1. Чому реформи братів Гракхів зазнали невдачі?

Багато знатних римлян розуміло, що для покращання становища селян

у державі необхідна земельна реформа. Проекти нового земельного
закону запропонували брати Гракхи – Тиберій і Гай. Походили вони зі
знатної плебейської родини.
У 133 р. до н. е. народні збори обрали старшого з братів, Тиберія,
народним трибуном. Він запропонував проект нового земельного
закону, за яким римська сім’я могла користуватися не більш як 250
гектарами державної землі. Решту повертали державі і заново ділили
поміж збіднілими плебеями. Ця земля навічно залишалася в селянина і
передавалася в спадок, але її не можна було продавати.
Проект закону Тиберія Гракха було ухвалено Народними зборами, але
зустрів опір з боку великих землевласників та сенаторів. Під час
чергових виборів народних трибунів противники земельного закону
спровокували сутичку, під час якої вбили Тиберія і близько 300 його
прибічників.
Навіть після загибелі Тиберія сенат не наважився ліквідувати комісію з
розподілу землі. Незважаючи на супротив великих землевласників,
вона продовжила успішно займатися своєю справою.
Успіх діяльності Гая Гракха був такий значний, що його переобрали в
народні трибуни ще на рік. Але сенат почав рішуче протидіяти його
перетворенням.
На початку 121 р. до н. е. на вулицях Рима зчинилися заворушення.
Наймані вбивці полювали на Гая. Під час утечі, коли переслідувачі вже
наздоганяли його, трибун звелів заколоти його своєму рабові. Той
тремтячими руками встромив меча в груди пана, а потім на очах
переслідувачів убив і себе.
Обидва шляхетних брати спробували реформами зупинити зростання
майнової нерівності в суспільстві. Але загальмувати рух історії
неможливо; Гракхи героїчно загинули, захищаючи інтереси римської
бідноти. Уперше римська знать, перешкоджаючи реформам народних
трибунів, порушила закони. Досі особи народних трибунів були
недоторканими, ніхто не мав права навіть узяти їх під варту. Але
Тиберія убив один із сенаторів, а Гай загинув, утікаючи від найманих
убивць.
2. Якими були наслідки реформ братів Гракхів?

Після загибелі братів Гракхів почалося масове обезземелення селян.

Утративши землю, вони подавалися в Рим, де роздавали дешевий хліб і
можна було якось заробити. Це негативно впливало на боєздатність
римського війська, оскільки служити в ньому могли лише громадяни,
які мали земельну власність.
У 107 р. до н. е. консулом був обраний Гай Марій. Він провів
важливу воєнну реформу. Відтепер у військо набирали всіх, хто бажав –
незалежно від їхнього майнового стану. Солдати стали озброюватися за
рахунок держави та одержувати платню, а після завершення служби –
земельний наділ. Окрім того, Марій обіцяв віддавати солдатам частину
здобичі. Термін служби в армії становив 16 років. Таким
чином, римське народне ополчення перетворилося в наймане
професійне військо.
Раніше солдати прагнули якнайшвидше закінчити війну і повернутися
на батьківщину, до свого господарства. Відтепер вони прагнули до
нових походів, які обіцяли здобич і збагачення. Поступово наказ
воєначальника стає для воїнів важливішим, аніж авторитет державних
органів влади.

3. Охарактеризуйте аграрний закон Спурія Торія (111 р. до н. е.).

У III р до н. е. за законом народного трибуна Спурия Тория всі
державні землі, що знаходяться в приватній оренді, були оголошені
приватною власністю. Все переділи припинялися. Надалі приватним
особам було заборонено займати державні землі. Закон III р став
важливим етапом на шляху перемоги приватної власності на землю.
Державна власність, колишня основою полісного землеволодіння,
починає сходити нанівець.
Значення гракханское реформ був величезний. Вони з'явилися першим
кроком на шляху перетворення поліса на велику державу. Гракхи
висунули на порядок денний ряд серйозних загальнодержавних
завдань, вирішення яких стало необхідністю. Діяльність їх привела до
деякої демократизації римського суспільства, хоча навряд чи
правомірно приписувати їм прагнення до демократичного перевороту.
Гракхи були першими, хто ввів новий стиль політики, основним
елементом якого було досягнення власних цілей шляхом опори на
народні збори і використання демократичних гасел. Політики такого
тину отримали назву популяров. Популяри не складали єдиного цілого
і переслідували різні цілі, як правило чисто особисті, але діяльність
популяров зіграла велику роль в громадянських війнах. Боротьба
 навколо гракханское реформ стала вихідною точкою конфлікту
всередині римської громади.

4. Розкрийте зміст термінів «популяри» і «оптимати».

Популяри — політичне угрупування в Стародавньому Римі, утворене
в другій половині II ст. до н.e. Популяри діяли в інтересах плебеїв,
виступали проти фракції оптиматів.
Оптимати — консервативна політична більшість у
пізньому Стародавньому Римі, створена в другій половині II ст до н.е.
Вони мали за мету, обмежити у Римі владу народних
зборів і плебейських трибунів, а також розширити можливості
Римського сенату, який розглядався оптиматами як орган влади, який
найбільш відповідав інтересам аристократів.
5. Проаналізуйте причини, хід та наслідки Югуртинської війни.
Причини
У 118 році до н. е., після смерті сина царя Нумідійського
царства Масинісс — Міціпси, між його
синами Гіемпсалом, Адгербалом і всиновленим
сином Югуртою точилась боротьба за землі. Останній був добре
відомий та шанований у колах римської аристократії, оскільки брав
участь у взятті Карфагена та був на чолі нумідійської кінноти у війні з
Іспанією.
Рим, виступаючи гарантом виконання заповіту Міціпси, розділив більш
менш справедливо всю нумідійську територію між його синами, проте
Югурта залишився не задоволеним і потребував більшої влади.
Спочатку він підступно вбив Гіемпсала та захопив його території, а
згодом почав гнобити й кордони земель Адгербала. Останній звернувся
до Риму по справедливість, проте Югурта заздалегідь підкупив
більшість сенаторів, щоб ті відмовили. У 112 році до н. е. Югурта
захоплює столицю царства — Цирту, вбиває брата та віддає наказ
вбити всіх повнолітніх чоловіків міста, у тому числі й італіків, які
переважно були купцями. Невдоволені римляни, підбурені
талановитим сенаторським оратором Гаєм Меммієм, змушують сенат
оголосити війну Югурті.
Хід війни
На чолі римського війська до Африки відправився Луций Кальпурній
Бестія разом з Марком Емілієм Скавром. Захопивши декілька міст,
вони уклали мирний договір з Югуртою на умовах виплати великої
контрибуції.
Проте така ситуація зовсім не влаштувала народ і членів сенату, що не
відносились до знаті. Тож у 110 році до н. е. війна відновлюється і на
чолі армії стає Спурій Постумій Альбін, який намагається викликати на
бій постійного тікаючого та тягнучого хід війни Югурту. Поїхавши до
Риму на виборчі коміції, Спурій залишає головнокомандувачем свого
брата Авла Постумія Альбіна, чий табір вночі було захоплено
нумідійським військом. Римляни мусили капітулювати. У 109 році до
н. е. Югурта укладає з переможеними новий мирний договір, проте вже
на його умовах, які були надзвичайно принизливими для римської
армії. Військо мало пройти «під ярмом» та звільнити територію Нумідії
протягом 10 днів.
Приниження римської армії викликало дике обурення плебсу проти
знаті, тож сенату довелося постановити продовження війни.
Альбін був відсторонений від управління військом і вже у 109 році до
н. е. на його чолі став Квінт Цецилій Метелл, який мав славу
досвідченого полководця, сміливої та головне, непідкупної людини.
Набравши нову армію, Метелл, разом із собою до Африки в ролі
помічника бере Гая Марія — бійця, що піднявся з простого люду і був
активним противником римської знаті. Гаю Марію вдалося відновити
боєздатність покинутих Альбіном римських легіонів і вже навесні 109
року до н. е. вони знов рушили до Нумідії. Вівши вдалу військову
кампанію, Метелл і Гай Марій захопили стратегічно важливе м. Вагу,
потім нанесли нумідійцям нищівної поразки на річці Мутул, розбили їх
біля м. Зама та загнали Югурту до м. Тала.
У 107 році до н. е. сенат продовжив повноваження Метелла ще на один
рік, але це рішення було оскаржено популярами, які за підтримкою
вершників виставили кандидатом у консули Гая Марія. Здобувши
своїми палкими промовами прихильність серед плебеїв, він вимагає
передачу командування Югуртинською війною з рук Метелла до своїх.
Тим часом Метелл захоплює фортецю, де переховувався Югурта, тож
останній разом із синами, рятуючись втечею, перетнув кордони
Мавританії, де згодом звернувся за підтримкою до тамтешнього царя і
свого тестя — Бокха. Римський головнокомандувач вів перемовини з
мавританським царем, намагаючись схилити його на свій бік, коли
дізнався про своє зміщення з посади. Ображений таким рішенням
сенату і народу, Метелл вирішив покинути Нумідію ще до прибуття
нового консула — Гая Марія.
Збираючись до Африки, Гай Марій, за допомогою сенатських коштів,
збирає численне військо, а по прибутті до Нумідії об'єднує нову армію
 зі старими легіонами. Просуваючись на південний захід країни, Гай
Марій захопив дві фортеці та спалив велике м. Капсу, тим самим
здобувши собі ще більшу славу.
Проте у 106 році до н. е., Гай Марій ледь не зазнав поразки від
об'єднаного війська Югурти та Бокха. Його війську вдалося
врятуватися лише завдяки тогочасному квестору — Луцію Корнелію
Суллі, який був знатним та хоробрим офіцером та якраз прибув до
Африки на допомогу головнокомандувачу.
Розбивши нумідійців ще раз під Циртою, до Гая Марія були надіслані
мавританські посли, які принесли згоду царя Бокха на видачу Югурти
римлянам, за великі поступки зі сторони Марія. Зокрема за підписання
миру з Римом та частину нумідійських земель. У 105 році до н. е. ,
Сулла, що був представником Риму, прибув до назначеного Бокхом
місця, де йому був переданий, схоплений разом із синами, Югурта.
Згодом Сулла доставив полоненого нумідійця Гаю Марію.
1 січня 104 року до н. е. Гай Марій з тріумфом з'являється у Римі.
Югурта був ув'язнений до підземної камери Мамертинської в'язниці, де
того ж дня був задушений як ворог римського народу.
Наслідки
Нумідія була розділена на дві частини: західна стала належати
мавританському царю Бокху, а східна була передана братові Югурти —
Гауде. Чи були які-небудь африканські провінції приєднані до Риму
достеменно невідомо.
Гай Марій був назначений консулом у Галії на 103 рік до н. е. Там на
той час склалося надзвичайно небезпечний стан: дві римські армії були
майже знищені галлами на нижній течії р. Рони.[3] Одночасно римлянам
довелось вести війну на півночі
з кельтськими і германськими полчищами кімврів і тевтонів. У
битвах коло Аквілеї (113 до н.е.) і Араузіона (105 до н.е.) римляни
зазнали поразок. У останній битві загинуло близько 80 тис. римських
воїнів. Подальше ведення війни знову доручили Гаю Марію.
6. Визначте основні соціально-політичні компоненти військової реформи
Гая Марія.
Першочергово Гай Марій приступив до реформи збройних сил (106—
105 рр. до н. е.). Марій скасував попередній принцип
комплектування легіонів, коли в армії могли служити лише громадяни,
які мали земельну власність. Надалі вона повинна була
комплектуватися лише на добровільних засадах, незалежно
від майнового цензу, тобто вперше до армії могли потрапити всі
охочі — пролетарі, котрих було в державі дуже багато. Брали до уваги
лише громадянство і придатність до військової служби. Оскільки воїни
і офіцери одержували певну платню, озброєння, обмундирування і
харчування, вони не були обтяжені турботою про своє господарство
або сім'ї. Строк служби становив 16 років. Після цього воїни могли йти
у відставку і наділялись землею. Так формувалося постійне професійне
та добре навчене військо.
Також було дещо змінено структуру війська. Основною бойовою
одиницею залишався легіон, який поділявся на десять когорт. Когорта
складалася з трьох маніпулів, маніпул — з двох центурій. У когорті
було 500 або 600 осіб, отже, в легіоні — 5-6 тис. У кожній когорті були
свої маніпули гастатів, принципів і тріаріїв. І озброєння, і місце в
строю визначалися командирами, а не за майновим цензом. Кожний
легіон мав свого срібного орла, номер і назву. В армії була встановлена
жорстка дисципліна, солдати мусили постійно навчатися, працювати в
таборі, прокладати дороги та споруджувати укріплення.
Окрім створення постійної професійної римської армії, реформа мала і
значні політичні наслідки. Якщо раніше воїни прагнули якнайшвидше
повернутись з військових походів додому, до господарства, сім'ї, то
маріанські воїни перетворились у солдат-професіоналів, інтереси
котрих були цілком пов'язані з армією. Вони прагнули нових походів,
воєн, які обіцяли їм здобич і збагачення. Змінились і відносини між
полководцем та військом, яке самовіддано служило обдарованим,
хоробрим командирам у переможних битвах.
Перехід до системи добровільної професійної армії немало сприяв
виникненню громадянських воєн наступного періоду, наклав певний
відбиток на весь хід внутрішньої боротьби періоду республіки. З
реформованою армією Марій 102 до н.е. розбив тевтонів, а в 101 до
н.е. у грандіозній битві коло Варцелл у Північній Італії — майже
повністю знищив близько 70-тисячну армію кімврів. Марій досяг у
державі великої влади і популярності. Всупереч тодішнім законам
упродовж восьми років його 6 разів обирали консулом. Це був один з
перших кроків до встановлення довготривалої військової диктатури.
Військова реформа Марія сприяла перетворенню армії в серйозну
політичну силу.