1. Охарактеризуйте склад і організацію Пелопоннеського союзу.

У чому
полягають його особливості?
Пелопоннеський союз був одним з перших великих військово-
політичних об’єднань у грецькому світі. Він склався в другій
половині VI ст. до н. е. і включав на перших порах поліси,
розташовані в Пелопоннесі: Лаконіку, гірську області Аркадії,
рівнинну Еліду.
До середини V ст. до н. е. до складу союзу увійшли майже усі
поліси Пелопоннесу (окрім ворожого Спарті Аргоса), цілий ряд
міст Середньої Греції, включаючи сильні Фіви і дрібніші поліси
Фокіди, північної Доріди, острова Левкади. Велика частина союзних
держав, включаючи і Спарту, відносилася до аграрних із слабким
розвитком ремесла і торгівлі полісам з архаїчними громадськими
відносинами, олігархічним укладом і консервативною політичною
програмою. Правда, серед союзників були і такі торгово-ремісничі
поліси, як могутній Коринф, Мегари, Сітон, в яких економічне життя
було досить інтенсивним. Ці міста добре доповнювали аграрні поліси
і в цілому підвищували військово-політичний потенціал
Пелопоннеського союзу, перетворювали його на одну з найсильніших
військово-політичних коаліцій Греції.
Численне і добре треноване військо гоплітів, яких посилали аграрні
поліси, доповнювалося досить сильним флотом і солідними
грошовими надходженнями багатих торгово-ремісничих центрів типу
Коринфа або Мегар.
Наявність серед союзників великого числа аграрних полісів, з одного
боку, і торгово-ремісничих центрів — з іншого, породило відому
рихлість і слабку централізацію в структурі Пелопоннеського союзу.
Держави, які входять в нього, зберігали свою самостійність аж до
того, що могли вести війни не лише з іншими полісами, але навіть
один з одним. У ньому не було якої-небудь загальної адміністрації,
яка могла б втручатися у внутрішні справи союзників, не існувало
загальних фінансів і регулярних внесків на потреби союзу.
Основними зобов’язаннями союзників було проведення
скоординованої зовнішньої політики і участь в спільних військових
діях, для чого кожен поліс був зобов’язаний виставляти певну
кількість воїнів, кінноту, кораблі і вносити грошові внески. Кожен
військовий контингент повинен був забезпечувати себе
продовольством, спорядженням і зброєю; очолювався він своїми
командирами.
Найвищим органом Пелопоннеського союзу були збори усіх
союзників, які проходили в Спарті під головуванням спартанських
ефорів. Рішення союзних зборів повинні були затверджуватися
 апеллою. Союзне військо очолювалося спартанськими царями, а
об’єднаним флотом командували спартанські навархи. Кожен поліс,
як найменший, так і великий, отримував один голос, що дозволяло
Спарті домагатися прийнятних рішень, протиставляючи дрібні поліси
більшим. Членство в Пелопоннеському союзі було добровільним,
вихід з союзу — відносно вільним. У джерелах немає відомостей про
застосування яких-небудь військових акцій проти тих союзників, які
побажали б вийти з цього об’єднання. Наприклад, в Пелопоннеський
союз входили і виходили з нього Коринф, Мегари, Фіви, ряд
ахейських полісів. Відносно м’яке відношення до союзників,
відсутність фінансового тиску, повага їх автономії і невтручання у
внутрішні справи створювали умови для міцності Пелопоннеського
союзу, який проіснував в цілому приблизно 200 років, тобто довше,
ніж яке-небудь інше військово-політичне об’єднання в Греції.
Використовуючи великий військово-політичний потенціал союзу,
Спарта стала найсильнішою державою Греції і грала вирішальну роль
у грецькому світі V—IV ст. до н. е. Вона всюди підтримувала
аристократичні угрупування, була оплотом грецької олігархії.

2. Чи можна було уникнути війни?

Не можна було уникнути Пелопонеської війни і на те був ряд причин:
Етнічні причини. Конфлікт між двома етнічними групами –
ахейцями (Аттіка) та дорійцями (Пелопоннес та колонії в Південній
Італії) тривав ще з гомерівських часів. Тривалий час дорійці панували
в материковій Греції, але з кінця Греко-Перських війни, ахейський
поліс Афіни, кидає виклик дорійській Спарті, що рано чи пізно
призвело би до війни.
Економічні причини. Економіка Афін та союзників базувалася
переважно на інтенсивному сільському господарству, ремісництву та 
торгівлі. Економіка Спарти, навпаки, базувалася на натуральному
сільському господарстві. Різні економічні уклади постійно
конфліктували між собою. Проте крім, суперечності між
економічними укладами Афін та Спарти, дуже великого протиріччя
набував конфлікт між Коринфом та Афінами за гегемонію в морській
торгівлі.
Місто Коринф, хоч і входило до складу Пелопоннеського союзу,
проте економіка Коринфу була схожою на афінську – домінування
ремісництва та торгівлі. Тому, Коринф прагнув за допомогою воєнної
підтримки Спарти, похитнути афінську економічну гегемонію в
Греції.
Політичні причини. В сфері політики Афіни та Спарта знову
знаходилися зовсім на різних полюсах. Політичний устрій Афін
– демократія, а Спарти – олігархія. Афіни були еталоном
демократичного устрою з широким представництвом народу при
владі, Спарта навпаки була олігархічною республікою, яка навпаки
викликала захоплення  у прихильників аристократичного правління
(найбільш відомим прихильником політичного устрою Спарти був
філософ Платон).
До початку 30-х років ?V ст. протиріччя між Пелопоннеським та
Афінськими військовими союзами дуже загострюються. Будь яка
подія могла призвести до війни.
Історики визначають при події, які призвели до початку
Пелопоннеської війни. Першою подією став конфлікт в Керкірі та
Епідамні між аристократичними та демократичним силами (435-433
роки до н.е.). Поліси звернулися за допомогою до Коринфа та Афін.
Оскільки, ці два поліса були засновані вихідцями з Коринфу, тому
вважалося що Афіни не мали права втручатися у цей конфлікт.
Втручання Афін дуже непокоїло Коринф, який вбачав у цьому
Афінську експансію у Західну частину Еллади, де панівні позиції
займав Коринф.
Наступною подією стала Мегарська псефізма.   Поліс Мегари
розташовувся всього у 42 км біля Афін, і входив до складу
Афінського союзу. Але згодом, Мегари вийшли з Афінського союзу та
перейшли на бік Спарти. Попри вихід із Афінського союзу, Мегари
продовжували торгувати із Афінами та іншими членами союзу. У 432
році до н.е. Афіни видали указ Мегарську псефізму – яка забороняла
ввіз продуктів та товарів із Мегар до Афін та їх союзників. Економіка
Мегар зазнала катастрофічного удару. Мегари стали закликати Спарту
до війни проти Афін.
Третьою подією, яка призвела до війни став конфлікт в
Потідеї. Потідея – поліс, на півостові Халкідіка, входив до складу
Афінського морського союзу. За підтримки Коринфа, у Потідеї
спалахнуло повстання проти Афінського домінування в морському
союзі. Афіни були змушені спрямувати великі сили для приборкання
повстання (432 р. до н.е.).
Після повстання Потідеї, Афіни та Спарта знали, що конфлікт не
минучий, тому почали готуватися до війни.
Як уже зазначалося, обидва військових союзів були різними за
політичним та економічним устроєм, тому їхні плани у веденні війни
відрізнялися. Спарта та союзники мали потужну сухопутну армію у 60
тисяч гоплітів та флот 300 кораблів. Бойова якість спартанських
гоплітів була кращою за афінських, але пелопоннеський флот був
гіршою якості. Тому спартанські стратеги прагнули виманити
сухопутні сили Афін, та перемогти їх у вирішальній битві.
 Армія Афінського морського союзу була значно меншою 30 000
воїнів, проте флот був не тільки чисельнішим 400 кораблів, але й
набагато краще підготовлений до війни на морі. Тому, афінські
стратеги, зокрема Перікл прагнули не вступати у вирішальні битві зі
Спартою, а завдавати ударів із моря та виснажувати спартанські сили
у малих битвах.

3. Охарактеризуйте суть афінської військової стратегії під час

Пелопоннеської війни.

Основною силою Афін був флот. Вони будували свою стратегію на

блискавичних морських висадках. Легко озброєні войни грали
визначну роль у перемогах афінан тому що могли швидко
пересуватися полем бою і вражати спартанських гоплітів стрілами,
дротиками, камінням.

4. Якою була спартанська військова стратегія під час Пелопоннеської

війни?

У Пелопоннеській війні спартанці вдало використовували стратегію

облоги. Добре озброєні та захищенні войни мали передові осадні
машини які забезпечували їм вдалі штурми міст супротивників.
Швидке пересування також відігравало важливу роль, їх швидкість
дозволяла спартанцям швидко добиратися до поля бою не даючи
супротивнику підготовитись.

5. Складіть таблицю: «хронологія Пелопоннеської війни»

Дата Військова операція Наслідки

Починається Спустошення міст-
Пелопонеська державу Афіни в
431 війна.Облога Стародавній Греції.
Потідеї.Чума в
Афінах.
429 Перикл гине. Облога
Платей
428 Повстання Мітилену.
427 Афінська експедиція
на Сицилію.
421 Мир Нікії
415-413 Афінська експедиція Корінт формує
 до Сіракуз. Сицилія коаліції проти Афін.
Алкивіад підсилює
неприємності і
засланий. Зражає
Афіни Спарті.
413-404 Окупація міста Афіни капітулюють
Децелея. Битва при
Егостамі.

6. Визначте причини поразки Афін у Пелопоннеській війні.

1. Масове захворювання через скупчення людей.

2. Підтримка Персами Спарти.

3. Правління афінської олігархії не змогло заручитися підтримкою

народа, і тому швидко почало викликати невдоволення у демоса та
афінських союзників.

7. Якими були наслідки Пелопоннеської війни для грецького

суспільства?

З 200 кораблями Лісандр оволодів усіма союзними з Афінами

містами, всюди знищуючи демократію і вводячи олігархічну демархію
під захистом спартанського гарнізону. Він підкорив Візантій,
Халкедон, Сест і багато інших міст. Усіх афінян, що здалися йому, він
відправляв в Афіни, щоб скупчення народу справило там голод. Зі
150 триєрами спустошивши Саламін, Лісандр прибув під Пірей; в той
же час із суходолу Афіни були обкладені спартанським військом під
проводом царів Агіса і Павсанія. Голод і підступи олігархів
довершили лихо, і у квітні 404 до н. е. Афіни здалися безумовно.
Фіванці і коринфяни вимагали, щоб місто було зовсім знищене, а
мешканців продати у рабство, але спартанці не допустили цього, і з
афінянами було укладено мир. Афіняни повинні були зруйнувати
довгі мури і зірвати зміцнення Пірея, видати весь флот, крім 12
кораблів, повернути вигнанців, відмовитися від влади над
союзниками, допомагати спартанцям за першою їх вимогою в усіх
їхніх війнах. Могутність Афін була знищена цілком.
Підкоривши Самос, Лісандр з'явився в Афінах і встановив там
олігархічний «правління тридцяти», яка трималася при владі завдяки
терору. З цих тридцяти 10 мали бути обраними Тераменом,
10 — ефорами, 10 — народом. Суд присяжних та обрання посадових
осіб по долі були знищені. Пелопоннесська війна дуже яскраво
відобразила в собі розкладання Греції. Вона була самознищенням
еллінського світу. Нездатність жертвувати особистою вигодою
загальному благу привела до падіння демократії. Власне
занепад Стародавніх Афін розпочався задовго до кінця
Пелопоннесської війни. Гетерії і найманство, мрії про завоювання
демократії для роздачі грошей громадянам, жахливі сцени насильства
і жорстокості, такі численні під час Пелопоннеської війни, виявляють
політичний і моральний занепад Греції.