СУСПІЛЬНО-

ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ
КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
 Політична система
На чолі Київської держави знаходився Великий князь
Київський, який спирався на сильну армію та лояльних
місцевих правителів. Починаючи з Володимира місцеві
правителі змінювались на наближених князя або його
родичів. Великий князь очолював законодавчу, виконавчу та
судову владу в державі.

При Великому князю з колишніх представників місцевих

князівських династій була утворена Князівська Рада, з якої
пізніше сформувалась Рада Старійшин – дорадчий орган
при князеві.

Політична система Русі передбачала сильний вплив народних

зборів на державу. Віче – загальні народні збори дорослого
населення міста, що займались вирішенням найважливіших
питань державного управління, війни та миру.
Князі
 Уривок з Повісті Минулих літ
Скликав Володимир бояр своїх і старців городських і сказав їм: «Осе
приходили до мене болгари, кажучи: “Прийми закон наш”. Потім же
прийшли німці, і тії хвалили закон свій. Після сих приходили жиди. А після
сих приходили й греки, гудячи всі закони, а свій хвалячи, і багато говорили
вони, розказуючи од початку світу... Так що ви врадите? Що відповісте?»

І сказали бояри і старці: «Ти знаєш, княже, що своє ніхто не хулить, а

хвалить. Якщо хочеш ти розізнати гаразд, то маєш у себе мужів. Пославши
їх, розізнай у кожного про їхню службу і як хто служить Богові».
 Соціальна структура Князі
Князі – панівна верства населення. Бояри – колишні військові або
Бояри
представники місцевих князівських династій, що володіють землею,
та займають важливі державні посади.
Дружинники
Дружинники – діючі військові, що служать в війську (дружині).
Духовенство – привілейована верства суспільства, священники та Духовенство
монахи. Міщани – жителі міст (купці та ремісники).
Міщани. Купці та
Селяни-смерди – вільні селяни, що володіють землею та зайняті в ремісники
сільському господарстві. Закупи – вільні селяни, що не володіють
землею і працюють за «панський кредит».
Селяни-смерди та Закупи

Наймити або челядь – наймані працівники, що працювали за пана.

Наймити особисто вільні, челядь залежна. Холопи – залежні слуги,
що перебували у повній залежності пана. Наймити, челядь, холопи
 Феодальна система на Русі
Уділ – адміністративно-
територіальна одиниця, під
управлінням залежного князя.

Вотчина – земля, яку можна

було передавати в спадок,
продавати, дарувати.

Помістя – земля, яка

надавалась за військову
службу, і поверталась по її
Віче – народні збори
закінченню.
 Сільське господарство
Основою господарства для Київської держави було
землеробство. В Х та ХІ столітті відбуваються нові
технологічні вдосконалення, зокрема в землеробстві
почали використовувати залізний плуг. Це значною
мірою поліпшило ефективність оранки, дало змогу
ефективніше боротись з бур'янами і відновлювати
родючість ґрунтів.

Земля знаходилась у власності бояр та князів, згодом

почала переходити і у власність духовенства.

Основні культури, що вирощувались – пшениця, ячмінь,

овес, льон, коноплі. Розвивалось городництво – капусту,
ріпу, огірки, гарбузи, часник, моркву, буряк, цибуля.

Активно розвивалось і тваринництво: розводили велику

рогату худобу, свиней, овець, коней.
Сільськогосподарські знаряддя
праці
 Ремесло
На Русі княжої доби активно розвивались ремесла та промисли. Русичі займались рибальством,
бджільництвом, мисливством. Села та хутори спеціалізувались на певних конкретних промислах.

На Русі було поширено близько 70-ти видів ремесл. Досить розвиненими були ковальство, гончарство,
ювелірна справа, тощо. Розвивались обробка кістки, дерева та каменю, виготовлення цегли, вапна, ткацтво,
кравецтво, чинбарство.

На сьогоднішній день археологічні данні говорять про досить високий рівень розвитку ковальства. Існували
навіть цілі металообробні центри. Руські майстри володіли технікою кування, зварювання, обточування,
полірування, тощо. Крім цього знаходять артефакти художнього лиття.

Високорозвиненим було гончарство. Руські майстри виготовляли з кераміки безліч речей, від простого
посуду до дитячих іграшок. Один з найбільших центрів з виготовлення кераміки знаходився у Вишгороді.
Вишгородську кераміку знаходять по всій території Київської держави.
 Торгівля
Посилення князівської влади та політичне об'єднання східних слов'ян в
межах Київської держави сприяло активному розвитку торгівлі. Найбільші
прибутки приносила зовнішня торгівля, яка концентрувалась навколо
торгових шляхів, які перетинались на території Русі.

Найвідоміші торгові шляхи:

- «З варяг у греки» - Зі Скандинавії до Візантійської імперії. Шлях
пролягав до Новгороду, потім річковими шляхами до Дніпра, далі по
Дніпру до Чорного моря.
- «Залозний» торгівельний шлях – З приазовських степів до
Каспійського моря та країн Закавказзя.
- «Дунайський» торгівельний шлях – З Дніпра в Чорне море, потім в
Дунай до Болгарії та дунайських міст.

З Х століття на території Русі були поширеними карбовані монети інших

держав. Здебільшого арабські срібні дихреми. Перша власна монета на
русі з'явилась за Володимира, а вже з ХІ століття починають ходити гривні.
Гривня – злиток срібла, усталеної форми та маси.
Торговий шлях «з Варяг у Греки»
Новгородська гривня 198 – 207 грам Київська гривня – 140 – 160 грам