Варіант 11 Козінчак Софія Тарасівна СТ-21

Завдання 1-го рівня

Завдання 1 В) Музей мистецтва у Відні

Завдання 2 В) Франческо І Медічі

Завдання 3 А) Державні музеї Берліна

Завдання 4 Б) 1870 році

Завдання 5 А) 1825 році

Завдання ІІ-го рівня 

Завдання 6 Г) Петербурзька кунсткамера

Завдання 7 А) церковних скарбницях

Завдання 8 Б) 1810

Завдання 9  Г) бібліотека палацу Ніневії

Завдання 10 Б) Йосиф ІІ

Завдання ІІІ-го рівня

10. Німецький музей  у Мюнхені 28 червня 1903 — найбільший музей природознавства і

техніки у світі.У Німеччині приділяють велику увагу музейній справі. Тут навчають тому, як
створити цікаву експозицію і привернути публiку до музею, як розпізнати фальшивку від
оригіналу. В країні є декілька вищих навчальних закладів, які готують спеціа- лістів у галузі
музеєзнавства.Музейна справа в Німеччині включає як традиційні напрями музейної
дiяльностi - збір експонатів, науковий опис, інвента- ризацiю, збереження об'єктів, так і
сучасні - музейний менедж- мент, музейний маркетинг, соціологічні дослідження
музейної публіки, підготовка експозицiйної концепції із урахуванням конкретної цільової
групи відвідувачів. Велика увага приділя- ється вивченню студентами таких наук як
iсторiя, мистецтво- знавство, археологiя, фольклор. Студенти спільно з викладачами
готують декілька проектів створення нової експозиції, роз- робка музейно-педагогічної
програми, підготовка екскурсії для людей з обмеженими можливостями. Обов'язковою
складовою навчального процесу в музейній справі є відвідування студентами і
викладачами музеїв Німеч- чини та інших країн, зокрема, італійських міст - Мілану, Тури-
ну, Больцано.У Німеччині існують як вже відомі музеї, наприклад, Пер- гамський музей у
Берліні, так і менш відомі, наприклад, музей картоплі у Мюнхені, музей гігієни в Дрезденi.
В останньому розглядають людину у цілому. Історичні експонати, наприклад, ілюструють
розвиток науки: вiд акушерського крісла цивілізації майя до сучасних термокамер для
виходжування новонаро- джених. Для тих, хто шукає романтику, в музеї можна побачити
древні любовні листи. Після об'єднання Німеччини музеєм- скансеном стала Берлінська
стіна, яку щорічно відвідують тися- чі туристів. Колишній вугільний басейн Рур з
промислового регіону перетворився на мистецький. Отже, ми можемо констатувати, що
Німецький музей зробив величезний вплив на розвиток технічних музеїв усього світу і
визначив форми їх роботи до теперішнього часу. Він поклав початок процесу пояснення
технології і спонукав всі музеї приділяти більше уваги залученню відвідувачів в активну
роботу з діючими експонатами музею. До теперішнього часу Німецький музей
залишається зразковим музеєм техніки, оскільки з самого початку головним у виставковій
концепції була його педагогічна та дидактична установка. Ретельно продумана
систематична органiзацiя експонатів була на той час новаторством в історії технічних
музеїв, тому музей опинився на якісно новому рівні по відношенню до найстаріших
технічних музеїв.

11 .Середньовічне мистецтво західного світу охоплює широкий спектр територій і часу,

понад 1000 років мистецтва в Європі, а часом і на Близькому Сході і в Північній Африці.
Воно включає в себе основні художні напрямки та періоди, національне і регіональне
мистецтво, жанри, відродження, прикладне мистецтво та самих митців.У Середньовіччі
людина зустрічалася з мистецтвом головним чином у храмі. Звичайно, ікони, скульптура,
богослужбове начиння призначалися для відправлення культу та оформлення інтер’єру,
проте вони, безумовно, відображали й естетичні уявлення свого часу. Від якості їх
виконання й здатності впливати на емоційну сферу людей часто залежав добробут
храму,адже багатьох вірних захоплював перш за все зовнішній бік церковних обрядів.
Середньовічну людину приваблювали яскраві й блискучі кольори: вони асоціювалися з
Богом, як вищою силою, зі Світлом як символом божественної досконалості й Спасіння.
Культовий посуд намагалися робити з дорогих та ексклюзивних матеріалів – золота,
срібла, дорогоцінного каміння, перламутру, а богослужбовий одяг шили зазвичай із парчі,
бархату та шовку. Такі речі цінувалися дуже високо й для їх зберігання вимагалися
особливі заходи безпеки. Так виникали церковні скарбниці, яким відводили особливі
приміщення поруч з престолом або ж добудовували особливу капличку при церкві, а в
монастирях – окрему будівлю.
Поняття «колекціонування» стосовно до середньовічних скарбниць, особливо на
початковому етапі їх розвитку, носить досить умовний характер. Адже їх вміст в значній,
ступеня формувалося випадково і безсистемно. Воно складалося головним чином з
предметів, захоплені під час війн і феодального грабежу, куплених у заїжджих купців,
отриманих в якості подарунка або підношення, зроблених на замовлення місцевими
ремісниками. Але вже в епоху класичного Середньовіччя стала повільно, але неухильно
викристалізовуватися
така форма акумуляції предметів, коли речі потрапляли в збори не випадково, а
підбиралися навмисно у відповідності зі смаком, інтересами і потребами збирача. Саме за
таким цілеспрямованим колекціонуванням було майбутнє, і хоча в повній мірі цей
феномен зміг розкритися тільки в епоху Відродження, його перші слабкі паростки
з'явилися вже в середньовічній культурі.
Світські скарбниці й приватне колекціонування.
Середньовічні збірки у значній мірі носили випадковий характер: вони складалися
головним чином із предметів, захоплених під час воєн й феодального грабунку, куплених
у заїжджих купців, отриманих в якості подарунку або підношення, зроблених на
замовлення місцевими ремісниками. Паралельно в ХІV – ХV столітті починає
відроджуватися традиція цілеспрямованого колекціонування.Вже на початках
Середньовіччя спеціальні приміщення для дорогих прикрас, зброї, дорогоцінного посуду
й документів почала створювати й світська влада. Найбільш знаменита скарбниця
ранньосередньовічної Європи належала Карлу Великому й розташовувалася в його
палацовій капеллі в м. Ахен. У ній зберігалися античні геми, дорогі оклади книг, вироби із
дорогоцінних металів, одяг із шовку й парчі, скриньки, складні й інші предмети із
слонової кістки роботи арабських й візантійських майстрів, а також християнські реліквії.
Найбільш яскравим представником нового, який лише розпочав формуватися типу
європейських колекціонерів був Жан І герцог Беррійський (1340 – 1416), молодший син
французького короля Іоанна ІІ Доброго. Палаци й замки, які йому належали в Парижі,
Арле, в долині Луари своїм блиском та розкішшю затьмарювали двір його рідного брата,
Короля Карла V.
Скарбниця зберігалася також в Постільній казні й Конюшній казні. Родова скарбниця
царів набула характеру загальнодержавної казни. Її відвідини здійснювалися винятково
згідно із запрошенням царя й вважалися особливим привілеєм. Скарбниця
використовувалася не лише для накопичення раритетів, але й для пожалування із неї.
Недоторканими залишалися лише раритети, пов’язані з найбільш знаковими подіями в
історії московської держави, регалії царської влади.