Реформи Солона – Афіни

Базиленко Анни
Наприкінці VІІ ст. до н.е. протистояння демоса та аристократії стало жорстоким. Воно супроводжувалось загостренням
боротьби між верхівками філ і фратрій. Розвиток товарно-грошових відносин дестабілізував політичну ситуацію в полісі.
Велика кількість селян опинилась у борговій кабалі в євпатридів, багато з них були продані в рабство за межі Аттики. Зросла
кількість фетів – особисто вільних, але незаможних громадян. Маючи владу в ареопазі, опираючись на підтримку верхівки філ
та фратрій, євпатріди пробували ліквідувати залишки родової демократії. Існування поліса було в небезпеці.

У 594 р. до н.е. Солона було обрано архонтом.

Спираючись на народні збори, він провів ряд важливих соціальних та
економічних реформ:

● почав з «сисахвії» - ліквідації боргового рабства, ліквідовувались

всі борги афінян, продані в рабство афіняни підлягали викупу і
могли повернутися додому. Надалі рабами могли бути лише
іноземці.
● закони про сиріт-спадкоємців,
● дуже важливий закон про свободу заповітів, усі види майна, у
тому числі і земельні ділянки, можна було продавати, заставляти,
ділити між спадкоємцями.
● Він обмежив придбання землі (щоб перешкодити скупченню її в
деяких руках),
● регулював відносини сусідів по землеволодінню (напр., заборонив
затінювати посадками на межі землю сусіда),
● користування джерелами води,
● установив деякі правила, що стосуються торгівлі (заборонив вивіз з
Аттики сільськогосподарських продуктів, крім олії),
● ввів нову систему вагів і мір,
● почав карбування монети, що успішно конкурувала з монетою інших
грецьких держав,
● дозволив свободу зібрань для релігійних, торговельних і інших цілей,
приймав міри проти розкоші (і зокрема проти розкоші жінок).
● Інші економічні реформи заохочували розведення в Аттиці оливи, а
також стимулювали виробництво і торгівлю в Афінах (для чого
іноземним ремісникам надавалося афінське громадянство).
До політичних реформ Солона належить:

● проголошення усіх громадян рівними перед законом, тобто

політичної рівності, в основу якої було покладено майновий ценз.
● Усі громадяни Афін були поділені на 4 розряди залежно від
прибутку з землі.

Перший розряд становили ті, хто мав прибуток не менше 500 медимнів зерна, масла чи вина (1 медимн – 41–52 літри). Ці громадяни
називались п’ятсотмірниками.

До другого розряду належали ті, хто мав прибуток у 300 медимнів. В ополченні вони були вершниками і повинні були за свій рахунок придбати
спорядження.

Громадяни перших двох розрядів могли займати найвищі посади в державі.

 Громадяни третього розряду мали прибуток не менше 200 медимів, їх звали зевгитами (гр. зевгос — запряг волів). Це був
найчисельніший прошарок афінських громадян, вони служили у піхоті і могли займати нижчі посади.

До четвертого, останнього розряду було зараховано всіх інших. Їх звали фетами, вони могли брати участь тільки у народних зборах.

Отже, в основу поділу суспільства замість родової ознаки було покладено майнову. Майнове становище визначало й місце
громадянина в ополченні.
З представників перших двох станів формувалася кіннота, третього –
важко озброєна піхота, із фетів – підрозділи легко озброєної піхоти чи
допоміжних загонів. Воєначальниками та архонтами могли бути лише ті,
хто належав до перших двох розрядів.

● Солон запровадив Раду чотирьохсот (буле). До неї кожне плем'я

(всього чотири) обирало на своїх зборах з громадян перших трьох
розрядів, що досягли 30-річного віку, по 100 представників (щорічно).
Це сприяло демократизації суспільного і політичного ладу.
● Збори і рада відтіснили на другий план ареопаг та колегію архонтів.
● Був створений суд присяжних – геліея, до якого входили громадяни всіх
чотирьох розрядів у кількості 6 тисяч чоловік.
● Також було прийнято закон про політичну активність громадян, згідно
з яким, присутні повинні були висловити свою думку, відкрито сказати
"так" або "ні", не ховатися за спини інших, не відмовчуватись. Будь-який
громадянин мав право притягнути до суду злочинця, порушника. Раніше
таке право мали тільки сам потерпілий або представники його роду.
● Солон анулював надто жорстокі Закони Драконта, за виключенням деяких
постанов про вбивство.
Солона вважають батьком афінської демократії. Однак одразу усунути всі соціальні суперечності в афінській державі
Солон не міг. “Солон, – як пише Плутарх, – розчарував заможних тим, що ліквідував боргові зобов’язання, а бідних тим, що не
провів переділ землі, як вони сподівались, і не зрівняв усіх за способом життя”.

Намагаючись зберегти реформи, Солон вирішив зректися своєї посади, всіх повноважень, і, взявши з громадян обіцянку не
змінювати реформ, зберігати їхню дію і перевірити її часом до його повернення, на десять років покинув Афіни.