Велика Скіфія
Панівне становище в економіці
займали орне землеробство і
скотарство. Скіфи вирощували
різні культури рослин. Скіфи-орачі
сіяли хліб не тільки для власних
потреб, але й на продаж. Орання
землі здійснювалося за допомогою
запряженого волами плуга, врожай
збирався залізними серпами, зерно
змолочувалось у зернотерках.
Величезними стадами худоби і
табунами коней володіли скіфи-
кочівники.
Зростання приватної власності,
майнова нерівність, розвиток
рабства. У руках імущих
опинялися кращі ділянки землі,
пасовища, величезні стада худоби,
табуни коней, раби. Ще Геродот
повідомляв про скіфських багатіїв,
які вважалися «найблагороднішими,
що користувалися найбільшим
майном», і про скіфську бідноту, яка
належала до «найнижчого
походження».
Розвиток торгово-грошової системи.
Істотний прибуток приносила торгівля,
особливо хлібом, з грецькими містами
Північного Причорномор'я. Основним
засобом збагачення залишались
грабіжницькі воєнні походи.
Греція + Рим
Первинною галуззю виробничої
діяльності стає ремесло Великі
спеціалізовані майстерні
приватновласницького характеру, де
основною продуктивною силою були
раби . Утверджується виробнича
спеціалізація в окремих містах, де
нараховувалося більше як сто
ремесел. Сільське господарство є
другорядним. Воно представлене
середземноморською тріадою -
виробництвом пшениці (хліб і пиво),
вирощуванням олив (олія),
виноградарством (ізюм та вино) та
високогірним тваринництвом.
Зростання приватної власності,
майнова нерівність, розвиток
рабства. Багатства
зосереджувались в руках правителів
та знаті. Була розвинена
рабовласницька система. Рабська
сила була основною і
застосовувалася у багатьох сферах
господарства.
Активно розвиваються
спеціалізація товарного
виробництва і грошовий обіг.
Формується прошарок купців-
лихварів, що об'єднувалися у фіаси,
завданням яких були
взаємодопомога, позики,
страхування, обмін інформацією,
контроль цін тощо. Створюються
трапези - обмінні магазини грошей,
які виконували функції первісних
банківських осередків.
Поділ населення на верстви:
вільнї землероби і скотарі та
пануюча верхівка , до якої належали
царська сім'я, військова аристократія,
дружинники, родоплемінна знать, що
зливалася з оточенням правителя, багаті
торговці. З часом усе більшого значення
набувала експлуатація вільних
общинників, данників і рабів. Наочне
уявлення про соціальне розшарування і
класову структуру суспільства скіфів
дають розкопки поховань, особливо
грандіозних курганів скіфської знаті, що
відомі в літературі під назвою «царські».
Скіфське царство може бути
віднесено до держав
рабовласницького типу. За формою
піравління це була одна з різновидів
рабовласницької монархії.
Скіфи мали торговельно-обмінні
взаємовідносини з населенням
Лісостепу, грецькими полісами
Північного Причорномор’я.
Статтями скіфського імпорту були
харчові товари, одяг, тканини,
вироби з металу, зокрема зброя,
дорогоцінні речі. Експортували
живу худобу, продукцію скотарства,
рабів, серед яких значну частину
становили скіфи.
Норми скіфського права
захищали приватну власність на
За соціальним становищем
населення держави поділялось
на: вільних громадян
(аристократів, плебс, люмпен-
пролетаріат) і залежних (рабів і
вільновідпущеників). Аристократи
(сенатори і вершники, провінційна знать) –
це земельна і фінансово-торговельна
верства. Дрібні власники – це сільський
(землевласники, орендарі землі) та міський
(ремісники, торговці, дрібні чиновники)
плебс. До колонів належали ветерани
військової служби, які отримали ділянку
землі на державних землях; а також
юридично вільні та економічно самостійні
дрібні орендарі землі у приватних
власників і держави (система клієнтели,
або патронату). Люмпен-пролетаріат –
особи, які мали римське громадянство, але
не мали ніякої власності та не працювали.
Період античності у наукових джерелах
характеризується як традиційне станово-
класове суспільство. Тогочасне
господарство було визначене як
класичне рабовласницьке.
Страродавні римляни експортували
вино, оливкове масло, металеві вироби. У
зовнішній торгівлі найбільшими
партнерами були Індія, Китай, країни
Європи. Імпортували високоякісні
ремісничі вироби, предмети розкоші,
прикраси, тканини, східні прянощі, шкіру,
янтар, рабів.
Стародавні греки торгували з власними
колоніями, країнами Ближнього Сходу.
Основними центрами торгівлі були міста
Афіни, Мілет і Коринф, Пірей.
Експортували сільськогосподарську та
ремісничу продукцію (маслини, оливкове
масло, вино, кераміку, металеві вироби).
Імпортували продукти харчування і
сировину (зерно, рибу, залізо, мідь, ліс,
смоли, хутро, шкіри, льон тощо), рабів,
прянощі, предмети розкоші.
Організаційними формами торгівлі були
базари, ярмарки, тимчасові торговельні
експедиції
Римське право
цілком відповідало інтересам
худобу, повозки з пересувними
житлами, домашні речі, рабів .
Зобов'язальне право регулювало договірні
відносини міни, дарування, купівлі-
продажу і т. ін. Звичайно договори у скіфів
скріплювали клятвою.
буржуазних відносин. Воно робило
приватну власність вільною і
захищало її від будь-яких феодальних
обмежень. В Афінах порівняно
високого рівня досягла приватна
власність, хоча вона і носила на
собі сліди свого походження
з колективної громадської власності.
В інтересах суспільства в
цілому приватна
власність обмежувалася. Це
виражалося в тому, що на
власників державою накладалися
значні повинності. Практикувалися
приватні конфіскації майна.