Professional Documents
Culture Documents
Slovianski Osobovi Imena Ukraintsiv Istoryko-Etymolohichnyi Slovnyk PDF
Slovianski Osobovi Imena Ukraintsiv Istoryko-Etymolohichnyi Slovnyk PDF
Павло Чучка
СЛОВ'ЯНСЬКІ
ОСОБОВІ ІМЕНА
УКРАЇНЦІВ
Історико-етимологічний
словник
Ужгород 2011
ББКШ 141.14-424
4-96
УДК 811.116.2'374.4
Серед мовознавців поширена думка, за якою власні особові імен не мають л ек
сичного значення в термінологічному сенсі цього слова, оскільки їх покликанням є,
мовляв, лише називати денотат, а не характеризувати його за властивим йому озна
ками. Однак такий погляд стосується не всіх імен. Передусім він не стосується імен
автохтонних, поки ті не архаїзувалися. Так, наприклад, навряд чи можна погодитися
з думкою, начебто такі традиційні імена слов'янського походження як, наприклад,
Б аж ан , Б ори слав, Братко, Величко, Вовк, В ол одар , Гнівоиі, Горност ай, Гроза, Добрик,
Д робко, Куплен, Малюк, Милик, Мізинець, Мудрик, Ненаш, Озимок, Продон, Рижко, Р ос
т и слав, Рудько, Світлик, Сокіл, Третяк, Хорошко, Черничко, Білявка, Весна, Голубка,
Квітка, Л ю б а ва , М алет а, М алуша, Н езабудка, Н елюба, Росана, Світлана, Славка, Сні-
ж ан а, Томила і т. п., у свідомості українця не викликаю ть або й ніколи не викликали
жодних семантичних асоціацій, принаймні, в час надавання цих споглядальних, кон
статуючих, профілактичних, відстрашуючих, побажальних, заклинальних імен. Те ж
саме стосується і так званих ідеологічних імен російського походження зразка Вілен,
Ніпель, Ревм ира, С т аліна і т. п.
Та, зрештою, навіть частиномовна чи родостатева належність кожного
слов'янського особового імені також не є позасемантичною категорією: навіть твір
ні основи таких імен прийнято ділити на іменникові, прикметникові, дієслівні, за
йменникові, прислівникові та числівникові (Knappovä 2 2 -2 4 ).
Головним же призначенням власного особового імені у наших далеких предків
при цьому, як і нині, було виділяти денотата за якоюсь примітною (реальною чи уяв-
7
ною) ознакою з-поміж інших членів родини. Крім цього, при виборі імені для ново
народженого члена родини могли діяти також додаткові мотиви називання. Так, на
приклад, відомий український ономаст М. Худаш, з огляду на вигадане власне осо
бове ім'я забобонно-містичного навантаження, поділяє такі слов'янські імена ще на
кілька груп, серед яких виділяє:
а) ім ена п обаж альн і, які давалися новонародженій дитині з побажанням їй чо
гось доброго, позитивного, приємного;
б) ім ена проф ілакт ичні, які давалися дитині з метою відвернення від неї яко
гось лиха, зла;
в) ох ор он н о-відст раш увальн і імена, які були спрямовані на охорону дитини від
смерті, нечистої сили чи небезпеки;
г) харак т еризую чі імена, які давалися дітям за певною зовнішньою або внутріш
ньою характеристикою чи за яскраво виявленою рисою;
д) ней т ральн і імена, які давалися дітям без конкретного забобонного наванта
ження з метою лише назвати дитину [Худаш 3 історії 9 6 -1 3 0 ).
Зинин - Зинин С.И. Русские личные имена Керста - Керста Р.Й. Українська антропо
XVII - XVIII веков (на материале пере німія XVI ст. Чоловічі іменування. - К.:
писных книг городов России).: Вопро Наукова думка, 1984. - 152 с.
сы русского языконания. - Ташкент, Керста Оном - Керста Р.Й. Ономастика в
1 9 7 0 .-С . 7 3 - 1 0 4 . Картотеці «Словника української мови
Зм айзер - Змайзер В. Соотношение имён и XVI - першої пол. XVII ст.» / / Українська
прозвищ (Заметки на полях «Ономас- історична та діалектна лексика. АН УРСР.
тикона С.Б. Веселовского») / / Onomas- - К.: Наукова думка, 1985. - С. 116 - 124.
tica XXIII. - 1978. - С. 245 - 255. Керста Типи - Керста Р.Й. Типы именова
ния мужчин в памятниках украинского
Иванова - Радева - И ванова К, Радева П. языка XVI века / / Антропонимика. - М.:
Имената на българите / / Велико Тър- АН СССР, 1 9 7 0 .-С . 2 5 8 -2 6 2 .
ново, 2005. - 247 с. КЗС - Кременецький земський суд: Описи
Heuh - Грк - Meuh П., ГрковиЬ М. Дечанске актових книг XVI - XVII ст. - К.: Наукова
рисовуъе. - Нови Сад, 1976. - 350 с. думка, 1959 - 1965. - Вип. 1 - 3 .
Илиевска - Илиевска Красимира. Имиььа Киш - Киш Л. О некоторых принципах эти
изведени од основата «брат» во маке- мологизирования заимствованных слов
донскит }азик на фонот на словенски- / / Этимология 1967. - М.: Наука, 1969.
те іазици / / Antroponimia słowiańska. - С. 68 - 70.
Prace onomastyczne. 35. - Warszwa, Кінах - Кінах Г. Населення села Підмонастир у
1996. - S . 1 5 9 - 1 7 2 . 1773 р. / / НЗ т-ва «Просвіта» в Ужгороді.
И Л - Ипатьевская летопись / / Полное собра Річник XII. - Ужгород, 1937. - С. 119 -1 3 7 .
ние русских летописей. - М., 1962. - Т. 2. ККПС - Книга Київського підкоморського
И лчев - Илчев С. Речник на личните и фа суду (1584 - 1644). / [Відп. Німчук В. В.].
милии имена у българите. - София: - К., 1991. - С. 344.
БАН, 1969. - 628 с. КЛ - Київський літопис початку XVII ст. / /
Илчев За - Илчев С. За хубави български Сборник летописей, относящихся к ис
имена на децата ни. - София: ИОФ, тории Южной и Западной Руси, издан
1 9 6 3 .-3 2 с. ный Киевской комиссией для розбора
древних актов. - К., 1988. - С. 73 - 98.
ИМ - Йосифінська метрика (Поземель Кобил. - Кобилянсъкий Б.В. 3 ономасти
ний кадастр 1785-1788 років) / (Руко ки східнокарпатського ареалу (Назви
пис зберігається в Центральному дер Крента, Маґура, Віпче, Хотимир) / /
жавному історичному архіві України у Культура і побут населення Україн
Львові, фонд 19). ських Карпат: Матеріали респ. наук,
конф. - Ужгород, 1973. - С. 268 - 276.
Карп - Бернштейн С.Б. Карпатский диа Ковалик - Ковалик /./. Словотвір особових
лектологический атлас. - М.: АН СССР, імен в українській мові (здрібніло-
1 9 6 7 .-Т . 1 - 2 . пестливі утворення). / У кн.: Територі
Карпенко - Карпенко О.П. Історична ой- альні діалекти і власні назви. - К.: Нау
конімія Житомирщини / / Студії з оно кова думка, 1965. - С. 216 - 225.
мастики та етимології 2007. - Київ, Коваль - Коваль А.П. Життя і пригоди імен.
2 0 0 7 .-С . 1 2 0 - 1 3 2 . - К.: Вища школа, 1988. - 240 с.
Карпенко - Карпенко Юрій. Динаміка укра Ковач - Ковач Ф. (ред.) Краєзнавчий слов
їнських особових імен / / Науковий ві ник русинів-українців. Пряшівщина. -
сник Чернівецького університету. Ви Пряшів, 1999. - 500 с.
пуск 356 - 359. Слов'янська філологія. Ковачев - К овачев Н. Честотно-етимологи-
- Чернівці, 2007. - С. 285 - 289. чен речник на личните имена в съвре-
Косинець - Косинець Н.Й. Давньоруські ан- менната българска антропонимия. -
тропооснови з точки зору семасіоло Велико Трново, 1995. - 521 с.
гії / / Питання історичної ономасти Кодекс - Кодекс про шлюб та сім'ю України.
ки України. - К.: Наукова думка, 1994. Постатейні матеріали. - Ужгород, 2001.
-С . 2 0 7 - 2 1 3 . - 499 с.
17
Колесник - Колесник BA. Болгарская ан- Купч Найд - Купчинський О.А. Найдавні
тропонимия Юга Украины / [Автореф. ші слов'янські топоніми України як
дис. на соиск. уч. степ, к.ф.н.]. - Минск джерело історико-географічних дослі
1984. - 1 6 с. джень. Географічні назви на -ичі. - К.:
Коробар - Коробар-Белчева Антропоними- Наукова думка, 1981. - 2 5 0 с.
те содржани в ойконимията македон- Купч Двочленні - Купчинський О.А. Двочлен
скиот западен пограничен регион / / ні географічні назви України на *-jb. / /
Antroponimia słowiańska. - Prace ono- Питання історії української мови. - К.:
mastyczne, 35. Warzsawa. - S . 2 0 7 - 2 1 5 . Наукова думка, 1970. - С. 101 - 129.
Космакова - Космакова Т.Д. Лінгвістичий Купч Двочленні на -ів - Купчинський ОА.
аналіз антропонімів Правобережного Двочленні географічні назви України
Побужжя. Семантична та словотвірна на -ів. / / Історичні джерела та їх вико
характеристика назв осіб у пам'ятках ристання. - К.: Наукова думка, 1969. -
укр. мови XVI - XVII ст. АКД. - Ужгород, Вип. 4. -С . 217 -2 3 6 .
1 9 8 0 .-С . 23. Купч Про пох - Купчинський ОА. Про похо
Косничану-КосничануМА. Источники попол дження окремих патронімічних назв
нения молдавской антропонимии //А нт Прикарпаття XIV - XVII ст. / / Ономасти
ропонимика. - М.: Наука, 1970. - С. 68 - 73. ка. - К.: Наукова думка, 1966. - С. 56 - 62.
Красовський - Красовсъкий І. Прізвища га Купч Реконструкції - Купчинський О.А. Ре
лицьких лемків у XVIII ст. - Л.: Край, конструкції східнослов'янських ком
1 9 9 3 .-1 9 4 с. позитних імен на базі твірних основ
Кравченко - Кравченко Г.В. Динаміка чол. ойконімів на *-itji / / Проблеми дослі
іменика Донецька / / Актуальні питан дження діалектної лексики і фразеоло
ня антропоніміки. - К.: НАН України, гії укр.мови. Тези доповідей. - Ужгород,
2 0 0 5 .-С . 1 2 3 - 1 2 9 . 19 7 8 .-С . 1 1 6 -1 1 8 .
Кравченко - Кравченко Л. Прізвища Лубен- Купч Стат - Купчинський О.А. Статистика
щини композитної будови / / Київ та географія двочленних відприсвій-
ський університет. Вісник. Літературо них географічних назв України на *-jb / /
знавство, мовознавство, фольклорис Історичні джерела та їх використання.
тика. - Київ, 2001. - Вип. 10. - С. 51 - 55. - К.: Наукова думка, 1960. - С. 217 - 239.
Кременець - Кременецький земський суд. Купч Укр - Купчинський О.А. Давньоруська
Описи актових книг XVI - XVII ст. - К., ономастична спадщина в східно-сло
1959. - Випуск 1, 2. - 255 с. в'янських мовах. - К.: Наукова думка,
Крикун - Крикун М. Перепис Подільського 1 9 8 6 .-С . 1 0 5 -1 0 8 .
козацького полку 1659 року / / Між ві Купч Пят ь - Купчинський О.А. П'ять ста
йною і радою. - Львів, 2006. - С. 67 - 97. роукраїнських грамот XIV ст. / / Мово
Крип'якГВК - Крип'яквич І.П. Галицько-во знавство, 1986. - №1. - С. 59 - 64.
линське князівство. - К.: Наукова дум
ка, 1984. - 175 с. Лазорик - Лазорик О. Наші місцеві назви і
Купчинська - Купчинсъка З.О. Твірні осно як їх уживати. - Пряшів, 1994. - 103 с.
ви укр. топонімів на -ин, -ів (структу Латта - Л ат т а В. Атлас українських го
ра, територія ]. / / Ономастика України ворів Східної Словаччини. - Братисла
першого тисячоліття нашої ери. - К.: ва: СПВ в Пряшеві, 1991. - 552 с.
АН України, 1992. - С. 94 - 101. ЛБС - Люстрация Барского староства 1565 г.
Купч Акти - Купчинський О.А. Акти та до / / Арх ЮЗР. - Ч. 7, т. 2. - С. 128 - 135.
кументи Галицько-Волинського кня ЛВС - Люстрация Винницкого староства
зівства XIII - першої половини XIV ст. 1616 г. / / Там же. - С. 388 - 393.
Дослідження. Тексти. - 2004. - 1283 с. ЛГВ - Галицько-Волинський літопис. / У
Купч Давні - Купчинський О.А. Давні східно кн.: Полное собрание русских летопи
слов'янські композитні імена, моти сей. Ипатьевская летопись. - М.: Наука,
вовані ойконімами на *-itji / / 3 історії 1 9 6 2 .-Т.2.
української лексикології. - К.: Наукова Л ел Грига - Лелекач Н, Грига М. Выбор из
думка, 1980. - С. 213 - 248. старого руського письменства Подкар-
18
патя (от найдавнійших початков до се Лук'янюк - Лук'янюк К.М. Словотвір здріб-
редини XIX в.). - Унгвар, 1943. ніло-пестливих імен у буковинських
Л М - Литовська метрика. Книга 561. Ревізія . говірках / / Міжвуз. наук. конф. з пи
українських замків 1545 року / / [Під тань укладання обласних діалектних
готував В. Кравченко]. - К., 2005. словників. - Тези доповідей. - Чернів
Л ел П а м -Лелекам М. Пам'ятки українсько ці, 1960. - С. 44 - 47.
го письменства XVII - поч. XVIII ст., пи Лучкай Іс - Лучкай М. Історія карпатських
сані на Закарпатті (Публікація]. - Наук, русинів. Ужгород: УжНУ 2002 - 2003. -
зап. УжДУ - Львів, 1955. - Т. 14. - С. 221 Т .1 -4
-2 3 4 .
ЛИ - Полное собрание русских летописей. Mapojeeuh - Mapojeeuh Р. Антропонимс-
Ипатьевская летопись - М., 1962. - Т. 2. ке категор іє у староруском іезику / /
Лизанець -Лизанецъ ТІМ. Давньоруська оно- Ономатолошки прилози, IV. - Београд,
мастична спадщина в угорській мові / / 19 8 3 .-С . 1 3 7 -1 7 7 .
Давньоруська ономастична спадщина в Мароевич - Мароевич Р. Личные имена в
українській мові. - К., 1986. - С. I l l -1 1 3 . системе антропонимических катего
Лит вина - Успенський - Литвина А.Ф., рий праславянского языка / / Проблеми
Успенський Ф.Б. Глава из истории вы слов'янської ономастики. Збірник нау
бора имен Рюриковичей: князья-тески кових праць. - Ужгород, 1999. - С. 105
и их патрональные святые / / Вопро - 112 .
сы ономастики, 2004. - Екатеринбург, Масенко - Масенко Л.Т. Українські імена і
2004. - № 1. - С. 14 - 32. прізвища. - К.: Знання, 1990. - 48 с.
Лит винчук - Литвинчук Л.В. Відтопонімні Масенко Ай. Масенко Л.Т. Українські прі
назви прізвищеві назви Житомирщи звища з суфіксом Ай / / Мовознавство,
ни XVI - XVII ст. / / Студії з ономастики 1976. - №5. - С.73 - 78.
та етимології 2007. - К.: Наукова думка, Медвідь-Пахомова Еволюція - Медвідь-
2 0 0 7 .-С . 1 7 9 -1 8 7 . Пахомова С.М. Еволюція антропонім-
ЛК - Люстрация Кременца 1663 г. / / Арх них формул у слов'янських мовах. - Уж
ЮЗР.-Ч. 7 .-С . 4 2 - 1 2 8 . город: УжНУ, 1999. - 246 с.
ЛКС - Люстрация Каменецкого староства Медвідь-Пахомова Екстралінгвальні -
1556 г. / / Там же. - С. 165 - 214. Медвідь-Пахомова С.М. Екстралінгваль
ЛЛ - Полное собрание русских летопи ні фактори в розвитку слов'янських
сей. Лаврентьевская летопись и Суз антропосистем //Ужгород, 2003. - 72 с.
дальская летопись по академическому Медвідь-Пахомова - Медвідь-Пахомова С.М.
списку. - М., 1962. - Т. 1. Слов'янська антропонімія і церква
ЛЛС - Люстрация Любомильского старост / / Наук. зап. Тернопільського ДПУ
ва 1564 г. / / Арз ЮЗР. - Ч. 7. - С. 321 - 361. ім. В. Гнатюка. Серія: мовознавства.
ЛР - Літопис руський. За Іпатським спис Ономастика. - Тернопіль, 2003. - Т.1. -
ком переклав Л.Махновець. - К.: Дніп С. 38 - 41.
ро, 1 9 8 9 .-5 9 1 с. Медвідь-Пахомова Язичницьке - Медвідь-
ЛРК - Лохвицька ратушна книга другої по Пахомова С.М. Вплив язичницького сві
ловини XVII ст. (36. актових документів] тогляду на давньослов'янську антро
/ [Підг. до вид. О.М. Маштабей, В.Г. Самій- понімію / / Ідеї слов'янської єдності та
ленко, Б.А. Шарпило]. - К., 1987. - 223 с. суспільна думка на Закарпатті в XIX -
ЛРС - Люстрация Ратнинского староства XX. - Ужгород, 1999. - С. 219 - 224.
1655 г. / / Арх ЮГЗ. - Ч. 7, т. 2. - С. 272 - 321. Медвідь Христ - Медвідь-Пахомова С.М.
ЛСКВ - Люстрация староства Киевского Вплив християнства на антропонімій-
воєводства 1765 - 1789 гг. / / Там же. - ну систему української мови / / Хрис
Ч. 7 .-С . 1 - 1 5 2 . тиянство й українська мова [Матеріа
ЛСХ - Люстрация староства Хмельницкого ли наук.конф. Київ, 5-6 жовтня 2005 р.].
1565г. / / Там же. - Ч. 7, Т. 3. - С. 135 -1 6 5 . -Л ьвів, 2000. -С . 2 9 3 -3 0 1 .
Луженко - Луженко Явор. Наші хресні імена Медвідь Язичницьке - Медвідь С.М. Язич
/ / Українське слово, 13 вересня 1934 р. ницьке світосприймання і слов'янські
19
ОМоЗ - Описание Мозырского замка 1552 г. Осташ Імена в лексикограф ії- Осташ PL
/ / Арх ЮЗР. - Ч. 7 , т. 1. - С. 611 - 647. Українські власні особові імена середи
Он - Онишкевич М.Й. Словник бойківських го ни XVII ст. як об'єкт лексикографії. 14.
вірок. - К.: Наукова думка, 1984. - Ч. 1 - 2. / / Студії з ономастики та етимології. -
ООврЗ - Описание Овручского замка 1552 г. К., 2 0 0 8 .-С . 1 1 1 -1 4 4 .
/ / Там же. Осташ Інд. - Осташ PL Індекс власних осо
0 0 3 - Описание Остерского замка 1552 г. / / бових імен / / Реєстри війска запорозь
Там же. - С. 592 - 598. кого 1649 р. - К.: Наукова думка, 1995.
Основен - Основен систем и терминологиіа -С . 5 1 3 -5 1 6 .
на словенската ономастика. - CKonje, Осташ Лінгвогеографічний - Осташ PL
Македонска АНУ, 1983. - 412 с. Лінгвогеографічний погляд на одно-
Осташ - Осташ Л. Р До історії вивчення морфемні суфікси в українській істо
власних особових імен слов'янського ричній антропонімії / / Магічне світло
походження / / Актуальні питання ан імені. Studia slovakistuca, 3. - Ужгород,
тропоніміки. / [36. матеріалів наукових 2 0 0 3 .-С . 1 1 4 -1 3 8 .
читань пам'яті Ю.К. Редька]. - К.: Нау Осташ Ос - Осташ PL Українські особові
кова думка, 2005. - С. 160 - 184. імена середини XVII ст. як об'єкт лек
Осташ-1 - Осташ Л.Р. Автохтонні та псев- сикографії. 2. / / Слово і доля: Збірник
доавтохтонні власні особові імена на пошанування Уляни Єдлінської. -
відапелятивного походження в чехів Львів, 2 0 0 5 .-С . 9 7 - 1 2 1 .
й українців / / Студії з ономастики та Осташ Укр - Осташ Р.И. Украинская антро-
етимології. - К., 2002. - С. 150 - 158. понимия первой половины XVII века.
Осташ-2 - Осташ Л.Р Слов'янські авто Мужские личные имена / [На мате
хтонні власні особові імена в чеському риале Реестра Запорожского войска
антропоніміконі / / Автореферат дис. 1649 г.]. Рукопись канд. дис. Прило
к.ф.н. - К., 2004. - 17 с. жения. - Ужгород, 1986 (Рукопис).
Осташ Зіст. - Осташ Л.Р. Зіставний аналіз Осташ Українські - Осташ PL Україн
чеських та українських особових імен ські особові імена середини XVII ст. як
слов'янського автохтонного походжен об'єкт лексикографії. З / / Студії з оно
ня / / Іншомовні елементи в ономасти мастики та етимології 2005. - Київ,
ці України. - К.: Кий, 2001. - С. 62 - 75. 2005. -С . 1 2 1 -1 4 4 .
Осташ Стан - Осташ Л.Р. Стан вивчен Осташ Чоловічі - Осташ PL Чоловічі сло
ня слов'янських автохтонних власних в’янські автохтонні імена в козацькій
особових імен у чеській антропоніміці антропонімії / / Українська історична та
/ / Студії з ономастики та діалектології. діалектна лексика. - Київ, 1995. - С. 132
- Київ: АН України, 2005. - С. 107 - 119. -1 3 7 .
Осташ Власні особові - Осташ PL Влас ОстрЛ - Острозький літопис 1569 - 1603 р.
ні особові імена у функції прізвищевих - (Зберігається в держ. іст. музеї м. Льво
назв / / Українська лексика в історично ва під № 407).
му та ареальному аспектах. - К., 1991; ОЧеркЗ - Описания Черкаского замка 1552 г.
Осташ Географія - Осташ Р. І. Історична / / Арх ЮЗР. - Ч. 7, т.1. - С. 76 - 91.
географія України. Генезис і структу ОЧЗ - Описание Чернобыльского замка
ра особових імен її населення / / Міжет 1552 г. / / Там же. - Ч. 7, т. 2. - С. 587 - 592.
нічні зв'язки в українській антропонімії
XVII ст. - К.: Наукова думка, 1989. - 106 с. Пав Неоф. - Павелко С.П. Неофіційні жіночі
Осташ До пох. - Осташ Р. До походжен найменування в антропонімікомі Гу-
ня прізвищевих назв Реєстру (спроба цульщини / / Записки з ономастики. 36.
етимологічного словника) / / Реєстр Наукових праць. - Одеса, 2002. - Вип. 6.
війська Запорозького. - К.: Наукова - С. 50 - 62.
думка, 1995. - С. 517 - 567. Пав Розм - Павелко С.П. Розмовно-побутові
Осташ Імена - Осташ PL Імена в козаць варіанти імен у говірках Гуцульщини
ких реєстрах. / / Жовтень. - 1984. - № 4. (чоловічі найменування). - Студії з оно
-С . 1 0 5 - 107. мастики та етимології 2004. - С.126 -138.
21
Паламарчук - Паламарчук О.Л. Чеська оно- Пахомова Засоби - Пахомова CM. Антро-
мастична лексика в українських пере понімічні засоби вираження віку лю
кладах художньої літератури / / Зістав- дини в допрізвищевій період / / Студії
не дослідження української, чеської з ономастики та етимології. - К., 2005.
та російської мов. - К.: Наукова думка, -С . 1 4 5 - 1 5 2 .
1987.-С . 1 2 2 - 1 5 2 . Пахомова Одноймення - Пахомова CM.
Панчук - Панчук Г. Антропонімія Опілля. - Одноймення братів і сестер: причини
Тернопіль, 2001. - 194 с. і мотиви / / Ономастика. Антропонімі
Пан Бол - Панъкевич І. Українсько-болгар ка. Studia Slovakistica. - Ужгород, 2009.
ські мовні зв'язки в Семигороді / / - Випуск 9. - С. 62 - 68.
Slavia. - Praha, 1955. - ć. 2 - 3. - R. XXIV. Пахомова Язичницькі традиції - Пахомо
Пан Гов - Панъкевич І. Українські говори ва CM Рефлекси язичницьких традицій
Підкарпатської Руси і сумежних облас в слов'янській антропосистемі. / / Сту
тей. - Прага, 1938. - 549 с. дії з ономастики та етимології 2004. -
Пан Лем - Панъкевич І. Дві лемківські гра Київ, 2 0 0 4 .-С . 1 3 9 -1 4 6 .
моти з початку XVI ст. / / Slavia. - Praha, Пачичъ - Пачичъ. Имесловъ или рѣчникъ
1954. - S. 23 - 46. - R. XXIII. - s. 1. личныхъ имена разныхъ народа сла-
Пан Нарис - Панъкевич І. Нарис історії укра венскихъ скупіо Іоан Пачичъ у Будину,
їнських закарпатських говорів. Ч.І Фо 1 8 2 8 .-1 1 3 с.
нетика. / / Unuversita Karlova ve stätrnm Пе Древ - Петров А. Д. Древнейшие грамо
pedagogickem nakladatelstvi. - Praha, ты по истории Карпаторусской церкви
1 9 5 8.- 1 3 1 s . и иерархии 1391 - 1498. - Прага, 1930.
Панцъо - Панцъо С.Є. Антропонімія давньої Пе Матер - Петров А. Материалы для ис
Лемківщини. - Тернопіль, 1995. - 125 с. тории Угорской Руси / / Новый сборник
Панцъо Жіночі - Панцъо С.Є. Жіночі імена у статей по славяноведению, составлен
лемків / / Studia slovakistica. 9. Ономас ный и изданный учениками В.И. Ломан-
тика. Антропоніміка. - Ужгород, 2009. ского. - СПб., 1905. - С. 185 - 257.
-С . 2 0 0 - 2 0 5 . Пе Материалы - Петров А. Материалы
Пан По-1 - Панъкевич І. Покрайні записи для истории Угорской Руси. Памятни
на підкарпатських церковних книгах ки церковно-религиозной жизни угро-
/ / Наук. зб. т-ва «Просвіта». - Ужгород, россов XVI - XVII вв. - СПб., 1911. - Т. 12.
1929. -Р .Ѵ І.-С . 1 2 9 -1 9 6 . Пе М еж - Петров А. Карпаторусские меже
Пан По-2 - Панъкевич І. Покрайні записи на вые названия из половины XIX в. и из
підкарпатських церковних книгах. Ч. II начала XX в. - Прага, 1929. - 223 с.
/ / Наук. зб. т-ва «Просвіта». - Ужгород, Пе Под - Петров А.Л. Подписки крестьян
1937. - Р. 1 2 .-С . 1 - 3 6 . 1781 г. о неимении жалоб на помещи
Пан По-3 - Панъкевич І. Покрайні записи ков. - Прага: CSAV, 1929. - 224 с.
на закарпатоукраїнських церковних Пе Пред - Петров А.Л. Пределы угрорус-
книгах з додатком 4 монастирських ской речи в 1773 г. по официальным
грамот. Збірка закарпатоукраїнських данным / / Записки историко-филоло
приповідок Івана Югасевича з 1809 р. гического ф-та императорского С.-Пе
- Прага, 1947. тербургского ун-та. - С.-Петербург, 1911.
Пан По-4 - Панъкевич І. Матеріали до істо - Т. LV. - 337 с.
рії мови південнокарпатських укра Петровский - Петровский Н.А. Словарь
їнців / / НЗ МУК в Свиднику. - Пряшів, русских личных имен. - М.: Советская
1970. - Т. 4. - Кн. друга. - 2 2 3 с. энциклопедия, 1966. - 384 с.
Пахомова - Пахомова CM. Як іменували Пе Урб - Петров А.Л. Первый печатный
жінку в давній Русі / / Укр.мова і літ. в памятник угрорусского наречия. Ур-
школі, 1984. - №5. - С. 52 - 54. бар и связанные с крестьянской Ма
Пахомова Табу - Пахомова CM. Табу на ім'я рии Терезии реформой документы / /
як рушій розвитку антропосистеми / / Сборник отделения русского языка
Студії з ономастики та етимології. - К., Российской Ан. - СПб., 1908. - Т. LXXXIV.
2 0 0 7 .-С . 2 3 4 - 2 3 1 . - 139 с.
22
Пещак - Пещак М.М. Стиль ділових доку Радьо - Радьо Л.Н. Ойконіми України на
ментів XIV ст. (Структура тексту). - К.: *-ja, мотивовані давньослов'янськими
Наукова думка, 1979. - 267 с. композитними іменами / / Українська
ПівторакВіра та ін. - ПівторакГ.П. З істо пропріальна лексика. - К.: Кий, 2000. -
рії власних імен: Софія, Віра, Надія, Л ю С. 1 3 6 -1 4 2 .
бов / / Культура слова. - К., 1992. - Ви Р - Розов В. Українські грамоти (XIV і пер
пуск 43. - С. 66. шої половини XV в.). - К., 1928. - Т.1.
Півторак Світлана - ПівторакГ.П. З історії РВЗ - Реєстр війська Запорозького 1649
власних імен: Віталій, Мирон, Світлана року. / / Транслітерація тексту. - К.: На
I I Культура слова. - К., 1985. - Вип. 28. укова думка, 1995. - 591 с.
- С .5 3 - 5 5 . Редько - Редько Ю.К. Словник сучасних ук
Півторак Святослав - ПівторакГ.П. З істо раїнських прізвищ у двох томах - Львів,
рії власних імен: Григорій, Дмитро, Свя 2007. - 1 4 3 8 с.
т ослав, Лідія, Шла, Юлія / / Укр. мова і Реєстри - Реестра всего войска Запорож
літ. в школі. - 1986. - № 10. - С. 64 - 65. ского после Зборовского договора с
Повідомлення - Повідомлення Україн королем польским Яном Казимиром:
ської ономастичної комісії. - К.: Науко Сост. 1649 г. - М., 1875. - 338 с.
ва думка, 1966 - 1976. - Вип. 1 - 15. Poduh - Poduh Н. О имену Богдан / / Оно-
Подольская - Подольская Н.В. Словарь рус матолошки прилози. I. Београд, 1979.
ской ономастической терминологии. - С. 75 - 79.
2-е изд. - М.: Наука, 1988. - 192 с. Розов - Розов В. Южнорусские грамоты. I. -
Подольская Префиксация - Подольская К., 1917.
Н.В. Префиксация в древнерусских и Роспонд-1 - Роспонд С. Структура и класси
современных восточно-словянских ан фикация древневосточнославянских
тропонимах и топонимах / / Давньо антропонимов (имена) / / Вопросы язы
руська ономастична спадщина в схід- кознания. - М., 1965. - № 3. - С. 3 -21.
нослав'янських мовах. - К.: Наукова Роспонд-2 - Роспонд С. Структура, стратиг
думка, 1 9 8 6 .-С . 1 1 3 -1 1 7 . рафия и классификация древнерус
Подольская Идентичные - Подольская ских антропонимов / / Восточносла
Н.В. Идентичные антропо- и топоос- вянская ономастика. - М.: Наука, 1972.
новы в древнерусских именах / / - С. 9 - 89.
Proceedings of thirteenth international PCKHJ - Речник српско-хрватског кньи-
congress of onomastic science. - Cracow, жевног и народног іезика. - Београд,
1 9 7 8 .- P .2 5 3 - 2 5 9 . 1959 - 1989. - Кн. 1 - 14.
Полякова - Полякова E.H. 3 истории рус Рудницький - Рудницъкий Яр. Географічні
ских имен и фамилий. - М.: Просвеще назви Бойківщини / [Друге виправле
ние, 1875. - 1 6 0 с. не видання]. - Українська Вільна Ака
Пом - Поминальник із сіл Капішови та Кру- демія Наук, 1962. - 246 с.
жельової, що на Сх. Словаччині, за 1784 р. Рус - Українські грамоти XV ст. / [Підгот.
(Рукопис є частиною грамоти, яка збе тексту, вступна стаття і комент. В.М. Ру-
рігається у Празькому національному санівського]. - К.: Наукова думка, 1965.
музеї під шифром IX Н 35, де він фігу - 1 6 3 с.
рує як Помяник). Рус Метр - Руська (Волинська) метри
Потушняк - Потушняк Ф. (Beregiensis Th.). ка 1652 - 1673 рр. / / Пам'ятки історії
Як народ ділить себе / / Літературна Східної Європи. Джерела XV - XVII ст.
неділя. - Ужгород (Унгвар): ПАН, 1942. / [Уклад. П. Кулаковський]. - Острог -
- Р. II. - С. 185 - 189. Варшава - Москва, 1999. - т. 5. - 606 с.
Пура - Пура Я.О. Походження назв населе
них пунктів Ровенщини. - Львів: Світ, Сабов - Сабов Е. Христоматия церковно-
1 9 9 0 .-1 1 4 с. славянских и угрорусских литератур
ПУРМЛ - Пам'ятки українсько-руської мо ных памятников. - Унгвар, 1893. - 236 с.
ви і літератури. - Львів, 1896 - 1906. - Сах - Саханев В. Новый карпаторусский
Т. 1 - 5. эпиграфический материал. / / Наук. зб.
23
т-ва «Просвіта». - Ужгород, 1932. - Річ туту ім. Мих. Драгоманова у Празі. Наук,
ник 9. - С. 68 - 100. зб. - Прага, 1929. - Т. І. - С. 305 - 369.
СБГ- Словник буковинських говірок / [Заг. Скорук - Скорук І.Д. Слов'янський шар в
ред. Н.В. Гуйванюк]. - Чернівці, 2005. - антропонімії м. Луцька / / Slavica та
688 с. baltica в ономастиці України. - К., 1999.
Свистун - Свистун Н. Іменник міста Тер -С . 1 4 7 -1 6 0 .
нополя в діахронії. - [Наукові запис Скр -Д зят - СкрипникЛ.Г., Дзятківська Н.П.
ки. До 130-річчя народження В. Гнатю- Власні імена людей. Словник-довідник.
ка). - Тернопільський державний педу- (2-ге вид., випр. і доп.). - К., 1996. - 335 с.
ніверситет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, Слабчак - Слабчак С. Петка и Неделька. Две
2 001.-С . 5 0 - 5 3 . антропонимичне преведенице / / Оно-
Свистун Динаміка - Свистун Н.О. Динамі матолошки прилози. 1. - Београд, 1979.
ка антропонімікону м. Тернополя XIX - С.81 - 84.
- XX ст.ст. / / Автореферат канд. дис. - Словник варіантів - Словник варіантів
Чернівці, 2006. - 20 с. власних імен півчнічно-західної Украї
СВІЛ - Словник власних особових імен лю ни. А - Я. / [Упорядник проф. Г.Л. Арку-
дей. - К.: Мовознавство, 1967. - Вип. III. шин]. - Луцьк, 2009. - 371 с.
- №5. - С.88. Слов, буковинських - Словник буковин
СГГ - Словник гуцульських говірок / / Гу- ських говірок / [Наук. ред. Н.В. Гуйва
цульщина. Лінгвістичні етюди. - К.: На нюк]. - Чернівці, 2005. - 687 с.
укова думка, 1991. - 304 с. Сл. вл. імен - Словник власних імен людей
СДЯ - Словарь древнерусского языка XI - / [Уклали Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятків
XIV вв. - М., 1988 - 1991. - Т. 1 - 4. ська]. - К., 1986.
Селищев - СелищевАМ. Происхождение рус СНСК - Высоцкий С.К. Средневековые над
ских фамилий, личных имен и прозвищ писи Софии Киевской. - К., 1976.
/ / А.М. Селищев. Избранные труды. - Собуцький - Собуцъкий А.П. Назви населе
М.: Просвещение, 1969. - С. 97 - 129. них пунктів Вінниччини з посесивним
Сел Рух - Селянський рух на Україні 1569 - суфіксом *-jb / / Студії з ономастики та
1647 pp. - К., 1993. - 534 с. етимології. - 2007. - С. 261 - 266.
Сенив - Сенив М.И. Украинская антропони- Срезн - Срезневский И.И. Материалы для
мия XIV - XVIII вв. (Женские именова словаря древнерусского языка. -
ния). АКД. - Ужгород, 1996. - 16 с. СПб., 1893 - 1912. (Перевидано фото
Сенив Ідентифікація - Сенив М.И. Осно способом. - М., 1958). - Т. 1 - 3.
вні способи і засоби ідентифікації жін СРЯ - Словарь русского языка XI - XVII вв.
ки в писемних пам'ятках української / [Под ред. Ф.П. Филина]. - М.: Наука,
мови XVI - XVIII ст. / / 3 історії україн 1981 -1 9 9 5 .
ської лексикології. - К.: Наукова думка, ССУМ - Словник староукраїнської мови XIV
1 9 8 0.-С . 1 6 0 -2 0 0 . - XV ст. В 2-х томах. - К.: Наукова думка,
Сім Іст - Сімович В. Історичний розви 1 9 7 7 -1 9 7 8 .
ток українських (здрібнілих та згру Ставр - Ставровсъкш О. Словацько-поль-
білих) чоловічих хресних імен із окре- сько-українське прикордоння до 18 сто
мішньою увагою на завмерлі суфік ліття. - Братислава: СПВ, 1967. - 492 с.
си / / Sbornfk prace I. sjezdu slovanskych Стан - Станковска Ж. Речник на личните
filologü, 1929. - Praha, 1932. - sv. II. имиіьа на македонците / / Скоще, 1992.
Сім Укр Чол - Сімович В. Українські чоло - 477 с.
вічі ймення осіб на -но (В історичному Стець - Стецъ І.С. Чоловічі імена з фор
оствітленні) / / Збірник комісії для до мальними ознаками жіночого роду
слідження історії української мови. - в українській мові / / Мовознавство,
Київ: ВУАН, 1931. - Т. І. - С. 78 - 112. 1970. - № 3. - С. 1 8 - 2 3 .
Сім Чол - Сімович В. Українські йменники Cmuj Memoxuja - Cmujoeuh С. Ономастика
чоловічого роду на -о в історичному средиішьег дела Метохищког (ПеЬког)
розвитку й освітленні / / Праці Україн Погора / / Ономатолошки прилози. II. -
ського високого педагогічного інсти Београд, 1981. - С. 101 - 337.
24
РСРАТП - Українська РСР. Адміністратив Франчук Сист. - Франчук В.Д. Системний ха
но-територіальний поділ на 1 вересня рактер найменування в давньоруському
1946 року. Видання перше. - Київ, 1947. роді / / Шоста республіканська ономас-
- 1 0 6 4 с. тична конференція. - Одеса, 1990.
Успенский - Успенский Л.В. Слово о словах. Ты Франчук До історії. - Франчук В.Д. До іс
и твое имя. - Ленинград, 1962. - 634 с. торії імені Володимир / / Територіаль
Усціновіч - Усціновіч А.К. Антрапанімія Гро- ні діалекти і власні назви. - Київ: Наук,
дзенщины і Брестчины. - Мінск, 1975. думка, 1965. - 261 с.
-1 7 5 с.
ХП - Харківський перепис р. 1660 / [Пере
Фаріон-1 - Фаріон І. Антропонімійна систе пис Слобожанщини Ф.Т. Пестрикова й
ма Підкарпаття, Львівщини кінця XVIII С.С. Ушакова] / / Зап. іст.-філол. відділу
- поч. XIX (прізвищеві назви) / (Авто- ВУАН. - 1928. - Кн. XXI. - С. 129 - 173.
оеф. дис. канд. філол. наук). - Львів, Худ - Худаш М.Л. Анторопонім Бойко і пи
19 9 6 .- 2 2 с. тання його генезису / / Мовознавство,
MiäßloH-2 - Фаріон І. Українські прізвищеві 1 9 7 8 .-№ 1 .-С . 6 6 - 7 3 .
іазви прикарпатської Львівщини кін Худаш До пит. - Худаш М.Л. До питання
ця XVI - поч. XX ст. З етимологічним про язичницькі мотиви в ономастиці
словником. - Львів, 2001. - 371 с. України / / Студії з ономастики та ети
*'йріон-3 - Фаріон І. До джерел імен укра- мології 2007. - Київ, 2007. - С. 207 - 304.
1т: їнців / Українська пропріальна лексика Худаш 3 історії - Худаш М.Л. З історії укра
/ / Матеріали наукового семінару 13-14 їнської антропонімії. - К.: Наукова дум
вересня 2000 р. - К.: Кий. - С. 163 - 169. ка, 1 9 7 7 .- 2 3 6 с.
Худаш Б о ж - Худаш М. До генези імени
Фаріон-4 - Фаріон І. Вплив християнства
на український антропонімікон / / вождя антів, засвідченого істориком
готів Йорданом Boz, Booz, Box / / ЗНТ ім.
Християнство й українська мова. Ма
Т. Шевченка. Праці філ. Секції. - Львів,
теріали наукової конференції. - Київ,
1995. - Т. ССХХІХ. - С. 289 - 290.
2 0 0 0 .-С . 3 0 2 - 3 1 3 .
Худаш Клас - Худаш М.Л. До питання кла
Фасмер - Фасмер М. Этимологический сло
сифікації українських прізвищевих
варь русского языка / [Перевод с не
назв XIV-XVIII ст. / / 3 історії української
мецкого и дополнения О.Н. Трубачева].
лексикології. - К.: Наукова думка, 1980.
- М.: Прогресс, 1964 - 1973. - Т. 1 - 4.
Худаш Карпат - Худаш М.Л. Українські
Филин - Филин Ф. Образование языка вос-
карпатські і прикарпатські назви насе
'• L точных славян. - Москва - Ленинград,
лених пунктів (Утворення від слов'ян
/ ' 1 9 6 2 . - 2 9 4 с.
ських автохтонних відкомпозитних
рщ - Францисканська метрика (Поземель-
скорочених особових власних імен). -
^ " ний кадастр 1820 - 1823 рр.) / (Ру
К., 1995. - 363 с.
копис зберігається в Центральному
Худаш Складні - Худаш М.Л. Складні особові
державному історичному архіві Украї
назви середини XVII ст. / Питання історії
ни у Львові, фонд 20).
української мови. - К., 1995. - С. 158 -175.
Франко - Франко І. Галицько-руські народні
Худаш Спадщ - Худаш М.Л. Давньорусь
приповідки / / Етнографічний збірник.
ка спадщина в українській ойконімії
НТШ. - Львів, 1901 - 1910. - Т. X - XXVIII.
(до питання критеріїв розрізнення). / /
Франко Пр - Франко І. Причинки до укра
Давньоруська ономастична спадщина
їнської ономастики / / Твори в 50-и то
в східнослов'янських мовах. - Київ: На
мах. - К.: Наукова думка, 1982. - Т. 36. укова думка, 1986. - Ü101 - 104.
-С. 3 9 1 - 4 2 6 .
X - Д - Худаш М.Л., Демчук М.О. Походжен
Франко Сліди - Франко І. Сліди русинів у Се- ня карпатських і прикарпатських назв
мигороді в XII - XVI ст. / / Наук. дод. до населених пунктів (відантропонімні
газ. «Учитель», 1912. - № 3. - С. 41 - 47. утворення). - К., 1991. - 263 с.
Франчук - Франчук В.Д. Українські особові
назви XVII ст. / / 36. «Питання ономас Цыбулъсъкий - Цыбулъсъкий НА. Состав и
тики». - К., 1965. структура личных имен в грамотах XIV в.
26
pedia. - Warszawa - Kraków, 2002. - Tom I. Чу Прізв. - Чучка П.П. Прізвища закарпат
- S. 335 - 339; 429 - 435; 502 - 509. ських українців. Історико-етимологіч
Чу Маковиця - Чучка П.П. Імена селян Ма- ний словник. - Я.: Світ, 2005. - 750 с.
ковицького замкового панства початку Чу Розв. - Чучка П.П. Розвиток імен і прі
XVII ст. / / Studia slovakistica. Українсько- звищ / / Історія української мови. Лек
словацькі діалоги. Мовознавство. - Уж сика і фразеологія. - К.: Наукова думка,
город, 2004. - С. 180 - 195. 19 8 3 .-С . 5 9 2 -6 2 2 .
Чу Міграція - Чучка П.П. Антропонімія Чу Розм. - Чучка П.П. Особові імена в усно
Закарпаття і міграція населення в му мовленні. Розмовні варіанти укра
Українських Карпатах / / Праці XII Респ. їнських особових імен / / Українське
діал. наради. - К.: Наукова думка, 1971. усне літературне мовлення. К.: Науко
-С. 3 6 5 - 3 7 3 . ва думка, 1967. - С. 178 - 186.
Чу Національне - Чучка П.П. Національне Чу Русн. - Чучка П.П. О чим шведочи антро-
назвотворення в умовах бездержав понимия войводянских Руснакох. - Швет-
ності (На матеріалах українського За лосц. - Нови Сад, 1973. - Ч. 1. - С. 95 -1 1 0 .
карпаття міжвоєнних років) / / Україн Чу Середньовіччя - Чучка П.П. Проблеми
ська ономастика. Матеріали наукового дослідження середньовічної ономас
семінару, присвяченого 90-річчю Ки тики Карпат / / Студії з ономастики та
рила Кузьмича Цілуйка. - К.: НАН Укра етимології. - К.: НАН України, 2004. -
їни, 1998. - С. 175 - 179. С. 1 9 8 - 2 0 3 .
Чу Ос. - Чучка П. Українські особові імена: Чу Сліди Д аж б ога - Чучка П.П. Сліди Даж-
історико-етимологічний словник / / бога в мікротопонімії Ужгорода. / / Пи
Науковий вісник Ужгород, ун-ту. Серія тання історичної ономастики України.
філологія. - Ужгород, 2004. - Вип. 9. - - К.: Наукова думка, 1994. - С. 166 - 169.
С. 20 - 26. Чу Сліди язичництва - Чучка П.П. Сліди
Чу Отр. - Чучка П.П. Отражение апелля- язичництва в антропонімії українців
тивной лексики в антропонимике Карпатського регіону / / Ономастика Ук
восточных славян / / Proceedings of раїни першого тисячоліття нашої ери. -
the Thirteenth international congress of К.: Наукова думка, 1992. - С. 176 - 183.
onomastic science. - Wrocław etc., 1981. Чу Слов'ян. - Чучка П. Слов'янські автохтон
-V. I .- P .3 0 7 - 3 1 4 . ні імена, гідні реабілітації / / Українська
Чу Патр. - Чучка П.П. Патроніми та їх міс мова. - К., 2002. - № 4. - С. 97 - 106.
це в лексичній системі мови / / Мово Чу Типи - Чучка П.П. Типи вланих імен та
знавство. - 1984. - № 6. - С. 49 - 56. їх класифікація / / Тези доповідей до XX
Чу Півд. Чучка П. Південно-слов'янські наук. конф. УжДУ - Ужгород, 1966.
основи у прізвищах українців / / IX Рес Чу Традиційні - Чучка П.П. Традиційні іме
публіканська славістична конферен на закарпатських українців / / Волинь -
ція. 12 - 14 травня 1987 р. - Ужгород. Житомирщина. Історико-філологічний
-С. 1 9 6 -1 9 7 . збірник з регіональних проблем, 10. -
ЧуПідкРусь - Чучка П.П. Українське питан Житомир, 2003. - С. 171 - 194.
ня в дзеркалі власних назв Підкарпат Чу Укр-слов - Чучка П. Українсько-сло
ської Русі //A cta Facultatis philosophieae вацька мовна межа, за даними історич
universitatis Presoviensi. Slavisticky ної ономастики. / / Slovensko-ukraj inske
zbornfk. 3. - Presov, 2000. - S. 305 - 317. vztahy V oblasti närodnostnych rnensin. -
ЧуПраслов. - Чучка П. Праслов'янська спад Presov, 1999. - S. 14 - 27.
щина чи новіші південно-слов'янські Чу Чол ім. - Чучка П.П. Словотвір закарпа-
проникнення в карпатському онімі- тоукраїнських чоловічих імен. / / Тези
коні / / Пробеми слов'янської ономас доповідей до XIX наук. конф. УжДУ Се
тики. 36. наукових праць. - Ужгород, рія мовознавча. - Ужгород, 1965.
1999.-С . 1 8 2 -1 8 5 .
Чу Призабуті - Чучка П.П. Призабуті імена Шило - Шило Г.Ф. Власні особові імена / / Тези
українок / / Актуальні питання антро- доповідей VI-ої звітної наукової конфе
понімики. - К., 2005. - С. 243 - 250. ренції Інституту. Дрогобицький педінс
28
титут ім. І. Франка. Секція гуманітарних кий фонд / [Под ред. О. Н. Трубачева].
наук. - Дрогобич, 1963. - С. 135 - 139. - М.: Наука, 1974 - 1994. - Вып. 1 - 21.
ШимундиЬ - ШимундиЬ М. Непозната
хрватска особна имена с почетка XIII Юркевич - Харківський перепис 1600. Пе
столеЬа / / Ономатолошки прилози. VI. репис Слобожанщини Ф.Т. Пестрикова
- Београд, 1985. - С. 59 - 100. й С.С. Ушакова. - Всеукраїнська АН. За
Ш лимперт - Шлимперт Г. Словарь сла писки Історико-філологічного відділу.
вянских антропонимов по матери Кн. XX. / [Праці історичної сесії за ред.
алам немецких исторических ис М. Грушевського та проф. О. Грушев-
точников / Перспективы развития ського]. - Київ, 1929.
славянской ономастики. - Москва: На Юркенас - Юркенас Ю.К. Онимизация апе-
ука, 1980. - С. 238 - 243. лятивов индоевропейских антропони-
Шулъгач-1 - Шульгач В.П. Реконструктивні мических систем / (Автореферат дис.
можливості антропонімії / / Актуальні д-ра філолог, наук). - М., 1979. - 36 с.
питання антропоніміки. - К., 2005. - Юркенас Антр. - Юркенас Ю.К. Антропо
С. 2 5 1 - 2 5 8 . нимы и апелятивы / / Proceedings of
Шульгач-2 - Шульгач В.П. Нариси з пра the thirteenth international congress of
слов'янської антропонімії. - К.: Довіра, onomastic sciences. - Cracow, August 21 -
2 0 0 8 .-4 1 4 с. 25,1978. - Volume I. - P. 557 - 560.
Шульгач 3 Іст,. - Шульгач В.П. З історії
ойконімії Ровенщини / / Студії з оно Яворск - Яворский Ю.А. Исторические, лич
мастики та етимології 2007. - Київ, ные, вкладные и другие записи в кар-
2 0 0 7 .-С . 3 4 5 - 3 5 0 . паторусских рукописных и печатных
Шульгач Ойк. - Шульгач В.П. Ойконі- книгах XVI - XIX веков / / Наук. зб. т-ва
мія Волині. Етимологічний словник- «Просвіта». - Ужгород, 1931. - Р. VII -
довідник. - Київ: Кий, 2001. - 188 с. VIII. - С. 189 - 216.
Шухевич - Шухевич В. Гуцульщина. - Львів, Яцій - Яцій В.О. Ойконімія Коломийсько
1899 - 1 9 0 8 .-Т . 1 - 5 . го району Івано-Франківської області
(матеріали до історико-етимологічно-
ЭССЯ - Этимологический словарь славян го словника) / / Студії з ономатистики
ских языков. Праславянский лексичес та етимології 2007. - Київ, с. 351 - 365.
AGZ - Akta grodskie і zemskie z czasów Rzeczy ne nazwy osobowe od imion dwuczłono
Pospołytej Polskiej z archiwum tak zwane wych» / / Onomastica, 1984. - R. XXIX.
go Bernardzinskiego. - Lwów, 1868. - T. 1. -S . 2 6 7 -2 8 4 .
AKL - Archivum książąt Lubartowiczów San Belay - Belay V. Märamaros megye tarsadalma
guszków w Sławucie. - Lwów, 1 8 8 7 ,- es nemzetisegei. А megye betelepülesetol
1 8 9 0 .-T . I-III . a XVII. szäzad elejeig. - Budapest, 1943. -
225 old.
Balzer - Balzer O. Regestr złoczyńców grodu Beneś - Beneś J. Krestne jmeno Ladislav / /
Sanockiego 1554 - 1638. - Lwów: Tova- Onomastike präce. Svazek 2. - Praha,
rzystwo Hystoryczne, 1891. 1 9 6 8 .- S . 2 1 - 2 4 .
Bańkowski - Bańkowski A. W sprawie se- Bubak - Bubak J. Nazwiska ludności dawne
mantyky imion złożonych (Refleksije nad go starostwa Nowotargskiego. - Wrocław
książką M. Malcówny) / / Onomastica, XXI, etc., 1970 - 1971. - T. 1 - 2.
Warszawa etc., 1976. - S. 307 - 316. Bubak-Ks - Bubak J. Księga naszych imion. -
Bańkowski-1 - Bańkowski А. Рецензія на Wrocław etc. 1993: Zakład narodowy im.
книгу: M. Malec «Staropolskie skróco Osolińskich. - 360 s.
29
Bubak Założenia - Bubak J. Założenia słowni Grzenia - Grzenia Jan. Słownik imion. - War
ka imion polskich / / Onomastica, 1982. - szawa: Wyd. Naukowe PAN, 2002. - 362 s.
R. XXVII.-S. 2 1 9 - 2 2 3 . Györffy - Györfjy Gy. Az Ärpädkori Magyar-
Budziszewska - Budziszewska W. Imio orszäg törteneti földrajza. I. - Budapest,
na ochronne słowian bałkańskich / / 1963.
Onomastica. - R. XXXIV. - S. 237 - 244.
Hod Ad - Hodinka A. Adalekok az Ungväri
Cieślikowa - Cieślikowa A. Portret nazwy oso vär es tartomänya es Ungvär varosnak
bowej Zawisza / / Antroponimia słowiań törtenetehez. - Ungvär, 1917.
ska. Prace onomastyczne 35. - Warszawa, HodGens - Hodinka A. Gens fidelissima. - Bu
1 9 6 6 .- S . 7 5 - 8 2 . dapest, 1937.
Citko - Dac - Citko L, Dacewicz L Typy struk Hod Okm - Hodinka А. А munkäcsi görög-katholi-
turalne antroponymów w XVI- wiecznym kus püspökseg okmänytara. - Ungvär, 1911.
województwie Polskim / / Antroponimia Hod Tör - Hodinka А. А munkäcsi görög-ka-
słowiańska. Prace onomastyczne 35. - tholikus püspökseg törtenete. - Budapest,
Warszawa, 1966. - S. 83 - 91. 1909.
Conscriptio - Conscriptio fiscales Domini Holub - Kop - Holub ]., Kopećny F. Etymolo-
Ungvariensi die 28. septembris anno 1728. gicky slovnik jazyka ceskeho. - Praha:
(Рукопис зберігається в бібліотеці За CSAV, 1952. - 575 s.
карпатського краєзнавчого музею). Hrabec - Hrabec S. Nazwy geograficzne Hu-
Const - Constantinescu N.A. Dictionar onomas culszczyzny / / Prace Onomastyczne PAN.
tic rommesc. - Bucureęti, 1963. - 468 с. - Kraków, 1950. - № 2. - 246 s.
Hrv Prez. - Hrvatski prezimenik. Pucanstvo
Си Slov - Сиска Р. Priezviskä ukrajinskych Slo- Republikę Hrvatske na poćetku 21. stolje-
väkov / / Sloväci na Zakarpatskej Ukraj ine. ća / [Priredili F. Maletić, P. Simunovic]. Za
- Bratislava: Dom zahranićnych Slovakov, greb, 2008. - 1 - 3.
1998. - S. 50 - 58.
Iordan - Iordan I. Dicfionar al numelor de Fami
Dacewicz - Dacewicz L. Leksykografia onoma- lie romaneeęti. - Bucure§ti, 1983. - 502 p.
styczna V Polsce, stan badań i potrzeby / /
12. Slovenska onomastickä konferencia а Kalman - Kalman В. А nevek viläga. - Buda
seminar «Onomastica a śkola». - Presov, pest: Gondolat kiadó, 1967. - 252 old.
1996.-S . 7 4 - 8 0 . Kar Or - Karäcsonyi J. Orosz-szläv lakosok Er-
Dezsö - Dezsö L. А kärpätaljai hivatalos iräsbe- delyben. - Nagyvärad, 1925.
liseg emlekei. - Budapest: Egyetemi könyv- Karpiuk - Karpiuk M. Słowiańskie imiona ko
tär kiadvanyai. 26,1965. - Old. 153 - 184. biece. - Warszawa - Wrocław - Kraków:
Dujćak - Dujćak M. Antroponymia obci Sta- PAN, 1961. - 181 s.
rinskej doliny / / Н о та Cirocha. - .Kośice,
1985.-S . 5 2 9 - 6 1 1 . Kar Sz-1 - Karäcsonyi S. Zs. Szemelyneveink
Dunaj - Dunaj В., Uscinowicz. Antrapanimi- 1500-tól 1800-ig. - Budapest, 1961.
ja grodzienszczyny i brestszyny XIV - Kar Sz-2 - Karäcsonyi S. Zs. Szemelyneveink
XVIII st.st. - Mińsk, 1975. - 176 s. 1600-tól 1700-ig. / / Pais emlekkönyve. -
Budapest, 1956.
Frinta - Frinta A. Krestni jmena a pfijmeni lu- Käzmer - Käzmer M. Regi magyar csalädnevek
żickych Srbü / / Onomasticke prace. Sv. 2. szótara XIV-XVII. szäzad. - Budapest,
- Praha, 1 9 6 8 .-S . 4 3 - 4 5 . 1993. - 1 1 7 2 old.
Keber - K eber]. Leksicon imen: Izvor imen na
Gab Poh - Gabriel R Pohyb obyvatelstvi v byva Slovenskem. - Celje, 1988.
le Użske żupę V prvni polovici 18. stoleti. KLP - Księga ławnicza Przemyśla. Monumen-
/ / Наук. зб. т-ва «Просвіта». - Ужгород, ta Przemysliae historica. Librorum scabi-
1 9 3 5.-№ 11. nalium. - Przemyśl, 1936. - К. 1-2.
Golęb - Gołębiowska Т. Antroponymia Orawy. - Knappova - Knappovä M. Jak se bude jmeno-
Kraków, 1971. - 157 s. vat. - Praha: Academia, 1985. - 340 s.
зо
Knappova - Bubak - Knappova M.\ Józef Bu Łysiak-2 - Łysiak L. Księga sądowa kresu Klim
bak. Księga naszych imion. - Wrocław etc., kowskiego (1600 -1 7 6 2 ). - Wrocław, 1965.
1933. - 359 s. / / Onomasticky zpravodaj.
1993 - 1994. - R. XXXIV. - S. 132 - 134. Machek - Machek V Etymologicky slovm'k ja-
Knappova-R - Knappova M. Rodne jmeno v ja- zyka ćeskeho. - Praha: CSAV, 1 9 7 1 .- 8 6 6 s.
zyce a spolecnosti. - Praha: CSAV, 1989. - Majtan - Majtdnova M., Majtan М. К pro-
204 s. blematice pojmenovam zen na Slovensku
Knie Kel - Kniezsa I. Kelet-Magyararszäg Hely- V 17. stoleti / / Onomasticke prace. - Pra
nevei. - Budapest, 2009. - 205 old. ha, 1966.
Knie Hely - Kniezsa I. Helynev es chalädnev Majtan Chroń - Majtan M. Chronologicke a
vizsgälatok. - Budapest, 2003. - 349 old. geograficke rozvrstvenie zlożenych slo-
Kopecny - Kopecny К Pruvodce nasirni jmeny. vanskych a osobnych mien / / Slovenskä
- Praha: Academia, 1991. - 149 S. rec 51,1986. - Ć. 4. - S. 206 - 210.
Krinj - Krinjalä D. Rumunske vlivy v Karpätech Majtan Chronologia - Majtan M. Chronologia
(se zvlastnym zretelem к moravskemu Va- slovanskych zlożenych osobnych mien v
laśsku). - Praha, 1938. Slovencine / / 12. Slovenskä onomastickä
Kronsteiner - Kronsteiner O. Die alpenslawi konferencia a 6. seminar «Onomastika a
schen Personennamen / / Österreichische śkola». - Presov, 1996. - S. 173 - 180.
Namenforschung. - Wien, 1975. - Sonder Majtan Z najstar - Majtan M. Z najstarśich
reiche 2 .- 2 1 4 s. slovenskych osobnych mien / / Onomas
KrosYakovä - KrosYakovä E. Tvorenie tzv. tica. - Wrocław etc., 1977. - Rocznik XXII.
skrätenych osobnych mien v najstarśej -S . 1 3 3 -1 4 8 .
slovencine / / X . slovenskä onomastickä Majtan Nazvy - Majtan M. Näzvy obcf na Slo
konferencia. Zbormk referätov. - Bratisla vensku za ostatnych dvesto rokov. - Brati
va, 1 9 9 1 .- S . 1 2 5 -1 2 9 . slava, 1972. - 667 s.
Kuczera - Kuczera A. Samborsczyzna: Ilustro Majtan Osobne - Majtan M. Osobne menä v
wana monografia miasta Sambora i ekono- naśej najstarśej slovencine ako odraz et-
mji Samborskiej. - Sambor, 1935. - 429 s. nicity osidlenia / / Slovenskä onomastickä
konferencia. (Zbormk referätov). - Brati
Lado - Lado J. Magyar utonevkönyv. - Buda slava, 1991. - S. 120 - 124.
pest, 1971. Majtan - Povazaj - Majtan M., Povazaj M. Meno
Lec - L. Leciewicz. Mały słownik kultury daw pre svoje diet'a. - Bratislava, 1998. - 344 s.
nych słowian. - Warszawa, 1972. Majtan Praslov- Majtan M. Praslovanske dedi-
LehAd - Lehoczky T. Adalekok az oläh vajdäk, cstvo V najstarśich slovenskych osobnych
oläh es orosz kenezek vagy solteszok es menach / / Слов'янська ономастика. 36.
szabadosok intezmenyehez hazänkban. / / наук, праць на честь 70-річчя д. ф. н.
Törtenelmi tär. - Budapest, 1894. - 1- III r. професора П.П. Чучки. - Ужгород, 1988.
Leh B er - Lehoczky T. Beregvärmegye mono- -С . 2 2 7 - 2 3 4 .
gräphiäja. 3. - Ungvärott, 1881. Maksay - Maksay F. (szerkeszto). Urbäriumok
LehLel - Lehoczky T. A Leleszi leveltarbol. XVI-XVII. szäzad. - Budapest, 1959.
1868-1869-ben gyüjtött adatok. Bereg Maksay Sz - Maksay F. А közepkori Szatmär-
värmegye vonatkozo csalädok nevmuta- megye. - Budapest, 1940.
tója (Рукопис зберігається в Закарп. Malcówna - Malcówna M., T. Skulina. Staroru-
обл. краєзн. музеї). skie imiennictwo osobowe / / Onomastica
Leksik - Leksik prezimena Socijalistićke Re XXI. - Wrocław etc., 1976. - S. 274 - 283.
publike Hrvatske. - Zagreb, 1976. - 772 s. Malcówna Star. - Malcówna M. Staropolskie
Lindert - Lindert В. Patronimica typu -enią. - imiona dwuczłonowe męskie z przyrost
Onomastica V. - S. 409 - 444. kami zdrobiajęcymi / / Onomastyca. - R.
Lubaś - Lubaś W. - рец. на: С. Илчев. Речник V II.-S. 2 8 1 -2 9 0 .
на личните и фамилии имена у бълга- Mai Bud - Malec M. Budowa morfologicz
рите. - София, 1969. - С. 626. na staropolskich złożonych imion oso
Łysiak-1 - Łysiak L. Księga sądowa wsi Wary bowych. - Wrocław - Kraków etc.: PFN,
(1448 - 1623). - Wrocław, 1971. 1 9 7 1 .-1 8 6 s.
31
Malec - Malec M. Staropolskie bezsufiksalne Nagy-1 - Nagy Gy. Gróf Sztärai csaläd okle-
nazwy osobowe z prepozyciami I negacją. veltära. I (1234 - 1396). - Budapest,
Cz. II. / / Onomastica. - Wrocław, Warsza 1887.
wa etc., 1978. - R. XXIII. - S. 183 - 213. Nagy-2 - Nagy Gy. Gróf Sztärai csaläd okle-
Malec Bezsuf - Malec M., Staropolskie bezsu veltära. II (1397 - 1457). - Budapest,
fiksalne nazwy osobowe z prepozycjami i 1889.
negacją. Cz. I. - Onomastica, 1977. - R. XXII. N ieder - Niederle L Poćatky slovanskeho osi-
- S . 5 1 - 7 1 ; cz. II.-S . 1 8 2 -2 1 3 . dlenf na Podkarpatske Rusi / / Närodo-
Mai - Śim - F. Maletić, P. Simunovic. Hrvatski pisny vestnik Ceskoslovensky. - Praha,
prezimenik. Poucanstvo Republike Hrvat- 1 9 3 1 .-Ć . XXIV.
ske na poćetku 21 stoljeća. - Zagreb, 2008. Nitsch - Nitsch К. Kolejność imenia i nazwiska
Mal Star - Malec M. Staropolskie skrócone na / / Język polski. - Kraków, 1951. - R. XXXI.
zwy osobowe od imion dwuczłonowych. Novak - Novak J. Ürbar hradneho panstva Ma
- Wrocław - Warszawa etc.: PAN, 1982. kovica 1618 / / Urbare feudalnych pan
- 220 s. stiev na Slovensku II. - Bratislava: SAV,
Maretić - Maretić T. O narodnim imenima 19 5 9 .- S . 5 8 - 1 2 4 .
u Hrvata i Srba / / Zagreb: Rad Jugosla-
venske Akademie znatnosti i umjetnosti, Obyv - Obyvatel'stvo Karpatskej kotliny. I. /
1886. - Kn. - 81, 82. - S. 81 - 146. [Zostavili P. Kónya a R. Matlovic]. - Pre-
Mars - Urbar hradneho panstva Makovica śov, 1997.
1618 / / Urbare feudalnych panstiev na
Slovensku. 2. (XVII. storoćie) / [Na vyda- Pańk - Pankevic /. Chrestomatie ukrainskych
nie pripravili R.Marsina, M. Kuśfk]. - Brati textu ze soućasne a stare ukrainske litera
slava, 1959. - S. 58 - 124. tury. - Praha, 1964.
Merku - Merku Pavle. Predkrśćanska sloven- P erfec - Perfeckij E Socialne-hospodärske po-
ska osebna imena v Trstu (1307 -1 4 0 6 ) / / mery Podkarpatske Rusi ve stoletf XIII-XV.
Slovenska academija znatnosti in umetno- - Bratislava, 1924.
sti. Razred za fililośke in literaturne vede. Petrov - Petrov А. Sbormk Fr. Peśtyho. / He-
- Lubljana, 1996. - Dela 45. - S. 451 - 454. lyseg nevtära - Seznam obci v Uhräch z
Mihalyi - Mihalyi]. Marmarosi diplomäk a XIV. r. 1864 - 65. - Praha, 1927.
es XV. szazadból. - Marmarossziget, 1990 Petrov Karpatoruske - Petrov A. Karpatoru-
- 674 s. ske pomistnf nazvy z pol. XIX a z poć. XX
Miklosich - Miklosich R Die Bildung der slawi st. - V Praze: CS Akademie Ved а umem,
schen Personen und Ortsnamen. - Heidel 19 2 9 .- 2 2 1 s .
berg, 1927. Pleskalova - Pleskalova J. Tvorenf nejstarsfch
Milejkowska - Milejkowska H. Przyczinek do osobnfx jmen. - Brno, 1998. - 158 s.
badań nad imionami meszkańców Novo- Profous - Profous A. Mi'stni jmena v Cechach,
grodu na przełomie XVI - XVII w. / / Slavia jej ich vznik, puvodnf vyznam a zmeny. IV.
orientalis, 1962. - XI. - S. 361 - 394. - Praha, 1954.
Milewski - Milewski T. Indoeuropejskie imio Profous - Svoboda - Profous A., Svoboda ].
na osobowe / / Prace komis, językowej. - Mistm jmena v Cechach. IV. - Praha, 1957.
Wrocław, 1969. - S. 92 - 115. - 865 s.
Milewski T. - Milewski T. Ze studiów nad antro
ponimią indoeuropejska / / Cz. II. Onomasti Ratkos - Ratkos P. Vznik а osidlenie Ma-
ca R. III, z. I. Wrocław, 1963. - s. 349 - 379 kovickeho hradneho panstva do zaćiat-
MNTESz - A magyar nyelv törteneti-etimo- ku 17. storoćia / / Prispevky к dejinam
lógiai szótara. - Budapest, 1967 - 1976. Vychodneho Slovenska. - Bratislava: SAV,
- 1 - 3 köt. 1964. - S. 39 - 54.
Moldanovä - Moldanovd D. Nase pffjmem. - Reg Var - Regestrum Väradinense examinum
Praha: Mlada fronta, 1983. - 288 s. ferri cadentis ordina chronologici dige-
MSKDS - Mały słownik kultury dawnych sło stum curis et laboribus Joannis Karäcso-
wian (pod red. Lecjewicza). - Warszawa, nyi et Samuelis Borovszky editum. - Bu
1 9 7 2 .-6 7 6 s. dapest, 1903.
32
Ta Pol - Taszycki W. Polskie nazwy osobowe. - кого у-ту. Слов'янська філологія - Чернів
Warszawa etc., 1924. - 32 s. ці, 2007. - Випуск 354 - 355. - С. 23 - 28.
Varsik - Varsik В. Osidlenie Vychodneho Slo-
Ud-1 - Udvari /. Adalekok a Magyarorszägi uk- venska do XIV storoćia / / Prfspevky k
rän iräsbeliseg törtenetehez a XVIII. szä- dejinam Vychodneho Slovenska. - Brati
zadban (Del-maramarosi szerzódesek) / / slava: SAV, 1964. - S. 9-30.
Studia Russica, XI. - Budapest, 1987. Vincenz - Andre de Vincenz. Traite d'anthro-
Ud-2 - Udvari /. Adalekok a XVIII. szazadi ponymie Houtzoule. - München: Forum
mariapócsi cirill betüs keziratokhoz / / Slavicum, 1970. - Band 18. - 613 s.
Szabolcs-Szatmäri Szemle. Nyiregyhaza,
1988/ 4. - 379 - 387 old. Wojtowicz - Wojtowicz M. Древнерусская
Ud-3 - Udvari 1. A Munkacsi görögkatolikus антропонимия XIV - XV вв. Северо-
püspökseg lelkeszsegeinek 1806. evi ösz- восточная Русь. - Poznań, 1986. - 306 s.
szefrasa. - Nyiregyhaza, 1990. - 189 o. Wolnicz - Wolnicz E. Dawne polskie i ukraiń
Ud-4 - Udvari 1. A Maria Terezia korabbeli ur- skie imiennictwo we wsi Wara w powiecie
berrendezes szlovak nyelvü keziratos for- Brzozowskim / / Slavia Orientalis 1,1973.
räsai. Szepes es Zemplen värmegyek. Ud - R. XXII. - 140 s.
vari I. - Nyiregyhaza, 1996. Woln - Pawi - Wolnicz - Pawłowska E. Osiem
Ud-5 - Udvari /. A Maria Terezia-fele urber- nastowieczne imiennictwo ukraińskie w
rendezes ruszin nyelvü forräsai. - Nyi dawnym województwie Ruskim. - Wroc
regyhaza, 1999. - 1 2 5 old. ław etc., 1978. - 139 s.
Ud-6 - Udvari /. А Maria Terezia-fele urber- Woln - Pawi Lem - Antroponimia łemkowska
rendezes szlovak nyelvü dokumentu- na tle polskim i słowackim XVI - XIX wiek.
mai. (Zsepessegi ruszin falvak nepele- - Warszawa: PAN, 1993. - 340 s.
te Maria Terezia ko raban] / / Vasväri Pal
Tärsasag füzetei 4. - Nyiregyhaza, 1991. Zajda - Zajda A. Kronsteiner. Die alpenslawi
- 370 old. schen Personennamen / / Onomastica. -
Ulićny - Ulićny F. Dejiny osidlenia Uźskej żupy. Wrocław etc., 1978. - R. XIII.
- Presov: UPjS, 1995. - 352 s. Żabska - Żabska B. Nazwy osobowe typu Marcząt
Klimowiąt / / Wrocławskie towarzystwo na
Valcakova - Валчакова П. Имена славянского ukowe. Rozprawy komisji językowej IX
происхождения в старославянских па ŻD - Źródła dziejowe. - Warszawa, 1877 -
мятниках / / Науковий вісник Чернівець 1894. - 1.1 - XXIII.
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ МОВ, ДІАЛЕКТІВ
ТА СПЕЦИФІЧНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ
у «Словнику українських імен» реко хай виросте, щоб у нього були молодші
мендує до офіційного вжитку ім'я Б а брати» (Илчев 59, Ковачев 65). В «Опи
ж а н без будь-яких застережень, а при сі Луцького замку» під 1 5 4 5 р. значить
варіанті В а ж к о ставить стилістичну ся ойконім присвійноприкметникової
ремарку р о з м . структури Б а ї в : « з Баєва» та форма «за
БАЖИНА. Староукраїнське іменне Баєвом» - 1 6 4 9 р. (Шульгач Ойк Волині
утворення, споріднене з базовим іме 9 - 10). Подібні утворення згадуються
нем Б а ж а н . Формант -и н а спочатку на також у Росії (Шульгач 10).
давав імені, як і іншим назвам зразка БАЙКО. Слов'янське чол. ім'я, яке в
к о з а ч и н а , п а р у б ч и н а , х л о п ч и н а та ка болг. та макед. мовах дотепер сприйма
лендарним іменам І в а н и н а , Ф е д о р и ється як побажальне ім'я із значенням
н а , Ю р и н а , Я ц и н а , відтінку здрібнілос «хай стане б а й к о м , тобто старшим бра
ті. Найдавніший відомий запис імені том» (Ковачев 65, Илиевска 1 6 9 ). Най
Б а ж и н а походить із 16 4 9 . За ним сто давніші записи внутрішньородинного
їть козак Брацлавського полку Б а ж и н а імені Б а й к о походять із села Войняти-
Рєвачєнько (РВЗ 2 4 4 ]. Поза Україною на (Ужанщина): а domo Michaelis B a y k o
ім'я згадується також у Сербії XIII ст. incipiendi. Давніші письмові свідчення
(Мор 6]. імені походять також із Придністров'я:
БАЖКО. Давнє українське регуляр ...татари на ім'я Б а й к о ись чєля(д)ю...
не усічено-суфіксальне утворення з (Сучава, 1435), ... и братіа єго Ю рій Б а й
формантом здрібнілості -к о від осно к о и Сава... (Сучава 1495). Звідти похо
ви повного імені Б а ж а н (< Б а ж - 'бажа дить і патронім 1441 р. І в а н а Б а й к о в и -
ти'], тобто імені тої ж моделі, що й В о ч а - м. Сучава та патронім М а р т и н Б а й
л о д ь к о , С л а в к о , С т а н к о . За первісним к о в и й (1 6 6 2 Арх ЮЗР VI/ 1 542). Від іме
значенням, ім'я споріднене з іменем ні Б а й к о походить також середньовічна
Б а ж а н . Більшість записів імені при назва південно-буковинського поселен
падає на козаків війська запорозького ня за 14 8 8 р. Б а й к о в ц и - м. Сучава (ССУМ
1649 року, а саме: Б а ж ъ к о Василен 183) та ойконім Б а й к о у л (Шульгач 10).
ко, Б а ж ъ к о Собчєнко - Корсунський В Україні ім'я Б а й к о не зберегло
полк (РВЗ 144, 1 4 5 ], Б а ж ъ к о Крукъ ся, але збереглися споріднені з ним
- Черкаський полк (РВЗ 159], Б а ж ъ к о прізвища Б а й к о , Б а й к а н и ч і т. п. (Чу
Мошковдєнко та Б а ж ъ к о Гавриленко - Прізв. 4 4 ; Горп. - Корн 17; Панцьо 95),
Уманський полк (РВЗ 217, 2 3 0 ). які пов'язані також із дієсловом б а я
БАЙ (БАЙО). Слов'янське чол. ім'я т и 'ворожити, замовляти' (Грінченко
збереглося в патронімічному прізвись 1 95). Ім'я Б а й к о дотепер зберігається
ку селянина з 1 6 2 5 р. С а в к а Б а є в и ч (Арх на Балканах, зокрема у сербів та хорва
ЮЗР Ѵ І/452). Ім'я може мати трояку тів, а функціонально співвідноситься
етимологічну інтерпретацію: а) це гіпо- з такими повними двоосновними іме
користичне ім'я півд.-слов'янського по нами, як Б а і и с л а в , Б р а т о л у б , Б р а т и с -
ходження, що закладене в повних серб, л а в та усічено-суфіксальними їх відпо
двоосновних іменах зразка Б а ] и с л а в , відниками Baja, Bajo, Eaj40 (Грк 32; Śim
Б р а т о с л а в , Б р а т о л у б (Грк 3 2 ); б) це 27). Про ім'я Б а й к о у болгар див. вище.
хорв. гіпок. ім'я B a j a чи B a jo , які відпо БАЛ. Це апокопований варіант сло
відають повному імені B a jis la v , утворе в'янського двоосновного імені моде
ному від імператива b a j i дієслова b a j i t i лі Б а л о м и р ъ чи Б а л о с и н ъ або усічений
'розповідати' (Śim 2 7 ); в) це болг. по- варіант календарного імені давньоєвр.
бажальне ім'я Б а й о , смисл якого - «не походження Б а л т а з а р . Напр., 1 4 4 4 р.:
хай стане б а є м , тобто старшим братом, шляхтич Sandor f. B a l a - с. Йовд (Belay
БАЛАН 42 БАЛИЦЯ
при імені. Напр., Nobilis Johannis B y a ł a s z Имена 8 5). Уживання чол. імені B e l e c у
Golsk у записі 1 4 9 7 р. (SSNO 1 132). словенській мові підтверджують запи
Вагомими аргументами, які під си писемних пам'яток XIV ст. з м. Трі
тверджують давність особового іме єст (Merkü 4 5 3 ), а хорватські ономас
ні Б іл а ш , можуть служити записи ти ставлять його у зв'язок з іменами
назв населених пунктів Правобереж B e li, B e l i m i r (Śim 3 9 7 ). У середньовіч
ної України, зокрема Волині, засвідче ній Польщі засвідчено як варіант імені
ні впродовж XV - XVI ст., як с. Б е л а ш о в ъ В іїе с , так і варіант B i e l e c (SSNO 1 143). В
та Б е л а ш і в (Пура 38; Шульгач Ойк 13), Україні імені Б іл е ц ь не зафіксовано. За
а також патронімічних прізвищ, напр., свідчено лише прізвище Б іл е ц ь при іме
прізвища козаків Полтавського полку ні Іван. Пор. кр. B ile c z Iwan - 168 2 с. За-
164 9 р. Максим и Прокопъ Б ѣ л а ш е н к о горб (Чу Прізв. 66) та патронім від ньо
(РВЗ 4 1 1 ), козак Корсунського пол го - B ilc z ik Iwan, зафіксований 1 6 6 1 р. у
ку Марко Б ѣ л а ш е н ъ к о (РВЗ 136), ко маромароському с. Рускова, а патронім
зак Переяславського полку Грыц Б ѣ л а B i l c z a k письмово занотований у с. Те-
ш е н ъ к о (РВЗ 3 1 8 ) і т. п. кові 1775 р. (Чу Прізв 68 - 69). Пор. ще
БІЛЕЙ. З-поміж сучасних слов'ян закарп. пр-ща Б іл ь о , Б іл ь к о (там же). Та
ських народів ім'я Б і л е й (чи його фоне чи не найпереконливішим аргументом
тичний еквівалент Б е л е й ) зберігають того, що чол. ім'я Б іл е ц ь справді вжива
лише болгари. Ономасти ведуть це ім'я лося так само в Придністров'ї, і в Мара-
з антропооснови b e l- 'білий' (Илчев 69). мороші, і на середній Тисі ще XIV - XV ст.,
У сербів етимологічним еквівалентом можуть служити записи імені Б и л ц у з
імені Б і л е й є ім'я Б е л е ] (Грк 34). По Молдови та сучасне прізвище Б іл ь ц е з
гляд на відприкметникове походжен укр. Закарпаття (Чу Прізв. 68).
ня основи b e i- , яка характеризувала БІЛИК. Слов'янське чол. ім'я утво
носія за кольором шкіри чи кольором рене від прикметнивої основи бѣ л- 'бі
його волосся, відстоює також Ян Сво лявий' або 'біловолосий' за допомогою
бода (Svob 1 6 7 ). Правда, на його дум того ж субстантивуючого суфікса -ик,
ку, суфікс - е й тут додавався не безпо що й антропоніми В е с е л и к , Г о л и к , Д о -
середньо до прикметника b e i- , а до усі б р и к , Д о в ж и к , М а л и к , М у др и к , Р о з у м
ченого імені, як і у випадку з особови н ик, С віт л и к , С ірик, Ч ер н и к ...
ми іменами D o b r e j, D u sej, M ilej, S u le j. В Найдавніші записи імені Б іл и к в Ук
українців ім'я Б і л е й нині вже не вжива раїні сягають XIV - XVI ст. Напр., 1 3 8 8 р.
ється, але його зберігають прізвищеві Кгирдивидъ Б ѣ ли к ъ - с. Лучиця (ССУМ
назви та прізвища, починаючи з XVII ст. І 1 4 8 ); 1 4 0 3 : антр. Б ѣ лик - Галичина
Пор. запис 1 5 4 2 р.: шляхтич Nic. B y le - (Тупиков 7 5 ); 1 4 4 3 : пан Казаринъ Рє-
с. В. Селище (Belay 1 9 6 ); 1 7 1 5 : кр.' Nic. зановичь а Б ѣ ли к ъ - с. Городок (ССУМ
B ile - Кошельово (Belay 1 9 6 ) ; B i l e j j - І 1 4 8 ); 1 4 5 6 : «а на то свѣдкове...
с. Фанчиково (Szabó 3 2 9 ). пан станчоул... пан б и л и к » - м. Суча-
БІЛЕЦЬ, род. - БІЛЬЦЯ. Давнє сло ва (ССУМ І 9 5 ); 1 5 6 6 : мешканець Ки
в'янське особове чол. ім'я, функціону ївського замку Б ѣ ли к ъ Сокольникъ
вання якого підтверджують писемні (OKJI3 1 1 5 ); 1 5 6 6 : B y lik Paraszczycz
пам'ятки усіх слов'янських мов. Пор. (ОКЗР I 2); 1 6 4 9 : козак Переяславсько
ст,- серб, ім'я XIV ст. Б ѣ лац , яке М. Грко- го полку Шпакъ Б ѣ ли к ъ (РВЗ 3 4 2 ), ко
вич виводить із прикм. основи бѣ л- 'бі заки Білоцерківського полку Феско
лий' (Грк 34; Грк Реч 51) та суфікса -ь ц ь , Б ѣ ли к ъ та Иван Б ѣ ли к ъ (РВЗ 187, 193),
представленого іменами зразка Г а л ъ ц ъ , козак Уманського полку Матвей Б ѣ лик
Г рубъ ц ъ , Л ю б ъ ц ъ , М и л ъ ц ъ , Р а д ъ ц ъ (Грк (РВЗ 2 2 2 ), козак Кальницького полку
БІЛИШ 54 БІЛОВОЛОД
луй (ССУМ І 134). Ім'я давали хлопцеві БІЛЬЦЬО, род. - БІЛЬЦЯ. Старо
за його білий колір волосся чи шкіри. укр. чол. ім'я в румунізованому запи
Посереднім доказом того, що у писа сі 1 4 9 0 р. Пор., «Тоадеръ Хърниш и съ
рів молдавських актів, це ім'я справді своими непоти съ Б и л ц о у и съ Никоаръ
пов'язувалося з білим кольором, може Шеремет...» - м. Сучава (ССУМ 19 5 ). Ім'я
служити те, що ім'я того самого чашни утворено від прикм. основи б іл - за до
ка Б і л о ш а тут же кілька разів перекла помогою здрібніло-пестливого фор
дено молдавським прикметниковим манта -ц ь о . Пор. споріднене з іменем
іменем A lb (Богдан 2 5 9 ). Більшість за Б і л ь ц е с у ч а с н е прізвище Б і л ь ц е та дав
писів імені згадуваного чашника в гра ніші записи прізвища B ilc z і B e l c z у ма-
мотах записано не через кореневий Ѣ, а рамороському селі Вишава (Чу Прізв.
через літеру ъ , тобто як Б ъ л о ш (ССУМ І 68), а також сучасні карпатські імена
1 3 4 ). Ім'я утворене від прикметникової А н д р ій ц ь о , І л ь ц ь о , С е м е н ц ь о , Ю р ц ь о та
основи * b e l- 'білий' за допомогою суб- ін. (Чу Прізв. 6 8 5 ) та подібні старосерб.
стантивуючого суфікса -о ш , як і серб і словенські імена XIV ст. (Грк Реч 51;
ські та хорватські імена Б е л о ш , М и л о ш , Мегкй 4 5 3 ).
Р а д о ш (Грк 51; Śim 71). У Сербії засвід БІЛЯК. Давньоукраїнське іменне
чено навіть патронім від цього імені: утворення з субстантивуючим суфік
Б ] е л о ш е в и ч та топонім Б ] е л о ш е в а ц (Грк сом -Ь к від прикм. основи б іл - 'бі
5 1 ). Ян Свобода, якого підтримує Яна лий', як і імена Г о л я к , Д р іб н я к , П ізн я к ,
Плескалова, вважає, що твірною осно Т р е т я к ... Перші згадки імені похо
вою імені B e l o ś був іменник B e l o b o h дять із XVI ст. Пор. 1 5 9 5 : Б е л я к ъ Гури-
(Svob 9 4 ,1 5 2 ; Pleskalovä 36). нович - с. Вередники (Арх ЮЗР ѴІ/І
БІЛЬ, род. - БІЛЯ. Можливо, окре 2 5 0 ). Серед козаків війська запорозь
мим особовим іменем в українців XVII ст. кого 1 6 4 9 р. ім'я Б іл я к згадується дві
виступав також іменник б і л ь 'фізичне чі: козаки Брацлавського полку Б ѣ ля к ъ
страждання'. В усякому разі, фонети Срмаченъко та Миценъко Б и л я к ъ (РВЗ
ка та семантика таких закарпатських 239, 2 3 3 ). Тричі згадується там також
прізвищ, як Б іл ь о , Б іл ь ц я , Б іл я к , Б іл я к а , патронімічне прізвище, утворене від
Б іл я м спонукають до такої думки (Чу нього Б іл я ч є н к о , а саме серед коза
Прізв 6 8 - 6 9 ). ків Корсунського полку 1 6 4 9 р.: Павло
БІЛЬКО. Староукраїнське чол. ім'я Б ѣ л я ч ен к о і Радко Б ѣ л я ч е н к о (РВЗ 141,
родинно-побутового вжитку, яке нада 193) та козак Кропивнянського полку
вали біловолосому чи білошкірому Грыцъко Б ѣ л я ч е н к о (РВЗ 3 6 4 ). Свідок
хлопчикові. Ім'я утворено від прикм. Б і л а к згадується також у м. Перемишлі
основи б іл - 'білявий' за допомогокгфор- 1 4 3 7 р., але вже у функції прізвищевої
манта -ь к о. Напр., 1 552: Б є л ь к о Дєбрьіц- назви: testis Chodor B i ł a k (SSNO I 1 6 4 ).
кий - м. Вінниця (ОВЗ 6 28). Крім ук А його варіант B i e l a k зафіксовано вже
раїнців, ім'я Б іл ъ к о та Б іл ь ч а н у XIV ст. 1 3 3 6 р.: Nicolai B i e l a k (SSNO 1 1 4 2 ). Пор.
згадується також у сербів (Грк Реч 51). також чол. ос. ім'я B e lja n у приморських
БІЛЬМАК. Староукр. чол. ім'я, яке словенців XIV ст. (Мегкй 4 5 3 ).
відтворюється ife підставі запису мі- Імовірно, ім'я Б іл я к спочатку озна
кротопоніма 1 7 5 3 р. Б іл ь м а к . Нині - це чало білолицю, біловолосу або біло
частина м. Остріг Рівн. області (Бучко зору людину (Гр І 68). Однак не ви
Ойк 9). Іменем стало прізвисько Б і л ь ключено, що воно постало внаслідок
м а к , утворене від апелятива б і л ь м о за усічено-суфіксального способу творен
допомогою атрибутивного суфікса - а к ня з двоосновного слов'янського імені
у значенні 'той, що має більмо на оці'. зразка * В ё Іо ѵ о М ъ .
БІЛЯТА 57 БЛАГОМИР
ство, щастя, доля' (Svob 70] та пасив ївського замку 1 5 5 2 р. близько 10 осіб
ного дієприкметника д а н ъ від дієсло виступають під іменем Б о г д а н . Напр.,
ва д а т и (ЭССЯ II 159; Купч Давні 21 6 ]. Б о г д а н Толкач, Б о г д а н Потапович, Б о г
Спочатку ім'я Б о г д а н сприймалося як д а н Левончикь, Б о г д а н Маликович,
'хлопчик, даний богом', 'хлопчик, яко Б о г д а н Хмиловичь, Б о г д а н Семеновое
го батьки довго чекали, і нарешті бог зять, москаль Б о г д а н і т. п. (ОКиЗ 11 3 і
дав їм його', отже, - 'божий дар'. У бі далі). Воно наявне також в описі Чор
лорусів та у поляків донедавна Б о г д а нобильського та інших замків України
н а м и називали підкидьків, тобто по XVI ст. Напр., Б о г д а н Круневич боярин
зашлюбних дітей (ЕССУМ І 2 2 0 ]. По (ОЧорнЗ 5 9 3 ) в актовій книзі Жито
ширеною є думка, за якою ім'я Б о г мирського гродського уряду 1 5 9 0 : пан
д а н - це калька з грецького теофорно- Б о г д а н Сапега (АЖГУ 4 0 ) представле
го імені O s ó S o r o ę або Ѳ ео б о р о с ; чи з лат. не у волинських та інших грамотах тих
D e u s d e d it , яке, у свою чергу, вважаєть часів. 1 6 2 0 р. згадується татарин Б о г
ся калькою з давньоєврейського іме д а н Краса - с. Підлужжя на Сх. Воли
ні N a t a n a il, N a t h a n 'він (бог] дав' (Бог ні (ВКО 2 7 2 ). А серед 4 0 тисяч козаків
дан 2 5 4 ]. Імовірно, саме завдяки думці, війська запорозького 1 6 4 9 р. було 2 5 5
за якою слов'янське ім'я Б о г д а н є каль Б о г д а н і в (Осташ-Інд 5 1 3 ), причому слу
кою з грецького імені T h e o d o t o s (ВІЛ], жили ці воїни в усіх 16 полках від Брац-
язичницьке з походження ім'я Б о г д а н лава до Полтави, а звідти до Черніго
уціліло перед насильницькою заміною ва. Напр., козак Переяславського пол
якимось християнським іншомовним. ку Б о г д а н Быстрикъ (РВЗ 2 0 4 ), козаки
Висловлювалася думка, за якою Чигиринського полку Б о г д а н Брайчєн-
ім'я Б о г д а н сягає ще іранських скіфів ко та Б о г д а н Кияниця (РВЗ 29, 57), ко
VI - IV ст. до н. е., що воно є продовжен заки Київського полку Б о г д а н Мойси-
ням скіфського імені B a g a d ä t a з тотож єнко, Б о г д а н Шевченко (РВЗ 3 0 2 , 3 0 4 ),
нім значенням (ЭССЯ II 159; Грк Реч козак Кропивнянського полку Б о г д а н
3 2; Bubak 59; Grzenia 58]. До руських Нєнадєнко (РВЗ 3 5 0 ) та ін. Ім'я Б о г д а н
слов'ян ім'я Б о г д а н прийшло, імовірно, як друге (тобто світське) носив також
на зміну імені Д а ж б о г ще в часи при гетьман України Б о г д а н Х м е л ь н и ц ь
йняття християнства (Keber 124]. кий, хоча в церкві охрестили його Зіно-
На укр. теренах найдавніші пись вієм. Б о г д а н як офіційне ім'я надавали
мові згадки імені Б о г д а н походять із українці дітям упродовж усього XVII ст.
району Карпат. Напр., 1 2 2 0 р.: кріпаки Напр., у 1 6 6 0 р. його носієм був також
на імена «Zoboslau Utesam і B o g d a n u m » харківський козак Б о г д а н Золотаренко
- с. Тросник біля м. Виноградів (ХП 163).
(Reg Var 2 2 4 ); 1 3 5 0 : Б о г д а н тивун - У радянські часи українське ім'я
м.Перемишль (ССУМ 1 1 0 3 ); 1 3 8 5 : панъ Б о г д а н часто кваліфікувалося як наці
Б о г д а н ъ Ляшковський (Туп 5 1 ); 1 4 1 8 : оналістичне, а на території Галичини,
сини B o g d a n u s et Stanislaus - с. Боржава Волині, Буковини та Закарпатті укра
на Ірш. (Leh Ber 1 6 5 ). З часом воно зна їнці вважали його патріотичним. Не
читься також на інших землях України. дарма 41 учень Перемиської гімназії
Напр., 1 4 9 4 : Б о г д а н Сєнкович Госький в 1 9 3 8 р. з 5 0 9 хлопців мав ім'я Б о г д а н
- м.Луцьк (ССУМ І 1 0 3 ); 1 5 7 1 : пан Б о г (Грицак 2 2 7 ). Після Другої світової ві
д а н Дрозденьский (Вол. грам. XVI ст. йни ім'я Б о г д а н довго трималося се
8 4 ); 1 5 7 7 : Пан Б о г д а н Жданович Хол- ред свідомих українців Пряшівщини.
мовский - землянин повіту Берестей Напр., 1 9 8 6 : гімназист Б о г д а н Грабець
ського (Вол. грам. 2 0 1 ). В описах Ки (Пряшів Гімн 1 4 8 ).
БОГДАНЕЦЬ 63 БОГДАР
ського повіту Богдар Кирчів (Франко, фікс -овець у антропонімі Боговець уже
Галицько-руські нар. прип. II 8 - 10). виражав патронімічність.
БОГДАСЬ. Рідкісне укр. іменне утво БОГОВИТ. Перші українські запи
рення з гіпокористичним суфіксом - ась си імені Боговит (власне, запис нере
моделі Михась, Микитась> Юрась, яке, гулярного патроніма Боговитин ) сяга
крім суч. укр. чол. імен, представлене ють XV - XVI ст. і походять із Полісся та
також у деяких прізвищах. Пор. імену з Волині. Пор. 1 4 0 1 : пан Лев Боговити-
вання 1 6 4 9 р. Де(м)я(н) Богда(с). нович - Луцьк (Арх ЮЗР 8 / IV 8); 1 5 2 3 :
БОГДАШ. Слов'янське чол. ім'я від Боговитин Петрович Шумерський -
творюється з запису волинського ой- Кременець (ВКО 1 2 4 ), 1 5 9 6 : Андрей Бо
коніма Богдашів, засвідченого 1421 р., говитин - Кременець (Єфименко 4 3).
а також запису 1 4 2 7 р. з м. Здолбунів Ім'я Боговит - це давній слов'янський
Рівн. обл. (Пура 29). Можливо, запис композит, препозиційним складником
є графічним варіантом імені Богдась. якого є антропооснова Бог-. Стосов
Менш правдоподібно, що іменний но семантики, ба навіть частиномов
варіант Богдаш утворено усічено- ної належності, постпозиційного ком
суфіксальним способом від базової понента -вит, погляди ономастів роз
форми імені Богдан за допомогою де ходяться. На думку Я. Розвадовського,
мінутивного суфікса -аш, як і варіанти компонент *-уії-це іменник із значен
календарних імен Данилаш, Григораш, ням 'господар' (Skok IV 5 9 9 ). М. Грко-
Конаш, Петраиі. вич та С. Илчев дотримуються погляду,
БОГДАШКО. Запис 1 5 5 2 р.: боя за яким семантика кореня *-vit спорід
рин Богдаихко - м. Остер (ОСЗ 5 9 7 ; ПК нена з лексемою 'витязь', тобто 'герой,
3 0 7 ). Українське здрібніле утворення з переможець' (Илчев 1 1 2 ). М. Худаш та
формантом -ко від імені Богдаш, яке в М. Демчук у компоненті *-vit убачають
Польщі згадується вже у XII - XV ст.ст. іменник (X - Д 22), а І. Єфименко, йдучи
(SSNO І 188). Воно згадується також услід за Я. Свободою, бачать у ньому ді
серед селян та городян у Переписних єслово вітати (Єфименко 4 3 ).
книгах 1 6 6 6 р. (ПК 307). БОГОДАР. Найдавніші записи іме
БОГОВ. Антропонім Богов засвідчу ні Bogodar/Bogudar сягають XII - XIII ст.,
ють пам'ятки Мараморош-Сигітського а походять вони із Любельщини (SSNO
району середини XVI ст. Напр., запис І 190, 195). М. Карплюк припускає, що
1 5 4 2 року землевласника з села В. Се пол. чол. ім'я Bogodar - це давній сло
лище Jo Bohó (читай: Johannes Bohov) в'янський витвір, а можливо, й каль
містить прізвище, етимологічний ана ка грецького християнського імені
ліз якого показує, що його утворено від Osoóopoę (Karpiuk 4 0 ; див. також Мо
антропоніма Бог та слов'янського по- рошкин 9 6 ). Серед 5 0 9 учнів Перемись-
сесивного суфікса -ов. кої української гімназії в 1 9 3 8 р. лише
БОГОВЕЦЬ, род. - БОГІВЦЯ. Іме один учень мав ім'я Богодар (Грицак
нування козак Боговець Дам'яненко Імена 2 3 3 ). У містах Луцьк, Хмельниць
згадується вже в Харківському пере кий та деяких інших містах Західної
писі 1 6 0 0 р. (ХП 166). Однак антропо України чол. ім'я Богодар уживається з
нім Боговець на ту пору вже все часті Другої світової війни (Скорук 1 48; Го
ше виконує функцію прізвищевої на робець 2 6 6 ). Упродовж останніх років
зви. Пор. 1 6 4 9 : козак Миргородського ім'я набуває популярності в Галичині
полку Дмитро Боговєц (РВЗ 4 0 2 ). Пор. (Свистун 14); пор. сучасне Богодар Ко-
ще назву урочища Боговець у м. Деля- торович - музикант-аспірант із Києва,
тин (Михальчук 11). Схоже на те, що су але сучасні словники імен ігнорують
БОГОЛІП 65 БОГУН
його. Ім'я Богодар недавно відновлено 40). Пор. ще словінське ім'я Bogohval
у місті Тернопіль (Свистун 52). (Majtän - Povazaj 65).
БОГОЛІП. З-поміж сучасних укра БОГУМИЛ. Давнє слов'янське дво-
їнських словників імен лише слов основне ім'я, складене з антропоосно-
ник Івана Трійника і Словник власних ви Бог- 'багатство, щастя, доля' в фор
імен людей Л.Г. Скрипник та Н.П. Дзят- мі давального відмінка та нечленно-
ківської наводять ім'я Боголіп, та й то го прикметника милъ 'любий, милий'.
тільки серед застарілих і рідковжива Імовірно, це калька давньогрецько
них. Із давніших свідчень імені наве го імені ѲеофіХос;. Ім'я Bogumil/Bohumil
демо запис 1 6 1 4 р.: Боголѣпъ - архи здавна вживане чехами, словаками, по
мандрит Галицького Пансієва монас ляками та іншими слов'янськими на
тиря (Туп 56). Ім'я складене з антропо- родами (Мор 16). Словник власних
основи Бог- та давнього прикметника імен людей Л. Г. Скрипник, Н.П. Дзят-
лѣпий - 'добрий, гарний, кращий'. Мож ківської відносить українське ім'я Бо-
ливо, це калька з гр. Theoprepes 'гідний гумил до застарілих та рідковживаних.
бога', 'славний', 'чудовий'. У чехів та словаків ім'я Bohumil
БОГОЛЮБ. Деривати від скла уживається і понині (Knappovä 77),
дення Боголюб на Русі відомі вже в але воно використовується також ін
XIV ст. (ССУМ І 104), а ще більше - зі шими слов'янськими народами, час
староукраїнської доби (СУМ XVI - то у варіанті Богомил (ССЯ II 1 5 9 ). По
XVII ст. 2 / 1 40 - 1 4 1 ). Пор. с. Боголю при головного варіанта Bogumił у
бы з II пол. XVI ст. на Волині: «Въ дворѣ середньовічній Польщі вживаним був
Боголюбовомъ» (1 5 7 0 ), «до Боголюбо також варіант Bohumił (SSNO II 1 9 6 ). У
го» (1 5 7 4 ), Boholuby (1 7 6 5 ) - (Шульгач Польщі тепер живе 16 9 5 4 Богумилів
15); 1 6 4 9 p.: козак Прилуцького пол (Grzenia 79). Писемні пам'ятки україн
ку Иванъ Боголюбъ (РВЗ 4 4 8 ). Укра ської мови засвідчують ім'я Богумил з
їнське ім'я Боголюб, як і хорватське XV ст. Пор. Theophilio alias Bogumił (AGZ
Bogoljub (Śim 39), болгарське Бого XVIII 2 4 9 0 ); 1 5 7 9 p.: ім'я князя Богу-
люб (Илчев 79) і т. п., імовірно, є каль мила Федоровича Корецького, воєво
ками календарного імені давньо ди землі Волинської (Арх ЮЗР 1/1 95).
грецького походження веосріХос;, власне За останні роки з'явилися спроби від
церковнослов'янською його калькою. новити ім'я Богумил і на Закарпатті (Чу
БОГОМИР. Як і хорватське ім'я Водо- Традиційні 174). Вдалі спроби поверну
тіг чи болгарське Богомир, українське ти ім'я Богумил до вжитку пройшли та
ім'я складене з іменних основ Бог- та кож у м. Тернополі та в м. Хмельницько
-мир, а первісним значенням компози му (Горобець 2 6 5 ; Скорук).
та було, очевидно, 'мир від Бога' (Ил БОГУН. Правдоподібно, це давнє
чев 79). Пор. ще запис 152 3 р.: крі слов'янське ім'я усічено-суфіксального
пак Вадатег - с. Овварі в ком. Сатмар творення від композита Богунѣгъ, у
(Mak Sza 186). Пор. ще запис ойконіма якого основа -нѣгъ - це 'турбота, ніж
Вадатег на півночі ком. Бігар з 1 4 1 6 р. ність' + атрибутивний суфікс -ун.
(J. Stanisiav, Slovensky juh ... II 15) та за Отже, доіменне значення імені таке
пис 1403 р. Вадатег telke в комітаті Шом саме або подібне до препозиційно-
(там же). го компонента імені Богумил. В Украї
БОГОСЛАВ. Українське ім'я Бого- ні ім'я фіксується вже з 1 6 1 1 р.: Богунъ
слав наша антропонімійна картотека Илко (АКЖГУ 3 6 2 ). У Реєстрі війська
підтверджує лише записом прізвище- запорозького 1 6 4 9 р. фігурують три
вої назви 1 4 1 7 р. Jacobus Bogoslai (AS I козаки на ім'я Богун, а саме: козаки
БОГУНЕЦЬ 66 БОГУТ
тати саме як Божь, а не як Вожь), це - Прізв. 7 7). Жін. ім'я Божа дотепер ужи
слов'янське особове ім'я, утворене від вається у Болгарії як офіційне (Кова-
атропооснови *Вод 'багатство, щастя, чев 79 - 8 0 ). У Сербії ім'я Божа - це
доля' (Svob 70). М. Малець схильна вба чол. гіпокоризм від імені Божидар.
чати в написанні цього імені скороче (Оптовий 3 3 5 ). У селі Копинівці Мука
ний варіант якогось слов'янського дво- чівського району дотепер існує назва
основного імені на зразок Божеборъ, поля Боз'атин.
Божетѣхъ, Божемир [Malec Morf 69). А БОЖАН. Давнє слов'янське імен
М. Худаш убачає в написанні Box фоне не утворення з суфіксом -ан від осно
тично модифікований варіант лексе ви бож-, а точніше - від антропооснови
ми Bogs, який, у свою чергу, міг постати Божа. За М. Гркович (Грк 34), суч. серб,
як двоосновне слов'янське особове ім'я ім'я Божан утворено безпосередньо від
Boguslavb [Худаш 2 8 9 - 295). У Польщі серб. чол. імені Божа, а М. Шимундич
особове ім'я Boż/Bosz згадується 1 2 0 6 р. вважає, що - від нечленного прикмет
і 1 2 3 8 р. [SSNO 1/2 236, 238). Однак таке ника boź-ji (Śim 41). У Польщі ім'я Бо
прочитання наведених вище двох запи жан письмово засвідчене вже 1 2 6 5 р.
сів антропоніма Boz не є єдиноможли- (SSNO І 238), а у сербів - у XIV ст. (Грк
вим. Цей латинографічний запис можна 34). В Україні ім'я Божан уже вийшло
читати також як східнослов'янську лек з ужитку, але антропонім Божан пред
сему Вожь, фонетично та семантично ставлений у кількох прізвищах, як Бо
співвідносячи її з південнослов'янським жан, Божанович на Хустщині (Чу Прізв.
апелятивом вождь, що цілком відпові 77). Пор. також прізвища козаків Біло
дало б праруському дериватові від ді церківського полку 1 6 4 9 р.: Данило і
єслова водити із значенням 'воєвода', у Каръпъ Божанєнько (РВЗ 181).
якому звукосполучення *d +j рефлексу- БОЖАР. Ім'я Божар серед сучасних
ється не як старослов'янське /ж д/, а як імен українців уже відсутнє, але згадки
давньоруське /ж /. про нього бережуть прізвища закар
Ім'я Бож в Україні нині вже не вжи патських українців минулих століть.
ване, але його деривати можна вба Пор. суч. прізвище Божар на Міжгірщи-
чати в таких прізвищевих назвах та в ні та на Мукачівщині, патронім 1 6 8 6 р.:
прізвищах українців, як Божа, Божан, Bozsaru Mikita - с. Сіль, 1 5 7 0 р.: Lazar
Боженко, Божик, Божко, Божук, Божче- Bossarowich - Н. Ворота (Чу Прізв. 77).
ня та деякі ін. У Польщі чол. ім'я Бож У наш час ім'я Божар, як і Божан, Бо-
уживалося ще на початку XIII ст. Напр., жен, Божидар, Божимир, Боженко, по
1 2 0 6 р. імена Golub, Boz і Milouan [SSNO ширені в Хорватії (Śim 4 0 1 ).
12 3 6 ), а в Герцеговині є чол. імена Boża, БОЖИДАР. Серед актуальних імен
Bożan, Bożik, Bożilo та інші подібні,ан- українців тепер цього імені вже не
тропоніми [Śim Herc 154). має, зате в давніх пам'ятках писемнос
БОЖА, род. - БОЖІ. Слов'янське ті його виявлено кілька разів (Купч
усічене чол. ім'я Божа співвіднос Двочленні 12 9 ). Воно співвідносить
не з давніми слов'янськими іменами ся зі словосполученням 'божий дар' і є
зразка Божан та повними двооснов- буквальною калькою давнього грець
ними іменами моделі Божидар (Ил- кого імені OeoSopoę, хоча структурою
чев 8 0 ; Грк 39; Śim 4 7 ). За Карпатами сягає праслов'янської доби (Majtän
латиномовні пам'ятки фіксують ім'я Chroń 2 0 8 ). На Адріатиці, зокрема в
Божа вже з 1 2 1 4 та 1 6 0 4 рр., напр., м. Трієст, слов'янське двоосновне ім'я
«Petrus et Bosa combustus est» - ком. Bożidar письмово засвідчується ще в
Сіладь [Reg Var 1 8 1 ), Marko Bosa [Чу XIV ст. (Мегкй 4 5 2 ).
БОЖИК 70 БОЙКО
«хай буде сильним у бою!» (Илчев 82). Давні І 2 6 3 ; Купч Стат 2 1 9 ), у яких
М. Шимундич кваліфікує сучасне ім'я основа болє- - це прислівник 'більше',
Bojko як похідне від Bojan, а остан а -жир - це 'життя, жолудь' і т. п. (Фас-
нє - як таке, що пішло від аварсько мер II 56).
го Bajan - 'керівник орди' [Śim 42 ). Ра БОЛЕСЛАВ. Давнє спільнослов'ян
зом із тим він же, як і сербська дослід ське ім'я, складене з форми вищого сту
ниця М. Гркович, зауважує, що сучасне пеня пор. прислівника болє- 'більше' (як
хорватське ім'я Bojko та сербське Бойко і в імен зразка Болерадъ, Болесудъ) та
нині співвідносяться з сербськими та іменника слав (а). Однак друге життя да
хорватськими іменами слов'янського ли йому українці тільки 1 9 6 7 р. (Див. ж.
походження Bogdan, Bogomir, Borislav, «Мовознавство» № 5, за 1 9 6 8 р. - с. 88).
Boźidar, Slobodan і т. п. (Śim 42, 339; Грк На західнолехітських землях у рицарів
40; Грк Реч 35). В іншому місці, поясню ім'я вживалося з побажальним смис
ючи етимологію імені Bojislav, М. Ши лом «Більше слави!» (Rospond 16 1 ; Бе
мундич робить висновок, що ім'я Бойко лей 55), «Хай буде славнішим!» (Bubak
пішло від іменника boj, тобто 'бій' або 62). Чи не першою достовірно вста
від дієслова bojevati 'воювати' (Śim 42). новленою особою, яка носила ім'я Bo
У східних слов'ян, у тому числі і в leslav, у слов'янському світі був чесь
українців, лексема Бойко нині вжива кий князь Boleslav І (9 1 5 - 9 6 7 ), який
ється тільки як прізвище та як етно убив свого брата Вацлава (Valcäkovä
нім. Напр., 1 6 6 1 : Bojko Fedor - с. Руско- 2 3 5 ). Перші українські записи імені
ва (Belay 1 8 8 ); 1 6 7 2 : Bojko Szimmyon Болеславъ походять із XV - XVI ст. Пор.
- с. Рахів (Belay 1 8 1 ); 1 6 7 8 : Bojko Ivan 1 4 2 4 : чернігівський князь Болеславъ
- с. Коб. Поляна (Belay 1 5 9 ), хоча запи - м. Коломия (ССУМ І 1 1 0 ) та луцький
си XVII ст. з закарпатської Гуцульщи- міщанин Болеслав згадується 1 5 6 9 р.
ни та з румунського Марамороша ще (Туп 58). У Літописі Руському всі Бо-
містять кілька антропонімічних іме леслави - це або поляки, або чехи (ЛР
нувань, у яких лексему Бойко можна 4 0 3 ). До України ім'я Болеславъ при
кваліфікувати як власне особове ім'я. йшло, імовірно, з Польщі, де воно з X
Напр., запис 1 6 7 2 - 1 6 9 6 рр.: кр. Birlas по XIV ст. належало княжій династії
Bojko - с. В. Бичків (Belay 1 2 9 ); 1 6 8 0 : кр. П'ястів (згадаймо імена польської елі
Bojko Koszej - с. Руська Поляна (Belay ти Болеслав Хоробрий, Болеслав Смі
180). Пор. також запис 1 4 8 9 р.: «село на ливий, Болеслав Кривоустий...). Туди
имя Бойковци» - м. Сучава (ССУМ 1 109) принесла його, правдоподібно, дочка
та патронімічне прізвище козака Уман чеського князя Болеслава Суворого і
ського полку 1 6 4 9 р. Басилъ Бойчєнько дружина Мешка І, яка стала матір'ю
(РВЗ 2 2 0). Болеслава Хороброго. У Польщі нині
БОЛЕЖИР. Ім'я відтворюється на живе майже 9 0 тисяч Болеславів (Bubak
підставі назви річки Болежир, яка є лі 62). В Україні це ім'я ніколи не належа
вою притокою Західного Буга (р-н м. ло до популярних, а в Луцьку та в Тер
Берестя). Пор. запис 1 5 6 6 р.: по реч нополі ім'я Болеслав набуло ширшого
ку Болежирскую (Купч Двочленні 117; вжитку лише на початку XX ст. (Скорук
Купч Стат 2 1 8 ). Можливо, атропоосно- 148; Горобець 2 6 3 ).
ву Болежир слід убачати також в угор БОЛЕСТРАХ. Ім'я відтворюється на
ському записі закарпатського села Ва- підставі топоніма Болестрашичі, що в
lazser (на Берегівщині), яке згадується Перемиській землі (ССУМ І 1 1 0 ). Ім'я
134 8 р. (Дэже 2 4 5 ). Пор. ще запис Боле складене з прислівника болє- 'більше'
жир з інших слов'янських мов (Купч (як і ім'я Болежир) та іменника -страх
БОЛЕХ 72 БОРБОГ
(РВЗ 3 9 3 ) та інших, які R Осташ слушно імена Брай, Брайко, Брайо, Брайно (Ил
виводить із слов'янського автохтонно чев 87), сербські гіпокоризми Бра]ак,
го імені типу Братимир чи Братислав BpajaH, BpajKo, Бра]ило, Бра]на, Бра]чо...
(Осташ-Пр 53 1 ). Отже, базою для укра (Грк 43 - 4 4 ), хорватські гіпокоризми
їнського імені Брахно послужив той са Braja, Brajo, Brajco... (Śim 4 9 ). У Сербії
мий корінь, що й для чеського гіпоко- ім'я Брая та його похідні засвідчують
ристичного апелятива bracha 'братій' ся з XIV ст. (Грк 4 4 ).
(Pleskalovä 61), який на Закарпатті у В Україні ім'я Брая не набуло поши
записі Braha фіксується вже з 1 6 8 7 р. реності, але у Придністров'ї, зокрема
(Szabó 5 3 0 ). в зоні давніх болгарсько-українських
БРАЦЛАВ. Особове ім'я Брацлав збе контактів, під кінець Середньовіч
реглося в назві селища міського типу чя фіксують його тамтешні писем
на Вінничині. Час заснування села не ні пам'ятки. Пор. 1 4 0 0 : пан Борис Бра-
відомий, але перші згадки про нього по євич, истьіннїи слоуга нашъ панъ
ходять із XIV ст. і пов'язані з захопл енням Брая (ССУМ І 1 2 3 ). 1 4 5 9 : пред паномъ
його Литвою (У Р Е II82). Фонетика імені Браевичемъ - м. Самбір (ССУМ І 1 1 7 ).
Брацлав зумовлена асимілятивною ви Саме в тій зоні найбільшою мірою по
дозміною звукосполучення /т с / на / ц / ширені також прізвища українців від
в імені Братславь чи Братславлъ, яке антропооснови Брай-, напр., Брай, Бра-
на Русі згадується з XI ст. (ЕСЛГНПР 2 5 ); їла, Брайко, Брайна, Брайчевський та
воно часто вживається також на інших кілька ойконімів, як Браїлів, Браїлки
слов'янських землях (Нерознак 29). (див. ще ім'я БРАЙКО).
БРАШКО. Середньовічне україн БРЕНЬ /Б Р Е Н Ь О /. Ім'я Брень, як
ське ім'я, яке ріднить українську ан і його варіант Бреньо, уже вийшло з
тропонімію з південнослов'янською, ужитку в Україні, але упродовж XVI
передусім, - із болгарською. Пор. сучас - XVIII ст. функціонувало близько 10
не болгарське чол. ім'я Братко, спів особових назв, у тому числі і прізвищ,
відносне з нейтральним іменем Бра- утворених від нього. Напр., 1 5 7 0 : Jo.
шо (Илчев 8 8 ), сербське усічене ім'я Вгепу - с. В. Ворота (Чу Прізв. 8 9 ); 1 6 1 4 :
Брата, співвідносне з повними імена Иванови Бренєви - с. Одрехова (АСО
ми зразка Братислав, Братомир... та 1 3 5 ); 1 6 1 8 : Brinnyow Jancso - с. Містись-
хорватським розмовним іменем Braśo, ко (Marsina 8 4 ); 1 7 1 5 : Lad Bren [Briny)
співвідносним із офіційними імена - c. Калини (Belay 1 5 9 ); 1 7 8 7 : прізви
ми Bratibor, Bratomil, Dobraś і т. п. (Śim ще Brenia - села Новиця, Плав'є на Бой-
4 0 1 ). У чеській мові подібні утворення ківщині (ЙМ). Пор. ще середньовічне
представлені серед експресивних апе- польське ім'я Brzenik (SSNO І 2 6 2 ).
лятивів, як іменник bracha 'братуха', Для імені Брень прийнятні щонай
'братій, брвдъо' (Pleskalovä 6). В Украї менше дві етимологічні інтерпрета
ні ім'я Брашко, як і патроніми, утворені ції, а саме: а) це слов'янське ім'я Брень,
від нього, вживалися ще у XVI ст. Напр., співвідносне з дієсловами бренькати,
1 5 6 5 : Brasko Issaiowicz (ЛЕС 131), па- бриніти, брянчати, бряжчати (Гинкен
тронім Braszowicz (ОКЗР III 97). 4 5 9 ; Svob 53; Moldanovä 47), та б) це сло
БРАЯ. Південнослов'янське з похо в'янське ім'я дієприкметникової групи
дження гіпокористичне чол. ім'я, спів типу Куплен, Найден, Обретен з афере-
відносне з сербськими іменами зраз зою першого складу (Илчев 89; Грк 46;
ка Бра]ислав, Братослав, Братолуб, Śim 4 0 2 ). Від особового імені Брень піз
базою для яких, послужив гіпокоризм ніше утворювалися також здрібніло-
брайо 'брат, братець'. Пор. болгарські пестливі імена з формантом -еня, які
БРЕЦКО 84 БРОНИСЛАВ
над 9 6 тисяч осіб зі згадуваним іменем гу «злих сил» від дитини. Пор. запи
(Grzenia 84 ). У чехів, словаків та пів си прізвищевих назв 1 6 0 7 р.: кр. Brusa
денних слов'ян цьому імені відповідає Mikola - с. Турички (Чу Прізв. 9 2 ); 1 6 1 8 :
варіант Branislaw. кр. Balas Bruzkow (Mąrsina 8 8 ); 1 7 1 5 :
В українців ім'я Броніслав та його кр. St. Brussko - с. Колочава (Belay 1 5 0 );
похідні починають фіксуватися лише з 1 8 2 0 : прізвище Brus - с. Торгановичі на
XVI ст. [X - Д 60 ) та й уживалося воно, Бойківщині (ФМ). Прізвище Брус наяв
зрозуміло, головним чином у Галичи не також у сербів, хорватів та поляків,
ні, на Поділлі, на Волині та на Підляш- причому в поляків було й ім'я Brus /
ші, тобто на теренах тодішньої Польщі. Brusz, яке там уживалося упродовж Се
Пор. запис 1 5 9 4 р. Бронислав з м. Кре редньовіччя (SSNO І 2 5 8 ).
менця (КЗС 1 1 2 6 ). Однак високої попу В Україну ім'я Брусьо могли прине-
лярності серед українців воно не набу сети болгари. Там у варіантах Брусьо і
ло: на 5 0 9 учнів Перемиської україн Брусо здавна давали ім'я дитині як на
ської гімназії 1 9 3 8 р. припадало всьо зву некоштовного предмета на зразок
го два хлопці Бронислави (Грицак 2 3 2 ). блех, брус, камен (Илчев 8 9). Апелятив
БРОНЬО. Розмовне ім'я Броньо, як брус у сучасній болгарській мові має ті
і його споріднені типу Бронько, Брон- ж самі значення, що й і в українській -
ко..., утворено усічувально-суфіксаль- 'точильний камінь, камінь для гострін
ним способом від повного двооснов- ня, чотирикутна колода'.
ного варіанта Бронислав. На теренах БРЯН. Слов'янське усічене особове
Україні воно, як і його споріднені, зга ім'я, співвідносне з укр. діалектним ді
дується впродовж XVI - XVIII ст. Пор. єсловом брянути, брякнути у значенні
1 5 5 2 р. Бронко Ескович - м. Мозир (Туп 'брязкнути, дзенькнути' (ЕСУМ І 2 7 3 ),
6 5 ); 1 5 5 2 : Мицко Броневич - луцький а отже, воно тої ж етимології, що й дво
селянин (Арх ЮЗР VII/ 1 182); 1699: складове ім'я Брячислав. Усі приклади
селяйті^Вгопуо Mihaly - с. Підгоряни на зазначене ім'я походять із Берестей
(Maksay 556). На ті часи припадає також щини. Напр., 1 4 7 6 : панъ Брян Радовиц-
ряд записів прізвищевих назв, у тому кий (СУМ І 1 2 7 ). Однак не виключено
числі й патроніміє від антропооснови й те, що ім'я етимологічно пов'язане з
Брон- (Демчук 67; Осташ До пох. 531). основою брян - 'запальний' або 'прося
А з 1 4 5 4 р. на Закарпатті представле ний' (Чу Прізв. 92).
ний також ойконімом Бронька з руїна БРЯЧИСЛАВ. Праслов'янське дво-
ми сільського замку (Belay 131), від яко основне ім'я, утворене від архаїчного
го, імовірно, і пішло прізвище Бронець- дієслова брякати, брячати 'бряжчати,
кий. Пор. запис 1 7 1 5 : Broniczki Stefan - с. бренькати', рос. бряцать - 'дзвеніти з
Липча (Belay 72); 1 6 4 9 р. в Черкаському брязком' (ЕСУМ І 2 7 3 ; СУМ 2 33, 2 4 3 ) та
полку називається козак Васко Бронин- іменника -слав(а). Пор. аналогічної се
ко (РВЗ 88), який, правдоподібно, по мантики жіноче ім'я опільської княги
трібно читати як патронім Броненко. ні Гремислави Всеволодівни з 1 2 4 9 р.
БРУСЬО. Особове ім'я Брусьо в Укра (ЛР 4 0 3 ). Ім'я Брячислав було популяр
їні документально не засвідчене, але ним на Русі. Лише серед давньоруських
є кілька співзвучних прізвищ, як Брус, князів жило п'ять осіб на ім'я Брячис
Бруса, Брусъ, Брусьо, які в Карпатах лав: Брячислав Василькович - князь
фіксуються з початку XVII ст. Імовір ізяславський (ЛР 321, 4 0 5 ), Брячис
но, згадана лексема, як і у болгар, рані лав Давидович - князь логозький та
ше виконувала роль охоронного особо ізяславський (ЛР 18 4 ; Skulina II 1 5 3 ),
вого імені, котре мало відвертати ува Брячиславъ Святополковичъ - імовір-
БУГАЙ 86 БУДА
но, князь туровський (ЛР 160; Туп 66). Dragus, Sandr. Vinch de Kozzo - с. Будешті,
Пор. також патронім 1 0 6 7 - 68 рр. кня тут же за цей же рік і шл. St. f. Bud (Belay
зя Всеслава Брячиславовича в Києві 131); 1 410: шл. Bud f. Nic dicti Dorman
(ЕСЛГНПР 2 5 ), а також мікротопонім (Belay 212); а з 1 4 2 4 - шл. Sandor (f. Bud)
Брячиславлъ дворъ - садиба князя Бря- (там же); 1423: шл. Ivan f. Bud - с. Крачу-
числава в давньому Києві поблизу Со HOBO (Belay 160); 1435: шл. Sandr. Buth (!)
фійських воріт (там же). 1 4 5 6 р. ім'я - с. Вонігово (Belay 219). Пор. ще 1550 p.:
Brzęczysław засвідчене в Польщі (SSNO землевласник Wlad Bwd - c. Шайо По
І 2 6 5 ). Ім'я Брячислав у таких його ва ляна (Belay 188). Але відомі записи іме
ріантах, як Brećislaw, Bfetislav відоме ні Буд також із 1 6 0 8 р. серед інших осо
було також у Росії, Чехії, Словенії та на бових імен: Panasz, Bud, Sieńko, Malena,
Словаччині (Svob 72; Мор 28). Dinis (Арх ЮЗР VII/ 2 22 1 ); 1 6 3 8 шл.
Нині про ім'я Брячислав нагадують Petrasko Bud - c. В. Селище (Мараморош
лише українські прізвища Брячак, Вра Belay 196) та імен з інших регіонів Укра
щай,,Брящайко, Брецко, Брешко та деякі їни. Напр., 1448: «вѣра пана Боуда Стол-
інші (Редько 104; Чу Прізв. 92). ника» - м. Ясси (ССУМ1127); 1 500: «бра-
БУГАЙ. Давньоруське запозичен таничю их Боуди» (там же) чи патронім
ня з тюркських мов у значенні 'племін Budyń із 1 6 4 8 - 1 651 років (МІГ 235).
ний бик' серед слов'янських особових БУДА. Давнє слов'янське гіпокорис-
імен не засвідчене, однак похідні від тичне ім'я, утворене шляхом усічен-
нього антропоніми, зокрема прізвись ня двоосновного імені моделі Буди-
ка, прізвищеві назви та прізвища, збе гость, Будиславъ, Будимысль або мо
реглися в укр. мові з XIV - XVII ст. Напр., делі Жизнєбудь, Хотєбудь, у яких ком
прізвища козаків Черкаського полку понент Буд- - це дієслово будити у зна
1 6 4 9 р. Васко Бугай, Канівського пол ченні 'розбуджувати' (пор. рос. бдеть
ку Матвѣи Бугай, Полтавського полку 'пильнувати'). Чол. ім'я Буда та його
Иванъ Бугаенко (РВЗ 8 3 ,1 2 4 ,4 1 1 ) . деривати відомі болгарам, сербам, по
БУД. Це усічений варіант давнього лякам та іншим слов'янським наро
слов'янського імені моделі Добробудь, дам (Илчев 91; Грк 4 7; Śim 4 0 3 ), навіть
чи Жизнєбудь або моделі Будивой, Буди- угорцям (згадаймо ойконім Буда - 'пра
мир зі збереженням котрогось із ком вобережна частина м. Будапешт').
понентів. Доіменна семантика антро- В українців ім'я Буда та споріднені
пооснови Буд- - дискусійна. Більшість з ним уживалися ще в XIII ст., переваж
славістів убачають у імені дієслово бу но в Затиссі. Пор. 12 1 4 : pristaldo Buda -
дити із значенням 'збуджувати, розбу ком. Саболч (Reg Var 1 7 9 ); pristaldo Buda
дити' (пор. рос. бдеть, бдительный], - ком. Бігар та Сіладь (Reg Var 1 8 1 ); крі
тоді як деякі ономасти намагаються пак Buda - с. Варшань у ком. Саболч
угледіти в ньому дієслово бути, зокре (Maksay 2 3 2 ); 15 0 0 : «братаничю их Боу
ма його наказову форму будь (Svob 94). ди» - м. Ясси (ССУМ I 2 2 7 ); 1 5 7 6 : селя
Найбільше українських записів цьо нин Buda - села Холмовець, Тросник
го імені та похідних від нього антропо- (Szabó 3 6 6 ); 15 7 6 : городянин Sim. Buda
німів походить із Затисся та з Марамо- - с. Вишково (Belay 2 16).
роша. Перші записи цього імені, які мо Серби в XVI ст. зберігали цілий ряд
гли б стосуватися східних слов'ян, по похідних імен від основи Буд-, напр.,
ходять з Варадинських реєстрів XIII ст. Боудакь, Боудань, Боудикь, Боудило...
Напр., 1 2 1 9 р.: Bud reus - ком. Сіладь (Reg (Грк 4 6 ). Подібні деривати закарпат
Var 2 4 0 ). Пор. 12 2 9 : «Bud et filiam nomine ські писемні пам'ятки засвідчують ще
Huga» (Reg Var 2 9 4 ); 1 405: шляхтичі Bud. у XVIII ст. Напр., 1 7 7 5 : Budas György -
БУДИВОЙ 87 БУДИМИР
БУТ. Особове ім'я Бут (а також спів БУХАЛО. У ролі особового імені
звучна з ним прізвищева назва Бут) до антропонім Бухало засвідчений тіль
сить часто вживане в укр. антропоні ки початком XVII ст. в селі Н. Орлик на
мії XVII ст. Напр., козак Переяславсько Маковиці (Marsina 76). Писарем, який
го полку 1 6 4 9 р. Бут Дацєнко (РВЗ 324), здійснював перепис населення в укра
козак Чигиринського полку Богдан їнському селі, був, напевно, угорець, бо,
Бут (РВЗ 29), козак Полтавського пол як і більшість угорців, не розрізнював
ку Бажанъ Бут (РВЗ 4 1 5 ). Від антропо- звуків X і г і тому українську особову на
німа Бут утворювалися також похідні зву Бухало передав як Букало. Пор. та
іменування. Напр., Бута, Буташ, Бутен кож українські записи прізвищ Харляк,
ко, Бутко, Бутковсъкий, Бутович, Бутук Несух з угорськими їх записами Karlyak,
та інші (Редько 1 18 - 119). Neszuk (Belay 2 0 3 ,2 0 4 ). Так міг записа
З приводу антропоніма Бут вислов ти трьох кріпаків-однопрізвищників
лено багато думок. Так, В. Шульгач Бухало в українському с. Орлик Свид-
вважає, що Бут - це усічений варіант ницького району Пряшівського краю
імені-композита моделі Голобут, у яко СР 1 6 1 8 р. лише угорець. Адже в усіх
му вбачає ім'я *Виґьтігь чи *ВиЬътёгъ карпатських говорах зазначене прі
(Шульгач 52). За припущенням Д. Буч- звище дотепер вимовляється зі щі
ка, ім'я Бут походить від давнього линним X , тобто як Бухало, і в них воно
Будимирь (Бучко 22; див. ще Осташ ще асоціюється із значеннями 'тюхтій,
Укр. особові імена 111 - 115). крикун, бубон, пугач', 'будинок, у який
За В. Горпиничем, бутами назива ударив грім' і т. ін. (див. Чу Прізв. 102;
ли тих козаків, які, потрапивши до ту Belay 2 0 3 ). Отже, прізвище утворене
рецького або грецького полону, працю від дієслова бухати, бухнути за допо
вали там пастухами-волопасами, за могою форманта -ало. Прізвищева на
що і прозвали їх давньогрецьким сло зва Бухало на Закарпатті засвідчується
вом ßovrriq 'пастух'. Звичайно, тривале вже з 1 6 7 1 р. (Belay 2 0 3 ).
проживання полонених козаків у Гре БУЦ. Усічений відповідник генетич-
ції сприяло глибокому вивченню ними но-польского двоосновного імені зраз
тамтешньої мови, за що таких осіб час ка Budzislav або Budzimier (Bubak 66).
то називали перекладачами (Горпинич Українцями лексема Budź могла асоці
Укр. мова 2 0 0 9 ,4 , ст. 2 4). юватися також із такими діалектни
Ян Свобода вважає, що ім'я But могло ми апелятивами, як буц 'товста, глад
постати внаслідок видозміни слов'ян ка людини' (ЕСУМ І 3 1 2 ) або 'грудка
ського імені Bohut (Svob 32). М. Гркович сиру' (СГГ 2 0 9 ; Чу Прізв. 1 0 2 ). У наші
виводить ім'я Бут з імені Буда чи Буди- дні на українських теренах антропонім
мир (Грк 4 8 ), а Ю. Редько - з апелятива буц уживається тільки в ролі прізвища.
бут 'чобіт' або 'молода зелена цибуля' Напр. 1 5 6 5 : Bucz Iwan - с. Свалява (Чу
(Редько 118). Прізв. 1 0 2 ); 1 6 0 4 : кр. St. Bucz - с. В. Се
У басейні Середньої Тиси особо лище (Belay 1 9 6 ); 1 7 1 5 кр. Bucz Stephan
ве ім'я Butha вживається вже з XIII ст. - с. Нове Барово (Belay 2 1 0 ).
Напр., 1 2 1 3 р.: Butha impetitor; Butha БУЦКО. Ім'я утворено за допомо
iudici Paulo - ком. Бігар (Reg Var 170, гою форманта -ко від сполонізовано-
1 9 2 ). T. Скуліна вбачає в імені Бут ро го слов'янського імені зразка Budziwoj,
сійську дієслівну основу бутеть 'гру Budzimir або від їх усічень Budź, Budzo,
бішати' (Skul II 51). А Н. А. Константи- Budzko... (Mal Star 6 6 ; Grzenia 6 6 - 6 7)
неску допускає аж 4 версії походження внаслідок оглушення фонеми / d z / пе
українського прізвища Бут. ред /к /. Однак, не виключено, що воно
БУЧКО 92 ВАДИМ
пов'язане з чеським іменем Висек (з пам'ятки XVII - XVIII ст. Правда, там ці
Bucslav), а останнє - з Budislav (Pleska- антропніми виступають не в ролі імен,
lovä 4 3 ) чи навіть із укр. апелятивом а вже як прізвищеві назви. Напр., 1 6 4 8 р.:
буц 'товста, гладка людина', або з діє St. Bucz - с. В. Селище (Belay 1 9 6 ); 1 6 7 2 :
словами буцати, буцатися (СУМІ 2 6 8 ) кенез Bucsko Janos - с. Симбрилово (Leh
(ЕСУМ 13 1 2 - 3 1 3 ). У наші дні ім'я Bucko Ber 8 0 7 ); 1 7 1 5 : кр. Nic. Bucsa - с. Солот-
вживане також як розмовний відповід вина (Belay 2 0 1 ). Патронім Buczkowicz3
ник до офіційних імен Budim, Budislaw, XIV ст. значиться вже на теренах Поль
Budimir, Budivoj, Budmil і т. д. в Хорватії щі (SSNO І 2 7 1 ).
(Śim 53) та в ролі прізвищ в українців, БУШ. Слов'янське чоловіче ім'я Буш
словаків і росіян. У деяких слов'янських - це наслідок усічення антропоніма,
народів, у тому числі й українців, ко який починався складом на Бу- зразка
лишнє особове ім'я Буцко нині виступає Будислав (Pleskalovä 59).
також у ролі прізвища, а апелятив буц БУЯК. Убачати особове ім'я в ан-
ко сприймається як поблажлива назва тропонімі Bujak 1 4 7 8 р. (AGZ XVII) спо
товстуна, тобто гладкої людини. нукає нас патронім Буяковичъ, засвід
Як прізвищева назва іменування чений 1 6 0 6 р. в м. Кременець (КЗС II
drabant Bucko згадується 1 6 4 8 р. (Leh 2 1 4 ). Пор. ще іменування Яцько Буякь
Ber 2 4 2 ). (Р 2 1 4 ). Якщо наше припущення вмо
БУЧКО. Давнє слов'янське усічено- тивоване, то апелятивним значенням
суфіксальне ім'я на -ко, як і чеське ім'я лексеми Буяк було 'бугай'. Однак не ви
Висек, твірною основою якого послу ключено й те, що Буяк у цьому випад
жив перший склад імені зразка Буди- ку - це закономірний український де
мир чи Будислав (Pleskalovä 54). Це су риват від слов'янського імені Буй (див.
фіксальне утворення від слов'янського вище). Пор. також слов'янське ім'я
гіпокористичного імені Бучо, яке оно- Буймиръ (Демчук 57).
масти виводять із праслов'янського
двоосновного імені моделі Будимирь
чи Жизнебудъ. Пор. сучасні болг. та
серб, імена Буча, Бучо, БуТіко (Илчев 96; В
Грк 4 8 ). У східних слов'ян перші фік
сації імен Буча, Бучо, Бучко приносять ВАДИМ. Ім'я Вадим фіксують усі су
Варадинські реєстри початку XIII ст. з часні словники імен українців (напр.,
басейну р. Середньої Тиси. Пор. 1 2 1 1 : ВІЛ 44 ; Белей 57). Однак в Україні воно
«pristaldo Buchika de villa Euru» та ніколи не належало до популярних
1 2 1 9 Buchi reus біля м. Мішколца (Reg (Свистун 9). Так, із 5 0 9 учнів Перемись-
Var 2 7 4 , 2 2 9 ); 1 2 1 9 : «scilicet Crachinum кої української гімназії в 1 9 3 8 р. лише
et fratrem eius Bucham» (Reg Var 1 7 8 ); двоє були Вадимами (Грицак 2 3 2 ).
1 2 3 5 : «Petri et fratri Buch» біля м. Де Антропооснова Вад-, крім україн
брецена (Reg Var 3 0 5 ). Пор. також запис ців, відома й чехам (пор. імена Vadislav,
1 2 2 1 р.: селяни Buchuk, Toman, Rasun - Vadslav), полякам (напр., ім'я Rozwad]
с. Руска в комітаті Абауй (Reg Var 1 9 6 ); та росіянам. Болгарські ономасти вва
1 2 1 4 «Joannes et Mischa filii Buchiku et жають, що до них ім'я Вадим прийшло
Тира» - ком. Бийкийш (Reg Var 19 5 ) та з Росії (Илчев 9 9 ). Дехто вбачає в ньо
запис 1 2 1 6 p.: Вис servus у комітаті Ca- му навіть фонетичну видозміну ро
болч (Reg Var 2 1 2 ). сійського імені Владимир (Knappovä
Антропонім Бучко та його спорід 177; Grzenia 3 1 6 ). Більшість ономас-
нені Буч, Буча, Бучик містять також тів дотримуються погляду, за яким
ВАЙДА 93 ВАЦЛАВ
ант цього прізвища Верешко (ОЧеркЗ кож давнє. Його фіксують уже запи
87]. Особове ім'я Вршко є й у сербів, але си XV ст., напр., запис 1 4 3 6 : Wyesolko
вони виводять його з Површко (Грк 58]. (AGZ X I 1 1 0 5 ].
ВЕРШУТА. Укр. суфіксальне ім'я від ВЕСЛАВ. Давнє слов'янське чол.
слов'янського двоосновного імені зраз ім'я поширене головним чином у Поль
ка Верхослав та форманта -ута. Релікт щі, де нині воно нараховує 2 1 3 7 0 5 но
цього імені бережуть укр. прізвища сіїв (Grzenia 3 2 3 ]. Перший пол. за
1649 р., засвідчені іменуваннями коза пис імені Wiesław припадає на 1 4 0 8 р.
ків Корсунського полку Тышъко Верту (SSNO VI/I 59], а перший запис україн
та та Сахъно Вєршутєнко (РВЗ 150]. ця Veslao - на 1 5 2 0 р. (AGZ VII 9 9]. Дум
ВЕСЕЛИН. Новіше слов'янське по ки ономастів щодо походження імені
бутове ім'я, що постало на базі при не збігаються. Найбільш правдоподіб
кметникової основи весел-, яка у пів но, що Веслав - це фонетична видозмі
денних слов'ян дотепер не втрачає на слов'янського двоосновного імені
продуктивності при творенні нових Ве(ли)слав (SSNO VI 72; Демчук 8 9]. У
особових назв. Пор. суч. серб, імена Ве м. Луцьк чол. ім'я Веслав зрідка нада
сел, Веселий, Веселко, Весе/ьак, хорв. валося і в міжвоєнні роки (Скорук 148].
імена Veselinko, Veselko (Śim 359, 4 6 3 ], ВЕСНЯК. Ні в пам'ятках староу
болг. імена Веселим, Веселинко, Веселко, країнської, ані в пам'ятках давньо
Веско, Весо (Илчев 108]. Функція суфік руської мов імені Весняк не виявле
са -ин при цьому була тільки субстан- но, але українські ономасти вважа
тивуючою або сингулятивною. ють, що його вживали в Україні. Так,
Висловлювалася думка, за якою Р. Осташ, услід за М Демчук, переко
південнослов'янське особове ім'я Ве нує, що прізвище козаків 1 6 4 9 р. Анто
селим є звичайною калькою давньо на Весняка та Кирила Весмяка утворе
грецького імені ІХарклѵ чи його латин но від слов'янського автохтонного іме
ського відповідника Hilarius (Грк 52]. ні Весняк, первісним значенням якого
В українців ім'я Веселим ніколи не було 'хлопчик, який народився навес
належало до популярних, однак прі ні' (Осташ Пр 5 3 3 ; Демчук 116].
звищ від цієї антропооснови досить Пам'ятки староукр. та старопол. мов
багато. Напр., суч. прізвища Веселик, свідчать, що в цих народів були не тіль
Веселима, Веселовка, Веселовський, Ве- ки прізвищеві назви Весняк, але - й
селяк, причому деякі з них, як Весе- прізвищева назва Весна. Пор. 1 392: на
линяк, Веселяк, засвідчені вже памят місник польського короля Владислава
ками XVIII ст. Пор. 1 7 7 2 : кріпак Gyura Федоръ Весна (ССУМ 1 1 6 8 ]; 14 8 2 : Stani
Veszelinak - с. Н. Словенка в комітаті slaus Wyesna (SSNO VI/I 113]. А у сербів
Спіш CP (Ud-4 5 6 ]. жіноче ім'я Весна вживається й понині
ВЕСЕЛКО. Чол. ім'я Веселко нині (Грк 23 0 ]. За словами М. Гркович, іме
побутує лише в українців Сербії та нем у них стала не сама назва пори року,
Хорватії. У самих сербів, хорватів, ма а ім'я слов'янської богині весни Весна
кедонців та болгар ім'я Веселко функ (там же]. На існування чол. імені Вес
ціонує здавна, як і імена типу Весел, на у давніх слов'ян указує також М. Мо-
Веселим, Весе/ько, що утворені від при рошкін, покликаючись на Ф. Міклошича
кметника весел 'веселий, радісний' (Мор 38].
(Грк 5 2 - 53 ; Śim 3 5 9 ; Илчев 1 0 8 ; Svob ВЕЧІРКО. Внутрішньородинне чол.
3 0 8 ]. У сербів ім'я Веселко та патро- ім'я, яке батьки давали хлопчикові за
нім Веселковим значаться вже з XIV ст. часом появи його на світ. Ім'я утворено
(Грк 5 3 ]. В українців ім'я Веселко та за допомогою форманта -ко від імен-
ВИДА 98 ВИНОБОР
Стропків (СР) уперше згадується вже нічого спільного ані з вінцем, ані з він
в документах 1414, р. (Краєзнавчий ком, ані з дієсловом вінчати (Grzenia
словник 4 0 6 ). 32 3 ). Укр. Вінцеслав чи пол. Więcesław -
Подібною була еволюція імені Ви це контамінація пол. імені Więcesław та
шко також у інших слов'янських наро східнослов'янського В’я чеслав (Rymut
дів, напр., у росіян (Туп 1 00), болгар II 6 4 4 ), у яких препозиційний компо
(Илчев 1 1 2 ), сербів (Грк 54) та хорва нент Vence- становить форму вищого
тів (Śim 4 6 5 ). ступеня порівняння прислівника wiele
В Україні особове ім'я Вишко вже ви 'багато', власне, więcej, тобто 'більше'.
йшло з ужитку, але пам'ять про нього Нині в Польщі ім'я Wieńczysław носить
ще бережуть деякі прізвища, як Вишко, 5 5 7 мужчин (Grzenia 3 2 3 ).
Віщак, карпатські ойконіми на зразок У чехів ім'я Venceslav є рідковжива
Вишків, Вишково, Вішка та деякі інші. ним, але вони слушно кваліфікують цю
Так, назва закарпатського села Вишко форму імені як новітню видозміну ла
во, що на Хустищині, згадується в угор тинізованого слов'янізма (Knappovä 79)
ському записі Visk уже з XIII ст. (Даже і зараховують його до полонізмів. Рос.
2 7 8 ), назва села Вышъково у Берестей ономасти, які вносять ім'я Венцеслав
ській землі - 1 4 8 9 р. (ССУМ І 2 2 6 ), а на до своїх словників, справедливо виво
зва села Вишків Долинського р-ну Ів.- дять його із пол. Wieńczysław, але при
Фр. обл. - аж 1 5 9 2 р. (Габорак 36). цьому часом забувають нагадати, що
ВИЩАК. Імені Вищак нині в Украї це вже новіше переосмислення первіс
ні вже не дають, та й ті спотворені за ного значення імені (Петровский 73).
писи лексеми типу Віщак, які дійшли Найдавніші письмові згадки іме
до наших днів із XV - XVIII ст., засвід ні Венцеслав у Карпатському регіо
чують його вживання не в ролі власно ні припадають на XIII ст. Пор. 1 2 1 7 :
го особового імені, а тільки - в функ Ego Venceslaus Dei gratia sum comes
ції другого (додаткового) ідентифіка Zotmariensis - комітат Сатмар (Reg Var
тора особи, тобто як прізвищеву назву 1 7 8 ); 1 2 1 5 : iudice Vencezlao - comite de
або навіть як прізвище. Напр., 1 4 9 1 : Zotmar (Reg Var 1 9 9 ).
Johanne dieto Wyesczak (AGZ XVI 3 /4 6 6 ) ; ВІРОСЛАВ. Для України це ім'я
1 4 6 1 : свідок Visczak Agoston - м. Мука- нове, але його наводять деякі сучасні
чів (Hod Okm 8 1 ); 1 7 0 4 : кріпак Viscsak словники власних імен людей (напр.,
Olexa - с. Зняцьово (Hod Gens 11). А за ВІЛ 47 ; Белей 57). Нарівні з варіан
галом Вищак - це український дериват, том Vehslaw, хорв. та серб, словники
утворений за допомогою суфікса -'ак імен наводять також ім'я Veroslaw (Śim
від давнього слов'янського здрібніло- 358, 3 5 9 ; Грк 52). Чес. словники квалі
пестливого імені Вышко, яке поста фікують ім'я Veroslav як новіший варі
ло на базі двоосновного імені моделі ант старочеського Verislav, котре озна
Вышеславъ або від споріднених із ним чало 'той, що славить віру' і перегуку
карпатських ойконімів Вішка чи Ви- ється з іменем лат. походження Fidelius
шківці (Краєзнавчий словник 4 0 6 ). (Knappovä 180).
ВІНЦЕСЛАВ. Ім'я Вінцеслав в Укра BITKO. Ім'я відтворюється на підста
їні не належить до популярних. Нині ві запису назви села Вітковичі, яке зна
воно сприймається як складення зі читься на Ровенщині з початку XVI ст.
слов'янських основ вінець, тобто 'ві (Пура 29 - ЗО), а походить від особо
нок', та компонента -слав(а), а зміст вої назви Вітко, що відповідає повним
його тлумачать як 'увінчаний славою'. формам імені Vitomir, Witoslav, Віталій
Етимологічно ж ім'я Вінцеслав не має (Svob 91, Пура ЗО).
ВІТОМИР 103 ВЛАДИСЛАВ
патронім 1 5 6 5 р. Войнич [Арх ЮЗР VII/I рення з формантом -ило від імені Войда
2 1 8 ); метронім Woynczyn (ЛСХ 143). (див. ВОЄВОДА) чи від патроніма Войда-
Ім'я Воїн виникло, напевно, шляхом тович за 1451 р. з південно-західної Русі
усічення двоосновного імені Войнѣгъ (Туп 505) і б) це нерегулярна експресив
(X - Д 23). Менш імовірно, що іменем на фонетична видозміна кореневого / т /
став апелятив воїн, хоча станом на XV ст. на / д / в імені Войтило, що від Войт або
лексема була вже широко вживаною в від Войтѣх.
кількох значеннях (ССУМ 1 188). ВОЙК. Варіант слов'ян, усіченого
ВОЇСЛАВ / ВОЙСЛАВ. Давнє сло імені Воислав. Напр. 1 4 1 8 - 1 4 2 3 : шлях
в'янське чол. ім'я, складене з двох основ тичі Radul Mich., Mich. f. Woyk - c. Fejer-
- іменникової основи вой- 'воїн, бо falva в Марамороші (Belay 1 1 4 0 ).
єць' та іменника -слав(а). Вживалося БОЙКА. Ім'я виникло, очевидно,
ім'я Воїслав і в давньоруську пору. Пор., внаслідок морфологічної видозміни
напр., Воиславъ Добриничь 122 0 р. (Мор імені Войко. Пор. 1 4 7 0 : «сыны Владо-
4 5 ; Туп 90; Купч Давні 2 1 7 ), у тому чис ви Наноулъ и братія єго Война и Ми-
лі і в Карпатському регіоні. Пор. 1 2 1 5 : хоулъ...» - м. Сучава (ССУМ І 187). Пор.
Voyzlou (читай Воїславі) reus - комітат ще з XVI ст. «Woyko conwersus in Ка-
Сатмар (Reg Var 196). На Прикарпатті mencz» (SSNO VI 172). З часом це ім'я
1 4 3 4 р. засвідчено назву села Woysła- стало прізвищевою назвою. Пор. 1393 р.
wicze (Купч Найд 68), але після Другої Johannes dictus Wayka - с. Часлівці на
світової війни село чомусь перейме Ужгородщині (Zsigmundkori 3 1 0 ). Пор.
новано на Волинське, хоч назва Воїс ще сучасні прізвища Войчек, Войчык,
лав нагадувала сучасникам про фунда Войчік на Пряшівщині (Дуйчак 79).
тора села. Препозитивний компонент ВОЙКИНА. Імовірно, слов'янський
цього імені ріднить його з давньополь- дериват із демінутивним суфіксом -ина
ськими іменами Wojesław, Wojsław. Ім'я від імені Войка, яке, у свою чергу, є гі-
Vojislav довго зберігали чехи (Svob 59), покоризмом від котрогось із двооснов-
поляки (SSNO V I176), серби і македон них слов'янських імен моделі Добро
ці (Грк 59), болгари (Илчев 115, 3 0 9 ) та вой, Миловой або моделі Воїслав, Вой-
хорвати (Śim 3 7 1 ). мир... (Śim 4 6 6 ). Пор. 1 0 8 7 : Радко і Бой
ВОЙ. Усічений варіант повного дво кина - молодші дружинники Ярослава
основного імені типу Воїслав, Воибор Ізяславича в Києві (ЛР 4 7 3 ,1 2 6 ).
і т. п. (Туп 145 - 1 4 6 ) або наслідок усі ВОЙКО. Давнє слов'янське чол. ім'я,
чення якогось іншого імені зразка Бу- утворене за допомогою демінутивного
дивой, Радивой. У болгар та у сербів до форманта -ко (як і імена моделі Бойко,
тепер уживаються подібні усіченні іме Дайко, Живко, Станко...) від антропо-
на зразка Войо, Boja (Илчев 116; Грк 56 основи Вой- 'воїн', наявної в двооснов-
- 5 7 ). В Україні імені зразка Вой уже не них іменах моделі Войгость, Воймирь,
має, але 1 6 6 1 р. ще засвідчено похідний Войславь чи іменної моделі Беривой,
від нього патронім Воєнно (ПК 3 8 4 ). Бързивой, Мъстивой. Пор. ще імена Во-
ВОЙДИЛО. Єдиний виявлений ук їло, Воїн. Однак Б. Струмінський ім'я
раїнський запис імені походить із Киє Бойко відносить до імен генетично
ва за 1 4 37 р.: свідок пан Войдило (ССУМ шведських чи навіть до голландських
1 187), але кілька латинографічних запи імен, зіставляючи його з іменем 0ykö
сів імені Wojdyło, Wojdyła та патроніма (Strumiński 3 1 0 ).
Wojdyłowie походять із середньовічної В Україні та на прилеглих до неї тере
Польщі (SSNO VI 172). Щодо імені Вой нах ім'я Бойко письмово засвідчується з
дило можливі два пояснення: а) це утво XV ст. Напр., 1 4 1 8 - 1 4 2 3 : «...где был Вой-
войло 109 войник
ко и Щєфуль» - м. Сучава (ССУМ І 157); вже як прізвищева назва. Напр., 1 7 1 5 :
1480: «...купилъ ... от Бойка» - м. Сучава кріпаки Vojna Griga, Laver - с. Рус. По
(ССУМ 1 193). У XVII ст. засвідчено кілька ляна (Belay 1 8 0 ); 1 7 1 5 : кріпак Vojna
патронімів від імені Бойко: 1622: патро- Makszim (там же); 1 7 2 0 : кріпаки Vojna
нім Войкович (Арх ЮЗР 1/5 517); 1649: Demetrius, Michael - с. Рус. Поляна (Пе
козак Кропивнянського полку Крыско Пред 3 0 9 ) і т. п. Часом антропонім Вой
Войчєнько (РВЗ 359), а в селі Нижнє на виступає також додатковим іденти
Селище на Хустщині є поле з назвою фікаційним засобом при офіційному
Войково (Петров 24). У Сербії ім'я Бой імені або при прізвищевій назві. Напр.,
ко вживається з XII ст. (Грк 57, Жел 45). у записі 1 6 6 2 р. Alexandr Woyna Orausky
ВОЙЛО. Давнє утворення з фор (Демчук 28).
мантом -U A O (як і в імен моделі Гости Подібні іменування особи з ком
ло, Добрило, Станило) від антропоос- понентом Война, як наприклад, Вой
нови -вой- 'воїн, борець', представленої на Юрьевич за 1 5 2 8 р. чи Война Ло-
в двоосновних іменах моделі Войслав, пот, Война Богушевич, Война Зенке
Войтѣх та моделі Добровой, Желивой... вич, Война Похабович та інші, наявні
У старосербських писемних пам'ятках також у Білорусі XVI ст. Правда, М. Ві
ім'я Войло засвідчується ще в XIV ст. рила кваліфікує їх чомусь не як імена,
(Грк 5 8 ), а у болгар ім'я Воил актуальне а - як прізвиська (Бір 181, 2 0 3 ). Вжива
понині (Илчев 14). В українців ім'я Вой лися іменування цього типу і в росіян.
ло вже вийшло з ужитку, але в XIV ст. Від імені Война чи Войно або Воїн
ще фіксувалися похідні патроніми від утворено також патронімічне прізвище
нього, як Семен Воиловичъ - м. Лучиця 1 6 4 9 р. Войненко, яке Р. Осташ прагне
(ССУМ 1 1 8 7 ); у XVII ст. вживаються вже вивести безпосередньо зі слов'янських
тільки прізвища Vuilo, Voila - с. Широ автохтонних імен моделі Воимирь,
кий Луг (Belay 195). Войнѣгъ, Воиславъ, покликаючись при
ВОЙНА. Середньовічне чол. ім'я, цьому на ЕСЛГНПР (Осташ Пр 5 3 3 ) та
яке постало внаслідок видозміни дав патронімічну назву Михайло Войнич
нього слов'янського імені Воин чи Вой- (Вол. грам. XVI ст. 18 2 ). У Польщі чол.
но (Илчев 11 4 ; Грк 56 ) або в результа ім'я Wojna фіксується з кінця XIV ст.
ті усічення давніших двоосновних імен (SSNO V I174).
зразка Войнѣгъ, Воймиръ, Войславъ. В ВОЙНИК. Слов'янське особове ім'я,
Україні чол. ім'я Война декілька разів утворене за допомогою суфікса -ик від
фіксується в XV ст. Напр., 1 4 7 3 : «я Вой повного імені Война, яке, у свою чергу,
на, пана Немиринъ синъ» (Арх ЮЗР могло так само постати на базі двоос-
ѴІІІ/4 2 7 ); 1 5 3 2 : Война Федоровичъ новного імені Войнѣгъ. У Реєстрах вій
(Арх ЮЗР ѴІІІ/4 3 7 0 ); 1 5 6 8 : Война Во- ська запорозького ім'я Войник засвід
роницкий (Арх ЮЗР ѴІІІ/3 1 6 0 ); 1 5 6 9 : чено двічі, але вже в укаючому його
пан Война Василевич Линєвский (Вол варіанті, як Вуйник, Вуник (Осташ Інд.
гр., Арх ЮЗР VI 51 ); 1 5 7 9 : Война Заєць 513). Не виключено, що ім'я Войник
(Арх ЮЗР ѴІІІ/4 3 5 1 ); 1 5 8 4 : Война По- пішло безпосередньо від староукраїн
ряднич (Туп 8 9 ) і т. п. ського апелятива войник 'воїн' (СУМ
Ім'я Война подибується і в Реєстрах XV I-XV II ст. 4 /1 9 1 ) .
війська запорозького 1 6 4 9 р., напр., ко Ім'я Войник не належало до повсюд
зак Уманського полку Война Товмач, ко них, але воно дало кілька похідних прі-
зак Корсунського полку Война Тирунєн- звищевих назв. Напр. 1404: пан Мико-
ко (РВЗ 204, 134), але в XVII - XVIII ст. лай Войницкий - м. Медика (ССУМ І
антропонім Война частіше виступає 187); 1433: Домарат Войницкий - с. Лан-
войнило 110 ВОЙСЛАВ
чиця (там же]; 1437: Петр Воницкий - м. Ніговичі, Ніжиловичі, Ніжин, Чернігів, а
Київ (там же]; 1664: пан Ян Войницкий в Карпатах - у стягненій формі назви
- с. Варадка на Закарпатті (Явор 204]. села Вонігово (раніше, тобто до її стяг
1 4 9 5 р. у молдавському містечку Вас- нення, - Войнігово, що на Тячівщині;
луй засвідчено прізвищеву назву Вой- по-угорськи Vajnag - Даже 2 7 3 ], у назві
ник із формантом -ул. Пор. запис: «сыну села Няґово, яке 1 9 4 7 р. було перейме
Станиноу и племинники єго Доброи- новано чомусь на с. Добрянське, а також
ноу Войникоулъ» (ССУМ І 187], а 1649 р. у назвах сіл Няґів та Няґівчик на Сх. Сло
в Білоцерківському полку значиться ваччині (Лазорик 63].
Иванъ Войничєнько (РВЗ 184]. У поля «Якаюча» рефлексація ятя та зімк
ків ім'я Wojnic фіксується з середини нена вимова кореневого приголосного
XIV ст. (SSNO V I175]. / ґ / в антропооснові Няґ- однозначно
ВОЙНИЛО. Специфічне україн вказують на болгарсько-волоське по
ське ім'я з квалітативним форман ходження імені. На території Болгарії,
том -ило, утворене від основи іменно Македонії і Сербії ойконіми з основою
го гіпокоризма Война, співвідносно Нѣг- функціонують понині (Грк 58].
го з праслов'янськими іменами моделі ВОЙНО. Морфологічна видозміна
Войнѣгъ. Ім'я Войнило засвідчено 1 6 4 9 чол. імені Война, що, правдоподібно,
р. в Реєстрах війська запорозького: ко йде з Войномиръ (Илчев 15], за анало
зак Черкаського полку Войныло Сага- гією до імен на -о. В Україні ім'я Вой-
нєнко (РВЗ 74]. Пор. тут же патронім но було вживаним у XVI ст. Пор. 1 5 5 2 :
Васко Войнилович (Остапі Лекс 135]. В мешканці Черкаського замку Войно
інших слов'янських народів імені Вой Мацкевич, Войно Томиловое (ОЧеркЗ
нило не виявлено. Від імені Войни 88, 89]. Ім'я Войно вживалося і в Ро
ло пішла назва міста Войнилів, що на сії (Демчук 8 1 ], рідковживаним було в
Івано-Франківщині, яка документуєть Польщі (SSNO V I1 7 3 ], вживається воно
ся ще писемними пам'ятками з 1385, в Болгарії та Сербії (Илчев 1 15; Грк 57].
1 4 3 7 та інших років (Габорак 39]. ВОЙНЯТА, -ТИ. Ім'я вишкрябано се
ВОЙНІГ. Ім'я Войнѣгъ вишкрябано ред графіті СНСК (табл. 25 ст. 4 4 7 Ви-
серед графіті в СНСК (табл. 22] у ви соцький 14 2 ], а утворено його від імені
гляді Войнєгь. Це чол. ім'я, складене з Война за допомогою форманта -ят(а),
двох основ. Препозиційну частину цьо як і імена моделі Велята, Голята, Гос-
го імені становить іменник вой- 'воїн', тята. Згадане слов'янське ім'я засвід
'мужчина', 'боєць' (Svob 82; Taszycky 32], чене також у назві села Войнятина на
а постпозиційну - давній іменник нѣга Ужгородщині (тепер округ Михайлівці
'опіка, турбота' (Грк 58; Илчев 35]. По СР], яке в офіційних угорських та сло
дібними іменами з компонентом -нѣг- вацьких довідниках значиться як
користувалися всі слов'яни. Пор. болг. Vajnatina (Majtän 4 5 6 ]. За Л. Даже, село
ім'я Нѣгославъ, давньосерб. і макед. іме вперше згадується 1 5 5 2 р., а за Ф. Улич-
на Добронѣгъ, Войнѣгъ (Грк 58], україн ним, - 1 3 3 6 р.
ський патронім з 1 4 5 3 р. Войнѣговъ із м. ВОЙС. Правдоподібно, апокопо-
Гирлов (ССУМ 1 18 8 ]; Пор. ще закарпат ваний варіант двоосновного слов'ян
ський ойконім 1 4 7 9 р. Mircze de Vajnak ського чол. імені Воиславъ. Запис цього
- с. Вонігово та с. Імстичово (Mihalyi імені походить із 1 2 1 4 р.: Vois pristaldus
54 0 , 5 4 1]. - комітат Бігар (Reg Var 1 86].
З часом антропооснова Нѣг- в укра ВОЙСЛАВ. Фонетичний варіант за
їнців вийшла з активного вжитку, але гальнослов'янського двоосновного
вона лишила слід у таких ойконімах, як імені (з частковою редукцією корене-
войт 111 войтко
вого /и /) препозиційного іменно го імені не наводять, а згадують його
го компонента давнього українсько лише серед застарілих та рідковжи
го чол. імені Воиславъ. Ім'я засвідче ваних. Ім'я Войтех узагалі дуже давнє
но 1 4 6 2 р. в м. Кременець, як Woyslaw слов'янське двоосновне ім'я, складе
(AGZ Х І /3 7 1 8 ). Уперше ім'я фіксують не з препозиційної частини Вой- 'вій
Варадинські реєстри за р. Тисою. Напр., сько, воїн' та -тѣхъ 'забава'. Препози-
1 2 1 5 р. Voyszlou (читай Войславі) reus - ційний член цього імені ріднить його з
ком. Сатмар (Reg Var 1 9 6 ). Ім'я Воиславъ давньопольськими іменами Wojesław,
не належало до рідкісних упродовж Borzywoj, Budziwoj (Szewczuk 316). Отже,
XIII - XV ст. Пор. записи 1 2 2 0 р. антро- Vojtech - це 'той, хто утішає військо'
поніма Воиславъ Добриничъ (ПСРЛ 25, (Valcakovä 27). Серед українців Серед
117), 1 3 7 2 : Воислав Попович (Туп 82, ньовіччя вживаним було як ім'я Вой
146). Від нього утворений давній топо тех (при варіанті Войтих), напр., ко
нім Войславичі (тепер - с. Волинське, зак Київського полку 1 6 4 9 р. Войтих
що на Львівщині). Пор. запис 1 4 1 9 р. Пинчук (РВЗ 2 9 5 ), так і патронім Вой-
Woyslawicze (AGZ V 4 2; Купч Давні 216). тихович. Напр., 1 5 6 5 : Войтех Белокри-
ВОЙТ. Усічений (апокопований) ва ницкій (Арх ЮЗР VII/1 2 2 1 ); 1 6 1 1 : «на
ріант повного двоосновного слов'ян славш и... Войтєха Лепеху» (АКЖГУ
ського імені Войтѣхъ зі збереженням 83 зв.); Милинський Войтех - махнов
ініціальної фонеми / т / від постпози- ський війт (АКЖГУ 3 6 8 ); 1 1 2 7 : Иван
ційного компонента -тѣхъ 'тішити Воитехович (Лавр 2 9 8 ). У білорусів ім'я
ся'. Перші записи імені Войт ідуть із Войтех значиться з XVI, а в поляків - з
XV - XVI ст. Напр., 1 4 7 0 - 1487: Theod. ХІІ ст. (Бір 4 5 ).
Moysyn f. Voyt (Belay 124); 1552: Войт ВОЙТИК. Новіше утворення з су
Яцко Чигаса - м. Черкаси (ОЧеркЗ 88). фіксом -ик від слов'янського чол. імені
На пол. землях перші записи імені Войт Войт, яке на початку XVII ст. в ук
походять із XIII ст. (SSNO VI 180). Пор. раїнських селах Сх. Словаччини функ
ще прізвище козака Канівського полку ціонувало вже як прізвищева назва.
1 6 4 9 р. Васко Войтенъко (РВЗ 124). Пор. запис 1 6 1 8 р.: кріпак Andrey Woytyk
Менш імовірно, що ім'я Войт є пря - с. Липова (Marsina 93); 1671 р. від імені
мим продовженням староукраїнського Войтик на Мукачівщині зафіксовано
чи старопольського апелятива войт - вже патронімне іменування дяка Piotr
'війт', тобто 'голова місцевого самовря Wajtykowicz - с. Бобовище (Пан По III36).
дування та суду' (ССУМ 1 189). Від імені ВОЙТИША. Імені Войтиша в укра
Войт рано було утворено також кілька їнських писемних пам'ятках не вияв
похідних антропонімів і топонімів,,як лено, але воно відтворюється на під
прізвища Войташ, Войтик, Войтиша, ставі літописних записів XIII ст., зокре
назву давньоукраїнського села Вой- ма за найменуванням київського воє
тівці (Стропківський округ на Сх. Сло води Ивана Войтишича (ЛР 4 8 6 ) шля
ваччині) та інші. хом усунення з нього патронімного су
ВОЙТАШ. Новіше іменне утворення фікса -ич.
з суфіксом -аш від слов'янського імені ВОЙТКО. Український дериват із
Войт (див. вище), яке у XV ст. функціону демінутивнм форматом -ко (як і в іме
вало на словацько-польському погра- нах зразка Володько, Славко, Стан-
ниччі біля м. Кросна (Rieger, мапа №6). ко...), похідний від двоосновного
ВОЙТЕХ. Сучасні нормативні укр. слов'янського імені Войтѣхъ або Войт.
словники власних імен людей у за У поляків цьому дериватові відповідає
гальному їх реєстрі здебільшого цьо Wojtek, який у м. Перемишль фіксу
ВОЙША 112 ВОЛОДАР
ється вже з XIV ст. [Bubak 3 2 2 ; Crzenia ника четвертої відміни із суфіксом -am.
3 3 1 ]. У чехів йому відповідає деміну Пор. запис 1 4 7 2 р. Woyschat (AGZ IX 16).
тив Vojtik [Knappovä 1 8 5 ]. На укр. ВОЙШАТ. Ім'я Войшат, що засвідче
землях від Карпат до Слобожанщи не 1 4 7 2 р. у AGZ IX 16, утворено від ан
ни ім'я Войтко представлене безпе тропооснови Войша за допомогою фор
рервно з XV до XVIII ст. Напр., 1 4 0 8 : манта -am, як і імена зразка Велята, Го-
«пан Войтко Судомирський судья, лята, Гостята...
Войтко с дѣтками» -- м. Львів (ССУМ ВОЛИСЛАВ. Новіше слов'янське
І 1 8 8 ]; 1 4 5 1 : «могоричници на имя двоосновне ім'я, складене з дієсло
Войтко...» - м. Вільна (там же]; 1 6 0 5 : ва волѣти 'хотіти, бажати' та іменни
Войтко Малиновський - м. Житомир ка слав(а). І. Трійняк (ст. 73) подає це
(ДМВН 6 9 ]; Woitko Szurm acz - с. Ду ім'я як Величко, а М. Демчук (ст. 8 7 ) у
бова на Сх. Словаччині (M arsina 8 2 ); пам'ятках укр. мови знаходить варі
1 6 2 0 : Войтко Тесля - с. Старе Полон- ант Woleslao (AGZ I I 1 1 0 ). Пор. серб, ім'я
не (ВКО 2 3 9 ] ; 1 6 2 0 ; Войтко Колачник Волислав та його деривати Волин, Во-
- с. Березне (ВКО 2 7 9 ] ; 1 6 2 0 : Войтко лица (Грк 57). В Україні ім'я Woleslaw
Лях - м. Ст. Остропіль (ВКО 3 3 8 ]. фіксується 1 4 3 6 р. в «Актах гродських
У Реєстрі війська запорозького і земських» (Демчук 37). Починаючи з
1 6 4 9 р. записано дев'ять козаків на XVII ст., антропоніми Волинко, Волечко
ім'я Войтко - у Київському Корсун- в Карпатах виступають уже як прізви-
ському Кропивнянському Полтав щеві назви або як прізвища. Пор. 1 6 0 7 :
ському та Уманському полках. Ось по Szenka Valuczka - с. Тур'я Бистра (Чу
вні їх іменування: Войтъко Степанен Прізв. 107); кріпак Valicsko - с. Гетеня
ко, Войтъко Мойсєєвич, Войтъко Ляхъ, (Szabó 372). У Польщі ім'я Wolisław почи
Войтъко Забузкий, Войтъко Голубиц нає фіксуватися з XIV ст. (SSNO V I1 9 1 ).
кий, Войтъко Жємємонский, Войтъко ВОЛОДАР. Самобутнє давньорусь
Швецъ, Войтъко Яцевъ зят, Войтъко ке княже ім'я XI та подальших століть,
Бранченъко (РВЗ 1 8 4 ,3 9 4 ,1 4 6 ,1 3 1 ,3 4 9 , утворене за допомогою агентивного
351, 209, 216, 4 0 9 ]. Одного з тих, Войт- суфікса -аръ від основи дієслова володі
ків, записано іменем Вуйтъко Лещенко, ти. Лексема Володар уже в XIII - XIV ст.
а одного - як Войток (Осташ Інд 513]. виступає в ролі особового імені (див.
У білорусів, де ім'я Войтко згадуєть Словарь древнерусского языка под
ся вже з XIV ст., зазначене утворення ред. Р.И. Аванесова, том I, Москва 1 9 8 8
кваліфікується як здрібнілий варіант - с. 4 - 68). Доіменним значенням лек
нейтрального імені Войцех (Бір 46]. семи володаръ у цьому випадку, напев
ВОЙША. Рідкісне слов'янське ім'я, но, було 'володар краю', 'той, хто стоїть
утворене за допомогою форманта -та на чолі князівства'.
від антропооснови -вой-, представле Б. Грінченко також наводить укр.
но в іменах моделей Войслав, Добровой. ім'я Володар, але чомусь кваліфікує
В Україні ім'я Войша засвідчене між його як відповідник до офіційного ва
1 6 4 8 - 1 6 5 1 рр. Пор. запис Wojsza (МІГ ріанта Володимир (Гр IV 5 5 0 ). М. Карп-
1 1 1 8 ). Однак дериват від цього імені (а люк, згадуючи ім'я перемиського кня
саме ім'я Войшик) значиться на 2 0 0 ро зя Володаря Ростиславича, припускає,
ків раніше. Пор. запис 1 4 4 4 р.: Woyschik що воно могло постати з дієслова воло
(AGZ II 74). У Польщі воно фіксується діти та іменника дар з наступним стяг
впродовж XIV - XV ст. ненням двох основ (Karpiuk 3 9), що ма
Правдоподібно, вихідна форма осо лоймовірне, та порівнює його з серб,
бового імені Войша мала вигляд імен іменем Божидар.
володик 113 ВОЛОДИМИР
З-поміж відомих осіб XI - XII ст. пер 1701: свідок Alexander Volodar - с. Іва-
шими носіями цього імені були князь нівці (Hod Okm 4 0 8 ) та інші.
перемиський і тмутороканський Воло- ВОЛОДИК. Суч. здрібніло-пестли-
даръ Ростиславич та князь городецький вий відповідник офіційного імені Во
і полоцький Володарь Глібович (ЛР 473, лодимир.
474, 4 7 8 , 242, 284, 2 8 7 та Крип'якевич ВОЛОДИМИР. Ім'я виводять із дво-
ГВК 15 4). Ім'я Володар, як і його дено основного праслов'янського *ѴоМітігъ,
тати, були настільки авторитетними, де препозиційна основа *ѴоШь- - це пра
що досить швидко їх ім'я поширило слов'янська імперативна форма Voldbti
ся також у сусідніх народів, зокрема у ‘володіти', а постпозиційна -тігь - ‘спо
поляків та угорців. Пор. 12 2 0 : «scilicet кій'. Давнішим (праіндоєвропейським)
Michud Aladarum et Lazio» - комітат Бі- попередником цього імені був *Voldimer
гар (Reg Var 2 1 4 ). У XIV - XV ст. ім'я Во чи навіть *Voldimar, препозиційний
лодар (але вже в польській неповного- компонент якого Void- виражав понят
лосній формі як Włodarz) фіксують пол. тя ‘володіти', а постпозиційний *тегь
джерела (SSNO VI/1 138). У Київській - ‘великий, славний' (Роспонд Структу
землі 1 1 5 0 р. згадується місто Володарь ра 33). Отже, первісне ім'я означало, на
(Нерознак 4 4 - 4 5). А втім, з приводу по певно, 'владою великий' (Svob 79 - 80;
ходження імені Aladar в угорській мові Bubak 3 21; ЕСУМ І 4 1 8 ). Саме так, тобто
укладачі словника «Vyberte si meno pre з повноголосною формулою Волод-, а не
svoje diet'a» M. Majtän та M. Povazaj ви за старослов'янською моделлю Влад-,
словлюють думку, начебто ім'я Aladar його записано в Остромировому єван
прийшло до угорців насправді з ту гелії як особове ім'я Володимирь.
рецької з первісною семантикою ‘тілес Найдавнішим письмово засвідче
ний сторож' (Majtän - Povazäj 40). ним Володимиром на Русі був великий
У літописах фігурують і патроніми князь київський із послов'янщеної ди
від імені Володарь, зокрема з 1 1 5 8 р. настії Володимир Святославич (бл. 9 5 5
йде запис Володимирко Володаревич - 1 0 1 5 ), який у хрещенні дістав ім'я Ва
- син Володаря Глібовича, князя чере силій. Але через 2 0 0 років церква визна
миського та Звенигородського, князь ла його святим, і в державі почали його
галицький (ЛР 4 7 4 ). Пор. також два за називати Великим (ЛР 4 7 4 ). Завдяки
писи імені Володарь із Трансільванії цьому ім'я Володимир не просто збере
1 4 3 1 - 1 4 4 6 рр. та запис імені слуг Во- глося, але й забезпечило собі повсюдну
лодєр и Мартин (ПанькУкр.-болг. 2 2 5 ). популярність. Серед самих тільки русь
За словами І. Панькевича, ім'я Володєр ких князів було близько ЗО Володими
- це продовження староруської тради рів (ЛР 4 7 4 ). З-поміж видатних осіб ди-
ції, яка часто кваліфікувалася в Почат настійне ім'я Володимир носили син
ковому літописі як ім'я одного з Рос- Ярослава Володимировича Осмомис-
тиславичів (ПанькУкр.-болг. 2 2 5 ). ла, князя галицького, правдоподібного
Пізніше лексема Володар не один раз автора героїчної поеми «Слово о полку
виступає як прізвище. Пор. 1607: Volo- Ігоревім», київський князь і письмен
dar Andre - c. Тур'я Ремета на Закарпат ник Володимир Мономах та ін. Після
ті (Чу Прізв. 122); 1649: драбант Volodar розпаду Київської Русі ім'я Володимир
- с. Тростяниця, а в селі Руське на Му- втратило на популярності. Друге жит
качівщині кріпак Volodar (Leh Ber 771, тя принесло йому національне відро
6 8 3 ); того ж року згадуються кілька дження України у XIX - XX ст., у зв'язку
козаків, які записані під патронімічним з чим серед інтелігенції відновилася
прізвищем Володарський (РВЗ 1 2 0 ,1 6 1 ); мода давати дітям слов'янські імена. У
ВОЛОДИСЛАВ 114 ВОЛОДЫНА
волос, голос, колос, яке в перекладі давнину, але й дотепер часто назива
українською означає 'тупий1 (Петров ють волохами.
ский 7 2 ) чи 'кривоногий', 'заіка' (Трій- ВОЛОЦКО. Це пізніший фонетичний
няк 72). Висловлювалася також думка, варіант власного імені Володько, який
начебто особове ім'я Волос могло утво постав унаслідок польського впливу на
ритися від котрогось із слов'янських українське ім'я Володько, зумовленого
двоосновних імен зразка Володимир, асибіляцією та оглушенням /д ь /> /д з ь /
Володислав усічувально-суфіксальним > /ц ь /. Пор. 1 6 4 9 р.: козак Волоцко Тол-
способом за допомогою однофонемно- дєнько.
го суфікса -с (Остапі Українські 137). ВОЛЬВАЧ. Особове ім'я прізвись-
ВОЛОТ. Праводоподібно, ім'я по кового типу. Підставою для його ви
ходить від давнього апелятива волот никнення послужив український діа
'великан', а представлена ця фонетич лектний апелятив вольовая - 'люди
на модифікація антропооснови Волод- на з волом, тобто зобом'. Ім'я згадуєть
іменами зразка Всеволод, Рогволод, ся вже 1 5 7 2 р. як Wolwach - с. Олешник
тобто з оглушеним кінцевим приголо (Szabó 3 2 5 ).
сним основи /д /. З передсуфіксальним ВОРОБЕЙ. Назва горобця здавна ви
/ т / ця основа засвідчена також 1 6 4 9 р. користовується в Україні метафорич
в імені козака Білоцерківського полку но - в ролі особової назви людини. Пор.
- Волошко Москаль (РВЗ 75). 1565: Worobey Tatarin (РКЗР III 2 2 6 ); се
Ще більшу доказову силу щодо ста лянин Воробей Новотный - м. Бар (Туп
тусу окремого імені мають такі запи 94). У болгар відповідні імена Врабко
си антропонімів XV ст., як пан Иван Во- та Врабчо як захисні вживаються доте
лотович з 1 4 3 0 - м. Київ (ССУМ І 1 9 3 ); пер, а, за твердженням С. Ілчева, вони
1 6 1 1 : возний Волотовскии Иван (АК- виражають побажання «Хай буде ви
ЖГУ 3 6 3 ). Однак пов'язувати етимо тривалим як горобець!» (Илчев 116).
логію імені Волот з назвою колоска, Упродовж XVII - XVIII ст. в Україні та
тобто 'мітелки проса чи вівса' (ЕСУМ І кож функціонували антропоніми тако
4 2 1 ), здається, немає підстав. го ж походження, зокрема варіанти Во-
ВОЛОТКО. Українське демінутивне робець, Воробель, напр., 1 6 4 9 р. в Київ
особове ім'я, утворене від нейтрально ському полку записано козака Воробєц
го щодо експресії імені Волот (Воло Миско (РВЗ 30 6 ), але подібні іменуван
димир) за допомогою форманта -ко. ня, а тим більш їх деривати, частіше ви
Найдавніше відома нам згадка цього ступають уже в ролі прізвищевих назв.
імені походить із закарпатського села Пор. 160 8 : патронім Wacko Worobkowicz
Шом Берегівського району за 1 2 1 4 р.: - м. Сянік (Balzer 1 3 1 ); 1 7 1 5 : кріпак Jo.
«impetiet convillanum suum scilicet: Vorobecz-c. В. Бичків (Belay 1 2 9 ); 1 7 2 0 :
Volotcu de furto» (Reg Var 179). Panyko Voropko - с. Новоселиця на Тя-
ВОЛОХ. Додатковим розрізнюваль- чівщині (Belay 1 7 6 ); 1 7 7 2 : кріпак Matyo
ним знаком при власному особово Vorobely - c. Якуб'яни в комітаті Спіш
му імені в Середньовіччі часом висту (Ud-4 96).
пали так само етноніми та похідні від ВОРОН. Особове ім'я Ворон в україн
них прикметники. Напр., 1 4 3 6 р. в за ському іменнику представлене досить
карпатському селі Бедевля кріпака за бідно. Пор. 1 3 9 3 : Ворон - війт коло
писано Paulus Pap Volochus (Belay 1 2 6 ); мийський (Туп 95 - 9 6 ); 1 5 5 2 : Ворон
1 3 7 8 p.: Волошинъ Ладомиръ - слуга Василевич - м. Мозир (ОМЗ 6 4 0 ). Піз
Володислава (Гр. XIV ст. 59). В Україн ніше ця лексема виступає вже тільки
ських Карпатах румунів не тільки в при творенні прізвищевих назв. Напр.,
ВОРОНА 117 ВОРОТИСЛАВ
ВОЯШ. Це староукраїнське утво (ЛР 48, 67]. Наступні носії імені: Всево
рення з суфіксом -аш, як і в імен Білаш, лод Андрій Ярославич (1 0 3 0 - 1 0 9 3 ] -
Милаш, Семаш..., походить від антропо- п'ятий син Ярослава Володимировича,
основи -вой- 'воїн, боєць', яку містять князь переяславський, чернігівський і
імена моделі Воїло, Войко, Война чи іме великий князь київський (ЛР 4 7 6 та ін.].
на моделі Будивой, Добровой, Желивой. Пор. ще з XIII ст. Всеволод Всеволодович
Ім'я Вояш в Україні вперше засвідчено - червенський князь (Крип'як ГВК 17].
в XV ст., а точніше - 1 4 8 3 р.: Gregori alias Загалом руських князів із іменем Все
Woyasz (AGZ11 1 4 6 ]. На території Поль волод було понад 20. Династійне ім'я
щі таких імен більше (SSNO V I161]. Всеволод із займенниковим елементом
ВРАЖА. Особове ім'я південносло все- рано засвідчується в назві волин
в'янського походження, в основу яко ського міста Всеволож та на Чернігів
го закладено серб, або болг. апелятив щині (Роспонд Структура 3 3]. 1 6 4 9 р. у
вража 'ворожба, заклинання, чари' Корсунському полку згадується ще ко
(PCKHJ II 7 9 8 ]. Найдавніша згадка ан- зак Федоръ Всеволода (РВЗ 14 8 ]. Ім'я
тропоніма Вража представлена у спис Всеволод не втратило популярності
ку особових імен 1 4 9 3 р.: іменування і в наші дні, як на Наддніпрянщині та
Wrasa Zthoyka - комітат Сатмар (Мак Наддністрянщині, так і на території Сх.
Sza 1 3 6 ]. З XVI ст. записи антропоніма Словаччині (Грицак Особові 2 3 9 ; Ско-
Vrasa, Wrasa, Vraza в ролі прізвищевих рук, Слов'янський 15 1 ].
назв і в ролі прізвищ у комітатах Уґоча Православна церква довго не визна
та Мараморош існують дотепер. Напр., вала цього імені, але у святцях XX ст.
1 574 і 1641: кріпаки Vrasa, Varasa - с. Тар для імені Всеволод відвела аж три різні
на (Szabó 4 3 7 ]; 1 6 0 4 - 1 6 0 5 : власник Jo. дні року (Успенский 3 0 8 ].
Vrasa, кріпаки Ge., Ilko Vrasa - с. Сир- ВСЕМИР. Імені Всемир нині у слов
бі (Belay 1 9 6 ], a 1 6 4 1 p. особова назва нику імен українців немає, але у XV ст.
у цьому селі фігурує як повноголосна поблизу с. Деречин на Волині згаду
Varasa (там же]. Нині прізвище Вража ється село Всємерь (варіант Всемѣръ),
побутує в с. Хижа на Виноградівщині у якому закладено чол. особове ім'я
та в сусідніх селах румунського Мара- Всемир, будова котрого досить про
мороша (Iordan 4 9 9 ]. зора - 'весь світ' (AS III 17, 2 5; Купч
У центральних районах України Двочл 1 0 7 ,1 1 9 ] .
цій антропооснові відповідає повно ВСЕСЛАВ. Давньоруське двоосновне
голосний еквівалент лексеми ворож-, ім'я, складене з означального займен
представлений патронімами Ворожен- ника весь та іменника слав (а). Отже,
ко, Ворожкович (Туп 5 0 8 ], а в Поль спочатку воно могло означати 'володар
щі - неповноголосним його варіантом усього'. Чол. ім'я Всеслав функціонувало
Wroszko з XV ст. (SSNO VII 2 9 7 ]. головним чином на білоруських землях,
ВСЕВОЛОД. Давнє східнослов'янське зокрема серед полоцьких та вітебських
двоосновне ім'я, утворене від означаль князів. Напр., Всеслав Брячиславич внук
ного займенника весь та дієслівної осно Ізяслава князь полоцький і великий
ви володіти. Первісне значення імені князь київський (ЛР 4 7 8 ]. Однак у ви
могло бути 'володар усього', 'той, кому гляді Vseslav це ім'я знали тільки чехи та
все підвладне'. Одним із перших заното поляки (Knappova 1 8 6 ]. 1 4 9 9 р. на міс
ваних носіїв імені Всеволод на Русі був ці села Рудки згадується село Всеслав'я
володимир-волинський князь Йсеволод (Купч Двочл 1 2 6 ). В Україні до імені
Володимирович (помер 9 95 р.] - чет Всеслав повернулися тільки в 1967р .
вертий син Володимира Святославича (ж. Мовознавство 1 9 6 8 № 5, с. 88).
ВУЙКО 120 ВЯЧЕСЛАВ
ко, Галеґа..., які в Карпатах фіксуються з ГАЛИК. Давнє слов'янське чол. ім'я,
XVI ст. Пор. 1 421: «comparuit contra Hal утворене від базового імені прикмет
Rutenum» - м. Перемишль (SSNO II 246); никового походження Гал, Гало чи Галь
1 4 4 8 : селянин Hai de Kopisthno (там (див. ГАЛ) за допомогою субстантиву-
же); 1 4 6 9 : селянини з Новоселиці Hal et ючого суфікса -ик, подібно до обсерва-
Fedko (там же); 1 565: Hal Wołoszyn (ОКР тивних імен моделі Бистрик, Білик, Го
2 0 9 ); 1 5 9 7 : Галь синъ Сенковъ (АСО лик, Довжик, Пухлик, Світлик, Черник...
2 0 4 ); 1 6 0 5 : кр. Jo Hala - с. Новоселиця Найбільше записів імені Галик припа
(Belay 176); 1649: козак Кальницько- дає на XV - XVII ст. Пор. 1 5 7 8 : Halik z
го полку Гал Дмитрєнко (РВЗ 277). Пор. Zahutynia - м. Сянік (Balzer 1 0 2 ); 1 6 9 8 :
ще козака Брацлавського полку 1 6 4 9 р. кріпак Klimovics Halig - с. Кобилецька
Яцъ Галєнько (РВЗ 244). Поза Україною Поляна (Belay 1 5 9 ). Можливо, з іменем
ім'я Гал та його споріднені Гал, Галко, Галик пов'язана також назва галицько
Галуц..., у тому числі й композит Гали- го міста Галич, якщо припустити, що її
мир, уживають також болгари, серби та утворено від демінутивного імені Га
хорвати (Илчев 1 2 4 - 125). лик завдяки посесивному суфіксу -*jb.
У XIII - XIV ст. до Західної Украї ГАЛИЦЯ. Давньослов'янське осо
ни у XIII - XIV ст. християнство прине бове ім'я, співвідносне з суч. карпат
сло також фонетично схоже ім'я. Це ка ськими прізвищами Галиця, Ґалиця (Чу
лендарне ім'я Gal, але воно пошири Прізв. 1 3 4 ) та зі співзвучним загально-
лося тільки серед католиків. Первісне укр. апелятивом галиця 'галка'. Серби
його значення пов'язане з етнонімом назву галка використовують як клич
'галлієць' (Kalman 33), а, може, й із іме ку для тварин чорної масті (PCKHJ III
нем грецького походження Haiaktion 177), а молдавани галицею називають
(Woln-Paul 48 ). домашню птицю.
ГАЛАН. Ім'я згадується з середини ГАЛКА. Правдоподібно, особова на
XVI ст. Пор. 1565: Halan, Halanow (ОКЗР зва постала на базі українського апеля-
III 139, 225); 1666: козак Галан Стенка тива галка 'птах із родини воронових'
(ПК 160). Особова назва Галан походить (СУМ II 2 0). Найдавніші записи іме
від імені Галемирь чи Галесинъ (Р 534; ні похдять із XV ст. Напр., 1 4 6 6 : Syenko
Демчук 58). Пор. також запис патроні- dictum Halka (AGZ XV 3 3 8 5 ).
ма 1 5 6 5 р. Halanowicz (ОКЗР III 174). ГАЛКО. Правдоподібно, ім'я є су
Можливо також, що від нього похо фіксальним утворенням від імені
дить і українське прізвище Галан. Гал. Пор. 1 5 4 9 : Галко (АСО 2 0 6 ); 1 6 4 5 :
ГАЛЕЦЬ. Ім'я належить до згаданої Halko Filow (Balzer 1 0 9 ). Пор. ще коза
вже вище етимологічної групи імен, ка Полтавського полку 1 6 4 9 р. Галко
а виникло як здрібнілий варіант іме Сапчєнько (РВЗ 4 0 7 ) та козака Корсун-
ні Галь. Пор. 1 4 6 0 : Halecz de Zyrawicza ського полку Петро Галко (РВЗ 1 3 4 ).
(AGZ III 4 4 6 7 ). Один із відповідників ГАЛЬ. Визнавати функціонуван
цього імені, а саме запис імені Halcslaw ня такого варіанта імені примушують
(SSNO II 2 4 6 ), імовірно, треба читати українців польськолатинські серед
як Гальчеслав. ньовічні записи імені Hal, тобто імені
ГАЛЕШ. Можливо, до цієї групи з м'яким -ль, та українські утворення
імен належить також ім'я Галет, але з зразка Гальо, Галець, Галько.
квалітативним суфіксом -еш. Пор. 1 4 9 0 Ім'я постало внаслідок усічення пов
р.: «где был Галет» - м. Сучава (ССУМ І ного двоосновного імені Галимир (Ил
4 9 0 ); 1 4 9 9 р.: «пожаловах... сына Галє- чев 124). Пор. 1 6 1 8 : кріпак Haly Chanasz
това» - м. Гирлов (там же). (с. Кухтівці), Halyka Szabó (с. Варадка),
ГАЛЬКО 123 ГИРЯ
прізвиська для малої дитини: це могла (Мор 59; Туп 1 06; Грк 6 2). Однак назва
бути як 'чуприна' (Головацкій 4 7 7 ), так північноукраїнського міста Глухіе, яка,
і 'вагова міра' (Осташ-Пр 5 3 5 ), і 'корот поза всяким сумнівом, походить від
ко обстрижена людина' (Білецький- особового імені Глухъ, згадується вже
Носенко 9 8 ) чи навіть 'ґуля, набряк' 1 1 5 2 р. (ЕСЛГ II 4 2 ). Пор. ще 1 6 2 0 : Глу
(закарпатські говори). хий Корченя - с. Чорна (ВКО 3 7 7 ). Пор.
ГЛІБ. Це елітарне ім'я на Русі, яке є також запис 1 6 2 0 р. з с. Чорна на Сх. Во
запозиченням із котроїсь давньоскан- лині - комірниця Глущиха (ВКО 3 6 8 ).
динавської, імовірно, з давньошвед- Майже всі записи українських прі-
ської, мови Gud-leifr, що відповідає дав звищевих назв з основою Глух-, як
ньогерманському Gutleib 'нащадок напр., Глухотич, Глушаниця, походять
Бога' (ЕСУМ152 6 ; Петровский 88). Воно із XVII ст. Багато прізвищ типу Глухан,
зрідка вживалося упродовж Середньо Глуханич, Глухиня, Глухота, Глущенко...
віччя. Пор. 1 3 4 9 : панъ Глѣбъ Дворьско- згадується тільки з XVIII ст. Напр., прі-
вичь - м. Казимир (ССУМ I 245). звищева назва полковника Умансько
ГЛІБКО. Здрібніло-пестливе утворен го полку 1 6 4 9 р. Йосиф Глух (РВЗ 2 0 3 ),
ня за допомогою форманта -ко від пов козак Уманського полку Иванъ Глухъ
ного імені Глѣбъ. Пор. 1366: «крилоша- (РВЗ 2 2 4 ) та козак Канівського полку
ни пєремьішльскии Глѣбъко и брат єго Никон Глух (РВЗ 1 2 1 ). Пор. також похід
Костько Бѣзна...» - м. Перемишль (ССУМ ні від зазначеної антропооснови запи
І 2 4 5 ). Пор. також прізвищеву назву ко си 1 6 7 2 р.: кенез Hlukotics (!) - с. Глуха-
зака Корсунського полку 164 9 р. Яцко новиця на Воловеччині (Leh Ber 2 9 9 );
Глѣбъко (РВЗ 178), а також патроніміч 1704: кріпак Hluchinia Stefan - с. Йовбо-
не прізвище козака Брацлавського пол виця (HodGens 6). Отже, нечленний при
ку Матвѣй Глѣбченко (РВЗ 252). кметник глух 'глухий' став власним осо
ГЛОДЯН. Пізнє українське родинно- бовим іменем. На пол. землях антропо
побутове ім'я Глодян, утворене від нім Głuch письмово засвідчується вже
діалектного дієслова глодати, обгло- 1225 р. (Rymut 242). У сербів ім'я Глоу-
джувати у значенні 'обгризати, обли шъць згадується лише в XIV ст. (Грк 63).
зувати' (Гр І 2 0 9 ) за допомогою діє ГЛУШКО. Антропонім Глушко утво
прикметникового суфікса -ан/-ян, як і рено від прикметника глухий за допо
в імен типу Кохан, Продан, Собран і т. д. могою субстантивуючого форманта
Найдавніша з-поміж відомих фік -ко, а первісним значенням цього утво
сацій імені (правда, з демінутивним рення було, імовірно, 'глухувата лю
суфіксом -ул) походить із м. Сучава за дина'. В українців селянин Глушко зга
1 4 6 2 р.: «истинный нашъ слоуга Петръ дується вже 1 6 0 6 р. (Арх ЮЗР І 3 1 8 ). А
Глодѣнулъ» (ССУМ І 2 4 4 ). Решта пись прізвищева назва Глушко повторюєть
мових свідчень походить із XVII - XVIII ся серед запорозьких козаків (СУМ XVI
ст. Пор. 1 6 1 8 : Andrei Hlodan (Marsina - XVII ст. VI 2 2 6 ), напр., козаки Уман
5 9 ); 1 7 1 5 : кріпак Glodan Ricz - с. Ізки ського полку Матѣй Глушко, Илко Глу
(Belay 1 8 5 ) та деякі інші. щенко (РВЗ 2 1 7 ) чи козак Брацлавсько
В одному випадку та ж сама дієслів го полку Кунашъ Глусчєнко (РВЗ 3 5 4 ). У
на антропооснова глодати послужи поляків антропонім Głuszko згадується
ла базою для прізвища-композита Гло- вже 1 4 4 9 р. (Rymut 2 4 2 ).
джикурка, який функціонує в кількох ГНІВАШ. Ім'я Гніваш на Русі фік
селах Мукачівщини (Чу Прізв. 147). сується з XV ст. (Туп 1 0 7 - 1 0 8 ). Його
ГЛУХ. У східних слов'ян антропонім утворено за допомогою суфікса -аш від
Глухъ уперше фіксується лише 1 4 4 4 р. котрогось із давніх двоосновних імен
ГНІВКО 125 ГОДИЛО
Пор. ще прізвищеву назву з села Вой- базі словосполучення голі боти, тобто
нятина на Ужанщині (тепер CP) Czygan 'чоботи' (Редько 2 2 2 ), а в час його ви
Holababa (Sztäray II 3 3 9 ). никнення вживалося у значенні 'босий'.
ГОЛИК. Ім'я утворено від прикмет Уперше фіксується назва 1 4 1 1 р.: Осташ
ника голий за допомогою субстанти- Голобуть - м. Зудечів (ССУМ І 2 4 8 ).
вуючого суфікса -ик, як і імена зраз ГОЛОВКА. В Україні та на приле
ка Білик, Довжик, Мудрик, Світлих..., глих до неї теренах Білорусі антро-
хоча воно могло утворитися так само понім Головка з XV ст. часто фіксуєть
від імені-композита зразка Голиславь ся то як власне особове ім'я, то як до
(Демчук 58; Остапі До пох. 5 3 6 ). Почи датковий ідентифікатор особи. Напр.,
наючи з XIII ст., ім'я Голик виступає вже 1 4 2 9 : «єсми дали сєло,...гдє єсть Го
тільки в ролі додаткового означення ловка» - м. Сучава (ССУМ І 2 4 9 ); 1 4 7 8 :
при імені або в ролі звичайного прізви Iwan alias Holowka (AGZ X II1 1 0 8 ); 1 5 2 4 :
ща. Напр., 1 3 3 3 : Johannes Holick (SSNO шл. Iwasko Haloka, а 1 6 0 0 - землевлас
VII 8 4 ); 1 4 7 9 : «in secundo sedet Hollyk» ник Jo. Holóka - с. Чумальово (Belay
(SSNO II/2 3 0 7 ). З XVI ст. і пізніше ан- 1 3 3 ); 1 5 5 2 : Устимъ Опанасовичъ, Го
тропонім Голик виступає вже тільки в ловка братъ его - м. Мозир (ОМЗ 6 3 1 );
ролі додаткового означення при іме 15 5 2 : Головка - мозирський селянин
ні. Напр., 1 6 4 9 : козак Уманського пол (Арх ЮЗР ѴІІ/1 6 3 1 ); 15 6 5 : Головка - се
ку Конъдрат Голик (РВЗ 2 0 3 ), козак Чи лянин хмельницьций (Арх ЮЗР ѴІІ/2
гиринського полку Иванъ Голик (РВЗ 163); 16 4 9 : козак Уманського полку
ЗО) та ін.; 1 7 4 1 : єрей Федоръ Голикъ - с. Иванъ Головьковь зятъ (РВЗ 2 2 5 ) та
Мерґешка (Пан По 4 77). козак Черкаського полку Остап Голо-
ГОЛИШ. Ім'я Голиш уживалося на вьчєнко (РВЗ 74). Пор. ще 1 5 4 8 р.: в за
Русі (Мор 60 - 61), воно могло постати карпатському селі с. В. Бичків та в кіль
на базі апелятива голыш 'гола, неодяг- кох інших сусідніх селах називається
нена людина', 'убога людина', але і вна Ananaias Holowach, а в селі Драгово 1 5 1 8
слідок усічення давнього двоосновно- р. згадується кріпак Ge. Holovenka (Belay
го імені Голиславь. У руських слов'ян 170, 168). Мотивом для утворення ан-
ім'я значиться вже у XIII ст., а саме: тропоніма Головка служило метафорич
1 2 2 0 : «Hollus (!) reus de Peczera» - ко- не значення назви відповідної частини
мітат Бігар (Reg Var 2 4 1 ); 1 4 8 2 : Waszyl людського тіла, тобто голова - мала го
alias Hołysz (AGZ XVIII 1 6 4 8 ); 1 4 9 8 : лова або розумна голова (Богдан 2 5 8 ).
Hołysz de Mokroczyn (AGZ XV 2 6 2 9 ). Від імені Головка пізніше було
Ім'я Голыш уживаним було і в над утворено ряд патронімів, напр., 1 581:
дніпрянській Україні (Мор 60, 61). Пор. Hołowczakowa wdowa - м. Самбір (Ки-
1 6 4 9 : козак Грицько Голышка (Р 24). На czera 17 0 ); 1 6 0 3 : «...уская нива при Го
Ровенщині побутують ойконіми Голи ловчат » - с. Бенедиківці (Лел Пам 2 4 1 );
шів, Голешово (Пура 4 2 ). 1 785: прізвище Головчуку с. Новотин на
ГОЛКО. Правдоподібно, усічено- Лемківщині та ін. (Чу Прізв. 150).
суфіксальне утворення від давнього ГОЛОВНЯ. Найдавніші записи іме
слов'янського двоосновного імені Го ні Головня походять із українсько-біло
лиславь. На українських землях воно руського прикордоння, напр., 1 5 5 2 : Го
вперше фіксується 1351 р.: Голко Залѣс- ловня Тодорович - м. Мозир (ОМЗ 6 4 1 ).
кий - м. Львів. (Туп 109; ССУМ І 248). Перші власне укр. записи антропоні-
ГОЛОБУТ. Ім'я прізвиськового типу ма Головня походять із XV - XVII ст., але
Голобут, як і похідна від нього прізви- лексема Головня вже виступає у них як
щева назва Голобуцъкий, виникло на додатковий ідентифікатор при власно
голод 129 ГОЛУБ
тичне ім'я утворене від тієї ж основи, ні згадується вже 1 3 5 0 р. (сучасне міс
що й ім'я Гордош. цеве українськомовне звучання назви
ГОРДЯТА. Давнє слов'янське ім'я, села - Горіньчово - Дэже 2 5 2 ). З іменем
утворене від прикметника гордий Горин посередньо пов'язане також суч.
у значенні 'пишний' за допомогою прізвище Горинь, уживане на Львівщи
здрібніло-пестливого форманта -ята. ні та Ів.-Франківщині (Редько 2 3 3 ), та
1 3 7 7 і 1 5 2 5 рр. у м. Києві згадуєть назву річки в Молдавському князівстві
ся мікротопонім дворъ Гордятинъ и Хоринча (!) в записі 1 4 3 6 р. (ССУМ II
Некифоровъ (ЕСЛІН ПР 44 ). 51 2 ), у яких препозиційний компонент
ГОРЕНЯ. За припущенням О. Куп- імені виступає у формі імператива від
чинського, - це слов'янське чол. особо дієслова *goreti (Skulinal6).
ве ім'я, яке відтворюється на підставі ГОРИСЛАВ. Давньослов'янське осо
назви села Гореничі, що в кінцевому ра бове ім'я Горислав відтворюється на
хунку пов'язане з двоосновним іменем підставі середньовічних записів укр.
Гореславъ (Купч Найд 71). ойконіма Мостиського р-ну Львів,
ГОРИГЛЯД. Ім'я відтворюється на обл. Гориславичі, по-пол. Horzisławicze:
підставі патроніма Гориглядович та 1 4 7 5 р. (X - Д 6 4), суч. укр. прізвище
множинного ойконіма Горигляди, що в Гориславець на Полтавщині (Редько
Монастириському p-ні на Тернопільщи 2 3 3 ). Давньоукраїнську форму імені
ні. Найдавніші фіксації ойконіма Гори Горислав Г. Гинкен датує IX ст. (Гінкен
гляди походять із XV та XVI ст. (X - Д 64; 4 5 7 ). Ойконіма 1 5 8 4 р. Horyslawicze (ŻD
Бучки Давньоукр 12). Іменування на 1 8 / 1 1 4 ; Гинкен 4 5 7 ; Купч Найд 63).
певно, виконувало прізвиськову функ У м. Луцьк упродовж міжвоєнних
цію. У першому його компоненті тре років зафіксовано кілька вдалих спроб
ба вбачати діалектний прислівник горѣ відновити рідкісне слов'янське ім'я Го
'вгору', а в другому - глядіти 'гледіти'. рислав (Скорук 148).
ГОРИН. В Україні ім'я фіксуєть ГОРКО. Ім'я утворено за допомогою
ся з XII ст. Пор. 1 1 4 7 : Горѣнъ - боярин форманта -ко від антропооснови Гор-.
Новгород-сіверський, воєвода Свято Воно може мати як слов'янську (див.
слава Ольговича (ЛР 2 0 8 ); 1 5 6 2 : Горинь імена ГОРА, ГОРИН, ГОРИСЛАВ...) , так
Сытниковъ - вінницький городянин і грецьку інтерпретацію (тобто, виво
(Арх ЮЗР ѴІІ/1 6 0 6 ). Пор. ще 1 4 7 3 : антр. дити його від календ, імені Григорій;
Ногіпа (AGZ XVII 1 1 0 8 ). Ім'я утворене пор. серб, імена Горко, Горо, ropoje, Го-
від імені Гора, співвідносного з двоос- рота, Гороша - Грк 66).
новними слов'янськими іменами зраз ГОРЛИЦЯ. Рідкісне родинно-побу
ка Горивой, Горимир, Горислав, Горицвіт тове ім'я, яке батьки давали дитині за
і т. п. (Мор 62; Грк 66; Демчук 61). якусь її схожість із відповідним птахом.
ГОРИНЧА. Ім'я утворене за допомо Єдиний приклад цього імені на всю
гою демінутивного форманта -ча(т) нашу картотеку - це запис 1 421 р.: сві
від антропоніма Горѣнъ або Горинь док Горлица Белецкий - м. Перемишль
чи Горина, що від дієслівної основи (Укр. грам. XV ст. 1 4 1 ). Ім'я Грлица та
горѣти, які 1 7 2 0 р. згадуються в ма- споріднені з ним дотепер зберігають
рамороському селі Герінцешті: Prokop серби та інші південнослов'янські на
Ногіпа (Belay 145). Пор. прізвище кріпа роди (Грк 68).
ка 1 6 8 9 р. Harincsko - с. Дівичне (Szabó ГОРНОСТАЙ. Особове ім'я походить
3 5 4 ) та змадяризовану назву суч. за- від назви хижого хутрового звіра гор
карпатоукраїнського села Горінчово ностай. Пор. 1 4 8 9 : пан Горностай Ро
(по-угорськи - Hermese), яка на Хустщи- манович - м. Краків (ССУМ І 2 5 1 ) та
ГОРОД 134 ГОРУШ
Горностай ключник киевский - м. Ов лів відомі також у інших регіонах Укра
руч (там же); 1 5 7 0 : а пана Остафъя Гор їни, напр., на Рахівщині, на Львівщині,
ностая (ВГ XVI ст. 9 4 ); 1 5 9 0 : Васко - на Волині (Українська РСР АТП. 7 2 8 -
підданий Горностая (АЖМУ 1 9 8 ); Гор 729). Пор., зокрема, українськомовний
ностай Єроний Лещинский - берестей запис 1 6 6 2 р. назви населеного пункту
ський воєвода (АЖМУ 1 9 8 ); Пор. також Horodylowice (Купч Найд 7 0 ) та полоні
прізвище козака 1 6 4 9 р. Горностай зований запис назви села Hrodiłowicz
Пацалъ (Р 2 1 2 ). за 1 4 4 3 р. (AGZ 5 9 7 ). Ім'я утворено від
ГОРОД. Особове ім'я Город відтво дієслова городити 'загороджувати' за
рюється на підставі суч. укр. прізвищ допомогою форманта -ило, тобто як і
Город, Городило, Городко, Городюк чи в імен Гостило, Добрило і т. п. Пор. ще
від їх південнослов'янських іменних серб, особове ім'я XII ст. Градило (Жел
відповідників типу Град, Градо. Пер 74) та укр. прізвище Городиловський на
ші фіксації антропонімів зі специфіч Львівщині (Редько 2 3 6 ).
ними східнослов'янськими рисами, як ГОРОДИСЛАВ. Ім'я Городислав від
повноголосся -torot, -tolot, зі щілинним творюється на підставі ойконіма Пус-
/И / на території України та Білорусі томитівського р-ну Львів, обл. XV ст.
фіксуються досить пізно. Пор. прізви Horodyslawycze (AGZ XV 158; ŻD 1 8 /1
ще 1 7 7 3 р.: Horod Johannes - с. Баранин 165; див. ще X - Д 64). Його утворено на
ці, що на Ужгородщині (Пе Пред 3 2 1 ) базі словосполучення городити славу,
та прізвища Horodincä, Horodea, які де дієслівна форма городи- - це так зва
фіксуються також у Румунії, але досить на вторинна дієслівна основа у формі
пізно (Iordan 2 4 6 ). Українське особове аориста 'загороджувати, відгороджу
ім'я Город виникло внаслідок усічення вати', а -слав - це іменник 'слава'. Пор.
котрогось із двоосновних імен моделі також 1 6 4 9 : прізвища козаків Полтав
Городибор, Городивой. Сама основа го ського полку Богданъ Городчанинъ
род-, як і в імен Городило, Городислав, та Мусѣй Городчанєнко (РВЗ 4 0 9 ). У
виражала ідею 'городити, загороджу південнослов'янських відповідна на
вати', отже, його утворено семантич зва особи Городислав виступає у формі
ним способом від апелятива город 'міс композита Gradislav (Купч Давні 110,
то' (Редько 2 3 6 ). 119, 2 32 та ін.).
Двоосновні особові імена з дієслів ГОРОДЯТА. Східнослов'янське ім'я
ним компонентом *gord- найбільш по Городята, яке відтворюється на під
ширені нині у південнослов'янських ставі патронімічної особової назви Го-
мовах. Напр., серб, і болг. Градимир, родятинич, вишкрябаної на стіні Софії
Градислав (Илчев 140; Грк 67). Київської (графіті 18). Ім'я утворене
ГОРОДИЛО. Власне українське осо від дієслівної основи городити за до
бове ім'я, яке відтворюється на підставі помогою форманта недорослості -ята.
кількох мікротопонімів Карпатського ГОРУН. Ім'я Горун утворено за до
регіону. Напр., Городилово - передміс помогою форманта -ун від особово
тя районного центру Хуст, а до 1 9 4 7 р. го імені Гора. Перші записи імені при
воно було окремим селом Городиловом, падають на XV - XVI ст. Пор. 1 4 3 9 :
яке тяглося від гирла річки Ріка правим Stephan filius Horun (AGZ XI 1 2 0 2 );
її берегом до сіл Іза та Липча на півно 1 4 3 0 : Horun Iakowecz (AGZ XI 4 0 4 );
чі (Внаслідок перейменування 1 9 4 6 р. 1 5 6 5 : Stanisław Horun (OK3P I 2 0 0 ); Го-
колишнє Городилово стало Зарічним). рунецъ (ЛСХ 1 3 7 ).
Похідні від цього імені ойконіми у ви ГОРУШ. Ім'я, імовірно, того ж похо
гляді Городилець, Городилово, Городи- дження, що й Горун, але з суфіксом -уш.
ГОРНИЦЯ 135 ГОСТИЛО
же]; 1 4 8 8 : «сьіновє Гостила» (там же]; селеного пункту Київської області Гос-
1 5 6 5 : селянин Хмельницький Гости томель (УРСР АТП, 2 7 4 ].
ло (Арх ЮЗР VII/2 1 6 1 ]; XVI ст.: Hostilo ГОСТОМИСЛ. З українських слов
(Керста 14]; XVII: Гостило Иванович - ників імен особове ім'я Гостомисл фік
м. Житомир (АКЖМУ 31]. Пор. ще 15 6 5 : сує лише ВІЛ (с. 4 7 ], а з російських -
патронім Hostilowicz (О К ЗР1199]. У Ма- словник Н. 0. Петровського (с. 9]. Од
рамороші XV - XVI ст. антропонім Гос нак у давнину це ім'я в Україні функці
тило виступає вже тільки як додатко онувало активніше, посереднім дока
вий ідентифікатор при особовому іме зом чого є рефлекси сучасних прізвищ
ні. Пор. 1 4 7 4 : шл. Mich. Goszholya - с. Ко- українців (напр., закарпатських прі
билецька Поляна (Belay 1 5 8 ]; 1 5 4 2 : шл. звищ Гость, Гостиняк, Гостинарь, Гос-
Jo. Gozthola - с. Сачал (Belay 1 9 1 ]; 16 4 9 : тичь) чи прізвищ Мислим, Мислиць-
козак Прилуцького полку Денис Гос- кий, засвідчених П. Чучкою та Ю. Редь-
тилєнко (РВЗ 4 4 8 ]. ком. Ім'я належить до праслов'янських.
Імена Гостило, Гостилєц, як і пат Препозиційна частина його, тобто
ронім Гостилович, уживалися також у гостъ-, виражала поняття 'гість', 'чу
Білорусі, в Росії, зокрема в Новгороді жинець', 'купець' (пор. лат. hospes, нім.
(Мор 63; Туп 73], а в Болгарії та в Сер Gast 'т. с.'], а постпозиційна, тобто імен
бії вони вживаються дотепер (Илчев ник -мысл, - 'думка' чи дію 'мислити,
1 3 9 ; Грк 67]. У Польщі упродовж XIII ст. думати’. Пор. старочес. імена Hostimil,
фіксується ім'я Gostisław, його скороче Radohost, Hodomisl... (Мор 64; Svob 75].
ний варіант Gosław, а також споріднені ГОСТЬ. Давнє слов'янське ім'я, яке в
імена Goscimir, Goscirad, Gosciwit (Bubak Середньовіччі використовували ще всі
1 2 2 - 1 2 3 ]. слов'янські народи. Пор. 1 5 8 5 : Гость
ГОСТИСЛАВ. Слов'янське особо Дмитриевъ - м. Москва; 1 6 1 3 : Гость
ве ім'я відтворюється на підставі пе- Микифоровъ - м. Новгород (Туп 1 1 7 ],
ремиського ойконіма Hoszczisławice, старочес. Host (Svob 2 6 7 ], болг. Гостьо
засвідченого 1 5 1 5 р. (Купч Найд 6 3 ]. (Илчев 1 3 9 ], серб. Гост, Госто (Грк 67].
Препозиційний компонент імені ви У південних лемків 1 6 1 8 р. згадуєть
ражав ідею 'чужинець', 'гість' (Svob ся ще прізвище селянина Dmitr Hosty -
8 5 ], а постпозиційний, за Ф. Міклоши- с. Вапеник (Marsina 75], а раніше в Кар
чем та за Я. Свободою, - 'сім'я', але аж патах згадувалося ім'я Милгость та де
ніяк не 'слава'. які інші антропоніми зі слов'янською
ГОСТОБОГ. Давнє укр. особове ім'я основою -гость-, напр., антропо
відтворюється на підставі назви села нім Horvat Gosztovics з 1 5 5 0 р. у с. Ґер-
(Г)остобог (тепер - с. Острівок Рава- ґель на Берегівщині (Чу Прізв. 1 7 9 ];
Руського р-ну Львів, обл.]. Уперше село 1 6 9 9 кенез Hasztics György - с. Романо-
згадується у записі назви 1 4 6 2 р. de виця біля с. Підполоззя (Maksay Urb.
Hostobus (AGZ XIX 4 4 3 ]. Препозицій 3 8 5 ]. Пор. також назву села Гостовиці
ний компонент виражав ідею 'чужи на Снинщині (СР], яка згадується вже
нець', 'гість' (Svob 8 5 ], а постпозицій 1 4 9 2 р. (Краєзнавчий 4 1 7 ]. Ім'я Гость
ний, за Ф. Міклошичем та Я. Свободою, виникло в результаті усічення котро
- 'сім'я' (Svob 85]. Пор. також ойконім гось із праслов'янських композитів мо
Гостовиця, що в окрузі Снина (СР], пер делі Гостимиль, Гостивой. Біля с. Зари
ша згадка якого припадає на 1 4 9 2 р.: de нова на Закарпатті дотепер існує кри
Hostowica (Краєзнавчий словн. 4 1 7 ]. ниця під назвою Госцюв стунник.
ГОСТОМИЛ. Слов'янське особове ГОСТЯТА. Розмовний варіант по
ім'я утворюється на підставі назви на вного двоосновного імені зразка Гос-
готко 137 ГРАНКО
вою цього імені, імовірно, послужи Денисъ, Сенко, Миронъ, Гридко» (Дем-
ло дієслово hraniti 'охороняти, стерег чук 25). Пор. 1 6 4 9 р. козак Черкаського
ти, берегти'. Зміну укр. глухого / х / на полку Сидко Гридкович (РВЗ 79).
дзвінкий / г / спричинили ще хорвати та У XVI ст. ім'я Гридко побутувало та
угорці, у яких глуха фонема / х / досить кож на білорусько-українській етніч
послідовно передається літерою /1п/. У ній межі в м. Мозир. Пор. Гридко При
болгар імена Хранко, Хранимир, Хранис- хожий, Гридко Сечаный, Гридько Пацу-
лав дотепер передаються через кири тичь, Гридко Гридцевичь (ОМЗ 6 2 6 ). На
личну літеру / х / (Илчев 5 2 1 - 5 2 2 ). думку М. Вірила, у білорусів імена Гри
ГРИБ. Від назви безхлорофільної дя і Гридко - це відповідники імені Гри
рослини гриб (СУМ II 165). Пор. 1439: горій, Гришка (Белop Антр 54).
Гриб Ивєшєнєвичь - м. Острог (ССУМ ГРИМАЙЛО. Імовірно, Гримайло -
І 2 6 2 ), а на Київщині під цією прізви- це пізніша українська видозміна осо
щевою назвою записані три козаки: бового імені Гримало (!), представле
Лавринъ Грибъ, Гришка Гриб та Тришка ного в українських та польських серед
Грибъ (Туп 119). ньовічних писемних джерелах. Напр.,
ГРИВНЯ. Особове ім'я Гривня мо 1 5 0 0 : патронім «ѵ pana Nemiry Hry-
гло постати з апелятива гривня - 'мета mayłowycza» - с. Триши біля м. Берестя
лева прикраса на шию', 'грошова оди (ССУМ І 2 6 3 ). Поява фонеми / й / в іме
ниця у вигляді злитка срібла' (УСУМ ні могла з'явитися за аналогією до та
І 5 9 3 ). Ім'я відтворюється на базі ких віддієслівних дериватів, як україн
південнослов'янських особових імен ські іменники типу купайло, недбайло.
Гривно, Гривньо, Гривня (Илчев 141; ГРИМАЛО. Чол. ім'я Гримало у двох
Грк 68; Śim 13 4 ), а також на підставі латинографічних варіантах XIV - XV ст.
традиційних для українських Карпат (іGrzymało та Grzemało) було вжива
прізвищ Гривна, Гривня і т. п., які в Кар ним на різних теренах тодішньої Поль
патах засвідчуються з початку XVIII ст. щі (SSNO II 2 2 5 - 226), а виникло воно
Напр., 1 7 0 4 : Алексей Гривна - с. Бехе- внаслідок усічено-суфіксального спо
рів на південній Лемківщині (Пан По-4 собу творення на базі двоосновного
3 5 ), а у болгар, сербів та хорватів - з XV слов'янського імені Grzymisław, тобто
ст. (Грк 68; Śim 134). Гримислав, або ж й утворено його без
ГРИДКО. Середньовічне східносло посередньо від дієслова гриміти чи гри
в'янське ім'я, утворене від давньорусь мати (ССУМ I I 167 - 168) за допомогою
кого (генетично варязького) апеляти форманта -ало. Пор. 1 4 6 7 : пан Миколай
ва гридь (<griö) 'воїн, княжий тілоохо- Гримало - під м. Хотин (ССУМ І 267).
ронець', 'нижча верхівка княжої дружи Дериватів від антропооснови Грим-
ни', 'охоронець князя' (Мор 64; Фасмер на території Польщі у XIV - XV ст. було
І 4 5 8 , ЕСУМ І 5 9 4 ). досить багато. Напр., чол. імена Grzym,
В Україні ім'я Гридко фіксується з Grzymak, Grzymała, Grzymałko, Grzymsz,
XIV до кінця XVI ст. Напр., 1 3 9 2 : «пору- Grzymko, Grzmiesz, Grzymisz, Hrymiecz та
чилис княз... за Гридка за Костянтино ін. (SSNO II 2 2 5 - 2 2 6 ; SSNO VII 3 1 8 ). A
вича»; 1 4 7 8 : Hrydko a Daniło Starczyczy крім них, були й жіночі, як Grzymisława,
- м. Люблін (ССУМ І 1 6 4 ); 1 4 8 1 : па- Grzymka (там же).
тронім Ивашко Гридкович - с. Копиль ГРИМЕЦЬ, род. - ГРИМЦЯ. Україн
(ССУМ І 2 6 3 ); 1 5 2 2 : Гридко Лепехин, ське усічено-суфіксальне утворення із
Гридко Поршин, Гридко Колесникъ - демінутивним суфіксом -ець від повно
м. Київ (ОКиЗ 114, 1 1 5 ). Пор. ще 1 5 9 5 : го двоосновного імені Гримислав. Одна
«Трохим Пашкевич сынов має чотыры: з відомих нам фіксацій цього імені при
ГРИМИСЛАВ 139 ГРОЗАВ
чення від злих сил, від зурочення (Бог ні досить пізно представлена серед
дан 2 5 7 ; Budzsziszewska 2 4 1 - 2 4 2 ). двоосоновних слов'янських імен зраз
Ім'я знайшло відображення у зма- ка Громиславь (Majtän 1 2 4 ). Пор. та
дяризованому закарпатському пріз кож назву укр. села Громоиі Старолю-
вищі Ґорзов (Чу Прізв. 1 7 9 ), а також у бовнянського округу СР, яка згадуєть
марамороському ойконімі Rozawlea, ся вже 1 6 0 0 р. (Краєзнавчий 4 1 9 ). Вона
який уперше згадується бл. 1 3 3 0 р. представлена вже 1 6 4 9 р. у прізвищі
(Даже 2 6 8 ), далі - 1 4 8 8 р. як Rhozavlya, козака Уманського полку Игнатъ Гро-
а після в записі 1 4 8 3 р. як Horozlavlye мєнко (РВЗ 2 1 3 ) та сучасним прізви
(Belay 1 8 7 ). щем Громович на Хмельниччині (Редь
ГРОЗИМ. Імовірно, ім'я становить ко 253).
усічений варіант письмово не засвідче ГУБА. Найдавніша письмова фікса
ного двоосновного слов'янського іме ція чол. імені Губа припадає на 144 9 р.
ні Грозимирь (подібно до імені Ва із Галичини: «Huba kmetho de Milczice»
дим, що з Вадимир та Ладим, а остан (AGZ XIII 39 9 7 ). Дещо пізнішими є запи
нє - з Ладимир...). Препозиційним си з м. Мозира 1552 р. та з м. Вінниці Губа
компонентом композита була, напев Маркович та Губа Лукиянович (ОВЗ 638,
но, антропооснова Гроз- (пор. суч. ім'я 627), у яких лексема губа безпосередньо
Грозо), що від давнього прикметни виступає в ролі особового імені. Отже,
ка грозънъ 'грізний, страшний, негар іменем для людини стала назва части
ний' (Грк 6 9 ); (пор. також суч. болг. іме ни її рота. Лексема Губа досить часто
на Гроз, Гроза, Грозе, Грозо), а постпо- виступає твірною основою також се
зиційним - -миръ, від якого лишилась ред прізвищ козаків 1 6 4 9 р., напр., ко
тільки фонема -м. Особове ім'я Грозим заки Полтавського полку Конъдрат
засвідчене 1 4 9 5 р. в м. Вільна: «свои Губатый, Федоръ Губарь (РВЗ 4 1 4 ) та
дочки подавалъ былъ за ихъ дѣдовъ, козак Кальницького полку Губанъ Ба
за Петра а Грозима» (ССУМ І 2 6 5 ). Див. сил (РВЗ 2 7 7 ).
ще ім'я ГРОЗА. ГУБЕЦЬ, род. - ГУБЦЯ. Відапеля-
ГРОЗЯ. Ім'я Грозя наводиться в текс тивне ім'я Губецъ, що від Губа, засвід
тах за 1 4 7 9 та 1 4 9 5 рр. з м. Сучави: па(н) чене у Варадинських реєстрах 122 9 р.:
Грозя коми(с) та па(н) Грозя витязь procurator Petri, nomine Hubec - ком.
(ССУМ І 2 6 5 ). Безперечно, воно стано Абауй. (Reg Var 2 9 6 ).
вить усічений варіант двоосновного ГУД. Ім'я відтворюється на підставі
слов'янського імені моделі Грозимирь, таких українських патронімів, як Гуде-
Грозиславъ. Пор. ще посесив 1 3 9 2 : вѣра вич із 1 6 5 6 р. (ПК 1 6 1 ), Гудичь із 1 5 9 1 р.
... пана Грозина (Гр XIV ст. 109). (Арх ЮЗР V I/1 2 1 5 ), давньорус. патро-
ГРОМИКА. Антропонім Громика у нім Гудов (Мор 6 6 ), композит Гудивок,
сполуці з іменем Василей наводить Гудимир, Лихогуд та укр. похідних прі-
ся як іменування білоцерківського ко звищевих утворень Гудима, Гудок, Пе
зака за 1 6 5 4 р. (Туп 1 20). Прізвище- регуд... (Чу Прізв. 1 6 4 ), більшість яких
ва назва походить від дієслова громи згадується уже в XVI - XVII ст. В осно
ти, що є усіченням двоосновного іме ві імені Гуд, очевидно, представлене
ні Громиславь. дієслово гудіти 'звучати, шуміти, ви
ГРОМКО. Ця антропооснова досить давати звук' (ЕСУМ І 6 1 3 ). Спосіб тво
рясно представлена серед суч. укр. прі рення імені - регресивний. Менш імо
звищ, напр., Грім, Громак, Громик, Гро вірно, що ім'я пов'язане з дієсловом гу
мовий, Громович, Гром'як і т. п. (Редько діти 'шуміти' або гудити 'ганьбити, со
2 6 5 ). Однак вихідна основа цього іме ромити'.
ГУДА 141 ГУК
А пішло ім'я Гук від укр. апелятива нак не виключено, що приводом для
гук. Проте встановити, яку саме семан виникнення імені стало метафоричне
тику лексеми Гук взято за основу цього значення апелятива гулак 'великий ва
імені, важко, оскільки по різних гово реник, начинений маком' (ЕСУМ І 6 2 5 ).
рах укр. мови апелятив гук уживається ГУСАК. 1 6 4 8 р. в закарпатському
в кількох віддалених значеннях. Напр., селі Чинадьово згадується кріпак Ни-
'звук, крик, гомін, голос', 'малий водо szak Marton (Maksay Urb. 5 21), а 1 6 4 9 p. в
спад', 'рило' та ін. (Грінченко І 3 3 7 ). Черкаському полку називається козак
Дериватом від цього імені є утво Иван Гусакъ (РВЗ 65). Імовірно, прізви-
рення з палаталізацією кінцевого / к / в щеву назву Гусак і в першому, і в дру
/ч /, виражене в іменному варіанті Гуч. гому випадку треба виводити із родин
Пор. запис імені 1 4 4 0 р. кріпака Huch f. ного прізвиська Гусак, апелятивне зна
Oltus із с. Крачуново (Belay 161), а та чення якого було 'самець гуски'.
кож запис антропоніма Hucz hominis ГУСКА. Підставою для віднесен
(AGZ XII 7 3 7 ). ня лексеми Гуска до категорії власних
Від імені Гук походить також патро особових імен служить для нас те, що
німічне прізвище Гучук, представлене у списку козаків лексема Гуска зна
записом кріпака 1 6 7 2 - 1 6 9 6 pp. Luc. ходиться у препозиції щодо лексеми
Hucsuk із с. В. Бичків (Belay 129). Тырон, яка там виступає безумовним
ГУЛАК. Ім'я Гулак ужито при прі прізвищем.
звищі козака Кошьмучєнко серед ре ГУЦЬ. Ім'я Гуць в Україні засвідчу
єстрових козаків війська запорозько ється з XVI ст. Напр., іменування Гуць
го в 1 6 4 9 р.: козак Корсунського пол Петрович та Hucz Budnianka (Керста
ку Гулакъ Кошьмучєнко (РВЗ 153), а 132). Однак похідні від нього, перед
в Черкаському полку називається ко усім патроніми, значаться так само і
зак Иван Гулак (РВЗ 6 5 ); однак твір раніше і пізніше. Напр., 1 4 8 8 : «...дали
на основа Гул- наявна вже у записі укр. Гоуцинѣ съ челядею» - м. Сучава (ССУМ
патроніма 1 5 7 0 р. пан Роман Гулевич І 2 6 9 ); 1 6 4 8 : кріпаки Huczowich Petro,
(Вол. гр. 8 3 ); ім'я Гулакъ значиться та Huczowich Ivan - c. Голубине на Закар
кож у списку козаків 1 6 7 3 р. (Туп 122), патті (Maksay 525, 5 2 6 ); 1 6 8 0 : Huczow
але при всьому цьому етимологія імені Ferencz - с. Борша (Belay 1 3 1 ); 1 7 8 7 :
залишається неясною. прізвища Hue, Huczko, Guc - на Лем-
Правдоподібно, іменем для яко ківщині (Красовський 6 1). Правдо
їсь частини наддніпрянців стало прі подібно, ім'я Гуц походить від двоос-
звисько Гулак, яке вже упродовж віків новного слов'янського імені Гудславъ
уживається на Наддніпрянщині. Вар чи Гудиславъ (X - Д 28; Осташ, Власні
то нагадати, що в XIX ст. лексему Гу особові імена 1 5 8 ), у якому звукоспо
лак взяли собі за псевдонім дві видатні лучення /д е / у результаті асимілятив
особи з укр. міста Городище - С. С. Ар- них змін дало /ц /, яке, за аналогією до
темовський та П. П. Артемовський. Не імен Богданецъ, Гриць..., змінилося на
завадить нагадати й те, що на тери м'яке /ц /.
торії Польщі лексема Hułak поширена ГУЦЬКО. Ім'я наводиться серед ко
як прізвище (Rymut І 3 1 5 ). Якщо наше заків канівського полку за 1 6 4 9 р.: ко
припущення правильне, то базою для зак Гуцько Єскович - м. Канів (Р 1 10).
творення імені Гулак могло стати прі Ім'я є українським суфіксальним утво
звисько чи прізвище Гулак, первісним ренням від антропоніма Гуць.
значенням якого було 'гуляка' або 'кри ГУЧ. Слов'янське особове ім'я Гуч
кун', що від дієслова гулюкати 'т.с.'. Од уперше письмово засвідчене 1 4 2 3 р. в
ҐАНО 143 ҐОРЗОВ
ють тільки укр. болгари, які живуть в землянина з 1 3 9 4 р. нашь вѣрный слоу-
ареалах, що прилягають до Молдови га Данило Дажбогович задєревєцкии -
і Придунав'я. У сербів та македонців м. Краків (ССУМ І 2 78; Крип'як ГВК 50).
імена Дабижа, Дабижив фіксуються з ДАЙКО. Це слов'янське усічено-су
XIV ст. (Грк 73]. фіксальне чол. ім'я, утворене за допо
ДАДУЛ. Чол. ім'я Дадул фіксується могою форманта -ко від усічено-суфік-
з пізнього Середньовіччя на території сального особового імені Дайбог (див.
Молдови. Напр., у записі 1 4 4 8 : «цига вище), співвідносного з теонімом Дай
ни на имѣ Дадоулъ и Дума» - м. Сучава бог. Найдавніші письмові свідчення іме
(ССУМ I 2 7 6 ). Формант -ул натякає на ні з українських земель приносять за
балканське походження імені, але кін писи XVI - XVII ст. Напр., 1567: scabinus
цеве джерело і семантика твірної осно Dajko Bosak - м. Вари (Łysiak I 72, 78);
ви спірні: серб, ономасти пов'язують 1631: гор. Dajko Istvan, a 1685 - гончар
це середньовічне ім'я з румунським Dajko Mihaly - м. Ужгород (Leh Ad 4 8 ,2 4 ).
іменем Dada, а останнє - з албанським На польських теренах антропонім
dadä (Грк 74), хоча не вилучене, що Dajko значиться з середини XVII ст.
воно йде від серб, діалектного дадо (Rymut 1 1 2 3 ), а у Сербії та Болгарії осо
'батько' (ЭССЯ IV 181). бове ім'я Дайко вживається дотепер
ДАЖБОГ. Давньослов'янське чол. (PCKHJIV 23; Илчев 154).
особове ім'я. У його основі лежить сло Українське ім'я Дайко, як і сербське,
в'янська назва дохристиянського бога македонське та болгарське ім'я Дайко
Сонця і бога-подателя, тобто відомо (Грк 72), генетично є суфіксальними
го божества, яке приносить добробут дериватими від повного слов'янського
(Фасмер І 4 8 2 ). На Русі цього бога на імені Дайбог (див. ДАЖБОГ), у яких
зивали Дажъбогъ, у Польщі - Dadżbog, воно вживалося як побажальне ім'я зі
у Сербії - Да]бог, а в Болгарії - Даждь- смислом «Дай му, боже, всичко!», тоб
бог. Усі варіанти назви, крім сербського, то («Дай йому, боже, все!») (Илчев 154).
ідуть від імперативної форми дієслова ДАЛЕМИР. Слов'янське особове
*dadj 'дай' та іменника Ьодъ у значенні ім'я складене з прислівника дале 'далі'
'добробут, щастя' (ЕСУМ II 9; Фасмер І (Svob 74) чи 'віддалюй' та основи -мир.
482;ЭССЯ 4 182 - 183). Пор. козак Корсунського полку 1 6 4 9 р.
Назва цього слов'янського язич Максим Дєлимерчєнко (РВЗ 1 4 6 ). Імо
ницького божества у східних слов'ян вірно, у цьому прізвищі треба вбачати
згадується вже в 9 8 0 , 1 1 1 4 та 1 1 8 0 рр. давнє слов'янське ім'я Далимиръ.
(ЛР 4 7 , 174, 4 8 2 ; Срезневский, І 26 4 ). ДАЛЕШ. Слов'янське особове ім'я
Сліди теоніма Дажбог збереглися і відтворюється на підставі покутського
в назві вулиці Ужгорода - Дайбозька ойконіма Daleszowa, письмово засвід
(Чучка Сліди Дажбога 1 6 6 - 169). ченого 1 6 7 0 р., а сам антропонім Далеиі
Особове ім'я Дажбог на перших по - уже 1 2 2 7 р. (Буч Пох 67). У старочесь
рах було, напевно, побажальним (Єфи- кій мові ім'я Dales, що від Dalebor, фік
менко 4 5 ). Перша письмова згадка дав сується ще раніше (Pleskalovä 60).
ньоукраїнського особового імені Даж ДАЛЬКО. Упродовж XVI та XVII ст.
бог походить із м. Сучава і припадає на українських землях письмово за
на 1 4 7 1 р.: а на то єст вѣра пана Даж свідчуються антропоніми Dal, Dalko,
бога чашника (ССУМ І 27 7 ). Однак па- Dalkowicz, які, безперечно, є похідни
троніми, утворені від особового імені ми утвореннями від двоскладових
Дажбог, в українців фіксуються майже слов'янських імен зразка Далеборъ,
на цілих сто років раніше. Напр., назва Далестрый та ін. (Pleskalovä 60). Пор.
ДАМИР 146 ДАНИШ
ДАЦКО. Ім'я Дацко є усічено-суфік- ні, яке містить у своїй структурі звук
сальним утворенням із демінутивним / д / типу Богдан, Йордан; б) не менш
формантом - ко від того ж імені, що й правдоподібно, що це усічений варіант
імена Даць, Дацик (див. далі). Воно по давньослов'янського, власне давньо-
чинає фіксуватися з XVI ст. Напр. на польського, варіанта, двоосновного
Лемківщині ім'я Dacko фігурує вже імені Daczbogius (запис 1 4 8 2 р. - AGZ,
1 5 6 0 р. (Woln - Pawl Lem 60). Найвищої XIX 9 8 7 ). Східнослов'янським, власне
продуктивності іменне утворення Дац українським, його відповідником є ан-
ко досягло в XVII ст. і засвідчене в Ре тропонім чи теонім Дажбог (див. вище)
єстрах війська запорозького 1 6 4 9 р. або Дайбог. Проміжним етапом на шля
Ім'я Дацко (разом із варіантом Дацько) ху до варіанта імені Даць міг бути варі
з-поміж 4 0 тисяч козаків, за підрахун ант Dadzbog чи оглушений Daczbog, або
ками Р. Осташа, мало 1 47 осіб. Напр., запис 1 4 1 4 р., засвідчений у с. Добряни,
козак Канівського полку Дацко Несте Dadz (SSNO 14 4 8 ). Пор. також пол. особо
ренко (РВЗ 11 1 ), козак Миргородсько ве ім'я Dadzko з XIII ст. (Жел 4 6 ; Taszycki
го полку Дацко Гирєнько (РВЗ 3 8 3 ), 100). Думку про пол. утворення імені
козак Чигиринського полку Дацко Dadzko шляхом усічено-суфіксального
Бовьванєнько (РВЗ 46 ), козак Прилу способу з двоосновного польського
цького полку Дацко Скрипчєнко (4 5 0 ), імені Dadzibog, тобто Дажбог, відстоює
козак Уманського полку Дацко Нєчай також М. Малець (Malec Skróć 67).
(РВЗ 2 2 6 ) та ін. А в Харківському пере ДАЦЬКО. Здрібніло-пестливе укра
писі 1 6 0 0 р. було близько 10 козаків їнське утворення з формантом -ко від
на це ім'я (ХП 1 3 7 - 175). Напр., Дацко іменної домінанти Даць або Дацьо.
Матвеенко (ХП 152), Дацко Максимен Перші записи імені Дацько на тере
ко (ХП 152), Дацко Росахацкий (ХП 149). нах України значаться з XVI ст.: Daczko
ДАЦЬ. Пам'ятками української пи (ОКРЗ III 2 2 4 ); 1 5 6 0 р. на Лемківщині
семності ім'я Даць засвідчується ли засвідчене ім'я Dacko (Woln-Pawł 60);
ше з XVI ст. Напр., Dacz Olexicz, Dacz Дацко Хоруженко (Керста 1 3 2 ). Але ма
Pachuticz (ОКРЗ II 75). У XVII - XVIII совими вони стають лише у XVII ст. Так,
ст. від нього утворювалися патроні- у Реєстрах війська запорозького 1 6 4 9
ми. Напр.: Chwedecz Daczewicz (Керста р. у вигляді Дацько чи Дацко вони за
1 3 2 ); Даценко Петро - житель с. Білої свідчені 1 47 разів (Осташ Інд. 514).
Церкви (ДіНРМ XVIII ст.). 1 6 4 9 р. п'ять Напр., козак Полтавського полку Дацко
запорозьких козаків записано на ім'я Чорный (РВЗ 4 2 7 ), козак Прилуцького
Даць (Осташ Інд. 5 1 4 ). полку Дацко Коломьійчєнко (РВЗ 4 5 0 )
Ім'я Даць понині вживають на пів та ін. Частим є ім'я Дацко також у Хар
дні Тячівщини (Закарпаття) як роз ківському переписі 1 6 6 0 р., де значать
мовний відповідник до офіційного ва ся дев'ять громадян м. Харкова: Дацко
ріанта імені Андрій (Чу Трад 175). Пор. Богацко, Дацко Росохацкий, Дацко Мак
також болг. імена Даца,Дацо,Даце (Ил- сименко, Дацко Богославець, Дацко Ку
чев 1 5 7 - 15 8 ), хорв. Daca, Daco (Śim пальський, Дацко Федоренько, Дац
4 0 5 ), старопол. Dadz (SSNO 1/3 4 4 8 ). ко Сомаченко, Дацко Пархоменко та ін.
Щодо етимології імені, то вона не (ХП 1 3 8 - 1 6 7 ). У XVIII ст. засвідчено за
однозначна: а) найімовірніше, що це пис Карпяк Дацко в Лохвиці (ДіНРМ
усічено-суфіксальне утворення ка XVIII ст. 3 8 9 ). З XVIII ст. і дотепер ім'я
лендарного імені, яке починаєть Дацько та його похідні значаться на За
ся на Да- зразка Данило, Дарій, Дасій карпатті, на галицькій Лемківщині (Чу
чи просто наслідок деформації іме Прізв. 1 8 7 ) та на інших теренах Украї-
ДАЦЬО 151 ДЕДУГА
серб, імена Дела, Дельо, старочес. імена чав 'добрий, ліпший' (Svob 74). Найдав
Samodel, Pocedel, Nedil - Svob 94). ніші українські фіксації антропоніма
ДІТИНЯ, род. - ДІТИНЯТИ. Давнє Доба та споріднених із ним прізвищ
слов'янське особове ім'я відтворюєть Доба, Добак, Добан, Добей, Добко ся
ся на підставі назви села Дѣтиничі, гають XVI ст. і походять із південних
утвореної від апелятива д'ітин(а) районів Закарпаття (Чу Прізв. 12 6 ).
'дитя'. Укр. село Дітиничі вперше зга Пор. запис 1 3 7 8 р.: кр. Dobou - с. Яно-
дується 1 7 5 3 р. (Купч Найд 71). Пор. ще ші (Maksay 1 5 2 ). Імена з основою Dob-
споріднений антропонім із м. Вільна довго вживалися в Чехії.
за 1 4 9 3 р.: «человѣкъ Дитятъковичъ » ДОБ'ЄСЛАВ. Це давнє слов'янське
[ССУМ І 3 0 0 ). утворення від основи доб- у значенні
ДІТКО. Очевидно, це здрібніло-пест- 'добрий, ліпший, відважний' + компо
ливий варіант від імені Дітина. Пер нент -славъ (Svob 74; Селищев 1 4 4 ), а
ші записи цього імені походять із XV ст. первісним його значенням могло бути
Напр., 14 2 0 : «вѣра пана Ивана Дѣтка» 'славний хоробрістю' (Bubak 8 1 ).
- с. Нямц (Укр. гр. XV ст.). Пор. також за Першими носіями імені Доб'єслав
пис 1 4 6 8 р.: Iwasko alias Deczatko (Дем- на укр. землях у 1 3 6 8 р. були поляки
чук 19); 1 6 8 9 р. в Закарпатському селі та словаки: панъ Добєславь Кошицкии
Тросник згадується кріпак Guitko (Szabó - м. Львів (ССУМ І 3 0 4 ). У Польщі ім'я
4 7 3 ); 1 6 4 9 p. в селі H. Розтока біля Н. Во Dobiesław згадується вже з XIII, тоді як
ріт називається кенез Gyitkovics (Leh Ber серед українців воно фігурує лише з
III 6 7 9 ), а в c. Копинівці на Мукачівщи- XV ст. (SSNO 1/3 4 8 0 - 4 8 1 ). Напр., 1 4 4 7 :
ні існує ділянка поля під назвою Діт- Dobesłaus (AGZ III 1 7 2 0 ); 1 4 7 9 : Doboslaus
ковиці. У чехів ім'я Ditko фіксується ще (AGZ XVIII 1 1 7 8 ); 1 4 7 9 : Dobosław (AGZ
в старочеський період (Pleskalovä 61), XVII 1 1 7 8 ). Пор. ще ойконім Коломий
а на теренах Словаччини в ком. Ujvar ського р-ну Івано-Франківської обл.
ім'я Detusa de villa Sarus згадується вже Dobiesławcze, перша згадка якого при
1 2 1 7 p. (Reg Var 2 1 4 ). падає на 1 4 5 3 р. (X - Д 6 4).
ДІЯН. Слов'янське особове ім'я Діян ДОБКО. Ім'я є усіченно-суфіксаль-
збереглося понині у сербів як Dejan ним дериватом композитного іме
(Грк 7 4), а М. Гркович виводить його з ні Доб'єслав (див. вище). На укр. зем
повного імені Десимир чи Десислав (Грк лях починає фіксуватися з XV ст. Напр.,
73). У Перечинському районі Закарпат 1 439: Dobku (!) Zaleszky (AGZ XII 4 2 1 7 );
ської обл. це ім'я має продовження у 1 450: Dobco (AGZ XIV DCCCL XXX);
прізвищі Діянич, яке вперше згадується 14 4 7 : Domini Dobkonis - м. Перемишль
1 7 5 6 р. (Чу Прізв. 199). На нашу думку, (Smółka II 11); 1 4 6 8 : пана Добка з Бы-
це ім'я безпосередньо пов'язане з пріз шова (ССУМ I 3 0 4 ). Пор. ще патронім
вищем Діян, поширеним нині у Львів 144 5 р. Dobkowycz (AGZ XIV129). На пол.
ській обл. (Редько 31 3 ), а виводиться землях ім'я Dobko значиться вже 13 7 1 р .
воно з пасивного дієприкметника діян, (SSNO 1/3 4 7 7 ), а на Закарпатті, зокрема
що від діяти або з жін. імені латин у с. Сасово, уже 1 6 2 8 р. фіксується прі-
ського походження Діана 'богоподібна' звищева назва Dobka (Szabó 4 8 1 ).
(Трійняк 105). ДОБОШ. В українського антропоні
ДОБА. Давнє слов'янське усічено- ма Добоих можливі щонайменше дві
суфіксальне іменне утворення від етимологічні інтерпретації: а) імо
котрогось із двоосновних імен зраз вірно, це усічено-суфіксальне утво
ка Доб'ємир, Доб'єслав, у яких при рення з суфіксом -ош від давньо
кметниковий компонент Dobę- озна го слов'янського двоосновного імені
ДОБРА 157 ДОБРИЛО
них слов'ян, ім'я Добрило та його ва боярин галицького Мстислава Мсти
ріант Добрил уживають також пів славича (ЛР 2 7 8 ,4 8 3 ). У XIII ст. в Галичі
денні слов'яни, зокрема болгари, ма згадується «паробок Добрыня» (імовір
кедонці та хорвати, а у сербів ім'я но, наймит, який служив у боярина,
Добрило та патронім Добрилович зн а що взяв до полону угорського воєводу
чаться вже з XIV ст. (Илчев 1 7 5 ; Śim Філю) (Крип'як ГВК 4 8 ). Патронім
5 6 ; Грк 7 0 ]. Як і імена моделі Гостило, від цього імені у вигляді іменування
Радило, Стачило, ім'я Добрило утворе отрока Добрынина видряпано на стіні
не за допомогою форманта аугмента- Софії Київської (СНСК табл. 1 0 2 ).
тивності - ило . Упродовж наступних століть чол. ім'я
ДОБРИНКО. Слов'янське чол. здріб- Добрыня кілька разів згадується в
ніло-пестливе ім'я, утворене за допо Білорусі та на півночі Росії. Напр., 1 5 6 7 :
могою форманта -ко від імені Добрин. Добрыня Петрович (Бірыла 181, 2 1 0 ;
Напр., 1 6 6 6 : антропонім Добрынко [ПК Туп 185; Срезн І 6 8 3 ; Skulina II 1 5 3 ).
6 8 3 ). В Україні ім'я вже вийшло з ужит Станом на 1 4 6 4 р. з позначкою ст.-
ку, але в Болгарії, Сербії та Хорватії ім'я рус. ім'я наводить Н. Петровський, а
Добринко вживається дотепер (Кова- патронім Добринын станом на 1 6 6 6 р.
чев 1 8 3 ; Грк 78; Śim 77 - 78). згадує М. Демчук (Демчук 23).
ДОБРИНЬКА. Здрібніло-пестливе Ім'я Добриня своєрідно відображе
слов'янське чол. ім'я, утворене за допо но у закарпатському ойконімі XV ст.Ду-
могою форманта -ка від слов'янського бриничі (Дэже 2 5 1 ). Такий патроніміч
чол. імені Добриня. Найдавніша з відо ний витвір міг постати тільки в бой
мих нам письмових фіксацій імені Доб- ківській говірці Перечинського р-ну з
рынька походить із м. Києва за 1 1 4 7 р., плюрального ойконіма Добриничі вна
а денотатом імені був київський боя слідок сильного «укання», тобто так
рин, посол Ізяслава Мстиславича (ЛР само, як ойконім Нагуєвичі із Нагоєви-
2 1 1 , 4 8 3 ). ч/(Х-Д 133-134).
ДОБРИНЯ. Давнє східно- і південно ДОБРИША. Чол. слов'янське особо
слов'янське чол. особове ім'я, утворене ве ім'я Добрыша, що утворене усічено-
за допомогою суфікса -иня (подібно до суфіксальним способом від котро
імен Гордыня, Драгыня...) від котрогось гось із двоосновних імен, препозицій-
із двоосновнихусічених імен моделі До ним компонентом якого є Добр-, мож
брогость, Доброжизнъ, Добронѣг... Пор. ливо, від Доброслав. Як власне особо
запис ойконіма 1 4 4 1 р.: de Dobrinicze ве ім'я згадується 1 4 6 4 р.: Добрыша
(AGZ XIII 1 0 6 ) та 1 6 8 2 -Dobrrzenicze Мисюровичь - м. Острог (ПК 2 8 7 ; Туп
(Купч Найд 71). Воно могло постати 185). Пор. також запис патроніма з
також як продовження слов'янського 1 5 6 5 р.: Dobryszewicz (ОКЗР І 9 9 ). У ба
апелятива *dobryni, який у російській сейні Верхньої Тиси 1 4 1 7 р. фіксується
мові дотепер уживається в значенні кріпак на ім'я Dobroch (Mak Sza 2 2 4 ), а
'добра, пряма людина' (ЭССЯ V 4 7 ). 1 6 0 5 р. в закарпатському селі Діброва
У східних слов'ян ім'я вживається знаходимо кр. Ре. Dobrjcz (Belay 120).
вже з X ст. і дотепер. Напр., 9 6 9 - 1 0 1 8 : Як самостійне чол. ім'я лексема Dobriśa
Добрыня - син Малка Любчанина, брат нині функціонує у хорватів та сербів
Малуші, вуйко Володимира Святосла (Śim 78; Грк Реч 78).
вича, боярин київський (Срезн І 68 3 ; ДОБРОГОСТЬ. Праслов'янське чол.
ЛР 4 1 , 45, 51, 88, 4 8 3 ); 1 1 8 6 : Добрыня ім'я, складене з прикметникової осно
Судиславичь - богатир у війську кня ви Добр- та іменника *гостъ у значенні
зя Ігоря (Туп 1 2 9 ); 1 2 1 9 : Добрыня - 'гість, купець, чужинець' (Svob 76), яке
ДОБРОЇН 159 ДОБРОНЬ
- XIV ст.ст. (Majtän Z najstar 1 38]. Від- лене також у суч. українській топоні
прикметникові особові імена з суфік мії, зокрема серед ойконімів. Напр., у
сом -онъ зразка Dobroń, Ścedroń ужива традиційних назвах українських сіл Сх.
ними були також у старочеській мові Словаччини (Лазорик 4 4 ]. За останні
(Pleskalovä 72]. століття ім'я Доброслав в українців пе
Не виключено, що твірною базою рестало вживатися, але відчутні про
його послужило двоосновне ім'я Dobro- яви, зокрема серед української інте
пёдъ, жін. еквівалент якого Dobroniega у лігенції, до відновлення цього імені в
Польщі згадується вже з XIII ст. (SSNO І ужитку. Окрім української мови, це ім'я
1 1 6 2 ]. На Закарпатті ойконім Добромъ знають болг. (Илчев 1 7 6 ], серб, і макед.
фіксується з XIV ст. (Дзже 249], а пат- (Грк 78], хорв. (Śim 79], чес. (Knappovä
ронім Добронович в Україні нотується 87 ] і пол. мови (Bubak 83].
1 4 8 5 р. ДОБРОСЛАВЕЦЬ. Рідкісне слов'ян
ДОБРОСИН. Пізнє композитне сло ське чол. ім'я, утворене від імені Добро
в'янське ім'я з прикметникової основи слав за допомогою суфікса здрібнілос
добр- та іменника сынъ. Воно відтво ті -ецъ. Нам відомий єдиний випадок
рюється на підставі запису ойконіма використання цього імені з 1 3 0 6 р.:
Добросим Жовквівського р-ну Львів «от Стрия, кдє Доброславецъ сидѣлъ»
ської обл. 1 6 4 9 - 1 6 5 0 років (ЖУ 192]. (ССУМ І 3 0 6 ].
На Ужгородщині до кінця XVI ст. поміж ДОБРОСТАН. Ім'я відтворюється
селами Баранинці та Солотвина також на підставі суч. назви села Доброста-
існувало село Добросина (Дзже 2 4 9 ]. ни Львівського р-ну Львівської обл.,
Крім українців (Демчук 4 4 ], ім'я До зокрема на підставі її запису з 1 4 0 4 р.:
бросим відоме було також чехам та по Dobrostani (Бучки 9].
лякам (Svob 97]. Ім'я Добросим відоме ДОБРОТ. Слов'янське чол. ім'я Доб-
також у Сербії (Грк 17 4 ]. Про можливі рот відтворюється на підставі покут
інші пояснення походження імені До ського запису ойконіма 1 6 4 9 р. Dob-
бросим, у тому числі і фракійське, див. rotow (Буч Пох 69]. Особова назва До-
ще І. М. Желєзняк (Жел До іст. 65 - 69]. брот є відкомпозитним маскуліні-
ДОБРОСЛАВ. Давнє слов'янське чол. зованим утворенням від давнього
ім'я, складене з прикметникової основи слов'янського жін. імені Доброта.
добр- та іменникової основи слав (а). На ДОБРОТА. Іменем став апелятив
думку Й. Бубака, в ім'я Доброслав поля доброта, або його утворено за допо
ки вкладали значення 'людина доброї могою іменного форманта -ота, поді
слави', 'славний добротою' (Bubak 83; бно до особових імен зразка Жирота,
Majtän - Povazäj 83]. Милота від прикметникової основи
Усі згадки імені Доброслав з укр. зе добр-. Пор. ще запис назви потока Доб-
мель припадають на XIII - XV ст.' Пор. ротичинь з 1 4 1 5 р. (ССУМ І 3 0 7 ], у яко
1 2 3 3 : боярин галицький і князь Галиць му чол. ім'я Доброта інкорпоровано
кої землі Доброслав Суддич (ЛР 3 9 0 ,3 9 1 , в патронім Добротич (Богдан 2 6 0 ]. В
3 9 8 ,3 9 9 ,4 8 3 ; Крип'як ГВК 154; Туп 129]. українців імені Доброта нині вже не
1 4 1 5 р. у марамороському селі Ферешті має, але на Гуцульщині збереглися по
згадується шляхтич Gorzo f. Dobrozlo хідні прізвища від нього: Добротюк,
(читай -.Доброслав) (Belay 1 4 0 ]. Пор.та Доброцъкий, Добруцъкий (Чу Прізв.
кож назву укр. села Доброслава Свид- 2 0 0 ]. Патронім Добротич у сербів зна
ницького округу СР, яке письмово за читься з XIII ст. (Жел 5 6 7 ; Грк 82].
свідчується вже 1 6 0 0 р. (Краєзнавчий У поляків ім'я Dobrota фіксується з
словн. 4 2 2 ]. Ім'я Доброслав представ 1 2 6 5 р. (SSNO 1/3 4 9 2 ]. Нині чол. іме
ДОБРОТВІР 161 ДОБРУЛЕЦЬ
шл. Dragus f. Cl. f. Dragus - с. Сарвасо- зразка Гримут (Чу Прізв. 160). Пор. ще
Bo (Belay 19 4 ). Такі ж записи спостері спільнокореневі прізвища Дрімуш, Дрі-
гаються також на Закарпатті. Напр., минець, поширених на українському
1 641: Drahus Matene - с. Медведівці Закарпатті (див. Чу Прізв. 2 1 0 ), а також
(Hod Okm 8 2 ,1 2 8 ) ; 1 4 0 4 : патронім Кос болгарське ім’яДремуша, яке дають со
те Драгоушєвич - м. Сигіт (ССУМ I 325). нливій дитині (Илчев 1 85).
У пізніші століття лексема Драгуш в ДРІМУШ. Ім'я утворено від дієслова
українців вибула з кола імен, але збе дрімати. У болгар дотепер уживане жар
реглася серед прізвищ (Редько 3 2 8 ). тівливе жіноче ім'я Дремуша, яке дають
Друге життя ім'я набуло в Галичині сонливій дівчинці (Илчев 185), а у поля
лише на початку XX ст. у вигляді Драго- ків були імена Drzemlik, Drzemula (SSNO
мир (див. вище). 1/3 530 - 531). У Карпатському регіоні
ДРАЖКО. Ім'я Дражко відтворю 165 4 р. засвідчене прізвище Drimus Griga,
ється на підставі патроніма Дражко- а за 1 6 8 4 р. - Drimus Vaszil (с. В. Руна -
вич, засвідченого 1 5 6 7 р. в закарпат Belay 2 0 3 ). На Міжгірщині у XVIII ст. за
ському селі Олешник як землевласник свідчені записи Dan. Drima - с. В. Студе-
Draskovics Gaspar (Leh Ber 3 0 4 ; Szabó ний та Drimenecz Jonas (Belay 145, 2 0 3 ).
5 4 7 ). Ім'я є дериватом, утвореним від ДРОБ. На теренах України ім'я Drob
базового імені Драг чи Драгомир або фіксується в 1 4 6 8 р. у вигляді Дроб (AGZ
Драгослав,Драживой,Дражимир за до XIII 7 1 2 6 ). Популярним було ім'я Drob
помогою форманта -ко. Ім'я Дражко та його похідні Drobak, Drobek, Drobko,
дотепер уживається в болгар та сербів Drobień і в Польщі (SSNO 1/3 5 2 0 - 52 1 ).
(Илчев 1 83 - 18 4 ; Ковачев 192; Грк 83). У Реєстрі війська запорозького 1 6 4 9 р.
ДРАНКО. Слов'янське здрібніло- згадуються козаки Васко Дробей,, Си
пестливе ім'я Дранко утворене за допо дор Дробик та Курило Дробих (Р 2 03,
могою здрібніло-пестливого форманта 252, 18 7 ), а в закарпатському селі Ко
-ко від усіченого південнослов'янсько сівська Поляна 1 7 2 0 р. згадується крі
го імені Дран, що відповідає повному пак Вонтун Дробут (Belay 162).
імені Драгам, тобто Драгомир чи Дра- На нашу думку, українське роз
гослав (Илчев 1 8 4 ). На українських мовно-побутове ім'я Дроб у значенні
етнічних землях ім'я Дранко зафіксова 'маленький, дрібний' пов'язаний з діє
не 1 6 7 8 р. в селі Рахів: Dranko Andreka словом дробити. На Пряшівщині доте
і Grigore (Belay 1 8 1 ); 1 7 1 5 : кріпак Jo. пер маленьких дітей люб'язно назива
Dranko - с. H. Селище (Belay 195). ють домашнім іменем Дробко. Там
ДРЕБІТ, рідш е - ДРЕБУТА. Рідкіс жеж уживане також прізвище Дробняк
не слов'янське родинно-побутове ім'я, (Дуйчак 1 1 3 ).
первісний зміст якого пов'язаний, оче ДРОБЕЦЬ. Українське родинно-по
видно, з поняттями 'дрібний'. У XVII бутове ім'я Дробець закріплене у на
ст. зазначений антропонім уживаєть йменуванні козака Київського полку
ся вже тільки у ролі прізвищевої назви. 1 6 4 9 р. Васко Дробей, (РВЗ 2 9 7 ).
Напр., 1 6 9 3 р.: кр. Fr., Makszim Drebuth ДРОБИК. Родинно-побутове ім'я
- с. Косівська Поляна (Belay 167). Дробик письмово засвідчене в офіцій
ДРІМУТА. Ім'я Дрімута відтворюєть ному іменуванні запорозького козака
ся на підставі запису патроніма 1468 р. Брацлавського полку 1 6 4 9 р. в запи
пан Богданъ Дрємоутєвич - с. Лукови сі Сидор Дробик (РВЗ 2 5 2 ). Там також
ця (ССУМ І 3 2 5 ). Воно могло утворити називаються й такі прізвища згадано
ся від дієслівної основи дрімати за до го етимологічного гнізда, як Дробець і
помогою суфікса -ут, як і антропоніми Дробих (Демчук 87).
ДРОБИШ 176 ДРОГОБИЧ
ні від цього імені чи від повного двоос- лише тепер починає входити до вжитку.
новного імені Duchoslavb або Miloduch Пор. записи гімназистів 1 9 8 6 р.: Маца
у Середньовіччі вживали чехи, білору л а Душан, Гриня Душан (Пряш Гімн 166,
си, поляки, полабські слов'яни та інші 177). Дуже популярним у наш час ім'я
слов'янські народи. Пор. білорус, ан- Душан є у словенців, хорватів та сербів
тропонім Янъ Духъ [Туп 1 9 6 ); пол. ан- (Śim 91; Грк 8 5 ), від яких воно поши
тропонім 1 4 8 3 р.: Martino Duchnowicz рилося також серед українців Югосла
[SSNO VII 4 9 ). He забарилися записа вії міжвоєнних років. Так, серед учнів
ми імені Дух та його дериватами ані руської середньої школи в місті Шид
українські писарі. Пор. записи з назва (Сербія) у міжвоєнні роки вчмвся Ду
ною антропоосновою 1 5 5 2 р.: Дмитръ шан Тиркайло (Мудри - Саламон 2 5 3 ).
Духнинъ - вінницький міщанин [Арх Так, у 1 9 8 0 р. у Словенії жило 9 3 8 0 Ду-
ЮЗР ѴІІ/1 6 0 5 ); Duchnicz (ОКЗР І 2 6 6 ), шанів (Keber 153 - 1 5 4 ). У наші дні по
записи 1 5 6 5 р.: Duchniata (ОКЗР І 2 6 6 ); пулярністю користується ім'я Душан
1 5 7 4 : в с. Підгірне на Виноградівщині також у чехів, словаків та болгар.
засвідчено мадяризовану слов'янську ДУШИЛО. Ім'я відтворено на під
прізвищеву назву Duchnay (Szabó 4 4 4 ). ставі патроніма Гаврило Душиловичь,
Пор. також прізвища козаків Полтав що засвідчував 1 2 1 8 та 1 2 2 7 рр. особу
ського полку 1 6 4 9 р. Грицко Духнєнько боярина, володимир-волинського во
та Жданъ Духнєнько (РВЗ 41 3 , 14 5 ); єводу Данила Галицького. 1213р .: Гав
1 6 8 6 р.: Сенька Духота - мешканець рило Душиловичь - воєвода Галицький
Київський (Туп 1 4 0 ); записи сучас (Ипат. літ. 4 1 9 ; Skulina 1 6 0 ). Особове
них прізвищ Духнич, Духнович, Духняк ім'я, напевно, утворено від імені Душа
(ОКЗР І 2 8 6 ) та інші. У семантичному + формант -ило.
відношенні твірна основа дух, очевид ДЯДЬКО. Рідкісне слов'янське ім'я
но, була синонімом до лексеми Душа. утворене від української назви спо
ДУША. Ім'я Душа в XV та XVI ст. рідненості дядько 'батьків або мате
на укр. землях найчастіше виступає рин брат; чоловік тітки' (СУМ II 4 5 0 ).
як друге ім'я або як прізвищева на Перша згадка особового імені Дядько
зва. Напр., 1 4 5 6 : «Nobilis Iohannes alias фіксується 1 2 4 1 р. в Києві у формі по-
Dusza» (SSNO 1/3 5 4 1 ). Пор. ще 1 5 6 5 : сесива «Дядъков градъ» (ЕСЛГНПР 58).
Duszka - м. Каменець (ЛКС 1 8 2 ); 1 5 6 5 : Напр., 1 4 9 1 : «наши слоуги Нѣгое Ор-
Iwan Dusza (ОКЗР III 3 1 1 ); 1 6 0 7 : Пе бєскоул и братаничи их Дядко и Влад»
тро Душа Подгорецкій (Арх ЮЗР ѴІІІ/3 - м. Сучава (ССУМ І 3 4 1 ); пор. ще па-
5 2 4 ). Етимологічно воно спорідне тронім 1 2 8 9 : Семен Дядькович - боя
не з іменем Дух. Пор. ще 1 5 6 5 : Martin рин холмський, посол Льва Данилови
Duszenka (ОКЗР III 3 4 2 ). ча (ЛР 4 4 9 ). Пор. також 1 4 0 4 : Глѣб Дяд-
ДУШАН. Слов'янське імя утворе кович - м. Медика (ССУМ І 3 4 2 ).
не від імен зразка Духослав (Bubak 87;
Knappovä 89 ; Белей 60 ) або це пізня
калька з лат. Spiridon. Отже, первісне зна
чення лексеми душа було, напевно, 'ди Ж
хання, живильна сила', тобто спорідне
не зі значенням 'дух, подих'. Ім'я Душан ЖАБА. Особове ім'я Жаба, що пішло
повільно входило у вжиток. Воно поши від співзвучної назви земноводної тва
рилось головним чином серед болгар, рини жаба, завжди належало до рідкіс
македонців, сербів, хорватів і словен них родинно-побутових імен слов'ян
ців (Słownik imion 159). В українців воно (Мор 83). Серед імен українців Ужгород-
ЖАДАН 181 ЖАДЕН
а також рядом похідних на зразок Żit у вої назви. Пор. запис 1 6 6 6 р.: Мартин-
інших слов'ян (Mai Star 79). Пор. ще ро ко Житомиръ (ПК 4 0 9 ). Зате назва ни
сійський посесив Житов (Туп 605; Арх нішнього обласного центру Житомир
ЮЗР ІІІ/2 602) та старопольський ан- у документах фігурує з 1 3 0 5 , 1 3 9 3 та
тропонім Żitow (SSNO VI 381). інших років (Арх ЮЗР ѴІІ/2 5; див. ще
ЖИТЕЦЬ. Найдавніший запис цьо Купч Двочленні 1 2 0 ), яка у пам'ятках
го особового імені походить із басей писемності значиться вже в XIII ст.
ну Середньої Тиси з 1 2 1 3 р.: filios Sacicu (УРЕ V 73). Крім українців, особове ім'я
et Syteci - с. Бан у комітаті Красна (Reg Житомир знали також чехи, слова
Var 1 8 0). Пор. також спотворений за ки, серби, хорвати, словенці (Knappovä
пис цього імені з 1 4 5 5 р.: «и па<д>ина 191; Грк 93; Śim 3 8 8 ; Svob 9 3 ), а складе
его о(т) Жицѣ» (читай: от Житьця !) - но це ім'я з дієслівної основи жити та
м. Сучава (ССУМ І 3 6 1 ). іменника мир 'спокій'. Доказом давнос
Ім'я утворено за допомогою суфік ті імені Житомир у слов'ян може слу
са -ьць від котрогось із двоосновних жити назва міста Житомир.
імен моделі Житеславь або Борижитъ, ЖИХ. Слов'янське особове ім'я Жих
Тихожитъ і т. п. (Svob 93). Пор. також од- утворено суфіксальним способом від усі
номорфемне слов'янське особове ім'я ченого двоосновного імені наЖи- зразка
Żitb, яке вживалося в чеській мові (Svob Жирослав, Житисяав або Доброжизнь,
1 13) та в деяких інших слов'янських мо Доможир і т. п. за допомогою суфікса -х.
вах (Демчук 59). Пор. ще суч. прізвище Усі відомі нам письмові фіксації цього
Житецький (Редько 363). імені припадають на XV - XVI ст. Напр.,
ЖИТИНА. Усічено-суфіксальне сло 1 5 6 5 : Zych Jurczicz (ОКЗР II 2 1 5 ), патро-
в'янське особове ім'я, утворене від діє нім Zychowicz (ОКЗР III 2 4 9 ) та інші.
слівної основи Жит- + формант оди Ім'я Жих на території Польщі належа
ничності -ина. Напр., 1 5 6 5 : антропо- ло до популярних. Пор. 1 4 5 0 : Kmetho
нім Żytina (ЛРС 3 3 9 ). Ім'я кілька разів de Sczawne... Hawrilo Sich (SSNO VI/3
засвідчено також на території Польщі 3 4 0 ); 1 5 4 9 : Nicolaus Zych (там же).
упродовж XIV - XV ст. (Mai Skróć 79). Можливо, до цього етимологічного
ЖИТКО. Слов'янське особове ім'я, гнізда належить і білоруський антропо
що постало як усічено-суфіксальне нім Жихарь - укр. 'житель'. Пор. 1 552:
утворення від двоосновного імені зраз Жихарь Муянчиць - м. Мозир (ОМЗ 6 39).
ка Житомир або Доброжит (Mai Skrót ЖМЕНЬ. Особове ім'я Жмень засвід
79; Svob 93). Однак воно могло утвори чено писемними пам'ятками досить
тися також і завдяки звичайній суфік пізно, а саме 1 6 3 3 р.: Жмень Опанасо-
сації від усіченого вже реального імені вич - підданий - м. Пінськ (Туп 15 1 ).
Жит, як і українські патроніми 16 0 0 р. Напевно, ім'я прізвиськового типу
Житенко та Житкевичъ (Арх ЮЗР Ѵ /2 Жмень, співвідносне з апелятивом
3 9 0 ). Усі записи походять із XVI - XVII ст., жменя 'долоня з пальцями у зігнутому
у яких антропонім Житко виступає у їх стані' (СУМ І 3 5 7 ). Пор. також сучас
функції прізвищевої назви чи прізви не закарпатське прізвище Жменяк на
ща. Напр., 1 5 6 0 : Степан Житко - селя Ужгородщині, використане Михайлом
нин із Могилівщини (Туп 1 5 1 ); 15 6 5 : Томчанієм у романі «Жменяки».
Dmitro Żitko (ОКЗР III 1 5 6 ); 1 4 7 0 - 1 480: ЖМУРКО. Ім'я Жмурко прізвисько
Petrus Żytko (SSNO V /1 82 - 83 та ін.). вого походження, утворене від діалек
ЖИТОМИР. Як особове ім'я Жито тного апелятива жмурко 'людина, що
мир засвідчується тільки з середини часто жмуриться' (Гр І 4 8 8 ). Антропо
XVII ст., та й то лише в ролі прізвище нім Жмурко вперше засвідчений 1 5 6 5 р.
жовч 190 ЗАВАДА
як Chwedko Żmurko (ОКЗР III 2 5 5 ), там Ім'я Жук у XVI ст. поширеним було
же значиться і відповідний патронім також у південних районах Білорусі,
Żmurkowicz. напр., у м. Мозир: Жукъ Феневичь (ОМЗ
ЖОВЧ. Ім'я прізвиськового типу, 6 3 8 ); 1 5 2 8 : Дешко a Жук Нестеровичи;
яке відтворюється на підставі назви 1 5 3 9 : Жук Иванович; 1 5 4 0 : Ж ук Яцутич
села Жовчів Рогатинського р-ну Ів.- Кобцевич; 1 5 6 4 : Жук Сенютич, Савко а
Франківської обл. Найдавніша згадка Жук Расевичи; 1 5 7 0 : Жук Корчмитович
назви села йде з 1 4 3 7 р. (Габорак 41). (Бір 2 1 4 ).
Поштовхом до появи особового імені ЖУПАН. Ім'я прізвиськового типу
Жовч могло послужити якесь перенос походить від давнього південносло
не значення апелятива жовч. в'янського титула жупан 'боярин',
ЖОЛОБ. Рідкісне словянське ім'я прі 'губернатор' (Илчев 2 0 6 ; Грк 94). Най
звиськового типу, засвідчене у XVIII ст. давніші записи особового імені Жу
в ролі прізвищевої назви. Напр., 1 7 2 0 : пан походять від словенців м. Трієст
кріпак Jo. Solob - с. Горінчово (Belay (Merku 4 5 3 ). Щодо записів із терито
1 4 4 ); 1 7 7 5 : кріпак Zolop (з оглушеним рії України, то перші з них походять
кінцевим Ь) - с. Дівичне (Szabó 35 5 ), із Закарпаття, зокрема із сіл XV - XVI
апелятивне значення імені - 'жолоб'. ст., однак тоді вже іменування Жупан
ЖОСЛАВ. Ім'я відтворюється на функціонувало в ролі прізвищевої на
підставі прикметникової особової зви. Напр., 1 4 7 0 : Zupan Peter - с. Косино
назви (імовірно, відтопонімної) Жо- (Leh Ber 3 3 4 ); 1 5 0 9 : Zupan Matyas - k o -
славський, але семантика препозицій- мітат Берег (Leh Lei 23).
ної частини імені Жо- залишається ЖУРИЛО. Укр. розмовно-побутове
темною. Імовірно, це здеформований ім'я Журило з формантом -ило, утворе
залишок першого компонента повного не від основи дієслова журитися 'суму
двоосновного імені Жаслав, спорідне вати', яке лежить також у основі компо
ного з іменником жах, російське ужас. зитних імен типу Журимир, Журислав,
ЖУК. Давньоукраїнське особове по Журовлад (Мор 11 3 ). Як особове ім'я
бутове ім'я від назви твердокрилої ко лексема Журило тепер не вживається,
махи, можливо, в переносному значенні зате в кількох областях України вжива
останньої, правдоподібно, 'хитрун'. Най ється співзвучне прізвище Журило та
давніші записи імені походять із XV ст. похідне від нього Журило (Редько 369).
Напр., Жукъ Федоровичу Жукъ Кури- За межами України прізвище Журило
нець (Арх ЮЗР ѴІІІ/4 277, 3 5 3 ); 1453: подибується також у Хорватії та Поль
Nicolaus alias Żuk (AGZ XIV 2 9 8 9 ); 1552: щі (Rymut II 7 6 5 ; Чу Прізв. 2 2 7 ).
Żuk a Czapik Kowalewicz (ОЛЗ 180); 1552:
Жукъ Матруна (ОКЗ 1 16); 1564: Жук Ку-
нич (ЛЛС 3 6 2 ); 1564: Żuk Kochan, Żuk
Bobrownik (ЛЛС 337, 54 6 ); 1 649: Василь З
Жук (Р 2 67). З XVI ст. від імені Жук в Укра
їні утворюються й патроніми, напр., ко ЗАВАДА. Українське особове ім'я
зак Уманського полку 1 6 4 9 р. Федоръ прізвиськового типу, утворене регре
Жуковичъ (РВЗ 2 2 0 ). Пор. також 15 6 5 : сивно-суфіксальним способом від діє
Żuczkowicz (ОКЗР III 15); 1 5 9 6 : Жучонко слова завадити 'перешкодити', що від
(Арх ЮЗР ІІІ/1 9 0 ); 1 6 4 9 : Иванъ Жучок кореня -вад- - 'перешкода, суперечка'
(Р 9 7 ), а з 1 4 1 7 р. і дотепер уживається (Svob 90). Отже, завада - 'той, що за
назва села Жуково, що біля м. Мукачева важає'. Нині лексема Завада, як і спів
на Закарпатті (Дзже 2 7 4 ). звучне з нею прізвисько, українцями
ЗАВИД 191 ЗАВ'ЯЛКО
використовується тільки в значенні "пе імен Нанул и Алекса (там же). Серед за
решкода1. Відсутні записи цієї лексеми в порозьких козаків 1 6 4 9 р. було прізви-
ролі імені так само у давніх пам'ятках. щева назва Завидко (Осташ Пр 5 4 1 ).
Зате прізвище Zawada засвідчуєть На Закарпатті з XV ст. функціонує
ся в північно-лемківських селах Дид- село Завидово, угорський запис якого
ня, Вислік, Ропиця вже з кінця XVIII ст. - Zavidfalva 1 4 6 6 р. (Дзже 2 7 4 ). В Укра
(Чу Прізв. 227). З-поміж безпрефіксних їні та інших слов'янських країнах від
основ основа -вад- відбита лише в осо цього імені утворено ряд прізвищ (Да
бових іменах Вадим, Вадислав, у поль видович, Завидівський, Завидняк) та ба
ському імені Rozwad та кількох інших. гато ойконімів. Напр., з того ж 1 4 6 6 р.
Ширше представлена у прізвиськах та походить також найдавніша письмо
прізвищах слов'янських народів (Чу ва згадка села Zawidowicze з Львівщи
Прізв. 2 2 6 ), а також у ойконімах зраз ни (AGZ XV СХХХІ; X - Д 1 0 9 ) та згадки
ка Завада, Завадка, Zawadzycze (AGZ сіл Завидівка, Завидовичі, Завидне (X - Д
XIV 81). Так, село під назвою Завада 10 8 - 1 0 9 ). Ім'я відоме було також че
на Львівщині кілька разів згадується хам (Svob 9 1 ).
вже у XIV - XV ст.ст. у написанні Zawada ЗАВИША. Правдоподібно, усічено-
(AGZ VI 5; див. X - Д 1 0 6 ), а на південній суфіксальне утворення від дієслова за-
Лемківщині - трохи пізніше (Краєзн. вишати "завищувати' (Rymut II 7 2 9 ) з
словн. 4 2 4 ). гіпокористичним формантом -ша від
ЗАВИД. Ім'я Завид, правдоподібно, усіченого імені Завидь (див. вище), як
праслов'янського походження. Воно і давні імена Мстиша, Святоша..., що
утворене від префіксального дієслова від повних імен Мстислав, Святослав
завидѣти "заздрити'. Раніше ім'я було або від іменника зависть "заздрість'
відоме всім слов'янам [Грк 9 9 ), а, за (Majtan - Povazaj 262). Перші українські
Д. Богданом, батьки давали його дити записи цього імені походять із XV ст.
ні, щоб їй ніхто не завидував, тобто не Напр., 1 4 0 1 : пан Завита дворянинъ ко
заздрив (Богдан 2 5 7 ). А за М. Гркович ролевский - м. Кобринь (ССУМ І 3 7 2 );
- це захисне ім'я, яке батьки давали ди 1 4 8 7 : пан Завиша печать приложиль -
тині, щоб їй не шкодили злі сили (Грк с. Добучини (ССУМ І 3 7 2 ). У XVII ст. зга
9 5 ). М. Худаш та М. Демчук пропонують дане ім'я виступає вже тільки в ролі
свою інтерпретацію, за якою ім'я похо прізвищевої назви при власному осо
дить від незасвідченого слов'янського бовому імені. Пор. 1 6 0 5 : пан Юрий За
імені *3а-не-видъ (X - Д 109). виша - м. Житомир (ДМВН 8 6 ); 1 6 7 0 :
На Русі ім'я Завид засвідчується вже Иван Завѣта - запорозький козак (Туп
з XII ст. Напр., 1169: Завидь - київський 1 5 5 ). Особові імена Завѣта, Завита,
боярин Володимира Святославича (ЛР як і Завитко, нині притаманні сербам
2 9 2 ,4 8 5 ; Туй 154). У XIII ст., а ще точніше та хорватам, де вони кваліфікують
1 2 2 0 р., воно зафіксоване в протоколах ся так само, як похідні від імені Завид
т. зв. «божих судів» як impetitor Zavida (Грк 55; Śim 3 7 9 ), але найбільш відо
de villa Chrvat, praeniminatus Zavida мими вони були в Польщі (Cielikowska
renunciavit causae suae - комітат Сіладь 75 - 82). А первісне їх значення в ста
(Reg Var 242 - 243). У 14 2 8 p. ім'я Завид рочеській мові було зависть "заздрість'
ужито навіть серед татар (Богдан 2 5 7 ). (Knappovä 1 8 7 ).
1 4 4 8 р. воно значиться у м. Сучаві в ЗАВ'ЯЛКО. Рідкісне ім'я прізвисько-
тексті «челѣди циганских на имя Влад, вого походження від дієприкметника
Лацка и Завид...» (ССУМ І 372), а - 1453 р. зав'ялий "зів'ялий'. Антропоніми з осно
особове ім'я Завид згадується серед вою -в'ял-, як Иванъ Вяликь, Федоръ
ЗАГОНЬ 192 ЗАМ'ЯТНЯ
ще у міжвоєнні роки (Скорук 1 48). На ЗИК. Особове ім'я Зик, очевидно, на
зване слов'янське двоосновне ім'я лежало до імен звуконаслідувального
Здислав писемні пам'ятки засвідчують типу, а утворено його від розмовного
у кількох графічних варіантах, а саме апелятива зик 'різкий, дуже голосний
як пол. Zdzisław та Zdiesław (Bubak 326; звук, крик, галас' (СУМ III 5 6 6 ). У нашій
SSNO VI 3 0 4 - 3 0 5 ), хорв. Zdeslav (Śim картотеці наявне єдине свідчення цьо
3 7 8 ), рос. Сдѣславъ (Svob 8 4 та ін.). го антропоніма, що походить із 1 5 6 9 р.
ЗДОРОВКО. Це типове слов'янське Та й у ньому лексема зик виступає вже в
автохтонне особове ім'я відапелятив- ролі прізвищевої назви: Тимофей Зыкъ
ного походження. Його утворено від Князький (Арх ЮЗР ІІ/1 9). А 1 6 4 8 ро
повноголосної прикметникової осно ку від нього вже фіксують патронім
ви здоров- за допомогою субстантиву- Петръ Зыкович - луцький городничий
ючого форманта -ко. «Саме такого типу (Арх ЮЗР 1/6 8 1 8 ). У росіян поширене
ідентифікації, як вияви поганства, ста прізвище Зиков.
ли об'єктом заборони з боку церкви і ЗИМА. Спільнослов'янське особове
держави» (Фаріон-4 303). ім'я, яке надавали дитині за назвою по
ЗЕРЕМІЙ. Особове ім'я Зеремій від ри року, під час якої дитина народилася.
творюється на підставі патроніма га Найдавніше відоме нам українське пись
лицького боярина і воєводи Глѣба Зере- мове свідчення цього імені походить із
мієвича (Кріп'якГВК 88). Однак значен 148 4 р. з с. Діброва Тячівського р-ну, а
ня твірної основи патроніма дискусійне. саме: Zimo f. Veronicae rei. Lazari (Belay
ЗЕРНКО. Під іменем Зьрнко 1210 р. 1 2 0 ,1 2 1 ). Пор. також запис 1591 р. шлях
виступає воїн Данила Галицького (ЛР тича Luc. Zima з сусіднього села Сопунка
372, 4 8 5 ). Напевно, згадане ім'я є здріб- (тепер Румунія), у якому лексема зима
ніло-пестливим варіантом від нейтраль виступає вже прізвищевою назвою при
ного базового імені Зерня 'зернятко'. особовому імені Lucas (Belay 1 9 3 ). Пор.
На думку Д. Богдана, ім'я Зрънъ давали також 1 6 7 7 : найменування київського
людині низького зросту (Богдан 2 5 8 ). купця Василія Зименка, у якому Зимен-
ЗЕРНЯ. Особове ім'я Зерня чи Зерно є ко є вже патронімічним прізвищем.
пізньослов'янським іменним витвором ЗИМИР. Можливо, це ім'я треба вба
від апелятива зьрно в якомусь одному чати у назві потічка Зимирь, який про
із його значень, правдоподібно, - 'плід тікає через селище Ясіння Рахівського
хлібних злаків', 'зернина, насінина' або району.
'зернятко'. Пор. метафоричне значення ЗЛАТАН. Це нове ім'я в іменнику
іменника зерня в народній поезії, влуч західних українців, яке виникло як
но використане І. Франком у поезії «Ой чол. відповідник до жін. імені, що коре-
ти дівчино, з горіха зерня». На україн люється з болг. чи взагалі південно
ських землях ім'я Зерн чи Зерня засвід слов'янським особовим іменем Злата.
чуються з 1 4 3 8 р.: «наши слуги Зьрнъ и Первісна семантика імені пов'язується
братія єго Тома и Іон» - м. Сучава (ССУМ з прикметниковою формою 'золота'.
І 4 1 2 ). З Росії походить ім'я костром Угорські ономасти без достатніх під
ського боярина Зернь (Туп 161). Пор. ще став пов'язують це ім'я з угорським
серб. чол. ім'я Зрно, яке там було чоло іменем Zoltan і прагнуть його виводити
вічим відповідником до жіночого іме із тюркського sultan.
ні Зрна (Грк 97) чи хорв. чол. ім'я Zrnko ЗЛАТИСЛАВ. Ім'я південнослов'ян
(Śim 3 8 5). У поляків найдавнішй запис ського походження вживане серед
цього імені походить із 143 9 р., а саме: русинів-українців Югославії. Під цим
Petri dieto Zerno (SSNO VI 316). іменем у 1 9 5 7 р. засвідчено ім'я учня
ЗЛАТКО 197 ЗОРКО
компонент каня 'хижий птах із роди Квітка кінець кінцем є наслідком каль
ни соколів', безперечно, виконує функ кування латинського імені Floreanfus)
цію прізвищевої назви. Ім'я Капуа зга чи Florian (Knappovä 122 - 123). На укр.
дується також у назві закарпатського просторах воно вперше засвідчується
села Шаланки в 1 5 7 0 р. (Szabó 4 6 3 ). Во 1513 р.: кр. Kwetko Nere - с. Приборжав-
на нагадує наведений вище апелятив ське (Belay 22 0 ), а також у ролі особово
каня, давнє особове ім'я Кань та україн го імені з 1 6 4 9 р., напр., козак Корсун-
ський ойконім Канів на Дніпрі, згадува ського полку Квѣтъка Гуляницъкий
ний уже 1 4 4 9 р. (Роспонд Струк 69). (РВЗ 1 3 3 ); пор. також іменування ко
КАРАСЛАВ. Ім'я відтворюється на зак Уманського полку Федор Квѣтка
підставі призабутих уже назв закар та козак Білоцерківському полку Сте
патського середньовічного села XV ст. панъ Квѣтка (РВЗ 2 2 2 ,1 7 9 ), де ця лек
Караслов (по-угорськи Felso Karaszló та сема однозначно виступає вже в ролі
Alsó Karaszló), які, за сучасною номен прізвища. Пізніше, а точніше 1 6 6 6 р.,
клатурою, офіційно називаються Греб лексема Квітка, як і лексема Квіточка,
ля і відповідно Заріччя (Дзже 2 5 5 ). вживається також у ролі прізвища: за
Припускають, що Караслав - це спотво порозький козак Алексѣй Квѣтка (Туп
рене звучання давнього слов'янського 178) та козак Юхим Квиточка (там же).
особового імені Корислав (Мор 102; З XIV - XV ст. чол. ім'я Kwetko фіксується
Schlimpert 66). Див. ще КОРИСЛАВ. у Польщі (SSNOІІІ/2 2 1 7 ), а з часом - і в
КАРАСЬ. Ім'я прізвиськового типу чехів та у словаків.
Карась, яке могло постати на базі на КЕНЕЗ. Це мадяризований відповід
зви риби карась. Найдавніша письмова ник давньослов'янського германізма
згадка антропоніма Карась походить князь (нім. König), який упродовж Се
із села Верхнє Німецьке Собранецько- редньовіччя на Закарпатті уживався
го р-ну (СР) за 1 3 7 3 р.: Johannes dictus у значенні 'староста сільської грома
Karaz de Felnemty (Sztäray I 4 0 5 ). Пор. ди' (Чу Прізв. 57), 'совтис' чи 'керівник
1 4 5 5 : Petro alias Karasz (AGZ XII 2 7 2 ); поселення на волоському праві'. Напр.,
1 5 6 5 : Karas Krulka (OK3P II 2 4 2 ). 1 3 4 8 р.: Ladislaus f. kenez - комітат Земп-
KBACKO. Припускаємо, що укр. ім'я лин (Nagy 12 0 9 ); 14 1 9 : шл. Symon f. Wlad
утворено від іменника квас (Мор 9 8 ) Kenesius - с. Добрянське (Belay 1 77).
за допомогою демінутивного форман КЕРЧАН. Староукраїнське чол.
та -ко. особове ім'я від базового імені Крча
КВАША. Ім'я прізвиськового типу, + атрибутивний суфікс -ан. Ім'я Кер-
яке виникло з назви відповідної страви. чан уперше засвідчується 1 6 4 8 р. в за
Про те, що лексема Кваша в XV ст. могла карпатському селі Розділля в контек
виконувати функцію особового імені, сті: кенез Kerczan Andry, Vaszil (Maksay
свідчить той факт, що вона перебуває 5 3 3 ). А походить ім'я від болг. чол. іме
в одному ряду з однорідними членами ні Кърчо, Керчо або серб. Kpha (Илчев
речення - власними особовими імена 2 9 1 ; Ковачев 2 7 4 ; Грк 116).
ми Іван та Гаврило: 1 4 8 9 : селяни Иван КИЙ. Праслов'янське просте ім'я,
а Гаврило а Кваша - м. Краків (ССУМ І співвідносне з апелятивом кий 'дрючок,
4 7 2 ). Пор. також 15 6 4 : Кваша - любо- дерев'яний молот, дубина', відоме май
мильський міщанин (Арх ЮЗР VII/2 же всім слов'янським мовам. У V - VI ст.
3 2 2 ). Пор. ще прізвище запорозького під іменем Кый - виступає брат Щека,
козака 1 6 4 9 р. Квашина (Р 76). Хорива і Либеді, полянський леген
КВІТКА. Серед чес. та пол. ономастів дарний князь, засновник міста Києва
усталеною є думка, згідно з якою ім'я (ЛР 4 - 6, 10 - 12; Роспонд Струк 4 1 ).
КІС 204 КОЗАР
Пор. також пані Яхна Кийская з 1 4 1 6 р. ка' або клочок, яка пов'язана з 'клоччям'
- м. Львів (ССУМ І 4 5 ); прізвищеву на (ЕСУМ II, 4 6 6 ). Лексема клочка у функ
зву Kius - с. Холмовець на Виноградів- ції прізвищевої назви у м. Рахів засвід
щині (Szabó 3 6 4 ). У наші дні в Україні чується ще 1 6 0 0 р.: кр. Ge. Kloczka (Belay
ім'я Кий не вживане, зате наявні прі 1 8 1 ) та в с. Петрово 1 6 0 5 р. - кр. Kozma
звища та прізвиська, утворені від ньо Kloczka (Belay 1 7 9 ). Нині в Україні ви
го [Редько 4 5 7 ; Чу Прізв. 2 6 0 ), як Кий, конує функцію прізвища (Редько 475).
Кийко, Києнко та ін. На території Поль КОГУТ. Укр. розмовно-побутове ім'я
щі антропонім Кий фіксується з XIII ст., Когут відображене у традиційних кар
а на території Словаччини в окрузі Ста патських прізвищах Когут, Когутик,
ра Любовня з XV ст. понині вживаним є Когутич, Когутович (Чу Прізв. 2 7 3 ), а
ойконім Kyjov (Краєзн. словн. 4 2 9 ). також споріднених йому прізвищах із
КІС, род. - КОСА. Власне укр. фоне інших регіонів України та сусідніх сло-
тичний варіант слов'янського особово вянських країн із значенням 'півень'
го імені Кос, етимологія якого пов'язана (Редько 4 8 5 ). Найдавніша письмо
з давньоукр. Кос [див. КОС). Пор. також ва фіксація прізвищевої назви припа
написання антропоніма Küs з 1 6 0 0 р. в дає на 1 6 4 9 р., а одним із давніх її носі
контексті прізвищевої назви Küs з іме їв є козак Чигиринського полку Луцко
нами Gr. та Laur. (Belay 2 0 3 ). Кугутъ (РВЗ 1 9 6 ).
КІТ, род. - КОТА. За основу власно КОЗА. Розмовно-побутове ім'я, яке
го особового імені взято назву самця давали дитині за назвою відомої тва
кішки. Пор. патронім Котевич Мартин рини. Найдавніша фіксація антропо
- житомирський війт (АКЖГУ 36 7 ). німа Коза припадає на 1 4 3 2 р.: «вѣра
КІШКА - ди в. КОШКА. пана Кози» - м. Сучава (ССУМ І 485).
КЛІЩ. Прізвищева назва Кліщ у сло Пор. ще 1 5 5 2 : антр. Коза Ивановичь
восполученні Paulus dictus Chlisth пред - м. Мозир (ОМЗ 6 4 0 ), а також ойко
ставлена в українськомовних писемних нім Вінницької обл. Козятин, твірною
пам'ятках Семигорода XIII - XIV ст.ст. основою якої був іменник з основою на
(Пан Укр-болг. 2 2 0 ). Мотивом для пе -'am- - Козята.
ренесення назви тваринки на людину КОЗАК. Особове ім'я прізвиськово-
могла послужити така риса членисто го походження, яким називали парубка
ного!' тваринки з класу павукоподіб за його родом заняття або за якісь інші
них, як паразитування на тілі інших іс його позитивні ознаки. Пор. 1 5 5 2 р.:
тот (СУМ IV 1 8 6 ). У XIV та XVII ст. антро Козакъ Кузкевич - канівський міщанин
понім кліщ уже виконує роль прізвище- (Арх ЮЗР ѴІІ/І 1 0 3 ); 1 5 5 2 : Козакъ Се-
вих назв та прізвищ. Пор. 1 6 4 9 : козак менько Крывопустъ - м. Вінниця (ОВЗ
Гарасимъ Клѣщъ (РВЗ 1 4 9 ), а 1 7 1 5 : крі 6 0 7 ); 1 5 4 2 : кр. Mich. Kozak - с. Кричово
пак Lad. Kliss - с. Кушниця (Belay 170), (Belay 1 2 0 ).
а також антропонім кріпака Klistya з КОЗАР, род. - КОЗАРЯ. Рідкісне осо
с. Довге Поле за 1 7 1 5 р. (Пе Пред 3 2 2 ). бове ім'я прізвиськового типу, у яко
Аналогічне функіонування з викорис го можливі щонайменше дві етимоло
танням антропоніма Кліщ засвідчене і гічні інтерпретації: а) воно постало як
в Польщі (див. SSNO V II106). відповідник до апелятива козар 'козо-
КЛОЧКО. Особове ім'я Клочко засвід пас' (СУМ І 2 1 0 ); б) воно виникло з іс
чене в Білорусі 152 8 р. у сполуці з пат- торичного етноніма козар 'хозарин',
ронімом Чернович (Бір 220). Можливо, який у p-ні Карпат, зокрема в угорців,
підставою для виникнення імені ста донедавна вживався також у значенні
ла укр. діалектна назва квочки 'клоч 'торгаш, спекулянт' (Käzmer 5 6 5 ). Пор.
КОЗЕЛ 205 КОРМИЛО
КРАЙНИК. Особова назва Крайних ський ойконім Красилівка (Буч Пох 8 2),
фіксується на Закарпатті з середини серб, ім'я Красило (Грк 1 1 4 ) та серб,
XVI ст. як самостійний антропонім, про прізвище КрасиловиЬ (PCXKHj X 4 2 6 ).
який важко сказати, чи він був єдиним А утворено ім'я від того ж іменного ко
засобом ідентифікації особи чи, може, реня Крас-, що й імена Краса, Красень,
його вживано для позначення титу Краснець за допомогою колишнього
ла відповідної посадової назви. Напр., згрубілого продуктивного форманта
1 5 4 8 р.: землевласник Кгаіпік - с. Шу- -ило, як і імена Добрило, Країло і т. п.
ґатаґ (Belay 1 9 0 }; 1 5 7 2 : кріпак Кгаупік КРАСКО. Ім'я Краско в Україні тепер
- с. Олешник (Szabó 32 5 ]. На території уже не вживається, але його понині
Угорського королівства апелятив край зберігають серби та хорвати (Грк 114;
них на ту пору означав 'виборний домі- Śim 180 ). З середини XVII ст. в Україні
ніальний службовець на рівні сільсько та в Словаччині воно виконує вже тіль
го старости1 (Belay 3 7 1 ). Від згаданої ки роль додаткового означення при
особової назви утворено також назву особовому імені. Напр., 1 5 6 5 : Ivachno
закарпатського села Хустського р-ну Krasko (ОКЗР І 1 6 3 ); 1 6 4 9 : козак Біло
Крайниково, яка згадується з XIV ст. церківського полку Игнатъ Красько
КРАС. Ім'я утворене шляхом усічен- (РВЗ 1 9 6 ); 1 7 1 5 : кріпак Andri Kraszko
ня котрогось із двоосновних слов'ян - с. Річка на Закарпатті (Belay 1 8 3 ). Від
ських імен зразка Krasibor, Krasimil, нього утворено патронімічні прізви
Krasislav, Nekras, що містять іменнико ща. Напр., 1 5 6 5 : Kraskowicz (ОКЗР І 6 6);
вий корінь крас(а) (Svob 95 ). Антропо пор. ще патронім 1 6 4 9 : козак Брацлав-
основа Крас- представлена також у ін ського полку Грицко Кращєнько (РВЗ
ших українських антропонімах, зокре 2 3 8 ). Отже, це усічено-суфіксальне
ма у прізвищах. Пор. 1 7 7 5 : Krasa (Szabó утворення від котрогось із новіших
4 3 8 ); 1 6 4 8 : Kraszin (Maksay 5 6 9 ); 1 7 1 5 : двоосновних імен, які містять корінь
кріпак Andr. Krasko - c. Річка (Belay -крас- 'гарний', як Красимирь, Краси-
1 8 3 ), Sim. Kraszna (там же) та ін. боръ, Некрась...
Особове ім'я Крас у такому його ви КРАСНЕЦЬ. Українське утворен
гляді українськими писемними пам'ят ня з суфіксом -ець від прикметникової
ками засвідчується дуже рідко. Напр., основи красн- 'гарний'. Найдавніший
1 4 3 9 : Kras (AGZ XI 1 1 7 4 ). Воно вжива латинографічний запис слов'янського
лося в Білорусі (nop. Kras Piotrovicz - особового імені Kraznet (читай: Крась-
ПКГЭ 10), у Болгарії (Илчев 2 7 6 ), Чехії ньць) припадає на 1 2 2 0 р. і стосуєть
(Svob 2 7 5 } та інших слов'янських кра ся слуги при королівській фортеці в
їнах. Частіше представлене усклад с. Дравці (тепер с. Тросник на Вино-
неними основами у прізвищах. Напр.,, градівщині - Reg Var 2 4 4 ; Дэже 4 6; Чу
1 6 6 6 : патронім Красенко (ПК 3 7 8 ); Прізв. 3 0 1 ). Пор. хорв. імена Krasan,
1 6 5 4 : козак Красунь Федоръ - м. Біла Kraśni (Śim 18 0 ). Пор. також спорідне
Церква (Туп 2 0 6 ); пор. назву села Кра ні укр. антропоніми в записах 1 6 4 8 -
сяща (Поліський р-н Київської обл.), 1 6 9 9 рр. із с. Верхні Ворота на Закар
утворену від цієї ж основи за допомо патті: Krasznik Olexa, Krasznik Mikuła
гою патронімічного суфікса -ята. (Maksay 549, 5 9 7 ), а також андронім
КРАСИЛО. Особове ім'я виводиться Красниха в записі 1 6 2 0 р. з Волинсько
з укр. патроніма Красиленхо, засвідче го села Купчинці (ВКО 2 8 7 ). Аналогічні
ного 1 6 6 6 р. (ПК 3 9 9 ), та сучасного за іменні антропоніми у XV ст. були вжи
карпатського прізвища Красилинець ваними також на інших теренах Укра
(Чу Прізв. ЗОЇ). Йому відповідає покут їни (див. далі). Пор. ще прізвище коза
КРАСНИШ 209 КРЕСКО
ім'я Lasota, котре, у свою чергу є укр. ща вживалася і в інших р-нах Львівщи
калькою з латинського імені Silvester ни. Пор. також чес. ойконім Litomefice.
(Skulina II 58]. ЛОДОМИР. Це здеформоване під
ЛІТОВИД. Слов'янське особове ім'я впливом угорської вимови слов'янське
відтворюється на підставі назви міс особове ім'я Володимир. Саме в тако
та Літовиж Володимир-Волинського му вигляді кілька разів записано іме
р-ну Волинської обл., засвідченої як на марамороської шляхти. Напр., запис
Літовиж 1 4 4 9 р. (див. Бучки 6), тобто 1397 р.: Belkf. Lodomer- с. Väd (Belay 139).
у формі посесива від імені Лѣтовидъ, ЛОЗАН. Слов'янське чол. особове
утвореного давнім суфіксом присвій ім'я Лозан походить від жіночого іме
ності *-jb. ні Лоза, яке, у свою чергу, йде від на
ЛІТОГОСТЬ. Слов'янське особове зви виноградної чи вербової лози (Śim
ім'я Лѣтогостъ відтворюється на під 19 7 ), як давнього символа плодючості
ставі назви села Літогощ або Літого- (ИлчевЗОб; Г р к ІІЗ ).
ща, що біля Луцька Волинської обл., Це давнє слов'янське особове ім'я до
яку пам'ятки писемності засвідчують тепер зберігають південнослов'янські
у формі посесива вже 1 5 2 7 та 1 5 6 4 рр. народи (Грк 1 1 3 ). В українців антропо-
у вигляді Літогощ: у Литогощи (AS III німи Лоза, Лозан також є, але їх засвід
3 1 3 ; Арх ЮЗР VIII/3 87; див. ще Буч чено вже тільки як прізвищеві назви
ки 6]. Отже, словянське ім'я складе або як лексеми з усіма ознаками прі
но з іменника літо 'тепла пора року' звища. Напр., 1 5 0 7 : Яцко Борисовичъ
та іменника гостъ 'чужинець, купець'. Лоза - м. Київ (Туп 2 3 6 ); 1 5 6 7 : антропо-
Однак фонетика (та й семантика) пре- нім Lozan - м. Виноградів (Szabó 4 8 0 ).
позиційного компонента цього іме Пор. ще 1 6 1 1 р.: Лозка Иван - возний
ні, тобто антропооснова Літ-, як і фо (АКЖ ГУ367).
нетика його споріднених у іменах Лі- ЛОЙ. Ім'я походить від давнього сло
товид, Літомир, більше схиляють до в'янського апелятива лой, тобто 'лій,
думки, що тут ідеться про специфічну жир із рогатої худоби'. Найдавніші пись
чеську рефлексацію праслов'янської мові згадки особового імені Лой та пат-
фонеми є, котра, як і в словах lito 'жаль', ронімів від нього походять із Зх. України
litost' 'страх', 'печаль', litovat 'жалкувати' XIV - XVII ст. Напр., 1 356: Iwano dieto
або в словах libit se 'подобатись', libovat Loy (AGZ III 5); 1 370: поп Лой - м. Львів
se 'тішитися', lid 'люд' і т. п. рефлексува- (ССУМI 556). Пор. ще патроніми 1 3 5 1 р.:
лося не як /и /, а як /і/. свідок Ходко Лоевичъ - галицький бо
Отже, фонетика українського осо ярин (Туп 6 2 5 ); 1 3 6 6 : Стецко Лоевычъ
бового імені Літогость як і фонети - м. Перемишль (ССУМ I 5 5 5 ); 1 6 4 9 : ко
ка його споріднених Літовид та Літо зак Уманського полку Семенъ Лой (РВЗ
мир, не заважає вбачати в них і чесь 2 1 4 ); 1 6 9 9 : Lojovics Janos - с. Неліпино
ке походження. Сприятливим ґрунтом (Maksay 5 7 4 ). Пор. також посесивну на
для проникнення таких чеських імен зву села Лоева Надвірнянського р-ну
могло бути й те, що в українців були й на Покутті (Бучко 86).
свої імена з цією основою, як Люба, Лю ЛОМАКА. Ім'я Ломака походить від
бава, Любомир, Люборад і т. п. апелятива ломака 'суха товста гіляка',
ЛІТОМИР. Слов'янське особове ім'я 'палиця', метафоричне значення якого
Літомир відтворюються на підставі в українців - 'людина високого зросту'
посесивної назви поселення Litomerz, (Гр II 3 7 6 ).
засвідченої біля м. Турка на Львівщині У ролі власного особового іме
1 5 3 8 р. (Бучки 6). Тотожня назва урочи ні апелятив Ломака в Україні почи
ЛОПАТКА 221 ЛЮБАЯ
нає вживатися з середини XVI ст. Напр., новив прикметниковий або дієслів
1552: Ломака Кухмистровича, Онопрей ний корінь -люб- 'любий, милий, до
Кухмистръ - Чорнобиль ( 0 4 3 591). До рогий', що й у імен моделі Любомыслъ,
XVI ст. ім'я Ломака було також у білору Люборадъ чи моделі Боголюбъ, Воле-
сів. Пор. 1528: Ломака Васкович [Бір І любъ. Його використано також у назві
182); 1 552: Ломака Яковичь - селянин з села Полюбичі (Купч Найд 62).
м. Мозира (ОМЗ 643). Пізніше антропо- Перше письмове свідчення про це
нім Ломака чи його варіанти Ломаґа,Ло- ім'я припадає на 1 2 0 5 р.: Любъ - боя
миґа вживаються тільки в ролі прізвищ. рин володимир-волинський, убитий
Напр., 1 6 4 8 р.: Lomaga Iuan - с. Н. Ворота під містом Червень (ЛР 3 71, 4 9 4 ; Туп
[Maksay 5 3 8 ); 1 6 9 6 р.: кр. Jerem Lomaka - 237, 2 9 3 ); убиша Матѣя Любова зятя»
с. Луг (Belay 173). (Жел 93 ). Пізніше від нього утворюва
ЛОПАТКА. Напевно, це родинно-по лися патроніми та прізвищеві назви на
бутове ім'я прізвиськового типу пов'я зразок Любич - 1 4 7 8 р. (ССУМ І 5 6 5 ),
зане з назвою кістки в складі плечово Любикъ (Р 75, 3 2 8 ). Пор. також назву
го пояса людини (СУМ IV 546). Такий укр. селгЛюбовець Пряшівського окру
антропонім у функції власного особо гу, яка згадується вже 1 3 3 7 р. (Краєзн.
вого імені вперше згадується 156 9 р., а словн. 4 4 2 ). У Білорусі засвідчений па
саме: Лопатка Осталовский (Арх ЮЗР тронім Lubowicz (ПКГЭ І 2 7 6 ), а в Чехії
1/12 4 8 1 ), хоча 1 5 3 4 р. у с. Горінчово, що - ім'я Lub (Svob 2 7 9 ).
на Хустщині, лексема Лопатка виступає ЛЮБАН. Ім'я утворене від дієслівної
вже в ролі прізвищевої назви; пор., крі основи любити, як і Бажан, Кохан, за до
паки Mich., Sim. Łopatka (Belay 144). помогою атрибутивного суфікса -ан. На
ЛОПУХ. Особовою назвою став апе- укр. землях ім'я згадується з початку
лятив із значенням 'різновид широ XV ст. Напр., 1 4 0 4 : «наши слуги... пан
колистого бур'яну'. У функції власно Балица... и пан Любанъ» - м. Кам'янець
го особового імені цей апелятив серед (ССУМ І 5 6 4 ); 1 4 4 7 : Lubań (AGZ XIII
українців уживався дуже рідко. Напр., 4 2 3 1 ); 1 4 5 0 : Jakym Lubań (там же).
в описі Мозирського замку 1552 р.: Ло Від нього утворювалися також ойко-
пухъ Телятичъ (ОВЗ 626). Частіше він німи. Пор. назву села Любанівка Мли-
використовувся у функції прізвищевих нівського р-ну на Ровенщині з 1 4 0 4 р.
назв, прізвищ та патронімів. Напр., 1565: (Пура 1 0 8 ).
патронім Lopuchowicz (ОКЗР І 207); ЛЮБАС. Давньослов'янське усіче-
1649: козак Стецко Лопухъ (РВЗ 49). но-суфіксальне ім'я, утворене від тієї
ЛОСИК. Особовим іменем став ж основи, що й ім'я Люб. Не виключе
здрібніло-пестливий варіант назви ве но, що в Україну ім'я принесли серби, у
ликої тварини з родини оленячих із яких воно вживане дотепер як Л>убас
лопатоподібними рогами лось. На всю (1 2 2 ). У Черкаському полку війська за
нашу картотеку виявився один випа порозького 1 6 4 9 р. його носив козак
док використання цього імені. Це ко Любасъ Максимовичъ (РВЗ 8 2 ). Спри
зак Канівського полку 1 6 4 9 р. Лосикъ ятливою умовою для утвердження іме
Шавулєнко (РВЗ 11 0 ). А прізвища Лось, ні Любас в Україні міг послужити та
Лосик, Лосенко і нині в Україні не є по кож карпатський діалектизм любас
одинокими (Редько 6 1 5 - 6 1 6 ). 'коханець' (ССУМ IV 5 6 1 ), як і в поль
ЛЮБ. Праслов'янське усічене ім'я, ських прізвищах Lubas, Lubasz.
яке постало на базі котрогось із дво- ЛЮБАЯ. Ім'я відтворюється на під
основних утворень, препозиційний чи ставі назви міста Любачів (тепер ПР),
постпозиційний компонент якого ста розташованому на річці Любачівка.
ЛЮБАШ 222 ЛЮБКО
Уперше згадується в літописі під 1212 р.: Ім'я вживалося також у Росії та в Біло
«король да Пакославу Любачевъ; ко русі. Його рекомендують використо
роль отъя от Л єстька.. Любачевъ» (ИЛ вувати і сучасні словники імен, які так
4 8 9 ); 1 3 4 0 : «Казимиръ... взя Санокъ, само виводять його з давньоруського
Любачовъ » (ПСРЛII3 4 9 ). Пор. також за любимъ 'любимий' (ВІЛ 73; Суднік 32;
пис 1 3 8 8 р. Lubaczów (AGZ V III18). Трійняк 2 0 0 ). У 1 6 1 0 р. під цим іменем
ЛЮБАШ. Особове ім'я Любаш від виступає брянський поміщик Любим
творюється на підставі козацьких Днѣпровский (Туп 1 3 6 ), а 1 6 5 8 р. - пу-
прізвищ 1 6 4 9 р., напр., козак Умансько тивлець Любимъ Марковъ (Туп 2 3 6 ).
го полку Данило Любашевскии (РВЗ ЛЮБИМКО. Здрібніло-пестливе
2 1 5 ), а утворено його за допомогою де утворення від давнього імені Любим
мінутивного форманта -аш від імені (див. вище). Пор. 1 6 5 4 : білоцерків
Люб чи котрогось із його споріднених. ський поміщик Любимко Максимовъ
Пор. серб. чол. імена Лубаш, Лубашин, Заблудъ (Туп 2 3 6 ); 1 6 7 3 : Шацький воє
Лубашко (Грк 122). вода Любимко Кровков (Туп 1 3 6 ).
ЛЮБЕН. Рідкісне укр. особове ім'я, ЛЮБКО. Здрібніло-пестливий ва
яке становить дієприкметникове утво ріант особового імені Любко утворе
рення із суфіксом -єн (без епентетично но усічено-суфіксальним способом від
го / л / ) від дієслова любити. Отже, пер котрогось із двоосновних імен моде
вісним, тобто доіменним, значенням лі Любомир або Боголюб за допомо
цього іменного утворення було 'улюб гою здрібніло-пестливого форманта
лений', 'коханий'. Пор. 1 498: Lyubyen -ко. В українців ім'я дотепер зберігає
(AGZ XVIII 3 8 7 6 ). Не виключено, що ім'я відтінок здрібнілості. Менш імовірно,
Любен прийшло до українців від болгар, що воно пішло безпосередньо від іме
сербів чи хорватів, у яких утворення ні Любъ чи від апелятива любко 'коха
Лубен дотепер уживане як власне осо ний хлопець або чоловік' (СУМ IV 563).
бове ім'я (Илчев 310; Грк 122; Śim 201). Найдавніші укр. записи імені Люб
Від імені Любен утворювали ко походять із XV ст. Напр., 1 4 1 3 : імена
ся також здрібніло-пестливі варіан свідків із м. Галича в офіційних доку
ти. Напр., 1 4 9 2 : Lubyenyecz (AGZ XVIII ментах Chodor Poczuthy Chmiel, Łubko
2 2 2 4 ); 1 6 4 9 : Л есько Любы къ (РВЗ 3 8 1 ). (ССУМ15 6 5 ); 1 6 4 9 : козак Иванець Люб
Пор. ще прізвище Любенич 1 7 8 3 р. в ко (РВЗ 3 1 1 ). Однак досить рано ім'я
галицькому лемківському селі Межи- Любко починає вживатися також як
брід (Крас 1 0 0 ). Пор. також суч. укр. додатковий ідентифікатор при особо
прізвище Любенко, представлене у Він вому імені. Пор. 1 5 6 7 : офіцер Прокопъ
ницькій та Запорізькій областях (Редь Любко (Туп 2 3 7 ); 1 6 5 2 : прізвище кріпа
ко 6 2 4 ). ка Lyupka - с. Олешник (Szabó 5 2 5 ). А
ЛЮБИЙ. Іменем став субстантиво- ще раніше від нього утворюються різ
ваний прикметник. Під цим іменем ні патроніми. Напр., 1 4 3 7 : Lubczics (Pd
двічі фігурує мешканець Ужгорода, за Lw II 4 5 ); 1 5 6 5 : Lubkowicz (ОКЗР II 39);
пис якого в староугорському право- 1 6 4 8 - 1 6 5 1 pp.: Lubkow (МІГ II 2 8 7 );
писі 1 5 6 7 р. має вигляд: Lywby György, 1 6 7 2 : кріпак Lubczik Fetyko, Vaszko
але і в записі 1 6 3 1 р. воно не втрати - с. Іза (Belay 1 5 5 ). Від імені Любко
ло слов'янської природи - Lubi György утворено назву села Любківці на Сня-
(Hod Ad 4 8 ). тинщині (Бучко 8 7 ). Пор. ще 1 5 5 0 р.:
ЛЮБИМ. Іменем стала коротка Lubkowicze (Купч Найд 69).
форма пасивного дієприкметника від Особове ім'я Любко здавна і пони
дієслова любим у значенні 'коханий'. ні відоме багатьом слов'янським наро-
ЛЮБОВИД 223 ЛЮБЧИК
дам (Гинкен 4 1 0 ; Мор 114; Жел 44 ; Грк ЛЮБОНЬ. Рідкісне слов'янське усі-
125; SSJ V I140; S v o b l2 5 ). чено-суфіксальне утворення, правдо
ЛЮБОВИД. Особове ім'я Любовид подібно, від двоосновного імені Любо-
відтворюється на підставі назви неве нѣгъ. Зафіксоване воно 1 4 4 1 р. в поль
личкого фільварка Любовиж, який у ському написанні як dominus Luboń
1 9 0 0 р. належав до с. Мільків Любачів- (AGZ X II1 8 1 8 ).
ського повіту. Ойконім утворено шля ЛЮБОРАД. Імені Люборад серед
хом поєднання антропооснов Люб- і українців не виявлено, але 1 4 7 3 р. за
-Вид та додаванням до імені давнього свідчено антропонім Martinus Luboracz
посесивного суфікса *-jb, який спричи (AGZ X IX 1 9 5 9 ), постпозиційний компо
нив зміну кінцевого / d / на / z / . (Див. ще нент якого береже рефлекс давнього
Д. Бучко. Назви найдавніших... 51-52). присвійного прикметника на *-уь від
ЛЮБОМИЛ. Слов'янське особове імені Люборад. Ім'я Люборад складено
ім'я Любомил відтворюється на підста з тої ж основи Люб (див. вище) та осно
ві назви міста Любом(и)ль Ковельсько ви -рад (див. далі), яка зазнала поль
го р-ну Волинської обл. - орф. Lubomyl ську асибіляцію кінцевої фонеми /д /,
(1 5 2 0 р. MRPS IV/2 1 2 6 9 6 ). Пор. також що представлена у прізвищі Любораць-
запис SSNO III 228. кий та в назві роману А. Свидницько-
ЛЮБОМИР. Давнє двоосновне сло го «Люборацъкі». Пор. давньосерб. ім'я
в'янське ім'я, перший компонент яко Луборад (Грк 1 23; Жел 2 0 8 ).
го становить дієслівну основу люб- (ту Крім української, ім'я Люборад
саму, що й у іменах Любомудръ, Любо- функціонував також у польській та в
гость, Люботѣхъ], а другий - іменнико хорватській мовах (Śim 2 0 3 ).
ву основу -мир. Ім'я вживане в більшос ЛЮБОСЛАВ. Деякі середньовічні
ті слов'янських мов (Knappovä 127; Грк джерела фіксують це ім'я. Воно вживане
123; Илчев 31 0 ; Śim 2 02), а найдавніша в польській і болгарській мовах (Bubak
письмова його фіксація походить із се 199; Илчев 31 0 ), а варіант Лубисав - у
редньовічної Польщі (Bubak 198). Пор. сербській (Грк 123). У чехів раніше було
1 4 0 0 : Lubomerius in Raczslauice (SSNO III вживаним ім'я Luboslav, яке нині зву
2 8 8 ). Первісною семантикою імені Лю чить як Liboslav (Knappovä 126).
бомир була, мабуть, ідея 'миролюбний' ЛЮБОСТАН. Слов'янське ім'я від
чи настанова «Хай шанує мир!». творюється на підставі запису посесив-
М. Кнаппова вважає, що слов'янське ної назви села Любостань Сумсько
ім'я Любомир - це видозміна генетично го р-ну Сумської обл. (пор. статті ЛЮ
грецького імені Ігemeus (Knappovä 127). БОРАД і СТАНИМИР). Препозиційний
В Україні ім'я Любомир набуло популяр компонент власного імені виражав
ності лише в XX ст. Серед учнів Пере- ідею 'любий, милий, дорогий', а пост
миської гімназії в 1 9 3 8 р. було п'ять Лю- позиційний - ідею 'міцний, сталий'
бомирів (Грицак 230), а в Луцьку воно (Svob 77, 86).
поширилося всередині XX ст. (Скорик ЛЮБОСТЬ. Архаїчне слов'янське
148). У міжвоєнні роки в югославській чол. ім'я, утворене від основи Люб- за
Воєводині та Сримі також поширилося допомогою суфікса -ость. Засвідчене
слов'янське ім'я Любомир. Напр., Любо 1 4 4 4 р. в тексті: «Joannis Petri dicti
мир Рамач (Мудри - Саламон 2 4 3 ). Lubostde Lowicz» (AS 1 1 0 7 ).
ЛЮБОМИСЛ. Сучасні словники осо ЛЮБЧИК. Слов'янське вторинне
бових імен (ВІЛ 73; Белей 67) кваліфі здрібніло-пестливе утворення з суфік
кують ім'я як генетично слов'янське з сом -ик від іменного варіанта Люб
первісним значенням 'миролюбний'. ко, тобто Любомир чи Любослав. Пор.
ЛЮБША 224 ЛЮТ
ім'я вживалося по всій Україні. Напр., Чол. особове ім'я Малин засвідчене
1 5 5 2 : Malyj Sluczanik (ОЖЗ 1 4 7 ); 1 6 6 6 : вже 1 5 5 2 р. Напр., Малынъ Ходкович -
Малый Григорьев (ПК 197). Ім'я Малий м. Київ (ОКиЗ 1 1 3 ). У Реєстрах війська
уживалося також у Польщі. Пор. 1 3 7 6 : запорозького 1 6 4 9 р. під іменем Малин
Maly de Zircowicz (SSNO III/3 38 6 ). виступає всього один козак (Осташ Інд.
МАЛИК. Ім'я Малик утворено від 5 1 4 ). Зате ім'я Маїуп з XIV ст. часто зна
усіченого імені Мал - або безпосеред читься в Польщі (SSNO ІП/2 3 7 2 ). Побу
ньо від нечленного прикметника ма тує ім'я Малин у болгар (Илчев 3 1 6 ), у
лий за допомогою суфікса здрібнілос сербів (Грк 1 2 6 ) та у хорватів (Śim 207).
ті - ик . Лексема Малик як особове ім'я в Пор. ще ойконім Малин на Житомир
Україні фіксується з XVI ст., хоча варі щині та на Ровненщині.
ант Małek у Перемишлі згадується вже МАЛИНА. У цього імені можливі
1 4 4 9 р. (Smółka II 60). З кінця XVI ст. дві етимологічні інтерпретації: а) від
лексема Малик виконує також роль до назви рослини малина чи її плода; та
даткового іменування при особовому б) від особового імені Мал (див. вище)
імені. Напр., 1 6 0 0 : кріпак Malyk Foedur за допомогою форманта одиничності
- с. Руська Поляна (Belay 180). Куль -ина, як і у давніх імен зразка Бѣлина,
мінація використання цього особово Довгына.
го імені припадає на XVII ст. Так, у Ре В укр. текстах ім'я Малина починає
єстрі війська запорозького 1 6 4 9 р. під фіксуватися з XVI ст. Напр., 15 5 2 : замко
іменем Малик у різних полках служи вий міщанин Мальта Борзук - м. Київ
ло десять козаків: козак Чигиринсько (ОКиЗ 1 1 5 ); Małyna Szostakowicz (ЛК
го полку Маликъ Кийчєнко (РВЗ 43), 3 4 ); 1 5 6 3 : Malina Leciewicz (ЛК 84).
козаки Корсунського полку Маликъ У тому ж XVI ст. антропонім Малина
Горбаненъко, Малыкъ Самъкуменъко, часто виступає також у ролі додат
Маликъ Засядко (РВЗ 155, 158), козак кового означення особи при її імені.
Брацлавського полку Маликъ Мист- Напр., 1 5 4 2 : вл. Alex. Malina - с. В. Ви-
ковскии (РВЗ 2 5 3 ), козак Київського шава (Belay 2 1 9 ); 1 6 4 0 : кріпак Malina
полку Малик Грисчєнко (РВЗ 2 9 7 ) та St. - с. Борша (Belay 1 3 1 ). Від цього іме
ін. З XVI ст. від імені Мал ик утворюють ні утворилися патроніми. Напр., 1618:
ся вже патроніми. Напр., 1 5 5 2 : Богданъ кріпак Malinyat Waszil - с. Ольшавка на
Маликовичъ - київський міщанин (Арх Сх. Словаччині (Marsina 66); 16 4 9 : козак
Ю ЗР Ѵ ІП /11 1 8 ); 1 6 4 9 : козак Канівсько Василь Малынка (РВЗ 133); 1 648: кріпак
го полку Микита Маличєнко (РВЗ 127). Malinich Jurko - с. Голубине (Maksay 525).
У Причорномор'ї XVI ст. поряд із укр. МАЛИШ. Ім'я утворено від при
іменем Малик подибується також ім'я кметника малий за допомогою суфік
мусульманського походження Малык, са -ыш, як і імена Даныш, Павлыих, або
апелятивне значення якого - 'володар, безпосередньо від східноукраїнсько
господар' (Smailovic 3 2 7 ). Пор. 1 5 5 2 : го апелятива малиш 'малюк'. Особове
слуга городовий Малыкъ Баша - м. Чер ім'я Малиш в Україні вживається вже з
каси (ОЧеркЗ 89). кінця XV ст. Перше письмове свідчен
МАЛИН. Слов'янське особове чол. ня запису припадає на 1 4 5 6 р.: Maliszha
ім'я, утворене, правдоподібно, від жін. (ОКЗР III 7 9 ); 1 4 8 3 : Малышъ - королів
імені Малина усічувальним способом, ська людина з півдня (Туп 2 4 2 ); 1552:
подібно до того, як чол. ім'я Людмил Малышъ - зайшлий панський слуга з
утворено від жін. імені Людмила. Не м. Житомир (Арх ЮЗР Ѵ І І /1 1 4 9 ); 1565:
виключено й те, що у його основі ле «Митко, или Малыш» (Демчук 19); у
жить ім'я Мал або жін. ім'я Мала. XV - XVI ст.ст. ім'я Małysz засвідчується
МАЛИШКА 229 МАЛОДОБР
ториків, який постав унаслідок помил нім Метко в Україні функціонує тіль
кового прочитання польського серед ки на Закарпатті, причому перші згад
ньовічного написання імені Mecisław. ки антропоніма Мешко там припада
Кінцева етимологія препозиційно- ють на XIII ст. Пор. запис 1 2 1 4 р.: «iudice
го компонента спірна, але з іменни Męsku comes de Beregu» - c. Береги (Reg
ком меч ім'я однозначно не пов'язана Var 75; Чу Прізв. 3 7 7 ).
(Bubak 2 2 8 - 2 2 9 ). Первісне значен МИЗИН. Імовірно, ім'я прізвиськово-
ня препозиційного компонента іме го походження і йде воно від діалек
ні, тобто мечи-, імовірно, було метати тного апелятива мизин 'мізинець'. Ім'я
'кидати' (Rospond 62). Ім'я Мечислав згадується 1 6 4 9 р., а записані під ним
серед українців належить до рідкіс козак Кальницького полку Мизин Кос-
них: активно його використовували в тюченъко (РВЗ 2 8 7 ), козак Умансько
Україні також у XV ст. Напр., 1 4 8 9 р. за го полку Мизинъ Волошинъ (РВЗ 214)
пис іменування Nicolaus Mieczsław (AGZ та козаки Корсунського полку Мизинъ
XIX 6 0 9 ). У Міжвоєнні роки ім'я Мечи Мазъниченко і Мизынъ Брьітнєнко
слав було популярним у м. Ярослав се (РВЗ 144, 16 5 ). Представлене ім'я та
ред учнів тамтешньої укр. гімназії, од кож серед прізвищ XVII ст. Напр., козак
нак за його вживання українці, напев Черкаського полку 1 6 4 9 р. Васко Ми
но, за словами Є. Грицака, забов'язані зинъ (РВЗ 8 6 ); козак Корсунського пол
полякам (Грицак 2 4 0 ). ку Данило Мизын (РВЗ 165). Про основ
Ім'я Мечислав подають також укр. ний варіант імені Мізин та про його де
словники імен (ВІЛ 67; Белей 69). Де риват Мізинець див. далі.
які видавці (напр., Л. Махновець) в іме МИЛ. Давнє слов'янське ім'я, що
ні Мечислав схильні вбачати особу га виникло внаслідок усічення котро
лицького князя XII ст. Олега-Мстислава гось із двоосновних імен зразка Мило-
Ярославича (ЛР 305, 345, 5 0 1 ). В XX ст. нѣгъ або моделі Добромилъ, у якому
ім'я Мечислав популяризувалося в коренева морфема Мил(о)- виражала
м. Луцьк та Хмельницький (Горобець ідею 'милий, дорогий' (Svob 7 9 ). Од
2 6 3 , 2 6 4 ). нак воно могло постати також у ре
МЕШКО. Вважається, що чол. осо зультаті субстантивації прикметни
бове ім'я Метко виникло внаслідок ка милий. Перша письмова згадка осо
видозміни давнього польського імені бового імені МИ, яка стосується укра
Miecisław. Найдавнішим носієм з-поміж їнця, походить із 1 2 2 1 р. з комітату
відомих осіб у цього імені був перший Сіладь у Затиссі (Reg Var 2 5 8 ), а дру
польський князь Mieszko І (рік його га - звідти ж за 1 2 2 6 р. представлені
смерті припадає на 9 9 2 р. - Leciewicz записами антропонімів Visan, Vyrsint
2 3 3 ). Не виключене й те, що в україн et Mil (Reg Var 2 5 8 ). Далі слідують за
ців ім'я Метко є наслідком фонетичної писи з 1 5 6 5 р. Напр., Mil Proskurnicz,
видозміни календарного імені грець Hawriło MU (ОКЗР I 1 8 3 ). У ті часи
кого походження Мефодій через про ім'я Мил уживалося також у Білору
міжний етап Мехтодій. В Україні з ча сі. Пор. Mil Radziew (ПКГЭ І 3 4 8 ) та в
сом ім'я Мешко почали пов'язувати з Чехії (Svob 4 3 ). Правда, у XV - XVII ст.
Митком, тобто з Михайлом. частішими є випадки утворення па-
Серед 4 0 тисяч козаків війська запо тронімів від антропоніма Мил. Пор.
розького 1 6 4 9 р. лише один із хлопців 1 5 6 5 : патронім Milowicz (ОКЗР II 1 82);
Корсунського полку зареєстрований 1 6 4 9 : козак Миленко (РВЗ 1 7 5 ); 1 565:
під іменем Метко, а саме як Мєтько Тє- Андреєць Миловчичъ - ратненський
рєтиньский (РВЗ 135). Нині антропо- селянин (Арх ЮЗР ѴІІ/2 2 7 8 ).
МИЛАЙ 235 МИЛЕЦЬ
МИЛАЙ. Ім'я утворене від слов'ян ім'я Милаш: напр., козак Чигиринсько
ської антропооснови Мил- 'любий' за го полку Милашъ Петренко (РВЗ 4 4 ),
допомогою суфікса -ай. У 1 6 4 9 р. ім'я козак Корсунського полку Милашъ Уса-
Милай носив один із козаків війська тий (РВЗ 1 4 7 ), козаки Брацлавського
запорозького. Антропонім Милай ви полку Милашъ Арсенъ і Милашъ Ющен
шкрябаний також у стіні Софії Київ ки (РВЗ 2 3 7 ), козак Канівського полку
ської (СНСК 197). Милашъ Бут (РВЗ 1 2 2 ) та ін.
МИЛАН. Слов'янське особове ім'я, Досить рано від цього імені утворю
утворене від антропооснови Мил- за ються патроніми. Напр., козак Брацлав
допомогою суфікса -ан. Нині ім'я Милан ського полку 1 6 4 9 р. Лукян Милашєнко
відоме усім слов'янам, передусім захід (РВЗ 2 5 4 ), козак Корсунського полку
ним та південним [Грк 120). Наприкін Ничыпоръ Милашенъко (РВЗ 13 1 ). Ім'я
ці XX ст. серед учнів укр. гімназії м. Пря- Милаш, крім українців, з XIV ст. і доте
шева було близько 10 хлопців з іменем пер уживають серби (Грк Реч 1 2 1 ).
Милан. Напр., Коблик Милан, Манько МИЛГОСТЬ. Праслов'янське двоос-
Милан, Симанчик Милан, Сопко Милан, новне ім'я, складене з прикметника мил
Дудик Милан і т. п. (Краєзн. словн. 165 та іменника гость у значенні 'чужи
- 166). У м. Луцьк чол. ім'я Милан набу нець, купець'. Найдавніший запис цього
ло популярності з кінця XX ст. (Скорук імені походить із сіл Лесна та Микута,
4 8 ), а на Наддніпрянщині воно дотепер розташованих поблизу м. Ужгорода у
сприймається як західне. Довго вва СР, з 1 2 2 6 р.: дворянин filiarum Mylgozt...
жалося, що воно є калькаю з лат. імені (Nagy 1 10; Дэже Оч 4 8). У XIV ст. ім'я Ми
Amandus, Amatus або Gracian 'улюбле лость згадується у сербів (Грк 124). У
ний ' (Knappovä 135). XII ст. ім'я Milgozt уживали також сло
У поляків ім'я значиться з 1 4 1 6 р. ваки, причому Ян Станіслав вважає це
(SSNO ІІІ/З 5 0 6 ). В угорському селі ім'я словакізмом, але Л. Деже не пого
Комлошка також зафіксовано антро джується з ним (Дэже 4 8 ).
понім Milan Janos, однак Мілан у цьому МИЛЕН. Слов'янське ім'я Милен ви
найменуванні треба кваліфікувати як користано у драмі О. Духновича «Добро
Омелян. Адже по-угорськи його звуть дѣтель превышаетъ богатство».
Emil (Балецкий 539). В українців уперше МИЛЕНКО. Це здрібніло-пестливий
його фіксує патронім Карп Миланевичь варіант чол. імені Милен, яке у юго
- київський селянин 15 5 2 р. (Арх ЮЗР славських русинів та українців вико
V I I /1 1 4 9 ). У сербів ім'я Миланъ засвід нує функцію офіційного імені у пово
чується з XV ст. (Грк Реч 120). єнні роки. Пор. імена учнів середньої
МИЛАШ. Слов'янське чол. ім'я, школи у м. Шид Миленко Надь, Милен-
утворене від прикметникової осно ко Бобалїк (Мудри - Саламон 25 6 , 2 6 1 ).
ви Мил- 'милий' за допомогою суфік МИЛЕЦЬ. Укр. здрібніло-пестливе
са пестливості -аш. Найдавніший пе утворення від базового імені Мил із су
релік особових імен, серед яких згаду фіксом -ець. Суфіксальне утворення Ми
ється також ім'я Милаш, називаються лець в Україні фіксується з 1 5 5 2 р. Напр.,
Lawrin, Myłasz та Myszka, що походить вінницький міщанин Милець Сербинъ
із 1 5 6 5 р. (ЛСХ 1 4 6 ). З 1 6 0 0 р. йде та (ОВЗ 6 0 6 ); 1 6 4 9 : козак Корсунського
кож згадка про козака Милаша Иванен- полку Милецъ Милашенъко (РВЗ 13 6 ).
ка з Харкова (ХП 171). У 1 6 0 9 р. згаду Пор. ще антропонім 1 6 2 0 р. Милець -
ється Милашъ Васютинський (Арх ЮЗР с. Медведівка (ВКО 3 0 6 ). Ім'я Милецъ
ѴІІІ/8 11). У Реєстрі війська запорозь значиться також у білоруському Мози-
кого 1 6 4 9 р. називається 13 козаків на рі: селянин Милец Черневич (ОМЗ 2 9 2 ).
МИЛЕШКО 236 МИЛКО
Милько Отаман - тягла людина з с. Не- 5 1 5 ). Ім'я Miniecz популярним було та
тищин на Волині (ВКО 150). 1 5 5 2 р. під кож у середньовічній Польщі (SSN0
патронімом Мафтей Милькович фігу ІІІ/З 5 1 8 ).
рує київський церковний слуга (Арх МИНКО. За Р. Керстою та за М. Грко-
Ю З Р Ѵ ІІ/1122). вич, у імені можливі щонайменше дві ін
МИЛЮТА. Давнє слов'янське чол. терпретації: а) це суфіксальний дериват
особове ім'я, утворене від антропоос- від слов'янських імен Миладин, Милан
нови Мил- 'милий, любий' за допомо чи Милорад або б) це суфіксальний де
гою форманта -ута. Найдавніші запи риват від календарного імені грецького
си імені з території України походять походження Мина (Керста 120; Грк 136)
з XVI ст. Напр., 1 5 6 3 : Jaszko, Waszko а чи навіть від грецького календарного
Miluta - імена зайшлих кременецьких імені єврейського походження Минько,
селян (Арх ЮЗР VII/2 96), а 1 6 4 9 р. в Minczuł (Керста там же).
Кальницькому полку називається ко Перші фіксації імені Минко в Укра
зак Жадан Милюта (РВЗ 2 8 3 ). Болга їні походять із середини XVI ст. Напр.,
ри по цей день уживають ім'я Милю 1 5 6 2 : Минко Кобылка - м. Вінниця
тин (Илчев 3 3 4 ), а хорвати - чол. ім'я (ОВЗ 6 0 5 ); 1 5 5 2 : Минко Шило - м. Чер
Miljutka (Śim 2 3 5 ). каси (ОЧеркЗ 5 9 1 ). Пор. ще патронім
МИЛЯН. У імені можливі дві ін 1 5 6 5 р.: Минчук - м. Бар (Арх ЮЗР ѴІІ/2
терпретації: а) від слов'янської антро- 2 2 2 ) та патронім 1 6 7 5 р.: Грицко Мин
пооснови Мил- 'милий, любий', пред ченко - запорозький посол (Туп 6 4 5 ).
ставленої в іменах зразка Милострый, МИНЬО. Ім'я відтворюється на базі
Добромил (Śim 234) або б) від календар закарпатських антропонімів XVI -
ного імені Еміліан, тобто Омелян. В Укра XVIII ст. Минев'ят, Минько, Миньо (Чу
їні ім'я згадується вже з середини XV ст. Прізв. 3 8 2 ). У сербів розмовні імена
Пор. 14 65: кметі Kanyko et Milyan (AGZ Muwo, Мин>а співвідносяться з повними
XIII 5 7 0 8 ); 1552: Mylyan Kopczio (OK3P іменами Миладин, Милан і т. п. (Грк 136).
II 2 8 1 ); 1 6 4 6 : кр. Milyan Janos - с. Kom- Пор. також написання укр. пат
лошка (Бал Ком 39). 1570 p. на Воли ронімічного прізвища 1 5 7 5 р. Lad.
ні згадується патронімічне іменуван Meneviat із с. Верб'яж на Воловеччи-
ня Юрий Щастнович Милянович (Вол. ні (Чу Прізв. 3 8 2 ). Аргументом, який
грам. XVI ст. 89). підтверджує реальність такого імені в
МИЛЯТА. Особового імені Милята Карпатах, можуть бути особові імена
в укр. текстах не виявлено, але 1 1 6 2 р. типу Міпёсігадъ у словаків кириломе-
в Києві засвідчено патронім Степанъ фодіївської доби (Majtän Osobne 12 0 ), а
Милятичъ у формі «брат Янука Миля- також назва села Минівці (слц. Міпоѵсё)
тича», київського боярина, який був в окрузі Стропків на Сх. Словаччині
прихильником Ізяслава Давидовича (Краєзн. словн. 4 4 7 ). Ім'я з антропоос-
(ЛР 2 8 3 ; Туп 6 4 5 ; ИЛ 3 5 4 ). новою Minecz і Miniez уживаними були
Ім'я утворено від тої ж антропоос- також у середньовічній Польщі (SSNO
нови Мил-, що й Милославъ, Милонѣгъ ІІІ/З 5 1 8 ).
чи Добромилъ, та форманта недорос МИР. Ім'я Мир постало внаслідок усі-
лості -'arna. Пор. ще Милята, Милятич чення котрогось із таких двоосновних
(Купч 2 4). У Польщі ім'я Milęta засвід слов'янських імен, як Миронѣгъ, Миро
чується з XVII ст. (SSNO V II154). вой чи Скоромиръ, Творимиръ, у яких
МИНЕЦЬ. Ім'я Минець у 1 6 4 9 р. но компонент -мир- спочатку означав 'сла
сили два козаки війська запорозько ва' а пізніше - 'спокій' (Svob 79). Воно
го, а один мав ім'я Мѣнецъ (Осташ Інд. засвідчене у козаків Полтавського пол
МИРАШ 240 МИРОГОСТЬ
ку війська запорозького 164 9 р., напр., Від імені Мирко рано утворюються
козак Миръ (РВЗ 4 1 8 ), козак Умансько патроніми та прізвищеві назви. Напр.,
го полку Жадань Мѣра (РВЗ 2 2 8 ), в па- 1 5 5 6 : Мирчичъ (Туп 7 0 1 ); 1 6 4 9 : козак
тронімах Миренко (РВЗ 4 5 ), Mirów (МІГ Кропивнянського полку Савъка Мир-
II 2 1 3 ), у патронімічному прізвищі пе- чєнко (РВЗ 3 6 1 ), козак Брацлавсько-
реясловського полковника 1 6 0 6 р. Ми- го полку Васил Мирченъко (РВЗ 242)
ровичъ (Туп 6 4 5 ) та козака Черкасько та козак Білоцерківського полку Лес
го полку 1 6 4 9 р. Олекса Мировичъ (РВЗ ко Мирчєнко (РВЗ 1 9 7 ); 1 6 6 6 : Мирковъ
6 8 ). Ім'я Мир раніше вживали майже всі (ПК 3 9 3 ); 1 7 7 3 : Merko Ivan - с. Часлів-
слов'янські народи. Напр., 1 5 7 1 : Миръ ці на Ужгородщині (Пе Пред 3 2 2 ). Від
Гамовъ сынъ (Вес. 1 9 9 ); 1 2 1 4 : пол. Mir новлене вживання імені Мирко на За
de Sudisow (SSNO HI/3 5 1 9 ) і т. п. карпатті почалося лише після Першої
МИРАШ. Дериват із суфіксом здріб світової війни. Однак Словник ВІЛ на
нілості -аиі від антропооснови -мир-, водить ім'я Мирко тільки в Покажчику
представленої у повних іменах зраз скорочених та здрібніло-пестливих ва
ка Мирославъ та Станимиръ. На укр. ріантів імен (ВІЛ 199).
землях ім'я Мираш засвідчене 1 5 6 5 р.: Поза Україною ім'я Мирко часто вжи
Kyszka Myrasz (ЛPC 28 9 ). вається в Болгарії, Македонії, Сербії,
МИРИЛО. Ім'я утворено на базі кот Хорватії, Чехії, Польщі та деяких інших
рогось із двоосновних імен, що містять слов'янських країнах як емоційно-нейт
антропооснову -мир-, як Миролюб, Лю ральне (Илчев 33 7 ; Грк 128; Śim 240;
бомир. Самого імені в сучасних укр. Knappovä 137; SSNO III 5 2 1 ). У Сербії
текстах не виявлено, але 1 6 0 6 р. за ім'я Мирко фіксується з XIII ст. (Жел 45).
свідчено патронім: солтис Алексій Ми- МИРО. Якщо цей запис не є спотво
рилович - с. Фольварок (ЛелПам 2 2 5 ). реним варіантом особового імені Ми
Пор. ще патронім Мирилович у закар рон, то перед нами виступає усіче
патському селі Широке (Чу Прізв. 3 8 3 ), ний варіант імені Мирослав. До дум
прізвище козака Ніжинського полку ки, за якою в записі 1 6 9 6 р. Миро тре
1 6 4 9 р. Иванъ Мирилєнко (РВЗ 4 6 8 ), а ба бачити саме усічений варіант імені
також назву гори Миріля в с. Копашно- Мирослав, спонукає і те, що антропо-
ві на Хустщині (ПетровКарп 184). Нині основа Миро- та її розширені варіанти
особове ім'я Мирило вживане сербами в Карпатах XVII ст. справді побутували
(Грк 1 3 6). у слов'янській ономастиці. Згадаймо
МИРКО. Український здрібніло- назву укр. села Мироля, яка значиться
пестливий варіант імені Мирко ви вже на початку XVII ст. (Краєзн. словн.
ник усічувально-суфіксальним спосо 4 4 8 ). Безперечно слов'янського по
бом на базі котрогось із двоосновних ходження усічене ім'я Миро або Мира
слов'янських імен зразка Мирослав чи вжито при патронімічному імені Ne-
Славомир. На теренах України ім'я Мир lubics 1 6 9 6 р. в закарпатському сели
ко фіксується з середини XV ст. і доте щі Рахів (Belay 1 8 1 ). Однак установи
пер. Напр., 1 4 6 0 : Mirko Mircza (AGZ ти, якою саме була флексія цього іме
XIII 4 4 8 1 ); 1 5 6 5 : каменецький селя ні (-а чи -о), не дозволяють особливос
нин Мирко (Арх ЮЗР ѴІІ/2 184). Тоді ж ті угорського алфавіту, яким записано
фіксуються також імена на -ко Любко, згадане ім'я.
Милко, Славко, Радко на лемківсько- МИРОГОСТЬ. Праслов'янське чол.
бойківському пограниччі (Wolnicz- особове ім'я Мирогость, засвідчене в
Pawłowska 6 0 - 6 1 ) та імена Staszko, назві волинського села XV ст. Миро-
Wojtko, Sobko. гощь, яка становить закономірний
МИРОСИК 241 МИРУТА
МІЗИНЕЦЬ. Іменем стала назва най чан не було, а поняття мовчати там ви
меншого пальця на руці мізинець, пере тіснене калькою з угорського виразу
носним значенням якого є 'наймолод csendbe lenni - дослівно - 'тихо бути'. У
ша дитина' (Гр II 2 4 2 ; СУМ IV 731]. Ім'я XIV - XV ст. особове ім'я Мовчан ужива
згадується з XVI ст. Напр., 1 5 6 5 : міща лося також у Росії (Wojtowicz 4 0 ).
нин Хмельницький Мызенецъ Дрон- Чол. ім'я Мовчан в Українських Кар
чилъ [Арх ЮЗР ѴІІ/2 1 3 6 ]; 1 5 6 5 : Mizi- патах упродовж століть мало 5 угор-
niecz Tarassicz - м. Хмельницький (ЛСХ ськомовних графічних варіантів. Так,
1 3 6 ]. У пізніших документах антро- у с. Олешник Виноградівського р-ну
понім Мізинець виконує вже роль прі лише в угорськомовних записах висту
звища. Напр., 1 6 2 7 : Мѣзинецъ Григорій пало в таких варіантах: 1 5 7 4 : Moczian;
(Арх ЮЗР 1/11 36 9 ]. 1 5 7 5 : Mochan; 1 6 6 7 : Moczan; 1 6 6 8 : Mu-
МІХИР. Чол. ім'я прізвиськового ти chan і 1 6 9 0 : Mulcsan (Szabó 3 2 5 ).
пу що походить від діалектного апеля- МОВЧУН. Особове ім'я реконструю
тива міхир 'пухир', 'щось надуте' (Он І ється на підставі ойконіма 1 2 1 9 р.
4 4 5 ]. У ролі особової назви, за нашими Mulchun villa - комітат Боршод, що у
даними, воно згадується всього один Північній Угорщині (Reg Var 2 3 6 ). Від
раз, а саме 1 5 5 2 р.: Михиръ Захаричъ - загальнонаціонального укр. апелятива
м. Мозир (ОМЗ 20 1 ]. мовчун 'мовчазна людина' (СУМ IV 772).
МОВЧАН. Ім'я утворено від загаль МОГИЛА. Від апелятива могила
нонаціонального апелятива мовчан 'курган', 'надмогильний насип', 'купа'
'мовчазна, неговірка людина', 'мовчун' (Гр II 4 3 8 ). Майже в усіх записах цьо
(ЕСУМ III 4 9 3 ]. Найдавніша згадка цієї го антропоніма лексема Могила вико
лексеми (але вже в ролі прізвищевої нує роль прізвища. Напр., 1 4 9 1 : пан
назви] походить із села Ладомиро- Могила чашник - м. Сучава (ССУМ І
во на Пряшівщині. Напр., 1 618: Danko 6 0 4 ); 1 5 9 8 : Еремія Могила - господар
Malchan (Marsina 58]. Пор. ще запис молдавський (Туп 2 5 3 ); 1 6 8 4 : Андрей
1 6 7 8 р.: Федоръ Мовчан - прилуцький Могила - козачий гетьман у Неми-
полковник (Туп 254]. Подібного типу рові (Туп 2 5 3 ). У Польщі антропонім
іменування засвідчені також у м. Сва- Mogiła значиться вже 1 3 7 2 р. (SSN0
ляві 1 6 9 9 р.: Molcsan Vaszil (Maksay 569]. ІІІ/З 5 4 4 ).
У ролі власного особового імені лек МОГУТА. Походження імені не зо
сема Мовчан виступає лише з 1 6 7 4 р. всім ясне. Імовірно, ім'я утворене від
Цією особою був запорозький полков дієслова могти. Пор. запис 1 0 0 8 р.:
ник Молчанъ Черемисовъ (Туп 2 5 4 ). «славный розбійник нарицаемый Мо-
Однак із кінця XVI ст. походять записи, гута » (Туп 2 5 3 ).
в яких дериват від імені Мовчан висту МОГУЧ. Імовірно, від слов'янського
пає вже в ролі патронімічних прізвищ. прикметника могучий, співвідносно
Так, 1 5 9 0 р. згадується вже Симонъ го з 'могутній', 'міцний', який зберегли
Молчанович - острозький селянин українці (Чопей 1 8 7 ), росіяни, серби та
(Арх ЮЗР 1/1 2 8 0 ), а 1 6 4 9 р. серед ко хорвати. 1 6 1 3 р. в с. Лецовиця на Му-
заків Корсунського полку згадується качівщині кенезом записано особу, яку
Иванъ Мовчанєнко (РВЗ 152). офіційно по-угорськи називали Mohucs
На давність імені Мовчан у Кар Sandor (Leh Ber 3 8 4 ). Дехто припускає
патах указує також наявність назви також, що слов'янське ім'я Могучій є
поля Мовчан у кадастрі села Смереко своєрідною трансформацією монголь
ва, що на Великоберезнянщині, хоча у ського імені воєводи Муджі Яя чи Мау-
закарпатських українців лексеми Мов ці (ЛР 4 9 7 ).
МОЙКА 245 МОЛИБОГ
бових імен моделі Навой, Наславъ, Ha- первісний вигляд якої був Нагоєвичі,
сон; пор. ще серб, прислівник навише що в пам'ятках писемності згадується
'більше1. Перші фіксації імені припада вже з XV - XVI ст. (X - Д 13 3 ; Купч Дав
ють на середину XVI ст. Пор. 1 5 5 2 : На- ні 2 4 1 ).
вишко Каневець - київський міщанин НАДІЙ. Чол. особове ім'я Надій - це
(ОКиЗ 3 1 4 ). похідний іменник від дієслова надія
НАВОЙ. Правдоподібно, ім'я Навой тися з первісним значенням 'сподіва
прізвиськового типу походить від дав тися, мати надію на краще' (ЕСУМ IV
ньої назви деталі ткацького верстату 26; Machek 3 8 7 ), співвідносне з жін.
навой (суч. навій], на який навивають іменем Надія. Однак не виключено й
основу ниток перед тканням (Гр II4 7 0 ; те, що воно містить у своєму складі
СУМ V 33). прийменник на-, як і в іменах Нажирь,
У писемних пам'ятках це метафорич Наславъ (Skulina I I 17).
не ім'я засвідчується з XIV та пізніших Перші фіксації чол. імені Надій в
століть. Напр., 1 3 6 6 : панъ Навоуй Сто- Україні припадають на XVII ст. Напр.,
янъскии - м. Перемишль (ССУМ І 11); у 1 6 1 8 р. згадують західного селяни
1 5 6 5 : антропонім Nawój (ОКЗР І 57). на Надей (Арх ЮЗР ІІІ/1 2 4 7 ). У Поль
Більше фіксацій цього імені містять щі XI - XV ст. відповідниками цього іме
старопол. писемні пам'ятки XII - XV ст. ні часто виступають антропоніми в
зі східних окраїн Польщі. Напр.: Navoj, такому графічному вигляді, як Nadej,
Nawój, Nawoja, Nawojka, Nawojko, пат- Nadzej... (SSNO ІѴ/1 6; Mal Bud 99).
роніми Nawojowicz, Nawojowski (SSNO У середньовічній Сербії відомим
IV 2 4 - 26). Вживалося ім'я також у ін було чол. ім'я Надій, але з заперечною
ших слов'ян (див. Мор 133; Svob 93, 99, часткою Не-, тобто Ненадій (Грк 134).
101 - 102). Чол. ім'я Надій у формі родового від
НАВОЙКО. Ім'я є здрібніло-пестли- мінка - у Надія згадується з XIII ст.
вим дериватом від базового імені На (Skulina II 2 0 0 ). У Росії XVII ст. це ім'я
вой. Пор. 1 3 6 6 : панъ Навойко Насяновъ ще належало до популярних. Пор. запи
братъ - м. Перемишль (ССУМ II 11); си 16 4 2 р.: Надій Свѣтешниковъ; 16 4 8 :
1 4 8 5 : Nawojka (AGZ XVIII 2 0 1 4 ); 15 5 2 : Надійно Ивановъ, Надійно Стефановъ
Семенъ Навойко (ОКиЗ 113). (Туп 26 5 ). Просте чол. слов'янське ім'я
НАГЛОД. Особове ім'я могло поста Nadej не один раз засвідчено на терито
ти на базі дієслова глодати Тризити, рії Чехії (Svob 36; Мор 133). А загалом у
облизувати' (Гр II 2 1 9 ) внаслідок до Чехії засвідчено 6 ойконімів з основою
давання префікса На-, як і в імен Нагой, Nadej, у тому числі й Nadej, деривати
Нагор, Намир. В українців уперше ім'я зразка Nadejka, Nadejkov, Nadejkovcek
засвідчене у XV ст.: «Нагло(д) кмет(т) (Olivovä - Matuśova 140). Чол. ім'я Nadej
жаловал...» (ССУМ I I 11). у 30-х роках XIII ст. засвідчують також
НАГОЙ /Н А ГУЙ . Давньослов'янське кашубські документи та слов'янські
особове ім'я Нагой сучасні словники не пам'ятки з території Німеччини (Жел
фіксують, але його похідні дозволяють 66; Schlimpert 92). Усі ці факти є неза
убачати в ньому східнослов'янське по перечним доказом того, що чол. ім'я
ходження. Ім'я містить слов'янську ан Надій уже в Середньовіччі мало загаль
тропооснову -гой- 'мир', 'здоров'я, го нослов'янську поширеність.
їти' (Svob 75), ускладнену префіксом Доказової сили цьому твердженню
На-. Вона закладена також у тради додають і факти з топонімії. Так, напр.,
ційній місцевій назві галицького села у Галичині 1 3 9 9 р. вже згадується село
Нагуєвичі (суч. назва - Івано-Франкове], Надієво (ССУМ I I 114), яке тепер знахо
НАЖИР 252 НАЙДЕН
диться на території Долинського р-ну НАЙДА. Укр. чол. особове ім'я Найда
Івано-Франківської обл. (X - Д 135). є морфологічною видозміною чол. іме
Така назва з посесивним суфіксом -ов ні Найден, яке спочатку давалося дітям
означала, що денотат був особою чол. із запобіжних мотивів або ж є наслід
статі. У Чехії 1 3 7 5 р. згадується ойконім ком перейменування позашлюбних чи
Nadejkov (Profous III 1 7 1 ). Присвійно- підкинутих дітей, тобто байстрюків
прикметниковий суфікс -овъ усіх пере (Он І 4 6 7 ). Від антропооснови Найда в
рахованих вище утворень, як і морфо укр. мові утворено багато дериватів, у
логія узгоджуваних із ними іменників, тому числі й таких прізвищ, як Найда,
є незаперечним виразником того, що Найдаш, Найдюк, Найдич, котрі з часом
антропонім Надѣй був уже особовим могли стати прізвищами. Напр., 1 5 6 5 :
іменем чол. роду для позначення особи Максимъ Найдачичъ - міщанин Хмель
чол. статі, тоді, коли жіночого імені На ницький (АрхЮЗР ѴІІ/2 1 3 7 ); 1 6 4 9 : ко
дія ще не існувало, бо праслов'янський зак Найденко (РВЗ 4 1 ); 1 6 3 1 : Гаврило
апелятив *nadeja однозначно був імен Найдунъ - селянин західний (Арх ЮЗР
ником жін. роду. Ѵ І/1 4 6 8 ).
М. Худаш та М. Демчук не прийма НАЙДЕН. Базою для чол. імені по
ють твердження, за яким між іменем служила нечленна форма пасивного
Надія та галицьким ойконімом Надіїв дієприкметника найден(ий] від діалек
є щось спільне (X - Д 13 5 ), а правиль тизма найти 'знайти', як і у імен моделі
ність своєї думки хочуть підтверди Куплен, Продан...
ти традиційними записами галиць Іменування Найден в українців, як
кого ойконіма Надіїв, та польськими і в інших народів Карпатського ареа
записами 1 4 6 9 і 1 5 1 5 pp. Nadzeow та лу, довго було особовим іменем охо
Nadzejow [X - Д 135). ронного типу, смисл котрого був спря
НАЖИР. Давнє північнослов'янське мований на збереження життя під
особове ім'я, утворено від антропоос- кинутої 'знайденої' дитини. У ньому
нови -жир- 'життя', 'багатство', 'корм' втілювався давній слов'янський зви
(Svob 9 3; Mal Bud 1 3 1 ) за допомогою чай «купівлі-продажу» кволої дити
префікса На-. Препозиційним компо ни з метою обманути нечисту силу (Чу
нентом двоосновного імені могла по Антр 43 - 4 5 ; Budziszewska 2 4 2 ). Осо
служити дієслівна основа начл- 'поча бове ім'я Найден дало декілька прі
ти'. В Україні ім'я фіксується вже з дав звищ. Пор. 1 6 4 9 : козаки Чигиринсько
ньоруських часів. Пор. 1 1 6 2 : Нажиръ го полку Лєско Найден та Куц Найден
Переяславичъ - боярин київський, (РВЗ 41, 4 3 ); 1 6 5 4 : Карпъ Найденовъ
прихильник Ізяслава Давидовича (ЛР - ніжинський козак (Туп 6 5 0 ). Україн
2 8 3 , 5 0 0 ). Пор. також патроніми. Напр., ці Пряшівщини для такої дитини ма
1 1 4 7 : Жирославъ Нажировичъ - бо ють прізвиськову назву Найдух (Дуй-
ярин київський (ЛР 216, 227, 2 6 5 та чак 184). У поляків таку дитину назива
ін.); 1 2 3 5 : Данило Нажировичъ - боя ли Naleziony, Nalezionek (Budziszewska
рин київський, воєвода Володимира 242). Пор. 14 9 9 : найменування Andreas
Рюриковича (ЛР 391, 4 8 2 ). Окрім схід dictus Naleziony (SSNO V II162).
них слов'ян, особове ім'я Нажир знали За свідченням C. Ілчева, ім'я Найден
також поляки (SSNO ІѴ/1 26). болгари давали підкинутій дитині, за
НАЙГАР. Походження особового здоров'я якої вболівали рідні та бать
імені не зовсім зрозуміле. Воно згаду ки, вірячи в те, що нові батьки підібра
ється лише 1 6 4 9 р.: козак Найгарь Су- ної дитини дадуть їй здоров'я та кращу
шєнко (РВЗ 106). долю (Илчев 3 5 3 ).
НАЛИВАЙКО 253 НАСОН
НЕВІР. Ім'я прізвиськового типу від даиі... Ім'я Неґрилаш уперше згадуєть
дієслова вѣрити з заперечною часткою ся в грамоті в 1 4 3 7 р. у с. Васлуй: «вѣра
не- 0 . Купчинський вважає, що ім'я Не пана Нєгрилаша» (ССУМ II 3 4) та в гра
вір хоч і вживається в кількох мовах, моті 1 4 7 2 р.: «пис(а) Нєгрилаш у Вас-
але це новіше слов'янське утворення лоуи» (там же). За румунську належ
(Купч Давні 2 4 4 ). ність кореневої частини особового іме
Найдавніші згадки імені походять ні Неґрилаш промовляють, крім іншо
із 1 2 1 9 р. з комітату Сатмар (нині Пів го, сучасні споріднені ойконіми із За
нічна Румунія та Угорщина), що тери карпаття, засвідчені в живому мовлен
торіально межує з Закарпатською обл.: ні закарпатських українців з прорив
«Never fideiussor; frater eorum nomine ною формою / ґ /, як Неґрово, Неґровець
Neuer» (Reg Var 2 2 6 ). Далі йдуть згад та вимова місцевих прізвищ Неґр'а, Не-
ки з XV ст., а саме 1 4 6 3 - 1 4 7 8 : «как ґрич, НеґрЬ і т. п. (Чу Прізв. 4 0 7 ).
и Неверъ намъ служилъ» - м. Берес НЕҐРИЛО. На нашу думку, це укр.
тя (ССУМ II 3 2 ); 1 4 9 8 : «а в Невѣра зъ іменне утворення, у якому до освоєного
братиею его» (там же); 1 4 7 7 : Неверъ румунського імені Negra додано ще укр.
Волчкевичъ (AS I 73). ауґментативний формант -ило. Пор. за
НЕВІРКО. Ім'я похідне від імені Не пис 1403: «вѣра пана Негра дворника»
вір (див. вище). Воно згадується в XV - - м. Сучава (ССУМ II 34) та запис імені
XVI ст. Напр., 1 4 4 2 : Newirko (PdLw 7 7 6 ); Неґрило, який у Карпатах засвідчується
1 5 5 6 : Iwan Niewerko (0K 3P 1 1). з XV ст. дотепер. Пор. ще записи 1427 р.:
НЕВСТУП. Ім'я, очевидно, пов'язане «вѣра пана Негрила Чашника» - м. Су
з дієсловом не вступати. Пор. ще ана чава (ССУМ II 34); 1 5 0 0 р.: пан Нєгрило
логічне ім'я пол. воєводи 1 2 6 6 р.: «Нє- Чашник - м. Ясси (там же). У реєстрі вій
въступъ Столпувъскии пан брат Ста ська запорозького 1 649 р. один із коза
нислава» (ЛР 4 2 6 ). Воно представлене ків має ім'я Неґрило. Це козак Корсун-
вже у Грамоті 1 3 6 6 р., де фігурує згада ського полку Негрыло Демъченъко (РВЗ
на вже вище особа Нѣвступъ Столпув- 158). За С. Илчевом (Илчев 3 56) Неґрил
ский (Гр. XIV ст. 4 0 ). На території Поль - це румунське ім'я Negril, що від Negro
щі ім'я дворянина Newstamp згадується + -U, хоча дехто, без достатніх підстав,
наприкінці XIV ст., а саме 1 3 9 9 р., як пов'язує з укр. особовим іменем Некраш
nobili... Newstamp (SSNO V II165). (Осташ, Українські власні... 122 - 123).
НЕГОЛ. Чол. особове ім'я Неголъ НЕДАН. Ім'я утворено від пасивно
утворено від слов'янського нечлен- го дієприкметника дан за допомогою
ного прикметника гол- 'голий' за до заперечної частки не-, як і імена Немир,
помогою неґації не- (пор. ще антропо- Нерад, Несул і т. п. За С. Илчевим (Илчев
німи XIV - XV ст.ст. Нѣгой та Нѣгоул з 3 5 6 ), болг. ім'я Недан походить від іме
молдавських грамот - ССУМ II 59, 60). ні Недо, яке він кваліфікує як усічен-
Пор. також суч. укр. прізвище Неголюк ням від імені Неделя + суфікс -ан.
на Вінниччині (Редько 7 3 1 ). Ім'я згаду Ім'я Недан на Русі згадується з по
ється також у Варадинських реєстрах чатку XIII ст. Напр., 1 2 0 1 : боярин га
1 2 1 9 р. серед селян Johannes, Nehol, лицький у посольстві від Романа
Bensa de villa Neugij (Reg Var 2 1 8 ). Мстиславича до Константинополя у
НЕҐРИЛАШ. Від слов'янського гіпо- складі Твердяти Остромировича, Нєда-
користичного імені чи прізвиська з ру на, Домажира і посла Негвара (ЛР 369,
мунською твірною основою Неґрил(о), 5 0 0 ); 1 4 3 7 : Alexandroni alias Nyedan
ускладненого демінутивним суфік (AGZ XIII 7 2 2 8 ). Ім'я Niedan у варіан
сом -аш, як і в імен Білаш, Данилаш, Ху- тах Nedan, Nyedan, Niedaniec кілька pa-
НЕДБАЙЛО 256 НЕЗГОДА
козак Корсунського полку Семенъ Нє- за допомогою суфікса -ець. Перша його
крашєнко (РВЗ 1 4 7 ) та козак Умансько фіксація на укр. теренах засвідчена в
го полку Иван Нєкрашєнко (РВЗ 2 1 1 ). 1 4 4 5 р.: Danil alias Nyelepyecz (AGZ XIV
Від імені Некраш так само утворю 1 4 1 6 ).
валися деривати, у тому числі й патро- НЕЛІПКА. Чол. особове ім'я, утворе
німи. Пор. 1 5 6 3 : Niekraszowicz (ЛК 80; не від базового імені Нелѣпа за допомо
Керста 14); 1 5 9 0 : Нєкрашєвичь (Арх гою демінутивного форманта -ка. Най
ЮЗР 1/1 2 8 3 ). Ім'я Некраш у XVI ст. по давніший відомий нам запис імені по
ширеним було і в Білорусі. Пор. запис ходить із 1 3 9 3 р., напр.,: Ruteno Nelepka
1 5 6 8 : Некраш Романович (Бір 182). (SSNO IV/1 4 3 ). Пор. ще 1 4 3 7 : Nielepka
НЕКРАШКО. Ім'я утворено від Не (AGZ XI 1 0 0 2 ). На Закарпатті дотепер
краш за допомогою форманта деміну- уживаною є кличка вівці Неліпка, яку
тивності -ко. Найдавніша з відомих нам дають овечці, котра окотилося надто
фіксацій імені припадає на 1 6 4 9 р.: ко молодою. Отже, до значення 'негарна'
зак Нєкрашько Сеницький (РВЗ 16). додалося ще і значення 'нерозумна'. На
НЕЛІП. Пізнє праслов'янське особо Бойківщині дотепер існує апелятив не
ве ім'я захисного типу складене з при ліпка - 'корова, що передчасно отели
кметникової основи лѣп- 'гарний', 'ро лася' (Он І 4 8 4 ).
зумний' (Svob 9 5 ) та заперечної частки НЕЛІПКО. Слов'янське чол. особо
не-, тобто як і в імені Некрас. Ім'я мало ве ім'я, утворене від базового іме
захищати денотата від злих сил. Не ви ні Неліп за допомогою форманта -ко.
ключено також, що воно постало на Найдавніші згадки імені Неліпко по
базі усічення котрогось із двоосновних ходить із XV ст. Напр., 1 4 4 7 : Nyelepko
слов'янських імен зразків Лѣпославъ de Hluchowicze (AGZ XIV 1 8 7 0 ); 1 4 6 3
чи Боголѣпъ. - «слуги королеви Илья Гоущичь и
Ім'я Nielep ще час від часу фіксу Нелѣпко» (ССУМ II 3 8 ); 1 5 6 5 : Нелѣпко -
ється серед селян XV ст. Галицької та каменецький міщанин (Арх ЮЗР ѴІІ/2
Львівської земель (Szulewska 19), а 2 0 4 ). Пор. також дериват від цього іме
прізвище Нелѣпа - відоме в кількох об ні ойконім Неліпковичі (X - Д 1 4 5 ).
ластях Придніпров'я (Редько 7 3 4 ). НЕЛЮБ. Давньослов'янське ім'я Не
Від імені Неліп утворено декілька люб утворено від антропооснови Люб-
прізвищ XVI - XVII ст., як Неліпенко, Не- 'любий, милий, дорогий' шляхом при
ліпович, Неліпов. Пор. також прізвища єднання до неї заперечної частки не-]
козаків Чигиринського полку 1 6 4 9 р. правдоподібно, за анологією до осо
Тимошъ Нелѣпа і Костя Нелипа (РВЗ 37) бового імені Некрас (Svob 1 0 3 ), котра
та прізвище козака Переяславського мала виконати застережну роль сто
полку Максим Нелѣпенко (РВЗ 3 3 5 ). На совно денотата. Як власне особове ім'я,
Свалявщині з XV ст. фіксується ойконім лексема Нелюб у пам'ятках укр. мови
Неліпино (Дзже 2 6 3 ), який так само засвідчується в XV - XVI ст. Напр., 14 6 3 :
передбачає твірну основу Неліпа. свідок панъ Нелюбъ (ССУМ II 3 8 ); 1 547:
Можливо, з особовим іменем Неліп Нелюбъ - монастирський слуга (Арх
пов'язана й угорська назва замку Nya- ЮЗР 1/6 4 8 ); 1 5 6 5 : Nielub Wierchniak
lab, що на території закарпатського села (О К З Р І121).
Королево (Чу Дві зак 64). Поза Україною Від імені Нелюб рано почали утво
особове ім'я Nielep побутувало також на рюватися патроніми. Пор. 1 6 7 5 : Іосифъ
східних теренах Польщі (Mai Bud 195). Нелюбовичъ Токальський - київський
НЕЛІПЕЦЬ. Ім'я прізвиськового ти митрополит (Туп 6 6 4 ) та прізвища.
пу, утворене від базового імені Неліп Напр., 1 6 7 8 : Neylyubić Miron та Juras
НЕЛЮБЕЦЬ 259 НЕМИРА
НЕМИРКА. Чол. ім'я Немирка є сыновъ мае два: Кузма а Ненадь» (Арх
здрібніло-пестливим утворенням від ЮЗР Ѵ І/1 2 4 9 - 2 5 2 ); 1 5 9 5 : «Трохимъ
Немира [див. вище). Майже всі записи Гавриловичъ сыновъ мае шесть: Рал-
на це ім'я походять із XV - XVI ст. Пор. ко, Исай, Онопрей, Иванъ, Ненадъ, Пи
1 3 4 7 : Немирка [Богдан 2 4 1 ); 1 4 3 3 : пан лип» (Арх ЮЗР Ѵ І/1 2 5 0 ); 1 6 4 9 : коза
Немирка - м. Сучава [ССУМ II 3 9 ); 1 4 3 9 : ки Кропивнянського полку Ненадъ Ми-
вѣра пана Немиркы (там же); 1 4 6 1 : колаєнко, Иванъ Ненаденко, Богдан Нє-
Petrus alias Nyemyrka (AGZ XII 2 9 7 6 ); надєнко, Степан Нинаденко (РВЗ 358,
1 4 8 5 : Fedka olim Nyemyerka (Арх ЮЗР 350, 3 6 5 ) та козак Київського полку
XIX 1 0 3 6 ). Більше прикладів на це ім'я Данюкъ Ненадъ (РВЗ 3 1 1 ). Один раз ан-
із чес. та пол. пам'яток писемності на тропонім Ненад виступає з флексією -а:
водить М. Морошкін (Мор 135). це козак Полтавського полку Федоръ
НЕМИРКО. Ім'я утворене за допо Нєнада (РВЗ 4 1 4 ). На нашу думку, сло
могою здрібніло-пестливого суфік воформа Ненада тут - закостенілий ро
са -ко від імені Немир. Прикладів на довий відмінок однини, який виражає
це ім'я менше, і всі вони походять із присвійність. Крім українців, імена Не
XV - XVI ст. Напр., 1 4 3 1 : «от Нѣмирка над, Ненада, Ненадѣй, патронім Ненадо-
коупилъ» - м. Сучава (ССУМ II 6 1 ); вич відомі були також білорусам та пів
1 5 4 5 : Немирко Чоботар (Арх ЮЗР ІѴ/1 денним слов'янам (Илчев 3 5 8 ; Грк 145;
4 3 ); 1 5 6 5 : Немерко - каменецький се Śim 2 5 2 ).
лянин (Арх ЮЗР ѴІІ/2 183). На думку Р. Осташа (До пох 5 53), іме
НЕМИРЯ. Чол. особове ім'я Немиря на Надъ і Ненадъ після поширення в на
є видозміною варіанта Немира. Воно родному антропоніміконі могли збе
згадується 1 4 7 3 р. в іменуванні Неми рігати відповідні містичні номінацій-
ря Богдановичъ (Арх ЮЗР IV 1 0 3 ), а в ні мотиви при називанні новонародже
м. Луцьку 1 4 4 4 р. двічі згадується воно них, відповідно; Надъ: 'бажаний, очіку
в написанні Немиря (ССУМ II 39). ваний у сім'ї'; а Ненадъ - 'неочікуваний
НЕМ'ЯК. Зазначене особове ім'я у сім'ї' (докладніше див. X - Д 149 - 1 5 0 ) .
двічі називається у Варадинських ре НЕНАДІЙ. Слов'янське чол. особо
єстрах 1 2 1 9 р. при їх локалізації в при- ве ім'я, дериват від імені Надій, роз
тисянському комітаті Бігар: Nemek ширене за рахунок заперечної част
joubagio TaNemekreus (RegVar 2 2 0 ,224). ки не- (див. НАДІЙ). У XV ст. особове
На нашу думку, наведене слов'янське ім'я Nenadej засвідчене в Польщі (SSN0
ім'я з заперечною часткою не- потрібно ІѴ/1 50). Ойконім Ненадова у 1 4 6 4 р.
читати Нем’як, тобто 'нем'який'. згадується в написанні Nyewnadowa
НЕНАД. Чол. ім'я Ненад утворено (X - Д 1 49).
від серб, дієслівної словоформи нада НЕНАШ. Чол. особове ім'я Ненаш
ти се 'надіятися, сподіватися, чекати' утворено від присвійного займенника
за допомогою заперечної частки не-. наш шляхом додавання до нього запе
Ім'я Ненад давалося дитині як захисне, речної частки не-, яка покликана була
а одержувала його дитина, яка вияви відвертати увагу злих духів і всякі біди
лася для батьків неочікуваною чи на від пойменованої здорової дитини. Са
віть зайвою (пор. М. ГрковиЬ, Имена у мого імені в номінативній його формі
Дечанским хрисовуьима с. 61: Ненад, писемні пам'ятки не засвідчують, але
Ненадѣй). воно зафіксоване в дериватах та посе-
Більшість згадок особового іме сивах XVII ст. Напр., 1 6 2 5 : Минка Нена-
ні Ненад походить з XVI та XVII сто шего - оскольський стрілець (Туп 274);
літь. Напр., 1 5 9 5 : «Василь Лелетович Минко Ненашев (там же), як видно з
НЕПОКІЙ 261 НЕРЯДЕЦЬ
НЕСИН. Пізнє слов'янське чол. ім'я т. НЕСУЛ. Чол. ім'я Несул становить усі
зв. охоронного призначення, утворене чений варіант давнього слов'янського
від іменника син та заперечної частки двоосновного імені зразка Sulibrat,
не-. Ім'я мало відвертати увагу недоб Sulivuj або Samosul чи Vsesul (Svob 87),
рих сил від дитини. Майже всі засвідче у яких основа компаратива -sul- - 'здіб
ні випадки вживання цього імені похо ніший', що з сулити 'обіцяти' (Svob
дять із теренів України та Білорусі XVI 87). Пор. давньоруське ім'я Несулъ
- XVII ст. Напр., козак Миргородського (Черн 32). У сусідніх слов'янських на
полку 1 6 4 9 р. Анъдрушко Несын (РВЗ родів основа Sul- була продуктивні
3 9 7 ). В інших слов'янських мовах ім'я шою (Шульгач 1 0 6 ). Особове ім'я Nesul
Несин є рідкісним (Купч 242; Шулгач уживалося також на теренах середньо
1 0 8 - 1 0 9 ) . Напр., запис XVI ст. з м. Мозир вічної Польщі (Mal Staropol. 64).
Несынъ Гушанинъ (Арх ЮЗР 2 7 /1 628); НЕСУХ. Чол. особове ім'я Несух утво
1 5 5 2 : Несынъ Зеленович - м. Мозир (Арх рено від прикметникової основи сух-
ЮЗР ѴІІ/1 6 3 6 ); 1 6 6 6 : Ивашко Несынъ 'немокрий', 'худий' та заперечної част
(ПК 3 8 2 ); 1 6 6 6 : патронім Несыновъ (ПК ки не-, тобто так само, як і в імен Некрас,
3 5 6 ). У XVI ст. в Бельзькій землі згаду Неліп, Немир. Пор. запис 1 6 8 4 р.: найме
ється село Несиничі (X - Д 152). нування кріпака з закарпатського села
НЕСЛУХ. Особове ім'я відтворю Теребля Neszuk (!) Simon, а з 1 7 1 5 р. -
ємо на підставі ойконіма Львівської Neszuk Alexa (Belay 2 0 4 ). У наші дні йо
обл. Nesluchow, який уперше засвід го повторює прізвище Несух, яке побу
чено 1 4 6 6 р. (AGZ V 62). Див. ще X - Д тує у трьох селах Закарпаття - Теребля,
1 5 2 - 153. У Польщі назва місцевос Розсішка, Худльово (Чу Прізв. 4 0 8 ). Ук-
ті Niesłuchowo письмово зафіксована раїнськомовні записи, як і сама місцева
тільки в XVI ст. (Mal Staropol. 76). вимова цього антропоніма, завжди пе
Ім'я Неслух могло утворитися як усі- редає звук /х /.
чувальним способом від дієслівної сло Однак не виключено, що це ім'я му
воформи не слухати 'бути неслухня сульманського походження; конкрет
ним', подібно до укр. іменників зраз ніше - воно могло піти від арабського
ка нелюд, нероба, несмак, нечесть, так Nezuh 'щирий', вживаного в Боснії XVI
і від співзвучного апелятива 'неслух' - XVII ст. (Smailovic 54).
(СУМ V 3 8 4 ). НЕТЕРП. Твірну основу давньосло-
НЕСТАН. Особове ім'я Нестач від в'янського імені відтворюємо на під
творюється на підставі географічної на ставі назви села Neterpińcze, засвідчу
зви Nyesthanicze, письмово засвідченої ваної з 1 6 4 9 р. в Зборівському p-ні Тер
1 4 1 2 р. (Купч Найд 63). Препозиційним нопільської обл. та заперечної частки
компонентом у імені стала заперечна не-, використання яких у слов'янській
частка не-, а постпозиційним - стан 'ста ономастиці не є рідкісним. Пор. укр.
лий, стабільний' (Svob 86) або кален прізвища Терпило, Терпилюк, Терпляк,
дарне ім'я Стан, тобто Станислав. Терпеливецъ (Редько 1 0 4 6 ) тахорв. іме
НЕСТУК. Ім'я Нестук серед україн ні Тгріїо і т. п.
ців згадується 1 6 4 9 р. Його насієм був НЕТРЕБА. Особове ім'я Нетре
козак Чигиринського полку Нсстукъ ба відтворюється шляхом еліміна
Голубичєнко (РВЗ 56). На території ції форманта -івка з ойконімів моде
Польщі 1 4 7 5 р. згадується кметь Nestuk лі Нетребівка, який функціонує, напр.,
(SSNO IV/1 56), а на сході Словаччини в у назві хутора біля с. Обертин на По
с. Ластомир 1 3 4 0 р. згадується nobilis кутті (Бучко Пох 9 3 ). Про інші дві мож
domine Nesthe (Nagy I 36 9 ). ливі етимологічні версії цього іме
НЕУКА 263 НЕЧАЙ
водять із назви рослини nieczaj «nawłoć ник нечуйний 'нечулий', 'той, що погано
pospolita» - 'золотушник' (Rymut 148]. сприймає зовнішні фізичні подразнен
Писемні пам'ятки фіксують згадане ня' (СУМ V 4 0 5 ).
ім'я уже з XIII ст. Напр., 1 2 1 3 : Netha (!) На теренах Польщі ім'я Нечуй засвід
reus - комітат Земплин (Reg Var 2 2 7 ]; чується з XIV ст. Напр., 1 3 9 1 : Johannes
1 5 9 5 : «Давидъ Гринчинъ... сыновъ мае Neczuy (SSNO IV/1 3 5 ); 1 4 5 0 : Paulo
чотыры: Яцко, Данило, Нечай, Иванъ» Nieczuja (SSNO VII 164), а ім'я Neczuja
(Демчук 2 5 ]; 1 6 4 9 : запорозькі козаки вживається впродовж XIV - XV ст. (SSNO
Переяславського полку Нєчай Юрчен IV/1 35 - 36).
ко, Нєчай Любячанинъ та Нєчай Ящен НИНЕЦЬ. Чол. ім'я Нинецъ в Україні
ко (РВЗ 342, 3 4 4 ). З XV - XVI ст. дохрис засвідчене у XV - XVI ст.ст. у польських
тиянське ім'я Нєчай в українців по записах з Галицької та Львівської зе
чинає виконувати функцію додат мель. В. Шуловська вбачає в ньому реф
кових особових іменувань при влас лекс імені Ninogniew (Szulowska 19).
ному імені. Напр., 1 5 5 2 : Максим Не- НИНКО. Це вторинне (усічено-су-
чай - вінницький міщанин (Арх ЮЗР фіксальне) слов'янське утворення від
Ѵ І/1 6 0 6 ); 1 5 6 5 : Мартыненко Нєчай котрогось із двоосновних імен зраз
(ПК 3 8 7 ); 1 6 4 3 : пан Йоан Нєчай Грузє- ка Нинославъ, Ниномыслъ, Ninomer,
вич - Київське воєводство (ДМВН 2 2 0 ); Ninogniew і т. п., у яких антропооснова
1 6 5 1 : Данило Нєчай - полковник бра- Нин- виражала значення 'новий, моло
цлавський (Туп 2 7 9 ). дий' (Грк 13 6 ; Svob 82; Mal Bud 101), а
Від імені Нєчай досить рано почи суфікс -ко - демінутивність. Це рідкіс
нають утворюватися патроніми та прі- не ім'я значиться також у Реєстрах вій
звищеві назви. Напр., 1 5 6 5 : Nieczajak ська запорозького 1 6 4 9 р.: козак Нинко
(ЛСХ 1 4 8 ), 1 6 4 9 : козаки Уманського Товстичєнко (Осташ Інд. 5 1 5 ).
полку Иванъ Нечаевъ, Васил Нєчаєн- НІГ, род. - НІГА. Давньоукраїн
ко (РВЗ 2 2 7 ), козак Київського полку ське особове ім'я Нѣгъ могло постати
Демко Нєчаєнко (РВЗ 3 0 4 ), козак Черні внаслідок аферези таких двооснов
гівського полку Иванъ Нечаенъко (РВЗ них слов'янських імен, як Добронѣгъ,
4 7 8 ) та ін. Ім'я Нєчай поширеним було Миронѣгъ, Незнанѣгъ чи Нѣгославъ,
також у Росії (Туп 2 7 7 - 2 7 9 ) та у Біло Нѣговой і т. п. (Mal Bud 1 0 1 ), у яких
русі XVI - XVII ст. Напр., 1 5 6 7 : Нєчай Ти- антропооснова нѣг - це праслов'ян
шевич (Бір І 18 2 ), а споріднені з ним ська лексема пёда 'ніжність, ласка,
двоосновні імена, як Bolecaj, Dobroćaj, пестощі, турбота' (Svob 8 2 ).
-у ч е х ів (Svob 73). Словник староукраїнської мови XIV
НЕЧУЙ. Ян Свобода, який убачає - XV ст. охоплює 1 0 4 записи цього іме
основу Чу- у серб, прізвищі Ćujić, виво ні, але переважна більшість їх похо
дить ці антропоніми від дієслів чути дить із українсько-молдавського при
'відчувати' та чуяти 'чути' і відносить їх кордоння. Саме ця обставина спричи
до новіших слов'янських двоосновних нила появу великої кількості фонетич
утворень (Svob 94). В українців носієм них та графічних варіантів цього імені,
псевдоніма Нечуй був письменник Іван як Нѣгъ, Нѣгъ, Нѣг, Няг, Нягъ, Nyh (ССУМ
Нечуй-Левицъкий, але він не був першим II 60). Напр., 1 4 2 6 : «где єст Нѣгъ Барбо
носієм цього імені. Ім'я Нечуй було відо си» - м. Сучава (там же).
ме українцям уже в XV ст. Напр., 14 4 2 : НІГА. Усічено-суфіксальне утворен
Prokopio alias Nyeczuya (AGZ XIV 3 4 3 ). В ня від слов'янського двоосновного
українців опорою для утворення таких імені зразка Нѣгомиръ, Нѣгославъ чи
імен як Нечуй міг служити прикмет Добронѣгъ, Милонѣгъ..., у яких основа
НІГОЙ 265 НІЖАТА
замку Красна. Пор. також запис 1 2 2 9 р. ний хліб' (Гр І 203). Прізвищева назва
з комітату Бийкеш: «Lench, cum duabus згадується вже 147 0 р.: Оное да Овсяникъ
filiabus suis, scilicet Beda et Nuz » (Reg (ССУМ II 74). Пор. ще 1552: Овсяникъ
Var 2 9 0 ). Пор. іменування козака Пол Дерколовский - землянин кременець
тавського полку 1 6 4 9 р. Леско Носъ чи кий (Арх ЮЗР ѴІІ/2 24). Пор. також 1618:
козака Переяславського полку Андрѣй Iuan Owsanik - с. Дернина під словаць
Носъ (РВЗ 4 1 7 , 3 3 1 ), прізвище козака кими Татрами (Marsina 86); 1680: осо
Уманського полку Уласъ Носенко і коза ба, названа як Олекса Восяник, уже зга
ка Канівського полку Трохим Носенко дується як церковний староста в с. Осій
(РВЗ 2 2 5 , 8 0 ). Пор. ще 1 6 9 6 р.: городя (Чу Прізв. 117), а 1 7 7 3 : Йоан Вусяник фі
нин St. Nosz - с. Кимпулунг (Belay 149). гурує в с. Холмовець на Виноградівщи-
НЯҐ. Це якавський (напевно, бол ні (Szabó 2 9 3 ); 1803 р.: Michael Vüszanik
гарський) відповідник давньої слов'ян уже записаний як греко-католицький
ської антропооснови Нѣг- із кореневим священик у містечку Марія-Повч - Угор
голосним /'а / на місці /Ѣ / та збережен щина (Ud Ad II 384).
ням зімкненої приголосної фонеми / ґ / Упродовж XV - XVI ст. ім'я Овсяник
в корені цієї основи. Отже, ім'я бере по часто згадується також у Росії. Напр.,
чаток у котромусь із таких двоосновних Овсяникъ Омеляновъ, Овсяникъ Мохна-
слов'янських імен, як Нѣгомиръ, Нѣго- чевъ, Овсяникъ Кириловъ... (Туп 2 8 5 ).
славъ, Добронѣгъ, Милонѣгъ. У такому ОГАРОК. Ім'я походить, імовірно,
ятевому звучанні ім'я фіксують карпат від укр. апелятива огарок 'недогарок', а
ські та надпрутські писемні пам'ятки XV утворено його від основи Огар- за допо
та подальших століть. Пор. 1414: кріпа могою суфікса -ок. У м. Стародуб холоп
ки «Neg et Ivan filiis Sandrini» - с. Підго- на ім'я Огарок згадується вже 1 5 3 9 р.
родь, що біля м. Михайлівці (Nagy II (Туп 28 6 ), а на території Польщі No-
1 4 2 ); 1 4 5 8 : Nyagh - м. Виноградів (Szabó bilis Nicolaus Ogarek значиться 1 4 5 3 p.
4 2 1 ); 1 5 4 2 : шл. El. Nagh - с. Н. Барово (SSNO 101). Пор. ще споріднену прізви-
(Belay 2 1 0 ). Пор. також ойконім Няґо- щеву назву 1 4 9 6 р. з м. Сучави Степан
во Тячівського р-ну на Закарпатті, який Огорилко (ССУМ І 74).
уперше згадується вже в XIV ст. (сум. на ОГНЯНИК. Нині в Україні (на Закар
зва Добрянське - Даже 263), та село Ня- патті) вживане лише прізвище Огняник
ґів на Пряшівщині (Краєзн. словн. 454). (Чу Прізв. 4 1 4 ), що походить від слов'ян
ського імені Огнян, співвідносного з укр.
апелятивом (в)огонь/огень, від якого й
утворене згадане ім'я. У 1 6 4 9 р. в Біло
О церківському полку згадується козак
Ярема Огненъко (РВЗ 180). А у болгар
ОБУХ. Ім'я прізвиськового типу, що дотепер функціонують захисні імена
походить від апелятива обух 'тупа час Огнен, Огнъо, Огнян, а у сербів та хорва
тина сокири або молотка'. Напр., 1 2 2 1 : тів імена - Огн>ан, Огн>ен, призначенням
Obusc reus - с. Руска в комітаті Аба- яких було захистити дитину від вогню
уй (Reg Var 2 0 3 ); 1 5 9 2 : Обухъ Воща- та від блискавки (Илчев 3 6 6 ; Грк 1 50;
тинский (Арх ЮЗР Ѵ І/1 2 1 9 ). У Поль Śim 2 5 9 ). Нині співзвучне прізвище по
щі антропонім Petrus Obuch згадуєть бутує на Іршавщині (Чу Прізв. 4 1 4 ).
ся 1 4 4 8 р. (SSNO IV/1 88). ОДИНЕЦЬ, род. - ОДИНЦЯ. Укр. ві-
ОВСЯНИК. В Україні ім'я Вівсяник дапелятивне особове ім'я, утворене від
нині не вживане, але вживається прізви загальної назви одинець 'єдиний син,
ще Вівсяник та апелятив вівсяник 'вівся одинак' (Гр III 3 9) та 'старий вовк', 'ка-
одуд 268 ОКУШКО
бан', якому в сербів та в хорватів від чок' (Піпаш-Галас 124; Редько 176). Пор.
повідає ім'я Jedinko (Грк 105). В укра ще пол. апелятив ozymek 'т. с.' (Rymut
їнців антропонім Одинець фіксується II 192). На території України антропо
тільки з кінця XVI ст., та й то тільки в нім Ozimka фіксується тільки 1 7 8 7 р. на
функції прізвищевої назви. Пор. 1 5 9 6 : Лемківщині (ЙМ), а патронімічна назва
Андрей Одинець (Арх ЮЗР ІІІ/1 1 1 5 ); Більського селянина Волосъ Озимко-
1 5 9 8 : Василь Одинець (Арх ЮЗР 1/10 вичъ - 1 5 0 6 р. (Туп 677).
5 0 1 ); 1 6 1 1 : в актах згадуються рожів- У Росії та в Польщі в ту пору та
ський міщанин Одинець Хома (АКЖГУ кож уживалися антропніми Озимъ та
3 6 9 ); 1 6 4 9 : запорозькі козаки Одинець Озимко, утворені від основи Зим(а)
та Одинченко (РВЗ 65, 6 7 ); 1 7 2 0 : кріпак (Туп 3 4 3 ; Вес 2 2 9 ). Пор. ще пол. ан-
Mich. Odinecz - с. Сойми на Закарпатті тропоніми 1 4 5 8 р.: Jocobus Ozimek та
(Belay 2 2 0 ). Michaelis Ozymek (SSNO IV 1 6 4 ).
ОДУД / УДУД. Укр. особове ім'я Одуд ОЗЯБКО. Власне укр. іменне утво
походить від назви лісового птаха одуд рення, що походить від діалектного ді
(СУМ V 6 4 2 ). Укр. писемними текстами єслова зябнути 'мерзнути' або від зяб
його зафіксовано вже тільки на етапі, 'земля зорана під озимину' (Онишке-
коли лексема Одуд уживалася в функ вич І 3 3 3 ). Антропонім Озябко вперше
ції уточнення при особовому імені Гри зафіксовано 1 5 7 3 р. в с. Рипинний: крі
горій. Напр., 1 5 7 2 - 1 5 7 5 рр.: кріпак Gr. пак Nie. Ozabko (Belay 1 8 4 ).
Odod - с. В. Бичків (Belay 128). ОКУЛА. Можливо, від назви риби
ОЖЕГ. Новіше слов'янське особове акула . Перші фіксації імені Окула та па-
ім'я прізвиськового пох. від апеляти- троніма Окоуличь походять із м. Мо-
ва ожег, що від дієслівної основи -żbg- зир, тобто з укр.- білор. прикордоння.
'пекти, палити' (Svob 9 8 ), тобто від тої Пор. 1 5 2 5 р.: іменування Окула Марти-
ж основи, що й бойківське ожіг 'рожен, новичь та Окула Прихожий (ОМЗ 291,
коцюба, палиця для розгрібання жари 6 3 6 ). Пор. також патронім, записаний
нок у вогнищі' (ОН I I 16; Гр III 44 ), пол. 1 4 5 8 р. Василь Окоуличь (ССУМ II 80).
ożeh 'головня, кочерга' (SW III 9 3 2 ). У ОКУНЬ. Очевидно, від назви прісно
ролі особового імені лексема Ожег на водної хижої риби окунь. На пол. тере
укр. землях уживається з XIV ст. Напр., нах особове ім'я Okuń / Okoń фіксуєть
1 3 6 6 : пан Ожегъ Солнячковичь - м. Пе ся з XIII ст. (SSNO IV/1 1 0 6 ), а в Україні
ремишль (ССУМ II 77), а у XVII ст. вона споріднені з нею антропоніми - лише
вживається тільки в ролі прізвищевої з XV та подальших століть. Пор. 1440:
назви, напр., козак Білоцерківського Okunyo (AGZ I 1 9 ); 1 6 4 9 : запорозький
полку 1 6 4 9 р. Калсникъ Ожогъ (РВЗ козак Иванъ Окунь (Р 77) та патронім
1 8 4 ), козак Черкаського полку Зѣнецъ Окуненко (Р 1 0 9 ).
Ожыгъ (РВЗ 8 8 ). Пор. ще укр. лемків ОКУНЬКО. Здрібніло-пестливе утво
ське прізвище 1 7 8 7 р. Ożoga (Красов- рення від нейтрального щодо експресії
ський 1 1 3 ) та суч. закарпатське прі особового імені Окунь. 1 5 4 5 р. під на
звище Ожоганич (Чу Прізв. 4 1 4 ). У писанням Окунько Свистовичов фігу
Польщі прізвища Ożeg та Ożog згаду рує овруцький міщанин (ОМЗ 2 9 1 ).
ються з XV ст. (SSNO IV 166). ОКУШКО. Ім'я згадується 1 4 3 7 р. в
ОЗИМОК / ОЗИМКО. Очевидно, утво м. Острог, а носієм його виступає сві
рення з субстантивуючим формантом док Окушко Толкачевич (ССУМ І 80).
-ок (рідше -ко) від прикметника озимий Очевидно, воно утворене за допомо
'істота, народжена напередодні зими', гою пестливого форманта -ушко від
'посіяна під зиму рослина', 'молодий би іменника око.
ОЛЕЙКО 269 ОНУК
Пальчикъ - зах. селянин (там же); 1 5 7 0 : в'янського імені Пачеслав, у якому осно
кріпак Jan. Palczik - c. Пістрялово на За ва Паче- виражала значення 'більше'
карпатті (Чу Прізв. 4 2 7 ); 1 6 4 9 : запо (Svob 82). Пор. 15 5 2 : Пацко Батуричь
розький козак Олешко Пальчик (РВЗ - м. Мозир (ОМЗ 6 36). У латиномовних
3 0 8 ); 1 5 9 0 : Пальчик - підданий Оли- джерелах Польщі мешканці м. Сянок
чанки - м. Житомир (АЖГУ 2 0 0 ). У пол. Iwan Pacz згадується 1 4 2 9 р., a Paulus
джерелах антропоніми Palczyk і Palczik Paczko - 1 4 8 8 р. (SSNO IV/1 1 7 4 ). Пор.
згадуються з XV ст. (SSNO IV/1 181). ще запис Petrus Paczslawski (там же) та
Напр., Stanislao alias Palczik (там же). запис з 1 4 4 1 р. de Paczlaw (Купч Стат
ПАРОБКО. Давнє особове ім'я прі- 2 1 9 ). Безпосередній стосунок до імені
звиськового типу утворене від слов'ян Пацко має також прізвищева назва ко
ського апелятива паробокъ 'парубок, вельського намісника князя Юрія Па-
хлопець, юнак, нежонатий чоловік', або цевича з 1 4 9 2 р. - м. Вільна (ССУМ II
архаїзм 'наймит'. Антропонім згаду 130). Пор. також білорус, ім'я XVI ст. Па
ється з початку XVII ст. Напр., 1607: крі цюк, засвідчене 1 5 8 0 р. як Пацук Феде-
пак Hrecz Paropko - с. Мирча на Закар вич (Бір 2 4 3 ).
патті (Чу Прізв. 431). Ім'я Паробокъ ПАЦЮТА. Як і попередні імена, Па-
уживане також у давньосерб. та пол. цюта походить від котрогось із дво-
мовах. Пор. старосерб. Парабокъ (Грк основних слов'янських імен зразка
141) чи старопол. антропонім 1488 р. Пакославъ, Пачемилъ (Svob 8 2). У пи
Johannes Parobey (SSNO I V /1 190). семних пам'ятках згадується з 1 5 7 7 р.:
ПАСІКА. Ім'я походить від карпат «Пацюта Маленкович з братією» (Вол.
ського апелятива пасіка 'вирубана ді грам. 17 4 ).
лянка лісу' (ОН II 4 3 ). На заході Украї ПАЧКО. Давньослов'янське особове
ни антропонім Пасіка фігурує з XVI ст. ім'я, яке відтворюємо на підставі серед
Пор. 1 5 5 2 : Гринецъ Пасѣка - вінниць ньовічного закарпатського ойконіма
кий міщанин (Арх ЮЗР ѴІІ/1 6 0 5 ). У Пачков/Пачковці (тепер частина села
польськомовних джерелах антропонім В. Лази Ужгородського р-ну - див. Пе
Johannes Paszeka згадується в 1 3 9 9 р. тров 60). Пор. також назву села Пачко-
(SSNO I V / 1 193). вичѣ в Перемиській землі, зафіксовану
ПАСКО. Особове чол. ім'я Паско час 1 6 3 1 р. в м. Судомир (ССУМ I I 1 3 0 ), а на
то згадується в документах з наддні території Словаччини з XIV ст. функ
прянської України XVII ст. Напр., 1 6 0 6 : ціонує ойконім Раса (Краєзн. словн.
харківський міщанин Паско Коханен- 4 5 9 ). Твірна основа імені сягає таких
ко (ХП 1 4 0 ); 1 6 4 9 : козак Корсунсько- праслов'янських двоосновних імен, як
го полку Паско Нагнойнєнко (РВЗ Пакомиръ, Пакославъ, Пачемилъ, які
1 5 9 ), козак Чернігівського полку Паско містять препозиційний елемент Паче-
Уюньчик (РВЗ 4 8 6 ). Правдоподібно, це 'більше' (Śim 2 6 4 ).
особове ім'я, генетично пов'язане з де ПЕЛЕХ. Правдоподібно, укр. ім'я-
мінутивним апелятивом паска, що йде прізвисько пішло від апелятива пелех
від лат. passus 'страдник^ 'хлопець з розкуйовдженим волоссям'
ПАСКУДА. Слов'янське відстрашу- (СУМ VI 1 1 4 ). Найдавніший запис іме
вальне ім'я, основою якого послужив ні виявлено нами в закарпатському
укр. апелятив паскуда 'потвора', 'гидка селі М. Мартинка з 1 5 7 0 р.: кріпак Mich.
людина' (Он II 43 ). Пор. 1 4 9 8 р.: Nico Pelich (Чу Прізв. 4 3 5 ). 1 6 4 9 р. під іме
laus Paskuda (SSNO V II178). нем Григорій Пелех фігурує запорозь
ПАЦКО. Можливо, ім'я є похідним кий кошовий (Туп 2 9 8 ) та козак Уман
від середньовічного двоосновного сло ського полку Пєдашєнко Пелехъ (РВЗ
ПЕРВАК 274 ПЕРЕМИЛ
ті *-]ъ, власне фінальне -ель в назві ПЕРШКО. Укр. особове ім'я утво
Переяславль (Нерознак 1 3 4 - 135), як рене від укр. порядкового числівни
і в ойконімів Любомль, Путивль, Ра- ка перший за допомогою субстантиву-
домль (Роспонд Структура 36). А місто ючого форманта -ко, яке вказувало на
Переяслав-Рязанський згадується 1300 р. послідовність народжуваності дітей у
(Нерознак 135). родині. Отже, ім'я за первісним значен
Морфемний аналіз імені Переяслав ням є своєрідним відповідником за
показує, що воно є трикомпонентною гальноукраїнської лексеми первісток.
структурою. Препозиційним компонен Перша фіксація особового імені припа
том є східнослов'янський (повноголос дає на 1 2 1 4 р. і в латиномовному запи
ний) дієслівний префікс пере- (як і в ан сі має вигляд такий: «iudice Pers, curiali
тропоніміє Перегуд, Перемысл, Пересуд, comite de Zounok» - комітат Сіладь (Reg
Перехрест...), друга складова частина Var 189 ). На теренах України ім'я впер
становить дієслівну основу -я- (з *-ję- < ше засвідчене 1 5 9 5 р., як Першко (Арх
jęti 'взяти', 'брати'), як і в імен Ізяслав, Ю З Р Ѵ І/1 2 5 1 ).
Явид, Яволод (Skulina I I 10), а третя - це Імовірно, відлуннями цього імені
найпродуктивніша слов'янська іменна є і прізвищеві назви землевласників
антропооснова -слав. За словами С. Рос- 1 6 0 0 р. Jo. Perse і Kenderes Perse з сіл
понда, праслов'янський корінь -я- влас Трансільванії Giuleęti та Harniceęti
тивий, передусім, східнослов'янській (Belay 1 3 4 ,1 4 4 ). У функції повноцінних
антропонімії: пор. руські імена Яво прізвищ зазначене ім'я представлене
лод, Ізяслав, Переяслав (болг. ойконім вже 1 6 4 9 р. в іменуваннях козаків
Преслав(ль) та Преславці на Дунаю) - Брацлавського полку: Степанъ Першко
(Роспонд Структура 36). та Андрушко Першко (РВЗ 2 3 6 ).
ПЕРУН. Чол. ім'я Перун реконструю ПЕЧИРІГ, род. - ПЕЧИРОГА. Вва
ється на підставі запису посесивної на жають, що прізвисько складене з діє
зви 1 6 4 8 р. білгородського станичника слівної основи пекти та іменника ріг, а
Самошка Перунова (Туп 6 9 0 ) з галиць згадується 1 4 4 6 р. в м. Сучаві: «шесть
кого лемківського прізвища 1 7 8 3 р., що челѣдъ циганских на имѣ Брълада
в селах Ждиня та Морохів нині фігурує, и Доумитра и Пичорога съ женами»
як Регип (Красовский 12 0 ), а також на (ССУМ II 1 5 0 ). Не виключене й те, що
базі кількох польськолатинських запи зазначене іменування є перекрученим
сів XIV - XV ст. Напр., Boguslai dicti Piorun варіантом котрогось із пол. антропо-
та Nicolao Piorun (SSNO IV 2 5 6 ). Ім'я по німів XIV - XV ст. таких, як Pieczygroch,
ходить від праслов'янської назви язич Pyeczygrochowie (SSNO IV/2 2 3 4 ), яке
ницького божества грому і блискавки настало при фарингалізації чи повній
Перун, котра кілька разів згадується в редукції зімкненого /д /.
давньоруських літописах (ЛР 5 0 3 ). До ПИРІГ, род. - ПИРОГА. Слов'янське
речі, прізвище Перун дотепер побутує особове чол. ім'я, яке відтворюєть
в кількох укр. закарпатських селах, як ся на підставі таких укр. та пол. запи
Торун, Присліп (Чу Прізв. 4 3 9 ), на Пря- сів упродовж XVI - XVII ст., як Pirohow,
шівщині функціонує прізвище Перун- Pyrog (ОКЗ II 98, 1 3 0 ). Пор. 1 5 6 7 : селя
ський (Дуйчак 196). Жін. ім'я Perunka нин Pyroha Zen - с. В. Ворота; 1 7 7 2 : при
вживане в Хорватії (Śim 2 6 9 ). У закар сяжний Georgius Piroha (Чу Прізв. 4 4 8 ),
патському селі Буківцьова є гора, що а також прізвище Пероганич, Перого-
називається Перунка, а біля укр. села вич, Перожук (там же). Прізвище Пи
Полата Земплинського округу Словач ріг та його пол. відповідник Pirog часто
чини є гора Перунова. згадуються упродовж XV - XVII ст. (РВЗ
ПИРІЖОК 278 ПИЩАН
1 5 6 ; SSNO IV 2 7 6 ]. Ім'я походить від сан - Piszanko (Пе Пред 319), а в окрузі
апелятива пиріг, але точно встановити Свидник, що на Пряшівщині, з 1 6 0 0 р.
його семантику заважає те, що на різ дотепер функціонує село Вишня Писа
них землях України він дотепер ужива на (Краєзн. словн. 4 0 9 ).
ється в кількох значеннях: у східних ПИСК. Чол. ім'я Писк могло постати
регіонах України пиріг - це 'печиво', а в на базі віддієслівного іменника писк,
західних пироги - це 'вариво, вареники'. але могло утворитися також від апеля
ПИРІЖОК. Суфіксальне утворен тива писок 'паща'. Пор. давньосерб. осо
ня від імені Пиріг, засвідчене 1649 р. в бове ім'я XIV ст. Пискотинъ (Грк 147).
прізвищевій назві запорозького коза Писемні пам'ятки засвідчують ім'я
ка Пирожокъ (Р 169). Пор. також варіант Писк 1465 р.: вѣра пана Радоула Писка -
цього прізвища з 1649 р.: козак Чигирин м. Васлуй (ССУМ II149). Пор. також запис
ського полку Пархом Пиругъ (РВЗ 38). патроніма з 1411 р.: «тягалъ... на Соулка
ПИРОГОСТЬ. В історії давніх сло и дворище Пысковича» (ССУМ II 2 8 0 ).
в'ян Пирогост - це антський вождь, ПИСКАЧ. Ім'я прізвиськового типу,
який 5 9 7 р. загинув у бою на Дунаї що походить від закарпатського діа
(Третьяков 1 8 0 ,1 9 3 ). Якщо виходити з лектизма пыекач 'язиката, сварлива
того, що праслов'янське рігь - це 'гос людина'. Пор. також суч. закарпатське
тина, бенкет', а гостъ - це 'купець, чу укр. прізвище Пискач (у діалектній ви
жинець' то антропонім Пирогостъ міг мові - Пыекач) (Чу Прізв. 4 4 8 ). Пор.
означати 'гостинний купець'. ще 1 6 4 9 р.: козак Чигиринського пол
ПИРХАЙЛО. Укр. відпрізвиськове ку Иван Пыскачовъ зятъ (РВЗ 4 0 ). До
іменне утворення, яке постало за до речі, у селі Присліп, що на Міжгірщині,
помогою форманта -айло, від дієсло 1 7 1 5 р. кріпака Ладислава Пыскача при
ва пирхати 'чхати', 'кашляти' (ЕСУМ переписі засвідчено, як Lad. Poszkas
IV 3 7 4 ). Ім'я вперше письмово за (Belay 1 8 1 ). Перша письмова фіксація
фіксоване між 1 4 8 2 і 1 4 9 1 рр.: «ки іменування Piskacs Olexa походить із
ївський боярин Пирхайло » (ССУМ II с. Стричава з 1 6 8 2 р. (Чу Прізв. 4 4 8 ).
1 4 6 ). Пор. також пол. записи антропо- ПИШКО. Це родинно-побутове чол.
німів з 1 4 2 0 р.: «dieto Pirchaly, Pirchal і ім'я Пишко (в аутентичній місцевій ви
Pirchal» (SSNO VII 1 8 9 ). мові Пишко) утворене формантом -ко
ПИСАН. Слов'янське розмовно-по від діалектного дієслова пихтіти 'важ
бутове ім'я, утворене від пасивного ко дихати' або від дієслова пишатися
дієприкметника писан- 'розфарбова чи прикметника пишний. Пор. ще укр.
ний, розкрашений орнаментом' (Гр III діал. пишка 'пампушок'. Найдавніші
1 5 2 ); пор. закарпатський укр. діалек укр. письмові фіксації імені походять із
тизм писана квасоля 'розмальова середини XV ст. Напр., 1 4 5 3 : «купилъ от
на квасоля'. Пор. серб, і болг. чол. ій'я пана Ваны Пишка» - м. Сучава (ССУМ II
Писан (Илчев 3 9 7 ). Найдавніша фік 2 8 0 ). Приблизно тоді ж засвідчують це
сація укр. імені припадає на 1 5 5 2 р. і ім'я і польськолатинські записи. Пор.
стосується особи Писань Панькович 1 4 4 6 : Pyssz Cwyrnar - м. Перемишль
- мозирський селянин (Арх ЮЗР VII/1 (Smółka II 1 1 4 ); 1 4 6 7 : cum Pyszkone
73). Пор. ще 1 6 4 9 р.: козак Корсунсько- (SSNO IV/2 4 0 3 ). 1 6 4 9 p. в Київському
го полку Иванъ Писанка (РВЗ 85 ) та ко полку особове ім'я Пишко вже одно
зак Миргородського полку Васко Пи значно виконує функцію прізвища: ко
санка (РВЗ 3 9 5 ). У селі Пеніслек, що в зак Богдан Пишко (РВЗ 3 1 0 ).
комітаті Сатмар (Угорщина), 1 7 1 5 р. ПИЩАН. Саме так підписався на
засвідчене прізвище, похідне від Пи стінах Софії Київської один із відвіду
ПІВТОРАК 279 ПЛОВАЙКО
що на півночі суч. Угорщини: reus Poth ступати власним особовим іменем. На
(Reg Var 12). Пор. ще запис кріпака приклад, у виразі «пан Тъбоуч... и брат
1 4 1 0 р. Pochyk - с. Тросник (Szabó его Пожаръ» - м. Сучава (ССУМ II 172).
4 7 0 ). З початку XVII ст. прізвище Повн Проте невдовзі антропонім Пожар
безперервно фіксується на Закарпатті, виступає вже тільки як засіб розрізнен
напр., 1 6 0 7 : Pochj Istvan - с. Горяни (Чу ня осіб при власному особовому імені.
Прізв. 4 5 7 ); 1 6 5 1 : крайник Pócs Lukacs Напр, 1 4 9 1 р.: «слоузѣ нашємоу, Михоу-
- м. Мукачів (Leh Ber 5 1 2 ). лоу Пожароу» (там же). 1 6 8 8 р. лексема
ПОВНА. Особове ім'я відтворюється Пожар має вже й інші ознаки прізвища.
на підставі ойконіма Повна, що у Дуб- Пор. офіційне угорське написання крі
нівському p-ні Ровенської обл.; нині пак Pazsar Ferencz - с. В. Бистрий (Belay
вона вживається як назва села Повна. 127). Аналогічну зміну лексема Pożar у
У польськомовних записах XVI ст. ойко- XIV - XVI ст. пережила також у пол. та
нім графічно позначається як Pełcza румун, мовах (SSNO IV 3 3 6 ; Iordan 3 7 3 ).
(Пура 16). Пор. також назву містечка ПОЖАРКО. Суфіксальне слов'ян
Повна (по-угорськи Maria Pócs), що в ське особове ім'я утворене від імені По
Саболч-Сатмарському комітаті ниніш жар. В укр. середовищі це ім'я впер
ньої Угорщини. ше засвідчується в XVI ст. Напр., лю-
Походження ойконіма Pócs угор, бомильський міщанин Пожарко (Арх
ономасти пов'язують із особовим іме ЮЗР VII/2 3 2 2 ). Пор. ще чес. антропо
нем Pócs, але кваліфікують як угор нім Pożarek (Svob 2 9 0 ).
ське календарне особове ім'я Павло (Kis ПОЖДИМИР. Слов'янське особо
4 0 6 ). На нашу ж думку, етимологія імені ве ім'я відтворюється на підставі кіль
пов'язана з тою ж лексемою пълкъ, що й кох написань назви поселення Радо
особове ім'я Повна. мишльського р-ну Львівської обл. По-
ПОҐАН. Польськолатинські записи ждимир чи Поздимир, а саме: 1 5 3 1 р.:
XIV ст. засвідчують антропонім Pogan Pozdzimierz (ŻD 1 8 /1 2 4 0 ; Ж III 2 2 9 ).
1 3 8 1 р.: Nicolaus dictus Pogan та запис Ім'я складено з імперативної форми
1 4 5 0 р.: Michaele Pohan (SSNO II 304, дієслова пождати 'зачекати' та імен
3 0 6 ). У чехів прізвище Pohan зберіга ника мир.
ється дотепер, а інтерпретується як ПОЖОГ. Ім'я Пожог відтворюємо на
'язичник', 'не віруючий'. В укр. говорах підставі топоніма Любешівського р-ну
Закарпаття іменник поґан, як і в угор Волинської обл., утвореного семантич
ській загальнонаціональній мові ро- ним способом від давньоруського апе-
дапу, дотепер уживається у значенні лятива пожегъ 'пожежа', відомого та
'язичник', що з лат. paganus 'селянин'. У кож іншим слов'янським мовам (Шуль-
ролі прізвищевої назви антропонім По гач 111 ).
ґан на Закарпатті вперше письмово за ПОЖОГА. Давнє слов'янське особо
свідчено 1 5 7 2 р.: землевласник Родапу ве ім'я, яке містить слов'янський ко
Laszló - с. Заріччя (Szabó 2 7 5 ). рінь -жъг-, представлений в укр. іме
ПОЖАР. Це пізня східнослов'янська ні Ожог та в болг. імені Жего, співвід
особова назва, яка співвідноситься з носних із іменником жега 'жара, спе
префіксальним апелятивом пожар 'по ка' та дієсловами, що означають 'горі
жежа' (Svob 44; Демчук 116; Чопей 38). ти, палити'. Пор. також назву хорв. міс
Нині антропонім Пожар уживається на та Pożega. В укр. мові особова назва
Закарпатті тільки як прізвище. Однак Пожога збереглася лише у функції прі
у минулому, принаймні у XV ст. (напр., звища. Напр., 1 5 5 2 р.: черкаський мі
1 4 7 2 р.), лексема Пожаръ ще могла ви щанин Жадко Пожога (Арх ЮЗР ѴІІ/1
ПОЗВИЗД 282 позник
8 8 ). Пор. ще пол. антропонім з 1 4 6 9 р. рус. відповідник Пуиздиль Козейкович у
Pożega (SSNO IV 2) та суч. румун, і молд. м. Мозир згадується 1 552 р. (ОМЗ 6 4 1 ).
прізвища Pojog, Pojoagä, Пожог, які міс Обидві згадки пов'язані з двоосновним
тять давній слов'янський корінь -жьг- слов'янським іменем Поздимиръ. До
(Const. 3 5 0 ). ! особового імені Поздяч має і прямий
ПОЗВИЗД. С. Росіїонд вважає, що стосунок назва села Поздяч, що на річці
на Русі жив лише один літописний По- Вишня басейну Верхнього Сяна на пн.-
звиздь, але кваліфікувати це ім'я поль сх. від м. Перемишля (ПР), яка виник
ським не можна (Роспонд, Летопись ла у XV ст., а вперше згадується 1 5 1 5 р.
10). Єдина згадка імені Позвиздь похо (ŻD ХѴ ІІІ/1,2 1 2 4 ). Назву села утворено
дить із кінця X ст., а саме з 9 8 0 - 9 8 8 від особового імені Поздякъ за допомо
років: Позвиздом Володимировичем гою давнього посесивного суфікса -*/ь.
названо десятого сина Володимира ПОЗДЯЧ. Особова назва відтворю
Святославича, який став Волинським ється на підставі імені Поздяк, яка по
князем (ЛЛ 118; ІЛ 83 ; ЛР 49, 67). Пізні стала внаслідок поєднання його з дав
ше (XIV - XVI ст.) у польськолатинських нім посесивним суфіксом -*jb. Особова
джерелах також фігурує цей антро назва Pozdziacz фіксується в докумен
понім, але вже у вигляді Pogwizd, що, тах XV - XVI ст. на правому березі річки
правдоподібно, пов'язане з дієслівною Вишня, яка є правою притокою р. Сян.
основою hvizd - 'свист' (SSNO IV 3 0 5 ). (Детальніше див. Бучко Д. Назви най
поздик. Усічено-суфіксальне утво давніших поселень... 5 2 -5 3 ).
рення від двооснвоного імені Позди- ПОЗНАН. Давньослов'янське чол.
миръ, пам'ять якого з 1 5 3 1 р. береже особове ім'я у формі пасивного дієпри
вже назва села Поздимир на Львівщи кметника з суфіксом -ан від дієслова
ні (X - Д 83). На Закарпатті антропонім познати 'упізнати'. Найдавніша відо
кріпак Pozdik згадується Д 775 р. в с. Ро- ма нам згадка цього імені походить із
косово (Szabó 4 5 4 ). У поЛьськолатин- 1 2 1 4 р. в записі: «scilicet Viliam Chyan
ських джерелах імена Pozdek, Pozdech Bezegu, Poznan Retztel» - комітат Земп-
згадуються з XIII ст. (SSNO IV 3 3 4 ). лин (Reg Var 2 2 7 ). У польськолатин
. ПОЗДИМИР. Новіше слов'янське дво ських джерелах ім'я Poznan фіксується
складове ім'я Поздимир відтворюєть впродовж XIII - XIV ст. (SSNO IV 3 3 5 ). З
ся на підставі назви села Поздимир (по- цим іменем у Польщі пов'язана також
польськи Posdzymer - ŻD XVIII/I 240) Ра- назва міста Poznań. Уживаним було це
дехівського р-ну Львівської обл., яка дієприкметникове ім'я також на тери
вперше згадується в 1531, 156 5 та в торії Трансільванії (Reg Var 182), а оно-
інші роки - (Ж III 22 9; X - Д 83; Купч масти співвідносять його з повним дво
Двоосновні 106). Пор. також назву се основним іменем Позномиръ (Svob 47).
ла Pozdisovce Михайлівського р-ну СР Нині особове ім'я Познан уживають так
(Majtan 3 37). Споріднене ім'я Pozderad само серби і хорвати (Грк 158; Śim 2 47),
відоме було так само чехам (Svob 96). які кваліфікують його як дієприкмет
^ - ПОЗДЯК. Давньослов'янське особо никове утворення від дієслова позна
ве ім'я, утворене від укр. діалектної тьі 'впізнати'. На Тернопільщині 1 5 9 0 р.
дієслівної основи поздити (пор. рос. засвідчується назва поселення Poznań,
опоздать, опаздывапіъ) 'запізнювати а 16 5 0 р. та пізніше там фігурує ця на
ся'. Найдавніша відома нам згадка імені зва у вигляді Poznanka (X - Д 175).
Поздяк походить із 15 3 9 р.: Поздякъ Ва ПОЗНИК. Ім'я утворене від прикмет
силевъ - стародубсьіфй селянин (ОМЗ ника поздънъ 'пізній', що й ім'я Позднякь,
6 4 1 ). Споріднений із укр. іменем біло але за допомогою субстантивуючого су
позняк 283 положишило
фікса -ик, як і імена моделі Голик, Добрик, свою чергу, постав на базі східносло
Світлик і т. п. Найдавніша серед відомих в'янського прикметника половий 'світ
нам фіксацій імені припадає на мешкан лий, білявий', 'блондин' (пор. ще діє
ця Вінницького замку 1552 р.: Позныкъ слово половіти у виразі жито половіє,
Криводрыстовъ - м. Вінниця (ОВЗ 605). тобто 'жовкне'). З ним пов'язане також
1 6 4 9 р. воно вже повторюється у функ сучасне закарпатське прізвище Полов-
ції імені козака Кропивнянського пол ко (див. далі). Пор. серб. чол. ім'я тієї ж
ку Грыцъко Позникъ (РВЗ 36 4 ). основи Плавко (Грк 1 5 8 ) та хорв. Plavk
ПОЗНЯК. Новіше популярне сло (Śim 2 7 2 ).
в'янське ім'я утворене від прикметника На Закарпатті особове ім'я По
поздънъ 'пізній'. За словами М. Демчук, ловець уперше згадується 1 2 2 0 р.
ім'я відапелятивного походження, яке Напр., імена кріпаків Zoboslou, Utesam,
вказувало на пізно народжену в сім'ї Bogdanum, Polouc... - с. Тросник (Reg
дитину (Демчук 115). В Україні ім'я фік Var 2 2 4 ); 1 5 8 6 : Онофрейко Половецъ -
сується з середини XVI ст. Напр., 1552: м. Мозир (Туп 3 1 2 ); 1 6 4 9 : козак Канів
Лознякъ Буба - м. Черкаси (ОЧеркЗ 89); ського полку Мартин Половчєнко (РВЗ
1 6 1 0 : Лознякъ Семиковичъ (Туп 205); 1 2 5 ) і козак Переяславського полку
1 6 1 6 : київські земляни Pozniakowie Остап Половьчєнко (РВЗ 3 3 7 ) 1 6 5 4 : Он-
(Арх ЮЗР VII/1 3 7 3 ); 1 649: козаки Чер дрей Половецъ, Федоръ Половецъ, Се
каського полку Лознякъ Лєщєнко (РВЗ менъ Половецъ - білоцерківські коза
8 0), Грицко Лозняковий (РВЗ 81), ко ки (Туп 3 1 2 ).
зак Київського полку Матвѣй Лознякъ ПОЛОВКО. Ім'я Половко, напев
(РВЗ 3 0 4 ) та козак Брацлавського пол но, утворено від прикметника поло
ку Остапъ Пузняченъко (РВЗ 241). вий у значенні 'жовтуватий, блідожов-
Рівночасно з цими фактами прі- тий', 'той, що має колір спілого жита',
звищ ева назва Пузняк згадується та (СУМ VII 8 7 ), тобто того ж кореня, що
кож на Закарпатті. Пор. 1 6 4 9 : кенез й давній укр. етнонім половець (Гр III
Puznyak Laszló, а 1 6 7 2 р. - Puznyak 2 8 5 - 2 8 6 ). Упродовж XVII - XVIII та по
Pankó - с. Пузняківці на Мукачівщині дальших століть антропонім ужива
(Leh Ber 6 6 5 , 6 6 6 ). Ім'я Поздняк нині ний тільки в ролі прізвища. Пор. 1 6 5 9 :
відоме також у Білорусі, а назва села запис прізвища Paloka (Szabó 3 7 5 ) та
Pozdesovce - на Сх. Словаччині. 1 7 2 0 : кріпак Paloka (Szabó 4 5 9 ), суч. за
ПОЛК. Давньослов'янське чол. ім'я карпатські прізвища Половка, Половко,
Полк відтворюється на базі патроні- Половій (Чу Прізв. 4 6 0 ), словац. Plavko.
ма Полковичь. Воно постало внаслі ПОЛОЖИХВІСТ. Це пізнє слов'ян
док усічення препозиційного компо ське ім'я-прізвисько, складене з діє
нента -пълкъ- 'натовп' котрогось із та слова положити та іменника хвіст.
ких двоосновних імен, як Святополкъ, Єдина згадка цього антропоніма д а
Ярополкъ і т. п. Українськомовні записи тована 1 5 6 3 р. Вона позначає креме
засвідчують названу основу особово нецького міщанина Сенка Положи-
го імені тільки в патронімі. Пор. 1 4 8 2 - хвоста (Арх ЮЗР VII 5 0 ). У Польщі
1 4 9 1 роки: Юшку Полковичу волость... імена-прізвиська подібної структури,
(ССУМ II 18 2 ). У Польщі ім'я Połk та як Poruczyradło і Poruciwoł, фіксують
його споріднені згадуються з XV ст. ся з XV ст. (SSNO IV 3 2 7 ).
(Mai Star 72; SSNO IV 3 1 3 ). Пор. ще суч. ПОЛОЖИШИЛО. Ім'я-прізвисько,
прізвище Повч (див. вище). складене з дієслова положити 'по
ПОЛОВЕЦЬ. Особове ім'я походить класти' та іменника шило. Аналогіч
від етноніма половець 'куман', який, у ний антропонім згадується також у
полоз 284 ПОЛЯН
сані лат. мовою на південних схилах 144). Його утворено від прикметнико
Карпат. Пор. запис 1 3 5 8 р. із комітату вої основи мил- у значенні 'милий' за
Земплин: Роїуап filio Synka (Nagy I 2 9 3 ) допомогою префікса по-, як і в іменах
та Polyan procurator (Sztäray 2 9 3 ). В зразка Потихь та ін. (Svob 1 0 2 ); він ви
українськомовному тексті, писаному у ражав неповну міру виявленої ознаки
м. Львів 1 3 9 9 р., лексема поляни у жита чи поблажливість.
вже в етнічному значенні поляк: «мно ПОМСТА. Ім'я відтворюється на базі
го было при томъ добрыхъ люди(и) патроніма Помостичъ (ССУМ II 1 90).
полянъ и руси» (ССУМ I I 189). А 1 4 4 8 р. Пор. 1 4 4 7 : «...пулъ гаю за монастыремъ
в староукр. тексті «панъ Михаилъ... и Помостича» - м. Луцьк (Арх ЮЗР ѴІІІ/4
Стан Полѣна тягалися за два села», пи 10). У пол. джерелах ім'я Pomsta фік
саному в м. Сучаві (ССУМ I I 188), лексе сується з 1 4 9 7 р. (SSNO IV 3 1 9 ). Його
ма Полян має неоднозначну семанти утворено від антропооснови помста,
ку: з ним може бути пов'язаний також яка містить корінь мьсть. Від неї утво
антропонім у записі 1 7 1 5 р.: кр. Laur. рено також ряд інших двоосновних
Polyanka - с. Довге (Belay 136). імен, зразка Помстиборь (там же).
ПОЛЯНА. Правдоподібно, іменник ПОНЕДІЛОК. Укр. побутове ім'я від
поляна в давніші часи, окрім значен назви дня тижня, яке давали хлопчи
ня географічного номена 'невеликий кам за часом їх народження. Пор. 164 9 р.:
луг на узліссі або серед лісу' (СУМ VII козак Леско Понедѣлокь (Р 3 3 2 ); 1 6 6 6 :
1 0 6 ) в українців, як і в болгар, уживав Ефремко Понеділок (ПК 3 6 6 ).
ся також у ролі особового імені (див. ПОПІЛ. Побутове ім'я, утворене
Илчев 4 0 2 ). Однак у XV ст. та пізніше від апелятива попіл. В українськомов-
його вживали тільки в ролі додатково них джерелах цей антропонім засвідче
го означення особи при власному іме но тільки в ролі прізвища. Пор. 1 6 5 8 р.:
ні. Напр., 1 4 4 8 : пан Михилъ... и Стан Савѣ Попилу - чигиринський ігумен
Полѣна (ССУМ II 1 8 8 ); 1 4 7 8 : оуйко их (Туп 3 1 4 ). У польськолатинських дже
Полѣна Дан (там же). релах антропонім Popiel / Popił згаду
ПОМАЗАН. Особове ім'я прізвись- ється вже з XII ст. (SSNO IV 3 2 2 ).
кового типу у формі нечленного пасив ПОПУД. Імовірно, ім'я утворене від
ного дієприкметника помазаний, що дієслівної основи пуд-, що й у діалек
від дієслова помазати. Правдоподіб тних дієслів напудити, спудити, пере
но, цим словом називали людину, яка пудити 'налякати, настрашити'. Напр.,
прилюдно пройшла церковний обряд 1 6 8 2 р. антропонім Попуд виступає
миропомазання. У нашій картотеці вже прізвищевою назвою при особо
особова назва представлена у двох вому імені Даник у закарпатському
варіантах, а саме: у формі нечленно селі Ставне (Чу Прізв. 4 6 3 ). Пор. також
го прикметника Помазан та у формі поширене на Закарпатті прізвище тієї
членного прикметника Помазаний. У ж твірної основи Напуда.
обох випадках вони вже виступають ПОРАД. Особового імені Порад у
не іменами, а означеннями до особо наші дні українці вже не дають. Відо
вих імен. Пор. записи 1 6 4 9 р.: козак мо тільки прізвище Порада, яке вони
Корсунського полку Василь Помазань здебільшого сприймають як слово з
та козак Полтавського полку Лаврин семантикою 'консультація, рада'. На
Помазаныи (РВЗ 1 4 0 ,4 1 7 ). справді давнє ім'я Порад утворено від
ПОМИЛ. Давньоруське особове ім'я основи нечленного прикметника рад-
Помиль (Туп 3 1 4 ; Мор 153), яке відо 'радий, веселий', тобто того, що й іме
ме було також давньосерб. мові (Грк на зразка Радомисл, Радослав, Непорад,
ПОРАДА 286 ПОТІХА
носить втіху, відраду'), але також шля з часом редукувався, внаслідок чого по
хом префіксації (Svob 102). Антропонім став двокомпонентний антропонім По-
Потіха та його похідні в Україні фіксу чай [див. Мор 155). Якщо припущення
ються з XVI ст., але здебільшого вже як М. Худаша відповідає дійсності, то після
додаткове означення при імені. Напр., усічення залишився тільки корінь діє
1 5 6 5 : Potheska (ОКЗР I I I 1 2 2 ); 1 6 4 9 : ко слова чаяти 'чекати'.
зак Василь Потѣха (РВЗ). Імовірно, до ПОЧЕКАЙ. Укр. ім'я прізвиськового
зазначеного етимологічного гнізда типу, утворене від дієслова почекати
особових назв належить також спотво за допомогою форманта -ай. Письмово
рений угорським писарем запис імені ім'я засвідчується з XVII ст. Пор. 1 6 2 3 :
кріпака Potika (Szabó 32 5 ). козак Федка Почекай - м. Новгород Сі-
ПОТРЕБА. Імовірно, ім'я утворено верський [Туп 3 2 0 ); 1 6 5 0 : Алексѣй
за допомогою префікса по- від пере Потчекай - м. Луцьк [Туп 3 0 2 ).
осмисленого імені Треба [подібно до ПОЧУЙКО. Особове ім'я Почуйко
Нетреба) [Svob 89 ). Серед українців відтворюється на підставі назви села
ім'я вперше фіксується з другої поло Почуйково Київської землі, яка згаду
вини XVII ст. Пор. 1 6 7 0 : панъ Федоръ ється 1 4 4 1 р. [ССУМ II 2 1 8 ). Імовірно,
Потреба - мозирський міщанин [Туп твірною її основою стала віддієслівна
3 1 9 ); 1 6 8 7 : козак Потреба у війську за форма почуй, подібно до того, як і в іме
порозькому [там же). Пор. ще патронім ні Нечуй. Пор. також прізвищеву назву
у Черкаському полку Прокопъ Потрє- 1 6 1 1 р.: орендар Почуйковский Иван
бычъ [РВЗ 65). [АКЖГУ 1 1 6 ).
ПОХИЛ. Утворення прізвиськово- ПОЛНА, род. - ПОЛНИ. Молдавська
го типу з префіксом по- від тої ж осно видозміна слов'янської особової назви
ви -хил- 'хилий, похилий, згорблений', Поляна [див. вище). Пор. запис 1 4 4 8 р.
що й у прізвищ Хила, Хиля. Пор. 1 5 7 0 : з м. Сучави: «коли бы оусталъ Пояна
кріпак Nic. Chela - с. Іванівка; 1 5 6 7 : Стан... или Боуд» [ССУМ II 2 9 6 ).
Chylicz Sztanko - с. H. Ворота [Чу Прізв. ПРАВДА. У предків українців, які ще
5 8 5 ). Патронімічні прізвища, утворе в домонгольський період жили на пів
ні від основи Похил-, рясно представ ночі суч. Угорщини, особове ім'я Прав
лені серед запорозьких козаків XVII ст. да згадується вже 1 2 1 3 р.: discutiens
Напр., 1 6 4 9 : козак Канівського пол ad Praudam - комітат Бігар [Reg Var
ку Ониско Похылъко [РВЗ 1 23), коза 158). Антропонім Правда вживається
ки Білоцерківського полку Михайло у слов'ян і пізніше, але вже у функції
Похилчєнко [РВЗ 1 6 9 ), козаки Корсун- прізвищевої назви. Напр., 1 6 8 3 : селя
ського полку Артюх та Иванъ Похылец нин Иванъ Правда (Арх ЮЗР ІІІ/2 28).
[РВЗ 176) і т. п. Пор. ще старочес. імена У польськолатинських джерелах ан
Chylek, Chylik, Chylka [Svob 2 7 0 ). тропонім Prawda значиться з 1 4 0 7 р.
ПОЧАЙ. Особове ім'я відтворюється [SSNO IV 3 4 0 ). У хорватів навіть нині
на підставі ойконіма Дрогобицького ра вживається жін. ім'я Pravda [Śim 2 7 4 ).
йону Львівської обл. Почайовичі, який ПРАЗНИК. Особове ім'я Празник від
там письмово фіксується вже 140 9 р. церковнослов'янського апелятива празд
(AGZ IV 73), а нині офіційно називають ник 'свято', 'порожній від роботи день'.
ся Почаєвичі. За припущенням М. Худа- Перші укр. фіксації цього антропоніма
ша [X - Д 182 - 1 8 3 ) , твірну основу цього припадають на середину XVII ст., а саме
ойконіма становило трикомпонентне 1 5 6 5 : Jaczko Praznik (ОКЗР III 2 3 9 ).
особове ім'я на зразок *По[зна]чай або ПРЕБОР. Імовірно, це давнє слов'ян
По[здѣ]чай, у якого другий компонент ське віддієслівне утворення від основи
ПРЕВОР 288 ПРИБЕК
(Skulina II 2 1 0 ). Ім'я Радослав дотепер чатку XIV ст., напр., 1 4 0 4 : « Радулъ ви-
протрималося у чехів, словаків, сербів цишпань марамурєшскии» - м. Суча-
та болгар (Knappovä 152 - 153; Majtän ва (ССУМ II 2 8 6 ); 1 4 2 0 : шл. Drag. f. Stan
- Povazaj 2 0 7 ). f. Radul - с. Чумальово на Закарпат
У середовищі українців сучасної ті (Belay 13 3 ; Mihälyi 2 5 3 ); 1 4 2 8 : шл.
Пряшівщини ім'я Радослав знову вхо Jo. Thiwadar Radul - с. C. Водяне (Belay
дить до активного вжитку. Так, у 198 6 р. 1 2 1 ); 1 5 6 7 : кріпак Raduly - с. Турц на
Радославом офіційно називався учень Виноградівщині (Szabó 5 2 3 ); 1 6 1 3 : Ра
Пряшівської гімназії Радослав Джуґан дул (Арх ЮЗР III 3 6 5 ); 1 6 4 9 : козак Пол
(Краєзн. словн. 1 7 8 ). Те саме стосу тавського полку Радулъ Олексѣенъко
ється імені Радослав серед югослав (РВЗ 4 1 0 ), козак Корсунського полку
ських русинів і українців Воєводини Радулъ Мєталчєнько (РВЗ 1 4 8 ), козак
та Сриму, зокрема у міжвоєнні роки, Брацлавського полку Радул Маръченко
напр., 1 9 3 8 р. в руській середній школі (РВЗ 2 5 5 ) та козак Уманського полку
м. Шид навчався учень Данчо Радослав Михайло Радулснъко (РВЗ 2 2 0 ).
(Мудри - Саламон 2 3 9 ), а 1 9 6 0 - Радо Ім'я Радул характерніше для півден
слав Митров (Мудри - Саламон 2 6 0 ). На них слов'ян, передусім для болгар та
американському контененті успішно сербів (Илчев 4 1 8 ; Грк 1 6 1 ).
працює українець архітектор Радослав РАДУЛЕЦЬ. Демінутивне утворення
Жук, про творчу діяльність якого пише від особового імені Радул, ускладнене
Юрій Шерех у тритомнику «Пороги і суфіксом -ецъ. В українських пам'ятках
Запоріжжя» (т. III, ст. 2 8 6 - 2 9 5 ). писемності ім'я згадується всього один
РАДОШ. Відприкметникове особо раз, а саме 1 4 1 1 р.: до хутора Радулєцо-
ве ім'я відтворюється на підставі ойко- ва (ССУМ II 2 8 6 ).
німа Radoszycz, зафіксованого в окрузі РАДУН. Ім'я похідне від базового
Сянік 1 5 6 5 р. (Ж 1 2 2 8 ); рідко вживають імені Рад. Воно засвідчене в іменуван
його понині також серби (Грк 16 7 ) та ні козака Черкаського полку 1 6 4 9 р. як
чехи (Pleskalovä 28). 1 5 7 0 р. ім'я кріпа Радун Жданєнко (РВЗ 9 2 ). Нині ім'я Ра-
ка Rados засвідчено в с. Шаланки на За дун використовують серби, хорвати та
карпатті (Szabó 4 6 3 ). болгари (Грк 68; Śim 2 8 4 ; Илчев 418),
РАД СЛАВ. Власне особове ім'я, яке причому у хорватів ім'я згадується вже
відтворюється на підставі ойконіма XV в XII ст. (Śim Сак 1 9 2 ). Воно засвідчене
- XVII ст. Рад слав'я (Купч Стат 2 1 9 ). також у патронімі козака Уманського
РАДУК. Ім'я утворено за допомогою полку 1 6 4 9 р. як Михайло Радунєнько
суфікса -ук від базового слов'янського (РВЗ 2 2 0 ).
імені Рад, як і болг. ім'я Радук (Ил- РАДУХА. Рідкісне особове ім'я утво
чев 4 1 8 ). У пам'ятках писемності ім'я рене від базового імені Радо або Рад за
виступає досить рідко. Так, воно один допомогою форманта -уха. Пор. 1565:
раз згадується в реєстрах війська запо антропонім Raducha (ОКЗР І 1 1 5 ). Пор.
розького в ролі особового імені козака також запис 1 6 6 4 р. Радушка - селянин
Черкаського полку Радука Жаданєнка західний (Арх ЮЗР V I/1 6 9). У поля
(РВЗ 9 2 ). 1 6 2 0 р. прізвище Радук зано ків 1 2 6 5 р. фіксується споріднене ім'я
товане на Виноградівщині (Szabó 3 7 5 ). Raduch (SSNO IV 4 2 6 ).
РАДУЛ. Особове ім'я утворене від РАДЦЬО. Власне особове ім'я, утво
прикметникової основи рад- 'радий, рене від базового імені Рад за допомо
веселий, жвавий' за допомогою демі гою локального демінутивного фор
нутивного суфікса -ул (Богдан 2 6 2 ). На манта -цъо, що виражав пестливість.
теренах України ім'я фіксується з по Напр., 1 3 5 9 : «Ана продала Петрашкови
РАДЧА 299 РАЙДКО
не щілинне /Ь /, напевно, під впливом Rudko Warkołup (ОКЗРI I 112 та ОКЗР III
угор. або пол. мов. Найдавніша згадка 3 0 7 ). Пор. також записи співзвучних
імені Рубіш походить із північноугор- прізвищ з 1 5 6 5 р.: Маркъ Рудко - м. Бар
ських комітатів Бігар та Саболч. Напр., (Арх ЮЗР ѴІІ/2 2 4 ) та Иванъ Рудька -
1 2 1 9 р.: Rubizo ioubagio (Reg Var 2 2 0 ). львівський православний священик
1 3 0 8 p. ім'я Rubisz згадується також у 1 5 9 0 р. (Туп 3 4 1 ). Пор. також ім'я за
Польщі (SSNO IV 5 0 9 ). Цікаво, що у пи порозького козака Брацлавського пол
семних пам'ятках пол. мови варіанти ку 1 6 4 9 р. Рудко (без прізвища - РВЗ
прізвища Rubieszewski / Hrubieszewski 2 4 8 ). В XVII ст. і пізніше лексема Рудко
вживалися рівночасно (див. SSNO VII в українців уже виступає тільки в ролі
2 1 3 ). 1 6 4 9 р. в м. Черкаси називаєть прізвищевої назви. Пор. 1 6 4 9 : коза
ся козак Рубышъ Кисленко (РВЗ 77). ки Уманського полку Данило Рудко та
З XVIII ст. антропонім Рубіш фіксуєть Юрко Рудчєнко (РВЗ 2 2 8 , 2 2 0 ).
ся на Закарпатті та на Подгаллі (Bubak У поляків імена Rudko і Rudek просте
II 4 6 ), а в Сербії дотепер вживаними є жуються з XIV ст. Напр., 1 3 7 5 : Rudcone
імена Грубаш, Грубеша, Грубиш, які ви de Strachon (SSNO IV 5 1 1 ); 1 4 1 6 : Petrus
водяться з прикметникової основи dictus Rudek (там же). Від імені Рудко та
груб - 'товстий' (Грк 60). Рудько утворювалися патроніми. Напр.,
РУДИК. Як особове ім'я Рудик, так 1 654: Стенка Рудчєнко - білоруський
і прізвище Рудик, успішно виводиться козак (Туп 7 2 9 ).
з укр. прикметника рудий 'рудоволо РУКОМИР. Рідкісне слов'янське
сий'. Ім'я Рудик уперше засвідчується двоосновне особове ім'я, відтворюва
1 6 2 0 р. в с. Лабунь (ВКО 3 7 7 ). А невдов не на підставі середньовічних сполоні-
зі воно вже виконує роль прізвищевої зованих записів укр. села Бучацько-
назви. Пор. 1 6 4 9 : козак Корсунського го р-ну Тернопільської обл. Rukomecz,
полку Свъхимъ Рудыкъ (РВЗ 149), ко Rukomysz та суч. укр. спотворення Ру-
зак Полтавського полку Семенъ Рудыкъ комиш (AGZ V 18; AGZ XII 2 5 6 2 ; X - Д
(РВЗ 4 1 5 ); 1 7 5 0 : донька Маріѣ Рудик - 84; див. також Бучки 6). Спотворен
м. Михайлівці (ГаджеґаУж 75). Пор. та ня відбулося після приєднання до іме
кож патронімічні утворення від іме ні Рукомир давнього посесивного фор
ні Рудик, а саме прізвищеву назву ко манта *-]ь, який на укр. мовному ґрунті
зака Білоцерківського полку 1 6 4 9 р. рефлексувався як м'яке /р '/, а на поль
Павло Рудычснко (РВЗ 3 7 5 ) та прізви ському - як / r z / .
ще козаків Корсунського полку Малєц РУС. На теренах України особове
та Грицько Руденко (РВЗ 133). ім'я Рус починає фіксуватися з XV ст.
РУДКО. Особове ім'я Рудко, як і Напр., 1 4 0 8 р.: Русъ Никель, Русъ Гай
його варіант Рудько, могло утворити ко - м. Львів (ССУМ II 3 0 9 ). Пор. та
ся за допомогою субстантивуючого су кож 1 6 7 2 та 1 6 7 8 : кріпаки Rusz Lazar
фікса -ко від антропооснови Руд-, що та Rusz Havriscsuk - с. В. Бичків (Belay
пов'язана з кольоровим значенням 'ру 1 2 9 ); 1 7 2 0 : Rusz Bilas - с. Борша в Mapa-
дий'. Однак воно могло постати також мороші (Belay 1 3 1 ). На території Поль
унаслідок усічено-суфіксального спо щі ім'я Рус згадується ще раніше, а саме
собу творення від котрогось із давньо- 1 1 3 6 р.: Stari Biscupici cum Zlauos, Ruz,
слов'янських двоосновних імен зраз Sul (SSNO IV 5 1 7 ).
ка RudomysI, Rudomir, Rudoslav (Svob 96; З XVI ст. лексема Рус у Мараморо-
Грк 1 6 7 ; Śim 2 9 6 ). Укр. особове ім'я Руд ші вже починає виконувати роль до
ко у пам'ятках писемності згадується даткового означення при власному
вже з XVI ст. Напр., 1 5 6 5 : Rudko Mołotiło, календарному імені. Напр., 1 5 2 5 : крі
РУСАК 311 РУСИЛО
пак Laz. Rusz - с. С. Водяне (Belay 12 2 ); цінного прізвища. Напр., серед козаків
1 6 0 4 : власник El. Ruz - с. Будешті (Belay Миргородського полку 1 6 4 9 р. прямо
1 3 1 ); 1 6 7 8 : кріпак Ge. Rusz - с. Данило- називаються такі двослівні іменування,
BO (Belay 1 8 9 ); 1 6 7 8 : кріпаки Rusz, Ivan, як Хвєдор Русалка та Мануило Русалка
Stepan, Vaszil - c. В. Бичків (Belay 1 2 8 ); (РВЗ 38 8 ), а в Брацлавському полку зга
1 6 8 9 : кріпак Rus Paraska - c. Шуґатаґ дується патронімічне прізвище Максим
(Belay 19 1 ). На території України нині Русалєнко (РВЗ 250).
функціонують три ойконіми Pycie - у РУСАН. Ім'я утворено за допомогою
Ів.-Франківській, Волинській та Черні атрибутивного суфікса -ан від прикмет
гівській областях (УРСР АТД 8 3 5 ). никової основи рус-, як і імена зразка
Як особове ім'я лексема Рус нині ві Білан, Довгая, а первісним доіменним
дома лише сербам, а вони його співвід значенням цього утворення було, оче
носять із композитом Русимир (Грк видно, 'русоволосий хлопець' (Илчев
174). На підставі сказаного підсумову 4 32). Ім'я письмово засвідчується з
ємо, що в антропооснові Рус збіглися 1 3 8 8 р.: «мы, князь Русанъ Плаксич»
дві давні семи: а) нечленний прикмет - с. Лучиця (ССУМ II 3 07). Починаючи
ник рус 'русий, русявий, світлокоричне- з XVII ст., лексема Русан та її деривати
вий', тобто зі значенням кольоровим в Україні виконують лише роль додат
(Pleskalova 70) та б) іменникова сема ру кового ідентифікатора при особовому
син 'східний слов'янин' тобто зі значен імені. Напр., 1 6 0 4 : шляхтич Jo. Ruzan
ням етнічним. Друга ознака є спільною - с. С. Водяне (Belay 1 2 1 ); 1 6 3 5 : Pyca-
для українців, румунів (Панькевич Укр.- новски Семен - підданий Лаша (АЖГУ
болг. 2 1 6 ) та для чехів (Pleskalova 70). 2 1 0 ); 16 6 5 : кріпак Csubirka alias Russzan
РУСАК. Це іменне утворення з атрибу Ricz - с. Тюшка (Belay 2 0 9 ). Від неї утво
тивним суфіксом -ак від етноніма рус або рюються патроніми на зразок 1 666:
від прикметника русий. Перші фіксації з Русановъ (ПК 8); 16 7 1 : Русановичъ - лю-
укр. етнічної території походять із XV - бенський монах (Туп 730). Пор. також
XVI ст. Пор. 1552: Весчий Русакъ - мозир- серб. чол. ім'я Русан (Грк 174) та хорв.
ський селянин (АрхЮ ЗРѴІІ/1143); 1600: ім'я Rusan (Śim 29 7 ). Хорватські оно-
Федоръ Русакъ (Арх ЮЗР 1/6 289); 1620: масти ґенезу слов'янського антропоні-
Русак Швець - с. Підлужжя (ВКО 2 71); ма Rusan також виводять із прикметни
1 6 5 0 : Русачекъ - селянин західний (Арх кової основи rus- 'рум'яний, червоний' +
ЮЗР ѴІ/1 56 0 ) та запис XVII ст. Русачок суфікса -an (Śim 297).
(ДМВН 296). У Польщі та в Росії ім'я фік РУСИЛО. Особове ім'я утворено
сується на ціле століття раніше. Пор. від антропооснови Рус- із первісним
1 4 2 7 : Jan Russak (SSNO IV 5 1 8 ); 1 495: Ру кольоровим значенням за допомо
сакъ Ларкинъ - дворянин (Туп 352). гою іменного форманта -ило, як і іме
РУСАЛКА. За власне особове ім'я на Братило, Будило, Гостило, Добри
українці, як і більшість слов'янських ло, Радило, Станило... Особове ім'я Ру-
народів, взяли давню назву міфологіч сило та його похідні на укр. землях за
ної істоти русалка. У нашій картотеці свідчуються з XVII ст. Напр., 1 6 1 8 : крі
немає прямих свідчень того, що лексе пак Rusila Iwan - с. Собош (Marsina 9 1 );
ма Русалка в українців виконувала роль 1 6 8 1 : кріпак Rusilo - с. Чепа (Szabó 3 1 4 ).
власного особового імені. Однак посе Пор. також патронім 1 4 7 3 р. панъ Олех-
реднім доказом того, що названа лексе но Русиловичь (ССУМ II 3 0 8 ). У болгар
ма пізніше справді виконувала в них цю дотепер уживається ім'я Русил (Кова-
роль, може служити багаторазове вико чев 4 4 4 ). У Польщі антропонім Rusilo
ристання лексеми русалка в ролі повно фіксується вже 1 3 3 9 р. (SSNO IV 2 1 4 ).
РУСИН 312 РЯБЕЦЬ
а на Словаччині - з XII - XIII ст. (Majtän До того воно було представлене тіль
Z najstar 1 3 8 ). У Польщі ім'я Sławko фік ки у прізвищі Славуник (Міжгірщина).
сується з XIII ст. (SSNO V 107). СЛАВУТА. Ім'я утворене від антро-
СЛАВКУЛ. Гіпокористичне утворен пооснови слав- за допомогою форманта
ня з суфіксом -ул від імені Славко вжи -ута. Не виключено, що ім'я є відголос
ване на укр.-румунському прикордон ком на давню назву річки Дніпро чи на
ні пізнього Середньовіччя. Пор. запис назву міста Славута Хмельницької обл.,
1 4 5 4 р.: вѣра пана Славкоула - м. Сучава хоча в ролі антропоніма лексема Сла
[ССУМ II 351). вута значиться в Україні лише з XVI ст.
СЛАВН, род. - СЛАВНА. Іменем ста Напр., 1 5 2 9 : Славута (Туп 4 1 7 ); 1 6 4 8 -
ла нечленна форма якісного прикмет 16 4 9 : Vasil Sławuta (МІГ II 5). У XVII ст.
ника славний. Найдавніші фіксації цьо від нього вже утворюються патроніми.
го імені припадають на 1 1 7 0 р.: Славнъ Напр., 1 6 6 5 : Sławutyn (ОКЗР 1 1 9 3 ).
Борисович - боярин дорогобузький, СЛАВ'ЯТА. Давнє слов'янське утво
воєвода Володимира Андрійовича, а рення з формантом -ęta від антропо-
потім - тисяцький і воєвода Рюрика основи Слав-. Найдавніший укр. за
Ростиславича (ЛР 297, 345, 347). У XII ст. пис цього чол. особового імені при
засвідчені також патроніми від цьо падає на 1 0 9 4 р.: Славята - боярин
го імені. Напр., 1 1 7 7 : Іоанъ Славнович київський, посол Святополка Ізяслави-
- тисяцький київський (ПСРЛ І 3 8 2 ); ча до Володимира Всеволодовича (ЛЛ
1 2 3 1 : Иванъ Славновичъ - київський 2 2 7 ; ЛР 1 3 7 ); 1 0 9 5 : «в ту ношть посла
тисяцький (ЛЛ 4 8 7 ). Володимеръ Славяту...» (ПСРЛ І 2 2 7 ).
СЛАВОМИР. Особове ім'я функціо СЛИВКА. Антропонім Сливка вжи
нує головним чином серед українців ваний у кількох слов'янських народів,
балканських країн. Напр., у с. Дюрдьо- а походить від назви відомого фрук
во [Воєводина) наприкінці XIX ст. дали тового дерева чи від назви його пло
ім'я Славомир трьом хлопчикам, бать да. У функції антропоніма на терито
ки яких трималися української націо рії України Сливка значиться з середи
нальної орієнтації. Первісна семантика ни XVI ст. Напр., 1 4 4 2 : Slywka (PdLw IV
імені спірна: одні вчені вважають, що 7 9 2 ); 1 5 6 5 : Iwan Slivka (ОКЗР I 31).
спочатку воно означало 'Прославляй СЛИЖ / СЛИШ. Напевно, ім'я по
мир', тоді як інші вбачають у ньому кон ходить від назви риби слиж 'коблик' з
статацію 'Слава мирові!' [Pleskalovä 19). оглушеним кінцевим /ж / на /ш /. Пор.
Перші випадки фіксації імені Сла запис 1 5 6 5 р.: Szlysz Hawrilow (ОКЗР II
вомир [рідше Славмир) припадють на 1 05). Пор. також закарпатські прізви
XV ст. Напр., 1 4 3 0 : Slavomiri (AS I 74). ща тої ж основи Сльїґан, Слыжук (Чу
На теренах України воно поширилося Прізв. 5 2 3 ).
лише в післявоєнний період (Скорук СЛІПКО. Середньовічне ім'я прі-
1 4 9 ). Ім'я утворено від іменних основ звиськового типу, утворене від при
слава та мир. З-поміж слов'янських кметника сліпий за допомогою фор
країн воно популярніше в Сербії та манта -ъко. Воно представлене як
Хорватії, менш уживане в інтелігент Слѣпъко серед графіті Софії Київської
ських родинах Словаччини. Нині у За (табл. 2 3 1 с. 4 5 2 ).
гребі живе єпископ греко-католицької СЛОВ'ЯН. Власним особовим іме
церкви Славомир Міклош. нем став етнонім слов'ян 'слов'янин',
СЛАВУН. Особове ім'я Славун утво який під кінець Середньовіччя на пів
рене від іменного варіанта слава за до денних схилах Укр. Карпат виражав
помогою атрибутивного суфікса -ун. уже значення 'словак, належний до
СМЕРЕКА 325 СОБЕНЬ
зва галицького міста Stanisławów (те домих причин воно стало лише в Поль
пер Івано-Франківськ), якою назвав щі, Чехії та Словаччині. Носіями його
місто в середині XVIII ст. його заснов були святий Stanisław Szczepanowski
ник Анджей Потоцький на честь свого XI ст. та Stanisław Kostka (Bubak 2 8 3 ). На
сина Станіслава, по-польськи так само теренах середньовічної Польщі ім'я за
писалася через / / / . З такою вимовою і з фіксовано вже 1 0 7 2 р. (Tasziczky 97), а
таким написанням згадане ім'я та його католицька церква прийняла згадане
похідні з часом поширилися по всій старожитнє ім'я, яке впродовж XVI -
Україні. Пор. також звучання назви го XVII ст.ст. засвідчене було 2 2 5 разів (Бір
ри і назви потока Станислав у закар 155). Нині ім'я Станислав є загальноєв
патському селищі Ясіння (Петров 20 5 ). ропейським ім'ям (Słownik imion 160),
За письмовими свідченнями, пер а в самій Польщі живе 8 9 0 5 45 осіб на
шим Станиславом на Русі був Стани ім'я Stanisław (Grzenia 2 9 6 ).
слав Володимирович - дев'ятий син Во СТАНКО. Ім'я Станко утворено за
лодимира Святославича (ЛР 48, 49, 67 допомогою форманта -ко від двоос-
та ін.). При Володимирові Мономаху у новного імені Станислав або Стани-
XII ст. популярність здобув Станиславъ мир. До середини XIX ст. закарпатські
- переяславський тисяцький (Руська Станки навіть не підозрювали, що
правда 11). 1 1 3 6 р. в літописах згаду вони є Станиславами, бо ім'я Станко
ється Станиславъ Тудковичъ Добрий сприймали як окреме самостійне. Тому
- боярин київський, воєвода Яропол- іменний варіант Станко часто потра
ка Володимировича (ЛР 189; Туп 3 7 2 ); пляв у документи громадян, а були ви
1 2 2 9 р. згадується Станислав Микулич падки, за яких навіть учителя в Ужго
- боярин володимир-волинський (ЛР роді офіційно називали і його колеги,
3 8 5 ); 1 3 6 8 р. в с. Солотвина, що на Тя- і його учні - Станком Станковичем.
чівщині, згадується священик Мирослав Навіть у офіційних документах 1653 р.
із сином Драгомиром, а 1 3 9 8 р. - Stanislai записували сѣлский биров Кумятскїй
de Hozyumezew (Mihälyi 6 1 ,1 2 1 ) ; 1 3 7 5 : Станко Удян (Пан По І 1 5 7 ); Найдав
шл. Jo. Crich. Stanislaus - с. Кричо- ніші записи імені Станко на теренах
во (Belay 1 7 0 ); 1 3 8 3 : шл. Stanislaus fiai України походять із південно-західного
Jo., Sandr., Steph. - c. Довге (Belay 1 3 6 ); наріччя укр. мови, де воно фіксується в
1 3 9 3 p. називається вѣра пана Ста писемних пам'ятках із кінця Середньо
нислава Єловського - м. Сучава (ССУМ віччя. Напр., 1 4 1 8 - 1 4 3 6 рр.: шл. Sztanko
II 3 7 9 ); 1 4 0 1 р. згадується Станиславъ (іStanislaus) - с. Бедевля на Закарпат
граматикъ у с. Королево на Закарпат ті (Belay 126). Поблизу м. Перемиш
ті (ССУМ II 3 7 8 ); 1 4 0 8 : Bogdanus Ge., Jo., ля імена Stańko (Ztanko) та Stanio та
Stanislaus - c. Довге (Belay 1 3 6 ); 14 7 1 : кож фіксуються з XV ст. (Rieger mapa 4;
князь Станиславъ - м. Володимир-Во- Wolnicz-Pawłowska 59). Пор. також у Га
линський (ССУМ II 3 7 9 ); 1 4 1 5 : шл. Nic. лицькій та Львівській землях XVI ст. ще
(Myk.) f. Stanislav - c. Руське Поле (Belay фіксується у пол. записах ім'я Stanyko
2 1 1 ); 1 4 9 8 : кріпак Zanislo - с. Тросник (Szulewska 19). Пор. ще 1 5 7 9 p.: кріпак
(Szabó 4 7 0 ); 1 5 5 2 : Станислав Бело Ztanko - c. Міжгір'я (Belay 1 7 8 ); 1 5 9 2 :
ус - м. Черкаси (Очерк 3 8 8 ); 1 6 0 9 : пан кенези Urbano et Stańko filiis - c. Пасі
Станислав Пулковский - м. Житомир ка (Leh Ad III 5 5 ); 1 6 0 8 : Stańko Byczko
(ДМВН 1 6 2 ); 1 6 4 9 : козак Станислав - M. Сянік (Balzer 1 2 0 ). Серед коза
Иванович (Осташ 134). ків 1 6 4 9 p. лише один козак Білоцер
Ім'я Станислав - це праслов'янська ківського полку Омєлчєнко мав ім'я
спадщина, але найпопулярнішим із ві Станко (РВЗ 1 7 7 ); 1 6 8 5 : «Маґил Стан-
СТАНКУЦ 330 СТАНЯ
род (ДМВН 1 30). Його утворено з двох раз, а саме 1 6 2 0 р.: Стражина і Грицько
основ - числівника сто та усіченої діє Іван - с. Рівки (ВКО 213).
слівної основи родити 'народжувати'. СТРАХ. Ім'я Страх могло поста
СТОРОЖ. Ім'я прізвиськового по ти внаслідок повного усічення одно
ходження йде від укр. апелятива сто го з двох таких давніх слов'янських
рож 'вартовий'. Однак не виключено, двоосновних імен, як серб, чи хорв.
що воно сягає двоосновного імені зраз Ljubostrach, пол. Strachomir, Strachoslav
ка болг. чи хорв. Straźo або повних їх (Śim 32 5 ). Одна з найдавніших укр. фік
відповідників зразка Straźimir (Илчев сацій імені Страх у функції прізвище-
4 6 7 ; Śim 326, 4 5 8 ). У 1 6 5 4 р. лексема вої назви припадає на 1 5 6 5 рік: Vasko
Сторож виступає вже прізвищем біло Strach (ЛВС 1 3 1 ) та на 1 6 1 8 р.: кріпак
церківського козака Сидоръ Сторожъ Jasko Strach - м. Зборов на Сх. Словач
(Туп 4 7 4 ). чині (Marsina 1 0 1 ). Ім'я Страх пред
СТОЯН. Це традиційне слов'янське ставлене в пам'ятках укр. мови 16 0 1 ,
ім'я, найбільш улюблене та опоетизо 1 6 1 6 та 1 6 4 9 рр. У 1 6 4 9 р. під найме
ване македонцями, сербами та болга нуванням Антон Страхъ виступає вже
рами (Илчев 4 6 7 ). Його походження козак війська запорозького (РВЗ 1 1 6 ),
виводять із дієслова stojati та суфікса 1 6 6 7 р. згадується запорозький козак
-апъ. А первісна семантика імені, яку Страх (Туп 3 7 4 ), а в с. Мирошів на Пря-
в ньому вбачають, - це побажання в шівщині з 1 6 1 8 р. значиться прізвище-
охоронних цілях 'Нехай зостанеться ва назва Нестрах Іван (Novak 81).
живим!' (Knappova 168). Сама ідея на З кінця XV ст. походять записи, в
ділити ім'я захисною функцією, за В. Бу- яких фігурує вже патронім Страховим,
дзішевською, до балканських слов'ян причому більшість їх представлена з
прийшла від тюркських чи монголь повною редукцією фонеми /х /, чим по
ських народів, а завдяки болгарам вторюють відоме явище серб. мови.
вона поширилася на всю слов'янську Напр., 1 4 0 3 : вѣра Братоула Страовича
північ (Budziszewska 239, 2 4 0 ). Най (!) - м. Сучава (ССУМ II 3 9 3 ). Пор. також
давніші записи цього імені на укр. те укр. записи патронімів кінця XIV - по
ренах сягають XIV ст. Напр., 1 3 7 0 р.: чатку XV ст. Братоулъ Стравим, Косте
шл. «Jo. dictus Stoyan kenesius» (Belay Стравим із Молдови (там же), у яких
1 7 0 ); 1 4 0 4 : пан Прочелник Стоянъ - відбулася південнослов'янська фоне
м. Кам'янець (ССУМ II 3 9 1 ); 1 4 2 0 : шл. тична зміна / х / > /в /, тобто з повною
Stoyan de Krichfalva (Mihälyi 2 5 1 ); 1 4 4 2 : редукцією кореневого / х / та суфік
панъ Сава Стоянъ (Туп 4 7 4 ). Пор. ще сального /о /, що представлене також
патронім 1 3 6 6 року: панъ Навоуй Сто,- у сучасному закарпатському ойконі-
яньский - м. Перемишль (ССУМ II 3 9 1 ). мі Страбимово (< Стравимово < Стра-
У подальших століттях антропонім химово). З кінця XIII по XVI ст. імена
Стоян уже однозначно виступає прі Strach, Strachomir, Strachota уживани
звищем. Напр., козак Миргородського ми були також у Польщі (SSNO V 2 1 6
полку 1 6 4 9 р. Семенъ Стоян (РВЗ 38 0 ). - 2 1 7 ) . Було воно і в Росії та в Болгарії
СТРАЖИНА. Ім'я утворене, напев (Демчук 64).
но, від тої ж дієслівної основи, що й СТРАХОТА. Особове ім'я Страхота
болг. чол. ім'я Стражо (Илчев 4 6 7 ) або утворено від імені Страх за допомо
від серб. чол. імені Стража (Грк 189). гою того ж форманта -ота, що й дав
Обидва походять від двоосновного іме ні слов'янські імена моделі Глухота, Го
ні моделі Стражемир. Ім'я Стражина в лота, Доброта, Красота, Любота, Ми-
укр. пам'ятках зафіксовано лише один лота і т. п. Ім'я відтворюється на під
СТРАШ 334 СТРОЇН
ставі назви потока Страхотин та на «Стрета послали были єсте» (ССУМ II
зви Страхотинская дорога, які 1 4 0 0 р. 394). Пор. також патронім 148 6 р. пан
згадуються в Молдавському князівстві Иван Олександрович Стретович - с. Бе-
(ССУМ II 3 9 3 ). резовець (там же). Можливо, сюди на
СТРАШ. Напевно, усічений варіант лежить і прізвищева назва власника
болг. двоосновного імені моделі Стра- Ztrithei Раї 1 5 2 3 р. з закарпатського се
иіимир (Илчев 4 6 8 ) чи хорв. Straśimir ла Зняцева: (Leh Ber 3 0 9 ).
(Śim 3 2 5 ), у яких препозиційним ком СТРИБОГ. Особовим іменем стала
понентом виступало дієслово стра назва давньоруського божества Стри-
шити в усіченій формі наказового спо богъ. За М. Фасмером, Стрибог - це за
собу. Доказом того, що розглядуване позичення з давньоіранської мови
ім'я є давнім, доводять середньовіч *Sribäya - 'піднесений бог' (Фасмер III
ні записи антропонімів у чехів, поля 7 7 7 ), споріднене з назвою села Стри-
ків та українців (Svob 87, 104; SSNO V біж Житомирської обл. (УРСР АТП 8 5 0 )
2 1 8 ; Демчук 60). Письмово засвідче та суч. укр. прізвищем Стрибіж (Редь
ні фіксації імені Страш приносять укр. ко 1 0 1 8 ).
пам'ятки XVI - XVII ст.ст., а саме 1 5 6 1 : СТРИЄЦЬ. Ім'я походить від дав
Strasz (ОКЗР III 8 1 ); 1 5 8 3 : Иванъ Стра ньої слов'янської назви спорідненості
тъ (ЦДІА 4 3 1 ). Пор. також патроніміч стрый 'батьків брат' або від катойко-
не прізвище козака 1 6 4 9 р. Страшєнко німа стриєць 'мешканець м. Стрий'.
(Р 1 0 6 ) та укр. топонімну форму XVI ст. В українців основу стрый, усклад
в Страшєвичєх (Купч Найд 67). нено різними формантами. Час від
СТРАШКО. Як гіпокоризм особове часу вона реалізується у прізвищах
ім'я Страшко нині уживають болгари Стрийко, Стричко і т. п. Лексема Стри
(Илчев 4 6 8 ), серби (Грк 1 90) і хорвати єць в укр. пам'ятках писемності чи не
(Sim 3 2 5 ). Воно могло утворитися вна вперше фігурує в ролі особового імені
слідок прямої суфіксації від імені Страх 1 4 0 9 р.: пан Стриєць воєвода галиць
або від імені Страш, могло постати в кий - м. Галич (ССУМ II 3 9 4 ). У поляків
результаті усічувально-суфіксального антропонім Stryecz у функції особово
способу безпосередньо від компози го імені кілька разів згадується упро
та Страшимир чи Страхомир (як ім'я довж XIV - XV ст. (SSNO V 2 2 7 ).
Славко від Ярослав), могло виникнути СТРИЙ. Ім'я відтворюється на під
фонетичним шляхом від імені Straśko ставі патроніма 1 5 6 4 р. Гринь Стрые-
(Śim 3 2 6 ) і, нарешті, могло постати вичъ (Stryowicz) - любомильський се
лексико-семантичним шляхом із укр. лянин (Арх ЮЗР VII/2 3 4 3 ). А похо
апелятива страшко 'страхопуд, боягуз'. дить ім'я від традиційної назви спорід
Особова назва Страшко чи не впер неності стрый 'батьків брат' або ж від
ше згадується 1 4 7 0 р. в контексті: котрогось із двоосновних імен зраз
свѣтки: владыка володимєрский По- ка Строимиръ, Строиславъ і т. п. (Svob
рфирєй... а пан Страшко - м. Володимр 87). Пор. ще 1 5 9 1 р.: шл. Sthryka Janos
(ССУМ II 3 9 3 ). Пор. також 1 6 2 0 р.: укр. - с. Солотвина (Belay 2 0 1 ).
антропонім Страшко (Демчук 31). По СТРОЇН, род. - СТРОЇНА. Слов'ян
чинаючи з XIV ст., аж до кінця XV ст., ськ е особове ім'я утворено від усіче
ім'я Straszko, як і Strasz, уживалося та ного імені Строя (див. далі) за допо
кож у Польщі (SSNO V 2 1 8 - 2 1 9 ). могою посесивного форманта -ин. Ім'я
СТРЕТ. Імовірно, особове ім'я пов'я Строя засвідчене в с. Коромля під Уж
зане з дієсловом стріти 'зустріти' або городом (тепер СР) 1 3 6 2 р і 1 3 6 5 років
назвою свята Стрітення. Пор. 148 4 р.: (Чу Прізв. 5 3 7 ).
СТРОЙ 335 СУБОТА
1747 р.: Sudobycz (Купч 1 1 0 ]; 17 5 3 р.: Су- Сулимъ (РВЗ 188], козак Черкаського
добичі (Бучки 13]. Чергування фіналь полку Петро Сулимъ (РВЗ 69]; 1666:
ного / т / з / ч / зумовлене давнім посе- Гаврил ко Сулимъ (ПК 362]. На Галиць
сивним суфіксом *-jb. кій Лемківщині прізвища з основою
СУКА. Правдоподібно, ім'я прізвись- Сул-, як Sulyk, Sulym, Sulymczyk, Sulicz,
кового типу утворено від назви самки Sulko, солідно представлені вже 1 7 8 3 р.
свійського собаки або від іменника сук (Красовський 1 8 3 ]. У поляків ім'я Sulim
'відросток від стовбура дерева' (СУМ значиться вже 1 0 6 5 р. (SSNO V 2 4 8 ].
IX 8 3 0 ]. Найдавніші записи імені по СУДИМА. У ряді випадків функцію на
ходять із північноугорського комітату зивного відмінка особового імені Сулим
Бігар. Пор. 1 2 1 5 р.: «Suka portate ferro» виконує словоформа родового відмінка
(Reg Var 2 0 0 ]; 1 4 1 7 : « Szuka Rutenus re- на -а, напр., 1 4 4 0 р.: ім'я Sulima (AGZ XIV
signavit ortum»; 1 4 2 9 : Veniens Mathyas 14]; 160 5 : Андрій Сулима (КЗС I I 178].
Suka (SSNO V 2 4 6 ]. До речі, на території СУЛКО. Це усічено-суфіксальне
Польщі з XIII ст. вживаним було також утворення від давнього слов'янського
ім'я Suczka (там же]. двоосновного імені зразка Сулимир,
СУКАЛО. Ім'я прізвиськового типу Сулирад, Сулислав або імен зразка Не-
пізньої доби, утворене від дієслова су сул, Самосул і т. п., основа яких виража
кати 'плести, терти'. Воно представ ла ідею сулити 'обіцяти', 'передбачати,
лене 1 6 4 9 р. серед козаків Корсунсько- передвіщати'. Перші записи цього імені
го полку: Сукало Браславецъ (РВЗ 136]. на території України походять із почат
СУЛА. Усічений варіант давньо ку XV ст. Напр., 1 4 1 1 р.: «тягалъ на вой
го слов'янського двоосновного імені та Зудечовьского на Сулка» - м. Зудечів
моделі Сулимир, Сулирад чи імені зраз (ССУМ II4 0 1 ]; 1 5 6 5 : Klimko Sułko (ОКЗР
ка Самосул, у яких основа -сул- виража II 2 1 2 ]. У Польщі ім'я Sulco згадується з
ла значення 'ліпший, сильніший, здіб XIII ст. (SSN O V225].
ніший' (Svob 8 7 ] або - ідею 'обіцяти', СУМОРОК. Ім'я прізвиськового ти
'передвіщати'. Найдавніші записи імені пу, яке походить від апелятива суморок
Сула походять із території Сх. Словач 'сутінок, присмерк' (СУМ IX 8 4 1 ]. Най
чини. Напр., 1 2 2 1 р.: «pristaldo Sula de давніша згадка імені Суморок походить
villa Cheb» - комітат Земплин (Reg Var із 1 4 9 5 р.: боярин Дуденко Суморокъ -
2 6 4 ]. Пор. також назву укр. села Сулин в м. Вільна (ССУМ II 4 0 2 ]; 1 5 1 7 : пан Су
окрузі Стара Любовня на Пряшівщині, морокъ Ивановичъ Радогощанинъ (Арх
яка згадується 1 6 0 0 р. (Краєзн. словн. ЮЗР ѴІІІ/4 1 6 5 ].
4 8 2 ]. У поляків імена Suła, Sul, Suł фік СУРИН. Етимологія імені спірна.
суються з XII - XIII ст. (SSNO V 2 5 3 ]. Його твірною основою міг бути ан-
СУЛИМ. Ім'я постало внаслідок усі- тропонім, що пов'язаний з прикмет
чення праслов'янського двоосновно ником сур 'світловолосий, світлору-
го імені Сулимир, подібно до імен Бі дий' (Илчев 4 7 1 ] або від румунсько
лим, Борис, Гудим... (про семантику го прикметника sur 'сивий'. Майже
твірної основи імені див. СУЛА]. Най всі фіксації імені припадають на XV
давніші записи імені Сулим належать - XVI ст.ст. Напр., 1 4 4 4 р.: пан Сурин
до XVII ст. Напр., козак Кальницького писарь - м. Луцьк (ССУМ II 4 0 2 ]; 1 5 1 0 :
полку 1 6 4 9 р. Сулимъ Сємєнєнько (РВЗ Суринъ Путятинъ - королівський дво
2 7 5 ]. Однак у більшості записів лексема рянин (Туп 7 6 9 ]; 1 5 5 2 : Суринъ Лобко-
Сулим на ту пору вже виконувала функ вичь - м. Мозир (ОМЗ 6 3 5 ].
цію прізвищевої назви. Пор. 1 6 4 9 р.: ко СУРКО. Укр. іменне утворення, яке
зак Білоцерківського полку Федоръ відтворюється на підставі патроні-
СУСЛО 338 ТАТКО
свідчено прізвище кріпака Ре. That лятив tatas 'баский кінь'. Посереднім
(Belay 19 6 ), а 1 6 0 0 р. в с. Луг на Рахів- аргументом на користь того, що ім'я
щині - патронім Jo. Tathyth (Belay 173). Татош могло послужити основою для
Ім'я відоме також болгарам, у яких імені, є наявність прізвища Татош у селі
воно, як і його варіанти Тато, Татъо, Довге Іршавського р-ну (Чу Прізв. 546).
Татул..., співвідноситься з повним дво- У XV ст., а точніше 1 4 7 9 р., прізвище
основним іменем Татомир (Илчев Татош зафіксоване в Польщі, як Ношо
4 7 8 ), препозиційний компонент якого dictus Thathos (SSNO V 4 3 1 ). У Болгарії
- це слов'янська назва 'рідного батька'. функціонує ім'я Татуш та його деміну
Отже, ім'я утворено за допомогою фор тив Татушко (Илчев 4 7 8 ).
манта демінутивності -ко від усіченого ТАТУЛ. Це усічений варіант осо
варіанта імені Татомир або безпосе бового імені Татомир, утворений за
редньо від здрібніло-пестливого апе- допомогою демінутивного суфікса
лятива татко. -ул, а вживаний він у мовах карпато-
ТАТОМИР. Ім'я складене з апеляти- балканського регіону (Илчев 4 7 8 ).
ва тато 'батько' + мир. Найдавніші з Напр., 1 4 1 0 : шл. «Tatomer alio nomine
відомих нам записів імені стосуються Thathol f. Michaelis» - c. Терново (Belay
особи волоського власника Tatamer fia 16 6 ); 1 4 2 2 : «где осадиль Татул меч
Makszim (Leh Ber 8 1 8 ) із Мукачівщини ник» - м. Сучава (ССУМ II 4 2 3 ); 1 4 7 5 :
за 1 3 3 1 р. та особи filius Tattamer Olachj шл. Mich. Thathol - с. Крива (Belay 1 6 4 );
із закарпатського селища Іршава за 1 4 8 8 : Thathul de Irholz (Mihälyi 3 3 5 );
1 3 4 1 р. (Leh Ad 15 5 ). Після цього іде 1 4 9 5 : «братове його Въсію и Татоул» -
ще кілька записів названого імені з XIV м. Васлуй (там же).
та XVI ст. (у тому числі і з Закарпаття). ТАТУР. Ім'я утворено за домопогою
Напр., 1 3 9 8 р.: шл. Tatamer - с. Кричово суфікса -ур від імені Тато (див. Тато
(Belay 1 7 0 ); 1 4 0 1 : за душу Татомирову мир). Напр., 1 4 0 9 : шл. Thathur - с. Віль
- с. Королево на Закарпатті (Мик Чу хівці (Belay 1 5 4 ). В Україні нині вжива
6 8 ); 1 4 0 4 : шл. Ge. f. Thatomer - с. Уґля не лише прізвище Татура, напр., 1 6 4 8
(Belay 2 0 9 ); 1 4 1 0 : шл. Thathomir filius - 1 6 5 1 : прізвище Tatura (МІГ І 1 7 5 ). А
Michaeli - с. Вільхівці (Belay 154). Із те раніше ім'я Татур подибувалося на те
риторії тодішньої Польщі походять за ренах Польщі (Mai Star 76).
писи XV ст., зокрема запис 1 4 1 1 р.: панъ ТВЕРДИСЛАВ. Ім'я Твердислав на
Татомиръ Балицкии - м. Зудечів (ССУМ водять окремі суч. словники імен укра
II 4 2 3 ); 1 4 1 3 : pana Tatomira Balickoho їнців (напр., ВІЛ 2 6 1 ), але вони відно
(SSNO V 4 3 1 ); запис 1 5 1 5 p.: Iszay сять його до застарілих та рідковжива
Tatomyr (X - Д 9 0 ); 1 6 6 8 : Hrehorium них. Слов'янське ім'я Твердислав утво
Tatomir (Арх ЮЗР 1 /10 2 6 8 ). У XVI ст. на рене від прикметника твердий та ан
Бойківщині було село Татомир (Купч тропооснови -слав.
Двочленні 14). А на Покутті в с. Ісаків ТВЕРДУШКО. Ім'я відтворюється
навіть корчму називали Tatomirowka на підставі суч. прізвища Твердушка
(Бучко Пох 11 5 ). Поза землями України (м. Мукачів) і споріднених антропоні-
та Польщі ім'я Татомир відоме болга мів України та сусідніх країв. Пор. пол.
рам, сербам та хорватам (Илчев 4 7 8 ; прізвища Twardosz, Twardusz (Rymut II
Грк 1 9 2 ; Sim 3 3 5 ). 6 3 0 - 6 3 1 ), які відповідають старопол.
ТАТОШ. Ім'я утворене за допомо та середньовічним двоосновним іме
гою гіпокористичного суфікса -ош від нам Twardomir, Twardosław, Twardostoj,
антропооснови Тато (див. вище). Не Twardosz (SSNO V 4 9 4 ). Пор. також серб,
виключене й те, що це угорський апе- ім'я XII ст. Тврьтко (Жел 4 5 ) і Тврьдко
ТВЕРДЯТА 340 ТЕРПАН
XIV ст. [там же), ім'я XIV ст. Тврьдиша Творъянъ Войтиховичь (ИЛ 4 9 4 ); 1 3 8 6
(Грк Реч 179), суч. хорв. ім'я Tvrdislav - 1 4 1 8 : пан староста Творъян (ССУМ II
(Śim 3 4 7 ) та укр. прізвища середини 4 2 5 ); 1 4 0 4 : пан Твориян - м. Медика
XVII ст. Твердоусъ, Твердохлѣбъ (Туп (там же).
3 8 8 ; Арх ЮЗР 1/6 7 6 1 ). Отже, ім'я утво ТЕЛЮК. Правдоподібно, ім'я похо
рено від препозиційного компонента дить від апелятива телюк 'річне телят
двоосновного імені зразка Твердомир, ко'. Найдавніший запис імені Телюк за
Твердослав + суфікс -ушко. свідчено в с. Холмовець, що на Вино-
ТВЕРДЯТА. Ім'я утворено за допо градівщині, ще у 1 2 1 7 р.: « Teluc reus;
могою форманта недорослості -ят(а) Predictus Teluc portato ferro» (Reg Var
від котрогось із таких двоосновних 216). Наступний запис містять грамоти
імен, як Твердомир, Твердомысл, Твер- графа Стараї з с. Переча, що біля м. Ми-
дополк, Твердослав (Svob 90; Грк 3 12), хайлівці (Сх. Словаччина) за 1 3 5 8 р.:
тобто у яких препозиційним компонен «vulgo Teluk dictas» (Nagy I ЗОЇ). У XIV
том виступав прикметник тверд-ий. - XV ст. подібне прізвиськове ім'я було
Перша письмова згадка імені Твер- й у поляків. Пор. 1 4 9 8 : Joannis dieto
дята на Русі походить із 1 2 0 0 р. і сто Czelątko (SSNO I 3 6 6 ). В XVI - XVII ст.ст.
сується київського боярина Романа споріднені з ним прізвищеві назви зна
Мстиславича - Твердяти Остромирича, чаться на Поділлі та на Поліссі, а саме
який був посланцем до Царгорода (Туп 155 2 р.: Богданець Тельний - м. Вінни
4 4 4 ; ЛР 5 1 3 ). Ім'я Твердята та інші іме ця (Туп 3 8 9 ) і Василій Телятинъ - м. Мо-
на з основою Тверд- раніше вживалися зир (Туп 7 7 9 ), а 1 6 4 9 р. в Полтавському
також у Новогороді (Skulina II 2 2 4 ). полку служили козаки Миско Тєлюч-
ТВОРИМИР. Праслов'янське осо чєнко та Павел Тєлюччєнко (РВЗ 4 2 0 ).
бове ім'я *Тѵогітігъ відтворюється на ТЕРП. Іменування князя Терпъ Мак-
підставі патроніма 1 0 4 3 р. боярина ки сакъ засвідчене вже 1 3 8 8 р. в м. Лучиця
ївського воєводи Ярослава Володими (ССУМ II4 2 9 ), а особові імена з антропо-
ровича - Іоанъ Творимиричъ (ЛЛ 150; основою Терп- побутують у сербів, хор
ИЛ 1 0 8 ; ЛР 295, 4 8 6 ). Постало ім'я на ватів та словенців. Пор. Трпимир, Трпко,
базі словосполучення «творити мир». Трпомир... (Грк 1 9 7 - 198; Śim 3 4 6 ). У
Суч. словники імен українців відносять росіян було ім'я Терпигоръ (Туп 4 4 6 ), а з
ім'я Творимир до застарілих і рідко часом - прізвисько та прізвище Терпило
вживаних (ВІЛ 2 6 1 ). Ім'я Творимир ужи (Туп 390 ), на Закарпатті з XVII ст. поши
валося в росіян, поляків (SSNO V 500), рилося усічено-суфіксальне прізвище
є воно у хорватів (Śim 3 4 7 ). На Терно Терпак (Гаджеґа-Уж 60). Пор. запис
пільщині у XVII ст. біля с. Гарбузів зга 1 7 5 1 р.: кр. Александр Терпак - с. Драв-
дується ойконім Творимірка (X - Д 90 ці (Наук. зб. «Просвіта» II 6 0 ), а в с. Ба
- 9 1 ), а у Польщі XIV ст. - особове ім'я ранинці за 1 7 7 3 р. - кр. Tirpak Joannes
Tworzislao (SSNO V 5 0 0 ). (Пе Пред 3 2 1 ). У болгар функціонують
ТВОРІЯН. Ім'я становить своєрідну побажальні імена Тръпко, Трпъчо, Тьр-
кальку латинського імені Flohanus, по (Илчев 4 9 6 - 5 0 1 ), які дають хлоп
а останнє, у свою чергу, - іде від чикові з настановою 'хай терпить, але
Florus, апелятивне значення якого - нехай живе!'.
'квітучий, шляхетний'. Культ мученика ТЕРПАН. Від цієї ж дієслівної її
святого Флоріана в Польщі почав основи Терпан утворено також особове
поширюватися з кінця XII ст. (Bubak ім'я, яке з часом стало прізвищем, пор.
112). Ім'я Творіян серед українців по іменування кріпака 1 7 2 0 р. Lad. Теграп
ширилося в XIII - XV ст.ст. Напр., 1 2 2 1 р .: - с. Драгово (Belay 1 6 9 ).
ТЕРПИЛО 341 ТОМЕЦЬ
типу Боян (Svob 32; Moldanovä 25 4 ; Грк Трут, якщо воно справді походить
1 9 6 ; Śim 3 4 6 ). Не виключено, що ім'я від дієслова трусити, труситися але
пішло від назви стародавнього міс більш правдоподібно, що воно є похід
та Троя, власне від катойконіма тро ним від календарного імені грецького
ян 'троянець'. За іншою версією, Тро походження Трохим (Керста 1 2 8 ), влас
ян - це видозміна середньовічної осо не від його розмовного варіанта Трут,
бової назви Траян, згадуваної у «Слові Трушакчи Трушко (Трійняк 3 6 6 ). На Пе-
о полку Ігоревім». У пол. джерелах XIII ремишлянщині ім'я Труш та його дери
- XV ст. ім'я Trojan поширеним було та вати часто згадуються упродовж XV ст.
кож серед селян [Bubak 3 0 2 ). Нарешті Напр., 1 4 1 7 р.: Trusz dyak (SSNO V 47 2 );
у болгар ім'я Троян донедавна давали 1 4 3 4 : «Trusz et Hnatko, Ihnat et Trusz» -
третьому хлопчикові із близнюків (Ил- городяни Перемишля (там же); 1448:
чев 4 9 5 ). Syenko Truszowicz, Rutenus (там же);
Схоже на те, що роль особового 1 421: «Hricz Rutenus... contra Georgium,
імені виконує запис запорозького ко patrum Trussonis» (там же). Інші факти з
зака 1 6 4 9 р. Троян Ивахно (Осташ лексемою Труш у нашій картотеці похо
Інд. 5 1 6 ). У переважної більшості укр. дять із козацьких реєстрів 1 6 4 9 р.: ко
записів антропонім Троян виступає заки Корсунського полку Трушь Пист-
вже не особовим іменем, а додатковим райлєнко та Трушь Левъковичъ (РВЗ
означенням при ньому. Напр., 1 5 7 0 р.: 150), козак Київського полку Трушь
Marc. Trajan - с. Келечин (Belay 16 2 ); Бобыличенъко (РВЗ 3 2 5 ).
1 5 7 0 : Paul. Trojan - c. Бистриця та інші ТРЯСКО. Особове ім'я прізвись-
(Чу Прізв. 5 6 0 ). У праці Gens fidelissima кового типу від дієслова трясти у
згадується кріпак Trojan Istvan (Hod значення 'трусити', як і в композитів
Gens). У Польщі ім'я Troian починає Трясигузка, Трясихвіст... Найдавніше з
фіксуватися з XIII ст., воно має багато укр. фіксацій імені походить із східної
дериватів і не втрачає популярності Волині за 1 6 2 0 р.: Траско Комар - с. Во-
до кінця Середньовіччя. Напр., 1 2 2 4 : лиця (ВКО 2 8 1 ).
Troian Troianouic (SSNO V 4 6 7 ); 1 4 8 2 : ТУЖИЛО. Особове ім'я Тужило ви
Troyan de Drohoyow (там же). водиться з дієслова тужити 'сумува
ТРУС. Словацькі ономасти квалфі- ти' та префікса -ило. Функціонування
кують ім'я Трус як слов'янське, що по особового імені підтверджує запис ой-
ходить від композита Trusimir (Majtan - коніма Тужилов у Коломийському р-ні
Povazaj 15), однак доіменної семантики Ів.-Фр. обл. 1 5 7 8 р. Thussilow та 1 7 8 5 -
його вони не розкривають. Припускає 1 7 8 8 років Tużyłów (X - Д 2 0 0 ).
мо, що ім'я могло постати на базі апеля- ТУКИ. Морфологія імені Туки не
тива трус 'боягуз', або 'кролик. Найдав типова для імен слов'янського похо
ніша надійна згадка імені Трус походить дження, хоча слова семантичної групи
із 1 6 2 0 р. Напр., Трус Вахонченя - м . Бе- ‘жир’ у слов'янській антропонімії не
рездів (ВКО 209). Однак на 20 років дав належать до рідкісних. Імовірно, з цим
нішим є запис, у якому антропонім Truś іменем пов'язане і прізвисько 1 4 1 8 р. з
уже виконує роль прізвища. Пор. 16 0 0 : Галича Иванко Тучнякь (ССУМ II 452)
городянин St. Truś - с. Вишково на За та прізвище білоцерківського коза
карпатті (Belay 2 1 6 ). А 1 7 0 4 р. в с. Па ка 1 6 5 4 р. Стенка Тученко (Туп 793).
сіка на Свалявщині згадується Trusz Давньоруське ім'я Туки декілька разів
Roman (HodGens 6). згадується упродовж XI ст. Пор. 1 0 6 8 і
ТРУШ. Можливо, до слов'янських 1 0 7 8 : Тукы, брат Чюдинъ - дружинник
особових імен потрібно віднести ім'я київський (ЛЛ 1 6 7 ,1 9 4 ; ИЛ 1 2 0 ,1 4 0 ).
ТУМА 345 ТУРЯК
дить від назви звіра туръ 'бізон' або, щева назва Ugrinus фігурує 1 2 9 1 р. в
як припускає С. Росгіонд, від дієслова Семигороді (Пе Урб 2 2 0 ); 1 4 7 0 : кріпак
турить 'гнати' (Роспонд Летопись 13), Ugrinn - с. Підвиноградів (Szabó 4 9 0 ).
що менш імовірно. Антропопоніми і топоніми від особової
ТУСКО. Етимологія імені неяс назви Угрин з давніх часів фіксуються
на, хоча прізвище, вжите при ньому, є також у інших регіонах України, напр.
однозначно продуктом слов'янського на Волині (Шульгач 14 0 ).
словотворення. В укр. пам'ятках писем УҐЛЯ. Особове ім'я УТля, як і похід
ності ми його виявили всього один раз не від нього Уґлеиіа, за твердженням
за 1 6 2 0 р.: Туско Герасименя - с. Лабунь серб, та хорв. ономастів, виникло на
на Волині (ВКО 3 8 0 ). Прізвище Tusk по базі сербського прикметника угл>ен з
бутує і в Польщі (Rymut II 6 3 0 ) семантикою 'чорний, темний' і було за
ТУСТАНЬ. Це давня слов'янська хисним іменем, подібно до імен Мрко]е,
особова назва, яка відтворюється на Мркиїа (Грк 20 0 ). Від цього особового
підставі галицького ойконіма Туста- імені походять також марамороські ой-
новичі (тепер село перебуває у скла коніми Уґая та Уґолька (Тч.), які згаду
ді міста Борислав на Львівщині), а зга ються з середини XIV ст., та прізвища
дується як villam Thusthanowicze в 1 3 8 7 У ґая, У ґаяН, Уґлян, які в закарпатських
та 1 4 3 8 роках (X - Д 2 0 2 ; Купч Найд 63). писемних пам'ятках фігурують з XVI ст.
Особова назва Тустань - це, очевид (Чу Прізв. 5 6 4 ). Пор. ще 1 5 4 2 р.: шл. Laz.
но, давній посесив на *-/ь, складений із Uglya; село У ґая (Belay 2 0 9 ); 1 5 5 0 : шл.
прислівника ту 'тут' або синкоповано- Petro Uglean - с. Добрянське (Belay 177).
го варіанта прислівника туго, до яко УҐОДЧА, род. - УҐОДЧАТИ. Можли
го приєднано дієслівний компонент во, саме в такому вигляді уживалося в
станути 'стати' (Габорак 169; пор. ще давньоруській період особове ім'я та
чес. назви Nestan, Pfestan Svob 86). Рів назва жупного центру комітату Ugocsa
ночасно з цією думкою, висловлюєть у басейні Середньої Тиси упродовж
ся погляд, за яким Тустань - це стяг Середньовіччя. Тут погоджуємося з
нений варіант котрогось із таких дво- О. Купчинським та з К. Галасом у тому,
основних імен, як Нулистань, Нурис що реконструйований варіант власної
танъ, Нухостань. назви мав вигляд *Ugod, твірна основа
якого -god означала 'принада, краса'. А
засвідчений суфікс -ча(т), як у кіль
кох слов'янських іменах, напр., поді
У бно до укр. Семигод, чес. Brzhod, пол.
Mirogod, білорус. Скорогод і т. п. (Купч
УГРИН. Особовим іменем став ет Давні 2 4 2 ), виражав значення недо
нонім, яким упродовж Середньовіч рослості.
чя і донедавного часу українці нази УДОБА. Можливо, це наслідок фоне
вали угорців. Пор. 1 6 4 9 р.: козак Брац- тичної видозміни кореневої морфеми
лавського полку Угринь Малєнєнко Худоба в польсько- чи угорськомовно-
(РВЗ 2 5 4 ). На Закарпатті особова на му оточенні. У нашій картотеці наяв
зва Угрин фіксується ще перед татаро- ний лише один приклад на це ім'я прі-
монгольською навалою. Пор. 1 2 2 1 р.: звиськового типу. Це запис 1 4 9 9 року:
Pristaldo Ugrun (!) - с. Руска в коміта- «заплатилъ сыном Жоуржа Оудоба»
ті Абауй (Reg Var 2 6 3 ; Чу Прізв. 5 6 4 ); - м. Сучава (ССУМ II 4 6 5 ). Пор. записи
1 3 7 8 : Kollos Mihaly fia Ugrin - с. Драв- XV ст., напр., 1 4 4 6 р.: «Dedimus Chudobie
ці біля Берегова (Leh Ber 2 1 1 ). Прізви- II grossos» (SSNO I 3 4 6 ); 1 4 5 9 : Hannos
УЛІБ 347 ФАЛИМ
Chudobka (там же]. Пор. також запис Ім'я Утіх (рідше Утіха) реконстру
спорідненого імені з 1 6 2 9 р. Chudosław юється з патроніма Утіхович, закладе
(там же). ного в ойконімі Бойківщини Утіхови-
УЛІБ. Походження імені неясне. Най чі, який згадується 1 4 4 7 р. в пол. напи
давніші письмові згадки про нього санні Uciechowice (AGZ XVI 1 5 2 6 ). Ім'я
ідуть із X - XII ст.ст., а саме 9 45 р.: Улѣбъ Утіха та патронім Утіхович, крім укра
Володиславль - онук Ігоря Рюриковича їнської, в Середньовіччі вживалося та
(Туп 4 0 8 ; ЛР 5 1 4 ); 1 146: Улѣбъ СГлѣбъ) - кож у чес., пол., серб, та словінській мо
боярин, тисяцький київський (ИЛ 231). вах (Svob 88; SSNO V 3; Грк 2 0 0 ; Мор
УНУК. Особове ім'я становить фоне 198). Пор. ще суч. рос. прізвище Уте-
тичний варіант терміна спорідненості шев. Нам здається, що в українців воно
внук, який розвинувся у результаті вока могло постати також із апелятива вті
лізації початкового въ-. Таку інтерпрета ха 'задоволення, радість, розвага' (СУМ
цію імені Унук розділяє також Ян Свобода X 531).
(Svob 309). Найдавніші записи цього іме УТІША. Давньоруське особове ім'я
ні припадають на XIII - XIV ст.ст. Напр., Утіша, споріднене з іменем Утіха, пер
1 2 2 0 р.: «nomine Vunucam de combustione вісним значенням якого було, напевно,
domus; Praefatus Unuka» - комітат Бігар 'задоволення' (див. УТІХА). Найдавні
(Reg Var 242). Правдоподібно, до згада ший запис цього імені у латинізованій
ного іменного гнізда належить також формі знахідного відмінка однини по
запис антропоніма 1 5 1 9 р. Unoka із ходить із закарпатського села Тросник,
с. Туртеребеш (Szabó 528). Пор. також що в комітаті Уґоча за 1 2 2 0 р.: замкові
запис антропоніма «Unuca filio Forkos» кріпаки Zoboslou, Utesam, Bagdanum...
за 1 2 3 4 р. із комітату Земплин (Sztärai (Reg Var 2 2 4 ; Дэже 4 6 ). Ім'я Утіша та
II 2 9 8 ). Не виключено, що це ім'я повто його похідні відомі іншим давньопи-
рюється також у таких закарпатських семним слов'янським мовам (Грк Реч
ойконімах, як Оноківці та Онік. 2 0 9 ; Svob 88).
УПИР. Напевно, з давньоруського УТІШКО. Особове ім'я відтворю
апелятива упыръ - 'вампір'. Перші згад ється на підставі посесивного ойконі-
ки імені припадають на давньорусь ма Утішков (Львівщина), згадувано
кий період. Напр., 1 0 4 3 р.: Upór Laszló го 1 4 7 6 р. у пол. написанні Uczeeskow
- м. Тиса-Адонь у комітаті Береґ (Leh (AGZ I 1 4 3 6 ). Воно є пестливим варі
Ber 9 ); 1 0 4 7 : Упирь Лихый (Туп 1 0 4 7 ). антом власного особового імені Утѣхъ
УСТРАШ. Правдоподібно, особове (див. УТІХА).
ім'я походить від діалектного дієсло
ва устрашати 'лякати'. Ім'я згадуєть
ся 1 2 2 0 р. в с. Гонґ, що в комітаті Уґо-
ча: «Uztras frater Tubul de villa Hongum» Ф
(Reg Var 2 2 0 ,2 4 4 ); «homo praedicti Uztras,
portato ferro iustificatus est» (Reg Var 244). ФАЛЕЦЬ. Здрібніло-пестливий ва
УТІХ(А). M. Худаш вважає, що похо ріант слов'янського особового імені
дження цього імені пропріальне, яке Хвалець з суфіксом -ець, що від дієслова
складене з препозиційного компонен хвалити, фонетично видозміненого на
та У-, а постпозиційний його компо гіперкоректну форму Фалець чи Фалц.
нент -не- опущено, і тільки після нього Напр., 1 5 5 2 р.: Palec Stepanowicz (ОЛЗ
вже слідував компонент -тѣхъ. На під 1 7 9 ); 1 5 6 5 р.: Luczka Falez (ОКЗРII 2 6 4 ).
твердження свого припущення вчені ФАЛИМ. Особове ім'я Фалим, рідше
наводять чес. ім'я Unetech (X - Д 2 0 6 ). - Фалем (< Хвалимъ ), відтворюється
ФАЛИСЛАВ 348 ХВАЛИБОГ
на підставі ойконіма кінця XIX ст. Фа- му діалектному його звучанні. Пор. за
лемичи (Купч Найд 67), що з етимо пис 1 6 4 9 р. козака Кальницького полку
логічно правильного Хвалимичі, яка Хацына Волошинъ (РВЗ 2 6 7 ), акання і
могла бути утворена тільки з усіченого цекання якого прив'язує ім'я до Поліс
двоскладового імені зразка Хвалимирь ся. А етимологічно ім'я тяжіє до вихід
(пор. серб, ім'я Хвалимир - Грк 2 0 4 ). ної форми Хотина.
ФАЛИСЛАВ. Саме так записано га ХАЦЬКО. Особове ім'я стано
лицького селянина XV ст. в тогочасних вить північноукр. фонетичний варі
польськолатинських актах: Falisalaus ант слов'янського з походження імені
(Szulewska 19). Запис відтворює того Хотько, що виражається в обниженій
часне змішування звукосполучення / х е / артикуляції кореневого голосного / о /
і перетворення його в гіперправильний до ступеня / а / та в цеканні. Перші за
відповідник / ф / у двоосновному сло писи цього іменного варіанта походять
в'янському іменніХвалиславъ (Мор 200). із середини XV ст. Напр., 1 4 3 0 : «мы
ФАЛЬ. Власне укр. особове ім'я Фалъ послалы вижа до замку Браславско
виникло з усіченого двоосновного іме го пана Хацка» - с. Новоселиця (ССУМ
ні Хвалъ (< Хвалимирь чи Хвалиславъ), II 5 0 6 ); 1 5 7 7 : «пан Хацко Чуватович,
яке в процесі тривалого пристосуван возный повету Володимерского» (ВГ
ня до нових «більш культурних» вимог 24). Пор. також 1 6 2 0 : Хацько Мельник
вимови змінило традиційне звукоспо - с. Тиранівка (ВКО 2 9 3 ); Хацько Хай-
лучення / х в / (як і в дієслові хвалити, душин - с. Ничпали (ВКО 2 7 8 ) та запис
в іменнику хвала та ще в кількох сло 1 6 4 9 р. козака Ніжинського полку Хад-
вах грецького, латинського та німець ко Тупалский (РВЗ 4 6 9 ).
кого походження зразка Хведір, хвабри- ХВАЛ. Особове ім'я становить со
ка, хвіртка, а також у кількох словах бою усічений варіант праслов'янського
слов'янського походження, як хвали двоосновного імені моделі Богухвал
тися, хвалько, хватитъ на вимову фа- або, що менш імовірно, - Хвалимир.
литися, фалъко, фатитъ). Пор. запис Найдавніші фіксації імені походять ще
1 4 2 9 р. патроніма Иван Фалєвич (Бог з давньоруської доби. Пор. 1 2 5 8 р.: воє
дан 2 7 0 ), запис козака Білоцерківсько вода литовський Хвалъ (ЛР 4 1 7 ); 1 4 3 6 :
го полку Фалъко Павленко (РВЗ 1 71) Chwal (AGZ XIII 2 6 7 ); 1 5 4 6 : патроніми
та записи суч. укр. прізвищ Фалъкевич, Юрій Хвалевич - єпископ луцький (Арх
Фалъковсъкий та ін. (Редько 1 0 8 8 ). ЮЗР ІѴ/1 2 8 ); 1 6 4 9 : козак Білоцерків
ФАЛЬКО. Гіперкоректний фоне ського полку Хуръса Хвалєнко (РВЗ
тичний варіант укр. розмовного осо 1 9 1 ); 1 6 4 9 : козак Миргородського пол
бового імені Хвалько, яке утворилося з ку Ивашко Хвалєнько (РВЗ 3 8 3 ).
двоосновних слов'янських імен зразка ХВАЛИБОГ. Особове ім'я Хвалибог
Хвалимирь, Хвалиславъ або з діалект відтворюється на підставі назви села
ного апелятива хвалько. Пор. запис ко Хвалибог Житомирської обл. (УРСР
зака Білоцерківського полку 1 6 4 9 р. АТП 8 6 2 ) та документально засвідчу
Фалъко Павленко (РВЗ 171). ється в 1 7 8 5 - 1 7 8 8 роки (пор. Мор 199;
X - Д 93; Купч Двоосновні 1 1 0 ), а також
на підставі патроніма 1 4 5 9 р. Хвали-
богович (ЦДІА 1 0 3 ). До речі, у поляків
X так само, як і в українців, вживаними
були на початку XV ст. іменні варіан
ХАЦИНА. Це слов'янське чол. осо ти Chwalibog і Falibog (SSNO І 3 4 8 - 34 9 ;
бове ім'я Хотина у північноукраїнсько Mai Bud 1 5 7 ).
ХВАЛИБОГА 349 ХИЛКО
ХІРА. Ім'я походить, імовірно, від і Ходота... Напр., 1 5 5 2 р.: Ховота сынъ
основи хір- або хир-, від якої утворю Ленцовъ - м. Вінниця (ОВЗ 6 0 5 ].
валися як антропоніми, так і топоніми ХОДКО. Особове ім'я Ходко (рідше
(напр., с. Хирів під Львовом, с. Хирово Ходько] пішло від дієслова ходити, а
в Молдові], та все ж походження імені первісна його семантика - 'той, що
залишається спірним. Можливо, воно ходить'. На сході України його нерідко
не є слов'янським, а походить від імені сприймали як демінутив від календар
грецького походження Ischiros, що від ного імені Ходор, Хведір, тобто Федір.
співзвучного апелятива 'сильний, мо Від імені Ходко у XV ст. вже утворюва
гутній, сміливий' (Трійняк 1 5 2 ] або від ли патроніми, напр. Ходкевич (ССУМ
рідкісного календарного імені грець II 5 0 9 ] та шляхтич Ходковскии Войтєх
кого походження Хера (Грк 2 0 3 ]. Однак (А Ж ГУ 211].
найбільш правдоподібно, що ім'я піш Перші записи особового імені Ход
ло від апелятива хира 'хвороба' (Rymut ко приносять писемні пам'ятки XIV, а
І 9 1 ], співвідносної з дієсловом хиріти останні - XVII ст. Напр., 13 5 9 : панъ Ходь
- 'бути кволим' (СУМ XI 60]. ко Бьібєльскии - м. Перемишль (ССУМ
Перші згадки імені Хіра прино II 5 1 0 ]; 13 7 0 : пану Ходьку - м. Луцьк,
сять записи XVI ст. Напр., 1 5 3 5 р.: Хира от... Ходка Костича - м. Сучава (там же];
Ивашков - учасник судового процесу 1 5 5 2 : Ходко Нехолодко, Ходко Жало,
(Туп 4 1 4 ]; ім'я Хѣра 1 5 3 9 р. згадується Ходко Синкович, Ходко Подгулкович
в Росії (там же], а 1 4 1 2 р. його спорід - м. Чорнобиль (ОЧЗ 8 7]. Серед запо
нене Chyrzyna - у Польщі (SSNO І 36 0 ]. розьких козаків 1 6 4 9 р. був лише один
Однак найбільше фіксацій імені припа Ходко (Осташ Інд. 5 1 6 ].
дають на Східні Карпати XVII - XX ст.ст. ХОЛОД. Лексема Холод в укр. ант
Пор. 1 6 0 5 : Chira Lazar - с. Слатинка ропонімії частіше виступає в функції
(Belay 2 0 2 ]. прізвищ при особових іменах. Напр.,
ХІТЧА. Слов'янське особове ім'я, 1 6 7 6 : Стефанъ Холодъ (Арх ЮЗР 1/12
співвідносне з давньою іменною осно 1 0 4 ]; 1 7 1 5 : Cholod Ihnad, Ivan - с. Лип-
вою хотѣти, а засвідчене в суч. назві ча (Belay 1 7 2 ], але в окремих випадках,
укр. села Хітча Стропківського р-ну у середині XVII ст. за лексемою Холод
Східнословацького краю. Перша згад ще можна вбачати функцію власного
ка села походить із 1 4 0 8 р. як Hothcha, особового імені. Напр., 1 6 4 9 р.: козак
а друга у формі Hothcza - 1 4 3 0 р. (Кра- Холодъ Писар (РВЗ 2 2 5 ].
єзн. словн. 4 8 7 - 4 8 8 ]. Див. ще імена ХОРОБР. Особове ім'я Хоробр від
ХОТИМИР, ХОТИН. творюється на підставі назви міста
ХМІЛЬ. Розмовно-побутове ім'я Чернігівської обл. Хоробъръ, згадуваної
Хміль, напевно, походить від назви 1 1 5 3 р.: «Святослав Ольговичь скупяся
рослини хміль. Найдавніша з відомих съ Изяславомъ Давыдовичемъ оу Хо-
нам укр. згадок імені Хміль походить із робря» (ПСРЛ 4 6 5 ]. А назва міста похо
1 4 1 2 р.: Хмѣль крщєнє имя Прибекъ - дить від прикметника хоробрий 'від
м. Львів (ССУМ II 5 0 8 ]; 1 4 1 3 : ...Chodor важний ' (Срезн III 1 3 8 6 ; ЕСЛГНПР 171;
Poczuthy Chmiel - м. Галич (ССУМ II Фасмер ЭСРЯ IV 2 6 4 ].
5 0 8 ]; 1 6 4 9 : козакиХмыль Антроповичъ ХОРОБРИТ. Іменування однознач
(Р 72], Андрушко Хмѣль (Р 4 9 ], Гриць но є іменем прізвиськового типу (Sku-
ко Хмеликъ (Р 179]. lina 113 ]. Прізвисько утворено від укр.
ХОБОТА. Імовірно, особове ім'яХово- прикметника хоробрий за допомогою
та утворене від дієслівної основи хов- рідкісного суфікса -um, як у слів зразка
'ховати' за допомогою суфікса -ота, як ворожбит, наймит..., а первісною се-
ХОРОШКО 351 ХОТЕСЛАВ
мантикою воно перегукувалося з чес. ХОТА. Особове ім'я похідне від Хот
Chrabroś (Knappovä 107). Уперше ім'я або усічений варіант із формантом -а
згадується 1 2 4 8 р.: «князь Михайло, від двоосновного імені Хотимир чи Хо
нарицаемый Хоробритъ, сынъ Ярос тин. Пор. 1 6 6 6 р.: особове ім'я Хота
лавль» (Туп 4 1 5 ). (ПК 6). Пор. також патронім 1 5 6 5 р.:
ХОРОШКО. Особове ім'я утворено Choticz (О К ЗР11 0 0 ), серб, ім'я XIV ст.Хо-
за продуктивною моделю з форман тило (Грк 187).
том -ко від прикметника хороший, ХОТЕВИД. Давнє слов'янське осо
тобто як і імена Величко, Глушко, од бове ім'я складене з дієслівної осно
нак ім'я з самого початку було тільки ви хотіти 'бажати' та основи -вид, яке
родинно-побутовим. Отже, шукати в відтворюється на підставі посесивної
ньому якийсь відголосок імені давньо назви села Хотевиж - тепер Фотевиж
го божества Хорос, здається, немає до Глухівського р-ну Сумської обл. Ойко-
статніх підстав, хоча найдавніша його нім письмово засвідчено 1 7 7 9 - 1 7 8 1 рр.
письмова фіксація має вигляд Хороско. (Купч 1 13).
Так називали 1 6 0 0 р. луцького наміс ХОТЕН. Особове ім'я Хотен утворено
ника Константина Хороска (Арх ЮЗР від пасивного дієприкметника дієслова
Ѵ /1 9 7 ; Туп 4 1 6 ). хотіти 'бажати' (Mai Star 140). Упер
Інші записи з іменуванням Хорош- ше зафіксоване воно 1 2 8 4 р. серед імен
ко приносять писемні пам'ятки XVII ст. кріпаків Ужгородського замку: Hothen,
Напр., 1 6 0 3 : Іван Хорошко (КЗС II 1 0 3 ); Hustugk, Domozlo, Doruzlai... (Nagy І ЗО).
1 6 4 9 : козак Білоцерківського полку Пор. також запис 1 4 6 4 р.: Choten (AGZ
Антипъ Хорошъко (РВЗ 70), козак Чер XV 32 8 0 ). Запис імені Choteyn представ
каського полку Семенъ Хорошъко (РВЗ лений також у пол. середовищі серед
9 2), козак Уманського полку Гаврило селян Галичини XV ст. (Szulewska 200;
Хорошко (РВЗ 220), козак Черкаського SSNO І 3 3 5 ). Воно відзеркалене також
полку Семенъ Хорошенко (РВЗ 69). Ці у середньовічній ойконімії румун. Ма-
каво, що патронім від цього іменування рамороша, зокрема в назві села Hoteni
засвідчено вже раніше, а саме - 1552 р.: (Даже 2 5 3 ) та в топонімії Чернівеччини
Секо Хорошенко - київський міщанин - в назві м.Хотин, яку виводять із особо
(Арх Ю З Р Ѵ ІІ/1 115). вої назви Хота, співвідносної з іменем-
ХОТ. їм 'я Хот виникло внаслідок усі- композитом Хотимиръ (там же).
чення котрогось із таких двоосновних ХОТЕНЯ, род. - ХОТЕНЯТИ. Напев
імен, як Хотимир, Хотислав чи Добро но, особове ім'я первісно становило
хот, які містили у своєму складі основу іменник середнього роду з основою на
-хот- від дієслова хотіти 'бажати'. На -еня(т) від дієслова хотіти. Воно за
території України засвідчуються спо свідчене 1 5 5 2 р. в ойконімі «z Choteno-
чатку патроніми. Напр., 1 1 7 0 р.: Кос- wicze» (Купч Найд 71).
нятин Хотович - воїн (Туп 8 6 5 ); 1 137: ХОТЕСЛАВ. Давнє слов'янське дво-
Григорій Хотовичь - боярин київський, основне ім'я, яке відтворюється на
тисяцький Гліба Юрійовича (ЛР 297, підставі записів топоніма Хотєславль
3 0 8 ,4 9 2 ); 1 5 5 2 : Станко Хотевич - луць XV - XVII ст.ст. (Купч Стат 2 1 9 - 2 2 0 ).
кий селянин (Арх ЮЗР Ѵ І І /1 182). Отже, препозиційним компонентом
Частішим було ім'я в Новгоро імені є дієслово хотіти. Окрім укра
ді, напр., 1 2 2 8 : Хотъ Станимировичь, їнців, віддієслівне ім'я СЬоЬёБІаѵъ зна
Хотовъ, Хотовичь (Skulina I I 154). Воно ли також давні чехи, а первісним зна
подибувалося в Польщі (SSN0 І 3 3 5 ) та ченням його було 'той, що хоче слави'
в Чехії (Svob 2 7 0 ). (Pleskalovä 18).
ХОТИЛЮБ 352 хотян
Пор. ще пол. ім'я Chocian (Mal Bud 157) на 'їжа, страва, корм'. Ім'я Chran ни
та назву села Хоцєн біля м. Луцьк із ні вживають також чехи та словаки,
1 4 8 7 р. (вихідна форма -Хотень). як розмовний варіант повного іме
Більшість записів цього імені похо ні Chranislav (Knappovä 1 0 7 ; Majtän -
дить із півночі України XVI - XVII ст.ст. Povazaj 1 2 5 ). На укр. теренах ім'я Хран
Напр., 1 5 5 2 р.: Хотянъ Сирот - м. Ві значиться з другої половини XV ст.
нниця (ОВЗ 6 2 7 ); 1 5 9 6 : патронім Ермо- Напр., 1 4 7 9 р.: вѣра пана Храна двор
лаХотянович (Арх ЮЗР V I2 5 2 ). Пор. ще ника - м. Сучава (ССУМ II 5 1 7 ).
запис 1 6 2 0 р.Хатян (Chatyan) Полуще- ХРЕЩЕН. На теренах середньовіч
ня - с. Воля Дубровна (ВКО 1 8 8 ); 1 6 4 9 : ної Польщі ім'я Chrsczon записувало
козак Київського полку Нестор Хотя- ся в кількох варіантах (SSNO І 3 4 2 ), а в
нєнко (РВЗ 2 9 3 ). структурному плані становить пасив
ХОТЯНКО. Слов'янське ім'я утворе ний дієприкметник від дієслова хрес
не від Хотян (див. вище) за допомогою тити. Найдавніший запис імені похо
форманта -ко. Пор. запис 1 6 6 6 р.: Хо дить із 1 3 9 4 р.: пан гофмистръ Крщнъ
тянко Захожей (ПК 3 6 5 ). - м. Краків (ССУМ II 3 7 2 ). Пор. ще запис
хоц. Усічений варіант котрогось із імені 1 3 9 9 р.: панъ Хрщєнь Судомирски
двоосновних імен типу Хотимир, Хо- (ССУМ II 2 4 5 ), а також запис 1 3 9 4 р. із
тислав з пол. асибіляцією / т / > /ц /, Білорусі: Хрищон Сарнавский (Бір 2 6 9 ).
як напр., пол. Chociebor, Chociemir, ХРОМИБОГ. Особове ім'я, яке від
Chocsław і т. п. (Mai Bud 157). Єдиною творюється на підставі назви села
ілюстрацією цього імені в нашій кар Хромибог, що біля м. Хмельницького
тотеці є запис антропоніма 1 6 2 0 р.: Хоц (тепер уже не існує). Ім'я складене з
Михненя - с. Новичі (ВКО 3 2 0 ). відомих слов'янських основ, а саме з
хоцко. Фонетична видозміна укр. прикметникової основи хромий 'куль
особового імені Хотько, що кінець- гавий' та іменника бог. У пам'ятках пи
кінцем пов'язане з дієсловом хотіти семності назва фіксується як Chromiboh
(Єфименко 110). Наявність асибіляції 1 5 6 5 та 1 5 7 8 років (SG X V /1 32 8 , 3 4 7 ).
в імені Хоцко (із Хотько) зумовлена бі ХУБА. В акті 1 4 4 3 р. від 6 лютого на
лорус. або пол. впливом. Найдавніша водиться ім'я Хуб, яке перегукується з
згадка імені походить із 1 5 5 2 р.: Хоцко південнослов'янським прикметником
- м. Чорнобиль (ОЧЗ 87). Пор. білорус, хубав 'гарний' (див. Мор 86, 87).
ойконім Хоціслау Малорицького р-ну. ХУДА. Чол. ім'я Худа, як і болг. Худо,
хоцько. Фонетично-полонізова- котре співвідносять із старовинним
ний або білорусизований відповідник прикметником худ 'бідний, бідолаш
укр. імені Хотько. Найдавніші укр. за ний, нещасний', нині кваліфікується
писи імені походять із XVI ст. Напр., як гіпокоризм від двоосновного імені
1 5 5 2 р.: Хоцько Рубенькович - м. Остер Худислав, згаданий уже в латинській
( 0 0 3 5 9 6 ). У Польщі ім'я Choczko зна пам'ятці XIII ст. (Грк 2 0 5 ). Чол. ім'я
читься вже 1 3 8 5 р., nop. «Wencone Pay Chudoslaw, як і жін. ім'я Chuda, засвід
dieto Hoczkone» (SSNO I 3 2 3 ). чене в Середньовіччі також у Польщі
ХРАН(А). Це наслідок усічення (SSNO І 3 4 6 ). Твірна основа імені в на
південнослов'янського імені зразка ступні століття виявила високу про
Хранимир або Хранислав, у якого пре- дуктивність при творенні прізвище-
позиційним компонентом виступала вих назв. Пор. прізвища Худан, Худанич,
неповноголосна форма дієслова хра- Худик,Худинець,Худович і т. п. (Чу Прізв.
нити 'охороняти, оберігати' (Илчев 58 9 ). Перші згадки антропоніма Худа
5 2 1 ; Грк 2 0 4 ) або серб, апелятив хра- на укр. землях приносять пам'ятки пи
ХУДИМ 354 ЦВІТКО
іменами Stojan, Stojko (Śim 4 0 3 ). Най антропооснову -чай-, напр., Почаїв, По
давніші записи особового імені Цьо- чата, Почаєвичі. У Польщі антропоні-
ка приносять свідчення з притисян- ми Czayca та Czaja засвідчуються з XIV
ських сіл Виноградівщини та Тячів- - XV ст.ст. (SSNO І 3 9 7 ).
щини. Напр., 1 5 7 1 р.: Петр Цока - с . Не- ЧАК. За Я. Свободою (Svob 4 6 2 ), осо
ресниця (Гаджеґа-М 180); 1 5 7 7 р.: Сіока бове ім'я Чак походить від дієслова че
- с. Туртеребеш (Szabó 527); 1602: Czoka кати 'чекати', власне, від ćakat'. На Русі
- с. Фанчиково (Szabó 328). Пор. також ім'я Чак згадується вже з XIII ст. Напр.,
патронім 16 0 5 р. Jo. Cziokan (Belay 130). 1233: Чакь - боярин ярославський, воїн
ЦЬОМА. Це родинно-побутове ім'я, Данила Романовича (ЛР 338, 5 1 6 ). У ко-
що виникло шляхом усічення укр. мітаті Береґ ім'я Чак згадується 1 2 7 3 р.:
дитячого дієслова цьомати 'цілува de genere Chak (Györffy 5 30), а в с. Ша-
ти'. Ім'я вперше засвідчено в XVI ст., а ланки, що на Виноградівщині дериват
саме 1 5 7 0 р.: кр. Цьома - с. Холмовець Chakky фіксується з 1 5 0 9 р. (Szabó 462).
(Szabó 2 6 5 ). ЧАКАН. Особове ім'я Чакан є нові
шим фонетичним варіантом імені Че
кан. Воно продовжує форму пасивно
го дієприкметника чекан, тобто 'очіку
Ч ваний', 'жданий' (ЭССЯ 4 36). У XV ст. в
закарпатському селі Петрово вже на
ЧАЙКА. Особові імена Чайко і Чайо зивається шляхтич Csakan (Szabó 449),
є також у болгар, а на думку С. Ілче- а 1 6 0 5 в с. Драгово зафіксовано кріпа
ва, вони походять від старовинно ка Jo. Cziokan (Belay 1 6 8 ); 1 6 1 8 в с. Капі-
го дієслова чаяти 'чекати', 'очікува шова біля Пряшева засвідчено антро-
ти' (Илчева 3 5 4 ). За словами Я. Сво понім Csakan Fedur (Novak 6 9 ); 1648
боди та М. Гркович, Чайка - це не назва в с. Жденьово засвідчено антропонім
відомого птаха, а здеформоване давнє Csakan Jaczko (Maksay 6 0 8 ); 1 6 4 9 : козак
слов'янське ім'я з препозиційним діє Київського полку Тимош Чекановскии
слівним компонентом чаяти 'чекати', (РВЗ 2 9 8 ), а 1 6 9 9 р. в м. Свалява засвід
як і в іменах зразка Милочай, Радочай, чено фонетично мадяризований ан
Нечай (Svob 7 3 ,1 3 1 ; Грк 2 0 9 ). тропонім Csakany Mikita (Maksay 570).
Ім'я Чайка, як і Чайко, в Україні почи ЧАРНАТ. Ім'я-прізвисько становить
нає фіксуватися з XV ст. Напр., 1437 р.: один із середньовічних слов'янських
Iwan Czayko (AGZ XI 1 0 4 ); 1 5 5 2 : Чай еквівалентів імені Чорнат із первіс
ка (ОКЗ 1 0 3 ); 1 5 5 2 : Чайка - київський ним значенням 'чорний, темношкірий'
боярин (Арх ЮЗР VII/1 1 0 4 ); 1 6 4 9 : ко (Богдан 2 5 8 ). Найдавніша укр. фікса
зак Полтавського полку Богданъ Чай ція імені Чорнат походить із м. Сучава,
ка (РВЗ 4 0 7 ), козак Кропивнянського а саме з 1 4 4 5 р.: вѣра... Костына Чарна-
полку Костюк Чайка (РВЗ 3 5 5 ); 1666: та (ССУМ II 5 3 0 ).
Романъ Чайка (ПК 221 ); 1681: кр. Csajke ЧАСКО. Ім'я, напевно, є усічено-су-
Istvan - с. Ґаничі на Тячівщині (Belay 147). фіксальним відповідником двооснов-
Пор. також патронім 1 5 6 5 р. Czayczyn ного імені Часлав (див. далі). Найдавні
(ЛСХ 1 3 5 ); 1 6 3 8 : Янъ Чайковичъ (Арх ша його фіксація походить із м. Луцьк
ЮЗР ІІІ/1 3 7 4 ); 1 6 4 9 : козак Умансько за 1 5 5 2 р.: Часко (Czasko) Мартино
го полку Васил Чайковскии (РВЗ 2 2 7 ); вич (Арх ЮЗР V I/1 1 7 9 ). Від таких імен
1 7 1 5 : кр. Mati Csajka - с. Ґаничі (Belay утворювалися також патроніми. Напр.,
1 4 7 ). На укр. землях є немало давніх козак Кальницького полку 1 6 4 9 р. Тро
топонімів, які містять у своєму складі хим Часчєнко (РВЗ 2 6 7 ).
НАСЛАВ 357 НЕРВЕН
імені походять із XIV - XVI ст. Напр., ку Иван Чернята (РВЗ 27), козак Кро-
1 3 3 7 р.: кріпаки « Chernuch et Peter пивнянського полку Васил Чернята
vocorum» - c. Винне на Сх. Словаччині (РВЗ 3 6 8 ); козак Корсунського полку
(Nagy 1 1 3 2 ); 1 5 5 2 : Иванъ Черноухъ - бо Грьіцко Чєрнятєнко (РВЗ 1 6 1 ). Пор. ще
ярин остерський (Арх ЮЗР ѴІІ/1 597). патронім 1 6 4 9 р. козак Брацлавського
Пор. також патронім 1 5 8 9 р. Богданъ полку Ярош Чєрнятин зят (РВЗ 2 5 6 ), а
Чернушичъ - західний селянин (Арх також назву села Чєрнятин Городен-
Ю ЗРѴІ/1 2 0 1 ). ківського р-ну з 1 6 4 9 р. на Покутті.
ЧЕРНЬ. Імовірно, укр. монаше ім'я, ЧЕСЛАВ. Рідкісне слов'янське ім'я,
утворене від антропооснови чьрнь. яке становить звукову видозміну дав
Письмово засвідчене воно вже в XI ст., нього двоосновного імені Чьстислав,
а конкретніше - 1 0 7 4 р.: 6Ѣ бо имя нині вживане у чехів, поляків та сер
ему Исаакии Чернь - монах києво- бів (Knappovä 83; Rospond 1 6 1 ). У міс
печерський (ПСРЛ 1 191 - 198). тах Луцьк та Хмельницький особове
ЧЕРНЯ, род. - ЧЕРНЯТИ. Укр. осо ім'я Чеслав набуло друге життя вже у
бове ім'я утворено від прикметнико міжвоєнні роки (Скорук 14 9 ; Горобець
вої основи чърнъ- 'чорний' за допомо 2 6 9 ), правдоподібно, під впливом пол.
гою суфікса -ят. Ілюстрацією реаль антропонімікону.
ного вживання цього імені може бути ЧЕХ. У імені можливі щонаймен
запис 1 6 4 9 р. козака Черкаського пол ше дві етимологічні інтерпрета
ку Черъня Петренъко (РВЗ 89). У Поль ції: а) від етноніма чех; та б) від ком
щі подібні антропонімні утворення, як позитного імені моделі Чеслав, Чедо-
«Jan Czarnię de Nissankowicz Russie», мир. Першу версію частково підтри
значаться вже 1 4 9 1 р. (SSNO І 4 0 1 ). мує також наявність прізвища Чегіль,
ЧЕРНЯК. Укр. неофіційне особове яке на Закарпатті вживається з XVII ст.
ім'я від антропооснови чьрнь- 'чорний' (Лел Пам 2 2 8 ), та зафіксоване в Польщі
за допомогою суфікса -'ак. Однак, прав прізвище Czechel 1 4 7 6 р. (SSNO І 4 1 3 ).
доподібно, у названих випадках ім'я вже Напр., 1 3 5 7 р.: Cseh Jakob - с. Дравці
виконувало функцію родового прізвись на Виноградівщині (Leh Ber 2 8 ); 13 6 9 :
ка. Найдавніші записи цього імені похо Андрѣй Чехъ (ССУМ II 5 4 1 ); 1 5 6 3 : Czech
дять із XVII ст. Напр., 165 4 р.: Грицко Чер - кременецький міщанин (Арх ЮЗР
няк - білоцерківський козак (Туп 427); VII/2 4 3 ); 1 6 4 9 : козак Полтавського
1 649: козак Полтавського полку Васил полку Лавринъ Чехъ (РВЗ 4 1 3 ). Пор. та
Черъняченъко (РВЗ 408), козак Каль- кож 1 6 3 1 : патронім панъ Юрій Чехович
ницького полку Иван Черъняченъко (РВЗ - м. Київ (Арх ЮЗР ѴІІ/1 3 9 9 ).
2 5 7 ); 1659: Черняк Григорій Семеновъ ЧЕХОСЛАВ. Це - новіше двоосновне
(там же). особове ім'я, складене з етноніма чех та
ЧЕРНЯТА. Укр. особове ім'я, утворе іменника слава або фонетично спотво
не від антропооснови чьрнь- 'чорний' рений варіант пол. імені Cichosław, тоб
за допомогою суфікса -'am. Переважна то Тихослав. У єдиному прикладі, що
більшість записів цього імені бере по містить наша картотека, це ім'я, запи
чаток із середини XVII ст. Пор. 1 6 4 9 р.: сане у вигляді Czechoslaw (AGZ X IX 151).
козак Корсунського полку Чєрьнята ЧИБОР. Очевидно, це - фонетич
Чечеленъко (РВЗ 1 6 2 ). Пор. також іме на видозміна давнього слов'янського
нування козаків, у яких антропоосно- двоосновного імені Чьстиборъ. У дав
ва Чернята вже виступає у формуван ніх закарпатських латинографічних
ні прізвищевих назв чи навіть прізвищ. пам'ятках угор. мови цей антропонім
Пор. 1 6 4 9 : козак Чигиринського пол уже виконував роль прізвища. Напр.,
чиж 361 ЧОРНИСЛАВ
1 6 4 1 : Csibor Laszlo (читай: Чибор Ва кож 1 41 5 : кр. Chap - с. Самошсеґ (Maksay
силь) - с. Ромочевиця (Hod Okm 87). 209). Пізніше лексема Чоп виступає вже
ЧИЖ. Особове ім'я пішло від на тільки в ролі прізвищевих назв (Чу
зви птаха чиж. У латиномовних запи Прізв. 6 1 0 ), а також у ролі ойконімів, як
сах Затисся ім'я Чиж фіксується вже з напр., назва м. Чоп, с. Чопівці. Пор. та
1 2 2 1 р., напр., Chiz, Petrum et Dumasa кож прізвище козака Кропивнянського
(Reg Var 2 7 2 ). У пол. транслітерації полку 1 6 4 9 р. Грыцъко Чопєнко (РВЗ
1 4 6 1 р. цей антропонім має вигляд: pan 3 5 5 ) та прізвище козака Полтавського
Jussko Cziżb (SSNO I 4 4 4 ). Крім наведе полку 1 6 4 9 р. Хома Чопєнько (РВЗ 4 1 2 ).
ного запису пол. письмові джерела з Пор. також запис 1 7 2 0 р.: кріпаки Dem.,
укр. земель XII - XV ст.ст. наводять ще Ре. Csopik - с. Теребля (Belay 2 0 4 ).
декілька записів, у яких лексема Чиж ЧОПЕЙ. Іменний дериват від назви
та її дериват Чижик мають однознач прізвиськового типу чоп 'затичка'. Ім'я
но укр. графічний вигляд. Пор. також вперше фіксується на території Молдо
запис 1 1 3 6 р.: посесори « Ciz і Sostros, ви 1 4 5 1 р.: «вѣра пана Чопея» - с. Доль
advocatus Cziszik Soczewca de Sambor» ний Торг (ССУМ II 5 4 7 ); 1 4 7 5 : соулжаръ
(SSNO I 4 4 4 - 4 4 5 ). наш, и єго братїя Чопєю Сима - м. Суча
ЧИКУТ. Див. ЩИКУТ. ва (там же). Закарпатські приклади від
ЧОКАН. Це фонетичний варіант антропооснови Чоп- у XVIII ст. вже ви
імені Чекан. На укр. землях ім'я Чо- ступають у ролі звичайних прізвищ.
кан письмово фіксується з кінця XV ст. Напр., 1 7 2 0 р.: Fr. Csap - с. Стеблівка
Напр., 1 4 9 5 р.: Влашинь и нєпот єго Чо- (Belay 1 9 2 ); Dem., Pe. Csopik-с . Теребля
кан - м. Сучава (ССУМ II 5 4 5 ); 1 4 8 9 : Ми- (Belay 2 6 4 ).
хоул Чокан (там же); 1 6 0 5 : Paul Cziokan ЧОРНА. Особове ім'я, співзвучне з
- с. Драгово (Belay 168). прикметником чорна, згадується 1221 р.
ЧОЛАН. Імовірно, особовим іменем як «Churna de villa Umany» у комітаті
виступає прізвисько високочолої осо Боршод (Reg Var 2 7 2 ).
би, яке укр. писемними пам'ятками за ЧОРНАТА. Це - слов'янське особове
свідчене на Іршавщині вже 1 5 7 0 р.: крі ім'я від антропооснови чорн- 'чорний',
пак loan Cholan - с. Колодне (Чу Прізв. + формант -am- якої сприймається як
6 0 9 ). Ім'я Ćolan дуже популярне серед суфікс недорослості -'am або як болг.
хорватів пізнього Середньовіччя (Śim постпозиційний артикиль. Серед реєс
Nepozn. 1 5 6 - 1 5 7 ) , а в наші дні лексема трових козаків Брацлавського полку
Чолан уже виступає у функції прізвищ на війська запорозького 1 6 4 9 р. назива
Хустщині, де початки її фіксації сягають ються дві особи з цим іменем, а саме:
XVI ст. (Чу Прізв. 609). козаки Брацлавського полку Чорната
ЧОЛОС. Особова назва Чолос засвід Пєчєрскии та Чорната Старый (РВЗ
чена вже у латинографічній пам'ятці, 239, 2 4 9 ).
писаній 1 2 1 7 р., відомій під назвою ЧОРНИСЛАВ. Іменуванням Кос
Варадинські реєстри, а саме - в записі: те Чръніславовъ зять, писар сучавсь-
«ut unus ilorum nomine Choloz» - комі- кої грамоти 1 4 3 4 р. називає одного з
тат Бігар (Reg Var 2 1 4 ). учасників угоди між монастирем і ві
ЧОП. Слов'янське особове ім'я Чоп руючими в с. Поляна: «три чєляд ци-
від давнього апелятива чоп - 'чіп, чопик, ганскы на имя Славъ Хръловѣнъ и Кос
затичка'. Найдавніші записи імені Чоп те Чръніславовъ зять» (ССУМ II 5 5 0 ).
походять із Берегівщини XIII ст., а саме Якщо вірити писареві, то названий
з 1 2 2 0 р.: pristaldo Czyob de villa Титра антропонім Чорнислав становить рід
- комітат Береґ (Reg Var 248). Пор. та кісну слов'янську комбінацію компо
ЧОРНИШ 362 ЧОРТ
редини XVI ст. Напр., 1565 р.: Шаш А у XV - XVI ст.ст. антрополексему
ко Сухоносовичъ - м. Кременець (Арх Шемет кілька разів засвідчено в Росії
ЮЗР ѴІІ/2 46). Наприкінці XVI ст. лексе (Туп 4 4 0 ).
ма Шашко вже виступає прізвищем. Пор. ШЕПЕЛЯ. Правдоподібно, особо
1590: пан Василій Шашко - браславський ве ім'я утворено регресивним спосо
хорунжий [Арх ЮЗР 1/1 268), а 1571 р. бом від дієслова шепелявити 'сюсюка
вже засвідчений патронім від цього іме ти'. З-поміж 4 0 тисяч запорозьких ко
ні - Василій Шашковичъ (Туп 835). заків 1 6 4 9 р. лише один Шепеля Лука
На теренах Польщі ім'я Szaszko шенко мав таке ім'я (РВЗ 2 2 5 ). Але па
значиться вже 1 4 0 5 року, а ономас- тронімічне прізвище Федко Шепелич у
ти пов'язують його з давньою лексе м. Мозир згадується вже 1 5 5 2 р. (Арх
мою szaszok 'блазень ' (Rymut II 524). Не Ю ЗРѴІІ/1 6 3 9 ).
виключено, що українське ім'я ШАШ ШЕПІТКО. Особове ім'я прізвисько-
КО зобовязане польській мові. Пор. вого типу Шепітко утворено від апе-
пол. апел. szaszek 'блазень ' і прізвище лятива шепіт 'шептання, шепотіння'
Szaszko (Rymut III 5 2 4 ). (СУМ XI 440 - 441), іуцул. шепетіння 'т. с.'.
ШВАРН. Особове ім'я походить Найдавніші письмові фіксації цього
від пол. або словацького германізма імені походять із середини XVI ст. Пор.
szwarny 'гарний, чистий'. Напр., 1 1 4 6 : 1 5 5 0 р.: кріпак Mich. Sypitke - с. Липча, а
Шварнь - воєвода київський (ЛЛ 2 9 8 ); 1 6 0 5 - То. Sepitka - с. Кошельово (Belay
1 2 1 1 : Шварно-Юрий Данилович - князь 172, 1 6 3 ); 1 5 5 2 : Шепетко Угловичъ -
холмський, белзький, червенський... м. Мозир (Арх ЮЗР ѴІІ/1 6 4 3 ). Пор. ще
(ЛР 3 7 5, 4 1 4 та ін.). В Україну ім'я 1 6 9 8 : антропонім Шепета Алекса -
Swarno прийшло, мабуть, із Польщі або с. В. Бистрий (Belay 1 4 5 ).
зі Словаччини. Пор. 1 4 1 2 : «Jaszconem ШЕРБА. Фонетично видозмінене
Swarno...de Kossicze» (SSNO V 2 6 1 ). ім'я Щерба, що в перекладі сучасною лі
ШЕЛВ. Особове ім'я відтворюється тературною мовою - 'щербина'. Найдав
з назви сільця 1 4 2 5 р. Шелвово, що на ніша згадка припадає на 1 4 0 7 р.: панъ
річці Суха Либідь у передмісті давнього Шєрба - м. Львів (ССУМ II 5 5 6 ); 1 4 9 3 :
Києва: «бо стояше оу Шелвова сѣльца» оноуки Шерба - м. Сучава (ССУМ II
(ПСРЛ I I 1 9 6 2 ; ИЛ 5 1 2 ). Пор. ще ойконім 5 5 7 ). Пор. 1 6 5 3 : Шерба Іван - с. Кум'ята
Шелъвів (1 5 6 2 ) - Локачинський р-н Во (Стрипський 6 4 ); 1 5 5 0 : шл. Jo. Serba -
линської обл., по-пол. Szelwow (1 7 6 5 ). с. Калінешті (Belay 1 5 9 ).
Найперша згадка про антропонім за ШЕРБАН. Атрибутивне утворен
кладена в посесиві на -овъ, тобто Шєл- ня з суфіксом -ан від ос. імені Шерба.
вовь (1 2 2 7 р.), який позначає галицько Напр., 1 4 9 4 р.: слоуга наш Шєрбан...
го воєводу Шєлва, але етимологія імені (ССУМ II 5 5 6 ).
темна (ЕСЛГНПР 175). ШЕРШУН. Ім'я прізвиськового типу
ШЕМЕТ. Очевидно, від дієслова ше- від діалектної назви шершун 'шер
метатися 'метушитися' (СУМ XI 4 3 9 ). шень'. На лівобережжі Тиси ім'я фік
Особове ім'я засвідчується з XV ст.: про сується з XIII ст. Пор. 1 2 1 5 р.: Sceresun
дала пану Шемету - м. Вільна (ССУМ - комітат Сіладь (Reg Var 194, 1 9 5 ); а
II 5 5 6 ); 1 5 5 2 : Шемет - боярин остер- в Росії - 1 5 9 3 : Курянъ Шершунъ - смо
ський (Арх ЮЗР ѴІІ/1 5 9 7 ). У XVIII ст. ленський селянин (Туп 4 4 1 ).
прізвище Шемет значиться в кіль ШЕСТАК. Напевно, родинно-побу
кох селах Закарпаття (Чу Прізв. 6 2 2 ). У тове ім'я, яке давали дитині за черговіс
1 6 4 5 р. засвідчено патронім Шеметен- тю її народження в сім'ї. Найдавніша
ко - м. Біла Церква (Туп 8 3 7 ). надійна фіксація цього імені походить
шизко 365 шишло
із кінця XVI ст., а звучить вона так: «сы 1 5 5 2 р.: Ширай Козак та Ширай Куш
новъ має два - Тимошь а Шестакь» неръ (ОЧЗ 8 8 ).
(Демчук 25]. З часом називаються ан- ШИРКО. Напевно, укр. іменне утво
тропонімні сполучення, у яких лексему рення від прикметникової основи ши
Шестак треба вже кваліфікувати як рокий за допомогою форманта -ко.
прізвищеву назву. Напр., 1 5 5 2 р.: Сте Найдавніші укр. записи імені походять
панъ Шестак - м. Житомир (Арх ЮЗР із Полісся та Поділля середини XVI ст.
Ѵ ІІ/1 1 4 8 ]; 1 6 4 8 : Sestak Hricz - с. Пе- Пор. 1 5 5 2 р.: Ширко Лучникъ та Ширко
ресира (Maksay 5 4 5 ]; 1 7 7 5 : кр. Sesztak Клиповець - м. Мозир (ОМЗ 62 6 , 6 3 1 );
- с. Сасово (Szabó 4 8 2 ]. 1552: Митко Бобровникъ Ширко - м. Він
У Росії XVII ст. лексема Шестак та її ниця (ОВЗ 6 0 6 ).
походні досить часто вживалася в ролі З названим іменем перегукується
власного особового імені також пізні закарпатоукраїнська прізвищева назва
ше. Напр., 1 6 1 0 р.: Шестакъ Григорь Ширило, зафіксована 1 6 4 8 р. в с. Чи-
евъ сынъ Поросёнков [Туп 4 4 2 ]; 1 6 1 3 : надьові: Sirilo Ferencz (Maksay 5 2 1 ).
Шестачко Павловъ (там же]. ШИРЯЙ. Напевно, родинно-побу
ШИЗКО. Очевидно, укр. ім'я утворе тове ім'я, утворене від дієслова ширя
но від архаїчного варіанта прикмет ти 'повільно кружляти, тримаючись
ника шизий 'сизий' за допомогою у повітрі' (СУМ XI 4 6 2 ). Ім'я вж ивало
здрібніло-пестливого форманта -ко. ся на початку XVII ст. Напр., 1 6 1 1 р.:
Напр., 1 4 3 7 р.: єшє село, гдє Шизко бил Ширяй Захарьевъ сынъ Єлчанинов;
- м. Сучава (ССУМ II 5 5 8 ]. Матвеи Ширяй - запорозький полков
ШИЛКО. Укр. розмовно-побутове ник (Туп).
ім'я з демінутивним формантом -ко від ШИШКА. Укр. родинно-побутове
назви шевського знаряддя шило. Най ім'я або прізвисько, що походить від
давніший запис походить із 1 5 6 1 р., а співзвучного апелятива у значенні 'су
записано антропонім у пол. правопис цвіття хвойних рослин', 'булочка' або в
ній традиції: Szyłko Dołhinowicz (Арх якомусь іншому його значенні (СУМ XI
Ю ЗРѴІІ/1 4 6 9 ]. 4 6 6 ). У писемних пам'ятках укр. мови
ШИЛО. Укр. розмовно-побутове ім'я ім'я фіксується з XVI по XVIII ст. Напр.,
походить від відомої назви шевського 1 5 6 4 р.: Шишка Невгадъ (Арх ЮЗР ІІІ/2
знаряддя шило (СУМ XI 5 4 2 ). Найдавні 2 5 7 ); 1 7 6 5 : Szyszka Jarochowicz (Арх
ша згадка імені значиться 1 5 6 5 р.: Sziło Ю З Р Ѵ /1 1 0 0 ).
Pawlikowicz (ОКЗР III 2 2 0 ). ШИШКО. Морфологічний варіант
ШИП. Укр. розмовно-побутове ім'я укр. імені Шишка. У офіційних докумен
від апелятива шип 'гострий твердий тах значиться з 1 552 р.: Шишько Гири-
виступ на стеблі деяких рослин та нич (ОЧЗ 87).
предметів' (СУМ XI 4 5 4 ) або в якомусь ШИШЛО. Правдоподібно, від особо
іншому його значенні. Найдавніші ви вого імені прізвиськового типу Шиш
падки вживання імені походять із кін ло, що пов'язане зі східнослов'янським
ця XV та XVI ст. Напр., 1 4 9 8 р.: Шипъ хо шишлати 'повільно працювати', прі
лоп (Туп 4 4 8 ); 1 5 7 0 : Luc. Sip - с. Н. Во звищами Шишла, Шишлов (Rymut II
рота (Чу Прізв. 6 2 6 ). На пол. землях 5 7 2 ) та з закарпатським ойконімом
антропонім Szyp фіксується з XIV ст. Шишловці. В Україні ім'я Шишло згаду
(SSN O V 355). ється 1 6 2 0 р. - с. Голуче (ВКО 2 8 3 ), а на
ШИРАЙ. Фонетичний варіант осо території Польщі прізвиська Szyszlow
бового імені Ширяй. Найдавніші його та Szyszlowski фіксуються вже 1 4 7 7 і
записи походять із м. Чорнобиля з 13 9 2 pp. (SSN O V 359).
шия 366 ШУМ'ЯТА
Ю
ЮҐА. Рідкісне слов'янське особове Я
ім'я, можливо, від апелятивної основи
юз- 'південь', хоча висловлюється та ЯВІРКО. Слов'янське особове ім'я з
кож думка, що воно є фонетичною ви формантом демінутивності -ко від ан
дозміною давньогрецького імені Геор тропооснови Явір-, для якого доімен-
гій . На теренах України ім'я Юґа вперше ним значенням було назва 'відомої
засвідчується 1 3 9 2 р.: «...вѣра жупана породи дерева'. У нашій картотеці ім'я
Юзи Жюркєвича» - с. Роман у Мол Явірко представлено лише один раз се
давському князівстві (ССУМ II 5 7 3 ). На ред імен інших кметів із с. Пакошівки
території Закарпаття і Трансільванії за 1 4 8 1 р.: Wasil, Sieńko et Jaworko (AGZ
ім'я Юґа вживаним було у XV ст. Напр., XVI 1 4 9 3 ). Про продуктивність антро
1 4 4 2 р.: Juga Kostha f. St. Pap (Belay 140); пооснови Явір- говорить також закар
1 4 5 2 : Dyak Juga - с. Йовд (Belay 157); патське прізвище 1 6 8 7 р. Javohnka,
1 6 4 8 : шл. Jo .Juga - c. В. Селище (Belay вживане у селі В. Копаня (Szabó 5 4 8 ).
2 1 9 ). У Польщі найдавніші записи імені ЯВОЛОД. Давнє східнослов'янське
Jugo походять із XIV ст., а окремі з них, двоосновне особове ім'я, препозицій-
напр. запис 1 3 9 8 р. «Nicolaus et Jugo ний компонент якого спочатку, оче
fratres Germani» (SSNO II 4 9 7 ), підтвер видно, мав вигляд Я- і становив архе
джують думку, що Jugo є окремим осо тип Яро- (Роспонд Летопись 10 - 11).
бовим іменем. За давність імені промовляє рідкісна
ЮНАШКО. Укр. особове ім'я, утво його фіксація під 1 2 0 9 р., за якою під
рене від антропооснови Юн- за допомо іменем Яволодъ виступає галицький
гою двоморфемного суфікса -аиіко. Під боярин, брат Ярополка, прихильник
цим іменем виступає реєстровий козак Романа Мстиславича та Анни (ИЛ 4 8 4 ;
Прилуцького полку 1 6 4 9 р. Юнаихь- ЛР 3 7 3 , 3 7 4 ). Особове ім'я Яволод зга
ко Мартыненко (РВЗ 4 5 1 ). Пор. також дується також у давньому Смоленську
ЯР 370 ЯРОН
України, але й у Польщі, Чехії та Словач пис «Nobilis Iaroslaus alias laroszco de
чині як усічений відповідник імені дво- Crzepernecz» (SSNO II 4 4 9 ) однозначно
основного імені Ярослав. Напр., 138 4 р.: вказує на етимологічну належність до
Jaros de Stognowicz; 1 3 9 8 : «Jarosz de іменного гнізда Ярослав. 1 6 4 9 р. та на
Dzirzbantowo, Jaroch de Sulenczyno» ім'я Ярошко, яке є здрібнілим утворен
(SSNO II 4 4 8 ). ням від Ярош, у козацьких реєстрах за
У чехів та словаків ім'я Jaros, як і писано дві особи (Остапі Інд. 5 1 6 ).
Jara, Jarda, Jarek, Jarka, Jarouśek, доте ЯРУН. Усічено-суфіксальний варі
пер правлять за розмовні відповід ант із суфіксом -ун від особового іме
ники повних імен Jaroslav та Jaromir ні Ярослав. Найдавніша письмова його
(Knappovä 1 1 2 ). Розмовну функцію ім'я фіксація на Русі припадає на 1 1 7 0 р.:
Jaros виконує і у хорватів (Śim 119). Ва Ярунъ - брат Коснятина Васильовича,
ріант Яраш уживають так само білору сідельника Ярослава Ізяславича (ЛР
си, але вони вважають його варіантом 2 9 3 ). 1 1 3 6 р. літописи згадують патро-
офіційного грецького імені Єрафей нім Давыдъ Яруновичъ - київський ти
(Суднік 26, 47 ; Бір 81). сяцький (ЛЛ 2 2 8 ; ЛР 1 8 9 ,4 8 2 ).
На Наддніпрянщині початку XVII ст. ЯРУТА. Слов'янське чол. особове
ім'я Ярош, як і в Білорусі, іменний варі ім'я, утворене усічено-суфіксальним
ант Ярош, так само кваліфікують як ек способом від імені Ярослав за допо
вівалент календарного православного могою форманта -ута. У давньоукр.
імені Єрофей чи Ярохвей (Керста 585), пам'ятках писемності ім'я згадується
що в перекладі з давньогрецької озна упродовж XVI - XVII ст.ст. Напр., 1 5 6 5 :
чає 'освячений Богом' (ВІЛ 59). Напр., JaruthaJaruthka (ОКЗРIII 2 2 0 ,2 2 6 ; Кер
1 6 2 0 р.: Ярош Великий, Ярош Кравець ста XIV 14); 1 6 4 9 : сотник Корсунсько-
(ВКО 2 4 5 , 2 5 0 ); 1 6 4 9 : козаки Переяс го полку Ярута (РВЗ 1 5 6 ). Пор. ще пол.
лавського полку Ярошъ Шєвьчєнь- ім'я XIII ст. Jarota (SSNO II 4 5 0 ).
ко, Ярошъ Заболотный (РВЗ 339, 323), ЯРУШ. Усічено-суфіксальне слов'ян
козаки Миргородського полку Ярошъ ське ім'я кінця XVI - початку XVII ст.
Ращенъко, Ярошъ Тищенъко (РВЗ 376, утворене від імені Ярослав. Найдавні
3 7 4 ), козак Кропивнянського полку ша відома нам його згадка припадає на
Ярошъ Дружина (РВЗ 3 6 3 ) та козак 1 5 9 5 р.: Яруш Суєтич (Арх ЮЗР ІИ /1);
Черкаського полку Ярошъ Жадчєнко 1 6 6 0 : Яруш Гребенник (ХП 1 4 5 ); 1 6 6 6 :
(РВЗ 6 5). Воно продовжує вживатися Ярушъ Мозоль (ПК 2 2 9 ). Ім'я Jarusz
й у II пол. XVII ст. Напр., 1 6 6 0 р.: Ярош в XIV ст. вживалося також у Польщі
Яненко, Ярош Трохименко, Ярош Ка (SSNO II 4 5 1 ).
лачник (ХП 1 4 0 ,1 4 1 ,1 4 3 ) . Пік викорис ЯРУШКО. Здрібніло-пестливе утво
тання імені Ярош для позначення Єро- рення від імені Яруш, тобто Ярослав. Усі
фея в Україні припав на середину XVII письмові свідчення походять із XVII ст.
ст. Серед 4 0 тисяч реєстрових запороз Напр., 1 6 3 1 р.: Jaruszka (Арх ЮЗР Ѵ І/1
ьких козаків 1 1 4 осіб мали ім'я Ярош 478); 1666 р.:Ярушко Єремченко (ПК 229).
(Остапі Інд. 51 6 ). ЯСЕН. Нове слов'янське чол. ім'я,
ЯРОШЕНЯ. Ім'я утворено від імені яке в містах Луцьк та Хмельницький
Ярош (див. вище) за допомогою форман почали давати дітям з кінця XX ст. (Ско-
та недорослості -еня. Напр., 162 0 р.: Яро- рук 149 ; Горобець 2 6 6 ). До того лексе
шеня Клубаленя - с. Крупець (ВКО 157). ма Ясен уживалася на різних теренах
ЯРОШКО. Ім'я Ярошко вживалося України тільки в ролі прізвища (Чу
також у Польщі XV ст., але сам його за Прізв. 6 4 6 ; Редько 1 2 5 7 ).
Жіночі імена
Серед поляків жін. імена Bohumiła БОЖА, род. - БОЖІ. У сербів та
та Bogumiła згадуються з XIII ст., які кож було ім'я Божа (Karpiuk 8 2), однак
вживаються там і понині (Bubak 60), вони розцінюють його як усічений від
тоді як сучасні укр. словники імен повідник імен Божидарка, Божурка та
(напр. ВІЛ 2 6 2 ) згадують лише чол. інших подібних імен.
ім'я Богумил та й то тільки серед заста БОЖЕДАНА. Нове укр. двоосновне
рілих і рідковживаних. У деяких містах утворення з препозиційною основою
Західної України, напр. у м. Луцьк, у Бож- та постпозиційною дієприкмет
XX ст. (здебільшого римокатолики), никовою основою -дан. Ім'я записано в
знову повернулися до імені Богумила 80-х роках XX ст. у м. Луцьк (Скорук 149)
(Скорук 1 4 9 ). та в інших містах Західної України.
БОГУРАДА, род. - БОГУРАДИ. Сло ВОЖЕНА, род. - БОЖЕНИ. Укр.
в'янське жін. ім'я Богурада утворене словники імен (напр., ВІЛ 2 6 3 ) наво
від чол. відповідника Богурад. Остан дять це ім'я лише серед застарілих та
нє в Польщі засвідчене вже 1 3 8 8 р. рідковживаних. Нині його вживають
(Bubak 60). В Україні ім'я Богурада нині головним чином українці Сербії та Хор
вже не фіксується, але в с. Новосели ватії (Мудри - Саламон 2 4 8 ).
ця Перечинського р-ну Закарпатської Популярне воно також серед че
обл. дотепер зберігається назва ділян хів, словаків та поляків (Knappovä 2 0 7 ;
ки поля Богурадины (род. відм. - Богу- Maj tan - Povazaj 67; Bubak 64), звідки і
радин, а місц. - на Богурадинах). прийшло до українців у XX ст. (Скорук
БОГУСЛАВА. Рідкісний жін. відпо 149; Свистун 15). Серед учнів Пряшів-
відник до чол. імені Богуслав (Свистун ської укр. гімназії в 1 9 8 6 р. навчалися
15) або жін. катойконім від назви міс дівчата Дробняк Божена, Терек Воже
та Богуслав, що на Київщині, тобто жи на і Чабала Божена (Краєзн. словн. 163,
телька міста Богуслава. У Польщі та Сло 165, 166). Пор. ще у русинів Югославії
ваччині жін. ім'я Bogusława / Bohuslava учениця Божена Пушкаш з 1933 р. (Муд
засвідчується вже з XII і відповідно з ри - Саламон 247).
XIII ст. і з тих пір не втрачає популяр Слов'янське ім'я Божена виникло
ності понині (Karpiuk 10; Grzenia 80). В серед чехів у XII ст., а звідти перейшло
Україні це ім'я пов'язують з іменем го до поляків. Схоже, що утворено його
ловного персонажа народної думи «Ма від застарілого пасивного дієприкмет
руся Богуславка», а отже, з містом Богу- ника bożena з первісним значенням
славом. Нині ім'я повертається до жит 'обдарована Богом', 'благословенна'
тя українців та поляків (Скорук 151). (Knappovä 2 0 7 ; Grzenia 83).
БОГУТА. Це білоруський та україн БОЙКИНЯ. Окремі випадки запису
ський розмовний відповідник до чол. вання дівчаток на ім'я Бойкиня в рагсах
імені Богут (Суднік 49). Від імені Богута спостерігаються лише в останні роки.
утворено посесив Богутин, який поклав Підставою для таких записів служать
початок іменуванням інших класів ан- наполягання батьків дитини записува
тропонімів і топонімів. Напр., від нього ти етнонім бойкиня 'дочка або дружина
йде також назва села Золочівського р-ну бойка' у функції особового імені в Кар
Львівської обл. Богутин (Худаш Укр 37). патському регіоні.
БОГУХВАЛА. Жін. відповідник до БОЛЕСЛАВА. Жін. відповідник до
слов'янського чол. двоосновного імені давнього слов'янського імені Болеслав,
Богухвал (див. вище). На теренах Польщі утвореного від прислівника болє- 'біль
жін. ім'я Boguchwała та його варіант Во- ше' та іменника слав(а) (див. вище).
gufala фіксуються вже 1265 (Karpiuk 14). Найдавніший запис цього імені похо
БОРИСЛАВА 376 ВЕРБА
жін. імена Върба, Върбка, Върбча (Илчев ВЕСНА. У наші дні жін. ім'я Вес
117), серб. жін. імена Врба, Врбена, Врби- на, вживають українці Сербії, Хорватії
слава (Грк 234), хорв. жін. імена Vrba, та Словенії (Грк 2 3 0 ; Sim 3 5 9 ), а під їх
Vrbena [Śim 373). Посереднім доказом впливом у міжвоєнні роки почали ак
давнішого функціонування імені Вер тивно використовувати його також
ба серед українців можуть служити укр. українці та русини Югославії. Згадаймо
традиційні прізвища Верба, Вербак, Вер- імена учениць руської середньої шко
бицький, Вербин, Вербіщук і т. п. ли м. Шид у Сримі: Весна Лозиняк, Вес
ВЕРИЦЯ. Здрібніло-пестливе утво на Дюранїн, Весна Цирба, Весна Край-
рення від імені Бера, яке нині вже втра цер, Весна Шандор та ін. (Мудри - Сала
тило експресивну функцію, але для її мон 2 5 9 - 2 6 1 ).
відновлення сучасники використали Протягом останнього півстоліття
живий здрібніло-пестливий суфікс -иця. ім'я Весна починають давати дітям жи
Так сталося з іменем Верица в українців телі Тернопілля (Свистун 15) та Волині
Югославії міжвоєнних років. Напр., уче (Скорук 149). Слов'янські ономасти вва
ниця руської середньої школи м. Шид Ве жають, що ім'я пішло від назви боже
рица Макарчук (Мудри - Саламон 2 4 1 ). ства Весна. (Грк 2 30; Śim 359). Ім'я Vesna
ВЕРХУСЛАВА. Давнє слов'янське відоме також чехам, але ті також ква
жін. ім'я, утворене від чол. його ліфікують його як нове ім'я південно
відповідника Върхославъ, яке складе слов'янського походження, оскільки
не з основ верх- 'вершина' та -слава, препозитивний компонент його Jaro
з'єднаних за допомогою інтерфікса -у- своєю семантикою справді нагадує
(Karpluk 13). Найдавнішою особою, що українську діалектну лексему йар, тоб
мала ім'я Верхуслава, на Русі була доч то 'весна'. У середині XVI ст. це ім'я да
ка князя Всеволода Мстиславича ста вали також у Росії, але тільки особам
ном на 1 1 3 6 р., яку видали заміж за ве чол. статі. Пор. 1 5 4 5 р.: Весна Артемьев -
ликого князя польського Болеслава м. Новгород (Вес 67). Однак установити
Кучерявого (ЛР 190). 1 1 8 0 р. під іме мотиви такого називання важко.
нем Верхуслава-Анастасія згадується ВЕСНЯНКА. Нове особове ім'я, яке
жінка Ростислава Рюриковича (Мах українці почали давати дівчатам лише
новець Родовід), а 1 2 2 5 р. на Русі під наприкінці XX ст., пов'язуючи його з на
іменем Верхуслава називається княги роднообрядовою піснею, в якій оспіву
ня Ростиславля (Срезн 94). У Польщі ється весняне пробудження природи.
жін. ім'я Wierzchosława знаним є з XIII, ВИСЛАВА. Давнє слов'янське жін.
а чол. його відповідник Wierzchosław - ім'я, яке виникло внаслідок фонетич
з XII ст. (Bubak 3 1 3 ). Нині ані в Україні, ного стягнення двоосновного імені Ви-
ані в Польщі ім'я не вживане (Karpiuk шеслава, котре складене з прикметника
1 9 6 1 , s. 13). выше 'вище', 'більше' та іменника слава.
ВЕСЕЛКА. Слов'янське особове Найдавніша письмова фіксація імені, за
ім'я, вживане нині українцями Сербії пол. джерелами, припадає на 1 1 1 6 р. -
та Хорватії, а перейнято його у сербів це Вислава [Вышеслава') Святославна -
як ім'я Веселка (Грк 2 3 0 ), хорв. Veselka дочка Святослава Ярославича (ЛР 176,
(Śim 3 5 9 ) або болг. Веселка (Илчев 473). За іншими джерелами, жін. ім'я
1 0 8 ). Основою імені є прикметник ве Вислава - це відповідник до пол. чол.
селий. У сербів ім'я Веселка було попу імені Witoslaw, що з давнішого Wito -
лярним уже під час турецької неволі 'пан' + sław (Bubak 3 1 8 ). Пор. ще прізви
(Бурий 2 1 0 ). В Україні ім'я Веселка нині ще Виславський, поширене серед укра
сприймається, як 'назва райдуги'. їнців Югославії (Чу Русн. 9 5 -1 1 0 ).
ВИШЕСЛАВА 378 ВІРА
нім Гориславичі, який згадується вже в лятив grivna раніше вживався також для
XV ст. (X - Д 64). А утворено ім'я Гори- позначення призабутої жін. прикраси на
слава, як жін. відповідник до чол. імені шию [Śim 134, 503). До середини XV ст.
Гориславъ, препозиційний компонент його фіксують також середньовічні рос.
якого зберігає дієслівну основу горѣти пам'ятки [Вес 88). В Україні, де лексема
та іменникову основу слава [Svob 76). гривна чи гривня раніше вживалася для
ГОРЛИЦЯ. Жін. особове ім'я Горли позначення відомої грошової одиниці, з
ця має відповідники в мовах багатьох самого початку XVIII ст. фіксуються прі-
слов'янських народів (Грк Реч 70; Śim звищеві назви Гривна, Гривняк і т. п. [Чу
1 3 4 ). Ім'я походить від назви птаха гор Прізв. 159).
лиця, а в українців досить рано воно ГРИМИСЛАВА. Історичних відомос
почало вживатися також як прізвище- тей про це ім'я у східних слов'ян дуже
ва назва. Пор. 1 4 2 1 р.: свідок Горлица мало. Відомо тільки те, що дві русь
Вєлєцкий - м. Перемишль (Укр. грам. кі княжни XV ст. на ім'я Гримислава чи
XV ст. 1 41). Гремислава вийшли заміж за двох пол.
ГОРОДИСЛАВА. Жін. ім'я Городи- князів - одна за сандомирського і кра
слава є відповідником чол. імені ківського князя Лешка Білого, а інша -
Городиславъ, складеного з дієслівної за пол. князя Болеслава [ЛР 4 8 1 ). З жін.
антропооснови городити 'огороджу іменем Гремислава перегукується чол.
вати', 'будувати' [Svob 76) та іменни ім'я селянина Гремець Одович із м. Кре
кової основи слав(а). Найдавніша згад менець, яке згадується там 1 5 6 3 р. [Арх
ка цього особового імені припадає вже Ю ЗРѴІІ/2 1 1 7 ).
на 1 1 3 0 р. Вона стосується дочки князя
Святослава Всеславича - Городислави-
Євдокії [ЛР 1 8 5 ). Там же міститься та
кож згадка про Городиславу - сестру
полоцької Передслави. «Словник імен
ґ
українців» наводить тільки неповно- ҐАЛИЦЯ. Жін. особове ім'я Ґалиця
голосний відповідник цього імені, тоб відтворюється на підставі зіставлення
то Градислава, та й то лише в «Додатку болг. жін. імені Галица, яке наводить
застарілих та рідковживаних імен» [ВІЛ Н. Ковачев у словнику імен [Ковачев
2 6 2 ), тобто, як і рос. та південносло 13 4 ), з традиційними закарпатоукр.
в'янські словники, а «Словарь русских прізвищами Галиця та Ґалица [Чу
личных имен» А. Н. Петровского так Прізв. 134, 1 7 0 ). Зіставляючи названі
само наводить тільки неповноголосний прізвища з болг. здрібніло-пестливим
його відповідник Градислава. В Україні іменем Галица [Ковачев 1 3 5 ), доходи
пам'ять про особове ім'я Городислава з мо висновку, що лексема Галица могла
XV ст. береже також назва прикарпат з'явитися в Укр. Карпатах тільки вна
ського села Городиславичі [X - Д 64)., слідок болг. впливу: її могли принести
ГОРЯНКА. Нині жін. імена Гор]ана і тільки болгари, з якими українці Мара-
Гор]анка вживані лише у сербів, хорва мороша перебували упродовж століть
тів, болгар та македонців [Грк 238; Śim у безпосередніх зв'язках на терито
130; Илчев 139). За словами М. Шімунди- рії Трансільванії, хоча пестлива лексе
ча, жін. імена Gorjana і Gorjanka утворено ма галица 'чорнявка' дотепер уживана
від апелятива дога 'ліс', 'гора' [Śim 130). також у серб, мові як кличка свійських
ГРИВНА. Жін. ім'я Гривна вживаєть тварин чорної масті.
ся лише у болгар, сербів та хорватів [Ил ҐРАДА. Це усічений варіант дво-
чев 141; Грк 238; Śim 134). У хорватів апе- основного чол. особового імені, пре-
ҐРАДИСЛАВА 383 ДЗВЕНИСЛАВА
ца, але й історичний факт того, що в XIV ДУБРАВКА. Особове ім'я Дубрав
- XV ст.ст. поблизу названого приселка, ка популярне було у сербів, а від них,
а точніше - в селах Середнє та Підгород очевидно, пробило собі дорогу також
квартирували хорв. солдати Ілони Зріні. до українців та русинів Сербії у XX ст.
ДРАГНА. Жін. відповідник до чол. Напр., так називали ученицю середньої
імені Драгно, який, у свою чергу, є ек школи м. Шид 1 9 6 6 р. Семан Дубравка
вівалентом південнослов'янських чол. (Мудри - Саламон 2 6 1 ). Вважається, що
імен зразка Драгомир, Драгослав і т. п. ім'я пішло від серб, апелятива дубрава
Найдавніша письмова згадка жін. іме 'ліс' (Грк 8 4 ). Жін. ім'я Dubravka поши
ні Драгна в Україні припадає на 1 4 9 5 р.: рене було також у старочеській мові
«брат Андроушко и сестра их Драгна» - (Pleskalovä 4 5 ). На Сх. Словаччині уже
м. Сучава (ССУМ І 3 2 3 ]. Нині ім’я Драг з 1 5 4 8 р. згадується укр. село з назвою
на вживане у болгар та у сербів (Илчев Дубрава (Краєзн. словн. 4 2 3 ).
18 1 ; Грк 2 4 5 ]. ДУБРОВКА. Жін. ім'я Дубровка по
ДРАГОЛЯ. Слов'янське жін. ім'я ходить від давнього слов'янського апе
Драголя та його фонетичні відповід лятива дуброва 'діброва', 'листяний, як
ники нині вживані в усіх південно правило, дубовий ліс на родючих ґрун
слов'янських народів (Илчев 182; Грк тах'. На думку Т. Маретича, особове ім'я
2 4 5 ; Śim 2 8 6 ]. Ім'я утворено від чол. Дубровка давали дитині, яка народила
імені Драг, що відповідає східносло ся в діброві. Дехто вважає, що жін. ім'я
в'янському Дорог 'дорогий, милий', за Дубрава чи Дубравка є калькою з італій
допомогою фемінізуючого форманта ського імені Silvia (Грк 2 4 6 ). В Україні
-оля. Найдавніша письмова згадка цьо пам'ять про жін. ім'я Дубровка береже
го імені сягає 1 4 9 1 р.: Драголє, дочка лише декілька прізвищ та ойконімів на
Драгомира - м. Сучава (ССУМ І 3 2 3 ); зразок Дуброва, Дубровка і т. п.
1 4 9 7 : «продал Ворчи и сестре єго Дра- Перші записи особового імені Ду
голи » - м. Васлуй (там же]. бровка в Україні походять із XIII ст.
ДРАГОЛИНА. Жін. особове ім'я пів Напр., 1 2 4 7 , 1 2 6 5 рр.: Дубровка - до
деннослов'янського походження. Його чка князя Юрія Всеволодовича та жін
утворено від імені Драголя за допомо ка Василька Романовича (ЛР 4 2 6 ,4 8 3 ) .
гою гіпокористичного суфікса -ина або У середньовічній Польщі Дубров
від болг. чол. імені Драгол (Ковачев 191] кою називали чес. княжну, яка вийшла
чи від серб, імені Драго]ла (Грк 245]. заміж за пол. короля Мєшка І та стала
В укр. текстах жін. ім'я письмово за матір'ю Болеслава Хороброго (Grzenia
свідчується 14 8 0 р.: «сестра их Марина 96). Поляки записували ім'я Добровка
и Дръгълина» - м. Сучава (ССУМ 1328]. то як Dąbrówka, то як Dubrawa, то як
ДРАГОМИРА. Жін. особове ім'я захід Dubrawka. Нині у Польщі ім'я Dąbrówka
нослов'янського походження. Його утво носить 133 полячки (Grzenia 9 6 ).
рено за допомогою фемінізуючого фор У Чехії та на Словаччині імена Dou-
манта -а від чол. імені Драгомирь (див. bravka та Dubrava належить до рідкіс
вище). Першою Драгомирою, за письмо них (Knappovä 2 1 7 ). У хорватів т а у сер
вими джерелами, очевидно, була княги бів ім'я Дубрава, як і її дериват Дубрав
ня з роду Стодорських (IX - І пол. X ст.) ка, поширилося пізніше через дубров-
- жінка чеського князя Борживоя. Ім'я ницьку літературу XVI - XVII ст. (Грк
рано вийшло з ужитку, але з XX ст. спо 2 4 6 ). Воно пробило собі шлях і до Ро
стерігається повернення до цього іме сії (Туп 1 38).
ні, головним чином серед укр. інтелі ДУХНА. Можливо, до слов'янських
генції Галичини (Скорук 151). імен на підставі етимологічної належ
ДУШАНА 387 ЗАРА
ності основи Дух- (слов'янська етимо та запис 1 5 6 1 р.: Ждана - жінка Мико-
логічна належність форманта -хно не лая Дубровського (Арх ЮЗР V I/1 36).
підлягає сумніву), однак треба врахо З кінця XVI ст., а точніше 1 5 9 0 р., жін.
вувати також наявність імені Духна, ім'я Ждана вживалося і в Росії: Ждана -
зафіксованого в XV ст., а саме: Духна жінка Никити Власовича Болотникова
Мормылевая (Арх ЮЗР VIII/4 134). (Bee 1 1 1 ); 1 6 1 0 : Ждана - дружина Рос-
ДУШАНА. Слов'янське ім'я нині лавця Івана Рикова (Туп 4 6 1 ). Суч. рос.
вживане українцями Словаччини, Че ономасти і тепер рекомендують ім'я
хії, Сербії та Хорватії. У Словенії йому Ждана до вжитку.
відповідають такі іменні утворення, як Час від часу ім'я Zdana подивуєть
Dusica, Duśanka (Keber 153). Воно є жін. ся також у чехів та хорватів (Knappovä
відповідником до популярного чол. 3 0 7 ; Śim 3 8 7 ).
імені Душан (Knappovä 2 1 8 ). Отже, пер ЖЕЛИМИРА. Давнє слов'янське жін.
вісна семантика імені пов'язана з ду ім'я складене з антропооснов желати
хом чи душею (Грк 2 4 7 ). 'бажати' та мир 'спокій' + фемінізуючий
ДУШАНКА. Жін. особове ім'я Ду- формант -а. Нині воно вживається пе
шанка утворене від чол. Душан за до реважно в південнослов'янських наро
помогою фемінізуючого форманта -ка. дів, рідше - у чехів та словаків. Нами
Поширене воно у сербів, а також у їх су засвідчене ім'я Желимира Шишкова,
сідів русинів та українців Срему (Му як авторку однієї із статей у журналі
дри - Саламон 2 6 0 ). МУК у Свиднику (Пряшів, 1 9 8 3 . - № 12.
ДУШКА. Слов'янське усічено-суфік- - с. 4 3 7 ).
сальне утворення від чол. імені Душко
або усічено-суфіксальний відповідник
давнього двоосновного імені Духосла-
ва (Knappovä 21 8 ; Демчук 32, 74). Нині З
здрібніло-пестливе ім'я Душка, як і
Душа, Душана, Душанка, не належить ЗАБАВА. Жін. особове ім'я Заба
до популярних, але воно побутує в ва походить від апелятива забава, імо
більшості слов'янських мов як ім'я з вірно, з первісним значенням 'лялька,
інтимним відтінком. У деяких регіонах іграшка'. Чи не першим носієм імені За
України, напр. на Закарпатті, жін. ім'я бава на Русі була дочка князя Ярослава
Душка сприймається як варіант імені Всеволодовича, жінка Володимира Глі-
Маґдалина, власне як усічений відповід бовича у Переяславі, згадувана 1 1 7 9 р.
ник розмовного варіанта імені Маґдуша. (ЛР 3 2 7 ,4 8 5 ).
Іменування Забава Путятична зга
дується також у рос. билинах (Рыбн І
1 25), а чол. ім'я Zabawa - в пол. пам'ят
Ж ках писемності XV ст. (SSNO VI 2 4 5 ).
ЗАРА. Ім'я закладене в закарпат
ЖДАНА, род. - ЖДАНИ. Давнє сло ському ойконімі Зариново (з 1 9 4 6 р.
в'янське жін. ім'я дієприкметникового офіційно - Зарічеве'). А походить ця на
походження, співвідносне з чол. іменем зва від імені Зара, яке М. Гркович виво
Ждан (див. вище). Воно представлене в дить із Загарка або Захарія (Грк 2 2 5 ).
Україні вже з XVI ст. Найдавнішими за На нашу думку, насправді етимон ан-
писами, які фіксують уживання укр. тропооснови Зар- захований у патро-
жін. імені Ждана, є свідчення 1 5 4 2 р.: німі Зарин, співвідносному з особовим
Ждана Федоровна (Арх ЮЗР IV /4 2 5 4 ) іменем Зара 'зоря', 'світанок'.
ЗБИСЛАВА 388 ЗОРЕСЛАВА
'зірка, зірниця' та іменника слав(а) з Нині жін. ім'я Zora гідно представ
інтерфіксом -е-. В українців опорою лені у чехів, хорватів, болгар та сербів
жін. імені Зореслава служило чолові (Knappovä 3 0 6 ; Śim 38 6 ; Грк 2 5 5 ; Илчев
че ім'я Зореслав, яке в Карпатах укоре 2 1 5 ). 1 9 2 6 р. серед випускників Ужго
нилося ще у міжвоєнні роки. За Є. Гри родської гімназії жін. ім'я Зоря (варіант
цаком, який 1 9 4 2 р. засвідчив жін. ім'я Зора) було представлене українкою з
Зореслава серед учениць укр. гімназії Загреба - Зора Касалицька (Ужгород
м. Ярослава, ім'я Зореслава належало ська гімназія 55). А постало жін. ім'я
до імен священицьких дочок разом із Зоря на базі апелятива зоря 'зірниця,
такими, як Марія, Лідія, Ольга та Софія ранкова зірка, венера, світанок'.
[Грицак Імена 243). Упродовж міжвоєн ЗОРЯНА. Слов'янське жін. ім'я, яке
них та повоєнних років жін. ім'я Зоре в Україні утвердилося на межі XIX -
слава міцно прижилося серед укр. місь XX ст.ст. (Трійняк 1 4 1 ). У Сербії та Хор
кого населення Західної України, пере ватії ім'я Зорана має вже давню тради
дусім Львова, Луцька, Дрогобича та ін. цію використання (Грк 2 5 5 ; Śim 3 8 4 ). У
(Скорук 15). У хорватів воно вживаєть хорватів згадане ім'я виступає у трьох
ся у варіантах Zorislava та Zoroslava [Śim фонетичних варіантах - Zorana, Zorjana
384, 3 8 5 ), у чехів воно функціонує у ви та Zorijana. Ім'я Зоряна є похідним від
гляді Zoroslava [Knappova 306), а у сер імені Зоря. Його утворено, як і імена
бів - як Зорислава [Грк 255). моделі Росана, Сніжана, за допомогою
ЗОРИНА. Нове укр. жін. ім'я сло форманта -ана. Укр. та рос. ономасти
в'янського походження, утворене від рекомендують це ім'я до вжитку.
нейтрального щодо експресії імені
Зоря або безпосередньо від апелятива
зоря 'зірка' за допомогою квалітатив
ного форманта - ина (Трійняк 141; Бе І
лей 9 4 ). Останнім часом ім'я реєстру
ють також у РАГСах [Скорук 153; Слов ІЗЯСЛАВА. Жін. відповідник до дав
ник варіантів 2 2 7 ). Крім укр., ім'я Зо ньоруського чол. двоосновного імені
рина властиве також рос. [Петровский Ізяслав, препозиційний компонент
1 1 6 ), серб. [Грк 2 5 5 ), хорв. (Śim 3 8 4 ) та якого становить усічену форму дієсло
болг. (Илчев 2 1 6 ) мовам. Ім'я Zor'ena, ва изъяти 'взяти, брати' та постпози-
як і М іґепа вживаними були також у ційний іменник слав(а) (ЕСУМ II 293).
старочеській мові (Pleskalovä 53). Найдавніша фіксація імені йде з 1 2 8 7 р.:
ЗОРЯ. Давнє слов'янське жін. ім'я Изяслава - приймачка-вихованка Во
Зоря, яке наводять також деякі суч. линського князя Володимира Василь-
словники (напр., ВІЛ 141), але вони ковича (ЛР 43 8 , 439, 4 8 9 ); 12 8 8 : «от
згадують це особове ім'я також серед Изяславы же не отдать еѣ» - с. Рай (Купч
здрібніло-пестливих варіантів до по 318). Нині ім'я Ізяслава наводять лише
вних імен Зореслава, Зорина, Зоряна та укр. та білорус, словники імен.
Світозара (ВІЛ 2 0 7 ; Грк 2 5 5 ). ІМИСЛАВА. Давнє жін. ім'я Imisława,
В Укр. Карпатах іменні варіанти Зо як і відповідне чол. ім'я Imisław, ужи
ря, Зорька мають давню традицію вжи ваним було також у Польщі (Karpiuk
вання не тільки в ролі жін. імен (нейт 1 961, s. 15), а походить воно від архаїч
ральних та пестливих), але також як ного дієслова ѣмити 'зловити, спійма
клички свійських тварин, що народи ти' та іменника слав (а).
лися назорі, тобто коли зоріло або - за ІСКРА. Нове жін. ім'я утворене від
кольорову їх пляму на чолі. слов'янського апелятива іскра, вжива
КАВКА 390 КАЛИНА
дружини (Śim 186). Первісне значення йменного вірша «Лілея». Ім'я справді
лексеми Лада - це міфологічна богиня виникло на базі назви квітки лілея (лат.
краси, кохання, шлюбу, злагоди у сло- Ііііит). Провідні рос. ономасти рекомен
в'ян-язичників (ВІЛ 150; Белей 98; Śim дують ім'я Лилия до вжитку.
18 6 ; Грк 27 0 ; Knappovä 294). Семантику ЛЮБА. Це найпопулярніше серед
імені Лада часто ставлять у зв'язок з усіх суч. укр. жін. особових імен, утво
дієсловом ладити, ладнати, іменником рених від слов'янської антропооснови
лад чи діалектним прикметником лад Люб- чи від прикметника любий 'ми
ний 'зручний' (ЭССЯ 14 8 - 9). лий, дорогий'. Доіменною семантикою,
У східних слов'ян жін. ім'я давньо укр. розмовне ім'я перегукується з іме
руського походження Лада було віднов нем лат. походження Charitas, та з роз
лене лише у міжвоєнні роки (Никонов мовною формою календарного імені
6 8 - 69). У чехів, словаків, сербів та бол грецького походження Харитя.
гар, крім цього, ім'я Lada нині виступає Не є випадковістю, що трохи не кож
розмовним відповідником до повно ний слов'янський народ, який ужи
го імені Vladislava та до усічення Vlada ває жін. ім'я Люба, має сьогодні в своє
(Knappovä 2 7 0 ; Majtän - Povazaj 154; Ил- му запасі також ім'я Харитя. В українців
чев 2 9 5 ), але в деяких радянських ви воно фіксується щонайменше з XVII ст.
даннях словників особових імен його Напр., 1 6 7 7 р. згадується Люба - дру
наводять не лише як скорочений чи жина гетьмана Правобережної Украї
здрібнілий відповідник до імені Влада ни Петра Дорошенка (Туп 4 6 1 ). У сер
та Млада, але й до радянського іменно бів ім'я Луба фіксується з XII, а у сло
го витвору Владлена та Владилена (ВІЛ вінців Ljuba - з IX ст. (Keber 2 5 6 ; Мегкй
2 0 8 ). Суч. рос. ономасти рекомендують 5 4 2 ; Жел 78). Саме у звучанні Люба
це ім'я до вжитку. (але не у звучанні Любов) це ім'я нині
ЛАСТІВКА. Новітнє укр. ім'я, яке побутує майже у всіх слов'янських мо
асоціюється з опоетизованою пташкою вах. Однак Словник українських імен
ластівка. Посереднім аргументом на ко І. Трійняка, у якому наводяться варі
ристь того, що лексема Ластівка в укр. анти Любава, Любав, Любомила, імен
умовах справді спроможна була викону ний варіант Люба серед рекомендова
вати роль особового імені, можуть слу них навіть не згадується, а наводить
жити факти, при яких ця лексема прави ся він тільки серед розмовних варіан
ла за офіційне прізвище, напр., у Полтав тів (Трійняк 2 0 0 ).
ській, Тернопільській та Закарпатській А втім, ім'я Люба є у болгар, яке С. Іл-
областях (Редько 582, Чу Прізв. 3 2 7 ). чев кваліфікує як скорочений варіант
ЛІЛЕЯ. Нинішні укр. словники імен імен Любица або Любика, тобто як поба-
не згадують цього імені, а якщо його жальне ім'я, через яке батьки виражали
подають, то тільки у вигляді Лілія (Бе свою волю бачити дитину, котру всі люб
лей 9 8 ) або Ліліана, пов'язуючи його з лять (Илчев 310). Пор. погляд М. Грко-
західноєвропейським Liliana, яке ся вич, за яким серб. жін. ім'я Л>уба - це по
гає лат. апел. Іеііит 'лілія' (ЕСУМ 3 2 6 1 ). хідне від Лубимира чи Лубисава (Грк
Ономастичні словники інших наро 271). Врахуймо також думку М. Шімун-
дів подають це ім'я у відповідності до дича, за яким хорв. жін. ім'я Ljuba пішло
національного звучання назви відпо від нечленного прикметника ljub 'лю
відної квітки. Пор. болг. ім'я Лилия (Ил- бий, милий, дорогий' (Śim 201).
чев 3 0 3 ), хорв. ім'я Lilija (Śim 194). Укр. словники особових імен по
Жін. ім'я Лілея використав Т. Шев дають ім'я Люба лише в Покажчику
ченко 1 8 4 6 р. для героїні свого одно здрібніло-пестливих варіантів до та-
ЛЮБАВА 393 ЛЮБКА
го козака (Туп 4 6 1 ); 1 6 7 0 : вдова Любка їні є те, що при його привабливій апе-
Тимчиха Жученъкова (АкПГУ 71), а в лятивній семантиці його морфологіч
м. Лохвиці на Полтавщині вдова Любка на структура дуже незручна при корис
Грициха, жителька пісковська, вдова туванні ним: від нього важко утворю
Грицька Дяченка згадується ще 1 6 7 4 р. ються милозвучні форми непрямих від
(Лохвицька книга 2 0 3 ). мінків, передусім кличного, присвійний
На західнослов'янських землях, прикметник та здрібніло-пестливі варі
захоплених і довго утримуваних нім анти. Невипадково ім'я Любов дотепер
цями, ім'я Ljubka фіксується з XIII ст. використовують головним чином лише
(Schlimpert 78). у діловому стилі, тоді як у живому спіл
ЛЮБОВ. Поширеною є думка, за куванні українці віддають перевагу жи
якою особове ім'я Любов є калькою дав вомовним його відповідникам, зокрема
нього грецького жін. імені Charis, носі варіантам Люба, Любка, Любця і т. п.
єм котрого у II ст. нової ери була одна із В історії імені Любов багато неяс
трьох сестер-римлянок, замучених за ностей. Напр., не зовсім ясно: а) чому це
Христову віру 1 3 7 р. (див. «Життя свя імена трьох легендарних сестер-муче
тих». Львів, 1 988, - Кн. 3. - С. 3 3 4 - 33 5 ). ниць перекладено на слов'янську мову,
Однак чи не перша письмова згадка а ім'я їх матері Софії - головної героїні -
цього імені на Русі (запис у вигляді Лю залишено без перекладу; б) чому це Рим
бовь) походить аж із 1 1 7 1 р.: Любовь мав користуватися грецькими іменами,
Васильковна - дочка Брячиславича - а не зберігати латинські; в) на якій під
друга жінка Всеволода Юрійовича (ЛР ставі рос. ономасти поширили думку,
3 2 1 , 4 9 4 ). Друга за часом згадка імені за якою жін. ім'я Любов - це болгарська
припадає на XIII ст. у зв'язку з відомою чи старослов'янська калька з грецько
притчею про трьох сестер-мучениць го імені Charis, коли болг. філологи, нав
Вѣру, Надежду и Любовь та їх матір свя паки, - доводять, що ім'я Любов до них
ту Софью (див. Словарь древнерусско прийшло з Росії. Та й ніхто не хоче ска
го языка XI - XIV вв. Т. II. - С. 3 0 0 ). За зати, хто саме здійснив переклад і коли
третьою сумнівною згадкою імені Лю та де саме цей переклад відбувався.
бов довелося чекати аж до XIX ст., поки ЛЮБОМИЛА. Це давнє слов'янське
рос. православна церква не розгорнула жін. ім'я, яке нині знову оживає. Його
гучну пропагандистську роботу навко засвідчують суч. укр., рос., серб, та хорв.
ло імені Любовь серед православних словники імен (ВІЛ 155; Петровский
християн (Илчев 3 1 0 ). 145; Грк 27 4 ; Śim 2 0 3 ). Але спосіб його
У російську художню літературу ім'я появи висвітлюють неоднаково. На
Любов запровадив, імовірно, М. В. Чер- справді жін. ім'я Любомила утворено за
нишевський романом «Что делать». допомогою фемінізуючого форманта -а
Серед українців ім'я Любов прижива від чол. відповідника Любомил.
лося дуже важко. Так, напр., уже в роки ЛЮБОМИРА. Суч. слов'янське жін.
Другої світової війни серед 153 учнів двоосновне ім'я, утворене від чол. його
укр. гімназії м. Ярослав (нині Польща) еквівалента Любомир за допомогою
навчалося всього двоє дівчат на ім'я форманта -а. Нині ім'я вживане майже
Любов (Грицак Імена 2 4 1 ). У м. Пряше- в усіх слов'янських народів (ВІЛ 155;
ві ім'я Любов мали всього троє дівчат: Белей 9 9; Петровский 1 4 5 ; Илчев 31 0 ;
Любов Бабота, Любов Сапко та Любов Грк 2 7 4 ; Śim 2 0 3 ; Bubak 19 8 ; Knappovä
Щербак (Краєзн. словн. 1 5 7 ,1 7 0 ). 2 5 5 ). В Україні його відродження при
Чи не головною причиною невисо пало на кінець XIX - початок XX ст. Так,
кої популярності імені Любов в Укра з-поміж 153 дівчат укр. гімназії м. Яро
ЛЮБОХНА 395 МАЛИНА
слава 1 9 4 2 р. п'ятеро мали ім'я Любо В Україні жін. ім'я Людмила поверну
мира (Грицак Імена 2 4 0 ). Подібне від лося до життя тільки на початку XX ст.
родження ім'я пережило також на Пря- (Скорук 1 5 0 ), але в інтелігентських
шівщині в середині XX ст. Напр., 1 9 6 8 р. сім'ях згадане ім'я давали дівчатам уже
іменем Любомира записано лише уче з середини XIX ст. Його носила, напр.,
ницю Пряшівської укр. гімназії Масни Людмила Старицька-Черняхівська - ві
цю (Краєзн. словн. 154). Після Другої дома укр. письменниця, перекладач
світової війни жін. ім'я Любомира по ка, театрознавець та громадська ді
ширилося по всій Україні, навіть у су ячка, що жила в 1 8 5 0 - 1 9 2 7 рр. (ЕУ 8
сідніх країнах, де українці живуть ді 3 0 2 8 ). Така сама картина з іменем була
аспорою (Панцьо Жін. імена у лемків, і на південній Лемківщині. Так, 1 9 8 6 р.
2 0 1 ). У Росії ономасти рекомендують серед дівчат Пряшівської укр. гімназії
це ім'я до вжитку (Сус. - Суп. 27). навчалося п'ять тезок із цим іменем:
ЛЮБОХНА. Старовинне укр. жін. Людмила Хомишин, Людмила Мачуга,
особове ім'я, утворене за допомогою Людмила Куртяк, Людмила Чіпкало та
здрібніло-пестливого суфікса -охна Людмила Ґроцька (Краєзн. словн. 164,
від імені Люба або якогось іншого ва 1 6 5 ,1 6 7 ,1 7 0 ,1 7 1 ) .
ріанта жін. імені, котре починається У середньовічних джерелах Поль
з основи Люб-. У писемних пам'ятках щі, зокрема 1 2 5 8 та 1 2 5 9 роках, нази
воно фіксується з 1 4 7 0 р.: Lubochna ваються іменні варіанти Ludmiła та
(AGZ XVII 3 7 6 ). Ludźmiła (Bubak 2 0 0 ). У білорусів Люд
ЛЮДА. Це укр. та рос. усічено-су- мила - це старожитнє слов'янське ім'я.
фіксальний розмовний відповідник Там воно двічі зареєстроване ще у XVI ст.
повного слов'янського двоосновного Напр., Филиповая Рымковича учтивая
офіційного імені Людмила або Людо- Людмила Яцковна (Бір 1 77).
слава.
ЛЮДМИЛА. Жін. ім'я Людмила
складене з іменникової основи люд-
'народ, люди' та прикметникової осно М
ви -мил 'мила, люба'. Найдавніша пись
мова згадка імені Людмила з укр. тере МАЛЕТА. Давнє слов'янське жін.
нів походить із 1 5 6 8 р. (Сенів 147). ім'я Малета відтворюється на підставі
Нині жін. ім'я Людмила вживане прізвищ Малета, Малетич (Чу Прізв.
майже в усіх слов'янських народів сві 3 5 8 ), які в Укр. Карпатах засвідчують
ту, а чол. його відповідник - тільки у ся з XVI ст., а також на підставі кличок
східних слов'ян та в Болгарії (Илчев свійських тварин, господарі яких дають
3 1 0 ; Ковачев ЗОЇ), хоча як неканоніч- тваринам низького зросту. Жін. ім'я
не вживалося також у Росії (Петров Малета вживалося у сербів (Грк 117),
ский 1 4 5 ). Пор. ще поему О. С. Пушкіна а нині ще вживається у хорватів (Śim
«Руслан и Людмила». 1 4 7 2 р. жін. ім'я 205). Малета - це просте слов'янське
Ludomilla зафіксоване в Галичині (AGZ ім'я, утворене від прикметника мал-
XVIII 3 1 6 ). А взагалі письмово засвідче 'малий' за допомогою форманта -ета.
ною особою на ім'я Людмила була дру МАЛИНА. Майже всі ономасти схи
жина чеського князя Борживоя - бабу ляються до думки, що згадане ім'я по
ся св. Вацлава, убита 9 2 0 р., яку з тих стало на базі назви співзвучної кущової
пір вважають святою (Valcäkovä 25; рослини чи її плодів, а патронім від іме
Keber 2 5 7 ). Саме від чехів ім'я Людмила ні Малина у сербів засвідчується з XIV ст.
поширилося до інших слов'ян. (Грк 117 ). М. Шімундич припускає ще й
МАЛКА 396 МАХНА
вживаним було також у Білорусі (Бір < Mirosław, Miłostryj, Mirogost (Mal Star
1 7 8 ). А в Польщі жін. ім'я Miłochna 71; Сенів Жін. 7 1). У Польщі та Сербії
засвідчується вже 1 2 6 5 р. (SSNO III жін. ім'я Мирохна фіксується вже з XIV
5 1 2 ). Пор. 1 4 6 4 р.: «Nobilis Vasil de - XV ст.ст. Напр., 1 4 7 5 р.: «Mirochna alias
Sphystelnyki...post Milochnam sororem Mirosława femina vidua» (SSNO III 5 2 1 ).
suam» (SSNO III 5 1 6 ). МИРЯНА. Жін. особове ім'я Миряна
МИЛУХНА. Ім'я того ж походжен утворено від чол. імені Мирян шляхом
ня, що й ім'я Милохна, тільки з фор додавання до останнього фемінізуючо
мантом -ухна. Найдавніша фіксація го форманта -а. Його вживають україн
імені Miluchna походить із 1 4 4 9 р. (AGZ ці та русини Югославії XX ст. Пор. імену
XII 2 3 4 3 ). У Польщі воно фіксується вання учениці середньої школи м. Шид
1 4 4 8 р.: Nobili Thathana alias Miluchne за 1 9 5 5 р. Миряна Прокоп (Мудри - Са
(SSNO III 3 5 6 ). ламон 2 5 8 ).
МИЛУШКА. Ім'я є похідним від дво- МИСЛА. Жін. особове ім'я Мисла
основного імені Милослава або Милу (< Мысла) відтворюється на підста
ша. Воно побутує серед українців Сло ві суч. закарпатоукраїнського прізви
ваччини, Сербії та Хорватії. У Словенії ща Мысла, що побутує в селах Іршав-
воно має вигляд Milośka (Keber 2 9 9 ). ського р-ну, а засвідчене карпатськи
МИРА. Усічено-суфіксальний варі ми пам'ятками писемності XVIII ст. (Чу
ант жін. імені Мирослава або якогось Прізв. 3 8 4 ). Правдоподібно, воно утво
іншого двоосновного імені зразків рене шляхом усічення котрогось із
Добромира, Славомира і Мирослава. Від давньослов'янських імен Мыслиборъ,
нього в укр. писемних джерелах 1 6 6 0 р. Мыслимиръ, Мыслиславъ чи імен зраз
фіксується також здрібніло-пестливий ка Добромыслъ (Туп 1 32).
варіант Мирка (АСО 3). У сербів ім'я МИСЛЯ. Ім'я відтворюється на під
вживане з XII ст. (Жел 78). Пор. також ставі назви села Мислів Калуського
особове ім'я Мігіса, яке в альпійських р-ну Ів.-Франківської обл. Перша згад
слов'ян VII - XIV ст.ст. зафіксоване чо ка села походить з 1 5 5 2 , а друга - з
тири рази (Kronsteiner 2 9 8 ). Від сер 1 6 3 1 р.: Myslow. Ім'я є посесивним утво
бів жін. ім'я Мира було перенесено до ренням на -ов від антропоніма Мысль.
українців Югославії у XX ст. Напр., на Пор. пол. антропонім Mysi (SSNO III
йменування школярки 1 9 1 9 р. в м. Шид 5 8 9 ) та укр. прізвище Мислик. Пор. та
Михняк Мира (Мудри - Саламон 2 4 0 ). кож давні слов'янські імена-композити
МИРОСЛАВА. Сучасне актуальне Добромыслъ, Мыслиборъ, Мыслимиръ
в Україні слов'янське двоосновне жін. (Мор 13 2 ).
ім'я наводять словники усіх слов'ян МЛАДА. Для України це нове сло
ських імен як таке, що відповідає чол. в'янське ім'я (див. ВІЛ 16 3 ; Белей 1 0 1 ).
імені Мирослав (див. вище). На теренах Іменем стала неповноголосна форма
Польщі жін. ім'я Мирослава засвідчу прикметника жін. роду млад 'молодий'.
ється вже 1 2 2 2 р. (SSNO III 5 2 4 - 525). У Чехії, Словаччині, Сербії, Словенії та
МИРОХНА. Давнє слов'янське роз Болгарії жін. ім'я Млада вже має трива
мовне жін. ім'я, утворене за допомо лу традицію функціонування (Кпарро-
гою форманта -охна від котрогось чол. vä 26 6 ; Грк 2 8 2 ; Жел 1 78; Илчев 3 4 1 ). У
двоосновного імені зразка Мирослав Словенії, поряд із іменем Mlada, вжива
чи Добромир. Пор. 1 4 3 9 р.: Mirochna ється також його суфіксований дери
(AGZ XVIII 2 7 5 6 ). Пор. жін. особове ват Mladena (Keber 3 0 0 ).
ім'я Mirochna з 1 4 4 9 р. (AGZ 18 2 5 7 6 ), МСТИСЛАВА. Ім'я є жін. відповідни
співвідносне з чол. іменем Мирохно ком давнього слов'янського чол. іме
НАДА 399 НАДІЯ
ми, хоч у останніх воно є новішим ру Іменний варіант Надя досить дав
сизмом Надежда (Грк 2 8 4 ). ній: від нього вже у XVIII ст. утворено
Жін. ім'я Надія в Україні, як і Надеж кілька прізвищ на зразок Надич, Надяк,
да в Болгарії (Илчев 352), довго не нале а популярність його постійно зростає.
жало до популярних. Відомо, що 1855 р. Напр., у Польщі, за найновішим пере
іменем Надія називали хутір біля га писом населення, під іменним варі
лицького міста Станіславова (Бучко антом Nadia живе 1 1 1 4 жінок, тоді як
Покут 92). За свідченням Я. Грицака, під його відповідником Nadzieżda за
навіть у роки Другої світової війни з-по писано всього 2 6 1 жінку (Grzenia 2 5 1 ).
між 153 учениць укр. гімназії м. Ярослав У Словенії 1 9 8 0 р. жило 7 7 6 8 осіб на
було всього 7 гімназисток на ім'я На ім'я Nada, завдяки популярності воно
дія, яких ніхто не називав Надеждами вийшло на 53 загальне місце в списку
(Грицак Імена 2 4 0 ). імен (Keber 3 0 5 ).
Рідкісним було ім'я Nadzeja і в Поль НАЙДА. Ім'я Найда - це давнє сло
щі (Bubak 2 3 8 ), де воно стало попу в'янське утворення, яке нині у півден
лярним лише у міжвоєнні роки. Нині них слов'ян кваліфікується як жін. від
в Польщі живе 6 6 2 5 жінок із іменем повідник до чол. імені Найден (Илчев
Nadzeja (Grzenia 2 5 1 ). 1 9 8 6 р. в укр. гім 35 3 ; Грк 2 8 4 ). В українців ім'я Найда
назії м. Пряшева (Словаччина) носіями раніше було іменником спільного ро
імені Надія було шестеро дівчат (Кра- ду: воно надавалося як дівчатам, так і
єзн. словн. 1 3 8 ,1 5 5 - 171). хлопцям, здебільшого позашлюбним,
НАДЯ. Укр. живомовне ім'я Надя підкинутим, тобто 'знайденим дітям'
нинішні словники імен кваліфікують (Он І 4 6 7 ). Найдавніші записи особо
лише як розмовний відповідник пов вої назви Найда ідуть із 1 6 8 3 р.: Nayda
ного офіційного імені Надія, хоча в ньо (Арх ЮЗР VII/1 5 1 1 ); 1 683: Ткач Найда -
го є всі підстави виконувати функцію овруцький селянин (Арх ЮЗР V I /1 135).
окремого офіційного імені. Жін. ім'я НЕВИДАНА, род. - НЕВИДАНИ. Сло
Надя в такому його звуковому оформ в'янське ім'я прізвиськового походжен
ленні виникло з офіційного варіанта ня утворено від пасивного дієприкмет
імені Надія, як і інші зручні двоскладо ника виданий 'бачений' та неґації не-.
ві імена типу Ксеня, Люба, Настя, Юля Первісним значенням імені могло ста
відповідно до громіздких багатоскла ти щось магічне на зразок 'невидимка',
дових імен зразка Аксенія, Анастасія, чим нагадувало чол. ім'я Невидъ (X - Д
Юлія, тобто шляхом фонетичного стяг 140 - 141). Його засвідчують укр. пи
нення фінальних складів. семні пам'ятки XVI та XVII ст. Напр.,
Подібних фонетичних змін зазнало «Олычанъка Овъдотья прозъвыщомъ
не лише укр. ім'я Надія, але й російський Невидана» - XVI ст. ККПС 3 0 7 ); XVII ст.:
його відповідник Надежда. Більше того, «Вороничовая Алєкьсандровая Невида
варіант Надя, як і варіанти зразка Катя, на Олычанка Овдотя» (ДМВН 2 92).
Леся, Люда, Таня (з Катерина, Олександ НЕҐРИТА. Це іменне утворення від
ра, Людмила, Тетяна), поширився та румунської антропооснови Negr- 'чор
кож у більшості європейських народів, ний' за допомогою слов'янського фор
де нині він виконує роль окремого офі манта -ита. Крім Румунії і Молдови, ан
ційного імені (Knappovä 268; Śim 246; тропооснова Неґрита широко представ
Grzenia 251). Щодо самого варіанта жін. лена в ономастиці Болгарії (Илчев 356)
імені Надя, то він, за словами М. Грко- та Укр. Карпат (пор. ойконіми Негрово,
вич, до сербів прийшов тільки в XIX ст. Негровець] і навіть Польщі (SSNO IV 27).
під російським впливом (Грк 284). Пор. запис 1 4 6 6 р.: Станчоул Кормохоузъ
НЕДІЛЬКА 401 НІГА
імені Рада. Словінці міста Трієст також дислава (Грк 4 1 9 - 4 2 0 ; Majtän - Povazaj
уживали ім'я Radka (Merkü 4 5 3 ). Лише в 2 0 8 ). Згадане ім'я для України є нети
чес. мові жін. ім'я Radka нині кваліфіку повим. Воно засвідчене лише 1 5 7 7 р.:
ється як нейтральне щодо експресії са Раина Федоровна Стахорского - жінка
мостійне офіційне ім'я (Knappova 105). Михайла Федоровича (Вол. грам. 103,
РАДМИЛА. Жін. відповідник до чол. 1 0 4 ) та в 1 6 0 5 р.: Раина Мощеницкая
імені Радмил або Радмило, складене з дружина Криштофа Білобрезького -
прикметникової основи рад- 'радий, с. Раїсово (ДМВН XVII ст. 292). Але май
радісний, веселий' та основи -мил 'ми же на півстоліття раніше, власне 156 9 р.,
лий, любий'. Хоч ім'я серед українців у тих же Волинських грамотах наявний
належить до рідкісних, але його наво текст, у якому ім'я Раїна було вжито у
дять майже всі ономастичні словники демінутивній формі: «и дочки наши Ра-
слов'янських мов, у тому числі й укр. инку а Макдалєну» (Вол. грам. 4 3 ).
та рос. (Белей 105; Петровский 186). РАХИНЯ. Ім'я відтворюється на під
Упродовж останнього півстоліття жін. ставі назви села Рахиня Волинського
ім'я Радмила набуває популярності се району Ів.-Франківської обл. Найдав
ред ужгородців ( Радмила Устич) та се ніша згадка села Rachinie походить із
ред львів'ян. 1 3 9 5 р, (ŻD VI 1 2 8 ), далі слідує запис
РАДОМИРА. Жін. відповідник до Rachinya з 1 5 1 5 р. (ŻD 1 8 /1 8 2 ). Назва
стародавнього слов'янського двоос- є посесивним утворенням на -ыня від
новного чол. імені Радомир. Його на усіченого слов'янського антропоніма
водять і рекомендують до вжитку суч. Рах (Мор 1 6 7 ), що з композитних осо
ономастичні словники (напр., Петров бових імен зразка Радомир, Радослав
ский 1 8 6; Илчев 4 1 7 ; Грк 2 9 7 ; Śim 28 3 ; чи Ратибор (Габорак 141).
Knappova 2 7 8 ; Bubak 2 6 2 ). РЕКІТА / РАКИТА. Давнє слов'ян
РАДОСЛАВА. Жін. відповідник до ське ім'я від румунізованої назви вер
праслов'янського чол. імені Радослав бової лози, яка у південних слов'ян, зо
(Karpiuk 12 1 ). Із суч. словників особо крема у болгар та сербів (у останніх
вих імен його наводять укр., рос., болг., - Ракита), дотепер вважається симво
серб., хорв. та чес. (Грк 2 9 7 ). лом плодючості і тому виконує роль
РАДОХА. Жін. ім'я Радоха вжива жін. імені (Илчев 4 2 4 ; Грк 2 9 8 ; Maretić
не у Польщі (Bubak 2 6 2 ), яке ономас- II 77; Svob 4 9 ). Українцям про це ім'я
ти кваліфікують як здрібнілий варі нагадує вже хіба що закарпатське прі
ант слов'янського імені, препозицій- звище Рекіта (Чу Прізв. 4 8 1 ) та назва
ним компонентом котрого є основа села Рокити (УРСР АТП 6 8 3 ).
Rad-, що й у імен Radomira, Radosława, РОБКА. Жін. утворення від давньо
до якого приєднано формант -ocha го слов'янського чол. імені Роб, відомо
(Bubak 2 6 2 ). В Україні це рідкісне ім'я го болгарам (Илчев 4 2 6 ), за допомогою
засвідчене лише в XVII ст.: Щєниєвско- фемінізуючого форманта -ка. Воно спів
го Радоха Ждановна - мати Савостяна відноситься з болг. жін. іменем Раба,
Сингаєвського - с. Щенів (ДМВН XVII апелятивне значення якого - 'раба бо
ст. 3 0 2 ). жа' (Илчев 4 1 5 ; Срезн III 126). У нашій
РАЇНА. Південнослов'янське з по картотеці ім'я представлене лише од
ходження жін. ім'я Раина, яке у богар ним записом із 1 5 5 2 р.: «вдова Робка
співвідноситься з чол. іменами Райо, Глушанка» - м. Чорнобиль (ОЧЗ 591).
Райко, що з Радьо, Рад... (Илчев 4 1 8 та РОГНІДА. Давньоруське запозиче
ін.), а у сербів - із жін. іменами Paja, не ім'я із староскандинавського Rag(n)
PajuHKa, похідними від Радмила чи Ра hoeiör, де основа ragn- -'вирок долі', а
РОЗА 406 РУЖА
згадується патронім Ружич: гдє Роужич РУСКА, род. - РУСКИ. У імені мож
сидит - м. Сучава [там же). 1 5 6 7 р. в Бі ливі дві інтерпретації: а) це жін. здріб-
лорусі засвідчено жін. ім'я, але у вигля ніло-пестливе утворення від ней
ді Рожа: «Рожи Стрижанки, Рожа жена трального щодо експресії імені Руса,
Янукова» (Бір 179). У Польщі жін. ім'я яке давали русоволосій дівчині (Ил
Róża письмово засвідчується з XV ст. чев 4 3 2 - 4 3 3 ), та б) це жін. відповід
(SSN0 IV 5 0 4 - 5 0 5 ) . ник чол. імені Рус, яке пов'язане з дав
РУЖЕНА. Ім'я поширене серед нім етнонімом руський 'український'+
українців Чехії, Хорватії та Словаччи фемінізуючий формант -ка, відомий
ни (Knappovä 2 8 4 ; Majtän - Povazaj 21 8 ; сербам (Грк ЗОЇ). Жін. ім'я фіксується
Śim 2 9 8 ), звідки воно і прийшло на те в Молдові з кінця XV ст. Напр., 1 4 9 4 р.:
рени України. Утворено ім'я від імені «Бончак и сестри его Анна и Роуска» -
Ружа за допомогою форманта -єна. м. Сучава (ССУМ II 3 0 8 ); 14 9 5 : «Мьрїє
РУЗЯ. Ім'я поширене тільки в Гали Билка... и Роуска, дочка Оника Мъцола»
чині. До українців воно прийшло, на - м. Сучава (там же).
певно, від поляків, а зразком для нього
служив пол. розмовний чи здрібніло-
пестливий варіант імені Rózia, що з
офіційного Róża (Bubak 2 7 0 ), підтри С
маний українським Рузалія (ВІЛ 178).
РУСА. Це жін. відповідник давньо СБИСЛАВА. Фонетичний варіант
го чол. особового імені Рус (див. вище) імені Збислава (див. вище). У східно
або субстантивована форма прикмет слов'янських писемних пам'ятках
ника русий 'блондин' у жіночому роді. ім'я згадується з XII ст. Напр., 1 1 0 2 р.:
Ім'я фіксується 1 3 2 1 р. в с. Кобола, що Сбыслава - дочка Ізяславича, яка зго
біля р. Серия на Берегівщині: «ezek дом стала дружиною польського ко
növerei Katus, Pal felesege, es Rusa, June роля Болеслава Криворотого (ЛЛ 2 6 6 ;
felesege» (Györffy 5 4 2 ). Крип'як ГВК 1 6 0 ); 1 1 1 6 : Сбыслава (Пе
РУСАЛКА. Жін. особове ім'я Русал лагея Всеволодовна) - дочка велико
ка відтворюємо на підставі чол. антро- го князя Володимира (УНЛ 5 5 ); 1 1 6 8 :
поніма XV ст. в середньовічних записах. Сбыслава - дочка великого князя Все
Пор. 1 4 8 3 р.: поміщик Михайло Якович волода Юрійовича (ИЛ 4 1 5 ; Туп 4 6 3 ).
Русалка (Туп 3 4 2 ); 1 4 9 5 : всказывал СВІТЛАНА. Слов'янське походжен
Ивановичем а Михаилом Русалкою ня жіночого особового імені Світла
(ССУМ II 3 0 7 ). Жін. ім'я Русалка нині на мало хто з лінгвістів піддає сумні
вживане болгарами та хорватами, а по ву. Усі сходяться на тому, що твірною
ходження його виводять із назви міфо основою для нього послужила при
логічної земноводної істоти русалка кметникова основа свѣтл-, яка пред
(Илчев 4 3 2 ; Śim 2 9 6 - 2 9 7 ). ставлена також у таких укр. прізви
РУСАНА. Ім'я утворено від чол. щах, як Світлик, Світлинець, Світлич-
імені Русан (див. вище) за допомогою ний, Світлович і т. п. (Чу Прізв. 5 0 6 ) та в
фемінізуючого форманта -а. Жін. ім'я апелятивах світло, світлиця, світляк,
Русана наводить також словник ВІЛ світлячок...
(с. 2 6 3 ), але згадує його тільки серед Не піддається сумніву ані валент
«застарілих та рідковживаних». Крім ність форманта -ана, який вільно спо
українців, жін. ім'я Русана вживали лучався з прикметниковими та імен
також болгари (Илчев 4 3 2 ) та серби никовими основами при творенні осо
(Грк 2 0 1 ). бових імен і зоонімів. Пор. імена Біла
СВІТОЗАРА 408 СЛАВА
- це дочка великого князя Рюрика Рос- М. Гркович, воно могло постати з серб
тиславича, дружина Святослава Іго- ської назви дерева jacan у значенні
ревича 1 1 8 8 р. [ЛР 34 6 ). Популярність 'ясен' [Грк 2 5 9 ). У ролі власного особо
імені зросла у зв'язку з національним вого імені русинів та українців Югосла
відродженням українців наприкінці вії лексема Ясенка з'явилася лише в се
XIX ст. У 1 9 4 2 р. серед учнів укр. гімназії редині XX ст. Пор. запис 1 9 4 7 р.: учени
в м. Ярославі на 153 дівчат припадало ця СШ м. Шид Ясенка Тиркайло [Мудри
7 Ярослав (Є. Грицак Імена 240). - Саламон 2 5 2 ). Не виключено й те, що
Нині ім'я користується популярніс ім'я є демінутивом від жіночого імені
тю у чехів, південних слов'ян, поля Ясна.
ків та у західних областях України. У ЯСНА, род. - ЯСНИ. Це відносно но
Польщі жін. ім'я Jarosława вперше фік ве слов'янське особове ім'я, появу яко
сується 1 2 6 5 р. [Bubak 156). У наші дні го у західних слов'ян, передусім у че
в Польщі живе 2 0 8 4 жінки з цим іме хів, пов'язують із національним відро
нем, але з 70-х років популярність цьо дженням. Конкретніше: чехи прагну
го імені там падає (Grzenia 169). ли перекласти чужомовні особові іме
ЯРОСЛАВНА. Рідкісне укр. жін. ім'я на своєю мовою. Одним із наслідків та
[функціонально - це навіть не ім'я, а кої роботи став переклад імені лат. по
ім'я по-батькові), яке чи не першою ходження Klara слов'янськими слова
носила жінка князя Ігоря Святослави ми чиста, світла, ясна [Knappovä 2 3 9 ).
ча [1 1 5 1 - 1 2 0 2 ), княгиня Ярославна - У перші повоєнні роки ім'я Ясна з'я
рідна дочка Ярослава Осмомисла, оспі вилося також в українців та русинів
вана в героїчній поемі «Слово о полку Югославії. Напр., у родині культурно
Ігоревім» (ЕУ 10 3 9 9 1 ). го діяча русинів-українців Нового Саду
ЯСЕНКА. Жін. особове ім'я серед ру Дюри Варґи народилася дочка, яку він
синів та українців Югославії. На думку назвав Ясна Варґа.
ІНВЕРСІЙНИЙ ПОКАЖЧИК
ЧОЛОВІЧИХ ІМЕН
П е р е д м о в а ............................................................................................................................... З
Словник
Чоловічі імена............................................................................................................... 39
Жіночі ім е н а .............................................................................................................. 37 3
Наукове видання
СЛОВ'ЯНСЬКІ
ОСОБОВІ ІМЕНА
УКРАЇНЦІВ
Іс т о р и к о -е т и м о л о гіч н и й с л о в н и к
Коректура авторська
ISBN 978-617-596-041-7
Пропонована праця становить доступний виклад історії особових імен
українців та їх предків з посиленою увагою до імен давніших часів, за яких
особові імена слов'янського походження кількісно ще переважали над іме
нами чужомовними, тобто запозиченими з інших мов, передусім із давньо
єврейської, давньогрецької, латинської та західноєвропейських, а також із
числа радянських заідеологізованих утворень.
Книга розрахована передусім на читача з гуманітарною освітою.
ББК Ш 141.14-424
УДК811.116.2'374.4