Есе

«Культурна спадщина музею Ханенків»

Підготувала:
студентка 1-го курсу
новогрецької філології
Гайсина Дар’я

29.04.19
 Культурна спадщина музею Ханенків
Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (колишня
назва — Київський музей західного та східного мистецтва) — художній музей у
центрі Києва. Він має найвизначнішу колекцію закордонного мистецтва в Україні,
його фонд складає понад 20000 одиниць, а завдяки наявності у музеї великої
кількості унікальних та вартісних пам’яток мистецтва, він знаний не тільки в
Україні, а й далеко за її межами.
Я вже давно чула про музей Богдана та Варвари Ханенків і от нарешті мені
вдалося його відвідати і повністю поринути у прекрасний світ мистецтва.
Музей складається з двох будівель: власне дому Ханенків, де виставлене
західноєвропейське мистецтво та сусідньої будівлі, де можна насолодитися
культурою сходу.

Будинок Ханенків: Західноєвропейське мистецтво Культура Сходу

Почнемо із західноєвропейського мистецтва. Неповторну атмосферу музею

можна відчути вже у вестибюлі, оформленому у дусі бароко. Звідси відкривається
вид на парадні сходи та портик, де розташовані копії найбільш відомих статуй
античного часу. У залах другого поверху в розкішних інтер'єрах кінця 19 ст.
розміщено експозицію західноєвропейського мистецтва, побудовану за регіонально-
хронологічним принципом. Основні зали: «Велика» та «Червона» вітальні, «Золотий
кабінет», «Дельфтська їдальня» та ін. - оформленні в дусі історизму.
У першому залі, до якого я потрапила, було виставлено мистецтво епохи Рококо.
Найбільше мене вразила картина Франсуа Буше «Амури» Франція, 1763 року. Ця
декоративна композиція слугувала колись десюдепортом ( прикрасою над дверми).
Коли людина проходила крізь двері, у неї повинно було складатися враження, наче
один з амурів кладе вінок на її голову.
У цій композиції художник відмовляється від насичених фарб. Колористичну
гармонію Амурів утворюють ніжно – рожевий, кремовий, фісташковий, блідо –
блакитний кольори.
 Портрет Інфанти Маргарити
У чудовій залі, де раніше знаходилася їдальня Ханенків, найбільшу увагу
привертає портрет Інфанти Маргарити, дочки іспанського короля Філіппа ІV. До
останнього часу цей портрет приписували іспанському майстру – Дієго Веласкасу.
Обіймаючи високу посаду придворного живописця Філіпа IV, славетний художник
у розквіті свого таланту створив ряд довершених за майстерністю портретів, які
увічнили членів королівської родини. На одному з них на повний зріст зображено
молодшу дочку іспанського короля - інфанту Маргариту. Ця велика за розміром
картина (212 х 147), знана як Портреті Інфанти Маргарити в сіро-рожевому платті,
була написана близько 1658 р. і знаходиться тепер у музеї Прадо в Мадриді. Втім,
відомо, що Веласкес не встиг завершити це полотно. В зображенні обличчя та рук
інфанти відчувається значно слабша манера - вже після смерті великого майстра ці
найважливіші для портрету деталі були дописані його учнем - Хуаном Баутістою
дель Масо.
Картина, яка сьогодні є окрасою музею Ханенків, вважається підготовчим
портретом до монументального полотна з Прадо. Подібні, невеликі за розміром,
поясні портрети Веласкес зазвичай виконував з натури перед тим як, вдягнувши у
відповідні строї манекен, розпочати роботу над повномасштабним полотном.
Однією з особливостей цієї картини є кольори. Використано прийом гри світла.
Рукави сукні не передаються чисто білими, вони мають відтінки сірого,
коричневого, жовтого… Для усього портрета немов би використали всього декілька
кольорів фарби і змішуючи їх отримали неймовірні відтінки які доповнюють один
одного.
 Візантійські ікони VI – VII століть
У залі, схожому на невеличку каплицю, представлено чотири візантійські ікони
VI–VII століть, які є одними з найдавніших християнських ікон, що збереглися до
нашого часу.
Чотири ікони: «Йоанн Предтеча», «Святі Сергій та Вакх», «Богоматір з
немовлям», «Мученик та мучениця», — створені на теренах Візантії в VI–VII
століттях, дивом збереглися під час іконоборницького руху, що невдовзі охопив
Візантійську імперію. Вони вціліли лише тому, що були завчасно вивезені
християнськими паломниками до Синаю. Давні автори називали такі ікони
«восколитим писанням», оскільки за технікою живопису вони відрізнялися від
пізнішого іконного письма темперними фарбами.
Поруч із давніми синайськими іконами в залі представлено рідкісну портативну
мозаїкову ікону більш пізнього часу — «Святий Миколай Мірлікійський» (XIII ст.)
 Величезне враження справляє зала «Золотий кабінет». Стіни цієї кімнати
покривають тканеві шпалери які зображують сцени із роману Мігеля де Сервантеса
«Дон Кіхот». «Золотий кабінет» репрезентував епоху Людовіка XIV: свічада певної
форми, європейські меблі XVII століття, золоте ліплення, мармурові скульптури –
погруддя Марії Антуанетти роботи Буазо та “Амури, що борються за серце” Гудона,
дві вітрини із саксонською порцеляною, золотий годинник із вакханкою та ін. Також
ця зала містить потаємні двері за допомогою яких господарі, не обходячи багато
кімнат, могли потрапити до сходів, які вели на третій поверх. Саме там були
розташовані спальні Ханенків.
Культура Сходу
Як вже було зазначено вище, мистецтво Сходу представлено у нещодавно
відкритих залах будинку № 17. Тут ми можемо поринути у культуру Індії, Китаю,
Японії, познайомитися зі світом мусульманської культури Ірану, Іраку, Сирії,
Єгипту.
Розділ музейної колекції, що представляє твори майстрів з країн Індокитаю,
Непалу, Тибету, Монголії, та Бурятії знайомить з мистецтвом, яке розвивалося під
впливом буддизму – однієї з трьох світових релігій.
Перші зображення Будди з’явилися у мистецтві Індії на початку нової ери.
Дві голівки Будди датовані VI – XII ст., створені з випаленої глини і бронзи
майстрами з Індокитаю і є найбільш ранніми пам’ятками буддійської скульптури у
музеї.
Дуже цікавим експонатом є ритуальна чаша капала XVIII ст. яка створена зі
справжнього черепа людини і пишно оздоблена позолоченою бронзою і
інкрустацією напівкоштовного каміння.

Мистецтво Китаю
В залі мистецтва Китаю окрім колекції класичного китайського живопису, на
особливу увагу заслуговують предмети теракотової поховальної пластики VII – X
ст. З давніми традиціями прикладного мистецтва Китаю знайомлять вибрані твори
від III ст. до н.е. – до початку XX ст.: бронзове литво, порцеляна, взірці
шовкоткацтва та художнього різьблення по каменю і слоновій кістці, а також емалі
та лаки.
Шедевром китайської середньовічної скульптури є дерев’яна, вкрита
поліхромним розписом статуя Гуаньінь - буддійського божества милосердя. Вона
була створена за доби династії Мін і увібрала в себе кращі досягнення цього виду
мистецтва.
Скульптура династії Мін також представлена величною і монументальною
храмовою статуєю Будди Шак’ямуні.
Не меншим успіхом за часів Мін користувалася порцеляна. Вона була
переважно біло – синього кольору і оздоблена кобальтовим підглазурним розписом.
Посуд був настільки тонким, що якби його піднесли до світла, він би просвічувався.
Мистецтво Ісламу
Світ культури Ірану, Іраку, Сирії, Єгипту, Туреччини й окремих регіонів
Середньої Азії та Кавказу представляють твори різних видів мистецтва: старовинні
тканини та килими, керамічні вироби та бронзовий посуд, предмети зі скла та
ювелірні прикраси.
До цінних складових музейної колекції Середньої Азії належать фрагменти
облицювання видатних архітектурних пам’яток Бухари XVI ст. – Мідресе Мірі –
Араб та Медресе Абдулла – Хана.
Мистецтво Японії
Одним з найбільш яскравих і широко визнаних явищ художньої культури
Японії є кольорова гравюра на дереві ( ксилографія), відома як мистецтво укійо - е.
У залі представлено одну з провідних шкіл гравюри - школу Утагава та роботи її
представників: Хіросіге, Кунісада, Кінійоші.
Також окрасою експозиції цього залу є різноманітне за технікою оздоблення
та сюжетами зібрання „цуба” – деталей самурайських мечів.
Загалом, музей Ханенків просто вражає своїми колекціями, кожна людина
зможе віднайти для себе щось своє. Кожен представлений експонат притягує до себе
і кожного разу, приходячи до музею, ти відкриваєш щось нове. Тут можна посидіти
на лаві чи на підлозі та насолоджуватися витонченими полотнами, старовинними
іконами та гравюрами, скульптурою або вже самим розписом, ліпниною та
елегантним стилем будинку Богдана та Варвари Ханенків.