ОЗНАКИ АГРАРНО-

РЕМІСНИЧОГО
ФЕОДАЛЬНОГО
ГОСПОДАРСТВА
П І Д Г О Т У В А Л А С Т УД Е Н Т К А Г Р У П И
У К - 0 1 К Л И М О В И Ч О Л Ь ГА
 А Г РА Р Н О - Р Е М І С Н И Ч Е
СУ СП І Л ЬС Т В О ТА
Е ТАП И Й О ГО
РОЗВИТКУ

Традиційне суспільство (аграрно-

ремісниче) —це суспільство з
аграрним укладом, мало динамічними
соціальними структурами та із
заснованим на традиціях
соціокультурного управління.
Переважає натуральне господарство ,
застосовуються прості технології.
Цьому суспільству властива
інерційність, низьке сприйняття
нововведень. Якщо користуватися
марксистською термінологією,
традиційне суспільство — це
первіснообщинне, рабовласницьке,
феодальне суспільство.
Термін «феодалізм» вперше Всі феодали, залежно
з’явився у французькій від своєї економічної й
політичної могутності,
літературі періоду Великої розділялися за
ФЕ
буржуазної революції 1789— ОД рангами. Як правило,
АЛ
1794 років. Він походить від И на верхньому щаблі
середньовічного німецького феодальної ієрархічної
слова feudum, що означало Герцоги і графи градації стояв король,
який був верховним
«майно» (земельне власником усієї землі
Барони
володіння). Право власності в королівстві й наділяв
на землю визначало нову Лицарі нею феодалів вищого
соціально-класову структуру рангу. Від них
суспільства, основними одержували і
«тримали землю»
класами якого стали феодали феодали нижчих
й селяни. рангів.
Селяни не входили до
феодалів

Феодалізм — панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-

економічна система. Феодальний лад — це лад, коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на
їхню працю.
Саме в епоху Середньовіччя
розпочинається
найактивніший розвиток
аграрно-ремісничого
феодального господарства.
Феодальне суспільство у
Європі, а також і в країнах
інших континентів пройшло
в своєму розвитку три
основні стадії— раннього,
розвинутого та пізнього
феодалізму. Варто зазначити,
що перехід до феодалізму в
різних країнах Європи та
Азії не був одночасним, тому
деякі науковці не
погоджуються з цією
періодизацією.
В період раннього Середньовіччя (V-X
ст.) сформувалися окремі риси
феодального господарства. Характерними
рисами цього періоду є:
• Формування феодального
землеволодіння;
• Поступове покріпачення феодалами
вільного общинного селянства;
• Низький рівень розвитку продуктивних
сил;
• Повне панування натурального
господарства;
• Слабкий розвиток суспільного поділу
праці.
В період зрілості феодалізму (XI-XV ст.) відбувається розвиток міст і торговельного виробництва.
Характерними рисами є:
• Загальний ріст продуктивних сил, який призвів до відділення ремесла від землеробства, наслідком чого
з'явилося утворення феодальних міст;
• Розвиток внутрішнього ринку;
• Значне загострення класової боротьби, яке призвело до звільнення селянства, розмивання феодальної ієрархії.
В цей період у феодальній системі виникли кризові явища, з'явилися елементи раннього капіталізму.
У період пізнього середньовіччя (XVI-п.п.XVIII ст.) вже
Для феодальної економіки
зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися риси характерні наступні риси:
індустріалізації суспільства • Панування великої земельної
власності в руках феодалів;
• Сполучення її із дрібними
індивідуальними господарствами
безпосередніх виробників;
• Селяни не були власниками землі;
• Особиста й поземельна
залежність селян,
• Станова неповноправність
селянства;
• Перевага аграрного сектора;
• Панування натурального
господарства;
• Низький рівень техніки й знань,
ручне виробництво.
Експлуатація селянства
здійснювалася в рамках феодальної
вотчини, яка стала основою для
стягнення феодальної ренти.
 ФЕОДАЛЬНА РЕНТА ТА ЇЇ ВИДИ
• Феодальна земельна рента– це частина прибавочного продукту залежних селян, яка
привласнювалася землевласником. Вона була економічною формою реалізації власності
феодала на землю, засобом позаекономічного примусу.

Відомі 3 форми феодальної ренти:

• Відробіткова (панщина);
• Продуктивна (натуральний оброк);
• Грошова (грошовий оброк).
Феодалізм забезпечив значний розвиток техніки землеробства (використання залізного
плуга), удосконалення енергетичної бази, розвиток металургії (створення доменної
печі) і ткацького промислу (впровадження ткацького верстата). В основних галузях
матеріального виробництва продуктивність праці при феодалізмі досить зросла.
Розвиток виробничих сил в епоху феодалізму створив умови для виникнення
капіталістичного способу виробництва – призвів до появи перших капіталістичних
підприємств у промисловості й сільському господарстві.
 В XIV—XV cm. розпочався розпад цехового
ладу, що заважав технічному прогресу. Зросло
значення торгівлі Склалися внутрішні
національні ринки. Головними напрямами
міжнародної торгівлі були торгові відносини
між європейськими країнами та Сходом. Отже,
всі ці події свідчили про те, що феодальне
господарство вичерпало себе і людство
вступило в індустріальну добу.