1. Назвіть причини падіння Республіки і встановлення принципату.

У перші століття імперії республіканські структури зберігалися. Титул

«імператор» довгий час залишався почесним військовим титулом, який
давався по декілька разів. Поеілька разів імператори продовжували
отримувати і владу трибуна, консула і вверховного понтифіка.
Поступово влада імператора посилюється, Октавіан Август отримує
вищу владу.
Август і його наступники, бувши принцепсом сенату, одночасно
зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний
трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати
республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури
(крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне
значення, бо вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом.
Реальна влада була зосереджена в руках імператора і близьких до нього
людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера
діяльності розширювалася.

2. Чому політичний лад, встановлений Октавіаном, отримав

назву принципату?
Принцепс - перший, найавторитетніший серед сенаторів, той, хто
складав порядок денний, головував на засіданнях. Висновок: звідси
устрій, встановлений Октавіаном отримав назву принципат ―
необмежена влада принцепса з одночасним збереженням
республіканських органів влади.

3. Чому Тацит називав принципат «деякою подобою республіки»?

Тому що принципат залишив деякі положення, що були притаманні

республіці.
Сенат все ще діяв але його влада вже не була такою могутньою як в
часи республіки. Згодом навіть маленькі пробліски влади сенату
зникли і встановилась влада принципату.

4. Зробіть аналіз законодавства принцепса.

Система державного управління, встановлена Октавіаном і закріплена
його наступниками, одержала назву принципату. У період приципату
вища державна влада формально належала сенату. Щоб набути сили
закону, воля принцепса у вигляді проекту вносилася на розгляд у сенат,
де й діставала формальне затвердження. Починаючи з І і до кінця ІІІ ст.
н.е., сенатус-консульти стають основною формою законодавства.
 Характерно, що сам сенат не володів законодавчою ініціативою  і
своїми постановами фактично тільки оформляв пропозиції принцепсів.
Постанови сенату  -  сенатус-консульти були основною формою
законодавства до кінця ІІІ ст. н.е. З того часу сенат втрачає своє
значення, а разом з тим і свою законодавчу компетенцію. Основним
джерелом права поступово стає одноособове розпорядження
імператора.

5. Дайте характеристику основних напрямків зовнішньої

політики Августа.

Зовнішньополітична діяльність Августа, спрямована на зміцнення

могутності Риму, була відзначена як успіхами, так і поразками.Август
був обережним поліьиком і великих воєн, особливо з сильними
супротивниками, намагався уникати.При ньому було завершено
підкорення Іспанії (27-19рр..до н.е.). Піренейський півострів і Галлія
міцно ввійшли в систему римських провінцій. Тиберій, старший син
Лівії, підкорив Паннонію і Далмацію. Біля підніжжя Альп Октавіан
Август спорудив пам'ятники своїх перемог над гірськими племенами;
залишки цих величних споруд ще й тепер можна бачити в Сузі і
Аосте. Друз (Германік), молодший син Лівії, досягнувши берегів
Ельби, підпорядкував західних германців. Була укріплена границя
по Рейну.

Найбільшу свою невдачу серпня зазнав в 9 році н.е., коли три римських
легіону під командуванням Публія Квінтілія Вара були розбиті в
Тевтобургському Лісі в результаті раптового нападу германців під
проводом Армінія. Найпотужніший повстання в Паннонії (6-9 н.е.) І
ураження римлян в Тевтобургському лісі змусили серпня відмовитися
від подальших походів.Там, де римляни не засновували нових
провінцій, їх вплив гарантувалося союзними державами (Фракія,
Каппадокія, Коммагена та ін.).

Чисельність і організація реформованої римської армії дозволяла в

стислі терміни мобілізувати значні сили для ведення наступальних
операцій. Після підкорення Іспанії війська, що придбали цінний досвід
бойових дій у гірській місцевості, перекидаються до Північні Альпи,
де, під приводом необхідності запобігання набігів на Італію варварів,
до Римській державі приєднуються новостворені провінції Норік і
Реция. Це вивело римлян до кордону Німеччини з півдня і дало
можливість завдати концентрований удар по одному напрямі до центру
її території.

6. Визначте особливості релігійної політики принцепса.

 У 313 р. імператорським едиктом християнство було визнане
рівноправним з іншими релігіями, що існували в імперії, а потім, після
хрещення Константина в 337 р. — державною релігією.

Армія, чиновництво і християнська церква стають трьома головними

опорами домінату — військовою, політичною й ідеологічною.

7. Розкрийте суть соціально-фінансової політики Августа.

Август упорядкував і обмежив звільнення рабів, намагаючись

припинити поширення фальсифікації громадянства, що практикувалася
серед вільновідпущеників.

Відбулася реорганізація управління провінціями, стаои скалдовими

Римської держави.  відношенні плебсу серпня дотримувався політики
«хліба і видовищ». Збільшення територій Римської імперії позитивно
відзначився на фінансовому становищі. Вищі чиновники стали
вербувати із стану вершників, число яких зросло за рахунок італійської
муніципальної знаті і вислужитися з солдатів командирів.  Термін
служби рядового легіонера обмежувався 16 роками, преторіанці - 12
(пізніше збільшений до 20 і 16 років відповідно), звільненим у
відставку солдатам надавалися земельні наділи (згодом замінені
одноразовою виплатою грошової суми). Для утримання армії була
заснована імператорська скарбниця (fiscus), куди надходили кошти від
п'ятивідсоткового податку з продажів, який справляється в Італії, та
податку на спадкування майна.

8. Чому після смерті Августа до влади прийшов Тиберій?

Август ввів процедуру престолонаслідування. В 4 р. н.е. пасинок

Августа Тіберій був офіційно усиновлений, отримав ім’я Тіберій Юлій
Цезар і був проголошений спадкоємцем майна принцепса, отримав від
сенату проконсульський імперій, був наділений правами трибунської
влади.

9. Проаналізуйте особливості правління Калігули.

Після смерті Тіберія Калігула всіляко намагався завоювати народну

любов. У цій погоні він показав себе з найкращої сторони: помилував
засуджених і засланих, завершив будівлю храму Августа і театру
Помпея і багато чого іншого.

Спираючись на підтримку префекта преторианцев Макрона, Гай

одержав від сенату визнання свого титулу принцепса. Більш того,
сенатори запропонували асамблеї також проголосувати за нього, тим
самим об'єднавши усю вищу владу Імперії в одних руках.
 На вілміну від еокномного Тіберія Калігула витрачав величезні когти
на театральні вистави і на будівництво нових будинків. Почав
зловживати владо. Почалися переслідування, перш за все осіб
сенаторського стану. Вимагав щоб його називали господарем.
Конфіскуваолся майно засуджених, влаштовувалися примусові
аукціони, провінції повинні були платити непормірні податки.
Дозволив рабом робити доноси на свої господарів.

10.Висвітліть суть терористичного режиму Нерона.

Був останнім представником першої імператорської династії Юліїв –

Клавдії.

До 62 року юний імператор залишався під

впливом префекта преторіанців Секста Афранія Бурра і свого
наставника Луція Аннея Сенеки, що орієнтували його на зближення із
сенатом. Нерон обіцяв узяти за зразок правління свого
предка Октавіана Августа. Він також підлестив сенату і консулам
заявляючи, що ті могли б дійсно правити державою як в
часи республіки.

Спочатку правління Нерона було цілком адекватне. Уряд ужив заходів

для наведення суспільного порядку, для боротьби проти
фальшивомонетників і реформував методи формування скарбниці.
Провінції було звільнено від сплати величезних грошових сум на
проведення гладіаторських виступів. У 54 році дозволив повернутися в
Рим євреям, вигнаним звідти 49 року. Сам Нерон, подорослішавши,
серйозно зайнявся державними справами, особливо своїми
суддівськими обов'язками, при здійсненні яких упроваджував корисні
процедурні ідеї. Перше п'ятиріччя правління Нерона було настільки
вдалим, особливо стосовно розширення імперії, що згодом Траян,
обґрунтовано, досить часто повторював, що правління усіх принцепсів
набагато поступається цьому п'ятиріччю Нерона.[3] [4]Однак поступово
під впливом лестощів та необмеженої влади імператор, його поведінка
та правління змінилися.

Поступово Нерон почав виходити з-під впливу оточення, одночасно

усе більше проявлялися його нестриманість, безмірне самолюбство та
жорстокість. Першим він отруїв свого зведеного брата Британіка — за
легендою через те, що той мав кращий голос, хоч певно просто
позбувався претендента на владу.

За Нерона погіршилась якість карбування монети, якщо від Цезаря

карбували золоту монету із розрахунку 40 одиниць на фунт, то за
Нерона від 60 р. н.е. спостерігається значне погіршення якості золотої
 монети, тепер на фунт припадає 45 одиниць. Замість 80 срібних монет,
тепер припадає 96.

Масштабні будівельні проекти й ігри поглинали величезні кошти. Тому

з метою конфіскації майна багатих сенаторів були відновлені судові
переслідування «за образу величі».

Під кінець свого правління Нерон державними справами не займався,

так він заявив, що лише елліни зможуть оцінити його талант і в 67 році
поїхав до Греції і на різних ігрищах виступав як співак, актор і
колісничий на різноманітних змаганнях. Імператор брутально порушив
олімпійські ідеали і загальновизнані принципи, пішов навіть на те, щоб
собі на догоду порушити непорушною доти хронологію проведення
Олімпійських ігор. Прагнучи одночасно стати переможцем всіх
чотирьох змагань загальногрецького
масштабу — Олімпійських, Істмійських, Немейських і Піфійських ігор,
Нерон домігся перенесення — на два роки пізніше — термінів ігор 211-
ї Олімпіади. Завдяки цьому в 67 році відбулися всі чотири згадані
змагання, а Нерон, хоча під час кінних змагань на колісницях в Олімпії
він впав і вибув зі змагань, проте був проголошений олімпійським
чемпіоном; крім того, отримав вінки переможця навіть в тих видах
програми Ігор, де він взагалі не брав участі. Зрештою Нерон отримав
18 тисяч вінків.

11.3'ясуйте причини громадянської війни та прихід до влади династії.

До кінця ІІІ в. починається криза принципату: зменшується роль

рабської праці, зникає державний лад і полісна система, від
загарбницьких воєн Рим переходить до оборонних. Після 199-235 рр.
настає епоха «солдатських імператорів». Права громадян були надані
всімвільним.

Невдоволення людей абсолютною владою імператора призвело до

громадянської війни.