Доколумбова

Америка:
цивілізація народів
Владислава
Пономаренко
 Що таке доколумбові
цивілізації
Доколумбові цивілізації -
цивілізації, що існували на
континентах Північної та
Південної Америки і зникли
до появи там європейських
колоністів у XV столітті.
У жовтні 1492 р. каравели Колумба
відкрили, як здавалося керівнику
експедиції, західний морський
шлях до Індії. Насправді це були
землі Американського
континенту, народи якого мали
свою державність, закони,
релігійні культи та вірування,
суспільні відносини тощо.
 4 великих
культурних
осередки
До приходу європейців у Центральній Америці
існувало чотири самостійних великих культурних
осередки: Центральна Мексика (ацтеки), Гватемала
і Юкатан (культура майя), Перу (кечуа з пануючим
племенем інків) та Колумбія (племена чибча).
 Культура майя.
Найдавніша. Сьогодні це територія
Північної Гватемали та мексиканського
штату Табаско. На цих землях майя
збудували великі міста Тікаль, Копан,
Паленке, чиї монументальні
архітетурні споруди викликають у
наших сучасників подив та інтерес не
менший, ніж єгипетські піраміди. В X
ст. майя з не зовсім зрозумілих причин
перемістилися на Юкатан
 Соціальна
структура майя
Соціальна структура майя була дуже неоднорідною. Містами-державами
правили спадкові халачвіники. Пануючий прошарок складали
аристократи та жрецтво на чолі з верховним жерцем. Знать володіла
плантаціями какао (зерна якого служили примітивними грошовими
знаками), пасіками, соляними промислами, мала багато рабів. Частина її
займалася міновою торгівлею. Кожне поселення являло собою
територіальну громаду зі значними родовими пережитками.
 Життя, побут,
релігія
Сільськогосподарські роботи,
полювання, рибальство
здійснювалися, як правило,
колективно. Населення обробляло
поля знатних людей та платило
їм натуральні податки, будувало
дороги, храми та інші суспільні
споруди. Для виконання
найтяжчих робіт
використовувалися раби. Ними
найчастіше ставали
військовополонені, злочинці, але
також боржники і сироти, узяті на
утримання.
Майя мали свою ієрогліфічну
писемність (першу в Новому
Світі за часом виникнення),
непогано знали математику,
астрономію та архітектуру, на
високому рівні у них були
скульптура і живопис.
Головним богом майя був
Ітцамна, бог неба і міфічний
пращур роду Кокомів,
правлячої династії Майяпана,
яка тривалий час тримала під
своєю владою усі міста майя.
 Ацтеки
Ацтекська імперія охоплювала величезну територію -
близько 200 тис. кв. км - з населенням 5-6 млн чол. її
кордони простягалися від Північної Мексики до
Гватемали та від Тихоокеанського узбережжя до
Мексиканської затоки. Столиця «імперії» - Теночтітлан
- з часом перетворилася у величезне місто, площа
якого складала близько 1200 га, а кількість жителів, за
різними оцінками, досягала 120-300 тис. чоловік.
 Господарство та побут
Основою господарства ацтеків було зрошувальне землеробство.
домашніх тварин ацтеки знали лише собаку (їх розводили на
м'ясо) та індичку. Непогано було розвинута обробка металів
(мідь, золото), а також гончарне виробництво. Торгівля велася
міново - як своєрідний бартер. Ацтеки жили родами, на чолі яких
стояли виборні вожді. Земля належала громаді й передавалася її
членам у користування. Надзвичайно високий вплив у
суспільному житті мала каста жерців. Жерці цілковито
відірвалися від виробництва і повністю присвятили себе релігії.
Вони складали корпорації при храмах окремих богів, володіли
землями і чинили величезний вплив на населення. Жерці були
знавцями календаря і дуже складного літочислення. У школах
при храмах молодь із сімей знаті та майбутні жерці отримували
належну освіту і виховання.
 Інки
Належали до мовної групи кечуа, у XV - на початку
XVI ст. на чолі з правителями Пачакуті, Тупаком
Юпанкі та Уайна Капаком створили обширну
державу зі столицею в місті Куско. Очолював цю
державу т. зв. Сапа Інка (Верховний або Єдиний
Інка), котрий вважався сином сонця, якому інки
поклонялися наче божеству.
 Культура та звичаї
Етнічний склад держави інків відзначався надзвичайною строкатістю,
крім племен кечуа її населяли й інші народності. Деяким племенам
дозволялося зберігати елементи свого укладу: звичаї й вірування,
господарський устрій, одяг тощо. Інки охоче запозичували передові
елементи культури підкорених народів, їх господарські навики і навіть
асимілювали деякі божества з пантеонів підкорених народів.
Основною ланкою інкського суспільства була громада (айлью), члени
якої спільно обробляли землю, отриману у користування окремими
сім'ями. Розміри земельного наділу (тупу) залежали від чисельності
сім'ї. Щорічно проводився перерозподіл ділянок з врахуванням нових
змін - народження, смерті, одруження тощо. Дві третини зібраного
врожаю вилучалося на державні та релігійні потреби. Кожна громада
була зобов'язана виставити певну кількість воїнів та забезпечити
виконання численних трудових повинностей: будівництва палаців,
храмів, фортець, доріг, мостів, каналів, видобутку копалин тощо.
 Чибча

Цивілізація чибча включала в себе кілька племен.

Вони займалися землеробством і вирощували
величезну кількість найрізноманітніших рослин.
Також вони висаджували тютюн і коку, які в
подальшому почали застосовувати в ритуальних
цілях. Індіанці не займалися скотарством і
єдиними домашніми тваринами були собаки. У
зв'язку з цим племена також займалися
полюванням і ловили рибу.
Чібча прославилася тим, що мала досить високий
рівень розвитку ремесел. Особливого успіху
цивілізація досягла в ювелірній справі. Вони дуже
добре обробляли метали і виробляли
найрізноманітніші вироби. В основі релігії чибча
лежав культ сонця і місяця, тому вони
виготовляли як пожертвування численні фігурки
з чистого золота та інші коштовності. Такі
ритуали, можливо, і стали причиною появи
легенди про Ельдорадо.
 У 20-х роках XVI ст. в державі інків почалися повстання
північних племен. Країну охопили епідемії. Згодом
розгорнулася усобна боротьба між нащадками померлого в
1525 р. Верховного Інки Уайна Капака. Перемога його
незаконнонародженого сина Атуальпи (1532-1533) над
законним спадкоємцем Уаскаром (1525-1532) принесла
численні жертви, розколола верхівку інкського суспільства на
дві ворогуючі сторони.
Тим самим на момент появи європейців (передусім іспанців і
португальців) в Новому Світі місцеві цивілізації переживали
кризу державності, були ослаблені внутрішніми чварами, що
полегшило завдання завойовників.