Історія відповіді

1. Перевісні люди жили в Україні 1млн років тому це період раннього палеоліту
(стародавній кам'яний вік). 1 млн. - X тис. до н.е.
В Україні відомо понад 1 тис. поселень палеоліту, проживали люди кількох типів:
пітекантроп (архантроп) - 1 млн.-150 тис. до н.е.; неандерталець (палеантроп) -150-35 тис. до
н.е.; кроманьйонець (Ното Заріепз) - бл. 35 тис. до н.е.
На зміну першій формі існування людського суспільства - первісному стаду - прийшла
родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв 'язки велися по
материнській лінії (матріархат).
Основними заняттями населення было збиральництво та полювання. Люди навчилися
виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою.
Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки - домашнім господарством.
Зародилося мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм. Цей період в
українській історії найдовший.
Мезоліт (середній кам'яний вік). IX тис. - VII тис. до н.е
Відбулося танення льодовика і утворення сучасних природно-кліматичних умов.
Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам 'яні сокири, гачки.
Зроблено перші спроби приручити диких тварин - собаку, бика, свиню.
Починає розвиватися тваринництво й рослинництво.
Неоліт (новий кам'яний вік). VII тис. - IV тис. до н.е.
Відбувся перехід від привласненого до відтворного, продуктивного господарювання -
землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву "неолітичноїреволюції". З'явилися
перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина.
Глиняний посуд швидко набував поширення.В Україні виділено понад 10 неолітичних архео-
логічних культур, їх можна поділити на мисливсько-рибальські (існували в лісовій зоні) та
землеробсько-скотарські (на півдні, в степовій зоні)
Виникають прядіння і ткацтво, з 'явився ткацький станок.
Енеоліт (мідно-кам'яний вік). IV тис. - III тис. до н.е.
УIV тис. до н.е. люди освоїли перший метал -мідь.
Відбувся подальший розвиток відтворного господарства. Намітився перехід від мотичного
до орного землеробства.
Бронзовий вік.
II тис.- І тис. дон.е.
Бронза - перший метал, штучно створений людиною. В епоху бронзи відбувсяперший
суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Зоною розселення
скотарських племен став південноукраїнський степ.
Залізний вік. З І тис. до н.е.
Використання заліза призвело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина
отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму.
Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства.
На території України початок залізної доби пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне
Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з ранніми слов'янськими культурами (поч. н.е.).

2.Національні політичні сили були роздроблені, тому виникла необхідність створити

український керівний центр, що мав очолити масовий народний рух — Українську
Центральну Раду (УЦР). З ініціативою про її створення виступили прибічники незалежності
України (самостійники) на чолі з Миколою Міхновським.ТУП вважали, що Рада мала
скликати парламент і організувати власний центр, який мав відстоювати автономію України.
На співробітництво з ТУП погодились українські соціалісти,4 березня 1917 р. вони
погодились утворити спільний орган — Українську Центральну Раду. Вона очолила
національно-демократичну революцію в Україні.
Склад Центральної Ради, очоленої М. Грушевським, що повернувся з заслання, був
строкатий. До неї входили: Товариство Українських поступовців (ТУП; С. Єфремов, Д.
Дорошенко), пізніше перейменоване в Союз українських автономістів-федералів; УСДРП (В.
Винниченко, С. Петлюра); Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; М.
Ковалевський); Українська народна партія (УНП);
Основні напрями політичної програми 1.Центральної Ради:
боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти губерній та етнічних
земель;
2.підготовка до виборів в Установчі збори з метою вирішення питання про автономію
України у складі демократичної Російської республіки;
3.співробітництво з Тимчасовим урядом;
4.надання національним меншинам рівних політичних прав.

3.Трипільська культура
(4 тис. років тому - 2 тис років тому)
Називається так, бо вперше знайдена і досліджена в селі Трипілля, що на Київщині, відомим
українським археологом, етнографом і істориком Вікентієм Хвойкою наприкінці XIX ст.
(1896 р.). Ця культура займала велику територію - межиріччя р. Дніпра і р. Дністра (див.
схему):
Основні заняття(землеробство,скотарство,рибальство,полювання)
Знали трипільці (прядіння і ткацтво)
Виліплювали з глини і опалювали в печах глиняний посуд. Він був
орнаментований.
Житло(2 поверхи або 1)
Житло мало соломʼяну стріху, двері, вікна, димар, піч, підлогу, що
була глиняною + вистелялася очеретом.
М. Грушевський вважає трипільців «пращурами словʼян».
М. Брайчевський: «Трипільська культура послужила фундаментом для майбутніх слов’ян»

4. Перший універсал – документ, ухвалений 23 (10) червня 1917 Комітетом Української

Центральної Ради і того ж дня оголошений В. Винниченком на Другому Всеукраїнському
військовому з'їзді 1917. Являв декларацію намірів явочним порядком здійснити автономію
України.

Другий Універсал 3 липня (16 — за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки

домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний
Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом
Тимчасового уряду.

5.Кочівники
Першою з таких Кіммерійці, здається, були індоєвропейською групою, яка запанувала на
українських землях на північ від Чорного моря між 1150 і 950 роками до н.е., періодом, який
збігається з пізньою бронзовою добою. Кіммерійська епоха тривала на території України
близько чотирьох століть, і лише з останніх двох століть (900-750 рр. до н. е.) існують
археологічні залишки бронзових знарядь і зброї вздовж нижньої течії Дніпра поблизу
Нікополя.
Приблизно в середині VIII століття (750 р. до н. е.) Кіммерійська ера завершилася.
Кіммерійське керівництво, втекло на захід (через Карпати до Паннонії) і на південь (до
Криму та далі до Фракії та Малої Азії
Другі Скіфи були відомі в класичному світі своєю жорстокістю як воїни, але цей однобічний
образ був пом’якшений археологічними відкриттями, які розкопали численні зразки
витонченої скульптури, орнаментів і ювелірних виробів, переважно із золота. Скіфи
фактично утворили гілку іранського народу.
Між 750 і 700 рр. до н. е. скіфи рухалися на захід до України, і зрештою вони здебільшого
оселилися спочатку на Кубані та Таманському півострові (700-550 рр. до н. е.), а пізніше
вздовж річки Дніпро на півдні центральної України (550-450 рр. до н.е.), де їхня цивілізація
досягла свого піку між 350 і 250 роками до н.е. скіфське суспільство складалося з чотирьох
груп: царської влади, знатних людей (степових кочівників), землеробів (георгоїв) і орачів
(аротерів).
Схоже, що скіфська правляча еліта – королі та знатні особи – фактично жили верхи на конях,
кочуючи степами, полюючи за їжею.Тим не менш, у скіфській сфері було кілька міст – або,
точніше, укріплених центрів з постійними поселенцями, які займалися іншою діяльністю,
окрім землеробства. Серед найважливіших скіфських городищ (городищ) були Кам’янка на
нижньому Дніпрі, Більськ (Гелонос/Гелон) на крайньому північному сході та пізніша столиця
Малої Скіфії Неаполь у Криму.

6.Вперше ідею проголошення УНР висунуто Михайлом Грушевським у вступній промові у

день відкриття З'їзду поневолених народів Росії. Україна вже відійшла від Російської
республіки, зберігаючи з нею лише формальний федеративний зв'язок, і завдання полягало
лише в тому, щоб юридично оформити цей факт. 7 листопада М. Грушевський відкрив
урочисте засідання Української Центральної Ради і після вступного слова М. Ковальський
зачитав текст Універсалу:
• Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер
належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.
• Україна стає Українською Народною Республікою.
• До її території належать землі (губернії), населені здебільшого українцями: Київщина,
Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина,
Таврія (без Криму).Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини,
Воронежчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням
мало вирішуватися шляхом переговорів.
• В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.
• Запроваджувався державний контроль над виробництвом.
• Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.
• Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.
• В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.
• Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.
Після оголошення тексту після невеликої перерви на пропозицію фракції українських есерів
III Універсал поставлено на поіменне голосування в Центральній Раді. Це відбулося вперше.
З 50 членів Малої Ради (Комітет Центральної Ради) у залі були присутні 47, з них
проголосували:
За Універсал — 42,Проти — жоден,Утримуюсь — 5 членів Ради
Погляди на універсал були різними, наприклад,Населення України не визнало скасування
приватної власності. Всі господарства більші за 50 десятин ставали державними, таким
чином селяни не отримали нових земель, а поміщики втратили свої господарства.
7. Колонізація Пн. Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6
ст. до н. е. Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких - відносне
перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. "Зайві" люди
змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених.
Греки – засновники північно-причорноморських міст, були в основній своїй масі мало-
заможними землеробами, частково - торгівцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття
на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли: пшеницю, ячмінь, просо,
розводили сади, городничали, розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремісництво,
торгівля – були другорядними.
Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але
колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного
Причорномор'я, причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст-митрополій хоч і
підтримували з ними добрі стосунки, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в
торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з ними єдині культи й
літочислення.
Колонії в основному засновувались упорядковано, коли ще в митрополії обирали або
призначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місці закладання нового міста
розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території, відводили місця для
культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер

8.1) У всіх республіках активізувалися національно-демократичні сили, які ставили питання

про вирішення національних проблем.
2) У червні 1987 р. Спілка письменників України висловила стурбованість зникненням
української мови з повсякденного вжитку.
3) У 1988 р. спілка письменників України порушує проблеми стану української мови та
культури тощо.
4) Почався випуск перших неформальних газет та журналів, на сторінках яких порушують
актуальні проблеми української історії, мови, культури, розвитку українських звичаїв та
традицій.
5) Відбувається активізація руху національних меншин.
6) У червні 1988 р. у Львові відбулася нарада представників національних рухів Вірменії,
Грузії, Латвії, Литви, Естонії, України. Було прийнято підсумкову заяву про неспроможність
КПРС та уряду СРСР розв’язати національну проблему. Створено Координаційний комітет
патріотичних рухів СРСР.
7) У вересні 1989 р. відбувся Пленум ЦК КПРС, який розглянув і прийняв платформу ЦК
«Національна політика в сучасних умовах». Було визначено завдання національної політики
КПРС — зміцнення СРСР як оновленої федеративної держави. Республікам пропонували
формальний, нічим не підкріплений суверенітет.
8) У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т.
Шевченка, яка розробила рекомендації щодо статусу української мови.
9) Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови в Українській PCP» 28 жовтня 1989 p. :
• юридично закріплювався державний статус української мови;
• гарантувалася рівноправність мов усіх народів республіки;
• поряд з російською українська мова ставала мовою міжнаціонального спілкування в
Україні;
• протягом п’яти років вона повинна була замінити російську мову в діяльності державних
установ

9.Перші київські князі, такі як Олег, Ігор, Ольга та Володимир Великий, грали важливу роль
у формуванні державності Київської Русі. Вони займалися не тільки внутрішньою політикою,
а й зовнішньою, вступаючи в дипломатичні відносини з іншими країнами.
Олег, наприклад, відомий своєю військовою сміливістю та дипломатичними успіхами. Він
успішно взяв у полон імператора Візантії та уклав з ним мирний договір, що дозволило
Київській Русі отримати значний торговельний прибуток та політичний вплив.

Ігор проводив реформи управління та збільшив територію князівства. Він також веде активну
зовнішню політику, укладаючи договори з сусідніми племенами та країнами.

Ольга використовувала дипломатію для розв'язання конфліктів та розширення впливу

Київської Русі. Вона також впроваджувала реформи управління та займалася благодійною
діяльністю.

Володимир Великий, який став крестителем Русі, також займався зовнішньою політикою,
укладаючи союзи з іншими країнами та розширюючи території свого князівства.

Таким чином, перші київські князі були не лише воїнами, а й дипломатами, які успішно вели
як внутрішню, так і зовнішню політику для зміцнення свого князівства

10.Розпад СРСР в 1991 році призвів до створення Співдружності Незалежних Держав (СНД),
до складу якої увійшли колишні радянські республіки, включаючи Україну. СНД була
створена з метою збереження економічних та політичних зв'язків між колишніми
радянськими республіками після розпаду СРСР.

Україна гравала важливу роль у системі СНД, беручи участь у різноманітних спільних
проектах та програмах з іншими країнами-учасницями. Однак, з часом, було видно, що СНД
не виявилася дуже ефективною організацією, і багато країн почали розвивати свої власні
шляхи в політиці та економіці.

У 1993 році Україна вийшла з СНД та перейшла до активного розвитку своїх власних
зовнішньополітичних відносин. Це дозволило країні самостійно визначати свої приоритети
та стратегії у міжнародних відносинах.

Таким чином, розпад СРСР та створення СНД мали значний вплив на політичну та
економічну ситуацію в Україні, але країна зуміла адаптуватися до нових умов і розвивати свої
власні шляхи в міжнародних відносинах.

11.Березневі статті 1654 року були угодою між Польщею та Українським козацтвом, яка
визначала політичний статус України. Ці статті надавали українському козацтву значну
автономію в межах Речі Посполитої, включаючи право на власне управління, військову
організацію та судову систему.

Березневі статті також гарантували свободу віросповідання та збереження української мови і

культури. Ця угода була важливим кроком у визнанні політичної самостійності українського
народу та його прав на автономію.

Правове значення березневих статей полягало в тому, що вони закріплювали положення про
автономію та права українського козацтва в складі Речі Посполитої. Це стало важливим
кроком у формуванні політичного та правового статусу України та визначило подальший
розвиток української державності.
12.Дисидентський рух в Україні був активним у 1960-1980-х роках, коли Україна була
частиною Радянського Союзу. Цей рух виступав проти політичного та культурного тиску з
боку радянських влад, а також за захист прав людини, свободу слова та релігії.

Дисиденти в Україні виступали проти репресивної політики радянського режиму, відкрито

критикували порушення прав людини та політичні репресії. Вони активно виступали за
збереження української мови, культури та історії, що були пригнічені радянськими владами.

До видатних дисидентів в Україні належали Левко Лук'яненко, Василь Стус, Михайло

Горбачевич та інші. Вони були піддані політичному переслідуванню, засуджені до термінів у
в'язницях та концтаборах.

Дисидентський рух в Україні мав великий вплив на формування національної свідомості та

підготовку до отримання незалежності в 1991 році. Велика частина дисидентів стала
активними учасниками політичного життя незалежної України.

13.В історичній науці склалося декілька теорій утворення Київської Русі. Найпоширенішими
є - Норманська теорія: варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні
Давньоруської держави, східнословʼянські племена були нездатні без зовнішньої допомоги
заснувати могутню державу.
Норманську теорію започаткували німецькі історики Г. Баєр та
Г. Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Росії.
— Теорія автохтонного походження Київської Русі: з варягами чи без варягів східні словʼяни
були в змозі утворити свою дер-
жаву, бо для цього у східних словʼян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні
передумови;
• процес державотворення розпочався у східних словʼян ще до приходу варягів;
• варяги, просуваючись у східнословʼянські землі, керувалися передусім не
державотворчою, а торговельною метою і здобуван-ням. Вони прагнули підкорити
дніпровський торговельний шлях (т. зв. "шлях із варягів у греки"), обкласти даниною місцеве
населення.
Цю теорію сповідували українські історики XIX - поч. ХХ ст.М. Костомаров, В. Антонович,
М. Грушевський, Д. Багалій та ін.Антинорманської теорії дотримується і сучасна українська
іс-торіографія.Справді, держава виникає лише тоді, коли стає історичною необхідністю - на
стадії розпаду первіснообщинного та формування класового суспільства. Саме на такій стадії
суспільного розвитку перебували східні словʼяни у VIII-IX ст

14.Украї́нська діа́спора — збірне визначення української національної спільноти поза

межами українських земель (етнічної української території), яка почуває духовий зв'язок з
Україною.

15. Основна риса української історії ХІХ ст. - це національне відродження України, під яким
розуміють:
• формування національної самосвідомості українців;
• зростання інтересу до української мови, історії, культури; активізацію звʼязків між
західними і східними українцями, їхню національну інтеграцію;
• розгортання українського національно-визвольного руху.
Передумови:реформи Марії – Терезії та Йосипа ІІ кінець ХVІІІ століття;політика реакції
Леопольда ІІ та Франца ІІ:1805 рік – початкові школи під контролем католицької церкви;1809
рік – закриття Руського інституту при Львівському університеті;1812 рік – скасовано
обов'язкову освіту;-ущемлення греко – католицької церкви.
Історія українського національного відродження поділяється на три етапи:
1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст.);
2) українофільський, культурниць кий етап (40-ві роки XIX ст. — кінець XIX ст.); 3)
політичний етап (кінець XIX — 1917 p.).

16. На сучасному етапі Україна знаходиться в складній соціально-економічній та політичній

ситуації. З одного боку, країна має великий потенціал у сферах сільського господарства,
інформаційних технологій, наукових досліджень та туризму. З іншого боку, Україна
стикається з численними викликами, такими як корупція, низький рівень життя, висока
безробіття та економічна нестабільність.

Політично, Україна також переживає складнощі, зокрема через конфлікт з Росією на сході
країни, що призвело до втрат людських життів і територіальних змін. Крім того, корупція та
вплив олігархів на політику залишаються серйозними проблемами для України.

Загалом, сучасне становище України можна описати як складне і вимагаюче серйозних

зусиль для подолання проблем. Водночас, країна має потенціал для подальшого розвитку та
покращання життя своїх громадян.

17. Історично, Україна була важливою частиною Універсалу Центральної Ради, який був
підписаний в 1917 році. Цей документ визнавав автономію України в межах федеративної
держави, але пізніше був анульований Брестським миром.

Брестський мир, укладений між Центральними державами та Радянською Росією в 1918 році,
призвів до поділу України між Польщею, Росією та Австро-Угорщиною. Це стало початком
складних перегонів та конфліктів, які тривали протягом наступних десятиліть.

Сьогодні Україна продовжує шукати свій шлях до миру, стабільності та процвітання.

Важливо враховувати історичний досвід країни та забезпечити її незалежність і
територіальну цілісність

18. Державна символіка України має глибокі історичні корені. Найвідомішим символом є
державний прапор з двома горизонтальними смугами - синьою та жовтою. Ці кольори
використовувалися ще у середньовіччі як емблема Київської Русі.
Державний герб України також має старовинне походження. Він зображує тризуб - символ,
який використовувався ще козаками в 17 столітті. Тризуб представляє собою три зубці, що
символізують незалежність, свободу і демократію.
Національний гімн України, "Ще не вмерла Україна", також має давню історію. Його слова
були написані ще в 1862 році, а мелодія була створена у 1917 році. Гімн став офіційним лише
після отримання незалежності в 1991 році.
Українська державна символіка відображає багату історію та культуру країни, її бажання до
незалежності та свободи. Ці символи є важливою частиною національної ідентичності
України.

19. Помаранчева революція була масовими протестами в Україні, що відбулися після

підтвердження підтасованих результатів президентських виборів 2004 року. Під час цих
протестів українські громадяни виступали проти фальсифікації виборів та вимагали поваги
до демократичних цінностей.
Політична діяльність Віктора Ющенка, одного з лідерів Помаранчевої революції, була
спрямована на боротьбу з корупцією, покращення економічної ситуації в країні та
наближення до європейських стандартів. Він також прагнув зміцнити українську національну
ідентичність та зміцнити державні символи.
Помаранчева революція та політична діяльність В.Ющенка внесли важливий вклад у
розвиток демократії в Україні та підтвердження незалежності країни

20.Конституція України, прийнята в 1996 році, встановлює основні положення політичної

системи країни. Вона визначає принципи державного устрою, права та свободи громадян,
розподіл влади між різними гілками влади, та інші основні аспекти функціонування держави.
Основні положення Конституції України включають в себе принципи верховенства права,
демократії, соціальної справедливості, федералізму, та недоторканності територіальної
цілісності. Конституція також визначає статус української мови як державної та захищає
права національних меншин.
Конституційний процес в Україні передбачає можливість змін до Конституції шляхом її
поправок або повної заміни новою Конституцією. Процедура змін до Конституції вимагає
певних умов, таких як підтримка більшості у Верховній Раді або проведення всеукраїнського
референдуму.Конституція України є основним законом країни, який визначає її політичний,
економічний та соціальний лад. Вона є основою для функціонування української держави та
гарантує права та свободи її громадян.

21.Проблема етногенезу східних слов'ян є складною та досить спірною серед вчених.

Історики, археологи, лінгвісти та інші науковці продовжують вести дебати про походження та
формування східних слов'ян.
Одна з основних теорій стверджує, що східні слов'яни походять від племен, які жили на
території сучасної України, Білорусі та Росії. Ці племена мали свою культуру, мову та
традиції, які з часом об'єдналися у єдиний слов'янський етнос.
Інша теорія вказує на можливе вплив давніх скандинавських варягів на формування східних
слов'ян. Згідно з цією теорією, варяги мали значний вплив на культуру та мову східних
слов'ян.
Незважаючи на різні теорії, точне походження східних слов'ян залишається предметом
подальших досліджень і сперечань серед вчених

22.Українська держава гетьмана Павла Скоропадського існувала лише протягом короткого

періоду в 1918 році. Гетьманат був утворений під час української революції та був спробою
створити незалежну українську державу під охороною Німеччини.
Павло Скоропадський був обраний гетьманом України та проголосив утворення української
держави з авторитарним урядом. Однак, ця держава не змогла отримати широку підтримку
серед українського населення, оскільки багато хто сприймав її як маріонетковий режим
німецьких окупантів.
У листопаді 1918 року гетьманат був повалений у результаті листопадового повстання, а
Павло Скоропадський був змушений втекти з України. Таким чином, українська держава
гетьмана Скоропадського існувала лише протягом кількох місяців і не змогла закріпитися на
політичній карті Європи.

23.Передумовами Революції гідності в Україні були систематична корупція, авторитарний

режим Віктора Януковича, невиконання обіцянок про підписання Угоди про асоціацію з
Європейським Союзом, та загострення соціально-економічних проблем у країні. Протести
почалися після того, як уряд Януковича відмовився підписати угоду з ЄС та замість цього
обрав близькість до Росії.

Причиною Революції гідності стали масові мирні протести у Києві та інших містах України,
які переросли у криваве розгонення активістів з боку спецпідрозділів поліції та силовиків. Це
спричинило масове обурення громадян та їх вимогу відставки Януковича.
Наслідками Революції гідності стали втеча Віктора Януковича до Росії, зміна влади в Україні,
вибори нового президента та парламенту, початок процесу деокупації Криму та воєнних дій
на сході країни. Також, революція спричинила глибоку політичну, економічну та соціальну
трансформацію в Україні, а також поглиблення її інтеграції до європейських та атлантичних
структур.

24.Проголошення Західноукраїнської Народної республіки та Акт Злуки українських земель

були важливими подіями в історії України, які відбулися в 1918 році. Під час цих подій
українські землі, що належали до складу Австро-Угорської імперії, об'єдналися в одне ціле,
утворивши ЗУНР. Це стало важливим кроком у формуванні сучасної території України.
Проголошення ЗУНР відбулося під час української національно-визвольної боротьби та
визначило перші кроки у формуванні незалежності української держави. Акт Злуки, у свою
чергу, об'єднав ЗУНР з Українською Народною Республікою, що існувала на території
колишньої Російської імперії.

Ці події сприяли утвердженню національної ідентичності та самовизначення українського

народу, а також стали важливим етапом у формуванні сучасної території України.

25.Передумови роздробленості Київської Русі включають:

1. Внутрішні конфлікти між князями та їхніми нащадками, які боролися за владу.
2. Зовнішні загрози від половців, печенігів та інших племен, що призводили до розподілу сил
для оборони.

Причини роздробленості Київської Русі включають:

1. Наслідування влади серед синів князів, що призводило до поділу територій між ними.
2. Втручання зовнішніх сил, таких як монголи, які використовували роздробленість для своїх
власних цілей.
3. Зміцнення місцевих феодальних структур, що призводило до втрати централізованої влади.

У результаті цих передумов і причин Київська Русь розділилася на кілька окремих князівств,
що призвело до її подальшого розпаду.

26.Христианізація Русі відбулася в 988 році за часів князя Володимира Великого, який
прийняв християнство як державну релігію. Це мало значення з кількох причин:
1. Культурний обмін: Християнство принесло з собою нові культурні та цивілізаційні впливи,
такі як писемність, архітектура, мистецтво та освіта. Це сприяло розвитку культури та освіти
на Русі.
2. Політичне об'єднання: Прийняття християнства об'єднало різні племена та території під
одним релігійним устроєм, що сприяло політичному об'єднанню та формуванню
державності.
3. Міжнародні зв'язки: Християнство відкрило для Русі можливості для міжнародних зв'язків
та торговельних відносин з іншими християнськими країнами.
Таким чином, християнізація Русі мала значення для її культурного, політичного та
економічного розвитку, сприяючи формуванню сучасної української національної та
культурної ідентичності.

27.Союзний договір, укладений 30 грудня 1922 року, був угодою між Російською Радянською
Федерацією, Українською Радянською Соціалістичною Республікою, Білоруською
Радянською Соціалістичною Республікою та Південно-Західною Республікою. Цей договір
утворив Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).
З сучасної політичної оцінки, цей союзний договір часто розглядається як засіб для
збереження та зміцнення радянського впливу в регіоні, а також для контролю над
українськими та білоруськими територіями. Багато українців та білорусів розглядають цей
договір як форму анексії їхніх територій радянською Росією.
З іншого боку, деякі політичні аналітики вважають, що СРСР дав певний ступінь
економічного розвитку та індустріалізації у всіх республіках-учасницях, а також сприяв
певному рівню соціального розвитку. Однак, загальна оцінка цього союзного договору
залишається предметом дискусій серед істориків та політологів.

28.
У сфері політики Ярослав Мудрий здійснив ряд реформ, спрямованих на зміцнення
центральної влади. Він розширив територію Київської Русі шляхом завоювань та
дипломатичних угод, що збільшило його вплив у регіоні. Також він створив законодавчу
систему, яка регулювала взаємовідносини між різними соціальними групами та
забезпечувала порядок у країні.
У сфері економіки Ярослав Мудрий розвинув торгівлю та залучив іноземних купців до
Київської Русі. Він також сприяв будівництву церков та монастирів, що сприяло розвитку
будівельної індустрії та мистецтва.
У сфері культури Ярослав Мудрий підтримував освіту та науку, запрошуючи вчених та
митців з інших країн до Київської Русі. Він також заснував першу бібліотеку в Київській Русі
та сприяв переписуванню та збереженню давньоруських літературних творів.
У цілому, реформаторська діяльність Ярослава Мудрого сприяла політичному, економічному
та культурному розвитку Київської Русі, що зробило його одним з найвидатніших правителів
у історії України.

29.Українське національно-культурне відродження 1920-х рр. було періодом інтенсивного

розвитку української культури, мистецтва, освіти та літератури після закінчення першої
світової війни та утворення Української РСР.
Під час цього періоду українська культура пережила своєрідне відродження, зокрема завдяки
політиці "українізації", яка була проведена радянським урядом. Було відновлено та розвинуто
українську мову, літературу, музику, театр та інші форми мистецтва. Також було створено
нові освітні заклади, видано багато україномовних книг та журналів.
У цей період також виникли нові напрями в українському мистецтві, такі як "авангард", які
сприяли розвитку сучасної української культури. Крім того, було проведено розширення
національно-культурних зв'язків з іншими країнами, що сприяло обміну досвідом та ідей.
Українське національно-культурне відродження 1920-х рр. було важливим етапом в історії
української культури, оскільки воно сприяло збереженню та розвитку української
ідентичності в умовах радянського режиму.

30.Також важливо зазначити, що в цей період в Україні спостерігалося національно-

культурне відродження. Було забезпечено підтримку української мови, літератури, мистецтва
та національної історії. Університети та інші освітні заклади отримали можливість викладати
українською мовою, що сприяло збереженню та розвитку української культури.
Таким чином, період Нової економічної політики в Українській РСР був складним, але
важливим для розвитку країни. Він дав змогу певним галузям економіки та культури
розквітнути, але був короткотривалим через подальше переход до колективізації та
індустріалізації.

31.Історична спадщина Київської Русі має величезне значення для українського народу,
оскільки цей період визначив основи української державності, культури та мови. Київська
Русь була однією з найбільш впливових та розвинених держав свого часу, і вона залишила
невимажний слід в історії не лише України, а й інших східнослов'янських народів.
Проте спадщина Київської Русі також стала об'єктом політичних та ідеологічних суперечок,
зокрема між Україною та Росією. Російська імперія та радянський режим намагалися
асоціювати себе з успадкованим доробком Київської Русі, що призвело до спроб знецінення
української спадщини та її російської апропріації.
Сучасна Україна стикається з викликами збереження та вивчення спадщини Київської Русі,
зокрема в умовах російсько-українського конфлікту. Однак важливо розуміти, що ця
спадщина є частиною загальнослов'янської культурної та історичної спадщини, яка має
значення для всіх східнослов'янських народів.

32
Після закінчення Громадянської війни в Росії, уряд української РСР впровадив Нову
економічну політику (НЕП), яка передбачала послаблення державного контролю над
економікою та певну лібералізацію. Це дозволило приватним підприємствам знову
розвиватися, а також сприяло покращенню сільського господарства.
У цей період в Україні було здійснено ряд соціально-економічних перетворень, зокрема у
сфері промисловості та сільського господарства. Велику увагу приділяли розвитку малих
підприємств та ремесел, а також підтримці кооперативів. Також було запроваджено нову
систему оподаткування, яка сприяла стимулюванню підприємництва та інвестицій.
Проте важливо зазначити, що НЕП українською РСР була короткотривалою, оскільки в 1930-
х роках радянський уряд знову звернувся до колективізації сільського господарства та
індустріалізації країни. Таким чином, соціально-економічні перетворення на основі НЕП в
Україні мали обмежений часовий проміжок і не встигли повністю розкрити свій потенціал.

33.Галицько-Волинська держава, що існувала у XII-XIV століттях, має велике історичне

значення для України. Ця держава була однією з найбільших та наймогутніших у Східній
Європі того часу. Вона відігравала важливу роль у формуванні української нації та культури.
Галицько-Волинська держава була центром політичного, економічного та культурного життя
на теренах сучасної України. Вона сприяла розвитку української мови, літератури та
мистецтва. Також важливою є той факт, що саме у цей період було створено перші писемні
пам'ятки української мови.
Галицько-Волинська держава також взаємодіяла з іншими європейськими країнами, що
сприяло культурному обміну та розвитку української цивілізації. Таким чином, ця держава
має велике історичне значення як символ початку утвердження української національної
ідентичності та культури.

34.Сталінська політика індустріалізації була спрямована на швидкий індустріальний

розвиток Радянського Союзу в 1920-1930-х роках. Ця політика передбачала масштабне
будівництво великих промислових підприємств, розвиток важкої промисловості,
електрифікацію країни, а також колективізацію сільського господарства.
Індустріалізація призвела до значного зростання виробництва вугілля, сталі, нафти,
електроенергії та інших сировин. Велика увага також була приділена розвитку важкої та
оборонної промисловості. Цей період також характеризувався масштабними будівництвом
метрополітенів, заводів, фабрик та інших промислових об'єктів.
Проте, сталінська індустріалізація супроводжувалася трагічними наслідками, такими як
масові репресії, голодомори та примусова колективізація сільського господарства. Мільйони
людей загинули або були репресовані у цей період.
Таким чином, сталінська політика індустріалізації мала значний вплив на економічний
розвиток Радянського Союзу, проте її наслідки були дуже трагічними для населення країни.
35.Українська культура Давньоруського періоду відбувалася в IX-XIII століттях та
відображала багатий спектр різноманітних аспектів життя та розвитку на території сучасної
України. Цей період включав у себе формування князівств та держав, таких як Київська Русь,
і був періодом активного розвитку культури, мистецтва, архітектури та літератури.
Давньоруська культура відома своїми храмами та церквами, такими як Софійський Собор у
Києві, та має багату літературну спадщину, наприклад, літописи Київської Русі. У цей період
розвивалися музика, ремесла, торгівля та інші сфери суспільства. Культура цього часу значно
вплинула на формування подальших історичних та культурних рис українського народу.

36. Колективізація українського села та Голодомор 1932-1933 років стали трагічними подіями
в історії України. Колективізація полягала у примусовій конфіскації приватної землі та
об'єднанні її у колективні ферми, які керувалися державою. Ця політика призвела до
протистояння селян, що спричинило насильство, масові репресії та втрати серед населення.
Голодомор 1932-1933 років - це штучно створена голодна катастрофа, яка спричинилася
нестачею продуктів харчування, масовими конфіскаціями хліба та інших продуктів
українського населення радянською владою. Мільйони людей померли від голоду, залишаючи
подалі страшні сліди в історії України та світовій спільноті.
Ці події мали величезний соціальний, економічний та культурний вплив на українське
суспільство та національну свідомість, і вони є трагічними пам'ятниками тоталітарного
режиму та його руйнівної політики.

37.Наступ Польщі на українські землі та утворення Речі Посполитої також мали великий
вплив на українське село. Під час цього періоду українські землі були захоплені польськими
військами, що призвело до експлуатації українських селян, конфіскації їх земель та
поневолення. Це також призвело до великих соціально-економічних змін у селах, зокрема до
погіршення умов праці та життя для українських селян.
Утворення Речі Посполитої також призвело до обмеження прав українського населення,
зокрема у сфері власності та волі. Це стало причиною соціально-економічних проблем для
українських селян, які вимушені були працювати на польських феодалів та страждати від
експлуатації.
Таким чином, наступ Польщі на українські землі та утворення Речі Посполитої також мали
серйозний вплив на українське село та його мешканців, спричиняючи соціально-економічні
та політичні проблеми для українського населення.

38.Тоталітаризм являє собою політичний режим, в якому влада має абсолютний контроль над
усіма сферами життя суспільства. В СРСР тоталітарний режим був встановлений за часів
Йосипа Сталіна, і його сутність полягала в абсолютній диктатурі комуністичної партії,
масових політичних репресіях, цензурі, контролі над економікою та ідеологічному
брутальному пригніченні будь-якої опозиції.
Україна в 1930-х роках стала жертвою масових політичних репресій, відомих як Голодомор,
який був штучно спровокованим радянським урядом і спричинив мільйони смертей
внаслідок голоду. Це сталося в контексті колективізації сільського господарства та політики
конфіскації хліба, спрямованої на придушення української національної свідомості та опору
проти радянської влади.
Масові репресії також охопили інтелектуалів, культурні та релігійні діячі, які були ув'язнені,
вислані або розстріляні. Це призвело до серйозного соціально-економічного та культурного
впливу на українське суспільство, а його наслідки впливають на українське суспільство й
донині.
39.була піддана суворій цензурі та ідеологічному тиску, що призвело до знищення багатьох
цінних творів та втрати культурної спадщини. Релігійні обряди та практики також були
придушені, що спричинило серйозні зміни в релігійному житті українського населення.

Україна пам'ятає трагедію Голодомору як одну з найбільших трагедій своєї історії, і це стало
символом тоталітарного режиму, який пригнічував український народ. Наслідки
тоталітаризму в Україні відчуваються й донині, але пам'ять про ці події допомагає українцям
зберегти свою ідентичність та боротися за свободу та незалежність.

40.були спробою українського народу вистояти проти політичного, економічного та

культурного утисків з боку російської та польської влади. Ці повстання відображали бажання
українців за свою незалежність та самовизначення, але, на жаль, були придушені зовнішніми
силами.

Український народ виявив велику силу й вольовість у своїх спробах вистояти проти
тоталітарних режимів та зберегти свою культурну спадщину. Сучасна Україна пам'ятає ці
події як частину своєї історії, що допомагає їй утверджувати свою національну ідентичність
та боротися за свої права та свободу.

41.У радянсько-німецьких договорах 1939 року було передбачено поділ Польщі між СРСР та
Німеччиною. В результаті цього поділу західноукраїнські землі, які до цього часу належали
до складу Польщі, були приєднані до УРСР.
Цей поділ призвів до складних наслідків для українського народу. З одного боку, це дало
можливість українцям на західних землях об'єднатися з УРСР та отримати певні права та
привілеї. З іншого боку, це також спричинило масові депортації, репресії та пригноблення
українського населення з боку радянської влади.
Таким чином, радянсько-німецькі договори 1939 року мали суперечливі наслідки для
українського народу, але в цілому вони призвели до змін у кордонах та складі України, що
вплинуло на подальший розвиток країни.

43.Національно-визвольна війна 1648-1654 років була важливим етапом в історії України,

який визначив подальший розвиток країни. Ця війна мала свої коріння у соціально-
економічних та політичних проблемах, що існували в Україні та інших частин Польщі-Литви.
Однією з головних причин національно-визвольної війни було пригнічення українського
населення польсько-литовською шляхтою, яка мала значний вплив у регіоні. Шляхта
обмежувала права українців, використовуючи їх як селянську працю та обмежуючи їх
політичні та соціальні права.
Ще однією причиною було поглиблення кризи в Польщі-Литві, що призвело до занепаду
центральноєвропейської держави та створило можливість для українського повстання.
Періодизація національно-визвольної війни може бути розділена на кілька етапів. Початок
війни вважається 1648 роком, коли гетьман Богдан Хмельницький очолив повстання проти
польсько-литовського панування. Наступні роки були визначені серією битв та перемог
українських козаків, що призвело до створення Запорозької Січі та утворення Козацької
держави.
Останній етап війни припадає на 1654 рік, коли Хмельницький уклав союз з Московським
царством, що забезпечило допомогу українському повстанцю та призвело до підписання
Переяславської угоди.
У цілому, національно-визвольна війна 1648-1654 років була важливим періодом в історії
України, який визначив подальший розвиток країни та її стосунки з сусідніми державами.
44.Напад Німеччини на СРСР почався 22 червня 1941 року і був початковим періодом
Великої Вітчизняної війни. Німецька армія, підтримана союзниками, вторглася на територію
СРСР зі сходу, захопивши великі території і наносячи важкі втрати радянським військам.
Початковий період війни був важким для радянської сторони, оскільки вона не очікувала
нападу з боку нацистської Німеччини. Радянські війська були розтягнуті по всій довжині
кордону, і не були готові до такого нападу. Наприклад, багато літаків радянської авіації були
знищені ще на землі, не встигнувши піднятися у повітря.
Проте, радянські війська були вирішуче налаштовані на опір, і вони змогли сповзти наступ
німецьких військ. Поступово, за допомогою масовості та мобілізації ресурсів, радянська
армія змогла перейти в контратаку та почала виганятити німецьку армію з радянської
території.
Початковий період війни був важким для обох сторін, проте він показав рішучий опір
радянського народу та його здатність до перемоги.

45.Українська державність формувалася в ході національно-визвольної війни під проводом

гетьмана Богдана Хмельницького. Під час цього періоду українські козаки змогли визволити
значну частину українських земель від польської та московської влади. У 1654 році
українські козаки уклали Зборівський договір з Московським царством, що визначив статус
України як автономної та незалежної держави. Однак пізніше, в результаті подій
Конотопської битви та Андрусівського перемир'я, українська державність стала залежною від
Московського царства.

46.Після початку Другої світової війни Німечка окупувала територію України, що призвело
до встановлення окупаційного режиму. Німецькі окупанти введли жорстокі обмеження для
українського населення, зокрема щодо мови, культури та релігії. Також було введено
примусовий працевлаштування та масові депортації.

Проти німецького окупаційного режиму в Україні активно виступали антинацистські

опозиційні групи та партизанські загони. Однією з найбільш відомих організацій опору була
Українська повстанська армія (УПА), яка ведла збройну боротьбу проти нацистських
окупантів. Також існували інші партизанські формування, які активно діяли на території
України, спрямовуючи свої зусилля на боротьбу з окупантами та за визволення країни.

Антинацистський опір в Україні був важливою складовою частиною загальноєвропейського

опору проти нацистської агресії, і внес свій вагомий внесок у перемогу над нацизмом у
Європі.

47.Богдан Хмельницький - це видатна постать в українській історії, яка зіграла значну роль у
формуванні української державності та національної свідомості. Його діяльність оцінюється
різноманітно, існують як позитивні, так і негативні відгуки щодо його діяльності.

З одного боку, Богдан Хмельницький вважається національним героєм та оборонцем

української незалежності. Він очолив повстання козаків проти польської шляхти, що
призвело до утворення Запорозької Січі та підписання Хмельницьким Зборівської угоди, яка
гарантувала певну автономію українському народові. Також Хмельницький зумів об'єднати
різні соціальні та етнічні групи для спільної боротьби за свободу.

З іншого боку, його діяльність також викликає критику через співпрацю з Московським
царством та підписання Бахчисарайського миру, що призвело до втрати деякої автономії
України та залежності від Росії. Також йому приписуються жорстокості під час ведення війни
та масових розправ над польським населенням.

Отже, оцінки діяльності Богдана Хмельницького розходяться, проте важливо враховувати

контекст його часу та складнощі, з якими він стикався.

48.Після Другої світової війни, Україна відіграла важливу роль у визволенні своєї території
від німецьких загарбників. Українські війська брали участь у боях проти нацистських військ,
а також в розгромі німецьких сателітів, таких як Румунія та Угорщина.

Українські повстанці й партизани активно діяли на території України, завдаючи значних

втрат ворогові та допомагаючи радянським військам у визволенні країни. Важливою була
також участь українських вояків у битвах за Київ, Харків, Одесу та інші міста.

Таким чином, Україна внесла великий внесок у перемогу над нацизмом та фашизмом, і її
роль у цьому конфлікті є надзвичайно важливою для світової історії.

49.Гетьман Іван Мазепа є одним з найбільш контроверсійних постатей в українській історії.

Його діяльність оцінюється по-різному. Деякі вважають його національним героєм, який
боровся за незалежність України від московського впливу. Інші ж вважають його зрадником,
оскільки він об'єднався зі шведським королем проти Росії під час Великої Північної війни.

Однак, незалежно від оцінок, Мазепа залишається важливою фігурою в історії України, яка
вплинула на подальший розвиток країни. Його діяльність та вибори мають складний
характер, історики продовжують досліджувати його роль у подіях свого часу.

50.Труднощі відбудовчого періоду в Україні були спричинені руйнуванням, яке завдала країні
Друга світова війна, а також колективізація та голодомор 1932-33 років. У цей час країна
стикалася з великими економічними труднощами, нестабільністю та браком ресурсів. Це
призвело до того, що Україна потрапила в складну ситуацію, де населення стикалося з
браком продуктів харчування та інших необхідних речей.

Особливо тяжка була ситуація з голодом 1946-47 років, коли в результаті поганого врожаю та
недостатньої допомоги з боку радянських влад голод поширився по всій країні, включаючи
Україну. Мільйони людей постраждали від цього голоду, що ще більше ускладнило
відновлення країни після війни.

Таким чином, труднощі відбудовчого періоду в Україні були дуже серйозними і мали значний
вплив на подальший розвиток країни. Вони стали важливим етапом в історії України, який
суттєво позначився на її соціально-економічному становищі.

51.Конституція Пилипа Орлика, прийнята 5 квітня 1710 року, є однією з перших конституцій
в Європі. Вона мала велике історичне значення для України, оскільки визначала права та
свободи громадян, обмежувала владу монарха, встановлювала принцип поділу влади та
закріплювала принципи конституційного правління.

Конституція П.Орлика також визначала положення про рівність перед законом, свободу слова
та думки, недоторканість особистого майна та інші важливі права громадян. Вона була
спробою створити конституційний лад в Україні та визначити правовий статус Української
держави.
Хоча Конституція П.Орлика була скасована через короткий час після прийняття через
перемогу російських військ, вона залишила свій слід в історії України як символ боротьби за
конституційні права та свободи громадян. Вона показала, що український народ завжди мав
прагнення до свободи та незалежності, і це прагнення продовжує жити й досі.

52.Встановлення післявоєнних кордонів України та масові депортації 1944-1946 років є

складними темами для українського суспільства. Ці події стали великою трагедією для
багатьох українців, які втратили свої рідні домівки та були примушені починати все спочатку
в інших місцях.

Ці теми продовжують викликати суперечки та дискусії в українському суспільстві. Важливо

зберегти пам'ять про ці події, щоб запобігти повторенню схожих трагедій у майбутньому.
Обговорення цих подій може допомогти зрозуміти їх наслідки та визначити шляхи
врегулювання подібних конфліктів у майбутньому.

53.Період української політики Петра I був складним для українського народу. Після
перемоги в Полтавській битві у 1709 році, Петро I почав активно втручатися в українські
справи. Він упровадив політику централізації влади, що призвело до обмеження автономії
України.

Петро I також здійснював примусову російську асиміляцію українського населення, що

призвело до погіршення стану української мови та культури. Він також здійснював репресії
проти українських козаків та шляхти, що призвело до зменшення їхнього впливу.

Українська політика Петра I залишила глибокий слід в історії України. Її наслідки

відчуваються й донині, і вона є предметом обговорення та дискусій в українському
суспільстві.

54.У цей період часу Україна стикалася з рядом проблем у розвитку свого народного
господарства. Однією з найважливіших проблем була низька продуктивність праці в
сільському господарстві, що призводило до недостатнього постачання продуктів харчування
населенню. Також велика частина сільського населення жила в невеликих селянських
господарствах, що ускладнювало впровадження сучасних технологій та підвищення
продуктивності праці.

Ще однією серйозною проблемою було обмеження доступу до новітніх технологій та

обладнання через політику радянського уряду, а також зниження інвестицій у промисловість
та сільське господарство. Це призводило до технологічного відсталості та низької
конкурентоспроможності українських товарів на світовому ринку.

Також слід зазначити, що в цей період часу Україна стикалася з проблемами в екологічній
сфері, зокрема забрудненням повітря та водойм, що негативно впливало на здоров'я
населення.

У цей період часу в Україні також спостерігалося збільшення міграції населення з села до
міст, що призводило до перенаселення у великих міських центрах та соціальних проблем.
Загалом, проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950-х першій
половині 1960-х років були серйозними і потребували комплексного підходу для їх
вирішення.

55.Україна в період правління Катерини II стикалася зі складнощами в політичній сфері.

Саме під час її правління була ліквідована Гетьманщина, що призвело до загострення
українсько-російських відносин.

Катерина II проводила політику централізації влади, що призвело до зменшення автономії

українських земель. Також вона підтримувала політику русифікації, що спричинило
невдоволення серед українського населення.

Ліквідація Гетьманщини також призвела до зниження соціально-економічного статусу

козацтва, яке втратило свої привілеї та автономію.

У цей період також було припинено діяльність Києво-Могилянської академії, що призвело до

зменшення впливу української культури та освіти.

Таким чином, політика Катерини II в Україні спричинила значні зміни в політичному,

соціальному та культурному житті країни, що мала далекосяжні наслідки для українського
народу.

56.56) У другій половині 1950-х та першій половині 1960-х років в Україні відбувалися певні
спроби лібералізації суспільно-політичного життя, особливо під впливом деяких змін, які
відбулися на рівні радянського союзу після смерті Йосипа Сталіна у 1953 році.

"Відлига" (Хрущовська відлига): Після приходу до влади Нікіти Хрущова в 1953 році в СРСР
розпочалася періодична політична "відлига". Хрущов виступив проти сталінських репресій і
культу особи, що призвело до звільнення політв'язнів та деяке пом'якшення цензури.

Хрущовський розкол: На XX з'їзді КПРС у 1956 році Хрущов виступив з рішучим осудом
сталінізму. Він розкривав злочини Сталіна та його режиму, а також обіцяв політичні та
економічні реформи. Це відзначилося зниженням тиску на інтелектуалів і творчих
особистостей.

Амністія політв'язнів: У період відлиги проводилися амністії політв'язнів, що призвело до

звільнення значної кількості людей, раніше засуджених за політичні міркування.

Децентралізація влади: Наприкінці 1950-х років і на початку 1960-х років спостерігалася

спроба децентралізації влади. Влада республік отримала більше повноважень, що може бути
розглянуто як спроба надати більше автономії регіональним структурам.

Політичні та культурні обміни: Відбувалися обміни міжнародними дослідниками, артистами

та культурними делегаціями, що призводило до певного відкриття для зовнішнього світу.

❗️57. ❗️
У період з 1960-х по 1980-ті роки в Україні спостерігалися різноманітні кризові явища, які
приводили до посилення економічних, політичних та соціальних проблем. Основні фактори,
що сприяли цим кризовим явищам, включали такі:
1. Система планової економіки: Україна була складовою частиною Союзу Радянських
Соціалістичних Республік (СРСР), де домінувала централізована система планування, що
призводила до недостачі ресурсів, низької ефективності та браку інновацій у виробництві.

2. Демографічний криза: протягом цього періоду Україна стикалася зі спадом народжуваності

та зростанням смертності. Це призвело до зменшення робочої сили та погіршення
демографічної структури населення.

3. Збільшення залежності від імпорту: уряд СРСР активно використовував українські ресурси
та промисловість для забезпечення випуску товарів на експорт. Це призводило до недостачі
товарів на внутрішньому ринку і зростання імпорту українських товарів.

4. Екологічна криза: впродовж цього періоду спостерігалося зростання індустріалізації та

інтенсивне використання природних ресурсів. Це призводило до забруднення довкілля,
зниження якості повітря, води та ґрунту.

5. Зростання корупції: корупція стала поширеною явищем протягом 1960-х і 1980-х років.
Клієнтелізм, непрозорість і недостатня відповідальність у владних структурах та управлінні
державними ресурсами призводили до зловживань і розподілу вигод серед вузьких груп
людей.

6. Політична стабільність: політична система СРСР притягувала супротив в Україні,

особливо під час кризових періодів. Зростання національно-конфліктних настроїв та
соціальних протестів погіршували ситуацію в країні.

Всі ці фактори сприяли загостренню кризових явищ в соціально-економічному житті України

протягом 1960-х - 1980-х років. Це призвело до зниження рівня життя населення, зростання
безробіття, низької якості послуг і громадських благ, а також загальної нестабільності в
суспільстві.

❗️58. ❗️
Велике князівство Литовське було створене в 13 столітті після об'єднання литовських та
руських князівств. У складі Великого князівства Литовського знаходилися значні частини
сучасної України.

Одним з найвідоміших українських територій у складі Великого князівства Литовського була

Галицько-Волинська держава, що об'єднала території Галичини та Волині. Ця держава
існувала з приблизно 1199 року до 1340 року, коли була приєднана до Великого князівства
Литовського.

Також до складу Великого князівства Литовського входили інші українські землі, а саме
Поділля, Брацлавщина, Житомирщина, Київщина, Чернігівщина, Сумщина, Полтавщина,
Кишинівщина та інші.

Українські землі були важливою частиною Великого князівства Литовського, і з часом вони
стали єдиною державою під назвою Руська корона. Крім того, саме на українських землях
утверджувалася православна віра, що стала однією з основних релігійних течій на цих
територіях.

Згодом, у 1569 році, Велике князівство Литовське уклало унію з Королівством Польським, і
об'єднані території отримали назву Речі Посполитої. У цей час почалися процеси польщення
українських земель, а українське населення підпадало політичному, культурному та
релігійному впливу Польщі.

❗️59.❗️
У другій половині ХVІІ століття в Україні розпочалося формування нової етапу національної
культури. На цей час припадає період бароко, який відображався у художніх, архітектурних
та мистецьких творах. Українські митці активно впроваджували бароковий стиль у свої
роботи, надаючи їм національне забарвлення.

Велику роль у розвитку української культури в другій половині ХVІІІ століття відігравали
брати Шевченки - Тарас і Дмитро. Тарас Шевченко, видатний український поет і художник,
став символом української національно-культурної ренесансу. Його поезія відображала
соціальні й політичні проблеми суспільства, а його картини були згрунтовані на українській
національній тематиці.

У ХІХ столітті в Україні широко розповсюджувалися національні рухи, які сприяли розвитку
української культури. Одним із таких рухів було створення Нового краю, творчого
товариства, що займалося популяризацією української мови, культури та літератури.

60.У 70-80-х роках ХХ століття в Україні активно розвивався дисидентський рух,

спрямований проти політики радянського режиму. Цей рух об'єднував багатьох видатних
діячів, серед яких були Іван Дзюба, Михайло Руденко, Мустафа Джемілієв та інші.

Ці люди виступали за захист прав людини, національну самобутність українців, свободу

слова та віросповідання. Вони активно виступали проти політики репресій та обмежень, що
були характерні для радянського союзу.

Дисидентський рух в Україні був частиною загальносоюзних процесів, які призвели до

розпаду Радянського Союзу та встановлення незалежності України. Діячі цього руху внесли
значний внесок у становлення сучасної української держави та суспільства.

61.Кирило-Мефодіївське братство було створено Тарасом Шевченком разом з іншими

українськими інтелектуалами у 1846 році в Санкт-Петербурзі. Це братство було назване на
честь святих Кирила та Мефодія, які принесли християнство на територію Східної Європи.

Метою братства було просування української мови, культури та національної свідомості

серед українського народу. Члени братства використовували свої таланти і знання для
публікації українських текстів, проведення лекцій та організації культурних заходів.

Тарас Шевченко вважав, що розвиток української мови та культури є ключовим для

збереження національної ідентичності українського народу. Він активно підтримував і
просував ці ідеї через свою поезію та громадську діяльність.

Кирило-Мефодіївське братство стало важливим центром української культурно-освітньої

діяльності в Російській імперії того часу. Воно сприяло поширенню української мови та
літератури серед українського народу, що мало велике значення для подальшого розвитку
української культури та національної свідомості.

62.призвели до розпаду СРСР та виникнення незалежної України. Цей період історії України
відомий як період перебудови.
Під час перебудови українське суспільство вибороло свою незалежність, виходячи на масові
мітинги та демонстрації. Найбільш відомими стали Рух за гласність та Перестройку, які
активно просували політичні та економічні реформи в Україні.

Цей період також був важливим для розвитку української мови та культури. Національна
свідомість населення почала зростати, а українська мова отримала офіційний статус.
Культурні та освітні інституції почали активно просувати українську мову та літературу.

У цей період також відбулася розпад Радянського Союзу, що призвело до виникнення

незалежної України. Важливим кроком у цей період було проведення всенародного
референдуму, під час якого більшість громадян підтримали ідею незалежності України.

Таким чином, перебудовчі процеси в СРСР сприяли зростанню національної свідомості та

визволенню українського народу, що відобразилося у виникненні незалежної держави
України.

63.Утворення перших політичних партій в Україні на початку ХХ століття було важливим

кроком у політичному розвитку країни. Найвідомішими партіями того часу були Українська
соціал-демократична партія, Українська радикально-народна партія, Українська
соціалістична робітнича партія та інші.

Кожна з цих партій мала свою програму, яка відображала їхні політичні погляди та цілі.
Наприклад, Українська соціал-демократична партія пропагувала ідеї соціалізму та боротьби
за соціальні права трудящих, Українська радикально-народна партія підтримувала ідею
національно-визвольної боротьби та створення незалежної української держави.

Програми цих партій також включали в себе питання економічного розвитку, культурно-
освітньої політики, а також взаємовідносин з іншими національностями, що проживали на
території України.

Утворення цих політичних партій стало важливим кроком у формуванні політичної культури
та розвитку демократичних процесів в Україні. Вони стали осередками політичної активності
та об'єднання громадян за спільними ідеями та цілями.

64.Акт проголошення незалежності України та проведення Всеукраїнського референдуму про

підтримку цього акту були вирішальними подіями в історії української державності. 1 грудня
1991 року український народ висловив свою волю і підтримку незалежності країни, що стало
першим кроком до міжнародного визнання України як суверенної держави.

Також у цей день були проведені вибори Президента України, на яких перемогу здобув
Леонід Кравчук. Ці події визначили подальший шлях розвитку України як незалежної
держави.

Цей день став символом волі українського народу та його бажання жити в суверенній,
незалежній країні. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991
року є важливими подіями в історії України, які поклали початок новому етапу її розвитку.
65.Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на початку 20-го століття була
важливим етапом в історії української державності. Після революції 1905-1907 років і
зростання національно-визвольного руху, український народ почав активно боротися за свою
незалежність.

У 1917-1921 роках в Україні відбулася серія революційних подій, таких як Центральна Рада,
Українська Народна Республіка, Боротьба за незалежність, Совєтсько-польська війна та інші.
Ці події визначили подальший шлях розвитку української державності.

Революційно-визвольна боротьба в Україні на початку 20-го століття поклала початок

формуванню сучасної української держави та визначила її подальший шлях розвитку.

66."Відлига" - це період в історії Радянського Союзу, що припав на кінець 1950-х - початок

1960-х років. Під час "відлиги" відбулися певні політичні та економічні реформи, спрямовані
на полегшення життя радянського населення та покращення відносин з Заходом. Цей період
також відомий як "доба відлиги".

"Хрущовські надпрограми" - це комплекс соціально-економічних реформ, які були

запроваджені в СРСР за часів керівництва Нікіти Хрущова. Ці реформи передбачали певне
полегшення централізованого керівництва, більшу увагу до проблем побутового
господарства та соціально-культурного розвитку народу. Однак, багато з цих реформ були
неефективними і навіть призвели до певних проблем у економіці країни.

67.Аграрна політика П.А.Столипіна в Україні була спрямована на модернізацію сільського

господарства шляхом реформування земельних відносин. Однією з основних ідей було
розширення прав власності на землю для селян, що мали потенціал для успішного
господарювання. Також важливим елементом була створення селянських господарств, які
були більш ефективними та конкурентоспроможними.

Наслідки аграрної політики П.А.Столипіна в Україні були досить суперечливими. З одного

боку, деякі селяни отримали можливість стати власниками землі та розвивати своє
господарство, що призвело до певного покращення їхнього матеріального стану. З іншого
боку, багато селян залишилися без землі та змушені були працювати на інших власників, що
призвело до соціальної напруги та конфліктів.

Також важливою наслідком було зменшення розмірів селянських господарств через їх

об'єднання та концентрацію земель, що призвело до збільшення числа безземельних селян. В
цілому, аграрна політика П.А.Столипіна мала як позитивні, так і негативні наслідки для
українського села.

68.Україна на міжнародній арені в сучасних умовах веде зовнішню політику, спрямовану на

підтримку територіальної цілісності країни, її євроатлантичної інтеграції та розвитку
добросусідських відносин. Основними напрямками зовнішньої політики України є співпраця
з Європейським Союзом, НАТО та іншими міжнародними організаціями, розвиток
економічних та політичних відносин з країнами світу, партнерство з країнами-сусідами,
зокрема з Росією, та підтримка української діаспори.

Одним з ключових напрямків зовнішньої політики України є поглиблення співпраці з

Європейським Союзом. Україна прагне до вступу до ЄС та активно співпрацює з ним у
рамках Спільної політики зовнішньої та безпекової політики, Енергетичного співтовариства
та інших ініціатив. Також Україна розвиває партнерські відносини з країнами-членами НАТО
та бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН та ЄС.

У сфері економічних відносин, Україна активно просувається в напрямку розширення

торговельних відносин з країнами світу, поглиблення інвестиційної співпраці та розвитку
міжнародного співробітництва в галузях енергетики, транспорту, науки та освіти.

У сфері політичних відносин, Україна активно сприяє розвитку демократичних процесів у

світі, підтримує мир та стабільність на міжнародному рівні та бере активну участь у
миротворчих операціях.

Також важливим напрямком зовнішньої політики України є розвиток добросусідських

відносин, зокрема з Росією. Україна прагне до вирішення конфлікту на сході країни шляхом
дипломатичних переговорів та сприяння мирному врегулюванню ситуації.

Отже, основними напрямками зовнішньої політики України є поглиблення співпраці з

Європейським Союзом та НАТО, розвиток економічних та політичних відносин з країнами
світу, партнерство з країнами-сусідами та поглиблення співпраці в миротворчих операціях.

69.Україна в Першій Світовій війні виступала як складова частина Російської імперії.

Українські землі стали ареною бойових дій між Центральними державами та Росією. Значна
частина українських селян та робітників була призвана на фронт, а також участь брали
українські політичні та культурні діячі.

У 1917 році в Україні виникла Українська Народна Республіка, яка оголосила свою
незалежність від Російської імперії. Однак в 1918 році Червона армія окупувала територію
УНР, а потім її змінила Директорія, яка боролася як з Червоною, так і з Білою армією.

Україна також була ареною бойових дій між Польщею та Росією за контроль над
українськими землями. У результаті цих конфліктів та громадянської війни на українських
землях загинули тисячі людей, і була завдана велика шкода економіці та інфраструктурі
країни.

У 1919 році було утворено Західноукраїнську Народну Республіку, яка боролася за свою
незалежність від Польщі та УНР. Проте в 1921 році після воєнних дій ця територія була
розділена між Польщею та Румунією.

Таким чином, Перша Світова війна стала драматичним періодом для України, коли на її
території виникли численні конфлікти та бойові дії, що спричинили значну людську трагедію
та матеріальну шкоду.

70.Позачергові вибори Президента України 2014 року були проведені внаслідок політичної
кризи, яка виникла після Майдану та повалення президента Віктора Януковича. Основними
причинами цих виборів були:

1. Повалення Януковича: Після подій на Майдані та насильства, яке призвело до смерті

десятків людей, президент Янукович був змушений втекти з країни. Це створило вакуум у
владі, який потребував швидкого вирішення.
2. Необхідність легітимності: Після усунення Януковича влада перейшла до тимчасового
уряду, але для стабілізації ситуації та отримання легітимності потрібно було провести вибори
нового президента.

3. Зовнішні тиск: Міжнародні партнери України, зокрема Європейський Союз та Сполучені

Штати, підтримували проведення позачергових виборів як один із шляхів виходу з кризи та
встановлення демократичної влади.

4. Потреба у новому лідерстві: Після подій Майдану українське суспільство вимагало змін та
нового лідера, який би представляв інтереси народу та протистояв корупції.

Отже, позачергові вибори Президента України 2014 року були проведені в умовах політичної
кризи та потреби у виборі нового легітимного лідера, який міг би привести країну до
стабільності та реформ.

71.Перші держави на території України виникли в VII-X століттях. Серед них були Велика
Моравія, Київська Русь, Галицько-Волинська держава та інші. Ці держави відігравали
важливу роль у формуванні української нації та культури. Вони сприяли розвитку
різноманітних аспектів суспільства, таких як політика, економіка, мистецтво та релігія.

Важливим етапом в історії українських держав було хрещення Київської Русі у 988 році, яке
сприяло поширенню християнства серед українського населення. Це також сприяло
зближенню України з іншими європейськими країнами та культурами.

Українські держави також вели активну зовнішню політику, вступаючи в союзи та війни з
іншими державами. Наприклад, Галицько-Волинська держава вступила в союз з Польщею, а
Київська Русь вела війни з половцями та іншими сусідніми народами.

Таким чином, виникнення найдавніших держав на території України було важливим етапом у
формуванні української нації та її історичної спадщини.

72.також відіграло важливу роль у розвитку української державності. Партії, такі як

Українська соціал-демократична партія, Українська національно-демократична партія та
інші, боролися за незалежність та самовизначення українського народу.

Ці політичні партії активно взяли участь у революційних подіях 1917-1918 років, які
призвели до встановлення Української Народної Республіки. Це був перший крок до
створення сучасної української держави.

Отже, як і давні держави, політичні партії Наддніпрянщини відіграли важливу роль у

формуванні української нації та сприяли її розвитку як суверенної держави.

73.Християнізація Русі, яка відбулася в 988 році за часів князя Володимира Великого, мала
величезне історичне значення для українського народу. Прийняття християнства не лише
змінило релігійні переконання українського народу, а й стало важливим кроком у формуванні
національної та культурної ідентичності.

Християнство принесло з собою нові цінності, моральні принципи, писемну культуру та

освіту. Це сприяло розвитку української мови, літератури, мистецтва та науки. Крім того,
прийняття християнства дало можливість Україні вступити до світового християнського
співтовариства, що відкрило шлях для культурного обміну та взаємодії з іншими
європейськими народами.

Таким чином, християнізація Русі мала значення не лише релігійне, а й культурне, соціальне
та політичне. Вона вплинула на формування української нації та визначила подальший
розвиток української державності.

74.Зародження та розвиток кооперативного руху в Україні на початку ХХ століття було

важливим етапом в соціально-економічному розвитку країни. Кооперативи виникли як
спроба українського народу організуватися для спільного вирішення економічних проблем.

Кооперативи об'єднували селян, ремісників, робітників та інших верств населення для

спільної закупівлі сировини, виробництва продукції та її реалізації. Вони сприяли
підвищенню рівня життя населення, зменшенню експлуатації капіталу та збільшенню
соціальної взаємодопомоги.

Кооперативний рух також відіграв важливу роль у національному відродженні українського

народу. Він сприяв зміцненню української ідентичності та розвитку національної свідомості
серед населення.

У подальшому розвитку кооперативного руху в Україні було припинено під час радянської
влади, але його ідеї та досвід були використані пізніше у сучасних формах кооперації. Таким
чином, кооперативний рух мав значний вплив на соціально-економічний розвиток України та
формування її сучасної ідентичності.

75.Люблінська унія була угодою, укладеною в 1569 році між Королівством Польським та
Великим князівством Литовським. Ця унія призвела до створення Речі Посполитої,
об'єднуючи в собі обидві держави під спільним королівством.

Для України Люблінська унія мала різноманітні наслідки. З одного боку, унія дозволила
українським землям отримати певну автономію та самоврядування, що сприяло розвитку
української культури, освіти та національної ідентичності.

З іншого боку, Люблінська унія також призвела до залежності українських земель від
польської шляхти та католицької церкви. Це спричинило соціальні конфлікти, обмеження
прав українського населення та переслідування православної церкви.

Таким чином, Люблінська унія мала суперечливі наслідки для України, сприяючи як розвитку
української ідентичності, так і посиленню соціальних та релігійних конфліктів.

76.На початку ХХ століття в Західноукраїнських землях спостерігалася активізація

політичного руху, спрямованого на досягнення незалежності та національної свободи. У
цьому процесі велику роль відіграв Андрей Шептицький, архієпископ УГКЦ. Він був
видатним діячем українського національного відродження та боротьби за права українського
народу.

Шептицький активно підтримував український культурний та освітній рух, сприяв розвитку

української преси та видавничої справи. Він також був одним з організаторів Української
радикальної партії, яка боролася за політичну незалежність та автономію Західноукраїнських
земель.

Крім того, Шептицький активно підтримував український національний рух під час Першої
світової війни, намагаючись забезпечити захист українського населення від репресій та
переслідувань.

У цілому, роль Андрея Шептицького в піднесенні національного життя в Західноукраїнських

землях була надзвичайно важливою, оскільки він сприяв розвитку української ідентичності,
культури та політичного руху в цьому регіоні.

77.Брестська церковна унія, укладена в 1596 році, була важливою подією для українського
народу. Ця унія означала об'єднання православної церкви з Римсько-Католицькою церквою
під папською владою. Передумовами для укладення унії були спроби польських владарів
підкорити українське населення шляхом полонізації, католицької конверсії та релігійного
гноблення.

Укладення Брестської церковної унії призвело до поділу українського народу на

православних та греко-католиків, що спричинило глибокі релігійні та національні розбрати.
Це також спричинило посилення полонізації та утискання українців, які відмовлялися
визнавати унію.

Наслідки унії були важливими для подальшого розвитку українського національного та

релігійного життя. Вона спричинила глибокий розкол серед українського народу, який тривав
століттями. Також вона змусила українців боротися за збереження своєї ідентичності та віри,
що вплинуло на подальший розвиток української культури та політичного руху.

Отже, Брестська церковна унія мала значний вплив на історію України та сформувала
складну динаміку взаємин між різними релігійними та національними групами в цьому
регіоні.

78.Холодноярська республіка була непризнаною державою, яка існувала на території сучасної

Якутії з 1919 по 1922 рік. Ця республіка виникла внаслідок революційних подій в Росії та
була спробою місцевого населення відійти від більшовицького уряду та встановити власну
незалежність.

У 1917 році, після Лютневої революції в Росії, якутське населення створило свою власну
урядову структуру - Якутську автономну раду. Однак, після Жовтневого перевороту та
приходу до влади більшовиків, Якутська автономна рада оголосила про свою незалежність
від Російської Радянської Федерації та утворила Холодноярську республіку.

Проте, в 1922 році Червона Армія захопила територію Холодноярської республіки та

включила її до складу РСФРР. Таким чином, спроба місцевого населення встановити свою
незалежність завершилася невдачею.

Хоча Холодноярська республіка існувала лише протягом трьох років, вона мала значний
символічний та історичний вплив на подальший розвиток якутського національного руху та
боротьби за автономію.
79.У кінці XVI століття в Російській імперії почали активно розвиватися культурно-релігійні
рухи, спрямовані на збереження та поширення православної віри. Один з найвідоміших рухів
цього часу - це рух старовірів, які виступали проти реформ православної церкви, проведених
патріархом Ніконом. Вони вважали, що зміни у богослужінні та обрядовості є
неприпустимими і відмовлялися визнавати нововведення.

Крім того, у цей період почали активно розвиватися рухи, спрямовані на захист прав та
свобод козаків, які боролися проти централізації влади в Російській імперії. Також тривалий
час діяли культурно-релігійні рухи, пов'язані з розгортанням боротьби за національну
незалежність українців, білорусів та інших народів.

Ці рухи мали значний вплив на культурний та релігійний ландшафт Російської імперії та

сформували певні тенденції, які вплинули на подальший розвиток країни. Вони також
визначили певні аспекти сучасної культурно-релігійної ситуації в Росії.

80.Перший "Зимовий похід" відбувся в 1919 році, коли Армія УНР під командуванням
генерала Євгена Коновальця відступала перед червоною армією. Під час цього походу було
втрачено значну територію, але армія змогла врятувати свої сили та зберегти бойовий
потенціал.

Другий "Зимовий похід" відбувся в 1920 році, коли Армія УНР знову вступила в бойові дії з
червоною армією. Незважаючи на спроби протистояти, українські війська зазнали поразки і
були вимушені відступити.

Обидва ці походи мали значний вплив на подальшу долю УНР та української нації в цілому.
Вони стали символом героїзму та відданості українських воїнів, які боролися за незалежність
своєї країни.

81.Запорізька Січ була важливою військово-політичною організацією українського козацтва.

Вона була створена на початку XV століття на території Запорізької Січі, що знаходилася на
островах річок Дніпро та Прип'ять.

Запорізька Січ мала свою власну організацію та устрій. Вона була об'єднана навколо
гетьмана, який очолював козацьку державу. Козаки мали свої військові частини, а також
власну систему управління та законодавство.

Січ виконувала важливу оборонну функцію, захищаючи українські землі від нападів
турецьких, кримських та польських загарбників. Крім того, вона брала участь у внутрішніх
конфліктах та війнах на території України.

Запорізька Січ існувала до кінця XVIII століття, коли була розпущена російським
імператором. Проте її спадщина продовжила жити в українському народі, а сучасна Україна
вшановує пам'ять козацької держави та її воїнів.

82.У 20-30-х роках ХХ століття в Україні відбувалися антицерковні кампанії, спрямовані на

придушення впливу церкви на суспільство. Влада комуністичного режиму намагалася
обмежити релігійну свободу, закриваючи церковні школи, конфіскуючи церковні майна та
переслідуючи духовенство.
Церква була піддана репресіям, її священиків арештовували, засуджували та висилали на
заслання. Багато церковних будівель було закрито або перетворено на інші установи.
Церковне майно було конфісковане, а релігійні обряди та практики були обмежені.

Антицерковні кампанії спричинили значний зворотний удар, оскільки багато віруючих

продовжили практикувати свою релігію та підтримувати церкву попри всі переслідування.
Після розпаду Радянського Союзу, церква в Україні знову отримала більшу свободу та
можливість впливати на суспільство.

83.Також варто зазначити, що антицерковні кампанії в Україні були частиною загальної

політики репресій проти релігії в радянському соціалістичному суспільстві. Це було
пов'язано з ідеологією комунізму, яка вважала релігію "опіумом для народу" та перешкодою
на шляху до комуністичного будущини.

Проте, навіть попри всі спроби придушити церкву, вона залишалася важливою складовою
українського національного ідентитету та культурної спадщини. Після отримання більшої
свободи після розпаду Радянського Союзу, церква в Україні знову стала активним учасником
громадського та політичного життя країни.

84.Українські землі, які потрапили під владу Польщі, Румунії та Чехословаччини після
Першої світової війни, стали свідками різних соціально-економічних процесів. У Польщі
українські землі зазнали політики полонізації, що призвело до обмеження української
культури та мови. У той же час, українське селянство стало об'єктом експлуатації польських
землевласників.

У Румунії українці також стикалися з політикою румунізації, що призвело до обмеження прав

українців та утисків. У цей період українське селянство в Румунії також зазнало важких умов
життя та експлуатації.

У Чехословаччині українці також стикалися з політикою чехословакизації, що призвело до

обмеження прав українців та їхньої культурної автономії.

Загалом, соціально-економічний розвиток українських земель у складі Польщі, Румунії та

Чехословаччини був важким для українського народу, який стикався з політикою асиміляції
та експлуатації.

85.Малоросійська колегія була урядовим органом, створеним російським імператором для

управління лівобережною Україною. Під час правління гетьманського уряду, ця колегія
відігравала важливу роль у соціально-економічному розвитку українських земель.

Малоросійська колегія здійснювала контроль над управлінням місцевими установами,

розвивала освіту та культуру, сприяла розвитку торгівлі та промисловості. Також вона
здійснювала заходи з покращення сільського господарства та залучення іноземних
інвестицій.

Проте, діяльність Малоросійської колегії також була спрямована на зміцнення контролю

Російської імперії над українськими землями, що призвело до обмеження автономії
українського народу.
У цілому, діяльність Малоросійської колегії та правління гетьманського уряду сприяли
певному соціально-економічному розвитку українських земель, але водночас обмежували
автономію та самовизначення українського народу.

86.Під час Другої світової війни Організація Українських Націоналістів (ОУН) активно брала
участь у боротьбі проти нацистських окупантів і радянських військ. У 1943 році ОУН
створила Українську Повстанську Армію (УПА), яка стала основним збройним підрозділом
українського національного опору.

УПА проводила партизанську війну проти нацистських окупантів, радянських військ та

колабораціоністських угрупувань. Вона також здійснювала акції проти польських військ та
цивільного населення, що призвело до конфліктів з польською державою.

Діяльність ОУН та УПА була спрямована на створення незалежної української держави та

визволення українського народу від іноземного гніту. Проте їх методи боротьби, включаючи
терористичні акції та збройні конфлікти з іншими національностями, були предметом
суперечок та критики.

У цілому, діяльність ОУН та УПА в роки Другої світової війни була складною та
контроверсійною, але вони залишили значний слід в історії України як символ національного
опору та боротьби за незалежність.

87.У період міжвоєнного часу та під час Другої світової війни в Україні спостерігалися значні
соціально-економічні протиріччя, які призвели до розгортання селянських повстань. Одним з
найвідоміших повстань цього періоду було повстання під проводом Організації Українських
Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА).

Селянські повстання в Україні були спрямовані проти колективізації, депортацій, конфіскації

продукції та інших антинародних політичних репресій радянської влади. У цей період селяни
виступали проти влади та боролися за свої права, використовуючи різноманітні методи
боротьби, включаючи збройний опір.

Ці селянські повстання були важливою складовою частиною національного опору та

боротьби за незалежність українського народу. Вони свідчать про глибоке соціальне
невдоволення та бажання українського народу боротися за свої права та свободу.

У цілому, селянські повстання в Україні в цей період були важливим етапом у формуванні
національної ідентичності та боротьби за незалежність країни. Вони залишили значний слід
в історії України як символ національного опору та боротьби за свої права.

88.Ці селянські повстання також були частиною антинацистського руху опору в Україні під
час Другої світової війни. ОУН та УПА активно боролися проти нацистських окупантів,
використовуючи герильні та саботажні дії. Вони також намагалися залучити до своєї
боротьби місцеве населення та сприяти утворенню незалежної української держави.

Селянські повстання в Україні під час Другої світової війни були складною мішанкою
соціальних, економічних та політичних протиріч. Вони свідчать про велике невдоволення
населення та його бажання боротися за свободу та незалежність.
89.Після Другої світової війни в Україні настали зміни в політичному житті. З початку 1950-х
років влада почала допускати більшу гласність і лібералізацію, що дозволяло більш вільно
обговорювати питання політики та суспільства. Також було здійснено зрушення в політичній
системі, зокрема утворено Радянський Союз замість Української РСР.

Це створило нові можливості для політичної діяльності та виразу громадянської позиції.

Однак, це також призвело до конфліктів та протистоянь між різними політичними силами.
Таким чином, зміни у політичному житті України після війни були складними і
супроводжувалися різними викликами та перешкодами.

90.Наприкінці ХХ століття і на початку XXI століття в Україні стали дедалі більш

актуальними екологічні проблеми. Зростання промислового виробництва, недостатня увага
до охорони природи та недбале використання природних ресурсів призвели до забруднення
навколишнього середовища.

Особливо гострою проблемою є забруднення повітря, водойм, земель та лісів. Це має

негативний вплив на здоров'я людей, тварин та рослин, а також спричиняє зниження якості
життя.

Уряд України звертає увагу на екологічні проблеми та приймає заходи для їх вирішення, такі
як прийняття законодавства про охорону навколишнього середовища, підтримка проектів з
використання відновлюваних джерел енергії та впровадження програм з утилізації відходів.

Проте, екологічні проблеми залишаються актуальними і потребують подальшої уваги та дій з

боку уряду, громадськості та бізнес-середовища.