Скульптура України XVIII - на

поч.XX ст.
ССММІО

 Вступ
З другої половини XVIII ст. вся українська культура почала
поступово занепадати. Царський уряд, ліквідувавши
політичну автономію України, поставив собі за мету
повністю нівелювати й український народ, влити його у
великоруську націю. Тому дедалі жорстокіше
переслідувалася українська культура, заборони на все
українське були фронтальними. Багата, соковита, пісенна
українська мова оголошувалась "малороссийским наречием".
З 1721 р. набуло чинності царське розпорядження про
заборону друкованого слова в Україні. У знаряддя
русифікації українського народу була перетворена і церква,
що століттями виступала центром і рушієм освіти в Україні.
 Складним був також розвиток
української скульптури кінця XVIII
ст. -- першої половини XIX ст.,
яка перебувала цілком під
впливом класицизму і була
підпорядкована завданням
містового будівництва і
декоративного оздоблення
споруд. У першій чверті XIX ст.
ампір почав характеризуватися
зменшенням декораційної
скульптури (рококо).
На зміну цьому стилеві приходить
започаткований у Відні так званий бідомаєр
(бідермаєр), що переважав у другій чверті XIX
ст.
Бідермаєр вважається перехідним періодом
між класицизмом і романтизмом. Вважається,
що бідермаєр, як стиль у мистецтві,
сформувався у країнах Німецького союзу та в
Австрійській імперії як антитеза ідеям
французької революції та ампіру
наполеонівських часів. На теренах України був
поширений у Буковині та Галичині, які
входили до складу Австрійської імперії.
Скульптура в Україні цих періодів не могла
розвиватися самобутньо, тому процес
розвитку української скульптури слід
простежувати на працях українських
майстрів столиці імперії. Першим з них був
Михайло Козловський(1153--1802), який
творив у стилі рококо і залишив після себе
ряд статуеток і класичний пам'ятник О.
Суворову в Петербурзі. Найвидатнішим
скульптором Російської імперії того часу
був Іван Мартос (1754--1835), який
народився на Чернігівщині. Він став
професором, а потім ректором
Петербурзької академії мистецтв. За
півсторічний період своєї творчості
залишив багато скульптурних праць у
бронзі, мармурі та велику кількість
надгробників. Під впливом І. Мартоса
творив скульптор українського роду Кость
Климченко (1816-- 1841), що майже все своє
життя провів у Римі.
 У І853 р. в Києві на
мальовничому березі Дніпра
споруджено пам'ятник князю
Володимиру Великому.
Виконав його російський
скульптор німецького
походження П. К. Клодт за
проектом скульптора В. І.
Демут-Малиновського та
архітектора К. Тона.
Скульптура, була також
елементом монументально-
декоративних композицій
іконостасів і декору в архітектурі.
Найвідоміший майстер цієї доби -
- Пінзель, скульптурними
роботами якого прикрашені
собор Юра у Львові, ратуша в
Бучачі. У кінній статуї Георгія-
Змієборця на соборі все пройняте
стрімким рухом -- і кінь, що скаче
з розвіяною по вітру гривою, і
плащ вершника, і фантастичний
змій, що кільцями звивається під
ратицями коня.
У найбільш поширених в
тематично-жанровій скульптурі
малих формах і жанрі портрета
помітних успіхів досягли Л.В.
Позен ("Кобзар", "Переселенці",
"Жебрак", "Оранка в Малоросії",
"Запорожець у розвідці"), П.П.
Забіла (бюст М.В. Гоголя,
мармуровий портрет Т.Г.
Шевченка), Б.В. Едуарс
("Катерина", "Життя невеселе",
скульптурний портрет Луї Пастера)
та ін. На західноукраїнських
землях працювали скульптори Т.
Баронч, К. Островський, О.
Северин, С. Яжимовський, С.
Левандовський, Т. Рігер та ін.
 Найвидатніші пам'ятні скульптури
України
Пам'ятник Богдану Хмельницькому
у Києві -- пам'ятник видатному
українському історичному та
політичному діячу, гетьману
Богдану Хмельницькому. Урочисто
відкритий 11 липня 1888 року на
Софійській площі у Києві в рамках
святкування 900-річчя Хрещення
Русі. Є одним із символів Києва,
пам'яткою мистецтва 19 століття.
Ідея створення пам'ятника виникла
серед громадськості з ініціативи
історика, професора Київського
університету Миколи Костомарова
у 1840-х роках.
Перший проект пам'ятника, створений
скульптором Михайлом Микешиним, був
відверто шовіністичний -- кінь Богдана
Хмельницького скидав польського
шляхтича, єврея-орендатора та єзуїта зі
скелі, перед якою малорос, червонорос,
білорус та великорос слухали пісню
сліпого кобзаря. Барельєфи п'єдесталу
зображували битву під Збаражем,
Переяславську раду та сцену в'їзду
козацького війська на чолі з
Хмельницьким у Київ.

За браком коштів комітет вирішив

скоротити бюджет проекту, залишивши
тільки центральну фігуру гетьмана. У
1877 році була готова гіпсова модель, а
у 1879 році на петербурзькому заводі
Берда було відлито статую (проект
Микешина у металі реалізували П.
Веліонський та А. Обер).
Композиція пам'ятника вражає
динамізмом. У зображенні
моменту різкої зупинки
вершником розпашілого коня
закладено символ: мужній
полководець наче перериває
стрімкий рух, щоб указати
народові, який зібрався на
площі, на північний схід (саме
на Софійському майдані, 23
грудня 1648 року кияни
зустрічали Богдана
Хмельницького та козацькі
полки після перемоги під
Пилявцями). У владному
приборканні коня, рішуче
піднесеній правій руці з
булавою, зверненому до народу
обличчі відчувається незламна
воля сильної особистості.
Пам'ятник Володимиру Великому -
- найстаріший скульптурний
пам'ятник Києва, споруджений у
1853 році. Один із символів міста.
Розташований на нижній терасі
Володимирської гірки.
Архітектурна домінанта Дніпрових
круч правобережної частини
Києва (Додаток Б).
У 1843 році ректор Імператорської академії,
відомий російський скульптор українського
походження Василь Демут-Малиновський
подав на "высочайшее рассмотрение"
перший "Проект на сооружение в городе
Киеве на высшей крутости угла
Александровской горы, над самым тем
местом, где совершилось крещение русского
народа -- памятника Св. Равноапостольному
Князю Владимиру".
Бронзова 4,4-метрова статуя
Хрестителя Русі, зображеного у
плащі-корзні з великим хрестом у
правій руці та великокнязівською
шапкою у лівій, височить на 16-
метровому постаменті, що має
обриси восьмигранної каплиці у
псевдовізантійському стилі на
квадратному стилобаті. Цегляні
постамент і стилобат облицьовано
чавунними плитами. Загальна
висота пам'ятника -- 20,4 м.
Скульптурне оформлення
постаменту виконав Василь Демут-
Малиновський у 1843 році. Після його
смерті у 1846-му роботу продовжив
видатний російський скульптор
барон Клодт. Він створив статую
Святого. Архітектор пам'ятника --
зодчий московського храму Христа
Спасителя Костянтин Тон.
.
Дякуємо за
увагу!