя вступає нове покоління, для якого європейські ідеї
та є в р о п е й с ь к и й стиль життя не є чужими й ворожими. Це
п о к о л і н н я з п е р ш и х років століття посідало ключові позиції в
освітніх, наукових, культурних установах, що значно полег¬
шило організаційне забезпечення переходу культури на нові Лекція ЧОРНОГОРІЯ В БОРОТЬБІ
рейки.
Основну увагу м и т ц і приділяють тепер естетичним якос¬
ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
тям художніх творів. Ф о р м а проголошується набагато важли¬ УТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
вішою за зміст. Сербська поезія збагатилася в цей період бли¬ ДЕРЖАВИ (КІНЕЦЬ XVIII -
скучими з р а з к а м и л і р и ч н о ї п о е з і ї (Й. Дучич, М. Ракич, А. Шан-
ПОЧАТОК XX ст.)
тич, С. Пандурович, В. Петкович-Діс, М. Боїч). У прозі з
великим успіхом працювали Р. Доманович, П. Кочич, І. Чипі-
ко, Б. Станкович та і н . Високим рівнем самобутності виріз¬
С т а н о в и щ е в чорногорських з е м л я х у
н я є т ь с я т в о р ч і с т ь Б. Нушича, — комедіографа, п у б л і ц и с т а , ав¬ XVIІ-XVI11 ст.
тора цікавих сатиричних творів.
Чорногорія н а ш л я х у д о н е з а л е ж н о с т і
Здобуття Чорногорією державного
суверенітету
РЕКОМЕНДОВАНА Балканы в к о н ц е X I X — начале XX века.
ЛІТЕРАТУРА О ч е р к и с т а н о в л е н и я н а ц и о н а л ь н ы х госу­ Ч о р н о г о р с ь к а культура
д а р с т в и п о л и т и ч е с к о й структуры в Ю г о -
В о с т о ч н о й Европе. Москва, 1991.
СТАНОВИЩЕ Чорногорія в XVII ст. фактично була на-
Донченко С. И. Р а з в и т и е с е р б с к о й государс­
В ЧОРНОГОРСЬКИХ півзалежною державою, що складалася із
твенности и Россия. 1878—1903. Москва,
ЗЕМЛЯХ У XVII- союзу племен, які мали своє представниц-
1996.
XVIII с т . шво на чолі з митрополитом, власні закони
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
та окреме судочинство. У країні зберіга¬
Т. 1.
л и с я сильні традиції середньовічної державної самобутності, які
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т. завжди підтримувала Ц е т и н с ь к а м и т р о п о л і я П е ч с ь к о ї патріархії
М о с к в а , 1 9 9 8 . Т. 1.
Сербської православної церкви. Чорногорія юридично залиша¬
Очерки и с т о р и и культуры славян. Москва, л а с я с к л а д о в о ю ч а с т и н о ю О с м а н с ь к о ї і м п е р і ї , а л е ф а к т и ч н о ма¬
1966.
ла всі о з н а к и с а м о в р я д н о ї території. Васальна залежність Чор¬
Павлюченко О. В. Р о с с и я и С е р б и я . 1888— н о г о р і ї від П о р т и в и я в л я л а с я в с п л а ч у в а н н і х а р а д ж у , щ о з б и р а в с я
1 9 0 3 . Д и п л о м а т и ч е с к и е о т н о ш е н и я , общес¬ здебільшого за д о п о м о г о ю каральних експедицій, проте його
твенные связи. Киев, 1987. с к о р ш е варто розглядати не як данину, а як в и м у ш е н и й відкуп.
Шемякин А. Л. И д е о л о г и я Н и к о л ы П а ш и ч а .
Ч о р н о г о р і я була н а й в і д с т а л і ї и о ю в суспільно-економічному
Москва, 1998.
відношенні частиною О с м а н с ь к о ї і м п е р і ї , д е з б е р і г а л и с я зна¬
Яровий В. І. І с т о р і я з а х і д н и х та південних чні п е р е ж и т к и общинно-родового ладу та патріархальні по¬
с л о в ' я н у XX ст. К и ї в , 1996.
рядки. Однак саме Ч о р н о г о р і я п е р ш о ю з балканських країн
ЕкмегиЬ. М. Ствараіье Тугославіуе. 1 7 9 0 — 1 9 1 8 .
звільнилася з-під чужоземного панування. Цьому сприяло
Београд, 1989.
окраїнне положення маленької, вкритої безплідним гірським
Исторіуа српског народа. Београд, 1987. простором країни з населенням близько 80 т и с . чоловік за
п о в н о ї відсутності міст і чітко в и з н а ч е н и х к о р д о н і в . Центром
Чорногорії вважався Цетинський монастир, навколо якого
стояло декілька будинків старійшин.

36 — 3-2764
561
 Ч о р н о г о р і я , навіть перебуваючи під о с м а н с ь к о ю зверхніс¬ лита обов'язково мала визнати й затвердити на посаді Скуп¬
т ю , з н а ч н о ю м і р о ю з б е р е г л а н а ц і о н а л ь н у д е р ж а в н і с т ь . Ц е ста¬ щина.
л о с я з а в д я к и ш и р о к і й автономії та с л а б к о м у в т р у ч а н н ю Пор¬ Цетинська митрополія послідовно виявляла заінтересова¬
ти у в н у т р і ш н і с п р а в и к р а ї н и , я к і в и р і ш у в а л и с я на Загально- ність у з м і ц н е н н і центральної влади в країні, с п и р а ю ч и с ь при
чорногорському зборі. Якщо КУ—КУП ст. в історії Чорногорії цьому на свій в и с о к и й авторитет і п і д т р и м к у серед населення
вважають періодом політичної роздробленості, то у XVIII — та с т а р і й ш и н . Д о того ж, Ц е т и н с ь к а м и т р о п о л і я протистояла
першій половині XIX ст. тут формується централізована дер­ засиллю на Балканах грецького духовенства Константино¬
жава. У 1713 р. м и т р о п о л и т Даниїл заснував єдиний загаль- п о л ь с ь к о ї п а т р і а р х і ї , п о л і т и к а я к о ї с т о с о в н о п р а в о с л а в н и х на¬
н о ч о р н о г о р с ь к и й с у д , я к и й с к л а д а в с я з 12 с т а р і й ш и н . В і н ж е родів цілком улаштовувала Порту.
встановив суворе п о к а р а н н я за к р е в н у помсту. Церковну юрисдикцію Цетинської митрополії визнавали
Особливу роль у Чорногорії відігравала п р а в о с л а в н а церк¬ також православне населення Боки Которської та бродські
ва, я к а п р о т я г о м століть була о б ' є д н у в а л ь н о ю силою в країні. племена. Ця територія на Адріатичному узбережжі, що межу¬
Цетинські митрополити виступали в тутешньому суспільстві вала з ч о р н о г о р с ь к и м и з е м л я м и , я в л я л а собою для чорногор¬
хранителями історичних традицій середньовічної Сербської ц і в є д и н е в і к н о в х р и с т и я н с ь к и й с в і т ( д о 1797 р . в о н а н а л е ж а ¬
д е р ж а в и , н а с т у п н и к а м и я к о ї в о н и себе в в а ж а л и . О д н а к влада ла Венеції, а потім відійшла до Австрії). Саме в населених
в о с о б і м и т р о п о л и т і в і с н у в а л а тут п о р я д з і н ш и м и державни¬ п у н к т а х Б о к и К о т о р с ь к о ї ч о р н о г о р ц і з д і й с н ю в а л и о б м і н влас¬
ми інституціями. У 1717—1830 р р . в Ч о р н о г о р і ї д і я в інститут н и х т о в а р і в н а сіль, набої, х а т н є н а ч и н н я та ін.
гувернадурства (губернаторства), і митрополити мусили вес¬ Е к о н о м і ч н е с т а н о в и щ е Ч о р н о г о р і ї , д е є д и н о ю г а л у з з ю гос¬
ти нелегку боротьбу за владу з гувернадурами, яких обирав п о д а р с т в а з а л и ш а л о с я р о з в е д е н н я о в е ц ь та кіз, було тяжким.
Загальночорногорський з б о р , а з д р у г о ї п о л о в и н и X V I I I ст. — Від к і н ц я X V I I I с т . Р о с і я п о с т і й н о п о с т а ч а л а х л і б д о н а п і в г о ¬
Скупщина, шо являла собою зібрання старійшин, які репре¬ лодної країни. У Ч о р н о г о р і ї дуже повільно розвивалися ре¬
зентували різні п л е м е н а . До к о м п е т е н ц і ї Скупщини належа¬ месла, не було ш л я х і в . Майнове становище племінних ста¬
л о р о з в ' я з а н н я всіх н а й в а ж л и в і ш и х п и т а н ь в н у т р і ш н ь о г о ж и т т я р і й ш и н м а й ж е н і ч и м не в і д р і з н я л о с я від с т а н о в и щ а пересіч¬
та з о в н і ш н і х з н о с и н . С а м е ц е й д е р ж а в н и й о р г а н за п р о п о з и ¬ них чорногорців.
цією старійшин затверджував митрополитів та гувернадурів, Подальшому розвиткові Чорногорії мало прислужитися
а також місцевих начальників (сердарів, воєвод тощо, влада п р и д б а н н я родючих земель у долинах Герцеговини, в районі
я к и х ф а к т и ч н о була с п а д к о в о ю ) , а від к і н ц я X V I I I ст. — с к л а д Скадарського озера та Примор'я. Розширення території та
уряду, п р и й м а в закони. вихід до Адріатики поряд із здобуттям певної незалежності були
Спочатку повноваження гувернадурів обмежувалися зов¬ визначальними напрямками політичної програми чорногорського
нішньою політикою, та згодом вони стали претендувати на проводу протягом майже усього XIX ст.
роль єдиновладних правителів. У племенах та нахіях склика­
лися скупщини для розв 'язання різноманітних питань місцевого ЧОРНОГОРІЯ Чорногорію наприкінці XVIII— в пер-
значення, а також для затвердження сердарів, воєвод та кнезів НА ШЛЯХУ ДО ш і й п о л о в и н і X I X ст. о ч о л ю в а л и цетин-
(сільських старост), котрі виступали як судді. Все це свідчило НЕЗАЛЕЖНОСТІ с ь к і м и т р о п о л и т и Петро ІНегош (1782¬
про існування в Чорногорії певної державної організації та 1830) т а Петро ПНегош ( 1 8 3 0 - 1 8 5 1). Але
апарату примусу, які тісно перепліталися з патріархальними навіть на етапі становлення чорногорської державності немає
звичаями. підстав стверджувати, що вона мала теологічний характер,
Незважаючи на чільні позиції у владних структурах проводу о с к і л ь к и відсутні вагомі д о к а з и того, щ о релігія пронизувала
Цетинської митрополії, республіканський та світський харак¬ всі с у с п і л ь н і та в л а д н і с т р у к т у р и , а чорногорський народ та
тер державного ладу в Чорногорії залишався незмінним. Від його духовних пастирів вирізняли надмірна релігійність або
1697 р . Ц е т и н с ь к у м и т р о п о л і ю о ч о л ю в а л и п р е д с т а в н и к и знат¬ фанатизм. Б а г а т о ч о р н о г о р с ь к и х с в я щ е н и к і в н е м а л и достат¬
ної р о д и н и племені негушів Петровичі-Негоші (Данило, Са¬ ньої богословської освіти. Вони навіть зовні не виділялися
ва, В а с и л і й , П е т р о І та П е т р о I I ) . К о ж н о г о н о в о г о митропо- серед народу: ходили о з б р о є н и м и , знімаючи зброю лише під

562
час ц е р к о в н и х проповідей, брали участь у б о й о в и х діях. Чор¬ долали опір с т а р і й ш и н , н а л а г о д и л и с у д о ч и н с т в о , збір подат¬
ногорці вкрай неохоче ставали ч е н ц я м и , йдучи до монасти¬ ків, забезпечили охорону власності й упорядкували торгівлю.
рів. Проте анафема, накладена владикою, була іноді більш У своїй діяльності Петро І Н е г о ш н а м а г а в с я с п и р а т и с я на
дійовим покаранням за с к о є н и й злочин, аніж п о к а р а н н я за допомогу Росії. Особливо тісні к о н т а к т и встановилися між
світськими законами. Чорногорією і Росією в період Наполеонівських в о є н , коли в
Православна церква у Чорногорії протягом століть сприяла П е т е р б у р з і б у л о р о з р о б л е н о п л а н с т в о р е н н я н а Б а л к а н а х ав¬
збереженню національної самосвідомості, що було надзвичай¬ тономних і незалежних держав для протидії Франції. Цент¬
н о в а ж л и в и м в у м о в а х б о р о т ь б и п р о т и о с м а н і в . О к р е м і спро¬ р а л ь н а р о л ь у ц ь о м у п л а н і в і д в о д и л а с я Ч о р н о г о р і ї . А л е реалі¬
би п о ш и р и т и серед чорногорців іслам та к а т о л и ц и з м діста¬ зувати задумане не вдалося. Незважаючи на певне ослаблен¬
ли рішучу відсіч п р а в о с л а в н о ї ц е р к в и . П р а в о с л а в ' я було най¬ ня російсько-чорногорських зв'язків, Петро І залишив своєму
важливішим символом національної єдності та визвольної н е б о ж е в і й н а с т у п н и к о в і П е т р у II п о в ч а н н я : "Богу м о л и с я та
боротьби чорногорців. Це я с к р а в о в і д б и л о с я в гаслі чорно¬ Росії тримайся".
горців, з яким вони йшли в бій: "За чесний хрест і золоту Владика Петро II Н е г о ш був в и з н а ч н и м п о л і т и ч н и м дія¬
свободу". чем, умілим д и п л о м а т о м , хоробрим п о л к о в о д ц е м і таланови¬
Петро І Негош та й о г о оточення послідовно проводили тим поетом. Д л я з м і ц н е н н я д е р ж а в и він з д і й с н и в цілу низку
п о л і т и к у ц е н т р а л і з а ц і ї в л а д и й у д о с к о н а л е н н я д е р ж а в н о г о уст¬ важливих реформ: створив замість уряду в и щ и й адміністра¬
рою Чорногорії, с п и р а ю ч и с ь на п і д т р и м к у Росії. Розв'язуючи тивний орган — У р я д о в у раду; с ф о р м у в а в основу регулярної
головні внутрішньополітичні завдання, правителі країни на¬ армії — гвардію; в д о с к о н а л и в систему п о д а т к і в т о щ о . За й о г о
магалися передовсім припинити чвари й консолідувати всі правління уточнено кордони з Бокою Которською (Австрія)
ч о р н о г о р с ь к і п л е м е н а ( н е г о ш і в , п і п е р і в , в а с о є в и ч і в , куча, бі- та Г е р ц е г о в и н о ю ( О с м а н с ь к а і м п е р і я ) . Р о с і я р е г у л я р н о виді¬
лопавловичів та і н . ) , що традиційно ворогували між собою. л я л а Ч о р н о г о р і ї г р о ш о в і с у б с и д і ї , я к і ф а к т и ч н о с т а н о в и л и єди¬
Для припинення п л е м і н н о г о р о з б р а т у влада б о р о л а с я з таки¬ ну доходну статтю д е р ж а в н о г о бюджету. Петро II підтриму¬
м и п е р е ж и т к а м и р о д о в о г о ладу, як к р е в н а п о м с т а , самосуд та вав програму "Начертаніє" і прихильно ставився до об'єд¬
інші прояви звичаєвого права. У країні поступово створюва¬ н а н н я Чорногорії з Сербією під скіпетром сербської династії.
лись органи центральної влади, налагоджувалася діяльність Основне політичне завдання на той час полягало в досягненні
державного апарату, формувалися загони регулярної армії. країною державної незалежності.
П е т р о 1 Н е г о ш в и я в и в с е б е в и д а т н и м д е р ж а в н и м д і я ч е м , муд¬
р и м п о л і т и к о м , т а л а н о в и т и м к о м а н д у в а ч е м . З м і ц н и в ш и осо¬ ЗДОБУТТЯ Наступником Петра II став його небіж
бисту владу, він в з я в с я до рішучої б о р о т ь б и з п л е м і н н и м сепа¬ ЧОРНОГОРІЄЮ Данило Петрович-Негош (1851-1860),
ратизмом, прагнучи о б ' є д н а т и всіх ч о р н о г о р ц і в , щоб чинити ДЕРЖАВНОГО який відмовився прийняти сан ченця і став
опір небезпечному противникові — албанському паші Бушаті. СУВЕРЕНІТЕТУ світським правителем, а у вересні 1852р.
Важливим кроком у процесі формування чорногорської дер­ проголосив себе князем Чорногорії. Для
жави було ухвалення "Законника чорногорського та бродсько- з м і ц н е н н я ф і н а н с о в о г о с т а н о в и щ а к р а ї н и він увів прибутко¬
го", затвердженого Скупщиною у Становичаху 1798р. Завдан¬ в и й п о д а т о к , м и т н и й збір та н о в и й к о д е к с законів.
ня "Законника" полягало в руйнуванні залишків родопле¬ Зміна форми правління й відокремлення духовної влади
мінних звичаїв, ліквідації кревної помсти та регулюванні від с в і т с ь к о ї п р и в е л и д о т о г о , щ о Ц е т и н с ь к а м и т р о п о л і я , яка
м а й н о в и х стосунків. " З а к о н н и к " , я к и й уклав сам Петро І Не- с т о л і т т я м и була ц е н т р о м п о л і т и ч н о г о ж и т т я Ч о р н о г о р і ї , втра¬
гош, складався з 16 с т а т е й , у 1803 р . д о н и х д о д а н о ще 17. т и л а ц ю р о л ь . Н о в і п е р с п е к т и в и , щ о в і д к р и в а л и с я п е р е д чор¬
З'явилися "Уряд суду чорногорського та бродського", "Народна ногорським суспільством і державою, вимагали вдосконален¬
канцелярія". "Народна канцелярія" ухвалювала рішення про ня законодавства. У травні 1855 р . Н а р о д н а с к у п щ и н а в Це-
скликання Скупщини, мобілізацію на війну, контролювала тині ухвалила "Законник князя Данила", який складався з 95
зовнішньополітичні контакти тощо. статей. Він д е к л а р у в а в р і в н і с т ь усіх ч о р н о г о р ц і в перед зако¬
С п и р а ю ч и с ь на " З а к о н н и к " , м и т р о п о л и т і його уряд по- ном, визначав п р а в а та о б о в ' я з к и князя й інших посадових

564 565
осіб, р е г у л ю в а в ш л ю б н і та м а й н о в і в і д н о с и н и . Новий кодекс У результаті перемоги росіян у російсько-турецькій ВІЙНІ
став в а ж л и в и м засобом проведення політики централізації і 1877—1878 р р . Ч о р н о г о р і ї о о с т а т о ч н о в и з н а н о н е з а л е ж н и м кня-
стабілізації. зшством. Згідно з Берлінським трактатом вона дістала вихід
У 1856 р. чорногорський уряд здійснив реформу в збройних до м о р я (з м і с т а м и Бар та У л ц и н ь ) , а т а к о ж родючі землі з
силах. Військо відтепер поділялося на десятки, сотні, тисячі, містами Підгориця, Нікшич, К о л а ш и н та Ж а б л я к . Територія
а також створювалася гвардія. Військовозобов'язаними вва¬ Чорногорії зросла майже у два рази і становила 9,5 т и с . кв.
ж а л и с я ч о л о в і к и в і к о м від 18 д о 50 р о к і в . В і д б у л а с я реформа к м , н а с е л е н н я д о с я г л о 220 т и с . ( 1 9 1 0 ) . З а р і ш е н н я м и Берлін¬
адміністративно-територіального устрою. Великі територіальні ського конгресу чорногорське Адріатичне узбережжя підпа­
одиниці поділялися на дрібніші, скасовувалися посади кнезів дало під к о н т р о л ь А в с т р о - У г о р щ и н и . Ізольованість Чорного¬
( с і л ь с ь к и х с т а р о с т ) , ф у н к ц і ї я к и х п е р е б р а л и к о м і т е т и , щ о здій¬ рії п о с и л ю в а л а відсутність спільного кордону з Сербією, а
снювали виконавчу, судову та в і й с ь к о в у владу на місцях. Ново-Пазарський санджак, який залишався під зверхністю
Середина 50-х р о к і в X I X ст. стала в а ж л и в и м етапом мо­ О с м а н с ь к о ї і м п е р і ї , п е р е б у в а в п і д в і й с ь к о в и м к о н т р о л е м Авс¬
дернізації державного ладу Чорногорії. Проголошення князів­ т р о - У г о р щ и н и й ш и р о к о ю с м у г о ю р о з ' є д н у в а в С е р б с ь к е і Чор¬
ства (1856), придушення племінного сепаратизму (1855—1856), ногорське князівства. Таким чином, Чорногорію, я к і рані¬
удосконалення законодавства (1855), військова реформа (1856) ше, оточували о с м а н с ь к і та а в с т р і й с ь к і володіння.
та інші заходи завершували тривалий період формування цент­ Е к о н о м і ч н е с т а н о в и щ е Ч о р н о г о р і ї н а п р и к і н ц і X I X с т . за¬
ралізованої держави у Чорногорії. Водночас відбувся перехід лишилося надзвичайно складним. Постійний дефщит бюджету
від п р и м і т и в н о г о р е с п у б л і к а н с ь к о г о л а д у з б а г а т ь м а нашару¬ п о к р и в а в с я т і л ь к и за р а х у н о к с у б с и д і й Росії. Н а п о ч а т к у X X ст.
в а н н я м и родових відносин до абсолютистського деспотично¬ вони сягнули 500 т и с . к а р б о в а н ц і в на рік (300 т и с . ішло на
го р е ж и м у к н я з я Данила. військові потреби). Р о з в и т о к а г р а р н о г о с е к т о р а та ринкових
Перетворення Чорногорії на монархію ознаменувало со¬ в і д н о с и н гальмувала відсутність необхідної і н ф р а с т р у к т у р и : в
бою перехід до н о в и х ф о р м а н т и о с м а н с ь к о ї боротьби — виз­ 1910 р . в країні існувало 464 км шосейних шляхів та 9 км
вольних війн — і створення зовнішньополітичної програми, з а л і з н и ц ь . Д л я н а р о д н о г о г о с п о д а р с т в а Ч о р н о г о р і ї б у л а згуб¬
спрямованої на дипломатичне визнання незалежності країни н о ю відсутність п р о м и с л о в и х п і д п р и є м с т в та відверта експлу¬
і р о з ш и р е н н я її т е р и т о р і ї . У р е з у л ь т а т і у с п і ш н и х д і й т а п е р е ­ атація італійськими й австрійськими підприємцями природ¬
м о г и н а д о с м а н с ь к и м в і й с ь к о м у Грахові (1858), за сприяння них ресурсів. Іноземці також вивозили з країни сільгосп¬
великих держав було п р о в е д е н о чорногорсько-турецьке роз¬ продукцію та д е р е в и н у , контролювали тютюнову фабрику,
межування. До Чорногорії відійшла частина Герцеговини та д е к і л ь к а б р о в а р е н ь та млинш.
С к а д а р с ь к о г о с а н д ж а к а , щ о з б і л ь ш и л о її н а с е л е н н я д о 130 т и с , Селяни становили абсолютну більшість населення країни.
а територію — до 5 тис. к в . км. В Чорногорії налічувалося 10 м і с т е ч о к , в я к и х п р о ж и в а л о бли¬
з ь к о 30 т и с . ч о л о в і к . Н е с т а ч а р о б о ч и х м і с ц ь , перенаселеність
Наступником Данила став його небіж, князь Школа Петро-
сільської м і с ц е в о с т і та н а д з в и ч а й н а бідність ш т о в х а л и чорно¬
вич-Негош (1860—1918), який доклав чимало зусиль для того,
горців до м а с о в о ї еміграції до Сербії і А м е р и к и .
щоб Чорногорія стала нарешті незалежною державою. Це
з а в д а н н я в і н н а м а г а в с я р о з в ' я з а т и р а з о м і з С е р б і є ю . У 1867 р . За умов патріархального способу життя, характерних для

Чорногорія ввійшла до Балканського союзу. Князь Нікола Чорногорії, д е р ж а в н и й лад т р и в а л и й час м а в у собі такі самі

сподівався посісти престол об'єднаної сербсько-чорногорської патріархальні риси. Фактично абсолютним державцем, суд¬

д е р ж а в и . У ц е й п е р і о д з а в д я к и п і д т р и м ц і Р о с і ї та С е р б і ї знач¬ дею, законодавцем та главою виконавчої влади був князь Ніко-

но зміцніли чорногорські збройні сили. ла Петрович. У 1879 р . він ліквідував представницький ор¬
ган — Народну скупщину, й с т в о р и в Державну раду, Раду мі¬
Коли 1875 р . в Б о с н і ї т а Г е р ц е г о в и н і с п а л а х н у л о повстан¬
ністрів та Великий суд. У роботі Ради міністрів брали участь
ня, чорногорський уряд надавав повстанцям всебічну допо¬
усі м і н і с т р и та в и щ і п о с а д о в ц і , я к и х п р и з н а ч а в к н я з ь . Діяло
могу. В л и п н і 1876 р . Ч о р н о г о р і я в с т у п и л а у в і й н у з О с м а н с ь ¬
ш і с т ь м і н і с т е р с т в ( з а к о р д о н н и х с п р а в , в н у т р і ш н і х с п р а в , осві¬
к о ю і м п е р і є ю і в е л а її с п о ч а т к у в с о ю з і з С е р б і є ю , а з к в і т н я
ти, юстиції, ф і н а н с і в та в і й с ь к о в е ) . Великий суд розглядав
1877 р . — в с о ю з і з Р о с і є ю .
567
566
злочини, що виходили за м е ж і к о м п е т е н ц і ї срезьких (пові¬ У вересні 1912 р . п і д п и с а н н я військово-політичної кон¬
тових) судів. венції між Сербією і Ч о р н о г о р і є ю стало з а в е р ш а л ь н и м акор¬
За д о р у ч е н н я м князя Ніколи підготовлено й урочисто за­ дом у створенні Балканського союзу. Вже 9 жовтня чорно¬
проваджено "Майновий законник Чорногорії" (1888). Він мав горські війська розпочали наступ проти османської армії і
надати нормам звичаєвого права статус законів. Однак ані наступного місяця вийшли на Адріатичне узбережжя, захо¬
цей кодекс, ані "суд трьох інстанцій" (введений у 1901— пили Тирану й обложили Скутарі. За підсумками двох Бал-
1903 р р . ) не змогли обмежити свавілля властей. У1903р. ад­ канських війн, зафіксованими в Л о н д о н с ь к о м у та Бухарест¬
міністративна реформа ліквідувала племінний поділ країни й по­ ському договорах, до Ч о р н о г о р і ї відходили території в р а й о н і
збавила влади племінних вождів. Скадарського озера та ч а с т и н а Ново-Пазарського санджака.
У 1903 р . к н я з ь Нікола розпочав реорганізацію армії, яка Разом із з е м л я м и санджака Чорногорія діставала ц е р к в и та
полягала в тому, що Петербург повністю брав на себе забез¬ монастирі П е ч с ь к о ї патріархії. Відтепер Чорногорія мала спіль¬
печення о з б р о є н н я та в и ш к о л у ч о р н о г о р с ь к о г о війська. Та¬ ний кордон із Сербією, а її т е р и т о р і я д о с я г л а 14,5 т и с . к в . к м з
кий стан справ закріплювала російсько-чорногорська військова н а с е л е н н я м 435 т и с . чоловік.
конвенція (1910).
У 1905 р. князь Нікола скликав Народну скупщину, на якій ЧОРНОГОРСЬКА Загальне економічне відставання Чор-
дарував народові Чорногорії конституцію. Основний закон так КУЛЬТУРА ногорії, мізерність природних ресурсів
і залишився суто д е к л а р а т и в н и м , й о г о не забезпечували від¬ та і н ш і негаразди не сприяли її куль¬
повідні правові гарантії. Князь, як і раніше, зосереджував у турному розвиткові.
своїх руках всю повноту законодавчої та виконавчої влади, Найяскравішою постаттю чорногорської культури є мит¬
особисто призначаючи непідлеглий С к у п щ и н і уряд. Чорно¬ рополит Петро II Негош (1813-1851). Він був надзвичайно
горське князівство, згідно зі " Статутом на княжіння Чорно¬ талановитим, постійно дбав про самоосвіту й самовдоскона¬
горією", оголошувалося "спадковою конституційною монар¬ лення, вивчав мови, спілкувався з видатними сучасниками. В
хією з народним представництвом". Депутати до скупщини Ц е т и н е в і н з а с н у в а в д р у к а р н ю . У 1845 р . п о б а ч и л а с в і т ф і л о ¬
не тільки о б и р а л и с я (на 4 р о к и ) , а й п р и з н а ч а л и с я князем. софська поема Негоша "Промінь мікрокосмосу". Вершиною
Однак незабаром у Скупщині склалася опозиційна група його творчості вважається поема "Гірський вінець" (1847). У
м о л о д и х освічених політиків та патріархальних с т а р і й ш и н , які цьому епічному творі, перекладеному багатьма м о в а м и , поет
прагнули обмежити владу к н я з я й посилити реальний вплив розвивав ідеї свободи та н е з а л е ж н о с т і , братерства слов'ян¬
парламенту. Позбавлена законодавчої ініціативи, Скупщина с ь к и х н а р о д і в , з а к л и к а в до б о р о т ь б и за в і д н о в л е н н я колиш¬
п е р е т в о р и л а с я н а а р е н у г о с т р о ї п о л і т и ч н о ї б о р о т ь б и м і ж опо¬ н ь о ї с л а в и та в е л и ч і ч о р н о г о р с ь к о ї держави.
зиційними ліберальними силами з Народної партії (1906 р.) і Здійснювалися певні заходи для п о д о л а н н я неписьменно¬
прибічниками династії з Істинно-народної партії. Головна про¬ сті с е р е д н а с е л е н н я . У 1833 р . в і д к р и л а с я перша початкова
грамна вимога "народняків" — забезпечити відповідальність ш к о л а . За к н я з і в Д а н и л а та Н і к о л и П е т р о в и ч а в Ц е т и н е по¬
уряду п е р е д С к у п щ и н о ю т а г а р а н т і ї п о л і т и ч н и х с в о б о д і укла¬ чали діяти гімназія та спеціальний навчальний заклад для
сти с о ю з з Р о с і є ю та С е р б і є ю п р о т и О с м а н с ь к о ї імперії. Про¬ дівчат.
тистояння в парламенті закінчилося його розпуском і забо¬ Процеси модернізації впливали на зміну зовнішнього вигляду
роною Н а р о д н о ї партії. Д л я п р и д у ш е н н я опозиції викорис¬ столиці Чорногорії — Цетине, де п о ч а л и будувати двоповерхо¬
т о в у в а л и с я судові п р о ц е с и над студентами-бомбістами, у ході ві є в р о п е й с ь к і б у д и н к и . М і с т е ч к о Б а р н а А д р і а т и ч н о м у узбе¬
яких були висунуті звинувачення проти Сербії, яка нібито режжі перетворилося на літню резиденцію королівської ро¬
підтримувала терористів. Усе це призвело до розриву серб¬ дини. Там спорудили палац. Однак майже не зазнали змін ані
сько-чорногорських відносин.
побут, ані зовнішнє вбрання більшості чорногорців.
На ознаменування свого 50-річного правління князь Ні- Чорногорська культура розвивалася в контексті й під впли­
кола Петрович у 1910р. проголосив себе королем, а країну коро­ вом сербської культури. Серби та чорногорці, хоч би де вони
лівством. жили, розмовляли спільною й зрозумілою для всіх мовою, їх об'єд-

568 569
нували не тільки схожість національних завдань, а й загальні
зусилля в розвитку освіти, мистецтва, науки. Діяльність та-
ких визначних діячів культури, як Д. Обрадович, В. Караджич,
Петро Негош та інших, мала велике значення як для сербів, так
і для чорногорців. Лекція

РЕКОМЕНДОВАНА
ЛІТЕРАТУРА
Аншаков Ю. П. С т а н о в л е н и е Ч е р н о г о р с к о г о
государства и Р о с с и я ( 1 7 9 8 - 1 8 5 6 гг.). М о с к ­
-О-О БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА
ва, 1 9 9 8 .
Достян И. С. У к р е п л е н и е г о с у д а р с т в е н н о с ­
В ХУІ-ХІХ ст.
ти С е р б и и и Ч е р н о г о р и и и в о з н и к н о в е н и е
первой в н е ш н е п о л и т и ч е с к о й программы / /
На путях к Ю г о с л а в и и : за и против. М о с к ­ Боснія та Герцеговина у склада
ва, 1997. С. 5 9 - 8 1 . Османської імперії
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963. Боснія та Герцеговина після Берлінського
Т. 1. конгресу
Іоанович У. И с т о р щ а Ц р н е Горе. П о д г о р и ц а ,
1998.
БОСНІЯ ТА П р о т я г о м XVI—XVIII ст. п о л і т и ч н и й та
Погодин Н. Л. Славянский мир. П о л и т и ч е с ­ ГЕРЦЕГОВИНА соціально-економічний розвиток Боснії
кое и э к о н о м и ч е с к о е п о л о ж е н и е славянских
У СКЛАДІ та Г е р ц е г о в и н и у п о в і л ь н ю є т ь с я . Трива­
н а р о д о в п е р е д в о й н о й 1914 г. М о с к в а , 1 9 1 5 .
ОСМАНСЬКОЇ лий час форми господарювання та
Павлюченко О. В. У к р а ї н а в р о с і й с ь к о -
ІМПЕРІЇ управління, а також система суспільно-
ю г о с л а в с ь к и х с у с п і л ь н и х зв'язках. Друга по­
політичних відносин залишалися не­
ловина XIX — поч. XX ст. К и ї в , 1 9 9 2 .
з м і н н и м и п о р і в н я н о з тим станом, що склався у другій поло­
в и н і X V ст. в н а с л і д о к п е р е т в о р е н н я к р а ю н а о д н у з є в р о п е й ­
ських провінцій Османської імперії.
Перехід Боснії під турецьку зверхність мав свої особливості,
найважливіша з яких — його швидкість і практично цілковита
відсутність опору боснійців. Дослідники схильні пов 'язувати це з
традиційною популярністю в жителів краю богомильства. На
їхню думку, це було основною причиною небажання боснійців і
герцеговинців брати участь у боротьбі християнського світу з
мусульманським.
Ц и м же, як вважає більшість учених, пояснюється й той
факт, що відразу після приходу турків чимало боснійських
феодалів п р и й н я л и іслам, з б е р і г ш и за с о б о ю в н а с л і д о к цього
феодальні права, власність і привілеї.
Ц я о б с т а в и н а с п р а в и л а в е л и ч е з н и й в п л и в н а д а л ь ш и й роз¬
виток подій, визначивши с п е ц и ф і к у б о с н і й с ь к о ї с и т у а ц і ї по¬
р і в н я н о зі с т а н о м с п р а в н а і н ш и х б а л к а н с ь к и х з е м л я х . У Бос¬
нії та Герцеговині вищі стани населення відокремилися від
більшості простого люду, котрий залишився вірним право-

571
слав'ю, й перетворилися на відданого провідника турецької 1851 р . , в н а с л і д о к я к о ї з н а ч н у ч а с т и н у б о с н і й с ь к и х б е г і в стра¬
політики. При ц ь о м у було з б е р е ж е н о феодальну організацію тили, авторитет же султанської влади значно зріс. Здобувши
економічного та суспільно-політичного життя, що існувала воєнну перемогу, турки запровадили в Боснії дещо видозмі¬
до п о я в и османів. нений режим управління, головне завдання якого полягало в
Поступово боснійські " б е г и " т а " а г и " , з в а ж а ю ч и н а відда¬ посиленні ролі центру й о б м е ж е н н і прав і свобод місцевих
л е н і с т ь к р а ю в і д і м п е р с ь к о г о ц е н т р у , д о м о г л и с я в и с о к о г о сту¬ феодалів. На ключові адміністративні посади, зокрема, поча¬
пеня самостійності, щ о , крім іншого, п р и з в е л о до посилення л и п р и з н а ч а т и н е к о р і н н и х б о с н і й ц і в , а е т н і ч н и х т у р к і в , біль¬
експлуатації населення, яке мусило віддавати панові значно ш і с т ь з я к и х п р и ї з д и л а зі С т а м б у л а та і н ш и х ч а с т и н Османсь¬
більшу частину виробленого продукту, аніж в інших частинах кої імперії.
Оттоманської Порти (третину замість д е с я т и н и ) . П р о т я г о м другої п о л о в и н и 50-х і о с о б л и в о а к т и в н о в 60—
Процес ісламізації згодом охопив й інші верстви населення 70-ті р о к и X I X ст. с и т у а ц і я в Б о с н і ї т а Г е р ц е г о в и н і загострю¬
Боснії та Герцеговини. Основною рушійною силою цього про¬ ється. Суперечності соціального та економічного характеру
цесу було прагнення якнайкраще пристосуватися до нових д о п о в н ю в а л о й п о с и л ю в а л о з р о с т а н н я с е п а р а т и с т с ь к и х наст¬
умов життя; мотиви з д е б і л ь ш о г о м а л и суто п о б у т о в и й харак¬ роїв серед місцевих можновладців.
тер. В умовах украй несприятливого для Османської імперії між­
Б о с н і я та Г е р ц е г о в и н а , т а к и м ч и н о м , від XVI ст. перетво¬ народного становища та постійного тиску на неї провідних єв­
р и л и с я не т і л ь к и н а м і ж ц и в і л і з а ц і й н е п р и к о р д о н н я та об'єкт ропейських держав вона була практично позбавлена можливос­
політичних інтересів кількох європейських держав (Австрія, ті взяти ситуацію в Боснії під контроль, унаслідок чого в червні
Італія, Росія), а й на територію, всередині якої сформувалося 1875р. вибухнуло повстання в Герцеговині. В серпні того ж року
о р и г і н а л ь н е й н е п о в т о р н е п о є д н а н н я е т н і ч н о г о та релігійно¬ воно перекинулося на територію Боснії.
го п р и н ц и п і в . П о в с т а н н я мало передусім антитурецький характер, а та¬
З погляду адміністративного управління Б о с н і я т а к о ж ма¬ кож виразну соціальну спрямованість. Важливою складовою
л а п е в н у с п е ц и ф і к у : м і с т а м и т а о к р е м и м и р а й о н а м и к р а ю ке¬ повстання було п р о т и с т о я н н я х р и с т и я н с т в а і і с л а м у : н е ви¬
рували " к а п і т а н и " , влада я к и х передавалася у спадок, протя¬ падково у Боснії повстанців очолили католицькі священики;
гом тривалого періоду з а л и ш а ю ч и с ь у представників одних і закономірно й те, що значну підтримку повсталим надавав
тих с а м и х родів. У місті Т р а в н и к м і с т и л а с я р е з и д е н ц і я вели¬ австрійський уряд.
кого візира, котрий вважався верховним правителем провін¬ Герцеговинське п о в с т а н н я стало в и з н а ч н о ю подією євро¬
ції й головним провідником волі султана. У місті Сараєво п е й с ь к о ї історії. В о н о т р и в а л о й п р о т я г о м 1876 р . , приверну¬
розташовувався турецький гарнізон. в ш и до себе увагу м а й ж е всіх є в р о п е й с ь к и х країн. Спочатку
В міру того, як Османська імперія занепадала, водночас С е р б і я і Ч о р н о г о р і я , а з г о д о м (у к в і т н і 1877 р . ) і Р о с і я в с т у п и ¬
втрачаючи змогу впливати на розвиток ситуації у віддалених ли у війну проти Туреччини.
районах, р о л ь в і з и р а ставала все м е н ш і менш вагомою. На¬ Згідно зі Сан-Стефанським мирним договором Боснія та Гер­
п р и к і н ц і X V I I I с т . б о с н і й с ь к і б е г и п о ч а л и д е м о н с т р у в а т и від¬ цеговина мали дістати самоврядний статус, а губернатором
криту непокору центральній владі, почуваючись практично провінції мав призначатися тільки представник християнського
незалежними від Порти. світу, що фактично означало продовження руху в напрямі осла­
У 1831 р . с п а л а х н у л о п о в с т а н н я б о с н і й с ь к и х ф е о д а л і в п р о т и блення зв 'язків провінції з центральною владою в Стамбулі. Проте
султана. Повстанці, очолювані капітаном Хусейном, здобули до практичної реалізації цього плану справа не дійшла, що
кілька перемог і р о з ш и р и л и зону своїх дій на з н а ч н у частину п о я с н ю є т ь с я п е р е д у с і м в п л и в о м н а с и т у а ц і ю в Б о с н і ї та нав¬
території краю. Незабаром, щоправда, османи придушили це коло неї м і ж н а р о д н о г о ч и н н и к а , а т а к о ж різноспрямованістю
п о в с т а н н я , о д н а к с е п а р а т и с т с ь к і в и с т у п и б о с н і й с ь к и х феода¬ й суперечливістю цього впливу: в той час остаточно викрис¬
лів відтоді вже не припинялися. талізовується й о ф о р м л ю є т ь с я р і з н и ц я в поглядах на розв'я¬
Останньою вдалою спробою з д о л а т и с е п а р а т и з м с т а л а ка¬ зання "східного п и т а н н я " між Західною Європою і Росією.
ральна експедиція о с м а н і в під п р о в о д о м Омер-паші Латаса в Провідну роль у житті Боснії та Герцеговини стала відіграва-

572 573
ти Австро-Угорщина. Інші західноєвропейські держави визнали могли п р и й н я т и тільки великі держави, які підписували Бер¬
її претензії на роль визволительки балканських слов'ян з-під лінський договір.
османської зверхності. Після тимчасової окупації Боснії австрійськими війська¬
ми на території краю було з а п р о в а д ж е н о режим особливого
БОСНІЯ Н а Б е р л і н с ь к о м у к о н г р е с і (1878) Авст- у п р а в л і н н я ; в е р х о в н и м п р а в и т е л е м став с п е ц і а л ь н и й імпера¬
ТА Г Е Р Ц Е Г О В И Н А р о - У г о р щ и н а дістала право ввести на те- торський намісник, у руках я к о г о з о с е р е д ж у в а л а с я я к війсь¬
ПІСЛЯ р и т о р і ю Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н и свої вій- кова, так і цивільна влада.
БЕРЛІНСЬКОГО ська з метою відновлення порядку й У 1882 р . ц и в і л ь н е у п р а в л і н н я було в і д о к р е м л е н е в і д вій¬
КОНГРЕСУ встановлення нової системи управлін¬ ськового, а на посаду н а м і с н и к а призначено барона В. Ка-
ня. Відень у цьому а к т и в н о підтримува­ лая, з ім'ям якого пов'язують активізацію кампанії, спрямо¬
ли Н і м е ч ч и н а та В е л и к о б р и т а н і я , які не були заінтересовані ваної на втілення в життя проекту створення так званих "ав-
в п о с и л е н н і п о з и ц і й Росії в регіоні. В о н и н а п е р е д погоджува¬ стро-угорських" Балкан. У межах цього проекту передбачалося
л и с я н а т е , щ о а в с т р і й ц і в п е р с п е к т и в і п р о д о в ж а т ь с в о ю екс¬ ф о р м у в а н н я о к р е м о ї " б о с н і й с ь к о ї н а ц і ї " т а к у л ь т и в у в а н н я духу
пансію далі на п і в д е н н и й схід — у н а п р я м і Косово, Метохії, "боснійства" як п о л і т и ч н о ї та н а ц і о н а л ь н о ї ідеології; дальше
Старої Сербії та Македонії. зближення місцевих мусульман і к а т о л и к і в й, в о д н о ч а с , по¬
Австро-Угорщина таким чином перетворювалася на головну г л и б л е н н я с у п е р е ч н о с т е й м і ж м у с у л ь м а н а м и та п р а в о с л а в н и ¬
силу в розв 'язанні "східного питання ", а Боснія та Герцеговина ми; навернення мусульман у католицизм; колонізація Боснії
— на важливий плацдарм у просуванні австрійців углиб європей­ н і м ц я м и та п р е д с т а в н и к а м и і н ш и х к а т о л и ц ь к и х народів т о щ о .
ських провінцій Туреччини. Доля Боснії на п е в н и й час опини¬ Наступним кроком у цьому напрямі стала анексія Боснії
лася в зоні інтересів Відня й потрапила у пряму залежність та Герцеговини, здійснена Австро-Угорщиною в 1908р. всупе­
від п р о т и с т о я н н я А в с т р о - У г о р щ и н и , з о д н о г о боку — з Пор¬ реч міжнародним правилам і нормам, що регламентували ста¬
тою, а з іншого — з Росією. Ще одним наслідком посилення тус цієї турецької провінції. Світ і Європа прискорено руха¬
позицій Австро-Угорщини на Б а л к а н а х стало в и в е д е н н я Бо¬ лися до Першої світової в і й н и , суперечності між великими
снії та Г е р ц е г о в и н и за р а м к и планів Белграда, спрямованих державами накопичувалися й загострювалися, Балканський
на об'єднання сербських історичних теренів у складі однієї півострів у цілому й Боснія зокрема посідали в системі цих
держави. суперечностей важливе місце. Анексія ф а к т и ч н о започатку¬
17 липня 1878 р. австрійські війська перетнули кордон Ос­ вала п р а к т и ч н у підготовку до майбутньої в і й н и . При цьому
манської імперії і вступили на територію Боснії та Герцегови¬ в н у т р і ш н ь о п о л і т и ч н а с и т у а ц і я в с а м і й Б о с н і ї с т а л а в к р а й ви¬
ни, зустрівши при цьому відчайдушний о п і р я к м і с ц е в и х му¬ бухонебезпечною.
сульман, так і православного населення краю, яке вбачало в Загальна ситуація в провінції залишалася дуже напруже¬
австрійцях ще небезпечнішого іноземного загарбника, ніж ною. Соціально-економічні проблеми, пов'язані з низьким
турки. рівнем життя, безробіттям та і н ш и м и п р о б л е м а м и , зумовле¬
К а т о л и ц ь к е н а с е л е н н я Б о с н і ї т а Г е р ц е г о в и н и , н а в п а к и , ві¬ н и м и недостатнім економічним потенціалом краю, посилю¬
тало прихід нової влади. Н а в і д м і н у від і н ш и х р а й о н і в краю, вались і загострювались у н а с л і д о к дії н а ц і о н а л ь н и х т а релі¬
де д л я п р и д у ш е н н я о п о р у д о в е л о с я п і д т я г у в а т и в е л и к і резер¬ гійних чинників, що сприяли взаємній ізоляції різних груп
вні п і д р о з д і л и , Г е р ц е г о в и н у , де к а т о л и к и с т а н о в и л и більшість місцевої людності, загостренню стосунків між ними.
н а с е л е н н я , без ж о д н и х у с к л а д н е н ь з а й н я в не дуже численний У Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н і дедалі більшу п і д т р и м к у дістають
загін австрійської армії на чолі з г е н е р а л о м Йовановичем. політичні партії та о р г а н і з а ц і ї , які закликають до боротьби
А в с т р о - У г о р щ и н а не п р и х о в у в а л а своїх намірів щ о д о Бос¬ проти австрійської окупації. О с о б л и в е м і с ц е с е р е д н и х посі¬
нії та Г е р ц е г о в и н и . В ж е у 1879 р . р е й х с р а т в и с л о в и в с я з а ос¬ дала "Молода Боснія", революцшно-націоналістична г р у п а мо¬
таточне п р и є д н а н н я тимчасово окупованих територій, незва¬ л о д і , я к а п е р е б у в а л а п і д в п л и в о м с о ц і а л і с т и ч н и х і д е й . З її л а в
ж а ю ч и н а в і т ь н а т е , щ о П о р т а ф о р м а л ь н о з б е р і г а л а с в і й суве¬ вийшов Гаврило Принцип, котрий здійснив замах на австрій­
ренітет над Б о с н і є ю , а р і ш е н н я щ о д о з м і н и статусу провінції ського ерцгерцога Ф е р д и н а н д а влітку 1914 р .

574 575
 Події П е р ш о ї світової війни д о к о р і н н о з м і н и л и основний
напрям історичного розвитку Б о с н і ї та Г е р ц е г о в и н и — про­
вінція ввійшла до складу н о в о с т в о р е н о г о Королівства сербів,
х о р в а т і в , с л о в е н ц і в ( 1 9 1 8 ) , щ о з н а ч н о ю м і р о ю з м і н и л о в с і ос¬
новні чинники та о б с т а в и н и внутрішнього життя. Лекція
ХОРВАТСЬКІ ТА СЛОВЕНСЬКІ
ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ
РЕКОМЕНДОВАНА Австро-Венгрия. Опыт многонационально-
ЛІТЕРАТУРА г о г о с у д а р с т в а . М о с к в а , 1995. ГАБСБУРГІВ І ВЕНЕЦІЇ
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963. (ХУІ-ХУ!!! ст.)
Т . 1.
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х с л а в я н : В 2 т.
М о с к в а , 1998. Т . 1.
С т а н о в и щ е х о р в а т с ь к и х з е м е л ь у XVI с т .
Хрестоматия по истории южных и западных
Хорвати і словенці в умовах абсолютизму
с л а в я н : В 3 т. М и н с к , 1987. Т . 2. та реакції
Б о с н а и Херцеговина од с р е д а е г века до н о -
Хорватська та с л о в е н с ь к а культура
вщ'ег в р е м е н а . Б е о г р а д . 1995.

СТАНОВИЩЕ В XVI ст. історичні області, які згодом

ХОРВАТСЬКИХ об'єдналися в хорватській державі — "Ву-
ЗЕМЕЛЬ У XVI ст. зька"Хорватія, Славонія та Далмація, —
опинилися під владою чужонаціональних
правителів, роз 'єднані й пригноблені. Основною небезпекою для
населення кожної з них залишалася османська експансія.
Найбільш сприятливою, з огляду на цю небезпеку, ситуа¬
ція була у " В у з ь к і й " Хорватії, д в о р я н с т в о я к о ї в 1527 р . д о б ¬
ровільно п р и є д н а л о с я до к о р о н и династії Габсбургів, споді¬
ваючись на захист від о с м а н і в . Захист і справді був, проте
постійні сутички між т у р е ц ь к и м и загонами і австрійськими
військами на кордоні, а т а к о ж досить часті р е й д и турків по
прикордонних хорватських районах робили повсякденне життя
народу нестерпним.
Н е з в а ж а ю ч и н а м и р н и й д о г о в і р , н е з а д о в г о п е р е д т и м під¬
писаний між Австрією і П о р т о ю , влітку 1536 р . в е л и к е туре¬
цьке військо, очолюване боснійським пашею, вступило до
Славонії і після нетривалої боротьби захопило майже всю її
територію.
З н а ч н и х успіхів д о б и л и с я о с м а н и й у Д а л м а ц і ї , де протя¬
гом 1521-1533 рр. заволоділи містами К н ш , Островиця, Скра-
дин, Кліс (у 1537 р . ) , п о с т у п о в о п о ш и р ю ю ч и свій контроль
на околиці інших далматинських міст. Місцеве населення,
р я т у ю ч и с ь від з а г а р б н и к и ? , п о к и д а л о р і д н і д о м і в к и й шукало
п о р я т у н к у в Хорватії та Італії. За д е я к и м и в і д о м о с т я м и , кіль-

577
37 — 3-2764
к і с т ь ж и т е л і в н а А д р і а т и ц і з м е н ш и л а с я в п е р ш і й т р е т и н і X V I ст. ли заздалегідь: ще п р о т я г о м 1572 р . ї х н і п о с л а н ц і роз'їхалися
з шістдесяти до п'яти з п о л о в и н о ю тисяч осіб. по населених пунктах Хорватії. Виникла навіть таємна орга¬
Зрештою, уже в середині XVIст. Славонія та більша части­ нізація, до якої належали повстанські керівники.
на Далмації опинилися у складі одного з чотирьох європейських Ц е н т р п о в с т а н н я м і с т и в с я в селі С т у б и ц я , розташованому
намісництв Османської імперії — Боснійського, тоді як далма­ в центральній частині "Вузької" Хорватії, в області Загор'є.
тинські міста продовжувала контролювати Венеція. Крім Матії Губця, до проводу в х о д и л и Іван П а с а н а ц та Іван
Н а тлі т у р е ц ь к и х п е р е м о г я с к р а в о ю сторінкою с л а в и хри¬ М а г а ї ч , я к и х о б р а л и д о с п е ц і а л ь н о г о с е л я н с ь к о г о у р я д у , а та¬
с т и я н с ь к о ї зброї, до я к о ї а к т и в н о д о л у ч и л и с я й хорвати, ста¬ кож Ілія Грегорич, котрого призначили головнокомандува¬
ла о б о р о н а ф о р т е ц і Сигет у 1566 р . , д е о с о б л и в о відзначився чем повстанського війська.
п р е д с т а в н и к давнього хорватського д в о р я н с ь к о г о роду Ніко- К е р і в н и к и п о в с т а н н я р о з р о б и л и стратегічний п л а н дій. На
ла Зринський. п е р ш о м у е т а п і п е р е д б а ч а в с я н а с т у п с е л я н с ь к о г о в і й с ь к а в на¬
Після падіння Сигета хорвати покинули ще кілька міст і п р я м і Словенії з м е т о ю залучити до виступу т а м т е ш н і х жите¬
районів. Кордони Х о р в а т і ї в і д с у н у л и с я д а л і н а п і в н і ч н и й за¬ лів. Н а другому етапі п л а н у в а л о с я поділити сили повстанців
хід, сягнувши Купи, Корани та р і ч к и Чесми. Колишнє хор­ на дві армії, о д н а з я к и х м а л а н а с т у п а т и на Істрію, до Адріа-
ватське князівство та королівство існувало, за влучним висло­ тичного моря, а інша — на Загреб. К і н ц е в и м своїм завданням
вом одного з хорватських істориків, у вигляді "залишків залиш­ Губець та його о т о ч е н н я в в а ж а л и з а х о п л е н н я влади на визво¬
ків " ("ге^иіаі ге^иіагшп "). "Два століття суцільного плачу" леній території у власні руки. Вони планували створити від¬
хорватської історії тривали. п о в і д н і з а к о н о д а в ч і та в и к о н а в ч і о р г а н и , збирати податки, а
Стурбована наближенням о с м а н і в д о її і с т о р и ч н о ї т е р и т о ¬ також захищати кордони від т у р к і в .
рії, Австрія з 70-х р о к і в XVI ст. створює принципово нову Повстання розпочалося 29 с і ч н я й д у ж е ш в и д к о охопило
систему о б о р о н н и х укріплень, засновану на низці військових все З а г о р ' є . П о в с т а н ц і з а й н я л и к і л ь к а міст і з а м к і в , а в і й с ь к о
поселень уздовж кордонів. В а ж л и в а р о л ь у ц і й с и с т е м і відво¬ на чолі з Грегоричем з д і й с н и л о п е р е м о ж н и й похід по словен¬
дилася хорватам і сербам: опинившись під р е а л ь н о ю загро¬ ських землях, і п і д і й ш л о до міста Ц е л я . П р о т е р о з в и н у т и ус¬
зою О с м а н с ь к о ї імперії, Австрія н а м а г а л а с я забезпечити собі піх н е в д а л о с я . О к р е м і п о в с т а н с ь к і з а г о н и з а з н а л и нищівних
надійний захист за р а х у н о к с л о в ' я н с ь к и х х р и с т и я н с ь к и х на¬ п о р а з о к у к і л ь к о х боях, а 9 л ю т о г о о с н о в н і їхні с и л и під про¬
родів. У зв'язку з ц и м , наприклад, розпочалося будівництво
водом Губця турки р о з г р о м и л и в битві поблизу села Нижня
нового міста — К а р л о в а ц а — в 1579 р .
Стубиця. С а м Г у б е ц ь п о т р а п и в д о р у к п р о т и в н и к і в , й о г о пе¬
О с т а н н і р о к и XVI ст. д е щ о д о д а л и о п т и м і з м у християнсь­ ревезли до Загреба й після ж о р с т о к и х к а т у в а н ь с т р а т и л и . Спі¬
ким народам Центральної Є в р о п и та п і в н і ч н о г о заходу Бал¬ льне хорватсько-словенське повстання було остаточно при¬
кан: у 1593 р . в е л и к е т у р е ц ь к е в і й с ь к о з а з н а л о н и щ і в н о ї п о ¬ душене.
разки під х о р в а т с ь к и м містом Сісак. Проте кордони Осман¬ У XVI ст. серед хорватів і словенців поширився протес¬
ської імперії й надалі глибоко врізалися в хорватські землі: тантизм, який виходив з Німеччини. Він я в л я в с о б о ю специ¬
від З а г р е б а д о н и х м о ж н а було п і ш к и д і с т а т и с я л и ш е за один фічну форму протесту проти соціального та національного
неповний день. г н о б л е н н я , я к е в цей час ще більше п о с и л ю є т ь с я , п р и ч о м у на
Протягом XVI ст. в різних областях Хорватії, Славонії та п е р ш и й п л а н висувалися саме н а ц і о н а л ь н і , а не соціальні, як
Далмації, а також у Словенії відбулося кілька помітних анти¬ у німців, аспекти.
феодальних виступів. Найпотужнішим у хорватській історії Т а к , с л о в е н ц і з усіх п о с т у л а т і в п р о т е с т а н т и з м у сприйняли
було селянське повстання 1573р., очолюване Матією Губцем. передовсім книгодрукування й відправи народною мовою. Це
У цьому виступі соціальні мотиви відсунули на другий план було д л я н и х н а д з в и ч а й н о а к т у а л ь н о за у м о в м а й ж е цілкови¬
національні. того п а н у в а н н я н і м е ц ь к о ї м о в и та л а т и н и , відсутності влас¬
Безпосереднім приводом для повстання с т а л и ф а к т и жах¬ ної національної літератури.
ливого знущання одного з угорських феодалів над селянами. У хорватів п р о т е с т а н т и з м п о ш и р и в с я в о с н о в н о м у у "Ву¬
Проте є відомості, щ о свій виступ в а т а ж к и п о в с т а н н я готува- з ь к і й " Х о р в а т і ї та Істрії. Й о г о а к т и в н о п і д т р и м а л и о к р е м і п р е д -

578 37* 579

ставники дворянства й духовенства, тоді як простий народ ХОРВАТИ Н а п о ч а т к у X V I I ст. і с т о т н о г о полшшен-
залишався вірним католицизму. Серед перших прихильників I СЛОВЕНЦІ ня становища хорватів і словенців не
в и я в и л и с я вихідці з р і з н и х х о р в а т с ь к и х о б л а с т е й , к о т р і навча¬ В УМОВАХ сталося. Зростав соціальний та націо¬
л и с я в німецьких університетах. І с т р я н и н Матія Влачич (1520— АБСОЛЮТИЗМУ нальний гніт. Тривав процес утрати іс­
1575) навіть став одним із н а й б л и ж ч и х соратників Мартіна ТА РЕАКЦІЇ торичних територій:у 1627р., після ство­
Лютера, а після його смерті в 1546 р . о ч о л и в о д н у з т е ч і й , що рення за рішенням австрійського уряду Во­
виникли всередині німецької Реформації. єнної Границі (Країни), до якої увійшли прикордонні з Османською
П р о т е с т а н т и з м у с л о в е н ц і в н а п е р ш и х п о р а х н е пересліду¬ імперією райони від Адріатичного моря до Дунаю (Країна діста­
вався, що пояснювалось прихильним ставленням до нього ла статус самостійної провінції під австрійською зверхністю),
віденського двору. Згодом це ставлення зазнало кардиналь¬ площа Хорватії виявилася майже в шість разів меншою за пло­
них змін, і п р и б і ч н и к и нової віри в Словенії мусили шукати щу сучасної Республіки Хорватії. До того ж ослабли зв'язки
п о р я т у н к у за м е ж а м и батьківщини. Б і л ь ш і с т ь із н и х виїхали між окремими хорватськими областями: в Далмації господа¬
до Німеччини. У 1598 р . п р о т е с т а н т с ь к и х проповідників не рювала Венеція, у Славонії — мадяри.
з а л и ш и л о с я в Австрії взагалі, а ще через тридцять років така У цей час поволі формується нова глобальна ідея, навколо
ж доля спіткала протестантське дворянство. Н а ц ь о м у проте¬ якої згодом об'єднається значна частина не лише хорватської
стантський рух у С л о в е н і ї припинився. людності, а й інших південнослов'янських народів, — ідея сло­
Для хорватських протестантів утиски за віру з с а м о г о по¬ в'янської єдності. Цю ідею ж и в и л и пам'ять про славетну ми¬
чатку стали з в и ч н и м я в и щ е м . В о н и т а к о ж в и ї з д и л и до Німеч¬ н у в ш и н у с л о в ' я н і віра в не м е н ш славетне м а й б у т н є . Одним
чини, н а м а г а ю ч и с ь т а м п р о в а д и т и с в о ю д і я л ь н і с т ь під патро¬ із п е р ш и х її о б г р у н т у в а в ч е р н е ц ь - б е н е д и к т и н е ц ь Мавро Ор-
натом німецьких протестантів. Найвідомішим заступником біні у к н и з і "Царство слов'ян" (1601), а довів до стану ціліс­
хорватів-протестантів був барон Іван Унгнад, за допомогою ної к о н ц е п ц і ї та п р о г р а м и дій єзуїт Ю р а й Крижанич (1618 —
якого поблизу Тюбінгена засновано хорватську друкарню. Вона 1683), а в т о р п р а ц і " П о л і т и к а , або р о з м о в а п р о п р а в л і н н я " . У
видавала к н и ж к и здебільшого глаголицею, оскільки навколо ній він з а п р о п о н у в а в к о н к р е т н і заходи щ о д о вдосконалення
неї згуртувалися переважно вихідці з Істрії — "глаголяші". д е р ж а в н о г о устрою Росії, котру К р и ж а н и ч уважав провідною
О к р е м і в и д а н н я д р у к у в а л и с я л а т и н и ц е ю та к и р и л и ц е ю . Вони с и л о ю у с п р а в і в и з в о л е н н я всіх с л о в ' я н с ь к и х народів.
поширювалися по всій території, заселеній південними сло¬ Д о XVI ст. в с я т е р и т о р і я м і ж р і ч к а м и Савою і Дравою на¬
в'янами. зивалася С л а в о н і є ю . До неї н а л е ж а л и власне С л а в о н і я , Хор¬
Д і я л ь н і с т ь х о р в а т с ь к и х п р о т е с т а н т с ь к и х п и с ь м е н н и к і в і ви¬ ватія та Д а л м а ц і я . К о ж н а з областей поділялася на адмініст¬
давців була надзвичайно плідною. На початку 60-х років ративні одиниці — жупанії, або к о м і т а т и . Формальним вер¬
XVI ст. вони переклали хорватською мовою й надрукували ховним правителем хорватських земель вважався австрійський
цілу н и з к у релігійних текстів і книг, що справило значний імператор, але р е а л ь н о у п р а в л і н н я зосереджувалося в руках
вплив як на становлення національної свідомості, так і на наступника престолу ("молодого короля"), молодшого брата
розвиток хорватської літератури. Однак після смерті барона імператора. Для ведення практичних справ безпосередньо на
Унгнада й активізації контрреформації, а також зміни полі¬ місцях Відень п р и з н а ч а в бана (згодом — двох банів: у Загребі
т и ч н о ї с и т у а ц і ї в Х о р в а т і ї т а І с т р і ї п р о т е с т а н т с ь к и й р у х у хор¬ т а К н і н і ) , к о т р и й і я в л я в с о б о ю р е а л ь н у в л а д у , ф а к т и ч н о бу¬
ватів занепадає. дучи господарем довіреної йому території.
Протягом XVI ст. хорвати не зуміли позитивно розв 'язати Чи не н а й г о л о в н і ш о ю функцією б а н а було з б и р а н н я по¬
два найважливіші для того історичного періоду завдання: захи­ датків і мита. Значна частина зібраних коштів відправлялася
ститися від османів і зберегти національну своєрідність і авто¬ до Відня, але й те, що залишалося в його розпорядженні,
номні права. Турки безперервно чинили наскоки на хорватсь¬ с т а н о в и л о с о л і д н у с у м у . У п р а в л і н н я ж у п а н і я м и з X I I I с т . пе¬
кі області, а Габсбурги з к о ж н и м р о к о м п о с и л ю в а л и політику редається в руки окремих феодальних родів на умовах спад¬
ц е н т р а л і з а ц і ї та а б с о л ю т и з м у . Понімечення стало для хорва¬ ковості, внаслідок чого з'являються династії графш Модрузь-
тів ц і л к о м реальною загрозою. ких, Крбавських, Б р и б и р с ь к и х та ін.

580 581
 У XVII ст. на провідні ролі висуваються сім 13ринських та к о в и т о г о а д м і н і с т р а т и в н о г о п і д п о р я д к у в а н н я х о р в а т с ь к и х те­
Франкопанів. Правнук героя оборони Сигета Ніколи Зринсько- риторій (крім Воєнної Границі) угорцям.
го — Петар — разом зі своїм шурином Франом Крсто Франко- Антихорватський характер реформ Марії Терези яскраво ви­
паном здійснили спробу в 1671 р. організувати змову хорват­ явився у переданні міста Ріска та кількох навколишніх районів
ської знаті проти Габсбургів. Вони прагнули відокремити Хор¬ (Рієцького, Бакарського та Винодольського) у володіння угорців
в а т і ю від А в с т р і й с ь к о ї м о н а р х і ї , у р я д я к о ї , н а д у м к у змовників, із запровадженням образливої для хорватів назви "Угорське при-
не о ц і н и в в і д п о в і д н и м чином з а с л у г и х о р в а т і в у захисті кор¬ мор 'я ". І д е я , щ о с п о н у к а л а і м п е р а т р и ц ю д о т а к о г о к р о к у , по­
д о н і в від н а п а д і в о с м а н і в . З м о в н и к а м в і д в е р т о с п і в ч у в а л и ма- лягала в з а д о в о л е н н і п р а г н е н ь угорців здобути вихід до Адрі-
д я р и . К е р і в н и к и з м о в и в с т а н о в и л и к о н т а к т и з о с н о в н и м кон¬ атичного узбережжя, але р а з о м з т и м б е з у м о в н о з а ч і п а л а на­
к у р е н т о м Австрії у Є в р о п і — французьким королем Людови¬ ціональні інтереси хорватів, ще більше шматуючи їхню
ком XVI, а також наполегливо шукали шляхів досягнення історичну територію.
компромісу з турками. У Далмації в цей період п о в н о в л а д н и м господарем зали¬
Ідеї Петара Зринського та Франа Крсто Франкопана під¬ шалася Венеція, яка, щоправда, так і не змогла поширити
тримали більшість хорватських дворян, незадоволених своїм свою зверхність на Д у б р о в н и к . Республіка С в я т о г о М а р к а кон¬
д р у г о р я д н и м с т а н о в и щ е м п о р і в н я н о з н і м ц я м и та мадярами. т р о л ю в а л а с и т у а ц і ю в підлеглих їй д а л м а т и н с ь к и х містах, при¬
Це давало заколотникам певні шанси н а успіх, проте змову значаючи на посаду "графа" — верховного правителя міста —
б у л о в и к р и т о , а її к е р і в н и к і в а в с т р і й с ь к і в л а с т і п р и л ю д н о стра¬ п р е д с т а в н и к а о д н о г о зі с в о ї х з н а т н и х р о д і в , а т а к о ж регулю¬
т и л и у Відні. ючи місцеве законодавство. О с о б л и в а увага т р а д и ц і й н о при¬
Політика централізму й абсолютизму посилювалася. Де¬ ділялася е к о н о м і ц і міст, я к а ф а к т и ч н о перебувала в руках ве-
моралізоване й роз'єднане хорватське дворянство, яке втра¬ неційців.
т и л о п і с л я с м е р т і с в о ї х л і д е р і в н а д і ю н а в и з в о л е н н я з - п і д вла¬ На т а к о м у не дуже сприятливому загальному тлі хорвати
д и Г а б с б у р г і в , м у с и л о п і т и н а з б л и ж е н н я з м а д я р а м и й відмо¬ почали повертати втрачені в різні періоди османської екс¬
в и т и с ь від н а ц і о н а л ь н о с в і д о м о ї п о л і т и к и . Ц е й к р о к , щоправда, пансії землі. Згідно з умовами Карловацького мирного договору
також не дав вагомих результатів: використовуючи хорватів 1699р. хорватські адміністративні кордони в межах Габсбурзь-
я к п р и р о д н и х с о ю з н и к і в у п р о т и с т о я н н і з В і д н е м , у г о р ц і на¬ кої монархії розширювалися, сягнувши річки Уни та Південного
полегливо й послідовно намагалися м а д я р и з у в а т и їх і н а в і т ь Валебіту, а кордони Славонії охоплювали частину південно-схід­
гадки не мали забезпечувати право на вільний національний ного Срему, доходячи до річки Сави. Після 1718 р. хорвати по­
розвиток. вернули південно-східний Срем та області поблизу гирла Сави.
Після того, як унаслідок поразки османів у битві під Віднем Усе це дало підстави говорити про новий період хорватської
у 1683 р. ситуація на австрійсько-турецькому кордоні стала історії, в який країна вступила як "Хорватія, що відроджуєть­
спокійнішою, австрійський уряд здійснив низку кроків, спрямо¬ ся " — "Croata rediviva ".
ваних на обмеження хорватської автономії. Зменшено повно¬ Нейтралістська політика австрійського двору посилилася
важення бана; хорватське військо підпорядковано Військовій з а п р а в л і н н я і м п е р а т о р а Й о с и ф а I I ( 1 7 8 0 — 1 7 9 0 ) . П о с а д а хор¬
раді у Відні; до мінімуму зведено ф у н к ц і ї х о р в а т с ь к о г о зако¬ ватського бана тривалий час з а л и ш а л а с я вакантною, одно¬
нодавчого (на місцевому рівні) органу — Сабору. осібне управління областю здійснював с п е ц і а л ь н и й комісар,
У 1715 р . в Х о р в а т і ї з а п р о в а д ж е н о с п е ц і а л ь н и й о р г а н упра¬ п р и з н а ч е н и й з В і д н я . О с н о в н і п о с а д и в о р г а н а х м і с ц е в о ї вла¬
вління — "септемвірат", що перебрав на себе роль вищої ди діставали етнічні німці. Німецька мова запроваджувалася
інстанції. У 1754 р . в в е д е н о ц е н з у р у , а ж у п а н и безпосередньо я к о б о в ' я з к о в а в ш к о л а х та о р г а н а х д е р ж а в н о г о й місцевого
п і д п о р я д к о в а н о і м п е р а т о р с ь к і й к а н ц е л я р і ї . У 1767 р . " с е п т е м - управління всіх р і в н і в . Т е , щ о в с а м і й Австрії небезпідстав¬
вірат" перетворено на "намісницькураду", яка виконувала роль но сприймалося як р е ф о р м и в дусі п р о с в і т н и ц ь к о г о раціо¬
с в о є р і д н о г о хорватського уряду з п е в н и м и а в т о н о м н и м и пра¬ налізму й навіть оформилося в самостійну реформаторську
вами, але ч е р е з к і л ь к а р о к і в раду було л і к в і д о в а н о , а замість течію ("йозефінізм"), для хорватів мало вкрай н е б а ж а н і на¬
неї створено "угорську намісницьку раду". Це призвело до ціл- слідки.

582 583
 Паралельно з централізацією та п о н і м е ч е н н я м хорвати в У м і с ц я х с в о г о т е п е р і ш н ь о г о п р о ж и в а н н я с л о в е н ц і ( з а дав¬
цей період зіткнулися з новим спалахом мадяризації: угорсь­ німи джерелами — вінди, венеди, краньці, хорутани) з'яви­
кий парламент ухвалив постанову про з а п р о в а д ж е н н я угорсь­ л и с я на рубежі У І - У П ст., о ч е в и д н о , ш у к а ю ч и тут п о р я т у н к у
кої м о в и в суспільному житті Хорватії. Консервативні кола від а г р е с и в н и х а в а р і в , к о т р і в и т і с н и л и їх із П а н н о н і ї . Відомо,
хорватського дворянства намагалися чинити опір, обстоюю­ що в 595 р . с л о в е н ц і в о ю в а л и з баварськими правителями.
чи своє право в ж и в а т и як офіційну не угорську, а латинську Незабаром вони мусили захищатися від н а п а д і в інших сусі¬
мову. Це зайвий раз підтверджувало к а т а с т р о ф і ч н и й стан як дів: п р о т о і т а л і й с ь к и х п л е м е н , аварів і навіть Візантії.
хорватської мови, так і справи національного самовизначен¬ У с е р е д и н і V I I ст. с л о в е н с ь к і з е м л і н а п е в н и й ч а с опини¬
ня в цілому, а також нездатність чільної соціальної верстви л и с я у складі д е р ж а в и Само, а л е п і с л я її р о з п а д у словенців
феодальної Хорватії захистити свій н а р о д від чужонаціональ¬ підкорили спочатку баварці, а згодом ф р а н к и . Попервах Карл
ної експансії. В е л и к и й з а л и ш и в деякі у п р а в л і н с ь к і ф у н к ц і ї в руках словен¬
Наприкінці XVIII ст. в Хорватії з 'являються представники ських князів, проте ці ф у н к ц і ї д о с и т ь ш в и д к о перебрали на
нової генерації, які виступають з модерними ідеями та програ­ себе німецькі феодали. Таким чином, словенська людність
мами самозбереження нації. На противагу консервативному дво­ п о т р а п и л а в ц і л к о в и т у з а л е ж н і с т ь від ч у ж о н а ц і о н а л ь н и х мож¬
рянству на політичну сцену виходить демократично налаш¬ н о в л а д ц і в , а с л о в е н с ь к і т е р и т о р і ї н а т р и в а л и й ч а с з о в с і м утра¬
тований середній клас, який в ц е й п е р і о д у Х о р в а т і ї перебу¬ тили ознаки автономного політичного організму. Всі вони
вав н а стадії становлення. увійшли до складу німецьких державних утворень, а пізні¬
Особливе місце серед цієї генерації посідав Ігнатій Мар- ше — Австрії.
тинович (1755 — 1795), організатор і натхненник угорсько- В умовах бездержавного існування ф а к т и ч н о припинився
хорватської якобинської змови, спрямованої на повалення розвиток національної культури. Словенці тривалий час пере¬
ф е о д а л ь н о г о ладу в У г о р щ и н і та Хорватії. С е р б за походжен­ бувають під потужним впливом німецької та італійської куль¬
ням, Мартинович народився у Б у д а п е ш т і , де здобув освіту й тур, задовольняючи цим власні духовні потреби. Писемність та
розпочав свою діяльність. Цікаво, що я к и й с ь час Мартино- церковне життя розвивалися тільки л а т и н с ь к о ю м о в о ю . Пер¬
вич підтримував р е ф о р м и віденського двору й навіть викону¬ ш і з р а з к и с л о в е н с ь к о ї л і т е р а т у р и р і д н о ю м о в о ю з ' я в и л и с я тіль¬
вав о б о в ' я з к и о д н о г о з р а д н и к і в імператора Л е о п о л ь д а II. Й м о ­ к и в X V I ст. й п о в ' я з а н і з д і я л ь н і с т ю місцевих протестантів.
вірно, саме завдяки порадам Мартиновича Леопольд поновив Н а с т у п к о н т р р е ф о р м а ц і ї п р и з у п и н и в п р о ц е с с т а н о в л е н н я ду¬
д л я хорватів о к р е м і п р и в і л е ї в галузі м і с ц е в о г о самоврядуван¬ ховної культури у словенців, відсунувши національне Відро¬
н я , д а в ш и , н а п р и к л а д , дозвіл на с к л и к а н н я Сабору, я к и й до
д ж е н н я на кінець XVIII ст.
того т р и в а л и й час не з б и р а в с я . Чергове п о с и л е н н я централіз­
му в і д ш т о в х н у л о Мартиновича від Г а б с б у р г і в . Він установив
ХОРВАТСЬКА К у л ь т у р н и й р о з в и т о к н а х о р в а т с ь к и х та
зв'язки з багатьма п р о г р е с и в н и м и європейськими політика¬
ТА С Л О В Е Н С Ь К А с л о в е н с ь к и х з е м л я х у XVI ст. відбував-
ми й ф і л о с о ф а м и , с т а в ш и п а л к и м п р и х и л ь н и к о м ідей Фран¬
КУЛЬТУРА ся у вкрай несприятливих суспільно-
цузької революції. Працюючи в Будапешті, Мартинович мав
політичних умовах. Крім усної народ¬
чимало прихильників й у Загребі, де г о л о в н и м представни­
ної творчості, у хорватів і словенців у цей час значну роль
ком змовників був Йосиф Краль. Хорватське якобинське то¬
відігравала протестантська література, яка розробляла релі¬
вариство було п о т у ж н и м і розгалуженим.
гійні т е м и та п р о б л е м и . Серед п р о т е с т а н т і в , котрі працювали
У 1795 р . Мартиновича заарештовано й с т р а ч е н о в Буда¬ в царині літератури, слід в і д з н а ч и т и словенця Приморжа Тру-
пешті. Краль, не ч е к а ю ч и арешту й тортур, застрелився, чим бара (1508- 1586), істрянина Степана Конзула т а Антуна Дал¬
у р я т у в а в від р е п р е с і й більшість членів своєї організації, яких матинця з Сеня.
знав він один. Тривала літературна діяльність хорватських письменників
Наприкінці XVIII ст. у словенців з 'являються перші ознаки та філософів латинською мовою. Як творчі особистості не
національної діяльності в культурній та суспільно-політичній лише національного, а й загальноєвропейського масштабу
сферах.
утверджуються Аптон Вранчич (1504-1573), Фауст Вранчич
584
585
 Качич-Міошич уклав хрсіц,
(1551 — 1617), Юрай Драгишич (1450—1520), Транквіль Андрейс
всю історію південнослов'янц . л

(1490-1571), Франьо Петришич ( 1 5 2 9 - 1 597) та ін.

н ю б о р о т ь б у п р о т и т у р к і в . Оі|(, 1
, ,|
X V I I ст. у х о р в а т і в м и н у л о під в п л и в о м б а р о к о з й о г о мін­
ливостей твору є
л и в і с т ю та п о л і м о р ф н і с т ю , зміною п р о в і д н о ї ідеології — Ре­
демократизмом. Успіх твору л
,
формації та контрреформації, руйнуванням антропо-
н о г о т и п у л і т е р а т у р и , я к и й нЦ
центричного світу р е н е с а н с н о г о гуманізму як цілісної систе¬
н а р о д н о г о з а з м і с т о м і з а йф"ор,!і
ми, побудованої на п р и н ц и п а х розумності й гармонії.
минуле, а л е с п р я м о в а н и йй уу «|
«р л
і.
Іншим наслідком політичного та культурного розвитку про­
Специфічним явищем хорвщ" л

тягом XVII ст. стало формування на теренах сучасної Хорватії

вання літератури на кайкавсщ"
чотирьох відносно самостійних і практично незалежних одна
населення Загор 'я. Провідн* \\ л

від одної культурних зон: "Вузької' Хорватії, Славонії, Далмації

X V I I I ст. був Т і т о Брезовач
та Ду бровника. У кожній із них існували своє специфічне наріч­
рію хорватської культури
чя, власний правопис. Кожна зона перебувала під впливом різних
и
"великих" культур, який здійснювався із сусідніх територій.
автор драм і комедій С в я Я А
\

//їй
Дезінтеграційні чинники переважали в цей час над інтеграцій¬
яш", " Д і о г е н е ш , а б о с л у г а діі, (| , *,
ними.
Протягом ХУІІ-ХУІІІ ст Д
У т а к о м у ж стані х о р в а т с ь к а література зустріла й XVIII ст. лема створення єдиної літещ"
Поступово в художній творчості утверджується просвітницт­ вибору діалекту, на основі щ\§
во. У хорватській історії е с т е т и ч н о ї д у м к и це я в и щ е здебіль­ Одну з перших спроб у ц ь о ц д

шого позначається терміном "раціоналізм", а в дещо розши¬ дра Шиме Будимич, який
реному сенсі вживається запозичений з австрійських джерел нову з елементами живої ріцц
1
Н І - І
вислів "йозефінізм". ких областей, додавши окрец У ( /Лі 1
У XVIII ст. поділ на чотири культурні зони залишається ••«Гас - / /« |
т о л К а ш и ч у 1604 р . завершиї Д л л
У
а к т у а л ь н и м . Д л я к о ж н о ї із з о н р а ц і о н а л і з м м а в с в о ю специфіку. "іллірійської" мови. М а т і я л
\
Н а й п о в н і ш е й н а й п о с л і д о в н і ш е п р о с в і т н и ц ь к е н а ч а л о ви­ захист чакавського діалектуі |ЛД
явилося у творах славонця Матії Антуна-Рельковича (1732— д о м був в и т і с н е н и й н а п е р ю Ц ! л

1798), а в т о р а х р е с т о м а т і й н о г о д л я х о р в а т с ь к о ї л і т е р а т у р и твору к а в с ь к и м та к а й к а в с ь к и м д Ц . Щ
"Сатир, або д и к а л ю д и н а " , присвяченого проблемам вихо¬ ну й р а з о м з т и м найпрогресЦ Д л

вання та обгрунтування ідеї н е о б х і д н о с т і д о к о р і н н и х змін у запропонував Павел РіттерЦ . л

ньому. Йому ж належить н а д з в и ч а Щ л

В Далмації просвітництво виявилося в діяльності й твор­ ц і о н а л ь н о г о п и т а н н я в ареаі|

чості Філіппа Грабовця (1697-1749) та Андрії Качича-Міошича ських народів.
(1704—1760). П е р ш и й н а п и с а в ц і к а в и й з а з а д у м о м , х о ч а й до¬
сить н е в и р а з н и й з огляду н а е с т е т и ч н і о с о б л и в о с т і , твір "Кві¬
РЕКОМЕНДОВАНА АвстроЦ 7
тка розмови народу іллірійського або ж хорватського", що
ЛІТЕРАТУРА г і госу і|7 л
г.
являє собою віршовану хроніку подій є в р о п е й с ь к о ї т а світо¬
Историк'Л
вої історії з виразним наголосом на хорватській минувшині.
Т. 1.
Другий відомий н а с а м п е р е д як автор к н и г и "Розмова приєм¬
Историку
на народу словінського", що стала в и з н а ч н о ю подією літера¬
Москві|[|
тури того часу й мала величезне значення для подальшого
Культу..
розвитку хорватського красного письменства. Вона відіграла ««Носи?//!'
Восточщ,,
роль однієї з важливих складових, на яких згодом проросли
Москві, 11
ілліризм та х о р в а т с ь к е національне Відродження.
' ц
586

**росве л
 (1551-1617), Юрай Драгишич (1450-1520), Транквіль Андрейс Качич-Міошич уклав хроніку, в якій намагався охопити
(1490-1571), Франьо Петришич (1529-1597) та ін. в с ю і с т о р і ю п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к и х н а р о д і в , о с о б л и в о ж — їх¬
X V I I ст. у х о р в а т і в м и н у л о п і д в п л и в о м б а р о к о з й о г о мін¬ ню боротьбу проти турків. Однією з істотних художніх особ¬
л и в і с т ю та п о л і м о р ф н і с т ю , з м і н о ю п р о в і д н о ї і д е о л о г і ї — Ре¬ ливостей твору є народність, яка поєднується зі справжнім
формації та контрреформації, руйнуванням антропо- д е м о к р а т и з м о м . У с п і х т в о р у с в і д ч и в , щ о в і н н а л е ж а в д о єди¬
центричного світу р е н е с а н с н о г о г у м а н і з м у я к ц і л і с н о ї систе¬ ного типу літератури, я к и й н а р о д міг с п р и й н я т и та зрозуміти:
ми, побудованої на п р и н ц и п а х розумності й гармонії. н а р о д н о г о за з м і с т о м і за ф о р м о ю ; т а к о г о , щ о р о з п о в і д а є про
Іншим наслідком політичного та культурного розвитку про­ м и н у л е , але с п р я м о в а н и й у м а й б у т н є .
тягом XVII ст. стало формування на теренах сучасної Хорватії Специфічним явищем хорватської культури залишалося існу¬
чотирьох відносно самостійних і практично незалежних одна вання літератури на кайкавському діалекті, яким розмовляло
від одної культурних зон: "Вузької"Хорватії, Славонії, Далмації населення Загор 'я. Провідним кайкавським письменником
та Дубровника. Укожній із них існували своє специфічне наріч¬ X V I I I ст. був Т і т о Б р е з о в а ч к і ( 1 7 5 7 - 1 8 0 5 ) . В і н у в і й ш о в в істо¬
чя, власний правопис. Кожна зона перебувала під впливом різних рію хорватської культури як н а й к р а щ и й д р а м а т у р г тієї д о б и ,
"великих" культур, який здійснювався із сусідніх територій. автор драм і комедій "Святий Олексій", "Матіяс Грабанці-
Дезінтеграційні чинники переважали в цей час над інтеграцій¬ яш", "Діогенеш, або слуга двох братів, щ о з а г у б и л и с я " та ін.
ними. Протягом ХУП—ХУШ ст. поступово актуалізується проб­
У т а к о м у ж стані х о р в а т с ь к а література зустріла й ХУІІІ ст. лема створення єдиної літературної мови південних слов 'ян,
Поступово в художній творчості утверджується просвітницт¬ вибору діалекту, на основі якого вона могла б сформуватися.
во. У хорватській історії е с т е т и ч н о ї д у м к и це я в и щ е здебіль¬ Одну з перших спроб у цьому напрямі здійснив житель За-
шого позначається терміном "раціоналізм", а в дещо розши¬ дра Шиме Будимич, який поєднав церковнослов'янську ос¬
реному сенсі вживається запозичений з австрійських джерел нову з елементами живої розмовної мови різних хорватсь¬
вислів "йозефінізм". ких о б л а с т е й , д о д а в ш и о к р е м і ч е с ь к і та п о л ь с ь к і слова. Бар-
У XVIII ст. поділ на чотири культурні зони залишається т о л К а ш и ч у 1604 р . з а в е р ш и в р о б о т у н а д п е р ш о ю граматикою
а к т у а л ь н и м . Д л я к о ж н о ї із з о н р а ц і о н а л і з м м а в с в о ю специфіку. "іллірійської" мови. Матія Альберті зі Спліта виступив на
Н а й п о в н і ш е й н а й п о с л і д о в н і ш е п р о с в і т н и ц ь к е н а ч а л о ви¬ захист чакавського діалекту, що домінував у XVI ст. й зго¬
явилося у творах славонця Матії Антуна-Рельковича (1732¬ д о м був в и т і с н е н и й н а п е р и ф е р і ю к у л ь т у р н о г о р о з в и т к у што-
1798), а в т о р а х р е с т о м а т і й н о г о д л я х о р в а т с ь к о ї л і т е р а т у р и твору к а в с ь к и м та к а й к а в с ь к и м д і а л е к т а м и . Н а й б і л ь ш зрілу, ціліс¬
"Сатир, або д и к а л ю д и н а " , присвяченого проблемам вихо¬ ну й р а з о м з т и м н а й п р о г р е с и в н і ш у к о н ц е п ц і ю р о з в и т к у мови
вання та о б г р у н т у в а н н я ідеї н е о б х і д н о с т і д о к о р і н н и х змін у запропонував Павел Ріттер Вітезович із Сеня (1 6 5 2 - 1 7 1 3 ) .
ньому. Йому ж належить н а д з в и ч а й н о цікава схема р о з в ' я з а н н я на¬
В Далмації просвітництво виявилося в д і я л ь н о с т і й твор¬ ціонального п и т а н н я в ареалі п р о ж и в а н н я південнослов'ян¬
чості Філіппа Грабовця (1697-1749) та Андрії Качича-Міошича ських народів.
(1704-1760). П е р ш и й н а п и с а в ц і к а в и й з а з а д у м о м , х о ч а й до¬
с и т ь н е в и р а з н и й з огляду н а е с т е т и ч н і о с о б л и в о с т і , твір "Кві¬
тка розмови народу іллірійського або ж хорватського", що РЕКОМЕНДОВАНА Австро-Венгрия. Опыт м н о г о н а ц и о н а л ь н о -
являє собою в і р ш о в а н у х р о н і к у п о д і й є в р о п е й с ь к о ї т а світо¬ ЛІТЕРАТУРА г о
государства. М о с к в а , 1995.
вої історії з в и р а з н и м наголосом на хорватській минувшині. И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
Другий відомий насамперед як автор к н и г и "Розмова приєм¬ Т. 1.
н а н а р о д у с л о в і н с ь к о г о " , щ о с т а л а в и з н а ч н о ю п о д і є ю літера¬ И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т.
тури того часу й мала величезне значення для подальшого М о с к в а , 1 9 9 8 . Т. 1.
розвитку хорватського красного письменства. Вона відіграла Культура народов Центральной и Юго-
роль однієї з важливих складових, на я к и х згодом проросли В о с т о ч н о й Европы в эпоху Просвещения.
і л л і р и з м та х о р в а т с ь к е н а ц і о н а л ь н е Відродження. М о с к в а , 1988.

586 587
Н а путях к Ю г о с л а в и и : за и против. М о с к ­
ва, 1997.
Очерки и с т о р и и культуры славян. Москва,
1996.
Х р е с т о м а т и я по и с т о р и и ю ж н ы х и з а п а д н ы х Лекція
славян: В 3 т. М и н с к , 1 9 8 7 . Т. 2.
Чрня 3. И с т о р и я х о р в а т с к о й культуры. За­
ХОРВАТИ ТА СЛОВЕНЦІ
греб, 1 9 6 5 . У СКЛАДІ ГАБСБУРЗЬКОЇ
Hrvatski povijesni zemljovidi. Zagreb, 1998. МОНАРХІЇ
(ХІХ-ПОЧАТОК XX ст.)

* Х о р в а т и т а с л о в е н ц і н а початку X I X с т .
* Хорватсько-угорський д о г о в і р 1 8 6 8 р .
Н а с т у п реакції
* Хорватські т а словенські з е м л і н а зламі
Х І Х - Х Х ст.
* Хорватська т а с л о в е н с ь к а культура

ХОРВАТИ ТА Хорвати зустріли XIX ст., як і попере-

СЛОВЕНЦІ НА дне, у стані територіальної та суспіль-
ПОЧАТКУ XIX ст. но-політичної роз 'єднаності. Загроза
втрати національної самобутності зали­
шалася цілком реальною. Рівень розвитку культури б у в від­
носно невисокий. З 800 т и с . ж и т е л і в т і л ь к и б л и з ь к о 20 т и с .
н а л е ж а л и до д в о р я н с т в а та д у х о в е н с т в а , а більшість населен­
ня складали феодально залежні селяни (кріпацтво в Хорватії
та С л о в е н і ї с к а с у в а л и в 1848 р . ) .
С т а н о в и щ е п р о с т о г о народу було дуже т я ж к и м , рівень ма­
т е р і а л ь н о г о з а б е з п е ч е н н я н и з ь к и м . Щ е у 1845 р . ф р а н ц у з І. Д е -
спре, який подорожував по Хорватії, у своїх д о р о ж н і х нари¬
сах р о з п о в і д а в п р о вбогі х а т и н к и без д и м а р і в , п р о н а п і в о д я г н е -
н и х або й зовсім голих дітей та ж ш о к , п р о ч о л о в і к і в , одягнених
у якесь лахміття. При цьому представники панівної верстви
м е ш к а л и в р о з к і ш н и х п а л а ц а х , а в д я г а л и с я за о с т а н н ь о ю мо¬
д о ю п а р и з ь к и х та в і д е н с ь к и х салонів.
У Європі носієм передових ідей та рухів виступала в цю добу
буржуазія, однак на хорватських та словенських землях її ще
просто не існувало, отже нікому було взяти на себе цю місію.
Н а п о ч а т к у XIX ст. у г о л о в н о м у ц е н т р і Х о р в а т і ї — З а г р е б і —
налічувалося всього 10 т и с . ж и т е л і в . З н а ч н у ч а с т и н у міського
населення складали іноземці. У Загребі цілі вулиці заселяли

589
 Д о і л л і р и з м у д у ж е ш в и д к о п р и є д н а л а с я б і л ь ш і с т ь усіх про¬ У самій Хорватії влада практично повністю перейшла до пред­
гресивних, н а ц і о н а л ь н о свідомих сил Хорватії. Соціально-ві¬ ставників ілліризму, які, за відсутності належного політичного
ковий склад учасників руху був д а л е к о не однорідним, хоча досвіду, не спромоглися скористатися з особливостей моменту
його основу становила молодь, яка належала до різночинної для втілення на практиці власної програми. Вони передоручи¬
інтелігенції, збіднілих д в о р я н с ь к и х родів, ч и н о в н и ц т в а , офі¬ л и п р а в о н а п р и й н я т т я р і ш е н ь Є л а ч и ч у , к о т р и й у п е в н и й мо¬
церства й навіть селянства. На чільні позиції р а з о м з Л. Гаєм м е н т п о г о д и в с я н а к о м п р о м і с із Г а б с б у р г а м и , вважаючи, що
висунувся представник "старої" генерації хорватських гро¬ оптимальним варіантом для його народу стане здобуття яко¬
мадських і літературних діячів — г р а ф Янко Драшкович (1770— мога ш и р ш и х політичних і національних прав, але за умови
1856), к о т р и й н а т о й ч а с м а в б а г а т и й д о с в і д п о л і т и ч н о ї боро¬ з б е р е ж е н н я ц і л і с н о с т і імперії. Д о б а і л л і р и з м у , щ о т р и в а л а май¬
тьби. Глліризм п о ш и р и в с я в усіх х о р в а т с ь к и х о б л а с т я х і про¬ же п'ятнадцять років, с к і н ч и л а с я д л я б і л ь ш о с т і щ и р и х і від¬
н и к до Сербії, а т а к о ж до с л о в е н ц і в — у Штірію і К а р и н т і ю — д а н и х п р е д с т а в н и к і в руху в і д ч у т т я м п о р а з к и . М а л о хто з н и х
та угорців. продовжував активну суспільно-політичну й л і т е р а т у р н у дія¬
Відчувши небезпеку, правлячий режим взявся до утисків льність після 1848-1849 рр.
і л л і р и з м у й а к т и в і с т і в р у х у . В 1843 р . з а б о р о н е н о використан¬
ня терміна "ілліризм". Ц е н з у р а з к о ж н и м д н е м усе жорсткі¬ ХОРВАТСЬКО- В імперії Габсбургів після революції
ш е с т а в и л а с я до " і л л і р і й с ь к и х " в и д а н ь , ч и с л о за ч и с л о м заа¬ УГОРСЬКИЙ 1848-1849 р р . р о з п о ч а л а с я доба п о л і т и ч -
рештовуючи "Даницю" та книжкові публікації. 29 липня ДОГОВІР 1868 р. ної реакції. Імператором став молодий
1845 р . н а п л о щ і С в . М а р к а у З а г р е б і р о з с т р і л я н о м и р н у де¬ НАСТУП РЕАКЦІЇ ф р а н ц Й о с и ф , початок правління яко­
м о н с т р а ц і ю . Тоді загинуло 13 і б у л о т я ж к о п о р а н е н о близько го ознаменувався десятиліттям (1850 —
30 осіб. 1860 р р . ) найжорстокішого абсолютизму. Хорвати ці зміни
відчули н а й п е р ш и м и , п р и ч о м у дуже б о л і с н о : було скасовано
Попри репресії, що їх чинили органи державної влади, та
всі п р о г р е с и в н і і н с т и т у ц і ї , що виникли на хвилі революцій¬
взаємні непорозуміння всередині руху, ілліризм не втратив дина­
ного піднесення; закрито багато п е р і о д и ч н и х в и д а н ь ; обме¬
міки розвитку й проіснував до революції 1848 р., яка принесла
ж е н о свободу слова; з а б о р о н е н о хорватський трикольоровий
хорватам ліквідацію феодальних відносин і певну демократиза­
п р а п о р . У ш к о л а х та о р г а н а х в л а д и всіх р і в н і в запроваджува¬
цію суспільно-політичного життя.
лася н і м е ц ь к а мова. До Хорватії введено ч а с т и н и австрійської
23 березня 1848 р. баном Хорватії проголошено Иосифа
жандармерії.
Єлачича, я к и й відіграв з н а ч н у р о л ь в історії свого народу. Єла-
чич зібрав у Загребі Сабор, що ухвалив низку в а ж л и в и х рі¬ З погляду адміністративного п і д п о р я д к у в а н н я Хорватію та
шень. Основним із н и х б у л а вимога об'єднання під єдиною вла­ Славонію було в і д о к р е м л е н о від У г о р щ и н и , й вони дістали
дою всіх хорватських земель. Рішення Сабора фактично являли статус самостійної частини імперської "корони". Хорватам
собою програму буржуазно-демократичної революції. повернули місто Рієку.

Відень, я к и й саме в цей час боровся з угорським повстан¬ Австрійський уряд не відновлював феодальні відносини,
н я м під п р о в о д о м Л а й о ш а К о ш у т а , м у с и в піти н а п е в н і поступ¬ але с п е ц і а л ь н и м і м п е р а т о р с ь к и м "патентом" (указом) 1854 р .
ки хорватам. Ці п о с т у п к и стосувалися як політичних, так і п е р е д б а ч а в в і д ш к о д у в а н н я д в о р я н с т в у з б и т к і в , я к и х в о н о за¬
економічних питань, а також проблеми національного само¬ знало внаслідок звільнення селян і втрати маєтків. Це від¬
з б е р е ж е н н я . Н е з а б а р о м Є л а ч и ч зі с в о ї м и з а г о н а м и п р и є д н а в ¬ ш к о д у в а н н я м а л о ф і н а н с у в а т и с я за р а х у н о к с е л я н с т в а , котре,
ся до а в с т р і й ц і в і у в е р е с н і 1848 р . , п е р е т н у в ш и р і ч к у Д р а в у в згідно з указом, зобов'язувалося сплачувати к о л и ш н і м госпо¬
районі міста Вараждин, розпочав б о й о в і дії п р о т и угорських дарям вартість одержаної землі.
повстанців. На таке рішення бана підштовхнули не лише У 1853 р . Л . Г а й , я к и й т о д і п о т р а п и в у д у ж е с к р у т н у ситу¬
поступки В і д н я , а й п о л і т и ч н а п р о г р а м а К о ш у т а , к о т р и й об¬ ацію, мусив продати колишній орган іллірійського руху —
с т о ю в а в ідеї у г о р с ь к о г о д в о р я н с ь к о г о н а ц і о н а л і з м у , прагнучи " Н а р о д н у газету", с и м в о л хорватського н а ц і о н а л ь н о г о відро¬
створення " В е л и к о ї У г о р щ и н и " від К а р п а т д о А д р і а т и к и , що дження, — австрійському урядові. Газета в и д а в а л а с я і згодом,
суперечило інтересам хорватів. але під і н ш о ю н а з в о ю : " І м п е р а т о р с ь к а о ф і ц і й н а н а р о д н а га-

592 зе — 3-2764 593

зета". Перемога абсолютистського центру здавалася цілкови­ В и б о р и до н о в о г о Сабору відбулися в 1867 р . й проходили
тою й остаточною. під п о т у ж н и м а д м і н і с т р а т и в н и м т и с к о м , що забезпечило пе¬
Період абсолютизму в Австрії скінчився внаслідок пора­ ревагу на них "мадяронам". У січні 1868р., після того, як на
з о к і м п е р а т о р с ь к и х в і й с ь к в Італії під М а д ж е н т о ю й Сольфе- засіданні новообраного Сабору всіма правдами й неправдами при­
рино в 1860 р . Н а р о д и Габсбурзької монархії знову отримали душено гострий протест депутатів від Партії права, з 'явилася
деякі права та свободи. Хорвати нарешті здобули власні органи постанова про визнання австрійсько-мадярського договору й при­
адміністративного самоврядування, незалежні від угорських. єднання хорватських територій до Угорської корони.
Проте, згідно з ухваленою в лютому 1861 р. конституцією Влітку 1868р. делегація Сабору підписала в Будапешті хор­
країни, обмежувалися права регіональних парламентів — у ватсько-угорський договір, який визначав основні засади нового
тому числі й хорватського Сабору, — а також посилювався об'єднання двох народів у спільному адміністративно-державному
вплив центральних органів влади на ситуацію в регіонах. утворенні. Хорватія, С л а в о н і я та Д а л м а ц і я як "Триєдине ко¬
Протест хорватів виявився настільки рішучим, що Відень р о л і в с т в о " в и з н а в а л и с я о к р е м о ю ч а с т и н о ю У г о р щ и н и з і збе¬
мусив достроково припинити роботу першого Сабору, скли¬ реженням самоврядування в адміністративній, шкільній, су¬
каного після прийняття конституції 1861 р . , й р о з п у с т и т и йо¬ д о в і й т а ц е р к о в н і й г а л у з я х . В и щ и м з а к о н о д а в ч и м о р г а н о м за¬
го. Особливо налякали австрійський уряд з а к л и к и багатьох л и ш а в с я Сабор, до складу я к о г о м а л и о б и р а т и с я представники
депутатів до об'єднання південних слов'ян в одній державі, к а т о л и ц ь к о ї та п р а в о с л а в н о ї ц е р к о в , д в о р я н с т в а , міст і насе¬
хоча й в и с л о в л е н і з у т о ч н е н н я м , щ о стосувалося запроваджен¬ лених пунктів, а т а к о ж п о с л а н ц і від с е л я н с т в а ("недворяни"
ня " о с о б л и в о ї унії" цієї гіпотетичної д е р ж а в и з Австрією. дістали право обиратися до Сабору після подій 1848 р . ) .
Н а с т у п н о г о р а з у С а б о р з і б р а в с я т і л ь к и в 1865 р . , в н а д з в и ¬ Виконавчу владу в Триєдиному королівстві очолював бан, який
ч а й н о складній ситуації. П о л і т и ч н а к р и з а в імперії Габсбургів перебував у Загребі і якого затверджував імператор за подан¬
поглиблювалася, н е о б х і д н і с т ь її р е ф о р м у в а н н я усвідомлюва¬ ням угорського міністра-президента. П о в н о в а ж е н н я б а н а об¬
лася більшістю політичних сил. Дискусії поступово звелися м е ж у в а л и с ь т р ь о м а д і л я н к а м и : в н у т р і ш н і с п р а в и , ю с т и ц і я , ві¬
д о о б г о в о р е н н я о с н о в н о г о п р и н ц и п у у с т р о ю д е р ж а в и , д о по¬ р о с п о в і д а н н я і н а р о д н а освіта. Б а н був п і д з в і т н и й Сабору.
шуків відповіді на п и т а н н я , чи залишиться вона унітарною, Територія королівства адміністративно поділялася на 8 жу-
чи перетвориться на дуалістичну (вимога мадярів) або феде¬ п а н і й , к о ж н у з я к и х о ч о л ю в а в в е л и к и й ж у п а н . С а б о р м а в де¬
р а т и в н у (цю ідею о б с т о ю в а л и х о р в а т и , котрі в в а ж а л и с я "тре¬ легувати 40 д е п у т а т і в д о н и ж н ь о ї і трьох до верхньої палати
тім", після німців і угорців, народом імперії). угорського сейму. Право на членство у верхній палаті здобу¬
З а с і д а н н я С а б о р у (1865) п о с т а в и л и н а п о р я д о к д е н н и й ще вали також 18 п р е д с т а в н и к і в в и щ о г о хорватсько-славонського
одне, н а д з в и ч а й н о важливе для Хорватії, п и т а н н я : п р о існу¬ дворянства — "магнати" (князі, графи, барони). Передбача¬
вання хорватських політичних партій. їх н а т о й ч а с сформу¬ л а с я участь 12 х о р в а т с ь к и х д е п у т а т і в у с к л а д і у г о р с ь к о ї д е л е ¬
валося три: Партія права н а ч о л і з А. Старчевичем та Є. Ква- гації до ц е н т р а л ь н о г о п а р л а м е н т у у Відні.
терником, Народна ліберальна партія Ю. Штроссмайєра й 55 % д е р ж а в н и х прибутків Хорватії мало передаватися до
І. Мажуранича та партія "мадяронів ". Перша з них мала ве- Будапешта, 45 % з а л и ш а л о с я на п о т р е б и хорватів з уточнен¬
ликохорватську (націоналістичну) орієнтацію; друга виступа­ н я м , щ о ця сума не могла бути м е н ш о ю з а 2,5 м л н гульденів.
ла за і н т е г р а ц і ю південних слов'ян під егідою Відня; третя У Кабінеті міністрів Угорщини запроваджувалася спеці¬
обстоювала переваги хорватсько-угорського зближення, не¬ альна посада міністра у справах Т р и є д и н о г о королівства. Офі¬
хай навіть і за у м о в и в т р а т и н а ц і о н а л ь н о ї своєрідності. ційною мовою в Королівстві проголошувалася хорватська, що,
Хорватський Сабор у черговий раз розпущено в 1867 р . , безумовно, було в а ж л и в о ю перемогою хорватів у боротьбі за
коли після п о р а з к и Австрії у війні з П р у с с і є ю (1866) Відень н а ц і о н а л ь н і п р а в а , п р о т е не з н і м а л о всіх п р о б л е м і не п о м ' я ¬
підписав австро-угорський договір, згідно з я к и м імперія Га- кшувало гостроти загального невдоволення, що запанувало
бсбургів проголошувалася дуалістичною, такою, шо склада¬ на хорватських теренах після підписання договору 1868 р .
лася з двох майже рівних у правах частин — австрійської та Це н е в д о в о л е н н я п о я с н ю в а л о с я т и м , щ о д л я всіх у Хорва¬
угорської. тії д о г о в і р с т а в д о к у м е н т о м , котрий перекреслював прагнен-

594 595
38*
ня як мінімум двох поколінь борців за н а ц і о н а л ь н е відро­ В у м о в а х п о с т і й н о г о п о г і р ш е н н я з а г а л ь н о ї п о л і т и ч н о ї си¬
д ж е н н я . Він о б ' є к т и в н о відкидав хорватів на багато років назад. туації в Хорватії т р и в а л и е к о н о м і ч н і та с о ц і а л ь н і п е р е т в о р е н ¬
П р о д о в ж у ю ч и д і я л ь н і с т ь , с п р я м о в а н у н а м а д я р и з а ц і ю хор­ ня, зумовлені скасуванням феодальних відносин і становлен¬
ватських земель, угорці намагалися нейтралізувати невдово­ ням капіталізму. Відбувалося соціальне розшарування суспі¬
л е н н я н а с е л е н н я та п о л і т и ч н о ї еліти за д о п о м о г о ю легальних льства та п е р е р о з п о д і л національного багатства на користь
м е т о д і в — з а п р о в а д ж у ю ч и н о в і з а к о н и , я к и м и н а д а в а л и с я пе¬ буржуазії. Характерною особливістю останньої третини сто¬
вні п о с т у п к и » не дуже п р и н ц и п о в и х питаннях. л і т т я с т а л а м а с о в а е м і г р а ц і я д о А м е р и к и , я к а в б і л ь ш о с т і ви¬
У 1873 р . д о х о р в а т с ь к о - у г о р с ь к о г о д о г о в о р у в н е с е н о н и з ¬ падків мала е к о н о м і ч н и й характер.
ку з м і н і д о п о в н е н ь : к і л ь к і с т ь х о р в а т с ь к и х депутатів у мадяр¬ Наприкінці XIX ст. Хорватія залишалася слаборозвиненою,
ському парламенті збільшено, а мінімальний обсяг хорват­ переважно аграрною країною. Майже 80 % населення жило з
ського бюджету визначено в розмірі 3,5 м л н г у л ь д е н і в . Крім с і л ь с ь к о г о г о с п о д а р с т в а , т о д і я к у д і я л ь н о с т і , п о в ' я з а н і й з ви¬
того, б а н о м Хорватії п р и з н а ч е н о І. М а ж у р а н и ч а , к о т р и й мав соким інтелектуальним потенціалом — медицині, праві, ін¬
у своїх з е м л я к і в в е л и к и й авторитет. За задумом В і д н я т а Бу¬ женерних роботах, — брали участь здебільшого іноземці. У
д а п е ш т а , в і н м і г з н а ч н о ю м і р о ю п о с п р и я т и н о р м а л і з а ц і ї ста¬ країні ф а к т и ч н о панувало всевладдя бюрократії, багато чино¬
ну с п р а в у Королівстві. в н и ц ь к и х п о с а д о б і й м а л и у г о р ц і та н і м ц і , я к і н а в і т ь не воло¬
Нормалізації досягти не в д а л о с я , і в 1880 р . Мажуранич діли мовою місцевого н а с е л е н н я . Промисловість розвивалася
пішов у відставку. Політика мадяризації хорватів тривала й низькими темпами, так само, як і торгівля, що практично
навіть посилилась, особливо після того, як у 1883 р . баном цілком опинилася в руках іноземців — німців, угорців, іта¬
призначено представника радикально налаштованих угорсь¬ лійців. Хорватська залізниця належала Угорщині.
к и х н а ц і о н а л і с т і в — К . Х е д е р в а р і , я к и й з а л и ш а в с я н а ц і й по¬
саді до 1903 р . ХОРВАТСЬКІ Наприкінці XIX ст. до суспільного жит-
Урядування Хедерварі характеризувалося постійним політич­ ТА СЛОВЕНСЬКІ тя включається нове покоління політи-
ним, економічним та культурним тиском, мета якого полягала ЗЕМЛІ НА ЗЛАМІ ків. Розчароване діяльністю попередни-
в подоланні опору національно свідомих сил, денаціоналізації та Х І Х - Х Х ст. к і в , я к і т а к і н е д о м о г л и с я р е а л ь н и х ус¬
мадяризації хорватських земель, перетворенні їх на звичайні угор­ піхів н а в і т ь п і с л я об'єднання в 1893 р .
ські провінції. Інструментами такої політики виступали сва­ о п о з и ц ш н и х у г р у п о в а н ь С т а р ч е в и ч а та Ш т р о с с м а й є р а , ц е по¬
вілля й насильство під час виборів, політичні утиски інакодум­ коління відразу в д а є т ь с я до н е п а р л а м е н т с ь к и х м е т о д і в боро¬
ців, цензура тощо. т ь б и . У 1895 р . с т у д е н т и у н і в е р с и т е т у с п а л и л и н а центральній
Політичні репресії застосовувались насамперед до найви- площі Загреба угорський прапор, "вітаючи" в такий спосіб
з н а ч н і ї н и х д і я ч і в х о р в а т с ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о руху, в т о м у чис¬ імператора Франца Йосифа, к о т р и й мав прибути до хорват¬
л і — д о л і д е р і в п о л і т и ч н и х п а р т і й . У 1885 р . у в ' я з н е н о А . Стар- ської столиці.
чевича; в 1888 р . Ю. Штроссмайєр одержав від імператора З н а ч н и й вплив на розвиток хорватської політичної думки
д о г а н у за те, щ о н а д і с л а в до К и є в а вітальну т е л е г р а м у з наго­ с п р а в и л о п е р е б у в а н н я з н а ч н о ї г р у п и м о л о д і в п р о в і д н и х євро¬
ди святкування 900-річчя х р е щ е н н я Русі. пейських центрах, к у д и їх в и с л а л и за у ч а с т ь в антиугорських
Методи залякування та п о л і т и ч н о г о шантажу дали змогу демонстраціях 1895 р . Особливу активність виявили ті, хто
Хедерварі зруйнувати єдність найбільшої хорватської полі¬ опинився у Празі. Вони започаткували видання політичних і
тичної партії — Народної. Частина її ч л е н і в п е р е й ш л а н а бік культурних д р у к о в а н и х органів, у я к и х о б г о в о р ю в а л а с я й фор¬
"мадяронів", котрі перетворились на офіційно визнану уря­ мувалася платформа хорватського національного руху. По-,
дову партію. У такій ситуації прогресивна частина хорватсько­ м і т н и й в п л и в н а " п р а з ь к у " г р у п у с п р а в и л а п о з и т и в і с т с ь к а фі¬
го суспільства згуртувалася навколо Партії права, яка й надалі л о с о ф і я Т. Масарика.
обстоювала хорватські національні інтереси й намагалася пар­ Поступово як у самій Хорватії, т а к і з а її м е ж а м и виник
ламентськими методами протистояти діям бана та його ото¬ молодіжний рух, представники якого вимагали ревізії "ідеа¬
чення, їй ц е , щоправда, практично не вдавалося. лістичних" п о г л я д і в та д ш політиків попереднього поколін-

596 597
ня, прагнули залучити до боротьби п р о т и Відня і Будапешта Н о в и з н а с и т у а ц і ї н а п о ч а т к у X X ст., п о р і в н я н о з т і є ю , що
широкі народні маси. м а л а м і с ц е в с е р е д и н і та другій п о л о в и н і X I X ст., визначалася
До "молодих" приєдналися окремі представники "старої" п е р е д о в с і м т и м , щ о п о л і т и ч н а еліта хорватів не п і ш л а н а ком¬
генерації, розчаровані діяльністю П а р т і ї п р а в а та і н ш и х опо¬ п р о м і с із р е ж и м о м , я к ц е було під ч а с п о д і й 1848-1849 р р . та
зиційних режимові партій, які будували свої п р о г р а м и , зде¬ наприкінці століття. Ця еліта в б а ч а л а вихід д л я себе і для
б і л ь ш о г о п о с и л а ю ч и с ь н а м и н у в ш и н у , н а і с т о р и ч н і п р а в а хор¬ н а ц і ї в ц і л о м у у з б л и ж е н н і з С е р б і є ю , я к а п о с и л ю в а л а с я , до¬
ватів, у тому числі на їхнє право відновити колись втрачену вівши власним прикладом право "малих" країн самим вирі¬
державність. шувати власну долю після перемоги в Балканських війнах
Н а п о л і т и ч н і й с ц е н і з ' я в и л и с я н о в і л і д е р и . О д и н із н и х — 1912-1913 рр.
С. Радич — висунув програму створення національної селян­ Опір хорватів політиці В і д н я та Б у д а п е ш т а не т і л ь к и три¬
с ь к о ї д е р ж а в и . В ц е н т р і у в а г и п е р е б у в а в т а к о ж Ф. Супіло, який вав, незважаючи на всілякі утиски, а й набирав обертів. У
видавав у Рієці найвпливовіший у Хорватії д р у к о в а н и й ор¬ 1912 р . п р е д с т а в н и к а м и н о в о ї п о л і т и ч н о ї х в и л і з д і й с н е н о д в а
ган — "Рієцьку нову газету". Згодом він став о д н и м із зачина¬ з а м а х и в З а г р е б і н а о д і о з н о г о а в с т р і й с ь к о г о к о м і с а р а у спра¬
телів югославського руху. вах Хорватії Цувая.
У цей час ф о р м у ю т ь с я нові хорватські п о л і т и ч н і партії, які П о ч а т о к С в і т о в о ї в і й н и п е р е р в а в п р и р о д н и й р о з в и т о к по¬
приходять на зміну партіям "першої хвилі": Селянська, Прогре¬ л і т и ч н о г о п р о ц е с у , з м у с и в ш и , з о к р е м а , п р о в і д н и х д і я ч і в Серб¬
сивна, Соціалістична. Всі в о н и в в а ж а л и с я о п о з и ц і й н и м и режи¬ с ь к о - х о р в а т с ь к о ї к о а л і ц і ї в и ї х а т и за м е ж і к р а ї н и й продовжи¬
м о в і й о ф і ц і й н і й п о л і т и ц і як Відня, так і Б у д а п е ш т а та Загреба. ти свою діяльність в еміграції.
У п е р ш і р о к и X X ст. в н а с л і д о к к р и з и д у а л і з м у загострює¬ Б і л ь ш і с т ь с л о в ' я н с ь к и х ч о л о в і к і в п р и з о в н о г о в і к у б у л и мо¬
ться політична боротьба між Віднем і Будапештом, у якій роль білізовані й брали участь у б о й о в и х діях, але в о ю в а л и вкрай
а к т и в н о ї с т о р о н и відіграє о с т а н н і й . На виборах до парламен¬ неохоче, в багатьох в и п а д к а х м а с о в о здавалися в полон. Від
ту в 1905 р . о б ' є д н а н а у г о р с ь к а о п о з и ц і я з д о б у л а переконливу 1916 р . з п о л о н е н и х " а в с т р і й с ь к и х " с л о в ' я н ф о р м у в а л и с я цілі
перемогу, що змусило Відень запровадити систему управлін¬ військові підрозділи, які діяли на боці держав Антанти.
ня у вигляді комісаріату. К о ж н а із с т о р і н — я к н і м е ц ь к а , так Восени 1918р., коли поразка Четвірного союзу у війні вже ні
і угорська — при ц ь о м у р о з г л я д а л а с л о в ' я н імперії я к потен¬ в кого не викликала сумнівів, Сербсько-хорватська коаліція при¬
ційних с о ю з н и к і в у боротьбі з о п о н е н т о м і всіляко загравала йняла ухвалу про створення незалежної слов 'янської держави на
з ними. території Хорватії, Славонії та Далмації і звернулася до вели­
У слов'янського населення Австро-Угорщини, крім пар¬ ких держав-переможниць з проханням дати згоду на існування
тій та рухів, зорієнтованих на одного з учасників німецько- такої держави.
угорського протистояння, в цей час формуються політичні Діставши відмову, основна причина якої полягала в небажанні
с и л и , я к і б у д у ю т ь с в о ї п р о г р а м и н а ідеї о б ' є д н а н н я південних Антанти сприяти державотворенню народів, які входили до країн
слов'ян. переможеного табору, представники слов 'янських областей Ав­
Створення наприкінці 1905 р. Сербсько-хорватської коаліції стро-Угорщини вирішили звернутися до сербського короля з про­
під проводом таких діячів, як Ф. Супіло від хорватів, А. Трумбич позицією приєднати їхні терени до складу Королівства Сербії.
від далматинців та С. Прибічевич від "австрійських" сербів, — Після схвалення цього плану в провідних європейських столицях,
мало вагомі наслідки й справило вирішальний вплив на розвиток насамперед у Лондоні і Парижі, 1 грудня 1918р. було проголоше­
політичного процесу напередодні й під час Першої світової війни. но створення нової держави — Королівства сербів, хорватів,
На виборах 1906 р . к о а л і ц і я з д о б у л а п е р е к о н л и в у перемо¬ словенців.
гу, зберігаючи відносну більшість голосів у парламенті до У Словенії, де за у м о в т р и в а л о г о п о т у ж н о г о понімечення
1918 р . Незабаром Будапешт активізував політику мадяриза­ пробудження національної свідомості почалося тільки напри¬
ції, яку проводив протягом X I X ст. В і д е н ь д о к л а д а в у с і х зу¬ к і н ц і X V I I I ст., у д р у г і й п о л о в и н і X I X ст. р о з г о р н у в с я актив¬
силь, щоб розвалити хорватсько-угорську коаліцію, і ц е до¬ н и й п р о ц е с с т а н о в л е н н я н а ц і о н а л ь н о ї культури та націоналі¬
сить ш в и д к о принесло очікувані результати. с т и ч н о г о за своїм з м і с т о м п о л і т и ч н о г о руху.

598 599
 З погляду адміністративного поділу словенці, як і р а н і ш е , ХОРВАТСЬКА Центральним явищем хорватської куль¬
ж и л и в ц е й час у кількох п р о в і н ц і я х — Каринтії, Штірії, Іст¬ ТА С Л О В Е Н С Ь К А тури першої половини XIX ст. був іллі-
р і ї , — у п р а в л і н н я я к и м и з д і й с н ю в а л о с я б е з п о с е р е д н ь о з Від¬ КУЛЬТУРА ризм, який являв собою хорватське націо¬
ня. При цьому влада на місцях зосереджувалася в руках не нальне культурне відродження. Своєї ме¬
к о р і н н о г о н а с е л е н н я , яке становило більшість, а представни¬ ти — с т в о р е н н я є д и н о г о культурного й м о в н о г о п р о с т о р у д л я
ків н і м е ц ь к о ї чи італійської меншості. всіх п і в д е н н и х с л о в ' я н — і л л і р и з м н е д о с я г , але н а в к о л о ньо¬
Освіту словенці здобували в школах з німецькою мовою го о б ' є д н а л и с ь п и с ь м е н н и ц ь к і с и л и х о р в а т с ь к и х т е р е н і в і сфор¬
навчання. Словенська мова вивчалася як один із предметів. мувався єдиний літературний процес.
Д л я п р о д о в ж е н н я н а в ч а н н я у в и щ и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д а х сло¬ Розвиваючись на загальному тлі гострих суспільно-
венці мусили їхати до німецьких університетів, здебільшого політичних суперечностей, література ілліризму мала вираз¬
до Відня та Граца. н и й н а с т у п а л ь н о - в о й о в н и ч и й характер. Вона постала специ¬
Окремі словенські території, насамперед К а р и н т і я , досяг- ф і ч н и м у т і л е н н я м і д е й т а п р а г н е н ь н о в и х п о л і т и ч н и х с и л . Лі¬
л и в и с о к о г о р і в н я е к о н о м і ч н о г о р о з в и т к у . В н и х і с н у в а л а по¬ тература ілліризму була п р е д с т а в л е н а г о л о в н и м ч и н о м поезією;
тужна промисловість. М і с ц е в е н а с е л е н н я в и с т у п а л о я к деше¬ провідними жанрами стали патріотична та і н т и м н а лірика;
ва р о б о ч а с и л а , к а п і т а л и та п р о в і д п і д п р и є м с т в були інозем¬ домінантним художнім методом — романтизм.
ними. Незважаючи на це промисловий переворот значною П р о т я г о м п ' я т н а д ц я т и р о к і в п р е д с т а в н и к и і л л і р и з м у запо¬
мірою сприяв підвищенню життєвого рівня мас, а відтак і ч а т к у в а л и в и д а н н я н и з к и д р у к о в а н и х о р г а н і в ( "Даниця ", "Ко­
пожвавленню культурної діяльності. ло", "Іскра'), організували літературно-наукове товариство
На інших словенських землях ситуація була значно гір¬ "Матиця Іллірійська" (1842), налагодили регулярну діяльність
шою, щ о п р и з в е л о д о м а с о в о ї е к о н о м і ч н о ї е м і г р а ц і ї я к у су¬ хорватського театру, п р а ц ю в а л и н а д с т в о р е н н я м о к р е м и х ви¬
сідні к р а ї н и , т а к і за о к е а н , до А м е р и к и й Канади. д і в к у л ь т у р н о ї д і я л ь н о с т і , я к и х р а н і ш е у х о р в а т і в н е б у л о (літе¬
У політичному й культурному житті відбувся поділ на дві ратурна к р и т и к а , драматургія, о п е р н е м и с т е ц т в о та ін.), взяли¬
чільні ідеологічні течії — молодословенців та старословенців. Пер¬ ся за д р у к у в а н н я н а ц і о н а л ь н о ї л і т е р а т у р н о ї с п а д щ и н и тощо.
ші с т о я л и на л і б е р а л ь н и х п о з и ц і я х , о б с т о ю ю ч и західні зразки Найвизначнішими діячами в ц а р и н і в л а с н е літератури се¬
п о д а л ь ш о г о р о з в и т к у н а ц і ї . Д р у г і з а х и щ а л и к о н с е р в а т и в н і цін¬ ред представників ілліризму були Іван Мажуранич (1814-1890),
ності, виступали за з б е р е ж е н н я т р а д и ц і й н о г о способу життя Станко Враз (1810-1851), Петар Прерадович (1818-1872). Крім
й домінантного становища церкви в усіх с ф е р а х суспільного них, заслуговують на увагу такі постаті, я к Димитріє Деме-
та р о д и н н о г о буття. тер, Антун Немчич, Павло Штоос, Людевит Вукотинович, Іван
Суперечки між "молодословенцями" та "старословенця- Кукулевич та ін. З ілліризмом пов'язана діяльність першого
ми" інколи загострювалися. При цьому останні нерідко йшли хорватського національного художника Вєкослава Караса
на к о м п р о м і с и з владними с т р у к т у р а м и та н і м е ц ь к и м и полі¬ (1821-1858).
т и ч н и м и п а р т і я м и , ч и м і з а б е з п е ч у в а л и с о б і п е р е в а г у . Ц я пе¬ Від 1838 р . в и х о д и л и д р у к о м книжки п р е д с т а в н и к і в літе¬
ревага ще більше зросла після того, як усередині молодо- ратури ілліризму. До 1849 р . , з д е б і л ь ш о г о к о ш т о м с а м и х ав¬
словенського руху с т а в с я розкол. торів, побачили світ "Пісні та оповідання" Вукотиновича,
На зламі століть зміст суспільно-політичного життя у Сло­ " Ю р а н та С о ф і я " Кукулевича, "Райські яблука" Враза, "Теу-
венії все ще визначався боротьбою між ліберальними молодосло- та" Деметера, "Хорвати — мадярам" М а ж у р а н и ч а та ін.
венцями і консервативними старословенцями, проте ініціативу, У 50-ті роки в хорватській культурі з'являються ознаки
на відміну від п о п е р е д н ь о г о періоду, поступово перебирали глибокого застою, зумовленого головним чином позалітера-
п е р ш і . Щ о п р а в д а , ідеологія м о л о д о с л о в е н ц і в у цей час зазна­ т у р н и м и о б с т а в и н а м и . Л і т е р а т у р а та м и с т е ц т в о п е р і о д у абсо¬
ла п е в н и х з м і н : під в п л и в о м об'єктивних обставин в о н и за¬ лютизму не дали нових цікавих митців чи творів. Більшість
мість в и р а з н о н а ц і о н а л ь н о з а б а р в л е н и х гасел п о ч а л и висува¬ д і я ч і в к у л ь т у р и н а м а г а л и с я п р о д о в ж у в а т и в н о в и х у м о в а х спра¬
ти на п е р ш и й п л а н з а х и с т і н т е р е с і в с о ц і а л ь н и х г р у п , я к і ре¬ ву с в о ї х п о п е р е д н и к і в — п р е д с т а в н и к і в ілліризму, але зроби¬
презентували. ти це було п р а к т и ч н о неможливо.

600 601
 Хорватське культурне життя пожвавлюється після падіння У живописі академічний реалізм, що домінував майже всю
абсолютизму. З 1861 р . в З а г р е б і в и д а є т ь с я н о в и й літератур¬ другу п о л о в и н у XIX ст. (Н. Машич, В. Буковац, Ф. Кикерец та
ний журнал "Наше горе лист", навколо якого поступово згур­ ін.), змінюють н о в і течії, серед я к и х для хорватів особливої
товується нова генерація письменників. З'явилися й інші дру¬ актуальності набуває імпресіонізм (Й. Рачич, М. Кралєвич).
ковані органи — "Славонац" (Пожега), "Драголюб", "Віє- Н а з л а м і с т о л і т ь у х о р в а т с ь к і ї * к у л ь т у р і з ' я в и л а с я т в о р ч а осо¬
н а ц " ( З а г р е б ) . У 1867 р . з а с н о в а н о щ е д в і в а ж л и в і і н с т и т у ц і ї — бистість, яка й сьогодні залишається провідною постаттю в
Югославську академію наук та мистецтв, а також Галерею галузі с к у л ь п т у р и . Ц е — Іван Мештрович, ім'я якого увійшло в
іноземних майстрів живопису. Від 1874 р . в З а г р е б і д і є п е р ¬ історіїо не тільки х о р в а т с ь к о г о , а й європейського мистецтва.
ший на Балканах університет. На початку XX ст. в хорватській культурі існувало багато
Період 1861—1881 рр. у хорватській літературі дістав назву у г р у п о в а н ь , т е ч і й , ш к і л , н а п р я м і в , я к і п р о п о н у в а л и в л а с н і про¬
"епохи Шеноа ". Август Шеноа (1838-1881) вважається не лише грами й способи їхньої реалізації. У літературі та мистецтві
найпліднішим і найвидатнішим хорватським письменником рівноправно співіснували імпресіонізм, експресіонізм, символізм,
с в о г о ч а с у , а й о д н и м і з н а й в и з н а ч н і ш и х м и т ц і в з а в с ю істо¬ реалізм тощо.
рію х о р в а т с ь к о ї літератури. Крім іншого, він став ідеологом У д р у г і й п о л о в и н і X I X ст. с т а є о ч е в и д н и м п р о г р е с у с л о ­
н о в о ї г е н е р а ц і ї п и с ь м е н н и к і в , с ф о р м у л ю в а в ш и о с н о в н і завдан¬ в е н с ь к і й культурі. Почали виходити журнали "Люблянський
ня літератури, а також накресливши ш л я х и їх розв'язання. дзвін" (1881), "Дім та світ" (1888). З'явилися нові імена в
Ш е н о а поставив на порядок денний питання максималь¬ літературі й мистецтві (Я. Керсник, А. А ш к е р ц , І. Тавчар
ного н а б л и ж е н н я к р а с н о г о п и с ь м е н с т в а до життя народу, що та ін.). Р о з ш и р и л о с я к о л о ч и т а ц ь к о ї п у б л і к и , я к двомовної,
обов'язково мало супроводжуватися підвищенням естетичного так і власне словенської.
рівня літератури. Автор історичного роману "Селянське пов¬
с т а н н я " та багатьох і н ш и х творів в и з н а ч и в м а г і с т р а л ь н и й шлях
р о з в и т к у х о р в а т с ь к о ї л і т е р а т у р и д р у г о ї п о л о в и н и X I X ст., об¬ РЕКОМЕНДОВАНА Австро-Венгрия. Опыт м н о г о н а ц и о н а л ь н о -
с т о ю ю ч и в н і й н о в и й х у д о ж н і й м е т о д — р е а л і з м . С в о є ю твор¬ ЛІТЕРАТУРА г о
государства. М о с к в а , 1955.
чістю п и с ь м е н н и к всіляко с п р и я в у т в е р д ж е н н ю цього методу. Балканы в к о н ц е X I X — начале XX века. Оче­
Шляхом, накресленим Шеноа, пішли в 70—80-ті роки рки с т а н о в л е н и я национальных государств
Є. К у м и ч и ч , А. К о в а ч и ч , В . Н о в а к , Я . Л е с к о в а р , Й . Козарац, и п о л и т и ч е с к о й структуры в Ю г о - В о с т о ч н о й
К. Ш . Д ж а л ь с ь к и й , А. Х а р а м б а ш и ч , О. С. К р а н ь ч е в и ч та ін. Европе. М о с к в а , 1 9 9 1 .
И с т о р и я Ю г о с л а в и и : В 2 т. М о с к в а , 1963.
Період 1895—1914рр. вважається в історії хорватської куль­
Т. 1.
тури добою "хорватського модерну ". Це час прориву в літера­
И с т о р и я ю ж н ы х и з а п а д н ы х славян: В 2 т.
туру й м и с т е ц т в о м о д е р н і с т с ь к и х т е ч і й і н а п р я м і в . Цей про¬
М о с к в а , 1 9 9 8 . Т. 1.
цес відбувається у хорватів під в п л и в о м західноєвропейських
Лещиловская И. И. И л л и р и з м . К и с т о р и и хор¬
з р а з к і в . Д о к о р і н н о з м і н и в с я з а г а л ь н и й к л і м а т і с н у в а н н я куль¬
ватского н а ц и о н а л ь н о г о в о з р о ж д е н и я . Мо¬
тури. Все старе а п р і о р н о з а п е р е ч у є т ь с я , розрив з національ¬
сква, 1 9 6 8 .
н о ю т р а д и ц і є ю п р о г о л о ш у є т ь с я п е р ш о ю п е р е д у м о в о ю д л я ви¬
Лещиловская И. И. Общественно-политичес­
творення "нового" мистецтва. Основним критерієм оцінки
кая б о р ь б а в Х о р в а т и и , 1 8 4 8 - 1 8 4 9 . М о с к в а ,
літературно-мистецьких явищ виступає їхній е с т е т и ч н и й рі¬
1977.
вень, зв'язок з національним самоутвердженням і політич¬
Н а путях к Ю г о с л а в и и . М о с к в а , 1997.
ною боротьбою проголошується вторинним.
Фрейдзон В. И. Борьба хорватского народа
У цей час в літературу приходить нова генерація митців,
за национальную с в о б о д у . М о с к в а , 1970.
о ч о л ю в а н а А. Г. Матошем (1873-1914) та / . Войновичем (1 8 5 7 ¬
Чрня 3. И с т о р и я х о р в а т с к о й культуры. За¬
1929). Р а з о м з н и м и п л і д н о п р а ц ю в а л и В. Н а з о р , М . Бегович,
греб, 1965.
Д. Ш и м у н о в и ч , Я. П о л і ч - К а м о в , В. Відрич, М. Мар'янович
Hrvatski povijesni zemljovidi. Z a g r e b , 1998.
та і н .

602
 д а т к о в о г о та е т н і ч н о - р е л і г і й н о г о гноблення розпочнися ма­
с о в и й вихід місцевої л ю д н о с т і з Македонії.
Національно-визвольний рух балканських народів, пов'яза­
ний з процесом національного Відродження, розгорнувся напри­
Лекція кінці XVIII ст. На рубежі XIX ст. в Македонії проживало
б л и з ь к о м і л ь й о н а ж и т е л і в , 724,5 т и с . з я к и х с п о в і д у в а л и пра¬
МАКЕДОНСЬКИЙ НАРОД
вослав'я.
НА ШЛЯХУ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО Національно-визвольна боротьба грецького народу 1821—
САМОВИЗНАЧЕННЯ 1829pp. поширилася й на деякі райони Македонії. Еллінський

(XIX - ПОЧАТОК XX ст.) вплив на слов'ян (через православ'я, візантійські культурні

т р а д и ц і ї ) був д о с и т ь з н а ч н и м . Претензії на македонські (пів­
д е н н і та ц е н т р а л ь н і ) землі обґрунтовувала п р о г р а м а ("Велика
ідея"), в основу якої покладалося відновлення г р е ц ь к о ї дер¬
• Історичні витоки "македонського
жави у межах Візантійської імперії. Особливо сильний вплив
питання"
греки мали у Південній Македонії, де в о н и с т а н о в и л и біль¬
• " М а к е д о н с ь к а п р о б л е м а " як складова
шість населення. З н а ч н о г о е л л і н с ь к о г о в п л и в у з а з н а л и й за¬
" с х і д н о г о питання"
можні верстви слов'ян, чиї діти здобували освіту в грецьких
• Становлення м а к е д о н с ь к о г о національно- навчальних закладах. Цей вплив відбивався на соціально-по­
визвольного руху л і т и ч н и х я в и щ а х т а н а п р о ц е с і ф о р м у в а н н я м а к е д о н с ь к о ї ін¬
• М а к е д о н і я з а часів младотурецької телігенції.
революції т а Балканських в о є н
Узмагання за право на Македонію згодом вступила й Болга­
рія. Спираючись на історичні п е р е к а з и й схожість м о в , діячі
І С
Т О Р
И Ч Н І
Під н а з в о ю Македонія в центрі Балкан болгарського Відродження прагнули пробудити й зміцнити у
ІШТОЬСИ існувало певне історичне державно- слов'ян Македонії почуття належності до болгарського етно¬
" М А К Е Д О Н С Ь К О Г О територіальне утворення, що стало ві- су. Н а ц і о н а л ь н е відродження слов'ян Македонії, що прохо¬
ПИТАННЯ" д о м е з а в д я к и д і я л ь н о с т і А л е к с а н д р а Ма¬ дило у фарватері болгарського, с п р и я л о не тільки розумінню
кедонського. Згодом ця область увійшла н е о б х і д н о с т і в и з в о л е н н я від о с м а н с ь к о г о ira, а й п о я в і праг¬
до складу Р и м с ь к о ї та Візантійської імперій. У другій чверті н е н н я до с т в о р е н н я незалежної м а к е д о н с ь к о ї держави.
IX ст. більша частина Македонії входила спочатку до Пер¬
Серед слов 'ян Південної і Західної Македонії утверджували­
шого, а потім і до Другого Болгарського царств. У середині
ся почуття патріотизму і гордості за мову, створену "першо-
X I V ст. ц я т е р и т о р і я у в і й ш л а д о с к л а д у С е р б і ї , але в ж е н а п р и ¬
вчителями македонськими " Кирилом та Мефодієм. У цілому
кінці того ж століття М а к е д о н і я стала складовою Османської
в и н и к н е н н я та п о ш и р е н н я ідей п р о с а м о с т і й н і с т ь македон¬
імперії.
ців у X I X ст. в і д б у в а л о с я в з а г а л ь н о м у р і ч и щ і п о с и л е н н я ви¬
М а к е д о н і я я к і с т о р и ч н а о б л а с т ь м а л а п е в н і г е о г р а ф і ч н і ме¬ з в о л ь н о г о р у х у б а л к а н с ь к и х н а р о д і в . А л е , н а в і д м і н у в і д сер¬
жі. На півночі в о н и збігаються з у м о в н и м к о р д о н о м північної бів і г р е к і в , македонці перебували тільки на п е р ш о м у етапі
( п р и д у н а й с ь к о ї ) т а п і в д е н н о ї ( с е р е д з е м н о м о р с ь к о ї ) ч а с т и н Бал¬ цього тривалого шляху. Сусідні к р а ї н и висували власні пре¬
кан, на заході кордон пролягає уздовж лінії розмежування тензії на м а к е д о н с ь к і землі, які ще з а л и ш и л и с я в с к л а д і Ос¬
п і в о с т р о в а н а західну і східну ч а с т и н и , на півдні Македонія манської імперії. Так, у сербській програмі "Начертаніє "(1844)
межує з грецькою провінцією Ф е с с а л і я , н а сході к о р д о н Ма¬ Македонія розглядалася як територія зі слов 'янським населен­
к е д о н і ї п р о х о д и т ь за б а с е й н о м р і ч к и Мести (Местоса). ням, у якій заінтересована Сербія. В 40 — 6 0 - х р о к а х д о Македо¬
Введення М а к е д о н і ї до складу О с м а н с ь к о ї імперії призве¬ нії з а с и л а л и с я агенти сербського уряду, який н а м а г а в с я ді¬
ло до погіршення становища християнського населення. У с т а т и і н ф о р м а ц і ю п р о м о ж л и в і с т ь у ч а с т і її ж и т е л і в у п о в с т а н ¬
результаті п о л і т и к и н а с и л ь н и ц ь к о ї ісламізації, ж о р с т о к о г о по- ні християн проти турків. Серби прагнули нейтралізувати

604 605
г р е ц ь к и й в п л и в , н а м а г а ю ч и с ь з м і ц н и т и в л а с н і п о з и ц і ї в цьо¬ Повстання спалахнуло в жовтні 1878 р . , п і с л я н а п а д у на
му регіоні ч е р е з освіту, в и д а н н я та р о з п о в с ю д ж е н н я навчаль¬ т у р е ц ь к у з а л о г у в у щ е л и н і К р е с н а ( С х і д н а М а к е д о н і я ) . У по¬
ної літератури. О д н а к істотних успіхів в о н и не досягли. в с т а н н і б р а л о у ч а с т ь д е к і л ь к а с о т е н ь г а й д у к і в і о з б р о є н и х се¬
У 60-х р о к а х X I X ст. н а т а є м н и х п е р е г о в о р а х м і ж Грецією л я н під п р о в о д о м Стояна Карастоїлова. М а й ж е за м і с я ц ь владу
і Сербією йшлося про поділ М а к е д о н і ї п і с л я її визволення. п о в с т а н ц і в було в с т а н о в л е н о на з н а ч н і й території. Б о й о в і дії
Серби тоді в р а х о в у в а л и , що г р е к и та болгари завдяки своїм пересунулися до Розлоської к о т л о в и н и (Північно-Східна Ма¬
ч і л ь н и м п о з и ц і я м у ц е р к о в н і й ієрархії д о с и т ь твердо закріпи¬ кедонія).
л и с я в м а к е д о н с ь к и х з е м л я х . Т а к , К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к а пат¬ У грудні 1878 р . п р о т и п о в с т а н ц і в р о з п о ч а л о наступ чис¬
ріархія та Б о л г а р с ь к и й екзархат, з а с н о в а н и й у 1870 р . , п р е д ¬ л е н н е о с м а н с ь к е в і й с ь к о . П і с л я т р и в а л и х к р о в о п р о л и т н и х су¬
с т а в л я л и п р а в о с л а в н е н а с е л е н н я М а к е д о н і ї . Ц е р к в а за тих умов т и ч о к , з а г и б е л і в а т а ж к і в п о в с т а л и х , с у п е р е ч о к к е р і в н и к і в сто¬
п е р е т в о р и л а с я н а в а ж л и в и й засіб п о л і т и ч н о ї б о р о т ь б и і впли¬ совно перспектив боротьби, жорсткої позиції великих держав
ву н а православних. (ті н а п о л я г а л и на в и к о н а н н і умов Берлінського договору) у
На той час в и з в о л е н н я М а к е д о н і ї б у л о м о ж л и в е т і л ь к и во¬ травні 1879 р . о п і р п р и п и н и в с я і "Македонське повстання"
єнним шляхом. Однак Російська імперія як оплот правосла¬ завершилося.
в ' я м у с и л а д о т р и м у в а т и с я м і ж н а р о д н и х з о б о в ' я з а н ь щ о д о збе¬ Невизначеність "східного питання ", складовою частиною яко­
р е ж е н н я с т а т у с - к в о н а Б а л к а н а х і н е м о г л а в и р я д и т и с в о ї ар¬ го була доля Македонії, вже на початку 80-хроків XIXст. пере­
мії д л я д о п о м о г и православним братам. творило її територію на арену зіткнення інтересів Болгарії, Греції
та Сербії. Проте на тому етапі о с н о в н и й акцент у протисто¬
"МАКЕДОНСЬКА Після закінчення російсько-турецької я н н і сторін робився в и к л ю ч н о на мирні освітянсько-культурні
ПРОБЛЕМА" війни 1877-1878 рр., за Сан-Стефан- акції.
ЯК СКЛАДОВА ським прелімінарним мирним договором Так, Болгарія намагалася діяти, спираючись переважно на
"СХІДНОГО більша частина Македонії мала увійти до свого екзарха Йосифа І (1840-1915), котрий після проголо¬
ПИТАННЯ" Болгарського автономного князівства. Але шення Константинопольською п а т р і а р х і є ю Б о л г а р с ь к о г о ек¬
за постановами Берлінського конгресу зархату с х и з м а т а м и , п р о д о в ж у в а в в і д с т о ю в а т и п р а в о н а утво¬
1878р. Македонія з туманною обіцянкою майбутніх реформ за­ р е н н я н а ц і о н а л ь н о ї ц е р к в и . Е к з а р х н а г о л о ш у в а в , щ о патріар¬
лишалася в складі Османської імперії. Договір передбачав на¬ хія п о суті є г р е ц ь к о ю с т р у к т у р о ю , т о м у в о н а з а в ж д и сприятиме
д а н н я м і с ц е в о м у н а с е л е н н ю р е л і г і й н о ї а в т о н о м і ї , а т а к о ж роз¬ вирішенню проблеми з позиції "еллінських інтересів". У
робку так званого Органічного статуту, за я к и м християни 1883 р . Й о с и ф І домігся в и з н а н н я легітимності самостійного
діставали право входити до судових органів і Загальної Ради Болгарського екзархату.
управління провінцій Порти. Під опікою болгарської церкви здійснювалася цілеспрямована
Саме після Берлінського конгресу заінтересовані балкан- політика в галузі освіти, яка полягала в заснуванні у Македо¬
ські к р а ї н и в з я л и с я готувати переділ македонської території. нії м е р е ж і б о л г а р с ь к и х п о ч а т к о в и х ш к і л , покритті витрат на
За цих умов " м а к е д о н с ь к а п р о б л е м а " стала однією з н а й г о с - утримання навчальних установ і підготовку вчителів, скла¬
тріших у розв'язанні "східного п и т а н н я " . С а м е т о д і д і я ч і на¬ данні програм тощо. Ця освітянська програма запроваджува¬
ціонального руху в и с у н у л и гасло: "Македонія для македон¬ лася державним коштом, субсидії адресувалися безпосеред¬
ців", виступаючи за н а д а н н я їй а в т о н о м і ї в м е ж а х Османсь¬ ньо громадам і школам або через Болгарський екзархат, що
кої імперії. фінансувався з державного бюджету. Головною метою акції
Становище в Македонії наприкінці 70-х років XIX ст. було ф о р м у в а н н я б о л г а р с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о ї с в і д о м о с т і у сло¬
ускладнилося у зв'язку з напливом сюди біженців-мусульман в'ян Македонії.
із Б о л г а р і ї , С е р б і ї т а Б о с н і ї і Г е р ц е г о в и н и . У Б о л г а р і ї , д е не¬ Болгарській культурно-освітній політиці доводилося ви¬
в д о в о л е н н я б е р л і н с ь к и м и п о с т а н о в а м и н а б у л о з а г а л ь н о г о ха¬ тримувати конкуренцію з досить розгалуженою мережею гре¬
рактеру, стали створювати комітети "Єдність ", я к і розпоча¬ цьких шкіл, щ о п е р е в а ж а л и н а п і в д н і . Болгари закріпилися тіль¬
ли підготовку до повстання. ки в східних районах — у Монастирійському вілайєті.

606 607
 На півночі Македонії поволі зростав вплив Сербії. Поштов­ тетів в х о д и л и переважно викладачі церковно-шкільних гро¬
хом до цього стало укладення в 1881 р. союзного договору мад Болгарського екзархату.
між А в с т р о - У г о р щ и н о ю і Сербією, який зафіксував можли­ Мережа ТМОРО незабаром охопила майже всю Маке¬
вість т е р и т о р і а л ь н о г о р о з ш и р е н н я о с т а н н ь о ї в п і в д е н н о м у на­ донію. Н о в и х членів до лав організації п р и й м а л и на загаль¬
п р я м і . Н е в д о в з і в и н и к л и р і з н о м а н і т н і т о в а р и с т в а , щ о прово¬ но-сільських зборах, що відбувалися в приміщенні церкви
дили с е р б с ь к у о с в і т я н с ь к у п о л і т и к у с е р е д м а к е д о н с ь к о ї люд¬ або ш к о л и . Н о в і ч л е н и п р и с я г а л и с я на Євангелії, п р а п о р і та
ності: відкривали школи, друкували та розповсюджували зброї.
навчальну літературу, здійснювали підготовку вчителів та ін. Особливе місце в діяльності ТМОРО належало четам —
У своїй діяльності серби спиралися на консулати в Скоп'є, з б р о й н и м ф о р м у в а н н я м , я к і в і д і г р а в а л и п р о в і д н у р о л ь у під¬
Сересі та Монастирі. їх п і д т р и м у в а л а також Константино¬ готовці до м а й б у т н ь о ї з б р о й н о ї б о р о т ь б и . У системі органі¬
польська патріархія. зації іс н ув а л и міліція, суд, школи тощо. Місцеві комітети
Обгрунтовуючи легітимність своїх претензій на Македонію, прагнули розв'язувати й економічні, й культурно-освітні
всі заінтересовані сторони посилалися на "історичне право ", а проблеми.
також на етнічний склад населення, що трактувався ними у У Софії в березні 1895р. на Першому македонському конгресі
власних інтересах (залежно від т о г о , де готувалися відповідні еміграції було засновано Верховний македонський комітет (ВМК),
статистичні дані). У кожному випадку титульною в Македонії який виступав за н а д а н н я Македонії політичної автономії.
о г о л о ш у в а л а с я та н а ц і я , в к р а ї н і я к о ї в и х о д и л о у світ видан¬ В М К формував на болгарській території збройні загони (че¬
ня, присвячене цьому питанню. ти), які в разі необхідності мали діяти в Македонії. Активну
Водночас діяльність Болгарії, Греції та Сербії з р о з ш и р е н ¬ роль у заснуванні ВМК відіграв уряд Болгарії. Створення комі¬
ня мережі навчальних закладів у Македонії сприяла форму¬ т е т у з а п о ч а т к у в а л о т е ч і ю в н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о м у р у с і Ма¬
в а н н ю п р о ш а р к у о с в і ч е н и х л ю д е й , я к і б р а л и у ч а с т ь в ж е у на¬ кедонії, відому пізніше як "верховизм". В М К розгорнув ак¬
с т у п н о м у етапі з м а г а н ь за н а ц і о н а л ь н у незалежність. тивну діяльність, а в 1900 р. змінив назву на Верховний Маке¬
Виступаючи в ролі п о к р о в и т е л ь к и православ'я на Балка¬ донсько- Одринський (Адріанопольський) комітет (ВМОК).
н а х , Р о с і я в в а ж а л а за свій о б о в ' я з о к з а х и щ а т и н а с е л е н н я Ма­ Створення Т М О Р О та В М О К свідчило п р о п о с т у п націо¬
кедонії від к о н ф е с і й н и х утисків. Проте жодних рішучих дій нально-визвольного руху с л о в ' я н Македонії. О д н а к ці орга¬
проти Порти вона не квапилася здійснювати, побоюючись нізації, в и с т у п а ю ч и за а в т о н о м і ю , від с а м о г о п о ч а т к у займа¬
у с к л а д н е н ь у р е г і о н і , де п е р е п л і т а л и с я р і з н і і н т е р е с и . В Росії ли різні позиції щ о д о шляхів і засобів д о с я г н е н н я поставле¬
майбутнє М а к е д о н і ї п о в ' я з у в а л и з о д н і є ю і з б а л к а н с ь к и х кра¬ ної мети. Якщо перші були прихильниками революційних
їн — Б о л г а р і є ю , Грецією чи Сербією. м е т о д і в , то другі — л е г а л ь н и х . Н е р о з в ' я з а н и м з а л и ш а л о с я пи¬
тання про створення єдиного центру. Тому між структурами
СТАНОВЛЕННЯ Б о р о т ь б а за в п л и в н а с л о в ' я н Македо- Т М О Р О та В М О К періодично виникали непорозуміння, які
МАКЕДОНСЬКОГО нії в с е р е д и н і 90-х р о к і в X I X ст. д л я Г р е - іноді п е р е р о с т а л и в сутички.
НАЦІОНАЛЬНО- ції т а Сербії значно ускладнилася. На УБелграді, за підтримки сербських властей, у 1902р. вини¬
ВИЗВОЛЬНОГО балканській політичній арені з'явилася
кла Македонська організація, що так само, як і ВМОК, скла¬
РУХУ Внутрішня Македонська революційна
далася з емігрантів.
організація, створена в 1893 р . в Сало¬ Унаслідок таких дій на півночі Македонії зосереджували¬
ніках. Незабаром вона дістала назву Таємної Македонсько- ся п р о с е р б с ь к і ч е т и , н а п і в д н і — п р о г р е ц ь к і з а г о н и , а в Бол¬
Одринськоїреволюційної організації (ТМОРО), а в 1905 р. була гарії д л я "революційної боротьби" готувалися проболгарські
перейменована у Внутрішню Македонсько-Одринську револю­
відділи В М О К . Все ц е с в і д ч и л о , щ о н а п о ч а т к у X X ст. Болга¬
ційну організацію (ВМОРО).
р і я , Г р е ц і я та С е р б і я від к у л ь т у р н о - о с в і т н ь о ї п о л і т и к и перей¬
О р г а н і з а ц і я д і я л а л е г а л ь н о й будувалася за п р и н ц и п о м цен¬ ш л и в М а к е д о н і ї до військової діяльності.
тралізму: Центральний к о м і т е т — о к р у ж н і — сільські коміте¬ В і д с у т н і с т ь є д и н о г о ц е н т р у к е р і в н и ц т в а м а к е д о н с ь к и м ви¬
ти. Ц К о ч о л ю в а в лікар X. Татарчев. До складу місцевих к о м і -
з в о л ь н и м рухом та р о з б і ж н о с т і с т о с о в н о з а с т о с у в а н н я відпо-
608 39 — 3-2764 609
відних методів п р и з в о д и л и до п р и к р и х п о р а з о к . Т а к , у верес­ Кульмінацією виступу стало визволення міста Крушево.
ні 1902 р . ВМОК, без у з г о д ж е н н я з іншими організаціями, Наступного дня обрано 60 д е п у т а т і в — по 20 представників
підняв " Горноджумайське повстання". У виступі брало участь від м а к е д о н ц і в , волохів і албанців. Збори проголосили створен­
м а й ж е 400 ч е т н и к і в , к о т р і в с т а н о в и л и к о н т р о л ь н а д д в а д ц я т ь м а ня Крушевськоїреспубліки та її вищого органу — Ради республі­
селами. Незабаром турецькі війська жорстоко придушили ки — на чолі з М. Краєвим. Тимчасовий Виконком (уряд) рес­
повстання. Однак провід ВМОК заходився готувати новий публіки складався з шести міністрів. Рада республіки 6 серп­
виступ. н я з а т в е р д и л а М а н і ф е с т * , я к и й було з а ч и т а н о п е р е д широким
загалом повстанців і місцевих жителів.
Наприкінці січня 1903 р . у р я д у С о ф і ї заборонив діяль­
н і с т ь В М О К н а т е р и т о р і ї Б о л г а р і ї . З а у м о в , щ о с к л а л и с я , під¬ Ч е р е з своє з а к о р д о н н е бюро в Софії керівництво ТМОРО
готовку до призначеного на весну повстання взяла на себе 10 серпня оприлюднило "Декларацію Внутрішньої організації
ВМОРА. Виступ планувався на літо 1903 р., але тільки "в до великих сил". У документі містилися вимоги про необхід¬
підготовлених для масового виступу районах". ність п р и з н а ч е н н я в М а к е д о н і ї та і н ш и х є в р о п е й с ь к и х про¬
в і н ц і я х П о р т и г у б е р н а т о р і в - х р и с т и я н , я к і б м а л и ш и р о к і пра¬
Під т и с к о м в е л и к и х д е р ж а в о с м а н с ь к и й уряд у грудні 1902 р .
ва та п е в н у с а м о с т і й н і с т ь . Т а к о ж п р о п о н у в а л о с я запровадити
заявив про намір здійснити у європейських провінціях адмі­
на постійній та к о л е к т и в н і й основі міжнародний контроль,
ністративну, судову та о с в і т н ю реформи.
наділений повноваженнями застосовувати санкції проти Ос¬
Проте антиосманські настрої серед н а с е л е н н я Македонії
манської імперії.
не зазнали змін. Тільки в 1898—1903 рр. відбулося декілька
сотень збройних сутичок македонських патріотів з турець¬ Після 10 с е р п н я в Ілінденському повстанні настав пере¬
кими військами. З'їзд ТМОРО в Салоніках у січні 1903 р. лом. Проти його учасників Порта кинула багатотисячне вій¬
ухвалив р і ш е н н я про повстання, перенісши його початок на сько. Розпочалися масові репресії проти всіх, хто співчував
весну. п о в с т а л и м . Т і л ь к и в П р е с п а н с ь к і й та Р е с е н с ь к і й н а х і я х спа¬
лено 27 с і л , знищено майже 1,5 т и с . будинків, розорено 18
Активісти екстремістської організації "Гєміджеі" у квітні
1903 р. здійснили в Салоніках низку терористичних акцій. церков і зруйновано 6 шкіл.

Вибухи п р о л у н а л и н а т о р г о в о м у ф р а н ц у з ь к о м у с у д н і , щ о сто¬ На десятий день існування Крушевської республіки після

яло на рейді порту, в приміщенні німецького клубу, в офісі нічного артилерійського обстрілу турецькі війська вдерлися
Отаманського б а н к у та на д е я к и х підприємствах. Організа¬ до міста. Р е с п у б л і к у було п о т о п л е н о в к р о в і , а місто зрівняли
т о р и т е р а к т і в с п о д і в а л и с я н а в і д п о в і д н у р е а к ц і ю в е л и к и х дер¬ з землею. Повстання жорстоко придушили, хоча сутички з
ж а в та н а їхню підтримку вимог патріотів про н а д а н н я неза¬ о с м а н а м и тривали ще протягом двох місяців.
лежності Македонії. Проте їхні с п о д і в а н н я не тільки не ви¬ Європейські держави, с т о м л е н і від н е с к і н ч е н н о г о напру­
п р а в д а л и с я , а й с п о н у к а л и ісламських ф а н а т и к і в до проведення ження, пов'язаного з Балканами, намагалися запобігти ви­
антихристиянських погромів. никненню нової кризи. Росія і Австро-Угорщина в жовтні

У травні 1903 р . в С м і л е в о з'їзд Б і т о л ь с ь к о ї революційної 1903р. підписали Мюрцштезьку угоду, що передбачала прове­

о к р у г и п і д т р и м а в р і ш е н н я Т М О Р О п р о п о в с т а н н я , а й о г о по¬ дення низки реформ у Македонії: призначення при головному

чаток призначив н а літо. У т р а в н і з'їзд Монастирської рево¬ інспекторі Хілмі-паші спеціальних російських і австрійських
люційної округи т а к о ж ухвалив р і ш е н н я про повстання. Для а г е н т і в , я к і під ч а с і н с п е к ц і й н и х п о ї з д о к м а л и в к а з у в а т и пред¬
керівництва ним було с т в о р е н о Генеральний штаб, до якого ставникам влади на з л о в ж и в а н н я й утиски щодо християн¬
увійшли Д. Г р у п є в , А. Л о з а н г є в та Б. С а ф а р о в . Д а т а виступу ської людності; реорганізацію жандармерії, адміністратив¬
переносилася на кінець липня. них і судових у с т а н о в ; зміну адміністративно-територіального

Ілінденське повстання розпочалося з виступів 2 серпня 1903 р. поділу з урахуванням інтересів різних національностей; ви¬
в Монастирській та Бітольській округах й охопило значну ча¬ ділення спеціальних коштів для надання допомоги населен¬
с т и н у м і с т і сіл П і в д е н н о - З а х і д н о ї М а к е д о н і ї , д е в і д р а з у ство¬ * Оригінал М а н і ф е с т у Крушевської республіки не зберігся. Він був
рювалися органи нової влади. Основне гасло повсталих — в і д н о в л е н и й з а пам'яттю о д н и м із авторів, у ч и т е л е м і п у б л і ц и с т о м
"Македонія — македонцям.'" М . Майським і надрукований під назвою "Ілінден".

610 39* 611

ню, яке потерпіло під час повстання; створення спільних МАКЕДОНІЯ У 1908 р . в О с м а н с ь к і й імперії спалах-
ісламсько-християнських комісій для розгляду політичних ЗА ЧАСІВ нула младотурецька р е в о л ю ц і я . Македо-
злочинів тощо. МЛАДОТУРЕЦЬКОЇ нія була одним із опорних пунктів мла-
ТМОРО прийняла рішення ігнорувати М ю р ц ш т е з ь к у уго¬ РЕВОЛЮЦІЇ дотурків, діяльність яких стосовно
ду, я к а , до т о г о ж , н е в и к о н у в а л а с я т у р е ц ь к о ю в л а д о ю . Після ТА Б А Л К А Н С Ь К И Х к о н с т и т у ц і й н о г о п и т а н н я с п р и я л а вста-
початку процесу самоідентифікації македонців як окремого ВОЄН новленню відносного спокою в країні:
народу в організації намітився розкол. Консервативне крило в і д н о в л е н о О р г а н і ч н и й с т а т у т 1876 р . , р о з п у щ е н о з б р о й н і угру­
пропонувало готувати нове п о в с т а н н я в 1904 р . й продовжу¬ повання, легалізовано діяльність усіх п о л і т и ч н и х і громад¬
вало о р і є н т у в а т и с я на Б о л г а р і ю . Л і в и ц я відстоювала незалеж¬ ських організацій.
н и й х а р а к т е р м а к е д о н с ь к о г о в и з в о л ь н о г о руху. П і с л я з ' ї з д у в У питанні про майбутній адміністративний устрій Маке¬
1905 р . т а п е р е й м е н у в а н н я на В М О Р О , розкол в організації д о н і ї н а ц і о н а л ь н і с и л и с х о д и л и с я в о д н о м у : о р г а н і з а ц і я управ¬
переріс у відкрите протистояння. ління національними територіями має бути децентралізова­
Б о л г а р і я та С е р б і я у к л а л и в 1904 р . т а є м н и й д о г о в і р , що на. Втім, п о г о д ж у ю ч и с ь з цією в и м о г о ю , м л а д о т у р е ц ь к и й ре­
підтримував М ю р ц ш т е з ь к у угоду. Обидві країни зобов'язува¬ жим проголосив офіційною доктриною "османізм". Навчання
лися чинити опір будь-яким акціям, пов'язаним з поділом в школах (крім початкових класів) з д і й с н ю в а л о с я т і л ь к и ту¬
османських провінцій н а Б а л к а н а х . Але т е р и т о р і я Македонії рецькою мовою. Сподівання македонців на о т р и м а н н я краї¬
залишалася ареною кривавих сутичок проболгарських, про- ною автономії також не виправдалися. До того ж, законом
г р е ц ь к и х та п р о с е р б с ь к и х з б р о й н и х з а г о н і в . Б о р о т ь б а прово¬ 1910 р . заборонялася політична діяльність, що реанімувало
дилася й легальними засобами. Так, у примусовому порядку нелегальні ф о р м и боротьби.
певні території підпорядковувались Константинопольському Під час с т в о р е н н я балканськими країнами антиосмансь-
патріархатові, або ж Болгарському екзархатові. Все це при¬ к о ї к о а л і ц і ї р о з г л я д а л и с я й м а к е д о н с ь к і п е р с п е к т и в и . Т а к , згід¬
зводило до масової еміграції селян. но з договором між Болгарією і Сербією, укладеним в березні
В умовах р о з к о л у , ліве к р и л о В н у т р і ш н ь о ї о р г а н і з а ц і ї під¬ 1912 р . , ці д е р ж а в и домовилися про взаємодопомогу в разі
тримали македонські соціалісти, для яких першочерговим за¬ порушення с т а т у с - к в о н а Б а л к а н а х , д о п у с к а л а с я т а к о ж мож¬
вданням було д о с я г н е н н я Македонією політичної автономії. ливість надання Македонії автономії. Угода між Болгарією і
Саме ця вимога зафіксована в меморандумі Македонського на¬ Грецією, підписана в травні 1912 р . , п е р е д б а ч а л а здійснити
уково-літературного товариства (засноване в Петербурзі у поділ Македонії відповідно до кількості військ на фронті, втрат
1902 р . ) . і здобутків сторін. Після п і д п и с а н н я с е р б с ь к о - г р е ц ь к о г о пак¬
У документі, н а д і с л а н о м у урядові Росії, в и м а г а л о с я також ту у в е р е с н і 1912 р . Б а л к а н с ь к и й с о ю з п р о т и П о р т и с т а в ре¬
"визнання Оттоманською Портою македонських слов 'ян наро­ альністю.
дом з окремою літературною мовою, яка нарівні з турецькою У жовтні 1912 р . С е р б і я , Б о л г а р і я т а Г р е ц і я о г о л о с и л и вій¬
стане офіційною мовою в трьох вілайєтах Македонії: Косовсь- н у О с м а н с ь к і й і м п е р і ї . Б о л г а р с ь к і в і й с ь к а з а й н я л и с х і д н у ча¬
кому, Бітольському та Солунському; визнання самостійності с т и н у М а к е д о н і ї , а с е р б с ь к і — з а х і д н у . О б и д в і а р м і ї ч е р е з Ал¬
церкви ". банію в и й ш л и до Адріатики. Успіхи антиосманської коаліції
М ю р ц ш т е з ь к а угода в 1905 р . б у л а д о п о в н е н а щ е й ф і н а н ¬ с п о н у к а л и м а к е д о н с ь к у п о л і т и ч н у еліту д о р и п у ч и х д і й , оскіль¬
совими реформами. Проте в 1908 р . Габсбурзька монархія к и в о н а с п о д і в а л а с я , щ о участь м а к е д о н с ь к и х з а г о н і в у бойо¬
відмовилася від п о л і т и к и дотримання статус-кво на Балка¬ вих діях на ф р о н т а х і в запіллі т у р е ц ь к о ї армії стане вагомим
нах. Уряд Англії з а п р о п о н у в а в п р о е к т н а д а н н я автономії Ма¬ аргументом на користь незалежності Македонії.
кедонії, який відкинули Німеччина та А в с т р о - У г о р щ и н а , а Поділ македонських земель, що відбувся у ході Першої Бал-
Росія запропонувала з а м і н и т и д в о с т о р о н н і й к о н т р о л ь н а ба¬ канської війни, не задовольнив союзників. Сербія, втративши
гатосторонній. вихід до А д р і а т и ч н о г о моря (Албанія проголосила незалеж¬
ність у 1912 р . ) , в и м а г а л а в і д Б о л г а р і ї я к к о м п е н с а ц і ю Вар-
дарську долину.

612 613
 Греція вимагала від Болгарії територіальних поступок у Косик В. И. М а к е д о н и я — с п о р ы , о т н о ш е ­
Південно-Східній Македонії та в и з н а н н я грецьких прав на н и я , в о й н ы / / Н а путях Ю г о с л а в и и : за и про­
С а л о н і к и . З і с в о г о б о к у Б о л г а р і я в и м а г а л а д о п у щ е н н я її в і й с ь к т и в . М о с к в а , 1997.
до Західної Македонії, яку зайняли с е р б и та греки. Македония: документы и материалы. София,
В умовах, що склалися, особливо після підписання таєм­ 1978.
ного сербсько-грецького договору в травні 1913р., спрямовано­ М а к е д о н и я : п р о б л е м ы и с т о р и и и культуры.
го п р о т и Болгарії, нової війни у н и к н у т и не вдалося. До того Москва, 1999.
ж Болгарія також готувалася до сутички, сподіваючись роз¬ М а к е д о н и я : Путь к с а м о с т о я т е л ь н о с т и . До­
в'язати "македонське питання" на власну користь. кументы. Москва, 1997.
Н а п а д о м б о л г а р с ь к и х в і й с ь к н а с е р б с ь к і а в а н п о с т и 2 3 чер¬ Писарев Ю. А. Великие державы и Балканы
вня 1913 р. р о з п о ч а л а с я Друга Б а л к а н с ь к а в і й н а . За у м о в а м и накануне Первой мировой войны. Москва,
Бухарестського миру в серпні 1913 р . більша частина маке­ 1985.
донських земель (Егейська Македонія з Салоніками) відхо­ Стрельчук Н. М а к е д о н і я : н а р и с історії на¬
дила до Греції, Вардарська — до Сербії, а Пірінська — до ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н о г о руху ( о с т а н н я т р е т и н а
Болгарії. XIX - початок XX ст.). Чернівці, 1999.
Ташковский Д. О македонской нации. Ско­
С п р о т и в у такому поділові серед н а с е л е н н я Македонії (крім
пье, 1976.
пасивних форм) не спостерігалося. Це зумовлювалося таки¬
ми чинниками:
1 ) д л я п е в н и х е т н і ч н и х груп ( н а п р и к л а д греків) т а к и й по¬
діл о з н а ч а в в о з з ' є д н а н н я з історичною батьківщиною;
2) у р е з у л ь т а т і м а с о в о ї е м і г р а ц і ї Македонія втратила знач¬
ну частину " п а с і о н а р н о г о " населення;

3) д л я багатьох людей з в и ч к а до покірливості, що форму¬

валася протягом століть, стала ч а с т и н о ю поведінки;
4) н и з ь к и й рівень національної свідомості селянських мас
був н а с л і д к о м не л и ш е ж и т т є в о г о укладу, а й насильницьких
засобів, які застосовували османи, греки, болгари та серби
проти македонців. Така політика проводилася новими влас¬
тями на п р и є д н а н и х територіях передовсім у ц а р и н і освіти й
релігії, аж до н а с и л ь н и ц ь к о ї з а м і н и п р і з в и щ і н а ц і о н а л ь н о с т і .
На початку П е р ш о ї світової в і й н и м а к е д о н с ь к е населення
р е к р у т у є т ь с я до а р м і й Болгарії, Греції і Сербії. В и н и к л а пара¬
доксально-трагічна ситуація, коли македонці мусили воюва¬
ти, захищаючи інтереси коаліцій, що ворогували.

РЕКОМЕНДОВАНА Бирман М. А. М а к е д о н с к и й в о п р о с в п е р и о д
Л1ТЕРАТУРА Б а л к а н с к и х в о й н 1 9 1 2 - 1 9 1 3 гг. и м о т и в ы
России / / Балканские исследования России
и с л а в я н . М о с к в а , 1992. В ы п . 15.
Жебокрицкий В. А. Б о л г а р и я во в р е м я Б а л ­
к а н с к и х в о й н 1912—1913 гг. К и е в , 1961.

614
 1454 р . Нешавські статути
Тринадцятилітня війна з Німецьким
1454-1466 рр. орденом
створення двопалатного сейму.
1496 р. Петрковські статути
ХРОНОЛОГІЯ 1505 р . Радомська конституція

1525 р . визнання Прусським герцогством

васальної залежності від Польщі

ПОЛЬЩА 1558-1582 рр. участь П о л ь щ і в Л і в о н с ь к і й війні

1564 р . поява на польських землях Ордену

963 р. - перша писемна згадка про Польщу єзуїтів
966 р. - прийняття християнства у Польщі
1569 р . , 1 л и п н я Люблінська унія
1000 р. - створення Гнєзненського
1573 р . "Генріхові артикули"
архієпископства
селянсько-козацьке повстання
1025 р . • коронація Болеслава І Хороброго 1591-1593 рр.
під п р о в о д о м К. Косинського
1076 р . коронація Болеслава II Сміливого
селянсько-козацьке повстання
1138 р . Статут Болеслава III Кривоустого 1594-1596 рр.
під п р о в о д о м С.Наливайка
й початок удільної роздробленості Брестська церковна унія
1596 р .
1180 р. Ленчицький з'їзд п о л ь с ь к о ї знаті
1600-1629 рр. в і й н а зі Швецією
1181 р. втрата Польщею Західного Помор'я інтервенція проти Росії
1609-1611 рр.
1241 р . , 9 к в і т н я битва з монголо-татарами Деулинське перемир'я
1619 р .
під Легницею польсько-турецька війна. Хотинська
1620-1621 рр.
1300 р . захоплення Великої Польщі битва
В а ц л а в о м II
1634 р . Поляновський мир з Росією
1308 р . загарбання хрестоносцями Східного
1648-1657 рр. - Визвольна війна українського народу
Помор'я
під п р о в о д о м Б.Хмельницького
1320 р . коронація Владислава І Локетка
1654-1667 рр. - вшна з Росією. Андрусівське
1343 р . Каліський мир з Тевтонським перемир'я
(Німецьким) орденом
1655-1660 рр. в і й н а зі Ш в е ц і є ю . Олівський мир
1347 р . судові Статути Казимира Великого 1672-1673 рр. польсько-турецька війна. Бучацький
включення Галицької Русі мирний договір
1349-1366 рр.
до складу Польщі - перемога Яна III Собеського
1683 р . , 12 в е р е с н я
відкриття Краківського університету над о с м а н а м и під Віднем
1364 р .
Кревська унія 1686 р . , 6 т р а в н я "Вічний мир" з Росією
1385 р . , 14 с е р п н я
Віленсько-Радомська унія 1704 р . вступ Польщі у Північну війну
1401 р.
війна з Німецьким орденом 1733-1735 рр. вшна за П о л ь с ь к у спадщину
1409-1411 рр.
Грюнвальдська битва 1768 р . - Барська конфедерація
1410 р . , 15 л и п н я
616 40 — 3-2764 617
1768-1769 рр. селянське повстання 863 р . початок діяльності слов'янських
на Правобережній Україні просвітників Кирила і Мефодія
("Коліївщина") в Моравії
1772 р . Перший поділ Речі Посполитої 922-935 рр. правління князя Вацлава
1788-1792 рр. Великий сейм 973 р . заснування єпископства в Празі
1791 р . , 3 т р а в н я прийняття Конституції К і н е ц ь X ст. утворення чеської держави
1792 р. Тарговицька конфедерація Пржемисловичів
1793 р . Другий поділ Речі Посполитої 1189 р . прийняття "Статуту Конрада"
1794 р . , 2 4 березня початок повстання під проводом 1212 р . визнання імператором Фрідріхом II
Г. Косцюшка суверенітету Чеського королівства
1794 р . , 7 т р а в н я Поланецький універсал 1306 р . загибель короля Вацлава III. Кінець
1795 р . Третій поділ Речі Посполитої династії Пржемисловичів

Тільзитський мир. Створення 1310-1437 рр. правління Люксембурзької династії

1807 р.
Герцогства Варшавського 1344 р . заснування Празького
рішення Віденського конгресу архієпископства
1815 р .
про переділ польських земель 1346-1378 рр. правління Карла IV
затвердження Олександром І
1348 р . заснування університету в Празі
1815 р . , 27 л и с т о п а д а Конституції Королівства Польського
1379-1419 рр. правління Вацлава IV
1830-1831 рр. Листопадове повстання
1371-1415 рр. ж и т т я та д і я л ь н і с т ь Я н а Гуса
1846 р . , лютий Краківське повстання
1419 р . , З О ч е р в н я повстання гуситів у Празі
1848 р . , березень Познанське повстання
1419-1437 рр. Гуситські війни
1863-1864 рр. Січневе повстання
1436 р . оприлюднення Празьких компактатів
1873 р . створення Польської Академії наук
1457 р . заснування громади "Чеських братів"
1905 р . , червень повстання робітників у Лодзі
окупація Варшави німецькими 1471-1526 рр. правління династії Ягеллонів
1915 р . , серпень
військами 1485 р. Кутногорська угода між чашниками
і католиками
1916 р . , 5 листопада Маніфест Центральних держав
про надання незалежності Польщі 1526-1918 рр. правління династії Габсбургів

1917 р . , серпень заснування Польського 1592-1670 рр. життя та д і я л ь н і с т ь Я н а Амоса

національного комітету Коменського

1918 р . , 11 листопада День відновлення державної 1618 р . , 2 3 травня п о в с т а н н я чеських станів проти
незалежності Польщі Габсбургів

1620 р . , 8 л и с т о п а д а битва поблизу Білої Гори

1621-1627 рр. заборона протестантизму в Чехії

ЧЕХІЯ
та Моравії

V ст. н . е . поява слов'янських племен 1627 р . , травень прийняття Оновленого земського

на території Чехії статуту д л я Чехії

618 40' 619

1627 р . , л и п е н ь указ п р о з а п р о в а д ж е н н я в чеських 1874 р . , грудень заснування Національної партії
вільнодумців
землях католицизму
1628 р . , червень поширення Оновленого земського 1907 р . , 2 6 січня прийняття закону про загальне
статуту н а Моравію виборче право

1648 р. Вестфальський мир заснування Чеського закордонного

1915 р . , вересень
юридичне оформлення к о м і т е т у (з т р а в н я 1916 р . —
1652 р .
Чехословацька національна рада)
закріпачення селян
створення Чехословацького
1749 р . указ Марії Терезії про об'єднання 1918 р .
національного комітету в Празі
органів у п р а в л і н н я ч е с ь к и х та
австрійських земель 1918 р . , 2 8 ж о в т н я проголошення Чехословацької
республіки
1780-1790 рр. правління імператора Иосифа II

1781 р . , 13 ж о в т н я Патент про віротерпимість

1781 р . , 1 листопада Патент про скасування особистої СЛОВАЧЧИНА

залежності селян
Хет. приєднання словацьких земель
1792 р . заснування кафедри чеської мови
до складу Угорської держави
та л і т е р а т у р и в Празькому
1312 р . битва під Р о з г а н о в ц я м и . Поразка
університеті
в Словаччині великих феодалів,
1798-1876 рр. ж и т т я та д і я л ь н і с т ь Франтішека які виступили проти Карла Роберта
Палацького
1440-1452 рр. діяльність Яна Іскри в Словаччині
1818 р . заснування в Празі Національного
1445-1471 рр. рух " б р а т и к і в " у Словаччині
музею
1467 р . заснування Академії Істрополітана
1824-1884 рр. ж и т т я та д і я л ь н і с т ь Бедржіха
в Братиславі
Сметани
1525-1526 рр. повстання словацьких гірників
1830-1831 рр. створення "Матиці Чеської"
1530 р . напад османів на словацькі землі
1841-1904 рр. ж и т т я та діяльність Антоніна
1792 р . утворення Словацького вченого
Дворжака
товариства
1848 р . , 11 березня мітинг у Святовацлавських
1815-1856 рр. ж и т т я та д і я л ь н і с т ь Л ю д о в і т а Штура
купальнях у Празі
початок видання "Словацької
1848 р . , 2 - 1 2 липня Слов'янський з'їзд у П р а з і 1845 р .
національної газети"
1848 р . , 12-17 червня народне повстання в Празі
прийняття "Вимог словацького
1848 р . , 7 в е р е с н я скасування в чеських землях 1848 р . , 10 т р а в н я
народу"
кріпацтва
створення Словацької національної
1849 р . , березень Октруїрована конституція 1848 р . , 16 в е р е с н я
ради
1850-1937 рр. ж и т т я та діяльність Томаша перший та другий походи
Масарика 1848-1849 рр.
словацьких добровольців
1867 р . , 8 л ю т о г о А в с т р о - у г о р с ь к а угода. Створення 1861 р . створення Словацької національної
дуалістичної монархії партії

620 621
1913 р . , т р а в е н ь Лондонський мирний договір 1804-1813 рр. Перше сербське повстання на чолі
1913 р . , з Карагеоргієм

червень-липень Друга Балканська війна 1815 р . початок Другого сербського

повстання на чолі з Мілошем
1913 р . , серпень Бухарестський мирний договір
Обреновичем
1913 р . , вересень Константинопольський мирний
1830 р . визнання Портою відновлення
договір
сербської державності
1915 р . , жовтень вступ Болгарії в П е р ш у світову
війну 1869 р . прийняття конституції
та з а п р о в а д ж е н н я Народної
Скупщини
СЕРБІЯ 1875-1878 рр. п о в с т а н н я в Б о с н і ї та Герцеговині,
сербсько-турецька та російсько-
Перша половина початок переселення сербів
турецька війни
V I I ст. на Балкани
1882 р . проголошення Сербії королівством
860—880-ті роки прийняття сербами християнства
1903 р . перехід влади до династії
1166 р . початок владарювання Стефана
Карагеоргієвичів
Немані
1917р. Корфська декларація
1217 р . прийняття Стефаном Неманичем
1918 р . , 1 грудня проголошення в Белграді
королівського титулу
Королівства сербів, хорватів,
1219 р . здобуття автокефалії сербською
словенців
церквою
1346 р . к о р о н а ц і я Д у ш а н а на царя "сербів
та греків" ЧОРНОГОРІЯ
1349 р . "Законник" царя Душана
с е р е д и н а X ст. перше державне утворення
1371 р . битва на Мариці
на території Чорногорії
1389 р . битва на Косовому полі
X I I ст. входження Ч о р н о г о р і ї до складу
1459 р . занепад сербської держави;
сербської держави
в с т а н о в л е н н я османської зверхності
над сербськими землями 1356-1421 рр. п р а в л і н н я роду Балшичів

1537 р . ліквідація Сербської деспотовини 1427-1516 рр. п р а в л і н н я роду Црноєвичів

в Сремі "Законник чорногорський
1798 р .
1557 р . відновлення Сербської патріархії та бродський"
в місті Печ проголошення Чорногорії
1852 р . князівством
1690 р . "Велике переселення" сербів
на землі Габсбурзької монархії правління Ніколи Петровича
1860-1918 рр.
1699 р . Негоша
Карловацький мирний договір
1718 р . Пожаревацький мирний договір проголошення Чорногорії
1910 р .
королівством
1751 р . початок переселення сербів та
чорногорців на територію України

624 625
 БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА 1527 р . визнання хорватським Сабором
влади Габсбургів
X ст. утворення Боснійської бановини 1540-ві р о к и поширення протестантизму
1180-1240 рр. правління бана Куліна в хорватських землях

1353-1391 рр. правління бана (короля) Твртко І 1573 р . с е л я н с ь к е п о в с т а н н я під проводом

1377 р . проголошення Твртко І королем Матії Губця

1463 р . перехід Боснії під османську 1593 р . п о р а з к а о с м а н ш у битві під Сіском

зверхність 1671 р . "змова Зринських"

1831 р . повстання боснійських феодалів 1809-1813 рр. хорватські території під владою

1875-1876 рр. антиосманське повстання в Боснії Наполеона

та Герцеговині 1830—1840-ві роки "Іллірійський" рух

1908 р . анексія Б о с н і ї та Герцеговини 1848 р . скликання першого хорватського
Австро-Угорщиною Сабору
1914 р . , 2 8 червня вбивство ерцгерцога Фердінанда 1868 р . хорватсько-угорська угода
1883-1903 рр. правління бана Куена Хедерварі

ХОРВАТІЯ 1895 р . заснування Партії права

1906 р . Створення Сербсько-Хорватської
819 р . повстання на чолі з Л ю д е в и т о м к о а л і ц і ї т а її п е р е м о г а н а в и б о р а х
Посавським до Сабору

879 р . прийняття хорватами християнства

IX ст. Хорватське князівство ДУБРОВНИК ТА ДАЛМАЦІЯ
910 р . проголошення Хорватії
П о ч а т о к V I I ст. — заснування Дубровника
королівством за правління
Томислава (910-928) — перехід Д а л м а ц і ї під зверхність
995 р . Венеції
920-ті роки невдалі спроби Гргура Нінського
реформувати католицьку церкву — п е р е х і д Д а л м а ц і ї та Дубровника
в н а ц і о н а л ь н о м у дусі, запровадити 1358 р . під зверхність Угорщини
відправи хорватською мовою
— завершення формування території
1075 р . прийняття Звонимиром 1426 р .
Дубровницької республіки
королівського титулу від папи
Римського X V I ст. — Дубровницько-далматинське

1102 р . Хорватсько-угорська унш; літературне відродження

передання хорватської корони 1667 р . — руйнація Дубровника внаслідок
представникові угорської династії землетрусу
1242 р . напад на хорватські землі монголо-
татарів
1483 р . вихід у світ п е р ш о ї хорватської
друкованої книги

626
 Лекція 12. Б о л г а р і я н V I I X I V ст. ¿01
Лекція 13. С е р б с ь к і ісмлі и К — п е р ш і й п о л о в и н і XV о т , ... Ш
Лекція 14. Ч о р н о г о р і я її X X V ст. ¿40
Лекція 15. Б о с н і й с ь к і ісмлі м X — п е р ш і й половині
XV ст Л4
Лекція 16. Х о р в а т с ь к і землі н IX — п е р ш і й половині
XVI ст 270
Лекція 17. Д у б р о п н и к і Д а л м а ц і я в X - X V ст. 2НІ
З М І С Т
Лекція 18. П і в д е н н о с л о в ' я н с ь к і землі під владою ОсманІ»
(XIV п е р ш а п о л о н и н а X V I I ст.) 297

Розділ третій
ВСТУП.
ЗАХІДНІ ТА ПІВДЕННІ
Розділ п е р ш и й СЛОВ'ЯНИ В НОВУ ДОБУ 317
ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ 5 Лекція 19. Річ Посполита и XVII —наприкінці XVIII ст. ...318

Лекція 1. В и т о к и та п о х о д ж е н н я д а в н і х с л о в ' я н 6 Лекція 20. Національно-ии МЮЛЬНИЙ рух у польських

Лекція 2. Слов'яни в стародавній історії Центрально- землях наприкінці X V I I I — в 60-х роках
Східної Є в р о п и . Формування західно- XIX ст ..343

та п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к о г о е т н о с і в 26 Лекція 21. Польські землі її д р у г і й п о л о в и н і X I X —

Лекція 3. Суспільно-економічний р о з в и т о к і культура н а п о ч а т к у X X ст. .364
давніх слов'ян ; 54 Лекція 22. Ч е с ь к і з е м л і п Ранній Н о в и й час (друга
п о л о в и н а X V I I — к і н е ц ь X V I I I ст.) ...383
Розділ другий
Лекція 23. Національне Відродження та спроби
ЗАХІДНІ ТА ПІВДЕННІ СЛОВ'ЯНИ
відновлення чеської державності (кінець
В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 71
XVIII п е р ш а п о л о н и н а X I X ст.) . 396
Лекція Полабсько-поморські слов'яни (\ТІІ-ХІІ ст.) ...72 Лекція 24. Ч е с ь к і землі в добу Модернізації (друга
Лекція Польська держава в період правління династії п о л о в и н а XIX п о ч а ї о к X X ст.) . . 414

П я с т і в ( К — д р у г а п о л о в и н а X I V ст.) 80 Лекція 25. Словацькі землі у складі Габсбурзької

Лекція 6. м о н а р х і ї ( X V I I I — п е р ш а п о л о в и н а X I X ст.). . 436
Польська держава в період правління династії
Я г е л л о н і в ( к і н е ц ь Х І У - Х У І ст.) 98 Лекція 26. Словацькі землі в дуалістичнш Австро-
Лекція 7. Угорській монархії (друга п о л о в и н а X I X —
Великоморавська держава Ц7
п о ч а т о к X X ст.) 451
Лекція 8. С т а н о в л е н н я та р о з в и т о к Чеського
к о р о л і в с т в а ( І Х - Х І У ст.) 131 Лекція 27. Болгарські землі під в л а д о ю Османів (друга
п о л о в и н а X V I I — п е р ш а п о л о в и н а X I X ст.). . . . 469
Лекція 9. Гуситський рух. З а н е п а д ч е с ь к о ї державності
(XV п е р ш а п о л о в и н а X V I I ст.) 149 Лекція 28. Відновлення болгарської державності.

Лекція 10. Словацькі землі у складі Угорського Б о л г а р і я н а п р и к і н ц і X I X — н а п о ч а т к у X X ст. . 488

королівства ( Х - Х У ст.) 172 Лекція 29. Серби під в л а д о ю О с м а н і в та Габсбургів

Лекція 11. С л о в а ц ь к і з е м л і в Х У І - Х У І І ст. 187 (XVI X V I I I ст.) 515

628
Лекція ЗО. Відновлення сербської державності ( X I X ст.) ..529
Лекція 31. Королівство Сербія наприкінці XIX —
на п о ч а т к у XX ст 545
Лекція 32. Чорногорія в боротьбі за незалежність.
Утворення національної держави (кінець
Х У І І І - п о ч а т о к X X ст.) 561
Лекція 33. Б о с н і я та Г е р ц е г о в и н а в X V I — X I X ст 571
Лекція 34. Хорватські та с л о в е н с ь к і землі під владою
Габсбургів і Венеції ( Х У І - Х У П І ст.) 577

Лекція 35. Хорвати та с л о в е н ц і у складі Габсбурзької Навчальне кидання

м о н а р х і ї ( X I X — п о ч а т о к X X ст.) 589
Лекція 36. Македонський народ на шляху до
національного самовизначення (XIX—
Яровий Валерій Іванович,
п о ч а т о к XX ст.) 604 Рудяков Павло М и к о л а й о в и ч ,
Ш у м и л о В і т а л і й П а в л о в и ч та ін.
Х р о н о л о г і я 616

ІСТОРІЯ ЗАХІДНИХ І ПІВДЕННИХ СЛОВ'ЯН

(з д а в н і х часів до XX ст.)

Курс лекцій

Видання друге, стереотипне

Х у д о ж н є оформлення та редагування О. Г. Григора

Технічне редагування Л. І. Швець
Коректори П. Л. Пироженко, Л. Ф. Іванова

П і д п . д о друку 2 9 . 1 0 . 2 0 0 3 . Ф о р м а т 8 4 x 1 0 8 / 3 2 . Папір о ф с е т . № 1.
Гарн. Тайме. Ум. друк. арк. 3 3 , 1 8 . Ум. ф а р б о в і д б . 3 3 , 6 . О б л . - в и д . арк. 3 6 , 3 1 .
Вид. № 4 1 4 4 . Зам. № 3 - 2 7 6 4

Видавництво "Либідь", 0 1 0 0 4 Київ, вул. П у ш к і н с ь к а , 32

Свідоцтво про д е р ж а в н у р е є с т р а ц і ю № 4 0 4 від 0 6 . 0 4 . 2 0 0 1 р.

ЗАТ " В І П О Л " , ДК № 15

0 3 1 5 1 м. К и ї в , вул. В о л и н с ь к а , 60
 Історія західних і південних слов'ян (з давніх
1-90 часів до XX ст.). Курс лекцій: Навч. посібник /
В. І. Я р о в и й , П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін.
Вид. 2-ге, с т е р е о т и п н е . — К.: Л и б і д ь , 2003. — 632 с.
ISBN 966-06-0308-8.
У посібнику аналізуються загальні закономірності та спе­
цифіка етнічного, суспільно-політичного, е к о н о м і ч н о г о й куль­
турного розвитку з а х і д н о - та південнослов'янських народів. Роз­
криваються о с о б л и в о с т і слов'янського е т н о г е н е з у , п р о ц е с у ви¬
н и к н е н н я , с т а н о в л е н н я , розвитку та з а н е п а д у ф е о д а л ь н и х
слов'янських д е р ж а в . П о к а з у є т ь с я становище слов'янських на¬
родів у п е р і о д німецького, о с м а н с ь к о г о , австрійського та
російського п о н е в о л е н н я . Значна увага приділяється д о с л і д ж е н ­
ню національно-визвольних рухів слов'янських народів, ї х бо­
ротьби за відновлення с в о є ї національної н е з а л е ж н о с т і й дер­
жавності.
Д л я студентів історичних спеціальностей вищих навчальних
закладів.
ББК 6 3 . 3 ( 4 ) я 7 3