Текст

Початок:
Тарас Шевченко робив кілька спроб оселитися у Києві назавжди, він любив це місто,
хоч і провів у ньому за все своє життя лічені місяці. Але це були яскраві місяці,
сповнені спекотних політичних суперечок, натхненної роботи, надій та успіхів, зрад та
арештів.
Картини

1.Уперше Тарас Шевченко відвідав Київ у 1820-х роках, супроводжуючи свого

поміщика. Потім жив з перервами від літа 1843 року до весни 1847 року, багато
малював, працюючи над альбомом "Мальовнича Україна", а також брав участь у
діяльності Кирило-Мефодіївського братства, після розгрому якого був заарештований

2. Г. Шевченка. У ранніх віршах Шевченка є згадки про Київ: поеми «Катерина» і

«Гайдамаки» відображають його юнацькі враження про місто. До милого серцю й
водночас далекого Києва митець подумки звертається і під час заслання (повість
«Близнюки»)

3. У Києві багато пам'яток та пам'ятних місць, пов'язаних із великим українським

поетом Тарасом Шевченком. Але, мабуть, найнезвичайніший пам'ятник Кобзареві
знаходиться на Андріївському узвозі. Його автор – скульптор Іван Кавалерідзе.
Пам'ятник знаходиться біля Музею-майстерні Кавалерідзе, де просто неба
розташований своєрідний парк робіт відомого скульптора. Шевченко зображений тим,
хто сидить у задумливій позі, опустивши голову і звісивши руку.

4. Влітку 1843 року художник створив чотирнадцять малюнків і начерків у Києві, а також
у Вишгороді і Межигір’ї. Наступного року в Петербурзі по альбомним зарисовкам були
виконані офорти «У Києві» та «Видубицький монастир». Цим же роком датована
акварель «Аскольдова могила», автором якої, через підпис, тривалий час вважали
Михайла Сажина. Після арешту Шевченка частина його художніх творів (зокрема
київської тематики) була розпорошена, дещо втрачено, а деякі твори художника-
засланця вимушено «змінили» авторство, оскільки згадувати ім’я «політичного
злочинця» стало небезпечно.

(Тут картина Шевченко Т.Г., Сажин М.М. (?).

Софія Київська. 1846.)

5.Зображено архітектурний ансамбль Михайлівського Золотоверхого монастиря,

заснованого 1108 р. князем Святополком (у хрещенні – Михайлом). Художник обрав
діагональний ракурс, завдяки якому добре проглядаються основні споруди монастиря:
дзвіниця (на передньому плані ліворуч), Михайлівський собор (у центрі композиції),
баня і дах трапезної церкви (праворуч над диревами). Акварель виконано з території
сучасної Михайлівської площі.

(Тут Картина Шевченко Т.Г.

Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві. 1846.)

6.В українській столиці є чимало визначних і пам’ятних місць, пов’язаних з ім’ям Тараса
Шевченка. Київ шанує пам’ять великого Кобзаря. Ім’я Кобзаря носить Київський
національний університет, Національна опера України, станція метро, парк, бульвар,
кінотеатр, гімназія та бібліотека. Погруддя Шевченка є на Вознесенському узвозі й на
Хрещатику, бронзову скульптуру поета можна побачити в «Саду України» на території
МАУП. Ще один пам’ятник стоїть на Андріївському узвозі. Але найвідоміший монумент
Тарасу Шевченку в Києві знаходиться розташований в парку його ж імені якраз
навпроти головного (червоного) корпусу Київського університету. Він був встановлений
на честь 125-річчя з дня народження поета — 6 березня 1939 року.

Завдяки полтавцям
Історія появи пам’ятника — досить довга й важка. Свій початок вона бере з 1904 року,
коли жителями міста був оголошений збір пожертвувань на будівництво архітектурної
споруди.
Ідея щодо створення великого пам’ятника в Києві виникла у зв’язку з наближенням 50-х
роковин з дня смерті (1911 рік) та 100-річчя від дня народження Шевченка (1914 рік). І
першими до цієї справи взялися жителі Полтавщини: 1904 року з ініціативи
Золотоноського земського зібрання розпочався збір коштів на такий монумент.
Починання набуло розголосу, і кошти на спорудження пам’ятника почали надсилати
українці, що жили в усіх куточках Російської імперії. У вересні 1905 року міська дума в
Києві постановила організувати Особливий комітет із встановлення пам’ятника
Шевченку.
Комітет оголосив конкурс на найкращий проект пам’ятника. Головою журі конкурсу
було обрано відомого скульптора, автора пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві
Леоніда Позена. А до складу його журі, зокрема, увійшов уславлений український
художник Микола Пимоненко.

7.Причетність Т. Шевченка до виконання цього твору засвідчують окреми  елементи 
зображення: своєрідні купчасті хмари, на тлі яких подано баню і шпиль дзвіниці (цей 
композиційний прийом використано також в офорті  «Видубицький монастир»); 
характерна світлотіньова проробка архітектурних 
мас, особливо бань собору св. Софії, акцентованих артистичними легкими  полисками; 
легкість і напівпрозорість у зображенні крон дерев, що зовсім не  притаманне М. Сажину.

(Тут картина Шевченко Т.Г., Сажин М.М. (?).

Софія Київська. 1846)

Кінцівка:

Хоч і Т. Г Шевченко не вдалося оселитися у Київі і спокійно і щасливо прожити своє

життя через безкінечні переслідування, арешти і заслання, але ми всеодно будемо
пам'ятати його як справжнього патріота України, який віддав життя за нашу
Батьківщину.