Стародавня Греція – єдина країна, в якій зародилася і панувала

демократія. Водночас, це була країна. що об*єднувала держави монархічного

типу, міста-держави зі своїми митницями, бюрократичним апаратом.
рабовласницький устрій, що склався в Стародавній Греції, відрізнявся від
східного як більш високим рівнем розвитку продуктивних сил, так і більш
зрілими рабовласницькими виробничими відносинами.

Характеристика господарського способу життя.

Залежно від періоду, в якому відбувався розвиток господарства,

продуктивних сил, господарство мало свої особливості. До основних періодів
розвитку Стародавньої Греції належать:

- кріто-мікенський період (ІІІ-ІІ тис. до н.е.)

- гомерівський період (ХІ-ІХ ст. до н.е.)
- епоха колонізації й утворення рабовласницьких держав (VIII-VI ст..
до н.е.)
- епоха розквіту Античної Греції (V-IV ст. до н.е.);
- елліністичний період (ІІІ-ІІ ст.. до н.е.)

Особливості господарського способу життя Греції:

- Розвиток сільського господарства, зокрема рослинництва, також

тваринництво та рибальство;
- розвиток ремісничої справи – виготовлення виробів зі слонової
кістки, глини, фаянсу, дерева, різних виді зброї, предметів
домашнього побуту (з бронзи), ремісничих інструментів, а також
гірської, ковальської, ливарської справи, кораблебудування, поява
карбованих монет;
- Встановлення торговельних зв*язків з Сирією, Палестиною,
Єгиптом, Сицилією, Кіпром, чорноморським областями, півднем
Франції та Італії;
- розвиток товарного виробництва;
 - утворення рабовласницьких міст-держав (полісів),
рабовласницького суспільства. Поліси організовувалися за
принципом автаркії: політичної, економічної самостійності та
самодостатності, об'єднувалися в політичні союзи. У межах полісів
формувалися економічні відносини, зокрема щодо володіння землею
та розподілу праці на міновій, згодом товарно-ринковій основі.
(Спарта, Тіра, Ольвія, Херсонес); з часом політичний та
економічний центр всієї Греції зміщується з Крита на півострів,
визначальним містом світового значення стають Афіни;
- натуральний характер виробництва, відсутність економічної
спільності, єдності і внутрішні протиріччя, притаманні
рабовласницькому устрою, призвели до того, що у ІІ ст.. до н.е.
Греція була завойована Римом. Основними формами організації
господарства були маєток родової знаті та селянське господарство,
реміснича майстерня (ергастерія).

Для розвитку Греції важливими були реформи таких діячів як Драконт

і Солон. Реформи Драконта (621 р. до н. е.) дали змогу законодавчо
оформити право на приватну власність. А про Солона детальніше далі.