Київський національний університет

технології та дизайну
Факультет дизайну

Доповідь
на тему «Український монументальний фресковий стінопис»

Роботу виконала
студентка 1 курсу групи БДР 2-21
Даниленко Катерина

Київ 2021
 Зміст
1. Вступ
2. Стінопис
3. Історія
4. Стінопис собору
Вступ
Фреска – найдревніша техніка монументального живопису. Найстаріші
фрески, знайдені археологами на території від Малої Азії до берегів
Каспійського моря у вигляді залишок підлог, пофарбованих у червоний колір,
сягають VIII тис. до н. е. Проте термін «фреска» ввійшов в обіг лише у XIV
столітті.

У добу Відродження в трактатах про мистецтво фреску називали

«наймужнішим з усіх родів живопису», адже ця техніка потребує великої
майстерності, точності рисунка і швидкого виконання. Складність фрескового
живопису також полягає у його органічному застосуванні у межах певного
архітектурного простору при умові, що цілісність останнього не буде
порушено. Як архітектура, так і монументальний живопис не можуть
розглядатися окремо. Вони повинні доповнювати одне одного, співіснувати у
синтезі. Фресковий живопис має підпорядковуватися певній просторовій
системі, яка б забезпечувала йому органічне злиття з архітектурою.

Отже, головне завдання художника-монументаліста – зробити зображення не

площинним, не ілюзорним, не плоским, а просторовим. Художник не повинен
забувати про певні вимоги щодо монументального живопису, зокрема йти
шляхом узагальнення, стилізації, концентрації уявлень про оточуючий світ.
Стінопис

Монументальний живопис, мурал, стінопис — рід живопису, твори якого

мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Твір
монументального живопису створюється на стаціонарній (на відміну від
станкового малярства), а не на утилітарній (на відміну від декоративного
живопису) поверхні. Він безпосередньо пов'язаний з архітектурою, прикрашає
стіни, стелі, підлогу та інші елементи архітектури споруд; може бути
розташованим в інтер'єрі та екстер'єрі будівлі.

До його технік належать всі види розпису по тиньку (фреска та її різновиди),

мозаїка, вітраж, енкавстика, сграфіто, майоліка, гаряча емаль, кольоровий
цемент, а також зроблені спеціально для певного приміщення живописні панно
на полотні та гобелени. Слід відзначити, що олійна фарба інколи
використовується для стінопису, проте вона зарекомендувала себе як нестійка й
недовговічна. З розвитком технологій в декоративному оформленні інтер'єрів
повноцінно використовуються фарби, лаки та емалі на основі синтетичних
сполук.
Історія
Монументальний живопис бере початок з глибокої давнини й досяг високого
ступеня розвитку ще задовго до того часу, коли власне живопис розвинувся в
самостійне мистецтво, що відокремилося від архітектури й отримало назву
станкового живопису. Монументальний й взагалі настінний декоративний
живопис становить собою самостійний розділ у живописному мистецтві. Саме
тому художник, що приступає до прикраси стін розписами, повинен мати
спеціальну художню підготовку. Монументальний живопис має й самостійну
техніку, де базою для неї служить не полотно, а стіни будівлі, побудовані з
матеріалів, властивості яких необхідно знати, що вимагає спеціальної
підготовки. Технічні пізнання необхідні для живописця й при їх відсутності
настінний декоративний живопис унеможливлюється.

Найбільш поширеним видом основи, тобто матеріалом, на якому виникає твір

в станковому живопису були дерево й полотно, а в настінному — камінь, цегла
та інші будівельні матеріали. В архітектурі минулого основою
монументального живопису найчастіше слугували внутрішні поверхні стін і
зводів будівлі, а також його опорні елементи — стовпи або колони. Таким
чином, основу настінного живопису й становить той матеріал, з якого створена
дана споруда. Тому вивчення специфіки такої основи здатне пролити світло на
історію, час створення або атрибуцію виконаного на ній розпису. Все це
складає предмет не стільки історії технології живопису, скільки історії
архітектури. Разом з тим, настінні розписи виконувалися не лише
безпосередньо на будівельному матеріалі. Як правило, винятком слугують
доісторичні наскельні малюнки та печерні розписи. Призначені під такий
живопис поверхні попередньо тинькувались, товщина шару коливалася
залежно від характеру кладки стін — від декількох міліметрів (на тесаному
камені) до декількох сантиметрів (в спорудах з цегли або грубо оброблених
блоків з каменю). В ряді випадків такий шар тиньку можна розглядати як
основу настінного живопису, оскільки поряд з ним існували й існують прийоми
написання на сухому тиньку (наприклад, олійний, клейовий та темперний
живопис).

На території України монументальне мистецтво відомо з часів Київської Русі.

Починаючи з XVI ст. в настінному розписі вже виразно почали проявляються
риси національної самобутності українського народу (Онуфріївська церква в с.
Лаврове та церква Святого Духа в с. Потеличі на Львівщині).
Стінопис собору
Стінопис собору перебуває в органічній єдності з його архітектурою.
Центральні персонажі фігурують у виділених за допомогою мозаїки головному
куполі та вівтарі.

Усі інші приміщення собору декоровані фресками – вишуканим за рисунком і

колоритом стінописом, який виконано по вогкому тиньку розведеними на воді
мінеральними фарбами. Незважаючи на значні пошкодження фресок, їх палітра
милує око чистотою та інтенсивністю фарб. Стрижньову роль відіграє
христологічний цикл, розташований у підкупольному просторі. Послідовно
ілюструючи земну історію Христа, фрески розміщені в три регістри і читаються
“як книга” – зліва направо і зверху вниз. Перед глядачем епічно розгортається
історія Спасіння; переміщаючись по колу, він наче відвідує святі місця
Палестини. Заключні сцени апостольських діянь в ім’я Спасіння і Воскресіння
асоціюються з хрещенням Русі й місією Володимира Рівноапостольного.
Недаремно христологічний цикл завершується великим груповим портретом
сім’ї київського князя, яка здійснює парадний вихід у храм. Збереглися бічні
фрагменти портрета з зображенням дітей князя: чотири постаті на південній
стіні центральної нави і дві – на північній. Князь з княгинею були намальовані в
центральній частині фрески, яка не вціліла, бо знаходилась на стіні західної
трипрогонової аркади, розібраної наприкінці ХVІІ ст. Про цю втрачену частину
фрески дає уявлення замальовка А. ван Вестерфельда 1651 р.

Загальній концепції стінописного ансамблю підпорядковано й унікальний цикл

світських фресок веж собору. В давнину вежі були ізольовані від інтер’єру, вхід
у них був знадвору. Вежами піднімались на хори члени княжої родини з
почтом, що зумовило палацову тематику фресок. Відповідно до церемоніалу,
чоловіки піднімались крученими сходами південної вежі на чоловічу, південну
половину хорів; жінки – по північній вежі – на жіночі, північні хори. Згідно з
цим, центральні сюжети чітко розподілені за тематикою: у південній вежі
розміщено велику композицію “Іподром”, у північній – “Вихід цариці”.
Композиція “Іподром” розгортається знизу вверх на стіні південної вежі. Вона
складається з трьох основних сцен: колісниць з візничими, які виїжджають на
старт, колісниць, що мчать, і фінішу переможця біля палацу іподрому
(Кафісми). З правого боку Кафісми виступає велика імператорська ложа,
ліворуч від якої розміщена дещо менша ложа послів. Звертає на себе увагу
явно портретне зображення імператора, яке виявляє велику подібність до
образу найвидатнішого представника Македонської династії Василія ІІ (976-
1025 рр.)

Від середини ХІІ ст. фреска майже цілковито витиснула мозаїку. Найповніший
комплекс фресок того часу зберігся в Кирилівській церкві в Києві. На них
помітно вплив мистецтва Балканів. На відміну від інтелектуально витончених
фресок св. Софії, Кирилівські фрески передають риси місцевого типажу.
Колорит фресок яскравий, переважають теплі тони вохри та бронзово -
червоної фарби. Склепіння і стіни, покриті численними сценами, дають новий
тип декорації, характеристичний для київської мистецької школи ХІІ ст. З
нечисленних пам'яток відомо, що на той час свої місцеві мистецькі школи вже
мали й Чернігівське, Переяславське, Галицьке й Волинське князівства. Про
монументальні ансамблі фрескового живопису церков Львова, Луцька,
Володимира, Холма, Хотина відомо тільки з Галицько -Волинського Літопису.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. http://artisthelen.com/rozrobky/tehnika-fresky-do-vyvchennya-kursu-robota-v-
materiali-dlya-studentiv-spetsialnosti-023-obrazotvorche-mystetstvo-
dekoratyvne-mystetstvo-restavratsiya-spetsializatsiyi-monumentalno-
dekoratyvnyj-zhyvopys
2. https://st-sophia.org.ua/uk/muzeyi/sofijskij-muzej/mozayiki-freski/
3. https://www.wikiwand.com/uk/%D0%A1%D1%82%D1%96%D0%BD
%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81