Питання, що виносяться на іспит з дисципліни «Історія та культура України».

1. Початки людської цивілізації на території України. Трипільська культура.

Кам’яна доба:
• палеоліт(давній камінь) — 1 млн-11 тис. р. до н. е.
• мезоліт(середній камінь) — 11-6 тис. р. до н. е.
• неоліт(новий камінь) — 6-4 ти. р. до н. е.
Найдавніші люди прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і
Центральну Європу.
Палеантроп 1 млн р. до н. е. с. Королево. Вмів користуватися вогнем, але не добувати
його. Вів рухливий спосіб життя. Основа господарства — збиральництво. Найдавніше
знаряддя праці — ручне рубило.

Неандерталець(150 тис. р. до н. е.) - печера Кий Коба в Криму. Основа господарства

загінне полювання на великих тварин. Знаряддя праці — гостроконечники. Вміли
видобувати вогонь, будувати штучні житла, шили примітивний одяг. Суспільний устрій
— первісна община.

Кроманьйонець(40-38 тис. р. до н. е.) - людина сучасного типу(хомосапіенц). Стоянка —

Мізин, Межиріч, Кирилівка. Поява знарядь праці спеціального призначення. Поява
предметів ритуального призначення. Зародження міст і поява наскельних надписів. Поява
релігійних уявлень, найдавніші релігії — анімізм, тотемізм, фетишизм, магія. Поява мови.
Суспільний устрій — родова община, яка базувалась на матріархаті.

Мезоліт. Настала криза мисливського суспільства, що призвела до переходу від

колективного полювання до індивідуального. З’явились лук, стріли і бумеранги. З’явилось
рибальство за допомогою сітей, гарпунів і човнів. Приручено першу тварину — собаку.
Мезолітичне суспільство характеризується індивідуалізацією способу життя, яка
виявилася в частковому господарсько-побутовому усамостійненні сім'ї від общини.

Неоліт. Неолітична революція — перехід від привласнюючого господарства (полювання,

збиральництво) до відтворюючого (тваринництво, землеробство). З’явились нові техніки
обпобки каменю — свердління і шліфування. Людина винайшла кераміку і ткацтво.

Міднокам’яна доба(енеоліт) 6-3 тис. до н. е.

Археологічна культура — сукупність матеріальних залишків людства певної території і
історичного проміжку.
Землеробські — Бугодністровська, культура Шнурової кераміки, Пшеворська. Скотарські
— Ямна, Зрубна і Катакомбна.

Середньостьогівська(4-3 тис. р. до н. е.). Культура скотарів. Першими приручили коня для

верхової їзди. Характрерна гостродонна кераміка.
Трипільська культура. 4-3 тис. До н. е. Відкрив український археолог Вікентій Хвойка
наприкінці XIX ст. Поширена на території Правобережної і Західної України. Основа
господарства — перелогове землеробство. Знаряддя праці виготовляли з кременю,
каменю, кістки та рогу, використовували мідь. Трипільська культура — протоцивілізація.
Житла одно- або двоповерхові. Жили родинами, общинами на основі матріархату. Для
трипільців характерний культ жінки. Головна — Богиня Родючості. Будували великі
поселення — протоміста(поселення гіганти 150 тис. га) — Майданецьке, Тальянки,
Доброводи. Спалювали покійників. Характерна мальована кераміка.
2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
 Скіфи(VII-III ст. до н. е.) — кочові іраномовні племена, що витіснили кіммерійців. Скіфія
— країна між нижнім Дунаєм та Доном. За Геродотом на території Скіфії проживали такі
племена — скіфи-кочівники, скіфи-орачі, скіфи-землероби, царські скіфи. Царські скіфи
очолювали конфедерацію, а інші племена платили їм данину та отримували за це захист.
Скіфи були видатними ювелірами, звіриний стиль домінував у прикрасах(скіфська
пектораль). Вели торгівлю з античними колоніями Північного Причорномор’я. Близько
514 р. до н.е. на скіфів напав перський цар Дарій. Застосувавши стратегію “спаленої
землі”, вони змусили його відступити. За царя Атея карбували власну монету.
Сармати(витіснили скіфів у III ст. до н. е.) — войовничий іраномовний народ, який
прийшов з Поволжя. Складались із союзу племене(ясиги, роксолани, алани). Займались
скотарством, розбійництвом та работоргівлею. Торгували з грецькими містами, робили
напади на сусідні народи. В мистецтві переважав звіриний стиль, велика кількість каміння
в оздобленні. Витіснили їх у III ст. готи.
Античні міста-держави Північного Причорномор’я. У VIII-VII ст. до н. е. Розпочалась
“велика грецька колонізація”. Поступово у Північному Причорномор'ї були створені
античні міста — Борисфен та Ольвія в Пониззі Південного Бугу, Тіра й Нікосій в гирлі
Дністра, Херсонес і Керкінітіда у західному Криму, Боспорське царство з містами
Пантікапепей, Фанагорія, Горгіпія, Гермонасса, Тірітака, Кіммерік на сході Кримського
півострова.
Грецькі колонії складалися з центрального поселення та розташованих навколо нього
селищ, хуторів, окремих садиб. Міста були чітко сплановані. Поруч із полісом знаходився
цвинтар – некрополь. Міста мали спеціальні гідросистеми.
Керівництво полісами здійснювали демократично обрана рада та народне віче.
Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградництвом, рибним
промислом, добуванням солі. Були розвинені різноманітні ремесла: металургія,
ковальство, лучництво, ткацтво, гончарство.Торговельні шляхи пов’язували античні
міста-колонії з Європою й Азією. Експортували пшеницю, рибу, сіль, шкіри, бурштин,
рабів. Найвищого розвитку поліси досягли у V-ІІІ ст. до н.е. Розпочинаючи з ІІІ ст. до н.е.,
Грецію і сусідні держави охоплює криза, викликана розкладом рабовласництва, війнами,
неврожайними роками, нападами сусідніх кочівників. На Північне Причорномор’я стала
претендувати Македонська держава, згодом ця територія потрапила під владу Римської
імперії. У IV ст. н.е. колонії фактично перестали існувати.
3. Східні слов’яни на території України. Етногенез (походження) східних слов’ян.
У період “великого переселення народів”(II-VI ст. н. е.), пов’язаного з навалою готів, гунів
і аварів, слов’яни розселилися в Європі від Балтійського до Адріатичного моря. Це
сприяло поділу слов’ян на західних та східних.
На території України землі між річками Горинню, Прип’яттю й Дніпром займали
древляни. У Подніпров’ї — поляни. На лівому березіі Дніпра, в басейні Десни —
сіверяни. Між Дніпром і Бугом — уличі. Між Дністром і Прутом — тиверці. У закарпатті
— білі хорвати. У верхів’яз західного Бугу — дуліби, волиняни, бужани. Багаточисельні
поселення слов’ян розташувались, як правило, на відстані 30-40 км одне від одного, були
укріплені частоколом і служили для захисту племені, тут проводились племінні сходи та
культові обряди, вони ставали центрами ремесла й торгівлі. Східні слов’яни були
язичниками.
4. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець ІХ – Х ст.). Розквіт Київської Русі за
часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Наприкінці VІІІ- у Х ст. відбулося об’єднання східнослов’янських союзів племен навколо
Києва. Проіснувала ця держава з 882 по 1132 р. Київська Русь була історично першою
організованою формою об’єднання українців. За політичною формою — ранньофеодальна
монархія. Основна категорія населення — феодально-залежні селяни.
Аскольд і Дір(830-ті-882). 860 р. Аскольд здійснив похід на Константинополь.
 Олег Віщий(882-912). Проголосив Київ столицею. Об’єднав північні і південні племенні
союзи, підкоривши древлян, сіверян і радимичів. Запровадив данину і полюддя. Походи
Олега на Візантію — 907, 911.

Ігор Рюрикович(912-945). Здійснив похід на Закавказзя проти войовничих племен горців

та походи проти Візантії 941-944(944 підписаний мирний договір з Візантією). У 945 р.
був убитий древлянами під час збирання данини.
Княгиня Ольга(945-964). Провела фінансові реформи: встановлення фіксованого розміру
данини, запровадила спеціальні установи для збору данини — погости, розподілила
земляні угіддя між знаттю. У 957 р. здійснила дипломатичний візит до Константинополя,
прийняла хрещення. Налагдодила зв’язки із Заходом. У 959 р. Київ відвідав німецький
імператор Оттон I.
Святослав Хоробрий(964-972). Син Ігоря та Ольги. Усе життя провів у походах. Походи:
• 964 — на Волзьку Булгарію
• 965 — розгром Хозарського Каганату
• 966 — взяття фортеці Саркел, підкорив племена ясів і касогів
• 968-969 — перший балканський похід
• 970-971 — другий балканський похід
• 971 — битва під Доростолом
Ярополк(972-978).
Володимир Великий(980-1015). Позашлюбний син Святослава і Малуші. У 981 р. здійснив
похід на Західну Україну і приєднав землі волинян, білих хорватів та червенські міста.
Побудував нову систему укріплень — змієві вали. Протягом 981-983 провів
адміністративну реформу, яка змінила родоплемінний устрій держави на територіальний.
Впорядкував звичаєве право зводом “Устав земляний”. Провів фінансову реформу,
запровадив гривеники. При ньому Київська Русь стала найбільшою державою в Європі.
Побудував Десятинну церкву.
Ярослав Мудрий(1019-1054). У 1024 р. здійснив похід на Балтійське узбережжя, де
заснував місто Юр’їв. У 1036 р. остаточно переміг печенігів. 1041-43 вів морську війну з
Візантією. За його правління остаточно утвердилось християнство, було засновано
православну митрополію. Розвивалася культура, будувалися міста, собори , фортеці,
монастирі. Значно розбудував Київ, собор Святої Софії, при якій було створено першу
бібліотеку. Уклав збірник законів давньоруського права “Руську правду”.
Був “тестем Європи” — його дочка Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля
Гарольда Суворого, Анна за французького короля Генріха I, Анастасія за угорського
короля Андраша I, син Всеволод був одружений з дочкою візантійського імператора.

5. Київська Русь у другій половині ХІ – на початку ХІІ ст. Володимир Мономах.

Причини політичної роздробленості Київської Русі.
1054-73 — Доба Тріумвірату. Період правління трьох братів Ярославовичів: Ізяслав — у
Києві, Святослав — у Чернігові, Всеволод у Переяславі.
1073-1113 — доба князівських міжусобиць.
1097 — Любецький з’їзд, який змінив принцип престолонаслідування. Тепер кожен князь
володів своєю землею — вотчиною. Це узаконювало роздроблення Київської держави на
окремі князівства-держави, хоча було ухвалено, що всі князі повинні слухатись великого
київського князя.

Володимир Мономах(1113-1125). Відновив великокнязівську владу на більшій частині

давньоруських земель. Вдало вів боротьбу з половцями. Поновив “Руську правду” новими
законами, які боронили бідних і покривджених. Підтримував тісні стосунки із
правителями країн Захдної Європи. Одружився з дочкою англійського короля Гідою. Його
 син Мстислав був одружений зі шведською королевою, а дочки вийшли заміж у Норвегію
й Данію. Добрі відносини склались з Візантією.
Після смерті Володимира на українських землях сформувалося п'ять основних князівств:
Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське і Галицьке.
Мстислав Великий(1125-1132) — останній князь єдиної Київської Русі.
6. Культура Київської Русі.
1056-57 — створення Остромирового Євангелія.
1113 — Повість минулих літ.
1187 — перша згадка назви «Україна» у письмових джерелах, створення “Слова о полку
Ігоревім”.

7. Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави.

Передумови утворення — між Волинським князівством і Галичиною розвивалися жваві
економічні й культурні стосунки, були спільні вороги — Польща та Угорщина. У 1199 р.
Роман Мстиславович(волинський князь), захоплює Галич і створює Галицько-Волинське
князівство. У 1203 р. Роман Мстиславович захоплює Київ, а у 1205 р. йде в похід у
Польщу, де і гине.
Нова держава мала власну економічну основу, бо знаходилася на шляху Буг-Дністер,
тримала у своїх руках частину балтійсько-чорноморської торгівлі.
У 1205-1238 рр. в Галичині заправляють бояри. Сфери впливу над Галицьким і
Волинським князівствами розподіляють Угорщина і Польща. Зі Сходу з'являється нова
загроза — монголи.
1223 — битва з монголами на річці Калка, катастрофічна поразка.

1240 — монголи захопили Київ і знищили його.

1238 — Данило Галицький захоплює м. Галич та стає правителем Галицько- Волинського
князівства(1238-1264). У 1245 р. остаточно переміг боярську опозицію. Він відновив
стосунки з Угорщиною та Польщею, а також зруйновані монголо- татарами міста, звів
нові могутні фортеці – Львів(1250) і Холм(1240), що став столицею князівства. У 1245 р.
він визнає себе васалом Золотої Орди. У 1252–1258 воює з монголами.
Лев(1264-1301). Переніс столицю до Львова, воював з угорцями і поляками. Приєднав
Люблінську землю та частину Закарпаття.
Юрій I(1301-08). Переніс столицю у Володимир-Волинський. Втратив Люблінську землю.
Започаткував союз із Тевтонським орденом. З його ініціативи у 1303 р. утворилась
Галицька митрополія.
8. Соціально-економічне становище українських земель у складі Литви та Польщі.
Міста XIV – XVII ст. Магдебурзьке право. Литовські статути XVI ст.
Перший регіон, який опинився у складі Литви — Волинь, у 1340 р. там почав князювати
литовський князь — Любар Гедимінович.
За князювання Гедиміна і Ольгерда(1340-77) більшість українських земель опинилося під
владою Литви.
1362 — Ольгерд у битві на р. Сині води переміг золотоординське військо. Ця перемога
стала початком звільнення українських земель від золотоординського іга і приєднання до
ВЛК.
На Поділлі почали князювати брати Коріятовичі, на Чернігівщині — Дмитро Коребут, на
Київщині — Володимир Ольгердович.
1340 — Польща робить першу спробу захопити Галичину.
1349 — польський король Казимир приєднав значну частину Галичини.
1387 — Галичина остаточно відійшла до Польщі.
1385 — Кревська унія — династичний союз між ВЛК і Польщею — шлюб Ягайла з
Ядвігою. Ягайло став польським королем під іменем Владислав та став католиком.
Вітовт Велкий(1392-1430).
 1392 — уклав Острівську угоду з Ягайлом, за якою він визнавався довічним правителем
Литви.
1393-95 — провів серію централізаторських реформ, позбавив влади удільних князів,
ставлячи своїх намісників.
1399 — битва на р. Ворскла проти Золотої Орди.
1410 — Грюнбальська битва і перемога над Тевтонським орденом.

1413 — укладання Городельсьької унії — урівняння в правах католицької та православної

шляхти.
1429 — з’їзд монархів у Луцьку.
1430 — новим литовським князем став Свидригайло, якого підтримувала руська знать.
1432 — литовська знать обрала князем Сигізмунда.
1440-87 — князем і одночасно польським королем буде Казимир Ягайлович.
1452 — остаточно ліквідоване Волинське князівство.
1471 — Київське.
1508 — повстання Михайла Глинського — остання спроба української знаті відновити
удільні князівства.
Магдебурзьке право — міське право, яке передбачало звільнення міста від управління,
судової та адміністративної влади місцевих феодалів і створення міського
самоврядування. Воно закріплювало право міських станів — купців, міщан, ремісни ків,
встановлювало порядок обрання і функції органів самоврядування, регулювало торгівлю,
визначало покарання за окремі види злочинів.
Першим містами, які одержали Магдебурзьке право, були Сянок — 1339, Львів — 1356,
Кам’янець Подільський 1374, Луцьк 1432.
Феодальне право було законодавчо закріплене Литовськими статутами — 1529, 1566,
1588.
9. Релігійне життя в Україні у другій половині XVI ст. Брестська церковна унія та її
наслідки.
8 жовтня 1596 р. у м. Бересті церква розділилась на традиціййну православну та нову
уніатську(греко-католицьку). Київська митрополія розірвала зв’язки з Константинополем
та об’єднала з Римом. Унія мала припинити процес окатоличення і ополячення
українського народу та сприяти пробудженню національної свідомості. Після унії
розпочався період полемічної літератури(прихильників та противників унії).
В Україні розгорнулася боротьба за відновлення прав утискуваної православної церкви.
На Закарпатті подібно до Берестейської була укладена Ужгородська церковна унія(1646).

10. Виникнення братств та їх діяльність. Освіта і наукові знання XIV – XVI ст.
1585 — Львівське Успенське братство, утворення у Львові першої братської(слов’яно-
греко-латинської) школи.
1615 — за підтримки козацтва у Києві було засноване Богоявленське братство, до якого
вступив гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
1556-1561 — “Пересопницьке Євангеліє” — перша Біблія написана українською мовою,
на цій книзі дають присягу українські президенти.
1574 — у м. Львів Іван Федоров надрукував “Буквар” та “Апостол” — перші друковані
підручники.
1578 – Костянтин Острозький заснував Острозьку академію. Там вивчали грецьку,
латинську та церковнослов'янську мови.
11. Люблінська унія і її наслідки для України.
1 липня 1569 р. Польська республіка та Велике князівство Литовське об’єднались в одну
державу — Річ Посполиту. Згідно з унією:
1. Обирався спільний король, але лише зі сторони Польщі.
2. Створювались спільний сейм та валюта — злотий.
 3. Литва зберігала свою печатку, герб, адміністрацію, судочинство та
військо.
4. Польська та литовська шляхта одержувала право володіти землями в будь-якій частині
держави.
5. Урядовою залишалася руська мова, а прововою — Литовські статути.
На території України було утворено 6 воєводств — Руське(з центром у Львові),
Подільське(м. Кам’янець), Волинське(м. Луцьк), Белзьке, Брацлавське, Київське. На цих
землях поляки вводили свою мову, культуру та релігію. Становище українців після
Люблінської унії погіршилося — посилення польської експансії на етнічні українські
землі, остаточне закріпачення селян, руйнівний наступ католицизму, насильницька
полонізація, наростання соціальної напруги.
12. Причини виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. Запорізька
Січ.
Перша писемна згадка про козаків — 1489 р. у праці Мартіна Бельського — “Хроніки”.
Основні причини виникнення — збільшення панщин, релігійне та національне гноблення.
Козаки формувалися на території Дикого поля(незаселена територія між Московським
князівством та Османською імперією), вони перейменували цю територію на Великий
Луг.

1556 — князь Дмитро Байда-Вишневецький заснував на острові Хортиця першу Січ.

Запорозькі Січі — Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька,
Кам’янська, Олешківська, Підпільненська, Задунайська.
Запорозька січ — місто фортеця, територія навколо неї — вольності війська запорозького.
Вищий орган влади — загальна козацька рада. Найвища посадова особа — кошовий
отаман. Козацька старшина — привілейована частина козацтва — курінні отамани, суддя,
військовий писар, осавул, довбиш, бунчужний.
Козацькі клейноди — корогва(бойовий прапор), литаври(бойовий бубен), бунчук(символ
влади полковника), булава(символ влади гетьмана), пернач(символ влади козацької
старшини), печатка та каламар.
13. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI - початку XVII ст.
Повстання 1591 - 1593 рр. на чолі з К. Косинським. Охопило Київщину, Брацлавщину,
Волинь, частково Поділля. Розпочалось через конфлікт за землю між Косинським та
польським шляхтичем Янушем Острозьким.
Вирішальна битва — січень 1593 біля м. П’ятка, повстанці зазнали поразки.
Повстання 1595 - 1596 рр. на чолі з Северином Наливайком.
Охопило майже всю Україну.
Вирішальна битва — травень 1596 в урочищі Солониця, козаки програли.
Повстання під проводом Марка Жмайла 1625 р.
Битва відбулася біля Куруківського озера, козаки виграли. Було підписано Куруківську
угоду, згідно якої реєстр збільшили до 6 тис.
Повстання під проводом Тараса Федоровича або “Тарасова ніч”.
Вирішальна битва відбулася біля м. Переяслав, козаки виграли, реєстр було збільшено до
8 тис.
Повстання під проводом Івана Сулими 1635 р.
Козаки зруйновали фортецю Кодак, яка перешкоджала селянам втікати на Січ.
Повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Петра Скидана 1637-38
Основні битви — 1637 біля м. Куменьке, 1638 біля м. Жовква. Козаки програли обидві.
Наслідок — 1 березня 1638 польський сейм видає “Ординацію війська
Запорозького”(скорочення реєстра до 6 тис, козаки живуть лише в прикордонних містах,
селян яких ловили при втечі на січ могли вбивати без суду).
14. Козацька революція 1648-1676 рр.: причини, характер, рушійні сили.
Б.Хмельницький.
 Причини:
• експлуатація селян, їхні господарства перетворилися на фільварки, зросла панщина,
зросли податки;
• невдоволення своїм станом реєстрового козацтва(“Ординація Війська Запорозького”);
• відсутність власної держави, перервана державотворча традиція;
• масове ополячення українського населення;
Характер — національно-визвольний, релігійний, антифеодальний.
Рушійні сили — козацтво, яке згуртувало навколо себе селян, міщан, вихідців з дрібної
української шляхти та православне духовенство.
Мета — знищення польського панування, створення власної держави, скасування
кріпацтва, утвердженню козацького типу господарювання.
Привід до війни — конфлікт Хмельницького з Даніелем Чаплинським.
Лютий 1648 — козаки обрали Хмельницького гетьманом
березень 1648 — укладено угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про військову
допомогу
5-6 травня — битва на Жовтих водах
16 травня — битва під Корсунем
вересень 1648 — битва під Пилявцями
грудень 1648 — Хмельницький вступив у Київ
серпень 1649 — Зборівська битва
Зборівсський договір:
• Гетьманщина складалася з Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств
• реєстр — 40 тисяч
червень 1651 — битва під Берестечком, наслідок — Білоцерківський договір:
• Гетьманщина складалась тільки з Київського воєводства
• реєстр — 20 тисяч
травень 1652 — битва під Батогом — Білоцерківський договір утратив свою чинність
15. Українсько-московська міждержавна угода 1654 р. «Березневі статті».
Січень 1654 — на раді в Переяславі започаткували московсько-українські відносини. 14
березня 1654 р. Березневі статті:
1. гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді;
2. українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не
підпорядковувалися Москві;
3. збирання податків покладалося на український Військовий скарб;
4. кількість козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб;

5.
6. 7. 8. 9.
гетьман має право приймати іноземних послів і посилати своїх до інших держав, після
чого сповіщати про це царя. Україні заборонені самостійні дипломатичні відносини з
Річчю Посполитою й Османською імперією;
непорушними залишаються права і вольності всіх станів України;
Україна зобов'язана сплачувати данину до царської скарбниці;
зі свого боку цар зобов'язаний обороняти і захищати Україну;
у Києві й Чернігові має розміщуватися московське військо на чолі з воєводами
та ін.
16. Гетьманство І.Виговського та Ю.Хмельницького – початкова фаза Руїни.
Внутрішня політика І. Виговського
Гетьман підтримував привілейовані верстви населення - українську покозачену
шляхту та старшинську верхівку. Щедро роздавав земельні наділи і привілеї
можновладцям, що спричинило невдоволення незаможного козацтва і селянства. У травні
 1658 р. за підтримки москви Мартин Пушкар та Яків Барабаш підняли повстання проти
Виговського, щоб повернути козацькі вольності. Це повстання поступово переросло у
громадянську війну в Україні. Почалося лихоліття Руїни. Повстання було придушене, у
братовбивчому протистоянні загинуло 50 тис. Українців.
Зовнішня політика І. Виговського.
Вересень 1658 — Гадяцький договір з польським урядом:
1) Україна (Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства) як формально незалежна
держава під назвою Велике князівство Руське на рівних правах з Польщею та Литвою стає
третім членом федерації - Речі Посполитої;
2) верховна влада належить гетьману, якого обирають довічно та затверджує король;
3) українська армія - 30 тис. козаків та 10 тис. найманого війська;
4) православні віруючі зрівнюються в правах з католиками;
5) відновлюється адміністративно-територіальний устрій, що існував до 1648 р.;
6) польським магнатам і шляхті повертають маєтки в українських землях;
7) відновлюються повинності українського селянства;
8) Українська держава втрачає право на міжнародні відносини.
Наслідки — московський уряд почав підтримувати противників Виговського, гро-
мадянська війна в Україні переросла в московсько-українську війну.
17. Загострення державно-політичної кризи за правління П.Тетері й І.Брюховецького.
У січні 1663р. на козацькій раді у чигирені новим гетьманом було обрано Павла тетерю
що займав пропольську політику (Річ Посполиту)
Через пів року у Ніжині відбулася таємна “Чорна рада” на цій раді гетьманом обрали Івана
Брюховецького який підтримував Московську державу
Це означало розкол держави
Павло Тетеря закріпив за собою правобережну Гетьманщину, а Брюховецький
лівобережну Гетьманщину
У 1663р. Брюховецький укладає з москвою Батуринські статті.
Через 2 роки Брюховецький сам їде у Москву де вкладає новий договір Московські статті
1665р.
У 1665р. на зміну Тетері приходить Дорошенко який спочатку займав пропольську
позицію, але згодом оголосив Польщі війну як реакцію на Андрусівське перемирʼя(1667р).
- на 13,5 р між Річчю Посполитою і Московською Державою укладено мир. Кордон
держав пролягав по Дніпру. Правобережжя Польщі, Лівобережжя,та Київ(на два роки)
Московській державі. Запоріжжя керувалось обома державами.
18. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана П.Дорошенка: пошук нових орієнтирів.
Після підписання Андрусівського миру 1667р Дорошенко оголошує війну Речі Посполиті.
В ході боротьби Дорошенко підписує із Польщею Підгаїцьктй Договір згідно якого
Дорошенко визнавав зверхність короля.
Тим часом Лівобережний гетьман Брюховецький піднімає антимосковське повстання.
Дорошенко вирішує скористатися ситуацією і спрямовує свої війська на Лівобережжя.
У 1668р. Він був проголошений гетьманом обох брегів. Але практично одразу Дорошенко
був вимушений повернутися на правобережжя, залишивши наказним гетьманом Демяна
Многогрішного.
Дорошенко втратив вплив на правобережжі тому пішов на угоду з Османською імперією.
1669р. - приймає турецький протекторат (Корсунські статті)
Козаки відвернулись від нього адже вважали турків своїми ворогами, спочатку вони
обирають гетьманом Петро Суховія а згодом Михайла Ханенко що займав пропольську
позицію. Польща визнає Ханенка Правобережним гетьманом який розпочинає бойові дії
проти Дорошенка кілька сутичок поляки програли тому змушені були у 1672р. - підписати
мир з турками
(Бучацький договір)
 Лівобережні землі Дорошенко втратив оскільки Многогрішний перейшов на бік Москви і
уклав (Глухівські статті 1669р.)
У 1672р. Многогрішного звинуватили у звязках з Дорошенком та позбавили влади.
Новим гетьманом став Іван Самойлович(1672-1687)
який займав промосковську позицію
У 1672р - уклав Конотопські статті
Дорошенко тим часом повністю зневірився у своїх силах, не маючи підтримки з боку
козаків та простого люду він складає повноваження гетьмана.
Туркам став потрібен новий гетьман і таким став Юрій Хмельницький
Разом із турками Юрій Хмельницький здійснив спробу захопити Чигирин помилково
вважаючи що таким чином зуміє встановити контроль над усіма лівобережними землями.
Внаслідок першого Чигиринського походу(1677р) туркам так і не вдалося захопити місто,
в наслідок другого походу (1678р) турки через підкопи вдерлися в місто, зруйнували його
влаштувавши криваву різанину.
Згодом у 1681р. Московська держава та Османська імперія підписують мир
Землі між південним Бугом та Дніпром 20 років повинні були бути незаселені.
Цей договір примусив Польщу піти на мир із Москвою
У 1686р був укладений “Вічний Мир”
19. Обмеження автономії Гетьманщини за правління Д.Многогрішного й І.Самойловича.

20. Українська держава за гетьманування І.Мазепи.

Після невдалого першого кримського походу новим гетьманом було обрано Івана Мазепу
у 1687р із московією він вклав Коломацькі статті 1687р. за Мазепи панщина становила 2
дні на тиждень гетьман наділяв землями і привілеями козацьку старшину, Києво-
Могилянці було надано статус академії сам Мазепа був великим меценатом реставрував та
будував храми за що навіть архітектурний стиль тієї доби назвали Мазепинським Бароко,
брав участь у другому кримському поході та двух азійських походах, а коли на території
правобережжя спалахнула паліївщина разом з Московією допоміг Речі Посполитій
придушити це повстання
Впродовж 1700-1721 років тривала північна війна між Московією та Швецією спочатку
Іван Мазепа підтримував Петра Олексійовича, пізніше пішов на зближення зі Швецією
тому у
1708р - підписав із шведським королем Кардом 12 таємний договір
Коли Петро Олексійович дізнався про зближення то піддав імя Мазепи анафемі спалив
батурин та знищив запорозьку січ
новим гетьманом було обрано Івна Скоропадського
У 1709р відбулася Полтавська битва частина козаків пидтримала Мазепу інші
Скоропадського Шведи та Мазепа битву програли важко поранений Мазепа рушив до
Бендер де невдовзі помер.
21. Пилип Орлик і перша українська Конституція. Останні гетьмани Лівобережної
України.
Пилип Орлик автор козацької конституції 1710р
який прагнув закріпитися на правобережжі але відродити козацький устрій та
Гетьманщину на цих землях йому не вдалося.
На Лівобережжі тим часом Іван Скоропадський уклав із Московією у 1709р Решетилівські
статті, які свідчать про наступ Московії на автономію Гетьманщини.
Після Скоропадського старшина поклала гетьманські обовязкт на наказного гетьмана
Павла Полуботока якиц написав імператору Коломадські Чолобитні з метою відновлення
прав Гетьманщини натомість Петро 1 наказав кинути Полуботка до вязниці протягом
1722-27рр на території Гетьманщини діяла перша малоросійська колегія на чолі з
 Вільяміновим яка складалася із 6 московських чиновників, вона здійснювала повний
контроль над Гетьманщиною
Ситуація змінилася з приходом до влади нового правителя , до того ж Росія готувалася до
нової війни із Туреччиною та потребувала союзників. Було прийнято рішення відновити
посаду гетьмана, ним став Данило Апостол(1727-1734рр)
Він уклав з Російською Імперією
“Рішитильні пункти” - 1727р
Домігся зменшення кількості Росіян у Гетьманському уряді уклав звіт Українських
законів, будував лінію укріплення на півдні а також домігся дозволу запорожцям створити
у 1734р нову підпільну Січ
Після Данила Апостола гетьмана не обирали керівництво гетьманщиною було передано
правлінню гетьманського уряду на чолі з Шаховським що складався з 3 українців та 3
росіян.
22. Інтеграція українських земель у склад Російської та Австрійської імперій.
23. Культура України у другій половині XVII – XVIII ст.
Серед памяток мистецтва цієї доби
-Ікона “Покров Богородиці” з портретом Хмельницького
-Ікона “Вознесіння Христове”
-Гравюра “Іван Мазепа серед своїх добрих справ”
У стилі Бароко були збудовані
-Троїцький собор Троїцько Іллінського монастиря у Чернігові
-Оборонна Синагога у Жовкві
-Покровський собор у Харкові
-Преображенська церква у Великих Сорочинцях
-Георгіївська церква Видубицького монастиря у Києві
24. Перша хвиля національного відродження у підросійській Україні. Російський та
польський революційні рухи.
25. Кирило-Мефодіївське товариство.
26. Адміністративний устрій, соціально-економічне і політичне становище
західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст.
27. Початки українського національного руху на західноукраїнських землях. «Руська
трійця».
28. «Весна народів» 1848-1849 років і Західна Україна.
29. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Реформи 60-70-х рр. ХІХ ст.
та особливості проведення їх в Україні.
30. Українська культура у другій половині ХІХ ст.
31. Український національний рух в другій половині ХІХ ст.
32. Політизація українського національного руху в 90-х рр. ХІХ ст. «Братство тарасівців.
33. Суспільно-політичне життя українських земель в складі Австро-Угорської імперії.
34. Україна у Першій світовій війні. Січові стрільці.
35. Боротьба за українську державність 1917-1921 рр.
36. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.
37. Західноукраїнська Народна Республіка: головні віхи історії.
38. Українське відродження 20-30-х років ХХ ст. в умовах українізації.
39. Соціалістична індустріалізація України.
40. Колективізація сільського господарства. Геноцид 1932-1933 рр.
41. Політичні репресії в Україні у другій половині 20-х – 30-х рр. ХХ ст. «Розстріляне
відродження».
42. Західноукраїнські землі у міжвоєнну добу. Карпатська Україна.
43. Українські землі в роки Другої світової війни.
44. Політичне життя УРСР за керівництва П.Шелеста і В.Щербицького.
45. Культурний та духовний розвиток українського суспільства. Шістдесятники.
Дисидентський рух.
46. Боротьба за суверенітет та державну незалежність України в 1990-1991 рр.
47. Розбудова політичної та адміністративної системи незалежної України.
48. Конституційний процес та особливості Конституції України 1996 р.
49. Суспільно-політичне життя в Україні в ХХІ ст.
50. Економічний розвиток України в добу незалежності.
51. Помаранчева революція.
52. Основні напрямки зовнішньої політики України в умовах незалежності.
53. Розвиток української культури в ХХІ ст.
54. Євроінтеграційні процеси в Україні. Євромайдан (2013-2014 рр.).
55. Російсько-українська гібридна війна (2014-2017 рр.).
56. Пріоритети економічного та політичного розвитку України в ХХІ столітті.
Міжнародна співпраця.