Сьогодні ми з вами вирушимо за межі Греції, оскільки в цей час на терито-
рії сучасної України відбуваються важливі події. Степи України взяли під кон- троль племена кіммерійців.
Кіммерійці - це кочовий іраномовний народ, який прийшов з Нижнього По-
волжя в Причорноморські степи в ХІ ст. до н. е. і затримався там приблизно на два століття. Це перші племена на землях сучасної України, назва яких нам ві- дома. Кіммерійці були кочовими племенами.
Кочівництво – це така форма господарювання й побуту, в основі якої лежить
скотарство з сезонним переміщенням худоби і, відповідно, населення. Тобто, коли великі стада чи отари виїдають траву на одному місці, кочівники збира- ють речі і переходять на інше пасовище.
Цікаво, що ранні кіммерійці вели осілий спо-
сіб життя, але пізніше, коли клімат змінився на по- сушливий, вони стали кочовим народом і розводили в основному коней, на яких їздили верхи. Але ско- тарство не завжди могло забезпечити всім необхід- ним кіммерійців, тому війна для них була ще одним способом виживання.
Племена кіммерійців об’єднувалися у великі сою-
зи племен, які очолював цар-вождь.
Кіммерійські воїни
В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 1
Також важливо, що кочівники не мали писемності, тож про їх життя та куль- туру ми дізнаємося з археологічних знахідок та писемних джерел інших народів.
От що повідомив нам Гомер у своїй поемі «Одіссея».
Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану. Там розташоване місто й країна людей кіммерійських, Хмарами й млою вповиті. Ніколи промінням ласкавим Не осяє їх сонце в блакиті ясній світлодайне... Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває.
В «Іліаді» також є згадка про кіммерійців. Гомер називає їх народом «дивних
доярів кобилиць, млекоїдів, бідних і найсправедливіших із смертних». Згодом про кіммерійців писав грецький історик Геродот. Не залишили їх поза увагою й ассирійці та вавилоняни. І все завдяки їхній войовничості. Важливо запам’ятати, що саме кіммерійці вперше на території українського степу навчились обробляти залізо, тому саме з ними пов’язано початок залізно- го віку на наших степових теренах. Їх військо складалося з рухливих загонів вершників. Для дальнього бою вони використовували далекобійний лук, а при ближньому - залізні мечі. Зав- дяки кращій зброї кіммерійці воювали з царями Лідії, Урарту та Ассирії.
Поглянемо на карту розселення та походів кіммерійців. Зверніть увагу, як
далеко вони здійснювали свої походи.
В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 2
Кіммерійський воїн у бойовому обладунку (мал. П. Корнієнка)
Кіммерійські воїни викликали жах серед наро-
дів Закавказзя та Передньої Азії, і не дивно, адже на своєму шляху вони руйнували міста і села, грабую- чи місцеве населення. Але знайшлася сила більша за кіммерійців. На початку VІІ ст. до н.е. скіфські племена захопили Кіммерію.
Хто ж такі ці скіфи, що змогли перемогти потужне військо кіммерійців?
З VII ст. до III ст. до н. е. жах на племена і держави Східної Європи та Близько- го Сходу наганяли племена скіфів. Прийшли вони з глибин Азії і захопили Пів- нічне Причорномор’я. Скіфи, як і кіммерійці, були іраномовним народом. Тому, імовірно, що більшість кіммерійців підкорилися та асимілювалися зі скіфами. Скіфи були нащадками індоєвропейських племен. Вони мали свою міфоло- гію, обрядовість, поклонялися богам і горам, приносили їм кровну жертву. Скіфи завоювали значні території між Доном, Дунаєм і Дніпром, частину Криму (територію сучасної Південної і Південно-Східної України), утворивши там велику державу Скіфію. На карті ви можете бачити кордони сучасної Украї- ни та (рожевим) кордони Скіфії.
В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 3
Скіфський воїн (реконструкція З. Васіної)
Чим же займалися скіфи?
Вони, як і кіммерійці, були кочовим народом, тому більшість їхнього часу займала війна та до- гляд за худобою.
Армія скіфів.
Основа війська - легкоозброєна кіннота. Озбро-
єні вони були далекобійними луками ( у вмілих ру- ках він стріляв на відстань понад 500 м), також при собі воїн мав короткий меч та спис.
Проте головною ударною си-
лою були загони важкоозброє- них вершників. Вони були пов- ністю броньовані та захищені панцирами, панцирними шта- нами, шоломами та щитами.
Маючи таку потужну армію,
скіфи здійснили чимало вдалих походів у Передню Азію і навіть дійшли до кордонів Єгипту. Єги- петський фараон дарунками і проханнями умовив завойовни- ків не йти далі.
В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 4
Але вони все-таки зазнали поразки і тому вирішили повернутися на При- чорномор’я. Після цього вони вже не планували наступний похід, а почали по- ступово встановлювати свою владу над місцевими народами і створили могут- нє об’єднання, відоме відтоді у джерелах як Скіфія. Але і тут їх чекала битва. Цього разу скіфи на своїй території дали відсіч царю Дарію в 514 р. до н. е. Після цього держава почала тільки розвиватись і ввійшла в стадію свого розквіту. Тривало це впродовж V–ІV ст. до н. е. Учені на- зивають країну скіфів цього періоду Великою Скіфією.
У ІV ст. до н. е. на чолі Скіфії стояв цар Атей, ма-
буть, найвідоміший цар Скіфії. Деякі з його досягнень: • об’єднав усі скіфські племена • почав карбувати власні монети • підкорив Добруджу (сучасна Румунія) та об- клав даниною місцеве населення Утім, у 339 році до н. е. цар Атей загинув у жор- стокому бою з македонським військом.
В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 5
На рубежі ІV–ІІІ ст. до н. е. скіфи залишають степ. Це засвідчує крах Вели- кої Скіфії. Та самі скіфи не зникають, а вирушають на інші території, придатні для землеробства, і переходять до осілого життя. Вони створили дві Малі Скіфії: перша Мала Скіфія на території Добруджі (сучасна Румунія) та друга Мала Скі- фія – степи й передгір’я Криму.