БІЛЕТ 6

1. Українські землі в первісну епоху.

Історія України бере свій початок від появи перших людей на її території. Найдавніше поселення знайдено біля
с. Королеве в Закарпатті. Існувало дві юрми суспільно-економічних відносин - спочатку первісне людське стадо,
а з часом - родова община і плем'я. У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам'яний,
бронзовий і ранній залізний віки. Палеоліт (стародавній кам'яний вік) 1 млн. p. - X тис. до н.е В Україні
відомо понад І тис. поселень палеоліту. На території України проживали люди кількох типів: пітекантроп,
неандерталець, кроманьйонець. На зміну першій формі існування людського суспільства - первісному стаду -
прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв'язки велися по материнській
лінії (матріархат). Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися
виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Почало зароджуватися
мистецтво первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм. Мезоліт (середній кам'яний вік) IX тис. - VII тис.
до н.е.Відбулося танення льодовика і становлення сучасних природно-кліматичних умов. Винайдено лук і
стріли, гарпуни, голки, кам'яні сокири, гачки. Зроблено перші спроби приручити диких тварин - собаку, бика,
свиню. Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватися тваринництво й
рослинництво. Неоліт (новий кам'яний вік) VI тис. - IV тис. до н.е. Відбувся перехід від привласненого до
відтворювального, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву
"неолітичної революції". Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління.
З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. В Україні
виділено понад 10 неолітичних археологічних культур. Виникають прядіння і ткацтво. Енеоліт (мідно-
кам'яний вік) IV тис. - III тис. до н.е. У IV тис. до н.е. люди освоїли перший метал - мідь. Відбувався подальший
розвиток відтворювального господарства. Намітився перехід від мотичного до орного землеробства.
Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до III тис. до н.е.,
названа так через поселення поблизу с. Трипілля, дослідженого чеським археологом В. Хвойкою. Трипільці
були одним із найцивілізованіших етносів неолітичної доби. Основне заняття трипільців - орне землеробство.
Трипільська культура - одна з перших землеробських культур Європи. Вперше на території України почали
виготовляти вироби з міді. Високий рівень розвитку гончарства . Будували міста площею 400 га . Населення
міст сягало 50 тис. осіб. Існувала писемність - буквенно-звуковий алфавіт, який є одним із найдавніших у світі.
Трипільська культура поступово зникла. Бронзовий вік. II тис. - І тис. до н.е. Бронза - перший метал, штучно
створений людиною. В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від
землеробства. Зоною розселення скотарських племен став південноукраїнський степ. Обмін набув постійного
характеру. На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна. У суспільстві утвердилися патріархальні
родинні відносини. На території України в епоху бронзи існувало близько 20 археологічних культур: ямна,
катакомбна, тшинецько-комарівська, шнурової та багатоваликової кераміки тощо. Залізний вік. Від І тис. до
н.е. Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала
можливість створювати додатковий продукт понад прожитковий мінімум. Трипільська культура. Середній
етап Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства Додатковий
продукт став економічною передумовою зародження нових станово-класових відносин. На території України
початок залізної доби пов'язаний із кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з
ранніми слов'янськими культурами (поч. н.е.)

2.Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини та її союзників.

Беззаперечним аргументом для міжнародного визнання України був її величезний внесок у розгром нацистської
Німеччини та колосальні людські й матеріальні втрати. Друга світова війна з перших її днів захопила в кривавий
вир 42-мільйонний народ України. Її землі опинилися в епіцентрі німецько-радянської війни.

Бойові дії німецької та радянської армій залишили після себе 714 зруйнованих міст і 28 тис. спалених сіл,
пограбовані або знищені заводи та фабрики, колгоспи та радгоспи. Були вщент зруйновані 33 тис. шкіл і
навчальних закладів, 18 тис. лікарень. Матеріальні збитки України становили 286 млрд крб. Але особливо
болючими й тяжкими були людські втрати України! Україна втратила 2,5 млн, військових і 5,5 млн цивільних,
усього 8 млн. Якщо 1941 р. в Україні проживало 41,9 млн, то наприкінці війни залишилося 27,4 млн. Отже,
полеглі в боях, померлі в концтаборах, депортовані, евакуйовані та емігранти загалом становили 14,5 млн.
Близько 7 млн українців перебували в лавах Червоної армії. Майже 6 млн українців та уродженців України
відзначено радянськими бойовими нагородами. Значний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною
зробили українці в складі армій інших країн. З перших днів війни промисловість і сільське господарство
України постачало в радянські війська величезну кількість зброї, боєприпасів, амуніції, продовольства. Під час
тимчасової окупації українських земель гітлерівцями та їхніми сателітами 550 найбільших підприємств, чимало
колгоспів, радгоспів, державних установ, закладів науки, освіти й культури, 3,5 млн робітників, селян і
службовців були евакуйовані з України в 43 області та автономні республіки Російської Федерації, Казахстану,
Узбекистану, Киргизії, Таджикистану, Туркменії. Місцева влада та жителі, незважаючи на власні скрутні умови,
з розумінням і співчуттям ставилися до евакуйованих, намагалися допомогти їм усім, чим могли.

Отже, у роки Другої світової війни Україна внаслідок боротьби тоталітарних режимів Німеччини й СРСР
опинилася в епіцентрі широкомасштабного збройного конфлікту. Упродовж усієї війни саме на її землях були
зосереджені головні сили вермахту й Червоної армії, німецько-радянська війна, по суті, звелася до боротьби за
Україну. Відтак людські й матеріальні втрати України виявилися найбільшими серед воюючих країн Європи.
Крім того, український народ зазнав великих втрат у протистоянні з радянською владою не тільки під час війни,
а й після її завершення.

3.Пріоритетні напрямки реформування в Україні на сучасному етапі.

1. Головною складовою сталого розвитку України є створення та функціонування ефективної системи

державного управління, головними завданнями якої є запровадження нової ідеології функціонування виконавчої
влади й місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян, надання якісних державних та
громадських послуг. Послаблення керованості суспільними процесами, низька якість управлінських послуг,
неефективне використання коштів платників податків, низький рівень довіри населення до органів державної
влади є тими факторами, які визначають необхідність удосконалення системи публічного управління в Україні
взагалі та державного управління зокрема.

2.Пріоритетні напрями реформування і розвитку Збройних Сил Приведення визначених бойових військових
частин у постійну готовність до оперативного (швидкого) реагування на загрозу застосування воєнної сили
проти України шляхом: удосконалення їх організаційно-штатної структури, відновлення повноцінної бойової
підготовки з одночасним переходом до комплектування Збройних Сил військовослужбовцями за контрактом,
забезпечення, необхідними непорушними запасами матеріальних засобів і військового майна; забезпечення
поступового збільшення кількості модернізованих і нових зразків озброєння та військової техніки (ОВТ);