Тема: Держави

залізного віку: Ассирія і

Халдейське царство

Розділ ІІ. Стародавні цивілізації Азії та Африки

 Асси́рія — стародавня семітська
держава у північній Месопотамії
у ІІ — І тисячолітті до н. е.
Центром держави було місто
Ашшур, засноване у ІІІ тис. до н.е.
семітським племенем
аккадського походження

Історію Ассирії традиційно поділяють на три

історичні відрізки:

•староассирійський (XX—XVI ст. до н. е.)

•середньоассирійський (XV—XI ст. до н. е.)
•новоассирійський (X—VII ст. до н. е.)
 Військова реформа передбачала:

•створення організованої професійної армії, яку

повністю утримувала держава (інші держави
Месопотамії не мали такої армії — під час війни там
скликали ополчення із селян);
•масове використання зброї з нового металу — заліза;
•організацію військ (чітко розділено роди військ:
кіннота, розвідувальні та інженерні війська);
•новий спосіб ведення війни: не тільки заради
пограбування, а і з метою підкорення нових народів.

Реформа — поступове докорінне

Тіглатпаласар III –
цар Ассирії, правив у 745–727 до н.
е., цар Вавилонії у 729—727 до н. е.
перетворення, поліпшення чого-небудь.
Ополчення — військо, яке створюється з
населення певної місцевості, здатного
тримати зброю. Існує лише під час
воєнних дій, після чого його розпускають.
 Жорстоке поводження ассирійськиї
правителів їі жителями
• Завойовані території з усім майном насильно пересиляли на
нові території;
• Для управління землями призначали намісників;
• Ремісників і майстрів із завойованих земель звозили до
столиці Ассирії
• Частину підкореного населення перетворювали на рабів,
яких забирали до війска;
• Повстання, що виникали, жорстоко придушували
689 р. до н.е. Ассирія перемогла Вавилон.
Місто було зруйноване
Ассирійський
воїн

Ассирійський
лучник

Жорстокість ассирійців налаштувала проти них

підкорені народи. Постійні війни дуже ослабили
Ассирію. Її східний сусід — Мідія — разом із
союзниками, вавилонянами розгромили ассирійське
військо та в 612 р. до н. е. зруйнували столицю держави
Ніневію. Землі Ассирії вони поділили між собою.
Халдейське царство
Нововавилонське
царство, Друге
Вавилонське царство
або Халдейська
імперія — історична
держава у
Месопотамії, що
існувала у період між
626 та 539 до н. е.
 У IX ст. до н.е. на територію Вавилонії прийшли
напівкочові племена халдеїв. Деякий час вони вели
звичний для себе спосіб життя, займалися скотарством
і землеробством. Згодом вони не тільки оселилися у
південних містах Дворіччя, перейняли культуру й
релігію вавилонян, а й посіли панівне становище у
вавилонському суспільстві.
Печатка вавилонського царя

У 689 р. до н.е. ассирійський цар Сінахеріб знову зруйнував Вавилон.

Жителі Вавилонії об'єдналися з колишніми своїми ворогами, а тепер ворогами
Ассирії – арамеями та жителями Еламу. Цю боротьбу очолив халдейський
цар Набопаласар (625-605 рр. до н.е.). Перемігши, він узявся за відновлення
держави із столицею у Вавилоні. Правління Набопаласара вважають
початком Нововавилонського царства (625-539 рр. до н.е.).
Його син Навуходоносор II (605-
562 рр. до н.е.) був великим
завойовником:
•розширив кордони держави,
завоювавши території від
Іранського нагір'я до Єгипту.
•розгорнув грандіозне будівництво
у столиці держави – Вавилоні.
Зведено велику кількість палаців,
храмів, каналів і укріплень.
Його правління – період найвищого
розквіту Нововавилонського царств
а.
 У період найвищого розквіту
Вавилона за
царя Навуходоносора II було
побудовано навколо Нового
міста мури довжиною майже
18 км. Вони були такими
широкими, що на них могли
роз'їхатися дві колісниці,
запряжені четвіркою коней. На
внутрішньому боці мурів через
кожних 50 м розташовувалися
башти – всього 360. На
зовнішньому боці мурів було
збудовано 250 башт. Площа
міста в цей час сягала 1000 га,
а чисельність населення
– 500 тис. чоловік. У
будівництві
використовувались асфальт,
Вавилон камінь та обпалена цегла.
Своєю величчю вражали
вулиці міста, палаци і десятки
 Ворота Іштар.
Серед воріт,
присвячених богам,
своєю красою
вирізнялися Ворота
богині Іштар. Вони
були парадним
входом до міста.
Масивні високі
квадратні башти,
з'єднані аркою,
прикрашалися
рельєфами з
глазурованої цегли.
 Висячі сади Семіраміди.
Неподалік від палацу розташовувалися висячі
сади, які давні греки пізніше назвали одним із
чудес світу. Ця багаторівнева будівля, схожа на
ступінчасту піраміду, майже вся була вкрита
рослинами. На кожному рівні росли пальми,
кипариси та інші дерева. Для їх зрошення
вавилоняни створили складну систему поливу.
Усередині споруди працювали пристрої, які
постачали воду з Євфрату на кожний
з поверхів.
Давньогрецький історик Діодор Сицилійський
стверджував, що ці сади були збудовані
царицею Шаммурамат (Семірамідою)
близько 800 р. до н.е. Однак за іншими
даними висячі сади Навуходоносор II
подарував своїй дружині Амітіс, це сталося
майже через 200 років після смерті
Семіраміди.
Вавилонська вежа.
Її називали Етеменанкі – «дім
наріжного каменя неба і землі»,
бо вона, за задумом, мала
з'єднувати землю і небо, на якому
жили боги. Вавилонську вежу було
збудовано на основі одного з
найдавніших зикуратів часів
царя Хаммурапі.