Лекція1.

1.1 Виникнення перших державних утворень на території сучасної України 

Для чого потрібно знати історію права України?
Без минулого - прогресивного майбутнього не існуватиме. Для
уникнення помилок минулого, слід знати історію.
Стародавні держави на території України почали розвиватися із
Північного Причорномор’я.
Чому саме з півдня?
Виходячи із територіальної ознаки, близькість Греції й утворення
там міст (полісів) – стали факторами перекочування на територію
України. З цього почалося формування міст в Україні. Державність,
яка виникла в Греції стала поштовхом до утворення такого ж ладу
на півдні України.
Історія Північного Причорномор’я сягає глибини віків. Протягом 9-8
століть до нашої ери з’явилися перші знаряддя праці, збройні
засоби захисту, до того ж відбувався розподіл праці – коли ремесло
відділилося від землеробства, виникло кочове скотарство. Усі
попередні фактори сприяли виникненню перших держав,
племінних союзів й переходу до ранньокласового суспільства.
Основними рисами, які характеризували державу того часу, було
виникнення управлінських систем – замкнені від усієї іншої частини
суспільства кола-дій, що керували процесами певної племінної
групи.
Політичне життя Північного Причорномор’я розвивалося під
впливом РАБОВЛАСНИЦЬКИХ ДЕРЖАВ: 1) країни стародавнього
сходу; 2) Греція; 3)Рим. Перші рабовласницькі держави вже на
території України почали виникати в середині І(першого)
тисячоліття до нашої ери.
Джерел з історії держави і права народів Північного
Причорномор’я не багато: 1) археологічні знахідки (закони,
декрети, постанови органів влади, правові норми, що були
викарбувані на кам’яних стелах – плита з текстом); 2) писемні
джерела (збереженні згадки про державність на території України в
документах інших стародавніх країн)
ДЕРЖАВА-ПРОТОТИП КІММЕРІЙЦІВ (мала певні ознаки держави)
Першою державою на території України була Кіммерія, що займала
територію Кримського і Таманського півостровів та степів
Північного Причорномор’я від Дністра до Дону. Вперше ця
народність згадується в «ОДІССЕЇ». КІММЕРІЙЦЯМИ – були
вершники, що об’єднувалися в загони й становили основу війська.
На чолі них стояли ВОЖДІ (мали певну систему управління).
*на початку 7 століття до нашої ери КІМЕРІЙЦЯМ задали удару
СКІФИ у результаті чого були майже знищенні, частину витіснили за
Дунай, деякі ж асимілювалися у СКІФСЬКИЙ НАРОД*
СКІФІЯ

1ТЕОРІЯ СКІФІЯ була утворена за рахунок взаємодії

(КІМЕРІЙСЬКИХ ПЛЕМЕН + ІРАНСЬКИХ КОЧОВИХ ПЛЕМЕН);

2ТЕОРІЯ У згадках ГЕРОДОТА йдеться, що СКІФИ були цілісним

одним народом.
На прикінці 6 століття до нашої ери - СКІФИ створили могутнє
державне обєднання, яке назвали – СКІФІЄЮ.
Найбільшого піднесення ця держава зазнала при правлінні -
царя АТЕЯ. Із союзу племен СКІФІЯ перетворилася на
державу з класичною деспотичною монархією .
 СКІФСЬКА МОНАРХІЯ – форма державного управління, за якої влада
зосереджена в управлінських руках одного правителя, котра
передається у спадок й несе у собі деспотичний характер
володарювання (непорушність у дотриманні тодішньої політики,
без заперечень).
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ СКІФІЇ.

 ЗА ФОРМОЮ УПРАВЛІННЯ –РАБОВЛАСНИЦЬКА МОНАРХІЯ

(на чолі цар) – економічну основу для підтримки існування
держави становить приватна власність на рабів. Люди, які
перебували у статусі РАБА вважалися особистим майном
рабовласника.
Влада України
  ВЛАДА – спадкова, необмежена. В управлінні ЦАРЯ влада
поділялася на 4 гілки:
1)ВИКОНАВЧА; 2)ЗАКОНОДАВЧА; 3)СУДОВА; 4)ВІЙСЬКОВА
Інколи ЦАР виконував функцію ЖРЕЦЯ (людина, що говорить з
Богами від лиця усіх на різноманітних групових обрядах)
ЧОМУ? - на той час релігія була не поодинокою системою, навпаки
ж, співвідносилася до держави, як єдине + багато правових звичаїв
були релігійними.

 ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ – ЦАР + ЦАРСЬКА РАДА.

Цар спирався на царську раду у певних державних справах.
ЦАРСЬКА РАДА
1)ОСОБИСТА ДРУЖИНА (військо царя) на чолі з
2)ВОЄНАЧАЛЬНИКОМ (вищий військовий начальник) +
3)РОДОПЛИМІННОЮ ВЕРХІВКОЮ

 ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ . Рішення приймалися

НАРОДНИМИ ЗБОРАМИ з-поміж усіх воїнів. На них
обговорювалися важливі суспільні питання й майбутнє
наслідування влади одному з нащадків, якщо їх декілька
(передача престолу).
 РОЗПОДІЛ . Країна поділялася на адміністративні округи –
НОМИ (області).
 АПАРАТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ – складався
переважно з 1)родичів царя та 2)представників аристократії.
До того ж були старійшини та вожді племен, що очолювали
місцеві органи влади.
  ДЕРЖАВНА СТРУКТУРА була не стійкою. Скіфи мали
свою політичну організацію, функція якої полягала в
підтриманні відносин між панівним і залежним класами.
Проводилося зміцнення верховної влади, оскільки ЦАР
керував усіма гілками державної влади. Багатство
нагромаджувалося у руках правлячої верхівки - ЦАРЯ (шляхом
завоювань).
 СУСПІЛЬНИЙ ЛАД : 1) Панівний клас;
2) Вільні общинники;
3) Вільні ремісники і купці;
4) Раби
ПАНІВНИЙ КЛАС (цар, царські родичі, аристократія, племінні вожді,
старійшини, воєначальники, жреці, багаті купці) – володіли:
1) пасовиськами, що було важливим фактором оскільки скіфи були
завойовницьким народом з великою кількістю парнокопитних
особин (коней), яких треба було десь утримувати;
2) рабами, котрі працювали на тих;
3) різноманітним майном й угіддями, що приносило їм
немаленький дохід, тим самим збагачуючи їх.
ВІЛЬНІ ОБЩИННИКИ (основна маса населення) –
1) відбували військову службу;
2) сплачували данину;
3) виконували повинності встановлені державою
ВІЛЬНІ РЕМІСНИКИ І КУПЦІ (жителі міст, яких у СКІФІЇ налічувалося
близько 4-чотирьох)
РАБИ (найнижчий клас суспільства) – майнова власність вищих
класів. Існувало КОЛЕКТИВНЕ РАБСТВО. Частка рабів відносно усіх
класів населення СКІФІЇ була незначною.
Шляхи потрапляння до рабства: (туторіал за часів СКІФІЇ)
1) Полон;
2) Продаж;
3) Борговий розрахунок (ними оплачували борги);
4) Народження від рабині

РОЗПОДІЛ СКІФІВ (залежно від їхнього роду діяльності)

1) ЦАРСЬКІ СКІФИ – складали основну частку війська під час
набігів;
2) СКІФИ – КОЧІВНИКИ;
3) СКІФИ – ЗЕМЛЕРОБИ;
4) СКІФИ – ОРАЧІ
РИСИ РОЗВИТКУ ПРАВА СКІФІЇ.
Джерела права:
1) правові звичаї (становленні протягом віків власні
загальноприйняті порядки, яких ті дотримувалися) + (були
проти чужоземного надбання);
2) родові традиції;
3) царські накази;
4) рішення народних зборів;
5) міжнародні договори
Галузі права:
1) Цивільні правовідносини (стосувалися приватної власності й
особистого майна);
2) Родино - шлюбне право (стосувалося укладання шлюбів й
загального базування сімейних відносин)
3) Кримінальні правовідносини (стосувалися різноманітних видів
злочинів та системи покарань)
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ - норми скіфського права
першочергово захищали життя, власність й привілеї ЦАРЯ й
царської родини. МАЙНОВІ відносини регламентувалися (були
встановленні певні правила). До прикладу: кожен воїн міг деяку
частку завойованої поживи залежно від кількості вбитих ворогів,
свідченням чого були їх здерті скальпи. Норми СКІФСЬКОГО
ПРАВА захищали приватну власність на: 1) худобу;
ттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттт2) рабів;
ттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттт3) вживане майно
Уся земля належала ЦАРЕВІ, про остаточну передачу її й мови не
йшло, вона віддавалася тільки у часове користування за певну
повинність (плата, служба).
Серед зобов’язальних дій джерела права називають такі угоди,
як: 1) обмін; 2) дарування; 3) купівля – продаж; 4) міни +
характерним затвердженням угод було затвердження кров’ю
(кров укладено)
РОДИННО-ШЛЮБНЕ ПРАВО – базувалося на принципах
ПАТРІАРХАТУ (класове домінування чоловіка у суспільстві) і
БАГАТОЖОНСТВА = (Родовід вівся по батьківській лінії; старша
дружина мала свої привілеї щодо інших дружин; опісля
можливої смерті воїна – майно й дружини переходили «у
спадок» найстаршому брату в родині(принцип ЛЕВІРАТУ); при
розподілі спадщини перевагу надавали молодшому сину
(система МІНЕРАТУ); одружені сини мали право виходу з родини
лише за життя батька; дівчині доводилося виходити заміж лише
за тої умови, що вона вб’є ТРЬОХ ворогів).
 КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – сортувалися щодо ВИДІВ
ЗЛОЧИНІВ та їх СИСТЕМОЮ ПОКАРАНЬ.
Види злочинів поділяють на:
1) злочини проти царя (замах на вбивство, непокірність,
фальшива присяга);
2) відступ від віри батьків;
3) порушення звичаїв;
4) убивство;
5) пограбування/крадіжка + різниця між ними =
(ПОГРАБУВАННЯ – відкрите дійство; КРАДІЖКА – таємне дійство)
6) образа (словом і діями).
Система покарань структувалася так:
1) кровна помста;
2) страта,;
3) конфіскація (майнові злочини);
4) штраф;
5) тілесні покарання.

СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ + АНТИЧНІ МІСТА

Перше поселення греків на території України датується серединою
7-сьомого століття до нашої ери, виникло воно на острові БЕРЕЗАНЬ
(БОРИСФЕН) й мало назву БОРИСФЕНІДО. Опісля виникли такі
міста-держави, як: 1)ОЛЬВІЯ(аристократична); 2)ТІРА;
3)ПАНТІКАПЕЙ; 4)ХЕРСОНЕС(демократична); 5)ФЕОДОСІЯ
6)ФАНАГОРІЯ – де пануючою формою політичного, економічного й
соціального устрою був ПОЛІС. Грецькі державоутворення
були однотипними за походженням, економікою, суспільно-
політичним ладом та правовою системою. Їх розквіт припадає на
 5-4 століття до нашої ери, а рамки існування до середини 5 століття
нашої ери. Саме обєднавчі тенденції між містами призвели до
утворення БОСПОРСЬКОГО ЦАРСТВА. З 2 століття зруйнований
племінними союзами ГУНІВ (тюркські племена) та ГОТІВ
(германські племена) - Боспор ввійшов до складу ВІЗАНТІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ, втративши при цьому свою самостійність.

 Особливості грецької колонізації Північного Причорномор’я:

1) грецька колонізація мала МИРНИЙ ХАРАКТЕР
(незавойовницьке осідання на територіях Північного
Причорномор’я);
2) грецька колонізація мала АГРАРНИЙ ХАРАКТЕР
(землеробство економічно формувало державу з
усталеними там нормами);
3) існувала НЕЗАЛЕЖНІСТЬ відносно МЕТРОПОЛІЇ
(кожне з міст мало свій фактичний сувернітет);
4) поєднання стихійного й планового характеру
 ДЕРЖАВНИЙ ТА СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ
Державний устрій будувався на засадах рабовласницького
формування. За формою правління, вони були –
РАБОВЛАСНИЦЬКИМИ РЕСПУБЛІКАМИ, які мали свою:
1)законодавчу,
2)виконавчу,
3)судову владу.
Протягом усього існування грецьких міст-держав форми їх
правління змінювалися.
Вищі органи влади:
НАРОДНІ ЗБОРИ (Верховна Рада) (народ, агора, апела, віче) –
вищий законодавчий орган влади (приймав закони, обирав
посадових осіб, регулював морською торгівлею, укладав
різноманітні договори, звільняв іноземців від сплати мита,
утверджував громадянство) – виконував певні законодавчі
функції. Опісля ПЕРЕКЛАСУВАННЯ суспільства, у часи
державного посилення АРИСТОКРАТІЇ – роль Народний зборів
зменшилася. Характерним для Н.з був той факт, що приймати
у них участь мали право виключно ПОВНОПРАВНІ громадяни
(у віці від 25 + більше років) + обмежувалися:
1) жінки;
2) іноземці;
3) раби
РАДА МІСТА (герусія, буле) - постійно діючий законодавчий
орган влади, що обирався Народними зборами. Його
компетенцією були: (підготовка питань до Н.з, видання
декретів, законодавча ініціатива, контроль за виконавчими
органами) – підготовчий орган.
Виконавчі органи: колегії, магістратури
1) Колегія архонтів (складалася з 5-6 осіб на чолі котрих був
перший архонт) – мали право скликати Н.з(у випадку
небезпеки) + керували іншими колегіями;
2) Колегія номофілаків – стежили за оформленням законів,
відповідали за відповідність стосовно структури законів +
 перевіряли дотримання законодавства посадовими
особами;
3) Колегія продиків – виконували прокурорські й адвокатські
функції (відносно ситуації) – захист;
4) Колегія деміургів – стражі державної безпеки (виявляли
можливі загрози державі);
5) Колегія агораномів – стежили за порядком на ринках,
дотриманням єдиної системи «мір та ваги» (без
обважування та обмірювання)
Окрім КОЛЕГІЙ існували ще окремі посадові особи, до
прикладу:
1) КАЗНАЧЕЙ – людина, що займалася фінансами;
2) ЕМПОРІОН – назначений за дотриманням морської торгівлі
між державами.
Суспільний устрій характеризувався наявністю двох
протилежних класів: 1) РАБОВЛАСНИКИ; 2) РАБИ окрім цього,
були й проміжні його предствники
РАБОВЛАСНИКИ – повноправні громадяни, які обіймали
різноманітні адміністративні посади, мали можливість
відвідувати інші землі, без ніяких на те перешкод - (уродженці
міста) – ЧОЛОВІКИ (купці, судновласники, власники
ремісничих майстерень, нащадки родоплемінної знаті та
духовенства)
ВІЛЬНІ ЛЮДИ – 1)жінки; 2)іноземні гості – не користувалися
політичними правами (не мали права брати участь на Н.з)
РАБИ – безправна майнова власність.
ЕКСПЛУАТОВАНА ГРУПА – (дрібні ремісники, торговці, вільні
общинники) – сплачували данину державі й входили до
ополчень (SOS-військо з цивільного населення).

Судова влада: судові функції здійснювали – СУДИ.

У Греції вони мали назву – геліея. У судовому процесі брали
участь судді (встановлювався інститут судді),
обвинувачі(прокурори), захисники(адвокати), свідки.
Судді вирішували справу голосуванням: спочатку щодо
наявності вини, а після її доведення - стосовно покарання.
Вирок був остаточним, системи касацій (перегляду справи) не
було.
 ПРАВО АНТИЧНИХ МІСТ
1) В основу правової системи античних міст-держав
Північного Причорномор’я було покладено – СИСТЕМУ
МИТРОПОЛІЙ (правова структура співставлялася тій, що
існувала у Греції)
2) Існував вплив на правову систему місцевих звичаїв із
сусідніми з ними поселеннями (певний досвід у
врегулюванні правовідносин переймався з сусідніх
народів)
3) Джерелами права були закони і декрети Народних
зборів і Рад, постанови колегій, місцеві звичаї;
4) У Грецьких містах-полісах регламентувалися:
1) цивільні правовідносини;
2) родинно-шлюбне право;
 3) кримінальні правовідносини, що співствлялися щодо
ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ та їх СИСТЕМОЮ ПОКАРАНЬ.

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – розвинені правові

регламентації підпорядковувалися відносній власності.
(врегулювалися майнові відносини; розрізнялися право
власності та право володіння; існували боргові
зобов’язання; розвивалося зобов’язальне право( у зв’язку з
поширенням зовнішньої торгівлі) – укладалися договори
купівлі й продажу, позики, дарування = їх укладання
проводилося в спеціальних установах в присутності
державних службовців).
РОДИННО-ШЛЮБНЕ ПРАВО – у грецьких містах-полісах
особисті відносини між громадянами у родині -
регулювалися нормами ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА (історично
обумовлені правила поведінки людей, що увійшли у звичку
й стали частиною їхнього життя). Шлюб мав обов’язковий
характер. Шлюбна угода – укладалася у формі купівлі-
продажу нареченої. Чоловік міг користуватися
комплексними послугами рабинь. Чоловік мав право вільно
розлучитися із своєю партнершею по шлюбу (обмежень той
не мав). Жінці ж навпаки, такої можливості ніхто не надавав
й не збирався.
 КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – у грецьких містах-
полісах існувало законодавство про ЗЛОЧИНИ й ПОКАРАННЯ
стосовно них. Найтяжчими вважалися злочини проти держави
(змова з метою повалення демократичного ладу(голосування
народу за прийняття держаних актів), розголошення
державної таємниці, державна зрада); посягання на приватну
власність, життя, честь та гідність. Стосовно існуючих тоді
злочинів встановлювалися ПОКАРАННЯ (штрафи, конфіскація
майна, повернення у рабство, смертна кара).
БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО

ПОНЯТТЯ
Поліс – незалежне місто-держава, яке мало власну
сільськогосподарську територію.
Античність – (з перекладу з литини «стародавній») -
стародавня епоха, у вузькому та найбільш уживаному значенні – це
історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму – від
виникнення перших давньогрецьких держав (кінець ІІІ-ІІ тисячоліття
до н.е.) і до падіння Західної Римської імперії та завоювання Риму
варварськими племенами (V ст. н.е.).
Монархія - форма державного управління, за якої влада зосереджена
в управлінських руках одного правителя, котра передається у спадок
нащадкові монарха. Нині збережені два типи монархії:
1)АБСОЛЮТНА; 2)КОНСТИТУЦІЙНА (ДУАЛІСТИЧНА+ПАРЛАМЕНТАРНА)
При абсолютній – уся повнота влади зосереджена в руках однієї
людини; уряд призначається монархом та повність від нього
залежить
При конституційній – влада правителя обмежена (в дуалістичній
формі вона розділена між монархом – який контролює виконавчу
владу + парламентом – який наділений правом законотворення)
(при парламентарній формі влада монарха має ще більші
обмеження, більшість повноважень за ним зберігається лише
формально, уся влада практично зосереджується в руках парламенту)

Республіка – передбачає, що вищі органи влади є виборними, а

джерелом і носієм влади є народ.
Остракізм – це відсторонення людини шляхом виключення її з групи
або соціального оточення.
Атимія – процес позбавлення громадянських прав.

Метрополія (гр., від мати і місто): 1. У Стародавній Греції —

місто-держава (поліс) щодо заснованих ним в інших землях
поселень (колоній). 2. Держава, що володіє захопленими нею
колоніями.