НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ»

ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ТА СОЦІОГУМАНІТАРНИХ

ДИСЦИПЛІН ІМЕНІ О.М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

РЕФЕРАТ:

з історії країн Європи та Америки раннього Нового часу

на тему: «Розвиток буржуазії та капіталізму в сільському господарстві»

Студента 2-го курсу 20 групи

Лук’яненка Сергія Володимировича

Чернігів 2023
 2

ЗМІСТ

1. РОЗВИТОК БУРЖУАЗІЇ, НОВА ФОРМА ФЕОДАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ……...3

2. РОЗВИТОК КАПІТІЛІЗМУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ…………….5

3. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….7

 3

РОЗВИТОК БУРЖУАЗІЇ, НОВА ФОРМА ФЕОДАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

В умовах, коли змінювався спосіб виробництва, в умовах переходу від

феодалізму до капіталізму формувалась буржуазія, що перетворювалася на
впливовий суспільний клас. Замість городян окремих міст, які мали різні
політичні привілеї, створювався клас міської буржуазії в національному
масштабі, із спільними класовими інтересами й однаковими політичними
правами.

В процесі оформлення буржуазних націй різних країн Європи XVI–XVII

ст. буржуазія відігравала провідну роль, концентруючи виробництво і обмін,
розширюючи й зміцнюючи економічні зв'язки в своїй країні і відіграючи дедалі
більшу культурну і політичну роль. В цілому в період XVI–XVII ст. в Європі у
переважній кількості країн панували феодали. Формою держави була
дворянська монархія, в якій король був ніким іншим, як «першим дворянином»
своєї держави, що очолював привілейований дворянський стан і стояв на
сторожі його станових інтересів. Характерним є ставлення буржуазії до
феодальної держави в цей період.

Звичайно цей клас був зв'язаний із зміцнілою королівською владою. Союз

буржуазії з королівською владою підготовлявся історично, протягом багатьох
століть середньовіччя, коли королівська влада і буржуазія міст мали перед
собою спільних ворогів – великих феодалів. Збагачення буржуазії,
перетворення її на клас капіталістів мусило ще більше посилити до неї увагу
королівської влади. Намітився ряд нових форм у зв'язку централізованої
феодальної держави з класом буржуазії – у вигляді державних позик, відкупної
податкової системи, протекціоністської політики тощо. Розклад феодального
способу виробництва і зацікавленість самого дворянства (або принаймні
значної частини його) в розвитку ринкових відносин, з одного боку, і
зростання, формування буржуазії в новий, впливовий клас – з другого, привели
до встановлення останньої форми феодальної держави – абсолютизму, у
вигляді необмеженої влади короля, дворянської за своєю класовою суттю, але
 4

такої, що розвивалася в умовах капіталiзму, який зароджувався, і яка змушена

була зважати на зростаючу буржуазію. Не будучи ще такою зрілою, щоб
захопити владу безпосередньо до своїх рук, буржуазія мануфактурного періоду,
як правило, довгий час мириться з абсолютизмом, тобто, кінець кінцем, з
політичним пануванням феодального дворянства, і підтримує його. З свого
боку, абсолютизм робить буржуазії в період первісного нагромадження ряд
цінних послуг, сприяючи нагромадженню капіталу і допомагаючи буржуазії в
організації нею мануфактур і розширенні торгівлі.

Проте вже в XVI ст. в деяких країнах Західної Європи буржуазія вступає
в конфлікт з феодально-абсолютистською владою. Деякі риси ранньої
буржуазної революції були вже в німецькій Реформації і Великій селянській
війні початку XVI ст. Широким національним рухом, що перетворився кінець
кінцем у переможну буржуазно-національну революцію проти іспанського
абсолютизму, було повстання нідерландських провінцій другої половини XVI
ст. Результатом цієї революції було створення першої буржуазноï держави в
Європі – Голландської республіки. У XVI і першій половині XVII ст.
створювалися передумови буржуазної революції в Англії. Англійська
буржуазна революція 1640-1660 рр. була найбільшою революцією, революцією,
за характеристикою К. Маркса, європейського масштабу. Нею відкривається
період історії нового часу, коли капіталістичний спосіб виробництва і
буржуазний суспільний лад стали панівними в Європі, Америці та інших
частинах світу.
 5

РОЗВИТОК КАПІТІЛІЗМУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Загибель дрібних виробників-селян мала своїм наслідком створення

великого виробництва і в сільському господарстві. Лендлорд, що
експропрiював селян, міг сам вести господарство на капіталістичних засадах,
експлуатуючи колишніх селян як своїх батраків – найманих робітників. Проте
частіше землевласник вважав за краще здавати всю землю якомусь великому
орендареві-фермеру, який мав капітал і міг сплачувати поміщикові високу
земельну ренту. Джерелом такої ренти була також експлуатація найманого
робітника. На відміну від феодальноï ренти, яку брали з селян, нова
капіталістична рента була частиною додаткової вартості, яку фермер діставав
від експлуатації праці сільськогосподарських робітників. Фермер кінець кінцем
відігравав у сільському господарстві ту саму роль, що й мануфактурист у
промисловості. «З появою капіталістичного орендаря мiж земельним власником
і дійсно працюючим землеробом розвиваються всі відносини, які виникли з
попереднього способу виробництва на селі. Орендар стає дійсним командиром
цих сільськогосподарських робітників і дійсним експлуататором ïх додаткової
праці, тимчасом як земельний власник стоїть тепер у прямому відношенні, а
саме просто грошовому і договірному відношенні, тільки до цього
капіталістичного орендаря».

Велике фермерське господарство могло застосовувати вдосконалену

техніку. В Англії та Нідерландах XVI-XVII ст. поряд із трипіллям фермери
часто практикували багатопільну систему і травосіяння на пару. Широко
використовували сiялки з рядковим посівом, вiялки й молотарки на кінній тязі.
Одночасно проводились дренажні роботи, грунт не лише угноювали, а й
удобрювали мінеральними речовинами, ретельно сортували насіння тощо.

Водночас фермери розводили поліпшені породи робочої й молочної

худоби, а також займалися масовим вівчарством, поставляючи на ринок у
величезній кількості вовну, шкіру, м'ясо, масло, сир та інші продукти
тваринництва.
 6

Проте, подібно до централізованих мануфактур, що підносилися над

дрібним ремеслом, але так і не витіснили його повністю, фермерські
господарства в той період також звичайно існували поряд із дрібним
селянським господарством. Особливо це стосується країн континентальної
Європи. Основна товарна продукція сільського господарства в переважній
кількості на цих розрiзнених селянських господарств, які були зв'язані з
ринком, але продавали там не стільки лишки, скільки необхідну частину
продуктів для сплати податків феодальній державі та грошової ренти
землевласнику-феодалові.
 7

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т.25, ч.II.

2. Семенов В.Ф. Історія середніх віків.