Вступ до історії України

Історія – наука, що вивчає розвиток людського суспільства та його

закономірності.
Історія України – це історія земель сучасної України, українського
народу та інших національностей, що проживали на території
України, від доісторичних часів до сьогодення.
Цивілізація – стадія розвитку людського суспільства, наступна після
первісного суспільства, за якої виникають міста, держава, писемність,
нерівність між людьми.
Періодизація історії України:
*стародавня історія України (близько 1 млн. роківтому – ІV ст.)
*середньовічна історія (V – кін. XV ст.)
*нова історія (XVI – поч. XX ст.)
*новітня історія (ХХ – початок ХХІ ст.)
Історичні джерела – це різноманітні пам’ятки, що свідчать про
минуле. Вони поділяються на такі типи:
*речові (залишки жител, знаряддя праці, посуд, одяг, давні монети,
прикраси);
*писемні (написи на каменях, кістках, літописи, листи, щоденники
подорожніх, договори);
*усні (міфи, легенди, перекази, обрядові пісні);
*етнографічні, *антропологічні, *мовні та ін.
Історичні науки:
Археологія – наука, що досліджує речові (матеріальні) пам’ятки та
реконструює за ними стародавню історію людства.
Нумізматика – наука, що вивчає монети.
Геральдика – наука, що вивчає герби.
Сфрагістика – наука, що вивчає печатки.
Топоніміка – наука, що вивчає географічні назви, назви міст, сіл,
річок, озер тощо.
Етнографія – наука, яка вивчає життя народів.
Лінгвістика – наука, яка вивчає мови.
Антропологія – наука, яка вивчає рештки найдавніших людей.
 Стародавня історія України
На території сучасної України перші люди з’явилися близько
1 млн. років тому. Залюднення території України розпочалося в
період палеоліту.
Стоянка –
це неукріплене поселення для проживання за доби кам'яного віку.
Найдавнішою стоянкою
на території України єстоянка біля села Королеве на Закарпатті. Тако
жзнайдено Мізинську стоянку
на Десні, Кодак на Дніпрі, Межиріч (Рось, біля Канева), Кирилівськ
убіля Києва, Лука-Врублівецьку на Дністрі, Амвросіївську на Донб
асі, Киїк-Кобу в Криму(неандертальці).
Весь період стародавньої історії можна поділитина:
палеоліт, мезоліт, неоліт – кам'яний вік;
енеоліт – мідно-кам'яний вік;
бронзовий вік;
залізний вік.
В основу археологічної періодизації стародавньої історії
України покладено матеріал, із якого виготовляли знаряддя
праці.
Палеоліт (1 млн. р. тому – XI тис. до н.е.)
Найбільш повну картину господарського життя людей
часів кам’яного віку дають речовіісторичні джерела.
Австралопітек – мавпа, яка мала риси, подібні з людиною (4 млн. р.
тому).
Перша пралюдина – homo habilis (людина вміла),2,5 млн. р. тому.
На території України проживали пітекантропи (архантропи) –
людина прямоходяча – homo erectus, (1,7 млн – 150 тис. р.).
Неандертальці (палеоантропи) – люди, якіпобороли холод,
першими
почали добувати вогонь, ховати померлих, з'являються перші релігійн
івірування (150 тис. р. – 40 тис. р.).
Кроманйонець (неоантроп) – людина сучасноготипу, людина розум
на – homo sapiens, з’явились 40 тис. р. тому.
Люди вели привласнювальне господарство:
1. збиральництво; 2. мисливство.
Привласнювальне форма господарства (брали
все готове від природи) - збиральництво, мисливство, рибальство. Ри
бальство з'являється в мезоліті).
Знаряддя праці: кам'яні – ручні рубила(найдавніші знаряддя
праці), оббиті гальки, скребла, гостроконечники крем’яні, ножі.
В пізньому палеоліті з'являються нові знаряддяпраці: гарпуни, голки,
наконечники списів.
Вірування:
1. Тотемізм – це віра в спільне походження людини ітварини, в
тотем;
2. Анімізм – віра в душі і духів;
3. Фетишизм – віра в надзвичайну силу і можливостібудь-
якого неживого предмета;
4. Магія – це віра взатність певної людини впливатина сили природи
та на інших людей.
Зароджується мистецтво ( творче відображенняреальної дійсності в
художніх образах).
Браслет із бивня
мамонта із меандровиморнаментом з Мізинської стоянки.
Табу – заборона.
Мезоліт (X – VII тис. до н.е.).
В період мезоліту вся територія України була заселена людьми.
У цей період почав танути льодовик. Планета наповнювалася
водою – морями, річками, озерами, в яких водилося багато риби.
Виникла потреба вдосконалити знаряддя рибальства.
Вдосконалюються знаряддя праці у рибальстві:гарпуни, гачки,
рибальські сітки. Люди починають
використовувати дерев’яні човни, плоти (винайдення водного
транспорту), впершезастосовуючи сокири і тесла.
Опанування мікролітичної техніки обробкикаменю. Мікроліт
и – маленькі кремінні знаряддя, виконані на пластинці. Найчастішеви
користовувались як наконечники стріл.
Зміна природно-кліматичних умов – «мисливська криза» -
вдосконалюються знаряддя праці у мисливстві: винайдено лук і
стріли, лижі, приручено собаку.
Одним із наслідків винайдення первісною людиною лука та стріл
стало суттєве зростання продуктивності праці мисливців.
Люди вели привласнювальне господарство.
В період мезоліту набув поширення такий
вид привласнювального господарства, як рибальство.
Спільним в господарській діяльності людей періоду палеоліту та
мезоліту було удосконалення привласнювальних форм
господарювання.

Неоліт (VI – IV тис. до н.е.)

Неолітична революція – перехід
від привласнювальних (збиральництво, мисливство, рибальство) до
відтворювальних ( землеробство-рільництво, скотарство-
тваринництво) методів ведення господарства.
В епоху «неолітичної революції» людина перейшла від пасивного
привласнювання дарів природи до активного перетворення
навколишньої дійсності.
Відтворююче – продуктивне господарство.
Землеробство спонукало людей до осілого, а скотарство –
до кочового способу життя.
Було приручено більшість свійських тварин:вівці, свині, кози,
корови.
Винайдено нові способи виготовлення знарядь праці (свердління,
шліфування,пиляння каменю і деревини).
З’являються нові знаряддя праці:
мотика, кістяний серп, зернотерка, шило.
Першим для обробітку землі людина використовувала таке знаряддя
праці, як мотику.
Також зароджуються ремесла – гончарство та ткацтво. З глини
робили посуд, виготовляли кераміку. Однією з ознак неолітичної
революції було виготовлення керамічного посуду.
Археологічна культура – речові залишки, предмети, знайдені під час
розкопок, що належать до одного історичного часу і тієї самої
території, яким притаманні спільні риси. Найвідомішими
археологічними культурами на території України є: 1. буго-
дністровська; 2. культура лінійно-стрічкової кераміки (Зх. Волинь,
Галичина, Поділля).

Енеоліт (IV – III тис. до н.е.)

Першим металом, який навчилися обробляти,
стала мідь. Відкриття міді означало
завершення кам’яного віку й початок віку металів. Проте щетрива
лий час
люди користувалися і кам'янимизнаряддями праці, поряд із металеви
ми.
*Відбувся перший великий суспільний поділ праці –
відокремлення скотарства від землеробства.
IV – середина ІІІ тис. до н.е. – розселення племен трипільської
і середньостогівської археологічних культур на території України
Найвідомішою археологічною культурою на території України
в цей період є трипільська культура. Назва походить від села
Трипілля на Київщині. У 1893 (1897) р. відкрив культуру Вікентій
Хвойка. Територія проживання – Лісостеп України, від Дністра до
Дніпра. Час існування – 4–середина 3 тис. до н.е. Це була культура
землеробів. Отож основою господарства трипільців було орне
землеробство. Вели осілий спосіб життя.Вирощували: зернові і
садового-городні культури. Застосовували тяглову силу волів. У
трипільців був присутній високий рівень і будівництва житла.
Також займалися скотарством. Вірили в богиню
материнства і родючості, богів грому, сонця, вітру, дощу.
Основні риси:
*гончарні вироби розфарбовували у вигляді піктографічного
письма (виготовлення орнаментованого керамічного посуду);
*трипільців по-іншому називають культурою мальованої кераміки;
*наявність протоміст (попередники сучасних міст).
Орнаментована кераміка трипільської культури.

Середньостогівська культура (степ та лісостеп). Назва походить

від урочища Середній Стіг (біля Запоріжжя). Основа господарства –
скотарство. Проте займались і землеробством.

Бронзовий вік (кінець III – I тис. до н.е.)

Бронза (перший штучний метал: сплав міді й олова).
Основні риси:
1. витіснення каменю штучним матеріалом у виробництві знарядь
праці, приручення коня;
2. поступово утверджується майнова і соціальна нерівність;
3. перехід від матріархату до патріархату;
4. на зміну родовій приходить сусідська община.

Залізний вік (від I тис. до н.е. – IV-V ст. н.е.)

Основні риси:
1. людина відкрила залізо і навчилася його обробляти;
2. відбувся 2 суспільний поділ праці – ремесло відокремилось від
сільського господарства;
3. використання плуга для обробки землі, панування кочівників у
степовій частині України.

Суспільна організація та організація влади в стародавній період:

первісне людське стадо (пітекантропи, неандертальці) – родова
община (кроманьйонці, мезоліт, неоліт, енеоліт) – сусідська
община(бронзовий вік).
Керували общинами старійшини.
Сім’я – рід – плем’я – союз племен (об’єднання багатьох племен)
Етногенез – походження народу
Культ – жертвопринесення ( елемент релігія)

Кочові народи на території України в давнину

Кіммерійці (10-7 ст. до н.е.)

 Найдавніша згадка про кіммерійців міститься в «Одіссеї»
Гомера, а найдокладніша у праці Геродота («батька історії»). Гомер
називає «дивними доярами кобилиць і молокоїдами». Усі писемні
згадки про кіммерійців пов’язані з їхніми воєнними
походами (здійснювали грабіжницькі набіги). Саме із
кіммерійцями пов’язанийпочаток залізного віку на території Укр
аїни. Територія розселення – Південна Україна.
Риси, притаманні розвитку племен кіммерійців:
*одні з перших оволоділи верховою їздою на конях;
*знатних воїнів, вождів ховали в курганах;
*використовували виготовлені із заліза зброю та знаряддя праці;
*існував розвиток ремесел.
Скіфи (7-3 ст. до н.е.)
Прийшли зі сходу. Іраномовний кочовий народ. Основа господарств
а – скотарство (конярство).Геродот
писав, що самі себе скіфи називалисколотами. Територія розселенн
я: між Доном іДунаєм. Називалась Велика Скіфія. Пам'яткамипро
життя скіфів є могили-кургани.
Геродот ділить скіфів на 4 групи:
1. царські скіфи; 2. скіфи-кочовики; 3. скіфи-орачі; 4. скіфи-
землероби.
Повсякденним життям царських скіфів була військова справа. У 5 ст.
до н.е. з’являєтьсядержавне утворення – Велика Скіфія. У 4 ст. до
н.е. влада над усіма скіфами зосередилася в руках 1 царя – Атея. За
царя почала карбуватися монета.Скіфська держава мала 2 столиці
– Кам’янськегородище
(на Дніпрі) і Неаполь Скіфський. Гіппократ особливо підносив рол
ь жінок у скіфському суспільстві.
Політичному згуртуванню скіфів у єдинедержавне утворення спр
ияла їх війна з перськимцарем Дарієм.
514-512 рр. до н.е. – похід перського царя Дарія І
на скіфів. Скіфи перемогли.
Легенда: Коли перське військо було повністю знекровлене, скіфи надіслали Дарієві
послання – мишу, жабу, горобця та п‘ять стріл. Завойовник думав, що скіфи
складають зброю, адже по-своєму прочитав послання: «Ми, скіфи, здаємося
тобі, Дарію, усіма своїми землями (миша живе в землі), водами (жаба – у воді),
повітрям (горобець), і всім містом (стріли)».
Але скіфи насправді мали на увазі зовсім інше: «Якщо ви, перси, не зариєтеся в
землю, як миші, або не пострибаєте у воду як жаби, або не злетите в повітря, як
горобці, то будете побиті нашими стрілами». Зазнавши великих утрат, Дарій
покинув країну скіфів.
 Оскільки скіфи були кочовиками, вони
не залишили після себе поселень. Єдинимипам’ятками їхнього ж
иття є могили-кургани. На
землях України залишилося багато скіфськихпоховань – кургані
в:
1. Гайманова могила на Запоріжжі (чаша);
2. Товста Могила (IV ст. до н.е. ) на Дніпропетровщині (золота
пектораль), знайшов у 1971 р. археолог Борис Мозолевський;
3. Солоха на Запоріжжі (золотий гребінь – кінець V – початок IV ст.
до н.е.);
4. Чортомлик на Дніпропетровщині (срібна амфора);
5. Куль-Оба, Керч (келих зі сплаву золота та срібла).
Риси, притаманні скіфському суспільству:
1) духовне життя скіфів: «звіриний стиль» притаманний
для пам’яток скіфської культури;релігія – язичництво.
2) налагодження торговельних зв'язків ізгрецькими містами-
колоніями;
3) перетворення племінного союзу на державнеутворення.
*наслідком занепаду Великої Скіфії стало заселення
причорноморських степів саратами;
*у ІІІ ст. до н.е. сарматські племена витіснили скіфів із території
причорноморських степів у пониззя Дніпра і в Крим;
*скіфи у степовому Криму та пониззі Дніпра створили державне
утворення Мала Скіфія зі столицею в Неаполі (на місці сучасного
Сімферополя), яка упала у IV ст. під ударами гунів.
Сармати (3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.)
Назва сармати з іранської – «оперезані мечем». Були, як і скіфи,
кочовим іракомовним племенем, подібних до них життям і побутом.
Жили племенами, кожне з яких мало свою назву:
алани, аорси, роксолани, язиги тощо. Проживають у
Пн. Причорномор’ї та Приазов’ї. Головне заняття – скотарство, а
саме конярство. Велике значення в житті сарматів мали війни.
Військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти. Значна роль
жінки в суспільстві (грецькі історики називають сарматів «підданими
жінок»).Жінки брали участь у військових діях. Помітне місце
займало ремесло (гончарство, ковальство, ткацтво).
*грабіжницькі напади на придунайські провінції Римської
імперії;
*формування загонів важко озброєної кінноти;
*збереження пережитків матріархату;
*кочовики – конярство, торгівля, військові походи.
*язичники. Культ богині-матері Астарти.
Курган Соколова могила, Миколаївщина (перстень).
У IV ст. н.е. витіснені із України готами і гунами.

Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї

VIII – VI ст. до н.е. – Велика грецька колонізація
Колонізація – заселення й освоєння вільних територій.
 У XVIII – VI ст. до н.е. на північному узбережжі Чорного та
Азовського морів виникли античні грецькі міста-держави
(поліси).
Причини колонізації:
Найголовніші причини грецької колонізації Північного
Причорномор’я та Криму в VIII – VIст. до н.е. – соціально-
економічні.
1. демографічний бум, перенаселення;
2. нестача вільної землі;
3. прагнення ремісників збувати свої товари;
4. можливість вести торгівлю;
5. політична боротьба в грецьких полісах.
Особливості грецької колонізації:
1. мирний характер; 2. поселялися на незайнятих землях;
3. Державно-політична незалежність колоній відносно метрополій; 4.
найбільше переселенців було із міста грецького міста Мілет.
Поліс (місто-держава) – це місто із навколишньою сільською
територією, полями, виноградниками і пасовиськами.
Поліси засновували подібні з метрополіями (копії).
Агора – головна площа міста, Акрополь – головний пагорб
полісу, Хора – сільськогосподарська територія полісу.
Торгівля: скіфи продавали грекам зерно, худобу, рабів, а греки
скіфам – вироби ремісників, вино, тканини.
Серед грецьких міст-держав найвідомішими були:
*колонія на острові Березань ( місто Очаків, Миколаївщина) – 1
грецька колонія;
* Ольвія (село Парутине, в гирлі Пд. Бугу, Миколаївщина);
*Херсонес ( околиці Севастополя, Крим), відомі колони; - Херсонес
Таврійський – сучасний вигляд
*Пантикапей (Керч);
*Тіра ( Білгород-Дністровський, біля Дністра);
*Керкінітида (Євпаторія, Крим);
*Танаїс (гирло Дону).
У V ст. до н.е. деякі античні міста Пн.
Причорномор’я (Пантикапей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія та
ін.) об’єдналися в Боспорське царство з центром у Пантикапеї. У IV
–III ст. до н.е. Проте в II ст. до н.е. на Боспорську державу
почали тиснути скіфи та Римська імперія, політичний та економічний
стан країни різко погіршився. 107 р. до
н.е. – повстання рабів під проводом Савмака у Боспорському царстві.
У IV ст.
н.е. Боспорськецарство під ударами гунів припинило своє існування.
В історії цих міст існувало 2 періоди: грецький(VII – I ст. до
н.е.), римський (І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.).
Більшість грецьких міст-держав (полісів) Північного Причорном
ор'я й Криму втратилиполітичну незалежність внаслідок входже
ння до сфери впливу Римської імперії.
Занепад античних міст-держав:
1. вторгнення готів і гунів;
2. криза рабовласницького суспільства.
Наслідком колонізації греками Північного Причорномор’я було
поширення впливу античної цивілізації на українські землі.
Крим – Таврія, а жителі – таври. Чорне море – Понт Евксинський,
Азовське море – Меотида, Дніпро – Борисфен, Дунай – Істр.