古事記

“Коджікі ”
(“Записи давніх діянь”)

1.
Під тиском буддизма та конфуціанства, нових
філософських ідей, що проникали разом з ними з
Китаю до Японії, японська імператорська влада
переживала тяжкі часи. Рід Сога та інші відомі родові
клани змінювали імператорів на власний розсуд і
бажання завдяки інтригам та заколотам.
Саме реформи Тайка 645-646 рр. були покликані
покласти цьому край, оскільки вони проголошували
абсолютизм державної влади. Принц Накано Ое –
головний реформатор і ідеолог імператорської влади
того часу виголосив відомий принцип, що став
девізом реформ Тейка: “Немає двох сонць на небі, і не
може бути двох повелителів на землі!”
Головним провідником цих “опозиційних ідей”
став імператор Темму, який прийшов до влади після
міжусобної війни 672 р. Ця війна увійшла до історії
країни під назвою “Джіншін-но-ран”, а суть цих ідей
була такою:
1. Вірність історичним традиціям.
2. Повернення до національного японського в
 усіх сферах як державного, так і приватного
життя на противагу китайському.
3. Підтримка та надання переваги
національному синтоїстському культові перед
заморськими релігіями.
4. Розквіт синтоїстської культової поезії норіто
( 祝 詞 /- を 上 げ る / “заклинальні моління”,
“моління-заклинання” під час своєрідних
церемоніальних містерій, тексти яких пізніше,
на початку Х ст. (927 р.) були зібрані в збірці
норіто “Енґі-сікі” ( 延喜式 - “Ритуали /епохи/
Енґі” або: “Установлення /традиції, правила/
Енґі”):
Саме імператор Темму (яп. 天武天皇, てんむてん
の う , Темму тенно; 631(?) - 1 жовтня 686); 40-й
Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки
правління: 673-686) став ініціатором створення
літопису “Коджікі”, який об’єднав би в одне ціле
різні імператорські та родові історичні хроніки, що
містили безліч протиріч. У передмові до “Коджікі”
укладач цього істрико-міфологічного літопису О-но
Ясумаро наводить рядки едикту імператора Темму,
тобто розпорядження:
“Дійшло до нашого слуху, що “імператорські
літописи” та “записи предковічних діянь”, що
зберігаються в родовитих маєт- ках, зараз уже
розходяться з істиною, містять багато брехні та
перекручень. Якщо зараз же не виправити цих
спотоворень, то не мине й кількох років, як істинний
зміст записів загине. Але ж вони є основою нашого
державного устрою і величною опорою монархії.
Саме тому й воліємо ми, аби були вибрані та записані
“імператорські літописи” і ретельно перевірені
“предковічні оповіді”, щоб були усунуті помилки і
виявлена істина для передачі прийдешнім
поколінням” (Григорьева, 45 с.).
Ця робота була доручена тоді царедворцю
Хіеда-но Аре. Але у зв’язку зі смертю імператора
Темму (686 р.) була припинена на цілих 24 роки, аж
поки імператриця Геммьо не вирішила завершити її,
про що й видала відповідний едикт, датований 18
вересня 711 р., поручивши цю справу історику-
китаїсту і поету О-но Ясумаро. Уже через 4 місяці й
10 днів робота була ним завершена і день піднесення
її імператриці – 28 січня 712 р. – вважається днем
появи “Коджікі”.
(Хіеда-но Аре – легенди та гіпотези про її
життя)1

1
Деякі японські та зарубіжні фахівці вважають, що під
іменем Хіеда-но Аре виступала одна з талановитих і дуже
освічених придворних дам і, можливо, коханка імператора
Темму /621-686/, яка після його смерті стала жрицею
синтоїстського храму. Саме їй імператор Темму доручив
свого часу звести в єдине ціле розрізнені міфи з численних
сімейних записів та хронік (“тейкі”, “сенкі”, “хонджі”) і
написати на їх основі «дійсну» історію божественного
походження японських імператорів. Через ті чи інші
причини ця робота не була завершена. О-но Ясумаро,
виконуючи наказ уже імператриці Ґеммей /661-721/, поїхав
до неї в Ісе і використав у своїй роботі зроблені Хіеда-но
Аре записи, доповнивши їх її усними розповідями та
 У період Нара (710 – 794 рр.)
- перше місто Нара (за зразком кит. столиці Чан-
ань, 200 000 мешканців /!/ на кінець 8 ст. у
країні з населенням у 6 млн. чол.)
- зміна назви Ямато на Ніхон
- створення державного бюрократичного апарату
за китайським зразком

2.
Майже кожний народ світу має свою власну
“Повість временних літ”. У давніх римлян це були
“Аннали” Тацита, у німців – “Пісня про
нібелунґів”, у французів – “Пісня про Роланда”, у
давніх кельтів – “Трістан та Ізольда”, у киргизів –
“Манас”, у фінів – “Калєвала”, у китайців – “Шань
хай цзин” (“Книга гір та морів”, 4-2 ст. до н.е.), у
корейців – “Самґук саґі” (“Історичні записи трьох
держав”, 1145 р.) і т.д.
Що ж стосується японців, то для них таким
літературно-історичним пам’ятником є “Коджікі”
(“Записи давніх діянь”) – збірка міфів, що
віддзеркалюють:
- світогляд давніх японців,
тлумаченнями. Одним із доказів цієї версії фахівці
вважають той факт, що таку надзвичайно кропітку й
велику за обсягом роботу О-но Ясумаро вдалося виконати в
досить короткий термін: з 18 вересня 711 р. по 28 січня 712
р.
 - їх національну релігію – синто,
- особливості давньояпонської мови тощо.
- Містять найдавнішу японську поезію
Однією з провідних ідей давньояпонської
міфології є ідея походження від Сонця. Саме Сонце
стало головним культовим символом японського
народу (Корея – Місяць; Китай – Небо і Земля).
Найважливішим божеством релігії синто, яка
була й залишається національною, тобто суто
японською, релігією була Богиня сонця –
Аматерасу. Офіційний титул японського
імператора “Амацу-хі-цуґі” означає “Нащадок
небесного Сонця”. Саме тому перший японський
імператор Джімму у одній із битв із дикими
племенами, що населяли колись країну,
відмовився битися з ворогами, стоячи супроти
сонця, вигукнувши при цьому: “Не личить мені,
синові Сонячної Богині, битися обличчям до
сонця!”.
Назва країни, яка може вимовлятися як НІХОН
і як НІППОН, а записується двома ієрогліфами:
“сонце” та “основа”, також означає “Країну, що
походить від Сонця”, “Країну, в основі якої –
Сонце”. Тому саме червоне Сонце розміщене у
центрі національного прапора “Країни східнього
Сонця”. Цій поетичній назві Японія має
насамперед завдячувати китайцям та корейцям,
оскільки саме для них вона дійсно розміщувалася
на сході.
28 січня 712 р., тобто через два роки потому,
як імператриця Ґеммей (661-721) вперше в історії
країни заснувала офіційну й постійну столицю
Японії, якою стало м. Нара, придворний
історіограф, відомий вчений-китаєзнавець того
часу О-но Ясумаро (?-723) підніс їй рукопис під
назвою “Коджікі” (“Записи давніх діянь”), що
складався з трьох частин-сувоїв. Головною метою,
яку ставив перед собою автор цього твору, була
міфологічна аргументація історії божественного
походження японських імператорів.

У першій частині історичної хроніки, що

містила значну кількість давніх японських пісень
(112), мова йшла про події з часів створення
всесвіту до появи Бога Уґаяфукіаедзу-но Мікото –
батька легендарного вождя японського племені
Ямато – Каму-ямато Іварехіко, який у 660 р. до
нашої ери став першим японським імператором
Джімму після того, як йому вдалося покорити та
об’єднати численні сусідні племена й заснувати в
центральній частині сучасної Японії (о. Хонсю)
державу під назвою Ямато.

Друга частина охоплювала період з початку

правління імператора Джімму (660-585 рр. до н. е.)
до кінця правління імператора Оодзіна (270-310).

У третій мова йшла про події, що

відбувалися починаючи з доби правління
імператора Нінтоку (313-399) до кінця правління
імператриці Суйко (593-628).

Первісний текст “Коджікі” не зберігся, а

найдавнішим списком 　 вважається, так звана,
“Книга з Шінпукуджі”, що датується 1371- 1372 рр.
і була переписана з оригіналу Кен’ю – ченцем
храму Шінпукуджі в м. Наґоя.
О-но Ясумаро (/?/-723) – укладач “Кодзікі”,
який записував свій текст зі слів легендарного
розповідача(-чки) Хіеда-но Аре, застосовував
власний оригінальний фонетико-ієрогліфічний
метод письма, використовуючи для передачі на
письмі окремих звуків (складів) японських слів
спеціально підібрані китайські ієрогліфи.
Японська складова азбука хіраґана була
запроваджена до обігу пізніше. Її створення
легенда приписує Кукаю (Кобо Дайші /774- 835/) –
відомому буддійському ченцю, засновнику
релігійної школи Шінґон-щю. Такий спосіб
фонетичного запису японських текстів обмеженою
кількістю китайських ієрогліфів, що отримав
назву “канбун” ( 漢 文 – “ китайське письмо”), у
різних авторських варіаціях проіснував у Японії
досить довго – майже до кінця XII ст. Нині
“розшифровувати” подібні записи давніх текстів
здатні лише окремі фахівці. Наведемо приклад
записаного за цією методикою першого вірша з
тексту “Кодзікі”:
 夜久毛多都
伊豆毛夜幣賀岐
都麻碁微爾
夜幣賀岐都久流
會能夜幣賀岐袁
(Сусано О-но Мікото, “Кодзікі”: I, 1)

***
Над Ідзумо нависли вісім хмар
І вісім мурів височать.
Ці вісім мурів
Я зводжу, щоб дружину захищать,
Ці вісім мурів!

八雲立つ
出雲八重垣
妻籠みに
八重垣作る
その八重垣を

日本書紀　
(історико-міфологічний літопис “Ніхон-шьокі”)
 Офіційними укладачами другого історико-
міфологічного літопису “Ніхон-шьокі” або ще:
“Ніхон-ґі”, написаного через вісім років після
“Коджікі”, тобто в 720 р. були принц Тонері /676-
725/ і придворний чиновник Фуджівара-но
Фухіто /?/. Але відомо, що над “Анналами Японії”
(а саме так можна перекласти назву “Ніхон-
шьокі”) працювала свого часу ціла колегія
придворних істориків. Цей рукопис тематично теж
складався з трьох головних частин, але містив уже
30 сувоїв – 30 своєрідних глав тексту епічного
характеру й досить велику кількість давніх пісень
(128), значна частина яких зустрічається також у
тексті “Коджікі”.
Зразком для авторів “Ніхон-сьокі” були
відповідні історичні хроніки, завезені свого часу з
давнього Китаю. Можливо, саме тому ця книга
була спочатку написана китайською мовою, а вже
пізніше перекладена японською.
Перша частина “Ніхон-шьокі”
розпочинається космогонічним міфом, описує
героїчні вчинки численних синтоїстських божеств
і легендарних героїв, завойовницькі походи
першого японського імператора Джімму /660-585
рр. до н.е./, а закінчується історією правління
імператора Бурецу (Муреміцу) /498-506/. Друга
частина літопису практично повністю присвячена
історії правління імператора Темму /672-686/, а
третя – імператриці Джіто /686-697/.
Окрім реконструкції божественної генеалогії
і детальної хронологізації життєписів усіх
японських імператорів, автори цієї історичної
хроніки ставили за мету створення також
офіційної історії Японії як держави.

ПОЕЗІЯ У СКЛАДІ ІСТОРИКО-

МІФОЛОГІЧНИХ ЛІТОПИСІВ
«КОДЖІКІ» ТА «НІХОН-ШЬОКІ»
Як ми вже зазначили, відому любов японців
до поезії підтверджує той факт, що вже “Коджікі” і
“Ніхон-шьокі” містили значну кількість поетичних
творів різних жанрів, серед яких трапляються не
лише зразки бойових гімнів, хвалебних,
застольних, святкових, поминальних та інших
обрядових пісень, але й вірші, пронизані глибоким
ліризмом, як наприклад, пісні імператора
Юряку /456-479/ чи любовні елегії Сотохоші-но
Ірацуме – коханки імператора Інґьо /412-453/:

***
Мабуть,
Мій любий прийде уночі:
Маленький павучок –
Прикмета вірна –
Свої тенета в сутінках сучив!
(Сотохоші-но Ірацуме, ”Ніхон-шьокі”: XIII, 65)

Яскравим зразком любовної лірики,

написаної в жанрі чьока, був також вірш принца
Маґарі в “Анналах Японії”, присвячений його
дружині принцесі Касуґа:
***
В країні Яшіма1 собі дружину
Шукав я марно,
Поки не почув,
Що в Касуґа2 –
В краю весни і сонця
Є дівчина!
Аж поки не почув
Про дівчину-красуню!

1
Ящіма (досл. з яп.: “Вісім островів”) – міфічна назва
Японії.
2
Касуґа – назва місцевості на схід від міста Нара. У вірші
гра слів: записаний ієрогліфами топонім Касуґа ( 春 日 )
можна прочитати також, як: “весняне сонце /день/”.
 Її двері
З чудових кипарисових дощок
Штовхнувши, я ввійшов
І доторкнувся
До ніг дружини,
І до голови
Дружини любої
Я також доторкнувся!
Вона руками стан мій охопила,
І я свою кохану теж обняв.
З’єднавшись міцно,
Ніби дві ліани,
Солодким сном ми спали уночі,
Аж поки півень не почав співати.
“Фазани теж уже у полі кльочать...” –
Оце і все, що я сказати встиг
З тих слів кохання,
Що хотів сказати,
Як день уже настав,
Моя кохана!1
1
Такої сюжетної динаміки, яка характерна для наведеного
японського вірша майже півторатисячолітньої давнини,
європейська поезія досягла хіба що в XIX-XX ст.
Згадаймо, наприклад, вірш відомого французького поета
Жака Превера (1900-1977) “Le Message” (“Звістка”): “La
porte que quelqu'un a ouverte / La porte que quelqu'un a
refermée / La chaise où quelqu'un s'est assis / Le chat que
quelqu'un a caressé / Le fruit que quelqu'un a mordu / La lettre
que quelqu'un a lue / La chaise que quelqu'un a renversée / La
porte que quelqu'un a ouverte / La route où quelqu'un court
encore / Le bois que quelqu'un traverse / La rivière où quelqu'un
 (Принц Маґарі, “Ніхон-сьокі”: XV, 96)

Ці прості вірші були покликані насамперед

передати настрій того чи іншого героя, його
емоційний стан, почуття:

***
Як весело
З красунею із Кібі
Зривати першу зелень молоду
В полях, засіяних
На схилах та узгір’ї!
(Імператор Нінтоку, “Коджікі”: III, 54)
***
Маленький човник
У відкритім морі!
У рідний край
Пливе Масадзуко –
Мене моя кохана покидає!
(Імператор Нінтоку, “Коджікі”: III, 52)
***
Якщо я так люблю
Вишневий цвіт,
Чому ж тоді,

se jette / L'hôpital où quelqu'un est mort”. (“Двеpi, відчинені

кимось, / Двеpi, зачинені кимось, / Стiлець, на який хтось сiв.
/ Кiт, якого попестив хтось, / Фрукт, надкyшений кимось, /
Лист, який пpочитав хтось... / Стiлець, пеpекинyтий кимось, /
Двеpi, вiдчинені кимось, / Дорога, якою несеться хтось, / Ліс,
перетнутий кимось, / Рiчка, в якy кинувся хтось... / Лiкаpня,
де хтось помер”) (переклад наш.- І.Б.).
 Скажи мені, кохана,
Тебе раніше я не покохав!
(Імператор Інґьо, “Ніхон-шьокі”: XIII, 67),

А ось типові зразки віршів іншого плану:

1. Бойові гімни:
***
Тепер ура!
Тепер ура!
Хвала вам!
Ви переможці, воїни мої!
Тепер ви переможці! Переможці!
(Міїкуса, “Ніхон-шьокі”: III, 10)
2. Застольні:
***
Я захмелів від дивного вина
Умільця Сусукорі,
Що втішає
І душу веселить...
Я захмелів!
(Імператор Ооджін, “Коджікі”: II, 49)
3. Хвалебні:
***
Мій коню вороний
Із краю Каї!
Для тебе ліпше смерть,
Аніж сідло!
Мій коню вороний із краю Каї!
(Імператор Юряку, “Ніхон-шьокі”: XIV, 81)
4. Поминальні пісні:
***
Гірською річкою
 Качатка-мандаринки,
Він і вона,
Милуючись, пливуть!
А хто у мене відібрав кохану?
(Нака-но Ое-но Оджі, “Ніхон-шьокі”: XXV, 113)

Згодом, починаючи десь із другої половини

VIII ст., саме лірика в японській поезії поступово
виходить на перший план, але про це ми
поговоримо дещо пізніше.
А зараз ми знову безпосередньо повертаємося
до аналізу тексту “Кодзікі”. І, насамперед,
познайомимося з “Передмовою” до цього твору
його автора чи, краще сказати, упорядника-
укладача О-но Ясумаро.

ПЕРЕДМОВА ЯСУМАРО
Глава 1
1. Я кажу, Ясумаро:
У ті часи, коли Хаос уже почав густішати, але
все ще не з’явилися ні Сили, ні Форми, ніщо не
мало ще Найменування, і ні в чому (не
проявилося) Дії, хто міг пізнати тоді його образ?

2. І ось вперше трапився розподіл Неба-Землі, і

три божества (Аме-но Мінака-нуші-но Камі –
Бог-Правитель Священного Центру Небес; Така-
мі мусубі-но Камі – Бог Високого Священного
Творіння; Камі-мусубі-но Камі – Бог
Божественного Творіння) здійснили почин
 творіння; і з’явилися чоловіча й жіноча основи,
і два Духи (Ідзанаґі-но Мікото – Бог, що вабить
/приваблює, манить/ до себе; Ідзанамі-но Мікото
– Богиня, що вабить /приваблює, манить/ до
себе) стали родоначаль-никами усіх речей /Див.:
“Коджікі”, сувій 1: гл.3-5/.

3. І ось увійшов Він у Морок, і вийшов до Світла;

коли Він обмив очі, то сонце і місяць пролили
свій блиск; і поплив Він, і занурився у води
моря; і коли він обмивав своє тіло, з’явилися
небесні й земні божества (мова йде про подорож
Ідзанаґі-но Мікото до підземного світу у
пошуках Ідзанамі-но Мікото, його повернення,
очищення і поява при цьому нових
синтоїстських Богів). /Див.: “Коджікі”, сувій 1:
кінець гл. 6, початок гл. 7, гл. 8-9/.

4. Великий Початок – далекий і темний, і лише

завдяки первісним ученням пізнаємо ми ті часи,
коли була зачата суша і породжені острови.
Першооснова – далека і прихована, і тільки
спираючись на мудреців минулого, ми
проникаємо в ті часи, коли породжені були боги
і створені люди.

5. І ось дізнаємося ми про те, що прикріплене

було дзеркало і виплюнуті яшми; і що
спадкували один одного сотні царів; і що
перекушений був меч; і що розітнутий був змій;
 і як потому множилися міріади божеств (мова
йде про переховування богині Аматерасу у гроті,
коли її виманювали звідти за допомогою
дзеркала, про її сварку з Сусано О-но Мікото, про
його бій зі змієм, коли він зійшов з небес у країну
Ідзумо, а також про його численних нащадків у
Ідзумо після одруження на визволеній ним
дівчині Кушінада-хіме). /Див.: “Коджікі”, сувій 1:
гл. 12, 14-15/.

6. І вчинили раду поблизу Тихої Ріки і

умиротворили все Піднебесся; повели розмову
біля Малого Берега і очистили всю Землю (мова
йде про направлення бога Таке-міка-дзучі в
Ідзумо й події на узбережжі Інаса. Земля була
нарешті очищена від злих та ворожих Небу
земних божеств /Див.: “Коджікі”, сувій 1: гл. 27-
28/.
(І.Б. - До речі, поряд із цим уривком, у гл. 32, є
цікаве пояснення, чому саме нащадки небесних
богів – японські імператори не живуть так довго
або ж вічно, як їх божественні предки /Див.:
“Коджікі”, сувій 1: гл. 32/.

7. Тоді бог Хо-но Нініґі уперше піднявся на

вершину Такачі (Такатіхо-яма на о.Кюсю), і
Небесний Володар Каму-Ямато пере- тнув
країну Акіцу-сіма (мова йде про похід через усю
південну частину країни Каму-Ямато-Іваре-хіко
– майбутнього першого імператора Японії -
 Джімму – із Цукуші /нині - о. Кюсю/) в Ямато
/Див.: “Кодзікі”, сувій 2: гл. “Імператор
Джімму”, сс.35- 37/.

8. Ведмідь-перевертень випустив свої кігті, і

небесний меч було здобуто біля Такакура;
хвостаті істоти поставали перед ним у дорозі, і
великий крук показав шлях до Йошіну
(Йошіно) /Див.: “Коджікі”, сувій 2: гл.
“Імператор Джімму”, сс.35-45/.

9. Танцюючи рядами, знищили вони бунтівників,

слухаючи пісню, скинули своїх ворогів.

10. Був він (імп. Суджін) прсвітлений віщим сном

і підносив молитви небесним та земним богам,
тому й прославився як Мудрий
Правитель /Див.: “Коджікі”, сувій 2: гл.
“Імператор Суджін”, сс.56,59/;
спостерігав він (імп. Нінтоку) дим і проявляв
милість до власного народу, а тому й донині
звуть його в легендах Святим Володарем /Див.:
“Коджікі”, сувій 3: гл. “Імператор Нінтоку”,
с.170/.

11. Установив він (імп. Сейму) кордони і просвітив

країну, заснував закони для ближньої Афумі
(пров. Омі) /Див.: “Коджікі”, сувій 2: гл.
“Імператор Сейму”, с. 79/; проявляв довіру він
(імп. Інґьо) до “кабане” і віддаляв “уджі” (назви
 сімейних кланів і родів.- І.Б.), і управляв
країною в Дальній Асука (Афумі і Асука -
метафоричне порівняння ближніх та дальніх
земель Ямато.- Див. коментар до перекладу 1-го
сувою “Коджікі” Євгенії Михайлівни Пінус, с. 35)
/Див.: “Коджікі”, сувій 3: гл. “Імператор Інґьо”,
с.184-185/.

12. І нехай повільна хода та швидкий біг у

кожного були різні (метафоричне порівняння:
тобто “розсудливість” та “завзяття /запал/”
(див. переклад “Коджікі” Є.М. Пінус, с.35); і
нехай пишна розкіш і скромна простота в усіх
були відмінні; але не було жодного, хто,
споглядаючи давнину, не покращив би норови
та звичаї, які поступово занепадали; чи
споглядаючи сучасність, не поновлював би
закони та вчення, яким уже загрожувало
зникнення.

Глава 2
13. І ось настала світла доба Небесного Володаря
(імп. Темму), що у Великому Палаці Кійоміхара
в Асука правив країною О-я-шіма (“Країна 8-ми
островів”)
14. Тоді Прихований Дракон втілив у собі Великий
Початок, і Без- перестанний Грім відповідав час
від часу.
15. Почув він у сні пісню й подумав, що здійснить
свої діяння; досяг він нічної води й пізнав, що
 вступить у володіння спадщиною.
16. Але не здійснилися ще небесні строки, і от, як
цикада, зник він у Південних Горах; зверталися
до нього всі люди й справи, й от, як тигр,
вступив він у Східну Землю.
17. І разом тоді вступив Імператор у колісницю, і
перевалив через гори, і переправився через
ріки; і шість дружин його гуркотали, як грім; і
три загони поспішали, як блискавка.
18. І списи в руках їхніх підняли свою міць, і
сміливі воїни встали, як дим; червоні прапори
блискали посеред зброї й жалюгідна зграя
розсипалася, як черепиця.
19. І не завершилося ще коло днів, як злі сили
були очищені.
20. Тоді відпущені були бики, і коні відведені на
відпочинок, і з переможними крикамі
повернувся він у «Квітуче Літо»; згорнуті були
прапори й відставлені метальні списи, і з
танцем і співом перебував він у столиці.
21. Було це в рік Півня, другого місяця; у
Великому Палаці Кійоміхара вступив він на
небесний трон.
22. І в шляху перевершив він Кенко; у чеснотах
він був вище Шюса.
23. Тоді взяв він Небесну Печатку й став правити
шістьома небесними сторонами; досяг він
Небесного Панування й опанував восьма
пустелями.
24. І посів він на Належне у двох Світових Силах
 й управляв Порядком п'яти Стихій.
25. І встановив він Божественний закон,
підтримавши таким чином гарні звичаї; і
розповсюдив він світлі звичаї та норови,
просвітивши таким чином країну.
26. Більше того: море його мудрості було широким
та неосяжним, і глибоко занурювався він у сиву
давнину; дзеркало душі його було світлим і
променистим, і виразно уздрів він минулі часи.

Глава 3
27. І тоді звелів Небесний Володар: “Дійшло до
нашого слуху, що імператорські літописи та
стародавні сказання, що належать різним
родам, розходяться з правдою та істиною, і до
них домі- шано чимало брехні та перекручень.

28. Якщо зараз не виправити цих помилок, то не

мине й багатьох літ, як сенс сказань загине.

29. А вони є основою тканини держави і міцним

оплотом монархії.

30. А тому ми воліємо, щоб були укладені й

записані імператорські літописи, знайдені й
перевірені давні сказання, усунені помилки та
розбіжності і встановлена істина, і щоб саме
вона була повідана прийдешнім поколінням”.
31. У ті часи жив придворний з роду Хіеда, якого
звали Аре; років йому було 28; був він віщим і
прозорливим, і про все, що бачили його очі,
розповідали вуста, і все, що торкалося його
слуху, закарбовувалося в серці.
32. Тому імператор покликав Аре і звелів йому
вивчити напам’ять родовід імператорів і давні
сказання минулих часів.
33. Але минав час, і змінювалися покоління, а
задум залишався незавершеним.

34. Повалившись ниць, мислю я про те, як її

величність імператриця знайшла Єдність й
опромінила свій будинок, як вона осягла
Триєдність і преобразила народ.
35. Вона править у Пурпуровому Палаці, а
чеснота її простирається до місць, де ступають
кінські копита; вона живе в прихованих покоях,
а могутність її сіяє в далечіні, яку досягають
корми кораблів.
36. Сонце спливає й множиться блиск; хмари
розсіюються й немає диму.
37. Літописці не перестають відзначати щасливі
ознаки: високі стебла й подвійні колосся;
місяця не проходить, щоб б не вносилася
данина при безперестанних вогнях і
помножених пере- водах.
38. Можна сказати, що за славою вона вище, ніж
Буммей; а за чеснотами перевершує Тен-іцу.
39. Проте шкодувала вона про помилки в
 стародавніх сказаннях і бажала виправити
перекручування в колишніх літописах.
40. І в 18-й день дев’ятого місяця четвертого року
Вадо (3 листопада 711 р.) повеліла мені,
Ясумаро, скласти й записати древні сказання,
які Хіеда-но-Аре, згідно з імператорським
наказом затвердив(-ла) напам'ять, і
представити їх їй.
41. Корячись благоговійно цьому наказу, я
приступив до ретельного складання.
42. Але в часи глибокої старовини мови, так само
як і думки, були прості, і викладати твір і
будувати фрази одними китайськими знаками
важко.
43. Якщо викладати тільки за допомогою
«значень», то слова не будуть відповідати змісту.
44. Якщо писати тільки за допомогою «звуків», то
виклад стане занадто довгим.
45. Саме тому я вживаю в одній фразі і «звуки», і
«значення».
46. То пишу про одну справу, користуючись лише
«значеннями».
47. Потім там, де зміст слів був важко помітний, я
висвітлював значення поясненнями.
48. Але легко зрозуміле я, звичайно, не роз’ясняв.
49. Потім там, де знаки «нічіка» прізвища
вимовляються «ку-са-ка» або знак «тай» імені
вимовляється «та-ра-ші», – у подібних випадках
я слідував без зміни споконвічному звичаю.
50. Загалом літописи починаються поділом Землі
 та Неба і закінчуються світлим століттям у
Вохаріда.
51. Події від бога Аме-но-мі-нака-нуші до бога
Хіко Нагіса-таке У-гая-фукі-аедзу складають
перший сувій.
52. Події від Небесного Владики Камму-Ямато
Іваре-біко до світлого правління Хомуда
складають другий сувій; події від імператора О-
Садзакі до Великого Палацу Вохаріда
складають останній сувій.
53. Усього накреслив в я три сувої й благоговійно
їх підношу. Я, Ясумаро, зі щирим трепетом і
щирим страхом схиляю голову, схиляю голову.
54. Двадцять восьмий день першого місяця
п’ятого року Вадо (9 березня 712 р..
55. Першого ступеня п’ятого рангу, вищого
розряду п’ятого класу О-но-Асомі Ясумаро (цей
запис) благоговійно підносить.

КОДЖІКІ
(Уривки)

Глава 4

На цей острів [вони] спустилися з небес, спорудили небесний

стовп, звели просторі спочівальні. Отут запитав [Ідзанаґі] богиню
Ідзанамі-но мікото, свою молодшу сестру: «Як улаштоване твоє
тіло?»; і коли так запитав — «Моє тіло зростало-росло, а є одне
місце, що так і не виросло», — відповіла. Отут бог Ідзанаґі-но мікото
вимовив: «Моє тіло зростало-росло, а є одне місце, що занадто
виросло. Тому, думаю я, те місце, що в мене на тілі занадто виросло,
вставити в те місце, що в тебе на тілі не виросло, і родити країну. Ну
як, родимо?». Коли так вимовив, богиня Ідзанамі-но мікото «Це
[буде] добре!» — відповіла.
Отут бог Ідзанаґі-но мікото вимовив: «Якщо так, я і ти,
обійшовши навколо цього небесного стовпа, з'єднаємося у шлюбі»,
— так вимовив. Так умовившись, відразу: «Ти праворуч назустріч
обходь, я ліворуч назустріч обійду», — вимовив, і коли,
домовившись, стали обходити, богиня Ідзанамі-но мікото, першою:
«Воістину, прекрасний юнак!» — сказала, а після неї бог Ідзанаґі-но
мікото: «Воістину, прекрасна дівчина!» — сказав, і після того, як
кожний сказав, [бог Ідзанаґі] своїй молодшій сестрі сповістив:
«Недобре жінці говорити першою», — так сповістив. І все-таки
почали [вони] шлюбну справу, і дитя, що народили, [було] дитя-
п'явка. Це дитя посадили в очеретяний човен і пустили плисти.
За ним Авашіма — Пінний острів народили. І його теж за дитя не
рахували.

Глава 5

Тоді два боги, порадившись, сказали: «Діти, яких щойно

народили ми, негарні. Потрібно розповісти це перед небесними
богами», — так сказали, і от, разом піднялися [на Рівнину Високого
Неба] і випросили вказівки небесних богів. Отут небесні боги,
зробивши магічне дійство, виявили свою волю: «Тому негарні [були
діти], що жінка першою говорила. Знову спустіться і заново
скажіть», — так сповістили.
І ось тоді, спустилися назад і знову, як раніш, обійшли той
небесний стовп. Отут бог Ідзанаґі-но мікото, першим: «Воістину,
прекрасна дівчина!» — вимовив, після нього богиня Ідзанамі-но
мікото, дружина: «Воістину, прекрасний юнак!» — вимовила. І коли,
так промовили, з'єдналися, дитя, що народили, [було] острів Аваджі-
но-хо-но-саваке.
За ним острів Оо-ямато-тойоакідзушіма народили. По-іншому
Амацумісора-тойоакідзуне-ваке зветься. І от, тому, що ці вісім
островів раніше [інших] породжені були, вони звуться Оо-ясімаґуні
– Країна Восьми Великих Островів.
За нею Хі-но-яґіхая-о-но камі — Бога-Чоловіка Обпалюючого і
Швидкого Вогню народили. По-іншому Хі-но-каґа-біко-но камі —
Юнак-Бог Світнього Вогню зветься. Ще по-іншому Хі-но-каґуцуті-
но камі — Бог-Дух Світнього Вогню зветься.
Через те, що це дитя народили, обпалилося лоно [богині
Ідзанамі], і вона злягла в хворобі. Імена богів, тих, що народилися з
її блювоти, [були] Канаяма-біко-но камі — Юнак-Бог Рудної Гори,
наступне Канаяма-біме-но камі — Діва-Богиня Рудної Гори і т.д..
І от, богиня Ідзанамі-но камі, через те що народила бога вогню,
після всього цього, відійшла.
І ось, бог Ідзанаґі-но мікото сказав: «Кохана моя дружина-богиня!
На одне-єдине дитя я проміняв тебе», — так сказав і, коли плазуючи
в головах у неї, плазуючи у ногах у неї, плакав, божество, що
з'явилося з його сліз, під покровом дерев, на пагорбах, що складають
підніжжя гори Каґуяма, мешкаючи, зветься Накісаваме-но камі —
Плакуча Богиня Боліт.
І от, [бог Ідзанаґі] захоронив ту богиню, що відійшла, Ідзанамі-но
мікото в горі Хіба-но-яма, [що стоїть] на кордоні між країною Ідзумо
і країною Хахакі.
Отут [бог Ідзанаґі] оголив меч у десять п'ястків, що його
оперізував, і зніс голову своєму синові, Каґуцуті-но камі — Богу-
Світнього Духу. Тоді кров, що пристала до вістря священного меча,
стекла на гряду скель, і ім'я що з'явилося [при цьому] бога [було]
Івасаку-но камі — Бог [Грому], Що Розсікає Скелі.
За ним Несаку-но камі — Бог [Грому], Що Розсікає Підвалини
[Скель] і т.д.
І от, ім'я священного меча, яким відітнули [голову богові
Каґуцуті], став Аме-но-охабарі — Небесний Клинок, Що
Розширюється. Іншим ім'ям Іцу-но-охабарі — Священний Могутній
Клинок зветься.

Глава 8

Тоді [бог Ідзанаґі], бажаючи побачитися зі своєю дружиною,

богинею Ідзанамі-но мікото, відправився за нею в Йоміно куні —
Країну Жовтих Вод. І ось, коли [вона] вийшла йому назустріч із
дверей, що перегороджували вхід, бог Ідзанаґі-но мікото мовив-
сказав: «Моя кохана дружина-богиня! Країна, що я і ти створювали,
ще не до кінця створена. Тому ти маєш повернутися», — так сказав.
Тоді богиня Ідзанамі-но мікото сказала у відповідь: «Сумно [мені],
що раніше не прийшов. Я покуштувала їжі з вогнища Країни Жовтих
Вод. І все-таки, мій коханий чоловік-бог, збентежена я тим, що ти
з'явився сюди. Тому пораджуся я з богами Країни Жовтих Вод про
те, що маю намір повернутися. Не наважуйся на мене дивитися», —
так сказала. Так сказавши, увійшла назад у свою спочивальню, і
дуже багато часу пройшло, так що заждався [її бог Ідзанаґі]. І тоді,
[він] висмикнув товстий зубець зі священного сяючого гребеня, що
тримав пучок волосся у нього над лівим вухом, запалив вогонь і гля-
нув, увійшовши, а [у неї в тілі] незліченна кількість хробаків копо-
шилося-шаруділо, у голові Громадина-грім сидів, у грудях Вогонь-
грім сидів, у животі Пітьма-грім сидів, у таємних місцях Розрив-грім
сидів, у правій руці [у Землю] Грім, Що Вдаряє, сидів, у лівій нозі
Гуркіт-грім сидів, у правій нозі [Трави] Грім, Що Пригинає, сидів,
усього - вісім богів грому явилось-було. Отут бог Ідзанаґі-но мікото
побачивши це злякався і почав тікати, а богиня Ідзанамі-но мікото,
дружина: «[Ти] мені сором заподіяв!» — сказала і пустила в погоню
[за ним] фурій Країни Жовтих Вод. Тоді бог Ідзанаґі-но мікото зняв
[з голови] чорну сітку кадзура і кинув її, і відразу народилися [з неї]
плоди дикого винограду. Поки [фурії] їх підбирали і пожирали, далі
побіг, а вони знову пустилися в погоню, і тоді витяг сяючий гребінь,
що тримав пучок волосся над правим вухом, і кинув його, і; відразу
народилися [з нього] паростки бамбука. Поки [фурії] їх висмикували
і пожирали, далі побіг. Тепер тих вісьмох богів грому пустила в по-
гоню, а з ними і воїнство Країни Жовтих Вод, у тисячу п'ятсот чис-
лом. Тоді [бог Ідзанаґі] оголив меч у десять п'ястків, що його опе-
різував, і, за спиною їм розмахуючи, далі побіг, а [вони] знову за
ним, і, коли досяг проходу Йомоцухіра, зірвав три персики [з
дерева], що біля того проходу знаходилося, дочекався [воїнства] і
атакував [його], і всі [вони] назад побігли. Тоді бог Ідзанаґі-но мікото
сказав тим пер-сикам: «Ви! Як мене врятували, так само повинні
[ви] рятувати зем-ну поросль людську, що живе в Очеретяній
Рівнині-Серединній Країні, коли потрапить вона в безодню лих і
горювати і скаржитися стане!» — так сказав і подарував їм ім'я Оо-
каму-дзумі-но мікото — Великі Божественні Боги-Духи, так [їх]
нарік.
Наостанок та богиня Ідзанамі-но мікото, дружина, сама пустилася
в погоню. Тоді [бог Ідзанаґі] скелю, що лише тисячі чоловік була б
під силу, до того проходу Йомоцухіра присунув-загородив, і, коли
[вони] по обидві сторони тієї скелі, друг проти друга стоячи, [свій]
шлюб розривали, богиня Ідзанамі-но мікото сказала: «Мій улюб-
лений чоловік-бог! Якщо так вдієш, я поросль людську у твоїй країні
по тисячі в день душити стану», — так сказала. Тоді бог Ідзанаґі-но
мікото наважився сказати: «Моя кохана жінка-богиня! Якщо ти так
вдієш, я по тисячі п'ятсот будиночків для рожениць у день зводити
стану», — так наважився сказати.
Тому-то на тисячу чоловік, що неодмінно в день умирає, неодмін-
но по тисячі п'ятсот чоловік у день народжується.
І от, тій богині Ідзанамі-но мікото дав ім'я: Йомоцу оо-камі – Ве-
лике Божество Країни Жовтих Вод вона зветься. І ще сказав: «Через
те, що в погоню пустилася, Тісікі-но оо-камі — Великим Божеством
Погоні нарікаю [тебе]», — так сказав. А ще скелю, якою загородив
прохід, Тіґаесі-но оо-камі — Великий Бог, Що Звернув Назад [Бо-
гиню], нарік, а ще Саярімасуемідо-но оо-камі — Великий Бог Две-
рей, Що Перегородив Вхід, — так теж вона зветься. Тому той прохід,
що звався Йомоцухірасака, нині проходом Іфуядзака у країні Ідзумо
зветься.

Глава 9

Тому Великий Бог Ідзанаґі-но оо-камі сказав: «Я в нечистій

скверні-країні побував. Зроблю очищення», — так сказавши, прибув
на рівнину Авакіхара, до устя ріки Татібана, у Хімука, що в Цукусі, і
там зробив очищення.
І ось, ім'я бога, що з'явився з відкинутого ціпка, [було] Цукіта-
цуфунадо-но камі — Бог-Поводир. Ім'я бога, що з'явився з від-
кинутого потім пояса, [було] Міті-но-наґатіха-но камі — Бог Довгих
Пришляхових Каменів і т.д.
І ось, ім'я божества, що з'явилося, коли [бог Ідзанаґі] своє ліве око
омивав, [було] Аматерасу оо-мі-камі — Велика Священна Богиня,
Що Освітлює Небо.
Ім'я бога, що з'явилося потім, коли своє праве око омивав, [було]
Цукуемі-но мікото — Бог Рахунку Місяців.
Ім'я бога, що з'явився потім, коли свій ніс омивав, [було] Такехая-
суса-но-о-но мікото — Доблесний Швидкий Затятий Бог-Чоловік.
Чотирнадцять богів, від бога Ясомаґацухі-но камі до бога Суса-
но-о-но мікото, суть боги, що з'явилися від того, що [бог Ідзанаґі]
омив своє тіло."

Глава 10

Отут бог Ідзанаґі-но мікото, сильно зрадівши, сказав: «Я дітей

народжував-народжував, і наостанок трьох високих дітей одержав»,
— так сказав і відразу зняв із шиї намисто з перлин і, трясучи його
так, що дзенькали [вони], передав [його] Великій Священній Богині
Аматерасу оо-мі-камі і сказав: «Ти, богиня, царюй у Рівнині Висо-
кого Неба», — так їй наказав. Тому намисто те з перлин зветься Мі-
куратанано-но камі — Бог Священного Сховища. Потім богові Цуку-
емі-но мікото сказав: «Ти, бог, царюй у країні, де панує ніч», — так
йому наказав. Потім богові Такехая-суса-но-о-но мікото сказав: «Ти,
бог, відай рівниною моря», — так йому наказав. І от, у той час, як
[інші боги] царювали, відповідно до наказу, що кожному був даний,
бог Суса-но-о-но мікото країною, що була [йому] наказана, не відав,
а плакав у голос, поки борода його, у вісім п'ястків, не досягла се-
редини грудей. Такий був той плач, що зелені гори плачем [його], не-
мов гори сухі, зсохли, усі ріки-моря плачем [його] висохли. Через
цього злі боги, як літні мухи [дзижчанням], своїми голосами все за-
повнили, у всіх речах відбувалися різного роду нещастя.

Глава 12

Тоді бог Хая-суса-но-о-но мікото Великій Священній Богині Ама-

терасу оо-мі-камі сказав: «Мої наміри чисті і світлі. Тому пород-
жених мною дітей — ніжних жінок я одержав. Так що, саме собою,
я переміг», — так сказавши, у буйстві від [своєї] перемоги, межі на
оброблених полях Священної Богині Аматерасу оо-мі-камі зніс,
[зрошувальні] канали засипав.
А ще — у покоях, де куштують першу їжу, випорожнився і роз-
кидав випорожнення.
 І от, хоча [він] так зробив, Велика Священна Богиня Аматерасу
оо-мі-камі, [йому] не дорікнувши, сказала: «На випорожнення схоже,
але це братик мій — бог, напевно, заблював сп’яну, так зробив. А те,
що межі зніс, канали засипав, — це, напевно, братик мій — бог, зем-
лю пошкодувавши, так зробив», — так виправдала [його], але все-та-
ки його дурні діяння не припинялися, а стали ще гіршими. У той час,
коли Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, знаходячись у
священному ткацькому покої, ткала одяг, що належить богам, [бог
Суса-но-о] дах тих ткацьких покоїв проломив і небесного рябого же-
ребчика, із хвоста обдерши, усередину кинув.
Отут небесні ткалі, побачивши це, злякалися, укололи себе гол-
ками в таємні місця і вмерли.
І тоді Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, побачивши
[це], злякалася і, відчинивши двері Аме-но-івая — Небесного Ске-
лястого Грота, укрилася [у ньому]. Отут уся Рівнина Високого Неба
занурилася в пітьму, в Очеретяній Рівнині-Серединної Країни усюди
темінь стала. Через це вічна ніч наступила.
Отут голоси безлічі злих богів, як літні мухи [дзижчанням], все
наповнили, усюди лиха відбулися.
Тоді вісімсот міріад богів зібралося-зійшлося у Аме-но-ясу-но ка-
ва — Небесної Спокійної Ріки, синові бога Така-мі-мусубі-но камі
Омоікане-но камі — Богові, Що Міркує наказали міркувати, зібрали
довгоспіваючих птахів з Вічного Царства і змусили співати, добули
небесну міцну скелю з верхньої течії Аме-но-ясу-но кава — Не-
бесної Спокійної Ріки, добули залізо з небесної рудної гори, знайшли
небесного коваля [по імені] Амацумарад Ісікорідоме-но мікото —
Богині-Ливарниці наказали виготовити дзеркало, Тама-но-я-но мі-
кото — Богові-Предкові Гранильників наказали виготовити довгу
нитку з безліччю [нанизаних] магатама, призвали Аме-но-кояне-но
мікото — Бога, Що Підносить і Футодама-но мікото — Бога, Що
Приносить і змусили [їх] в оленя-самця з небесної гори Каґуяма ви-
вернути лопатку, узяти небесне дерево Хахака з небесної гори Ка-
ґуяма і виконати гадання.
Густогіллясті дерева Масакакі з небесної гори Каґуяма, ви-
копавши з коренями, до верхніх гілок прикріпили довгі нитки з
безліччю магатама, на середні гілки навішали величезне дзеркало, до
нижніх гілок підвісили білі, блакитні шматки нігіте, і всі ці різні ре-
чі бог Футодама-но мікото благоговійно, для піднесення [богині
Аматерасу], тримав, а бог Аме-но кояне-но мікото сильну молитву
благоговійно виголисив, а Аме-но-тадзікара-о-но мікото — Небес-
ний Бог-Чоловік Могутніх Рук у дверей [грота] причаївся, а Аме-но-
удзуме-но мікото — Небесна Богиня Відважна, рукава підв'язавши
лозою, з небесної гори Каґуяма, з небесної лози Сасакі сітку кадзура
зробивши, листи Саса з небесної гори Каґуяма пучками зв'язавши,
порожній казан у дверей Небесного Скелястого Грота перекинувши,
ногами [по ньому] з гуркотом б'ючи, у священну одержимість
прийшла і, груди виваливши, шнурки спідниці до таємного місця
розпустила.
Отут Рівнина Високого Неба ходуном заходила — усі вісімсот мі-
ріад богів вибухнули реготом.
Тоді Велика Священна Богиня Аматерасу-но оо-мі-камі, дивним
це порахувавши, двері Небесного Скелястого Грота ледве відкрила і
мовила зсередини: «Я сховатися забажала, через це Рівнина Ви-
сокого Неба вся занурилася в пітьму, так, я думаю, і Очеретяна Рів-
нина-Серединна Країна теж уся в пітьмі. Чого ж це Аме-но удзуме
потішає [вас], та й усі вісімсот міріад богів регочуть?» — так
мовила.
Тоді Аме-но-удзуме сказала: «Є високе божество, перевершує те-
бе — богиню. От [ми] і веселимося-потішаємося», — так сказала. А
поки так говорила, боги Аме-но коянe-но мікото і Футодама-но мі-
кото, те дзеркало принісши, Великій Священній Богині Аматерасу
оо-мі-камі [його] показали, і тоді Велика Священна Богиня Ама-
терасу оо-ми-камі ще більше в подив прийшла, поступово з дверей
вийшовши-виглянувши, і отут той бог Аме-но тадзікара-о-но мікото,
що біля дверей [грота] причаївся, узяв її за священні руки і витяг
[назовні], а бог Футодама-но мікото отут-то мотузку-загородження за
нею і протягнув, і сказав: «Відтепер повертатися туди не смій», —
так сказав.
І от, коли Велика Священна Богиня Аматерасу-но оо-мі-камі вий-
ти [із грота] сміла, отут і Рівнина Високого Неба, і Очеретяна Рів-
нина-Серединна Країна, самі собою, опромінилися світлом.
Отут вісімсот міріад богів, порадившись, бога Хая-сусано-о-но
мікото змусили тисячу столів заповнити [спокутними дарунками], а
ще [йому] бороду обрізали, нігті на руках і на ногах змусили зірвати,
і [з Рівнини Високого Неба] вигнали [його] божественним
вигнанням.
 Глава 13

А ще [бог Суса-но-о] попросив їжі в Оо-ґецу-хіме-но камі — Ді-

ви-Богині Великої Їжі. Тоді богиня Оо-ґецу-хіме дістала [у себе] з
носа, з рота, а також із заднього місця різні апетитні страви, і коли
по-всякому їх приготувавши, піднесла, бог Сусано-о-но мікото, ці дії
[її] побачивши, подумав, що [вона], осквернив [їжу], йому підносить,
і ту богиню Оо-ґецу-хіме-но камі вбив.
І ось те, що в тілі убитої богині народилося — у голові
шовковичні хробаки народилися, в обох очах рис-розсада
народилася, в обох вухах просо народилося, у носі квасоля
народилася, у таємному місці пшениця народилася, у заднім місці
соєві боби народилися. То-му Камімусубі-но-мі-оя-но мікото —
Богиня Божественного Тво-ріння— Священна Мати все це підібрала
і перетворила на сімена.

Глава 14

І от, вигнаний, [бог Суса-но-о] зійшов у місцевість з назвою Торі-

камі, у верхів'ї ріки Хі, що в країні Ідзумо. У цей час спустилися за
течією тієї ріки хасі. Отут бог Суса-но-о-но мікото подумав, що у
верхів'ї ріки є люди, і, розшукуючи [їх], піднявся [нагору по] ріці].
Там два чоловіки виявилися — старий і баба, молоду дівчину між
собою посадивши, плакали.
Тоді запитав [бог Суса-но-о]: «Хто ви такі?». И старий той сказав
у відповідь: «Я земний бог, син Оо-яма-цумі-но камі. По імені звуся
Асінадзуті — Старець, Що Гладить Ноги, дружина по імені Те-
надзуті — Баба, Що Гладить Руки, зветься, дочка по імені Кусінада-
хіме — Чудесна Діва з Інада зветься», — так сказав.
Коли знову запитав: «У чому причина того, що ти плачеш?» —
[старий] сказав у відповідь: «Моїх дочок — а їх, дівиць, спочатку ві-
сім було, Ямата-но ороті — Змій-страховисько Восьмихвостий-
Восьмиголовий з Косі, щороку з’являючись, проковтує. Нині час, ко-
ли він повинен з'явитися. Тому плачу», — так сказав. Тоді запитав:
«А який він з себе?» — і [старий] сказав у відповідь: «Очі в нього,
немов червоні [плоди] каґаті, а з тіла вісім голів — вісім хвостів ви-
ходять. А ще на тілі мох і кипариси з криптометріями ростуть. А
довжиною воно долин — на вісім долин, вершин — на вісім вершин
простирається. На черево його глянеш — усе кров'ю сочиться», —
так сказав.
Тоді бог Хая-суса-но-о-но мікото сказав тому старому: «Цю дочку
твою, чи не віддаси мені?» — коли так сказав, [старий]: «Тріпочу
[перед тобою], але [твого] поважного імені не знаю», — сказав у від-
повідь. Тоді [бог Суса-но-о] зважився сказати у відповідь: «Я стар-
ший брат Великої Священної Богині Аматерасу оо-мі-камі. Зараз
тільки спустився з небес», — так сказав. Тоді боги Асінадзуті-
тенадзуті-но камі: «Якщо так, тремтимо [перед тобою]. Шанобливо
віддамо [тобі дочку]», — сказали. Тоді бог Хая-суса-но-о-но мікото
відразу ту дівчину перетворив у частий гребінь, у [свою] зачіску мід-
зура [його] застромив і тим богам Асінадзуті-тенадзуті-но камі ска-
зав: «Ви вісім разів очищене саке зваріть, а ще навкруги огорожу
зведіть, у тій огорожі вісім воріт відкрийте, у кожних воріт поміст
сплетіть, на кожен той поміст бочонок для саке помістіть, у кожний
бочонок того вісім разів очищеного саке повнісінько налийте і че-
кайте!» — так сказав.
І от, коли точно так, як [він] сказав, усе підготували і чекати
стали, той Ямата-но ороті і вірно, як сказано було, з'явився. Відразу в
кожне барило по голові своєї звісив, і те саке випив. Тоді [він]
сп'янів, від-валився, розтягнувся і впав у сон.
Тоді бог Хая-суса-но-о-но мікото оголив свій меч у десять
п'ястків, що його оперізував, і того Змія розрубив-розкидав, так що
ріка Хі кров'ю замість води потекла. І от, коли [він] його середній
хвіст роз-рубив, лезо меча тріснуло. Тоді, здивувавшись, [бог Суса-
но-о] уламок свого меча [у хвіст] всадив і подивився, [а там]
Цумуґарі-но таті — Меч-булат виявився. І от, [бог Суса-но-о] меч
узяв, за диво-вижну річ його порахував і Великій Священній Богині
Аматерасу-но-оо-мі-камі [про це] розповів і [меч] підніс. Це і є
Кусанаґі-но-таті — Меч-булат Кусанаґі.

Глава 15

І тоді той бог Хая-суса-но-о-но мікото став шукати у країні Ідзумо

місце, де б міг побудувати [шлюбні] покої. Досягши місцевості Суґа,
сказав: «У цю місцевісь прийшов я, і на серці в мене легко», — так
сказавши, там покої побудував і [там] перебував. Ту місцевість і те-
пер називають Суґа. Коли цей Великий Бог уперше побудував покої
в Суґа, над місцевістю тією хмари підвелися-піднялися. Отут [він]
вирішив скласти пісню. Та пісня — от вона:
У Ідзумо, де у вісьмох гряд хмари встають,
Покої у вісьмох огорож,
Щоб укрити дружину,
Покої у вісьмох огорож спорудив [я],
Так, ті покої у вісьмох огорож!

Глава 27

Тоді бога Аме-но-торіфуне-но камі богові Такемікадзуті-но камі

дали із собою і послали [їх].
А тому, ці два боги спустилися на узбережжя Інаса, у країну
Ідзумо, оголили меч у десять п'ястків і поставили [його] вістрям на-
гору на гребені хвилі, на кінчику того меча, схрестивши ноги, сіли, і
тому богові Оо-кунінусі-но камі поставили запитання: «[Ми] послані
велінням Великої Богині Аматерасу оо-мі-камі [і] бога Такаґі-но
камі, щоб запитати. Нам доручено-сказано було, що Очеретяна
Рівнина-Серединна Країна, якою ти керуєш, — країна, якою відати
[повинен] мій нащадок. Тому — які твої наміри?» — так сказали.
Тоді бог [Оо-кунінусі] сказав у відповідь: «Я сказати не можу.
Мій син, Яекотосіронусі — Бог-Правитель Багатьох Слів, він по-
винен сказати. Однак [він] пішов на мис Міхо, побавитися [по-
люванням] на птахів і вудінням риби, і ще не повернувся», — так
сказав.
І от, тоді послали бога Аме-но-торіфуне-но камі покликати бога
Яекотосіронусі-но камі, і коли [він прийшов], запитали [його], і [він]
своєму батькові, Великому Богові, повідомив-сказав: «Корюся. Цю
країну нащадкові небесних богів благоговійно віддам», — так ска-
завши, отут же той човен штовхнув [ногою] і перевернув, і небесним
зворотним [плеском] рук перетворив [її] у зелену огорожу і сховався
[за нею].
Поки [він] так говорив, той бог Такемінаката-но камі з'явився,
піднявши на кінчиках пальців скелю, що тільки тисяча чоловік при-
тягти б могли, і сказав: «Хто це в нашу країну прийшов, і так тиш-
ком-нишком розмовляє? А ну, поміряємося силою! От, я перший
візьму тебе за руку».
Тому [бог Такемікадзуті] дав [йому] узяти себе за руку, і відразу
[свою руку] перетворив у крижану бурульку, а ще в лезо меча її пере-
творив. І ось, [бог Такемінаката] злякався і відступив.
Тоді [бог Такемікадзуті] попросив у свою чергу руку того бога
Такемінаката, і коли взяв [її], то, немов молодий очерет узяв, —
обхопив і зім'яв [її], і відкинув від себе, і бог [Такемінаката] відразу
втік геть.
І ось, коли [бог Такемікадзуті] погнався за ним, і наздогнав [його]
у моря Сува, у країні Сінано-но куні, і хотів [його] вбити, бог
Такемінаката сказав: «Корюся. Не убивай мене. Крім цього місця [я]
в інші місця не піду. А також велінь мого батька, бога Оо-кунінусі,
не ослухаюся. Слів бога Яекотосіронусі-но камі не ослухаюся. Цю
Очеретяну Рівнину-Серединну Країну в точності по велінню
нащадка небесних богів [тобі] піднесу», — так сказав.
І от, бог Такемікадзуті-но камі піднявся назад [на Рівнину
Високого Неба] і доклав про те, що Очеретяну Равнину-Серединну
Країну підкорив і втихомирив.

Глава 32

Отут бог Амацухіко-хікохо-но нініґі-но мікото на мисі Касаса

зустрів прекрасну дівчину. Тоді [він] запитав: «Чия ж [ти] дочка?» —
так запитав, і [вона] сказала у відповідь: «[Я] дочка бога Оо-яма-
цумі-но камі, ім'я [моє] Камуатацу-хіме — Божественна Діва з Ата.
Іншим ім'ям Ко-но-хана-но-сакуя-біме — Діва Цвітіння Квітів на
Деревах звуся», — так сказала.
Знову: «А брати-сестри є в тебе?» — запитав, і [вона]: «Є в мене
старша сестра, Іванаґа-хіме — Діва Довговічності Скель», — сказала
у відповідь.
Тоді [він] сказав: «Хочу з тобою з'єднатися шлюбом. Ну як?» —
так сказав, і [вона]: «Я відповісти не можу. Мій батько бог Оо-яма-
цумі-но камі, от хто скаже», — сказала у відповідь.
Тому, послав до її батька, богу Оо-яма-цумі-но камі, просити [її
руки], і тоді [той] сильно зрадів, її старшу сестру, Іванаґа-хіме, у
додачу дав, сотні столів приданого вручив і підніс-послав [її].
І ось, через те, що та старша сестра [була] страшною потворою,
[він], побачивши [її], злякався і назад відіслав, тільки ту молодшу
сестру, Ко-но-хана-но-сакуя-біме, залишив і на одну ніч з нею
з'єднався шлюбом.
Тоді бог Оо-яма-цумі-но камі, через те що Іванаґа-хіме
повернули, відчув великий сором і послав сказати: «Причина, по
якій [я] обох моїх дочок разом відправив [тобі] служити, [от у чому]:
[я] послав [їх], давши клятву, що якщо [він] Іванаґа-хіме
користуватися буде, життя нащадка небесних богів — нехай навіть
сніг упаде, вітер налетить — завжди, скелі подібно, вічною, міцною,
непохитною буде. Якщо Ко-но-хана-но-сакуя-біме користуватися
буде — розквіт-не, подібно тому, як квіти на деревах розквітають. [А
ти] от так [вчинив]: Іванаґа-хіме повернув, тільки Ко-но-хана-но-
сакуя-біме залишив. Тому священне життя нащадка небесних богів
недовговічним буде, подібно квітам на деревах», — так сказав.
І ось, тому-то і понині священне життя Їхніх Величностей Імпера-
торів не може бути довгим.
Переклад Н. Кулигіної, О. Левицької
 Головні відмінності
між “Коджікі” та “Ніхон-ґі” (“Ніхон-шьокі”)

1. Головна мета авторів “Коджікі” – реконструкція божественної генеалогії і

детальна хронологізація життєписів усіх японських імператорів.
Головна мета авторів “Ніхон-сьокі” – окрім реконструкції божественної
генеалогії і детальної хронологізації життєписів імператорів, створення
офіційної історії Японії (тоді Ямато) як держави.

2. “Коджікі” – охоплювали події від космогонічного міфу до 628 р., тоді як

“Ніхон-ґі” – від космогонічного міфу до 697 р.

3. У “Коджікі” перевага при описанні надається подіям далекого минулого, а

життєписи імператорів досить схематичні, тоді як у “Ніхон-ґі” пізніші історичні
події, а також описи життя та діянь японських імператорів деталізується ( при
цьому “Кодзікі” міститили лише 3 сувої, тоді як “Ніхон-ґі” – 30 сувоїв, тобто були значно
більші за обсягом). Таким чином у “Коджікі” головна увага приділена далекому
минулому, а в “Ніхон-ґі” – сучасному (і навіть майбутньому. - І.Б.).

4. “Коджікі” пропагує виключно синтоїстські ідеї та цінності і не містить навіть

згадки про буддизм, тоді як у “Ніхон-ґі” описання історії розповсюдження
буддизму в Японії є однією з головних тем заключної частини цього літопису.

5. “Коджікі” відтворює “лише ранню політичну структуру, для якої

характерною рисою є превалювання давніх родів (Отомо, Мононобе та ін.),
тоді як “Ніхон-шьокі” віддзеркалює звеличення роду Фуджівара и надає
великого значення служилій знаті (зокрема, вихідцям із материка)” (Детальніше
про це див.: Мещеряков А., Грачев М. История древней Японии. – СПб.: Гиперион.- 2002. -
С. 118)

Інші історичні літописи:

“Шьоку ніхон-ґі” – події до 797 р.;
“Ніхон-кокі” – події 792-833 рр.

Пізніші літописи – описували вже переважно лише діяння окремих

імператорів, тобто були вже звичайними хроніками правлінь.

Варто окремо згадати “Коґошюї” (“Доповнення до давніх сказань” /807 р.,

2-й рік Дайдо:/, що належав перу 80-річного Імібе-но Хіронарі, який намагався в
очах імператора відстояти позиції роду Імібе в синтоїзмі на противагу роду
Накатомі, зберігається в бібл-ці Ун-ту Тенрі.) (Див.: Нев- ський М.А.
“Когошюи” // Петербургское востоковедение.- Выпуск 8.- С-Пб.: Центр
“Петербургское востоковедение”.- 1996.- С.301--325).