УЦУХО(БО)-МОНОҐАТАРІ

(“Повість про дупло”)

(宇津保物語　уйухо – уцубо - /сучасн./ “уцуро” 空ろ – порожнина; дупло)

Як ще про один цікавий приклад жанру цукурі-моноґатарі ( 作 物 語 ,

тобто “складені повісті /сказання/”) слід коротко згадати також про
“Уцубо-моноґатарі” (“Повість про дупло” або ще один із варіантів
перекладу цієї назви: “Дуплисте дерево” чи “Повість про дуплисте
дерево”/Див. про це В.Маркова “Две стариные японские по- вести”, с.329/, але в
такому разі: “Уцуро-ни сіта кі” 空ろにした木).

1. Як і в випадку з “Повість про чарівну Отікубо” серед фахівців

точаться дискусії стосовно дати написання “Уцубо-моноґата- рі” та її
автора:
- Більшість літературознавців вважає, що повість була написа- на в
другій половині X ст. а її автором також був Мінамото- но Сітаґо
(911-983);
- Горегляд В.Н. – третя четверть X ст.
- Японський літературознавець Кано Тамаро – між 952-956 рр.
- Інший японський фахівець і автор “Словника з літератури епохи Хей-
ан” (Хей-ан-тьо: бунгаку дзітен.- Токіо.- 1972) Ока Кадзуо вважає датою
написання “Уцубо-моноґатарі” – 980-981 рр.
- Дональд Кін: перша головна частина – в 970-983 рр., друга – після 1000
р. (Д.Кін, 1993, с. 441, 449).

2. Структура: 20 глав, 4 самостійні частини з незалежними сюжетними

лініями та особливостями мови, художнього стилю тощо (від казкового
сюжету і стилю окремих глав до глав, написаних зразковою китайською
літературною мовою).

3. Ще 12-13 років тому в тексті своєї лекції я писав: “На жаль, перекладу
слов’янськими мовами “Уцубо-моноґатарі” не існує”, а тому радив
студентам скористатися описанням змісту та загаль- ною характеристикою
цього твору, що наводить у своїй монографії “Японська література VIII-
XVI ст.” В.Н.Горегляд (с. 115-120), а також деякими англомовними
джерелами. Проте в минулому році мені вдалося придбати перший
російськомовний переклад цієї книги в 2-х томах (“Повесть о дупле (Уцухо-
моногатари)” / Пер. с яп. В.И. Сисаури.- СПб.-М.- 2004.)

Перша частина
- Аристократ Кійовара-но Тошікаґе вирушає з місією до Китаю.
- Шторм, аварія корабля, казкова країна Хаші десь далеко на заході.
- До його рук випадково попадає чарівна семиструнна цитра – кото
(琴), виготовлена Небесними майстрами, на якій він учиться грати.
- Отримавши благословіння самого Будди, Кійовара-но Тошікаґе
 повертається додому в паланкині, зробленому з хмарок, тобто на хмарі
(досить часто в буддійських легендах та сказаннях саме таким чином
потрапляли до Японії різні буд- дійські праведники /Горегляд, с. 116/).
- Він вчить грати на цитрі свою доньку і згодом помирає.
- Донька одружується з Фудзіварою-но Канемаса і народжує сина
Накатада, який виявився бодхисаттвою (“Просвітле- ним”, тобто
буддійським наставником, який веде людей до нірвани) у образі
хлопчика.
- У результаті змови та пліток матір вигашяють з дому, коли Накатаді
ледь виповнилося шість років.
- Ведмежа родина, розчулена розповіддю хлопчика про їх нега- разди,
віддає їм свій барліг, розміщений у дуплі величезної криптомерії в лісі
на північ від столиці.
- Життя в дуплі, що чимось нагадує життя Мауглі з відомої книги
Кіплінга, дружба з дикими звірами, майстерне оволодіння Накатадою
мистецтвом гри на цитрі, концерти для лісових звірів і птахів, ніжне
піклування сина про матір (конфуціанські мотиви /!/ /Горегляд, с. 116/).
- Подорож імператора через ці місця
- Фудзівара-но Канемаса, що супроводжував імператора, чує гру на
цитрі, знаходить свою дружину та сина й забирає їх до столиці
- У столиці він будує для них новий дім, син підростає і в 18 років
починає служити імператорові, не залишаючи при цьому музику.

Друга частина
- Головна героїня – красуня-донька Лівого міністра по прізви- щу
Масайорі – Атемія.
- Сюжет нагадує “Такеторі-моноґатарі”, але вже не з 5, а 16 женихами.
- Переможцями серед них стають Накатада і син імператора. Саме він
врешті решт отримав серце й руку Атемії, а Нака- тада одружується з
його сестрою – донькою імператора.
- Безліч побічних сюжетних ліній
- Безліч деталей та інформації про всі сторони життя, звички, обряди,
господарство і світогляд середньовічних японців, що відрізняло цю
повість від інших повістей та романів, навіть таких як “Гендзі-
моноґатарі”, оскільки там переважно арис- тократичне життя. Тому
цю повість можна сміливо назвати “культурно-економічною
енциклопедією Японії епохи Хей-ан”.
Ось як описує, наприклад, автор господарство одного з пре- тендентів
на руку Атемії – представника відомого й багатого роду з провінції Кії
– Камунабі Танемацу:
- жива огорожа навколо всієї господи;
- 160 комор;
- 20 коней;
- 15 волів
- 10 соколів
- понад 100 робітників
У господарстві Камунабі Танемацу займаються гуральниц- твом
(виробництво саке), теслюванням, ковальством і виплавкою заліза,
ткацтвом і фарбуванням тканин тощо.

Третя частина
- За своїм сюжетом та змістом ця частина повісті наближається до
жанру європейського куртуазного роману (Горегляд, с. 119).
- Придворні інтриги навколо проблеми призначення спадко- ємця
трону. У нинішнього ніслідного принца дві дружини: Атемія і
Насіцубо і від кожної з них він має по сину.
- Одна впливова група на чолі з Лівим міністром Масайорі підтримує
сина Атемії, а інша, на чолі з імператрицею і дру- жиною імператора-
батька Судзаку виступає за сина Насіцубо.
- Усе вирішує позиція самого імператора, Лівого міністра Ма- сайорі та
Накатада-но асона, який став впливовим чиновни- ком,
породичавшись із імператорським родом.

Четверта частина
Еліптичне коло: спроба логічного композиційного завершен- ня
повісті з метою з’єднання її фабули та композиції в одне ціле, оскільки
сюжетна лінія попередніх частин занадто відхилилася від початкової
тематики иа змісту твору.
- Повернення до першої частини повісті і теми казкової цитри:
Накатада-но асон споруджує у своїй садибі башту і разом з матір’ю
вчить свою доньку, яку звати Інумія, грі на цитрі.
- Улаштовується прийом для знаті. Мати починає гарти.
- Гром, землетрус, вода піднімається в озері поблизу палацу, зірки
починають хаотичне кружляння по небу тощо.

Більшість як японських, так і зарубіжних фахівців, зокрема Іенага

Сабуро, В.Н.Горегляд та ін., визнають рихлість фабули цієї повісті,
механічний характер поєднання її окремих частин і глав, їх
різностилістичність, непослідовність і хаотичність сюжетної лі- нії тощо
(Див.: Горегляд, с. 119). Але:
- величезна популярність повісті в епоху Хей-ан;
- енциклопедичність змісту: деталі побуту, культурного життя тощо;

На думку В.Н. Горегляда, “Повістю про дупло” в історії давньої

японської класичної літератури завершується ранній етап розвитку жанру
цукурі-моноґатарі. Водночас у цей же період на- роджується інший цікавий
і своєрідний поетико-оповідний жанр ута-моноґатарі (Горегляд, с. 120), про
який ми з вами вже говори- ли на минулих лекціях.